Близько трьох тисяч піших паломників прибули цього року на урочистості до Всеукраїнського санктуарія Матері Божої Святого Скапулярія у Бердичеві. З Довбиша до Бердичева разом з парафіянами Санктуарію Матері Божої Фатімської мандрували скаути. Усіх прочан у бердичівському санктуарії вітали його настоятель отець Рафаїл Мишковський OCD і єпископ Віталій Кривицький, ординарій Київсько-Житомирської дієцезії.

Цього року у  перший день урочистостей до Бердичева прибули дванадцять паломницьких груп. Крім вірян з України, у них є паломники з багатьох країни Європи та світу. Найбільша група – близько 700 учасників – прийшла на чолі з єпископом Станіславом Широкорадюком: це Францисканське паломництво Шепетівка-Полонне. Дуже чисельними були також дві групи з Житомира, а також Подільське паломництво. Крім традиційних велосипедних паломництв з Харкова та Коростишева, вперше прибули до Бердичева, як велосипедне паломництво з Хмільника.

Урочисту Службу Божу на площі святого Йоана Павла ІІ очолив Голова Конференції Римсько-Католицьких єпископів в Україні, ординарій Одесько-Сімферопольської дієцезії Броніслав Бернацьки. Йому співслужили єпископ Віталій Кривицький, єпископ Леон Дубравський, єпископ Станіслав Широкорадюк, єпископ Радослав Змітрович та понад 100 священиків. Проповідь виголосив єпископ Віталій Кривицький.

Також взяли участь у літургії отець Кшиштоф Гурський  OCD, представник Краківської провінції Ордену Босих Кармелітів, а також босі кармеліти з Хорватії: провінціал Хорватської провінції отець Сречко Рімац OCD  та отець Златко Плетикосич OCD.  Також взяли участь у Службі Божої – Надзвичайний і Повноважний Посол Республіки Хорватія Аніца Джамич  та Надзвичайний і Повноважний Посол Королівства Іспанія Сильвія Хосефіна Кортес Мартін.

 

На завершення Служби Божої до паломників із подячним словом звернулися отець Рафаїл Мишковський OCD, єпископи Віталій Кривицький та Леон Дубравський. Після Меси паломники розійшлися на нічліг.

Цілу ніч під покровом Богородиці Бердичівської тривало чування в намірах сімей України. Літургію опівночі очолив єпископ  Віталій Скомаровський

Максим Железницький

 

Скаутські курені цілий рік готуються до літнього табору. Це вершина та водночас десерт у діяльності скаутських гуртків. Фініш у заврешенні скаутського року праці. Здача ступенів. Вступ у груток. Саутська Присяга. Визначення кращих гуртків за підсумком року та самого літнього таборування.

Нещодавно, 29 червня - 10 липня, відбувся літній табір скаутів в селі Крушельниця, Сколівського району. На ньому були присутні 28 скаутів зі Львова, Яворова та Довбиша(Житомирщина).Це таборування було подібне і до попередніх літніх скаутських таборів: хлопці приїжджають на 2 тижні до лісу, розбивають намети , змагаються у різних конкурсах та здобувають перемоги.

Але все ж була нотка незвичайності - це те, що разом з хлопцями , паралельно, в заповіднику "Сколівські Бескиди", таборували і дівчата-скаутки. Це був спільний табір хлопців і дівчат скаутів. Спільний, у плані того , що скаути і скаутки мали спільні ватри, літургії , відкриття та закриття табору. Відстань між таборами була солідна: тільки пішки потрібно було йти 15-20 хв.

Як було згадано вище табір тривав 12 днів. За цей час хлопці встигли позмагатися та показати свої вміння у таких номінаціях як: вечірня ватра, піонірка(в'язання споруд з дерева), кулінарія, чистота, дружність, спортивна олімпіада, креативність і інших. Всі змагалися з великим ентузіазмом та запалом, за що на закритті табору отримали переможні стрічки та призи, які пригодяться їм в подальших мандрах.

Також варто не оминути увагою похід хлопців на гору Парашка, що була поблизу місця таборування, бо це була надзвичайна пригода як для хлопців так і для провідників. Дорога до неї була не проста, та навіть дуже складна, але в кінцевому результаті важких зусиль скаути були нагороджені прекрасними краєвидами, бо потрапили саме на захід сонця. Багато фото , відео було там зроблено хлопцями.

Але цей похід на гору був не просто забаганкою - на вершині хлопці мали різного роду урочистості: присягу скаута склав скаут з гуртка "Сокіл" Андрій Костів, присягу вірності склав скаут з гуртка "Мустанг", а також мандрівничий галстук отримав отець Михайло, який разом з нами підіймався на Парашку. Хоч фото і відео з урочистостей не збереглось , бо посередині церемонії розрядився телефон, хлопці назавжди будуть пам'ятати цей момент свого життя.

Звісно, можна ще довго розповідати про цю цікаву двотижневу пригоду, але текст буде ну дуже довгий, тому краще самому взяти участь у ній.

Дякуємо комендантам таборів у хлопців Миколі Кунтому. У дівчат - Роксолані Грем. За жертвенність та ревність у приготуванні та проведенні та Любов до служіння скаутятам.

До нових зустрічей на таборах та в ефірі)))

Курені св. Йосафата Кунцевича та св. Хосе Санчеса дель Ріо

https://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/t7f/1/16/1f60a.png");">😊https://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/t7f/1/16/1f60a.png");">😊https://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/t7f/1/16/1f60a.png");">😊

Чуваймо!

Якщо ви безтямно кохаєте одне одного, але не готові до народження дітей, якщо стоїте перед вибором, то послухайте.

Серед мільярдів людей на землі ви знаходите людину, до якої серце сповнюється шалених почуттів. Бог дарує вам це взаємне почуття. І коли ви вирішуєте, ставлячи свої долоні на Біблію, бути разом до останнього подиху – пам’ятайте про плинність часу і про те, що Бог хоче вкласти до ваших рук щось особливе – місію бути сім’єю.

Бути взаємним подарунком, щоранку, дивлячись у вічі, сповнюватись натхненням і сенсом, пройти свій особливий шлях разом.

Кажуть, що треба бути молодим і не дуже розважливим, коли вирішуєш одружитись. Ніхто не говорить, що подружжя – це легко.

Але чи легко підійматись на вершини гір? Однак тих, хто прагне насолодитись відчуттям ейфорії, це аж ніяк не стримує, правда?

Подружжя – це потік клопотів, яких до того не було, це наче щодня здавати іспит без підготовки. І батьківство – один із найбільш грандіозних.

Так багато людей сьогодні відмовляються ставати батьками, вважаючи, що “ці малі істоти” обмежать їхню свободу і зруйнують нормальне життя, обирають бути вільними від дітей.

Та навряд чи вони усвідомлюють, від чого відмовляються.

Моїй крихточці 3 місяці і буду відверта – це обмеження моєї свободи, за яке б я віддала усе. Так, мені не вдається бути настільки мобільною у подорожах і контактах, але скільки любові і сенсу я бачу у своїх буднях.

Бути батьком і матір’ю – це найбільша пригода нашого життя. Коли бачиш вперше своє маля – це, мабуть, крутіше, ніж стрибнути з парашутом.

Коли вперше міняєш підгузки і переодягаєш крихту і її голос розноситься до кінця коридору, то розумієш, що всі іспити і захисти порівняно з цим – ніщо.

Бути вільним від дітей – це позбавити себе особливого завдання на цьому світі. Бо тут, як ніде, відчуваєш, як Бог творить разом з Тобою, як довіряє Тобі чиєсь життя, як дає зрозуміти, наскільки любить сам, нас, людей.

Не бійтесь ставати батьками, особливо, якщо зараз стоїте перед вибором – бережіть життя. Життя не буває випадковим. Ми приймаємо Нових Людей і невідомо, яким буде їх шлях, але саме вони змінюють наш шлях, приходять, щоби вчитись у нас і навчати водночас.

Насолоджуватись одне одним, даруючи життя – це найбільше диво, яке створив Бог. Не треба позбавляти себе чудес. Не варто боятись ставати батьками – недоспаних ночей і часу, який не належатиме вам. Лише діти навчають по-справжньому цінувати миті і насолоджуватись тут і зараз.

Не біймось довіряти Богові своє життя, коли Він вповні довіряє нам життя інших.

Автор: Тетяна Трачук

Коли людина слухає Бога, то впускає силу Творця у своє життя. На цьому наголосив Глава і Отець УГКЦ Блаженніший Святослав у неділю, 14 липня 2019 року, під час Архиєрейської Божественної Літургії, яка відбулася в рамках цьогорічної Загальнонаціональної прощі до відпустового місця «Зарваниця».

У богослужінні взяли участь вірні з різних куточків України та з-за кордону. Прибули чисельні паломницькі групи з Італії, Франції, Данії, Чехії, Словаччини, Польщі, Росії та Казахстану, Східної України та Криму, близько 200 священників та представники влади. Значна частина вірних ішла до Зарваниці пішки. Традиційно у перший день прощі відбулася зустріч з молоддю і багатотисячний похід зі свічками від парафіяльної церкви до чудотворного місця.

«Сьогодні Євангеліє благовістує нам про присутнього між нами Ісуса Христа, нашого Спасителя і Цілителя», - зауважив Предстоятель і додав, що людина зараз неймовірно потребує Бога, бо важливо жити у цілісності та єдності із собою та Всевишнім.

Глава Церкви акцентував свою проповідь на епізоді зі Святого Писання про діалог Ісуса і римського сотника. Він звернувся до Ісуса по допомогу, але не для себе, а для свого стражденного слуги.

«Бог каже всім нам: мало слухати, потрібно слухатися. Треба почуте Слово перетворити на мірило й правило свого життя. Ба більше, варто підкорити свої життєві рішення і вчинки животворній силі так, як у війську солдат виконує накази свого воєначальника, а слуга - накази господаря», - вважає проповідник.

Віра приходить від слухання. Ми повинні поставити собі запитання: чи ми чуємо те, що слухаємо? І кого ми слухаємо? Адже сучасній людині дедалі важче зрозуміти, кого ж слухати в такому інтенсивному інформаційному вимірі.

«Сьогодні Христос нам промовляє: слухайте того, хто вас сотворив; хто є господарем вашого життя; хто приходить до вас, щоб відновити всі ваші сили. Він є джерелом вашого життя і відродження», - переконаний архиєрей.

За словами проповідника, прекрасним прикладом слухання і послуху є постать Діви Марії, яка є нашою учителькою віри. Варто зазначити, що духовний лідер греко-католиків подякував Богородиці за 30 років свободи Церкви і народу.

«Люди слухалися Бога, жили за своєю вірою навіть тоді, коли за це потрібно було терпіти. І диво сталося. Можливо, вони тоді не знали, як саме, але це сталося: ми отримали визволення, - промовив Глава УГКЦ. - Ті люди, які тепер хочуть відбудувати імперію зла (СРСР), і зараз не можуть цього нам забути. Ми дякуємо Богородиці та всім нашим вчителям християнської віри за те, що навчили нас слухати Бога і слухатися Його Заповідей, бо тоді чудо стає можливим».

Блаженніший Святослав говорив також і про дострокові парламентські вибори, які заплановані на 21 липня 2019 року, оскільки «це ще одна важлива битва за свободу України та її незалежність». «Готуючись до неї, звертайте увагу на те, кого ви слухаєте», - запросив Блаженніший Святослав.

«Лінія фронту боротьби між добром і злом пролягає не десь на Сході України, а через моє серце. Я повинен буду захистити ту свободу, яку 30 років тому через віру і як чудо для України дав нам Господь. Хтось захищає із зброєю в руках, а ми з вами - мусимо захистити, беручи участь у дострокових парламентських виборах. Слухайтеся голосу власного сумління, коли будете робити свій вибір», - наголосив Глава УГКЦ.

Наприкінці Богослужіння Блаженніший Святослав та архиєпископ і митрополит Тернопільсько-Зборівський Василь Семенюк подякували всім за присутність на цій визначній події у Зарваниці.

 

"Жінок, задоволених своїми чоловіками, в світі не так вже й багато. Так само як і чоловіків, задоволених дружинами своїми, теж не так вже й багато. Але це не тому, що дружини і чоловіки огидні, а тому що люди в більшості своїй невдячні, заздрісні і мрійливі. Плюс зухвалі, роздратовані, вимогливі з приводу і без приводу, і їм вічно чогось не вистачає. Вони не вміють зрозуміти, що моя чаша, моя міра, мій хрест, моє життя, моє місце під сонцем, визначені мені з точковою вірністю, як ключ у замку. Здається, що ось у тієї красивіший чоловік, у тієї багатший, у тих машина краще, а у цих квартира краще, а ті, здається, що живуть душа в душу, а ми ось собачимся з ранку до вечора. Це все залежить від людини, і насправді, чоловіки такі, якими їх роблять дружини. І дружини, до речі, такі, якими їх роблять чоловіки.

Немає щастя людині, у якої серце грішне. Шлях до щастя-це шлях терплячої праці і подяки. Тому повірте, що той чоловік, який здається вам огидним, насправді може бути вашим скарбом, просто ви в бінокль не з тієї сторони дивитеся. Ви знаєте, в біноклі є збільшувальні стекла і зменшувальні, і ось можна дивитися на чоловіка в зменшувальні скла і бачити його маленьким. Ви переверніть бінокль, гляньте на нього зі збільшенням, може бути, розглянете щось дуже важливе і хороше. Тому що заміж-то виходили по любові: зітхання на лавці, гуляння при місяці, квіти, захоплення і радісно билось сердечко. Куди потім все попропадало? Горде, зле, заздрісне серце не може бути щасливим.Ні з ким".

Ось і пройшов скаутський літній табір. У вправності та вміннях змагалися та дарували час один одному гуртки: Львова, Яворова, Довбиша
Дякую всім хто був присутній! Цей літній табір мені запам*ятається на все життя: перший алярм, неймовірний кулінарний конкурс на якому всі гуртки дуже старалися, ви молодці! Спортивна олімпіада та велика гра🙂
Вітаю моїх скауток Уляну та Христину із здачою третього ступеня та скаутською присягою, ви в мене найкращі😘
Спільні ватри з хлопцями та ці сценки. Тепер ви готові до всіх погодніх умов і знаєте що не потрібно сидіти в наметі коли мокро😉
дякую за цю пригоду! ваші приколи я ніколи не забуду =) Дякуємо курінним - Наталії Кушик та Світлані Синельниковій, Наталії Васьків.
Курінна - Роксолана Грем

Не хочу писати багато тексту, але скажу тільки таке: неймовірне місце, нереально чудові і добрі люди, бомбезна атмосфера.
Чи варто йти стільки в спеку?
Так!!! Кожен рік з наступного в наступний)))

Гурт «Слава Ісусу Христу» веде запальний вечір українських вечорниць на Францисканській Зустрічі Молоді.

Сьогодні у Більшівцях на зустрічі молоді відбувалося стільки всього, що й встигати за всім важко!  Боже, дякуємо за день! Маріє, Ти чудова!

па ще: МАРІЄ, ЦАРИЦЕ МИРУ, МОЛИСЬ ЗА НАС!
Введення в храм Копії Образу Матері Божої Більшівцівської

Пройдеш 100-150 км пішки за кілька днів, а потім всі ці емоції збираються в одному моменті - коли входиш до місця призначення, стаєш на коліна перед Ісусом у храмі, іконою Богородиці, кажеш, з якими намірами йшлов, за кого молився, про що хочеш попросити ... Дуже гарний момент.
Ще роздивляєшся, як підготовлений храм, вітаєшся із друзями, знайомими, які теж ішли у паломництві до того самого місця, але з іншою групою...

До зустрічі в наступному році! Дякуємо скаутам Червонограду - Андрію Магері та Богдану Лобасу! Вже зараз запрошуємо всі осередки на наступний рік!)))

 

Чи знаєте ви про страхи, переживання та болісні рани своїх коханих? Чи знають вони про ваш гіркий досвід? Якщо так, то як ви послуговуєтесь цими знаннями?

Усі ми хочемо, щоб нас любили та розуміли ті труднощі, які нам довелось досвідчити в минулому. Як вони впливають на нас сьогодні. Більш глибокі та щирі стосунки утворюються тоді, коли ви максимально відверті одне з одним, знаєте як підтримати та полегшити біль і переживання.

Щоб досягти такого рівня взаємин, вам потрібно навчитися створювати комфорт у стосунках та ставитися з розумінням до болів коханих. Або ж вам доведеться навчитися сприймати дії подругів, які намагаються покращити ваші стосунки. Це постійний взаємозв'язок від дружини до чоловіка і, навпаки. Адже комфорт у стосунках залежить від обох подругів.

Мілан Єркович виявив чотири кроки кола комфорту, які допоможуть вирватися з руйнівного циклу, який ви і ваш чоловік повторюєте знову і знову, коли виникає конфлікт або проблема.

Чому комфорт в стосунках настільки вжливий?

Безпечний шлюб розпочинається з фізичної безпеки чоловіка та дружини, але не має цим обмежуватись. Для того, щоб перейти на наступний рівень стосунків у подружжі, важлива й емоційна безпека подругів.

Венді Кітліц ідентифікує безпечний шлюб як відзначений відкритістю та щирістю союз. Подруги не повинні боятись, що їхнє минуле  може нашкодити чи зруйнувати стосунки. "Безпека приводить до відкритості, а відкритість приводить до близькості. Саме того, що більшість шукає та потребує у шлюбі. Люди не будуть відкритими, якщо не відчуватимуть себе в безпеці".

Найчастіше хтось один або обоє подругів намагаються уникати емоційної близькості. Але чому так відбувається?

Пані Кітліц каже, що ця нерішучість переважно викликана страхом. "Якщо ви можете визначити, чого боїтеся, тоді ви можете визначити, чи має цей страх підставу або коріння в попередньому життєвому досвіді. Якщо ваші почуття були проігноровані, принижені або висміяні,  в минулому, саме тому ви й боїтесь ділитись ними зараз".

Перехід від точки страху до емоційної безпеки і вразливості не відбувається швидко та легко. Мілан Єркович нагадує: "Ви можете працювати над вашими стосунками зараз або платити за недбалість пізніше". Оскільки з часом емоції загострюються і зрозуміти одне одного стає щоразу важче.

Рекомендуємо вам ознайомитись із чотирма кроками кола комфорту та налагодити взаємини у подружжі.

Крок 1: Усвідомлення

Передовсім вам потрібно переосмислити весь попередній досвід. Виявити події, ситуації, які викликають у вас повторне переживання психологічної травми, та емоції, які ви в цей час відчуваєте.

Для того, щоб дізнатись як пережитий в дитинстві досвід впливає на ваше ставлення до подруга, рекомендуємо ознайомитись з книгою «Як дитинство впливає на ваш шлюб». На цьому етапі розпочніть самостійно аналізувати минулий досвід. Окрім цього, попросіть батьків, друзів, братів та сестер поділитись спогадами про ваше дитинство. Ідеально було б дізнатись також й про минуле чоловіка чи дружини.

Майже кожна людинарано чи пізно визнає, що бувають випадки, коли впоратись з емоціями надзвичайно складно. Але Єрковичі нагадують, що "Господь створив нас такими. Щоб ми відчували різні емоції, а не позбавлялися від них". Нам потрібно навчитися чітко визначати, що ми відчуваємо в тому чи іншому випадку. Складіть список душевних слів або слів, які характеризують почуття. Це допоможе визначити ваше ставлення до подій та пережитих ситуацій.

Приміром, замість того, щоб сказати: «Я божеволію», ви могли б сказати: «Я відчуваю невдоволення / роздратування / лють".

Для практики маркуванняемоцій оберіть легку тему, яка не стосується вашого подружжя.Приміром, ви можете говорити про фільми, музику,подорожі, хобі. Потім виберіть зі списку слова, які якнайкраще ілюструють ставлення до  певного фільму , мандрівки в гори чи пригоди за кордоном.

Крок 2: Залучення

Впродовж цього етапу хтось із подругів вирішує розпочати розмову про комфортне середовище в сім’ї.  Він вже виявив певні спостереження і хоче поділитись ними із вами.

Це може відбутись як реакція на певну одиничну ситуацію в сім’ї чи, навпаки, типовий випадок для вашого шлюбу.Намагайтеся бути уважними до вчасності такої розмови. Найкраще, бесідувати на такі теми, коли ви обоє вільні, нікуди не поспішаєте. Окрім того, важливо бути спокійними, в доброму настрої. Можна навіть наперед запланувати час.

Деякі подруги намагаються самостійно впоратись із болісними переживаннями. Вони не хочуть ділитись неприємними спогадами із чоловіком чи дружиною. Тому можуть приховувати такі історії від вас. Та Єрковичі нагадують, що «по-справжньому прив'язана та щира в стосунках людина дозволить болісним відчуттям вийти назовні.

Вона поділиться ними, а не ізолює від них свого подруга. Це допоможе краще зрозуміти одне одного, частково звільнить від болісного тягаря та дозволить впевненіше рухатись вперед». Зрештою, «негативні або болісні почуття не зменшуються, коли ми тримаємо їх у темних куточках нашої душі».

Ще однією важливою частиною цього етапу є ділення таємницями. "Секрет можна виявити двома способами",- наголошують Єрковичі. Піймати на гарячому або ж зізнатися. Другий спосіб допоможе налагодити довіру в стосунках, перший, -  зруйнує її".

Крок 3: Дослідження

На цьому етапі один з подружжя ділиться, а інший активно слухає та задає запитання для роз'яснення. Пара повинна визначити, хто є слухачем і хто є спікером для цієї конкретної розмови з цього питання.

В основному розмову веде спікер. Але це не означає, весь негатив потрібно виливати на подруга. Ретельно добирайте слова, старайтесь бути поміркованими та добрими в своїх висловлюваннях. Часто говоріть «я»,  щоб зорієнтуватись на власних відчуттях та емоціях, а не звинувачувати подруга.

Завдання слухача полягає в тому, щоб швидко чути, повільно говорити і сповільнити. За словами Мілана Єрковича, роль слухача зводиться до того, щоб "спробувати зрозуміти розум, серце і емоції вашого подруга, а не виправляти, вирішувати проблему або якимось чином  реагувати".

Зараз, замість того, щоб думати про вирішення проблеми, витрачайте свою енергію на запитанняпро свого подруга, його досвід та почуття. Це допоможе краще зрозуміти та по-новому переосмислити переживання коханих. Те, наскільки добре ви їх зрозумієте на цьому етапі, допоможе досягти крищих результатів на наступному.

Ось кілька запитань, які допоможуть поглибити розмову: 

  • Як переважно ти висловлюєш емоції, про які щойно згадував?
  • Чи відчувала ти це раніше, можливо, у дитинстві? За яких умов?
  • Чи можеш навести приклад того, що ти конкретно маєш на увазі?

Слухач повинен просто сприймати розповідь про переживання подруга. Єрковичі нагадують: "Потрібно говорити, що ми розуміємо почуття коханих. Тим не менше, ви не обов'язково маєте погоджуватись з всіма їхніми думками".

Оскільки пара готова довести цей крок до кінця, слухач повинен усвідомити, чи він, насправді, зрозумів, які переживання турбують подруга. А не сприйняв розповідь дружини чи чоловіка як лише набір фактів з дитинства.   

Зрештою, слухач  повинен запитати запитав: «Чого найдужче ти зараз потребуєш?»

Крок 4: Вирішення

Останній крок звільняє подружжя від первісної напруженості в стосунках. У цей час спікер пропонує вирішення проблеми, відповідаючи на запитання: "Що мені зараз потрібно?"

Ось кілька варіантів:

  • Володіння ситуацією: "Мені потрібно, щоб ти визнала/в, що образила/в мене ".
  • Вибачення: "Мені потрібно, щоб ти сказала/в, що дізналась/вся про мої почуття та переживання, і попросила/в вибачення".
  • Переговори:"Ми повинні спробувати дійти згоди з цього приводу".
  • Вирішення проблеми: "Будь ласка, допоможи мені проаналізувати проблему та прийняти рішення".
  • Комфорт і виховання: "Просто побудь зі мною зараз, тримаючи за руку і втішаючи, коли я засмучена/ий".
  • Погодьтеся не погодитися: "Я розумію, що ми досі не погоджуємося з цим, але принаймні ми розуміємо один одного і наші відмінності".
  • Запевнення: "Скажи, будь ласка, що все буде добре і що ти мене любиш".
  • Мало або зовсім нічого: "Я відчуваю полегшення від того, що поділилась/вся своїми переживаннями та ти нарешті мене зрозуміла/в".

Далі Єрковічі пропонують слухачеві підсумувати зібрану інформацію та подати її ось так:  "Я розумію, як  ти почуваєшся.... що відчуваєш... та потребуєш.... Ось, що я можу зробити... "

 

Уляна Іванишин 

Four steps to giving and receiving comfort in marriage by Cara Plett

Дякую батькам, за підтримку і кінцевий результат 
Від вас залежало дуже багато, і всі активно сприяли та допомогли

До нас сьогодні завітали представники "Скаутство Європи в Україні".
Серед них, і президент цього Всеукраїнського Об'єднання- Юрій Зошій
Вони ознайомили наш табір із своєю специфікою роботи, розказали та представили ролики про їх життя та роль у соціумі.
Також, була маса цікавих конкурсів та бансів
На зустрічі також був присутнім директор БФ КАРІТАС РАДЕХІВ о. Володимир Царик.

Пишаємось, що президент Скаутського руху запропонував нам свою співпрацю і надалі 

Хлопці й дівчата у #ГШЛ вже готуються до презентування своїх креативних проектівhttps://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/t83/1/16/1f60e.png");">😎
А тим часом у них і кіно просто неба, і зустрічі та робота на студії звукозапису для учасників, і смачні перекуси та лекціїhttps://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/t51/1/16/2714.png");">✔️
Уявіть собі, що Ваша дитина на літніх канікулах здобуває навики пошуку, вирішення та креативного оформлення для проблем міста й власного маленького проекту https://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/t33/1/16/2705.png");">✅
І все це у товаристві інших мотивованих хлопців та дівчат й під керівництвом ініціативних координаторівhttps://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/t77/1/16/203c.png");">‼️

#ГШЛ - це не про дорослих, це не про те, що може певне село чи районhttps://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/tdd/1/16/274c.png");">❌ 
Це про дітей, про маленькі проекти і великі досягнення, про мотивацію і віру у себе, про свій особистий брендhttps://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/tf1/1/16/1f4af.png");">💯

Цікаво, що побачимо по-закінченнюhttps://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/t93/1/16/1f506.png");">🔆
А в нас ще кілька таборів на горизонтіhttps://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/t7f/1/16/1f60a.png");">😊

://.xxfbcdn.net/images/emoji.php/v9/tfb/1/16/263a.png?_nc_eui2=AeEWRBP6St5XnqOX2wCcU3cLAdQzOV5jG03cPnq-m1k6_oY-cSNhkxMcITLyYNf7nmrEO760x89vDWimZSi1dRWmJ7JaXGu9M_jGPTpKi2KNVA");">☺️https://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/tfb/1/16/263a.png?_nc_eui2=AeEWRBP6St5XnqOX2wCcU3cLAdQzOV5jG03cPnq-m1k6_oY-cSNhkxMcITLyYNf7nmrEO760x89vDWimZSi1dRWmJ7JaXGu9M_jGPTpKi2KNVA");">☺️https://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/tfb/1/16/263a.png?_nc_eui2=AeEWRBP6St5XnqOX2wCcU3cLAdQzOV5jG03cPnq-m1k6_oY-cSNhkxMcITLyYNf7nmrEO760x89vDWimZSi1dRWmJ7JaXGu9M_jGPTpKi2KNVA");">☺️

Доктор Ніколас Кардарас – виконавчий директор The Dunes East Hampton, одного з найбільших центрів реабілітації США і колишній клінічний професор Stony Brook Medicine, написав книгу «Сяючі діти: як залежність від екранів викрадає наших дітей – і як подолати транс».

Це «цифровий героїн»: як екрани перетворюють дітей у психопатів-наркоманів

Сьюзен купила своєму 6-річному сину Джону IPad коли він пішов у перший клас.

«Я подумала: чому б йому не почати освоювати подібні речі?», – розповідала вона мені в ході сеансу терапії. У школі Джона починають використовувати різні девайси з усе більш молодших класів – і їх вчитель технології великий шанувальник тієї користі, яку вони дають освітою – так що Сьюзен хотіла найкращого для свого хлопчика з волоссям пісочного кольору, який любив читання і гру в бейсбол.

Вона почала дозволяти Джону грати в різні навчальні ігри на його планшеті. Врешті-решт він відкрив для себе Minecraft, який його вчитель технології відрекомендував як «щось на кшталт електронного Lego». Згадуючи, як багато веселощів у неї було під час гри з цими пластиковими блоками, Сьюзен дозволила синові проводити за Minecraft вільний час.

Спочатку жінка в цілому була задоволена. Джон, здавалося, був занурений в креативну гру в той час як він досліджував кубічний світ Minecraft. Вона зауважила, що програма не надто схожа на Lego, яке вона пам’ятала – в кінці кінців, в її улюбленій грі не доводилося вбивати тварин і шукати рідкісні мінерали для того щоб вижити і досягти нового рівня. Але Джону реально подобалося грати і в школі навіть був клуб Minecraft, тому що в ньому може бути поганого?

Сьюзен не заперечує, що бачила зміни в Джоні. Він став все більше і більше фокусуватися на цій грі, втратив інтерес до бейсболу і читання, а також відмовлявся виконувати свої домашні обов’язки. Іноді вранці він міг встати і розповісти їй, що бачив кубічні форми в своїх снах.

Незважаючи на те, що це насторожило її, вона думала, що її син просто має багату уяву. Коли його поведінка почала погіршуватися, вона намагалася забрати у нього гру, але Джон у відповідь закочував істерики. Вони були настільки серйозні, що вона здавалася, знову і знову пояснюючи собі, що це «навчальна гра». 

А потім, однієї ночі, вона виявила, що дещо всерйоз йде не так.

«Я прийшла в його кімнату щоб перевірити як він там. Він повинен був вже спати – і я по-справжньому злякалася … »

Вона виявила його в ліжку з відкритими і налитими кров’ю очима, якими він дивився на яскравий екран IPad, який перебував поруч з ним. Він виглядав так, як ніби-то був у трансі.

Впавши в паніку, Сьюзен стала трясти його, намагаючись вивести з цього стану. Збожеволівши, вона не могла зрозуміти як її колись здоровий і щасливий маленький син став настільки залежний від гри, від якої впав в кататонічний ступор.

Сьогодні ми знаємо, що планшети, смартфони і приставки – форма цифрового наркотика.

Подібні випадки – причина занепокоєння для батьків, що цікавляться технікою, технічних дизайнерів та інженерів.

Загальновідомо, що Стів Джобс не дозволяв своїм дітям користуватися подібною технікою. Керівники компаній і інженери Силіконової Долини відправляють своїх дітей вчитися в школи Уолдорф, де немає техніки. Засновники Google Сергій Брін і Ларрі Пейдж обрали школи без техніки Монтессорі, так само як творець Amazon Джефф Безос і засновник Вікіпедії Джиммі Уеллс.

Багато батьків інтуїтивно розуміють, що ці всюдисущі мерехтливі екрани погано впливають на дітей. Ми можемо спостерігати агресивні істерики в ті моменти коли девайси вилучаються, блукаючу увагу, коли діти не відчувають стимуляції від їх гіперзбуджуючих  девайсів.

Що ще гірше, ми бачимо дітей, які нудьгують, апатичні і нічим не цікавляться коли вони «не підключені».

Але справи ще гірше, ніж ми думаємо.

Сьогодні ми знаємо, що планшети, смартфони і приставки – форма цифрового наркотика. Недавнє дослідження виявило, що вони також впливають на кору головного мозку, що відповідає за виконавче функціонування, в тому числі і за імпульсний контроль – так само, як і кокаїн.

Технології надають настільки збудливу дію, що підвищують рівень дофаміну – нейромедіатора, який забезпечує відчуття задоволення і найбільш залучений в динаміку аддиктивності – також як і секс.

Це адиктивний ефект – причина, по якій доктор Пітер Уайброу, директор факультету нейробіології Каліфорнійського університету, назвав екрани «електронним кокаїном», а китайські дослідники – «цифровим героїном».

Фактично, Доктор Ендрю Доан, керівник відділу досліджень залежностей Пентагону і ВМС США, який досліджує залежність від відеоігор, назвав гри і екранні технології «цифрового фармацефтикою» (грецька назва наркотиків – прим. Автора).

Це так – мозок вашої дитини, що грає в Minecraft виглядає таким чином, ніби знаходиться під дією наркотиків.

Не дивно, що нам так складно відірвати дітей від екранів і пояснити їм, що час користування гаджетами закінчився. На додаток до цього, сотні клінічних досліджень демонструють, що екрани збільшують депресію, неспокій і агресію і навіть можуть призвести до психотичних наслідків, при яких відеогеймер втрачає зв’язок з реальністю.

В ході моєї клінічної роботи з більш ніж 1000 підлітків за останні 15 років, я виявив, що стара аксіома «крапля профілактики варта фунта ліків», особливо вірна, коли мова йде про техноаддикціі.

Коли дитина перетинає межу справжньої залежності, лікування може бути дуже складним. Справді, я виявив, що легше лікувати героїнових і метамфетамінових наркоманів, ніж втрачених в матриці відеогеймерів або залежних від Фейсбуку та інших соціальних медіа.

Згідно з даними 2013 Американської Академії Педіатрії, діти 8-10 років витрачають 8 годин на день на взаємодію з різними цифровими медіа, в той час як тінейджери проводять 11 годин до екранами.

Один з трьох дітей починає використовувати планшети або смартфони до того, як починає говорити. Тим часом, довідник «Інтернет-залежність» доктора Кімберлі Янг стверджує, що 18% інтернет-користувачів віку коледжу в США страждають від технозалежності.

Коли людина перетинає межу повної залежності – від наркотиків, техніки або чогось іншого – її необхідно очистити, щоб будь-який інший вид терапії міг бути ефективний.

У разі техніки це означає повне цифрове очищення – немає комп’ютерів, смартфонів, планшетів.

Екстремальне цифрове очищення навіть виключає можливості користування телевізором. Необхідний час – від 4 до 6 тижнів, саме стільки зазвичай потрібно, щоб перезбуджена нервова система перезапустила себе.

Але це непросте завдання в нашому поточному технологічному суспільстві, в якому екрани зустрічаються всюди. Персона може жити без наркотиків або алкоголю, проте в разі технозалежності цифрові спокуси знаходяться всюди навколо нас.

Так як же нам уберегти дітей від перетину цієї межі? Це не просто.

Ключ у тому, щоб не допустити божевілля ваших 4-, 5- або 8-річних дітей на екранах.

Це означає Lego замість Minecraft, книги замість IPad, природа і спорт замість ТВ. Якщо потрібно, то вимагайте, щоб у школі вашій дитині не давали планшет або Chromebook до тих пір, поки він не досягне віку хоча б 10 років (інші рекомендують 12).

Чесно розмовляйте зі своєю дитиною про те чому ви обмежуєте їй доступ до екранів. Їжте зі своїми дітьми без всяких електронних пристроїв на столі – також, як Стів Джобс влаштовував вільні від техніки обіди зі своїми дітьми. Не ставайте жертвами «синдрому засмученого батька» – як ми знаємо з Теорії соціального навчання, «Мавпа бачить, мавпа робить».

Коли я розмовляв з моїми 9-річними синами-близнюками, я чесно пояснив їм, чому ми не дозволяємо їм мати планшети або грати у відеоігри. Я розповів, що деякі діти люблять грати зі своїми девайсами так сильно, що їм складно зупинитися або контролювати те як багато вони грають.

Я допоміг їм зрозуміти, що якщо вони потраплять в пастку екранів і Minecraft, як деякі їхні друзі, інші частини їхнього життя можуть постраждати: вони можуть не захотіти грати в бейсбол, читати книги, будуть менше цікавитися наукою і природними проектами, менше спілкуватися з друзями в реальному світі.

Дивно, однак, їх не довелося дуже багато переконувати, так як вони самі бачили ті зміни, які відбуваються з деякими з їх маленьких друзів через надмір часу, проведеного за екраном.

Психологи, що займаються розвитком, розуміють, що здоров’я дітей включає в себе соціальні зв’язки, творчі ігри, що розвивають уяву і взаємодію з реальним світом природи. На жаль, захоплюючий і збуджуючий уяву світ екранів розхолоджує і гальмує ці процеси розвитку.

Ми також знаємо, що діти більше схильні до адиктивного ескапізму, якщо відчувають себе самотніми, чужими, непотрібними і нудьгуючими. Таким чином, краще рішення цієї проблеми – допомога дітям в отриманні змістовного досвіду в реальному житті і живих відносин.

Дитина, захоплена креативними активностями і прив’язана до своєї сім’ї, має меншу ймовірність втекти в світ цифрових фантазій. Навіть якщо у неї найкраща і велелюбна підтримка, дитина може потрапити в “матрицю”, коли взаємодіє з гіпнотичними екранами і відчуває адиктивний ефект. Зрештою, приблизно один з 10 людей схильний до тієї чи іншої форми залежності. 

Зрештою, моя клієнт Сьюзен видалила з життя Джона планшет, але його відновлення було нелегкою боротьбою з великою кількістю невдач і складнощів на шляху.

Чотирма роками пізніше, за допомогою великої підтримки і відновлення, Джон відчуває себе сьогодні набагато краще. Він навчився використовувати настільний комп’ютер здоровим способом і повернув деяке почуття рівноваги в своє життя: він грає в бейсбольній команді та має кілька близьких друзів в середній школі.

Але його мати і досі пильна і залишається позитивною стримуючою силою щодо використання гаджетів, тому що, як і з будь-якою залежністю, рецидив може підкрастися в моменти слабкості. Переконаність у розвитку його здорових інтересів, відсутність комп’ютера в спальні і вечеря без техніки на столі – частина рішення.

Автор: Ніколас Кардарас 

 

Боже вічний і Царю всякого створіння, що сподобив мене до цього часу дожити, прости мені гріхи, які заподіяв я в цей день ділом, словом і думкою; і очисти, Господи, грішну мою душу від усякої скверни душевної і тілесної, і дай мені, Господи, в цю ніч спокійний сон, щоб, уставши з мого смиренного ложа, я догоджав Пресвятому імені Твоєму в усі дні життя мого і переміг всіх ворогів – і тілесних, і безтілесних, – що повстають на мене; і охорони мене, Господи, від пустих думок і недобрих бажань, що оскверняють мене. Бо Твоє є Царство, і сила, і слава, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Господи Вседержителю, Боже Небесних Сил і всього тілесного, що на небі живеш і нас, убогих, доглядаєш, серця і думки випробовуєш, і те, що є таємне в людині, добре бачиш, Безпочаткове і Вічне Світло, в якому нема ані тіні зміни або перетворення. Сам Безсмертний Царю, прийми молитви наші, які ми тепер грішними устами нашими творимо, на безмежність милості Твоєї надіючись, і прости нам гріхи наші, що заподіяли ми чи то ділом, чи то словом, чи то думкою, свідомо чи несвідомо. І очисти нас від усякої скверни, душевної і тілесної, і дай, щоб ми в бадьорості серця і тверезості розуму прожили всю ніч цього життя, сподіваючись світлого дня, що його обітував нам Єдинородний Син Твій, Господь Бог і Спаситель наш, Ісус Христос, коли Він, Суддя всіх, прийде зі славою відплатити кожному по його ділах. Нехай не в сні та лінощах, а в бадьорості та щирій праці ми з'явимось готовими і ввійдемо з Ним у Божественне Царство Його слави і радощів, туди, де вічне Світло і невимовна утіха всім, що бачать неосяжну красу Твого Лиця.

Бо Ти єси Істинний Світ, що освітлюєш і освячуєш усе, і Тебе славить всяке створіння на віки віків. Амінь.

Літній табір у Івано-Франківську - духовними стежками: вчимося та відпочиваємо!

Основна тема табору "Святий Дух та Його плоди". На протязі дня пізнали багато цікавих речей та навчилися нових велелих ігор-забав.

Другий день табору. Роздумували про дари Святого Духа: віра і лагідність. Цікавий і веселий день із морем позитиву та емоцій.

Третій день табору звикло розпочався з молитви. Тема дня: "Здержливість і милосердя. Прогулянка міста, похід в кіно.

Четвертий день табору. Тема дня: " Доброта і терпеливість". Завдання для ерудитів- складали кросворд. У такий жаркий день вирішили трішки освіжитися - водні естафети.

Останній день табору. Похід у Вовчинецькій гори. Пікнік. Дякую всім дітям з яким я весело провів час.

Пресвята Вседіво, Мати Христа Бога нашого, принеси нашу молитву Синові Твоєму і Богу нашому, щоб Він спас через Тебе душі наші. Благого Царя Благая Мати, Пречиста і Благословенна Богородице Маріє! Милість Сина Твого і Бога нашого вилий на мою грішну душу і Твоїми молитвами настав мене на діяння благі, щоб останок мого життя я прожив без гріха і через Тебе рай знайшов, Богородице Діво, єдина Чиста і Благословенна. Під Твою милість прибігаємо, Богородице Діво, молитов наших в час журби не відкинь, але з біди визволяй нас, Єдина Чиста і Благословенна.

Пресвята Богородице, спаси нас.

о. Назар Касій

Впродовж шести днів, з 11 по 16 червня 2019 року, діти та скаути з нашої парафії Зіслання Святого Духа, мали чудову нагоду не тільки весело провести час, але й ближче пізнати Бога. Протягом цих днів спілкувалися, краще пізнавали один одного, вчилися працювати в групі і прислуховуватися до думки іншої особи, веселилися, пізнавали нашу чудову Країну і духовно зростали.

Ці прекрасні «Канікули з Богом» ми провели в с. Язловець на Тернопільщині, де нас гостинно прийняли Сестри і мешканці. День розпочинався і завершувався молитвою, а товаришувало нам Боже Слово, яке щодня допомагало згуртувати дітей та налаштувати на щиру спільну працю, щоб виконати усі завдання, а їх було чимало. Групи: «Божі Виноградинки» та «Паломники Святого Духа» не боялися жодної праці, навіть коли мали завдання до вибору, то не задумуючись завжди виконували усі, жодного не пропускаючи, щоб прикрасити свою «Виноградну лозу».

Що за канікул без Служби Божої? Євхаристія – це можливість дуже близько і особисто зустрітися з Господом. Зазвичай дітям нудно, але не нашим дітлахам - вони з РАДІСТЮ, щодня приготовлялися до цієї важливої зустрічі. Ще раз хочу підкреслити з РАДІСТЮ і цю радість не можливо було не помітити. Готували Читання, Псалми, Молитву Вірних, підбирали пісні, якими хотіли прославляти Бога, переживали, щоб гарно прочитати, заспівати. А про зовнішній вигляд, то взагалі бракує слів… Милувалася ними, коли вибирали найкраще вбрання, дівчатка – сукні, спіднички, а хлопчаки – штани, хоча і було спекотно та робили гарні зачіски. Душа радіє, що вже з малечку розуміють з Ким зустрінуться на Євхаристії.

Звичайно крім молитви, ми мали веселі вечори, танці, забави, сценки та неперевершені подорожі до м. Тернопіль, в урочище Червоне – водоспади, Чортків, Білобожниця і Зарваниця.

Свою подяку керую до настоятеля, о. Миколи Леськів та до наших «Паломників Святого Духа» і «Божих Виноградинок», тішуся і дякую, що була разом з Вами!!! Ви неперевершені!!!

Богу подяка за веселі канікули!!!

С. М. Оксана Понідзельська

Спільна молитва з дитиною — це життєво необхідний елемент на шляху віри. Якщо ви (батьки чи хресні), готуючи ваших дітей до життя, навчите їх молитви, то дасте їм, безперечно, найбільший подарунок, позаяк навчите спілкуватися з Творцем. Це велика відповідальність — адже можна й позбавити їх бажання молитися назавжди! Ось кілька корисних порад, що допоможуть нам розпочати.
1. Запровадьте простий розпорядок дня і намагайтесь його дотримуватися.
Ми завжди намагатимемося пропустити те, що стає нудним, — молитву також. Це нормальне явище. Саме тому справді важливо впровадити час на молитву у звичайний план дня вашої дитини — зранку та перед сном, у той самий час, щодня. Порада: попросіть дитину висловити три речі — за щось подякувати, за щось перепросити, а також попросити благословення у Господа на якусь конкретну справу. Можна закінчити молитвою «Отче наш», «Радуйся, Маріє» і «Слава Отцю». Діти легко звикнуть до такого розкладу та, дорослішаючи, матимуть опору у боротьбі за віру.
2. Допоможіть дитині познайомитися з Біблією.
Візьміть кольорову, красиву Біблію для дітей, ілюстровану, та оберіть одну історію в день для спільного читання. Ставте дитині запитання щодо прочитаного відповідно до її віку. Запитайте, приміром, що могли відчували люди, про яких ідеться в оповіданні? Що це означає для нас сьогодні та як нам слід поводитися?
3. Пам’ятайте: йдеться про взаємини з Христом.
Безперечно, важливо для дітей розуміти, що є добре і що зле, та скартати їх, коли вони бувають нечемними. Однак пам’ятаймо: наша віра — це не перелік дозволених і заборонених учинків. Це відносини з Христом. Молячись разом із дітьми, ви допомагаєте їм заприятелювати з Ісусом. Справжня приязнь є життєдайною; це місце, де кожен може довіритися, відпочити, бути собою і бути щасливим. Варто допомогти дитині зрозуміти, ким є Ісус та як Він любить нас — попри все.
4. «Вбудуйте» молитву у власний день. Покажіть приклад!
План — це важливо; однак допоможіть дитині зрозуміти, що ми можемо молитися скрізь і будь-коли. Іншими словами, покажіть, що молитися — це цілком природно. Помоліться («своїми» словами) перед їдою, приміром. Дитина таким чином почне сприймати молитву як сімейну традицію. Заодно ми так покажемо, що споживання їжі — це щось більше, ніж заспокоєння голоду. Не бійтеся молитися при гостях, на пікніку чи в ресторані, наприклад. Вам може бути незручно, незвично та ніяково, але так ми показуємо, що віра не лише для нас — ми «віримо» не лише вдома чи у храмі. Немає нічого більш промовистого, аніж те, коли ваша дитина бачить, що ви молитеся — коли все добре та коли, здається, усе йде шкереберть. Наші вчинки навчають набагато краще, аніж наші слова. Ще одна проста порада: скажіть коротку молитву, якщо ваша дитина вдариться: «Ісусе, допоможи їй (йому) почуватися краще. Відправ своїх ангелів, щоби принесли нам мир». Це вчить дитину звертатися до Ісуса, коли їй боляче. До того ж — повірте — плач припиняється одразу!
5. Діти мають знати, що Боже Милосердя… солодке!
Якщо ваша дитина уже приступила до Першої Сповіді, нехай це не буде одноразовою подією. Створіть їй «умови» сповідатися щомісяця, та й самі не занедбуйте цього таїнства. Після сповіді підіть разом на морозиво чи тістечко, адже Боже Милосердя — солодке, і сповідь потрібно відсвяткувати!
6. Навчіть дітей молитися Розарій.
Розарій — найпростіша та найсильніша молитва, тому пречудово пасує дітям. Він познайомить їх із Марією та допоможе вивчити та пам’ятати таємниці життя Ісуса. Допоможіть дитині виготовити або придбати власну вервичку, подаруйте розарій на день народження або з нагоди Першого Св. Причастя.
7. Поважайте свою дитину і не вимагайте досконалості.
Це ваші діти, ви про них піклуєтеся; однак їхня душа — священне місце, що відрізнятиметься від вашої. Їхня молитва — це розмова лише між ними та Господом. Не треба намагатися силоміць входити до цієї святині. Дозвольте дитині наодинці з собою пережити ці важливі речі. Не впадайте у розпач, якщо ваша дитина не здається вам достатньо «святою». Будьте вразливими до емоцій дітей і не порівнюйтеся з якимось ідеалом спільної сімейної молитви. Згадайте молитву учнів у Гетсиманському саду: Ісус просив їх молитисяіз Ним, та вони усі поснули!
8. Навчіть дитину молитися за своїх ворогів.
Ми всі постійно цього вчимося. Отже, допоможіть своїй дитині молитися за ворогів або тих, хто її ображає. Моліться разом за дітей, що «тероризують» інших. Це також міцне свідчення того, що немає такої проблеми, якої б не вирішив Бог, особливо коли тебе переслідують. 9. Співайте!
Адже це приємно та просто. Співай зі своєю дитиною! Не переймайтеся, навіть якщо вважаєте, що не вмієте співати. Богові байдуже, що ви не потрапляєте в ноти! Діти обожнюють музику, це дає нам безліч можливостей: Ви могли би співати пісні подяки та поклоніння разом в авто; можна використовувати молитву як колискову. Пам’ятайте: традиційні пісні проголошують великі істини нашої віри, це прекрасний спосіб познайомити з ними вашу дитину. Спів допоможе швидше запам’ятати молитви. Це може стати, тим що вони пронесуть крізь усе своє життя як заспокоєння та згадку про Божу підтримку та силу.
10. Відзначайте свята та переживайте літургійний рік удома.
Святкуйте церковні свята, наскільки це можливо. Навіть якщо це буде лише незначний елемент — нехай вирізняється з‑поміж інших; таким чином допоможемо дитині втілювати віру в життя. До прикладу, можна виготовити адвентовий вінок і запланувати особливий час для молитви за вечірнім столом під час Адвенту; створити програму простих читань зі Святого Письма протягом Великого Посту, продовжувати святкувати всі сім тижнів Великоднього періоду, аж по П’ятдесятницю включно.

Коли я стала мамою, всі навколо роздавали мені мільйони порад про те, як я повинна любити своїх дітей. Але я ніколи їх не слухала, бо мало хто насправді знає, як виховати не тільки слухняних, але і успішних, щасливих дітей. Ваше завдання – не стільки вихована, скільки впевнена у собі  дитина, яка вміє жити.

Я закликаю вас взяти відповідальність у цьому питанні на себе. І не слухати нікого з тих, хто вважає, що знає, як правильно ростити дітей.

Вашим головним пріоритетом повинні стати щасливі, а не слухняні діти. Дослідження показують, що від того, чи щаслива була дитина в свої 10-15 років, залежить, чи буде вона щаслива в 25-, 30- і 40-річному віці.

У той же час соціологи зауважують, що у нас дуже швидко зростає кількість нещасних 20-річних молодих людей. Більшість з них зізнається, що в них було щасливе і безтурботне дитинство. Їх батьки – кращі друзі. Вони ніколи не переживали трагедію або щось подібне. І все ж вони нещасні.

Одна з причин такого невтішного стану справ – виховання. Справа в тому, що більшість батьків так сильно піклуються про своїх дітей, що в буквальному сенсі не дозволяють їм падати і набивати власні шишки.

Замість того, щоб дати своїм дітям можливість з дитинства приймати власні рішення і визнати власні помилки, батьки втручаються в їхнє життя, надмірно активно намагаються захистити їх від можливих неприємностей навколишнього світу.

Але негаразди – це невід’ємна частина життя. І буде набагато краще, якщо ваші діти будуть вчитися вирішувати свої проблеми самостійно вже в школі. Навички подолання труднощів дуже важливі. Тому ви не повинні обмежувати життєвий досвід дитини своїми заборонами і своєю надмірною опікою. Не сповільнюйте їх психологічне та емоційне зростання.

Чому я кажу вам про все це? Тому що я хочу, щоб ви не робили тих помилок, які допускають більшість інших людей.

Моє улюблене правило виховання говорить: “Підготуйте дитину до дороги, але не забирайте у неї можливість йти по ній самостійно”.

Ось 10 найбільш поширених помилок, які роблять майже всі сучасні молоді батьки.

Помилка №10: Ви поклоняєтеся своїм дітям

 

Більшість з нас намагається бути ідеальними батьками. Наші діти живуть у набагато кращих умовах, ніж жили в їхньому віці ми. Ми виконуємо всі забаганки своєї дитини: хоче нову іграшку – будь ласка!, чергову шоколадку – тримай!

 

Проблема, мабуть, у тому, що діти починають думати, ніби весь світ обертається навколо них. І коли наступного разу ваша дитина не отримає бажаного, то дуже засмутиться. Набагато сильніше, ніж сусідський хлопчисько, з яким так не “сюсюкаются”.

 

Ми не повинні поклонятися своїм дітьми. Ми повинні любити їх. Вони для нас – центр Всесвіту, але самі себе вони так сприймати не повинні . Інакше виростуть егоїстами, які забудуть про вас відразу після того, як поїдуть вчитися в інше місто.

 

Всім буде краще, якщо періодично ви не станете виконувати забаганки своєї дитини. Не отримати бажаного тут і зараз – це нормально.

Помилка №9: Ви вважаєте, що ваші діти прекрасні

Від фахівців, які працюють з дітьми, я дуже часто чую, що багато батьків сьогодні абсолютно не готові сприймати негативні відгуки щодо вчинків своїх нащадків. Як тільки хтось їх критикує, одразу ж наступає  на хвилю неприйняття або навіть агресію з боку батьків.

Але ми повинні навчитися сприймати критику з відкритим серцем. Заради дітей. Іноді нам потрібно втрутитися якомога швидше, щоб ситуація не вийшла з-під контролю. Якщо шкільні вчителі кажуть вам, що ваша дитина погано себе веде і ображає однокласників, висновки треба зробити щодо дитини, а не вчителів.

Один дитячий психолог з Алабами нещодавно говорив мені, що небажання батьків адекватно сприймати реальність – найпоширеніша причина підліткової депресії. Коли вона тільки починається, батьки можуть допомогти, але, як правило, не звертають уваги.

А вже коли діти стають дорослими, батьки починають їх пиляти: “Тобі вже 20 років, а ти не хочеш ні вчитися, ні працювати!”. Ваше втручання було б набагато  ефективнішим, якщо б ви зробили його до того, як лінь стане частиною ідентичності вашої дитини.

Помилка №8: Все ваше життя – це ваші діти.

Ми пишаємося нашими дітьми. Коли у них виходить щось важливе, ми щасливі сильніше, ніж якби це були наші власні успіхи.

Але в усьому має бути міра. У вас повинно бути своє власне життя і свої власні успіхи. Дітям потрібен правильний приклад для наслідування. Станьте ним!

А ще у вас повинні бути не тільки робота і сім’я. Дитина повинна знати: у дорослих – свої розваги і задоволення. І це треба враховувати! Якщо ви хочете, щоб ваша дитина прожила повноцінне життя, проживіть його самі!

Помилка №7: Ви приймаєте рішення за них самі

Один священик якось сказав мені, що найбільша проблема сучасних дітей – в тому, що їх батьки не дають їм можливості самостійно приймати рішення. Батьки вибирають за самих дітей, їх кар’єру, їх друзів, їх одяг і т. д.

Звичайно, ми всі хочемо, щоб наша дитина не потрапила у якусь погану історію. Звичайно, ми хочемо, щоб вона співала нам дифірамби і поважала нас за те, що ми хочемо забезпечити їй краще життя.

Проблема у тому, що така дитина не вміє мислити самостійно. І впадає в одну з двох крайнощів: або вона не здатна без вашої участі навіть на дріб’язкове рішення, або починає забувати про те, що вседозволеність – це ненормально.

Не вирішуйте за вашу дитину, ким вона повинна бути. Це не той вияв любові з вашого боку, що необхідний.

Помилка №6: Конкурсне виховання

 

Всі батьки хочуть, щоб їх дитина була кращою за інших. Краще вчилася, показувала кращі спортивні результати. Багато захоплюються цим так сильно, що їх дитя починає розглядати все життя, як одне нескінченне змагання. Результат – часті депресії і зломана психіка.

 

Найбільше на світі ми боїмося, що наші діти будуть відставати від тих, які оточують. Ми боїмося, якщо вони будуть не дуже добре вчитися, то залишаться в посередності, коли виростуть.

 

Але ваші діти повинні також розуміти, що життя – це не тільки піт і боротьба. Життя – це ще й радість від усвідомлення цієї миті.

 

Краще постарайтеся прищепити дитині думку, що “перемога за всяку ціну” – це не єдине, що має значення. Людину визначають не її перемоги, а її характер. І стійкість.

Помилка №5: Ви позбавляєте їх дитинства

Чим щасливіше буде дитинство вашої дитини, тим більш щасливою людиною вона виросте. Це імператив, доведений вченими.

Найвірніший спосіб позбавити дитя дитинства – завантажити його шкільними уроками, заняттями в музичній школі, вивченням іноземної, спортом і т. д. А ще ми хочемо, щоб наші діти допомагали нам виконувати роботу по дому. Але при цьому ви не повинні забувати, що у кожного має бути право на дитинство.

Ваша дитина не обов’язково повинна досягти тих успіхів, яких досягли Пікассо або Тейлор Свіфт. Вона повинна вирости сильною особистістю, здатною прожити щасливе життя. Ось це головне.

Помилка №4: Ви хочете мати “правильну”, а не “справжню” дитину

Ми починаємо будувати плани для своїх дітей вже тоді, коли вони ще в нашій утробі. Ми мріємо, що вони виростуть і досягнуть більшого, ніж ми.

Але іронія в тому, що ви не можете отримати ту ідеальну дитину, про яку мрієте. Ви отримаєте ту єдино можливу людину, яка могла народитися саме у вас. Не намагайтеся змінити в ній те, що вам не подобається. Не примушуйте її ставати тим, ким вона нібито повинна бути в ваших мріях. Нехай вона стане тим, ким сам захоче стати.

Помилка №3: Ви забуваєте про те, що вчинки важливіші слів

Ми всі хочемо здаватися своїм дітям ідеальними. Ми всі знаємо, що для того, щоб дитина виросла розумною і доброю, ми повинні показувати їй приклад. Але більшість з нас також забуває про те, що моральні настанови працюють тільки в одному єдиному випадку: якщо ви самі їх виконуємо.

Повірте, ваші діти завжди знають, що вони можуть собі дозволити, а що – ні. Вони спостерігають за вами уважніше, ніж ви самі за собою.

Тому наступного разу, коли будете сварити дитину за те, що вона нешанобливо ставиться до однолітків, запитайте себе: а може, вона побачила негативний приклад у вас? Чому вам можна обкладати матами тих, які оточують вас, а їй – ні?

Помилка №2: Ви судите про батьків за поведінкою їхніх дітей

Коли ви зустрічаєте, де б то не було невиховану дитину, то автоматично починаєте думати, ніби у неї погані батьки. Але це не завжди так. Не буває “ідеальних” дорослих і “пластилінових” дітей. В світі немає нічого ідеального” – так само як і нічого “безнадійного”.

Ми ніколи не знаємо, наскільки сильно інші батьки переживають за своїх дітей. Тому і не повинні судити про них.

Помилка №1: Недооцінка характеру

У кожної дитини є свій характер і свій внутрішній моральний компас. Ці речі означають набагато більше, ніж ваші спроби перетворити своє дитя – в “ідеальну” людину.

Не намагайтеся вчити її за написами в книгах, за шаблонами. Кожному потрібен свій підхід. А часто, ще важливіше свобода: якщо ви чекаєте від своєї дитини самостійності й усвідомленого підходу до життя, дайте їй можливість рости і розвиватися без надмірного втручання.

Головне, про що варто подбати, – це характер. Він повинен бути. Єдина можливість дати дитині його загартувати – дати їй більше свободи. Не замикайте дітей у своїх квартирах. Не радійте тому, що комп’ютер може замінити їй ігри у дворі. Не ховайте свою дитину від реального світу. Нехай ваша любов не стає для нього в’язницею!

 

 

 

 
Ось приходжу на кухню, а там діти поїли, тарілки не прибрали, посуд не помили і взагалі вся підлога в липкому чаї ... 
І у мене є варіанти рішень: розсердитися, образитися, прибрати самій, покликати і накричати і змусити прибрати, покликати і ласкаво попросити, догану всім зробити, сісти поплакати і т.п.
 
Їх нескінченно багато ... і вирішую Я ... 
Ось вирішую не кричати, не прибирати і взагалі піти дочитувати книгу, або вирішую скинути пар і кричу на кухні, мовляв які усі негідники і взагалі свині ... або настрій такий, що візьму і сама все приберу, не відчувши ні тіні роздратування ... а буває й розчулюся - еееее ... діііііти моїіііі ...
 
І так саме у будь-якій життєвій ситуації - тільки я вирішую, що мені відчувати і що говорити, і що робити, і як реагувати ... 
Начебто проста істина ... але на жаль, про неї постійно забувається, коли намагаєшся виправдати себе і свої реакції.
 
Мені зіпсували настрій, мене довели, вони мене дратують, вони додали мені сивого волосся, вони зробили бардак мені, вивели мене з себе, і т.п.
 
Це дещиця того, що я сама особисто говорю про своїх дітей, наприклад, протягом дня ...
Я ось була таким ангелом :) а вони ...
 
А потім сідаю з чашкою чаю і думаю ... Ну вони то що? Просто живуть, просто діти, просто люди ... а вирішую щось завжди я :) як мені реагувати, як відчувати, як приймати те, що відбувається навколо мене :)
 
Бути чи не бути? ось в чому питання :) бути чи не бути щасливою :))) вирішую Я.
 
Мірта Гроффман, мама трьох рідних та шістьох прийомних дітей, художниця

 

Вчені нагадують: щоб стосунки були здоровими, що на кожну негативну взаємодію нам потрібно 5 позитивних.

Багато часу ми проводимо з дітьми, скеровуємо їх, поправляємо, нагадуємо про щось, критикуємо, бурчимо, ниємо і навіть кричимо – тому важливо стежити за тим, щоб "формула" 5 взаємодій працювала.

Видання mother.ly радить 10 щоденних звичок, які варто дотримуватись батькам, щоб зміцнити зв'язок з дитиною

Прагніть до 12 обіймів з дитиною щодня

Сімейний терапевт Вірджинія Сатір сказала: "Нам потрібно четверо обіймів щодня для виживання. Нам потрібно вісім обіймів щодня для підтримки, і 12 обіймів для росту".

Найперша річ зранку – пригорнути дитину на кілька хвилин, а остання річ у дні – обійняти дитину перед сном.

Обіймайте дитину, коли прощаєтесь з нею, коли зустрічаєтесь, і часто просто так.

Покуйовдіть їй волосся, погладьте / поплескайте по спині, обійміть за плечі.

Зустріньтеся з дитиною очима й усміхніться, це ще один вид дотику.

2

Грайтеся

Сміх і пустощі допомагають вам тримати зв'язок з дитиною, стимулюючи ендорфіни та окситоцин у вас обох.

Зробіть сміх щоденною звичкою, це також дає дитині шанси "просміятися" свої тривоги за смуток, щоб вона не відчувала себе самотньо і була більш схильна відкритися.

Гра допомагає дітям хотіти співпрацювати.

3

Коли ви взаємодієте з дитиною – відімкніть гаджети

Справді. Дитина запам’ятає на решту свого життя, що вона була такою важливою для своїх батьків, що вони вимикали свої телефони, щоб її послухати.

Навіть вимкнення музики в машині – потужне запрошення до спілкування.

4

Спілкуйтесь перед і під час перехідних періодів

У дітей бувають складні часи, коли вони з одного періоду дитинства переходять в наступний.

Якщо ви подивитесь в дитячі очі, назвете на ім’я, знайдете зв’язок, змусите дитину сміятись, то впевнитесь, що у неї є внутрішні ресурси скерувати себе через перехідний період.

5

Окремий час на кожну дитину

Робіть усе, що треба, щоб виділяти 15 хвилин на кожну дитину окремо, щодня.

Робіть, що дитина хоче, або що хочете ви.

У дні вибору дитини просто скеруйте свою любов у напрямок, який вона покаже.

У "свої" дні спробуйте якісь активності. Пограти ігри чи зайнятись чимось іншим, щоб дитина сміялась.

7

Слухайте, співпереживайте

Зв’язок починається зі слухання.

Прикусіть свій язик, якщо треба, можете додавати лише: "Ого! Вау! Ясно.. Справді? Як це було? Розкажи трошки більше".

Звичка дивитись на речі з перспективи дитини запевнить її, що ви поважаєте її і шукаєте найкращих для вас обох рішень.

Це допоможе вам бачити причини поведінки дитини, яка в іншій ситуації могла б здатися вам божевільною.

А також допоможе регулювати ваші власні емоції, в тому числі під час сварок.

8

Сповільніться та смакуйте моменти

Ви не лише женете дитину за її графіком. Тому можете провести кілька хвилин разом перед сном.

Кожна взаємодія впродовж дня – це можливість зв’язку з дитиною.

Сповільніться і розділіть цей момент з дитиною.

Дозвольте їй понюхати ягоди перед тим, як помнути їх на пюре чи зробити пиріг.

Коли допомагаєте дитині помити руки, покладіть свої руки під струмінь води разом з дитячими, і розділіть відчуття.

Понюхайте її волосся, послухайте сміх.

Подивіться в дитячі очі і зустріньте їхнє серце відкритим своїм

9

Пригортання перед сном та спілкування

Лягайте з дитиною в ліжко трохи раніше, поясніть, що хочете провести з нею час, обіймаючись і спілкуючись у темряві.

Ці моменти єднання запрошують дитину розповісти, що сталося у школі, як ви гаркнули на неї зранку, чи про переживання про завтрішню поїздку.

Вам прямо зараз горить вирішувати якісь проблеми? Ні. Тоді просто послухайте.

Запевніть дитину, що чуєте її хвилювання, що ви разом вирішите їх, завтра.

Наступного дня так і зробіть, не порушуйте слова.

Ви здивуєтесь, наскільки поглибляться ваші стосунки.

І не позбувайтесь цієї звички, коли дитина виростає.


    Усміхнена бабуся підносить вгору маленького внука, щоб показати його Святішому Отцеві, який на папамобілі проїжджає серед натовпу вірних в Ясах в останній день його подорожі до Румунії, в неділю 2 червня 2019 року. Пізніше, звертаючись з промовою до вірних під час зустрічі з молоддю та сім’ями, Папа робить відступ від заздалегідь приготованого тексту, щоб поділитися цим досвідом:  

    “ Я вже завершую проповідь, мені ще бракує один параграф, але я б не хотів залишити поза увагою досвід, який я пережив, проїжджаючи площею. Там була літня жінка, досить похилого віку, бабуся. В руках вона тримала внука, приблизно двомісячного, не більше. Коли я проїжджав, вона мені його показала, усміхаючись. Це була усмішка співучасті, ніби мені кажучи: “Бачите, тепер я можу мріяти”! тієї миті мене переповнювали емоції і я не наважився привести її прямо сюди. Тому тепер розповідаю про це. Бабусі й дідусі мріють, коли внуки прямують вперед, а онуки мають мужність, коли беруть соє коріння від бабусь і дідусів. ”

    Кілька хвилин перед тим, Наступник святого Петра підкреслив, що «віра передається не тільки словами, але й жестами, поглядами, ніжністю наших матерів, наших бабусь; смаком тих речей, яких ми навчилися вдома, в простоті й великодушності».

    “ Коли зростаєш, – зазначив Папа, звертаючись до молоді, – не забувай свою матір і свою бабусю й ту просту, але міцну віру, якою вони відзначалися і яка давала їм силу та витривалість прямувати вперед, не опускаючи рук. Це заклик до вдячності й до відновлення великодушності, мужності, безкорисливості «домашньої віри», що є непомітною, але яка крок за кроком будує Боже Царство ”

    В цих словах відображений також особистий досвід Папи Франциска зі своєю бабусею Розою, що була простою й сильною жінкою віри. Вона походила з бідної селянської сім’ї італійського регіону П’ємонте та емігрувала до Аргентини, втікаючи від злиднів. У проповіді під час чування перед святом П’ятидесятниці у 2013 році він зазначив, що бабуся Роза першою передала йому віру:  

    “ Я мав благодать зростати в сім’ї, в якій віру досвідчували просто й конкретно. Однак, на мій шлях віри вплинула, насамперед, бабуся, мама мого батька. Це була жінка, яка пояснювала й говорила нам про Христа, навчала нас катехизму. Пам’ятаю, що в Страсну П’ятницю ввечері вона водила нас на процесійний похід із свічками, по завершенні якого вносили статую Ісуса, знятого з хреста, й бабуся наказувала нам ставати навколішки, промовляючи: «Дивіться, Він помер, але завтра воскресне». Я отримав перше християнське звіщення саме від цієї жінки, від моєї бабусі. Це прекрасно! Перше звіщення відбувається в сім’ї, в дома. І це мене наводить на думку про любов багатьох матерів і багатьох бабусь в передаванні віри. Це вони передають віру. Так відбувалося також у часи перших християн, коли святий Павло казав Тимотеєві: «Я пригадую віру твоєї матері й твоєї бабусі» (пор. ІІ Тим 1, 5). Усі матері й усі бабусі, які тут присутні, подумайте про це! Передавати віру. Тому, що Бог посилає нам людей, які нам допомагають на нашому шляху віри. Ми не знаходимо віру абстрактно, ні! Завжди є людина, яка проповідує, яка говорить, Ким є Христос, передає нам віру, несе нам перше звіщення. І таким був також перший досвід віри, який я отримав. ”

    Діти квіти життя.

    З народженням дитини в нашому житті все перевертається з ніг на голову, але нічого не замінить вам щасливих моментів, проведених з вашим чадом.

    Але часом трапляється так, що діти залишають нас …

    Річард Прінгл втратив свого 3-річного сина на ім’я Х’ю через внутрішньочерепний крововилив.

    Через рік після його трагічної загибелі убитий горем батько на своїй сторінці в Фейсбуці написав 10 важливих речей, які він усвідомив тільки після втрати сина.

    1. Не буває занадто багато любові.

    2. Ви маєте в своєму розпорядженні достатню кількість часу. Ви можете хоча б хвилинку виділити для гри з вашою дитиною. Нічого не повинно бути важливіше.

    3. Частіше фотографуйтеся і знімайте відео з дитиною. Ви ніколи не можете знати напевно, що цей момент не останній.

    4. Не варто «купувати» дітей подарунками та грошима. Краще витратьте на них свій час: вирушайте на море, сходіть в похід або в парк пострибати на батуті.

    5. Слухайте музику і співайте разом. Ми з Х’ю любили співати пісні в авто, на прогулянці, вдома. Я весь час прокручую ці моменти.

    6. Цінуйте час, проведений разом. Спільні вечері, читання казок, лежання на дивані — за цими простими речами сумуєш найбільше.

    7. Завжди цілуйте своїх близьких на прощання. Можливо, це буде останнім, що ви зробите для них.

    8. Умійте розважатися. Неважливо, що ви робите — гуляєте, ходите по магазинах, їдете в машині — не забувайте веселитися і сміятися.

    9. Обов’язково записуйте всі досягнення вашої дитини. Ці записи дуже приємно буде перечитувати в старості.

    10. Якщо у вас є можливість поцілувати своїх дітей перед сном, відвести їх в школу, поснідати з ними, сходити на їх випускний або весілля — значить, ви найщасливіша людина на планеті. Пам’ятайте про це.

    У Святій Літургії у візантійському обряді, яку в рамках Апостольських відвідин Румунії Папа відслужив у місті Блаж, брали участь єпископи та паломники з України, а також численні вірні українці греко-католики Румунії.
     

    с. Лідія Короткова, СНДМ – Ватикан

    Останнього дня Апостольської подорожі до Румунії, а саме вранці 2 червня 2019 року, Папа Франциск очолив Божественну Святу Літургію в місті Блаж, під час якої проголосив блаженними сім владик Румунської греко-католицької Церкви. В Румунії є також коло двадцяти українських греко-католицьких парафій, які об’єднані в Генеральний вікаріат з осідком у місті Сучава.

    Румунські українці – це четверта за чисельністю етнічна спільнота країни після румунів, угорців та ромів. Переважна більшість з них є автохтонним населенням, що компактно проживає в північній частині Румунії в прикордонних з Україною жудцях, тобто повітах, на землях, що свого часу входили в склад Київської Русі та Галицько-Волинського князівства.

    Більшість українського населення Румунії була православною, а греко-католики переважали на Мармарощині та в Південній Буковині. Після ліквідації Греко-Католицької Церкви в Румунії в 1948 році, деякі вірні перейшли на православ’я, інші ж зберегли віру в підпіллі. В 1996 році  відновлено Генеральний вікаріат для українців греко-католиків в Румунії,  до якого належать Буковинський та Закарпатський (Мараморський) деканати та парафії в Банаті і який діє в Марамороській єпархії Румунської греко-католицької Церкви. Від 1 вересня 2018 року, за декретом владики Васіле Бізеу, ординарія цієї єпархії, новим очільником Генерального вікаріату для українців греко-католиків в Румунії призначено протоієрея Николая Николаїшина, який очолюватиме його до 2022 року. 

     

     

    I. Перший обов’язок батька щодо дітей — любити їхню маму.

    Родина — це система, яка тримається на любові. Не уявній, а справжній, дійсній. Без любові неможливо довго витримувати тягарі родинного життя. Неможливо бути батьком «з відчуття обов’язку». Виховання— завжди «командна гра». У подружній парі, де підростають діти, щира згода та глибока єдність наповнюють радістю та допомагають рости, будучи для них надійним фундаментом. Батько може захистити матір, «підмінюючи» її та надавши їй можливість відпочити, відновитися та віднайти трішки часу для себе.

    II. Батько перш за все має «бути».

    Його присутність повинна означати: «ви, моя родина, — найголовніше у моєму житті». Статистика стверджує, що в середньому батько присвячує вихованню дітей менше п’яти хвилин на день. Деякі дослідження доводять існування зв’язку між відсутністю батька та поганою успішністю дітей у школі, їхнім низьким коефіцієнтом розумового розвитку, злoчинністю та агресивністю. Це питання стосується не часу, а справжнього спілкування. Бути у випадку батька означає — спілкуватися з дітьми, обговорювати їхню працю та проблеми, залучати їх до участі в своєму житті, наскільки це можливо. Та навчитися зауважувати всі малі та великі знаки, які постійно посилають діти.

    IIІ. Батько є прикладом, хоче він того чи ні.

    Сьогодні особа батька відіграє надзвичайно важливу роль, оскільки дитина може покластися на нього, а в його силах — керувати дитиною. Передусім батько є прикладом, він стимулює вибір конкретних схем поведінки дитини згідно з засадами коректності та вихованості. Одним словом, батько — взірець чесності, порядності та доброзичливості. Навіть якщо діти і не усвідомлюють цього, а іноді й заперечують це, насправді ж вони дивляться на те, що і як робить батько та чому він чинить так, а не інакше. Те, що ми називаємо сумлінням, великою мірою залежить від постаті батька.

    IV. Батько забезпечує надійність.

    Батько — це охоронець. Ціла родина чекає, що батько захистить її. Батько оберігає також тоді, коли визначає певні правила, часові та просторові обмеження, деколи забороняючи певні речі: це — найкращий спосіб сказати: «Я піклуюсь про тебе».

    V. Батько заохочує та додає сил.

    Батько доводить свою любов повагою, слухаючи та приймаючи. Його любов справжня, як у тих, хто каже: «Що б не сталося, я завжди з тобою!» Завдяки цьому в дітей виникає самоповага. Батько завжди готовий допомогти своїм чадам, компенсуючи їхні слабкості.

    VI. Батько пам’ятає та розповідає

    Батьківство є островом спасіння для тих, хто «зазнав краху вдень». Такий звичайний момент, наприклад, вечерю, батько перетворює на особливу родинну зустріч, коли всі можуть спокійно поспілкуватися між собою. Добрий батько спроможний створити чарівну атмосферу спогадів. У минулому батько був носієм цінностей; для того, щоб їх передати дітям, достатньо було їх усно приписати. Зараз їх треба демонструвати. А сучасне життя заважає цьому. Як можна щось показати дітям, якщо немає часу поговорити з ними, обмінятися думками, поділитися планами, своїми надіями, радостями чи невдачами?

    Читайте також: 8 частин тiла, які зберігають стpес – і пам’ять про нього

    VII. Батько вчить вирішувати проблеми.

    Батько — найкращий дороговказ у навколишній світ. Батько має сильний вплив на дітей завдяки своїй здатності керувати життям, тим, як він ставиться до оточуючої дійсності. Цей аспект також дуже важливий для виховання особистості дитини. Батько — це людина, що дає дітям мапу життя.

    VIII. Батько пробачає.

    Пробачення батька — це те, що дитина відчуває найкраще і чого очікує найбільше; це чи ненайвеличніша ознака батька. Один із в’язнiв дитячої кoлонії зізнався: «Мій батько завжди був строгим зі мною : ні любові, ні розуміння. Коли я був маленьким, він дуже мене любив. Якось я оступився, і з тих пір він не мав більше відваги підійти та поцілувати мене, як раніше… Його любов до мене зникла: я мав тоді тринадцять років… Він забрав у мене свою любов у той момент, коли вона була мені найбільше потрібна… Нікому було розповісти про свої проблеми. Якщо я опустився так низько, то в цьому є доля батьківської вини… На його місці я повівся б інакше. Не покинув би свого сина у скрутний момент. Справжнім батьківським розумінням я б сприяв тому, аби він повернувся на правильний шлях. А в мене нічого з того не було».

    IX. Батько — завжди батько, навіть якщо він живе далеко.

    Кожна дитина має право на «свого» батька. Коли батько нехтує дітьми, забуває або покидає їх, він тим самим наносить їм paну, котра ніколи не загoїться.

    X. Батько — це образ Бога.

    Бути батьком — велике покликання, а не особистий вибір. У всіх дослідженнях з психології говориться, що діти виробляють для себе образ Бога на основі образу власного батька. Якщо мати молиться разом з дітьми, це прекрасно, але водночас звично. Якщо ж з дітьми молиться батько, вони ніколи про це не забудуть.

    Із книжки Бруно Ферреро «Ваші діти мають лише вас. Тільки виховання змінить світ».

     

    Немає нічого схожого на стосунки батька та сина. Коли хлопчик виросте, буде багато людей, які впливатимуть на нього і його доросле життя. Але зараз, поки він ще маленький, його найважливішим зразком для наслідування повинен бути батько. Ось 7 важливих речей, яких кожний син потребує від свого батька:

    1. Син повинен бачити, що його тато любить маму

    Якщо мужчина любить матір свого сина, то показує йому, як потрібно відноситися до жінок в цілому. Це створить основу для відносин, які хлопчик матиме згодом у своєму житті. Навіть якщо батьки дитини розлучені і стосунки між ними складні, батько повинен зробити все можливе, щоб відноситися до матері свого сина з повагою.

    2. Син повинен бачити батька не лише в успіхах, а й у невдачах

     

    Найкращим життєвим вчителем є невдача. Коли син бачить, що його батько теж може зазнати невдачі, але вміє з нею справитися, то зрозуміє, що помилки можуть бути великими вчителями. Хлопчик, який не боїться робити помилки, згодом перетвориться на людину, здатну приймати великі виклики.

    3. Син потребує батькового лідерства

    Мужчина може бути або не бути начальником на роботі чи у громаді. Але він завжди повинен бути лідером у своїй родині. Син повинен бачити лідерство батька в сім’ї, адже так він краще зрозуміє суть лідерства і зможе більш ефективно вибудовувати власні стосунки з однолітками. Зростаючи, він краще керуватиме своєю сім’єю, очолюватиме колег по роботі й зможе бути більш активним членом суспільства.

    4. Син потребує присутності батька

    Кожний хлопчик потребує присутності свого батька в його освіті, суспільному житті, спорті та всіх інших сферах. Присутність батька надасть сину впевненості та необхідної підтримки.

    5. Син потребує підтримки батька в будь-якому випадку

    Можливо, хлопчик не виправдає надій свого батька і не стане великим спортсменом. Або замість наукових досягнень зацікавиться творчістю. Але незалежно від того, який шлях у житті обере син, він все одно потребує батьківської любові, навіть якщо його вибір буде кардинально відрізнятися від вибору батька. Навіть тоді, коли цей вибір буде відверто неправильним. Любов і мудре керівництво батька відкриють двері для довіри і прийняття, які є основою родинних стосунків.

    6. Син потребує похвали від батька

    Кожному хлопчику надзвичайно важливо чути від тата слова, що він пишається ним. Навіть якщо він зробив щось неправильно, батько повинен сказати: «Я знаю, що ти виправишся і повернешся на правильний шлях». Сину потрібно чути ці слова, які запевняють його в батьківській любові.

    7. Сину потрібно, щоб батько виховував його у любові

    Коли батько виховує свого сина, то встановлює певні межі й очікування. Він повинен розуміти, що хлопчик може і буде робити помилки, так само як і він робив їх в дитинстві та юності. Але сину потрібно пояснити, що кожна його дія матиме наслідки. Виховання у любові навчить його розглядати наслідки цих дій. Це підготує його до мислення та оцінки вибору, який він робить, як зараз, так і в майбутньому.

    Батько – це перший приклад для сина, зразок того, яким повинен бути мужчина. Саме від тата хлопчик отримує уявлення, як повинен себе вести справжній чоловік. Ось чому кожний свідомий батько повинен дуже відповідально поставитися до виховання свого сина.

    7 речей, яких потребує від батька дочка

    роль батька у вихованні дитини

    Стосунки батька і доньки відіграють життєво важливу роль у становленні особистості майбутньої жінки. Контакт із татом – це перший досвід спілкування дівчинки із протилежною статтю, ось чому так часто дівчата обирають чоловіків, схожих на батька. Якщо батько турбується про те, щоб його донька з часом перетворилася на гармонійну та щасливу жінку, він повинен обов’язково дати їй наступні 7 речей:

    1. Дочці потрібно, щоб її батько був активно зацікавлений її життям

     

    Бути «активно зацікавленим» не означає просто запитати доньку ввечері, як пройшов її день. Батько повинен брати участь у різноманітних заходах, що відбуваються в житті його дочки, проявляючи інтерес. Наприклад, якщо вона колекціонує рідкісні фігурки, батько може допомогти їй шукати їх. Якщо вона захоплюється спортом, він повинен стати її найпершим відданим шанувальником! Донька повинна знати, що батько щиро цікавиться її життям і хоче бути його частиною.

    2. Батько повинен продемонструвати дочці, що таке щасливий шлюб

    Першим сімейним досвідом, який переживає дівчинка, є стосунки між її батьками. Якщо батько не поважає матір і навіть дозволяє собі фізичне або емоційне насильство, дочка може прийти до думки, що такими повинні бути і її очікувані відносини з чоловіком. Проте батько, який виявляє прихильність, повагу і любов до своєї дружини, дає неймовірний приклад того, що його дочка захоче віддзеркалити у своєму житті.

    3. Донька потребує підтримки свого батька

    Хоча батько не завжди може погоджуватися зі своєю дочкою, вона повинна знати, що він в будь-якому випадку підтримає її. Коли батько повністю і щиро підтримує свою дочку, вона розвиватиме сильну самооцінку і вибудує позитивний образ самої себе. Люблячий тато повинен показати доньці, що, навіть не погоджуючись з її вибором, він завжди буде вірити в неї та її здібності.

    4. Донька повинна знати, що може довіряти своєму батькові

     

    Коли дочка приходить до батька, щоб обговорити свої особисті проблеми, вона повинна знати, що він поставиться до цього з повагою і довірою. Ці проблеми не повинні ставати темою розмови за обідом з іншими членами сім’ї.

    5. Дочка потребує безумовної любові батька

    Безумовна любов означає, що батько любитиме свою дитину незалежно від того, наскільки сильно вона зіб’ється з правильного шляху. Він не буде висміювати і принижувати її, але завжди буде прощати.

    6. Дочці потрібен сильний духовний лідер

    Саме батько повинен бути духовним лідером власної сім’ї і брати на себе відповідальність за релігійну освіту своїх дітей. Він повинен молитися разом з дочкою, говорити з нею на важливі духовні теми і навчати.

    7. Батько повинен стати для доньки позитивним зразком для наслідування

    На жаль, багато дочок сьогодні не мають позитивної чоловічої рольової моделі у своєму житті. Батько є першою людиною в житті дівчини, яку вона буде знати найглибше. Саме він встановлює стандарт для всіх інших мужчин у її житті, і позитивний зразок для наслідування допоможе їй вибрати хорошого чоловіка в майбутньому. Тому кожний батько, у якого є донька, повинен проаналізувати свою поведінку. Чи є у нього якісь погані звички, які потрібно зламати? Чи існують в його житті сфери, які потрібно виправити? Коли дочка бачить, що батько готовий змінюватися на краще, то отримує чудовий приклад чоловічої поведінки.

    Загалом, чоловіки в більшості вважають, що до сина потрібно ставитися більш суворо, а от доньку, навпаки, можна балувати. Насправді це не так. Ніжності й любові потребують як донька, так і син, і не потрібно боятися, що через пестощі хлопчик перетвориться на «дівчисько». А от вседозволеність і потакання примхам доньки – це неправильна стратегія виховання, тому що може призвести до зміщення ролей в сім’ї. До доньки, як і до сина, батько повинен ставитися м’яко, але наполегливо, а от «романтичну» модель поведінки із задаровуванням подарунками краще перенести на маму.

    Виховуйте своїх дітей правильно і будьте для них хорошим прикладом!

     

    Часом стосунки між батьками – дуже напружені. 
    Часом дорослі розлучаються. 
    І воюють за увагу дитини, за те, хто її «більше любить». Втім, такі сварки та змагання – аж ніяк не на користь психологічному здоров’ю дитини, про яку так хочуть дбати обоє батьків (навіть якщо хочуть дбати окремо).

    Ось що каже про це психіатр Марк Ґоулстон:
    Вам може бути важко в це повірити, але стосунки між вами обома значно важливіші , ніж ваше ставлення до дитини. Ваші стосунки не просто впливають на її почуття. Вони стануть моделлю того, як вона поводитиметься, у що віритиме і якою людиною буде.
    Моральний обов’язок батьків – піклуватися про дитину, а для цього треба зосередитися на її майбутньому, а не на своїх теперішніх образах, і спільно розв’язувати проблеми, з повагою ставлячись одне до одного.
    Маєте дорікання своєму партнеру? Висловіть їх особисто йому, друзям чи психотерапевту, а не дитині чи при дитині. Пам’ятайте про спільну мету – благополуччя дитини, і намагайтесь подавати їй приклад поваги у стосунках.

    Тож план дій такий:
    1. Навіть якщо ви маєте намір розлучитися (або вже розлучилися, але досі воюєте з колишнім партнером), перечитайте характеристики дитини А й дитини Б. Якою ви хочете бачити свою дитину?
    2. Вирішіть, що для вас найважливіше – майбутнє вашої дитини чи бажання завжди мати рацію й відчувати любов свого чада вже тут і зараз (підкуповуючи дрібними подарунками, наприклад).
    3. Якщо доля дитини для вас важливіша, пообіцяйте собі дотримуватися таких двох правил і попросіть партнера поводитися так само:
    - Ви спільно працюватимете і з повагою ставитиметеся одне до одного;
    - Ухвалюючи рішення, ви пам’ятатимете про спільну мету – виховати дитину А, а не дитину Б.

    Дотримуйтесь цих правил, навіть якщо партнер не підтримуватиме вас.

    І ще одне. Хоча ви поводитеся благородно і робите все можливе, щоб ваша дитина була щасливою, не очікуйте, що вона це цінуватиме. Зараз ваше чадо сумне, налякане, розлючене й поводиться ірраціонально – не варто цьому дивуватися. Цілком імовірно, ви почуєте щось на кшталт: «Я тебе ненавиджу» чи «Я тобі ніколи не пробачу». Це особливо актуально, якщо партнер намагається зруйнувати ваші стосунки з дитиною, розповідаючи про вас неприємні речі.
    У такому разі вам буде нелегко. Але не зупиняйтеся, хоч би що сталося.
    Це не спринтерський забіг, а марафон. І на кону життя вашої дитини. А це важливіше і за ваші почуття, і навіть за те, як сильно ваше чадо зараз любить вас.

    До речі… Коли батьки розлучаються, дитина зазвичай підтримує того, хто поводиться божевільніше (бо він грає не за правилами і намагається підкупити її). Але, подорослішавши, діти починають усвідомлювати всі ці хитрощі й цінувати вчинки розсудливішого з батьків.
    Тому, незалежно від того, як складається ситуація, завжди думайте про дитину А. Лише так і ваше чадо, і ви зможете врешті-решт здобути перемогу. А якщо й ваш партнер погодиться зосередитися на вихованні дитини А, ви всі досягнете успіху.

    Інформація на основі книги «Як спілкуватися з психами» (Марк Ґоулстон).
    А ви що думаєте, чи впливають напружені стосунки між батьками на дитину, і як?

     

    Курс гурткових "Золота Стріла-2019" у Сколе. Напрочуд вдале таборування: у Львові лили грози та штормове попередження. У заповіднику "Сколівські Бескиди" - сонечко. Бог усміхнувся нам. Вивчали ступені лідерства. Принципи формування та заснування скаутських гуртків. Акторське мистецтво. Психологію хлопців у гуртках. Розвиток гуртків та річний план праці. Скаутські відзнаки та ступені

    Гуртковий - це чи не найголовніша ключова особа в скаутському русі. Саме на ньому, в прямому і переносному значенні, тримається гурток, спільнотне життя в ньому, добра атмосфера скаутського братерства та приязні, бажання розвивати себе особисто та бути успішним гуртком в скаутському курені та з-поміж інших куренів.

    Передусім це хлопець-лідер, який сам знає чого хоче від життя, які вимоги ставить воно до нього.

    Він не боїться перешкод, мабуть вони навпаки, додають йому сили та будують інтригу навколо його гуртка, зацікавлюють особисто до активних дій.

    В такий спосіб він реалізовує себе і в особистому житті, на даний етап свого особистого розвитку, оскільки почувається себе відповідальним за важливу справу, а ця справа, яка зветься скаутинг, будує його особисто допомагає формувати характер, гартує особистість шляхом долання різних викликів, які дає життя (дощ в таборі, швидке і якісне приготування обіду, допомoга у співі Літургії, навчання гри на музичному інструменті, ...).

    Але лідер, який бачить навколо себе інших. Його головне завдання: допомогти іншим не боятися бути собою, бути справедливим, бути відкритим, не боятися вчитися, читати, співати, бавитися з молодшими, допомагати старшим, робити добрі вчинки, навіть, якщо сьогодні це не модно і тебе не зрозуміють твої однолітки у школі.

    Бачити в очах ближніх Бога. Бачити в очах друзів себе. Бачити в очах молодших тих, яким потрібно допомогти. Цей лідер ставить на перше місце людяність. Тому плекаймо її в собі. Сама вона не прийде, якщо не відкриємося Христу, не відкриємося їй.

    Вона близько, важливо полюбити її, і вона стане твоєю щоденною справою, але справою життя, яку ти виконуєш не з обов’язку, а з любові.

    Дякуємо за час спільної пригоди!

    Гарячий період скаутських та християнських таборів розпочинається. Саме якраз дуже актуальна тема в спекотний літній період. Перебування наших дітей - скаутів та скауток в лісі. Звернімо увагу на це:

    Нiколи нe вuтягуйте клiща за дoпомогою oлії. Лiкар пoказала, як вuтягти клiща пpавильно і дyже швuдко – і xвилини не мuнуло!

    Як швuдко і безпeчно вuтягти клiща! Джерело

    Правильний спосіб витягти клiща, рекомендовано лiкарями! Запам’ятайте цю пораду!

    Відразу скажу, це 100% ефективно, випробувано на собі, а головне це була порада від лiкаря!

    У минулому році нашу донечку вкyсив клiщ, самі витягувати побoялися, поїхали до лiкаря. Лiкар витягла клiща дуже швидко і хвилини не минуло!

    Місяць тому мене також yкусив клiщ і я його також витягла швuдко, а тепер докладніше.

    Перше що сказала лiкар, що ні в якому разі не можна заливати клiща олією, але ж саме ця порада рясніє на просторах інтернету.

    Лiкар пояснила так, що від олії, кліщ починає задuхатися і в момент задухи він може впоpснути отpута в кpов, це дyже нeбезпечно, якщо кліщ не дай бог інцeфалітний.

    Адже завдання витягти клiща не пошкoдивши його, щоб отpута не пpоникла в кpов, тому найефективніший – це відразу вбuти кліща, а робиться це так:

    На кліща необхідно пирснути спиpтовим розчином, причому чистим!

    Йoд і зeленка не допоможуть, краще якщо це буде чистий спиpт. Лiкар, до речі, бризкала дeзінфекцією в спреї. Відразу скажу, пеpекис водню теж не підійде, спиpт, спиpт і тільки спиpт або прозорий дезeнфікуючий засіб на спиpту.

    Змочивши або побризкавши клiща, ви відразу побачите, як він підніме попку вгору, тепер берете ватяну паличку і починаєте крутити навколо кліща, трохи його торкаючись. Намагайтеся крутити паличкою так, щоб і кліщ також почав обертатися, тобто ви будете його як би викручувати зі шкіри. Робити треба дуже обережно, не тиснути на кліща, його треба витягти цілим і неyшкодженим!

    Коли я почала його крутити, то і хвилини не минуло, як кліщ просто вискочив зі шкіри, як пробка з пляшки, на подив, клiщ дійсно починає крутитися і викручується!

    Клiща підбираємо і спaлюємо, це рекомендувала лiкар, також вона сказала, що сенсу його здавати куди-небудь в лабораторію немає, так як в будь-якому випадку, треба буде стежити за своїм станом і місцем yкусу, і при перших же неxороших ознаках звернутися до лiкаря.

    19 травня вулицями міста Хмельницький пройшла хода на підтримку сімейних цінностей. Хода відбулася в рамках Фестивалю сім'ї "Всі разом за сім'ю". Активну участь взяли скаути та скаутки! Пресвята Родино оберігай Україну та християнські родини!
    Завершилося свято спільною молитвою на парафії Христа Царя Всесвіту!

     

    Стартували о 13-й годині, від Костелу Христа Царя Всесвіту(Проспект Миру,55) та продовжили свій шлях навіть під час грози: вулицею Бандери, Кам'янецькою, Подільською, Проскурівською до площі біля кінотеатру Шевченка.
    Там о 14:30 відбувся святковий концерт.

    У руках тримали кульки, плакати та прапори. Впродовж маршу вони вигукували гасла: «Міцна сім’я – міцна держава»,«Хмельницький за сім'ю» та інші..

    На сцені, міський голова Олександр Симчишин попросив усіх присутніх вшанувати хвилиною мовчання - Жертв політичних репресій.

    До слова: Сімейна хода проводиться вже втретє, за ініціативи Духовної ради, підтримки міського голови та громадських організацій в рамках фестивалю «Всі разом за сім’ю».

    Рясний дощ не став завадою. Хмельничани одягнули дощовики, взяли в руки парасолі та йшли по запланованому маршруту.

     

    Текст написала дитячий, медичний психолог. А ви уважно почитайте. Це дуже важлива iнформацiя!

    На прийомі: (хлопчик 6 років, важкий невротичний розлад)

    — З ким ти живеш?

    — З мамою.

    — А тато?

    — А ми його вигнали.

    — Як це?

    — Ми з ним розлучилися … він нас принижує… він не мужик … зіпсував нам кращі роки…

    На прийомі: (підліток 14 років, важкі мігрені, непритомність, протиправна поведінка)

     

    — А чому ти не намалював тата, адже ви ж одна сім’я?

    — Краще б його взагалі не було, такого тата…

    — Що ти маєш на увазі?

    — Він матері все життя спаплюжив, вів себе як свиня…зараз не працює…

    — А особисто до тебе тато як ставиться?

    — Ну, за погані оцінки не свариться…

    — … все?

    — І все …чого від нього ще? …я навіть гроші сам заробляю собі на розваги…

    — А чим заробляєш?

    — Кошики плету…

    — А хто навчив?

    — Тато…він мене взагалі багато чому навчив, я ще рибу ловити можу…за кермом їду… по дереву трохи… ось до весни човен смолили, на рибалку з батьком поїдемо.

    — Як же ти в одному човні сидиш з людиною, якої б краще взагалі не було на світі?

    — … ну, взагалі у нас з ним не так-то… відносини цікаві … коли мама їде, у нас добре…це вона з ним не ладнає, а я то і з мамкою і з батьком можу, коли вони не разом…

    На прийом: (дівчинка 6 років, проблеми зі спілкуванням, не уважна, нічні кошмари, заїкання, гризе нігті …)

    — Чому ти намалювала тільки маму з братом, а де ж тато і ти?

    — Ну, ми в іншому місці, щоб у мами був гарний настрій…

    — А якщо ви будете разом?

    — То погано…

    — Як це погано?

    — … (дівчинка плаче)

    Через деякий час:

    — Тільки мамі не кажіть, що я тата теж люблю, дуже…

     

    На прийом: (підліток з важким невротичних порушенням)

    — …Ваш син дійсно вірить у смерть свого батька?

    — Так! Ми це йому спеціально сказали,… а то не дай бог з ним зустрітися захоче і набереться від нього, … але ми з бабусею про батька тільки хороше говоримо, щоб не переживав і прагнув стати хорошою людиною.

    На прийом: (хлопчик 8 років, важка депресія і ряд інших захворювань)

    — … А що з татом?

    — Не знаю…

    Я звертаюся до мами:

    — Ви не говорите про смерть батька?

    — Він знає, ми говорили про це… (мама плаче), та він і не питає, і фотографії дивитися не хоче.
    Коли мама виходить з кабінету, я питаю хлопчика:

    — … тобі цікаво про тата дізнатися? Хлопчик оживає і перший раз дивиться мені в очі.

    — Так, але не можна…

    — Чому?

    — Мама знову заплаче, не треба.

    За час роботи з дітьми, у свої практиці мені довелося зіткнутися з такими фактами.

    1. Діти люблять своїх батьків одинаково сильно, незалежно від демонстрованої ними поведінки.
    2. Дитина сприймає маму і тата як одне ціле і як найважливішу частину самої себе.
    3. Ставлення дитини до батька і батька до дитини завжди формує мама. (Жінка виступає посередником між батьком і дитиною, саме вона транслює дитині: хто її батько, який він і як до нього слід ставитися).
    4. Мама має абсолютну владу над дитиною, вона робить з нею усе, що захоче, свідомо чи несвідомо

      Така сила дана жінці природою для того, щоб потомство змогло вижити, без зайвих сумнівів. Спочатку сама мама є світом дитини, а пізніше вона виводить дитину в світ через саму себе. Дитина пізнає світ через маму, бачить світ її очима, акцентує увагу на тому, що значимо для мами. Свідомо чи несвідомо мама активно формує сприйняття дитини. З батьком дитину теж знайомить мама, вона транслює ступінь значущості батька.

      Якщо мама не довіряє чоловікові, то дитина буде уникати батька.

      На прийомі:

      — Моїй донечці 1рік 7 місяців. Вона з криком тікає від батька, а коли він бере її на руки, то плаче і виривається. А останнім часом стала казати батькові: “Іди, я тебе не люблю. Ти поганий».
      — А що ви насправді відчуваєте до свого чоловіка?
      — Я сильно ображена на нього…до сліз.

      Ставлення батька до дитини теж формує мати

      Наприклад, якщо жінка не поважає батька дитини, то чоловік може відмовити дитині в увазі. Достатньо часто повторюється одна і та ж ситуація: достатньо тільки жінці змінити внутрішнє відношення до батька дитини, як він несподівано виявляє бажання бачити дитину і брати участь в її вихованні. І це навіть в тих випадках, коли батько до цього довгі роки ігнорував дитину.

      • Якщо у дитини порушена увага, пам’ять, неадекватна самооцінка, а поведінка залишає бажати кращого – то в душі дитини катастрофічно не вистачає батька.
      • Відкидання батька в сім’ї часто веде до появи інтелектуальної і психічної затримки розвитку дитини.
      • Якщо порушена комунікативна сфера, висока тривожність, страхи, а пристосовуватися до життя дитина так і не навчилася, і скрізь відчуває себе чужою – це означає, вона ніяк не може відшукати маму в своєму серці.
      • Дітям легше справлятися з проблемами дорослішання, якщо вони відчувають, що мама і тато приймають їх цілком, такими, які вони є.
        Дитина росте здоровою емоційно і фізично, коли вона знаходиться поза зоною проблем своїх батьків – кожного індивідуально і/або їх як пари. Тобто вона займає своє дитяче місце в системі сім’ї.
      • Дитина завжди «тримає прапор» за знехтуваного батька. Тому вона з’єднуватиметься з ним в своїй душі будь-якими способами. Наприклад, вона може повторювати важкі особливості долі, характеру, поведінки і т.п. Причому, чим сильніше мати не приймає ці особливості, тим яскравіше у дитини вони виявляються. Але як тільки мама щиро дозволить дитині бути схожим на свого батька, любити його відкрито, у дитини з’явиться вибір: з’єднуватися з батьком через важке або ж любити його безпосередньо – серцем.

      Дитина віддана мамі і татові однаково сильно, вона зв’язана любов’ю.

      Але коли відносини в парі стають важкими, дитина силою своєї відданості і любові глибоко включається в те важке, що заподіює біль батькам. Вона бере на себе стільки, що дійсно багато в чому полегшує душевні страждання одного або обох батьків відразу. Наприклад, дитина може стати психологічно рівною батькам: другом, партнером. І навіть психотерапевтом. А може піднятися ще вище, замінюючи психологічно їм їх батьків. Така ноша є непосильною ні для фізичного, ні для психічного здоров’я дитини. Адже, у результаті, вона залишається без своєї опори – без батьків.

      Коли мама не любить, не довіряє, не поважає або просто ображена на батька дитини, то дивлячись на дитину і побачивши в ній багато проявів батька, усвідомлено або неусвідомлено дає малюку зрозуміти, що його «чоловіча частина» погана. Вона ніби говорить: «Це мені не подобається. Ти не моя дитина, якщо ти схожа на свого батька». І з любові до матері, а точніше із-за глибокого прагнення вижити в даній сімейній системі, дитина все-таки відмовляється від батька, а отже і від чоловічого в собі.

      За подібну відмову дитина платить дуже дорогу ціну. У душі цієї зради вона собі ніколи не пробачить. І обов’язково покарає себе за це зламаною долею, поганим здоров’ям, невдачами в житті. Адже жити з цією провиною нестерпно, навіть якщо вона не завжди усвідомлюється. Але це ціна її виживання.

      Щоб приблизно відчути, що відбувається в душі дитини, спробуйте закрити очі і уявити двох найдорожчих для вас людей, за яких ви можете не замислюючись віддати життя. А тепер ви всі троє, міцно тримаючи одне одного за руки опинилися в горах. Але гора, на якій ви стояли, несподівано впала. І так сталося, що ви чудом втрималися на скелі, а дві ваші найдорожчі людини повисли над прірвою, тримаючись за ваші руки. Сили закінчуються і ви розумієте, що двох вам не витягнути… Врятувати можна лише когось одного. Кого ви виберете? В цей момент мами, як правило, говорять: «Ні, краще вже вмерти всім разом. Це Жахливо!»

       

      Справді, так було б легше, але умови життя такі, що дитині доводиться робити цей неможливий вибір. І вона його робить. Частіше в сторону матері. Уявіть, що ви все-таки відпустили одну людину і витягнули іншу.
      – Що ви відчуватимете по відношенню до того, кого ви не змогли врятувати?
      – Величезну, спопеляючу провину.
      – А до того, ради кого ви це зробили?
      – Ненависть.

      Але природа мудра – тема злості на матір в дитинстві суворо затабована. Це виправдано, адже мама не тільки дарує життя, вона його ще і підтримує. Після відмови від тата, мама залишається єдиною людиною, яка може підтримати в житті. Тому, виражаючи свій гнів, можна відрізати гілку, на якій сидиш. І тоді цей гнів звертається на самого себе (аутоагресія). «Це я погано справився, я зрадив тата, я зробив недостатньо для того, щоб… , і тільки я один. Мама не винна – вона слабка жінка». І тоді починаються проблеми з поведінкою, психічним і фізичним здоров’ям.

      Чоловіче – це значно більше, ніж схожість на власного батька. Принцип чоловічого – це закон. Духовність. Честь і гідність. Відчуття міри (внутрішнє відчуття доцільності і своєчасності). Соціальна самореалізація (робота до душі, хороший матеріальний дохід, кар’єра) можлива, тільки якщо в душі людини є позитивний образ батька.

      Якою б чудовою не була мати, але тільки батько може ініціювати дорослу частину усередині дитини.

      (Навіть якщо батькові самому не вдалося збудувати стосунки з власним батьком. Для процесу ініціації це не так важливо). Ви, напевно, зустрічали дорослих людей, які інфантильні і безпорадні як діти? Починають одночасно купу справ, мають безліч проектів, але жоден так і не доводять до кінця. Або ті, хто бояться почати справу, проявити активність в соціальній самореалізації. Або ті, хто не можуть сказати «ні». Або не тримають даного слова, на них складно в чомусь покластися. Або ті, хто постійно брешуть. Або ті, хто бояться мати власну точку зору, погоджуються з багатьма проти власної волі, «прогинаючись» під обставини. Або навпаки, ті, хто поводяться зухвало, воюють з навколишнім світом, протиставляючи себе іншим людям, багато що роблячи просто наперекір, або навіть поводяться протиправно. Або ті, кому життя в соціумі дається з величезними зусиллями, і т. д. – все це ті люди, у яких не було доступу до свого батька.

      Тільки поряд з батьком маленька дитина вперше пізнає межі. Власні межі і межі інших людей.

      Межі дозволеного і недозволеного. Свої можливості і здібності. Поряд з батьком дитина відчуває, як діє закон. Його силу. (З мамою відношення будуються за іншим принципом: без меж – повне злиття). Саме у чоловічості формуються гідність, честь, воля, цілеспрямованість, відповідальність – у всі часи високо ціновані людські якості.

      Іншими словами, діти, яких мама не допустила до батьківського (свідомо або несвідомо) не зможуть легко і природно розбудити в собі урівноважену, дорослу, відповідальну, логічну, цілеспрямовану людину, – тепер доведеться докладати величезні зусилля. Тому що психологічно вони залишилися хлопчиками і дівчатками, так і не ставши чоловіками і жінками.

      Тепер за мамине рішення: захистити дитину від батька, людина все життя платитиме неймовірно високу ціну. Немов вона втратила благословення на життя.

      “Якщо дружина поважає чоловіка, а чоловік поважає дружину, діти теж відчувають пошану до себе. Хто відкидає чоловіка (або дружину), той відкидає його (або її) в дітях. Діти сприймають це як особисте відкидання”.

      Берт Хеллінгер

      Батько грає різні, але значущі ролі для сина і дочки.

      Для хлопчика батько – це його самоідентифікація статі (тобто відчуття себе чоловіком не тільки фізично, але і психологічно). Батько – це батьківщина для сина, його «зграя».

      Хлопчик із самого початку народжується у людини іншої статі. Все з чим стикається хлопчик в матері – інше по суті, інше, ніж він сам. Жінка переживає те ж відчуття. Тому чудово, коли мама може обдарувати сина своєю любов’ю, наповнивши жіночістю, ініціювавши жіночі принципи, з любов’ю відпустивши його на батьківщину – до батька. (До речі, тільки в цьому випадку син може поважати свою матір і бути їй щиро вдячний). З моменту народження і, приблизно, до трьох років хлопчик знаходиться в полі впливу матері. Тобто він насичується жіночим: чутливістю і ніжністю. Здатністю до близьких, довірених і довготривалих емоційних стосунків. Саме з матір’ю дитина вчиться емпатії (вміння співпереживати душевному стану іншої людини). У спілкуванні з нею прокидається інтерес до інших людей. Активно ініціюється розвиток емоційної сфери, а так само інтуїції і творчих здібностей – вони теж в зоні жіночого.
      Якщо мати була відкрита в своїй любові до малюка, то надалі, ставши дорослим, такий чоловік буде дбайливим чоловіком, ласкавим коханцем і батьком, що любить.

      У нормі, приблизно, після трьох років, мама відпускає сина до батька. Важливо підкреслити, що вона відпускає його назавжди. Відпускає, значить, дозволяє хлопчику насичуватися чоловічим і бути чоловіком. І для цього процесу не так важливо живий батько, чи помер, може бути у нього інша сім’я, або він далеко, або у нього важка доля.
      Буває і так, що біологічного батька немає і не може бути поряд з дитиною. Тоді тут має значення, що мати відчуває в душі до батька дитини. Якщо жінка не може погодитися ні з його долею, ні з ним, як правильним батьком для її дитини, то малюк одержує довічну заборону на чоловіче. І навіть правильне середовище, в якому він обертається, не зможе компенсувати йому цю втрату. Він може займається чоловічими видами спорту, другий чоловік мами може бути чудовою людиною і мужнім чоловіком, можливо навіть є дідусь, або дядько, готові спілкуватися з дитиною, але все це залишиться на поверхні, як форма поведінки. У душі дитина ніколи не наважиться порушити материнської заборони. Але якщо жінці все-таки вдається прийняти батька дитини в своє серце, то дитина несвідомо відчуватиме, що чоловіче це добре. Сама мама дала своє благословення. Тепер зустрічаючи в своєму житті чоловіків: дідусь, друзі, вчителі, або новий мамин чоловік, дитина зможе через них насичуватися чоловічістю, яку вона братиме у свого батька.

      Єдине, що має значення, це який образ батька в душі у матері дитини.

      Допустити дитину до батьківського потоку мама може тільки за умови, що в душі вона поважає батька дитини, або як мінімум, добре до нього ставиться. Якщо цього не відбувається, то марно говорити чоловіку: «Йди, пограйся з дитиною. Сходіть разом погуляти» і т. д., батько цих слів не почує, так само, як і дитина. Дія має тільки те, що прийняте душею. Чи благословляє мама батька і дитини на взаємну любов одне до одного? Чи наповнюється мамине серце теплом, коли вона бачить, як дитина схожа на свого батька? Якщо батько визнаний, то тепер малюк почне активно наповняться чоловічим. Тепер розвиток піде по чоловічому типу, зі всіма чоловічими особливостями, звичками, перевагами, і нюансами. Тобто тепер хлопчик сильно почне відрізнятися від маминого жіночого і все більше стане бути схожим на батькове чоловіче. Так зростають чоловіки з вираженим чоловічим.

      З дочками цей процес йде трохи інакше. Дівчинка теж, приблизно, до трьох років знаходиться з мамою, насичуючись жіночим. У районі трьох – чотирьох років вона переходить під вплив батька і знаходиться в полі його впливу приблизно до шести – семи років. В цей час активно ініціюється чоловіче: воля, цілеспрямованість, логіка, образне мислення, пам’ять, увага, працьовитість, відповідальність і т. д. А найголовніше, саме в цей період закладається розуміння того, що дівчинка відрізняється від тата по статі. Що вона схожа на маму і скоро вона стане такою ж красивою жінкою як мама. Саме у цей період дочки обожнюють своїх батьків. Активно проявляють знаки уваги і симпатію по відношенню до тата. Добре, якщо мама це підтримає, а тато зможе показати дочці, що вона прекрасна і що він її любить. Надалі саме цей досвід спілкування з найголовнішим чоловіком в житті дозволить їй відчувати себе привабливою жінкою.

      Дочки, не допущені свого часу до батька, психологічно так і залишаються дівчатками, не дивлячись на те, що вже давно стали дорослими.

      Але після закінчення деякого часу татові дуже важливо відпустити дочку назад до мами – в жіноче, а мамі – її прийняти. Це відбувається, коли дівчинка починає відчувати, що тато любить маму трохи більш ніж її, і що як жінка мама подобається і підходить татові більше. Це гірке розставання з найкращим чоловіком, але неймовірно цілюще. Тепер у дівчинки ініційовані принципи чоловічого, це означає, що вона багато чого зможе добитися в житті. Але найголовніше, у неї є щасливий досвід бути такою, яку приймає і любить чоловік. Повернувшись до мами, вона тепер все життя буде наповняться жіночим. Ця сила дасть їй можливість знайти хорошого партнера і створити сім’ю, народити і виховати здорових дітей.

      Як же бути, якщо батька своєї дитини я не тільки не люблю, я його просто ненавиджу?!

      Звичайно після подібного відкриття мами відчувають себе розгубленими і повними суперечностей. Всі вони ставлять приблизно одні і ті ж питання: «Як же бути, якщо батька своєї дитини я не тільки не люблю, я його просто ненавиджу?! Його навіть поважати нема за що – людина, що опустилася! Я що, дитині брехати буду, що її батько хороша людина? Та я дитині тільки і говорю: «Подивися на свого батька… Благаю, тільки не будь як він!» Або: «Коли я бачу, що моя дочка хмурить брови, як її батько, я хочу убити їх обох!».
      Якщо дивитися на це так, то з’являться злість і відчай. Якщо, в своїй ненависті до батька дитини, зупинитися тільки на одну хвилину і відповісти собі тільки на одне питання: «Які у мене були до нього відчуття, коли ми тільки починали зустрічатися, коли я погодилася вийти за нього заміж?» Практично всі жінки згадують, що колись вони любили своїх обранців, а їх серце було наповнено радістю і теплом. В більшості випадків, дитина все-таки з’являється завдяки цій любові. Любові чоловіка і жінки одне до одного. Дитина плід цієї любові. Вона завдячує цій любові і тому, що мама, колись вибрала цього чоловіка.

      Мати, яка не може прийняти батька своєї дитини, не може повністю прийняти і дитину

      Якщо у вас залишилися власні дитячі спогади, то напевно там знайдеться дитяче відчуття подиву і нерозуміння батьківських конфліктів. Адже для дитини двоє батьків рівно значущі і однакова любов до них. Жінка дуже часто змішує свої подружні стосунки з батьківськими. Для дитини це нестерпно. Жінка як би говорить своєму малюку: «Він поганий партнер для мене, означає він поганий батько для тебе». Це різні речі. Дитина не повинна бути включена у стосунки пари. Образно кажучи, двері в батьківську спальню повинні залишитися для неї закритими назавжди. А ось як батьки, ці дві людини залишаються в її повному розпорядженні. Тобто чоловік як партнер і як батько дитини це дві різні людини. Дитина нічого не знає про батька як про партнера. А жінка не знає його як батька. Тому для жінки він тільки партнер, а для дитини тільки батько.

      Мати, яка не може прийняти батька своєї дитини, не може повністю прийняти і дитину.

      Тому вона не може любити його безумовною любов’ю. А в цьому випадку дитина втрачає доступ до обох батьків. Тепер стосунки з мамою внутрішньо, душевно будуть важкі. Дитина або підлаштовуватиметься і буде догоджати мамі, при цьому частенько хворіючи (так «перепалюється» агресія на матір), або дитина активно протестуватиме. Але ні в першому, ні в другому випадку відкритої любові між матір’ю і дитиною не буде.

      До речі, люди, які не люблять себе, вважають себе непривабливими, не приймають свою індивідуальність, а так само ті, хто схильні до надмірного самоосуду і засудження всіх і вся, це ті колишні діти, мати яких засуджувала і відкидала в них їх батька. Тепер відносини з самим собою і життям будуються за засвоєним в дитинстві принципом.

      Але якщо жінці все-таки вистачить мужності і любові до дитини, щоб не вивалювати важкість стосунків з чоловіком на своє чадо, відокремити в своїй душі ці стосунки від батьківських, то у дитини наступить величезне душевне і фізичне полегшення. (Багато дітей перестають хворіти після виконаної душевної роботи їх мамою). Тоді, не дивлячись на те, що батьки розійшлися, або не ладнають, у дитини досить надалі сил, щоб жити і продовжувати життя.

      Наші предки знали таку закономірність, що якщо жінка уміє поважати свого чоловіка, своїх і його батьків, то діти в таких сім’ях не хворіють, а їх долі складаються вдало.

      Практика роботи з дітьми, підлітками і дорослими людьми показала, що найсильніший людський біль, що має довготривалі наслідки, це біль від втрати батьків в своїй душі. До речі, саме ця втрата є, часто, причиною депресії.

      Тому для полегшення життя дитини і її повного одужання важливо не стільки сама фізична присутність батьків в повсякденному житті дитини, скільки добре і шанобливе відношення до них в його власній душі. Немов батьки ніколи не покидали дитину, а стоять за її спиною. Стоять, як ангели – охоронці. І так з першого і до останнього дня життя. Невипадково, що з десяти заповідей поясненням і мотивуванням супроводжується тільки одна: «Шануй батька і матір твою, щоб ти жив на землі довго і щасливо». Саме це знання дозволяє вижити людству, залишаючись духовно і фізично здоровим.

      Адже тільки тоді, коли серце наповнено шаною і подякою своїм батькам, хоча б за безцінний дар життя, можна сміливо йти вперед.

      Хочеться розповісти про один випадок, що яскраво ілюструє вище сказане.

      До мене звернулися мама і бабуся одного семирічного хлопчика. У дитини був дуже важкий стан: окрім неймовірної некерованої агресії, істерик, постійної тривоги, проблем в школі, нічних кошмарів, страхів, були ще сильні головні болі і болісне відчуття мурашок по всьому тілу. Мама з татом у цього хлопчика розлучилися дуже давно. Дитина пам’ятала батька більше по фотографіям. Все своє свідоме життя вона жила з мамою і бабусею. Дитина була повною копією свого батька. Як зовні, так і в характері все частіше виявлялася схожість. Єдине, що чув хлопчик про свого батька, це те, що його батько – неймовірне чудовисько (мама з бабусею не скупилися на епітети), і ще те, що він до їх великого горя якраз на цього чудовиська дуже схожий. І тепер перед дитиною ставилося завдання «перебороти «злі» якості і стати хорошою людиною». А на прийомі переді мною сиділа абсолютно чудова дитина, до того ж з великими творчими здібностями, але міркував він про життя так, як ніби йому років сімдесят, не менше. Ми узялися за роботу всі разом: мама, бабуся, хлопчик і я. Перше, що зробили жінки, це рішуче змінили політику сім’ї.

      Мама почала розповідати сину про те, якими хорошими якостями володіє його батько. Про те хороше, що було у них у стосунках. Про те, що їй подобається, що син схожий на свого батька. Що він може бути абсолютний таким же, як тато. Найголовніше, що син не несе відповідальності за їх партнерські стосунки. І не залежно від того, що вони розлучені як пара – як батьки вони залишаться для нього назавжди разом. А син може любити тата нітрохи не менше, ніж маму. Якийсь час опісля хлопчик написав татові лист. У сина з’явилася батькова фотографія на письмовому столі, а іншу, маленьку, він став носити з собою в школу. Потім в сім’ї з’явилися додаткові свята: день народження тата; день, коли тато зробив мамі пропозицію; коли тато виграв матч. А найголовніше, тепер, коли мама дивилася на сина, вона з гордістю вимовляла: «Як же ти схожий на свого батька!» Коли відбулася наша чергова зустріч, мама поділилася, що брехати взагалі не довелося – колишній чоловік є дійсно багатогранною особою. А ось з сином стали відбуватися просто фантастичні зміни: спочатку пропала агресія, потім – страхи, болі; з’явилися успіхи в школі, зникли мурашки. Дитина стала керованою, і знову повернулася до життя. «Я не можу в це повірити, невже батько грає таку роль?!».

      Так, кожний з нас – продовження і підсумок злиття двох сил життя: материнського (і її роду) і батьківського (і його роду). Погоджуючись з цим в дитині, приймаючи її такою, яка вона є, – ми даємо їй шанс рости. Це і є батьківське благословення на Життя

      Автор: Луковникова М.В.
      дитячий, медичний психолог,
      сімейний психолог

    Піша Проща Львів-Унів. День третій. 19.05.2019. Свято Унівської Чудотворної Ікони Богородиці. 
    Вечірню з литією очолив вл. Григорій Комар. Архиєрейську Літургію о 4-й ранку очолив вл. Теодор Мартинюк. Наступну Архиєрейську Літургію об 11:00 очолив вл. Григорій Комар.

    Цьогорічна проща Львів-Унів розпочалася у п’ятницю, 17 травня і тривала упродовж вихідних. За цей час прочани здолали 60 кілометрів. Упродовж прощі та зараз у Фейсбуці дуже багато атмосферних світлин і постів із враженнями. Пропонуємо до Вашої уваги фотографії на яких “бринять” прочанські радість та натхнення. Фото із фб-сторіки журналіста Оксани Сенишин.

     

    ” Таки Дивен Бог… во святих, в творінні і в людях своїх також. 
    Як у Єзекиїла 2,1:” І сказав Він до мене:” Сину людський, зведися на ноги свої– і Я буду говорити з тобою!” І говорив через людей, погоду, природу, пісню, молитву, та неміч…Поможи чути…Така несподівано сонячна та злегка волога і дууууже людинолюбива проща з чудовими людьми у повному мирі та гармонії”, 
    – написала на своєму фб прочанка Неля Ільченко.

    Один з найпопулярніших запитів у Google від батьків — «Як розвивати дитину?» Шукаємо відповідь разом із професійною психологинею, освітянкою й тренеркою з Польщі Ларисою Вуйцік. Вона ділиться з читачами «Освіторії» секретами свідомого батьківства, відповідального виховання та розповідає, як відірвати сучасну дитину від гаджетів та наскільки ефективне навчання через гру.

    Лариса Вуйцік має багаторічний стаж роботи у сфері освіти, є професійною тренеркою та психологинею. Очолює Фундацію Ad Fontes, в навчальному центрі якої проводяться трансформаційні семінари для батьків, дітей та молоді. У 2018 році пані Лариса видала книгу власного авторства для батьків та опікунів «Повірте, ігри вчать» («Jak bum cyk, cyk. Zabawa uczy») про навчання, виховання та стимуляцію розвитку через гру. Також пані Вуйцік — ініціаторка проекту «Бізнес кохає Жінок», який підтримує жінок у саморозвитку.

    Які тілесні проблеми дошкуляють «цифровому поколінню» 

     
     

    Цифровий світ і нові медіа поглинають наших дітей. 2-річна дитина частіше хоче грати на планшеті, ніж бавитися своїми іграшками. Тож «цифрове дитинство» — реалії нашого життя.

     
     

    Але якщо дитина в ранньому віці починає користуватися планшетами й телефонами, можуть виникнути негативні наслідки. Дитина може пізніше навчитися говорити, у неї можуть виникнути проблеми з концентрацією уваги та засинанням, емоційні розлади та дефекти постави. А ще — повільний розвиток дрібної моторики (може довго навчатися застібати ґудзики, шнурувати взуття) та проблеми з тактильними відчуттями — не надто любить, коли її обіймають навіть найрідніші люди. Та й узагалі не дуже любить контактувати з іншими людьми. Із цими проблемами батьки в наш час дуже часто приходять до психологів і педагогів.

     
     

    Ще 10 років тому з невпевненими у собі та сором’язливими дітьми психологи працювали зовсім інакше. Зараз ця проблема актуальна не через недоліки виховання, а через те, що діти не відчувають своє тіло. Наприклад, якщо дитина сахається «обіймашок», проблема може бути в тому, що вона — надчутлива.

     
     
     

    Якщо дитина надто голосна — не поспішайте називати її нечемною, адже причина може бути в тому, що вона, не відчуваючи власного тіла, підсвідомо прагне оточити себе звуками. Якщо дитина гіперактивна й бігає замість того, щоб спокійно ходити, — потребує додаткової стимуляції.

     
     

    То як же полісенсорно підтримувати дитину? Дайте їй можливість досліджувати світ за допомогою різних органів чуття та організуйте світ дитини так, щоб на неї впливали різні подразники. Не кажіть «ні», коли дитина хоче залізти на дерево чи гратися запилюженими камінцями. Навпаки, намагайтеся створити умови, де таких природних стимулів буде більше.

     
    Як зростити «золотий» мозок
     
     

    На запит «Як розвивати дитину?» Google дає 8,5 мільйонів посилань. Батьки дуже хочуть допомогти дітям, але не знають, як зробити це дієво. Для цього потрібно знати, як працює мозок дитини.

     

    Раніше вважали, що «великий мозок» — це все, що нам треба. Але сьогодні вчені знають

     

     

     

     

     

     

     

    Що більше інформації дитячий мозок отримуватиме через різні органи чуття, то краще зчитуватиме будь-які сигнали. Саме тому неврологи радять батькам стимулювати мозок дитини, коли та ще перебуває в утробі, — слухати музику, співати пісні для дитинки, читати вголос книги, вірші.

     

     

    Для гармонійного розвитку мозку потрібна співпраця з трьома системами:

    • тактильною (відповідає за дотик),
    • вестибулярною (рівновага та координація рухів),
    • пропріоцептивною (положення та позиція тіла в просторі).
     

     

    Ідеально, якщо дитина може побачити певну річ, доторкнутися до неї, спробувати її, почути її назву та подивитися, як вона пишеться, — може навчитися одночасно вимовляти та читати її. Саме тому варто поєднувати читання зі стимуляцією всіх органів чуття.

    Батьки — найголовніші вчителі
     

     

    Навчання допомагає підтримати та зміцнити нейросполучення, які мозок «нажив» за життя. У трирічному віці дитина вчиться найкраще. Черговий важливий момент — 6-річний вік. І останній період, важливий для розвитку мозку, — 12–13 років. Саме тому батьки є найважливішими вчителями своїх дітей. Нейродидактики певні: саме те, що відбуватиметься вдома, стане фундаментом в інтелектуальному розвитку та матиме вирішальне значення для становлення мозку.

     

     

    Ви можете скільки завгодно відправляти ваших дітей у різні студії, наймати для них репетиторів, щоб вивчати мови, але найефективніше вони навчатимуться через гру.

    Раджу звернути увагу на школи, які працюють за методикою Монтессорі. Основні риси методу:

    • не примушуйте,
    • не прискорюйте,
    • будьте супутником,
    • рух і відпочинок,
    • дайте дитині час і простір.
     

     

    Дитина розвивається, якщо ми даємо їй простір і знаряддя: рука — продовження мозку дитини. Хлопчики й дівчатка, які навчаються за Монтессорі-методикою, у 3 роки запросто пришивають ґудзики. Важливо не примушувати дитину щось робити: вона сама знає, чого їй варто навчитися саме зараз. Не порівнюйте вашу дитину та її вміння з тим, що вміють інші діти-однолітки. Вам треба показати наявні можливості, надихнути, але не змушувати і не прискорювати — ось ваш девіз за Монтессорі. А після того як ваша дитина чогось нового навчилася, дайте їй час із тим поекспериментувати — це теж частина процесу розвитку.

     

     

    Метод доброго старту

     

     

    «Якщо в перші роки життя немає правильного шляху нав’язування тілесного контакту зі світом, тоді пізніше не буде можливості розуміння абстракції», — каже спеціаліст із розвитку мозку Мажена Зелінська. Метод доброго старту, який вона започаткувала, базується на розвитку компетенцій дитини, які їй потрібні будуть під час вступу до школи. Мажена акцентує увагу на тому, що чим більше органів чуття дитини працює, тим краще вона вчиться.

     

     

    Як це має відбуватись у дії? Наприклад, дитина співає пісеньку. Щоб задіяти більше органів чуття, треба створити інтенсивний освітній простір навкруги, щоб дитина одночасно могла ще танцювати, рухатися, стукати ритм пісні на мішечку з піском чи насінням або й навіть паралельно малювала щось фломастерами або фарбами на листочку. Усе це чудово стимулюватиме її нервову систему.

    Теорія соціального навчання

    Цю теорію створив Альберт Бандура, який влучно цитує Карла Юнга: «Діти виховуються за допомогою того, ким Є дорослий, а не того, про що цей дорослий говорить». А від себе додає: «Є величезна різниця між навчанням і втіленням набутих знань». Наприклад, ми можемо вчити дитину, що ввечері їсти солодке — некорисно. Але якщо наша дитина ввечері побачить, як хтось ласує солоденьким — вона робитиме так само. Те саме — про гру на планшеті: дитина бачить, як ви «залипаєте» годинами в гаджетах, і сама робитиме так само. Нехай те, що ви говорите, збігається з тим, що ви робите.

     

     

     

     

    У неділю, 19 травня, в Україні вшановують пам’ять жертв політичних репресій. Активну участь в молитві взяли скаути та скаутки ГО "Скаутство Європи в Україні" осередку міста Яворів станиці Климентія Шептицького)))

    День пам’яті жертв політичних репресій відзначається згідно з Указом Президента від 21 травня 2007 року, щорічно у третю неділю травня, з метою належного вшанування пам’яті жертв політичних репресій, привернення уваги суспільства до трагічних подій в історії України, викликаних насильницьким впровадженням комуністичної ідеології.

    Кількість жертв політичних репресій в Україні неможливо підрахувати – це неймовірні цифри. Деякі фахівці вважають, що за період від початку 1920-х і до кінця 1980-х років, тобто за час правління більшовицько-комуністичного режиму, в Україні було заарештовано майже півтора мільйона осіб (із них понад 50% - українці). Величезну кількість із них було розстріляно, всі інші пройшли тюрми, заслання, вислання, каторгу, табори, примусово побували в психіатричних закладах.

    Терор і репресії вразили майже всі верстви українського населення: науковців, політиків, військових, священиків, представників культури, селянство. Особливо тяжкою і болісною спадщиною минулого стали масові репресії, які чинилися сталінським режимом та його прибічниками в Україні у 1930-х роках. Приміром, в Україні в 1937-1938 роках було засуджено 198 918 осіб, з яких близько двох третин – до розстрілу. Решту було відправлено до в'язниць та таборів.

     

    ДЕНЬ МАТЕРІ

    Як не крути, а материнство більше додає, ніж забирає 

    Додає: кілограмів і зморшок,
    хвилювання і сивини,
    радості і натхнення,
    бажання житиі можливість любити 
    Забирає лише час для себе коханої , а можливості розвиватися, чогось досягати ми втрачаємо самі. 
    Саме для того, щоб Матуся не загубилася в дітях, не зайшла в тінь чоловіка, який "на то всьо заробляє гроші" є свято МАТЕРІ.
    А щоб нагадати і показати, що МАМА може бути красивою, щасливою, розслабленою, успішною , не залежно від кількості дітей, є проект "МЕГА МАМА МІСТА ЛЕВА ТА ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ"
    Дякую, п. Oksana Dopilka за інший формат святкування Дня Матері: креативно, сучасно, спокійно. Так ніби побувала на семінарі для мамочок (красивих, розумних, зі спільними клопотами). Нам подарували затишок і навчання, релакс і спілкування.
    Окрема подяка п. Мирон Шкробут за розставлені акценти, "шуфлядки і шафу купе", "легені і серце чоловіка", "жінка народжує двічі", сімейну ієрархію, Святого Йосифа і "Я і БОГ" по центру (щоб це зрозуміти - треба почутиhttps://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/t57/1/16/1f609.png");">😉)
    Любіть себе, тоді буде простіше любити всіх! 

    І користайте, вчіться, працюйте над собою, бо зараз для цього є великі можливості!!!

     

    "МегаМама міста Лева та області 2019"
    Або як відпочивали,розважались та набирались сил багатодітні матері;)
    Більше СОТНІ багатодітних МегаМатусь мали змогу вчора:

     

    --- https://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/t6c/1/16/2764.png");">❤️ Зустрітись,спільно випити ароматної кавуськи,скуштувати випічку,яку здебільшого власноруч приготували. І саме основне,поспілкуватися, у не вимушеній атмосфері на так близькі та актуальні для нас теми.....

     

    --- В якійсь мірі,побути трохи дітьми( провівши час за найрізноманітнішим майстер класами на любий смак та уподобання з :
    Марія Гишпіль-Петрінець,
    Tanya Znak ,
    Uliana Romaniv,
    Наталя Рудник,
    Ірина Мартин,
    Наталя Гнатів,
    Наталя Рудник.
    Аби дещо поринути в дитинство, та пригадати собі "А що ж саме люблю я...? Що саме подобається мені...."? Погодьтесь,що ми настільки звикли думати про дітей у наших повсякденних клопотах роками,хто і що люблять наші діти,що і багато хто з нас давно десь можливо призабув,а що любимо насправді, забули,що нам теж щось може подобатись І що бодай інколи нам на це ,не те що потрібно ,а й необхідно знаходити час,адже МАМА- завжди повинна бути усміхнена,відпочивша та щасливаhttps://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/tea/1/16/1f970.png");">🥰.У МАМИ- завжди повинні сяяти очі!!))Бо ми є тим прикладом для наслідування та великим мотиватором для наших чадhttps://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/t6c/1/16/2764.png");">❤️https://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/tb4/1/16/1f38a.png");">🎊https://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/t6c/1/16/2764.png");">❤️

     

    --- https://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/t1d/1/16/1f4d5.png");">📕Прослухати надзвичайно цікаві лекції,https://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/ta/1/16/1f4fd.png");">📽️https://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/t57/1/16/1f39e.png");">🎞️тренінгиhttps://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/t2d/1/16/1f3ac.png");">🎬 на такі цікаві та актуальні для нас теми( Як любити себе?Де знаходити на себе?Як розмовляти з чоловіком щоби він мене почув?Як бути більше зрозумілою для свого чоловіка та спільно бути щасливими?(Усі секрети про чоловіків- про які ми тепер точно знаємоhttps://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/t1/1/16/1f92b.png");">🤫https://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/tcd/1/16/1f643.png");">🙃);
    Дитяча нутриціологія.Мінерали в тарілці. Як тримати себе у хорошій фізичній формі і почуватися здоровою. А також просто ділилися різноманітними історіями з життя багатодітнихhttps://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/t7f/1/16/1f60a.png");">😊.

     

    Як від різноманітних спеціалістів Мирон Шкробут
    Латинник Ірина,
    Зорислава Городенчук, 
    Валентина Жук,
    Оля Бондаренко,
    Галина Дацко 
    ( психологів,лікарів ,майстрів по розпізнаванню плідності та спортсменів);

     

    ---https://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/tc7/1/16/1f483.png");">💃Відчути себе справжньою красунею та фотозіркою https://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/tde/1/16/1f4f8.png");">📸.Завдяки крутезним фотографам які вміють ловити моменти справжнього життя з:
    Ігор Букай,
    Катерина Соловйова
    Ігор Кундис , 
    Iryna Martyn.

     

    Усі ці вище перераховані речі проходили одночасно у різних аудиторіях, та давали право кожній МегаМатусі повну волю вибір в залежності до уподобань.У дуже приємній та абсолютно не нав'язливий атмосфері.Усе що і потрібно для відпочинку,розваги пошуку себе та релаксу.

     

    --- Під кінець навіть подивитись одну з хороших вистав від Theatrum Domus та ще й отримали подаруночки,запрошення на примєру казки " Майстриня дурниць" на яку можемо прийти кожна МегаМама з усіма своїми дітьмиhttps://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/t2/1/16/1f60d.png");">😍
    ---https://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/t8d/1/16/2611.png");">☑️Урочисто вручили усім учасницям дипломи " МегаМама міста Лева та області"
    --- Та традиційно на останок скуштували МегаТорт https://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/t5/1/16/1f382.png");">🎂для МегаМатусьhttps://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/t0/1/16/1f60b.png");">😋. Та щасливі ,повні сил,знань та вражень немов ті бджілки https://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/t1f/1/16/1f41d.png");">🐝порозлітались по своїх домівкахhttps://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/t6c/1/16/2764.png");">❤️https://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/t5f/1/16/1f3d8.png");">🏘️.

     

    А пам'ятаєте,що ми говорили,що зовсім немаємо фінансування,аби реалізувати цей проект?
    Отож ми мали можливість вкотре переконатись,що якщо справа справді угодна Богу,то усе якось само і станетьсяhttps://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/t6c/1/16/2764.png");">❤️

     

    Цього ж дня,поки МегаМатері відпочивали,то наші діти( здебільшого діти з багатодітних родин та їхні друзі),самі зорганізувались та зробили ЯРМАРОК( де продавали випічку,солодку вату та лимонад), аби покрити витрати за святкування( оренда та матеріали на майстер класи).
    Також наші діти( а їх у нас як виявляється багатоhttps://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/t7f/1/16/1f60a.png");">😊))допомагали в організації свята із власне реєстрацією МегаМам
    Дякуємоhttps://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/t6c/1/16/2764.png");">❤️https://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/t6c/1/16/2764.png");">❤️https://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/t6c/1/16/2764.png");">❤️https://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/t6c/1/16/2764.png");">❤️https://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/t6c/1/16/2764.png");">❤️ВИ НАЙКРАЩІ https://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/t77/1/16/203c.png");">‼️

     

    Дякуємо Золотій Молоді Винник Студія Змв
    За те,що ви коли організовувати своє свято " Дитячий Фестиваль" ви не лише запросили нас,де наші діти змогли зробити Ярмарок,але й самі долучились та підтримали нас та наше свято " МегаМама міста Лева та області".

     

    Також дякуємо за допомогу в організації святкування усім нашим бджілкам ГРОМАДСЬКОЇ ОРГАНІЗАУІЇ "РІЙ".

     

    А також усім усім неймовірно чудовим моїм друзям із різних організацій та релігійних конфесій( прошу вибачення за мою не досконалу память,якщо когось випадково не вкажу в постіhttps://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/ta3/1/16/1f61f.png");">😟) та без кого це свято просто б не відбулося! 
    Бо лише спільними зусиллями,нам вдалося в особливиЦентр Підтримки Сім’їдітним МегаМатусям за кожне прийняте дитя у власні сім'їhttps://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/t6c/1/16/2764.png");">❤️ Та мудре виховання своїх дітей!!!
    ДЯКУЄМО:::::::

     

    ---Рух Світло-Життя, Домашня Церква
    ---Центр підтримки сім'ї( при церкві свщнмч.Йосафата)https://www.facebook.com/profamilycenter/
    --- Санктуарій Матері Божої Винниківської;
    ---Б.О.Карітас-СПЕС м.Винники;
    ---Львівська освітня фундація;
    ---HealthyRoom - асоціація нутриціологів;
    ---Цифрова друкарня "Друк на потребу"
    ---Філософсько-богословський факультет УКУ
    --- Особлива подяка за допомогу, працю та особисту підтримку ( Галині Дацко, Олі Бондаренко,Ірина Мартин,Мирону Шкробот,Василинці Мацур,Миросі Кошелик,Наталі Новак)--- Друзі дякую що ви є https://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/t6c/1/16/2764.png");">❤️https://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/t6c/1/16/2764.png");">❤️https://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/t6c/1/16/2764.png");">❤️

     

    Для МегаМам:
    Більше фото з заходу ви зможете отримати за кілька днів.Ваші фотографи їх скинуть їх на сторінку нашої організації https://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/t9e/1/16/27a1.png");">➡️ "РІЙ" ОСВІТНЬО-КУЛЬТУРНО-СПОРТИВНИЙ ПРОСТІР ДЛЯ ДІТЕЙ ТА МОЛОДІ

     

    Родина - це таке маленьке слово,
    А скільки ж в ньому сенсу, доброти. 
    Це - мами перша колискова,
    Це - батьків прояв теплоти.
    Це все. Що може бути краще 
    За рідних й дорогих людей?
    Не покидай ти їх нізащо,
    Бо це все рідне, це твоє.
    Родина - це не просто термін,
    Який у словнику знайдеш.
    Родина - тихий серця шепіт,
    З яким ти по життю ідеш.
    Нехай усе біжить, минає,
    Та ти не будеш в самоті.
    Родина - щось насправді справжнє 
    З того, що маєш у житті.

    (Валерія Кропивна)

    У 1989 році Асамблея ООН проголосила 1994 рік Міжнародним роком сім’ї. Мета – поглиблення розуміння питань родини, об’єднання можливостей різних країн для вирішення всіх найсерйозніших питань, пов’язаних із сім’єю. Запровадження свята було викликано стурбованістю світової спільноти сучасним становищем родини та її значенням у процесі виховання покоління, що підростає.
    А 20 вересня 1993 року відповідно до резолюції Генеральної Асамблеї ООН було запроваджено Міжнародний день сім’ї, який відзначається щороку 15 травня. На думку тодішнього генерального секретаря ООН Кофі Аннана, коли зневажаються основні права однієї сім’ї – єдність всієї людської сім’ї, членами якої вони є, перебуває під загрозою. Родина як основний елемент суспільства була і залишається берегинею людських цінностей, культури та історичної спадкоємності поколінь, чинником стабільності і розвитку. Завдяки родині міцніє і розвивається держава, зростає добробут народу. У всі часи за ставленням держави, а також за становищем родини в суспільстві судили про розвиток країни. Це тому, що щасливий союз родини та держави – необхідна запорука процвітання і добробуту її громадян. З сім’ї починається життя людини, тут відбувається формування її як громадянина. Вона є джерелом любові, поваги, солідарності та прихильності, тим, на чому будується будь-яке цивілізоване суспільство, без чого не може існувати людина.

     

    Слово «родина» походить від кореня «род», «рід», що говорить саме за себе. «Сім’я» має відношення до «семені» та продовження роду, тобто народження і виховання дітей, яке традиційно вважається основним призначенням створення сім’ї. Родина була і залишається хранителькою духовних цінностей, родинних традицій, культури та історичної спадкоємності поколінь, чинником стабільності і розвитку. З родини починається життя людини, тут відбувається формування її як громадянина.

    Міжнародний день сім’ї відзначають і в нашій країні. Дуже хотілося б, щоб цей день став особливим святом, адже українці споконвіків славилися міцними сімейними устроями, багатодітністю, духовною єдністю поколінь, повагою до батьків та до жінки-матері.

    Весільні  річниці

    В Європі визначилися з назвами і почали відзначати річниці весіль у ХІХ столітті. Спочатку святкування влаштовували тільки знатні і багаті родини, яким потрібно було чимось зайняти і розважити себе. Надалі традиція прижилася, полюбилася простим людям і стала звичним явищем. Сучасні сімейні пари відзначають цілу низку святкових весільних дат і ювілеїв, у багатьох з яких історично склалася не одна, а дві і більше назви. Кілька назв також можна пояснити також географічними відмінностями святкування. Так, наприклад, четверта річниця весілля в Німеччині носить назву бурштинової, у США вона шовкова, в Англії фруктова, у Франції квіткова, а в Україні - лляна! У східних країнах, таких як Японія і Китай, річниці весіль відзначалися відповідно до вчення про нумерологію, в якому розповідалося про вдалі і невдалі дати. Так, згідно цього вчення, річниці весіль, кратні чотирьом, варто відзначати шумно, весело, пишно, запрошуючи друзів і родичів. А ось весільні ювілеї, присвячені 11, 22 і 33 рокам спільного життя, - навпаки, рекомендувалося відзначати скромно, не привертаючи зайвої уваги. Бажано, щоб чоловік і дружина в цей день якомога більше провели часу наодинці один з одним. Звичайно, кожен з нас може назвати три найяскравіші весільні річниці, які легко запам’ятовуються: срібну в 25 років подружнього життя; золоту, якщо чоловік і дружина прожили разом цілих 50 років і діамантову, коли чоловік і жінка зберегли любов і розуміння на довгих 60 років. Однак існують і інші, менш відомі, але від цього не втрачають своєї символічності, дати і ювілеї.

    Молитва за свою родину  

    Я молю Тебе, Боже, за родину свою.  
    Хай ніщо не тривожить нашу щиру сім`ю.  
    Хай здорові всі будуть кожен день, кожен час.  
    Хай не заздрять нам люди, й не клянуть кожен раз.  
    Щиро дякую, Боже, за тепло у серцях.  
    Що образи спроможні забувати за так.  
    Що Ти дав розуміння і любов у сім`ї.  
    Дав нам віру й натхнення, і слова рятівні.  
    Що підтримуєм завжди, коли складно в душі  
    Один одного. Справді, то є дар у житті.  
    Я молю Тебе, Боже, омина хай біда  
    Нашу хату, і серце хай буде сповна  
    Розуміти щоденно один одного так  
    Ніби разом натхненно ми будуємо дах,  
    Нашу стріху від лиха, від злих язиків.  
    Й відчуваємо втіху від залізних прутів,  
    Що поставив навкруги, вберегти щоб від зла,  
    Обійшли щоб злі люди у сто верств від житла.  
    Я молю Тебе. Боже, за наш скромний дім,  
    За сім`ю найдорожчу у прихистку цім.  
    Дім то - сховище наше; ми - найкраща сім`я!  
    Об`єднай нас ще більше, й дай нам вічне життя!

     

    День сім'ї - так хочеться, щоб це свято було 365 днів у році, і в кожному домі. Якщо вийти на вулицю та зробити опитування, то цілковита більшість людей цілком щиро скажуть, що сім'я для них є пріоритетом. Але, якщо за тими ж людьми поспостерігати збоку впродовж тижня чи двох, то навряд чи виникне враження про пріоритетність сім'ї.

    Нам усім (мені також) важливо усвідомити, що правильні фрази і мудрі висловлювання, розмови про важливе і про цінності мають зміст лише тоді, коли за ними йдуть дуже маленькі і дуже постійні дії. "Віра без діл мертва" - каже Апостол Яків. Сім'я без діл кожного її члена також не дуже є живим організмом. 


    Але є ще одне маленьке уточнення. Багато людей сьогодні думають, що дбають про сім'ю, якщо її забезпечують. Правильно думають. Але лише на кілька відсотків. Матеріальні можливості членів сім'ї є важливим, але не пріоритетним фактором. Без нього не можна, але його не можна ставити на перше місце. Заради матеріального забезпечення сім'ї не можна жертвувати спілкуванням, спільним часом, подорожами, спільною молитвою, та багатьма іншими маленькими і такими людяними аспектами.


    І про нашу державу. Великий Митрополит Української Греко-Католицької Церкви і провідник українського народу Андрей Шептицький казав: «Майбутність належить тим народам, у яких подружжя є святою річчю, - у яких родинне життя чисте і святе».

    Сьогодні в Україні відзначають День сім’ї. З цієї нагоди, пропонуємо до Вашої уваги особливу родинну історію.

    Оксана Кочерган – кохана дружина, мама 9-ти дітей, випускниця 3-х вищих навчальних закладів, співзасновник батьківської християнської організації «Алетея» і просто оптимістична жінка, яка вміє насолоджуватися кожним днем життя. Ми поспілкувалися із цією особливою львів’янкою про виклики багатодітності  і про те, як щоденно плекати гармонію у великій родині.

    – Пані Оксано, коли і чому Ви вирішили стати багатодітною мамою?

    – Якщо брати мій досвід, мою історію життя, то не було все так просто. Моя багатодітність почалася із навернення, із духовного шляху. І він був пов’язаний зі смертю мого батька – у 49 він захворів на рак крові, а у 51 помер. І відбулася серйозна переоцінка цінностей: для мене, моїх братів, моєї мами. Тобто, батька вже нема, ми стали іншими. І коли ти йдеш дорогою пошуку Бога, то розумієш, що це єдина дорога, яка веде до щастя. І тоді ти усвідомлюєш, що хотів би бачити Божу волю стосовно свого життя.

    – Але ж зрозуміти Божу волю  це не завжди легко..

    – У 1994 році, на свято Благовіщення, у церкві святого Юра священику вдалося зачепити глибини моєї душі. Він розповідав про щастя жінки, яка готова народити стільки дітей, скільки Бог готовий їй дати.  І тоді, подумки, я сказала «так».  Тобто, це не була якась запланована річ від юності чи мрія. Це була просто відкритість на Божу волю стосовно мене як людини, як жінки, як християнки, але я ніколи про це не пошкодувала.  Тому що з кожною дитиною життя підносилося на інший рівень, розширювалися життєві горизонти, і ми ставали іншими.


     

    «У пані Оксани та її чоловіка Богдана є четверо синів і п’ятеро доньок.  Старші здобувають освіту не лише в Україні, але й у Польщі та Італії. Вони опановують політичні науки, режисуру та інші професії. 27-річна Юлія під час Майдану заснувала  Відкритий університет, який діє і до сьогодні.  Молодші діти поки навчаються у школі і активно розвивають свої таланти на гуртках. Цікаво, що старші сини і доньки родини Кочерганів уже й самі звили сімейні гнізда і стали батьками»

    – Якими були ці нові горизонти?

    – Для мене кожна дитина – це була нова сходинка розвитку. Я дуже багато вчилася. Крім першої освіти технікуму, яку я не використовувала, опанувала педагогіку, потім у Католицькому університеті вчилася у магістратурі, згодом студіювала у Києві сімейне консультування. Тобто для мене народження дітей ішло паралельно із розвитком. Мені хотілося ставати мудрішою, кращою, сильнішою. І життя змінювалося. Коли я була мамою тільки двох дітей, то часто бувала знервована. Але коли народилося вже семеро, восьмеро, дев’ятеро малюків, я стала більш умиротвореною людиною.

    Від жінки дуже багато залежить – у подружжі, у сімї. Але останнім часом слабка стать іноді не розуміє, який вона має вплив, не усвідомлює цієї сили


     

    – А чи віра у Бога допомагає вибудовувати взаємоповагу і затишну атмосферу у великій сімї?

    – На мою думку, так. Сама віра передбачає відчуття Божої любові у своєму житті. Коли мама реально вірить у те, що Бог її приймає, Бог її любить, то вона наповнюється чимось таким класним усередині, що їй значно легше потім щось дати своїм дітям. Ми не можемо дати того, чого не маємо у глибині душі. І ті мами, які діляться інколи тією своєю виснаженістю, емоційним вигоранням, мають легкий шлях, щоб цього позбутися. Тільки не завжди вони вірять у те, що цей шлях ефективний. І якось своїм життям я пробую це доносити, думаю – це частина моєї місії.

    – Ви проводите різноманітні тренінги для батьків у асоціації «Алетея». Розкажіть, як це відбувається?

    – Рік тому «Алетея» заснувала клуб «Жіночої мудрості». Саме цього навчального року ми закцентували свою працю на жінках. Я та мої однодумці вважаємо, що від жінки дуже багато залежить – у подружжі, у сімї. Але останнім часом слабка стать іноді не розуміє який вона має вплив, не усвідомлює цієї сили. Тому ми організовували тематичні зустрічі. Ішлося про духовне зростання, особистісне, конфлікти у сімї, внутрішній мир. І ці теми вела я. Коли ти проводиш такі тренінги, то можеш ділитися своїм досвідом, різними подіями із життя, власними переконаннями.

    «Я маю багато часу для себе. У родині ми розподіляємо обов’язки. Наприклад, у нас є чергування по кухні, хтось відповідальний за вечерю, за посуд. Кожна дитина має свій день тижня».


     

    – Попри багатодітність, Ви встигаєте вчитися, проводити тренінги, як знайти на це час?

    – Мої способи це – довіра, делегування  і організаційні здібності. Насправді я маю не трошки часу для себе, а багато. І щаслива з цього. У родині ми розподіляємо обов’язки. Наприклад, у нас є чергування по кухні, хтось відповідальний за вечерю, за посуд. Кожна дитина має свій день тижня.  Такий підхід формує відповідальність, а без обов’язків її не виховаєш. Я максимально делегую і мало пунктів зберігаю для себе у хатніх справах. Тільки 10% того, що окрім мене не зробить ніхто. От, наприклад, хто поговорить із дітьми про їхні мрії? Ніхто, крім мене.

    Для мене духовність у тому, щоб підійти до джерела. І тоді зовсім неважливими стають щоденні обов’язки і нестача часу.  Бо це вже не від тебе залежить. Бог дає тобі силу, енергію, віру, радість – і ти щасливий від цього.

    – Іноді жінки нарікають, що за побутовими справами важко розвиватися духовно.

    – Насправді термін «духовність» в Україні дуже розмитий. І жінки часто губляться у самому розумінні цього слова. Для мене духовний розвиток – це близькі стосунки з Богом. Є така гарна цитата Клайва Стемпла Льюїса: «Якщо ти хочеш зігрітися, то підійди до джерела тепла, якщо ти хочеш намокнути, то підійди до джерела вологи, а якщо ти хочеш насититися миром, енергією, любов’ю, то підійди до джерела, яке пульсує у самому центрі дійсності». Тобто, для мене духовність у тому, щоб підійти до джерела. І тоді зовсім неважливими стають оці щоденні обов’язки і нестача часу.  Бо це вже не від тебе залежить. Бог дає тобі силу, енергію, віру, радість і ти щасливий від цього.

    – А як виховати дітей у вірі так, щоб це не було їм нав’язано?

    – Я не впевнена, що ми дуже правильно їх виховували. У нас був такий цікавий підхід. Коли діти були маленькі, то щонеділі ми ходили до храму. Це був Домініканський собор, тобто церква Пресвятої Євхаристії.  І після цього, ми щоразу ішли у великий супермаркет, а  так як мешкаємо за містом то для малої дитини – це була серйозна заохота і мотивація.  Тепер, коли діти вже підросли, ми ходимо до храму поблизу.  І у нас з’явилася традиція – недільний сімейний сніданок.  Тож, якщо хтось дуже наполягає і не хоче йти на Літургію, то нема проблем! Але його обов’язком буде все підготувати до сніданку. А у нас у неділю у меню не вареники. Потрібно зготувати щось м’ясне, гарно сервірувати стіл. Тож з часом з’явилося не дуже багато охочих залишатися вдома недільного ранку. Втім, це звісно дуже делікатна річ. Коли я була молодою  і не робила все правильно, то був такий час, коли намагалася нав’язати дітям християнські цінності. Але це не мало успіху. Тоді я трохи змінила підхід. Думаю, що потрібно здобувати більше плодів своєї віри. І тоді саме життя дає шанс ділитися цим. Тож порада для молодих мамів: не повторюйте наших помилок  і нічого не нав’язуйте дітям.

    Нехай діти приходять у той час, який Бог вважатиме найкращим. Все-таки є оці слова зі Святого Письма: «Бо я свідомий моїх щодо вас задумів, – задумів щастя». Тобто, ми також створені для щастя, і  Господь його хоче.

    – Пані Оксано, яку Ви можете дати пораду молодим батькам, які тільки-но стають на шлях багатодітності?

    – Першим кроком є, звичайно, близькість у самому подружжі. Не зазнають успіху у вихованні дітей ті подружжя, які не мають її. Адже діти вміють маніпулювати. Коли вони бачать розбіжність у виховних методиках, відсутність хороших стосунків між батьками, то все це прекрасно використовують. Але близькість передбачає багато рівнів.

    – Що це за рівні?

    – Ми часто говоримо тільки про фізичну близькість, яка, можливо, є апогеєм. Але щоб до неї дійти, треба починати з обміну думками, тобто інтелектуальної близькості. Тоді емоційна, це означає – ділитися переживаннями, страхами, радістю. Духовна близькість – це вершина: ділитися досвідом Бога. І всі ці речі зроблять фундамент близькості подружжя, що є унікальним даром. Тому що тоді – чоловік і дружина стають командою, цілісністю, і людина у подружжі почувається наповненою, щасливою. І потрібно відкритися на Божу волю. Я не знаю, чим керується Господь і які його плани. Але я знаю реальних людей, які хотіли би мати більше дітей, ніж мають. І нехай чада приходять у той час, який Бог вважатиме найкращим.

     

    Національні провідники "Скаутство Європи в Україні" у мандрівці-прощі до Марійського відпустового місця Меджугор'є
    Ще не йдеться про визнання «відомих подій»
     

    о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан

    Дбаючи про добро вірних, Папа Франциск дозволив організовувати офіційні прощі до Меджугор’є. Про це в неділю, 12 травня 2019 р., повідомили Апостольський Візитатор зі спеціальними повноваженнями парафії в Меджугор’є єпископ Генрик Госер та Апостольська Нунціатура в Сараєво. Підтвердивши це для журналістів, виконуючий обов’язки Директора Ватиканського прес-центру Алессандро Джізотті зазначив, що це ще не означає визнання Апостольською Столицею ймовірних появ Пресвятої Богородиці:

    «Але слід подбати про те, – йдеться в повідомленні, – щоб не інтерпретувати ці прощі як підтвердження відомих подій, які ще вимагають додаткового вивчення з боку Церкви. Слід запобігати тому, щоб паломництва створювали замішання та викликали двозначність з доктринальної точки зору. Це стосується також Пастирів кожного стану та рангу, які наміряються приїхати до Меджугор’є та урочисто служити або співслужити там».

    Речник Апостольської Столиці пояснив, що «беручи до уваги наплив людей, які прибувають до Меджугор’є та щедрі плоди благодаті, які з цього випливають, це розпорядження Святішого Отця є виявом його особливої пастирської уваги до цієї дійсності, зверненої на те, щоб підтримувати і поширювати плоди добра». Це також дасть змогу Апостольському Візитаторові встановлювати, «в порозумінні з місцевими ординаріями», контакти зі священиками, призначеними організовувати ці прощі, як «з надійними та добре приготованими людьми», надаючи їм «інформації та вказівки, необхідні для того, щоб плідно проводити ці паломництва».

    Усі ми прагнемо Любові та Щастя. У кожного свій особистий та родинний рецепт. Попри всі рецепти пам'ятаймо - якщо Бог на першому місці - тоді все гаразд!

    125

    У кожній сім’ї діють свої негласні правила, як уникати гострих кутів, як покращувати стосунки.

    Але є універсальні правила, які можуть допомогти кожній сім’ї налагодити свої стосунки.

    Перше правило: у подружжі основним словом є слово “ми”. Якщо трішечки приглушити своє я, і сприймати, робити, думати з позиції ми, то дотримання цього правила сприятиме взаєморозумінню та родості.

    maxresdefault_50

    Друге правило: повторювати добре. Зробивши добру справу, не зупиняйся: поспішай робити щось іще для чоловіка, дружини. Це наповнює щастям не лише того, для кого це роблять, але й того, хто робить.

     

    Третє: Зупинись у гніві: сядь, заспокойся, роздумай, не поспішай виливати свій гнів, умій зрозуміти і пробачити.3-genialnyh-sposoba-prevratit-toksichnye-otnosheniya-v-ekologichnye-1 

    Четверте: У будь-якій конфліктній ситуації не звинувачуй інших. У кожній сварці завжди винні обоє. Якщо трапляється якась провина одного з подружжів, то грунт для неї був приготований заздалегідь. Якщо ти хочеш когось звинуватити, то розпочни з себе, подумай, чому це тебе так турбує. Замість того, щоби сказати, який хтось поганий, поясни, що ти відчуваєш при цьому. У молодих родинах часто буває, що подруги не хочуть іти назустріч одні одним. В сімейних відносинах добре слово важить так само багато, як і добрий вчинок. Не лише жінка любить вухами, чоловікові також потрібна підтримка, похвала, підбадьорення.

    Fitness Couple giving each other high five after hard training

    П’яте: Умій не тільки ставати на місце іншого, але гідно стій на своєму – відповідай за свої вчинки, приймай свою поразку, неправоту. Це вміння виховується з дитинства. Варто пам’ятати, що сімейні відносини будуються на довірі, на вмінні зберегти її.

    Скаути та скаутки й вовченята разом з батьками беруть участь у великому святі Фатімської Богородиці!

    Фатімська Мати Божа, що Своїм материнським посланням запрошуєш нас до вільної участі у спасінні всіх людей за допомогою молитви на Розарії, справ покути і посвячення нашого життя твоєму Пречистому Серцю! 
    Пошли нам, як і тим пастушкам, благодать, що є Сам Бог, та зроби так, щоб освітлені її божественним сяйвом, ми співпрацювали у справі навернення до віри різних народів, стараючись об’єднати всіх їх в єдину Церкву та надіючись на перемогу твого Пречистого Серця на цій землі, яка була спеціально довірена твоїм турботам.
    З цим проханням ми через Тебе звертаємось до Ісуса Христа – єдиного посередника, який разом з Батьком і Святим Духом є єдиним Богом, Єдиною Блаженною Трійцею
    Амінь

    Молитва до Матері Божої на честь Її об'явлення у Фатімі

    0, Пресвята Діво Маріє! Оце ми, Твої діти, в нашій скорботі до Тебе прибігаємо. Сповни на нас свої Фатімськї обітниці. 
    Ти сказала у своєму посланні до світу, що Ісус хоче рятувати світ через Твоє Непорочне Серце, й Ти зажадала нашого співдіяння, щоб ми своєю любов'ю, покаянням, своїми добрими вчинками, терпінням і молитвами допомогли Тобі рятувати світ. І Ти обіцяла, що світ буде врятовано! 
    О, Мати найдорожча! Сповни на нас свої Фатімські обітниці. Дивись скільки молитов, скільки жертв та зітхань лине із землі до Тебе. Поглянь, як страшно гріх спустошив світ! Він, мов широке море, розлився по землі. Жахливі війни, безвір'я, забобони, і ворожбитство, чари, магія, гіпнози, спіритизм, страшна ненависть, злочини дітовбивства, зруйновані родини, діточки без Божої любові! Матінко Божа! Рятуй світ від гріха, вчини, щоб Царство Боже наблизилось до нас, щоб невіруючі навернулись, а грішники каялися, щоб швидко сповнилися Христові слова: "Буде один пастир і одне стадо". Щоб усі християни з'єдналися в одній святій соборній апостольській Церкві. Заопікуйся нами і нашою Церквою й прослав славою всіх її святих, а між ними й митрополита Андрея Шептицького та всіх тих єпископів і священиків, які віддали життя в тюрмах і на засланнях за святу католицьку віру. 
    Прийми, о найдорожча Мати, покірні наші молитви і вчини так, щоб ми колись щасливо з Тобою могли повторювати біля Твого трону, який підноситься біля Твоїх престолів: Ти — хвала! Ти - радість! Ти - слава нашої Церкви й нашого українського народу! 
    Амінь

    Молитва до Матері Божої Фатімської (на 13-те число)
    0, Непорочне Серце Марії! Оце ми, Твої діти, в нашій скорботі до Тебе прибігаємо. Сповни на нас свої Фатімськї обітниці. Ти сказала у своїй відозві до світу, що Ісус хоче рятувати світ через Твоє Непорочне Серце, й Ти зажадала нашого співдіяння, шоби ми своєю любов'ю, покаянням, своїми добри­ми вчинками, терпінням і молитвами допо­могли Тобі рятувати світ. І Ти обіцяла, що світ буде врятовано!
    О, Мати найдорожча! Сповни на нас свої Фатімські обітниці. Дивись скільки моли­тов, скільки жертв та зітхань лине із землі до Тебе. Поглянь, як страшно гріх спусто­шив світ! Він, мов широке море, розлився по землі. Жахливі війни, безвір'я, забобони, і ворожбитство, чари, магія, гіпнози, спіритизм, страшна ненависть, злочини дітовбивства, зруйновані родини, діточки без Божої любові!
    Матінко Божа! Рятуй світ від гріха, вчи­ни, щоб Царство Боже наблизилось до нас, щоб невіруючі навернулись, а грішники ка­ялися, щоб швидко сповнилися Христові слова: "Буде один пастир і одне стадо". Щоб усі християни з'єдналися в одній святій со­борній апостольській Церкві. Заопікуйся нами і нашою Церквою й прослав славою всіх її святих, а між ними й митрополита Андрея Шептицького та всіх тих єпископів і священиків, які віддали життя в тюрмах і на засланнях за святу католицьку віру. При­йми, о найдорожча Мати, покірні наші мо­литви і вчини так, щоб ми колись щасливо з Тобою могли повторювати біля Твого тро­ну, який підноситься біля Твоїх престолів: Ти — хвала! Ти - радість! Ти - слава нашої Церкви й нашого українського народу! 
    Амінь

    13 травня 2019 року у Львові відбудеться процесійна хода на честь Пресвятої Діви Марії Фатімської. Фатімські Богослужіння розпочинаються у травні і відбуватимуться 13 числа щомісяця до жовтня.

     

    Тож, 13 травня о 19:00 урочисте Богослужіння розпочнеться Святою Месою перед храмом Стрітення Господнього (вул. Винниченка 30 а).

    Процесійна хода вирушить від храму Стрітення Господнього за маршрутом: Винниченка 30 а – вул. Руська – пл. Ринок – вул. Руська – вул. Винниченка 30а. Очікують на 1000 учасників. Можливе ситуативне перекриття руху транспорту за маршуртом. Відповідальний за процесію о. Микола Лучок.

    Якщо я бачитиму свою доньку усміхненою при тобі — може, і я колись до тебе усміхнуся…  

    Хлопче моєї доньки! Ми нарешті познайомилися. Я про тебе чув багато хорошого; вперше ми мали побачитися на канікулах, але дружина наполягала на спільній вечері за кілька днів до того виїзду. Колись мій приятель, який мав уже дорослу доньку, сказав, що батьківство — це постійна наука повільного втрачання власної дитини.

    Ти увійшов учора з моєю донькою до нашої кухні, як я нарізав овочі. Я зміряв тебе поглядом і подумав: «Ось той, через якого я майже повністю втрачу свою улюблену дитинку…» Тоді я порізався і тепер мені важко писати. Не знаю, хлопче, чи ти там уявляв початок нашого знайомства. Ніби все добре, мила атмосфера, жарти, жартики…

    Але коли я за столом попросив тебе передати мені салат, у тебе руки так тряслися, що ти впустив салатницю на підлогу. Не переймайся — це пішло тобі в плюс, бо я не любив цю пістряво розмальовану посудину.

    А крім того, пес швидко під’їв з підлоги і йому не треба було давати їсти перед сном. Камінь з твого серця спав? Ну, не розслабляйся: у моєї жінки ти заробив величезний мінус, бо виявилося, що в собаки алергія на кукурудзу.

    Тут ідеться про мою дочку Я довго вагався, чи писати до тебе цього листа, знаєш. Я не люблю давати поради. Своє я вже прожив, але я не той тип ментора, який на всьому знається найліпше. Я, щоправда, на кількох речах розуміюся, але не люблю мудрувати, бо завжди є хтось, хто в чомусь від мене кращий. Тут, однак, ідеться про мою дочку.

    В цьому я — найбільший експерт світу. Тому зроблю виняток. Слухай. Я тебе не здивую, якщо скажу, що хочу, щоб моя дочка усміхалася. Нехай усміхається, коли побачить тебе вранці, нехай сміється на добрих комедіях, які ви переглядатимете разом довгими зимовими вечорами, нехай вона усміхається, коли уявить подальше життя з тобою, нехай за кільканадцять років усміхнеться від спогаду про теплі хвилини, прожиті разом.

    Подумай про те, що ми будемо бачитися часто. Якщо я бачитиму свою доньку усміхненою при тобі — можливо, і я до тебе колись усміхнуся.

    Якщо ти її скривдиш… Якщо ти її скривдиш… і не зроблю нічого. Так, ти правильно почув. Я не відреагую. Ви обоє дорослі й маєте мізки. Знаючи свою доньку та її смаки, скажу, що ти своїм мозком таки користуєшся. Ви вирішуєте свої справи між собою. Якщо ти скривдиш її вдруге — боюся, ти втратиш мою довіру.

    Вона прийде до мене, а я її міцно обійму і скажу, що хоч вона сильна і гарна дівчина, то завжди може на мене розраховувати. Це буде твій третій і останній шанс. Якщо ти її скривдиш утретє… що ж, твоїх останків не відшукають. Розпещуй її. Пильнуй, як вона захоче зробити якусь дурницю. Довіряй їй і ніколи її не підводь.

    Це чудова дівчина, плід любові, якої я і вам бажаю. Якщо ти той самий недовчений садівник, який спокусився зірвати цей плід із галузки мого дерева — знай, що це найпрекрасніший плід у світі. Дбай про нього і опікуйся ним. Звісно, ви будете сваритися. Це добре. Але ніколи не лягайте спати у взаємній образі. Хресний батько моєї дружини сказав на нашому шлюбі: нехай сонце не заходить над вашим гнівом.

    Ми дотримуємося цього принципу. Я вимогливий майбутній тесть? Думаю, ні. Подивися крізь пальці на частину того, що я написав. Я з дитинства давав своїй дитині багато любові. Її повно у нашому домі. Я б хотів, щоб вона знайшла любов у домі, який створить разом із тобою. Тоді ти станеш моїм найкращим приятелем.

     

    Саме в цей день скаути у всьому світі відновлюють та пригадують свою скаутську Присягу! Це посвята свого Життя служінню Богові та Церкві і Батьківщині у скаутському служінні. "Я обіцяю своєю честю, що докладу усіх зусиль, щоб виконувати свої обов'язки перед Богом, Церквою, Батьківщиною та Християнською Європою"

    6 травня 2019 року, в день святого великомученика, побідоносця і чудотворця Юрія, Архикатедральний Собор святого Юра у Львові відсвяткував храмовий празник.

    З нагоди свята Архиєрейську Божественну Літургію звершив Високопреосвященний владика Ігор, Архиєпископ і Митрополит Львівський, у співслужінні Преосвященного владики Венедикта, Єпарха Чиказького, Преосвященного владики Володимира, Єпископа-помічника Львівської Архиєпархії, сотрудників Собору та численного запрошеного духовенства. До спільної молитви багато чисельно долучилися парафіяни та гості Собору.

    Зі словом проповіді до вірних звернувся Преосвященний владика Венедикт, закликаючи завжди довіряти Богові в усіх обставинах нашого життя. Владика наголосив на подвизі мучеництва за Христа, який звершив святий великомученик Юрій, а також і тисячі мучеників та сподвижників, як і Праведний Митрополит Андрей, який, не зазнавши фізичного мучеництва, все ж через посвяту Богові та жертовне служіння став новим великим свідком віри. А саме свідки є опорою Христової Церкви та проголошення слова Божого.

    По завершенні Літургії відбувся Чин освячення води, а відтак Митрополит Львівський окропив усіх присутніх, уділивши Архиєрейське благословення.

    Правило №1. Слухати чоловіка
    Хочете, щоб партнер слухав те, що ви говорите? Тоді пригадаєте, наскільки ви уважні до його слів. Вчіться знаходити спільні теми для спілкування і завжди будьте уважні до співрозмовника.

    Правило №2. Відносини - зона жіночої відповідальності
    Постарайтеся виділити в сфері вашого спілкування зону чистого позитиву. Це може бути, наприклад, спільне хобі, заняття спортом та інше. Турбота про цю зону - справа жінки. Якщо жінка здатна відстежувати і аналізувати відносини, для неї не складе труднощів зробити їх комфортними. Якість відносин - зона жіночої відповідальності.

    Правило №3. Визначайте пріоритети і перемикайте увагу
    "Бути тут і зараз" - головний девіз успішного життя. Плануйте розваги так само, як роботу, враховуйте при цьому дитячі ранки, спортзал, домашнє дозвілля з дітьми і вечерю з коханим чоловіком.

    Правило №4. Відносини вимагають постійної роботи

    Кожен день у свій щоденник вносите пункт - "робота над відносинами". Це повинні бути конкретні завдання. Моя порада: почніть робити щось важливе в односторонньому порядку, не чекаючи подяки, і дуже скоро побачите дивовижні результати!

    Правило №5. Не приносьте додому робочі проблеми
    Уявіть, що ви приходите додому, входите в кухню і ставите на стіл пакет. Заходить чоловік, і тут ви починаєте виймати з пакета ... сміття: все негативне, що сталося з вами за робочий день ... Як тільки ви навчитеся не робити цього, ви відразу відчуєте, як покращиться психологічна обстановка в будинку.

    Правило №6. Знайдіть час для творчості
    Творчість - дуже важливий ресурс для кожної з нас: воно підсилює жіночу силу. Якщо жінка не займається творчістю, то вона стає майстром: а) у самовиправданнях і самоїдстві або б) у звинуваченнях інших. Тільки коли жінка творить, она здатна надихати й надихатися!

    Пополудні, після великодньої трапези, розпочиналися молодіжні забави. Молодь збиралася біля церкви. Дітвора бавилася в “жмурки”, “гойданку”, “млинець”, “лавку”. Особливо полюбляли гратися в “цоканє” (биття яєць). Той, кому вдалося розбити яйце суперника, забирав його собі. Парубоцькі ігри (“піп”, “чорт”, “харлай”, “бити лупака”, “довгої лози”, “шила бити”, “кашу варити” та ін.) показували змагання у спритності, швидкості і силі. У дівочих (“кострубонька”, “мак”, “кривий танець”, “жельман”, “подоляночка”, “шум”, “вербова дощечка”) – випробовувалися художні здібності учасниць, вміння танцювати та співати, перевтілюватися в певний художній образ. Зустрічаючи весну-красну, вимощували руками дощечку, виспівуючи при цьому “Вербовую дощечку” вітали її жученьковою музикою (“А в нашого жученька”), загравали з хлопцями (“Коло млина долина”). Буковинські старожили пам’ятають, як ще до середини 40-х років місцеві парубки в центрі села монтували гойдалки-“колиски”, на яких впродовж Великодніх свят колисали дівчат. На другий і третій день Паски влаштовували танці з музикою і до пізнього вечора сільська молодь забавлялася.

    Великдень – одне з найбільших свят церковного календаря. Воно святкується навесні і пов'язане з Воскресінням Ісуса Христа. Отець Назар – сотрудник парафії Богоявлення Господнього привітав всіх присутніх із Великодніми святами та поблагословив проведення заходу на добру справу. Ведучими свята були вихованці клубу «Прометей» Анастасія Любчик та Василь Стефанів. Вихованці студії естрадного вокалу «Mary»Богданка Ступар, Вікторія Малкіна та Василь Стефанів (керівник Марина Стефанів) та вокального ансамблю «Марічейка» та вокалістка Олександра Данильців (керівник Любов Полякова) забавляли присутніх своїми ігровими веснянками та гаївками. Своїм співом приваблювала глядачів також вихованка клубу «Прометей»Тетяна Долішня із вокальної школи Ірини Шабан «Crystal voice». Веснянку "Подоляночка" виконувала Богданка Ступар.Батьки були щиро вдячні отцю Назару та педагогу-організатору клубу «Прометей», Христині Микицей за спільне проведення свята в мікрорайоні, а головне відродження народних традицій нашого краю.

    Всесвітлішим та Всечеснішим отцям,

    Високопреподобним і Преподобним отцям, ченцям та черницям,

    Дорогим та достойним мирянам Львівської Архиєпархії

    Христос воскрес!

    Достойні сестри і брати, прийміть щирі святкові вітання в день урочистого празника Воскресіння Христового! Цьому величавому святу передували позитивні приготування – тривалий піст та дорогоцінні молитви з доземними поклонами, що дуже радо практикує наш народ. Багато людей з великою побожністю та благоговінням в час Великого посту брали участь у цих молитвах, а також прибували на вечірню молитву Літургії Напередосвячених Дарів. Також з незмірною відповідальністю вірні зближаються до святої Тайни Сповіді, щоб отримати очищення душі від гріховного бруду, причащаються Тіла Христового та взагалі очікують дати великої історичної правди – свята Великодня. Сьогодні святкуємо празник Воскресіння Христового! Господь переміг смерть, гріх та демонську темряву. Сам Спаситель наголосив: «… Я – світло світу. Хто йде за мною, не блукатиме у темряві, а матиме світло життя» (Ів 8,12).    

    Пасха – радісне та світле свято, котре благоговійно очікуємо з великим переконанням про наше воскресіння. Через Воскресіння Ісусове «Гроби відкрилися, багато тіл святих померлих устали, і вийшовши з гробів по його воскресінні, ввійшли у святе місто й багатьом з’явились» (Мт 27,52-53). Померлі вернулися до життя й голосили правду про воскресіння Христове, це було великим свідчення божественності природи нашого Спасителя! Первосвященики та старші, які зібралися після приходу до них сторожі та вояків, що сповістили про воскресіння Христа, дали вояками досить грошей та веліли так говорити: «… Скажіть, що його учні прийшли вночі й викрали його, коли ми спали. А як почує це правитель, ми умовимо його й він не буде вас турбувати» (Мт 28,13-14). Старшина планувала грошовою винагородою заперечити Воскресіння Христове, а мертві, що вийшли із гробів, навпаки – свідчили про нього, руйнуючи задум нечесних людей. Зрештою, для регулярних військових, що сторожили гріб, байдуже служіння каралося смертю. Теж і самі вояки бажали завжди показати, що вони гідні честі та пошани за своє служіння! А тут стверджувати про крадіжку тіла людини з гробу, що вимагала великих зусиль та часу, було певним соромом для військових. Дуже невдалим та грубим був приготований обман юдейської старшини, яка не зважала на провал своєї репутації перед народом! Вони хотіли обманним шляхом заперечити та звести нанівець Господнє Воскресіння! А Ісус при житті на землі заявляв та стверджував: «… Я – воскресіння і життя. Хто в мене вірує, той навіть і вмерши – житиме!» (Ів 11,25). Вороги та неприятелі Ісуса не один раз чули, як Він говорив про своє Воскресіння та життя людини після смерті, про суд та вічну нагороду чи покарання. Багато із людей це чують і в наш час, але не усі бажають в це повірити або прийняти. Це справа кожної людини – вірити у життя після смерті або ні. І яке буде розчарування, коли неприготована особа зустрінеться з Божою справедливістю, коли збудуться слова Сина Божого: «І вийдуть ті, що чинили добро, на воскресіння життя. А ті, що зло чинили, – воскреснуть на суд» (Ів 5,29). Спаситель світу ніколи не стверджував, що життя людини – це життя лиш на землі. Він проектував погляд людини на вічність, на щасливе або нещасливе життя. Чому люди не хочуть в це вірити? Подібно, як юдейська старшина намагалася заперечити Воскресіння Христа, шаліє демон та здобуває прихильників, сам вмовляє людину, що не існує життя поза гробом. А історія людства стверджує по-іншому – хоч би воскресіння померлих, які вийшли з гробів, воскресіння Лазаря, дочки Яіра та сина вдови із міста Наїн!  Сам Господь, Ісус Христос, тріумфально воскрес, переміг смерть, залишивши полотна та порожній гріб. У гробі жінки бачили юнака, одягненого у білу одежу, який їх повідомляв, що Ісус воскрес. Це був ангел, який сказав жінкам, щоб повідомили учнів та Петра чекати Господа у Галилеї (пор. Мр 16,5-7). Євангелисти записали імена жінок, які приходили до гробу, бачили ангелів, чули їхню розмову про Воскресіння Христа. Одна із них – Марія Магдалина, з якою розмовляв Ісус по Воскресінні: «… Маріє! А та обернулась та до нього по-єврейському: Раввуні! – що у перекладі означає: Учителю!» (Ів 20,16). Потім апостол Симон Петро разом зі святим євангелистом Іваном бігли до порожнього гробу, де побачили лиш «полотнище» та хустку, яка була на голові в Нього (пор. Ів 20,6-7). Ісус являвся апостолам не тільки поодиноко, але усі разом бачили Його, коли Він приходив до них при зачинених дверях та ставав посередині кімнати (пор. Ів 20,19-29). Про Воскресіння Христове описано достатньо у Святому Писанні та інших книгах. Ці свідчення необхідно прийняти з вірою, бо це незаперечний факт. Христос воскрес для людства як свідок, який усіх нас воскресить до гідного, вічного та щасливого життя, що його готуємо собі життям на землі!

    Щиро вітаю усіх з празником Воскресіння Христового! Хай радість цього свята увійде в кожну душу та серце громадян нашої України! Христос воскрес! Воістину воскрес!

    Благословення Господнє на Вас!

    ІГОР

    Архиєпископ і Митрополит Львівський

    Дано у Львові

    при Архикатедральному соборі св. Юра

    Дня 22 квітня 2019 року

    «Якщо я отримаю весь світ, але втрачу свою родину – я програв», – написав Нік у своїй книзі «Любов без обмежень». Уся планета дивується історії його кохання: чоловік без рук і ніг не тільки одружився з красунею Канае, а й став щасливим батьком чотирьох дітей. Як таке можливо? Пропонуємо кілька порад від Ніка Вуйчича про те, як знайти і вберегти справжню любов. Вже 28 жовтня 2018 року Нік Вуйчич виступить на “Арені Львів” із програмою “Без обмежень”.

    «Щоб бути коханим, ви маєте відчути, що гідні любові. А щоб бути гідним любові – переконатися, що заслуговуєте цього неймовірного подарунка».

    Нік розповідає, що закохався в дружину з першого погляду, але дуже переживав, як вона зреагує на його інвалідність. А Канае зауважує: «Так, я помітила, що він не має ні рук, ні ніг, але лише на мить. Набагато важливішим було інше: він мав сильний характер, фантастичну посмішку, його погляд торкався самого серця. Не дозволяйте невпевненості і сумнівам завадити вам встановити стосунки, які можуть перерости в справжню любов і продовжитись на усе життя».

    «Памятайте, якщо ви не досконалі, це не значить, що ви не можете зустріти досконалу любов»

    Вуйчич робив пропозицію креативно: попросив дівчину погодувати його тістечком, усередині якого була схована обручка. Коли ж знайшов її – запропонував поцілувати їй пальчик і вдягнув на нього обручку. Немає нічого неможливого для того, хто чогось насправді хоче.

    «А ось цього багато людей не можуть зрозуміти: щоб отримати любов, спочатку потрібно подарувати її комусь іншому. Це означає, що ви маєте полюбити людину так сильно, щоб його інтереси чи потреби стали для вас вище за власні»

    Нік усвідомлював: щоб стати його дружиною, Канае мала розуміти, що на неї чекати. І заспокоївся тільки тоді коли вона переконала чоловіка, що готова. Його батьки спитали наречену: «А якщо у вас також народиться дитина без кінцівок?», а вона у відповідь сказала, що тоді їх батько буде прекрасним прикладом того, що щасливим можна бути і з інвалідністю.

    «Якщо ви переживали відмову – а таке траплялося з усіма – змиріться з цим. Зрозумійте, що завдяки цим відмовам справжня любов буде ще більш радісною. Все погане допоможе по-справжньому оцінити те хороше, що несе нам істинна любов».

    Канае не була першим коханням Ніка Вуйчича, до неї він був дуже закоханий в одну дівчину протягом 5-ти років. Наприкінці їм таки довелось розлучитись, оскільки її тато не був готовий прийняти Ніка у родину, а слухняна донька не захотіла йти проти волі батька. Переживши це на власному досвіді, Вуйчич говорить: «Не здавайтесь. Подивіться, яка красуня зараз називає мене чоловіком!»

    «Для успіху шлюбу необхідна взаємна, некорислива любов і глибока, довга віданність один одному».

    У своїх інтерв’ю Нік не один раз зауважував, що їх з Канае подорож до ідеального шлюбу тільки розпочалася. Подорожуючи світом, він найбільше сумує за дружиною і дітьми та мріє про той день, коли вони нарешті зможуть їздити разом із ним.

    «Батьківство – випробування для шлюбу. Народження дитини зміцнює родину, але тільки якщо ви розумієте і підтримуєте один одного , вважаючи сімейне благополуччя вищим за особисте».

    Увесь світ дивується, як чоловік без кінцівок міг стати татом чотирьох дітей. Двоє дівчаток-близнючок народилося зовсім нещодавно. Нік Вуйчич – дивовижний тато. Під час останнього приїзду в Україну він розповів: «Я не можу взяти на руки свого сина, коли той плаче. Але Кійосі точно знає, що коли йому боляче, він може обійняти тата».

    «Шлюб, сім’я і дім завжди мають бути безпечним, теплим, комфотним місцем – сховищем, де можна заховатися від світу й усіх його проблем»

    Будувати таке безпечне й затишне місце – справа двох. Для закоханих сердець немає нічого неможливого. Нік часто каже: «Якщо вийшло у мене, чоловіка без кінцівок, то тим паче має вийти у вас!»

    «У пошуку…» – такими словами найпростіше можна описати стан молодих людей. Вони шукають Бога у всьому, з чого складається їхнє життя: розпізнання покликання, укріплення ціннісних орієнтирів, світогляду, сфери професійного розвитку; в кожному кроці, який здатний змінити життя та наблизитися до святості.

    Усвідомлюючи покликання до подружнього стану, варто замислюватися над місією, яка стоїть перед подругами. Часто, закоханість затьмарює очі, а метелики в животі створюють ілюзію – «кохання на все життя». Проте, після одруження молодим людям не достатньо квітів та прогулянок, доводиться знімати рожеві окуляри та вчитися по-справжньому будувати стосунки. Для цього, кожен з нас має три цеглини – віру, надію та любов.

    Тепер же зостаються: віра, надія, любов – цих троє; але найбільша з них – любов. (Кор. 13:13)

    В любові, подруги пізнають та формують один одного. Інколи цей процес набирає шалених обертів. Не варто боятися чи приховувати гарячих емоцій, які у вас виникають. Прояв емоцій є індикатором до формування інструкції сімейного щастя, проте для негативних емоцій варто встановити чіткі межі. Для цього, можна скористатися порадою зі Святого Письма, і не переносити негатив у новий день:

    Гнівайтеся, та не грішіте! Хай сонце не заходить над вашим гнівом (Ефесян 4:26).

    Усі ми хочемо любити і бути любленими, відчувати любов. Та не лише служіння, мовчанням і покірною працею. Любов має право жити в словах і ніколи не завадить, почути від коханої людини ніжні слова любові, які щоразу здатні додавати нових барв у стосунки.

    Язик лагідний – дерево життя, лукавий – пригноблює душу. (Приповідки 15: 4).

    Суть істинної любові до своєї половинки живе у щирій жертовності, даруванні себе та бажанні зробити щасливими один одного.

    «Не затримуй добра від того, кому воно належить, коли твоя рука здоліє це зробити». (Приповідки 3:27).

    Часом, подруги стикаються випробуваннями та болем. Така форма шляху до святості, що змушує стати нас реальними чоловіками та жінками. Всією своєю силою, вірою, надією і любов’ю спрямовувати на свого подруга Божу любов, джерело якої міститься в кожному з нас. Вона призначена людям, які є поруч. Її  дарування створює відчуття того, що справжня любов є «зв’язком досконалості»

    А над усе будьте в любові, що є зв’язок досконалости і нехай панує в серцях ваших мир Христовий, до якого ви були покликані, в одному тілі, та й будьте вдячні. (Кол 3 : 14-15)

    Як говорив, Блаженіший Любомир Гузар: «Чоловік і жінка, з’єднані в подружжі, покликані одне одного освячувати, допомагати одне одному бути добрим».

    Маючи мир Христовий в серці та усвідомлення цінності того зв’язку досконалості подружжя, ви зможете виконати найголовнішу місію – допомагати один одному наблизитися до святості.

    Тож, плекайте любов подружню та крокуйте до святості, разом!

    Ольга ЧАПЛИК

    Дорогі в Христі браття і сестри! У цей світлий, радісний день прагну привітати всіх вас із Пасхою Господньою. Нехай світло Христа – Сонця правди – просвічує кожного з вас до відповідального служіння істині та дає вам відвагу і витривалість перед темною брехнею лукавого. Усім, в Україні й на поселеннях сущим, засилаю свої щирі молитви і сердечні вітання…

     

    Високопреосвященним і преосвященним владикам,
    всесвітлішим, всечеснішим і преподобним отцям,
    преподобним ченцям і черницям, дорогим у Христі мирянам
    Української Греко-Католицької Церкви

    Христос воскрес!

    Від раннього ранку чуваймо
    і, замість мира, пісню принесім Владиці,
    і Христа побачимо – правди Сонце,

    що всім життя освітлює.
    Пісня 5 Канону Воскресної утрені

    Дорогі в Христі!

    Сьогодні небо і земля, ангели і люди проголошують на весь всесвіт найповніший вияв істини: Христос воскрес! Силу цього привітання відчуває кожен із нас, від наймолодшого до найстаршого, відповідаючи: воістину, насправді, дійсно Христос воскрес! Усіма мовами ми цю істину урочисто сповіщаємо словами пасхального Євангелія: «…і ми славу його бачили, – славу Єдинородного від Отця, благодаттю та істиною сповненого» (Ів. 1, 14). Усі ми піднесені невимовною радістю і оживлені Воскресінням Христовим – Він бо воскресає і живе для того, щоб жили і воскресали в Ньому та разом із Ним і ми.

    Від раннього ранку чуваймо і, замість мира, пісню принесім Владиці…

    Сяйво воскресіння Сонця правди першими побачили жінки-мироносиці серед темряви ночі розчарування, зневіри і страху. Зі сльозами на очах несуть миро для померлого і журяться, хто їм відкотить великий камінь від входу до гробу. Кожен із нас, переживши смерть і похорон близької особи, може зрозуміти, з яким болем у серці жінки-мироносиці йдуть провести в останню путь свого Вчителя. Проте натрапляють на іншу, неочікувану істину. Ангел у білому одязі їм сповіщає: «Не жахайтеся! Ви шукаєте Ісуса Назарянина, розп’ятого. Він воскрес, його нема тут. Ось місце, де його були поклали» (Мр. 16, 6).

    Наша Пасхальна утреня закликає нас «чувати», тобто прокинутися зі сну і відкритися на несподіване Боже. Чувати тут означає бути чутливими до того, що є правдивим, справжнім та істинним: чувати, щоб пізнати Істину; чувати, щоб не дати себе одурити тому, що фальшиве та оманливе; чувати, щоб зустріти Воскреслого. Його сяйво виявляє нам правду про себе, про те, чого варті наші зусилля, праця і страждання, чого варте наше діло як Церкви, громади і всього народу. Правда, що Христос воскрес, є такою ж дійсною і певною, як і те, що сонце зійде і ніч поступиться місцем дневі. Воскресіння Христа, як Сонця правди, нам «життя освітлює» – показує нам не лише справжній зміст пошуку мироносиць, а й сенс життя, страждань і навіть смерті кожної людини: ми сотворені для воскресіння в Христі і наше земне життя є чуванням-очікуванням цього воскресіння. Хай слова псалмоспівця стануть нашою піснею у світлі Воскресіння: «Співайте Господеві нову пісню, співайте Господеві, уся земле! Співайте Господеві, благословіть його ім’я; звіщайте день у день його спасіння» (Пс. 96, 1-2).

    …І Христа побачимо – правди Сонце…

    Ми живемо у світі культури фейків і неправди, фальшивих продуктів і облудних ідеологій. Настала епоха постправди, коли дійсність наче твориться для чиїхось приватних інтересів, «на замовлення», незалежно від того, що насправді відбувається з цілими народами, культурами та поодинокими особами.

    Правда для сучасної людини перестає бути цінністю. Тому кожен християнин, який вірить, що Христос воістину воскрес, повинен спитати себе самого: чи істина для мене важлива? Чи, можливо, я деколи нехтую правдою, бо мені комфортніше жити без неї, не турбуватися її пошуком? Чи я вмію сказати собі правду про власне життя і свої недоліки, а не приписую їх іншим і скидаю на інших свої гріхи?

    Нинішнє середовище життя серед «підробок та обману» є ніччю для людства і, фактично, вмиранням і погребінням людського духу. Бо без правди людина гине, як квітка без сонця. Пророк Ісая напоумляє про таке лихо, кажучи: «Горе тим, що зло добром звуть а добро – злом; що з пітьми роблять світло, а зо світла – пітьму; що гірке роблять солодким, а солодке гірким! Горе тим, хто у своїх очах мудрі та перед собою самими розумні!» (Іс. 5, 20-21).

    Святкувати Пасху, Воскресіння Господнє, серед такої ночі означає бути служителем Істини, світочем Сонця правди – Христа, що освітлює нам життя. Приклад жінок-мироносиць є закликом до всіх нас шукати воскреслого Спасителя. Миро, яке вони несуть, щоб помазати тіло покладеного до гробу Ісуса, – це символ нашого особистого обов’язку шукати правду і йти до неї, їй служити і про неї свідчити перед могутніми світу цього, навіть ризикуючи власним життям. Свідчити істину – це пасхальне покликання кожного християнина.

    Правда має власну силу, яка перемагає брехню так само звитяжно, як Христос подолав смерть, як світло усуває темряву, а сонце виганяє рештки ночі. Коли матимемо відвагу жити в правді, то станемо свідками сили Воскресіння Христового, побачимо, що її треба не так боронити, як, радше, показувати власним життям, за прикладом мироносиць, які запевняли апостолів про воскресіння Ісуса, навіть коли ті не йняли віри.

    …Що всім життя освітлює

    Ми, як народ, часто відчуваємо на собі вбивчу силу неправди. У нас крали і далі крадуть правду про наше минуле. Нам накидали і далі накидають фальшиві ідеології, щоб зруйнувати наше сьогодення. Нас обманювали і далі обдурюють у час передвиборчих перегонів, щоб украсти наше майбутнє. Війна, яку веде наш народ, насправді є війною з нічим іншим, як із неправдою, брехнею та всім, до чого вона призводить у житті людини і суспільства, у міждержавних відносинах і в самому існуванні світової спільноти.

    Ось чому таким важливим для нас є благовіст у день Пасхи: Христос воістину воскрес! Наука нашого Господа і Вчителя є для нас світилом і дороговказом. Адже боротьба з неправдою починається в глибині людського серця. Верховний апостол Петро закликав: «Очистивши послухом правди душі ваші для братньої нелицемірної любови, любіть гаряче один одного щирим серцем, відроджені наново не з тлінного насіння, а з нетлінного: словом Божим живим і вічним» (1 Пт. 1, 22-23).

    Живімо, отже, у світлі Воскреслого, перед яким жодна темрява і неправда не можуть встоятися. Вірмо в Христову істину і служімо правді в усіх сферах людського життя – і Україна, її народ будуть непереможні. Усяке діло, що збудоване на брехні, завалиться, як це колись сталося з комуністичною імперією зла. Будуймо нашу державу на істині та правді, хоч би якою гіркою і важкою вона нам видавалася. Воскреслий Христос має силу освітити наше життя та воскресити нас до нового майбуття.

    Саме сьогодні у світлі справжньої Істини-Христа нам треба пізнавати своє минуле і з довірою до воскреслого Спасителя впорядковувати своє теперішнє. Саме тепер силою Його перемоги над брехнею будуймо своє майбутнє – не примарне, темне чи сумне, а просвітлене і радісне, у повноті життя, яке маємо в Господі.

    Дорогі в Христі браття і сестри! У цей світлий, радісний день прагну привітати всіх вас із Пасхою Господньою. Нехай світло Христа – Сонця правди – просвічує кожного з вас до відповідального служіння істині та дає вам відвагу і витривалість перед темною брехнею лукавого. Усім, в Україні й на поселеннях сущим, засилаю свої щирі молитви і сердечні вітання. Нашим воїнам, що на передовій, та їхнім сім’ям, вимушено переселеним особам і мешканцям окупованих територій, полоненим і в’язням сумління, молодим і старшим, здоровим і немічним – кожному з вас бажаю радості життя, поставленій на правді про Божу безмежну любов до нас. Обіймаю вас батьківською любов’ю і щиро бажаю вам благословенних Великодніх свят, смачного свяченого яйця та світлої пасхальної радості!

    Благодать воскреслого Господа нашого Ісуса Христа, любов Бога Отця і причастя Святого Духа нехай будуть з усіма вами!

    Христос воскрес! Воістину воскрес!

    † СВЯТОСЛАВ

    Дано в Києві,
    при Патріаршому соборі Воскресіння Христового,
    у день Собору архангела Гавриїла,
    8 квітня 2019 року Божого

    За матеріалами Департаменту інформації УГКЦ

    «Боже, Ти сьогодні через Твого Єдинородного Сина
    переміг смерть і відкрив нам брами вічного життя,
    вчини, щоб ми, відзначаючи урочистість Господнього Воскресіння,
    відновилися у Святому Дусі
    і могли воскреснути до нового життя
    у сяйві Твоєї слави» –
    такими словами молиться Церква в день Господнього Воскресіння.

    Сьогодні віруючих у Христа переповнює радість. Це та ж радість, яка була в серцях Апостолів, Діви Марії та Його учнів, які стали свідками неймовірних подій: ось їхній Учитель, Ісус Христос, розіп’ятий на хресті, померлий і складений власними руками до гробу на Голгофі – знову живий, Його могила пуста!

    Вони були першими свідками новітньої Пасхи – справжнього і дійсного переходу від страждання і смерті до повноти життя, яке не переминає.

    Ось день радості, який дав нам Господь!

    Нам, тобто учням Ісуса, далі – поколінню перших християнських спільнот, згодом усім Його послідовникам і сповідникам аж до наших днів. Нам – людям ХХІ століття. Ця непроминаюча радість, ця перспектива вічного щастя, здобута Найдорогоціннішою Кров’ю Христа стосується і дана нам. Вона, як навчав святий Йоан Павло ІІ «належить до людської історії, до існування кожного з нас і всіх поколінь» (Йоан Павло ІІ, Castel Gandolfo, 31 березня 1986 року).

    Улюблені брати і сестри!

    Усім Вам, які несете в собі віру у Воскреслого Господа, бажаю, щоб це Великоднє сяйво освітлювало кожний день Вашого життя, Ваші сімейні та суспільні відносини, Ваші труди і відпочинок, Ваші почуття і сподівання. Нехай наша пасхальна радість триває вічно!
    Усім же тим, які ще далеко від Христа, в серцях яких таяться сумніви у Воскресіння, бажаю міццю Святого Духа відновитися у переконаннях свого розуму та стати новими людьми, виявляючи Божий задум та радість істини про відкритий для всіх Дім нашого Небесного Отця!

    Адже: Христос воскрес! Воістину воскрес!

     

    Послання Блаженнішого Святослава до духовенства УГКЦ на Великий четвер 2019 року Божого

    Ось мій Слуга, якого я підтримую,
    мій вибраний, якого вподобало моє серце.
    Я поклав на нього дух мій:
    він сповістить народам правду.

    Іс. 42, 1

    Всесвітліші, всечесніші та преподобні отці, чесні диякони –
    дорогі співбрати в Христовому священстві!
    Любі брати-семінаристи!

    Цього року урочисто спогадуємо 75-ту річницю мученицької смерті блаженного священномученика Омеляна Ковча, святого священика, доброго батька багатодітної родини, колишнього пароха містечка Перемишляни на Львівщині, який сьогодні відомий у світі як парох Майданека, бо довершив своє пастирське служіння і був знищений нацистами саме там, у цьому таборі смерті. Мій великий попередник Блаженніший Любомир рівно 10 років тому урочисто проголосив його покровителем душпастирів УГКЦ. Саме сьогодні, у Страсний четвер, день установлення на Тайній вечері нашим Спасителем Святого Таїнства Священства, нехай стануть для нас живим і втіленим Божим словом до священиків нашого часу життя, служіння, страждання та мученицька смерть цього душпастиря.

    Блаженний Омелян Ковч пройшов дорогу взірцевого Господнього слуги, залишивши нам не тільки приклад ревного душпастирства, безкорисливого служіння всім потребуючим, незважаючи на конфесійну чи етнічну належність, і вірного слідування за Христом аж до мученицької жертви з власного життя. Від нього маємо також письмові свідчення, які віддзеркалюють його силу духу і щире вболівання за віднову всієї Церкви і рідного народу.

    Тому запрошую вас разом погортати сторінки книжечки «Чому наші від нас утікають?», яка вийшла з-під його пера майже сто років тому. Це не трактат із догматики і не підручник з еклезіології чи пасторального богослов’я, а радше роздуми звичайного душпастиря, якому лежало на серці добро народу і людини. Ці його роздуми і поради, як побачимо, не втратили своєї актуальності донині.

    «Священик – Божий слуга»

    Наш блаженний слушно сприймав покликання до священства як покликання до наслідування Христа, який сам про себе сказав: «Я між вами як той, що служить» (Лк. 22, 27). У світі, який пропагує культ успіху, гонитву за кар’єрним зростом, здобування влади будь-яким коштом і будь-якими засобами, наука про служіння є не зрозумілою і навіть провокаційною. Утім, лиш у служінні Христовий учень залишається вірним Божественному Вчителеві, а тому вірним і собі самому та своєму покликанню. Ось чому Христос дорогою до Єрусалима, зауваживши, як Його учні піддаються спокусі «перших місць» і привілеїв, застеріг їх: «Ви знаєте, що князі народів панують над ними, а вельможі гнітять їх. Не так має бути між вами. Але як хтось хотів би у вас бути великий, нехай буде вам слуга. І хто б хотів у вас бути перший, нехай стане вам за раба. Так само Син Чоловічий прийшов не для того, щоб йому служили, але – послужити й дати життя своє на викуп за багатьох» (Мт. 20, 25–28). Відтак на Тайній вечері, вмиваючи учням ноги, Господь Ісус залишив їм і їхнім наступникам усіх часів свою останню науку-заповіт: «Ви звете мене: Учитель, Господь, і правильно мовите, бо я є. Тож коли вмив вам ноги я – Господь і Учитель, – то й ви повинні обмивати ноги один одному. Приклад дав я вам, щоб і ви так робили, як оце я вам учинив. Істинно, істинно говорю вам: Слуга не більший за пана свого, а посланий не більший за того, хто послав його. Знавши те, щасливі будете, коли так чинитимете» (Ів. 13, 13–17).

    Споглядаючи на приклад свого Божественного Вчителя, блаженний Омелян висловлював тверде переконання, що «священик не є ані урядовцем, ані зарібником, ані господарем (ми б сказали сьогодні «менеджером». – Авт.). Священик є Божим слугою і духовним отцем парохії. Лише таке заложення є слушне й лише на цій платформі може стояти думаючий чоловік, ревний душпастир, Христовий апостол».

    Із такого фундаментального твердження автор книжки робить практичні висновки для себе і для своїх братів-священиків, вдаючись до аналогії з тогочасним щоденним життям: «Коли добрий наймит служить у мудрого, чесного й совісного, а до цього ще й багатого господаря, то буде старатися бути в своїх обов’язках точний, совісний і ревний… Подібно й священик, будучи слугою Всевидючого, Всемогучого й Найсправедливішого та Найліпшого Господаря – Бога, повинен передусім, з всякою можливою для чоловіка ревністю, совістю і точністю виповняти обов’язки свойого стану».

    При цьому безкорисливість у служінні повинна бути неодмінною ознакою справжнього Христового слуги, який, за словами о. Омеляна, «не питається про платню, ані про неї не торгується». У цьому питанні наш святець, без сумніву, орієнтується на повчання праведного митрополита Андрея, який, хоч був свідомим часто скрутного матеріального становища своїх священиків, усе ж закликав їх не знеохочуватися в служінні, шукати насамперед Божого Царства та його справедливості (пор. Мт. 6, 33), покладаючись у своїх дочасних справах і потребах на певну обітницю Христа-Спасителя: «Достоїн робітник своєї нагороди» (див. Лк. 10, 7): «Світлого биту, багатств Христос не обіцює; бо багатства в праці душпастирській будуть завсігди перешкодою. Кілько разів багатства в Церкві розмножаться, тілько разів зменшатися буде ревність душпастирська. То, однак, що чоловікови до життя потрібне, то непомильною обітницею Божою запевнене… але обітниця відноситься лишень до тих, що «шукають перш за все Царства Божого», що більше дбають о справу Христову, як о себе і своє власне добро… Де лиш в Церкві Христовій знайдеся чоловік, що, забуваючи на своє добро, буде для Христа і для людей працювати, там вже самі християни будуть о нім пам’ятати… Противно, де лиш знайдеся священик захланний, що, не дбаючи о царство Боже, свого лиш добра буде шукати, відвернеся від нього Провидіннє Боже, відвернеся і нарід християнський» (Митр. Андрей Шептицький «О достоїнстві і обов’язках священства», 1901 р.).

     «Духовний отець парафіян»

    Будучи слугою Божим за прикладом Христа-Спасителя, священик покликаний ставати для своїх парафіян духовним батьком. У цьому закликові - сприймати своє служіння як духовне батьківство у Святому Дусі - чуємо відгомін навчання св. апостола Павла, який нагадував вірним християнської громади в Коринті: «Бо хоч би ви мали тисячі учителів у Христі, та батьків не багато; бо я вас породив через Євангелію в Христі Ісусі» (1 Кор. 4, 15).

    Духовний батько є кимось більшим від простого управителя парафіяльної спільноти чи навіть учителя-викладача християнських правд віри і норм поведінки. Батько дає своїм дітям життя, народжує їх до життя в Господі, плекає це життя в щоденному служінні, захищає його від хижих вовків, будучи готовим до самозречення і самопожертви. Слушно зауважив нещодавно один із ваших співбратів, цьогорічний лауреат Відзнаки блаженного Омеляна Ковча, який дуже добре збагнув сутність священичого служіння на прикладі пароха Майданека: «Пастир має бути там, де його паства. Є час збирати овець, а є час відганяти вовків від них. Омеляна Ковча цікавив свій народ, але ще більше – безсмертні душі».

    Вкотре покликаючись на всім знайомий і близький образ батька в родині, –який, бажаючи, щоб родина його «любила, шанувала, слухала та поважала», намагається сам бути «поважний, чесний, прикладний і запопадливий для своєї родини», дбаючи як про її фізичні, так і духовні потреби, а «над усе мусить родину любити і їй дійсно посвятитися», – автор книжечки змальовує образ священика – духовного отця парафіяльної родини, що шанобливо ставиться до всіх парафіян, турбується про їх дочасне і духовне благо, сам стає для них «прикладом моральности, доброти, діл милосердя та інших чеснот».

    Маючи в особі свого душпастиря взірець саме такої поведінки, парафіяни, за словами Омеляна Ковча, «привикнуть дивитися на нас не як на майстрів, урядовців, або поміщиків-експльоататорів, а як на своїх найліпших і щиролюблячих батьків, що раді би їм і крови зі серця виточити».

    «Розуміти душу народу»

    Ключем до серця парафіян, а відтак до духовного батьківства щодо них є, на думку блаженного Омеляна, «докладне розуміння душі народу» з боку священика. Щоб набути цю цінну і незамінну для душпастиря прикмету, він мусить передусім «часто приставати з цим народом», іншими словами, постійно перебувати посеред своїх вірних.

    У цьому, на перший погляд очевидному і самозрозумілому твердженні, прихована глибока богословська істина, яка має для нас, дорогі отці, конкретні і практичні наслідки. Відвічне Боже Слово, приходячи на світ задля спасіння роду людського, «стало тілом і оселилося між нами» (Ів. 1, 14), а тому було здатне співчувати нам і розуміти нас, бо зазнало всього, подібно як ми, крім гріха (пор. Євр. 4, 15). Тому Господь Ісус має всі підстави називати себе добрим пастирем, який знає своїх овець, а вони знають Його, тому і слідують за Ним, а Він готовий покласти своє життя за їх спасіння (пор. Ів. 10, 1-15).

    Вдаючись до влучного порівняння зі щоденним життям, наш праведник зауважує: «Смішно припустити, щоби доглянув череди й захистив її перед вовками такий пастух, який цілий день поправляє колибу та латає постоли, а отару пустив на божу волю».

    Дорогі співбрати! Якщо прагнемо бути духовними отцями для своїх парафіян, якщо справді хочемо розуміти душу нашого народу, мусимо повернутися до парафії, оселитися серед своїх духовних дітей, щоб вони мали постійний доступ до нас, знаходячи своєчасну спасенну Божу благодать, а також нашу людську вітцівську допомогу, розраду чи пораду. Проживання в парафії є вимогою, яку не просто накладає на нас буква закону, церковне право: це постулат нашого духовного батьківства, без якого це батьківство було б позбавлене своєї суті і найглибшого духовного, Божого значення.

    «Вийти із захристії»

    Хоч священик є духовним батьком своїх вірних, його служіння не обмежується сакральним простором храму чи парафіяльного будинку. Що більше, він неминуче зраджував би свою, отриману від Бога, місію, якщо б полишав паству поза храмом сам на сам із різноманітними викликами та спокусами, на які вона натрапляє в щоденному житті.

    Щодо цього автор-святець не втомлюється закликати своїх співбратів: «Коли священик хоче задержати своє стадо при вірі, церкві й обряді, то він мусить «вийти з захристії» і мусить брати живу участь в громадянському житті своєї парохії». Сам народ, на думку о. Ковча, потребує цього і сподівається на це, бо «традиційно бачить в особі свойого пароха й свойого провідника в народній роботі. Він уважає, і не без цілковитої слушности, що невиконування цієї роботи є подекуди занедбанням одного з найголовніших обов’язків священика». Пасивність священика в громадському житті подвійно небезпечна, бо, з одного боку, відштовхує від «обряду, а то й від самої віри» найбільш активних членів парафіяльної спільноти, а з іншого – народ, залишений у цій ділянці сам на себе, «скоріше чи пізніше знайде собі іншого провідника, а цей в 90 відсотків буде вовком в овечій шкурі й при помочі найгарніших кличів заманить якраз ці найкращі одиниці у ворожий табір».

    Цей пророчий заклик блаженного Омеляна сьогодні відгомоном лунає з уст найвищого Архиєрея Католицької Церкви - Святішого Отця Франциска, який нагадує, що «пастир мусить мати запах своїх овець», і закликає Церкву до «пасторального навернення», до «виходу поза себе» назустріч знедоленим, убогим і стражденним людям наших часів.

    Важливо додати, що ця діяльність «поза захристією» повинна бути органічним продовженням та інтегральною частиною душпастирської місії священика, яку він виконує в дусі Христової любові, керуючись навчанням Церкви в цій царині. «Священик не сміє забувати, - каже священномученик Омелян, - що він є Божим слугою, духовним батьком усіх парафіян», а це його батьківство повинно досягати навіть тих, кого інші люди вважають опонентами чи навіть ворогами: «… як кожна праця, не тільки священика, але й всякого віруючого християнина мусить основуватися на любові, так і його народна праця не сміє бути позбавлена цієї основи, так щодо приятелів, як і щодо ворогів».

    Цей «вихід поза захристію» на практиці означав для самого блаженного послідовне і невтомне долання конфесійних, релігійних і етнічних меж і кордонів з метою порятунку людини, утисненої у своїх правах і свободах, приниженої у своїй гідності, позбавленої захисту, безпеки і любові дитини Божої. Упродовж усього священичого служіння отця Омеляна Ковча цей «вихід поза захристію» відчули на собі люди різних станів, релігій і національностей: галицькі мігранти в Боснії і воїни УГА, убогі парафіяни Перемишлян і Коросно поблизу Львова та вдови польських поліцаїв, члени єврейської громади і просто випадкові люди, котрих Господь ставив на дорозі його подвижницького шляху.

    «Тут я бачу Бога»

    Останнім етапом цього виходу поза себе став для отця Омеляна мученицький шлях в концтаборі Майданек. Він і тут, у нелюдських, пекельних умовах, залишився вірним своєму священичому покликанню, тож назавжди увійшов в історію Церкви як парох Майданека. З-поза колючого дроту концтабору Майданек до нас дійшов його лист рідним, який у своїй драматичній величі став духовним заповітом нашого святого і над яким варто просто похилитися і помолитися, благаючи в Господа для себе бодай крихти тієї сили Духа, що оживляла немічне і виснажене тіло цього смиренного і самовідданого пастиря нашої Церкви.

    У цьому листі він вчить нас бачити Бога в усіх обставинах життя, навіть найбільш драматичних і трагічних; вчить залишатися зі своєю паствою аж до кінця, незважаючи на особисті невигоди, загрози і утиски; вчить, врешті, найвищої форми християнської любові, яка виявляється в молитві за ворогів. Це був останній акт земного шляху блаженного, в якому він найбільше уподібнюється до Божого слуги - Христа-Спасителя, що пройшов власним хресним шляхом аж до кінця, завіривши свою душу в руки Отця Небесного і благаючи в Нього змилування для своїх розпинателів.

    Омелян Ковч пише до свої рідних ось такі рядки:

    «Я розумію, що ви стараєтеся про моє визволення. Але я прошу вас не робити нічого. Вчора вони убили тут 50 чоловік. Якщо я не буду тут, то хто допоможе їм перейти ці страждання? Вони би пішли (у вічність) з усіма своїми гріхами і у глибокій зневірі, що допроваджує до пекла. Тепер вони йдуть на смерть з піднятими догори головами, залишають свої гріхи позаду себе. Вони переходять міст вічності. З почуттям щастя у їхніх серцях, і я бачив мир та ясність, що розгорталася перед ними… Я дякую Богові за Його до мене доброту. Окрім неба, це єдине місце, де я хотів би перебувати… З усіх присутніх тут я є одиноким священиком. Не можу навіть уявити собі, що було б тут без мене. Тут я бачу Бога, Бога, який однаковий для всіх нас, незалежно від релігійних відмінностей, що існують між нами… Коли я відправляю Службу Божу, то всі вони моляться. Вони моляться різними мовами: але хіба Господь не розуміє всіх мов? Вони вмирають у різний спосіб, а я допомагаю їм переходити місток у вічність… Дякую Богові тисячу разів на день за те, що Він послав мене сюди. Я не прошу Його про нічого більше. Не турбуйтесь та не зневіряйтесь моєю участю. Натомість радійте зі мною. Моліться за тих, хто створив цей концтабір та цю систему. Вони є одинокими, хто потребує молитов… нехай Господь помилує їх» (Омелян Ковч, Лист з концтабору Майданек, 1944 р.).

    Нині блаженний священномученик Омелян Ковч, споглядаючи Всевишнього лицем в лице, скеровує із вічності свій погляд до нас, священиків ХХІ століття, бажаючи скріпити нас своїм братерським словом, відновити нас своїм жертовним прикладом. А ми, вшановуючи його блаженну пам'ять, пригадаймо собі слова-побажання святого Івана Павла ІІ, що їх він виголосив під час беатифікаційної Літургії у Львові 27 червня 2001 року: «Нехай їхнє свідчення не залишиться для вас тільки причиною для вихваляння, нехай, радше, стане запрошенням до того, щоб їх наслідувати… Нехай заступаються за вас святі й блаженні, які отримали вінець справедливості на українській землі, та блаженні, пам’ять яких сьогодні особливо вшановуємо. Нехай же їхній приклад та опіка допоможуть вам іти за Христом і вірно служити Церкві, яка є Його Містичним тілом».

    Вдивляючись у світлу постать цього святого священика, вітаю вас, дорогі владики, отці, диякони та семінаристи з цим великим днем Христового священства. Молюся сьогодні, щоб кожен із нас був подібним у звершенні свого покликання до цього праведника; щоб наш Спаситель, який сьогодні стає перед нами на коліна та умиває нам ноги, через наші руки звершував діло спасіння людського роду на тілі нашого народу через нашу святу Церкву, торкаючи його рани та лікуючи його болі. А Боже благословення, яке вам усім від душі уділяю, нехай скріпить нас усіх благодаттю Святого Духа на цьому боговгодному шляху!

    Благодать Господа нашого Ісуса Христа, і любов Бога і Отця, і причастя Святого Духа нехай буде з усіма вами!

    + СВЯТОСЛАВ

    Дано в Києві,
    при Патріаршому соборі Воскресіння Христового,
    у день Святого преподобного Іларіона Нового,
    10 квітня 2019 року Божого

     

    «Що робити, коли моя дитина…?» — не важливо, яке закінчення, питання все одно залишається незмінним. Ми впевнені, ви ставите його щодня багаторазово. І ми так само. Бо нас ніхто не вчив, як це, бути батьками…

    Насамперед бути батьками — це чути свою дитину, відчувати серцем. «Пігулки», яка допоможе від усіх вікових криз, істерик та особливостей самої дитини, просто не існує. Немає такого секрету, розкривши який, ви одразу вирішите всі складні питання виховання.

    Книги, написані психологами, вчать «налаштуватися» на хвилю дитини, розуміти її, бо зламаний банан для трирічної дитини може бути справжньою катастрофою, висміявши яку, дорослі наносять травму на ще не розвинену психіку малюка. Поради та теорії, які ви знаходите в книгах, не є універсальними.

    Ви маєте чітко відділяти ті, які підходять вам та дитині, та ті, які не треба брати до уваги. На книгах ви будуєте власну стратегію виховання. Дитина — це частинка вашої душі, і лише ви можете точно знати, що для неї добре, що корисно, що її налякає, і як уночі вона любить пригортатися до вас. І як виховати її щасливою, теж знаєте лише ви!

    Ми створюємо книги, які допомагають матусям і татусям вчитися бути батьками. Бо ми чудово знаємо, як мало дійсно справжніх книг, здатних стати порадниками. І ми вчимося разом із нашими книгами, щоразу відкриваючи нові знання та знайомлячись із новими психологами, які стають авторами бестселерів «4mamas».

    Зростайте разом із нами! Дитина — цілий Усесвіт! І лише від вас залежить, чим ви його наповните. Тож обирайте якісну літературу, яка не нашкодить, а дозволить відкривати нові шляхи виховання щасливої дитини.

    Дякуємо за душевну та жертвенну Хресну дорогу усім організаторам: крайовій Анастасії Мацелюх, наміснику Марії Пашко, курінній Роксолані Грем - за приготовані для усіх духовні роздуми. Та вітці хлопців за спів! Усім осередкам за участь в молитві за нашу Батьківщину - Україну! Отцям зі Страдчу за духовне благословення та спільну молитву і екскурсії!

    Боже Великий! Боже Всесильний! Ми, грішні діти Твої, у смиренні сердець наших приходимо до Тебе і схиляємо голови наші. Отче! Прости провини наші та провини батьків, дідів і прадідів наших. Прийми нині, благаємо Тебе, щиру молитву нашу і подяку за безмежне милосердя Твоє до нас. Вислухай наші молитви і прийми благання змучених сердець наших. Благослови нашу Батьківщину Україну, волю та щастя їй дай.
    Премилосердний Господи, хто вдається до Тебе з благанням, ласку Твою подай.
    Благаємо Тебе, Боже Благий, за братів і сестер наших, що на засланні, у в'язницях, на тяжких роботах караються і мучаться. За вдовиць, за сиріт, за калік і немічних, і за тих, що Твого Милосердя та допомоги Твоєї потребують.
    З'єднай нас усіх в єдину велику Христову сім'ю, щоб усі люди, як брати, славили Величне ім'я Твоє завжди – нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

    Вступна молитва

      Милосердний Ісусе, Ти ніс тяжкий хрест і помер на ньому заради нашого спасіння. Прагну бути з Тобою на цій хресній дорозі, розділивши Твої страждання, проявити свою любов і співчуття. Усім серцем каюсь за всі мої гріхи. Знаю, що саме гріх став причиною Твоєї смерті. Пробач мені, Ісусе, і вчини, щоб я Тебе більше не ображав. Нехай роздумування над Твоїми стражданнями пробудить в мені велику любов до Тебе і ближніх, в яких неустанно страждаєш. Нехай зміцниться моя довіра до Тебе, щоб у тяжкі хвилини я не зневірювався, а єднався з Твоєю жертвою на хресті для спасіння світу.  

    Отче наш...

    Богородице Діво...

    Претерпівий за нас страсти

     Пісня :"Хрест на плечі"

     

     Стація 1. Ісус, засуджений на смерть

    Слава страстям Твоїм, слава довготерпінію Твоєму, Господи!

     Пилат умиває руки, але жодна вода землі не змиє злочину вбивства Бога. Найсвятіший і найневинніший Ісус засуджений на смерть. Бог-Суддя засуджений людьми…

     Милосердний Ісусе, чую вирок смерті, даний Тобі замість мене. Благаю, не дозволь, щоб в день суду я почув від Тебе вирок осудження. Одна крапля Твоєї пресвятої крові омиє мене від усіх гріхів. Оберігай ,Господи ,мене від осуду людей.Нехай мої думки та слова будуть спрамовані для добра та миру . Ісусе, прояви своє безмежне милосердя, бо лише в Тобі вся моя надія.

    Отче наш...

    Богородице Діво...

    Претерпівий за нас страсти..

    Пісня :" Під хрест твій стаю "

     

    Стація 2. Ісус бере хрест на свої плечі

    Слава страстям Твоїм, слава довготерпінію Твоєму, Господи!

      Як дитина до матері, так смиренний Ісус простягає свої руки до хреста, дерева болю, приниження і смерті. З великою любов’ю бере його і кладе собі на плечі. Це дар Небесного Отця, єдина надія для грішного людства.

      Милосердний Ісусе, несучи свій хрест, Ти дивишся на мене і промовляєш: “Коли хтось хоче йти за мною, нехай зречеться себе самого, візьме хрест свій і йде за мною” (Мт 16, 24) Прошу Тебе, дай мені ласку, щоб свої хрести я ніс зі спокоєм і довірою.

    Отче наш...

    Богородице Діво...

    Претерпівий за нас страсти..

    Пісня :" Хрест на плечі "

      Стація 3. Ісус вперше падає під хрестом

    Слава страстям Твоїм, слава довготерпінію Твоєму, Господи!

      Виснажений кривавим потом, безсонною ніччю, бичуванням, терновим вінцем, обтяжений тяжким хрестом, спотикається Ісус на кам’янистій дорозі і падає. Поглянь на Христа! Падає, щоб тебе підняти, щоб ти не зневірювався в щоденних слабкостях, а з довірою і надією вставав після кожного падіння.

      Ісусе, будь моєю надією і силою! Без Твоєї допомоги не справлюся зі своїми недоліками, не зможу піднятися з гріхів, які так засмучуютьТвоє найчистіше Серце. Вся моя надія на Тебе, наймилосердніший Ісусе.  

    Отче наш...

    Богородице Діво...

    Претерпівий за нас страсти..

    Пісня :"Ісусе Христе,Сину Божий,Сину Марії,вірую,що ти мій Спаситель,Господь і Бог"

     


    С
    тація 4. Ісус зустрічає свою Матір

    Слава страстям Твоїм, слава довготерпінію Твоєму, Господи!

      Справжня любов пізнається в стражданні. Ніхто не любив Матері так, як Ісус, і ніхто так не любив Сина, як Пресвята Матір. Ісус, якого усі залишили, зауважує у натовпі свою Матір, переповнену болем, співчуттям і любов’ю. Яка промовиста і зміцнююча ця зустріч, хоча відбувається без слів. Любов вимагає присутності.    

        Мати Милосердя, вірю та знаю , що Ти є присутня в моєму житті. Якщо я буду страждати, якщо прийде смуток або нещастя, зміцни тоді в мені надію, щоб міг вірно йти слідами Твого Сина.  

    Отче наш...

    Богородице Діво...

    Претерпівий за нас страсти..

    Пісня :"Страждальна Мати "

     

    Стація 5. Симон із Киринеї допомагає Ісусові нести хрест

    Слава страстям Твоїм, слава довготерпінію Твоєму, Господи!

        Не ангелів, а бідну людину Провидіння Боже скеровує  допомогти Ісусові. І нас на дорозі життя вигляд біди змушує, щоб поспішати на допомогу ближнім. “Усе, що ви зробили одному з моїх братів найменших — ви Мені зробили” (Мт 25, 40).

        Господи Ісусе, Ти даєш мені стільки можливостей, щоб Тобі прислужитися, щоб проявити любов до Тебе в людях страждаючих і потребуючих допомоги. Зміцни мою віру, щоб завжди в них я бачив Тебе і ніколи не пройшов байдуже біля людини, яка потребує моєї допомоги. Ісусе, довіряю Тобі!  

    Отче наш...

    Богородице Діво...

    Претерпівий за нас страсти..

    Пісня :"Ісусе,Ісусе,Сину Божий,помилуй,помилуй нас "

     

     

     Стація 6. Вероніка витирає Ісусові обличчя

    Слава страстям Твоїм, слава довготерпінію Твоєму, Господи!

       Вероніка не зважає на труднощі і людей, щоб витерти Ісусове обличчя, яке стікає кров’ю і потом. Справжня любов здатна подолати все. Ісус із вдячністю приймає цей милосердний вчинок і нагороджує його власним образом, який залишається на хустині мужньої жінки.

      Ісусе, Ти дуже добрий! Дай мені ласку, щоб я мужньо і з довірою виконував вчинки милосердя, щоб на моєму серці відбився Твій образ.  

    Отче наш...

    Богородице Діво...

    Претерпівий за нас страсти..

    Пісня :"Вероніка із любові,подає платок Христові,

    Мліє,Мліє,з надміру терпіння.

    Ллється,ллється кров аж на каміння"

     

    Стація 7. Ісус вдруге падає під хрестом

    Слава страстям Твоїм, слава довготерпінію Твоєму, Господи!

      Ісус напружує ослабле тіло, щоб через море страждань пронести на плечах наші гріхи, наше спасіння. Очі затуманюються, легеням бракує повітря, ноги плутаються… Засуджений Бог втрачає рівновагу і знову падає.

       Ісусе,скільки разів я обіцяв виправитися, стільки разів Ти мені пробачав, а я знову падаю. Моя гордість, прагнення бути вищим за інших, лінощі  щоразу Тебе принижують.Господи,дякую,що даруєш мені прощення ,допоможи мені,після упадків ,підніматись,та йти з Тобою до Небесних Брам. Ісусе, тихий і покірного  серця, зроби моє серце схожим на Твоє ! Ісусе, довіряю Тобі !

    Отче наш...

    Богородице Діво...

    Претерпівий за нас страсти..

    Пісня :"

     

      Стація 8. Ісус втішає жінок, що плачуть

    Слава страстям Твоїм, слава довготерпінію Твоєму, Господи!

       Кілька вірних жінок протискаються крізь натовп, наближаються до Ісуса і, бачачи Його страждання, починають голосно плакати. Цей прояв співчуття зворушує Ісуса. Він знаходить для них слова потіхи і перестороги: “Не плачте надо мною, а плачте над собою і над вашими ДІТЬМИ…”

        Наймилосердніший Спасителю, зміцни в мені слабі сили, щоб я у своїй любові до ближніх не обмежувався тільки співчуттям і сльозами, а вчинками свідчив про неї, щоб пам’ятав, що віра без учинків — мертва.  

    Отче наш...

    Богородице Діво...

    Претерпівий за нас страсти..

    Пісня :"

     Стація 9. Ісус втретє падає під хрестом

    Слава страстям Твоїм, слава довготерпінію Твоєму, Господи!

       Сумна хресна процесія щораз ближче підходить до Голгофи. Ідучи під гору, Ісус падає втретє. Повністю виснажений, не може встати. Прокльони, жорстокі удари, шарпання за мотузки… не можуть підняти тихого Агнця. Це найважче падіння — моє узалежнення від гріха .

        Милосердний Ісусе, подай мені свою руку, як колись Петрові, що тонув, бо сам встати не можу. Наповни довірою моє серце, щоб я повірив, що з допомогою Божої благодаті можу жити з чистою душею і навіть стати великим святим, бо Твоє милосердя безмежне. Ісусе, довіряю Тобі!  

    Отче наш...

    Богородице Діво...

    Претерпівий за нас страсти..

    Пісня :"

     

    Стація 10. З Ісуса здирають одяг

    Слава страстям Твоїм, слава довготерпінію Твоєму, Господи!

        Господь неба і землі, який прикрашає квіти, годує і піклується про людей, роздягнутий, напоєний вином, змішаним із жовчю. Гріх нечистоти і брак стриманості, що  принижують гідність людини, приносять тобі ці  принизливі  страждання.

       Непорочний Агнче Божий, це я повинен бути на Твоєму місці. Помилуй мене, Милосердний Ісусе. З Тебе здерто одежу для того, щоб я був вкритий одягом благодаті і милосердя, одягом невинності і любові. Покрий моє тіло й серце стриманістю і скромністю у думках, прагненнях, словах і в усіх моїх вчинках. Для Тебе немає нічого неможливого, тому безмежно довіряю Тобі, Ісусе!  

    Отче наш...

    Богородице Діво...

    Претерпівий за нас страсти..

    Пісня :"

    Стація 11. Ісуса прибивають до хреста

    Слава страстям Твоїм, слава довготерпінію Твоєму, Господи!

       Божі, повні доброти руки, які роздавали хліб, пригортали дітей, благословили – розпростерті на хресті, прибиті цвяхами. Святістопи,  які йшли  шукали грішників — розривають  грубі цвяхи. Ось подяка за любов, доброту, милосердя. “Люду мій, люду, чим тобі завинив?”

        Милосердний Ісусе, знаю, що кожен тяжкий гріх наново розпинає Тебе у серці людини. Стільки разів я вчинив це думкою, словом і вчинком! Ісусе, врятуй мене від підлої невдячності до Тебе! Від тяжкого гріха обережи мене! Нехай будуть розіп’яті мої пристрасті, тільки не Ти, милосердний Ісусе! Вірю в силу Твоєї благодаті і в Твоє милосердя, бо не хочеш смерті грішника, але щоб жив з Тобою навіки.  
    Отче наш...

    Богородице Діво...

    Претерпівий за нас страсти..

    Пісня :"

     

    Стояння 12. Ісус вмирає на хресті

    Слава страстям Твоїм, слава довготерпінію Твоєму, Господи!

       Впади на коліна! Бог-Чоловік конає на Голгофі. Вмирає на хресті у страшних муках, що сягають дна Його душі, тому що кричить: “Боже мій, Боже мій, чому Ти мене покинув?” (Мт 28, 46) Отець Небесний не покинув “Того, хто не знав гріха, Він за нас зробив гріхом, щоб ми стали Божою праведністю в ньому” (2 Кор 5, 21). Отець прийняв криваву жертву Свого Сина і Своїм безмежним милосердям огорнув ціле грішне людство.

        За цілковиту пожертву, за безмежну любов до мене, прославляю Тебе, найдорожчий Ісусе! Вчини, щоб моє серце палало Твоєю любов’ю і щоб я став Гостією неустанного винагородження за ненависть, невдячність, байдужість тисячі людей. Тільки , щоб світ почув Твій голос вибачення і любові! Тільки щоб довірився Твоєму безмежному милосердю!  

    Отче наш...

    Богородице Діво...

    Претерпівий за нас страсти..

    Пісня :"

     

     

     

     

     

    Стація 13. Ісуса знімають з хреста

    Слава страстям Твоїм, слава довготерпінію Твоєму, Господи!

       Страждання Ісуса завершилися. Вигляд мертвого тіла Сина збільшив страждання його Матері: “О гляньте, подивіться, чи є біль, як мій біль, що мені заподіяно” (Пл.Єр 1, 12). Пресвяте Тіло, без краплі крові, ціле розтерзане, руки і ноги пробиті, Серце відкрите…

        Страждаюча Матір! Теплими сльозами омиваєш Ісусові рани, причиною яких були мої гріхи. Випроси для мене милосердя у Свого Сина і будь мені Матір’ю Милосердя тепер, а особливо в годину моєї смерті.

      Отче наш...

    Богородице Діво...

    Претерпівий за нас страсти..

    Пісня :"

     

     Стація 14. Ісуса вкладають  до гробу

     Слава страстям Твоїм, слава довготерпінію Твоєму, Господи!

        Гріб — останній прихисток  для Ісусового тіла. Поклоняюсь  при Ісусовій могилі, що приносить надію перемоги над смертю і проголошує воскресіння!  

       Милосердний Ісусе, кожним ударом мого серця дякую Тобі за все, що Ти для мене зробив, за кожну краплю крові, за пожертвуване життя, за безмежне Твоє милосердя над цілим людством. Віддаю Тобі моє серце, мій розум, мою волю… Відірви мене від зла, вчини, щоб відсьогодні я йшов Твоїми слідами аж до кінця життя і так дійшов до воскресіння!

       Маріє, Мати Милосердя, веди мене до Ісуса! Ісусе, довіряю Тобі!

    Господи ,прагну цілою душею належати до Тебе, прагну бути Киринеянином, Веронікою, Магдалиною, Йосипом з Ариматеї, щоб нести допомогу, щоб винагороджувати зневаги, щоб любити Тебе понад усе на земній Голгофі і у вічному Фаворі навіки. Амінь.

     Отче наш...

    Богородице Діво...

    Претерпівий за нас страсти..

    Пісня :"

     Кінцева молитва

     

    Божественний наш Спасителю! З глибини душі дякуємо за всі ті терпіння, які Ти хотів прийняти для нашого спасіння. Дай нам ласку все більше любити Тебе та користати з Твоєї смерті для освячення наших душ.

    Небесний Отче, жертвуємо Тобі терпіння, ганьбу, засудження і смерть Твого Сина, а нашого Господа Ісуса Христа за відпущення наших гріхів, за навернення грішників і на полегшення кар душам у чистилищі. Дай, щоб терпіння й смерть Ісуса були запевненням нашого спасіння й вічної слави в небі. 

    Амінь

     

    В наміренні Святішого Отця

     Отче наш...

    Богородице Діво...

    Претерпівий за нас страсти..

    Пісня :"

     

    Повне відео молитви:

    https://www.facebook.com/636715236410354/videos/2428256980791980/

     

    Дорогі брати й сестри, благодатної вам Пасхи!

    Сьогодні Церква поновлює звіщення перших учнів: «Ісус воскрес!». І з уст в уста, від серця до серця наново лунає запрошення до прослави: «Алилуя!... Алилуя!». В цей ранок Пасхи, вічної молодості Церкви та всього людства, я хотів би донести до кожного з вас перші слова останнього Апостольського напоумлення, особливим чином присвяченого молоді:

    «Христос живе. Він – наша надія та найпрекрасніша молодість цього світу. Все, до чого Він доторкається, стає молодим, стає новим, наповняється життям. Тому перші слова, з якими хочу звернутися до кожного юнака чи дівчини [і до кожного] християнина: Він живе й хоче, щоб ти жив! Він – у тобі, Він – з тобою і ніколи не йде геть. Наскільки ти б не віддалився, поруч з тобою перебуває Воскреслий, Який кличе тебе та очікує, аби все наново розпочати. Коли почуваєшся постарілим задля смутку, образ, страхів, сумнівів чи невдач, Він перебуватиме там, щоби повернути тобі силу та надію» (Christus vivit, 1-2).

    Дорогі брати й сестри, це послання, водночас, звернене до кожної людини і до світу. Христове Воскресіння є початком нового життя для кожного чоловіка і кожної жінки, бо справжнє оновлення завжди розпочинається від серця, від сумління. Але Пасха – це також початок нового світу, звільненого від рабства гріха та смерті, світу, який, нарешті, відкритий на Боже Царство, Царство любові, миру й братерства.

    Христос живе й перебуває з нами. Він показує світло Свого обличчя як Воскреслого й не залишає тих, які переживають випробування, біль та жалобу. Нехай же Він, що є Життєдавцем, стане надією улюбленого сирійського народу, жертви триваючого конфлікту, щодо якого існує небезпека, що ми з ним змиримося або ж навіть збайдужіємо. Натомість, настав час відновити старання на користь політичного вирішення, що відповідатиме справедливим прагненням свободи, миру й справедливості, долатиме гуманітарну кризу та сприятиме безпечному поверненню переміщених осіб, як також біженців із сусідніх країн, особливо, з Лівану та Йорданії.

    Пасха спонукає нас зосередити погляд на Близькому Сході, пошматованому безперервними поділами й напруженнями. Нехай же християни регіону не перестають з витривалою терпеливістю свідчити про воскреслого Господа та про перемогу життя над смертю. Особливу думку скеровую до населення Ємену, зокрема, до дітей, виснажених голодом і війною. Нехай же пасхальне світло просвітить усіх правителів та народи Близького Сходу, починаючи від ізраїльтян і палестинців, та спонукає їх полегшувати стільки страждань та шукати майбутнього миру й стабільності.

    Нехай же зброя припинить закривавлювати Лівію, де протягом останніх тижнів знову вмирають невинні люди, а чимало сімей змушені залишити власні домівки. Закликаю зацікавлені сторони вибрати діалог замість свавілля, уникаючи поновного відкривання ран десятиліття конфліктів та політичної нестабільності.

    Нехай же Живущий Христос дарує Свій мир всьому дорогому африканському континентові, на якому ще й досі поширюється соціальне напруження, конфлікти та, іноді, насильницькі екстремізми, що породжують невпевненість, руйнування та смерть, особливо, в Буркіна-Фасо, Малі, Нігері, Нігерії та Камеруні. Моя думка лине також до Судану, що переживає період політичної невизначеності, якому бажаю, щоб усі інстанції могли отримати голос і кожен докладав зусилля для того, щоб дозволити країні віднайти свободу, розвиток і добробут, яких вона тривалий час прагне.

    Нехай же воскреслий Господь супроводжує зусилля цивільної та релігійної влади Південного Судану, підтримані плодами реколекцій, які кілька днів тому відбулася тут, у Ватикані. Нехай же відкриється нова сторінка історії країни, в якій усі політичні, суспільні й релігійні компоненти активно дбатимуть про спільне добро та національне примирення.

    Нехай же в цій Пасці знайде розраду населення східних регіонів України, що й далі страждає від досі триваючого конфлікту. Нехай же Господь заохотить гуманітарні ініціативи, а також ті, що спрямовані на досягнення тривалого миру.

    Нехай же радість Воскресіння наповнить серця тих, хто на американському континенті страждає від наслідків важких політичних і економічних ситуацій. Маю на думці, зокрема, венесуельський народ: так багато людей, позбавлених мінімальних умов для того, щоб вести гідне й безпечне життя з приводу кризи, що далі триває й поглиблюється. Нехай же Господь дасть тим, на кому лежить політична відповідальність, докладати зусиль, щоб покласти край соціальній несправедливості, зловживанням і насильству та робити конкретні кроки, що дозволять зцілити поділи та запропонувати населенню допомогу, яка їм потрібна.

    Нехай же воскреслий Господь просвітить зусилля, які докладаються в Нікарагуа, щоб якнайшвидше знайти мирне вирішення шляхом переговорів для добра всіх нікарагуанців.

    Нехай же перед обличчям численних проявів страждань нашого часу Господь життя не застане нас холодними й байдужими. Нехай же Він зробить нас будівничими мостів, а не мурів. Нехай же Він, що дарує нам Свій мир, зупинить гуркіт зброї, як у ситуаціях війн, так і в наших містах, та спонукає провідників народів докладати зусилля для припинення гонки озброєнь і тривожного поширення зброї, зокрема, в економічно найрозвинутіших країнах. Нехай же Воскреслий, Який навстіж відчинив двері гробниці, відкриє наші серця на потреби знедолених, беззахисних, убогих, безробітних, марґіналізованих, тих, які стукають до наших дверей, шукаючи хліба, притулку та визнання своєї гідності.

    Дорогі брати й сестри, Христос живе! Він – надія та молодість для кожного з нас і для всього світу. Дозвольмо Йому оновити нас! Благодатної Пасхи!

    Джерело: vaticannews.va

    ht

    ☑️Дитино Моя, 
    Можливо ти Мене не знаєш, але Я знаю про тебе все. (Псалом 139:1) 
    ☑️Я знаю, коли ти сідаєш і коли встаєш. 
    (Псалом 139:2) 
    ☑️ Мені відомі всі твої шляхи. 
    (Псалом 139:3) 
    ☑️Навіть волосся на твоїй голові пораховане. 
    (від Матвія 10:29-31) 
    ☑️ Бо створена Ти на мою подобу. 
    (Буття 1:27) 
    ☑️В мені ти живеш, рухаєшся та існуєш. 
    (Дії 17:28) 
    ☑️ Ти– мій спадкоємець. 
    (Дії 17:28) 
    ☑️Я тебе знав ще до твого зачаття. 
    (Єремія 1:4-5) 
    ☑️Я вибрав тебе, коли планував творіння. 
    (до Ефесян 1:11-12) 
    ☑️Ти – не помилка, бо всі дні твої записані до моєї книги. 
    (Псалом 139:15) 
    ☑️Я визначив точний час твого народження і місце, де ти будеш жити. 
    (Дії 17-26) 
    ☑️Ти створена чудово і дивовижно. 
    (Псалом 139:14) 
    ☑️Я виткав тебе в утробі матері твоєї. 
    (Псалом 139:13) 
    ☑️І привів тебе на світ у день, коли ти народилася. 
    (Псалом 71:6) 
    ☑️Мене невірно змалювали ті, хто не знають Мене. 
    (від Івана 8:41-44) 
    ☑️Я – не злий, але сповнений любові і Я завжди поруч. 
    (1 Івана 4:16) 
    ☑️І Я бажаю вилити Свою любов на тебе. 
    (1 Івана 3:1) 
    ☑️Тому, що ти – Моя дитина, а Я – твій Батько. 
    (1 Івана 3:1) 
    ☑️Я пропоную тобі набагато більше, ніж твій земний батько. 
    (від Матвія 7:11) 
    ☑️Бо Я – досконалий Отець. 
    (від Матвія 5:48) 
    ☑️Кожен добрий дар, що Ти отримуєш, – від Мене. 
    (Якова 1:17) 
    ☑️Бо Я забезпечую тебе та всі твої потреби. 
    (від Матвія 6:31-33) 
    ☑️Мій план на твоє майбутнє завжди сповнений надії. 
    (Єремія 29:11) 
    ☑️Бо Я полюбив тебе вічною любов’ю. 
    (Ієремії 31:3) 
    ☑️Мої думки про тебе не перелічиш, бо вони як пісок морський. 
    (Псалом 139:17-18) 
    ☑️Моє серце співає від радості, коли я думаю про тебе. 
    (Софонія 3:17) 
    ☑️Я ніколи не перестану робити для тебе добро. 
    (Єремія 32:40) 
    ☑️Бо ти – мій скарб! 
    (Вихід 19:5) 
    hЯ всім серцем та душею бажаю зробити тебе сильною. 
    (Єремія 32:41) 
    ☑️І хочу показати тобі великі чудеса. 
    (Єремія 33:3) 
    ☑️Якщо шукатимеш Мене всім серцем своїм, то знайдеш Мене. 
    (Второзаконня 4:29) 
    ☑️Радій в Мені та Я виконаю бажання серця твого. 
    (Псалом 37:4) 
    ☑️Тому що Я – Той, Хто дав ті бажання. 
    (до Филип’ян 2:13) 
    ☑️Я можу зробити набагато більше, ніж ти можеш собі уявити. 
    (Ефесян 3:20) 
    ☑️Бо Я – найкращий Утішитель. 
    (2 Солунян 2:16-17) 
    ☑️Я – твій Батько, який заспокоює тебе у всіх твоїх негараздах. 
    (2 Коринятн 1:3-4) 
    ☑️Коли твоє серце розбите, Я біля тебе. 
    (Псалом 34:18) 
    ☑️Як пастух несе своє ягня, так Я ношу тебе близько до Свого серця. 
    (Ісаї 40:11) 
    ☑️Я витру кожну сльозинку з твого обличчя і заберу весь біль, що ти перенесла на цій землі. 
    (Об’явлення Івана 21:3-4) 
    ☑️Я – твій Батько і люблю тебе так, як Сина Свого, Ісуса. 
    (Івана 17:23) 
    ☑️Через Ісуса моя любов проявляється до Тебе. 
    (Івана 17:26) 
    ☑️Він відображає Моє буття. 
    (до Євреїв 1:3) 
    ☑️Він прийшов показати, що Я за тебе, а не проти тебе. 
    (до Римлян 8:31) 
    ☑️Щоб сказати тобі, що Я не вважатиму на твої провини. 
    (2 Коринтян 5:18-19) 
    ☑️Ісус помер для того, щоб ми з тобою примирилися. 
    (2 Коринтян 5:18-19) 
    ☑️Його смерть – це досконалий прояв Моєї любові до тебе. 
    (1Івана 4:10) 
    ☑️Я віддав все, щоб ти полюбила Мене. 
    (до Римлян 8:31-32) 
    ☑️Якщо ти приймаєш дар мого Сина Ісуса, ти приймаєш Мене. 
    (1 Івана 2:2) 
    ☑️І тоді ніщо та ніколи не відділить тебе від Моєї любові. 
    (до Римлян 8:38-39) 
    ☑️Прийди додому і Я влаштую найбільше свято, яке тільки бачили небеса. 
    (від Луки 15:7) 
    ☑️Я завжди був та буду Твоїм Батьком. 
    (до Ефесян 3:14-15) 
    ☑️Я хочу запитати тебе: чи будеш ти Моєю дитиною? 
    (від Івана 1:12-13) 
    ☑️Я чекаю на тебе. 
    (від Луки 15:11-32)

     

     

    Як говорить мудра заповідь Карлсона і, як не дивно, перший пункт в будь-якій інструкції з надзвичайної ситуації: «Зберігайте спокій, тільки спокій».

    Жінка стояла в черзі в супермаркеті після дідуся з неслухняним онуком. В руках хлопчика було повно цукерок та інших солодощів. Але він продовжував кричати і крутитися. «Спокійно, Іванку, залишилося зовсім небагато … Хороший хлопчик».Через якийсь час дитина знову стала вередувати, а дідусь спокійно сказав: «Все добре, Іванку. Ще пару хвилин, і ми поїдемо додому. Потерпи, хлопчику».

    На касі маленькому демону спало на думку викинути усі товари з візка. Дідусь знову сказав спокійним тоном: «Іванку, Іванку, розслабся, друже, не переймайся. Ще п’ять хвилин, і ми будемо вдома. Заспокойся будь-ласка”.

    Жінку це дуже вразило. Коли вона вийшла на вулицю, відразу підійшла до дідуся з онуком, які сідали в машину, і сказала:

    – Це, звичайно, не моя справа, але ви вели себе там просто дивовижно! Ви залишалися стриманим і спокійно говорили з хлопчиком навіть після того, як він так жахливо поводився! Іванку, тобі дуже пощастило з дідусем!

    Цієї суботи у нашому храмі св. Юрія у Яворові відбулися нічні чування для молоді! В них активну участь взяли скаутки та скаути станиці  Климентія Шептицького
    Розпочалися чування Божественною Літургію, яку молився о. Василь Єсип. Відтак, науку для молоді мав префект ЛЬвівської Духовної Семінарії Святого Духа о. Іван Глова. Також своє слово та Ісусову молитву провадив духівник "Юрської Молоді" о. Тарас Собешкевич!
    Цілу ніч з нашою молоддю молилися та працювали брати-семінаристи на чолі з головою "Юрської Молоді" братом Юрієм Крілем!

    Дякуємо Господу Богу за гарну молитовну ніч, а всій молоді за участь!!!

    Мама, скажи мені, що тобі подобається спілкуватися зі мною. Я виросту - і буду знати, що я цікава.

    Мама, говори зі мною про почуття. Я виросту - і буду розуміти себе.

    Мама, підтримай мене, коли мені важко. Я виросту і зможу підтримувати оточуючих мене людей, коли погано їм. .

    Мамо, не забороняй мені плакати, злитися, сумувати, радіти. Будь сама веселою, проявляй свої почуття, визнавай свої помилки. Я виросту - і буду знати, що зі мною все ОК.

    Мама, помічай, що зі мною відбувається. Я виросту і буду здатна на емоційну близькість з іншими людьми. .

    Мама, потіш мене, коли мені складно, коли я помиляюся, коли я зазнаю невдачі. Підтримай замість того, щоб критикувати. Я виросту - і буду вміти підтримувати себе та інших.

    Мама, запитай у мене, що мені подобається, враховуй мої потреби і інтереси. Я виросту - і буду вміти піклуватися про себе та інших.

    Мама, дозволь мені відмовляти тобі, не погоджуватися з тобою.... Поважай мою, відмінну від твоєї, точку зору. Я виросту - і буду вміти говорити «ні» і поважати думки, з якими я не згодна.

    Мама, дай мені трохи свободи,, перестань постійно контролювати мене. І тоді я виросту відповідальною.

    Мамо, не квап мене ставати дорослою, дай мені побути дитиною. Дозволь мені бути слабкою, маленькою, ...Тоді я виросту доброю і співчутливою....

    Мама, люби мне просто так. Я виросту - і буду відчувати себе цінною.

    Мама, будь зі мною поруч, поки я дитина. Я виросту - і не буду страждати від самотності.

    І ще. Частіше обіймай мене, будь ласка.

    Відбулася скаутська Літургія - діти та батьки молилися в подяку та прохання за добрі весняні табори дітей-скаутів!
     
    Фил 4, 4-9

    «Радуйтеся завжди у Господі; знову кажу: радуйтеся» (Посл. до Фил 4,4).

    Такими словами святий апостол Павло звертається до нас, християн, які живуть, працюють чи навчаються, реалізують свої таланти та здібності, боряться за своє місце «під сонцем» у Богом створеному світі. Насправді у цьому апостольському слогані-закликові – радуватися завжди у Господі – закладений автентичний зміст та сенс нашого християнського буття та самореалізації як дітей Божих, створених на Його образ і подобу. У цьому зверненні апостола можна відчитати координати християнського способу мислення, поведінки та стилю життя, який ми мали би відповідально реалізовувати, живучи у Богом благословенному та створеному Ним світі.

    На жаль, сучасне споживацьке мислення багатьох людей нашого часу диктує свої вектори руху та розвитку, які відводять сучасну людину від правдивої, автентичної християнської радості. Спочатку особа, керуючись короткостроковою перспективою свого власного особистого і, дуже часто, матеріального збагачення, хоч і здобуває якісь вигоди та користі тимчасового характеру, то в кінцевому результаті опиняється на манівцях, на роздоріжжі. Дуже часто така людина залишається виснаженою, втомленою, демотивованою та безперспективною до будь-якого розвитку. Людина деградує та обезцінює свою власну людську гідність – бути відповідальним господарем, адміністратором, а, навіть, співпрацівником Божим, щодо впорядкування та розвитку свого життя і всього Богом створеного світу. Таким чином спочатку руйнується внутрішня екологія людської свідомості, а далі – зовнішній світ.

    Цими днями, спілкуючись з одним полтавським підприємцем, ще раз для себе відкрив просту істину. Походить з полтавського села, куди завжди на вікенди їздив трохи відпочити. Але весною та в осінній період не хоче туди їхати. Причина проста. Осінні та весняні спалювання рослинних залишків. Намагався ставити у селі сміттєві баки, приходив на зібрання мешканців села, щоб пояснити свою позицію щодо негативності підпалів. Нічого не допомагало. Через роки дізнався, що у його селі серйозно почастішали випадки ракових захворювань у дітей.

    Для того, щоб ми постійно раділи, щоб ми не втрачали справжньої християнської радості, незалежно від обставин нашого життя, нам потрібно вдивлятися у довгострокову перспективу. Ми маємо себе запитуватися: а що я особисто можу зробити, який мій особистий внесок має бути у розвиток суспільного тіла, навколишнього світу. Часами, ми не усвідомлюємо у якому дивовижному світі ми живемо, скільки радості ми можемо відчувати від спілкування з природою, Богом створеним світом. Скільки ми можемо черпати радості з навколишнього середовища, яке є великим Божим даром для кожного з нас.

    Напевно, сьогодні ще не пізно задуматися над важливістю нашої відповідальної поведінки у ставленні до природних ресурсів, їх бережливого та помірного використання.

    Цей світ має певні закономірності, керується Божими законами. І правдиво можемо відчувати радість тоді, коли наш вибір буде відповідати нашій людяності, а отже, співпадати із законами Богом створеного світу. Сучасна людина, експлуатуючи природнє довкілля, може зайти так далеко, що може бути неможливим повернутися назад.

    Дорогі в Христі! Пам’ятаймо, що наша власна християнська радість залежить від нашого відповідального вибору, від нашої відповідальності за наше життя та Богом створений світу.

    Ів 12,1-18

    Сьогоднішня Неділя, яка носить назву Квітної, є великим святом Христової Церкви. Вона ніби предзнаменує інше, найбільше свято Церкви, свято Воскресіння. «Від нині за тиждень буде Великдень», – вітають один одного християни, жартівливо б'ючи один одного «шуткою», тобто зеленою лозою. Колір риз священика – зелений, колір радості і надії. Саме зеленими віттями вітали Христа мешканці Єрусалиму, як вітали великих полководців з війни. Христос в'їхав до Єрусалиму верхом на осляті. Так робили всі полководці, щоб показати власну покору, немов вказуючи на Бога, який подарував цю перемогу. І Христос є таким «полководцем», бо виграв битву зі смертю, воскресивши Лазаря. І виграє другу, більш запеклішу битву, воскреснувши з мертвих, «смертю смерть поправши». Зелений колір, є кольором життя. Великдень припадає завжди на весну, бо є переходом від смерті до життя.

    Люди дуже люблять героїв. Так було у всі часи. Але це свято зустрічі Христа як Месії є водночас і радісним, і трішки сумним. Вже увечері розпочинаються богослужіння Великої седмиці. Радість різко змінює смуток і строгий піст. Страсний тиждень є часом приготування до Великодня і, ніби, продовжує в часі день Великої П'ятниці, коли людина робила все, що хотіла з власним Творцем.

    В часі Великого посту ми в храмах і поза ними молилися хресну дорогу. Розважаючи над її стаціями, у нас може виникнути думка, що всі ті, хто знущалися над Ісусом, били тростиною, накладали важкий хрест, хто Його розпинав, пробивав бік були дуже жорстокими людьми. Жорстокість солдат була спричинена і байдужістю тих, хто сьогодні кричав «Осанна, сину Давидів!» Ми ж не такі, думаємо собі, ми ніколи б цього не робили. Але, можливо, ми просто мало себе знаємо? Мешканці Єрусалиму були людьми, які знали Боже Слово майже напам'ять. Молилися сім разів на день, дотримувалися Божого Закону, брали участь у всіх святах і храмових церемоніях. Ці люди ніколи не викидали сміття в ріку Йордан чи Галилейське море. Вони не підпалювали власної землі. Не вбивали тварин, коли цього не можна було робити, не продукували стільки сміття, як ми з вами. Може ті люди не були вже й такими поганими, як ми з вами?

    Ніде не згадано в Писанні, щоб Господь їх навчав про екологічний гріх, не сварив їх за злочини проти довкілля, бо вони вважали світ створений Богом і шанували його. Так, це були інші часи. Але ж сьогодні ми б мали бути більш гуманні та прогресивні, а ми фактично байдуже спостерігаємо на винищення Божого творіння і додаємо страждань Слову, яким творився світ. Ми щодня промовляємо молитву, де називаємо Бога своїм Отцем і просимо, щоб «святилося Його Ім'я». Ця молитва розпочинається і закінчується прославою Бога. Хіба ми не схожі на тих людей, що прославляли Христа, а через 4 дні плюватимуть і глузуватимуть з Нього?

    Ми глузуємо з Бога, коли зациклені на своїх матеріальних потребах. Ми зраджуємо Його, коли обираємо собі інших божків: кар'єру чи гроші. Ми розпинаємо Його, коли підпалюємо сухотрав'я, вирубуємо ліси, отруюємо воду, землю, повітря.

    З Голгофи всі йшли, б'ючи себе в груди. І ми це робимо, але не через покаяння, а кричучи голосно: «Я людина, все це моє і я роблю, що вважаю за потрібне!» Якщо в часі Великого посту ми не пережили екологічного навернення, то просто змарнували майже 40 днів свого життя. Але є шанс ще щось змінити в часі наступного тижня. Віра без діл мертва. Намагаймося зробити щось, що виявить нашу віру в Бога Творця. Щось, що полегшить страждання терплячого Ісуса. Амінь.

    Підготував: о. Олег Кобель

    Ольга Нечаєва – підприємець, письменник і екс-віце-президент компанії 20th Century Fox. А ще вона терпляча, мудра, чуйна і ніжна мама, яка довіряє. Ольга веде популярний блог «Жінка з Марсу», де пише про своє життя і виховання дітей.

    Тутка публікує важливий текст Ольги про те, як важко бути батьками в сучасному світі.

    У 1985 році в моєму рідному місті я приходила зі школи і займалася, чим хотіла. Читала, лежала зі смаколиками в ліжку, гуляла з подружками в нашому районі, бігала в парк лазити по деревах і цупити яблука, лазила через паркан на будови, крала смальту з сусідньої фабрики, стрибала в снігові замети, палила багаття, бігала по під’їздах і дзвонила в двері сусідам, кидала «Капітошки» з балкону, билася, раз на тиждень ходила на гурток малювання, який мені подобався. Починала в різний час займатися бадмінтоном і лижами, але кинула – не моє.

    Мої батьки працювали, приходили ввечері. Вони не дуже контролювали те, як я проводила час, але допомагали, коли я просила. Вдома було багато книг, ввечері ми багато розмовляли, на вихідних гуляли, іноді ходили до театру або музею.

    Те, чим я наповнювала свої дні, вважалося нормальним, а батьки – «досить гарними». Назвемо такий спокійний, самостійний, автономний розвиток і батьківство базовим, нульовим рівнем.

    Рівень № 0: Дитина зайнята тим, що її цікавить. Батьки допомагають їй за потреби. Захотіла малювати – купили їй альбом. Захотіла танцювати – записали у гурток. Захотіла кинути – кинула. Не захотіла – бігай у дворі або стирчи вдома з книжкою. Намагайся не вбитися і приходь о 19:00 вечеряти.

    Звичайно, рівні є ще вищі й нижчі.

    Рівень № -1: Батьки не беруть участі, їм начхати. Дитина росте сама. Чим вона там займається – всім байдуже, аби не було звуку від неї чути. “Іди звідси, не плутайся під ногами!”

    Рівень № +1: Коли батьки спланували, відвели, де треба, наполягли, де треба – змусили, вмовили, простежили, добилися. Музична школа, танці, спорт, корисні розвивальні відвідини консерваторії замість того, щоб сидіти вдома або стирчати у дворі незрозуміло з ким.

    Я росла в чудовій свободі рівня № 0 і хочу так само виховувати своїх дітей.

    Але тут починаються проблеми.

    Те, чим я заповнювала дні свого дитинства, не вважалося «шкідливим, токсичним, руйнівним». Моїх батьків не бомбардували статті й громадська думка: «Я-а-а-а-к, ваші діти гуляють у дворі?!» Вони не сиділи на форумах, де 9 з 10 мам розповідали, як вони засікають час для читання книг на таймері, і щоб не більше години на день.

    Для того, щоб бути «досить гарними батьками», їм не треба було буцатися, стежити, контролювати, забороняти, боротися і конкурувати. Їм досить було дозволити мені робити те, що я виберу.

    Але зараз дітей цікавлять інші речі. Замість лазіння по будовах вони будують в Minecraft, замість балаканини в під’їзді базікають в WhatsApp і замість козаків-розбійників граються в Fortnite.

    Все, що цікаво дітям, тепер вважається токсичним злом.

    І тепер «досить гарні батьки» більше не можуть дати дітям свободу і автономію. Вони зобов’язані йти на рівень № +1, контролюючи, засікаючи, відбираючи, створюючи всілякі заборони і перешкоди, торгуючись, ловлячи за руку, конкуруючи і влізаючи в життя дитини.

    Якщо іти за загальними правилами, після школи я зобов’язана вступити в боротьбу з дітьми, не допускаючи їх до того, що їх цікавить.

    Це якщо би у 1985 році моя мама не приходила з роботи о 19:00, а нависала б наді мною після школи і говорила: «Олю, на книжку – 45 хвилин, ставлю таймер, а то зіпсуєш очі», «Олю, не можна їсти в ліжку, а то зіпсуєш харчову поведінку», «Олю, не можна бігати і лазити по деревах – виростеш дурненькою і станеш двірником», «Олю, ти вже годину гуляєш у дворі – це шкідливо, зіпсуєш мозок», «Олю, що за тупість ці ваші “вишибали” і козаки-розбійники! Краще повтори гами».

    І це не тільки досить сумнівна радість дитинства, це ще й сумнівна радість батьківства. А я не хочу бути своїм дітям  наглядачем, який контролює, і розважальним клоуном за сумісництвом.

    Так, напевно, у віртуальному світі повно небезпек, шкоди і комусь це може зіпсувати життя. Так, як в під’їздах і дворах нашого дитинства було повно небезпек, шкоди і комусь це зіпсувало життя. Страх, що дитина виросте залежним геймером, порівнюється зі страхом, що вона виросте двірником-п’яничкою.

    І я, так само переживаючи постійне відчуття страху і провини, яке дбайливо плекає громадський невроз «Діти підуть у віртуальний світ» (що б це не означало), проте інтуїтивно відчуваю, що життя, наповнене системою заборон і контролю, – це ще страшніше. Що невроз «скільки часу можна проводити перед екраном» гірший шкоди від екрану, невроз «не більше 1 500 калорій на день» гірший шкоди від зайвих калорій, а невроз «не більше 50 хвилин в день на гаджети» гірший за шкоду від гаджетів.

    А ви згідні з думкою Ольги? На якому рівні перебуваєте ви як батьки?

    16 квітня 2019 року начальник відділу освіти Яворівської РДА Володимир Байда взяв участь у семінарі-тренінгу «Навчання першої домедичної допомоги», організованого завідувачем методичного кабінету Ольгою Фірчук та методистом Богданом Флисом для старшокласників Яворівської гімназії імені Осипа Маковея (директор Наталія Моржин), Яворівської ЗОШ І-ІІІ ступенів №2 (директор Оксана Бамбурова) та скаутів Європи м. Яворова (керівник Олег Мальований).

    Групою викладачів ВНКЗ ЛОР «Львівський інститут медсестринства та лабораторної медицини імені Андрея Крупинського»: кандидатом наук з державного управління Р.Неділько, викладачем вищої категорії І.Шведою, викладачем І категорії Н.Назар, викладачем ІІ категорії М. Гончаровим проведено комплексні практичні заняття, під час яких учні навчалися надавати першу медичну допомогу в повсякденному житті, користуватися медичними засобами, а також використовувати підручні засоби для того, щоб зупинити кровотечу і зробити всі необхідні дії для збереження життя собі або травмованому товаришу, тренувалися на манекені для серцево-легеневої реанімації, спостерігали за тим, як правильно надавати домедичну допомогу при гострому порушенні дихання, само- та взаємодопомогу при травмуванні чи ураженні.

    Практичне заняття з домедичної допомоги проводилося з застосуванням теоретичних знань, які старшокласники отримали на уроках Захисту Вітчизни у названих освітніх закладах м. Яворова (учителі Світлак Я.Й, Гудошнікова Н.М., Лопачак М.Є.).

    Вважаємо, що проведення просвітницької роботи з молоддю щодо надання першої медичної допомоги є вкрай важливим, оскільки застосування практичного інтерактивного навчання у вигляді тренінгів, з використанням наочного матеріалу, ілюстрованої лекції надає можливість отримати досвід, практичні навички, які можуть знадобитися в їхньому подальшому житті.

          Оксана Майхер, методист методичного кабінету

    Як задумана Богом сім'я? Я це зрозумів на особистому досвіді. У ній завжди повинно бути немовля. Воно - ангел, адже не випадково кажуть, що у немовлят ангельська душа. У мене четверо дітей і двадцять онуків. І я можу сказати, що вже протягом майже 40 років, коли приходжу додому, у відповідь на свій дзвінок я чую тупіт маленьких ніжок. Спочатку бігли діти і кричали: «тато, тато!». Тепер біжать внуки і кричать «діда, діда!», І кидаються мене цілувати і обіймати. І все те, що накопичилося за важкий день, всі нісенітниці і засмучення - тут же проходить і забувається.

    Ангельська дитяча душа зцілює життя дорослої людини, життя всієї сім'ї. Це така ніби свічечка в сім'ї. Потім дитинка виростає, поступово робиться дорослою, але їй на зміну народжуються наступні. І вони освітлюють не тільки життя батьків, а й старших братів і сестер. Дуже добре, якщо в сім'ї завжди є така свічечка, той маленький вогник, навколо якого зігрівається вся сім'я. Всі старші діти беруть його на ручки, доглядають за ним, його заспокоюють. Хтось його годує, хтось з ним няньчиться, хтось з ним грає. А коли батьки постаріли і у них перестали народжуватися діти, з'являються онуки. Богом так влаштовано, що в сім'ї завжди повинна бути маленька дитина".

    Протоієрей Володимир Воробйов.https://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/t58/1/16/1f47c.png?_nc_eui2=AeHBhV-2DMbUs7L2LMgM_-TuNHRMdsBFb5ThKtMpwAXdSEvTuTyEIN5CQa5Bynr0YDS4VMxNTtvmUXclPvTdUeeLfSkELA0Eo9MxeLnRz4S6zw");">👼https://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/t6a/1/16/1f497.png?_nc_eui2=AeHrYRSLExaxarNQdJyq9f0Xb3HfcHSmb6Ic2I3zYc8CZwjgEZFLKO_b_6yI0pCn68jzilM2daEnBQfAt8SOhBWpcaIfU9flzGQG6qO_Zl_Azg");">💗https://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/tab/1/16/1f476.png?_nc_eui2=AeEs80MrgmQxQFlBximCyV-I1krKjtdLxtfVQi3xKQzcBoBOvwy0NJikpb0FUMnxI_EJxJgx2tZu0B3PLnSNpSl0WNfsRNCMDpgpaXW5yzzuXA");">👶https://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/t6a/1/16/1f497.png?_nc_eui2=AeHrYRSLExaxarNQdJyq9f0Xb3HfcHSmb6Ic2I3zYc8CZwjgEZFLKO_b_6yI0pCn68jzilM2daEnBQfAt8SOhBWpcaIfU9flzGQG6qO_Zl_Azg");">💗https://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/t58/1/16/1f47c.png?_nc_eui2=AeHBhV-2DMbUs7L2LMgM_-TuNHRMdsBFb5ThKtMpwAXdSEvTuTyEIN5CQa5Bynr0YDS4VMxNTtvmUXclPvTdUeeLfSkELA0Eo9MxeLnRz4S6zw");">👼

    Так Бог полюбив цей світ, що сина свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто в нього вірить, не загинув, але вічне мав життя.
    Йоана 3,16

    17 квітня вулицями Львова пройшла Хресна Дорога, яку щороку, у Велику Середу, організовують Отці Францисканці з Санктуарію св. Антонія. Скаути взяли в ній участь. Дякуємо наміснику Назарієві Пашку та кошовому Миколі Пашку.

    Розпочалася Хресна Дорога у Кафедральному соборі Св. Месою о 18.00 год. Євхаристію та Хресну Ходу очолив Архієпископ Львівської Архідієцезії Мечислав Мокшицький. Також на Св. Месі та Хресній Дорозі були присутніми Єпископ-помічник Львівської Архідієцезії Едуард Кава і священики, які прибули з римо-католицьких парафій міста і його околиць.

    Після Св. Меси розпочалась Хресна Дорога. Богопосвячені особи, вірні з місцевих парафій і всі охочі львів’яни, які приєдналися до спільних розважань над Страстями Господніми, в особливий спосіб молилися цього року за сім’ї: ті, в яких Ісус займає важливе місце і ті, які забули про Бога. Також люди молилися в особистих намірах, які носять у своїх серцях.

    Закінчилась Хресна Дорога в храмі св. Антонія. Вірні мали змогу вшанувати хрест, помолитись біля нього і приступити до Таїнства Сповіді.

     

    Опісля Служби Божої в храмі Стрітення Господнього для скаутів відбулася молитва за ненароджених дітей:

    Дякуємо колективу музичної школи ім. І. Білозіра, - вчителям та дітям та ініціатору п. Любі Чайківській-Пализі за спільну молитву - Хресну Дорогу Ненародженої Дитини! Нехай Господь додає Вам сил витривалості та Любові до того що робите - щодня у своїй особистісній справі та в спільноті!

    «Ісус засуджений на смерть. Твої дні, Господи, формували Тебе на землі впродовж 33-х років. Ти жив 33 роки, а моє життя почалося лише кілька днів тому. Я ще дуже безпомічний, але я вже є, я живу. Коли співав я пісню Творцеві: «Хвалю Тебе, що створив мене, діла Твої предивні», лікар сказав моїй мамі, що я живу під її серцем. Вона, певно, має бути щаслива. Мамо, чи ти дійсно щаслива? Але моя мама злякалася. Вона не хоче! Не хоче, але ж це не може бути правдою! Мамо!

    Вона, моя мама, вирішила зробити щось дуже страшне, я це відчуваю. О, Ісусе, Ти сам добровільно приймаєш той вирок смерті. Ти дав згоду на смерть, бо знав, що веде вона до мети – до життя вічного. Мені теж присуджено вирок смерті, тільки він виданий без моєї згоди. Так вирішила моя мама, це вона сказала: «Розіпни». Вирішено викреслити моє безіменне життя з поверхні землі – без мене. Ісусе, оскаржений на ганебну смерть, змилосердися над тими, що видають смертні вироки.»

    Ну от і почалось моє життя…
    Клітиночка, що ділиться, зростає.
    Під серденьком у мами я – дитя,
    Хоча вона про те іще й не знає.

    Я – щастя, я – надія, я – мета,
    Я – радість і сльоза твоя, матусю.
    Відійде біль, відступить самота,
    Коли до тебе ніжно пригорнуся.

    Ти бережи, ріднесенька, себе,
    Бо я тебе люблю. Я вже людина!
    Яскраве сонце й небо голубе
    Благословляють нас у цю годину.

    …Дізнавшись, не радієш – навпаки.
    Невже посмієш справді так зробити?
    Я чую, мамо, всі твої думки –
    Вони про те, аби мене убити.

     

    14 квітня, кілька тисяч львів’ян взяли участь у молитовній Хресній Дорозі на Сихові. Її організувала парафія храму Різдва Пресвятої Богородиці УГКЦ.

    У Хресній Дорозі взяли участь: духовенство Львівської архиєпархії, монашество, студенти різних навчальних закладів міста Львова, скаути, представники влади міста і області.

    Хресна Дорога пройшла за таким маршрутом: майдан святого Івана Павла ІІ папи Римського, 1 (церква Різдва Пресвятої Богородиці) — просп. Червоної Калини, 76-а (розворот навпроти вул. Драгана, 1) — просп. Червоної Калини (непарна сторона) — просп. Червоної Калини, 36-а (розворот навпроти ТЦ «Шувар») — просп. Червоної Калини (парна сторона) — майдан святого Івана Павла ІІ папи Римського, 1 (церква Різдва Пресвятої Богородиці).

    2. «Люблю тебе, незважаючи ні на що».

    3. «Я люблю тебе, навіть коли ти злишся на мене».

    4. «Я люблю тебе, навіть коли я злюся на тебе».

    5.«Я люблю тебе, навіть коли ти далеко від мене. Моя любов завжди з тобою».

    6. «Якби я могла вибрати будь-яку дитину на Землі, я б все одно вибрала тебе».

    7. «Люблю тебе як до місяця, навколо зірок і назад».

    8. «Дякую».

    9. «Мені сподобалося сьогодні з тобою гратися».

    10. «Мій улюблений спогад за день – коли ми з тобою щось робили разом».

     

     

    Щорічний весняний табір скаутів прийшов в місті Кам'янка Бузька. З 12 по 14 квітня 2019 року за підтримки міста пройшов скаутський табір школі #1 на тему "серце вовка - дух лісу".

    Хоть і погода були холодною но самі люди зустріли нас тепло, смачні обіди, веселі ігри, духовні науки і креативні ватри робити кожен день в таборі насиченим і вражаючим.

    Для дітей буває так мало для радості, буває задумаєшся що нам є чого вчитися в найменших.

    Все було: Бомбезно і круто. Діти так зазяджають любов'ю і добром.+ з того де був, знаю, що якщо в Акели зірваниї голос то табір вдався🤣 Діти молодці, тай Акели тоже навіть стрічку отримали, за чистоту😂. Прокричався (звісно з добра) до Великих лов😮. Кріпатура вже другий день, але щосливий як вовченя👻

    І в такому дусі прийшов наш табір в Кам'янку-Бузьк і довелося вертатися до дому, але ми не прощались так як знали що ми ще повернемося!:)

    Петро Дітчук (намісник вовченят)

    Петро Ковцун - Акела Сихова

     

    Неділя Страстей Господніх в Житомирі традиційно є кульмінацією Дієцезіального Дня молоді. В XXVІІ день молоді Господь не ощаджував подарунків, також у вигляді сонячної погоди і безхмарного неба.

    Після ранкових молитов на честь Пресвятої Діви Марії всі зібрались перед храмом св. Йоана з Дуклі, щоб разом з єпископом Віталієм Кривицьким, зібраними священиками, сестрами- монахинями та молоддю увійти в переживання Страсного Тижня.

    На початку відбулось освячення пальм та верб. Після прочитання Євангелії, велика тисячна процесія вирушила на площу перед храмом св. Софії на урочисту Святу Месу.

    Після прочитання Муки Господа Ісуса Христа, в проповіді єпископ Віталій наголосив, що «події сучасності, які не раз лякають нас, зовсім не відрізняються від подій, які переживав Ісус. У цьому світі немає нічого нового. Коли читали сьогодні Євангеліє не можна не побачити політики. Люди віддаючи Ісуса на смерть - займаються політикою. Учні коли ділять собі місця біля Ісуса- займались політикою - розділяли посади. Коли Юда цілує Ісуса- зраджуючи Його. Потім буде Петро, якого Ісус поставив заміщати його на землі. Ісус молився за нього, щоб він не впав. Цієї ж ночі Петро зраджує. Це правила також цього світу. Це політика.

    Євангеліє показує нам що немає ідеальної людини. Ми самі не є ідеальними. Але всі приходимо до Господа, до якого можна повертатись. У всіх життєвих виборах треба вибирати Ісуса. Кожного дня вибираючи його, не тільки в такі дні, коли маніфестуємо нашу віру, як сьогодні Господь може відновити нас, нашу державу. Не словами, а ділами, своїм життям. Нехай ми які зібрались біля вівтаря, відійдемо звідси наповнені мудрістю і нехай це буде Божа мудрість, політика Божого царства».

    На закінчення Святої Меси не бракувало слів подяки – єпископу Віталію, о. Вальдемару та всім причетним до організації Дня молоді.
    27 Дієцезіальний День Молоді закінчився. Учасники повернулись до своїх домівок, до щоденних праць, обов'язків, навчання. Але не закінчується подорож, в якій кожен має шукати свою дорогу до Господа.

    Дай Боже за рік дождати 28-й Дієцезіальний День Молоді!

    Текст та фото: с. Франциска Туманевич

     

    Благодійна акція «Хресна дорога України» об’єднала у Львові рідних українських полонених, бійців, волонтерів, повідомляє кореспондент Радіо Свобода. Скаути та скаутки Львова взяли участь у молитві.

    Львівські митці намалювали 15 картин, які символізували найважливіші моменти 2013-2018 років, які відбувались у житті України – Майдан, анексія Криму, початок АТО, бої за Луганське і Донецьке летовища, Волноваха, Зеленопілля, катастрофа літака ІЛ-76, Савур Могила, Іловайський і Дебальцевський котли, котел, а також тематика сиріт війни, жіноцтва у війську, полонених.

    Ці ключові події символізували станції Хресної дороги у підтримку українським полоненим.

    «Мій брат перебуває у полоні 4 роки. Я вдячна всім за підтримку і знаю, що брат її відчуває і має силу духу витримати все і я вірю, що настане день і це жахіття закінчиться. На сьогодні найбільша і наймасштабніша проблема – це війна», – каже Людмила Глондар, сестра українського полоненого бійця.

    Акція пройшла під гаслом «Повертайся, брате!». Метою її, за словами волонтерів, було висловити підтримку українським полоненим військовим і їхнім родинам у час Великого посту.

    «Для мене всі українські бійці – герої. Я хотів відтворити збірний образ звитяжної України і її воскресіння. Волонтери реалізували гарний задум: об’єднали митців і картинами відтворили Хресну дорогу. Ми молимось за повернення українських полонених. Важливо нагадати, що війна далі продовжується», – говорить художник Лев Скоп.

    Волонтери і рідні полонених мандруватимуть зі своїм проектом містами України.

    Другий день зустрічі всі учасники провели разом у фізкультурно-оздоровчому комплексі в м. Житомир. Програма була максимально насиченою та розпочалась співом ранкової молитви о 8:20. На моїй пам’яті це перший ДДМ, коли щодня учасники разом, як народ, котрому проповідував Ісус.

    Потужна конференція від експерта з питань сімейної політики та сімейних відносин – Адріана Буковинського стала центром тяжіння цілої суботи. Дуже цікаво було слухати людину, котра сама прожила 28 років у шлюбі. Автоматично встановлюється довіра, адже людина проповідує те, чим живе сама.

    Пан Адріан допоміг нам з’ясувати сутність та ознаки істинної любові. Він доступно пояснив різницю між тим, щоб лише хотіти бути щасливим та знати що для цього потрібно зробити.

    Особлива увага була для питань відповідальності в родині, хто та перед ким? Дехто з учасників вперше почув про чотири орієнтири для створення сім’ї: любов, довіра, вірність та чесність.

    Розлогий матеріал про конференцію буде подано згодом в окремій публікації.

    Праця в групах була плідною. Маємо надію принесла користь нашим учасникам. Загалом перша половина дня пройшла в атмосфері молитви та різноманітних духовних і навчальних практик. Учасники з усіх сторін були оточені свідченнями та порадами старших осіб духовних та світських.

    Службу Божу традиційно очолив єпископ Віталій Кривицький SDB. Проповідь була живою та соковитою. Адже Його Преосвященство відчайдушно закликав до сумління кожної молодої особи. Ми маємо затямити раз і назавжди, що в світі все буде за Волею Господньою. І або ми чуємо Його волю та тішимося з благодатей, котрі незмінно супроводжують нас у випробуваннях та моментах радості; або ми не чуємо Його і будемо як Каяфа, - робити, думаючи що ми володіємо ситуацією, і в результаті не отримаємо жодної винагороди. Слово Боже є як шабля. Воно дуже гостре та практичне. Тож єпископ з глибини свого серця побажав нехай це слово прийде до кожного життя та зустріне там наше «Fiat».

    Як виявилося більшість учасників взагалі перший раз приїхали на ДДМ, та в Житомир зокрема. Проте всі почували себе комфортно, адже нам товаришували професійні ведучі та просто щирі, енергійні люди – Тетяна та Артур. Ми привітали іменинників, розіграли призи в конкурсі фотографій та насміялися досхочу.

    Другу порцію науки для нас подав отець Павло Вишковський ОМІ. Він провадив конференцію на тему «З Марією у медіа просторі: слухаю, молюся, служу». Отець промовляв для нас дуже гострі та болючі теми сучасної молоді – християнська та світська культури. В часі тотальної популяризації використання можливостей Інтернет-ресурсів попадали стіни та вікна. Жодних бар’єрів. Всі про всіх знають, але не знають всіх. І в тому прихована небезпека для молодої людини на етапі формування її особистості.

    Більше про науку отця Павла Вишковського ОМІ ви також зможете прочитати вже згодом на нашому сайті.

    Родзинкою суботньої зустрічі стало ток-шоу «В гостях у ДДМ», ведучим котрого був Сергій Іваницький з Радіо Марія. До виступу були запрошені: єпископ Віталій Кривицький SDB, багатодітна родина Джонсонів зі Сполучених Штатів Америки, отець Михайло Романів ОР з м. Фасиів та батьки богопосвячених осіб. Невимушена розмова була корисною для слухачів. Особливо цікаво було почути неопубліковані факти про життя єпископа з вуст самого владики. Всі ці свідчення можна окреслити двома словами – ярмарок служінь.

    Дуже приємно було сприймати всі запропоновані практики, адже вони були максимально об’єктивними. Кожен спікер використав мінімум особистих фільтрів у своїх виступах. Було враження що біля кожного з них стояв Ісус і пильнував проголошувану ними науку.

    Правду кажучи треба трішки часу для засвоєння почутого та побаченого. Саме тому в найближчому часі очікуйте свіжі порції новин 27-го Дієцезіального Дня Молоді в м. Житомир.

    А вже завтра чекаємо всіх учасників так само, о 8:20 на ранковій молитві, після котрої відбудеться обряд освячення верби, Процесія від храму святого Йоана з Дуклі до кафедрального собору святої Софії та Урочиста Служба Божа о 9:30.

    Текст: Олександра Кісельова

    Фото: с. Франциска Туманевич

    Якби ви почули ці слова в дитинстві, можливо, ви виросли б іншою людиною.

    1. Ти можеш і повинен вирішувати труднощі

    Життя повне складнощів і тобі доведеться приймати цей виклик регулярно. Наполегливо працюй, не бійся просити про допомогу, коли це необхідно, і думай головою.

    2. Знай собі ціну

    Ніколи не погоджуйся на менше – ні в повсякденному житті, ні в роботі, ні в любові.
    Будь найкращим і вибирай найкраще.

    3. Слухай своє серця

    Особливо в тих випадках, коли тобі здається, що воно говорить щось розумніше, ніж навколишні люди.

    4. Не будь таким серйозним щодо себе

    Не жалкуй, але визнай свою провину, якщо вона є. Смійся над собою. Будь простішим.

    5. Гроші не визначають твого життя

    Життя – це більше, ніж гроші. Одні з найщасливіших моментів в твоєму житті будуть пов’язані зовсім не з цими папірцями. Наполегливо працюй і добре заробляй, але не суди про себе по тому, скільки у тебе грошей.

    6. “Ні” означає “ні”

    Коли справа доходить до побачень (чи як там ви, чумачечі діти, це називаєте в підлітковому віці), пам’ятай: якщо дівчина говорить “ні”, це означає “ні”.

    7. Плакати – це нормально

    У тебе не кам’яне серце. Ти чуйний, добрий і справедливий. Іноді те, до чого ти прагнеш, не буде втілюватися в життя. Час від часу ти програватимеш.

    Якщо ти відчуєш, що сльози принесуть полегшення, то дай їм волю.

    8. Піклуйся про своє здоров’я

    Обов’язково відвідуй лікаря, їж овочі, добре спи та роби фізичні вправи.

    9. Пам’ятай про свою сім’ю

    Сім’я завжди буде поруч: радіти разом з тобою, коли ти щасливий, і підтримувати тебе у важкі години. І звичайно, любити тебе завжди і за будь-яких обставин. Не віддаляйся від своїх близьких.

    10. Ти не кращий за інших

    Ти чудовий, але ти не кращий, ніж люди, які керують автобусом, ремонтують твоє взуття або прибирають у твоєму будинку. Незалежно від того, яких висот ти досягнеш в житті, пам’ятай, що повинен поважати інших людей і їх працю.

    11. Люди хороші

    За своєю природою люди більше схильні до добра, ніж до зла. Проте це не означає, що світ складається лише з добрих людей. Тобі зустрінуться такі, які робитимуть неправильно, недобре і просто підло. Я хочу, щоб ти не забував: у кожної людини має бути шанс виправитися. І кожен вважається невинним доти, поки не доведене зворотне.

    12. Вбережи себе від зайвих переживань

    Біль і драма слідуватимуть за тобою упродовж усього твого життя. Уникай людей і подій, які не вносять в твоє життя нічого, окрім переживань, інтриг, розчарувань і хаосу. Життя занадто коротке, щоб витрачати його на це.

    13. Ти не центр Всесвіту

    Життя на Землі було до твого народження, триватиме воно і після того, як ти покинеш цей світ. Не зациклюйся виключно на собі, допомагай іншим людям, надихай їх на нові звершення. Залиши свій слід.
    Зроби так, щоб після того, як тебе не стане, про тебе було кому згадати.

    14. Роби щось добре щодня

    Так, у сучасного життя скажений темп, але ми ніколи не буваємо зайняті настільки, щоб у нас не залишилося часу на добро. Поступитися іншому місцем в метро, допомогти старому перейти дорогу або донести важкі сумки з магазину. Будь людиною, яка готова протягнути іншим руку допомоги.

    15. Будь собою

    Ти унікальна людина. І ти можеш зробити в цей світ свій вклад. У тебе є таланти, розвивай їх і ніколи не змішуйся з натовпом.

    16. Твоє слово має бути вартісним

    Уважно вибирай слова, які вимовляєш. Намагайся говорити правду і завжди дотримуватися обіцянок. Пам’ятай, що ти маєш бути людиною, яка відповідає за свої слова.

    17. Будь привітним

    Стався до людей добре і не будь різким. Це не так вже і складно, якщо подумати.

    18. Твоя мама завжди буде поруч

    Я завжди буду поряд з тобою. Настане день, коли я фізично не буду присутня, але знай: я назавжди залишуся в твоєму серці і в твоїх спогадах.

    19. Вибирай з розумом

    Наречену, партнерів по бізнесу, друзів і сусідів.

    20. Будь хоробрим

    Будь хоробрим настільки, щоб визнати, що тобі потрібна допомога інших людей або що прийшло час покинути свої починання, тому що вони зазнали краху.

    Будь хоробрим настільки, щоб зуміти сказати “прощавай” тому, чому вже не місце в твоєму житті і “привіт” новому.

    А які поради ви дасте своєму синові?

    Справжня свобода неможлива без відповідальності. Свобода без відповідальності стає сліпою і руйнівною силою, сваволею, що закриває очі на дотеперішні здобутки, нищить наявне добро – особисте та суспільне – і ставить під сумнів особисте та національне «завтра».

    оли Син вас визволить,
    то справді станете вільні.

    Ів. 8, 36

    Дорога в Христі молоде в Україні та на поселеннях!

    Із великою радістю, як і щороку, хочу скористати з нагоди Квітної неділі, урочистого В’їзду Христа-Господа в Єрусалим, щоб звернутися до вас із пастирським словом. Адже молодь, за словами Папи Франциска, – це Боже «тепер» нашої Церкви й народу, в якому Бог прагне об’явити свою присутність, своє милосердя і своє спасіння. Як це зробив Христос тоді, коли входив до свого царського міста та започаткував урочистий прихід свого Царства у смиренному служінні, так Він у своєму вічному «тепер» через вас хоче сьогодні нести у світ своє світло і свою надію. Від вашої відкритості до Христа, чутливості до того, чим сьогодні живе ваша Церква і народ, від вашої здатності брати відповідальність за себе і світ – залежить майбутнє.

    За нещодавніми соціологічними опитуваннями, більшість молодих українців найважливішою цінністю свого життя вважає свободу. Варто зауважити, що такої позиції дотримується і велика частина дорослого населення. Для пострадянського українського суспільства такий ціннісний орієнтир можна вважати справжнім проривом. Справді, після десятиліть поневолення і кривавого комуністичного терору в народу пробудився волелюбний дух предків, який дотепер жоден ворог не зміг ослабити чи загасити. Це й не дивно, адже справжня свобода дає нам можливість засвідчити власну гідність, здійснювати свої благородні прагнення і цілі, робить нас здатними почуватися вільними від будь-якого поневолення, щоб жити в правді і творити красу та добро. Як влучно висловився мій достойний попередник Блаженніший Любомир, «свобода – це можливість творити добро».

    Наприкінці 2013 року нас намагалися позбавити можливості реалізувати нашу національну мрію, – мрію про вільну, соборну, європейську Україну. І цілком невипадково, що супротивні сили обрали мішенню свого удару саме молодь. Церковні дзвони пробудили нашу совість, і ми на Майдані ціною великих жертв відстояли наше право у свободі чинити добро, вільно жити на своїй Богом даній землі. Серед Героїв Небесної сотні були і ваші ровесники – студенти, спортсмени, волонтери, молоді батьки. Вони з Божого вічного «тепер» споглядають на нас сьогодні, щоб знову дзвонами сумління пробудити нас до чуйності та відповідальності. Сьогодні нашу свободу ціною великої самопожертви оберігають від російського агресора захисники на Сході України, яким ми не маємо права завдати удару в спину.

    Дорогі в Христі! Свобода – це не просто людська цінність, якої ніхто не має права нас позбавити. Справжня свобода – це дар Божий, який ми одержали в Христі-Ісусі. «Христос нас визволив на те, щоб ми були свобідні, - нагадує св. Павло і відразу ж застерігає: – Тож стійте і під кормигу рабства не піддавайтеся знову» (Гал. 5, 1). Входячи у стольний град Єрусалим, Господь приносить благовість спасіння, благовість свободи. Цю свободу Він пропонує не як той, хто поневолює і пригноблює. Упродовж нашої національної історії, зокрема в минулому столітті, до нас не раз навідувалися різні «визволителі», які, прикриваючись оманливими гаслами рівності й свободи, приносили зі собою терор, спустошення і смерть. Натомість Христос у смиренному служінні, в якому віддає на хресті своє життя за наше визволення і спасіння, стає джерелом й основою справжньої Божої свободи, що приносить мир, дає надію, кличе до зросту. «Ви бо, брати, покликані до свободи; аби тільки свобода ваша не стала приводом до тілесности» (Гал. 5, 13). Цей заклик до зростання у свободі водночас є закликом до дозрівання у відповідальності. Адже нині ворог нашого спасіння – особистого і національного – знову намагається приспати нашу чуйність. Хоче, щоб ми сприймали свободу як право без особистого зусилля, щоб просто «плили за течією», самі відмовилися від високих устремлінь та ідеалів.

    Справжня свобода неможлива без відповідальності. Свобода без відповідальності стає сліпою і руйнівною силою, сваволею, що закриває очі на дотеперішні здобутки, нищить наявне добро – особисте та суспільне – і ставить під сумнів особисте та національне «завтра». Під час урочистого в’їзду до Єрусалима саме молодь приєдналася до лав Христових учнів і виявила свою відкритість серця та відповідальність перед лицем епохальних змін і потрясінь.

    Дорога молоде! Сьогоднішня євангельська подія вчить нас зріло та відповідально вибирати – ставати на бік правди, добра і справедливості, протистоячи маніпуляціям, підступній пропаганді та пустопорожнім обіцянкам легкого й безтурботного майбутнього. Історія спасіння показує усім нам, що дорога з рабства до свободи – це важкий і тривалий шлях, яким треба крокувати з дня на день, послідовно й витривало. На цьому шляху можливі помилки, але неприпустимо допускатися злочинної байдужості чи легковажності, якими ми самі, часто навіть не помічаючи цього, переходимо на бік нашого противника, самі добровільно повертаємося під його кормигу.

    Сьогодні ми в Україні виявлятимемо нашу національну і християнську зрілість через участь у виборах Президента України. Для когось із вас це, можливо, перші вибори в житті. Саме цей день може стати вирішальним для долі країни на десятиліття, а навіть і для її подальшого існування. Тому закликаю вас до зрілої відповідальності. Тільки зріла особа здатна передбачити наслідки свого вибору та брати на себе особисту відповідальність за них. Не даймо нікому висміяти України, глумитися над кров’ю і стражданням нашого народу, який ціною власного життя виборює справжню свободу!

    Для того щоб ви краще і якомога свідоміше прийняли особисте й відповідальне рішення, хочу пригадати критерії, які свого часу висловив святої пам’яті Блаженніший Любомир і за якими, на його думку, необхідно оцінювати претендентів на пости в органи державної влади: професіоналізм, порядність і патріотизм. Тільки той, хто має всі три риси, може бути гідним нашої довіри. Сьогодні вся наша Церква прикликає благодать Святого Духа на нашу молодь із вірою в те, що її вибір, як і вибір усього нашого народу, буде доброю новиною Україні та світові, подібно як вибір єрусалимської молоді став славною частиною Євангелія самого Христа!

    Молодих вірян нашої Церкви, які не живуть в Україні й не беруть сьогодні участі у виборах, хочу також закликати до відповідальності в наших громадах – церковних і суспільних. Беріть відповідальність за майбутнє тієї країни, у якій перебуваєте, не бійтеся досягати успіху та здійснювати служіння на найвищих щаблях суспільства і в такий спосіб ставати гордістю рідного народу та своєї Церкви. Ставайте активними членами вашої парафії й української громади! Так ви, як Боже «тепер», будете творити краще майбутнє для себе, своїх нащадків, Церкви й усього людства.

    Дорога молоде! Сердечно вітаю вас з цим особливим молодіжним днем! Дякую за вашу активну, зрілу та відповідальну християнську життєву позицію. Будьте певні: хто йде за Христом і ходить у своєму житті Божими дорогами, той завжди досягне благословенної  мети – правдивої свободи й щастя, які ніколи не переминають.

    Благословення Господнє на вас!

    † СВЯТОСЛАВ

    Дано в Києві,
    при Патріаршому соборі Воскресіння Христового,
    у день Святого преподобного Марка, єпископа Аретусійського,
    і Кирила диякона, і інших, що з ним при Юліані-мучителеві постраждали,
    11 квітня 2019 року Божого

    Отцям-душпастирям доручаємо зачитати вірним це Послання після кожної  Божественної Літургії у Квітну неділю, 21 квітня цього року.

    Перший пішов! В Житомирі розпочався 27-й ДДМ. Парафія святого Йоана з Дуклі гостинно прийняла 657 учасників котрі завітали до нас з п’ятдесяти шести парафій нашої України!

    Перша половина дня минула напрочуд спокійно. Ми готували гостям чай, спілкувалися та знайомилися з найпершими учасниками. Загалом цілий день прожили згідно розпорядку.

    Від 13-ї години команда організаторів відчула справжній смак прийому півтисячної спільноти молоді. Дякувати Богу ми всім встигли послужити. Гості були зареєстровані, ситі та зігріті.

    Відкриття стартувало за розкладом, після традиційної Коронки до Божого Милосердя. Запальна ведуча Тетяна Столярчук в дуже оригінальний спосіб познайомила нашого єпископа Віталія Кривицького SDB зі спільнотою молоді. Називаючи парафію та місто з котрого прибула молодь, останні промовляли вголос «Я Господній слуга». Так, власне і пройшов перший конкурс 27-го ДДМ. Найгучнішою була молодь з Довбиша за Житомира (парафія св. Софії). Проте фінальний двобій зрівняв сили суперників. В результаті солодкий приз парафії отримали спільно.

    Прозвучали такі бажанні привітання та заохочення від духовенства. Насамперед до молоді звернувся настоятель парафії святого Йоана з Дуклі – о. Павло Шевчук OFM. Отець поділився свідченням про нещодавно пережите паломництво до Меджугор’є, котре організовує паломницький центр «У руках Марії». Будучи вже досить мудрим та досвідченим священиком, отець вкотре переконався що дуже важливо зуміти стати правильним інструментом в руках Божих. Чого, власне, нам і побажав. Також отець слушно зауважив, Господь буде творити чудеса в нашому житті. Для цього треба лише: відчути, полюбити та поділитися.

    Звернення єпископа було влучне та лаконічне. Кожен з нас є паломником. Насамперед паломники – це організатори, котрі вийшли на зустріч учасникам ДДМ ще в лютому місяці адже саме тоді розпочалась підготовка до ДДМ. Проте в житті дуже важливо знати місце куди ми йдемо і не завжди варто знати за чим. В такий спосіб добре тренуємо своє серце в довірі до Господа Бога. Саме тут і є наші випробування та терпіння. ДДМ – це лише 3 дні нашого життя, проте вже після них ми не маємо права повернутися такими самими, як ми приїхали.

    Урочисте проголошення 27-го Дієцезіального Дня Молоді пролунало під акомпанемент гімну, написаного для Світового Дня Молоді в Панамі 2019р. Анна Господарик з парафії Божого Милосердя люб’язно переклала для нас цей гімн і він зазвучав вже українською! Дякуємо для Ані за її талант та невтомне служіння.

    Отець Вальдемар Павелець SAC на завершення відкриття закликав молодь служити Господу з чистим серцем. «Ось я – Господня слугиня, нехай зі мною станеться по твоєму слову» - адже саме таким є гасло цьогорічного ДДМ. Служінню треба вчитися не один день. Саме тому вже завтра ми продовжимо розумнішати на конференції та праці в групах.

    Молодь мала змогу пережити в тиші годинку часу на Адорації, вступ до котрої дуже делікатно та правильно зробив о. Сергій OFM Cap. Ми почули від отця, що Ісусу не потрібні передумови для пробачення. Він знає нас краще за нас самих. Тому беремо серця і віддаємо їх Його милосердному Божому провидінню.

    Урочисту Службу Божу очолив єпископ Віталій Кривицький SDB. Роблячи провадження до Літургії Слова Божого Його Преосвященство зауважив що Ісус в такий спосіб запрошує нас до столу. Він завжди має поживу для нас, проте також цікавитьсяз цим ми прийдемо до нього. У своїй проповіді Єпископ з перших слів дав зрозуміти, що Бог не діє за логікою людини. Тому коханий пророк Єремія, з першого читання, стає перед переслідувачами. Єпископ Віталій Кривицький констатує факт що багато хто говорить про Єремію неправду. Проте є і такі, котрі його слухають. Насправді ж не будуть говорити, якщо не будуть слухати.

    Хотів цього народ чи ні, але Єремія говорив до них. Адже йому було важливо казати слова Господа. Те, що люди хотіли чути інше – це вже менш важливо. Так от ті, котрі чують не те, що хочуть і зрештою не хочуть з цим миритися – білять гроби, як фарисеї.

    Натоміть Євангеліє розповіло нам історію з життя Ісуса, коли його вкотре хотіли вбити. Тут варто підкреслити що камінці були приготовані не для того, щоб прогнати, а саме вбити. Перед цим належить суд. А суд не можна здійснити не вислухавши. От Бог і промовляє до несправедливих суддів. І не чують вони тому, що не вміють слухати. Власне як і кожен з нас.

    В особистих стосунках з Ісусом принципово важливим є донести почуте слово не спотворене власними фільтрами та егоїзмом. Донести до своїх дітей, родин та друзів справжнє Слово Боже. Вміти слухати це часами важче ніж бачити. Бога не можна побачити, але його можна почути. І проголошувати почуте слово може абсолютно кожен з нас. Кожен з нас є пророком. Цей дар ми отримали при Хрещенні.

    Господь закликає слухати. Той Бог, котрий промовляв до Єремії і той, кого чуємо ми у своєму серці – це один і той самий Бог. Слухаймо Бога і Він ніколи не дасть нам заблукати.

    Амінь!

     

     

    Тест: Олександра Кісельова

    Фото: c. Франциска Туманевич

     

    Як знайти в цьому баланс? Це не так складно і витратно, як здається, тому що є необхідний мінімум, який формує ті самі позитивні відносини дітей і батьків.

    1. Використовуйте спрямовану увагу
    Доведено, що кількість часу, проведеного з дитиною, не так важлива, як його якість. Підлітку, щоб залишатися в контакті з батьками, може вистачити навіть десяти хвилин дружелюбного, близького спілкування в день. Тільки щоб не про уроки. Дошкільникам, звичайно, потрібно більше.

    2. Розмовляйте (на це є час)
    Варто знайти в собі сили, щоб спілкуватися навіть в автомобілі. Півгодини, а то і годину спілкування або хоча б активного слухання - хай не кожен день, а коли є настрій - потрібні і дитині, і вам. Можна коментувати те, що відбувається за вікном, обговорювати що-небудь абстрактне.

    3. Читайте (дошкільнику і молодшому школяреві)
    Якщо є час тільки на один вид спільного дозвілля, краще вибрати цей. Багато дітей читають мало, але й віддані читачі іноді перестають читати до 12-13 років, коли починається «завал у навчанні». Однак пам'ять про роки, проведені за книжкою з батьками, не проходить даром - і після 18-20 юність знову відкриває книжку. Крім того, спільне читання дає можливість підморгувати один одному, обмінюючись цитатами. Це створює відчуття спільності. Особливо здорово читати довгі епопеї: це спокій, стабільність, ритуал, і діти до такого звикають.

    4. Будьте батьками, а не гувернером
    Якщо у вас мало часу, не треба його витрачати на сварки і спроби виховувати дитину по дрібницях. Інакше він весь піде саме на це! Знаєте такий прийом - розділити всі справи на термінові і не термінові, а також потрібні і не потрібні? Так ось. «Чомусь ти-знову-розкидав-шкарпетки» - це справа не термінова і не потрібна. Зрозуміти це важливо, але важко: психологічно саме ті батьки, у яких часу на дитину мало, відчувають провину і намагаються хоч якось дати їй увагу, чіпляючись за перший-ліпший привід до комунікації. Тут треба постаратися видихнути, пом'якшити серце і використовувати 20 хвилин, що залишилися до сну якось інакше. Якщо в школі не дуже, цієї теми на щоденній основі теж краще уникати. На це потрібно знайти додатковий час.

    5. Виховуйте в головному, а не в дрібницях
    Повірте, ми ненавидимо тільки ті моралі, які нам читають, коли ми вже нагрішили. А гарну проповідь на абстрактну тему всі і завжди слухають з розкритими ротами! Сійте розумне, добре, вічне на здоров'я. Якщо транслювати ідеали спокійно, то відрази до них не виникне навіть у підлітка. Все, що є у вас, все, що допомагає вам у житті, - на практичних прикладних прикладах, а також в притчах, творах світової літератури і де завгодно ще.

    6. Іноді беріть дітей з собою у справах

    7. Не завантажуйте почуттям провини ні себе, ні дитину
    Так, вам треба працювати, вам треба жити своїм життям. Можливо, у вас і на це немає сил. Або бажання. Можливо, ваша дитина взагалі живе з іншим батьком, а вас бачить епізодично. Яких тільки ситуацій не буває в житті. Постарайтеся не гризти себе і не злитися на дитину, коли вона з'їдає ваш останній ресурс. Ідеальних батьків не буває. 

    Глава Православної Церкви України Блаженніший Епіфаній перебував у Львові з першим архиєпастирським візитом. 11 квітня, він за чашкою кави поспілкувався із журналістами. В дійстві взяли участь президент ГО "СЄ.У" Юрій Зошій та намісник Сергій Степанюк