22154427 157905434794424 4044160612954741467 n

Посвячуємо наші скаутські Родини!

Боже, Спасителю наш та милосердний Цілителю, Ти благословив, щоб сім’я, створена подружнім союзом, стала образом союзу Христа і Церкви. Молимо Тебе: подаруй Своє благословення нашій сім’ї, яка створилася в Твоє Ім’я.
Нехай у ній перебувають любов, єдність, ревність у молитві, турбота одне про одного та про всіх нужденних. Ісус Христос, який жив у Назареті разом зі своєю Родиною, нехай завжди перебуває у нашій сім’ї, береже її від усякого зла та допомагає нам бути єдиним серцем і єдиною душею.
Господи, утверди нас в добрих ділах через зростання у вірі, поблагослови і подай нам милість, щоб жили згідно із Заповітами Твоїми і в добрих ділах успіхів досягли, Тобі бажаних, на віки віків. Амінь.

22281012 1827276880635103 2133313115 o

На запрошення настоятеля та капелана скаутів о. Гжегожа Драуса скаути взяли участь в історичному молитовному дійстві: освячення каплиці Йоана Павла II. Зерно майбутнього душпастирського центру посіяне. Дякуємо нашій делегації: Володимиру Пашку, Максимові Гнатовському та Святославу Слободяну!

max-20171006141615949

У своєму слові, настоятель парафії о. Григорій Дарус вітаючи Митрополита архієпископа Мечислава Мкошицького і дякуючи за присутність, привітав також о. Станіслава Павлічека, котрий народився у с. Сокільниках де постає парафія, а зараз служить у Вроцлаві і греко-католицьких священиків з Філософсько-Богословського Факультету УКУ, де парафія зароджувалася і розвивалася.

- Нехай Господь допомагає щоб цією першою Службою Божою ми могли розпочати відновлення нашого життя в Ісусі Христі.

22291775 1827276573968467 21612194 n

Розпочинаючи Літургію, Митрополит освятив вівтар та каплицю і розпочав Євхаристію.

На початку своєї проповіді Архієпископ Мечислав пригадав як півтори роки тому, 16 червня 2016 року, Держсекретар Ватикану Кардинал Пєтро Паролін освятив наріжний камінь під будівництво храму та центру св. Йоана Павла ІІ, свідками чому були присутні парафіяни та гості.

- Храм і Центр св. Йоана Павла ІІ є символом вдячності Богові за 25-ліття відновлення структур Латинської Церкви в Україні та 15 річницю Апостольського Візиту св. Йоана Павла ІІ в Україну – пригадав Митрополит текст булли вмурованої в наріжний камінь храму св. Йоана Павла ІІ.

- Duc in altum! Виплинь на глибінь, львівська латинська Церкво! Господь з Тобою! Не лякайся труднощів, які також і сьогодні є на твоєму шляху. З Христом здобудеш перемогу! – закликав Митрополит словами св. Папи, які він сказав у Львові.

 

У святкуваннях взяв участь Голова Сокільницької сільської ради - Сулимко Тарас Михайлович, і Щербатий Олег Романович – заступник начальника Слідчого ізолятора на вул. Городоцькій, ("Бригідки"), де парафіяни проголошують вязням Слово Боже і для яких виготовляють фігурку Матері Божої.

Настоятель о. Гжегож Драус подарував памятну таблицю для Українського Католицького Університету вручаючи її присутнім греко-католицьким священикам, а срібний хрест для парафії подарував о. Станіслав Павлічек, уродженець Сокільників.

Дякую за ваше свідчення віри, глибокої віри, бо ми розпочинали від маленького зерна, яке як бачимо розрослося і розростається, і думаю буде розростатися все більше. Якби не ваша, наша віра ми би не розпочали будови цього храму і не освячували би сьогодні цієї каплиці – сказав на завершення Літургії Митрополит Мечислав Мокшицький.

Після Євхаристії архієпископ Мечислав Мокшицький, благословив присутніх мощами св. Йоана Павла ІІ, котрі він передав настоятелю о. Ґжеґожу, висловлюючи побажання щоб святий покровитель завжди випрошував необхідні благодаті для парафіян та священиків парафії.

На головній стіні каплиці розпочато малювання копії ікони Матері Божої Милостивої з Митрополичої Базиліки, яка є як знак, того що парафія росте, будує храм. Той образ буде малюватися далі щоб ми могли більше вірити і любити. Отець Ґжеґож закликав усіх бажаючих приходити до каплиці щоб і самому взяти участь у написанні цієї ікони.

Своїм співом та грою на інструментах Літургію прикрасив парафіяльний гурт «Lux Mundi».

Богу подяка і хвала за все!


Історична довідка про римо-католицьку спільноту у Сокільниках:

Перша письмова згадка про Сокільники датується 1392 роком, а 1393 року поселення отримало магдебурзьке права. Українське (руське) населення села протягом століть було заміщено польським - напередодні Ісв. війни із 3119 його мешканців лише 56 значились русинами. Нині частина Сокільників вже стала південними вулицями Львова, а село впритул прилягає до міста.

Парафія у Сокільниках постала 8 листопада 1396 року коштом старости генерального руського Яна з Тарнова. Відомо, що спалений татарами на початку XVII століття костел було відновлено вже як мурований та консекровано архієпископом Яном Скарбеком 1717 року. У 1765 році цей храм замінив новий в стилі бароко, споруджений за кошти власниці села Пелагії Потоцької та місцевого пароха о. Вацлава Бонкальського, який консекрував архієпископ Вацлав Сераковський під час візитації парафії 1774 року. Проте і цей костел 1885 року було розібрано.

У 1890-1894 роках під керівництвом інженера Левінського зубудували нову, більшу за розмірами муровану святиню. Консекрував новий храм 1896 року єпископ Йосиф Вебер, а першим його настоятелем став о. Ромуальд Сталкієнь. Під час військових дій у 1918 році згорів парафіяльний будинок разом із архівом. У 1932 році відбулось оздоблення інтер`єру костелу. 1946 року настоятель о. Юліуш Бажицький разом із частиною костельного майна та парафіян виїхав до Польщі. Храм передали православним, проте з 1990 року він є греко-католицькою церквою Різдва Богородиці.

І тепер в Сокільниках знову буде римо-католицька парафія.

received 1817697768259681

Вже другий день триває щорічна мандрівка-проща до Підкаменя. Духовно відновлюємося та молимося в наміренні України, українських родин, нашої організації!

Тема до роздумів, енцикліка папи Франциска «Світло віри».

                                                               LUMEN FIDEI

 

  1. 1)Віра стає світлом для всіх в суспільних відносин.

 

      Невичерпна любов Отця дається нам в Ісусі і через наших братів та сестер. Віра вчить нас зауважувати, що кожна людина приносить мені благословення, що світло лиця Божого освітлює мене через лице брата. У центрі біблійної віри знаходиться Божа любов, її конкретна турбота про кожну людину, її план спасіння, який охоплює все людство і все творіння і який досягає своєї кульмінації у Втіленні, Смерті і Воскресінні Ісуса Христа. Якщо ця реальність затіняється, тоді зауважується брак критерію, який забезпечує бачення того, що робить життя людини цінним і неповторним. Тоді вона втрачає своєї місце у всесвіті, перестає виділятися поміж природою, відмовляючись від власної моральної відповідальності або ж домагається для себе влади абсолютного володаря присвоюючи собі право маніпуляції без обмежень.

Світло віри вчить нас шукати справедливі форми правління, визнавати, що влада походить від Бога для служіння спільному добру.

 

(Розважання : Що означає служити іншим? Як я служу іншим в посякденному житті?) Св.Йоана 2; 1-12 (тут читаємо як Марія мати Ісуса опікується в кані галілейському, тоб то зауважує потребу ближнього). Це є для нас взірець служби ближньому.

 

 2 . Будьте милосердні, як Отець ваш милосердний

 

       Віра не є світлом, яке поглинає усю нашу темряву, а світильником, який вночі освітлює наш шлях, а цього вже достатньо, щоб продовжувати йти вперед.

Світло віри не приводить нас до втрати пам'яті про існуюче у світі страждання.

 

( В кожному терплячому є образ Ісуса Христа питання : чи ми не відвертаємось від тих як потребують нашої допомоги ?) читаємо притчу про доброго Самарянина, Лк.10:25-37

 

 3. Віра, молитва і Декалог(Десять заповідей).

 

      У світлі віри, у світлі цілковитого уповання на Бога, Декалог віднаходить свою найглибшу суть, у вступних словах до десяти заповідей: «Я – Господь, Бог твій, що вивів тебе з землі Єгипетської, з дому неволі» (Вих. 20,2). Декалог не є лише набором забороняючих приписів, а містить конкретні вказівки як вийти з пустелі самодостатнього і замкнутого у собі «Я» і розпочати спілкування з Богом, давши себе обняти Його милосердю, щоб понести це милосердя іншим.

 

( Роздуми про виконування Десятих Заповідей і яку роль вони відіграють в моєму житті ?) тут читаємо про те що Ісусу Христос говорив про Закон(Десять Заповідей).

   Св.Матея 5:14-19

  

  1. 4.Світло, яке треба відкрити заново в собі.

 

      Існує нагальна потреба заново відкрити, що віра є світлом, бо коли гасне полум'я віри, всі інші світла також починають тьмяніти. Світло ж віри є унікальним, оскільки здатне  просвітити кожен аспект людського життя.

       У вірі, – Божому дарі – надприродній чесноті Ним зісланій, визнаємо, що нам була дана велика Любов, що до нас було звернене добре Слово і коли приймаємо це Слово, яким є Ісус Христос, втілене Слово, Святий Дух перемінює нас, освітлює нашу майбутню дорогу і окриляє нашу надію, щоб ми радо її долали.

        Св.Павло також використовує образ світла: «Ми ж усі, мов дзеркало, відкритим обличчям віддзеркалюємо Господню славу й преображаємось у його образ» (2 Кор. 3,18). Відблиск цього світла віддзеркалюється від одного лиця до іншого, подібно до того як Мойсей носив на собі відблиск Божої слави після розмови з Ним: «Бог… освітлив серця наші, щоб у них сяяло знання Божої слави, що на обличчі Ісуса Христа» (2 Кор. 4,6). Світло Христове сяє, відбите мов у дзеркалі, на лицях християн.

 

( Роздуми  та тема: Чим для мене є віра? Як Віра впливає на моє життя?)

 1Пт 5,5б-14

 

  1. 5Єдність Церкви в часі і просторі пов’язана з єдиністю віри.

 

«Одне бо тіло, один дух, (…) одна віра» (Еф.4, 4-5). Сьогодні може видаватися можливим досягнення єдності людей у якійсь спільній справі, в любові, в розділені спільної долі, в стремлінні до спільної цілі. Проте, нам важче мислити єдність в одній і тій же правді

 

( Роздуми та тема : Чим для мене є церква яку заклав та залишив Ісус Христос? Що є фундаментом Церкви ? Хто є живою Церквою? ) Євангелія від Матея 16:13-19

 

 

 

 

kazbek2

Хтось живе ще літом. У когось вже осінь. Французькі мандрівники підкорюють Грузію: гору Казбек.

Казбек (груз. მყინვარწვერი (მყინვარ_წვერი — Мкінвар_цвері) або მწვერვალი ყაზბეგი (мцвервалі Казбеґі) — Льодовика наконечникабо пік Казбек), ос. СæнаХъазыбег або Чырыстийы цъуппчеч.Башлам) — стратовулкан, найсхідніший п'ятитисячник Кавказу, розташований у східній частині центрального Кавказу, на кордоніГрузії і Росії (Північна Осетія).

kaz

Повз гору проходить Військово-Грузинська дорога. На схилі Казбека зі сторони Дар'яльської ущелини (3 600 м) розташована Казбекська метеостанція (яка не працює), частина якої переобладнана вгірський притулок (альпійський притулок/альпійська хижа)

kazb3

 

kazb

Назва Казбек з'явилась на початку XIX ст.[2] «На початку XIX ст. при проході поселення біля підніжжя гори володів князь Казбек, його ім'я й стало назвою аула Казбеґі, по аулу росіянами прийнято назву гори», — пише дослідник В. А. Ніконов[3].

Про це ж написано в Лермонтовській енциклопедії: «Свою назву [Казбек] отримав на початку 19 ст. від імені знатного місцевого жителя Габріела Казбека (Казбеґі). Тоді ж перейменовано в Казбеґі і село Степан-Цмінда (Святий Степан), розташоване біля підніжжя Казбека В 30-і рр. 19 ст. це було невелике село (60—70 будинків)»[4]. З 2007 р. Казбеґі знову Степанцмінда, зараз це селище міського типу, центр Казбеґського муніципалітету.

 

khlopchyk-zabriv-v-zhinochu-rozdiahalniu-te-shcho-vin-tam-skazav-chudovo

Хлопчик забрів в жіночу роздягальню. Те, що він там сказав, – чудово!

 

Що може бути миліше і смішніше дитячої безпосередності і невинності? Якщо ви теж думаєте, що нічого, ці 7 коротких оповідань вам точно сподобаються!

1. Маленький хлопчик загубився в спортивному комплексі і опинися в жіночій роздягальні. Помітивши його, пані заверещали, прикрилися рушниками і почали ховатися в кутах. Хлопчик здивовано глянув на їх реакцію, а потім запитав: «У чому справа? Ви що, ніколи раніше маленького хлопчика не бачили?».

2. Мій 4-річний син Даня крикнув мені з ванни, що впустив свою зубну щітку в унітаз. Я витягла її звідти і викинула в сміття. Даня почухав потилицю, а потім приніс з ванни мою зубну щітку. Він підняв її вгору і сказав, чарівно усміхаючись: «Цю тоді теж потрібно викинути, тому що кілька днів тому вона випадково впала в унітаз».

3. У перший навчальний день першокласник приніс вчителю записку від батьків. У ній було написано: «Думки, висловлені цією дитиною, не обов’язково збігаються з думкою її батьків».

4. Я працюю в поліції. І одного разу я виступала з черговою лекцією перед учнями молодших класів. Раптом мене перервала маленька дівчинка. Вона оглянула мене з ніг до голови і запитала: «Ви – поліцейська?». «Так», – відповіла я. “Моя мама сказала, що якщо мені коли-небудь знадобиться допомога, я повинна до вас звернутися. Це правда?”. «Так, все вірно», – сказала я. «Ну тоді, – вона простягнула мені свою ніжку, – не могли б ви зав’язати мені шнурки?».

5. Справа була ввечері. Я припаркував свій поліцейський автомобіль, і вийшов, залишивши всередині службову собаку. Вона загавкала, побачивши маленького хлопчика. «У вас там собака?», – запитав він. «Так», – відповів я. Спантеличена дитина подивилась на мене, потім на машину і запитала: «А що вона зробила?».

6. Дівчинка спостерігала за тим, як її батьки збираються на посиденьки з друзями. Коли вона побачила, як тато одягає свої кращі штани і сорочку, вона сказала: «Тату, тобі не варто це надягати». «Чому, сонечко?». «Ти ж знаєш, що в тебе після цього завжди на наступний ранок болить голова».

7. Маленька дівчинка скаржиться матері після першого тижня в школі: «Я витрачаю там свого часу даремно! У мене не виходить читати, у мене не виходить писати, так вони мені ще й говорити не дають! ».

k

Завданням скаутського руху є виховання свідомо-зрілої молоді та дітей в дусі патріотизму до свого краю та практикуючого християнина, який знає, що хоче здобути у житті!

Щороку табір-курс свв. Володимира і Ольги проходить вкінці літа. На нього з’їжджаються провідники скаутів з різних міст. Цього року спільнота «Скаутство Європи в Україні» відвідала с. Гніздичів Жидачівського району Львівської області. Монастир отців редемптористів, де таборувала 4 дні: з 24 по 27 серпня.

k2

«Life is Love» - тематика цього річного вишколу проводу. «Життя є Любов»: не біймося сіяти добро навколо нас, свідчити Христа скрізь, де б не були, - на роботі, вдома, на вулиці, на відпочинку, з друзями, у скаутстві.

k3

Навчання скаутської методики та педагогіки, психології дітей різних вікових груп. Скаутські особливості: діти віком від 4-7 рочків називаються горобчиками. Діти 8-12 років – вовченятами. Молодь 12-17 років скаутами (головна вікова група). Та провідники – старші 17 років. Духовна віднова: щодня Літургія та Сповідь. Роздуми над святим письмом. Вервиця. Незабутні вечірні ватри зі сценками. Дякуємо молоді Гніздичева, що долучилися до нас на суботню вечірню ватру!

k4

Час пробіг дуже швидко. Ми вдячні Богові, що зібрав нас усіх в такому чудовому відпустовому місці. Чуваймо!!!

gudz 4ff18

«Знання небезпечні без любові», – попереджає владика Борис Ґудзяк, єпископ Української Греко-Католицької Церкви та президент Українського католицького університету. 1 вересня в межах проекту FESTаcademy він зустрівся зі львівською молоддю, аби поговорити про цінності в сучасній освіті. fse.in.ua занотувало найважливіше з цієї розмови.

Ми відчуваємо, що хочемо бути щасливими людьми. Жити вільно, щасливо, щоб не накопичувалось у спинному мозку стільки стресу. Щоб ми могли дивитись у вічі одне одному, щоб не було конфліктів у сім’ї, на роботі, в суспільстві, між країнами. Над таким щастям треба працювати. Для нього потрібні компетентності, які дає освіта.

Світ змінюється. Треба вміти читати текст, писати, осмислювати критично і творчо. Все це має давати школа. Зараз поширюється проектний підхід у навчанні, мережевість замість звичних стосунків учителя та учня. Гарвардський історик Ніл Ферґюсон пише, що американська війна з ісламістами не є успішною, бо ієрархічний підхід традиційної армії протистоїть мережевому. Щоб ангажувати мережу, треба «мережитися» самому.

Є кілька базових дисциплін, які треба практикувати вчителям і учням, щоб жити щасливо й бути життєдайними.

Урок перший: Слухати

Дуже багато дітей сьогодні не є вислуханими. Дорослі не мають часу, щоб почути дитину. Людина, яку не чують, яка не є вислуханою, сама буде мати проблеми зі слуханням. А наше життя побудоване на міжособистісному спілкуванні, зустрічах, які потребують сприйняття.

Ми заохочуємо ініціативу, відвагу – той, хто вміє добре говорити, має добре підвішений язик, отримує переваги з самого дитинства, а в перспективі стає політиком. Я ж уважаю, що ми повинні відзначати тих, хто вміє слухати, й допомагати змалку слухати краще.

Коли ми розуміємо, що в житті є щось більше за «Я», коли ми бачимо щось поза собою й уміємо з тим іншим спілкуватися, життя набирає особливої повноти. Слухання важливе у подружжі, школі, коханні, вихованні дітей. Добрий маркетолог завжди чує свого клієнта і промовляє до нього, спершу послухавши.

Слухання допомагає нам спілкуватись. Усі наші школи, університеті, всі навчальні заклади повинні бути місцями, де ми щораз краще спілкуємось. Можна сказати, що мистецтво жити – це мистецтво спілкуватись, будувати стосунки між особами, в родині, у школі, на роботі, в суспільстві.

Сьогодні Україна більше, ніж будь-коли, потребує людей, які вміють добре спілкуватись, налагоджувати стосунки, які, перш за все, вміють слухати і є віртуозами слухання. Допомагають іншими висловити щось, що доти було не висловлене. Школи повинні розвивати це в дітях – легко, серйозно, весело.

Урок другий: Укорінюватись

Ми живемо в дуже динамічний і цікавий час. Думаю, за останні півстоліття історія змінилась більше, ніж за попередні п’ятсот років. Може, навіть більше, ніж за попередні п’ять тисяч.

Якщо взяти українське село, то більшість його мешканців і п’ятдесят, і п’ятсот років тому мали приблизно такий самий побут. Той, хто ходив до школи за радянських часів, пам’ятає, скільки автомобілів було на вулиці. Зараз, напевно, разів у п’ятдесят більше.

1988 року в Києві я запитав, чому так важко зателефонувати до Америки. Я ходив на головний поштамт, замовляв розмову зі своїми батьками й чекав там півгодини. Тоді пані на станції сказала мені що в УРСР є 28 міжнародних телефонних ліній. Зараз у ваших кишенях чи торбинках двісті міжнародних телефонних ліній.

Чи знаєте ви, хто такий Володимир Щербицький? Він очолював українську номенклатуру протягом майже двох десятиліть. Він посадив Мирослава Мариновича й Калинців. А ви можете навіть не знати, ким він був.

Це дуже важливо – вміти читати історію, плисти на цій бурхливій хвилі змін, радіючи цій динаміці. Проте також дуже важливо мати свою поставу. Не піддатись спокусі бути просто листком на бурхливій воді, втратити своє «Я» чи ніколи його не здобути.

Я не маю відповіді для вашого покоління. Дитиною чи молодою людиною я не пережив того, що переживаєте ви. Ви бомбардовані вашими телефонами, вам тяжко більш ніж на 45 секунд зосередитись на одному питанні, натомість ви здатні хапати десять понять, десять імпульсів одночасно. Ви є трохи іншими.

Школа повинна дати вам певний спокій, стабільність, поставу, інакше ви будете постійними спостерігачами. Ваше судно ніколи не буде заякорене.

Я багато подорожую й можу сказати, що це дуже втомлює. Цього літа за два місяці переїжджав п’ятдесят разів, двадцять разів змінюючи країну. Є проблема в тому, що ми зараз дуже шануємо спонтанність, творчість, але немає нічого більш виснажливого, ніж постійна спонтанність. Людина потребує коріння. Наша школа також повинна бути місцем заспокоєння, щоб дитина знала, ким вона є, мала цінності й чіткі виміри, щоб вона могла про щось свідчити.

Урок третій: Служити

Сподіваюся, що наші навчальні заклади – від садочка до докторантури – будуть місцями служіння, де викладач дає приклад своєму учневі, як служити. Учитель, який із радістю дає й показує, як радісно це є – давати.

Щоб давати, треба йти донизу, наближатись до дитини. Наша реклама, наші виступи на TEDTalks закликають нас іти догори: вище, швидше, далі, сильніше, багатше, більше! «Моя школа навчить твою дитину, як бути успішною в житті! Дасть їй засоби, аби вона багато заробляла! Щоб вона була президентом України, якщо не Європейського Союзу! Була паном у ситуації, панувала над іншими!».

Але як прекрасно, коли ми маємо вчителя, який служить, який іде вниз і піднімає учня!

Нам усім потрібно, аби нас хтось піднімав. Ми всі потребуємо відкрити нашу вроджену здатність піднімати інших. Нам набридли взаємні приниження в економіці, бізнесі, політиці, на роботі, в школі і в сім’ї. Як це гарно – давати життя таким простим жестом! Як добре, коли дитина приходить зі школи усміхнена, з випрямленою спиною, з ентузіазмом! Із нею поділилися, і вона ділиться.

Цього потребує наше суспільство: щоб ми ділилися своїм ентузіазмом, тим, що отримуємо, примножуючи й огранюючи. Будьмо учнями у школі служіння. Немає більшої радості, ніж дати щось комусь, підняти пригнобленого, нагодувати голодного.

nashi

Святкування розпочалося у п`ятницю 11 серпня урочистою процесією з Чудотворною Іконою, після чого відбулась Відпустова Свята Меса, яку очолив о. Петро Дохтич, що є префектом Вищої Духовної Семінарії в Брюховичах. Після Служби Божої відбулась весела забава під супроводом парафіяльного гурту " QUO VADIS".

Молодь, дорослі та діти співали духовні пісні, спілкувались та танцювали; куштували смаколики, приготовані парафіянами костелу. Кожен охочий мав можливість перевірити свою вдачу та зіграти в безпрограшну лотерею; відчути себе справжнім стрільцем та зіграти в тир, а також діти могли відчути себе космонавтами, стрибаючи на батуті. На закінчення була подяка Матінці Божій Винниківській за проведений час та благословення для вірних.

Святкування продовжились вже у суботу 12 серпня. Цього дня Урочисту Відпустову Святу Месу очолив о. Станіслав Кава, що є рідним братом новоосвяченого єпископа Едварда Кави. Після Святої Євхаристії відбувся молебень до Матері Божої в Коронованій Чудотворній Іконі. Вечірні забави під супроводом парафіяльного гурту були надзвичайно веселі, грали всі: дорослі і діти, найспритніші отримували подарунки.

Кульмінацією святкування стала Урочиста Відпустова Свята Меса в неділю, яку очолив Його Преосвященство Єпископ Едвард Кава. Розпочалося все з урочистої процесії з Коронованою Чудотворною Іконою.

Єпископ Едвард промовив слово Боже до вірних парафії, а також під час проповіді розповів наскільки важливим є спілкування з Богом та про велику силу молитви.

Наша спільнота також взяла участь у цьому Відпусті. У знак подяки вірні приносили дари: міністранти та лектори- свічку, діти- квіти, родина родин- коровай, Лицарі Колумба- вино, скаути- воду, представники Живого Розарію- плоди землі, спільнота доброї смерті-хліб. На закінчення Його Преосвященство благословив усіх вірних та посвятив зілля, віночки та релігійні атрибути. Святкування продовжив парафіяльний гурт релігійними співами. Для найменших участиків відпусту працювали аніматори, дітки були в захваті та весело проводили час, кожний отримав м`яку іграшку в подарунок.

Усі вірні нашої парафії, а також священики безмежно вдячні Матінці Божій Винниківській за цей час, проведений на Її славу, за усі отримані ласки і благодаті, які Матір Божа нам посилає.

Текст і фото: Софія Чеславська

rsz img 1668

10 причин, чому потрібно поїхати у батьківський скаутський табір

 1.Поїдьте у табір заради своєї дитини. Ви не уявляєте, наскільки нашим скаутам це важливо. Вони горді за своїх батьків, які можуть розділити з ними свій скаутський спосіб життя.

2.Ви маєте можливість на власному практичному досвіді відчути усі переваги скаутингу й отримати незабутні враження.

3.Всі ми потребуємо відпочинку, а цих декілька днів Ви відпочинете від щоденних сімейних клопотів, професійних обов’язків, інших дуже важливих справ і турбот.

4.Табір – це своєрідна маленька подорож. Ви пізнаєте світ навколо, змінюєте середовище, дізнаєтесь багато нового і цікавого.

5.Перебування у таборі – це також  час зближення з Богом (спільна молитва, реколекції, сповідь).

6.Під час табору Ви маєте нагоду у  змаганнях та іграх виявити в собі чимало нових здібностей і талантів.

7.Табір – це можливість зблизитись з природою і пізнати самих себе, на що у сучасному темпі життя завжди не вистачає часу.

8.Тут Ви обов’язково знайдете нових приятелів.

9.Це найкращий спосіб отримати багато позитивних емоцій.

10. Досвід перебування у таборі на тривалий час буде для Вас і

 Ваших дітей спільною темою для розмов і доброю згадкою на все життя.

rsz img 6780

rsz img 6730

 

rsz img 6720

prytcha

Син: "Тату, можна мені задати тобі питання?" 
Батько: "Так, звичайно, що ти хочеш знати?" 
Син: "Тату, скільки ти заробляєш за годину?" 
Батько: "??? Це не твоя справа, чому тебе цікавлять такі речі?" 
СИН ". Я просто хочу знати, будь ласка, скажи мені, скільки ти заробляєш за годину?" 
Батько: "Якщо хочеш знати, я заробляю 100 грн. на годину." 
Син: "О…" (з опущеною головою) 
Син: "Тату, можеш мені позичити 50 грн.? Будь ласка!"

Батько розлютився. 
Батько: "Якщо єдина причина, через яку ти мене розпитував - позичити грошей, щоб купити собі дурну забавку чи інші дурниці, то забирайся в свою кімнату і лягай спати. Подумай, чому ти такий егоїстичний. Я важко працюю заради тебе кожного дня, а ти мені віддячуєш такою поведінкою".

Хлопчик тихо пішов у свою кімнату і зачинив за собою двері. 
Чоловік сів і ще більше розізлився через питання маленького хлопчика. Як він сміє ставити такі питання тільки, щоб отримати трохи грошей? 
Приблизно через годину або близько того, чоловік заспокоївся і замислився: 
"Може й дійсно було щось, що було необхідно купити за 50 грн., і він дійсно не так часто просить грошей". Чоловік підійшов до дверей кімнати свого маленького сина і відчинив двері.

Батько: "Ти спиш, синку?" 
Син: "Ні тато, я прокинувся". 
Батько: "Я подумав, що може я був занадто строгим до тебе, у мене був довгий та важкий день, і я мабуть зірвався на тебе. Ось 50 грн., які ти просив ...».

Хлопчик сів на ліжку, посміхаючись. 
Син: "О, дякую татку!" 
Потім, заліз під подушку і витягнув звідти кілька зім'ятих купюр. Чоловік побачив, що у хлопчика уже були гроші, і знову почав злитися. Маленький хлопчик повільно перерахував свої гроші, а потім подивився на свого батька.

Батько: "Чому ти хочеш ще грошей, якщо у тебе вже є" 
Син: "Тому що у мене не було достатньо, а тепер вистачить! Тато, у мене уже є 100 грн. Чи можу я купити годину твого часу? Будь ласка, приходь додому завтра раніше. Я хотів би повечеряти з тобою"… 
Батько був приголомшений.

tabir batkiv logo

Офіційне представлення логотипу табору спільноти батьків "Скаутство Європи в Україні"

Всім чувайте! Запрошуємо батьків скаутів та скауток вовченят горобчиків мандрівників та мандрівниць на передювілейний 9-ий батьківський табір! Адреналін та незабутні враження гарантуємо!

rsz img 7356

"Мама, Тато, Я, - щаслива сім'я" - особлива тематика. Роздумуватимемо над багатьма темами які щодня на думці устах кожної родини. Батьків та дітей. І не тільки роздумуватимемо: шукатимемо шляхів їх вирішення. 

Чекаємо на Тебе та Твою родину: 11-13 серпня 2017 року. Заповідник "Сколівські Бескиди" Твоя пригода та новий досвід чекає саме на Тебе та Твою родину!

rsz img 6680

Все про заповідник:

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%96_%D0%91%D0%B5%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%B4%D0%B8_(%D0%BD%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%BF%D1%80%D0%B8%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%BF%D0%B0%D1%80%D0%BA)

Краса та атмосфера пейзажів:

https://www.google.com.ua/search?q=%D1%84%D0%BE%D1%82%D0%BE+%D0%B7%D0%B0%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D0%BA+%D0%A1%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%96+%D0%B1%D0%B5%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%B4%D0%B8&rlz=1C1GIGM_enUA727UA727&tbm=isch&tbo=u&source=univ&sa=X&ved=0ahUKEwjpnLi4167VAhUOb5oKHUBVADcQsAQIJA&biw=1024&bih=630

Будемо дискутувати та балакати й шукати рівновагу на тему:

офіційний банер

tabir batkiv

 

Деталі у координаторів Спільнот Батьків

Анна Юрченко, Ольга Кунта, Зеновія Жмуркевич, Тарас Шафранський!

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

097 007 55 96

img 7693

Батькам потрібно відкривати гідність особи своєї дитини і її поважати. Бо любити дитину означає поважати її. Часто так стається, що батьки прагнуть спроектувати на дитині власні життєві плани. Я знаю такого чоловіка, який все життя хотів бути лікарем і ним не став, а змусив бути лікарем свого сина. Не знаю, чи це правильне рішення, але вийшло так, що дитина здійснила мрію свого батька.

При цій нагоді Блаженніший Святослав звернувся до батьків: «Поважайте своїх дітей, умійте їх слухати, розкривати їхні таланти, допоможіть їм вибрати в житті таку дорогу, яка була б згідна з Божим задумом щодо життя тієї дитини. Бо дитина – це не власність батьків, а дар Божий, який Бог повіряє татові й мамі, аби прийняти дар нового життя, а потім його виплекати і розвинути. У цьому полягає батьківство і материнство».

Однак Предстоятель Церкви закликав мудру молодь вміти слухати своїх батьків: «Це не означає сліпо виконувати все, що вони кажуть. Слухати – це означає їх поважати, бо часто ті поради, що вони вам дають, випливають з їхньої любові до вас. Багато з того всього, що батьки чинять стосовно вас, ви зрозумієте, коли самі станете батьками. Ви усвідомите, наскільки тато  і мама трепетно переживають за свою дитину, щоб вона була мудрою, щасливою, щоб ніхто ніколи її не зранив. Усе, що роблять люблячі батьки, випливає з любові, тому деколи нам потрібно її прийняти. Приймати любов ми вперше вчимося вдома, коли ми є з нашими батьками».

«Я щасливий, що ще маю тата і маму, які кажуть до мене: «Дитино». Тільки в спілкуванні і взаємній повазі є можлива свобода, в якій потрібно зростати і яку потрібно виховувати», - додав він.

 

 

s2

Чувайте!
Це був надзвичайно чудовий і бомбезний літній табір для скаутів.Щиро дякую Орест Марченко за терпіння і допомогу в проведенні табору.Також духовним наставникам,капеланам-отцю Володимиру Вірсті та отцю Софрону,за гарні науки і духовне служіння.Велика подяка курінним, Степан Вірстюк та Петро Дітчук,за послух і братську допомогу.Також дякую всім хто доклав зусиль для допомоги в проведенню цього табору.Дякую крайовому Nazar Yeremenko за те що покладається на мене як на курінного,і дододає наснаги до праці!

s


І найбільше щиро вдячний вам,батьки,що виховуєте таких щирих ПАТРІОТІВ своєї неньки України,добрих християнинів і найголовніше просто хороших людей!
Дякую вам скаути,за гарно проведений табір!
Скаути чуй-чуй!
Чувай!

s3
.....
Скаути завжди!
Готові!
Нехай це буде постійне гасло в вашому повсякденному житті!

Щиро ваш:провідник,курінний і комендант цього табору-Назар Пашко))

Гарного перегляду(відеозвіт з табору)

 

img 7912

Те, що я побачив у вашій країні в цих днях, зворушило моє серце… Я бачив біль, але я також бачив і численні знаки надії, що, подібно до численних маленьких вогників, поволі поволі запалюють великий вогонь. Про це мовиться у привітальних словах кардинала Леонардо Сандрі, префекта Конгрегації Східних Церков, до молоді, яка прибула на щорічну Всеукраїнську прощу до Марійського духовного центру у Зарваниці, 15 липня 2017 року.

img 7731

«Ви дійшли до цієї святині, – звернувся посланець Святішого Отця до української молоді, – пройшовши найрізноманітніші шляхи, щоб вшанувати всеславну Богородицю, Пресвяту Діву Марію, яка є також Матір’ю Церкви та кожного з нас. Ви мали тисячі причин для того, аби залишитися вдома… Питання та сумніви: «Чому я мушу пускатися в дорогу та крокувати як прочанин, коли довкола себе я бачу так багато страждання?.. Для чого вірити в Бога, коли довкола себе я бачу стільки насилля, коли чую звуки війни?.. Для чого і далі довіряти, коли здається, що корумповану ментальність неможливо зупинити?..»

Скажу вам дуже просто: подивіться на себе так, як робимо це ми тут, зі сцени – і ви побачите ваші, можливо, втомлені, але дуже щасливі обличчя. Ваше пуститися в дорогу і дійти аж до цього святого місця і є відповіддю, яку ваше серце і ваше життя дали кожному сумніву і кожному питанню. Почати рухатися, піти вперед – це правильний і навіть розумніший підхід серця та життя».

 

Віра маленьких та простих людей, наголосив кардинал Леонардо, які подібно до Марії продовжують надіятися попри усю безнадію, є тим дорогоцінним знаряддям, завдяки якому Бог продовжує входити сьогодні у світ та спасати його.

«Те, що я побачив у вашій країні цими днями, – поділився своїми враженнями високий гість, – зворушило моє серце: Богослужіння, відвідини та зустрічі, які я мав у Східній частині України, випробуваній бойовими діями, що змусили до втечі численних ваших братів і сестер. Я бачив біль, але я також бачив і численні знаки надії, що, подібно до численних маленьких вогників, поволі-поволі запалюють великий вогонь. Я думаю про жести прийняття і милосердя, про те добро, що було отримане завдяки милосердю та збірці для України, яку хотів Святіший Отець Франциск. Думаю про тих внутрішніх переселенців, які взялися до роботи і за допомогою Карітасу почали полегшувати біль та біду інших, що перебувають у їхній же ситуації. Не забуду про біль і надію, засвідчені деякими греко-католицькими та римо-католицькими священиками. Дехто із них в роки радянського комунізму був ув’язнений та депортований. А в сучасних подіях війни, які окропили кров’ю вашу землю, вони захищали та намагалися рятувати якомога більшу кількість людей, що перебували у небезпеці».

«А вас, дорогі хлопці і дівчата, – просить застановитися кардинал Леонардо, – що вмієте навігувати в засобах масової комунікації, заохочую піти і подивитися на обличчя дітей та волонтерів одного із центрів християнського виховання у Пакістані – країні, в якій наші брати терплять ще більше через свою віру в Христа – виховного Центру «Єремія» в м. Фаїсалабад. Подивіться на них, як вони кожного дня чинять різні жести милосердя, як зупиняються для молитви на вервиці, щоб донести обійми Ісуса і свої обійми маленькому Charlie Gard та його родині в Англії».

«Вправляння у мисленні, щоб зрозуміти теперішнє, молитва, діла милосердя та солідарності – це ті кроки, якими і ви можете пуститися в дорогу, як Марія, стаючи прочанами на дорогах життя і цього світу, що так сильно потребує ваших сил і вашого ентузіазму. Відчувайте близькість Папи Франциска, який особисто поручив мені занести вам його глибокі почуття та уділити вам його благословення. Багато хто з вас його зустрів і слухав торік у Кракові на Світових днях молоді. Я заохочую вас від його імені прочитати та роздумувати над посланням, яке він написав цього року, запрошуючи вас у путь до наступної зустрічі у Панамі, у 2019 році. Він просить вас крокувати не лише згадуючи про минуле, а й маючи відвагу до теперішнього та маючи надію до майбутнього», – наголосив посланець Папи Франциска.

За його словами, Папа заохочує молодь визнавати своє коріння, для того аби завжди вертатися до основного і з творчою вірністю поринати в розбудову нових горизонтів. «Будьте світлом та сіллю цієї землі і не розчаровуйтеся в думках, що нічого не можна змінити. Змінюйте суспільство, в якому часто керує сила та корупція, завдяки вашому чистому серцю, вірному як Богові, так і більш автентичному людству. Дозвольте, аби єлей Божої утіхи і розради помазав внутрішні рани багатьох людей», – побажав кардинал Леонардо Сандрі.

Так він попросив молодих людей допомагати душпастирям у підготовці Синоду Єпископів, який Папа скликав у Римі на жовтень 2018 року, саме для того, аби роздумувати про покликання молоді.

t3

26-30 червня 2017 року поблизу с. Новоселище, Золочівського району відбувся скаутський табір для кожної вікової групи: вовченят (8-11 років),  скаутів дівчат (11-16 років) та скаутів хлопців (11-16 років). 

t4

Табір зібрав скаутів із парафій з Винник, Малехова та Золочева. Після приїзду на місце усі діти познайомились та відразу здружились. Кожний день табору був веселим та насиченим, розпочинався він із молитви та ранкового Апелю, а закінчувався великим вогнищем, ми грали ігри, конкурси, співали пісні та відпочивали від важкого дня.

t

На одному із вогнищ відбувся літургійний конкурс, де діти повинні були зобразити певний епізод із Святого Письма та показати свої акторські здібності. Скаути не забували наскільки важливими є зустріч та єднання з Богом, тому скористались Таїнством Покаяння та щодня брали участь у Святій Месі, де прославляли Господа.

t2

Скаутський табір - це випробування для самого себе, наскільки ти витривалий, наскільки здатен допомагати іншим та протистояти стресовим ситуаціям. До слова, скаутинг - це міжнародний неполітичний рух, що за мету ставить підтримку молоді в її фізичному, розумовому і духовному розвитку, це стиль життя.  У скаутингу навчаються, змагаються й розвиваються у грі. Сам скаутинг  — це Велика гра.

t5

Софія, учасниця табору

received 1341386952636211

10 днів часу. Табір скаутів "Битва під Лопатою". Перший таборовий день минув: дощі не на заваді. Побудова піоніркового містечка. Літургія. Майстер-клас від шеф-кухаря з Європи, - мандрівника Ореста Марченка. До наступних репортажів згодом!

uriad

Вже традиційно, відбулася 12-та зустріч скаутського Уряду, на якому розглядалися адміністративні та законодавчі питання життя нашого скаутського руху. З доповіддю виступали: президент Юрій Зошій. Крайовий Назар Єременко. Крайова Марія Пашко. Педагогічна діяльність протягом скаутського року, що минув. Методичне функціонування скаутського руху. Підсумки мандрівничої формації року, що минув. Скаутське літо. Та рік що наступає. Звіти Крайового та крайової. Скарбника. До нових зустрічей на таборах та ефірах інтернету!

uriad2 

am42hads99m  large

Три роки — 2014-2016, були чи не найскладнішими для нашого народу в час новітньої історії. Вони стали визначальними та вирішальними в обранні шляху, об’єднанні нації та мобілізації всіх зусиль, щоб не втратити незалежність. Прощі до Зарваниці були також особливими, бо люди йшли до Богородиці просити передовсім миру та спокою для нашої держави і народу.

У своїх зверненнях до молоді очільник УГКЦ Блаженнійший Святослав Шевчук по-особливому трепетно, по-батьківськи розчулено говорив про незбагненно велику жертву, яку нині складає українська молодь через свою любов до Батьківщини, віддаючи своє здоров’я та життя.

Ми зробили невеличку підбірку зі звернень Глави УГКЦ до прочан у Зарваниці, а зокрема й до молоді, щоб нагадати основні мотто, які не менш актуальні й сьогодні.

2014 рік. Жийте задля України!

— Нині наша молодь стоїть перед трагічним вибором — жити для України, чи вмирати для неї. Ніколи не хотів би, щоб цей вибір поставав, та він є. Бажаю кожному — жийте задля України! Просимо миру і злагоди, щоб двадцятилітня молодь жила для своїх коханих, для своїх дітей. Ми повинні схилити голови перед тими, хто готовий задля Батьківщини з великої любові вмерти. Вони — герої!

Патріарх нашої Церкви наголосив і на тому, що саме молодь підняла наш народ із колін, саме молодь своїми грудьми затуляє свобідну державу.

— Сьогодні в нашій країні проходить відчутна мобілізація усіх сил і ресурсів. А проща — це мобілізації духу нашого народу. Адже боротьба зі злом є двох видів: видима, де потрібно навіть життя своє віддати, але є й невидима — духовна. Ніколи в історії український народ не міг перемогти ворога, якщо найперше не перемагав його духовно. Фронт духовної боротьби проходить через серце кожного із нас і ми покликані стати переможцями в цій боротьбі. Нині як ніколи молодь є тим здоровим ядром нашого суспільства, з якого воскресає Україна. Переконаний, що оновлення нашого народу, держави і влади — справа ваших рук, якщо ви будете це чинити з чистим християнським сумлінням.

У той рік і молодь цікавили питання далекі від того, що мало б цікавити щасливих. Одне із них — питання, яке болить кожного, хто стоїть перед найскладнішим вибором: як має поводитися християнин у час війни?

— Християнин ніколи не має права бути ініціатором убивства, бо вбивство — це завжди зло. Та зокрема у час військового протистояння християнин має право боронити свою землю і народ у способи пропорційними до нападу. Ми ніколи не вели загарбницьких воєн і сьогодні не нападаємо на інші землі. Та маємо святий обов’язок захищати свою землю. Нема права на вбивство, але є право на захист. Церква випрошуватиме для наших воїнів милосердя і зцілення за цю рану, що носять у собі, — зазначив Патріарх.

2015 рік. Не будь байдужим!

Не менш складним та ще більш зболеним став 2015 рік. Тоді ми втратили тисячі своїх земляків на війні, десятки тисяч мирних жителів і маленькі діти були покалічені, мільйони залишили домівки і мусили втікати подалі від небезпеки, ставши „внутрішньо переселені особами“.

— Хто зможе виміряти біль матері, яка втратила свого сина. Найкраще і найглибше розуміє глибину цього розпачу Пречиста Діва Марія — Вона мала на своїх руках розп’ятого Сина. Тому сьогодні маємо принести до Неї свої болі і сльози у своїй вірі. Ми не покинуті, маємо силу вистояти і перемогти, бо Господь разом із нами. Господь торкається нас і перетворює наш біль на силу воскресіння. Нема людини чи народу, які би не переходив тяжкі періоди випробувань. Вони перемагають завдяки силі Божої любові, над якою жоден  ворог не матиме сили звитяги, — звернувся до прочан Блаженніший Святослав.

Митрополит Андрей Шептицький провів свою паству через дві світові війни. Він відчував, що діється в серці людей і бачив найбільше загрозу такого складного часу — під час війни стає щораз важче любити. Людина починає ненавидіти не лише ворога, а й ближнього. І ненависть стає силою, яка руйнує народ, який має небезпеку почати ненавидіти разом замість того, щоб разом любити. Ненависть ніколи нічого не збудувала, вона лише все руйнує. І хто ненавидить, той вже переможений. Бо ненависть висушує душу, паралізує людину. Тому Ісус, кажучи, любіть ворогів своїх, дає нам як рецепт перемоги. І справді, всі війни починаються з ненависті, а переходять від сили Божої любові.

Ще однією небезпекою бути переможеним є байдужість. Глава УГКЦ пригадав важливий посил Революції Гідності : „Байдужість убиває — не будь байдужим“ Він наголосив, що це гасло не втратило актуальності й сьогодні. Бо одна з цілей, яку ставить перед собою наш ворог, щоб ми стали байдужими, щоб нам було все одно.

— Ми сьогодні маємо дуже багато болю в своєму серці. Нас болить кожна вістка про загибель, зустріч із пораненими. Та що з тим болем робити? Його треба перетворити в дію, почати щось робити. Тоді біль перетворюється на внутрішню енергію, яку багато-хто називає любов’ю до ближнього. А така любов гоїть. Не будьте байдужими, навіть якщо болить. Нехай той біль штовхає нас до ближнього. Ненависть руйнує, а любов зціляє, допомагає.

2016 рік. Великий Ти, Господи, і дивні діла Твої.

Минулий рік — святий рік Божого Милосердя, Папа Франциск розпочав разом із Україною. На прощі у Зарваниці Блаженніший Святослав закликав усіх проаналізувати свій щодень, щоб порівняти — як багато Господь робить для нас добра, і як ми відповідаємо Йому за це гріхами.

— Сповідь — це визнання не тільки того зла, яке зробили перед Богом, а проголошення перед людьми всього добра, що Бог чинив кожному зокрема і цілому народу. Кульмінацією Літургії є подяка Богові за всі добродійства, які він вчинив нам. Ми часто нарікаємо, кажемо Богові те, що Він нам ще не зробив, забуваючи скільки доброго робить нам навіть у цю хвилину. Цього року важливо згадати унікальні дари і благодаті, які ми отримали.

Наш народ отримав від Господа незмірно великі дари — дар свободи, волі і незалежності. Тож маємо відповідальність співдіяти з Богом, особливо в час, коли переживаємо виклики, протистояти яким понад людські здатності.

— Знаємо, що боремося не лише ми, а разом з нами Бог. Великий ти, Господи, і дивні діла Твої. Тож від нас свободи ніхто не забере, якщо самі не відречемося. Хочу, щоб приймаючи ті благодаті, які Господь чинить для нас, кожен, лягаючи спати і відмовляючи молитви, робив собі іспит сумління і за все добре дякував Богові. Бо Його любов покриває множество гріхів, а милосердя лікує наші рани.

zovkva2

Вітаємо переможців туру - гурток "Тигр" з перемогою у плануванні піонірки - таборових споруд! Чіткий і точний прорахунок видаткового матеріалу з дерева для побудови скаутських споруд. Грамотно накреселний та розписаний по деталям рисунок споруд! Переможцям туру - ВІВАТ! УРА! 

Брама: 4балки-3,5метра 2балки-3метра 40балок-70сантиметрів Кі-сть шнурка-500метрів

Флагшток: 10балок-4метра 8балок-10метрів 90балок-1,5метра 12балок-2метра Кі-сть шнурка -8 кілометрів

zovkva

До наступного туру! Чуваймо!

 rozd

“Я знаю, чому Бог так довго не давав тобі дитинку”, – сказала моя 3-річна дочка. Її пояснення вибило землю у мене з-під ніг

 

Я фарбувала меблі в гаражі, а моя 3-річна дочка малювала крейдою на бетонній підлозі. Як раптом вона вимовила: “Я рада, що Бог зробив тебе моєї матусею”. Я не була готова до цього і перепитала: “Що?” На цей раз у неї вийшла більш незграбна фраза: “Я рада, що ти моя матуся від Бога”. Мої очі наповнилися сльозами. Потім моя маленька почала молитися: “Боже, дякую тобі за те, що ти дав мені мою матусю. І спасибі тобі (цього я не розібрала). Спасибі тобі за те, що вона готує мені сніданки і що ми будемо сьогодні готувати гарбузові бісквіти.

Сподіваюся, вони у нас вийдуть”. Потім вона відкрила очі і пішла малювати далі. “Хто навчив тебе всього цього?” – запитала я, намагаючись перебороти грудку, що застряга у горлі. Їй всього три роки, і я поняття не мала, що в її маленькому сердечку може бути стільки подяки. Зазвичай наша дочка ніколи не хотіла молитися вголос, навіть коли ми заохочували її. Дивно, що її маленьке сердечко може вміщати в себе більше любові, ніж я могла собі уявити, а її думки можуть охоплювати такі поняття, як Бог, любов і вдячність …
“Спасибі, Шейло, – сказала я, посміхнувшись. – Я дуже рада, що Бог послав мені таку донечку “. Я обняла б її, якби мої руки не були в білій фарбі, а між нами не було такої великої відстані. Я думала, що це кінець розмови, але дочка задала ще одне питання …

“Тобі довелося довго чекати мене, мамо?” – запитала Шейла. Я розповідала їй цю історію сотню разів, але вона хотіла почути її знову. Я підійшла до неї ближче: “Так, люба. Я просила Бога про дитину знову і знову, але він довго не давав її мені. А потім, коли ми з татом дізналися, що ти у мене в животику, ми були такі щасливі! ” “Ти знаєш, чому Бог так довго не давав тобі дитинку?” – запитала дівчинка. “Ні, сонечко, я не знаю”, – здивовано відповіла я. “Я знаю, чому, – сказала дочка. – Тому що він робив мене “. Я подивилася в її глибокі блакитні очі, які здавалися просто неземними; її кучеряве світле волосся пропускало крізь себе сонячні промінчики. У той момент мені здалося, що їй тисяча років.


“Він робив мене” – цієї відповіді мені було досить. Звичайно! У цьому було стільки сенсу! Дивлячись на неї в той момент, я розуміла, що ця дитина дуже довго спала у Бога на грудях, як ніби небеса не хотіли відпускати її. Я пишу це для всіх, хто вже дуже довго молиться про появу діток. Я пишу це для тих, хто вже втратив надію коли-небудь завести малюка. Не впадайте у відчай, не гнівайтесь на Бога. Він чує ваші молитви. Просто поки що він створює вашого малюка. Я не знаю, чи з’являться у вас діти при пологах або при усиновленні. Нам не дано зрозуміти, як все влаштовано на небесах, але, можливо, Бог так довго не дає вам малюка, тому що він творить справжній витвір мистецтва. І одного разу ваш малюк скаже вам: “Бог просто робив мене дуже довго”. І це й буде ваше щастя. Просто дочекайтеся його…

guz

Такі люди залишаються з нами завжди. Великий вклад в розбудову та відновлення Церкви. Людина-культура та людина-легенда. Його поважали й поважають усі: незалежно від віросповідування чи конфесійної приналежності. Дякуємо нашій скаутській спільноті за молитву та участь в поминальних заходах.

guz2

Носієм влади в нормальній державі є народ «Група людей, яких ми називаємо владою – це особи, яким народ щось поручив. Але вони не є абсолютними носіями влади, а тільки покликані виконувати волю народу Віра – це дар, який дається не кожному Нотатки з відкритої лекції Блаженнішого Любомира Гузара, яка відбулася в Івано-Франківську 18 жовтня 2012 року. «Бути чесним перед людьми — цілком природно…»

guz3

Архиєпископ Української Греко-Католицької Церкви Блаженнійший Любомир (Гузар) — про сенс виборчої кампанії «Можливо, я був би найгіршим президентом» Його Блаженство є фактично незрячим, останнім часом погіршився і слух. Проте дух недавнього очільника Української Греко-Католицької Церкви його не підводить. Як і почуття гумору. Чи зрозуміли ми Помаранчеву революцію? Однієї середи, пізньою весною 2005 року, я сидів під час загальної папської аудієнції на площі Святого Петра в Римі біля кардинала з Таїланду, який несподівано, звернувшись до мене, сказав: «Розкажіть мені про ту Вашу Помаранчеву революцію». «Ми є людьми, які щойно пробуджуються до свободи…» Чи зуміли українці оцінити здобуту на початку 90-х і омріяну, часто вистраждану попередниками незалежність; яким є релігійно-духовне, церковне, суспільне обличчя сучасної, молодої України; чим живе в ній і як розвивається, зокрема, Українська Греко-Католицька Церква? Духовні цінності Погляньмо на самих себе. Хто ми? Звідки взялися? Чи наше існування має якесь значення? Чи маємо якусь питому гідність? Чи можемо щось пізнати і зрозуміти? Чи можемо щось бажати та щось постановити?

guz4

Чи можемо свобідно вибрати напрям нашого життя? Чи маємо якісь здібності? Чи маємо якісь таланти? Чи маємо змогу щось осягнути? Чи можемо щось доброго вчинити? А куди прямуємо? Який зміст і яка ціль нашого життя? Гумору не втрачаю З Блаженнійшим Любомиром Гузаром я маю честь бути знайомою вже не один рік. Наше перше інтерв’ю було записано у розпал помаранчевої революції, а далі зустрічі стали регулярними. Але заочне знайомство відбулося ще раніше: у 2001-му глава греко-католиків був єдиним з предстоятелів церков, хто відмовився засудити учасників акції «Україна без Кучми». Так само він, мабуть, був єдиним, хто жив і живе за принципом «Богу – Богове, а кесарю – кесареве», не змішуючи грішне з праведним і не поклоняючись тимчасовому правителю (хто б ним не був) як Отцю Небесному.

45

Не треба робити з жінок чоловіків Блаженніший Любомир Гузар є однаково великим авторитетом як для католиків і православних, так і для невіруючих. Пропонуємо вашій увазі конспект відповідей Блаженнішого на запитання, поставлені йому на зустрічі «Бути християнином сьогодні», організованій молодіжним рухом MZM: Молодь за мир. Багатство не гріх, але дуже велика спокуса, якій небагато людей вміє опертися Є старовинне новорічне побажання. Кажуть, походить воно з гуцульських традицій: «Сусіде, дай Боже, щоб за рік ми могли глянути одне одному у вічі!». Ви не є апологетами Церкви, ви є апологетами правди, – Любомир Гузар до журналістів Не приховувати правду, бути мудрими та дивитися на світ більш широко закликав журналістів колишній Глава УГКЦ Блаженніший Любомир Гузар. 

 

vat2

Відбувся педагогічний збір Акел "Ватага-2017". Дякуємо нашим Акелам за педагогічну дискусію: виховання вовченят. Педагогіка гри. Психологія дітей-вовченят. Перехід горобчиків у вовченята. Вовченят у скаути. Таборове літо. 

З усіх сил!!! До літа готові. Скаутське серце там де його табір!

vat

FB IMG 1495665350284

Сьогодні на загальній аудієнції з військовими, серед яких було понад 130 українців, Святіший Отець запевнив у своїй неустанній молитві у намірі миру в Україні. Вітаючи учасників паломництва, Папа сказав: “Вітаю українських прочан, які брали участь у Міжнародному військовому паломництві до Люрда, й не перестаю випрошувати в Господа миру для дорогої української землі.”

https://rafail.com.ua/wp-content/uploads/2017/05/папа-Франциск.-загальна-аудієнція-700x466-300x200.jpeg 300w" sizes="(max-width: 700px) 100vw, 700px" height="" style="box-sizing:border-box;vertical-align:middle;width:282px">

59-те Міжнародне Військове паломництво відбулося з 19 до 21 травня 2017 року в люрдському санктуарії, що у Франції – повідомляє Credo. Цього року тема паломництва звучала так: «Даруй нам мир». Ще від далекого 1996 року регулярну участь в цих прощах також бере і наша українська делегація. На цей раз із наших країв приїхало понад 130 паломників!

У програмі цих відвідин завжди передбачена участь в загальній аудієнції з Папою Римським на площі св. Петра у Ватикані. У Люрді, під проводом владики Михаїла Колтуна, Керівника Департаменту УГКЦ у справах душпастирства силових структур України, побували представники Міністерства оборони України та Генерального штабу, учасники АТО, офіцери, курсанти, солдати Збройних сил України, прикордонних військ та Національної гвардії України, капелани. У делегації є й наші поранені військові. Серед багатьох представників українського духовенства мав можливість послухати Папу о. Степан Сус, про що він засвідчив і на своїй fb-сторінці:

received 1679058725456920

Небо зорі вкриває таємнича пора,

Знов вогнями палає вже Побійна гора,

Щиро Вас всіх вітає Крехівський монастир,

Всіх хто вперто шукає серце спокій і мир!

received 1679383955424397

Дякуэмо за участь: Вогнищу св. Софії. Мандрівникам кола св. Йосифа. Першому львівському Куреню св. Йосафата. Вовченятам Громади св. Франциска. Горобчикам св. Мартина. Провідникам коша св. Юрія Змієборця.

received 1666708250292453

Щорічна проща до Крехова особлива для нашої спільноти. Ми незмінно, з 2001 року, мандруємо в це чудове молитвенне відпустове місце служіння отців василіян. Цьогорічна проща та мандри до Крехова незабутні. Спека та злива. Мандрівка мандрівників та мандрівниць. Служіння з парасольками під час Архиєрейської Літургії. 400-річчя Чину Отців Василіян. Наша спільнота, протягом 16-nb років діяльності в Україні, дала Церкві 47 покликань до душпастирства.


received 1346309625416701

Молилися в наміренні розвитку нашої органзіації та миру в Україні, припинення війни, перемоги правди та справедливості!

received 1666708210292457
Проповідь блаженнішого Святослава під час урочистої Літургії у Крехові

500px-Portique

Увага, увага, увага!!! Всім скаутським гурткам. Триває наша віртуальна гурткова година. Сьогодні пропонуємо Вам:

- зробити ескізи таборової піонірки (щогли на прапори та в'їзної брами в табір)

1ced6adc94ac06ffd66d7c04f98da84a

Форма виконання довільна. Дизайн довільний (до смаку та спільного рішення кожного з гуртків). Малюнок чи рисунок чи компютерна графіка. Чекаємо на виконання заявок. Термін складання: 24 травня. 

Важливий реальний розмір жердин, їх кількість та довжина шнурів)))

Чуваймо!

rsz 20170429 130346

Життя дарує нам море несподіванок, море вражень. Сьогодні, ми вирушили в чергову незнану пригоду. Скаута завжди манить незвідане, непобачене, нове. Одним словом, там, де нога не ступала. Тому негласним правилом кожного скаута  та мандрівника, – мандруємо там, де ще не були.

Проща, вишкіл, мандрівка, похід. Кожен з них має свою особливість. Випробовування приязні, молитва. Як кажуть молоді мандрівники: «Щоби було круто і незабутньо»

t20170429 113444

Цього разу ми спали під відкритим небом. Хоча знали – що холод дасться в знаки. Саме в ці дні: тепло зустрілося з холодом. Хто кого прожене: ми ще не знали. Швидко збудували криття.

Справжній подих весни було відчутно у весняній прохолоді. Під вечір та зранку.

t20170429 172433

Ніщо не манить так як їжа з-під багаття вогнища. Можливість відірватися від буденності. Побути на природі. Відчути Божу присутність. Бути поруч з друзями.

Дорога швидко минула. Як все добре в нашому житті. Яворівщина гарна своєю красою і приваблює кожного мандрівника. Історичне місце – Прилбичі здобуте!

В мандрівці віддали нашу спільноту в опіку Пресвятої Богородиці

FB IMG 1494715628798
З Днем Матері наші дорогі матері!
 
Є в мене найкраща у світі матуся, 
До Тебе, Пречиста, за неї молюся. 
Пошли їй не скарби, а щастя й долю, 
Щоб дні її минали без смутку, без болю!
 
Прийміть наші найщиріші вітання та молитву в цей день від усієї спільноти. Многих і благих літ

7141

Вся спільнота вітає перший львівський кіш з їх святом. Які скаути та вовченята відзначали цієї неділі, - підготовкою до всеукраїнського футбольного турніру. Тренування та свято! Гарт та тактика. Навіть дощ не завадив. Завжди готові

Трішки про нашого покровителя:

COA of Kyiv Oblast.svg

Стояло колись у часи далекі місто Ласія, що славилося багатством і розкошами. Правив ним володар на ім’я Сельвій, чоловік жорстокосердий і нечестивий. Та не дарма кажуть: які люди, такий і правитель над ними. Бо відоме було по світу місто те не лише заможністю мешканців, а й зажерливістю їхньою та немилосердям.

Багато разів приходили християнські проповідники до Ласії, щоб звістити Добру Новину про любов Божу та закликати мешканців краю до покаяння. Не хотіли слухати ласіяни Слова Господнього. Насміхалися над християнами та й вигонили геть із міста, кажучи: “Вашому Богові тільки жебраки молитися можуть! Про щоденний хліб просити, другу щоку кривднику підставити – це ж треба таку нісенітницю вигадати! Кому потрібен Цар, що дав Себе розіп’яти?!”.

Проте не дозволить Господь злому панувати вічно! І раз, і вдруге, і втретє кличе Він лагідно – наче тихий легіт Його голос бринить – людей до спасіння. А як не відвертається безбожний від лихих діл своїх, то посилає Милосердний кару на грішника, щоб той хоча б у нужді й горі, а все ж звернувся до Творця Свого.

Лежала в лісі поблизу Ласії трясовина глибока. Оселився якось у тім болоті змій велетенський. Щодня виповзала потвора на шлях, що вів до воріт міста, й пожирала на нім перехожих.

Зібрав Сельвій військо своє та й рушив війною на змія страшного. Але змій сховавсь у трясовині глибочезній – не змогли люди до нього підступити. А рано-вранці знову вийшло чудовисько на полювання й проковтнуло пастуха, що вів овець до міста на продаж, разом з усією отарою.

Знову пішов володар Ласії на борню зі змієм, але той напустив туману смердючого ще й отруйного – не змогли воїни й наблизитися до болота. А наступного дня напала потвора на караван купецький…

Покликав правитель найхоробріших чоловіків міста – солдатів і мисливців, силачів і борців-гладіаторів – і пообіцяв велику нагороду тому, хто вб’є лихого змія. Минув тиждень, другий – ніхто не прийшов перемогою хвалитися: й далі щодня пожирала потвора людей на підступах до Ласії.

Зібралися тоді на раду до Сельвія старійшини міста й мовлять:

– Скоро цілий світ дізнається про чудовисько, що оселилося поблизу Ласії. Тоді перестануть приходити до нас купці й занепаде наш край, а всі люди помруть від злиднів.

– Яку раду дасте мені, мужі велемудрі? Чи не ходив я війною на змія лютого, чи не посилав воїнів своїх, обіцяючи нагороду щедру? Не відаю, як здолати потвору цю, – зітхнув правитель.

А старійшини йому на те відповідають:

– Як не можна того змія вбити, то слід від нього відкупитися. Щоб не поїдав він купців на підступах до воріт і не відлякував торговий люд від нас, маємо самі давати йому щодня по людині, – мовив перший.

– Ба більше, володарю, можемо це лихо на користь нашому краю обернути: розпустимо чутку, що один із богів зійшов до нас і поселився поблизу міста, щоб охороняти його. Тоді ніхто з ворогів нам страшний не буде! – додав другий старійшина. – А богам-охоронцям належить жертва – про це кожен знає.

– І щоб не було ремствування поміж містян – від кожної родини візьмемо по людині та кинемо жереб, і по тій черзі йтиме хтось на обід змієві. Так ми купимо достаток і мир для Ласії, – завершив третій.

На те й пристали.

Щодня за встановленою жеребом чергою віддавали ласіяни жертву змієві – дітей своїх. І справді, перестала потвора нападати на каравани купецькі. Зажили люди ще заможніше, ніж раніше.

Ось надійшла черга і до сім’ї правителя … Затужив тоді він, заплакав:

– Дитя моє любе, світло очей моїх! Єдина втіхо старості моєї! Не справимо ми тепер весілля твоє! Не запалимо смолоскипи для святкування! Не побачу дітей твого лона – онуків своїх!..

А слід сказати, що у нього нікого з рідних не було – тільки дочка єдина. Мала та дівчина не лише личко гарне, наче квітка, та стан стрункий, як пальма, а й серце добре. Дуже любив Сельвій доньку свою. І мовив володар до мешканців міста:

– Візьміть моє золото і самоцвіти, і навіть усе добро моє, тільки лишіть мені доньку єдину!

І видав указ, обіцяючи будь-яку нагороду тому, хто піде замість доньки його на смерть або віддасть замість неї свою дитину, але ніхто з містян не пристав на те: черга є черга, жереб є жереб – така воля богів.

Обрядив тоді Сельвій дочку свою як на весілля: у дорогі шати, прикрасив перлами й дорогоцінним камінням – і відіслав до страшної трясовини.

Привели дівчину до болота, прив’язали до дерева край дороги. Та й пішли хутчій звідти – щоб і їх змій не прихопив на обід.

Все місто зібралося за мурами, аби звіддалік подивитися на смерть доньки правителя: кому жаль красуні молодої, а кому просто цікаво.

Стоїть дівчина, плаче, плаче та й молиться – у богів своїх рятунку від смерті лютої просить. Але мовчать боги – немає рятунку.

Проте Милостивий Господь не погибелі грішника бажає, а щоб той навернувся і жив. Була воля Божа подати знак мешканцям Ласії через святого Юрія. (Ще не прославився тоді майбутній великомученик Юрій, а жив на землі та служив у римській армії. Він був комитом, тобто тисяцьким, і відзначився, попри молодий вік, як мудрий і вправний полководець.)

Їхав Юрій якраз тоді з війська додому, бо здобув його загін перемогу славну й дістав молодий комит нагороду від імператора, та ще й відпустку. А лежала його дорога повз Ласію. Зупинився юнак зі струмка коня напоїти, аж бачить – стоїть дівчина гарна, вбрана у шати весільні, до дерева прив’язана та ридає гірко. Він і питає її:

– Пані, що ти тут робиш?

А вона на те ще гірше заплакала:

– Тікай хутчій звідси, добродію! Мені смерть страшна судилася, а ти ні за що загинеш!

Але Юрій не зрушив із місця, а ще раз спитав:

– Чому ти прив’язана до дерева, пані? Чому гірко плачеш? Чого боїшся? Не піду звідси, не звільнивши тебе від біди…

Ще дужче заплакала дівчина, проте, щоб урятувати Юрія – вислухає її сумну оповідь і піде собі далі дорогою – мовила:

– У лісі цьому, у болоті оселився змій. Він щодня виходив на гостинець і пожирав люд торговий, що до міста нашого їхав, а коли воїни виходили на битву з ним, ховався у трясовині й напускав туману отруйного. Щоб не занепало місто, видав правитель указ, аби щодня за жеребом давали містяни когось у жертву потворі. Ось прийшла й моя черга, хоч я і донька правителева. А тепер тікай щодуху з цього проклятого місця, бо пропадеш!

Тоді, вислухавши, питає її Юрій:

– Чи ти молилась, аби Бог тебе врятував?

– Молилася! І Аполонові, і Гераклу, й Артеміді – мовчать наші боги, немає мені спасіння! – з розпачем вигукнула дівчина.

– Ті боги, що ти їх кликала, – лише мертві кам’яні боввани, – сказав на те Юрій. – Вони не можуть почути й урятувати тебе. Я ж вірую у Господа Ісуса Христа, Творця неба та землі, Спасителя світу, і Його силою звільню тебе. Й ти вір, що Бог благий і всесильний.

По тому звів цей воїн Господній очі до неба та став молитись, аби змилувався Господь над дівчиною, приреченою на жертву потворі бісівській, аби просвітив її світлом істини та звільнив від загибелі, а душу від гріха та смерті вічної. І тільки мовив “амінь”, як бачить: виповзає з лісу чудовисько престрашне.

Тоді взяв Юрій меч свій у руки, але не так, як беруть зброю, ідучи до бою, а так, ніби знак хреста, й вигукнув:

– Іменем Господа Ісуса Христа і силою животворящого хреста Господнього стій, змію!

І змій завмер.

Тоді Юрій розв’язав мотузку, що нею була прив’язана до дерева дівчина, та зробив налигача й узяв потвору на повід цей, мов худобину.

А дівчина врятована стоїть аж оніміла – дивиться на молодого воїна та слова мовити не може – не так від радості несподіваної, як від здивування превеликого:

– На правду могутній твій Бог, коли від одного Його імені страшна потвора душогубна, що стільки людей занапастила, лагідною стала, мов пес при господарі. Розкажи мені про свого Бога, щоб і я прославила Його за рятунок.

Розказав їй Юрій Вість Євангельську: і про те, як створив Господь світ і як згрішили люди, чим прирекли себе на страждання та погибель, як змилувався Творець над творінням і послав Сина Свого, щоб урятувати світ, як був розп’ятий Ісус Христос, і страждав, і помер за гріхи людські, але воскрес на третій день. Уважно те слухала донька правителя, а потім мовила:

– Ось тут є вода у джерелі – охрести мене, щоб я віднині й довіку служила тільки правдивому Богові.

Так і зробили. По тому взяв Юрій змія за налигач, і рушили вони дорогою до міста.

А ласіяни ждали, ждали, щоби побачити, як змій правителевою донькою пообідає, але ні змія не видко, ні передсмертного крику дівчини не чутно. Почали в юрмі шепотіти: “Може, не приповз сьогодні змій по їжу? Може, вже й здохла потвора? Чи потрібно відв’язати жертву, чи ще почекати?” Всі тихцем перемовляються сусід із сусідом, але немає охочих сміливців піти ближче подивитися, що ж там під лісом біля болота коїться.

Аж бачать: іде дорогою правителева донька – жива-живісінька, а за нею воїн молодий веде на налигачі, мов корову, змія. Злякалися люди – всі до міста кинулися, поховалися по хатах.

А Юрій привів змія під палац правителя, прив’язав на майдані. У дворі й у палатах тиша та скорбота, як на поминках. Сельвій у журбі, замкнувся у своїх покоях, а слуги поховалися, боючись його гніву.

Привела правителева донька Юрія до батькової світлиці. Сидить багатий і грізний володар Ласії, ніби лев поранений: у скорботній одежі, голову попелом посипає, оплакує дитя єдине.

Невимовно злякався Сельвій, побачивши дочку, бо подумав, що привид явився йому. А потім зрадів, аж сльози по щоках потекли. Був раніше він чоловіком жорстокосердим, а за цей день не раз йому довелося заплакати – і від розпуки, і від радості.

Запитав правитель:

– Як сталося, доню моя, що бачу тебе живою? Чи хтось віддав свою дитину замість тебе на жертву, а чи сьогодні не вийшла потвора на обід звичайний?

– Ні, батьку! Врятував мене Господь Ісус Христос, Син Бога Живого. Його ім’я вимовив воїн цей – і змій став сумирним, як худобина, – відповіла дівчина. – І нині прив’язано потворище на майдані перед палацом. Якщо ти визирнеш у вікно, то сам його побачиш.

Здивувався володар:

– Саме тільки ім’я Бога скорило страшного змія, якого не могло здолати все моє військо?

Й увірував тоді Сельвій у Господа, і того ж дня охрестився.

І наказав він зібратись усім мешканцям Ласії на майдані, і проповідували перед ними святий Юрій-воїн і правителева донька, а потвора на правдивість свідоцтва їхнього лежала біля них, сумирна та покірна. І багато людей увірувало тоді у Господа Ісуса Христа й у Євангеліє. А змій здох, здох і пропав, що й тіла бридкого не лишилося.

Цілий тиждень проповідував Юрій у місті цім, а по тому поїхав додому, до Кападокії, де попросив єпископа прислати до Ласії священиків, аби навчали народ Слову Божому. Дуже здивувався кападокійський єпископ, таке прохання ласіян почувши, бо досі верталися всі проповідники з краю цього, насмішками вигнані, а бувало, й киями побиті. Тоді розповів Юрій про те чудо, що явив Господь мешканцям Ласії – і зрадів єпископ і всі вірні та прославили мудрість Божу. І розійшлася вістка про диво зі змієм по всьому світу – кудись прийшла вона як правдива розповідь про чудо Господнє, а кудись як казка.

Не довго був Юрій-воїн удома, незабаром прикликав його імператор Діоклетіан до Рима на службу. Коли дізнався кесар, що один із найкращих його полководців християнин, то спершу не повірив, а потім позвав до себе на розмову – обіцяв Юрію нагороду велику, якщо зречеться юнак віри Христової, але той залишився вірним Господу. За це наказав Діоклетіан тяжко катувати Юрія, але й у стражданні не зрікся молодий комит правди Божої – вірний був Небесному Цареві аж до смерті. Тож і названо його в Церкві Переможцем, бо непохитністю у вірі прославив ім’я Господнє і цим переміг смерть. І нині у Царстві Божому святий Юрій-Переможець зо всіма святими молиться за нас.

Коментар автора:

 

Одна з моїх улюблених християнських легенд – про св. Юрія-Змієборця.

Це моя літературна редакція – переказ для дитячо-родинного читання.

received 10154806000129355

Кожен осередок цього року бавився гаївки. А також скаути-кандидати. З нашого київського осередку.

 
 

ГаївкиГаївки – обрядові весняні пісні у супроводі дівочих хороводів. Вони є невід’ємною частиною християнської культури, хоча виникли ще в далекі язичницькі часи.

День воскресіння природи у наших пращурів був святом зустрічі Гайбога і богині Гаї. В цей день у священних гаях понад річками, де стояли зображення кумирів, яким поклонялися наші предки, молодь співала гаївки. Поруч із зображеннями кумирів ставили квіти, рушники та писанки. Традиції Великодніх забав та тексти гаївок передавалися із покоління в покоління. В дохристиянських гаївках відтворювався процес посіву, саджання в землю всякого зела, його росту та збирання врожаю. У християнських традиціях гаївки відображають радість весни та Воскресіння Христового.

Христос Воскрес! Радіє світ приходові весни, пробудженню життя, з дзвіниць церковних передзвонюються голосні та мелодійні дзвони. Із барвистими, ошатними кошиками до церкви прямує гурт людей, щоб поклонитися Христові.

Великдень – цілковита перемога весни над зимою, життя над смертю. Це одне з найбільших після Різдва Христового свят у християнській релігії, яке називають Паскою. В цей день на світанку наші предки прямували до церкви. Спочатку відбувалася служба Божа, під час якої виносили святу Плащаницю. Присутні християни з хоругвами і співом обходили навколо церкви. Зі сходом сонця церковний хор починав співати “Христос Воскрес із мертвих...” Обзивалися три дзвони, сповіщаючи про те, що пора нести паску для освячення. Традиційно до кошика клали бабку, сир, масло, домашні ковбаси, яйця, писанки, хрін, сіль, паску, заквітчану барвінком. Після освячення великоднього кошика сім’я прямувала додому. Урочисто сідали до столу. Освячене яйце розрізали на частини – скільки було людей за столом.

Пополудні, після великодньої трапези, розпочиналися молодіжні забави. Молодь збиралася біля церкви. Дітвора бавилася в “жмурки”, “гойданку”, “млинець”, “лавку”. Особливо полюбляли гратися в “цоканє” (биття яєць). Той, кому вдалося розбити яйце суперника, забирав його собі. Парубоцькі ігри (“піп”, “чорт”, “харлай”, “бити лупака”, “довгої лози”, “шила бити”, “кашу варити” та ін.) показували змагання у спритності, швидкості і силі. У дівочих (“кострубонька”, “мак”, “кривий танець”, “жельман”, “подоляночка”, “шум”, “вербова дощечка”) – випробовувалися художні здібності учасниць, вміння танцювати та співати, перевтілюватися в певний художній образ. Зустрічаючи весну-красну, вимощували руками дощечку, виспівуючи при цьому “Вербовую дощечку” вітали її жученьковою музикою (“А в нашого жученька”), загравали з хлопцями (“Коло млина долина”). Буковинські старожили пам’ятають, як ще до середини 40-х років місцеві парубки в центрі села монтували гойдалки-“колиски”, на яких впродовж Великодніх свят колисали дівчат. На другий і третій день Паски влаштовували танці з музикою і до пізнього вечора сільська молодь забавлялася.

Гаївки

Сьогодні по всій території України, особливо в Західній частині, відбувається відродження стародавніх традицій у вигляді фольклорно-етнографічних свят, зокрема, Великодніх гаївок. Ці свята пробуджують інтерес до народної творчості, сприяють відродженню оригінальних, призабутих пісень, оскільки, кожний фольклорний колектив намагається бути неповторним, віднайти цікаву самобутню програму, а це можливо лише при глибокому знанні й використанні місцевого матеріалу та збереженні народного колориту. Хочеться вірити, що ця чудова традиція наших предків приживеться і вкорениться в українському Чикаго, і вже в цьому році довкола велично-ошатних церков закружляють у Великодніх хороводах-гаївках наші діти та онуки. Для цієї оказії подаю тексти найвідоміших пісень-гаївок:

Ти, мій милий, милий татарчику

Ставши в коло, дівчата співають. Всередині кола ходить одна із них і руками відтворює те, про що йдеться у веснянці.
Ти, мій милий, милий Татарчику,
Поплинь, поплинь по Дунайчику.
Та й розчеши русу косоньку,
Та вмий собі біле личенько.
Та зашнуруй черевиченьки,
Шукай собі товаришечки.
Наприкінці веснянки дівчина підходить до котроїсь із своїх подруг, виводить її в коло, а сама стає на її місце. Веснянка починається знову.

dytyna

Цитата Дня: Люби Бога всім серцем Твоїм! Як можемо любити Того кого не бачимо? Непроста це справа. Наша любов виявляється в Любові до ближнього. А нею є наші жертвенні безкорисливі вчинки та молитва за ближніх! Любов до Бога, - це любов дитини, яка потрапляє в батьківські обійми. Така любов непримхлива; нічого не очікує, безкорислива. Знає, що батько завжди поруч. Не покине. Його любов велика та безмежна. Незважаючи на наші провини. Яка Твоя любов? Чи не втрачаєш її в метушні цього світу?

55130

Проморолик Скаутингу. Добра призадума. Над сенсом всього скаутування. Бачити в очах ближнього Бога. Бачити в очах ближнього себе. Бачити в очах ближнього - Любов. Найлегше жити тільки своїм життям. Зупинися на мить. Оглянися. Навколо Тебе багато тих, які просто потребують, - розмови, доброга слова, пошани, любові.

 

 

kulya

Вже незабаром, влітку, море сюрпризів чекають на наших скаутів. Цікаві гості. Змагання. Відпочинок. Таборування. Вишколи. Конкуренція гуртків. Несподіванки. Отож, готуємося всі разом!

Конференція повітроплавців з минулорічного табору:

AFP4767764 Articolo

У травні Папа Франциск заохочує молитися в наміренні християн Африки. Про це йдеться в його щомісячному молитовному наміренні для членів «Мережі молитви в наміренні Папи»/«Апостольства молитви», яке цього разу є євангелізаційним. Воно звучить:

«За християн у Африці, щоб вони давали пророче свідчення примирення, справедливості й миру, наслідуючи Милосердного Ісуса».

Господи! почуй наші молитви на благання для людей які в потребі!

m3

Велике свято відбулося за участі та благословення засновника скаутського руху в Україні о. Софрона Попадюка, - свято скаутської Присяги мандрівниць! Вся спільнота: горобчики, вовченята, скаути, скаутки, провідники та душпастирі дякують Вам за ваше так, - обітниці служити Богові, Батьківщині, та Християнській Європі.

m4a

 

Вітання від горобчиків св. Мартина

вовченят Громади св. Франциска

скаутів св. Йосафата

Мандрівнкиів св. Йосифа

Провідників св. Юрія Змієборця

Провідниць екіпи св. Теклі

Бажаємо бути завжди готовимим скрізь і всюди - у всіх життєвих ситуаціях де занесе Вас життя і звісно ноги!)))

cerkva

«Сім’я, заснована на Таїнстві шлюбу, є особливим втіленням Церкви, захищеної і захищаючої, євангелізованої і євангелізуючої спільноти. Так само, як Церква, сім’я покликана вітати, випромінювати і свідчити світові любов і присутність Христа» - Папа Бенедикт XVI 

Термін «домашня церква» описує сутність і завдання християнської сім’ї в біблійному сенсі. Як зазначає Найвищий Лицар Карл Андерсон у своїй книзі «Цивілізація любові»,

«Зараз все більше прийнято говорити про сім’ю як про «домашню церкву». І це не лише риторичний зворот. Взірець сім’ї як домашньої церкви відсилає нас до Старого Завіту. Найпростіше і найбільш промовисте визначення належить, мабуть, Ісусові Навину: « Я ж і мій дім служитимемо Господеві». Продовження цього – в Новому Завіті: «Чоловіки, любіть своїх дружин, як і Христос полюбив Церкву і віддав Себе за неї».[1]

Святий Павло в Посланні до ефесян (Еф. 5: 21-35) закликає подружжя до любові в новому вимірі, як Христос полюбив Церкву. Цей новий зразок любові є мірилом християнського шлюбу, який, в силу спасенної Христової благодаті відтепер бере участь у єдності Христа з Його Церквою. Ця єдність дозволяє християнській сім’ї бути найменшим виявом церковної спільноти.

Ці та інші слова з Біблії, які говорять про святість шлюбу і дому[2], накреслили подальший шлях визначення Церквою християнської сім’ї як домашньої церкви. Вчитель ранньої церкви Іоан Золотоустий навчав, що титул «домашня церква» має значно ширше значення, ніж означення просто місця, де ранні християни молились, наодинці чи сім’ями. Домашня церква сама собою є живим і спасенним свідченням християнської сім’ї.  Він пояснював це, кажучи, що «дім має перетворитись на церкву», де «всі, навіть найменші, мусять почуватись активно залученими в пошуки Божого Слова і спільного його виконання»[3].

З того часу і до сучасних нам XX і XXI століть домашня церква не переставала бути в полі зору Другого Ватиканського Собору[4], Блаженного Папи Павла VI[5] і Папи Бенедикта XVI[6], а також Святого Папи Івана Павла II, який значною мірою поглибив розуміння християнської сім’ї як домашньої церкви. Сформульоване Іваном Павлом ІІ, це розуміння духовності сім’ї ще повніше розвинув Папа Франциск у своєму Amoris Laititia («Радість любові»).

У своїй основній Апостольській праці щодо сім’ї («Про завдання християнської сім’ї в сучасному світі») Familiaris Consortio («Сімейна спільнота») Святий Іван Павло ІІ пише: «Сім’я отримує місію зберігати, об’являти і передавати любов, що є живим відображенням і справжнім поширенням у Божій любові до людства та в любові Господа Ісуса Христа до Церкви, Його Нареченої»[7]. В цьому самому тексті він знаменито підсумовує місію християнських сімей: «Сім’є, «стань» тим, чим ти «є»!»[8]

За Папою Іваном Павлом ІІ, сім’я покликана стати домашньою церквою, спільнотою життя і любові, заснованою на таїнстві шлюбу. Певним унікальним чином сім’я як домашня церква бере участь у священичій, пророчій і царській місії Христа і Його Церкви.[9] Діючи так, християнська сім’я робиться «одним серцем і однією душею» у вірі (Діяння 4:32)[10].

Таїнство шлюбу

Шлюб – це пожиттєвий подружній союз між чоловіком і жінкою, встановлений Богом, спрямований для любові подружжя і для народження та виховання дітей.[11] Як часто зазначав Папа Іван Павло ІІ та ще і ще підтверджує Папа Франциск, подружжя – це, насамперед, дарування себе, здійснюване взаємно чоловіком і дружиною.[12]  Це цілковите дарування себе захищає подружню любов від перетворення на себелюбство і егоїзм, які є загрозою навіть для найкращих із шлюбів і руйнуванням подружньої єдності.

Шлюб охрещеного чоловіка і охрещеної жінки є Таїнством.[13] Як Таїнство, любов у подружжі підноситься до Божої любові у Святій Трійці.[14] Подружній зв’язок - нерозривний, тобто такий, що триває «поки смерть не розлучить нас».[15] Подружня пара благословляється освячуючою і безкорисливою любов’ю, подібною до любові Христа. Чоловік і жінка є відображенням або віддзеркаленням любові у Святій Трійці і любові Христа до Церкви (Еф. 5:21-35). «Любов Христа робиться видом подружньої любові.»[16]

Це і є Таїнством шлюбу по своїй суті – з його неодмінною цілковитістю, відданістю, нерозривністю, плідністю і віддзеркаленням Божої любові – це перший дар, який сім’я приносить у світ, а також перший спосіб євангелізації в якості домашньої церкви. Трискладова місія християнської сім’ї щодо священичого, пророчого і царського служіння здійснюється в цій освячуючій місії і єдності.

Священича місія домашньої церкви

Священича місія домашньої церкви втілюється у спільній молитві і посвяті Богові щоденного сімейного життя. Сім’я також виконує священичу місію, коли отримує сімейне благословення.[17] Коли сім’ї моляться, вони запрошують Бога у свої домівки і приймають любов у новій якості, Христовій, здатній допомагати їм у труднощах, сумнівах, загрозах і непевностях.

Молитва – це акт спрямування чийогось розуму і серця до Бога за допомогою Ісуса, оскільки «ми не знаємо, як нам слід молитись»[18] . Завдяки читанню Слова Божого сім’ї зростають у вірі і все більше покладаються на Бога. Завдяки тому, що члени сім’ї під час навіть дуже особистої молитви діляться один з одним, сім’ї консолідуються в довірі і любові. Близькі люди починають дивитись одні на одних «очима Бога», бачачи «в них Христа»[19]. Вони розвивають надприродний погляд на життя, який збільшує радість і підтримку у важкі часи. Як зазначає Папа Франциск:

«Сімейна молитва – це особливий спосіб висловлювати і підсилювати пасхальну віру [у Христову смерть і Воскресіння]. За ці кілька хвилин, які ви щодня напевно відшукаєте, щоб стати перед живим Богом, ви зможете розповісти Йому про свої турботи, звернутись по допомогу у своїх потребах, помолитись за тих, хто переживає труднощі, попросити дару виявляти любов, подякувати за життя і його благодать і благати Матінку Божу прихистити нас під своїм материнським Покровом. Кілька простих слів – і цей момент молитви може зробити неймовірне добро для наших сімей.»[20]

Акт молитви простягається понад просто промовлені разом слова; словесні молитви налаштовують мозок, волю і почуття на хвилю миру, джерелом якого є Бог, миру, який повинен пронизувати будь-яку нашу щоденну діяльність, рутину життя. У важкі часи члени сім'ї можуть віднаходити мир шляхом переміни турбот і труднощів на спокійне молитовне жертвоприношення любові до Бога і до своєї власної сім'ї в єдності із розіп'ятим Христом.[21]

Ці малі щоденні жертвоприношення слід долучати до бездоганної жертви, принесеної Христом під час щонедільної Пресвятої Євхаристії. Найкращий час для цього – момент принесення дарів. Доручіть свої страждання Господеві у цей час, і Він перетворить їх на ще більшу любов, яка «заново зміцнює» шлюбний зв'язок:

«Спільна сімейна подорож у молитві досягає своєї кульмінації в діленні разом під час Причастя... Ісус стукає у двері вашої сім'ї, щоб розділити із вами Євхаристійну вечерю (порівн. Одкр.; Апок. 3:20). Тут подружжя завжди може відновити пасхальну обітницю своєї єдності, покликану відображати обітницю, сповнену Богом щодо людства на Хресті. ... Оскільки саме Причастя обіцяє подружжю силу і заохочення, потрібне для щоденного виконання шлюбної присяги в якості домашньої церкви.»[22]

Сім’ям варто, задля зміцнення домашньої церкви, шукати нагоди якомога частіше сповідатись разом. У певному, євхаристійному сенсі, кожна сповідь сімейної пари – це відновлення шлюбної присяги, оскільки сповідь очищає від гріхів і звільняє дорогу благодаті, яка випливає із таїнства шлюбу.[23]

Пророча місія домашньої церкви

Поряд зі зростанням молитви і довіри, домашня церква перетворюється на прихисток від труднощів світу. Цей прихисток робиться здатним згодом втілити пророчу місію сім’ї, голосячи слово Боже разом зі свідченням віри.[24] Першими свідками віри є чоловік і жінка в подружжі, а також батьки щодо своїх дітей.

Саме від своїх батьків діти очікують наставництва і пояснень, і саме тому батьки мають величезну відповідальність, коли вчать дітей правди. Батьки мусять ділитись із дітьми не лише академічними і практичними знаннями, але й забезпечувати грунтовну релігійну катехизацію, зосереджену довкола живого Бога Ісуса Христа і можливості розвивати свої чесноти. Як пригадує нам Папа Франциск, «батьки завжди впливають на моральний розвиток своїх дітей, на краще чи на гірше. З цього випливає, що їм слід прийняти цю важливу роль і виконувати її сумлінно, наполегливо, розсудливо і відповідно.»[25]

Створені Господом, діти заслуговують на всеможливі зусилля батьків щодо плекання в них здорового глузду, віри і чеснот – рис, які допоможуть їм усвідомити свою життєву цінність для спільноти і важливу роль у наближенні Царства Божого. Як сказав Святий Іван Павло ІІ, «важливо, щоб наступною етапом для спільноти осіб у сім’ї ставало перетворення на спільноту святих.»[26]

Проте сімейне свідчення віри не повинно обмежуватись лише дітьми. Треба свідчити всьому світові: ми маємо обов’язок ставити світло нашої віри на світильник (Мт 5:15). Насправді, «робота з передачі віри дітям...допомагає цілій сім’ї в її євангелізаційній місії. Це природнім чином дає початок поширенню віри на всіх довкола, навіть не членів сім’ї.»[27]

Багато людей побоюються, що, демонструючи свою віру, вони можуть бути нав’язливими або зверхніми. Насправді, євангелізувати – не значить нав’язувати, а тільки ділитись з іншими величезним добром, яке ми відкрили для себе. Природньо хотіти робити таке із добром, яке збагачує наше життя. Проте, ніж просто ділитись вірою на словах, ще краще супроводжувати когось на шляху до праведності, так, щоби правда передавалась разом із любов’ю.

Царська місія домашньої церкви

Царська місія сім’ї полягає в благочинності і спільному служінні Церкві і світові, достоту, як Христос царював, служачи іншим.[28] Папа Франциск недарма називає Церкву «польовим госпіталем після битви»[29], а сім’ю – «найближчою лікарнею»[30], де дбають про усіх фізично і духовно поранених, особливо про бідних і відкинутих суспільством. Подружні пари покликані віддзеркалювати «ту божественну любов, яка заспокоює словом, поглядом, руками, ніжністю і обіймами», бути одним цілим із «Божою мрією», будуючи «світ, у якому ніхто не почуватиметься самотнім.»[31]

Папа Франциск закликає сім’ї до спільного життя в милосерді, яке є не тільки видом зобов’язуючого служіння, покликаного задовільнити фізичні потреби людей. Милосердя – це також сповнена радості любов ближнього, що має своїм джерелом Божу любов, спраглу зцілити людські страждання.[32]  «Ця любов не просто пропонує людям матеріальну допомогу, але також відновлення і турботу щодо їхніх душ, щось, що часто є навіть необхіднішим, ніж матераільна підтримка.»[33]

Сім’ї можуть реалізувати цю божественну доброчинність багатьма способами. Вони можуть вступити до якоїсь доброчинної церковної організації, брати участь у місцевих парафіяльних проектах, виїжджати на спільні місії. Але, перш за все, члени сімей можуть практикувати благочинність у стінах власних помешкань, будучи гостинними, уважними і дбайливими щодо інших, бо правдивим є те, що «милосердя починається вдома». Можливостей безліч. Сім’ям слід прислухатись до творчого Божого заклику, що Він хоче, щоб вони робили.

Коли сім’ї практикують благочинність у своїх домівках, на парафіях і ширше, вони починають будувати те, що Папа Іван Павло ІІ називав «цивілізацією любові.»[34] Діючи так, сім’ї не тільки робляться «захищеними спільнотами» завдяки благодаті, але також беруть участь у євангелізації всіх людей як «захищаючі спільноти».[35] Це і є та цивілізація любові, якої так відчайдушно потребує світ:
«Сучасна культура пропонує величезне різноманіття стилів життя і способів визначити, що таке «якісне життя». Що б ми не мали на увазі під цим «якісним життям», сучасна культура пропонує таку ж величезну кількість способів добитися його. Не зважаючи на це (а дехто сказав би, саме завдяки цьому), всередині нас відлунюють слова із Книги Буття: звертаючись до Адама, Бог питає: «Де ти?» Господь все ще чекає нашої відповіді...Де той чоловік, про якого святі казали: «Славою Божою є жива людина»? Де особа, яку Христос сотворив і відкупив? Де той, хто в радості реалізує своє покликання любові, якій Христос посвятив усе людство? Де можна зустріти «нового» Адама в щоденному світі довкола нас? Саме християни мають відповідальність явити світові цього нового Адама. Це станеться завдяки їхнім вчинкам, ставленню і впливу, але понад усе – завдяки їхній любові.

received 1655950738034871

Цього року ми бавилися Великодні гаївки? А Ви?

Сьогодні я хочу запропонувати вам гарні великодні гаївки. їх виконували всі: парубки з дівчатами, хлопчики з дівчатками, ґазди з ґаздинями. Узявшись за руки, водять нескінченний танок і співають.

Гаївка "Жучок"

Дівчата стають у ряд обличчям одна до одної. Пари роблять «Крісельце», по якому ходить «жучок» — маленький хлопчик. Дві найвищі дівчини йдуть поволеньки по обидва боки пар і підтримують за руки «жучка». Коли «жучок» переступить на крісельце наступної пари, попередні дівчата перебігають вперед. Ряд, приростаючи спереду, повертається, щоб обійти кругом гурту. Проробляючи це все, діти співають. Спів розпочинають ті дівчата, які водять «жучка».

Ходить Жучок по ручині, 
А Жучиха по долині. 
Грай, Жучку, грай! 
Ой грай, Жучку, грай, небоже, 
Най ти' Пан-Біг допоможе. 
Грай, Жучку, грай!

А ми того рік чекали,
Та щобись мо' «жучка» грали.
Грай, Жучку, грай!
Ой грай, Жучку, грай, небоже,
Най ти' Пан-Біг допоможе.
Грай, Жучку, грай!

А в нашого Жученька
Золотая рученька.
Грай, Жучку, грай!
Ой грай, Жучку, грай, небоже,
Най ти' Пан-Біг допоможе.
Грай, Жучку, грай!

На Жучкові опачина,
А сам Жучок, як дитина.
Грай, Жучку, грай!
Ой грай, Жучку, грай, небоже,
Най ти' Пан-Біг допоможе.
Грай, Жучку, грай!

А наш Жучок чорновусий, 
На Жучкові жупан куций. 
Грай, Жучку, грай! 
Ой грай, Жучку, грай, небоже, 
Най ти' Пан-Біг допоможе. 
Грай, Жучку, грай!

На Жучкові черевички,
А сам Жучок невеличкий.
Грай, Жучку, грай!
Ой грай, Жучку, грай, небоже,
Най ти' Пан-Біг допоможе.
Грай, Жучку, грай!

А хто хоче Жучка мати, 
Треба йому паски дати. 
Грай, Жучку, грай! 
Ой грай, Жучку, грай, небоже, 
Най ти' Пан-Біг допоможе. 
Грай, Жучку, грай!

Гаївка "Наша весна"

- Весно, наша весно,
Що ти нам принесла?
Принесла вам зілля 
Дівкам на весілля. 
Принесла квіточки 
Дівкам на віночки.

Вже весна воскресла, воскресла, 
Що вона нам принесла, принесла? 
Принесла нам новину, новину. 
Прийдуть хлопці додому, додому.

Вже весна воскресла, воскресла, 
Що вона нам принесла, принесла? 
Принесла нам маруни, маруни. 
Та на паняночки коруни, коруни.

Весно, весно, весняночко, 
Прийди до нас, паняночко, 
Розвій хмари сніговії, 
Розбий мости льодовії.


Гаївка "Ой чия то гуска"

Ой чия то гуска 
На воді ся плюска? 
А чий же то гусачок 
Додому не пуска?

(Воробцева) гуска 
На воді ся плюска, 
А (Ковалів) гусачок 
Додому не пуска.

Гаївка повторюється кілька разів, і підставляються прізвища чи імена хлопців і
дівчат.

Гаївка "Котилися вози"

Котилися вози 
Та й закотилися 
З гори на долину, 
У гай по калину.

Чом ти, дівча, ходиш 
Та по гаю блудиш, 
Може ти, дівчино, 
Мого сина любиш?

Якби не любила, 
То би не ходила, 
Я за твоїм сином 
Бистру річку плила.

На тобі, дівчино, 
Коня вороного. 
Відчепись від мене 
Та від сина мого.

Най на твоїх конях 
Та й возяться ляхи, 
Я за твоїм сином 
То в куми, то в свахи.

Я на твоїх конях 
Ніде не поїду, 
А за твоїм сином, 
Куди схочу, піду.


Кривий танець

Ми кривого танцю йдемо,
Ми й'му кінця не знайдемо, 
Та не виведемо кінню —

Там вода по камінню, 
Там вода по білому 
Стиха йде, стиха йде.
А в мене матінка чужая, 
Ще й до того лихая. 
Каже мені робити 
Та до гори камінь котити,
Там вода по камінню, 
Там вода по білому 
Стиха йде, стиха йде.
Я до гори камінь не кочу, 
Чужій мамоньці не вгоджу.
Там вода по камінню, 
Там вода по білому 
Стиха йде, стиха йде.

Гаївка "Під білою березою"

Під білою березою 
Сидів братчик із сестрою. 
Брат на дудці виграває, 
Сестра хустку вишиває.

Якої ж ти, брате, плати? 
Нас родила одна мати, 
Одна мати нас родила, 
Неоднаково ділила.

Тобі дала штири воли 
І всі штири, як соколи. 
Мені дала одну голку, 
Гіркий мій доробку.

Як зашию, зацирую , 
Дрібні діти нагодую, 
Як зашию, залатаю, 
Дрібні діти повбираю.


Гаївка "Поставлю я кладку"

Поставлю я кладку через сіножатку
Вербову, вербову, 
А ви паняночки, з тої гаївочки —
Додому, додому. 
А ти, Марусенько,
Зостанься, зостанься, 
Прийде твій миленький,
Звінчайся, звінчайся. 
Принесе ти хусточку
З росами, з росами, 
Жовті черевички
З носами, з носами, 
Зеленого мірта
На вінець, на вінець, 
Зелений перстень
На палець, на палець, 
Нашій гаївочці
Вже кінець, вже кінець.


Гаївка "Де ти ідеш, Романочку?"

«Де ти ідеш, Романочку?» 
«На ярмарок, мій паночку». 
«А чим будеш торгувати?» 
«Буду дівок продавати». 
«А що хочеш, Романочку?» 
«Торбу січки, мій паночку».

«Де ти ідеш, Романочку?» 
«На ярмарок, мій паночку». 
«А чим будеш торгувати?» 
«Везу хлопців продавати». 
«А по скільки, Романочку?» 
«По сто злотих, паняночко!»


Гаївка "В нашім селі на горбочку"

В нашім селі на горбочку
Стоїть церква на видочку,
Коло церкви, ніби квіти,
Сидять старці, ходять діти,
Ходять хлопці і дівчата —
Українські соколята.
А ми, сестри, час не гаймо —
Гаївочки заспіваймо,
Щоби голос наш відбився,
По діброві простелився,
По діброві і по полю,
Де могили є за волю,
По травиці, по шовковій,
Де лежать стрільці січовії.
Вони тоді повмирали,
Як воленьку здобували,
Ви, стрільчики, пісню чуйте,
В темнім гробі не сумуйте.
Ми могили ваші знаємо,
Квіточками уквітчаємо,
Квіточками і вінцями,
І рідними прапорцями,
А ви хлопці тут не стійте,
З дівчатами ся не смійте,
Пригадайте тую славу
Січових стрільців криваву,
І єднайтесь, милі браття,
В одну силу і завзяття,
Щоби наша Україна
Була славна, була вільна!


Веснянка

Весела веснянка 
далеко лунає, далеко лунає. 
Бурливая річка
вже кригу ламає, вже кригу ламає 

Сніги розтопились,
злилися струмками, злилися струмками. 
Земля молодіє,
укрилась квітками, укрилась квітками.

З чужої чужини, 
з далекого раю, з далекого раю, 
Пташки прилетіли 
до рідного краю, до рідного краю.

Гаї всі і луки
піснями озвались, піснями озвались. 
Веселі проміння 
з небес засміялись, з небес засміялись.


Огірочки

Зеленії огірочки, 
стеліться, стеліться, 
Чи великі, чи маленькі, 
не рвіться, не рвіться.

Мої милі огірочки, 
Звивайтеся до купочки, 
жовтий цвіт, жовтий цвіт.

Повилися огірочки 
В зеленії по пліточки, 
то ся в'ють, то ся в'ють, 
Чи великі, чи маленькі, 
то ся рвуть, то ся рвуть.


Мак 

Горобеечку, пташку, пташку!
Та чи був же ти в наштм садку?
Та чи бачив ти, як мак сіють?
Ой так сіють мак, і морковку, й пастернак.

У подальших строфах слово «сіють» заступається словами «полють», «в'яжуть», «як мак сходить», «цвіте».


Ой зацвіли фіялочки

Ой зацвіли фіялочки, зацвіли, 
Аж ся гори з долинами прикрили. 
Збирала їх Марієчка знизенька, 
А за нею їй батечко зблизенька.
 
«Ой ходи, мій батечку, за мною, 
люба мені бесідонька з тобою».

У подальших строфах слово «батечко» заступається словами «матінка», «сестройка», «братейко».


Білоданчик

Ой Іванчику, Білоданчику, 
Поплинь, поплинь по Дунайчику. 
Розчеши русу косу, 
Промий си чорні очі, 
Візьмися за підпашки, 
Шукай си товаришки. 
Вибирай собі другу 
З калинового лугу.


Сонечко

Вийди, вийди, сонечко, 
На дідове полечко! 
Вийди, вийди на вершечок, 
Там побачиш п'ять овечок 
І баранчика між ними 
Із ріжками золотими, 
Із ріжками золотими.

 

 

bl

Поради Глави і Отця УГКЦ Блаженнішого Святослава про те, як нам, християнам, навчитися прощати, висловлені ним в ефірі інтерактивного проекту «Відкрита Церква» на «Живому ТВ» 24 квітня.

- Прощення не означає прийняття неправди. Коли ми прощаємо, то не миримося зі злом, а навпаки, його декларуємо і називаємо злочинця злочинцем. Але коли ми прощаємо, то це означає, що ми зло викидаємо насамперед із власного серця.

- Прощати здатний той, хто духовно вищий і духовно сильніший. Прощати означає перемагати зло.

- Прощення не означає звільнення від відповідальності за злочин. Справедливе покарання є необхідною складовою до примирення. Бо як ми тоді можемо говорити про належну повагу до жертв злочинів, належну сатисфакцію їхніх кривд, якщо, відповідно до засад справедливості, той, хто їх скривдив, не понесе заслужену кару.

- Щодо рідних і друзів, які підтримують кремлівську політику, то, насамперед, не потрібно на них тримати зла, а слід молитися за них. Їм потрібно простити. Бо вони теж є жертвами московської пропаганди. Однак належить бути свідками правди і говорити правду про кривди, завдані Україні.

- Якби у відповідний час відбувся подібний процес, як у Нюрнберзі, - акт засудження комунізму, можливо, сьогодні не було б цієї війни, яка ведеться проти нас. Саме через те, що свого часу правда не була сказана, а злочин не був виявленим і засудженим, він продовжує давати криваві смертельні плоди.

- Засудження злочинної поведінки помагає нам відмежуватися від неї і її ніколи не наслідувати, а жити в правді і діяти справедливо. Тому, гадаю, доки ми ховатимемося перед правдою і шукати компромісів із власним сумлінням, доти будемо проявляти безхребетність і, навіть більше, ми будемо співучасниками злочину.

- Злість висушує душу. Той, хто злиться або плекає у своєму серці ненависть, діє проти справжньої людської природи. Бо людина – сотворена на образ і подобу Божественної любові, яка нам дає сили і нас надихає.

- Замало перемогти ворога, замало перемогти у війні, а потрібна перемога «над війною», тобто усунення глибинних причини, що спричинюють найбільше зло і найбільш безглузде використання людських ресурсів, яким є війна.

- Тільки людськими силами неможливо побороти зло! Неможливо тільки по-людськи навчитися прощати чи бути переможцем над війною. Але з Богом – усе можливо! Християни надіються не так на свої людські здатності, як на силу Божу, яка оздоровляє серце і допомагає нам бути вільними від ненависті й війни.

 

mandriwka

В березні відбулася мандрівка провідників коша св. Юрія Змієборця до відпустовго місця с. Страдч. Педагогіка скаутингу. Молитва за мир та справедливість в Україні. Братні роздуми. Молитва за українських воїнів. За скаутські рухи в Україні.

“Слідами Хреста” – це шлях від народження до вознесіння Ісуса Христа, це незаперечні факти історії, свідчення древніх пам’яток архітектури, культури, писемності. З’ява Ангела Пречистій Діві, народження Месії, Його хрещення, страсті, розп’яття і славне воскресіння – усі ці події залишили незглибимий слід в історії людства. На місці кожної з них зараз стоять величні храми. 

Ісус Христос подав нам досконалий приклад.

Бути світлом --- це бути прикладом, тим, хто подає приклад іншим і є взірцем для наслідування іншими. … [Ми уклали завіт] наслідувати Христа, Який є для нас прекрасним прикладом. На нас лежить відповідальність пізнавати Його, те, чого Він навчав, і те, що Він робив, під час Свого земного священнослужіння. Засвоюючи ці уроки, ми виконуємо заповідь наслідувати Його приклад.

“Якщо ми маємо наслідувати приклад Христа і йти Його слідами, то ми повинні прагнути робити те ж саме і так само, як Він”.

j

Easter20130504017

Дякуємо всім мешканцям та жертводавцям, які долучилися до заходу "Великодній кошик для солдатів". Зусиллями людей доброї волі, мешканців вулиць: Хвильового, Миколайчука, Мазепи, Шполянська, та нашої скаутської спільноти вдалося зібрати й провести такий доброчинний захід для наших воїнів! Хай Бог благословить кожну родину за це!

paska

Владико Господи, Боже отців наших, Тебе просимо і Тебе смиренно і з розчуленням благаємо: зглянься милостиво на молитву нас, недостойних рабів Твоїх, і як колись сам благозволив єси виступити з угодником твоїм Мойсеєм, виводячи людей своїх, Ізраїля, з Єгипту в землю обітовану, так і нині сам виступи з рабом Твоїм цим (ім’я головнокомандувача) та воїнами цими, і сам будь їм помічником і заступником, і збережи їх і вдень, і вночі невразливими і неушкодженими від усякої злої напасті і недуги, голоду, потоплення і від усякого страху. І як колись Ісуса Навина на Амаліка і на царства Ханаанські, що воювали з ним, хрестовидним здійманням рук Мойсеєвих підтримав, щоб подолати їх, і тим самим Зіва, і Зевея, і Салмана, і всіх князів їх погубив; або як допоміг єси Гедеону з трьомастами вибраних мужів перемогти множество мадіамське, так і цим вірним рабам Твоїм міць, силу і мужнє серце, допомогу і заступництво даруй. І як явленням Хреста на небі першому з християнських царів Костянтину сприяв єси у перемозі над противними Тобі супостатами, так і цим христоіменитим рабам Твоїм перемогу, і силу, і подолання над усіма ворогами і безбожними поганцями милостиво подай і з усіх боків ополченням Ангелів Твоїх огради їх, і озброй їх силою і захистом Чесного і Животворчого Хреста в ім’я Тебе, Бога Отця, і Возлюбленого і Єдинородного Сина Твого, Господа нашого Ісуса Христа, і Всесвятого і Животворчого Твого Духа нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.

m4

25-26 березня відбулася перша піша мандрівка екіпи св. Теклі на гору Хомяк.

Ця мандрівка стала початком пізнання світу та самих себе, переосмисленням

свого життя. Мандруючи в молитві та роздумах споглядаючи дивовижну

красу навколо себе розумієш, що ти створений Господом, щоб піклуватися та

оберігати цей світ. Йдучи своєю життєвою стежиною, сіяти в серцях людей

зерно надії, любові і віри. В мандрівці, як і вжитті трапляються перешкоди та

випробування і лише довіряючи Богові ми можемо вийти на шлях

істинний,тому що немає нічого неможливого в Господа. Ця мандрівка стала

початком нашої скаутської подорожі дорогою, що веде до дому люблячого

Отця.

m5

m

 

 

Чуваймо! Як і кожного року, наші вовки, гуртуються на велике щорічне свято вовченят, - Великі Лови. Які традиційно пройдуть у червні. З нетерпіннням чекаємо на великі змаги та пригоду. Вже сьогодні Громади готуються на таборувння та Старту. На якому побачимо: яка з Громад нестиме знамення 1-ої Громади року.

dzungli

Детальна інформація: у внутрішній кореспонденції Проводу! Чуваймо! З усіх Сил! А згодом і на сайті!

kart v

 

FB IMG 1492644892360

 
"На одному з пагорбів росли три дерева. Одного разу вони розговорилися про свої надії та мрії. 
 
Перше дерево сказало: «Коли-небудь я хотіло би стати скринькою для скарбів. Мене заповнили б золотом, сріблом і дорогоцінним камінням. Мене прикрасили б різьбленням, і кожен би бачив мою красу».
 
Друге дерево сказало: «Я хотіло б стати великим кораблем. Я перевозило б царів і цариць по хвилях в усі куточки землі. Всі відчували б себе в безпеці через мою міцність».
 
Третє дерево сказало: «Я хотіло би вирости і стати найвеличнішим деревом у лісі. Люди б бачили мене на вершині пагорба, милувалися б моїми гілками і думали б про Бога і про те, як близько я до Нього. Я стало б найбільшим деревом всіх часів і народів, і люди завжди б пам'ятали мене». 
 
За кілька років їх молитов, прийшли лісоруби… 
 
Один підійшов до першого дерева і сказав: «Це гарне дерево, напевно, я зможу продати його теслі», і почав його рубати. Дерево було щасливим, бо тесля міг зробити з нього скриньку для скарбів! 
 
Біля другого дерева лісоруб сказав: «Це міцне дерево, я зможу продати його будівельникам кораблів». Друге дерево зраділо, бо воно було на шляху до здійснення своєї мрії. 
 
Коли лісоруби підійшли до третього дерева, воно злякалося того, що його зрубають, і мрія не здійсниться. Один з лісорубів сказав: «Мені не потрібно якесь особливе дерево, я візьму це», і зрубав його. 
 
Теслі зробили з першого дерева ясла. Їх поставили в хлів і наповнили сіном. Це було зовсім не те, за що дерево молилося! 
 
З другого дерева зробили маленький рибальський човен. Його мрії стати величним кораблем і перевозити царів зруйнувалися. 
 
З третього дерева зробили колоду і залишили її лежати у темряві. 
Минули літа, і дерева забули про свої мрії… Та одного разу в хлів прийшли чоловік і жінка. Вона народила Немовля, і Його поклали в сіно у яслах, зроблених з першого дерева. Чоловік хотів би, щоб у дитини було дитяче ліжечко, але сталося так, як сталося. І раптом дерево зрозуміло всю важливість цього народження і те, що в ньому лежить найбільший скарб всіх часів і народів! 
За кілька десятиліть група людей пливла в рибальському човні, зробленому з іншого дерева. Один з них втомився і заснув. Поки вони пливли, почався сильний шторм, який змусив дерево подумати, що човен не досить міцний, щоб всі були в безпеці. Тоді люди розбудили сплячого. Він встав і сказав:
 
«Заспокойся!». І шторм миттю припинився. І тут дерево усвідомило, що воно в своєму човні перевозило Царя царів! 
 
І одного разу хтось прийшов до третього дерева, з якого зробили хрест. Його несли вулицями, і натовп плював в Того, хто його ніс. Коли вони зупинилися, Людину прибили до дерев’яного хреста і підняли вгору, щоб Він помер на вершині пагорба. Коли настала неділя, дерево зрозуміло, що воно стояло на вершині пагорба і було до Бога настільки близько, як це було можливо, тому що Ісус Христос був розіп'ятий на ньому. 
 
Сенс цієї історії в тому, що коли все йде не так, як ти хочеш, пам'ятай, що у Бога є план для тебе. Якщо ти довіряєш Йому, Він дасть тобі дорогоцінні дари. 
Кожне дерево отримало те, що воно просило, але зовсім не так, як вони собі це уявляли. 
 
Ми не завжди знаємо, які плани у Бога для нас. Ми лише знаємо, що Його шляхи – не наші шляхи, але Його шляхи – завжди найкращі.

calendar111

Вовченята що готуються переходити у вітку скаутів вітають нашу спільноту!

"Хресна дорога" - це молебен, що спонукає нас до глибоких роздумів над муками Ісуса Христа. Цей духовний скарб переносить нас думкою у ту сиву давнину, коли Пилат засудив Ісуса на смерть. Хресна дорога - це також свідоцтво вічної незгасаючої любові Христа до нас, адже Він пролив свою невинну Кров заради нашого спасіння.

Фрагмент з молитви:

Його вели дорогою, як вбивцю,
 І грізний натовп голосно ревів,
 І раз-по-раз з ненавистю сміливці
 Жбурляли камінь у Царя Царів.
 Вінок терновий наливався кров’ю,
 Плювалися в обличчя вороги,
 А Він дивився лагідно, з любов’ю,
 І йшов прощенням стати за гріхи.
 Покірно шлях протоптаний стелився,
 Аж до Голгофи – сповнений людей…
 А на Голгофі натовп розділився:
 На тих, хто розпинав, і на дітей.
 Стояли поряд фарисеї й учні,
 Стояла Мати, й воїнство солдат…
 І хоч роки летять, як води з кручі,
 Перед Христом народи знов стоять.
 І, як тоді, з нас кожен вибір має:
 Прощення попросить чи так пройти…
 Ісус біля Голгофи всіх чекає –
 Тож ким для Нього нині станеш ти?
 Знов розіпнеш чи схилишся покірно?
 Ким станеш ти для Божої сім’ї?
 Наш Цар Царів любов Свою безмірну
 Тобі дарує. Тож прийми її!


  

 ВСТУПНА МОЛИТВА

 Зупинись людино на хвилинку, ти у цьому світі лише подорожній. Не поспішай. Задумайся...Проживи кожне слово цієї молитви. Воно йде від серця Христа до твого серця з надією увійти і оселитися.
 Якщо серце твоє стискає біль за Нього і за брата свого - оселя душі твоєї стане рідною Йому, а Його мир осінить її благодаттю. І ти відчуєш мить єднання з Христом.
 Коли ж серце стогне від ран світу цього і стікає вже кров'ю, а відчай хоче зруйнувати твою оселю - поринь в серце Ісусове.
 Воно вмістило весь Всесвіт. Обійми цю Безмежність гарячою любов'ю - й пекучі сльози залікують рани. Твоє серце вже ніколи не зможе відірватись від Христа, і ти захочеш йти з Ним по цій дорозі.
 Господи, настав час посту, час роздумів над Твоїми страстями, над твоїми великими стражданнями, що їх переніс з любові до нас, Ісусе! Вірю, що тобі в той час було дуже важко, але не зважаючи на це Ти сказав: «Прийдіть до мене всі втомлені і обтяжені і я заспокою вас». Сьогодні я прийшов до тебе, Господи, бо мені також не легко у моєму бурхливому молодому житті. На цій хресній дорозі хочу просити у тебе допомоги, щоби могти перенести усі випробування, що чекають на мене, просити у тебе сили, щоби вистояти у часі спокуси, а зараз хочу просити у Тебе любові, аби могти тебе наслідувати до кінця.
 Ісусе, Спасителю наш, на доказ Твоєї безмежної любові до нас і для нашого спасіння Ти хотів прийняти пониження, погорду, несправедливе засудження і найболючішу смерть на хресті.
 В подяку за Твою любов, на перепрошення за наші гріхи і щоб випросити ласки витривалості в доброму, хочемо тепер роздумувати про Твої муки й смерть.
 Дай, щоб ми цю Хресну Дорогу провели на Твою славу й на користь наших душ.

Отче наш, Богородице Діво

  (Звучить голос Вступ)
  
Претерпівий за нас страсти,
Ісусе Христе, Сину Божий
Помилуй нас


  

Стація перша. 
Пилат засуджує Ісуса на хресну смерть


Люде Божий, поклонися
Святий люде, знеси пісню,
Прославляй Христа Ісуса - 
Спаса світу, Князя миру

  
 Пилат засуджує на смерть Христа...
 Розпни! – кричить оскаженілий натовп.
 Як часто ми виносим вироки свої
 Керуючись ненавистю. І кричимо: Розп’яти!
 …А він покірний. Він пішов на смерть
 Заради нашого спасіння.
 Життя віддав, щоб кожен вічне життя мав...
 Отож покаймося, щоби не мучило колись сумління.

  

 Ти, Ісусе, стоїш перед натовпом, що бездумно чекає смерті, а очі Твої осяйні спрямовані в Небо... А серце відкрите і звертається то всіх людей: «О, дитино! Життя - це не іграшка. Ти ще не знаєш вартості життя... І прийде мить, коли душа твоя в болю схлипне: «Візьми серце моє, Ісусе, і живи в мені. Без Тебе я ніщо. Засуди мене, Господи, бо заслужила я кари. Суди Твої праведні. А неправедний вмиває руки...».

 — Мати Божа, Діво Пресвята, молися до свого Сина за душі наші, щоб не померли ми без каяття. Амінь.

 Ісусе. Тебе засуджено на смерть. Ти є невинний і я знаю, що Тебе несправедливо звинувачують. Однак, будучи невинним і знаючи, коли, як і де помреш, Ти відважно прийняв свою долю. Так Господи, і в моєму житті є такі хвилини, коли я мушу прийняти ту дорогу, що стелиться переді мною. Це може бути самотність, після втрати дорогої мені особи, або зневаги, чи насмішки навіть найближчих друзів, і власне через те, що хочу йти твоєю дорогою. А можливо це тривожне очікування тяжкої операції, або якесь рішення, що змінить хід мого життя назавжди. Існують певні хвилини, коли мені доводиться приймати життя таким, яким воно є в дійсності. Мені важко, у мене виникає страх перед майбутнім. 

 Ти Ісусе кажеш: Прийдіть до мене всі струджені і обтяжені і я заспокою вас. 

 Я цілковито віддаю себе у твої руки та йду за тобою вперед, щоби вчинити життя кращим для себе та інших.

  

(Голос ст1)

 Глянь, душе грішна, ось пред всім людом
 Судить Ісуса  Пилат своїм судом.
 Хоч Го святим зве і руки вмиває,
 Кров неповинну на смерть осуджає. («Глянь, душе грішна»)
  
Претерпівий …

 

1428820196 1397978308 165303

Нехай душу сповнить легкість,
Нехай пташки заспівають!
Радістю своїх пісень
Хай тебе вони вітають
З Великоднем - святом віри
Й нескінченного добра!
З воскресінням дивовижним
Сина Господа - Христа!
Хай в цей день усе, що в серці
Іноді болить тобі
Божа ласка і любов
Вилікують назавжди!
Нехай серце заспіває
З ніжністю: "Христос Воскрес!"
А душа хай відмовляє
Те ж: "Воістину Воскрес!"

rsz 20170414 201203

Дякуємо скаутам вовченятам скауткам за варту біля Плащаниці та молитовні чування. Дякуємо Громаді св. Франциска. Куреню св. Йосафата. Мандрівникам кола св. Йосипа. Мандрівницям екіпи св. Теклі.

 

FB IMG 1492272965916

Скаути взяли участь в екуменічній Хресній Дорозі вулицями Києва

FB IMG 1492272973276

FB IMG 1492273017281

FB IMG 1492178908619

Дорогі читачі, ми продовжуємо наше переживання Пасхального Тридення. Ми вже пережили час Останньої Вечері, молитви Ісусу у Гетсиманському Саду, вирок смерті, розп’яття, смерть і поховання нашого Господа. Сьогодні ж надходить Велика Субота, час тиші, час перебування нашого Господа у Гробі.

«Зійшов у відхлань» - зійшов до країни смерті. Саме це формулювання Символу віри, якому літургійно відповідає сьогоднішній день Великої Суботи виражає у особливий спосіб досвід нашого часу.

Мабуть, жоден з пунктів Символу віри не є таким далеким та незрозумілим для нашої сучасної свідомості. Переживаючи ці дні, апостоли своєю поведінкою дають нам можливість зрозуміти, що вони втратили надію. Для них сталося щось подібне до «смерті Бога». Той, хто був посланий Богом - мертвий, лежить у гробі і як наслідок, настала цілковита порожнеча. Більше немає жодної відповіді. Але в той же час, коли вони таким чином говорили між собою і не могли вже бачити Бога фізично, то не помітили, що саме ця їхня надія живе посеред них. Що «Бог», чи радше той образ, який вони собі створили про Нього, мав умерти, щоб бути більшим, ніж раніше. Їхній образ Бога, в який вони намагалися втиснути істинного Бога, треба було зруйнувати, щоб вони могли побачити небо і Його безмежну велич. Отже, зішестя Господа в ад дає нам зрозуміти і пригадує, що до християнського Об’явлення належать не лише слова Бога, але також і Його мовчання. Лише якщо ми Його пізнали як мовчання, то можемо сподіватися, що почуємо і Його слова, які випливають з мовчання[1].

У Велику П’ятницю наш погляд передусім був скерований на Розіп’ятого Христа. Сьогодні ж, Велика Субота є днем «смерті Бога», днем, який виражає нечувану дійсність сучасного світу, а саме, що Бог неприсутній у ньому, що гріб закриває Його настільки, що Він вже ніколи не прокинеться. Його існування не потрібно вже навіть заперечувати, вистачить Його просто ігнорувати. «Бог не живе, і це ми Його вбили» - ці слова Фрідріха Ніцше, щодо мови, то належать подіям Великої П’ятниці, однак змістом виражають подію сьогоднішнього дня: зійшов у відхлань[2]. Наскільки ж великою є спокуса жити без Бога, коли все можна собі дозволити, коли можна самому стати мірилом праведності, коли можна самому посудити інших, коли можна собою замінити Бога у своєму житті… І деколи, йдучи за цим помилковим розумінням свободи, яке так по суті робить нас невільниками такої свободи, ми вбиваємо Бога у нашому житті. А Він залишається вірний Богу Отцю, полюбив нас до кінця і сходить до відхлані, щоб свою любов проявити всім праведникам, які з вірою Його чекали.

Відхлань, ад – передусім означає самотність, в яку більше не проникає світло любові і яка таким чином є справжньою покинутістю існування. Насправді точно відомо лиш одне: є така ніч, така самотність, куди не долинає жоден голос; є такі двері, через які можемо пройти лише самі – двері смерті. І по суті, будь-який страх світу, врешті-решт є страхом перед цією самотністю. Смерть є такою абсолютною самотністю. А кожна самотність, в яку вже не може проникнути любов є адом. Отже, Христос зійшовши у відхлань переступив ворота нашої найбільшої самотності. Там, де до нас уже не долинає жоден голос, там є Він. Таким чином, ад переможений, чи точніше – смерті, що була адом, більше не існує. Ад і смерть вже більше не тотожні, хоч у єврейській мові вони й виражаються тим самим словом, тому що посеред смерті є життя, живе любов. У Христі сам Бог вступає до відхлані, де простір позбавлений комунікації, який Він перемінює у простір Своєї присутності. Це не є прослава смерті, однак через те, що Бог за посередництвом Христа відвідав його, він перестав бути місцем самотності[3].

Відтепер адом, чи, як каже Святе Письмо, другою смертю (пор. Од 20,14) – є лише добровільна замкнутість людини на пропоноване вічне життя[4].

У Велику Суботу літургія мовчить, це день великої тиші, коли маємо можливість зупинитися, зазирнути до свого серця, душі і єднаючись з Пресвятою Дівою Марією, з боязню та надією очікувати Воскресіння Господнього, яке вже так близько… Саме для Неї в цих днях сповнюється пророцтво Симеона, мечі пробив Її Непорочне Серце. Пробили, однак не в стані були позбавити Її віри та повного віддання Богу. В цих суботніх годинах була єдиною особою на землі, яка вберегла віру, не дивлячись на те, що відбувалося, що Вона чула і бачила. Саме тому Свята Церква до сьогоднішніх днів особливим чином прославляє Її у суботи, згадуючи передусім Її приклад віри, проявлений у Велику Суботу. Вона очікувала на все з вірою, любов’ю та надією. Вона єдина не буде бігти до Гробу, Вона не потребувала там бути – бо віра стала Її опорою. Просімо Її про заступництво для себе і наших близьких, щоб випрошувала нам дар віри, дар надії та любові.

Дорогі, ця Пасхальна Таємниця, яку ми переживаємо, це не тільки згадка про щось, що колись і десь відбулося. Це сьогоднішня дійсність. Христос і сьогодні своєю любов’ю перемагає гріх та смерть. Зло у будь-якому образі ніколи не має останнього слова. Кінцева перемога належить Христу, належить правді і любові! І якщо ми готові разом з Ним страждати і вмирати, тоді Його життя стається і нашим життям. А до цього ж ми всі покликані!

о. Сергій Павліш, СМ

20170406 201007 resized

Як і кожного року, протягом останніх 8-ми років, ми пройшли молитовною Ходою Замковою горою, - Хресна Дорога. Шлях не тільки Сина Божого. Але й наш життєвий шлях, у Його співстражданнях. Цілий день, у четвер, нас випробовувала погода. У Львові падав проливний дощ. Але за годину до початку молитви проясніло.

Дякуємо всім: членам коша св. Юрія Змієборця за спільну молитву: в наміренні миру в Україні, в наміренні розвитку нашої спільноти та наших родин.

20170406 201440 resized 

ДОРОГА МИЛОСЕРДЯ та ЛЮБОВІ

Милосердний Боже, прихід Твого Сина на Землю змінив хід історії людства. Через Сина Ти уклав Новий Заповіт з людиною і кожен, хто увірує в Нього буде мати життя вічне. У Сині Ти показав Свою велику Любов до грішників і подав надію на Спасіння. Ця любов торкає до нині серця багатьох, спонукаючи до навернення.
Через Свого возлюбленого Сина Ти закликав вірних Тобі до милосердя, цей заклик чуємо і ми у цей теперішній час.
Отче небесний, визнаємо, що Милосердя – дар, що сходить з Висоти, від Тебе, Отця – Світла. Тож смиренно просимо Тебе, Милосердний Боже, благослови нас на ці духовні роздуми над хресним шляхом Твого Сина. Щоб сподобились ми пізнання Твоєї любові і, натхненні Твоїм Святим Духом, ревно творили діла милосердя, уподібнюючись до Тебе, нашого Милосердного Отця.
Амінь.

 

Молитва: Ісусе, Сину Милосердного Отця, у цій хвилині ми згадуємо про суд над Тобою. Водночас згадуємо про ув’язнених та про всіх позбавлених волі.

 

Роздум:
Тоді в Єрусалимі це був вирок, винесений людьми над Сином Божим. Спочатку це були лише лихі думки в серцях, котрі з часом переросли у наклепи. Потім вирок став судом кількох. А далі спокушений, засліплений натовп зажадав смерті.

 

Скільки подібних вироків відбувається тепер? Подивляє те, що люди, засуджуючи інших, твердо переконані, що таким чином роблять добро. Зауважмо, що через осудження і вироки, світ добрішим не став! Правда є та, що через наші щоденні осудження ближніх, виключення їх із кола друзів, знайомих, відкинені нами люди добрішими від цього не стали!

 

Осуджені, засуджені, вони потрапляють під кару ізольованості, стають приречені на самотність. Це все веде до знищення у них людського образу і подоби. На кожного з них ми накладаємо клеймо: Ти небезпечний!

 

Небезпечний? Це тому, що хтось так сказав? Через те, що хтось так вирішив?

 

Виявити милосердя – це найперше допомогти відновити образ Божий і Його подобу тим, хто добровільно чи недобровільно втратив синівство, втратив достойність називатися дитиною Божою.

 

Виявляючи милосердя ув’язненим, ми нагадуємо їм про свободу душі, яку вони можуть повернути через розкаяння і навернення до Бога. Виявляючи милосердя осудженим, ми повертаємо їм достойність бути любленими, бути учасниками Христової сім’ї – Церкви.

 

Ісус нас просить, щоб ми були милосердними, як Отець.

 

Багато прислухалось до заклику Спасителя. І тепер багато осуджених, відчувши любов до них, відновили на собі образ і подобу Отця. Більше того, вони самі стали милосердними до інших ув’язнених. Багато засуджених у місцях позбавлення волі вступили на дорогу святості. Любов породжує любов!

 

Тепер хочемо повірити в силу Божої Любові. Хочемо виявити милосердя найперше до тих, кого ми вже самі осудили. І також до тих, хто був засуджений іншими.

 

Молитва: Ісусе, прости нам, що не завжди зуміли виявити милосердя. Тепер йдемо з Тобою, засуджені з Тобою. З Тобою і задля Тебе робимо діла милосердя.

 

Господи, ми, грішні раби Твої, яким Ти дав безцінний дар милості, благодаримо Тебе за Твоє велике Милосердя, яке Ти показав нам у Сині Твоєму, і в нашому Господі, Ісусі Христі.
Ти одягнув нашу людськість, щоб дати життя Твоєю божественністю;
Ти возніс нашу низькість і підняв з упадку;
Ти дав життя нашій смертності і приніс виправдання нашій грішності;
Ти простив гріхи наші, просвітив розум наш, осоромив ворогів наших і прославив смирення наше.

 

Ти закликав нас, щоб ми прийняли Твоє Милосердя, що більш бажане, ніж всі жертви і всепалення. Ти закликав нас, щоб ми свідчили Твоє милосердя перед всіма струдженими і зневіреними.
Тож благослови нас, Милосердний Отче, щоб сподобились ми бути учасниками Твого Великого Діла Спасіння, щоб творячи діла милосердя, сподобилися Твого Царства тут, на Землі, і там, на Небі.

 

Амінь.

 

 

 

 

aukcion

День 12 благодійного проекту #30днівДляЖиття присвячуємо
18-річній Іринці Іванчак!

Підвіска Кавове Серце
Смачно пахне кавою і корицею :)

Впродовж 30 днів своїми руками буду створювати вироби, які автоматично будуть переходити у Благодійна скарбничка і їх можна буде придбати на благодійному аукціоні. Кошти надходитимуть на лікування людині, для якої присвячено день і виріб.
***********************
Іринка Іванчак, 18 років
Діагноз: гостра мієлоїдна лейкемія (рак крові)
Дівчинка проходить лікування проходить у Польщі, м. Вроцлав.
Ціна життя - 120 000 євро.
Реквізити для допомоги Іринці Іванчак:
Картка ПриватБанку 5168755523536551
Роман Іванчак 
**********************
Умови участі:
Кожен з нас наділений певним Талантом, Вмінням та має цікаві чи унікальні Захоплення!! Тож, пропоную Вам долучитися до команди благодійників і допомогти своїм талантом іншим!!!
Друзі, долучайтесь!
Впродовж 30 днів Ви виконуєте будь-яку цікаву діяльність (мистецьку, творчу, спортивну, кулінарну чи ін.), яку фіксуєте у вигляді фото, відео чи в будь-який інший спосіб та поширюєте на своїй сторінці з хештегом #30днівДляЖиття
У дописі потрібно зазначити дитину, якій адресується Ваша допомога та реквізити картки батьків (інформація про дитину є вище). 
ДОПОМОЖЕМО РАЗОМ!!!

article 1906 0

Розважання над Святим Письмом: 10. 04. 2017 (Мт. 24. 3 - 35)
У сучасному світі часто можна почути: «тепер такий час що жити не переступивши Заповіді Божі не можливо, мусиш так поступати, бо… втратиш свій імідж, втратиш прихильність, втратиш роботу і т.д. Одного разу доводилося розмовляти з однією особою і вона сказала так: «якщо б я почала жити по правді без обманів на роботі, без відмивання грошей, то мене завтра б вигнали з роботи…» І так досить часто можна почути аналогічні заяви, щодо неможливості життя згідно Божих Заповідей. У книзі «Откровення» Христос говорить, що забере свої дари від церкви в Лаодікеї, через те, що вона «ні зимна ні гаряча» (Од. 3. 14). Часто наше християнство є «літеплим», як описує пророк. Ми не хочемо вийти із оболонки своєї вигоди, щоб шукати Царство Небесне, а хочемо жити у власне задоволення, тому порушуємо Заповіді. «Не може слуга двом панам служити» (пор. Мт. 6. 24). Хоч багато людей можуть сьогодні жити, нехтуючи Божими заповідями, але це не є приводом щоб так жити нам. Якщо ми вважаємо, що сьогодні потрібно переступати Божі Заповіді, бо інакше жити не можливо, то для нас вже настав цей описаний Христом час: «Через те, що розбуяє беззаконня, любов багатьох охолоне». Коли ми погоджуємося, що мусимо грішити, бо «такий час», то вже наша любов охолола. Тому молимось щоб горіти любов’ю до Бога і ближніх щоб зігріти тих, які «вмирають від холоду зневіри, байдужості, гніву, заздрості, пожадливості». 
Повний текст для глибших роздумів:
3. І коли він сів на горі Оливній, його учні приступили до нього насамоті й запитували: “Скажи нам, коли це буде і який буде знак твого приходу й кінця світу?” 4. Ісус у відповідь мовив їм: “Глядіть, щоб ніхто не звів вас.
5. Багато бо прийде в моє ім'я, що будуть казати: Я – Христос, – і зведуть багатьох. 6. Ви почуєте про війни та воєнні поголоски; глядіть же, не тривожтесь, бо треба, щоб це все сталося, але це не кінець ще.
7. Народ бо на народ повстане й царство на царство. Голод, чума та землетруси будуть по різних місцях, 8. та все це – початок страждання. 9. Тоді видадуть вас на муки й уб'ють вас; вас будуть ненавидіти всі народи імени мого ради.
10. Багато тоді спокусяться і видаватимуть один одного й будуть ненавидіти один одного. 11. Чимало лжепророків устане і зведуть багато людей. 12. Через те, що розбуяє беззаконня, любов багатьох охолоне.
13. Але хто витримає до останку, той спасеться. 14. І ця Євангелія Царства буде проповідуватись по всьому світі, на свідоцтво всім народам. І тоді прийде кінець.
15. Отож, коли побачите “мерзоту запустіння”, провіщену пророком Даниїлом, поставлену на святім місці – хто читає, нехай розуміє! – 16. тоді ті, що в Юдеї, нехай втікають у гори;
17. а хто на покрівлі, хай не сходить узяти речі з своєї хати, 18. і хто в полі, хай не повертається назад узяти свою одіж! 19. Горе вагітним і годуючим за тих днів! 20. Моліться, щоб ваша втеча не сталася зимою, ані в суботу.
21. Скорбота ж: тоді велика буде, якої не було від початку світу аж понині, та й не буде. 22. І коли б ті дні не були вкорочені, ніхто б не врятувався; але заради вибраних будуть вкорочені дні тії. 23. І коли хто скаже тоді вам: Глянь, ось Христос, чи онде, – не вірте,
24. бо встануть лжехристи та ложні пророки, які чинитимуть великі знаки й чуда, щоб, коли можна, звести навіть і вибраних. 25. Ось я попередив вас. 26. Коли вам, отже, скажуть: Ось він у пустині, – не виходьте; ось він,.у криївках, – не вірте!
27. Як блискавка, що на сході блисне й вмить аж на самім заході сяє, так буде й прихід Чоловічого Сина. 28. Де бо є мрець, там і орли зберуться. 29. Негайно по тих днях скорботних сонце затьмиться, місяць не дасть більше свого відблиску, зорі падатимуть з неба і захитаються небесні сили.
30. Тоді на небі з'явиться знак Сина Чоловічого, і тоді заридають усі племена землі й побачать Чоловічого Сина, що надходитиме на небесних хмарах з потугою та славою великою. 31. Він пошле своїх ангелів із сурмою вельми голосною, і ті зберуть вибраних його з чотирьох вітрів, від одного аж до другого кінця неба.
32. Від смоковниці навчіться притчі. Коли віття її стає м'яке й вона листя виганяє, ви знаєте, що близько літо.
33. Отак і ви: коли це все побачите, знайте, що він уже близько під дверима. 34. Істинно кажу вам: Цей рід не промине, поки не збудеться все це.
35. Небо й земля перейдуть, але слова мої не перейдуть. 36. А про той день і годину ніхто не знає, ані ангели небесні, – лише один Отець.

Підготував бр. Любомир Кушнір ЧСВВ

scout-331849 960 720

Вовченята вже на полюванні) А Ти? Таборова весна триває. Збірки на природі та в лісі))) Скаутинг, скаутинг, скаутин,г скаутинг. Пригода триває завжди. Починається з кожного з нас! Чуваймо! 

 

 

Вечеря Ісуса із Лазарем та Його вхід в Єрусалим – події не закриті в минулому. Вони стосуються нас і сьогодні. Бо таїнственну вечерю Христос буде споживати з нами, через своє низходження. Адже Божественна Літургія – трапеза Його тіла і крові.

shevchuk kvitna nedilya

Після неї ми увійдемо в наше місто – наше щоденне життя і перед нами постане той самий вибір, як тоді перед людьми в Єрусалимі. Ми можемо прийняти і отримати спасіння й життя або відкинути це. Бог приходить, але вибір є за нами…

На цьому наголосив Глава і Отець УГКЦ Блаженніший Святослав під час проповіді на Архиєрейській Божественній Літургії 9 квітня у свято Входу Господнього в Єрусалим у Патріаршому соборі Воскресіння Христового.

У Священному Писані один із ключових образів, яким Боже Слово відкриває істину є образ Бога, який приходить: «Наш Господь не є закритим сам у собі, а грядущим; Він є Богом, який рухається, Богом, який приходить до людини. Сьогоднішнє свято Входу Господнього в Єрусалим у собі несе один єдиний зміст і благовіст – “гряде наш Господь”». Навіть більше, кожна подія Страсного тижня є також розкриттям істини про прихід Господній до нас.

Євангельське читання цього дня має дві частини. Насамперед у ньому йдеться про дивну вечерю, що є «прообразом Тайної вечері, яку Ісус буде споживати зі своїми учнями перед своєю смертю на хресті»: «У домі Лазаря Той, хто воскресив, і той, кого воскресили, разом споживають вечерю. Дивна та вечеря! Учора наш Господь викликав людину з гробу, яка вже чотири дні перебувала в рабстві смерті, а сьогодні з нею вечеряє. Ба більше, сестра Лазаря на тій вечері помазує Ісуса... Бо у Священному Писанні помазували миром лише царів, священиків і пророків. Але це помазання показує нам щось глибше: та вечеря є ніби одкровенням внутрішнього життя Пресвятої Тройці, яка запрошує людину розділити з нею її вічне життя у воскресінні».

А інша частина – Христос, входячи в Єрусалим, зустрічає молодь, яка першою Його впізнає і приймає як Того, на якого так довго чекали, який може сповнити всі мрії молодої людини. «Його вхід має кілька глибоких ознак. Найперше, це низходження, приниження – сьогодні Його вітають у славі, а за кілька днів від нього відречуться і скажуть, що немає іншого царя за римського кесаря; сьогодні стелять одяг перед ослям, на якому Він в’їжджає в Єрусалим, а за кілька днів з нього самого здеруть одяг і Він нагим предстане перед світом, а його одіж розділять між собою розбійники, що його розпинали, кидаючи жереб; сьогодні ріжуть галузки з дерев на знак сприйняття Єдиного, який несе перемогу, а за кілька днів Його розіпнуть на хресному дереві і не будуть очікувати від нього, що Він дасть їм життя, а заберуть від Нього самого життя», – пояснив він.

Та серед тих людей, які бачать Христа, який подібно, як цар Давид, що заснував Єрусалим, сідає на жереб’я і входить у місто, є особи двох категорій. Одні, подібно, як молодь, інтуїтивно відчують Бога як Царя, тому, аби перед Ним відкрити своє життя, вони до Його ніг стелять свою одіж (свою роль у суспільстві, своє завдання). А є інші, які в момент Його входу, прагнуть Його вбити. Людина по-різному сприймає Бога, що до неї хоче  наблизитися…   

Далі проповідник продовжив: «За кілька днів ми побачимо, як державні мужі й політики будуть бігати по церквах, жодної Літургії до кінця не вислухаючи, до Причастя не приступивши, аби зробити гарну фотографію і гарно показати себе. А пізніше, тут, в Києві, не вагаючись, вони підпишуть будь-який закон, який буде смертним засудом сімейних цінностей. Вони поклоняться новій атеїстичній ідеології гендеру, називаючи її чомусь «європейськими цінностями». Буквально за кілька днів сила політиканів заповнять наші храми і посвячуватимуть паски, але не завагаються за 30 срібняків продати національну українську ідею, аби показати себе новоявленими месіями, а насправді вони є бешкетниками, які руйнують Українську Державу, виступають проти самих засад суспільного державного буття і називають себе патріотами».

Однак, за словами Блаженнішого Святослава, за кілька днів те саме, можливо, зробимо і ми, прості громадяни України. Адже нині ми освячуємо вербу, а коли перед нами постане життєво важливий вибір, ми не зуміємо нашу віру втілити в наші вчинки. І, можливо, будемо відрікатися від того Господа, якому співаємо сьогодні «осанна».

«Сьогодні Церква запрошує відкрити ентузіазм євангельської молоді! Я сьогодні вітаю вас, дорога молоде, студенти, діти… Вітаю вас, які вбачаєте в Ісусі Христі свого справжнього лідера, а його навчання і Слово сприймаєте як те, що дає вам силу, аби йти вперед». – привітав із християнським днем молоді, що завжди в УГКЦ святкують у Вербну неділю, Глава УГКЦ.

 

2a

5 березня.  І Неділя Великого Посту: Хвала Тобі, Христе, Царю вічної слави.

Не хлібом самим житиме людина, але кожним словом, що виходить з уст Божих. Мт 4, 4

           Ця неділя стала знаковою у житті Скаутів Європи в Україні. Після святої літургії, в саду монастиря св. Онуфрія, відбулася церемонія вступу в екіпу святої Теклі (шанованої в лику рівноапостольних) Мандрівниць.

 1a

 Молода екіпа св. Теклі прагне навчитися служити ближнім, мандруючи дорогами, що провадять до дому люблячого отця.

 

 

papa2

"Залиште світ кращим, аніж застали його", - слова Бейдена Пауелла. Ці 2 особи та історії життя гідно наслідують цей приклад. Святійший Отець разом з отцем Донатті - який вже 45 років капелан скаутів. Маємо честь Його знати. Та приклад жертвенного капеланства. "Бачити, чути, слухати, радити, але не втручатися" - основна місія капелана в скаутингу. "Все інше поручіть Богові. Що не зможете чи не вмітимете зробити. Господь зробить за Вас. Якщо на це Його воля"

j5

З 31.03.2017 по 02.04.2017 відбувся виїзд для гуртка "Сокіл" куреня св.Йосафата на сколівщині.Хлопці відпрацьовували навики в'язання піонірки.вечером у суботу було урочисте прийняття в гурток Максима Гнатовського.В ночі з суботи на неділю відбулась велика гра,в якій наші скаути використовували знання азбуки Морзе,знання місцевості і дружність гуртка.В неділю було святкове частування і вручення призів. До нових вилазок та таборів! Чувайте!

j1

j2

 

j3

j4

j6

j7

j8

j9

Погляньмо сьогодні на себе. Ми часто нарікаємо, особливо на нове, незнане, чіпляємося за старі схеми, ховаємося в зручних рамках нашого життя, боїмося щось змінити. Дбаючи про зону власного комфорту, перешкоджаємо життю і оновленню.

shevchuk molod 5080b
 
Будучи молодими за віком, ми часто шкодуємо за минулим і поводимося як «старі за духом», відчужуючись від всього довколишнього світу, замість його змінювати, боїмося нового, замість його пізнавати, і нарікаємо на все, що нас провокує жити в повноті та зростати.
 
Такими словами звернувся Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав у своєму традиційному Посланні до молодіна Квітну неділю 2017 року.
 
Предстоятель пишучи про пасивність молодих людей, пригадав, як торік у Кракові на Світовому дні молоді таких дівчат і хлопців Папа Франциск назвав «диванною молоддю», яка вже в молодому віці «виходить передчасно на пенсію».
 
«Отож сьогодні закликаю всіх вас: не нарікайте! Не нарікаймо на наші негаразди, бо можемо їх побороти», – просить задуматися Глава Церкви молодих людей.
 
На його думку, ми доволі часто в різних обставинах «зіштовхуємося з людьми, які спокушають нас нарікати, пропонують нам дешевий популізм − без великого зусилля отримати те, що вигідно і комфортно, те, що улещує наше вухо, але є порожньою обіцянкою без жодної відповідальності, те, що гарно звучить, але не дає життя і сили для позитивного будівництва».
 
«Політикани, – мовиться далі у Посланні, – часто маніпулюють нашими почуттями, думають вузькокорпоративними цілями, рейтингами, наступними виборами, замість того щоб щиро піклуватися про майбутнє рідного народу та про спільне благо. Не підтримуймо тих, хто спекулює труднощами та викликами! Не заламуймо рук, але йдімо за Христом та самі будуймо своє оновлене майбутнє! Будьмо з тими, хто творить нове, хто є запорукою нової, відновленої, живої України», – закликав Блаженніший Святослав.
 
Глава УГКЦ запевнив молодих людей, що Церква є з ними, – «з тими, хто не нарікає, а діє, хто бачить майбутнє і заради нього працює». «Церква проповідує Христа, який входить до Єрусалима і який силою Святого Духа приносить нам велику зміну й підтримує тих, хто її приймає», – мовиться у Посланні.
 
«Закликаю вас, дорогі молоді друзі, прожити наступний тиждень у вірі та особистому довір’ї до великого Бога, який заради нас стає малим і заради нас вмирає на хресті, щоб воскреснути і дарувати нам життя вічне. Хай ваша віра стане для вас силою, що допоможе переживати різні виклики та випробування, які траплятимуться на шляху. Нехай супроводжує вас на ньому Пресвята Богородиця, яка є прикладом діяльної відповіді на Господній заклик», – побажав Блаженніший Святослав молоді.

v ch

Дякуємо Богові за дар спільно проведеного часу в молитві та роздумах над Божим Словом та Христовими страстями

Кіш св. Юрія Змієборця)))

Наша Хресна Дорога вовченят:

v ch2

ЗУПИНКА І

Ісуса засуджують на смерть

Ісусе, Ти став перед судом людини, Хоч Ти є Предвічний Бог – сама правда.

Ти вмів говорити, як ніхто з людей, але не скористався силою слова. Ти, Слово Боже і відвічна Мудрість, промовив до всіх найпереконливішою мовою – терпінням. Ти хотів нас, вразливих на справедливість і кривду, навчити глибини мовчання.

Ми є найближче до Тебе, якщо в терпінні вміємо мовчати. Царство Боже будується у тиші. Мій Спасителю, Ти стояв перед Пилатом і мовчав.

Стань при мені, коли прийдуть тяжкі дні випробувань і терпінь. Хорони мене від бунту, жалю, замкнутості серця. Дай мені Твого Духа.

Будь зі мною, Христе, засуджений і терплячий. Вірю, що у час випробувань мені допоможе Твоя Всемогуча Божа рука.

ЗУПИНКА ІІ

Ісус Христос бере на Свої рамена хрест

Мій Ісусе, хрест, який поклали на Твої плечі, був Твоїм хрестом. Поклали його люди, але дав його Отець Небесний. Ти любив той незвичайний дар – символ справжньої любови. Ти заслужив у Отця на велике довір’я, і Він нагородив Тебе хрестом відкуплення.

Ти також маєш до мене довір’я, якщо ділишся зі мною терпінням – Своїм хрестом. Я є часткою Твого Містичного Тіла.

У це важко повірити, але мірилом Твоєї вибраності є терпіння.

Мій хрест є виключно моїм хрестом, який вибрав для мене Отець, а поклала Твоя Христова терпляча, а отже вирозуміла рука. Будь зі мною, щоб я витривав у любові до кінця під його тягарем.

v

ЗУПИНКА ІІІ

Ісус Христос перший раз падає під тягарем хреста

Спасителю, Ти впав на каміння. Пригнічений не стільки тягарем хреста, скільки тягарем зла. Яким же Ти був знесиленим!

Ісусе, Ти знаєш мої упадки.

Як у кольоровому калейдоскопі, пропливають: сумніви, відступництва, відречення, зради, брак любови. Ти все це знаєш, Ти бачиш мене наскрізь.

Ти, котрий падаєш на землю, – був і є моєю силою до підняття.

Ти знаєш, як важко людині піднестися до нового життя.

Твій погляд, повний муки, іде за мною, переслідує мене. Твоя ласка – палюча, невідступна.

Бачу, скільки Ти зусиль докладаєш, щоб я сьогодні міг постійно, знову і знову вертатися до Тебе. Ісусе терплячий. У Тобі вся моя надія і сила.

 

ЗУПИНКА ІV

Ісус зустрічає Свою Матір

На Твоїй Хресній Дорозі перед Тобою стала Твоя Мати. Що відчуло тоді Твоє Серце? Адже мав таке вразливе Серце, Спасителю.

Ти плакав так звичайно, по-людськи над Єрусалимом, над гробом Лазаря-приятеля.

Твоя любов була такою сильною навіть у ті тяжкі дні. Ти назвав їх – "Це моя година”. Ти не боявся завдати болю Матері. Її терпіння було Твоїм. Ти брав на свої плечі не лише біль Матері, але біль усього світу – і мій також.

Нині, Ісусе, Ти стоїш біля мене і разом із терпінням даєш мені Себе. Ти вирізьблюєш Свій образ у моєму серці.

Шукаю і віднаходжу Твій погляд, як колись Пречиста Мати – Марія.

Мене підтримує Твоя велика любов. Вона наказує мені довіряти великим, хоча й таким таємничим Твоїм планам щодо мене.

ЗУПИНКА V

Симон з Киренеї допомагає Ісусові нести хрест

Тяжким є хрест світу. Терпіння завжди є тягарем, який забирає останні сили.

Киренейчик змушений нести хрест – допомагає.

Чи справді Ти не міг донести хреста на Голгофту?

Ти був всемогутнім, навіть і тоді, коли ніс хрест на Голгофту. Однак, незважаючи на це, людська допомога виявилася необхідною.

Моя участь у терпінні є найпрямішою дорогою до Тебе. Коли ми беремо Твій хрест із любов’ю, це розв’язує важку проблему терпіння.

Ти ніс свій хрест величчю своєї любови. Сьогодні Ти також, як колись із Киренейчиком, ділишся зі мною Своїм хрестом, бо любиш мене.

Ти так близько у моїй самотності! Ти найліпше розумієш мене, коли люди не розуміють. Ти чекаєш, коли моє серце почне битися для Тебе.

 

 

 

 

ЗУПИНКА VI

Вероніка обтирає Ісусові обличчя

Твоя ласка така різна: вона нагинає, підносить, пориває, стишує.

Такою ласкою, наче вогонь, палючою, Ти запалив серце Вероніки. Вона пробилася крізь юрбу, щоб обтерти Твоє Боже, понівечене, обпльоване Лице. Вона була відважною жінкою.

Ти і від мене жадаєш відваги. Відваги довготривалої, на кожен день. Справжня відвага є терпеливою. Тоді ми все розв’яжемо з любов’ю.

Поняття часу є людською річчю. Вчини, Господи, щоб дні, які відділяють мене від Тебе, стали "моєю годиною” – нехай вони будуть наповнені Тобою, як серце Вероніки.

 

ЗУПИНКА VII

Ісус Христос падає вдруге під тягарем хреста

Ти лежиш на дорозі лицем у поросі і бруді. Безсилий, зламаний болем. Мовчиш, а міг же силою Слова Божого кинути на коліна бездушну юрбу.

Так дуже ранять нас гострі, шорсткі слова. Обурює кожна несправедливість. В ту мить ми забуваємо, що завжди належимо до Тебе. Ми є членами Твого Містичного Тіла, Голови, укоронованої терням.

Ти обрав тяжкий вид смерті, який упокорює, щоб промовити до нас найбільшою любов’ю. Наша любов є надто легка. Ми хочемо перебувати з Тобою, але з тим Ісусом, прославленим, з гори Тавор, але боїмося бути при Тобі, коли Ти принижений.

Ісусе, будь зі мною. Нехай Твоя сила скріплює у часі мого терпіння.

ЗУПИНКА VIII

Ісус утішає плачучих жінок

Жінки оточили Тебе. Жаліють Тебе. Ти даєш їм, на перший погляд, жорстку відповідь: "Над собою плачте, а не наді Мною”.

Сьогодні ми розуміємо Тебе, о Христе.

Жалість – то не любов, а любов – це не слова.

Пустота наших слів вражає. Тому ми мусимо взяти щось від Твоєї Муки, щось від Вероніки і щось від принишклого Киренейчика.

Потрібно заглибитися у себе. Там ми відшукаємо Тебе через участь у нашому хресті, який є завжди Твоїм хрестом.

 

 

ЗУПИНКА ІХ

Ісус падає втретє під хрестом

Ти не втримався на зболілих ногах, лежиш, придавлений хрестом. Тобі відомий кожен різновид болю.

Ти бажаєш, щоб я завжди був сильним, але хочеш, щоб я пізнав свою слабість.

Проте Ти вимагаєш, щоб я підвівся з упадку. Ти впав, щоб мені вислужити силу підняття, неустанного починання спочатку.

Як же Тобі не довіряти, Господи!

І все-таки, незважаючи на все: як це важко для мене – довіряти!

Навіщо слова – Ти й так усе знаєш. Я весь перед Тобою. Увійди в закутки і щілини моєї душі і серця. Захищай її від сумнівів і вагань. А коли вони надійдуть – нині вже прошу: дозволь мені підвестися Твоєю силою.

ЗУПИНКА Х

З Ісуса здирають одіж

Ісусе, у тебе відібрали все: свободу, можливість діяти, приятелів. А зараз здирають присохлу до зраненого тіла одіж. Ти й цього собі не залишаєш. Забирають хітон – подарунок Твоєї Матері.

Обнажений Бог стікає кров’ю.

Моє тіло знищене хворобою, спалене гарячкою, понівечене стражданням, тривалими роками праці, безвладне, вимагає людської допомоги. Воно, як і Тіло Христа, є обнажене. Розумію нині, скільки це коштує. Вслухаюся в те, що Ти мусив пережити на Голгофті. Дозволь, нехай спільне терпіння – Твоє велике і моє маленьке – виєднає всім людям силу витривання у доброму до кінця.

ЗУПИНКА ХІ

Ісуса прибивають до хреста

Досі, мій Спасителю, Ти ще міг рухатися. Тепер Тебе розкладають на дереві хреста, прибивають, роблять нерухомим.

Божі долоні, прибиті до хреста, вже не можуть відповідно діяти. Ти повис між небом і землею. Твоя Кров спливає і всякає в землю, зрошує і відроджує світ, спасає людей.

У Твоєму великому болю маліють всі мої терпіння. Мої гріхи, провини згладжує Твоя Божа Мука. Усе затихає у мені, коли бачу Тебе на хресному дереві.

Коли я єднаюся з Тобою – мої сірі, безнадійні дні набирають вартості.

Вони також мають взяти участь у Твоїх терпіннях і принести хоч маленьку користь у Твоїй великій справі відкуплення людського роду.

 

ЗУПИНКА ХІІ

Ісус Христос умирає на хресті

Ісусе, Ти помираєш… "Отче, в руки Твої віддаю духа Мого”.

Смерть народжує нас для нового життя. Вона є переходом до дому Отця Небесного. Уже сьогодні, Господи, віддаю Тобі ту найважливішу хвилину мого життя – годину моєї смерті.

Під хрестом стоїть Твоя Пресвята Мати. Ти обіймаєш її постать останнім поглядом. Ти поручаєш Її Св. Йоанові, кажучи: "Сину, ось Мати твоя”.

Ти бачиш і нас; зауважуєш і мене особисто. Ти знав, що в кожному болю найпотрібнішою є мати.

Саме під хрестом Марія стала матір’ю всіх людей. Кожне народження мусить бути болісним. Як найчистіша з усіх людей на землі, вона породила свого Сина беж жодного болю. Але стоячи під хрестом свого Сина, – вона породила нас до нового життя, життя ласки, у невимовних болях і муках.

З мого страждання також народиться нове життя. У майбутньому, коли стану перед Тобою, побачу тих, для яких моя неміч була силою, а мій біль – ласкою.

 

ЗУПИНКА ХІІІ

Ісуса знімають із хреста

"Звершилося…” Ти врятував світ. Твоє змучене тіло знімають.

Хрест порожній. Ти виконав великий задум Твого Отця. "Немає більшої любові, як життя своє віддати за своїх приятелів…”

Моє життя із Твоїм тісно пов’язане. Ти купив мене Своєю Кров’ю. Ти – моя Дорога, Правда і Життя. Колись і в мене Ти забереш хрест.

А поки що, Христе, коли я є підвладний смерті, навчи мене виконувати Твою святу волю.

Кожна людина іде своєю дорогою, призначеною Небесним Отцем. Ти знаєш мою непостійність. Вчини, щоб усе моє життя було Твоїм і щоб я у всьому довіряв тільки Тобі.

ЗУПИНКА ХІV

Ісуса вкладають до гробу

Поховали Тебе, Христе, у гробі. Від народження аж до смерті ти живеш як людина.

Ми віримо, що Твоє Воскресіння є прообразом нашого воскресіння.

Кожен день на землі наближає мене до Тебе, до Твоєї любові.

Я розумію, мій Ісусе, що страждання не є карою, а Твоєю ласкою. Воно має приготувати мене до зустрічі з Тобою. Ти відкрив мені цю велику правду. Я, Господи, з Твого виноградника.

Ти знаєш труди людського життя.

Прошу Тебе, Сину Божий і Сину Людський, будь зі мною у моїй дорозі до Бога. Віддаю себе цілого у твої Руки, бо Ти найліпше розумієш терпіння, болі світу і мій особистий біль. Христе, Ти є початком і кінцем усього.

 

Львів-Яблуниця -Львів...Мандрівка вдалася! Втомлені ,але щасливі!)))
Пройшли 27 км,здолали вершину в 1680м...Хочемо ще!))) Репортаж 1. Далі буде)))

m3

 

 

m1

m2

m4

m5

papa

Мій найдорощий Ісусе , дякую Тобі, що можу простувати дорогою до Єрусалиму. Ось перед нами видніється гора Тавор, але Ти прямуєш у сторони Капернаума, околиці Галилейського моря, щоб там знайти тих, які підуть за Тобою до кінця - Твоїх апостолів. Перше, ніж об’явити себе людям, Ти об’явився їм – тим, яких Ти сам вибрав і яких сам хотів.
Дивлюсь на них, Господи, та й дивуюся. Чому саме в них, рибаків, Ти звертаєш свій погляд. Ось поглянь: прямує біля синагоги фарисей. Його вигляд є справді виглядом слуги Божого та й слова його проголошують закон Мойсея. Ну якщо не його, то ось там видніється якийсь грецький філософ, який прийшов сюди проповідувати істину філософії. Чому на них Ти звертаєш увагу , але саме на ось цих рибаків ? 
Проте, приглянувшись ближче до них я починаю розуміти, чому Ти вибираєш саме їх за тих, які понесуть Добру Новину про Царство Боже усім народом. Вони дуже добродушні, щирі та відверті! 
Вони не мудрують над тим, що Ти їм говориш. Вони поводяться щиро, як правдиві люди Не розуміють – запитують, обурені – висловлюють , можливо вони не до кінця розуміють , що їх чекає. Але вони щирі та добродушні! Дійсно, вони є скарбом в глиняних посудинах! Господи коли я роздумував, куди мені податися у житті, Ти послав мені людей, які показали дорогу, яка мене захопила. Це були монахи , яких у нас в селі називали добродіями. Вони мене захопили своєю людяністю! Коли я почав шукати корінь цієї людяності, я знайшов Твоє обличчя, яке мене полонили і за поглядом якого я послідував. У моєму середовищі було дуже багато хлопців, які були набагато кращими від мене під кожним оглядом. Та Ти покликав мене. І я до сих пір не можу до кінця усвідомити чому ? Але, найголовніше, що я дуже задоволений дорогою, якою Ти мене провадиш. Так, вона є дуже тяжкою. Та мене підносить щодня, те що Ти мене провадиш, що мої очі кожної хвилі бачать Твої плечі, на яких несеш хрест свій і мій. 
Дякую Тобі за цей дар! 
Люблю Тебе, мій Боже! 
Благослови усіх тих, яких Ти поставив на моїй дорозі! 
(Автор невідомий)

wolf

 

vjacheslav

З 2005-2008 року у смт. Мурафа що на Вінничині діяв скаутський осередок нашої спільноті. Капеланом був покійний настоятель костелу о. Петро Ліхнаровський. В'ячеслав вступив у 12 років до скаутів. Був у всеукраїнському таборі "Медобори-2006". Вічний упокій подай Господи рабу Твоєму!

Майже 5 тисяч людей зібралися у Мурафі на Вінничині провести в останню путь загиблого на Донбасі В'ячеслава Чернецького.

 

Поминальну Службу Божу у римо-католицькому храмі в Мурафі очолив ординарій Кам'янець-Подільської дієцезії Леон Дубравський.

Свого часу В’ячеслав служив міністрантом у цьому храмі.

 

23-річний хлопець пішов на службу за контрактом до війська 2013 року, служив у 36-й бригаді морської піхоти. Загинув 20 березня поблизу села Водяне під час бойового зіткнення з російськими найманцями. Поховали бійця у селі Мурафа Шаргородського району на Вінничині, де живуть його батьки. 

 

40

Все більше і більше духовенство різних конфесій дискутує над темою інтернету: позитиву та негативу. Залежності та роботи в ньому.

Важливо мати міру у всьому. В їжі та питті. В багатьох справах. Так само із інтернетом. Зокрема соціальними мережами ті іграми. Не раз наше сумління може підказувати нам. Чи робимо правильно чи ні. Важливо розбити кожен день тижня на часові ритми.

Скільки часу нам йде на сон?

Скільки на відпочинок?

Скільки на працю?

Скільки на родину?

Скільки на дітей чи батьків?

Скільки на улюблене заняття?

Скільки на комп'ютер?

Скільки на молитву?

Скільки на добрі справи?

Скільки на подорожі?

Якщо пропорція часу складової в якій присутнє використання комп'ютера не перевищує часовий ритм інших подій дня. То ми знаємо - що таке міра чи рівновага в цьому.

В часі Великого Посту нам скаутам. Та й всім мирянам. Добре встановити ліміт часу на використання компютера, планшету чи смартфону. Наприклад, один священик, постановив лише 1 раз в день заходити в соц. мережі. Для публікації подій сайту парафії. Не більше, ні менше. Один скаут взяв обітницю на час посту, - не грати в ігри, протягом 40 днів, на компютері.

Що постановив Ти?

В чому вдається змінюватися, а в чому ні, протягом Посту?

Чи маю Я залежність від соціальних мереж?

Яка найбільша моя слабкість (гріх який повторюю від Сповіді до Сповіді)?

Як часто приступаю до Сповіді та Причастя?

Що ставлю на 1 місце у своєму житті?

 

 

 

SAM 0426

Чуваймо! Дорога спільното! Хочемо поділитися радісною подією. Ми вовченятка, поїхали в мандри до Страдчу. Чудове відпустове місце. Молитовне. Нам дуже сподобалося, в ньому панує гарна молитовна атмосфера. День розпочали Літургією: в нашому храмі св. Онуфрія. Потім вирушили в подорож. 

SAM 0416

Дякуємо нашому Акелі Тарасу Шафранському та Балу - Юрі Масному! За чудову пригоду. Гру та забави. Молитву та відпочинок. Скаутський вишкіл та науку. Надзвичайно насичений день. Нас випробувала і погода: всі чотири пори року ми застали під час таборування. І сонечко (літо), і шквальний вітер (осінь), і мокрий дощик (весну), та сніг (зиму).

SAM 0414

Смачна перекуска. Багаття. Вогнище. Смачні ковбаски)))

З усіх сил!!! До нових зустрічей та репортажів!

IMG 1399-

Мій найдорощий Ісусе , дякую Тобі, що можу простувати дорогою до Єрусалиму. Ось перед нами видніється гора Тавор, але Ти прямуєш у сторони Капернаума, околиці Галилейського моря, щоб там знайти тих, які підуть за Тобою до кінця - Твоїх апостолів. Перше, ніж об’явити себе людям, Ти об’явився їм – тим, яких Ти сам вибрав і яких сам хотів.

Дивлюсь на них, Господи, та й дивуюся. Чому саме в них, рибаків, Ти звертаєш свій погляд. Ось поглянь: прямує біля синагоги фарисей. Його вигляд є справді виглядом слуги Божого та й слова його проголошують закон Мойсея. Ну якщо не його, то ось там видніється якийсь грецький філософ, який прийшов сюди проповідувати істину філософії. Чому на них Ти звертаєш увагу , але саме на ось цих рибаків ? 


Проте, приглянувшись ближче до них я починаю розуміти, чому Ти вибираєш саме їх за тих, які понесуть Добру Новину про Царство Боже усім народом. Вони дуже добродушні, щирі та відверті! 


Вони не мудрують над тим, що Ти їм говориш. Вони поводяться щиро, як правдиві люди Не розуміють – запитують, обурені – висловлюють , можливо вони не до кінця розуміють , що їх чекає. Але вони щирі та добродушні! Дійсно, вони є скарбом в глиняних посудинах! Господи коли я роздумував, куди мені податися у житті, Ти послав мені людей, які показали дорогу, яка мене захопила. Це були монахи , яких у нас в селі називали добродіями. Вони мене захопили своєю людяністю! Коли я почав шукати корінь цієї людяності, я знайшов Твоє обличчя, яке мене полонили і за поглядом якого я послідував.

У моєму середовищі було дуже багато хлопців, які були набагато кращими від мене під кожним оглядом. Та Ти покликав мене. І я до сих пір не можу до кінця усвідомити чому ? Але, найголовніше, що я дуже задоволений дорогою, якою Ти мене провадиш. Так, вона є дуже тяжкою. Та мене підносить щодня, те що Ти мене провадиш, що мої очі кожної хвилі бачать Твої плечі, на яких несеш хрест свій і мій. 


Дякую Тобі за цей дар! 
Люблю Тебе, мій Боже! 
Благослови усіх тих, яких Ти поставив на моїй дорозі! 
(Автор невідомий)

rsz 20170312 162725

Відбулося іменування провідників: куреня св. Йосафата Кунцевича та коша св. Юрія Змієборця. Дякуємо: Назару та Миколі за обране служіння. Сили та наснаги. Витривалості та Божої ласки: на шляху служіня, - провадити хлопців свого куреня та коша. 

Сімя-700x468

До нас про допомогу звернулися:

Зазначимо, що у  Львівському геріатричному пансіонаті проживає понад 360 осіб, у хоспісі в Угневі – 24 людини.

Потрібні такі продукти та речі:

1. Печиво (до кави, до чаю або інше не тверде в пачках);
2. Вафлі;
3. Цукерки (желейки, льодяники, можуть бути шоколадні);
4. Варення, мед, чай в пакетиках;
5. Яблука(приносити з 5 квітня);
6. Постіль (може бути вживана, але чиста)
7. Засоби особистої гігієни (мило, гелі, шампуні, туалетний папір)
8. Памперси, одноразові пеленки.
9. Спідня білизна чоловіча та жіноча, шкарпетки, тапки.

Усіх, хто має можливість спекти, купити або долучитися фінансово до збору та закупівлі пасок, просять долучитись до допомоги.

Окремо для хоспісу в м. Угнів потрібно: праска, карнизи (210 см.), лотки в маніпуляційну, чайник електричний, тонометр, миска велика поливана, диски для двд (б/у), ножиці залізні, приліжкові столики, столик для роздачі їжі.

Збір продуктів та речей триватиме щодня, крім вихідних, з 10.00 до 18.00 за адресою: м. Львів, вул. Вагилевича, 3/2а.

volonter

Всі скаутські організації та асоціації беруть участь в паломництвах до Люрду. Особливо у волонтерському служінні.

volontery

Літургія - завжди супроводжує скаутів та провід)))

volon

Служіння: в особистому житті, у скаутському русі, та яко скаут поза його межами, - гасло мандрівників та мандрівниць скаутського руху

FB IMG 1490055808341
«Той устав і пішов слідом за Ним». 
© Євангеліє від Марка 2:14-17 
 
Євангеліє розповідає про покликання одного з апостолів, хоч усі решта апостолів – хто б це не був: Андрій, Петро, Матей та всі інші – зразу йшли за Ісусом, коли чули Його запрошення. Вони не відкладали це на потім. Саме тому апостоли виконали те призначення, яке для них передбачив Бог. 
 
Скільки разів до нашого серця приходили ті чи інші добрі думки, а ми їх відкладали на потім або взагалі забували про них… Пам’ятаймо, що в нашому духовному житті дуже важливо не відкладати, а відразу йти за тим, що Бог кладе нам на серце, і рішуче втілювати це в життя. Не відкладати, а цим жити. 
 
Коли Бог нас до чогось кличе, то знає, що ми здатні це здійснити. Наша проблема полягає в тому, що ми часто знаходимо виправдання, чому не виконуємо того чи іншого. Бог знає нас краще за нас самих, інакше Він не доручав би нам того, чого ми не зможемо зробити. Якщо відчуваємо, що Бог кладе нам щось на серце, коли приходить якась добра думка чи бажання зробити добрий вчинок, – не відкладаймо, робімо це негайно! 
 
© Владика Венедикт Алексійчук, єпископ Львівський
20170319 155945 resized
Сьогодні, 19 березня, у Хрестопоклінну неділю, вулицями Львова під молитовним проводом Чину Святого Василія Великого з нагоди 400-ліття реформування Василіанського Чину святого Йосафата пройшла Хресна дорога.

Очолив молитовну ходу Високопреосвященний владика Ігор, Митрополит і Архиєпископ Львівський, спільно з Єпископами-помічниками Львівської Архиєпархії УГКЦ владикою Венедиктом та владикою Володимиром. Тисячі львів’ян, духовенство, керівництво міста та області взяли участь у спільній молитві.

Хресна хода традиційно розпочалась о 15.00 год. від храму Архистратига Михаїла (вул. Винниченка, 22) і пройшла до пам’ятника Праведному Митрополиту Андрею (пл. св. Юра, 5).

Наші скаути, як і щорічно, взяли участь у волонтерській безпеці проведення Молитовної Ходи. Дякуємо кошовому коша св. Юрія Змієборця Миколі Пашку, всім скаутам, та Акелі - Тарасу Шафранському і вовченятам за організацію.

cg

«Традиційна загальноміська Хресна дорога – це збереження нашої віри, яка хитається сьогодні під впливом різних обставин. Віри, що слабне з кожним днем. І це ще одна можливість разом зібратись довкола Господа Бога і просити його помочі у цій боротьбі. Маємо єдиними устами і серцем молитись довкола хреста Господнього, благати у нього помочі і порятунку», - наголошує отець Павло Дроздяк, капелан Львівської міської ради.

Дякуємо Богові за дар такої події в нашому місті!

rsz 120170312 143024

Наступила таборова весна. Наближається літо. Яке з нетерпінням чекають всі скаути. Особливо вовченята. Вже, вдруге, поспіль найкращою Громадою року визнано вовченят та Громаду св. Франциска. Під проводом Акели Тараса Шафранського. Бажаємо Вашій Громаді гарної таборової весни та літа. З усіх сил! До нових пригод та звершень! П.С.  Ну і не згордіти!

rsz 20170312 162725

 

rsz 20170312 143042

spovid 2

Сьогодні роздумуємо над вибором постійного сповідника. Кожен мандрівник та мандрівниця має або застановляється над вибором такого душпастира

«Добрий сповідник – це, перш усього, справжній приятель Ісуса Доброго Пастиря. Без цієї дружби дуже важко осягнути те батьківство, що так необхідне для сповідництва»

Підкреслив Папа Франциск на початку своєї промови у ватиканському залі Павла VІ, виголошеної 17 березня 2017 р. до учасників традиційного курсу сповідництва, який щороку у Великому Пості відбувається в Трибуналі Апостольської Пенітенціарії у Ватикані. Серед них були також українські студенти з Папської Колегії святого Йосафата та зі спільноти Василіянського Чину святого Йосафата.

Привітавши присутніх на аудієнції учасників курсу, організаторів та сповідників папських базилік у Римі, Вселенський Архиєрей поділився своєю симпатією до Апостольської Пенітенціарії, називаючи її «трибуналом милосердя», до якого люди звертаються, щоб отримати необхідний лік для своєї душі, тобто, – Боже милосердя. Заохочуючи присутніх застановитись над тим, хто є добрим сповідником і як можна ним стати, Святіший Отець зупинився на трьох важливих аспектах.

Спершу Понтифік зазначив, що добрий сповідник – це, насамперед, добрий друг Ісуса Христа, Добро Пастиря. Бути товаришем Спасителя означає, найперше, плекати як особисту молитву, у якій слід просити дару милосердної любові у душпастирському служінні, так і спеціальних молитов для виконання сповідничої місії. На переконання Папи, сповідник, який відзначається духом молитви, відображає у вірогідний спосіб Боже милосердя та буде забезпечений перед неприємностями та непорозуміннями, які можуть трапитись у сповіді.

«Сповідник, який молиться, добре розуміє, що він є першим грішником і першим прощеним. Не можна простити у сповіді без усвідомлення того, що ти перший є прощеним», – підкреслив Єпископ Риму, зазначаючи при цьому, що молитва є найкращим засобом для сповідника, аби виконувати своє служіння без суворості, непотрібного осудження грішника замість гріха. У молитві, прикликаючи Святого Духа, сповідник повинен просити дару такого серця, яке розуміє проблеми та болі інших, дару покори, щоб визнати прощення Божою благодаттю, даною каянику безкорисливо за посередництвом священиків, що є звичайними адміністраторами Господніх дарів.

По-друге, сповідник – це людина Духа,тобто людина розпізнання. Він покликаний вказувати не на власну волю, а на Божу. Дар розпізнання допомагає сповідникові делікатно розрізнити те, що діється у душі каяника, який відкриває перед ним усе, що має у своєму серці. Розпізнання необхідне також і для того, щоб розрізнити гріховний стан від опанування чи психічних розладів.

А третій аспект торкався того, що сповідальниця є властивим місцем для євангелізації та виховання, адже немає більш автентичної євангелізації, ніж зустріч людини з милосердним Богом. Під час сповіді, іноді, необхідно ще раз об’явити каянику елементарні правди віри та моралі, дбаючи про добро його душі.

Закінчуючи свою промову, Вселенський Архієрей перестеріг сповідників перед неправильною поведінкою, що відображається в оголошеннях про те, що Свята Тайна Сповіді уділяється в якийсь конкретний день та протягом визначеного періоду дня. На переконання Папи, сповідати потрібно завжди, коли про це просять. Він побажав присутнім на аудієнції, щоб вони були добрими сповідниками, які є приятелями Ісуса Христа, здатними до розпізнавяння у Святому Дусі та готовими прийняти можливість євангелізувати.

 

received 1232469003528007

Відбулися педагогічні збори весняної декади проводу коша св. Юрія. Скаутинг починається з кожного з нас. Яким буде наступне покоління залежить від їх проводу. Все що сьогодні вкладено в них. Завтра повернеться винагородою - особистим та спільнотним розвитком

FB IMG 1489791975874

Бог знає що ми недосконалі, нам лише потрібно не забувати про особисту відповідальність перед Ним за свої вчинки і справи. Коли ж зробили помилки, не ставаймо десять разів на ті ж самі граблі, щоби переконатись у їх негативних наслідках, а погляньмо на них як чергову нагоду до змін на краще. Піднімись і йди далі! Бо не можна дивитись на власне життя як на набір випадковостей, — Бог за нас Сина свого віддав на смерть. А мир і спокій до нашого серця приходить тоді, коли за будь яких обставин чи ситуації ми намагаємось побачити волю Господа, коли маємо віру в Його безмежну доброту і завжди пам’ятаємо про Бога. Коли ж уповання наше — в Господі, коли Бог в нашому житті на першому місці, — то тоді ніколи не загубимося у сучасному світі. Так станемо незалежними від світських марнот та умовностей, впевнені і свідомі нашого призначення на цій землі.

p2

Відбулася мандрівка кандидатів в мандрівники Молодої Дороги. Незабутня пригода. Мандри снігом. Молитва. Родуми над Життям: "Ватра Життя". Дякуємо нашому Крайовому Назару Єременку за допомогу в логістичних питаннях та організаційних моментах педагогіки мандрівки. Було випробувально та весело. Ми мандрівники-початківці хочемо подати тим які ще пробують себе в горах кілька порад:

p3

  1. НЕ ходіть в гори зимою без досвідчених мандрівників-повідників! А зима в Карпатах починається з кінця листопада (з першим снігом) і закінчується в середині квітня – коли сніг майже повністю розтанув, окрім високих вершин. Шквальний вітер, хуртовини, триметровий сніг, туман – цього краще уникати навіть досвідченим , не те що новачкам. Якщо ви все-таки не можете всидіти на місці довгою зимою, то варто вибирати легкі маршрути поблизу вашого дому.
  2. НЕ ходіть в гори самостійно! Потрібно йти в невідомі маршрути разом з досвідченим провідником. Та й навіть відомі вам маршрути можуть стати фатальними, якщо не мати на підмозі хорошого друга. Також не мандруйте в компанії незнайомих людей – вони можуть вас покинути у складній ситуації, та й гори на людей впливають по різному – можлива неадекватна реакція через стрес.
  3. Враховуйте «гірський фактор» погоди! Не вірте прогнозам погоди для гірської місцевості, адже на висоті, – особливий тип клімату. Найгірша можлива погода в горах, – це дощ та туман. Також варто ходити Карпатами «разом із сонцем» – вставати в 5 годині на світанку і не ходити горами вночі, в темряві.
  4. Купуйте якісне спорядження для гір! В першу чергу мова йде про міцне та зручне взуття. Одяг має бути легкий та непромокаючий (бажано 2 комплекти), адже погода в горах мінлива. Також варто брати в похід: якісний рюкзак, сірники та запальничку, ліхтарик, ніж, аптечку, залізну кружку, казанок, хороші сонцезахисні окуляри і при бажанні – фотоапарат. Якщо ж це довгостроковий похід, то + палатку, спальник і карімат (найвищої якості та міцності). Бажано, щоб вага цих речей була мінімальна, адже кожен лишній грам, – це додаткова біль для спини.
  5. Не забувайте про воду! Вода в горах – це основне, особливо, якщо ви йдете в серйозний довготривалий похід. Їжа теж важлива, але без води в горах, ви не протягнете і дня, особливо в спеку. Запитуйте місцевих людей, де можна поповнити запаси протягом маршруту, а також економте вашу воду, адже невідомо коли буде наступне джерело (якщо воно взагалі буде).
  6. Готуйтеся до походу – займайтесь спортом! Варто постійно тренуватись, адже фізичні навантаження в горах для «звичайної» людини значні. Потрібно бігати чи просто багато ходити, займатись з різноманітними спортивними снярядами. Адже без належної підготовки, піший похід на вершину, з повним 80-літровим рюкзаком, може легко перетворитись з веселої прогулянки на жахливе випробування для туриста, як в емоційному, так і в фізичному плані.
  7. Завжди беріть із собою в похід карту та gps-навігатор! Також часто уточнюйте ваш маршрут із місцевими жителями, якщо ти точно не знаєте дороги. Проте тут варто врахувати специфіку спілкування з горянами. Якщо для гуцулів: «та то близько, пів години йти, десь 5 кілометрів», то на практиці, часто, – це зовсім не близько, 2-3 години в швидкому темпі і 10-15 кілометрів шляху, як наслідок. Все це тому, що місцеві жителі часто мають набагато кращу фізичну форму ніж туристи, – в міру складних умов їхнього місця проживання. Отож, в таких випадках не варто розслаблятися, зупинятися чи зменшувати темп, а часто – навпаки краще його наростити!
  8. Налаштовуйтесь на похід психологічно, особливо на складні маршрути! Це може здатися дивним, але мені завжди допомагало. Якщо ви йдете на гору вперше, то варто перед початком мандрівки розпитати лідера групи чи провідника, як довго триватиме подорож і загалом про її складність, адже вийти на гору Михалків раз в рік, це далеко не те саме, що мандрувати по Мармароському масиву три дні. Кожен маршрут має свої певні особливості і варто їх знати ще до початку подорожі та добре підготуватися до них!
  9. Новачок чи найслабший в групі завжди попереду! Таке важливе і невід’ємне правило всіх походів в гори. Це робиться для безпеки всіх учасників мандрівки. Адже діти, жінки, хворобливі чи просто погано підготовлені люди, з часом, починають відставати і можуть заблукати в горах. Щоб цього не трапилось, досвідчені і сильніші учасники походу не дозволять слабшим відстати, а також постійно підганяють їх, щоб вони не робили занадто довгих привалів і не затримували інших.
  10. p

P. S. Ну і на завершення! Найбільш придатна їжа для гір, – це шоколад, фрукти, сухофрукти, печення, сухарі, хліб, жарене м’ясо, «мівіна» чи мюслі. Хороший запас грошей теж не завадить (не менше 500 грн.), адже в горах постійні проблеми з транспортом і часто єдиний спосіб добратися додому – це дороговартісне таксі.

p4

Щасливої дороги, друзі! З Богом!

Чуваймо! Слава Ісусу Христу!

kartynka

Відповідь: Коли ми використовуємо слово «заздрісний», то зазвичай маємо на увазі людину, яка заздрить комусь, хто має щось, чого немає у неї. Цей вид заздрості є гріхом і не є характерним для християн; навпаки – він, швидше, показує, що ми все ще перебуваємо під впливом наших власних бажань (1 Коринтянам 3:3). Послання до Галатів 5:26 говорить: «Не ставаймо марнославними, не дратуймо одне одного, не заздрім одне одному!» (тут і далі – сучасний переклад Українського Біблійного Товариства).

Біблія говорить нам, що ми маємо володіти бездоганним видом любові, якою Бог полюбив нас. «Любов довго терпить, любов милосердна, не заздрить, любов не величається, не гордиться, не поводиться непристойно, не шукає свого власного, не спалахує гнівом, не задумує лихого» (1 Коринтянам 13:4–5). Чим більше ми фокусуємося на собі й наших власних бажаннях, тим менше ми здатні зосереджуватися на Богові. Коли наші серця грубіють до правди, то ми не можемо звернутися до Ісуса та дозволити Йому зцілити нас (Матвія 13:15). Але коли ми дозволяємо Святому Духові контролювати нас, то Він виробить у нас плоди нашого спасіння – любов, радість, мир, довготерпіння, ласкавість, доброту, віру, лагідність і стриманість (Галатам 5:22–23).

Заздрість свідчить про те, що ми незадоволені тим, що Бог нам дає. Біблія ж говорить нам бути задоволеними тим, що ми маємо, – тоді Бог ніколи не покине та не відступить від нас (Євреям 13:5). Аби боротися із заздрістю, нам необхідно ставати більше схожими на Ісуса й менше – на себе. Ми можемо пізнати Його за допомогою вивчення Біблії, молитви та спілкування зі зрілими віруючими. У процесі того, як ми будемо вчитися служити іншим, а не собі, наші серця почнуть змінюватися. «І не пристосовуйтеся до цього віку, але змінюйтеся оновленням вашого розуму, щоб ви пізнавали, що є Божа воля: добре, приємне і досконале» (Римлянам 12:2). 

Хтось колись давно сказав: «Заздрість – це хвороба розуму». Мало хто з нас по справжньому розуміє сенс цього висловлювання. Дехто взагалі готовий філософствувати та розмірковувати на рахунок цієї якості, яка безумовно притаманна будь-якій людині. І не варто сперечатися через вислів «будь-якій…», адже так чи інакше заздрість відчуваємо ви всі, тільки кожен з нас по-різному.

Що ж це за така людська риса і до якої категорії слід її відносити: добре чи погане? Одні люди приховують, що їм притаманна заздрість, а інші здатні відверто її демонструвати. Вона може приховуватися у вигляді приємного компліменту з нотками бажання або ж навпаки, створювати відразливе враження про людину. У будь-якому випадку, з якою би метою її не демонстрували, заздрість не може характеризувати людину з хорошої сторони.

Звичайно, можна сказати, що заздрячи, людина здатна досягти чогось більшого. Це заперечувати безглуздо. Але все-таки краще коли у ролі мотиваторів у людини виступають дещо інші почуття, ніж це неприємне відчуття погоні за чимось кращим і чужим.

І справді, заздрість вражає розум. Кожен з нас повинен усвідомлювати та визнавати, що він має все те, на що заслужив та за що боровся. Не розумно заздрити другу, який купив автомобіль, якщо ви самі не здатні так наполегливо працювати для досягнення цілі. Або ж потай злитися на подружку, яка схудла, бо вона також для цього безумовно приклала чималі зусилля.

Заздрячи, одна людина злиться на іншу лише тому, що вона щось робить і тим самим доводить, що на це здатен кожен. Вона ненавмисне залучає нас до цього своєрідного змагання «хто кращий», хоча з іншої сторони нас же ніхто не примушує. Просто у людей така натура, що вони, зазвичай, не люблять пасти задніх і тому сердяться на людину, яка чогось досягла. Саме тому і всі інші повинні діяти, щоб стати кращими, адже простіше все життя просидіти, нічого не роблячи ніж довести, що ти нічим не гірший.

Але й не слід заперечувати те, що заздрість хороший стимулятор. Більшість людей самі визначають норми свого життя. Вони здатні поставити собі розумні рамки, пріоритети, послідовні цілі. Їх мало що хвилює крім побудови свого життя. І це вірно. А ось ті, що прийшли на землю просто існувати, покликані заздрити і злитися. Адже у них не вистачає стимулу і бажання для того, щоб боротися за мрію. Тому й доводиться орієнтуватися на оточуючих «ідеалів». До того ж байдикування зазвичай виправдовується недостатньою силою волі, безглуздими комплексами і невдалої долею, яку людина не почала вчасно та правильно формувати.

Якщо подумати логічно, то стане очевидним, що люди, які борються за щось, проживають цікаве життя, вони знаходять те, що шукали незалежно від того чи це гроші, слава чи може сім’я та благополуччя. А ось ті, хто увесь свій дорогоцінний час присвячує обговоренню інших, переглядом величезної кількості телепередач і перечитуванням журналів про красиве життя тільки те й роблять, що внушають собі, немов «там» жити можуть лише інші. Їхнє існування протікає однаково, із заздрістю, яка таке враження, вирвалася і супроводжує людину ще з пелюшок.

У тому випадку, коли заздрість все ж дозволяє людині чогось досягти, вона (заздрість) поступово зникає. У цьому разі важко назвати її поганою рисою характеру. Так, вона деякий час вражала мозок і психіку людини, але при цьому змусила її жити і домогтися якихось результатів.

А ось той тип заздрості, який проявляється навколо всього, що оточує людину, вже можна сміливо називати хворобою. Цей порок уже може вплинути на зміни в характері (звичайно не в позитивну сторону) та житті людини. Приміром, саме такі люди стають злодіями та закінчують своє життя у в’язниці. Бувають й важчі випадки, коли порушується психіка. Прикладом можуть послужити жінки, які заздрячи чужій красі, здатні на прояви кримінальної агресії.

Загалом, складно чітко відповісти на питання, заздрість – це добре чи погано? Але чаша терезів завжди буде більшою частиною схилятися в бік негативної людської якості.

Дитина, вихована у гарній родині і з прийнятними життєвими пріоритетами, зможе сама всього досягти. Заздрість, як стимулятор не є правильним варіантом. Краще всього відразу визначити чого ви хочете від життя і дати собі це, не сердячись на інших, що вони займають «ваше місце». Відмовка: «Чим я гірший?!» давно вже вийшла з моди і відповідь на неї лише одна: «Тим, що нічого не хочеш робити навіть для себе».

На завершення пропоную переглянути цікавий мультик який дуже яскраво відображає наше почуття заздрості:

 

Наука для спільноти Батьків: провадить родина Тимань (Віталій та Наталія) аніматорів Спільноти Домашня Церква 

PIST

Молитва батьків за дітей

Небесний Отче, Твоїй невимовній доброті і ласкавості вручаємо діточок, що ними Ти зволив нас поблагословити. Ти, Боже, створив тіла дітей в лоні матері й сотворив безсмертними їхні душі. Твій Син, Господь наш Ісус Христос, відкупив їх Своєю найдорожчою Кров'ю, а Святий Дух освятив їх у святій Тайні Хрещення. Ти, Боже, зажадаєш від нас на страшному суді звіту за душі наших дітей; ми це знаємо й відчуваємо увесь тягар відповідальності за них. Тому молимо Тебе, Предвічний Отче, подай нам світло, силу й терпеливість, щоб ми могли виховати дітей згідно з Твоєю волею. Наділи нас, найліпший Отче, ласкою вміти оберігати невинність наших дітей, учити їх власним добрим прикладом, дбати за їхнє духовне й тілесне добро. Нарешті, дай нам, Боже, щоб ми разом із нашими дітьми славили Тебе колись у Небесному Царстві. Амінь.

 

Молитва дітей за батьків

Господи Ісусе Христе знаю що кожного дня я ображаю тебе своїми гріхами але в кожній хвилині Ти мене прощаєш бо любиш мене великою Батьківською любовю. Прошу Тебе дай мені бути терпеливим та витривалим у всіх труднощах. Передусім дякую Тобі за батьків яких Ти дав мені. Вони люблять і піклуються за мене хочуть добра та лише найкращого для мене дай їм здоровя та життєву мудрість у цьому земному житті а вічному – спасіння душі мого тата (імя) моєї мами (імя) та братиків (імена) й сестричок (імена) та захорони їх від усього злого. Амінь

 

Вервичка Солдата:

 

Царю Небесний Отче наш (намірення за мир в Україні-припинення війни)

Пресвята Богородице, Мати Божа й Мати Наша, заступайся за нас, наш край, тих хто його боронить і за всю Україну. (10 разів)

Отче наш (намірення: за полеглих воїнів та цивільних)

Пресвята Богородице, Мати Божа й Мати Наша, заступайся за нас, наш край, тих хто його боронить і за всю Україну. (10 разів)

Отче наш (намірення: за мудрість військового та державного проводу)

Пресвята Богородице…

Отче наш (намірення: за полонених витривалість у стражданнях)

Пресвята Богородице…

Оте наш (намірення: за те щоби не було жертв цього дня та ночі)

Пресвята Богородице…

Вкінці кожного десятка: Захисти нас Господи силою чесного і животворного хреста від усякого зла Амінь. Уповання наше Отець Прибіжище Син Покровитель Дух Святий Тройце Свята Боже Наш Слава Тобі. У руки Твої наш Боже віддаєм Душу і тіло усе наше життя. Амінь. В наміренні Святійшого Отця

matej

Ми як завжди без жартів не можемо обійтися!!!!!Вирішили пожартувати і трошки розвеселити

otec

Вся скаутська спільнота вітає та дякує капелану скаутів Золочева о. Матею Дзюрбану за працю та служіння на благо організації та виховання майбутніх поколінь. Отче, такої ж наснаги та ентузіазму, у праці на новій парафії!

grich

Розп’ятий Ісусе, впавши на коліна до стіп Твоїх, жертвуємо Тобі криваві сльози Тої, котра з найбільшою любов’ю співтерпіла з Тобою, товаришуючи Тобі на Твоїй страждальній Хресній дорозі . Зроби, о Добрий Царю, щоб ми з любов’ю зрозуміли значення кривавих сліз Твоєї Найсвятішої Матері, а, виконуючи Твою Святу Волю тут, на землі, стали гідними виславляти і почитати Тебе через цілу вічність. Амінь.

Молитва про розпізнання Божої волі

О Всевишній Преславний Боже! Розсій темряву мого серця. Дай мені, Господи, істинну віру, міцну надію, безмежну любов і допоможи розпізнати Твою святу і безпомилкову волю. Амінь.

marsel

Скаути Марселю, наш братній кіш. Відразу з теплом на табір та виїзд. Попереду незвідані пригоди!

marsel2

rsz 20170311 013007

Веб-редакція та скаутська спільнота не може не подякувати нашим вовченятам,  які передали різдвяно-йорданський подарунок нашим воїнам на Схід України. Рисунки та малюнки. Відкритки зігрли серця наших хлопців. Натомість отримали прапор України, в подяку від наших воїнів!

rsz 20170311 013029

MjR-7tsDZlM
1. Я завжди правий
2. Протекційне ставлення до інших і ставлення зверхньо
3. Гіпертрофоване почуття власної важливості

4. Приниження себе та інших
5. Думки про те, що ти кращий за інших, хвастощі
6. Уміння поставити суперника в невигідне становище
7. Бажання контролювати ситуацію, але небажання взяти відповідальність за ситуацію на себе
8. Гордовите відношення, суєтність, бажання часто і з задоволенням дивитися у дзеркало
9. Виставлення напоказ достатку, одягу та іншого
10. Заборона іншим допомагати собі та працювати з іншими
11. Брати на себе непосильну роботу
12. Робота без міри
13. Залучення до себе уваги
14. Ображатися і розвивати претензійний настрій по відношенню до інших
15 Надмірна балакучість чи розмови про свої проблеми
16. Виявляти зайву сентиментальність або, навпаки бездушність
17. Надмірна зайнятість своєю персоною
18. Думки про те, що про тебе думають і говорять інші
19. Використання слів, які слухачі не знають і не розуміють, але які знаєш ти.
20. Відчуття своєї нікчемності
21. Непрощення себе та інших
22. Створення кумира з себе і з інших
23. Зміна манери поведінки в залежності від того, з ким ми говоримо
24. Бути невдячним
25. Ігнорувати людей, що займають більш низьке по відношенню до тебе соціальне, матеріальне і інше положення
26. Неуважно і байдуже ставиться до своїх обов'язків
27. Наявність дратівливого тону
28. Підвищення голосу в злобі і роздратуванні
29. Критикувати владу, не пропонуючи рішення задачі і не взявши на себе відповідальність за її рішення
30. Не поважати самого себе, виправдовуючи цим вчинення низьких вчинків
31. Впадати в нерозсудливість і шаленість, реагуючи на якісь зовнішні подразники
32. Лестити і обманювати себе та інших
33. Продовжувати стояти на своєму, розуміючи власну неправоту
34. Прагнути завжди мати власну точку зору з бажанням залишати останнє слово за собою
35. Перешкоджати поширенню знання в цілях збереження контролю над ситуацією
36. Неуважність або надмірна увага до фізичного тіла
37. Думки про необхідність вирішувати чужі проблеми (коли нас про це не просять)
38. Упередженість до людей за зовнішнім виглядом
39. Надмірна повага до себе
40. Захоплюватися своїм сарказмом, гумором, зневажливими жартами, "підколюванням" і т.д. на адресу інших.

shevchenko

Сьогодні день народження Тараса Шевченка, українського поета, художника, мислителя.

Попри час, Шевченко не віддаляється, не бронзовіє. Він – апостол правди – живий! У чому криється цей феномен, ця дивна незбагненність? У живому щирому слові Тараса, що іноді бринить як струна, а іноді подібне до гострого важкого меча. «Без Нього… хто знає, що було б з нами!», - зауважує Богдан Лепкий. «Кобзар» для українців те саме, що й Біблія. Його загортали у вишитий рушник і зберігали біля образів як святиню.

По ньому український селянин, водячи зашкарублим, покрученим від важкої праці пальцем, вчився читати. Вуста старанно шепотіли заповітні прості рядки, а розум осявала істина – «Борітеся – поборете!» Його вчили напам’ять. Політв’язні царату, дисиденти, шістдесятники.

Шевченко був з кожним українцем у тюрмах, таборах і на засланні; на чужині, в еміграції. Був на Майдані і в окопах війн, в руїні Донецького аеропорту з нескореними кіборгами і з кожним українцем, що залишився на окупованих агресором українських територіях. З тими, кого ворог переслідує, кидає до в’язниць і вбиває за мову.

Прострілений російською кулею «Кобзар», на якому запеклася кров українського солдата, свідчення того, що Шевченко живий. Він був і є всюди, де були, є і будуть українці. Завдання скаутів - наслідувати, пам'ятати, вчити, передавати колиску нaшої історії. Тарасові слова дуже актуальні і сьогодні!

p

Сьогодні жителі міста Новий Розділ прощались із Ростиславом Труханським, юним захисником України, який загинув у зоні бойових дій під Авдіївкою. Який 7 років тому вступив у скаутський рух в Україні в своєму місті. Це вже шостий загиблий герой АТО, із нашого міста. Віддати шану захисникові прийшли, здавалось, усі новороздільці. Тіло героя, скалічене ворожою міною, бойові побратими несли на руках через усе місто до місця поховання. …Цвинтар. Журлива пісня «Чуєш, брате». Гімн України у виконанні духового оркестру. Три залпи зі зброї. Квіти. Свічки… Дорогою додому кожен, мабуть, роздумував про долю юного героя, про слова Преосвященого Владики Богдана (Манишина), про війну, про зміни які не настали… Направду, боляче бачити такого молодого хлопчину в труні. Йому було лише двадцять… Здається, лише вчора він сидів за партою на уроках у п’ятій школі чи на лекціях у ліцеї будівництва та побуту… Хтось згадає, як він любив танцювати чи ходити в гори. Хтось замислиться, скільки б він міг ще зробити в цьому житті. Важко приймати такі втрати. Та маємо знати, що кров убитих стає зерном для майбутніх поколінь. Запам’ятались слова Владики Богдана: «Маємо тепер заступника перед Богом, який буде молитися за наші гріхи і просити Бога допомогти тим змінам, допомогти боротись із тою системою і пізніше… Він є прикладом любові до своєї країни, і ми маємо за честь мати таких патріотів.» Він прощається з нами, зі своєю родиною, друзями, і залишає нам заповіт: берегти Україну.

м.Новий Розділ 07.03.2017р.Б. Станіслав Тимчишин

papa

 

Якщо ти працюєш або навчаєшся, то знаєш, як важливо правильно організувати час: ти розраховуєш, укладаєш денний розклад, обдумуючи, скільки хвилин присвятити його окремим елементам. Чи можна схожим чином упорядкувати свої стосунки з Богом? Переконайся!

Пропонований перелік — це не детальні вказівки; ти не знайдеш тут рекомендацій, скільки часу присвятити тій чи іншій справі. Однак важливо, щоб вони потрапили до твого щоденного плану. Почни спокійно виконувати окремі елементи; вже невдовзі це не потребуватиме надмірної концентрації — це стане звичкою.

1. Почни день від молитви до Божої Матері та читання Святого Письма

Звучить банально? Але, погодься, ранок — це найгірша частина дня: підйом, будильник, розбудити дітей, чоловіка, пес, який хоче вийти на вулицю, сніданок, умивання, тяжкий вибір бездоганного одягу й транспорт, що не приходить вчасно. Взагалі, це пора поспіху, і додавання собі нових обов’язків — не найкраща ідея. Спробуй, однак, знайти 5 хвилин і дуже просто помолися — прочитай одне «Радуйся, Маріє…» і два абзаци з Біблії. Можеш також додати щось від себе: попросити про вдалий день, подякувати за спокійну ніч, перепросити за зло, що могло трапитися попереднього дня. Біблію можна читати по порядку, розділами або згідно з читаннями, які пропонує Церква на цей день.

2. Будь привітним з іншими та самим собою

Після визволення з ранкового хаосу ти нарешті зустрічаєшся зі світом. Інколи це надзвичай важко, але намагайся бути привітним із людьми в автобусі, трамваї чи на зупинці. Не приходь до праці в кепському настрої та не шукай сварки з колегами. Стався до інших так, як хочеш, щоби ставилися до тебе. Будь стосовно себе терплячим і спокійним — не вимагай надто багато, не намагайся бути ідеальним, уникай кар’єризму. Маєш право помилитися та просити інших про допомогу. Християнська любов передбачає, що ми маємо любити ближнього, як самого себе. Якщо ти сам собі ворог, то як зможеш зробити щасливою іншу людину?

3. Розмовляй і пиши про свою віру в соціальних мережах

Фейсбук, Твіттер і Ютуб — це чудова можливість поділитися своєю вірою з іншими. Це також чудова нагода відкрити інші погляди на світ і релігію. Створи блог; поширюй щоденні цитати з Біблії або слова відомих святих; приєднайся до благодійної групи та роби конкретні вчинки милосердя і любові до ближнього під час праці або навчання. Хтозна, можливо саме твої слова потішать когось або допоможуть інакше поглянути на якусь проблему.

4. Скажи комусь, що любиш його

Це іноді дуже важко, позаяк ми живемо в часи, коли виявляти свої почуття соромно; іноді це сприймається як ознака слабкості й може завдати болю. Проте особисте переконання в існуванні того, хто мене любить, додає сили та допомагає змагатися зі щоденними труднощами.

Для кожного християнина найкращим прикладом такої постави є сам Господь, який щоденно промовляє до нас: «Люблю Тебе, Ти — моя донька, Ти — мій син». Ми відчуваємо глибоку потребу знати, що є люди, для яких ми — важливі, яким до нас не байдуже. Зроби перший крок і покажи своїм батькам (бабусі та дідусеві, чоловікові чи дружині, нареченому чи нареченій), що світ без них був би жахливим.

5. Розмовляй про Бога

Не лише в інтернеті, але також зі знайомими та колегами, в школі чи університеті. Якщо це проблема для тебе (бо соромишся почати розмову на цю тему), порозмовляй спершу з кимось, хто вірить так, як ти. Можете поділитися багатьма фактами, аргументами чи відомостями. Це важливо, бо тоді усвідомлюєш, що ти не сам, і спокійно можеш говорити про те, що для тебе є важливим і суттєвим.

6. Пожертвуй чимось

Не йдеться про великі речі, але про дрібні постанови, які тобі під силу: зроби собі менше канапок до праці, не слухай музики в автобусі, з’їж хліб, що залишився від учора. Проте важливо, аби такі самозречення мали конкретну мету: заощаджені кошти можна витратити на обід для безхатченка, а кілька хвилин тиші дорогою додому присвятити розмові з Богом про день, що минув.

7. Стань слугою

Не мусиш відразу весь день займатися доброчинною діяльністю. Зроби щось незначне: винеси сміття; допоможи мамі приготувати обід; допоможи старенькій сусідці донести торбу з покупками; допоможи молодшому братові зробити уроки; помий посуд, щоб твоя дружина могла відпочити. Варто кожного дня усвідомлювати, що ти зробив щось важливе і корисне.

8. Підсумуй свій день

Згадай, що тобі вдалося зробити із запланованих речей, а що ні. Що ти зробив доброго? Чи скоїв якісь тяжкі гріхи? Подякуй Богу за все і попроси про сили наступного дня розпочати знову.



Джерело: CREDO

received 1230114033763504

Гурток Гурткових куреня св. Йосафата мав педагогічну зустріч. Методика системи гуртків та вишкіл Гурткових - найважливіше в педагогіці Скаутингу

received 1230114183763489

pist

Наше скаутське життя не відділяється від щоденного. Час Посту для нас, скаутського проводу, хлопців і дівчат, - це час призадуми, в якому напрямі рухається моя скаутська спільнота, адже я є її провідником.

1. Скільки часу приділяю своїм вихованцям?

2. Чи вважаю достатнім все те що роблю для зрозусту моїх скаутів (скауток)?

3. Чи приходять мої вихованці за духовними порадами до капелана чи до мене?

4. Чи бояться спілкуватися скаути (скаутки) зі священиком?

5. Чи добре практикую Годину Мандрівника не тільки на скаутських заходах, але й в буденному житті?

6. Чи молюся, бо відчуваю потребу в молитві чи з вияву традиції?

7. Чи молюся за своїх вовченят, скаутів, мандрівників?

8. Чи виснажує мене скаутське служіння?

9. Чи стою на сторожі духовного життя скаутського осередку?

10. Яку самооцінку даю щодня сам собі та свому духовному життю?

11. Чи бачу духовні здобутки та упадки своїх хлопців (дівчат)?

12. Чи жертвую Святе Причастя: в наміренні бути добрим провідником? за своїх скаутів (скауток)?

Тут можна додати дуже багато практик та ідей. Але кожен з нас провідників сам добре знає та орієнтується. Бо кожен мандрівник (мандрівниця) жертвенно та ревно живе скаутським служінням. 

kish borysa

4-5 березня ц.р. скаути гуртків «КОБРА» і «КАЖАН» Львівського коша свв.Бориса і Гліба провели чудову мандрівку в Карпати. Щасливо заїхали до села Орявчик Сколівського району, що розкинулось в мальовничій долині Бескидів. Табором стали в чудовому гірському готелі «Резиденція «Горицвіт» (яку недавно було придбано парафією Всіх Святих Українського Народу). За що ми вдячні настоятелю о.Володимиру!!! За два неповних дні скаути встигли багато чого: досхочу накаталися на гірських лижах та санках, взяли участь в цікавій вікторині «Морський бій», провели апелі, склали присягу на вірність гуртків, організували кулінарний конкурс - «обід на ватрі», а також мали недільну Літургію, яку відправив наш капелан – отець Василь. Втомлені та щасливі успішно повернулися до Львова))) Слідкуйте за нашими фоторепортажами ! Далі буде… :))

kish borysa2

propovid 21 02

Ми живемо в час Великого посту. Це є момент, унікальна нагода, коли Церква запрошує нас пережити особисту зустріч з живим Христом. На цьому наголосив Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав під час проповіді до вірних у першу неділю Великого посту, 5 березня 2017 року, в Патріаршому соборі Воскресіння Христового, що в Києві.

Проповідник відзначив, що в першу неділю Великого посту ми чуємо читання Євангелія від апостола Івана, в якому відчуваємо свіжість віри ранньої апостольської Церкви. Ми чуємо про зустріч трьох осіб з Ісусом Христом... Зміст сьогоднішнього Євангеліє якраз для того, аби ми зрозуміли, ким є Христос. Христос є той, хто дає можливість людині зустріти живого Бога.

 

«Прийди і подивись». «Ці слова, – каже Предстоятель, – і сьогодні звертає Вселенська апостольська Церква до кожної людини. Думаю, що кожен із нас є часто подібний до Вартоломея, який шукає… Кожна людина доброї волі хоче пізнати правду, прагне справедливості, миру, любові, усього того, шо ми називаємо справжнім щастям. Але все це можна знайти лише тоді, коли особисто зустрінемо живого Бога, живого Сина Божого».

За словами проповідника Слова Божого, сьогодні кожен із нас має можливість пережити ту саму унікальну зустріч, до якої запрошує нас Христова Церква. «Ми живемо в час Великого посту. Це є унікальна нагода, коли Церква запрошує нас пережити особисту зустріч із живим Христом. Перша умова для такої зустрічі, і спосіб, як її пережити, – це молитва. Ми знаємо, що без молитви немає справжнього посту. Молитва – це момент особистого діалогу між мною і Богом, до якого я промовляю який мені відповідає», – просить замислитися вірних Глава Церкви.

«Прийди і подивись». «Ці слова, –  каже Блаженніший Святослав, –  по-особливому відкриваються у цю першу неділю Великого посту, яка ще називається Неділею православ'я. Вона була ще встановлена в першому тисячолітті з нагоди перемоги Христової Церкви над іконоборством. У цій боротьбі Христова Церква захищала можливість зустріти живого Бога для нас сьогодні, - можливість у церковній спільноті не лише почути про Бога, не лише почути про Його слово, а й побачити Його у святих іконах. Тому сьогодні Христова Церква пишається даром богоодкровенних ікон».

«Хочу побажати вам, аби шлях Великого посту для кожного з вас був шляхом зустрічі живого Бога. Щоб на ваших житейських дорогах ви завжди шукали передусім Його, єдиного, жаданого. Я бажаю дару зустрічі з ним. А в нашій Церкві ми зробимо все для того, щоби вона відбулася», – побажав Глава УГКЦ усім вірним і людям доброї волі.

Що би сталось у нашому житті, якби ми ставились до Біблії, як до наших мобільних телефонів, Боже Слово читали так часто, як SMS-повідомлення, які отримуємо? Це провокаційне запитання поставив Папа перед молитвою «Ангел Господній» у неділю 5 березня 2017 р., звертаючись до кількох тисяч вірних, зібраних на площі Святого Петра у Ватикані.

 

Святіший Отець закликав до частого читання Біблії, яка є Божим Словом, що допомагає поборювати зло й не віддалятися від Бога. Папа послався на Євангеліє І Неділі Великого Посту, що описує піст Ісуса в пустелі.

 

Ангел-Господній-з-Папою3-700x481

 

«Завдяки цій потрійній спокусі Сатана хоче відвернути Ісуса від дороги від дороги послуху та смирення, — бо знає, що таким чином зло буде переможене, — і короткою фальшивою стежкою привести Його до успіху й слави, — сказав Папа. — Але всі отруйні стріли диявола Ісус зупиняє за допомогою щита Слова Божого, що висловлює волю Отця. Ісус не сказав жодного власного слова:

 

Він відповідає тільки Божим Словом. І, таким чином, Син, сповнений сили Святого Духа, виходить із пустині переможцем»

 

Його Святість підкреслив, що Великий Піст — це час «слідування за Христом у духовній боротьбі проти диявола силою Божого слова». З цією метою Святіший Отець закликав подружитися з Біблією, часто її читати та над нею роздумувати. «Біблія містить Боже Слово, яке завжди актуальне та ефективне», — сказав Єпископ Рима.

 

Ангел-Господній-з-Папою1-700x467

 

Підсумовуючи Папа Франциск мовив: «Хтось сказав: "що би сталось у нашому житті, якбб ми ставились до Біблії так, як до наших мобільних телефонів? Якби ми носили при собі принаймні невелике кишенькове Євангеліє, що би тоді сталось? Якби ми поверталися до Біблії, коли би дещо забували, адже ми повертаємось до мобілки, якщо її десь забудемо. Якби розгорталиСвяте Письмо декілька разів на день, якби читали Боже послання так, як наприклад, читаємо повідомлення з мобілки, що би тоді сталося?.."

 

Звичайно, це парадоксальне порівняння, але воно змушує вас замислитись. Так, якби в нашому серці завжди перебувало Боже Слово, тоді би жодна спокуса не змогла віддалити нас від Бога і жодна перешкода не могла би змусити зійти з дороги добра. Ми б змогли перемагати щоденні спонуки до зла, які знаходяться в нас і поза нами».

 

Великий Піст — це «шлях Божого люду до Пасхи», шлях «навернення, боротьби проти зла за допомогою зброї молитви, посту, діл милосердя», — сказав Святіший Отець. — Не забувайте ставитись до Біблії, як до свого смартфона. Нехай же Святе Письмо буде завжди з вами».



Джерело: CREDO

otec yurij

Час Посту - час особливої зустрічі з Богом. Непотрібно багато. Зрозуміти. Відчути потребу спілкування з Богом. А найголовніше: аби Бог завжди і всюди був на першому місці у нашому житті. Тоді у нас, мандрівників, служіння буде приємністю і все буде на своєму місці. Провідник - це лідер. Лідер у всьому. Найперше в духовному житті. Наше завдання вийти з рутини буденності. Як казав один священик: "Час робити те, що не робимо ніколи в прості дні, аби відірватися від щоденності в напрямку Бога" (о. Юрій Лещинський)

Дякуємо нашому скауту - виходцю та вихованцю нашої організації, мандрівнику та капелану-душпастирю за духовне слово духовної віднови у Великому Пості. На многії і благії літа Всечеснійший Отче!

FB IMG 1488325342020

Як правильно це робити, пояснив отець Ростислав Будзан, член Літургійної комісії Архиєпархії УГКЦ.

— Що таке поклони? Коли їх слід бити?

— Вочевидь, слід почати з того, що в Церкві розрізняють великі (доземні) і малі (поясні) поклони. І лише у Великому пості б’ються великі. Назагал поклін — це вияв покаянної постави і знак почитання. І, припадаючи до землі, ми сповідуємо власну гріховність, а підводячись із колін — виявляємо визволення від гріха силою хреста Господнього, знак якого робимо на собі. Малі
поклони робимо щоразу, коли хрестимося.

У всіх Східних Церквах, а перш за все у Церквах візантійської традиції, до якої належить Українська Греко-Католицька Церква, а також Православні Церкви, є великі поклони. Коли ми б’ємо їх, то, перехрестившись, повинні промовляти молитву святого Єфрема Сирина (IV ст.). А молитва “Претерпівий за нас страсти…” — це, власне, дослівний переклад латинської молитви, тому почути її можна не на кожній парафії.

 

— Чи обов’язково поклони бити з молитвою, чи досить перехреститися, вживаючи традиційне “Во ім’я Отця і Сина і Святого Духа Амінь”?

— Усе ж таки слід промовляти або Єфремову молитву, що є ідеальним у східній традиції, або “Претерпівий за нас страсти…”. Бо маємо чіткий церковний припис, де зазначено, що саме потрібно говорити при доземних поклонах.

— То коли заведено бити поклони?

— П’ять днів у тижні під час посту належить бити поклони. А в суботу і неділю — ні. Бо субота і неділя — це завжди радісні дні: у суботу було зішестя в ад Христа, а в неділю — воскресіння Ісуса
Христа. Тому суботи і неділі цілого року ніколи не є постами, і в ці дні поклони не б’ють. Так само недоречно, коли люди б’ють їх поза Великим постом — нема такого припису. Неправильно бити доземний поклін і під час Божественної літургії.

Молитва св. Єфрема

Господи і Владико життя мого! Духа лінивства, недбайливости, властолюб’я і пустомовства, віджени від мене. (Доземний поклін).

Духа чистоти, покори, терпеливости й любови даруй мені, слузі твоєму. (Доземний поклін).

Так, Господи, Царю! Дай мені бачити гріхи мої і не осуджувати брата мого, бо Ти благословенний на віки вічні. Амінь. (Доземний поклін).

Дочірні категорії

Останні новини

Тебе зацікавило? Приєднуйся до нас! Приєднатись!

МОЛИТВА НА БЛАГОСЛОВЕННЯ СІМ’Ї

МОЛИТВА НА БЛАГОСЛОВЕННЯ СІМ’Ї

Новини 06 жовтня 2017
Посвячуємо наші скаутські Родини! Боже, Спасителю наш та милосердний Цілителю, Ти благословив, щоб сім’я, створена подружнім союзом, стала образом союзу Христа і Церкви. Молимо Тебе: подаруй Своє благословення нашій сім’ї,…
детальніше...
Молимося на Посвяті Каплиці

Молимося на Посвяті Каплиці

Новини 06 жовтня 2017
На запрошення настоятеля та капелана скаутів о. Гжегожа Драуса скаути взяли участь в історичному молитовному дійстві: освячення каплиці Йоана Павла II. Зерно майбутнього душпастирського центру посіяне. Дякуємо нашій делегації: Володимиру…
детальніше...
Мандрівка-проща до Підкаменя -

Мандрівка-проща до Підкаменя - "Слідами Віри"

29 вересня 2017
Вже другий день триває щорічна мандрівка-проща до Підкаменя. Духовно відновлюємося…
Мандрівка на гору Казбек - Грузія манить!

Мандрівка на гору Казбек - Грузія манить!

29 вересня 2017
Хтось живе ще літом. У когось вже осінь. Французькі мандрівники…
Повчально і смішно: готуємось читати!!!

Повчально і смішно: готуємось читати!!!

13 вересня 2017
  Хлопчик забрів в жіночу роздягальню. Те, що він там…
Курс провідників свв. Володимира і Ольги

Курс провідників свв. Володимира і Ольги

13 вересня 2017
Завданням скаутського руху є виховання свідомо-зрілої молоді та дітей в…
Єпископ Борис Ґудзяк на зустрічі в межах FESTAcademy закликав слухати, укорінюватись і служити.

Єпископ Борис Ґудзяк на зустрічі в межах FESTAcademy закликав слухати, укорінюватись і служити.

02 вересня 2017
«Знання небезпечні без любові», – попереджає владика Борис Ґудзяк, єпископ…
Великий відпуст в урочистість Успіння Пресвятої Діви Марії у Винниках

Великий відпуст в урочистість Успіння Пресвятої Діви Марії у Винниках

02 вересня 2017
Святкування розпочалося у п`ятницю 11 серпня урочистою процесією з Чудотворною…
Вже скоро:

Вже скоро: "Мама,Тато, Я, - щаслива сім'я" Табір Спільноти Батьків

10 серпня 2017
10 причин, чому потрібно поїхати у батьківський скаутський табір  1.Поїдьте…

Календар заходів

 

увійти | додати новину | контакти осередків