m4

25-26 березня відбулася перша піша мандрівка екіпи св. Теклі на гору Хомяк.

Ця мандрівка стала початком пізнання світу та самих себе, переосмисленням

свого життя. Мандруючи в молитві та роздумах споглядаючи дивовижну

красу навколо себе розумієш, що ти створений Господом, щоб піклуватися та

оберігати цей світ. Йдучи своєю життєвою стежиною, сіяти в серцях людей

зерно надії, любові і віри. В мандрівці, як і вжитті трапляються перешкоди та

випробування і лише довіряючи Богові ми можемо вийти на шлях

істинний,тому що немає нічого неможливого в Господа. Ця мандрівка стала

початком нашої скаутської подорожі дорогою, що веде до дому люблячого

Отця.

m5

m

 

 

Чуваймо! Як і кожного року, наші вовки, гуртуються на велике щорічне свято вовченят, - Великі Лови. Які традиційно пройдуть у червні. З нетерпіннням чекаємо на великі змаги та пригоду. Вже сьогодні Громади готуються на таборувння та Старту. На якому побачимо: яка з Громад нестиме знамення 1-ої Громади року.

dzungli

Детальна інформація: у внутрішній кореспонденції Проводу! Чуваймо! З усіх Сил! А згодом і на сайті!

kart v

 

FB IMG 1492644892360

 
"На одному з пагорбів росли три дерева. Одного разу вони розговорилися про свої надії та мрії. 
 
Перше дерево сказало: «Коли-небудь я хотіло би стати скринькою для скарбів. Мене заповнили б золотом, сріблом і дорогоцінним камінням. Мене прикрасили б різьбленням, і кожен би бачив мою красу».
 
Друге дерево сказало: «Я хотіло б стати великим кораблем. Я перевозило б царів і цариць по хвилях в усі куточки землі. Всі відчували б себе в безпеці через мою міцність».
 
Третє дерево сказало: «Я хотіло би вирости і стати найвеличнішим деревом у лісі. Люди б бачили мене на вершині пагорба, милувалися б моїми гілками і думали б про Бога і про те, як близько я до Нього. Я стало б найбільшим деревом всіх часів і народів, і люди завжди б пам'ятали мене». 
 
За кілька років їх молитов, прийшли лісоруби… 
 
Один підійшов до першого дерева і сказав: «Це гарне дерево, напевно, я зможу продати його теслі», і почав його рубати. Дерево було щасливим, бо тесля міг зробити з нього скриньку для скарбів! 
 
Біля другого дерева лісоруб сказав: «Це міцне дерево, я зможу продати його будівельникам кораблів». Друге дерево зраділо, бо воно було на шляху до здійснення своєї мрії. 
 
Коли лісоруби підійшли до третього дерева, воно злякалося того, що його зрубають, і мрія не здійсниться. Один з лісорубів сказав: «Мені не потрібно якесь особливе дерево, я візьму це», і зрубав його. 
 
Теслі зробили з першого дерева ясла. Їх поставили в хлів і наповнили сіном. Це було зовсім не те, за що дерево молилося! 
 
З другого дерева зробили маленький рибальський човен. Його мрії стати величним кораблем і перевозити царів зруйнувалися. 
 
З третього дерева зробили колоду і залишили її лежати у темряві. 
Минули літа, і дерева забули про свої мрії… Та одного разу в хлів прийшли чоловік і жінка. Вона народила Немовля, і Його поклали в сіно у яслах, зроблених з першого дерева. Чоловік хотів би, щоб у дитини було дитяче ліжечко, але сталося так, як сталося. І раптом дерево зрозуміло всю важливість цього народження і те, що в ньому лежить найбільший скарб всіх часів і народів! 
За кілька десятиліть група людей пливла в рибальському човні, зробленому з іншого дерева. Один з них втомився і заснув. Поки вони пливли, почався сильний шторм, який змусив дерево подумати, що човен не досить міцний, щоб всі були в безпеці. Тоді люди розбудили сплячого. Він встав і сказав:
 
«Заспокойся!». І шторм миттю припинився. І тут дерево усвідомило, що воно в своєму човні перевозило Царя царів! 
 
І одного разу хтось прийшов до третього дерева, з якого зробили хрест. Його несли вулицями, і натовп плював в Того, хто його ніс. Коли вони зупинилися, Людину прибили до дерев’яного хреста і підняли вгору, щоб Він помер на вершині пагорба. Коли настала неділя, дерево зрозуміло, що воно стояло на вершині пагорба і було до Бога настільки близько, як це було можливо, тому що Ісус Христос був розіп'ятий на ньому. 
 
Сенс цієї історії в тому, що коли все йде не так, як ти хочеш, пам'ятай, що у Бога є план для тебе. Якщо ти довіряєш Йому, Він дасть тобі дорогоцінні дари. 
Кожне дерево отримало те, що воно просило, але зовсім не так, як вони собі це уявляли. 
 
Ми не завжди знаємо, які плани у Бога для нас. Ми лише знаємо, що Його шляхи – не наші шляхи, але Його шляхи – завжди найкращі.

calendar111

Вовченята що готуються переходити у вітку скаутів вітають нашу спільноту!

"Хресна дорога" - це молебен, що спонукає нас до глибоких роздумів над муками Ісуса Христа. Цей духовний скарб переносить нас думкою у ту сиву давнину, коли Пилат засудив Ісуса на смерть. Хресна дорога - це також свідоцтво вічної незгасаючої любові Христа до нас, адже Він пролив свою невинну Кров заради нашого спасіння.

Фрагмент з молитви:

Його вели дорогою, як вбивцю,
 І грізний натовп голосно ревів,
 І раз-по-раз з ненавистю сміливці
 Жбурляли камінь у Царя Царів.
 Вінок терновий наливався кров’ю,
 Плювалися в обличчя вороги,
 А Він дивився лагідно, з любов’ю,
 І йшов прощенням стати за гріхи.
 Покірно шлях протоптаний стелився,
 Аж до Голгофи – сповнений людей…
 А на Голгофі натовп розділився:
 На тих, хто розпинав, і на дітей.
 Стояли поряд фарисеї й учні,
 Стояла Мати, й воїнство солдат…
 І хоч роки летять, як води з кручі,
 Перед Христом народи знов стоять.
 І, як тоді, з нас кожен вибір має:
 Прощення попросить чи так пройти…
 Ісус біля Голгофи всіх чекає –
 Тож ким для Нього нині станеш ти?
 Знов розіпнеш чи схилишся покірно?
 Ким станеш ти для Божої сім’ї?
 Наш Цар Царів любов Свою безмірну
 Тобі дарує. Тож прийми її!


  

 ВСТУПНА МОЛИТВА

 Зупинись людино на хвилинку, ти у цьому світі лише подорожній. Не поспішай. Задумайся...Проживи кожне слово цієї молитви. Воно йде від серця Христа до твого серця з надією увійти і оселитися.
 Якщо серце твоє стискає біль за Нього і за брата свого - оселя душі твоєї стане рідною Йому, а Його мир осінить її благодаттю. І ти відчуєш мить єднання з Христом.
 Коли ж серце стогне від ран світу цього і стікає вже кров'ю, а відчай хоче зруйнувати твою оселю - поринь в серце Ісусове.
 Воно вмістило весь Всесвіт. Обійми цю Безмежність гарячою любов'ю - й пекучі сльози залікують рани. Твоє серце вже ніколи не зможе відірватись від Христа, і ти захочеш йти з Ним по цій дорозі.
 Господи, настав час посту, час роздумів над Твоїми страстями, над твоїми великими стражданнями, що їх переніс з любові до нас, Ісусе! Вірю, що тобі в той час було дуже важко, але не зважаючи на це Ти сказав: «Прийдіть до мене всі втомлені і обтяжені і я заспокою вас». Сьогодні я прийшов до тебе, Господи, бо мені також не легко у моєму бурхливому молодому житті. На цій хресній дорозі хочу просити у тебе допомоги, щоби могти перенести усі випробування, що чекають на мене, просити у тебе сили, щоби вистояти у часі спокуси, а зараз хочу просити у Тебе любові, аби могти тебе наслідувати до кінця.
 Ісусе, Спасителю наш, на доказ Твоєї безмежної любові до нас і для нашого спасіння Ти хотів прийняти пониження, погорду, несправедливе засудження і найболючішу смерть на хресті.
 В подяку за Твою любов, на перепрошення за наші гріхи і щоб випросити ласки витривалості в доброму, хочемо тепер роздумувати про Твої муки й смерть.
 Дай, щоб ми цю Хресну Дорогу провели на Твою славу й на користь наших душ.

Отче наш, Богородице Діво

  (Звучить голос Вступ)
  
Претерпівий за нас страсти,
Ісусе Христе, Сину Божий
Помилуй нас


  

Стація перша. 
Пилат засуджує Ісуса на хресну смерть


Люде Божий, поклонися
Святий люде, знеси пісню,
Прославляй Христа Ісуса - 
Спаса світу, Князя миру

  
 Пилат засуджує на смерть Христа...
 Розпни! – кричить оскаженілий натовп.
 Як часто ми виносим вироки свої
 Керуючись ненавистю. І кричимо: Розп’яти!
 …А він покірний. Він пішов на смерть
 Заради нашого спасіння.
 Життя віддав, щоб кожен вічне життя мав...
 Отож покаймося, щоби не мучило колись сумління.

  

 Ти, Ісусе, стоїш перед натовпом, що бездумно чекає смерті, а очі Твої осяйні спрямовані в Небо... А серце відкрите і звертається то всіх людей: «О, дитино! Життя - це не іграшка. Ти ще не знаєш вартості життя... І прийде мить, коли душа твоя в болю схлипне: «Візьми серце моє, Ісусе, і живи в мені. Без Тебе я ніщо. Засуди мене, Господи, бо заслужила я кари. Суди Твої праведні. А неправедний вмиває руки...».

 — Мати Божа, Діво Пресвята, молися до свого Сина за душі наші, щоб не померли ми без каяття. Амінь.

 Ісусе. Тебе засуджено на смерть. Ти є невинний і я знаю, що Тебе несправедливо звинувачують. Однак, будучи невинним і знаючи, коли, як і де помреш, Ти відважно прийняв свою долю. Так Господи, і в моєму житті є такі хвилини, коли я мушу прийняти ту дорогу, що стелиться переді мною. Це може бути самотність, після втрати дорогої мені особи, або зневаги, чи насмішки навіть найближчих друзів, і власне через те, що хочу йти твоєю дорогою. А можливо це тривожне очікування тяжкої операції, або якесь рішення, що змінить хід мого життя назавжди. Існують певні хвилини, коли мені доводиться приймати життя таким, яким воно є в дійсності. Мені важко, у мене виникає страх перед майбутнім. 

 Ти Ісусе кажеш: Прийдіть до мене всі струджені і обтяжені і я заспокою вас. 

 Я цілковито віддаю себе у твої руки та йду за тобою вперед, щоби вчинити життя кращим для себе та інших.

  

(Голос ст1)

 Глянь, душе грішна, ось пред всім людом
 Судить Ісуса  Пилат своїм судом.
 Хоч Го святим зве і руки вмиває,
 Кров неповинну на смерть осуджає. («Глянь, душе грішна»)
  
Претерпівий …

 

1428820196 1397978308 165303

Нехай душу сповнить легкість,
Нехай пташки заспівають!
Радістю своїх пісень
Хай тебе вони вітають
З Великоднем - святом віри
Й нескінченного добра!
З воскресінням дивовижним
Сина Господа - Христа!
Хай в цей день усе, що в серці
Іноді болить тобі
Божа ласка і любов
Вилікують назавжди!
Нехай серце заспіває
З ніжністю: "Христос Воскрес!"
А душа хай відмовляє
Те ж: "Воістину Воскрес!"

rsz 20170414 201203

Дякуємо скаутам вовченятам скауткам за варту біля Плащаниці та молитовні чування. Дякуємо Громаді св. Франциска. Куреню св. Йосафата. Мандрівникам кола св. Йосипа. Мандрівницям екіпи св. Теклі.

 

FB IMG 1492272965916

Скаути взяли участь в екуменічній Хресній Дорозі вулицями Києва

FB IMG 1492272973276

FB IMG 1492273017281

FB IMG 1492178908619

Дорогі читачі, ми продовжуємо наше переживання Пасхального Тридення. Ми вже пережили час Останньої Вечері, молитви Ісусу у Гетсиманському Саду, вирок смерті, розп’яття, смерть і поховання нашого Господа. Сьогодні ж надходить Велика Субота, час тиші, час перебування нашого Господа у Гробі.

«Зійшов у відхлань» - зійшов до країни смерті. Саме це формулювання Символу віри, якому літургійно відповідає сьогоднішній день Великої Суботи виражає у особливий спосіб досвід нашого часу.

Мабуть, жоден з пунктів Символу віри не є таким далеким та незрозумілим для нашої сучасної свідомості. Переживаючи ці дні, апостоли своєю поведінкою дають нам можливість зрозуміти, що вони втратили надію. Для них сталося щось подібне до «смерті Бога». Той, хто був посланий Богом - мертвий, лежить у гробі і як наслідок, настала цілковита порожнеча. Більше немає жодної відповіді. Але в той же час, коли вони таким чином говорили між собою і не могли вже бачити Бога фізично, то не помітили, що саме ця їхня надія живе посеред них. Що «Бог», чи радше той образ, який вони собі створили про Нього, мав умерти, щоб бути більшим, ніж раніше. Їхній образ Бога, в який вони намагалися втиснути істинного Бога, треба було зруйнувати, щоб вони могли побачити небо і Його безмежну велич. Отже, зішестя Господа в ад дає нам зрозуміти і пригадує, що до християнського Об’явлення належать не лише слова Бога, але також і Його мовчання. Лише якщо ми Його пізнали як мовчання, то можемо сподіватися, що почуємо і Його слова, які випливають з мовчання[1].

У Велику П’ятницю наш погляд передусім був скерований на Розіп’ятого Христа. Сьогодні ж, Велика Субота є днем «смерті Бога», днем, який виражає нечувану дійсність сучасного світу, а саме, що Бог неприсутній у ньому, що гріб закриває Його настільки, що Він вже ніколи не прокинеться. Його існування не потрібно вже навіть заперечувати, вистачить Його просто ігнорувати. «Бог не живе, і це ми Його вбили» - ці слова Фрідріха Ніцше, щодо мови, то належать подіям Великої П’ятниці, однак змістом виражають подію сьогоднішнього дня: зійшов у відхлань[2]. Наскільки ж великою є спокуса жити без Бога, коли все можна собі дозволити, коли можна самому стати мірилом праведності, коли можна самому посудити інших, коли можна собою замінити Бога у своєму житті… І деколи, йдучи за цим помилковим розумінням свободи, яке так по суті робить нас невільниками такої свободи, ми вбиваємо Бога у нашому житті. А Він залишається вірний Богу Отцю, полюбив нас до кінця і сходить до відхлані, щоб свою любов проявити всім праведникам, які з вірою Його чекали.

Відхлань, ад – передусім означає самотність, в яку більше не проникає світло любові і яка таким чином є справжньою покинутістю існування. Насправді точно відомо лиш одне: є така ніч, така самотність, куди не долинає жоден голос; є такі двері, через які можемо пройти лише самі – двері смерті. І по суті, будь-який страх світу, врешті-решт є страхом перед цією самотністю. Смерть є такою абсолютною самотністю. А кожна самотність, в яку вже не може проникнути любов є адом. Отже, Христос зійшовши у відхлань переступив ворота нашої найбільшої самотності. Там, де до нас уже не долинає жоден голос, там є Він. Таким чином, ад переможений, чи точніше – смерті, що була адом, більше не існує. Ад і смерть вже більше не тотожні, хоч у єврейській мові вони й виражаються тим самим словом, тому що посеред смерті є життя, живе любов. У Христі сам Бог вступає до відхлані, де простір позбавлений комунікації, який Він перемінює у простір Своєї присутності. Це не є прослава смерті, однак через те, що Бог за посередництвом Христа відвідав його, він перестав бути місцем самотності[3].

Відтепер адом, чи, як каже Святе Письмо, другою смертю (пор. Од 20,14) – є лише добровільна замкнутість людини на пропоноване вічне життя[4].

У Велику Суботу літургія мовчить, це день великої тиші, коли маємо можливість зупинитися, зазирнути до свого серця, душі і єднаючись з Пресвятою Дівою Марією, з боязню та надією очікувати Воскресіння Господнього, яке вже так близько… Саме для Неї в цих днях сповнюється пророцтво Симеона, мечі пробив Її Непорочне Серце. Пробили, однак не в стані були позбавити Її віри та повного віддання Богу. В цих суботніх годинах була єдиною особою на землі, яка вберегла віру, не дивлячись на те, що відбувалося, що Вона чула і бачила. Саме тому Свята Церква до сьогоднішніх днів особливим чином прославляє Її у суботи, згадуючи передусім Її приклад віри, проявлений у Велику Суботу. Вона очікувала на все з вірою, любов’ю та надією. Вона єдина не буде бігти до Гробу, Вона не потребувала там бути – бо віра стала Її опорою. Просімо Її про заступництво для себе і наших близьких, щоб випрошувала нам дар віри, дар надії та любові.

Дорогі, ця Пасхальна Таємниця, яку ми переживаємо, це не тільки згадка про щось, що колись і десь відбулося. Це сьогоднішня дійсність. Христос і сьогодні своєю любов’ю перемагає гріх та смерть. Зло у будь-якому образі ніколи не має останнього слова. Кінцева перемога належить Христу, належить правді і любові! І якщо ми готові разом з Ним страждати і вмирати, тоді Його життя стається і нашим життям. А до цього ж ми всі покликані!

о. Сергій Павліш, СМ

20170406 201007 resized

Як і кожного року, протягом останніх 8-ми років, ми пройшли молитовною Ходою Замковою горою, - Хресна Дорога. Шлях не тільки Сина Божого. Але й наш життєвий шлях, у Його співстражданнях. Цілий день, у четвер, нас випробовувала погода. У Львові падав проливний дощ. Але за годину до початку молитви проясніло.

Дякуємо всім: членам коша св. Юрія Змієборця за спільну молитву: в наміренні миру в Україні, в наміренні розвитку нашої спільноти та наших родин.

20170406 201440 resized 

ДОРОГА МИЛОСЕРДЯ та ЛЮБОВІ

Милосердний Боже, прихід Твого Сина на Землю змінив хід історії людства. Через Сина Ти уклав Новий Заповіт з людиною і кожен, хто увірує в Нього буде мати життя вічне. У Сині Ти показав Свою велику Любов до грішників і подав надію на Спасіння. Ця любов торкає до нині серця багатьох, спонукаючи до навернення.
Через Свого возлюбленого Сина Ти закликав вірних Тобі до милосердя, цей заклик чуємо і ми у цей теперішній час.
Отче небесний, визнаємо, що Милосердя – дар, що сходить з Висоти, від Тебе, Отця – Світла. Тож смиренно просимо Тебе, Милосердний Боже, благослови нас на ці духовні роздуми над хресним шляхом Твого Сина. Щоб сподобились ми пізнання Твоєї любові і, натхненні Твоїм Святим Духом, ревно творили діла милосердя, уподібнюючись до Тебе, нашого Милосердного Отця.
Амінь.

 

Молитва: Ісусе, Сину Милосердного Отця, у цій хвилині ми згадуємо про суд над Тобою. Водночас згадуємо про ув’язнених та про всіх позбавлених волі.

 

Роздум:
Тоді в Єрусалимі це був вирок, винесений людьми над Сином Божим. Спочатку це були лише лихі думки в серцях, котрі з часом переросли у наклепи. Потім вирок став судом кількох. А далі спокушений, засліплений натовп зажадав смерті.

 

Скільки подібних вироків відбувається тепер? Подивляє те, що люди, засуджуючи інших, твердо переконані, що таким чином роблять добро. Зауважмо, що через осудження і вироки, світ добрішим не став! Правда є та, що через наші щоденні осудження ближніх, виключення їх із кола друзів, знайомих, відкинені нами люди добрішими від цього не стали!

 

Осуджені, засуджені, вони потрапляють під кару ізольованості, стають приречені на самотність. Це все веде до знищення у них людського образу і подоби. На кожного з них ми накладаємо клеймо: Ти небезпечний!

 

Небезпечний? Це тому, що хтось так сказав? Через те, що хтось так вирішив?

 

Виявити милосердя – це найперше допомогти відновити образ Божий і Його подобу тим, хто добровільно чи недобровільно втратив синівство, втратив достойність називатися дитиною Божою.

 

Виявляючи милосердя ув’язненим, ми нагадуємо їм про свободу душі, яку вони можуть повернути через розкаяння і навернення до Бога. Виявляючи милосердя осудженим, ми повертаємо їм достойність бути любленими, бути учасниками Христової сім’ї – Церкви.

 

Ісус нас просить, щоб ми були милосердними, як Отець.

 

Багато прислухалось до заклику Спасителя. І тепер багато осуджених, відчувши любов до них, відновили на собі образ і подобу Отця. Більше того, вони самі стали милосердними до інших ув’язнених. Багато засуджених у місцях позбавлення волі вступили на дорогу святості. Любов породжує любов!

 

Тепер хочемо повірити в силу Божої Любові. Хочемо виявити милосердя найперше до тих, кого ми вже самі осудили. І також до тих, хто був засуджений іншими.

 

Молитва: Ісусе, прости нам, що не завжди зуміли виявити милосердя. Тепер йдемо з Тобою, засуджені з Тобою. З Тобою і задля Тебе робимо діла милосердя.

 

Господи, ми, грішні раби Твої, яким Ти дав безцінний дар милості, благодаримо Тебе за Твоє велике Милосердя, яке Ти показав нам у Сині Твоєму, і в нашому Господі, Ісусі Христі.
Ти одягнув нашу людськість, щоб дати життя Твоєю божественністю;
Ти возніс нашу низькість і підняв з упадку;
Ти дав життя нашій смертності і приніс виправдання нашій грішності;
Ти простив гріхи наші, просвітив розум наш, осоромив ворогів наших і прославив смирення наше.

 

Ти закликав нас, щоб ми прийняли Твоє Милосердя, що більш бажане, ніж всі жертви і всепалення. Ти закликав нас, щоб ми свідчили Твоє милосердя перед всіма струдженими і зневіреними.
Тож благослови нас, Милосердний Отче, щоб сподобились ми бути учасниками Твого Великого Діла Спасіння, щоб творячи діла милосердя, сподобилися Твого Царства тут, на Землі, і там, на Небі.

 

Амінь.

 

 

 

 

aukcion

День 12 благодійного проекту #30днівДляЖиття присвячуємо
18-річній Іринці Іванчак!

Підвіска Кавове Серце
Смачно пахне кавою і корицею :)

Впродовж 30 днів своїми руками буду створювати вироби, які автоматично будуть переходити у Благодійна скарбничка і їх можна буде придбати на благодійному аукціоні. Кошти надходитимуть на лікування людині, для якої присвячено день і виріб.
***********************
Іринка Іванчак, 18 років
Діагноз: гостра мієлоїдна лейкемія (рак крові)
Дівчинка проходить лікування проходить у Польщі, м. Вроцлав.
Ціна життя - 120 000 євро.
Реквізити для допомоги Іринці Іванчак:
Картка ПриватБанку 5168755523536551
Роман Іванчак 
**********************
Умови участі:
Кожен з нас наділений певним Талантом, Вмінням та має цікаві чи унікальні Захоплення!! Тож, пропоную Вам долучитися до команди благодійників і допомогти своїм талантом іншим!!!
Друзі, долучайтесь!
Впродовж 30 днів Ви виконуєте будь-яку цікаву діяльність (мистецьку, творчу, спортивну, кулінарну чи ін.), яку фіксуєте у вигляді фото, відео чи в будь-який інший спосіб та поширюєте на своїй сторінці з хештегом #30днівДляЖиття
У дописі потрібно зазначити дитину, якій адресується Ваша допомога та реквізити картки батьків (інформація про дитину є вище). 
ДОПОМОЖЕМО РАЗОМ!!!

article 1906 0

Розважання над Святим Письмом: 10. 04. 2017 (Мт. 24. 3 - 35)
У сучасному світі часто можна почути: «тепер такий час що жити не переступивши Заповіді Божі не можливо, мусиш так поступати, бо… втратиш свій імідж, втратиш прихильність, втратиш роботу і т.д. Одного разу доводилося розмовляти з однією особою і вона сказала так: «якщо б я почала жити по правді без обманів на роботі, без відмивання грошей, то мене завтра б вигнали з роботи…» І так досить часто можна почути аналогічні заяви, щодо неможливості життя згідно Божих Заповідей. У книзі «Откровення» Христос говорить, що забере свої дари від церкви в Лаодікеї, через те, що вона «ні зимна ні гаряча» (Од. 3. 14). Часто наше християнство є «літеплим», як описує пророк. Ми не хочемо вийти із оболонки своєї вигоди, щоб шукати Царство Небесне, а хочемо жити у власне задоволення, тому порушуємо Заповіді. «Не може слуга двом панам служити» (пор. Мт. 6. 24). Хоч багато людей можуть сьогодні жити, нехтуючи Божими заповідями, але це не є приводом щоб так жити нам. Якщо ми вважаємо, що сьогодні потрібно переступати Божі Заповіді, бо інакше жити не можливо, то для нас вже настав цей описаний Христом час: «Через те, що розбуяє беззаконня, любов багатьох охолоне». Коли ми погоджуємося, що мусимо грішити, бо «такий час», то вже наша любов охолола. Тому молимось щоб горіти любов’ю до Бога і ближніх щоб зігріти тих, які «вмирають від холоду зневіри, байдужості, гніву, заздрості, пожадливості». 
Повний текст для глибших роздумів:
3. І коли він сів на горі Оливній, його учні приступили до нього насамоті й запитували: “Скажи нам, коли це буде і який буде знак твого приходу й кінця світу?” 4. Ісус у відповідь мовив їм: “Глядіть, щоб ніхто не звів вас.
5. Багато бо прийде в моє ім'я, що будуть казати: Я – Христос, – і зведуть багатьох. 6. Ви почуєте про війни та воєнні поголоски; глядіть же, не тривожтесь, бо треба, щоб це все сталося, але це не кінець ще.
7. Народ бо на народ повстане й царство на царство. Голод, чума та землетруси будуть по різних місцях, 8. та все це – початок страждання. 9. Тоді видадуть вас на муки й уб'ють вас; вас будуть ненавидіти всі народи імени мого ради.
10. Багато тоді спокусяться і видаватимуть один одного й будуть ненавидіти один одного. 11. Чимало лжепророків устане і зведуть багато людей. 12. Через те, що розбуяє беззаконня, любов багатьох охолоне.
13. Але хто витримає до останку, той спасеться. 14. І ця Євангелія Царства буде проповідуватись по всьому світі, на свідоцтво всім народам. І тоді прийде кінець.
15. Отож, коли побачите “мерзоту запустіння”, провіщену пророком Даниїлом, поставлену на святім місці – хто читає, нехай розуміє! – 16. тоді ті, що в Юдеї, нехай втікають у гори;
17. а хто на покрівлі, хай не сходить узяти речі з своєї хати, 18. і хто в полі, хай не повертається назад узяти свою одіж! 19. Горе вагітним і годуючим за тих днів! 20. Моліться, щоб ваша втеча не сталася зимою, ані в суботу.
21. Скорбота ж: тоді велика буде, якої не було від початку світу аж понині, та й не буде. 22. І коли б ті дні не були вкорочені, ніхто б не врятувався; але заради вибраних будуть вкорочені дні тії. 23. І коли хто скаже тоді вам: Глянь, ось Христос, чи онде, – не вірте,
24. бо встануть лжехристи та ложні пророки, які чинитимуть великі знаки й чуда, щоб, коли можна, звести навіть і вибраних. 25. Ось я попередив вас. 26. Коли вам, отже, скажуть: Ось він у пустині, – не виходьте; ось він,.у криївках, – не вірте!
27. Як блискавка, що на сході блисне й вмить аж на самім заході сяє, так буде й прихід Чоловічого Сина. 28. Де бо є мрець, там і орли зберуться. 29. Негайно по тих днях скорботних сонце затьмиться, місяць не дасть більше свого відблиску, зорі падатимуть з неба і захитаються небесні сили.
30. Тоді на небі з'явиться знак Сина Чоловічого, і тоді заридають усі племена землі й побачать Чоловічого Сина, що надходитиме на небесних хмарах з потугою та славою великою. 31. Він пошле своїх ангелів із сурмою вельми голосною, і ті зберуть вибраних його з чотирьох вітрів, від одного аж до другого кінця неба.
32. Від смоковниці навчіться притчі. Коли віття її стає м'яке й вона листя виганяє, ви знаєте, що близько літо.
33. Отак і ви: коли це все побачите, знайте, що він уже близько під дверима. 34. Істинно кажу вам: Цей рід не промине, поки не збудеться все це.
35. Небо й земля перейдуть, але слова мої не перейдуть. 36. А про той день і годину ніхто не знає, ані ангели небесні, – лише один Отець.

Підготував бр. Любомир Кушнір ЧСВВ

scout-331849 960 720

Вовченята вже на полюванні) А Ти? Таборова весна триває. Збірки на природі та в лісі))) Скаутинг, скаутинг, скаутин,г скаутинг. Пригода триває завжди. Починається з кожного з нас! Чуваймо! 

 

 

Вечеря Ісуса із Лазарем та Його вхід в Єрусалим – події не закриті в минулому. Вони стосуються нас і сьогодні. Бо таїнственну вечерю Христос буде споживати з нами, через своє низходження. Адже Божественна Літургія – трапеза Його тіла і крові.

shevchuk kvitna nedilya

Після неї ми увійдемо в наше місто – наше щоденне життя і перед нами постане той самий вибір, як тоді перед людьми в Єрусалимі. Ми можемо прийняти і отримати спасіння й життя або відкинути це. Бог приходить, але вибір є за нами…

На цьому наголосив Глава і Отець УГКЦ Блаженніший Святослав під час проповіді на Архиєрейській Божественній Літургії 9 квітня у свято Входу Господнього в Єрусалим у Патріаршому соборі Воскресіння Христового.

У Священному Писані один із ключових образів, яким Боже Слово відкриває істину є образ Бога, який приходить: «Наш Господь не є закритим сам у собі, а грядущим; Він є Богом, який рухається, Богом, який приходить до людини. Сьогоднішнє свято Входу Господнього в Єрусалим у собі несе один єдиний зміст і благовіст – “гряде наш Господь”». Навіть більше, кожна подія Страсного тижня є також розкриттям істини про прихід Господній до нас.

Євангельське читання цього дня має дві частини. Насамперед у ньому йдеться про дивну вечерю, що є «прообразом Тайної вечері, яку Ісус буде споживати зі своїми учнями перед своєю смертю на хресті»: «У домі Лазаря Той, хто воскресив, і той, кого воскресили, разом споживають вечерю. Дивна та вечеря! Учора наш Господь викликав людину з гробу, яка вже чотири дні перебувала в рабстві смерті, а сьогодні з нею вечеряє. Ба більше, сестра Лазаря на тій вечері помазує Ісуса... Бо у Священному Писанні помазували миром лише царів, священиків і пророків. Але це помазання показує нам щось глибше: та вечеря є ніби одкровенням внутрішнього життя Пресвятої Тройці, яка запрошує людину розділити з нею її вічне життя у воскресінні».

А інша частина – Христос, входячи в Єрусалим, зустрічає молодь, яка першою Його впізнає і приймає як Того, на якого так довго чекали, який може сповнити всі мрії молодої людини. «Його вхід має кілька глибоких ознак. Найперше, це низходження, приниження – сьогодні Його вітають у славі, а за кілька днів від нього відречуться і скажуть, що немає іншого царя за римського кесаря; сьогодні стелять одяг перед ослям, на якому Він в’їжджає в Єрусалим, а за кілька днів з нього самого здеруть одяг і Він нагим предстане перед світом, а його одіж розділять між собою розбійники, що його розпинали, кидаючи жереб; сьогодні ріжуть галузки з дерев на знак сприйняття Єдиного, який несе перемогу, а за кілька днів Його розіпнуть на хресному дереві і не будуть очікувати від нього, що Він дасть їм життя, а заберуть від Нього самого життя», – пояснив він.

Та серед тих людей, які бачать Христа, який подібно, як цар Давид, що заснував Єрусалим, сідає на жереб’я і входить у місто, є особи двох категорій. Одні, подібно, як молодь, інтуїтивно відчують Бога як Царя, тому, аби перед Ним відкрити своє життя, вони до Його ніг стелять свою одіж (свою роль у суспільстві, своє завдання). А є інші, які в момент Його входу, прагнуть Його вбити. Людина по-різному сприймає Бога, що до неї хоче  наблизитися…   

Далі проповідник продовжив: «За кілька днів ми побачимо, як державні мужі й політики будуть бігати по церквах, жодної Літургії до кінця не вислухаючи, до Причастя не приступивши, аби зробити гарну фотографію і гарно показати себе. А пізніше, тут, в Києві, не вагаючись, вони підпишуть будь-який закон, який буде смертним засудом сімейних цінностей. Вони поклоняться новій атеїстичній ідеології гендеру, називаючи її чомусь «європейськими цінностями». Буквально за кілька днів сила політиканів заповнять наші храми і посвячуватимуть паски, але не завагаються за 30 срібняків продати національну українську ідею, аби показати себе новоявленими месіями, а насправді вони є бешкетниками, які руйнують Українську Державу, виступають проти самих засад суспільного державного буття і називають себе патріотами».

Однак, за словами Блаженнішого Святослава, за кілька днів те саме, можливо, зробимо і ми, прості громадяни України. Адже нині ми освячуємо вербу, а коли перед нами постане життєво важливий вибір, ми не зуміємо нашу віру втілити в наші вчинки. І, можливо, будемо відрікатися від того Господа, якому співаємо сьогодні «осанна».

«Сьогодні Церква запрошує відкрити ентузіазм євангельської молоді! Я сьогодні вітаю вас, дорога молоде, студенти, діти… Вітаю вас, які вбачаєте в Ісусі Христі свого справжнього лідера, а його навчання і Слово сприймаєте як те, що дає вам силу, аби йти вперед». – привітав із християнським днем молоді, що завжди в УГКЦ святкують у Вербну неділю, Глава УГКЦ.

 

2a

5 березня.  І Неділя Великого Посту: Хвала Тобі, Христе, Царю вічної слави.

Не хлібом самим житиме людина, але кожним словом, що виходить з уст Божих. Мт 4, 4

           Ця неділя стала знаковою у житті Скаутів Європи в Україні. Після святої літургії, в саду монастиря св. Онуфрія, відбулася церемонія вступу в екіпу святої Теклі (шанованої в лику рівноапостольних) Мандрівниць.

 1a

 Молода екіпа св. Теклі прагне навчитися служити ближнім, мандруючи дорогами, що провадять до дому люблячого отця.

 

 

papa2

"Залиште світ кращим, аніж застали його", - слова Бейдена Пауелла. Ці 2 особи та історії життя гідно наслідують цей приклад. Святійший Отець разом з отцем Донатті - який вже 45 років капелан скаутів. Маємо честь Його знати. Та приклад жертвенного капеланства. "Бачити, чути, слухати, радити, але не втручатися" - основна місія капелана в скаутингу. "Все інше поручіть Богові. Що не зможете чи не вмітимете зробити. Господь зробить за Вас. Якщо на це Його воля"

j5

З 31.03.2017 по 02.04.2017 відбувся виїзд для гуртка "Сокіл" куреня св.Йосафата на сколівщині.Хлопці відпрацьовували навики в'язання піонірки.вечером у суботу було урочисте прийняття в гурток Максима Гнатовського.В ночі з суботи на неділю відбулась велика гра,в якій наші скаути використовували знання азбуки Морзе,знання місцевості і дружність гуртка.В неділю було святкове частування і вручення призів. До нових вилазок та таборів! Чувайте!

j1

j2

 

j3

j4

j6

j7

j8

j9

Погляньмо сьогодні на себе. Ми часто нарікаємо, особливо на нове, незнане, чіпляємося за старі схеми, ховаємося в зручних рамках нашого життя, боїмося щось змінити. Дбаючи про зону власного комфорту, перешкоджаємо життю і оновленню.

shevchuk molod 5080b
 
Будучи молодими за віком, ми часто шкодуємо за минулим і поводимося як «старі за духом», відчужуючись від всього довколишнього світу, замість його змінювати, боїмося нового, замість його пізнавати, і нарікаємо на все, що нас провокує жити в повноті та зростати.
 
Такими словами звернувся Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав у своєму традиційному Посланні до молодіна Квітну неділю 2017 року.
 
Предстоятель пишучи про пасивність молодих людей, пригадав, як торік у Кракові на Світовому дні молоді таких дівчат і хлопців Папа Франциск назвав «диванною молоддю», яка вже в молодому віці «виходить передчасно на пенсію».
 
«Отож сьогодні закликаю всіх вас: не нарікайте! Не нарікаймо на наші негаразди, бо можемо їх побороти», – просить задуматися Глава Церкви молодих людей.
 
На його думку, ми доволі часто в різних обставинах «зіштовхуємося з людьми, які спокушають нас нарікати, пропонують нам дешевий популізм − без великого зусилля отримати те, що вигідно і комфортно, те, що улещує наше вухо, але є порожньою обіцянкою без жодної відповідальності, те, що гарно звучить, але не дає життя і сили для позитивного будівництва».
 
«Політикани, – мовиться далі у Посланні, – часто маніпулюють нашими почуттями, думають вузькокорпоративними цілями, рейтингами, наступними виборами, замість того щоб щиро піклуватися про майбутнє рідного народу та про спільне благо. Не підтримуймо тих, хто спекулює труднощами та викликами! Не заламуймо рук, але йдімо за Христом та самі будуймо своє оновлене майбутнє! Будьмо з тими, хто творить нове, хто є запорукою нової, відновленої, живої України», – закликав Блаженніший Святослав.
 
Глава УГКЦ запевнив молодих людей, що Церква є з ними, – «з тими, хто не нарікає, а діє, хто бачить майбутнє і заради нього працює». «Церква проповідує Христа, який входить до Єрусалима і який силою Святого Духа приносить нам велику зміну й підтримує тих, хто її приймає», – мовиться у Посланні.
 
«Закликаю вас, дорогі молоді друзі, прожити наступний тиждень у вірі та особистому довір’ї до великого Бога, який заради нас стає малим і заради нас вмирає на хресті, щоб воскреснути і дарувати нам життя вічне. Хай ваша віра стане для вас силою, що допоможе переживати різні виклики та випробування, які траплятимуться на шляху. Нехай супроводжує вас на ньому Пресвята Богородиця, яка є прикладом діяльної відповіді на Господній заклик», – побажав Блаженніший Святослав молоді.

v ch

Дякуємо Богові за дар спільно проведеного часу в молитві та роздумах над Божим Словом та Христовими страстями

Кіш св. Юрія Змієборця)))

Наша Хресна Дорога вовченят:

v ch2

ЗУПИНКА І

Ісуса засуджують на смерть

Ісусе, Ти став перед судом людини, Хоч Ти є Предвічний Бог – сама правда.

Ти вмів говорити, як ніхто з людей, але не скористався силою слова. Ти, Слово Боже і відвічна Мудрість, промовив до всіх найпереконливішою мовою – терпінням. Ти хотів нас, вразливих на справедливість і кривду, навчити глибини мовчання.

Ми є найближче до Тебе, якщо в терпінні вміємо мовчати. Царство Боже будується у тиші. Мій Спасителю, Ти стояв перед Пилатом і мовчав.

Стань при мені, коли прийдуть тяжкі дні випробувань і терпінь. Хорони мене від бунту, жалю, замкнутості серця. Дай мені Твого Духа.

Будь зі мною, Христе, засуджений і терплячий. Вірю, що у час випробувань мені допоможе Твоя Всемогуча Божа рука.

ЗУПИНКА ІІ

Ісус Христос бере на Свої рамена хрест

Мій Ісусе, хрест, який поклали на Твої плечі, був Твоїм хрестом. Поклали його люди, але дав його Отець Небесний. Ти любив той незвичайний дар – символ справжньої любови. Ти заслужив у Отця на велике довір’я, і Він нагородив Тебе хрестом відкуплення.

Ти також маєш до мене довір’я, якщо ділишся зі мною терпінням – Своїм хрестом. Я є часткою Твого Містичного Тіла.

У це важко повірити, але мірилом Твоєї вибраності є терпіння.

Мій хрест є виключно моїм хрестом, який вибрав для мене Отець, а поклала Твоя Христова терпляча, а отже вирозуміла рука. Будь зі мною, щоб я витривав у любові до кінця під його тягарем.

v

ЗУПИНКА ІІІ

Ісус Христос перший раз падає під тягарем хреста

Спасителю, Ти впав на каміння. Пригнічений не стільки тягарем хреста, скільки тягарем зла. Яким же Ти був знесиленим!

Ісусе, Ти знаєш мої упадки.

Як у кольоровому калейдоскопі, пропливають: сумніви, відступництва, відречення, зради, брак любови. Ти все це знаєш, Ти бачиш мене наскрізь.

Ти, котрий падаєш на землю, – був і є моєю силою до підняття.

Ти знаєш, як важко людині піднестися до нового життя.

Твій погляд, повний муки, іде за мною, переслідує мене. Твоя ласка – палюча, невідступна.

Бачу, скільки Ти зусиль докладаєш, щоб я сьогодні міг постійно, знову і знову вертатися до Тебе. Ісусе терплячий. У Тобі вся моя надія і сила.

 

ЗУПИНКА ІV

Ісус зустрічає Свою Матір

На Твоїй Хресній Дорозі перед Тобою стала Твоя Мати. Що відчуло тоді Твоє Серце? Адже мав таке вразливе Серце, Спасителю.

Ти плакав так звичайно, по-людськи над Єрусалимом, над гробом Лазаря-приятеля.

Твоя любов була такою сильною навіть у ті тяжкі дні. Ти назвав їх – "Це моя година”. Ти не боявся завдати болю Матері. Її терпіння було Твоїм. Ти брав на свої плечі не лише біль Матері, але біль усього світу – і мій також.

Нині, Ісусе, Ти стоїш біля мене і разом із терпінням даєш мені Себе. Ти вирізьблюєш Свій образ у моєму серці.

Шукаю і віднаходжу Твій погляд, як колись Пречиста Мати – Марія.

Мене підтримує Твоя велика любов. Вона наказує мені довіряти великим, хоча й таким таємничим Твоїм планам щодо мене.

ЗУПИНКА V

Симон з Киренеї допомагає Ісусові нести хрест

Тяжким є хрест світу. Терпіння завжди є тягарем, який забирає останні сили.

Киренейчик змушений нести хрест – допомагає.

Чи справді Ти не міг донести хреста на Голгофту?

Ти був всемогутнім, навіть і тоді, коли ніс хрест на Голгофту. Однак, незважаючи на це, людська допомога виявилася необхідною.

Моя участь у терпінні є найпрямішою дорогою до Тебе. Коли ми беремо Твій хрест із любов’ю, це розв’язує важку проблему терпіння.

Ти ніс свій хрест величчю своєї любови. Сьогодні Ти також, як колись із Киренейчиком, ділишся зі мною Своїм хрестом, бо любиш мене.

Ти так близько у моїй самотності! Ти найліпше розумієш мене, коли люди не розуміють. Ти чекаєш, коли моє серце почне битися для Тебе.

 

 

 

 

ЗУПИНКА VI

Вероніка обтирає Ісусові обличчя

Твоя ласка така різна: вона нагинає, підносить, пориває, стишує.

Такою ласкою, наче вогонь, палючою, Ти запалив серце Вероніки. Вона пробилася крізь юрбу, щоб обтерти Твоє Боже, понівечене, обпльоване Лице. Вона була відважною жінкою.

Ти і від мене жадаєш відваги. Відваги довготривалої, на кожен день. Справжня відвага є терпеливою. Тоді ми все розв’яжемо з любов’ю.

Поняття часу є людською річчю. Вчини, Господи, щоб дні, які відділяють мене від Тебе, стали "моєю годиною” – нехай вони будуть наповнені Тобою, як серце Вероніки.

 

ЗУПИНКА VII

Ісус Христос падає вдруге під тягарем хреста

Ти лежиш на дорозі лицем у поросі і бруді. Безсилий, зламаний болем. Мовчиш, а міг же силою Слова Божого кинути на коліна бездушну юрбу.

Так дуже ранять нас гострі, шорсткі слова. Обурює кожна несправедливість. В ту мить ми забуваємо, що завжди належимо до Тебе. Ми є членами Твого Містичного Тіла, Голови, укоронованої терням.

Ти обрав тяжкий вид смерті, який упокорює, щоб промовити до нас найбільшою любов’ю. Наша любов є надто легка. Ми хочемо перебувати з Тобою, але з тим Ісусом, прославленим, з гори Тавор, але боїмося бути при Тобі, коли Ти принижений.

Ісусе, будь зі мною. Нехай Твоя сила скріплює у часі мого терпіння.

ЗУПИНКА VIII

Ісус утішає плачучих жінок

Жінки оточили Тебе. Жаліють Тебе. Ти даєш їм, на перший погляд, жорстку відповідь: "Над собою плачте, а не наді Мною”.

Сьогодні ми розуміємо Тебе, о Христе.

Жалість – то не любов, а любов – це не слова.

Пустота наших слів вражає. Тому ми мусимо взяти щось від Твоєї Муки, щось від Вероніки і щось від принишклого Киренейчика.

Потрібно заглибитися у себе. Там ми відшукаємо Тебе через участь у нашому хресті, який є завжди Твоїм хрестом.

 

 

ЗУПИНКА ІХ

Ісус падає втретє під хрестом

Ти не втримався на зболілих ногах, лежиш, придавлений хрестом. Тобі відомий кожен різновид болю.

Ти бажаєш, щоб я завжди був сильним, але хочеш, щоб я пізнав свою слабість.

Проте Ти вимагаєш, щоб я підвівся з упадку. Ти впав, щоб мені вислужити силу підняття, неустанного починання спочатку.

Як же Тобі не довіряти, Господи!

І все-таки, незважаючи на все: як це важко для мене – довіряти!

Навіщо слова – Ти й так усе знаєш. Я весь перед Тобою. Увійди в закутки і щілини моєї душі і серця. Захищай її від сумнівів і вагань. А коли вони надійдуть – нині вже прошу: дозволь мені підвестися Твоєю силою.

ЗУПИНКА Х

З Ісуса здирають одіж

Ісусе, у тебе відібрали все: свободу, можливість діяти, приятелів. А зараз здирають присохлу до зраненого тіла одіж. Ти й цього собі не залишаєш. Забирають хітон – подарунок Твоєї Матері.

Обнажений Бог стікає кров’ю.

Моє тіло знищене хворобою, спалене гарячкою, понівечене стражданням, тривалими роками праці, безвладне, вимагає людської допомоги. Воно, як і Тіло Христа, є обнажене. Розумію нині, скільки це коштує. Вслухаюся в те, що Ти мусив пережити на Голгофті. Дозволь, нехай спільне терпіння – Твоє велике і моє маленьке – виєднає всім людям силу витривання у доброму до кінця.

ЗУПИНКА ХІ

Ісуса прибивають до хреста

Досі, мій Спасителю, Ти ще міг рухатися. Тепер Тебе розкладають на дереві хреста, прибивають, роблять нерухомим.

Божі долоні, прибиті до хреста, вже не можуть відповідно діяти. Ти повис між небом і землею. Твоя Кров спливає і всякає в землю, зрошує і відроджує світ, спасає людей.

У Твоєму великому болю маліють всі мої терпіння. Мої гріхи, провини згладжує Твоя Божа Мука. Усе затихає у мені, коли бачу Тебе на хресному дереві.

Коли я єднаюся з Тобою – мої сірі, безнадійні дні набирають вартості.

Вони також мають взяти участь у Твоїх терпіннях і принести хоч маленьку користь у Твоїй великій справі відкуплення людського роду.

 

ЗУПИНКА ХІІ

Ісус Христос умирає на хресті

Ісусе, Ти помираєш… "Отче, в руки Твої віддаю духа Мого”.

Смерть народжує нас для нового життя. Вона є переходом до дому Отця Небесного. Уже сьогодні, Господи, віддаю Тобі ту найважливішу хвилину мого життя – годину моєї смерті.

Під хрестом стоїть Твоя Пресвята Мати. Ти обіймаєш її постать останнім поглядом. Ти поручаєш Її Св. Йоанові, кажучи: "Сину, ось Мати твоя”.

Ти бачиш і нас; зауважуєш і мене особисто. Ти знав, що в кожному болю найпотрібнішою є мати.

Саме під хрестом Марія стала матір’ю всіх людей. Кожне народження мусить бути болісним. Як найчистіша з усіх людей на землі, вона породила свого Сина беж жодного болю. Але стоячи під хрестом свого Сина, – вона породила нас до нового життя, життя ласки, у невимовних болях і муках.

З мого страждання також народиться нове життя. У майбутньому, коли стану перед Тобою, побачу тих, для яких моя неміч була силою, а мій біль – ласкою.

 

ЗУПИНКА ХІІІ

Ісуса знімають із хреста

"Звершилося…” Ти врятував світ. Твоє змучене тіло знімають.

Хрест порожній. Ти виконав великий задум Твого Отця. "Немає більшої любові, як життя своє віддати за своїх приятелів…”

Моє життя із Твоїм тісно пов’язане. Ти купив мене Своєю Кров’ю. Ти – моя Дорога, Правда і Життя. Колись і в мене Ти забереш хрест.

А поки що, Христе, коли я є підвладний смерті, навчи мене виконувати Твою святу волю.

Кожна людина іде своєю дорогою, призначеною Небесним Отцем. Ти знаєш мою непостійність. Вчини, щоб усе моє життя було Твоїм і щоб я у всьому довіряв тільки Тобі.

ЗУПИНКА ХІV

Ісуса вкладають до гробу

Поховали Тебе, Христе, у гробі. Від народження аж до смерті ти живеш як людина.

Ми віримо, що Твоє Воскресіння є прообразом нашого воскресіння.

Кожен день на землі наближає мене до Тебе, до Твоєї любові.

Я розумію, мій Ісусе, що страждання не є карою, а Твоєю ласкою. Воно має приготувати мене до зустрічі з Тобою. Ти відкрив мені цю велику правду. Я, Господи, з Твого виноградника.

Ти знаєш труди людського життя.

Прошу Тебе, Сину Божий і Сину Людський, будь зі мною у моїй дорозі до Бога. Віддаю себе цілого у твої Руки, бо Ти найліпше розумієш терпіння, болі світу і мій особистий біль. Христе, Ти є початком і кінцем усього.

 

Львів-Яблуниця -Львів...Мандрівка вдалася! Втомлені ,але щасливі!)))
Пройшли 27 км,здолали вершину в 1680м...Хочемо ще!))) Репортаж 1. Далі буде)))

m3

 

 

m1

m2

m4

m5

papa

Мій найдорощий Ісусе , дякую Тобі, що можу простувати дорогою до Єрусалиму. Ось перед нами видніється гора Тавор, але Ти прямуєш у сторони Капернаума, околиці Галилейського моря, щоб там знайти тих, які підуть за Тобою до кінця - Твоїх апостолів. Перше, ніж об’явити себе людям, Ти об’явився їм – тим, яких Ти сам вибрав і яких сам хотів.
Дивлюсь на них, Господи, та й дивуюся. Чому саме в них, рибаків, Ти звертаєш свій погляд. Ось поглянь: прямує біля синагоги фарисей. Його вигляд є справді виглядом слуги Божого та й слова його проголошують закон Мойсея. Ну якщо не його, то ось там видніється якийсь грецький філософ, який прийшов сюди проповідувати істину філософії. Чому на них Ти звертаєш увагу , але саме на ось цих рибаків ? 
Проте, приглянувшись ближче до них я починаю розуміти, чому Ти вибираєш саме їх за тих, які понесуть Добру Новину про Царство Боже усім народом. Вони дуже добродушні, щирі та відверті! 
Вони не мудрують над тим, що Ти їм говориш. Вони поводяться щиро, як правдиві люди Не розуміють – запитують, обурені – висловлюють , можливо вони не до кінця розуміють , що їх чекає. Але вони щирі та добродушні! Дійсно, вони є скарбом в глиняних посудинах! Господи коли я роздумував, куди мені податися у житті, Ти послав мені людей, які показали дорогу, яка мене захопила. Це були монахи , яких у нас в селі називали добродіями. Вони мене захопили своєю людяністю! Коли я почав шукати корінь цієї людяності, я знайшов Твоє обличчя, яке мене полонили і за поглядом якого я послідував. У моєму середовищі було дуже багато хлопців, які були набагато кращими від мене під кожним оглядом. Та Ти покликав мене. І я до сих пір не можу до кінця усвідомити чому ? Але, найголовніше, що я дуже задоволений дорогою, якою Ти мене провадиш. Так, вона є дуже тяжкою. Та мене підносить щодня, те що Ти мене провадиш, що мої очі кожної хвилі бачать Твої плечі, на яких несеш хрест свій і мій. 
Дякую Тобі за цей дар! 
Люблю Тебе, мій Боже! 
Благослови усіх тих, яких Ти поставив на моїй дорозі! 
(Автор невідомий)

wolf

 

vjacheslav

З 2005-2008 року у смт. Мурафа що на Вінничині діяв скаутський осередок нашої спільноті. Капеланом був покійний настоятель костелу о. Петро Ліхнаровський. В'ячеслав вступив у 12 років до скаутів. Був у всеукраїнському таборі "Медобори-2006". Вічний упокій подай Господи рабу Твоєму!

Майже 5 тисяч людей зібралися у Мурафі на Вінничині провести в останню путь загиблого на Донбасі В'ячеслава Чернецького.

 

Поминальну Службу Божу у римо-католицькому храмі в Мурафі очолив ординарій Кам'янець-Подільської дієцезії Леон Дубравський.

Свого часу В’ячеслав служив міністрантом у цьому храмі.

 

23-річний хлопець пішов на службу за контрактом до війська 2013 року, служив у 36-й бригаді морської піхоти. Загинув 20 березня поблизу села Водяне під час бойового зіткнення з російськими найманцями. Поховали бійця у селі Мурафа Шаргородського району на Вінничині, де живуть його батьки. 

 

40

Все більше і більше духовенство різних конфесій дискутує над темою інтернету: позитиву та негативу. Залежності та роботи в ньому.

Важливо мати міру у всьому. В їжі та питті. В багатьох справах. Так само із інтернетом. Зокрема соціальними мережами ті іграми. Не раз наше сумління може підказувати нам. Чи робимо правильно чи ні. Важливо розбити кожен день тижня на часові ритми.

Скільки часу нам йде на сон?

Скільки на відпочинок?

Скільки на працю?

Скільки на родину?

Скільки на дітей чи батьків?

Скільки на улюблене заняття?

Скільки на комп'ютер?

Скільки на молитву?

Скільки на добрі справи?

Скільки на подорожі?

Якщо пропорція часу складової в якій присутнє використання комп'ютера не перевищує часовий ритм інших подій дня. То ми знаємо - що таке міра чи рівновага в цьому.

В часі Великого Посту нам скаутам. Та й всім мирянам. Добре встановити ліміт часу на використання компютера, планшету чи смартфону. Наприклад, один священик, постановив лише 1 раз в день заходити в соц. мережі. Для публікації подій сайту парафії. Не більше, ні менше. Один скаут взяв обітницю на час посту, - не грати в ігри, протягом 40 днів, на компютері.

Що постановив Ти?

В чому вдається змінюватися, а в чому ні, протягом Посту?

Чи маю Я залежність від соціальних мереж?

Яка найбільша моя слабкість (гріх який повторюю від Сповіді до Сповіді)?

Як часто приступаю до Сповіді та Причастя?

Що ставлю на 1 місце у своєму житті?

 

 

 

SAM 0426

Чуваймо! Дорога спільното! Хочемо поділитися радісною подією. Ми вовченятка, поїхали в мандри до Страдчу. Чудове відпустове місце. Молитовне. Нам дуже сподобалося, в ньому панує гарна молитовна атмосфера. День розпочали Літургією: в нашому храмі св. Онуфрія. Потім вирушили в подорож. 

SAM 0416

Дякуємо нашому Акелі Тарасу Шафранському та Балу - Юрі Масному! За чудову пригоду. Гру та забави. Молитву та відпочинок. Скаутський вишкіл та науку. Надзвичайно насичений день. Нас випробувала і погода: всі чотири пори року ми застали під час таборування. І сонечко (літо), і шквальний вітер (осінь), і мокрий дощик (весну), та сніг (зиму).

SAM 0414

Смачна перекуска. Багаття. Вогнище. Смачні ковбаски)))

З усіх сил!!! До нових зустрічей та репортажів!

IMG 1399-

Мій найдорощий Ісусе , дякую Тобі, що можу простувати дорогою до Єрусалиму. Ось перед нами видніється гора Тавор, але Ти прямуєш у сторони Капернаума, околиці Галилейського моря, щоб там знайти тих, які підуть за Тобою до кінця - Твоїх апостолів. Перше, ніж об’явити себе людям, Ти об’явився їм – тим, яких Ти сам вибрав і яких сам хотів.

Дивлюсь на них, Господи, та й дивуюся. Чому саме в них, рибаків, Ти звертаєш свій погляд. Ось поглянь: прямує біля синагоги фарисей. Його вигляд є справді виглядом слуги Божого та й слова його проголошують закон Мойсея. Ну якщо не його, то ось там видніється якийсь грецький філософ, який прийшов сюди проповідувати істину філософії. Чому на них Ти звертаєш увагу , але саме на ось цих рибаків ? 


Проте, приглянувшись ближче до них я починаю розуміти, чому Ти вибираєш саме їх за тих, які понесуть Добру Новину про Царство Боже усім народом. Вони дуже добродушні, щирі та відверті! 


Вони не мудрують над тим, що Ти їм говориш. Вони поводяться щиро, як правдиві люди Не розуміють – запитують, обурені – висловлюють , можливо вони не до кінця розуміють , що їх чекає. Але вони щирі та добродушні! Дійсно, вони є скарбом в глиняних посудинах! Господи коли я роздумував, куди мені податися у житті, Ти послав мені людей, які показали дорогу, яка мене захопила. Це були монахи , яких у нас в селі називали добродіями. Вони мене захопили своєю людяністю! Коли я почав шукати корінь цієї людяності, я знайшов Твоє обличчя, яке мене полонили і за поглядом якого я послідував.

У моєму середовищі було дуже багато хлопців, які були набагато кращими від мене під кожним оглядом. Та Ти покликав мене. І я до сих пір не можу до кінця усвідомити чому ? Але, найголовніше, що я дуже задоволений дорогою, якою Ти мене провадиш. Так, вона є дуже тяжкою. Та мене підносить щодня, те що Ти мене провадиш, що мої очі кожної хвилі бачать Твої плечі, на яких несеш хрест свій і мій. 


Дякую Тобі за цей дар! 
Люблю Тебе, мій Боже! 
Благослови усіх тих, яких Ти поставив на моїй дорозі! 
(Автор невідомий)

rsz 20170312 162725

Відбулося іменування провідників: куреня св. Йосафата Кунцевича та коша св. Юрія Змієборця. Дякуємо: Назару та Миколі за обране служіння. Сили та наснаги. Витривалості та Божої ласки: на шляху служіня, - провадити хлопців свого куреня та коша. 

Сімя-700x468

До нас про допомогу звернулися:

Зазначимо, що у  Львівському геріатричному пансіонаті проживає понад 360 осіб, у хоспісі в Угневі – 24 людини.

Потрібні такі продукти та речі:

1. Печиво (до кави, до чаю або інше не тверде в пачках);
2. Вафлі;
3. Цукерки (желейки, льодяники, можуть бути шоколадні);
4. Варення, мед, чай в пакетиках;
5. Яблука(приносити з 5 квітня);
6. Постіль (може бути вживана, але чиста)
7. Засоби особистої гігієни (мило, гелі, шампуні, туалетний папір)
8. Памперси, одноразові пеленки.
9. Спідня білизна чоловіча та жіноча, шкарпетки, тапки.

Усіх, хто має можливість спекти, купити або долучитися фінансово до збору та закупівлі пасок, просять долучитись до допомоги.

Окремо для хоспісу в м. Угнів потрібно: праска, карнизи (210 см.), лотки в маніпуляційну, чайник електричний, тонометр, миска велика поливана, диски для двд (б/у), ножиці залізні, приліжкові столики, столик для роздачі їжі.

Збір продуктів та речей триватиме щодня, крім вихідних, з 10.00 до 18.00 за адресою: м. Львів, вул. Вагилевича, 3/2а.

volonter

Всі скаутські організації та асоціації беруть участь в паломництвах до Люрду. Особливо у волонтерському служінні.

volontery

Літургія - завжди супроводжує скаутів та провід)))

volon

Служіння: в особистому житті, у скаутському русі, та яко скаут поза його межами, - гасло мандрівників та мандрівниць скаутського руху

FB IMG 1490055808341
«Той устав і пішов слідом за Ним». 
© Євангеліє від Марка 2:14-17 
 
Євангеліє розповідає про покликання одного з апостолів, хоч усі решта апостолів – хто б це не був: Андрій, Петро, Матей та всі інші – зразу йшли за Ісусом, коли чули Його запрошення. Вони не відкладали це на потім. Саме тому апостоли виконали те призначення, яке для них передбачив Бог. 
 
Скільки разів до нашого серця приходили ті чи інші добрі думки, а ми їх відкладали на потім або взагалі забували про них… Пам’ятаймо, що в нашому духовному житті дуже важливо не відкладати, а відразу йти за тим, що Бог кладе нам на серце, і рішуче втілювати це в життя. Не відкладати, а цим жити. 
 
Коли Бог нас до чогось кличе, то знає, що ми здатні це здійснити. Наша проблема полягає в тому, що ми часто знаходимо виправдання, чому не виконуємо того чи іншого. Бог знає нас краще за нас самих, інакше Він не доручав би нам того, чого ми не зможемо зробити. Якщо відчуваємо, що Бог кладе нам щось на серце, коли приходить якась добра думка чи бажання зробити добрий вчинок, – не відкладаймо, робімо це негайно! 
 
© Владика Венедикт Алексійчук, єпископ Львівський
20170319 155945 resized
Сьогодні, 19 березня, у Хрестопоклінну неділю, вулицями Львова під молитовним проводом Чину Святого Василія Великого з нагоди 400-ліття реформування Василіанського Чину святого Йосафата пройшла Хресна дорога.

Очолив молитовну ходу Високопреосвященний владика Ігор, Митрополит і Архиєпископ Львівський, спільно з Єпископами-помічниками Львівської Архиєпархії УГКЦ владикою Венедиктом та владикою Володимиром. Тисячі львів’ян, духовенство, керівництво міста та області взяли участь у спільній молитві.

Хресна хода традиційно розпочалась о 15.00 год. від храму Архистратига Михаїла (вул. Винниченка, 22) і пройшла до пам’ятника Праведному Митрополиту Андрею (пл. св. Юра, 5).

Наші скаути, як і щорічно, взяли участь у волонтерській безпеці проведення Молитовної Ходи. Дякуємо кошовому коша св. Юрія Змієборця Миколі Пашку, всім скаутам, та Акелі - Тарасу Шафранському і вовченятам за організацію.

cg

«Традиційна загальноміська Хресна дорога – це збереження нашої віри, яка хитається сьогодні під впливом різних обставин. Віри, що слабне з кожним днем. І це ще одна можливість разом зібратись довкола Господа Бога і просити його помочі у цій боротьбі. Маємо єдиними устами і серцем молитись довкола хреста Господнього, благати у нього помочі і порятунку», - наголошує отець Павло Дроздяк, капелан Львівської міської ради.

Дякуємо Богові за дар такої події в нашому місті!

rsz 120170312 143024

Наступила таборова весна. Наближається літо. Яке з нетерпінням чекають всі скаути. Особливо вовченята. Вже, вдруге, поспіль найкращою Громадою року визнано вовченят та Громаду св. Франциска. Під проводом Акели Тараса Шафранського. Бажаємо Вашій Громаді гарної таборової весни та літа. З усіх сил! До нових пригод та звершень! П.С.  Ну і не згордіти!

rsz 20170312 162725

 

rsz 20170312 143042

spovid 2

Сьогодні роздумуємо над вибором постійного сповідника. Кожен мандрівник та мандрівниця має або застановляється над вибором такого душпастира

«Добрий сповідник – це, перш усього, справжній приятель Ісуса Доброго Пастиря. Без цієї дружби дуже важко осягнути те батьківство, що так необхідне для сповідництва»

Підкреслив Папа Франциск на початку своєї промови у ватиканському залі Павла VІ, виголошеної 17 березня 2017 р. до учасників традиційного курсу сповідництва, який щороку у Великому Пості відбувається в Трибуналі Апостольської Пенітенціарії у Ватикані. Серед них були також українські студенти з Папської Колегії святого Йосафата та зі спільноти Василіянського Чину святого Йосафата.

Привітавши присутніх на аудієнції учасників курсу, організаторів та сповідників папських базилік у Римі, Вселенський Архиєрей поділився своєю симпатією до Апостольської Пенітенціарії, називаючи її «трибуналом милосердя», до якого люди звертаються, щоб отримати необхідний лік для своєї душі, тобто, – Боже милосердя. Заохочуючи присутніх застановитись над тим, хто є добрим сповідником і як можна ним стати, Святіший Отець зупинився на трьох важливих аспектах.

Спершу Понтифік зазначив, що добрий сповідник – це, насамперед, добрий друг Ісуса Христа, Добро Пастиря. Бути товаришем Спасителя означає, найперше, плекати як особисту молитву, у якій слід просити дару милосердної любові у душпастирському служінні, так і спеціальних молитов для виконання сповідничої місії. На переконання Папи, сповідник, який відзначається духом молитви, відображає у вірогідний спосіб Боже милосердя та буде забезпечений перед неприємностями та непорозуміннями, які можуть трапитись у сповіді.

«Сповідник, який молиться, добре розуміє, що він є першим грішником і першим прощеним. Не можна простити у сповіді без усвідомлення того, що ти перший є прощеним», – підкреслив Єпископ Риму, зазначаючи при цьому, що молитва є найкращим засобом для сповідника, аби виконувати своє служіння без суворості, непотрібного осудження грішника замість гріха. У молитві, прикликаючи Святого Духа, сповідник повинен просити дару такого серця, яке розуміє проблеми та болі інших, дару покори, щоб визнати прощення Божою благодаттю, даною каянику безкорисливо за посередництвом священиків, що є звичайними адміністраторами Господніх дарів.

По-друге, сповідник – це людина Духа,тобто людина розпізнання. Він покликаний вказувати не на власну волю, а на Божу. Дар розпізнання допомагає сповідникові делікатно розрізнити те, що діється у душі каяника, який відкриває перед ним усе, що має у своєму серці. Розпізнання необхідне також і для того, щоб розрізнити гріховний стан від опанування чи психічних розладів.

А третій аспект торкався того, що сповідальниця є властивим місцем для євангелізації та виховання, адже немає більш автентичної євангелізації, ніж зустріч людини з милосердним Богом. Під час сповіді, іноді, необхідно ще раз об’явити каянику елементарні правди віри та моралі, дбаючи про добро його душі.

Закінчуючи свою промову, Вселенський Архієрей перестеріг сповідників перед неправильною поведінкою, що відображається в оголошеннях про те, що Свята Тайна Сповіді уділяється в якийсь конкретний день та протягом визначеного періоду дня. На переконання Папи, сповідати потрібно завжди, коли про це просять. Він побажав присутнім на аудієнції, щоб вони були добрими сповідниками, які є приятелями Ісуса Христа, здатними до розпізнавяння у Святому Дусі та готовими прийняти можливість євангелізувати.

 

received 1232469003528007

Відбулися педагогічні збори весняної декади проводу коша св. Юрія. Скаутинг починається з кожного з нас. Яким буде наступне покоління залежить від їх проводу. Все що сьогодні вкладено в них. Завтра повернеться винагородою - особистим та спільнотним розвитком

FB IMG 1489791975874

Бог знає що ми недосконалі, нам лише потрібно не забувати про особисту відповідальність перед Ним за свої вчинки і справи. Коли ж зробили помилки, не ставаймо десять разів на ті ж самі граблі, щоби переконатись у їх негативних наслідках, а погляньмо на них як чергову нагоду до змін на краще. Піднімись і йди далі! Бо не можна дивитись на власне життя як на набір випадковостей, — Бог за нас Сина свого віддав на смерть. А мир і спокій до нашого серця приходить тоді, коли за будь яких обставин чи ситуації ми намагаємось побачити волю Господа, коли маємо віру в Його безмежну доброту і завжди пам’ятаємо про Бога. Коли ж уповання наше — в Господі, коли Бог в нашому житті на першому місці, — то тоді ніколи не загубимося у сучасному світі. Так станемо незалежними від світських марнот та умовностей, впевнені і свідомі нашого призначення на цій землі.

p2

Відбулася мандрівка кандидатів в мандрівники Молодої Дороги. Незабутня пригода. Мандри снігом. Молитва. Родуми над Життям: "Ватра Життя". Дякуємо нашому Крайовому Назару Єременку за допомогу в логістичних питаннях та організаційних моментах педагогіки мандрівки. Було випробувально та весело. Ми мандрівники-початківці хочемо подати тим які ще пробують себе в горах кілька порад:

p3

  1. НЕ ходіть в гори зимою без досвідчених мандрівників-повідників! А зима в Карпатах починається з кінця листопада (з першим снігом) і закінчується в середині квітня – коли сніг майже повністю розтанув, окрім високих вершин. Шквальний вітер, хуртовини, триметровий сніг, туман – цього краще уникати навіть досвідченим , не те що новачкам. Якщо ви все-таки не можете всидіти на місці довгою зимою, то варто вибирати легкі маршрути поблизу вашого дому.
  2. НЕ ходіть в гори самостійно! Потрібно йти в невідомі маршрути разом з досвідченим провідником. Та й навіть відомі вам маршрути можуть стати фатальними, якщо не мати на підмозі хорошого друга. Також не мандруйте в компанії незнайомих людей – вони можуть вас покинути у складній ситуації, та й гори на людей впливають по різному – можлива неадекватна реакція через стрес.
  3. Враховуйте «гірський фактор» погоди! Не вірте прогнозам погоди для гірської місцевості, адже на висоті, – особливий тип клімату. Найгірша можлива погода в горах, – це дощ та туман. Також варто ходити Карпатами «разом із сонцем» – вставати в 5 годині на світанку і не ходити горами вночі, в темряві.
  4. Купуйте якісне спорядження для гір! В першу чергу мова йде про міцне та зручне взуття. Одяг має бути легкий та непромокаючий (бажано 2 комплекти), адже погода в горах мінлива. Також варто брати в похід: якісний рюкзак, сірники та запальничку, ліхтарик, ніж, аптечку, залізну кружку, казанок, хороші сонцезахисні окуляри і при бажанні – фотоапарат. Якщо ж це довгостроковий похід, то + палатку, спальник і карімат (найвищої якості та міцності). Бажано, щоб вага цих речей була мінімальна, адже кожен лишній грам, – це додаткова біль для спини.
  5. Не забувайте про воду! Вода в горах – це основне, особливо, якщо ви йдете в серйозний довготривалий похід. Їжа теж важлива, але без води в горах, ви не протягнете і дня, особливо в спеку. Запитуйте місцевих людей, де можна поповнити запаси протягом маршруту, а також економте вашу воду, адже невідомо коли буде наступне джерело (якщо воно взагалі буде).
  6. Готуйтеся до походу – займайтесь спортом! Варто постійно тренуватись, адже фізичні навантаження в горах для «звичайної» людини значні. Потрібно бігати чи просто багато ходити, займатись з різноманітними спортивними снярядами. Адже без належної підготовки, піший похід на вершину, з повним 80-літровим рюкзаком, може легко перетворитись з веселої прогулянки на жахливе випробування для туриста, як в емоційному, так і в фізичному плані.
  7. Завжди беріть із собою в похід карту та gps-навігатор! Також часто уточнюйте ваш маршрут із місцевими жителями, якщо ти точно не знаєте дороги. Проте тут варто врахувати специфіку спілкування з горянами. Якщо для гуцулів: «та то близько, пів години йти, десь 5 кілометрів», то на практиці, часто, – це зовсім не близько, 2-3 години в швидкому темпі і 10-15 кілометрів шляху, як наслідок. Все це тому, що місцеві жителі часто мають набагато кращу фізичну форму ніж туристи, – в міру складних умов їхнього місця проживання. Отож, в таких випадках не варто розслаблятися, зупинятися чи зменшувати темп, а часто – навпаки краще його наростити!
  8. Налаштовуйтесь на похід психологічно, особливо на складні маршрути! Це може здатися дивним, але мені завжди допомагало. Якщо ви йдете на гору вперше, то варто перед початком мандрівки розпитати лідера групи чи провідника, як довго триватиме подорож і загалом про її складність, адже вийти на гору Михалків раз в рік, це далеко не те саме, що мандрувати по Мармароському масиву три дні. Кожен маршрут має свої певні особливості і варто їх знати ще до початку подорожі та добре підготуватися до них!
  9. Новачок чи найслабший в групі завжди попереду! Таке важливе і невід’ємне правило всіх походів в гори. Це робиться для безпеки всіх учасників мандрівки. Адже діти, жінки, хворобливі чи просто погано підготовлені люди, з часом, починають відставати і можуть заблукати в горах. Щоб цього не трапилось, досвідчені і сильніші учасники походу не дозволять слабшим відстати, а також постійно підганяють їх, щоб вони не робили занадто довгих привалів і не затримували інших.
  10. p

P. S. Ну і на завершення! Найбільш придатна їжа для гір, – це шоколад, фрукти, сухофрукти, печення, сухарі, хліб, жарене м’ясо, «мівіна» чи мюслі. Хороший запас грошей теж не завадить (не менше 500 грн.), адже в горах постійні проблеми з транспортом і часто єдиний спосіб добратися додому – це дороговартісне таксі.

p4

Щасливої дороги, друзі! З Богом!

Чуваймо! Слава Ісусу Христу!

kartynka

Відповідь: Коли ми використовуємо слово «заздрісний», то зазвичай маємо на увазі людину, яка заздрить комусь, хто має щось, чого немає у неї. Цей вид заздрості є гріхом і не є характерним для християн; навпаки – він, швидше, показує, що ми все ще перебуваємо під впливом наших власних бажань (1 Коринтянам 3:3). Послання до Галатів 5:26 говорить: «Не ставаймо марнославними, не дратуймо одне одного, не заздрім одне одному!» (тут і далі – сучасний переклад Українського Біблійного Товариства).

Біблія говорить нам, що ми маємо володіти бездоганним видом любові, якою Бог полюбив нас. «Любов довго терпить, любов милосердна, не заздрить, любов не величається, не гордиться, не поводиться непристойно, не шукає свого власного, не спалахує гнівом, не задумує лихого» (1 Коринтянам 13:4–5). Чим більше ми фокусуємося на собі й наших власних бажаннях, тим менше ми здатні зосереджуватися на Богові. Коли наші серця грубіють до правди, то ми не можемо звернутися до Ісуса та дозволити Йому зцілити нас (Матвія 13:15). Але коли ми дозволяємо Святому Духові контролювати нас, то Він виробить у нас плоди нашого спасіння – любов, радість, мир, довготерпіння, ласкавість, доброту, віру, лагідність і стриманість (Галатам 5:22–23).

Заздрість свідчить про те, що ми незадоволені тим, що Бог нам дає. Біблія ж говорить нам бути задоволеними тим, що ми маємо, – тоді Бог ніколи не покине та не відступить від нас (Євреям 13:5). Аби боротися із заздрістю, нам необхідно ставати більше схожими на Ісуса й менше – на себе. Ми можемо пізнати Його за допомогою вивчення Біблії, молитви та спілкування зі зрілими віруючими. У процесі того, як ми будемо вчитися служити іншим, а не собі, наші серця почнуть змінюватися. «І не пристосовуйтеся до цього віку, але змінюйтеся оновленням вашого розуму, щоб ви пізнавали, що є Божа воля: добре, приємне і досконале» (Римлянам 12:2). 

Хтось колись давно сказав: «Заздрість – це хвороба розуму». Мало хто з нас по справжньому розуміє сенс цього висловлювання. Дехто взагалі готовий філософствувати та розмірковувати на рахунок цієї якості, яка безумовно притаманна будь-якій людині. І не варто сперечатися через вислів «будь-якій…», адже так чи інакше заздрість відчуваємо ви всі, тільки кожен з нас по-різному.

Що ж це за така людська риса і до якої категорії слід її відносити: добре чи погане? Одні люди приховують, що їм притаманна заздрість, а інші здатні відверто її демонструвати. Вона може приховуватися у вигляді приємного компліменту з нотками бажання або ж навпаки, створювати відразливе враження про людину. У будь-якому випадку, з якою би метою її не демонстрували, заздрість не може характеризувати людину з хорошої сторони.

Звичайно, можна сказати, що заздрячи, людина здатна досягти чогось більшого. Це заперечувати безглуздо. Але все-таки краще коли у ролі мотиваторів у людини виступають дещо інші почуття, ніж це неприємне відчуття погоні за чимось кращим і чужим.

І справді, заздрість вражає розум. Кожен з нас повинен усвідомлювати та визнавати, що він має все те, на що заслужив та за що боровся. Не розумно заздрити другу, який купив автомобіль, якщо ви самі не здатні так наполегливо працювати для досягнення цілі. Або ж потай злитися на подружку, яка схудла, бо вона також для цього безумовно приклала чималі зусилля.

Заздрячи, одна людина злиться на іншу лише тому, що вона щось робить і тим самим доводить, що на це здатен кожен. Вона ненавмисне залучає нас до цього своєрідного змагання «хто кращий», хоча з іншої сторони нас же ніхто не примушує. Просто у людей така натура, що вони, зазвичай, не люблять пасти задніх і тому сердяться на людину, яка чогось досягла. Саме тому і всі інші повинні діяти, щоб стати кращими, адже простіше все життя просидіти, нічого не роблячи ніж довести, що ти нічим не гірший.

Але й не слід заперечувати те, що заздрість хороший стимулятор. Більшість людей самі визначають норми свого життя. Вони здатні поставити собі розумні рамки, пріоритети, послідовні цілі. Їх мало що хвилює крім побудови свого життя. І це вірно. А ось ті, що прийшли на землю просто існувати, покликані заздрити і злитися. Адже у них не вистачає стимулу і бажання для того, щоб боротися за мрію. Тому й доводиться орієнтуватися на оточуючих «ідеалів». До того ж байдикування зазвичай виправдовується недостатньою силою волі, безглуздими комплексами і невдалої долею, яку людина не почала вчасно та правильно формувати.

Якщо подумати логічно, то стане очевидним, що люди, які борються за щось, проживають цікаве життя, вони знаходять те, що шукали незалежно від того чи це гроші, слава чи може сім’я та благополуччя. А ось ті, хто увесь свій дорогоцінний час присвячує обговоренню інших, переглядом величезної кількості телепередач і перечитуванням журналів про красиве життя тільки те й роблять, що внушають собі, немов «там» жити можуть лише інші. Їхнє існування протікає однаково, із заздрістю, яка таке враження, вирвалася і супроводжує людину ще з пелюшок.

У тому випадку, коли заздрість все ж дозволяє людині чогось досягти, вона (заздрість) поступово зникає. У цьому разі важко назвати її поганою рисою характеру. Так, вона деякий час вражала мозок і психіку людини, але при цьому змусила її жити і домогтися якихось результатів.

А ось той тип заздрості, який проявляється навколо всього, що оточує людину, вже можна сміливо називати хворобою. Цей порок уже може вплинути на зміни в характері (звичайно не в позитивну сторону) та житті людини. Приміром, саме такі люди стають злодіями та закінчують своє життя у в’язниці. Бувають й важчі випадки, коли порушується психіка. Прикладом можуть послужити жінки, які заздрячи чужій красі, здатні на прояви кримінальної агресії.

Загалом, складно чітко відповісти на питання, заздрість – це добре чи погано? Але чаша терезів завжди буде більшою частиною схилятися в бік негативної людської якості.

Дитина, вихована у гарній родині і з прийнятними життєвими пріоритетами, зможе сама всього досягти. Заздрість, як стимулятор не є правильним варіантом. Краще всього відразу визначити чого ви хочете від життя і дати собі це, не сердячись на інших, що вони займають «ваше місце». Відмовка: «Чим я гірший?!» давно вже вийшла з моди і відповідь на неї лише одна: «Тим, що нічого не хочеш робити навіть для себе».

На завершення пропоную переглянути цікавий мультик який дуже яскраво відображає наше почуття заздрості:

 

Наука для спільноти Батьків: провадить родина Тимань (Віталій та Наталія) аніматорів Спільноти Домашня Церква 

PIST

Молитва батьків за дітей

Небесний Отче, Твоїй невимовній доброті і ласкавості вручаємо діточок, що ними Ти зволив нас поблагословити. Ти, Боже, створив тіла дітей в лоні матері й сотворив безсмертними їхні душі. Твій Син, Господь наш Ісус Христос, відкупив їх Своєю найдорожчою Кров'ю, а Святий Дух освятив їх у святій Тайні Хрещення. Ти, Боже, зажадаєш від нас на страшному суді звіту за душі наших дітей; ми це знаємо й відчуваємо увесь тягар відповідальності за них. Тому молимо Тебе, Предвічний Отче, подай нам світло, силу й терпеливість, щоб ми могли виховати дітей згідно з Твоєю волею. Наділи нас, найліпший Отче, ласкою вміти оберігати невинність наших дітей, учити їх власним добрим прикладом, дбати за їхнє духовне й тілесне добро. Нарешті, дай нам, Боже, щоб ми разом із нашими дітьми славили Тебе колись у Небесному Царстві. Амінь.

 

Молитва дітей за батьків

Господи Ісусе Христе знаю що кожного дня я ображаю тебе своїми гріхами але в кожній хвилині Ти мене прощаєш бо любиш мене великою Батьківською любовю. Прошу Тебе дай мені бути терпеливим та витривалим у всіх труднощах. Передусім дякую Тобі за батьків яких Ти дав мені. Вони люблять і піклуються за мене хочуть добра та лише найкращого для мене дай їм здоровя та життєву мудрість у цьому земному житті а вічному – спасіння душі мого тата (імя) моєї мами (імя) та братиків (імена) й сестричок (імена) та захорони їх від усього злого. Амінь

 

Вервичка Солдата:

 

Царю Небесний Отче наш (намірення за мир в Україні-припинення війни)

Пресвята Богородице, Мати Божа й Мати Наша, заступайся за нас, наш край, тих хто його боронить і за всю Україну. (10 разів)

Отче наш (намірення: за полеглих воїнів та цивільних)

Пресвята Богородице, Мати Божа й Мати Наша, заступайся за нас, наш край, тих хто його боронить і за всю Україну. (10 разів)

Отче наш (намірення: за мудрість військового та державного проводу)

Пресвята Богородице…

Отче наш (намірення: за полонених витривалість у стражданнях)

Пресвята Богородице…

Оте наш (намірення: за те щоби не було жертв цього дня та ночі)

Пресвята Богородице…

Вкінці кожного десятка: Захисти нас Господи силою чесного і животворного хреста від усякого зла Амінь. Уповання наше Отець Прибіжище Син Покровитель Дух Святий Тройце Свята Боже Наш Слава Тобі. У руки Твої наш Боже віддаєм Душу і тіло усе наше життя. Амінь. В наміренні Святійшого Отця

matej

Ми як завжди без жартів не можемо обійтися!!!!!Вирішили пожартувати і трошки розвеселити

otec

Вся скаутська спільнота вітає та дякує капелану скаутів Золочева о. Матею Дзюрбану за працю та служіння на благо організації та виховання майбутніх поколінь. Отче, такої ж наснаги та ентузіазму, у праці на новій парафії!

grich

Розп’ятий Ісусе, впавши на коліна до стіп Твоїх, жертвуємо Тобі криваві сльози Тої, котра з найбільшою любов’ю співтерпіла з Тобою, товаришуючи Тобі на Твоїй страждальній Хресній дорозі . Зроби, о Добрий Царю, щоб ми з любов’ю зрозуміли значення кривавих сліз Твоєї Найсвятішої Матері, а, виконуючи Твою Святу Волю тут, на землі, стали гідними виславляти і почитати Тебе через цілу вічність. Амінь.

Молитва про розпізнання Божої волі

О Всевишній Преславний Боже! Розсій темряву мого серця. Дай мені, Господи, істинну віру, міцну надію, безмежну любов і допоможи розпізнати Твою святу і безпомилкову волю. Амінь.

marsel

Скаути Марселю, наш братній кіш. Відразу з теплом на табір та виїзд. Попереду незвідані пригоди!

marsel2

rsz 20170311 013007

Веб-редакція та скаутська спільнота не може не подякувати нашим вовченятам,  які передали різдвяно-йорданський подарунок нашим воїнам на Схід України. Рисунки та малюнки. Відкритки зігрли серця наших хлопців. Натомість отримали прапор України, в подяку від наших воїнів!

rsz 20170311 013029

MjR-7tsDZlM
1. Я завжди правий
2. Протекційне ставлення до інших і ставлення зверхньо
3. Гіпертрофоване почуття власної важливості

4. Приниження себе та інших
5. Думки про те, що ти кращий за інших, хвастощі
6. Уміння поставити суперника в невигідне становище
7. Бажання контролювати ситуацію, але небажання взяти відповідальність за ситуацію на себе
8. Гордовите відношення, суєтність, бажання часто і з задоволенням дивитися у дзеркало
9. Виставлення напоказ достатку, одягу та іншого
10. Заборона іншим допомагати собі та працювати з іншими
11. Брати на себе непосильну роботу
12. Робота без міри
13. Залучення до себе уваги
14. Ображатися і розвивати претензійний настрій по відношенню до інших
15 Надмірна балакучість чи розмови про свої проблеми
16. Виявляти зайву сентиментальність або, навпаки бездушність
17. Надмірна зайнятість своєю персоною
18. Думки про те, що про тебе думають і говорять інші
19. Використання слів, які слухачі не знають і не розуміють, але які знаєш ти.
20. Відчуття своєї нікчемності
21. Непрощення себе та інших
22. Створення кумира з себе і з інших
23. Зміна манери поведінки в залежності від того, з ким ми говоримо
24. Бути невдячним
25. Ігнорувати людей, що займають більш низьке по відношенню до тебе соціальне, матеріальне і інше положення
26. Неуважно і байдуже ставиться до своїх обов'язків
27. Наявність дратівливого тону
28. Підвищення голосу в злобі і роздратуванні
29. Критикувати владу, не пропонуючи рішення задачі і не взявши на себе відповідальність за її рішення
30. Не поважати самого себе, виправдовуючи цим вчинення низьких вчинків
31. Впадати в нерозсудливість і шаленість, реагуючи на якісь зовнішні подразники
32. Лестити і обманювати себе та інших
33. Продовжувати стояти на своєму, розуміючи власну неправоту
34. Прагнути завжди мати власну точку зору з бажанням залишати останнє слово за собою
35. Перешкоджати поширенню знання в цілях збереження контролю над ситуацією
36. Неуважність або надмірна увага до фізичного тіла
37. Думки про необхідність вирішувати чужі проблеми (коли нас про це не просять)
38. Упередженість до людей за зовнішнім виглядом
39. Надмірна повага до себе
40. Захоплюватися своїм сарказмом, гумором, зневажливими жартами, "підколюванням" і т.д. на адресу інших.

shevchenko

Сьогодні день народження Тараса Шевченка, українського поета, художника, мислителя.

Попри час, Шевченко не віддаляється, не бронзовіє. Він – апостол правди – живий! У чому криється цей феномен, ця дивна незбагненність? У живому щирому слові Тараса, що іноді бринить як струна, а іноді подібне до гострого важкого меча. «Без Нього… хто знає, що було б з нами!», - зауважує Богдан Лепкий. «Кобзар» для українців те саме, що й Біблія. Його загортали у вишитий рушник і зберігали біля образів як святиню.

По ньому український селянин, водячи зашкарублим, покрученим від важкої праці пальцем, вчився читати. Вуста старанно шепотіли заповітні прості рядки, а розум осявала істина – «Борітеся – поборете!» Його вчили напам’ять. Політв’язні царату, дисиденти, шістдесятники.

Шевченко був з кожним українцем у тюрмах, таборах і на засланні; на чужині, в еміграції. Був на Майдані і в окопах війн, в руїні Донецького аеропорту з нескореними кіборгами і з кожним українцем, що залишився на окупованих агресором українських територіях. З тими, кого ворог переслідує, кидає до в’язниць і вбиває за мову.

Прострілений російською кулею «Кобзар», на якому запеклася кров українського солдата, свідчення того, що Шевченко живий. Він був і є всюди, де були, є і будуть українці. Завдання скаутів - наслідувати, пам'ятати, вчити, передавати колиску нaшої історії. Тарасові слова дуже актуальні і сьогодні!

p

Сьогодні жителі міста Новий Розділ прощались із Ростиславом Труханським, юним захисником України, який загинув у зоні бойових дій під Авдіївкою. Який 7 років тому вступив у скаутський рух в Україні в своєму місті. Це вже шостий загиблий герой АТО, із нашого міста. Віддати шану захисникові прийшли, здавалось, усі новороздільці. Тіло героя, скалічене ворожою міною, бойові побратими несли на руках через усе місто до місця поховання. …Цвинтар. Журлива пісня «Чуєш, брате». Гімн України у виконанні духового оркестру. Три залпи зі зброї. Квіти. Свічки… Дорогою додому кожен, мабуть, роздумував про долю юного героя, про слова Преосвященого Владики Богдана (Манишина), про війну, про зміни які не настали… Направду, боляче бачити такого молодого хлопчину в труні. Йому було лише двадцять… Здається, лише вчора він сидів за партою на уроках у п’ятій школі чи на лекціях у ліцеї будівництва та побуту… Хтось згадає, як він любив танцювати чи ходити в гори. Хтось замислиться, скільки б він міг ще зробити в цьому житті. Важко приймати такі втрати. Та маємо знати, що кров убитих стає зерном для майбутніх поколінь. Запам’ятались слова Владики Богдана: «Маємо тепер заступника перед Богом, який буде молитися за наші гріхи і просити Бога допомогти тим змінам, допомогти боротись із тою системою і пізніше… Він є прикладом любові до своєї країни, і ми маємо за честь мати таких патріотів.» Він прощається з нами, зі своєю родиною, друзями, і залишає нам заповіт: берегти Україну.

м.Новий Розділ 07.03.2017р.Б. Станіслав Тимчишин

papa

 

Якщо ти працюєш або навчаєшся, то знаєш, як важливо правильно організувати час: ти розраховуєш, укладаєш денний розклад, обдумуючи, скільки хвилин присвятити його окремим елементам. Чи можна схожим чином упорядкувати свої стосунки з Богом? Переконайся!

Пропонований перелік — це не детальні вказівки; ти не знайдеш тут рекомендацій, скільки часу присвятити тій чи іншій справі. Однак важливо, щоб вони потрапили до твого щоденного плану. Почни спокійно виконувати окремі елементи; вже невдовзі це не потребуватиме надмірної концентрації — це стане звичкою.

1. Почни день від молитви до Божої Матері та читання Святого Письма

Звучить банально? Але, погодься, ранок — це найгірша частина дня: підйом, будильник, розбудити дітей, чоловіка, пес, який хоче вийти на вулицю, сніданок, умивання, тяжкий вибір бездоганного одягу й транспорт, що не приходить вчасно. Взагалі, це пора поспіху, і додавання собі нових обов’язків — не найкраща ідея. Спробуй, однак, знайти 5 хвилин і дуже просто помолися — прочитай одне «Радуйся, Маріє…» і два абзаци з Біблії. Можеш також додати щось від себе: попросити про вдалий день, подякувати за спокійну ніч, перепросити за зло, що могло трапитися попереднього дня. Біблію можна читати по порядку, розділами або згідно з читаннями, які пропонує Церква на цей день.

2. Будь привітним з іншими та самим собою

Після визволення з ранкового хаосу ти нарешті зустрічаєшся зі світом. Інколи це надзвичай важко, але намагайся бути привітним із людьми в автобусі, трамваї чи на зупинці. Не приходь до праці в кепському настрої та не шукай сварки з колегами. Стався до інших так, як хочеш, щоби ставилися до тебе. Будь стосовно себе терплячим і спокійним — не вимагай надто багато, не намагайся бути ідеальним, уникай кар’єризму. Маєш право помилитися та просити інших про допомогу. Християнська любов передбачає, що ми маємо любити ближнього, як самого себе. Якщо ти сам собі ворог, то як зможеш зробити щасливою іншу людину?

3. Розмовляй і пиши про свою віру в соціальних мережах

Фейсбук, Твіттер і Ютуб — це чудова можливість поділитися своєю вірою з іншими. Це також чудова нагода відкрити інші погляди на світ і релігію. Створи блог; поширюй щоденні цитати з Біблії або слова відомих святих; приєднайся до благодійної групи та роби конкретні вчинки милосердя і любові до ближнього під час праці або навчання. Хтозна, можливо саме твої слова потішать когось або допоможуть інакше поглянути на якусь проблему.

4. Скажи комусь, що любиш його

Це іноді дуже важко, позаяк ми живемо в часи, коли виявляти свої почуття соромно; іноді це сприймається як ознака слабкості й може завдати болю. Проте особисте переконання в існуванні того, хто мене любить, додає сили та допомагає змагатися зі щоденними труднощами.

Для кожного християнина найкращим прикладом такої постави є сам Господь, який щоденно промовляє до нас: «Люблю Тебе, Ти — моя донька, Ти — мій син». Ми відчуваємо глибоку потребу знати, що є люди, для яких ми — важливі, яким до нас не байдуже. Зроби перший крок і покажи своїм батькам (бабусі та дідусеві, чоловікові чи дружині, нареченому чи нареченій), що світ без них був би жахливим.

5. Розмовляй про Бога

Не лише в інтернеті, але також зі знайомими та колегами, в школі чи університеті. Якщо це проблема для тебе (бо соромишся почати розмову на цю тему), порозмовляй спершу з кимось, хто вірить так, як ти. Можете поділитися багатьма фактами, аргументами чи відомостями. Це важливо, бо тоді усвідомлюєш, що ти не сам, і спокійно можеш говорити про те, що для тебе є важливим і суттєвим.

6. Пожертвуй чимось

Не йдеться про великі речі, але про дрібні постанови, які тобі під силу: зроби собі менше канапок до праці, не слухай музики в автобусі, з’їж хліб, що залишився від учора. Проте важливо, аби такі самозречення мали конкретну мету: заощаджені кошти можна витратити на обід для безхатченка, а кілька хвилин тиші дорогою додому присвятити розмові з Богом про день, що минув.

7. Стань слугою

Не мусиш відразу весь день займатися доброчинною діяльністю. Зроби щось незначне: винеси сміття; допоможи мамі приготувати обід; допоможи старенькій сусідці донести торбу з покупками; допоможи молодшому братові зробити уроки; помий посуд, щоб твоя дружина могла відпочити. Варто кожного дня усвідомлювати, що ти зробив щось важливе і корисне.

8. Підсумуй свій день

Згадай, що тобі вдалося зробити із запланованих речей, а що ні. Що ти зробив доброго? Чи скоїв якісь тяжкі гріхи? Подякуй Богу за все і попроси про сили наступного дня розпочати знову.



Джерело: CREDO

received 1230114033763504

Гурток Гурткових куреня св. Йосафата мав педагогічну зустріч. Методика системи гуртків та вишкіл Гурткових - найважливіше в педагогіці Скаутингу

received 1230114183763489

pist

Наше скаутське життя не відділяється від щоденного. Час Посту для нас, скаутського проводу, хлопців і дівчат, - це час призадуми, в якому напрямі рухається моя скаутська спільнота, адже я є її провідником.

1. Скільки часу приділяю своїм вихованцям?

2. Чи вважаю достатнім все те що роблю для зрозусту моїх скаутів (скауток)?

3. Чи приходять мої вихованці за духовними порадами до капелана чи до мене?

4. Чи бояться спілкуватися скаути (скаутки) зі священиком?

5. Чи добре практикую Годину Мандрівника не тільки на скаутських заходах, але й в буденному житті?

6. Чи молюся, бо відчуваю потребу в молитві чи з вияву традиції?

7. Чи молюся за своїх вовченят, скаутів, мандрівників?

8. Чи виснажує мене скаутське служіння?

9. Чи стою на сторожі духовного життя скаутського осередку?

10. Яку самооцінку даю щодня сам собі та свому духовному життю?

11. Чи бачу духовні здобутки та упадки своїх хлопців (дівчат)?

12. Чи жертвую Святе Причастя: в наміренні бути добрим провідником? за своїх скаутів (скауток)?

Тут можна додати дуже багато практик та ідей. Але кожен з нас провідників сам добре знає та орієнтується. Бо кожен мандрівник (мандрівниця) жертвенно та ревно живе скаутським служінням. 

kish borysa

4-5 березня ц.р. скаути гуртків «КОБРА» і «КАЖАН» Львівського коша свв.Бориса і Гліба провели чудову мандрівку в Карпати. Щасливо заїхали до села Орявчик Сколівського району, що розкинулось в мальовничій долині Бескидів. Табором стали в чудовому гірському готелі «Резиденція «Горицвіт» (яку недавно було придбано парафією Всіх Святих Українського Народу). За що ми вдячні настоятелю о.Володимиру!!! За два неповних дні скаути встигли багато чого: досхочу накаталися на гірських лижах та санках, взяли участь в цікавій вікторині «Морський бій», провели апелі, склали присягу на вірність гуртків, організували кулінарний конкурс - «обід на ватрі», а також мали недільну Літургію, яку відправив наш капелан – отець Василь. Втомлені та щасливі успішно повернулися до Львова))) Слідкуйте за нашими фоторепортажами ! Далі буде… :))

kish borysa2

propovid 21 02

Ми живемо в час Великого посту. Це є момент, унікальна нагода, коли Церква запрошує нас пережити особисту зустріч з живим Христом. На цьому наголосив Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав під час проповіді до вірних у першу неділю Великого посту, 5 березня 2017 року, в Патріаршому соборі Воскресіння Христового, що в Києві.

Проповідник відзначив, що в першу неділю Великого посту ми чуємо читання Євангелія від апостола Івана, в якому відчуваємо свіжість віри ранньої апостольської Церкви. Ми чуємо про зустріч трьох осіб з Ісусом Христом... Зміст сьогоднішнього Євангеліє якраз для того, аби ми зрозуміли, ким є Христос. Христос є той, хто дає можливість людині зустріти живого Бога.

 

«Прийди і подивись». «Ці слова, – каже Предстоятель, – і сьогодні звертає Вселенська апостольська Церква до кожної людини. Думаю, що кожен із нас є часто подібний до Вартоломея, який шукає… Кожна людина доброї волі хоче пізнати правду, прагне справедливості, миру, любові, усього того, шо ми називаємо справжнім щастям. Але все це можна знайти лише тоді, коли особисто зустрінемо живого Бога, живого Сина Божого».

За словами проповідника Слова Божого, сьогодні кожен із нас має можливість пережити ту саму унікальну зустріч, до якої запрошує нас Христова Церква. «Ми живемо в час Великого посту. Це є унікальна нагода, коли Церква запрошує нас пережити особисту зустріч із живим Христом. Перша умова для такої зустрічі, і спосіб, як її пережити, – це молитва. Ми знаємо, що без молитви немає справжнього посту. Молитва – це момент особистого діалогу між мною і Богом, до якого я промовляю який мені відповідає», – просить замислитися вірних Глава Церкви.

«Прийди і подивись». «Ці слова, –  каже Блаженніший Святослав, –  по-особливому відкриваються у цю першу неділю Великого посту, яка ще називається Неділею православ'я. Вона була ще встановлена в першому тисячолітті з нагоди перемоги Христової Церкви над іконоборством. У цій боротьбі Христова Церква захищала можливість зустріти живого Бога для нас сьогодні, - можливість у церковній спільноті не лише почути про Бога, не лише почути про Його слово, а й побачити Його у святих іконах. Тому сьогодні Христова Церква пишається даром богоодкровенних ікон».

«Хочу побажати вам, аби шлях Великого посту для кожного з вас був шляхом зустрічі живого Бога. Щоб на ваших житейських дорогах ви завжди шукали передусім Його, єдиного, жаданого. Я бажаю дару зустрічі з ним. А в нашій Церкві ми зробимо все для того, щоби вона відбулася», – побажав Глава УГКЦ усім вірним і людям доброї волі.

Що би сталось у нашому житті, якби ми ставились до Біблії, як до наших мобільних телефонів, Боже Слово читали так часто, як SMS-повідомлення, які отримуємо? Це провокаційне запитання поставив Папа перед молитвою «Ангел Господній» у неділю 5 березня 2017 р., звертаючись до кількох тисяч вірних, зібраних на площі Святого Петра у Ватикані.

 

Святіший Отець закликав до частого читання Біблії, яка є Божим Словом, що допомагає поборювати зло й не віддалятися від Бога. Папа послався на Євангеліє І Неділі Великого Посту, що описує піст Ісуса в пустелі.

 

Ангел-Господній-з-Папою3-700x481

 

«Завдяки цій потрійній спокусі Сатана хоче відвернути Ісуса від дороги від дороги послуху та смирення, — бо знає, що таким чином зло буде переможене, — і короткою фальшивою стежкою привести Його до успіху й слави, — сказав Папа. — Але всі отруйні стріли диявола Ісус зупиняє за допомогою щита Слова Божого, що висловлює волю Отця. Ісус не сказав жодного власного слова:

 

Він відповідає тільки Божим Словом. І, таким чином, Син, сповнений сили Святого Духа, виходить із пустині переможцем»

 

Його Святість підкреслив, що Великий Піст — це час «слідування за Христом у духовній боротьбі проти диявола силою Божого слова». З цією метою Святіший Отець закликав подружитися з Біблією, часто її читати та над нею роздумувати. «Біблія містить Боже Слово, яке завжди актуальне та ефективне», — сказав Єпископ Рима.

 

Ангел-Господній-з-Папою1-700x467

 

Підсумовуючи Папа Франциск мовив: «Хтось сказав: "що би сталось у нашому житті, якбб ми ставились до Біблії так, як до наших мобільних телефонів? Якби ми носили при собі принаймні невелике кишенькове Євангеліє, що би тоді сталось? Якби ми поверталися до Біблії, коли би дещо забували, адже ми повертаємось до мобілки, якщо її десь забудемо. Якби розгорталиСвяте Письмо декілька разів на день, якби читали Боже послання так, як наприклад, читаємо повідомлення з мобілки, що би тоді сталося?.."

 

Звичайно, це парадоксальне порівняння, але воно змушує вас замислитись. Так, якби в нашому серці завжди перебувало Боже Слово, тоді би жодна спокуса не змогла віддалити нас від Бога і жодна перешкода не могла би змусити зійти з дороги добра. Ми б змогли перемагати щоденні спонуки до зла, які знаходяться в нас і поза нами».

 

Великий Піст — це «шлях Божого люду до Пасхи», шлях «навернення, боротьби проти зла за допомогою зброї молитви, посту, діл милосердя», — сказав Святіший Отець. — Не забувайте ставитись до Біблії, як до свого смартфона. Нехай же Святе Письмо буде завжди з вами».



Джерело: CREDO

otec yurij

Час Посту - час особливої зустрічі з Богом. Непотрібно багато. Зрозуміти. Відчути потребу спілкування з Богом. А найголовніше: аби Бог завжди і всюди був на першому місці у нашому житті. Тоді у нас, мандрівників, служіння буде приємністю і все буде на своєму місці. Провідник - це лідер. Лідер у всьому. Найперше в духовному житті. Наше завдання вийти з рутини буденності. Як казав один священик: "Час робити те, що не робимо ніколи в прості дні, аби відірватися від щоденності в напрямку Бога" (о. Юрій Лещинський)

Дякуємо нашому скауту - виходцю та вихованцю нашої організації, мандрівнику та капелану-душпастирю за духовне слово духовної віднови у Великому Пості. На многії і благії літа Всечеснійший Отче!

FB IMG 1488325342020

Як правильно це робити, пояснив отець Ростислав Будзан, член Літургійної комісії Архиєпархії УГКЦ.

— Що таке поклони? Коли їх слід бити?

— Вочевидь, слід почати з того, що в Церкві розрізняють великі (доземні) і малі (поясні) поклони. І лише у Великому пості б’ються великі. Назагал поклін — це вияв покаянної постави і знак почитання. І, припадаючи до землі, ми сповідуємо власну гріховність, а підводячись із колін — виявляємо визволення від гріха силою хреста Господнього, знак якого робимо на собі. Малі
поклони робимо щоразу, коли хрестимося.

У всіх Східних Церквах, а перш за все у Церквах візантійської традиції, до якої належить Українська Греко-Католицька Церква, а також Православні Церкви, є великі поклони. Коли ми б’ємо їх, то, перехрестившись, повинні промовляти молитву святого Єфрема Сирина (IV ст.). А молитва “Претерпівий за нас страсти…” — це, власне, дослівний переклад латинської молитви, тому почути її можна не на кожній парафії.

 

— Чи обов’язково поклони бити з молитвою, чи досить перехреститися, вживаючи традиційне “Во ім’я Отця і Сина і Святого Духа Амінь”?

— Усе ж таки слід промовляти або Єфремову молитву, що є ідеальним у східній традиції, або “Претерпівий за нас страсти…”. Бо маємо чіткий церковний припис, де зазначено, що саме потрібно говорити при доземних поклонах.

— То коли заведено бити поклони?

— П’ять днів у тижні під час посту належить бити поклони. А в суботу і неділю — ні. Бо субота і неділя — це завжди радісні дні: у суботу було зішестя в ад Христа, а в неділю — воскресіння Ісуса
Христа. Тому суботи і неділі цілого року ніколи не є постами, і в ці дні поклони не б’ють. Так само недоречно, коли люди б’ють їх поза Великим постом — нема такого припису. Неправильно бити доземний поклін і під час Божественної літургії.

Молитва св. Єфрема

Господи і Владико життя мого! Духа лінивства, недбайливости, властолюб’я і пустомовства, віджени від мене. (Доземний поклін).

Духа чистоти, покори, терпеливости й любови даруй мені, слузі твоєму. (Доземний поклін).

Так, Господи, Царю! Дай мені бачити гріхи мої і не осуджувати брата мого, бо Ти благословенний на віки вічні. Амінь. (Доземний поклін).

FB IMG 1488736157517

Таборова весна куреня св. Миколая в Орявчику

Articolo

«Цього дня, в Попільну середу, ми входимо у літургійний час Великого Посту. А тому, що ми роздумуємо над циклом катехизацій про християнську надію, сьогодні бажаю представити вам Чотиридесятницю як шлях надії», – цими словами Глава Католицької Церкви розпочав загальну аудієнцію з вірними на площі Святого Петра у Ватикані 1 березня 2017 р.

Якщо призадумаємось над тим, що Великий Піст був встановлений як період приготування до Пасхи Христової, то розуміємо, що час Чотиридесятниці є повністю освітлений пасхальним таїнством, до якого він скерований. Можемо уявити собі Спасителя, який кличе нас вийти із власної темряви, а ми, в свою чергу, виходимо на шлях, що провадить до Нього, до Світла. Папа пригадав, що Великий Піст – це період покаяння, а також умертвлення, що має на меті привести нас до нашого воскресіння з Христом, до відновлення нашої ідентичності, яка випливає з нашого Хрищення, тобто до відновлення «з висоти», «з любові Бога». Саме тому, на переконання Святішого Отця, період Великого Посту є часом надії.

Щоб краще усвідомити, що це означає, проповідник запропонував роздумати над важливим досвідом виходу ізраїльтян з Єгипту, про що нам розповідає Святе Письмо в старозавітній книзі Виходу. Точкою відправлення є стан рабства, утиски та важкі роботи, до яких примушений Божий народ у єгипетській землі. Але у цьому всьому Господь не забув про Свій люд і про Свою обітницю: Він кличе Мойсея і виводить ізраїльтян з єгипетської неволі до обіцяної землі. Продовж того шляху переходу від неволі до свободи Господь дає Своєму народові Закон, за допомогою якого навчає свій люд Його любити та любити одні одних. Як розповідає нам натхненне Писання, цей перехід був позначений випробуваннями та чималими труднощами і символічно тривав 40 років, тобто час життя одного покоління. Не завжди мандруючий Божий народ був вірний Господеві, однак, Бог їх не розчарував, Він завжди залишався вірним Своїм обітницям, тому й привів людей до обіцяної землі.

Увесь цей час переходу від неволі до свободи відбувався у надії на те, що вони таки дійдуть до обіцяної землі. Кожен крок і кожна трудність, кожне випробування, падіння та піднесення із нього мають значення лише тоді, коли вони вміщені у план спасіння Бога, Який бажає для Свого народу життя, а не смерті, радості, а не болю.

Далі Вселенський Архиєрей наголосив, що Пасха є виходом, завдяки якому Господь відкрив нам шлях і завдяки якому ми можемо дійти до життя у повноті, до життя вічного та щасливого. Щоб відчинити для нас цей шлях, Ісус мусів принизитись, немов «зняти» із Себе Свою славу, стати покірним аж до смерті на хресті. Відкрити нам шлях до вічного життя та перевести нас від неволі гріха до свободи коштувало Йому життя, за це Він заплатив ціною Своєї крові. Але, за словами Папи, це не означає, що Господь вже зробив усе та що нам не потрібно більше нічого робити; що Він перейшов через хрест, а ми перейдемо до раю «у колісниці», «в кареті». Наше спасіння є, без сумніву, Божим даром, але тому, що воно є історією любові, воно, за прикладом Пресвятої Богородиці та святих, вимагає також і від нас нашого «так» і нашої участі.

Чотиридесятниця позначена тією динамікою: Христос випереджає нас Своїм виходом, а ми переходимо через пустиню завдяки Йому і за Ним. Він був спокушуваний за нас і за нас Він переміг спокусника, однак, і ми разом з Ним повинні долати та перемагати свої спокуси. Ісус дарує нам живу воду, Свого Святого Духа, а ми лише мусимо прийти до того джерела та пити з нього через участь у Святих Таїнствах, через молитву та адорацію. Він є світлом, що перемагає темряву, і Він нас очікує, щоб ми підсилювали той наш маленький вогник, який кожен із нас отримав у святому Хрищенні.

На закінчення Єпископ Риму ще раз пригадав, що Великий Піст – це час нашого навернення, шлях нашого переходу від неволі гріха до справжньої свободи, період випробувань, це шлях повної надії, а навіть більше, час, коли ця надія формується. Труднощі переходу пустині, тобто випробування, спокуси, ілюзії та міражі, все це формує сильну надію, за прикладом надії, якою відзначалась Пречиста Діва Марія. «З відкритим на цей горизонт серцем ввійдімо у Великий Піст. Відчуймо себе частиною святого Божого народу, з радістю розпочнімо цей шлях надії», – закінчив катехизу Папа Франциск.   

bi-pi

 

mokshytskui

Всечесні Брати у Священстві!
Дорогі Особи Богопосвяченого Життя!
Улюблені Брати і Сестри!

В Попільну Середу, коли на порозі Великого Посту ми приймали знак посипання попелом, ми чули важливі слова: «Навертайтеся і віруйте в Євангеліє». Ці слова можна назвати посланням і дорогою для доброго переживання не тільки сорока днів посту, але і всього нашого життя. Та не достатньо тільки послухати і прийняти попіл, ми повинні вирушити в дорогу, на якій зі слів зродяться конкретні вчинки.

Таке розуміння поділяє також папа Франциск, який в Посланні на Великий Піст цього року написав: «Великий Піст – це новий початок, дорога, що веде до надійної мети: до Пасхи Воскресіння, до перемоги Христа над смертю. Цей період завжди звертається до нас із наполегливим запрошенням до навернення: християнин покликаний повернутися до Бога «усім своїм серцем» (Йоіл 2,12), щоб не вдовольнятися пересічним життям, але зростати у приязні з Господом. Ісус – вірний друг, який ніколи нас не залишає, бо навіть тоді, коли грішимо, терпеливо очікує на наше повернення до Нього і цим очікуванням виявляє Своє бажання простити».

Тому серед багатьох аспектів Великого Посту, які вважаємо найважливішими, є і той, який пов’язаний з тишею, затриманням, задумою. На жаль, під тиском повсякденних справ багатьом людям дуже важко знайти час і сили на релігійні практики Великого Посту. Реколекції, Хресна Дорога, Гіркі Жалі деяким здаються майже недосяжними.

Чи справді світ аж так поглинув наше життя, що ми вже нездатні знайти часу для Бога, а тим самим і часу для себе? Євангеліє, що розповідає про спокушування Ісуса на пустині, яке читаємо щороку в Першу Неділю Великого Посту, пригадує нам перш за все про те, скільки залежить від самої людини. Особливо остання відповідь Христа: «Господу, Богу своєму, поклонятимешся і Йому єдиному служитимеш!», вказують на суть усього нашого життя. Якщо серед дуже важливих і поглинаючих занять ми зможемо пригадати собі Кому маємо поклонятися і Кому служити, ми зможемо на все знайти час.

Тому слід краще вчитатися в текст сьогоднішнього Євангелія, шукаючи там того, що допомагає будувати добру ієрархію цінностей. Кожна відповідь, що виходить з уст Христа, вказує в цьому уривку на Бога. Він – Перший. І Він – відповідь на всі запитання. Хто до Нього звертає своє серце, переможе всі спокуси і впорядкує своє життя.

Улюблені Брати і Сестри!

В переживання Великого Посту у цьому році вписується також велика подія – сторіччя Об’явлень в Фатімі. Нам не можна ігнорувати голосу Божої Матері, яка через трьох дітей – Франциска, Гіацинту і Лучію передала важливий заклик, який є таким актуальним для нас і всього світу і який заключається в одному слові – ПОКУТА!

У Фатімському посланні це слово має дуже широке значення. Це не тільки надзвичайні покутні подвиги, які, звісно, подобаються Богові і потрібні нам, але у Фатівському об’явленні – це передусім наші звичайні повсякденні вчинки.

У 1916 році під час другого свого об’явлення Ангел не тільки закликав дітей до молитви, але й сказав: «Неустанно жертвуйте Найвищому молитви та вчинки покаяння». А коли Лучія запитала: «Які це вчинки?», почула відповідь: «З усього, з чого тільки можете чиніть пожертву як винагородження за гріхи, які Його (тобто Бога) ображають, а також, щоб випросити навернення для грішників».

Духовність, яка розвивалася в дітях, не була егоїстичною, не мала на меті тільки власне спасіння. Діти добре розуміли, що все їхнє життя та все, що в ньому є слід складати Богові в жертві винагородження та благання про навернення бідних грішників. Це підтверджує також свідчення Лучії, яка так розповідала про її відвідини хворої Гіацинти в лікарні: «Я застала її такою радісною, якою вона була завжди. Вона притулила мене, і я запитала чи вона дуже страждає?» «Так, – відповіла Гіацинта, – страждаю, але жертвую це за грішників і як винагородження Непорочному Серцю Марії».

Отже, з Фатіми лунає заклик до освячення всього нашого життя, кожного найменшого вчинку, тих наших щоденних обов’язків, що випливають з нашого покликання. Усі наші жертви мають вартість лише силою Жертви, яку склав Божий Син, який став людиною і повністю з’єднався зі своєю Церквою.

Тому покаяння, якого вимагає від нас Бог, це жертва, яку складає кожний з нас особисто, живучи праведно і дотримуючись Божих заповідей. Найважливішим елементом введення в життя фатімського послання є сумлінне виконання обов’язків нашого покликання. Це означає, що християнин повинен виконувати свою працю згідно з Божим Законом, зберігаючи Божу Правду і будучи свідком цієї Правди. Додаючи до цього молитву на розарії і нашу щоденну побожність, ми будемо прямувати до образу наверненого християнина, який, як говорить перший Псалом, «за порадою безбожників не ходить і на путь грішників не ступає, і на засіданні блюзнірів не сідає, але в Господа Законі замилування має і над його Законом день і ніч розважає» (Пс1).

В світі подвиги отримують визнання та оплески. Але слава часто триває недовго. А скільки ж героїзму треба, щоб день за днем виконувати звичайні речі, про які ніхто не буде знати, яких ніхто не зауважує! Скільки потрібно героїзму, щоб сумлінно виконувати обов’язки подружнього, богопосвяченого життя, життя в самотності, християнського життя.

Дорогі Брати і Сестри!

Саме в цьому дусі переживаймо час Великого Посту і зробімо це способом всього нашого життя, адже такої постави потребує від нас Церква і світ, а в ньому Україна. Усі проблеми різного роду можна розв’язати лише шляхом порозуміння і навернення в учинках і молитві. Це стосується всіх, починаючи від цивільної влади, через спільноту Церкви і нашу особисту поставу. Ніколи не подолаємо зла злом, цим ми тільки його підсилимо. Ніколи неправду не подолаємо неправдою, цим ми тільки її примножимо. Ніколи не подолаємо брехню обманом, цим ми її тільки збільшимо.

Якщо прагнемо перемоги добра, будьмо добрими і витривалими, маючи відвагу сказати злу: відійди, відступи і не введи нас у спокусу.

На цій дорозі покаяння нехай підтримує нас Марія, Фатімська Мати і благословить нас Бог Всемогутній Отець і Син, і Святий Дух. Амінь.

Львів, 1березня 2017 року
№ 114/2017

+ Архієпископ Мечислав Мокшицький
Львівський римсько-католицький митрополит

Пастирський лист архиєпископа Мечислова Мокшицького на Великий Піст А.D. 2017 слід прочитати під час кожної Святої Меси в неділю 5 березня, 2017 р.

Львівська архидієцезія РКЦ

CREDO
При цитуванні або використанні будь-яких матеріалів гіперпоси



Джерело: CREDO

До вашої уваги презентуємо фільм: "Слідами Бейдена Пауелла". Офіційний показ відбувся на святкуванні Братерської Думки в коші св. Йоана Павла II

 
 

rsz 20170301 011901

Вийшла друком, видання друге, книга пам'яті нашого мандрівника. Володимира Корбецького, який загинув 8 років тому. Спільнота пам'ятає про Тебе в молитві. Вічний упокій подай Господи слузі своєму

FB IMG 1488187794484
Офіційні правила Великого Посту в УГКЦ:
1) у перший день Великого посту і Страсну п’ятницю – суворий піст, тобто слід утримуватися від вживання м’ясних і молочних продуктів та яєць, а також страв, які містять ці продукти;
2) у перший тиждень Великого посту і впродовж усіх днів Страсного тижня потрібно утримуватися від споживання м’ясних продуктів і страв;
3) у понеділок, середу та п’ятницю інших тижнів Великого посту слід утриматися від споживання м’ясних продуктів і страв; у вівторок та четвер дозволено всі види їжі; 
 
 
 

 

rsz 20170226 124751

Кіш Йоана Павла II святкував день Братеоства: "Велика подяка лорду Бейдену Пауеллу за створення скаутингу". "Залишмо світ трохи кращим, аніж застали його", - Бі-Пі

rsz 20170226 124814

FB IMG 1488094674412

Просимо у Господа прощення і у Вас, дорогі брати і сестри.
 
Починаймо піст, простивши всім і все... Молімося більше, чинімо милостиню і стримуймося від зла... Господи Боже, допоможи... Чекаю Вас на спільну молитву...
 
Є гарна розповідь про потребу прощення, яка є у кожному людському серцю...
 
Героями старої іспанської оповідки є батько і син, що віддалилися одне від одного через дедалі гостріші колотнечі. Нарешті, син утік з батьківської оселі. Усвідомивши те, що сталося, батько, з розбитим серцем, вирушив на пошуки. Шукав і шукав місяцями – все марно. Врешті-решт, у стані чи не повної безнадії, подав до місцевої газети оголошення:
«Любий Пако! 
Чекатиму тебе на майдані коло дзвіниці, в суботу опівдні. Я все тобі прощаю. З любов’ю. Батько».
 
Тієї суботи, у призначений час, на майдані юрмилися вісім сотень чоловіків та парубків на ймення Пако, що чекали батьківського прощення і любові.

ato

Чим довше триває війна. Тим, ми громадяни, на жаль, стаємо холодними до подій, що відбуваються на Сході України. Буденність затягує нас у свої клопоти та щоденні справи-поривання. Там в окопах та бліндажах, Хтось, тримає оборону за себе, за нас, за всю державу. Холод та тривога. Почуття: лиш би повернутися... Живим!

Куля застрягла саме на тій сторінці: що день перед тим, наш солдат, читав св. Письмо! Боже! Храни Україну!

Просимо всю спільноту скаутів та прихильників. Й всіх читачів про посилену молитву за мир в Україні та українського воїна!

 

pr

Президент Польщі Анджей Дуда приймає скаутських делегатів 5-ти скаутських організацій Польщі в себе в канцелярії.

кузня

У вдячній пам’яті кожного з нас записані імена та обличчя багатьох священиків, які нас сформували й привабили своїм прикладом. Життя своє вони віддали людям у парафіях, виховуючи дітей і підтримуючи сім’ї, відвідуючи хворих і піклуючись про бідних, свідомі того, що «уникати інших, аби від них не забруднитися, це найбільший бруд» (Л. Толстой).

Такі слова написав Папа Франциск у посланні до італійських єпископів, які сьогодні, 11 листопада 2014 р., розпочали засідання свого єпископату. Святіший Отець нагадує, що святі священики — то грішники, яких прощено, і що вони самі — знаряддя прощення. Вони промовляють своєю терпеливістю і витривалістю. Вони не залишилися духовними туристами, вічно нерішучими й незадоволеними. Папа підкреслює, що такі святі священики не беруться нізвідки. Вони «викувані» у труді формації, яка не завершується разом із закінченням семінарії. Священик має назавжди залишитися учнем Христа, повинен до Нього вподібнюватися і переймати від Нього священицьку автентичність, які йому дається згори.

Папа також підкреслює, що нам непотрібні священики-клерикали, чия поведінка віддаляє людей від Бога, ані священики-урядовці, які шукають своєї втіхи далеко від Бога. Італійським же єпископам він нагадав, що один з їхніх головних обов’язків — підтримувати і зміцнювати священиків, бо то за їхнім посередництвом материнство Церкви доходить до людей



Джерело: CREDO

З Днем Братерства або як кажуть з Днем Пам'яті вітаємо усю спільноту скаутів: Гурток "Пантера"

FB IMG 1484953875035

Прообразом цієї великопісної покаянної мандрівки є старозавітна пасха – вихід вибраного народу Божого з єгипетської неволі. Тоді, як і тепер, цей визвольний похід Божих дітей наштовхувався на протидію і різні перешкоди – з боку гнобителя-фараона, який ніяк не хоче відпустити поневолений народ, але і зсередини самого народу, що не цілковито позбувся психології раба і тужить за примарною стабільністю та силою імперського двору», - йдеться уПосланні.

Простота вирізняє кожного скаута. Не смуток. Не напруженість. Правдива життєва радість смаку життя, яке передається з покоління в покоління. Таким був засновник скаутингу в світі. Лорд Бейден Пауелл

z2

Чувайте) Маємо радісну вітку: вдалася чергова акція по волонтерству для наших воїнів з АТО. Закупити трішки ліків. Хто може - ласкаво запрошуємо допомагати будь-чим. Маскувальні сітки. Ліки. Продукти. Звертайтеся пишіть нам на адресу сайту та на емейл Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.. Дякуємо Сергію Степанюку та Наталії Олійник за організований захід допомоги в розмірі 1800грн.

den pamiati

Великий торт для всік вовченят та зозульок. Месса. Церемонії. Велика гра по місту. Так відбулося святкування дня Пам'яті в Італії. В одного із братніх кошів Палермо. Віва Італія. Пригода триває!

k

Один батько залишив своїм синам у спадок поле. Брати його справедливо поділили — навпіл. Один брат був багатий і нежонатий, а другий — бідний і мав купу дітей. 
Настали жнива. Не йде сон на очі багатому братові, думки в голову лізуть: «Я багатий, навіщо мені стільки збіжжя ? А мій брат бідний, йому треба годувати сім'ю».

lys

Вітаємо гурток "Лис" з перемогою у II турі конкурсу. Чекаємо всі на завдання III туру. 

received 432478350417276

Наш курінь в печерах
На вихідних відбувся виїзд скаутського куреня ім.Бориса і Гліба,до печер Млинки, що на Тернопільщині.У складі куреня виїхало два гуртки- “Кобра” і “Кажан”. Дорога була довгою, але цікавою, так як вдорозі ми грали різні інтелектуальні ігри. Після довгого шляху , ми добралися до місця ночівлі. Ночували ми в хатинці, яку знімали у місцевого спалеолога Гори. Ранок наступного дня розпочався з руханки, ми поснідали, одягли комбінезони і були готові лізти в печери. Печери були екстримальні,величезні і цікаві,а найцікавішими були кристали, які світилися від світла ліхтариків. Вилізши з печер,ми з великим враженням повернулися до хатини, добре пообідали і почали грати у велику гру. Хоча гра закінчилася тим, що один із гуртків загубився,але все таки, було цікаво. Місце, до якого треба було добратися, це  печери Угринь. Ці печери також цікаві, а особливо кажанами, які в цей час були в зимовій сплячці(ми їх не турбували). В одній з великих зал печери, відбулася урочиста церемонія вступу скаутів в гурток. Після неї ми повернулися до хати,трішки порозважалися,повечеряли і полягали спати. Наступний день, був день виїзду, в цей час нам не хотілося покидати це місце, так як там красиві печери,чудові краєвиди,і хороші люди, але  потрібно було їхати. Зранку ми поснідали канапками,попили чаю,зібралися,і вже були готові  йти на місце, куди прибуває електричка.Приїхавши до Львова,ми з хлопцями домовились,що на наступний раз,ще більшою кількістю поїдемо на екстримальний сплав. Поїздка була своєрідно повчальною,несамовито цікавою,і головне-дружньою.     Чувай! 
received 432478347083943
                                                                        Тарас Жупанський (гуртковий гуртка “Кажан”)

Всі вирушають в дорогу на табір. Джунглі чекають

rsz 20170127 163536

pioneering2

Відкриваємо другий тур віртуальної гурткової; дякуємо 8 гурткам за участь в першому турі. Завдання: готуємося до літа та літнього скаутського табору.

gur

Щоразу цікавіше нам збиратися та скаутувати. Дякуємо Богові за дар мати можливість скаутувати та бути добрим скаутом. Збірка у скаутській домівці. Плакат для домівки. Гурток "Лев". Більшість скаутів вже перейшли з вовченяцького віку

prychastja

Без огляду на те, як ми приймаємо Причастя, — приймаємо те, що отримуємо, з подивом, любов’ю і радістю.

Люди битимуться в дебатах щодо цього до кінця світу, але факти такі: богобійне приймання Тіла Христового виходить далеко поза такі питання, як «навколішках чи стоячи», або «на язик чи на руку». Я бачив людей, які приймали Причастя усіма можливими способами, й одні робили це богобійно, а інші — без поваги. Найважливішим є наш підхід. Важливим є те, чого нас навчає катехиза. Місцеві звичаї мають своє значення.

FB IMG 1484033284465

Папа до скаутів: "Європа переживає кризис правдивої молодості та християнської ідентичності. Ви скаути - надія старої Європи. На те що вона стане новою. Живою. Унікальність скаутського руху полягає в молодечому запалі та натхненні до творення історії. Переміна світу та відновлення християнського духу у ваших руках. Отож вперед. Не сумніваймося - це цікава пригода життя. На фініші якої нас чекає Господь"

FB IMG 1484033255066

rsz hrqwqvzmihc-1

Мандрівники кола св. Йосифа та молода дорога провели ознайомчий  табір для дітей на Сколівщині. Слідами героїв

Розпочали співпрацюнаших вовченят з вовченятами Марселю. Історія коша якого нараховує вже 50-ть років.

160602-early-boy-scouts-04

 

 

Вітаємо гурток скаутів "Тигр", під проводом гурткового Олексія Бреня, з перемогою в 1-му турі віртуальної гурткової години

 

rsz 20161225 174601

"Найбільш приємний момент передавати особистий досвід скаутування наступним поколінням скаутів та вчитися від них природності безпосередності невимушеності", - крайовий Назар Єременко. Пройшов вишкіл Гурткових та мандрівників. Система вільних гуртків та вільних екіп.

 

 

Наші скаутські горобчики передали військовим в АТО солодкі різдвяні сюрпризи. А також гарні малюнки, які малювали всі в родинах. Дякуємо всім хто долучився до цього: провідникам, батькам, та скаутам-горобцям!

20170117 222429

 

В Скаутингу не має слів. Є самі діла на благо Церкви, Батьківщини, Сім'ї. Якщо і є, - то це Рада аби покращити життя спільноти і всі вони, слова, підкріплені ділами. (Бейден Пауелл) (З книги Перше Джемборі,- переклад Назар Єременко)

bi

Відбувся курс Експресії у Словаччині. Провадив Марек Шмідт. Екс-крайовий Словаччини. Молоді мандрівники дякують за спільну пригоду та практичний тренінг і черпання нових матеріалів від братніх скаутів.

sl

g

Велика подяка за майстер-клас з плетення сіток бійцям та ветеранам АТО. А скаутам з коша бл. Романа Лиска за працю та служіння в цій цілі)))

rizdvo 1 900

Від нас залежить – впустити Ісуса Христа до себе або зачинити перед Ним двері. Де Бога приймають – усе оживає і відновлюється. Хто відкриває Йому своє серце, отримує надію, новий сенс власного існування сьогодні і в майбутньому. І навпаки, де Його викидають чи не пускають – усе завмирає, піддається тлінню, занепадові й корупції. Там людина перебуває під владою смерті, під впливом фальшивих божків, насильства й брехні та, врешті, втрачає сенс власного життя, надію на завтра, бо все вмирає на її очах вже сьогодні.

papa

Дорогі брати й сестри, благодатного вам Різдва!

Сьогодні Церква знову переживає подив Пречистої Діви Марії, святого Йосифа і вифлеємських пастухів, який вони пережили, споглядаючи новонароджене Дитя, що лежить у яслах: Ісуса Спасителя.

В цей день, сповнений світлом, знову звучить пророча звістка: «Бо хлоп'ятко нам народилося, сина нам дано; влада на плечах у нього; і дадуть йому ім'я: Чудесний порадник, сильний Бог, Отець довічний, Князь миру» (Іс 9,5).

Влада цього Дитяти, Сина Божого і Марії, – це не влада цього світу, що ґрунтується на силі й багатстві; це панування любові. Це влада, що створила небо й землю, яка дає життя кожному створінню: мінералам, рослинам, тваринам; це сила, яка притягає чоловіка та жінку та вчиняє їх одним тілом, одним існуванням; це влада, що відроджує життя, прощає провини, примирює ворогів, перетворює зло в добро. Це Божа влада. Ця влада любові спонукала Ісуса скинути із Себе зі Свою славу і стати людиною; вона ж приведе Його до смерті на хресті та воскресіння з мертвих. Це влада служіння, що встановлює у світі Боже царство, царство справедливості та миру.

Тому Христове Різдво супроводжується співом ангелів, які звіщають: «Слава на висотах Богу й на землі мир людям його вподобання» (Лк 2,14).

Сьогодні ця благовість розходиться по всій землі, бажаючи досягти усіх народів, особливо тих, які поранені війнами та гострими збройними конфліктами, і тих, що найсильніше відчувають прагнення миру.

Мир чоловікам та жінкам пошматованої Сирії, де пролито надто багато крові. Насамперед, в Алеппо, що останніми тижнями стало ареною найжорстокіших боїв, якнайневідкладніше необхідно, дотримуючись гуманітарного права, забезпечити надання допомоги й підтримки вичерпаному цивільному населенню, яке досі перебуває в безнадійному становищі, в стані великого страждання і нужди. Прийшов час, аби зброя замовкла назавжди, а міжнародна спільнота почала активно докладати зусилля, щоби знайти вирішення кризи шляхом переговорів і відновити громадянське співжиття в країні.

Мир чоловікам і жінкам улюбленої Святої Землі, обраної та особливо вподобаної Богом. Нехай же ізраїльтяни й палестинці віднайдуть відвагу та рішучість написати нову сторінку історії, в якій ненависть і помста поступляться місцем бажанню спільно будувати майбутнє взаєморозуміння і гармонії. Нехай же зможуть віднайти єдність і згоду Ірак, Лівія та Ємен, народи яких страждають від війни та жорстоких терактів.

Мир чоловікам і жінкам у різних регіонах Африки, особливо в Нігерії, де фундаменталістський тероризм використовує навіть дітей, щоб чинити жахіття та сіяти смерть. Мир у Південному Судані й Демократичній Республіці Конго, щоб там були зцілені поділи, а всі люди доброї волі докладали зусилля для того, щоб ступити на шлях розвитку та взаємоподілу, віддачи перевагу культурі діалогу замість логіки протистояння.

Мир чоловікам і жінкам, що досі страждають від наслідків конфлікту в східній Україні, де невідкладним є спільне бажання принести полегшення населенню та виконати взяті на себе зобов’язання.

Молимося за порозуміння для дорогого колумбійського народу, який прагне ступити на новий та сміливий шлях діалогу та примирення. Нехай така ж сміливість надихає дорогу Венесуелу розпочати кроки, необхідні для того, аби покласти край актуальному напруженню та спільно будувати прийдешнє надії для всього населення.

Мир тим, які в різних регіонах зазнають страждань з приводу постійних загроз та тривалої несправедливості. Нехай же М’янма зможе об’єднати зусилля для сприяння мирному співжиттю та з допомогою міжнародної спільноти надати необхідний захист і гуманітарну допомогу тим, які цього дуже й невідкладно потребують. Нехай же Корейський півострів в оновленому дусі співпраці зможе стати свідком подолання напруження, яке він переживає.

Мир тим, хто зазнав поранень або втратив дорогих осіб у жорстоких терактах, які посіяли страх і смерть у серцях багатьох країн і міст.

Мир не на словах, але конкретний та дієвий нашим покинутим і суспільно виключеним братам і сестрам, тим, які страждають від голоду, тим, що є жертвами насильства. Мир біженцям, мігрантам і шукачам притулку і тим, хто сьогодні стає жертвою торгівлі людьми. Мир народам, які страждають від економічних амбіцій небагатьох та ненаситної жадібності ідола-гроша, що веде до рабства. Мир тим, які страждають від суспільної та економічної нужди, тим, які страждають від наслідків землетрусів та інших природних катастроф.

Мир дітям у цей особливий день, в який Бог став дитиною, особливо тим, що позбавлені радощів дитинства задля голоду, війн та егоїзму дорослих.

Мир на землі всім людям доброї волі, які щодня терпеливо й непомітно трудяться в родинах і суспільстві, щоб будувати людяніший і справедливіший світ, підтримувані переконанням в тому, що тільки мир є запорукою благополучнішого майбутнього для всіх.

Дорогі брати й сестри, «хлоп'ятко нам народилося, сина нам дано»: Він – «Князь миру». Приймімо Його!

Дочірні категорії

Останні новини

Тебе зацікавило? Приєднуйся до нас! Приєднатись!

Мандруємо разом Карпатами, - Екіпа св. Теклі!

Мандруємо разом Карпатами, - Екіпа св. Теклі!

Новини 22 квітня 2017
25-26 березня відбулася перша піша мандрівка екіпи св. Теклі на гору Хомяк. Ця мандрівка стала початком пізнання світу та самих себе, переосмисленням свого життя. Мандруючи в молитві та роздумах споглядаючи…
детальніше...

"Великі Лови" чекають, - наш слід веде усюди!

Новини 22 квітня 2017
Чуваймо! Як і кожного року, наші вовки, гуртуються на велике щорічне свято вовченят, - Великі Лови. Які традиційно пройдуть у червні. З нетерпіннням чекаємо на великі змаги та пригоду. Вже…
детальніше...
Божий Задум, - година мандрівника

Божий Задум, - година мандрівника

19 квітня 2017
  "На одному з пагорбів росли три дерева. Одного разу…
Привітання з нагоди Великодня!

Привітання з нагоди Великодня!

19 квітня 2017
Вовченята що готуються переходити у вітку скаутів вітають нашу спільноту!
Молитовні чування біля Гробу Господнього

Молитовні чування біля Гробу Господнього

19 квітня 2017
"Хресна дорога" - це молебен, що спонукає нас до глибоких…
Великоднє привітання, - Христос Воскрес!

Великоднє привітання, - Христос Воскрес!

16 квітня 2017
Нехай душу сповнить легкість,Нехай пташки заспівають!Радістю своїх пісеньХай тебе вони…

Календар заходів

 

увійти | додати новину | контакти осередків