Завдяки людям, котрим не байдуже виховання духовно-патріотичної свідомості учнів, аби стати гідними громадянами України та добрими християнами, наші скаути взяли безпосередню участь у заході: курси орієнтування та виживання від офіцерів Збройних Сил України!
Найдорожчий скарб у кожного народу – його діти, молодь та сім'я. Те, якими вони виростуть, у що віритимуть, залежить від нас сьогодні. Щиро вдячні Вам, людям, які сповнені щирої батьківської любові та ніжності, які не шкодують ні сил, ні часу, роблять все можливе аби кращим було майбутнє дітей🤗Цей день видався повним емоцій та веселих вражень💪👍Чекаємо не менш яскравих вражень від наступних наших виїздів!

Коротко про орієнтування та вивчене на практиці:

При відсутності компасу можна орієнтуватися за небесними світилами, за деякими місцевими предметами, за природними прикметами.

Рис. 2.4. Визначення сторін горизонту за зірками

За зірками. Орієнтування за зірками зводиться до вміння знайти на небозводі Полярну зірку, яка завжди показує напрямок півночі. її можна знайти за сузір’ям Великої Ведмедиці або за сузір’ям Кассіопеї (Рис. 2.4). Полярна зірка — найяскравіша зірка в сузір’ї Малої Ведмедиці, яке має вигляд повернутого ковша.

За Місяцем. Якщо при сильній хмарності Полярної зірки не буде видно, але видно Місяць, то права половина диска Місяця о 19 год вказує нам напрямок на південь, о першій годині ночі — на захід. Повний Місяць о 19 год знаходиться на сході, о першій годині ночі — на півдні, о 7 год ранку — на заході. Коли ж видно ліву половину диска Місяця, то о першій годині ночі Місяць буде знаходитись на сході, а о 7 год ранку — на півдні.

У період першої та останньої чвертей Місяця, коли ясно видно ріжки півмісяця, напрямок, що показує положення Сонця в даний момент, можна взнати таким способом.

Між ріжками півмісяця в думці натягається тятива. Наклавши на і по тятиву (на її середину) стрілу, треба простежити її напрямок. Стрілка буде спрямована в центр Сонця

За сонцем. За сонцем можна визначити сторони горизонту пам’ятаючи, що в нашій півкулі воно приблизно знаходиться: О 7 годині — на сході; 0 13 годині — на півдні; 0 19 годині на заході; О 1 годині — на півночі (спостерігається влітку за полярним кругом).

В лісі. Кора хвойних і листяних дерев звичайно значно темніша й більше вкрита мохом та лишайниками з північного боку.

У хвойних дерев з боку півдня добре помітно окремі краплі й цілі нальоти смоли, що показують напрямок найбільшого обігрівання сонячними променями, тобто південь.

На окремо розташованих деревах гілки та листя густіші з південного боку. З північного боку кора грубіла та на стовбурі більше тріщин, лишайників. Особливо ці ознаки добре помітні на березі, в якої з південного боку кора біліша та гладша, ніж із північного.

На пеньках шари щорічних приростів з північного боку тонші та щільніші, ніж з південного.

Не менш точну інформацію по визначенню сторін горизонту дають гриби. Необхідно пам’ятати, що вони ростуть з північної сторони дерев, пеньків, кущів. На східній і західній стороні дерев, каменів, кущів їх значно менше, а на південній стороні, особливо в суху погоду, їх майже не буває.

Під час дозрівання ягід слід пам’ятати, що вони скоріше забарвлюються в колір з південної сторони.

Трава навесні вища і густіша з південної сторони, а влітку залишається зеленішою з північної сторони дерев.

У всіх лісових масивах просіки прорубують в залежності від напрямку сторін горизонту: основні просіки з півночі на південь, поперечні із сходу на захід.

На туристичних маршрутах Криму, Закавказзя туристи зустрічають рідкісне дерево-компас. Це алепська сосна. Свою назву вона дістала від сирійського міста Халеб (Алепно), на окраїнах якого вона особливо розповсюджена. Висота цієї сосни 10-15 м. Вона дуже любить сонце, і її характерною особливістю є те, що кінчик постійно дещо нахилений в сторону сонця.

За тваринами, птахами, комахами. Допоможуть орієнтуватися в лісі і його мешканці. Мурашники розташовуються, як правило, з південного та південно-західного боку дерев, пнів, причому, північний бік мурашника крутіший, ніж південний. В туристичних походах може виникнути необхідність орієнтування в часі. Найкраще орієнтуватися по птахах. Слід пам’ятати, що зяблик прокидається біля 1-ї години -1 год 30 хв ночі, перепел — біля 3-ї години ранку; дрізд — біля 4-ї години ранку; горобець — біля 5-6 — ї години ранку.

За місцевими предметами. Вхід до православних церков розташований завжди на захід, а косе перехрестя хреста верхньою своєю частиною показує на північ. Дзвіниці церков звернуті на захід.

Рис. 2.5. Визначення сторін горизонту за допомогою годинника

За годинником. Сторони горизонту в сонячний день можна визначити за допомогою годинника (рис. 2.5). Годинник кладуть на долоню та направляють годинникову стрілку на Сонце. Не змінюючи положення годинника, поділяють кут між годинниковою стрілкою та цифрою 1 на циферблаті навпіл. Лінія, яка ділить цей кут, і буде вказувати напрямок на південь. Знаючи напрямок на південь, легко визначити напрямок на північ, захід, схід. До полудня треба ділити навпіл кут між годинниковою стрілкою та цифрою 1 на циферблаті по ходу стрілки (з лівої сторони циферблата), а після полудня — за ходом стрілки, тобто, з правої сторони.

Визначення відстані.

Існують різні найпростіші способи та прилади для визначення відстаней на місцевості.

Вимір відстані на око-найбільш простий та розповсюджений спосіб визначення відстаней. Він базується на таких двох положеннях:

— чим ближче предмет, тим ясніше та різкіше ми його бачимо та тим виразніше розрізняємо на ньому дрібні деталі;
— чим ближче предмет, тим він здається більшим та, навпаки, чим далі, тим він здається меншим.

Точність визначення відстані на око залежить від багатьох умов: освітлення, характеру місцевості, стану погоди, пори року та доби, кольору предмета тощо.

Відстань можна визначити за допомогою сірника або міліметрової лінійки. Наприклад: для визначення відстані до телеграфного стовпа, висота якого 6 м.

Для цього:

  1. витягнути руку (0,6 метри від очей) і сполучити сірник зі стовпом;
  2. відзначити нігтем великого пальця частину сірника, що закриває стовп (допустимо, це буде 12 мм);
  3. знаючи висоту стовпа (6 метрів) підрахуємо значення відстані за формулою:

L = 0,6M * 6M/0,012м = 300 м

Замість сірника краще користуватися лінійкою з міліметровими діленнями.

Як бачимо, при користуванні далекомірами треба знати зразкові розміри того предмета, до якого визначається відстань. От середні розміри деяких з них:

Таблиця 2.1.
Середні розміри предметів

Предмети Розміри, м
висота ширина довжина
Дерев’яний стовп лінії зв’язку 5-7
Відстань між стовпами лінії зв’язку 50-60
Ліс 18-20
Залізничні вагони:
пасажирські 4,3 3,2 20
товарні 4 2,7 13
Автомобіль вантажний 2 2-3,5 5-6
Людина середнього зросту 1,65

Вимір відстані кроками є найбільш простим способом. Так, рухаючись від одного орієнтиру до іншого, рахують пройдені кроки. Після кожної сотні пар кроків починають знову, а щоб не збитись, кожну пройдену сотню записують на папері або згинають послідовно пальці руки.

Для переведення кроків в метри необхідно знати довжину кроку в сантиметрах. Приймаючи в середньому довжину кроку за 0,5 м, а пару кроків за 1 м, можна приблизно визначити відстань до предмета. Приблизно довжину свого кроку можна визначити за наступною формулою:

L = P/4 + 37,

 де L — довжина кроку в см; Р — зріст людини в см; 4 та 37 — постійні числа.

Для точніших підрахунків треба знати дійсну довжину свого кроку, яку можна обчислити за формулою:

L = D/n ,

де L — довжина кроку в м; D — подолана відстань в м; n — кількість кроків.

При обмеженій видимості, відхилившись трохи від правильного напрямку, можна легко втратити орієнтування. Наприклад, помилка в визначенні напрямку в 6° дасть відхилення в сторону на 1/10 частину пройденого шляху, а помилка в 12° дає відхилення до 1/5. Ось чому дуже важливо навчитись здійснювати пересування за допомогою компасу, тобто за азимутом.



Недавнє дослідження, проведене в Гарвардському університеті, показало, що діти, у яких було релігійне виховання, ймовірно, будуть здоровими і будуть мати більш високий рівень щастя в ранньому дорослому віці, ніж ті, хто цього не робив.

Дослідники виявили, що люди, які щотижня відвідували релігійні служби або щодня займалися молитвою або медитацією в юності, повідомили про більш високе задоволення життям у віці 20 років.

Було виявлено, що такі люди рідше курять, рідше страждають від депресії, рідше вживають заборонені наркотики або мають інфекції, що передаються статевим шляхом, ніж люди, які займаються менш регулярними духовними практиками.

«Ці висновки важливі як для нашого розуміння здоров’я, так і для розуміння практики виховання дітей», — сказав перший автор дослідження Чен Ин. Багато дітей виховані релігійно, і наше дослідження показує, що це може сильно вплинути на їх поведінку щодо здоров’я, психічне здоров’я і загальне щастя і благополуччя».

Дослідники спостерігали за 5000 молодих людей протягом від 8 до 14 років, контролюючи такі змінні, як здоров’я матері, соціально-економічний статус і історію зловживання психоактивними речовинами або симптоми депресії.

Результати показують, що ті, хто ходив на релігійні служби принаймні один раз в тиждень в дитинстві, на 18 відсотків частіше повідомляли про більш високий рівень щастя у віці від 23 до 30 років, ніж ті, хто цього не робив. Також було показано, що у них на 29 відсотків більше шансів стати волонтерами у своїх місцевих громадах і на 33 відсотки менша ймовірність вживання заборонених наркотиків.

Ті, хто молився або медитував, принаймні, один раз в день в молодості, з більшою ймовірністю повідомляли про більш високий рівень щастя, ніж молоді люди, на 30 відсотків рідше ставали сексуально активними в підлітковому віці. Ці люди також на 40 відсотків рідше захворіли на інфекцію, що передається статевим шляхом, ніж ті, хто ніколи не молився і не медитував.

Емілі Као, директор Центру релігії та громадського суспільства в Девосі, сказала, що вона не здивована результатами досліджень, зазначивши, що дослідження Гарварду об’єднує довгий список досліджень, що показують позитивний зв’язок між релігією і добробутом буття.

«Я думаю, що вони узгоджуються з іншими дослідженнями, які показують, що релігійні вірування дають людям духовні сили, які призводять до здорових звичок і формують їх соціальні мережі, дають їм можливість долати перешкоди у житті», — сказав Као.

Хоча позитивні наслідки дорослішання в релігійній сім’ї очевидні, релігійність в Америці знижується. Дані Геллапа показують, що число американців, які вважають релігію «дуже важливою» у своєму житті, досягло 51%.

Крім того, дані Центру досліджень П’ю показують, що релігійність серед американців постійно знижувалася протягом останніх п’яти поколінь, причому 36 відсотків мілленіалів народилися в період з 1990 по 1996 рік, не пов’язані з будь-якою релігією. На відміну від цього, згідно П’ю, тільки 11 відсотків з «Тихого покоління», які народилися між 1928 і 1945 роками, не були пов’язані з релігією.

Джон Кадл, старший науковець з Міннесоти в Університеті Джорджа Вашингтона, сказав, що молоді люди сьогодні дуже зайняті, і він звинувачує в цьому технології.

«Якщо раніше це був сімейний захід щонеділі, то тепер це футбол і «Фортнайт», — сказав Кадл, маючи на увазі популярну онлайн-відеогру для дітей і підлітків, в якій батьки навіть почали наймати репетиторів для своїх дітей. — У нашій культурі сьогодні набагато більше відволікаючих чинників, ніж у минулих поколіннях».

Хантер Вілсон, студент Університету Джорджа Вашингтона, згоден з тим, що зниження значення релігії серед молоді є результатом зміни цінностей між поколіннями.

Як правильно сваритися? Більше того – як сваритися з любов’ю?
Здавалося б, дивне питання. Проте це не зовсім так.

Конфлікт як такий присутній у житті людей – у сім'ї, колективі, спільноті, його не уникнути у повсякденному житті. При цьому він може мати й позитивні результати і наслідки. Сварка чи різке зауваження мають бути проявом любові, а не гордині.

«Справді, конфліктів і суперечок уникнути майже неможливо: навіть із найближчими людьми ми можемо мати різні погляди на певні речі. І це нормально – бути різними і по-різному ставитися до життєвих ситуацій. Тому – перше: не потрібно боятися чи уникати конфліктів.

Уникання конфлікту – це втеча від проблем

Уникання – це втеча від проблем, які нікуди не подінуться. Більше того, конфлікт, як такий, неминучий у будь-якому спілкуванні. Це – зустріч різних думок і поглядів, людей, які стають одне для одного дзеркалом. Хіба погано подивитися на себе збоку? Ні, непогано, а інколи й необхідно.

Сам факт конфлікту означає лише те, що ми взаємодіємо з іншими людьми, відмінними від нас. Тому уникання конфлікту – це страх побачити у цьому дзеркалі не те, що хочеш чи очікуєш…»

Інше питання – що робити з конфліктом, який виник? Адже його результат залежатиме від того, як ми його переживаємо і сприймаємо.

Конфлікти у сім'ї, між чоловіком і жінкою, неминучі, тому що ми є різними за природою, Ми формувалися і виховувалися з різними акцентами, наші ігри/компанії/життєві сценарії відрізняються. Тому у перші роки подружжя відбувається вирівнювання ціннісних орієнтирів – фундаменту, на який опираються обоє.

Хоча пізнавати цінності одне одного після одруження буває запізно. Адже найчастіше подружжя розпадаються не через сварки – це лише прояв того, що цінності одне одного не співпадають…

Власне, є суттєва різниця між конфліктом – розбіжностями у поглядах чи оцінках, і сваркою – досить різкою реакцією, яка, проте може перейти межі. Що ж це за межі?

Сварка – як вияв Любові

Так, є ситуації, коли сварка чи різке зауваження може бути виявом любові. Простий приклад: дитина перебігає дорогу на червоне світло, ризикуючи потрапити під колеса. Проблема у тому, що ця «сварка» і реакція повинні бути адекватними ситуації.

І, що найважливіше, наші слова і зауваження мають бути проявом любові, а не нашої гордині. Бо може виявитися, що у своїх найкращих побажаннях і намірах щодо іншої людини ми керуємося виключно гординею…

Часто сварка і розмова на підвищених тонах є свідченням того, що ми не до кінця використали такий інструмент, як мова і спілкування. Так, слово – не єдиний засіб передачі інформації, особливо між близькими людьми. Окрім того, слід розуміти просту річ: не так важливо, що ти сказав, як те, що інша людина почула.

Інколи це – далеко не одне й те саме. Якісь речі чи слова краще взагалі не говорити. З цього приводу є хороша вправа: говорити із дзеркалом – до тієї особи, яку там бачимо. І виявиться, що не все, що хотілося сказати, варто говорити – принаймні, такими словами і таким тоном.

«Мистецтво сваритися»

Від того, як і наскільки ми вміємо вирішувати конфлікти, правильно реагувати на ті чи інші ситуації – від «мистецтва сваритися», залежить міцність сім'ї. Парадоксальна річ: сварка має бути проявом любові, як от з дитиною на дорозі зі жвавим рухом, коли ми адекватно оцінюємо ситуацію і тому діємо рішуче.

Але у більшості випадків сварка проявом любові не є. Часто грунтом для неї є брак спілкування, а, отже, нерозуміння одне одного чи непорозуміння, оте «ти мене неправильно зрозумів/зрозуміла»…

Ще один момент – підвищення голосу. Це – вияв того, що нас не слухають чи нам здається, що не слухають. Проте розмова на підвищених тонах – не найкращий спосіб порозумітися: коли обоє кричать, ніхто нікого не чує. Тому якщо співрозмовник перейшов на крик, найкраще – утриматися, як би складно це не було.

Потреба підвищити голос часто є спробою переконати іншого, що рацію маємо саме ми, взяти верх, перемогти. Але треба завжди знати і розуміти: у сім'ї – між чоловіком і дружиною, батьками й дітьми, змагатися немає за що, немає сенсу воювати і нічого ділити.

Сварку завжди провокує якась незначна деталь, подія, в певний момент сказане слово, які можуть бути сприйняті як образа чи нехтування. Але коли люди люблять одне одного, такі ситуації виникають зовсім не з бажання поранити чи принизити іншого, а, швидше, через непорозуміння, недоговореність, в тому тощо. У таких моментах слід пам’ятати: переді мною – не агресор і навіть не опонент, тому я не мушу захищатися й, тим більше, завдавати цій людині болю у відповідь…



Навчитися розпізнавати один одного

Найголовніше у таких випадках – навчитися розпізнавати знаки, слова й емоції, які виходять від іншої людини. Часто ці слова означають зовсім не те, що нам здається, знаки не відчитуються, а емоції є проявом зовсім інших потреб і бажань. Тому – важливо зупинитися і, як кажуть, видихнути.

Мені потрібно три хвилини, щоб осягнути свою емоційну реакцію і ситуацію. Комусь, можливо, достатньо 30 секунд, а комусь потрібно погуляти на вулиці із півгодини-годину – все дуже індивідуально. Потрібно дати емоції повернутися у звиклий стан і тоді поговорити спокійно, з’ясувати – чому ти так сказав/сказала чи зробив/зробила? Інакше – починається боротьба з тінню…

Взаємне пробачення

Наступний необхідний крок – взаємне вибачення. Адже, як правило, обидві сторони у чомусь праві, а у чомусь – ні. Вміти визнавати, що щось зроблено чи сказано не так, – важливе вміння і ознака зрілості. «Навіть якщо наша гординя говоритиме – «а за що вибачатися? нас скривдили, не віддали належне, принизили…». Але потрібно вміти розпізнавати цю гординю і необхідність відстояти свою гідність. Між людьми, які люблять одне одного, хоча й сваряться, такої необхідності немає – як і потреби захищатися…»

Якщо нами керує любов –, і тоді навіть слова, сказані різко і гостро, можуть бути корисними.

Він став першим в історії Папою слов'янського походження.
Понтифікат Івана Павла II тривав 27 років, ставши одним з найтриваліших в історії Католицької Церкви. Він здійснив 104 закордонні поїздки і відвідав усі континенти. А у 2001 році Іван Павло ІІ відвідав і Україну. До сьогодні увесь Львів та Україна з теплом згадує цей візит. Від нині Винники запрошують усіх , хто бажає прийти і прикластися до мощей святого.
 

У неділю, до Санктуарію Матері Божої Винниківської передали мощі св. Папи Івана Павла ІІ, а також освятили  площу та пам’ятник на його честь.У відкритті пам’ятника першому папі-слов’янину взяли участь міський голова Винник Володимир Квурт,  фундатори, гості.Чин освячення звершив Архієпископ Львівський РКЦ Мечислав Мокшицький.

У світлий історичний день наймолодші маленькі винниківчани запустили в небо вервичку з жовтих повітряних кульок, що неймовірно урочисто виглядала в блакитному небі.

«Місто Винники захотіло мати мощі святого Івана Павла ІІ в своєму храмі, – промовив Архієпископ Львівський РКЦ Мечислав Мокшицький. – Їхня присутність у цій святині буде печаткою, яка підкреслює єдність церкви. Отче-настоятелю, прийміть ці реліквії і разом із вірними оточуйте їх шаною і повагою. Святий Павле Іване ІІ, молись за нас».

Численним вірним, які були на площі, розповіли, чого навчає Христовий учень ХХІ століття, в чому його сила, а також про етапи життя, основні цінності святого, який цінував рівність, своїм прикладом змінив багатьох і навернув тисячі людей.

Тепер мешканці Винник матимуть можливість пересвідчитись, що молитва до святого Івана Павла ІІ має особливу силу, а недільний день - 27 жовтня 2019 року увійде в історію міста.

Приходячи до храму чи монументу, присвяченому святому можна промовити молитви:

O Пресвятий у Трійці Єдиний Боже, дякуємо Тобі за те, що Ти дарував Церкві блаж. Йоана Павла II, Папу, в якому засяяла Твоя батьківська доброта, слава Господнього Хреста і сяйво Духа любові. Він, повністю покладаючись на Твоє безмежне милосердя та на материнське заступництво Пресвятої Діви Марії, дав нам живий приклад Ісуса, Доброго Пастиря.

Він показав нам святість як високу якість християнського щоденного життя і як дорогу до вічної єдності з Тобою. Господи, даруй нам, за його заступництвом та згідно з Твоєю святою волею, благодать, про яку ми Тебе благаємо, з надією, що він незабаром увійде до спільноти Твоїх Святих. Амінь. Молитва до блаж. Йоана Павла ІІ Йоане Павле ІІ, наш святий заступнику, допомого у важких справах, ти, який власним життям виявляв велику любов до Бога і людей, ведучи нас шляхом Ісуса і Марії у любові до Них і прагнучи допомагати іншим.

Ти через любов і велике страждання, жертвуване за ближніх, щодня наближався до святості. Прагну просити тебе про заступництво у моїй справі (…), вірячи, що завдяки своїй вірі, молитві та любові ти допоможеш занести її до Бога.

З упованням на Боже Милосердя та міць твоєї папської молитви прагну через Ісуса і Марію за Твоїм прикладом наближатися до Бога.

Найсильніший зв’язок у сім’ї – у матері з дочкою. До таких висновків дійшли американські вчені, досліджуючи, в який спосіб можуть передаватись спадкові хвороби.

Психологія дорослого і дитини надає особливого значення стосункам людини з її сім’єю. Група американських вчених вивчила це питання, проаналізувавши кожен тип стосунків окремо. Метою цього дослідження, опублікованого в The Journal of Neuroscience, було з’ясувати, чому і як передаються певні патології всередині сім’ї. Було встановлено, що найсильніша передача відбувається між матір’ю та донькою, і це говорить про велику силу стосунків. Цей взаємозв’язок може пояснити багато питань.

Каліфорнійські дослідники заздалегідь відібрали 35 сімей із добрим здоров’ям: а це відсутність неврологічних чи психіатричних розладів, відсутність попереднього досвіду прийому сильнодіючих ліків чи препаратів, а також протипоказань магнітно-резонансної томографії (МРТ). Завдяки дослідженню кожного учасника було створено “карту мозку”.

Результати аналізу віддалених зон мозку та тестів поведінки були сенсаційними. Проаналізовано рівну кількість стосунків батько-дочка, батько-син, мати-дочка та мати-син. Основною метою дослідження було з’ясувати, чому і як депресія та розлади настрою переходять від одного члена сім’ї до іншого, особливо між матір’ю та донькою.

Цікаві результати

Дослідження дало такі результати: матері і дочки мають однакову анатомію тієї частини мозку, яка відповідає за емоції. Звичайно, така схожість існує і між мамою та сином, батьком і дочкою, батьком і сином. Однак це набагато істотніше проявляється між матерями та дочками. Тому передача емоційних схем між ними дуже сильна, настільки, що вони можуть відчувати себе однаково і страждати від однакових патологій.

Взаєморозуміння

Хороша новина полягає в тому, що в світі є одна людина, яка може вас зрозуміти ідеально. Така схожість сірої речовини матері і дочки сприяє взаємному розумінню. Мамам простіше визначити і сприйняти емоції своїх дочок і навпаки. Також з цієї причини відносини мати-дочка не найпростіші, оскільки вони емоційно занадто близькі один одному.

Звичайно, це дослідження відкриває простір для багатьох подальших пошуків, наприклад, для вивчення людей з різними дисфункціями, вивчення більшої групи сімей тощо.

Однак уже зроблені відкриття пояснюють, чому навіть у дорослому віці матері залишаються улюбленими та надійними довіреними особами.

Адаптація Тетяни Трачук

Отець Піо обіцяв, «Коли мільйон дітей молитимуться Вервицю, тоді світ зміниться». 18 – жовтня запрошуємо підтримати грандіозну світову молитовну акцію – «1 мільйон дітей молитимуться разом Розарій».

Сьогодні католики з різних частин земної кулі об’єднали свої молитви на вервиці за мир та єдність. Захід відбувся з ініціативи Папи Франциска, який проголосив місяць жовтень 2019 року надзвичайним місійним місяцем та бажає спрямувати цьогорічну молитовну ініціативу у цьому руслі, де діти будуть молитися за всіх місіонарів і численні покликання до цього стану, а також за мир і єдність у світі.

Сотні храмів Української Греко-Католицької Церкви також долучилися до цієї прекрасної ініціативи. В нашій Архієпархії та зокрема обласному центрі до святинь прийшли тисячі дітей, щоби в спільній молитві своїми невинними серцями випросити у Всевишнього миру та єдності.

Львівський кіш св. Юрія Змієборця також взяв участь у молитві. В центрі Львова біля фігурки Матері Божої лунала молитва дітей-скаутів

ЯК МОЛИТИСЯ НА ВЕРВИЦІ
Перехрестися тричі і відмов, держачи хрестик, “Царю небесний”.
На першому великому зернятку”Вірую в Єдиного Бога”
На першому малому: “Слава Отцю, що нас сотворив і нині і повсякчас і на віки віків” і “Богородице Діво”.
На другому малому:“Слава і Сину, що нас відкупив і нині і повсякчас і на віки віків”  і “Богородице Діво”.
На третьому малому:“Слава і Святому Духу, що нас просвітив і в святій католицькій вірі утвердив, і нині і повсякчас і на віки віків”, “Богородице Діво”, і на великому зерні: “Слава Отцю і Сину і Святому Духу і нині і повсякчас і на віки віків” і “Отче Наш”…

Це лише вступ.
Тепер наступає сама вервиця з роздумом.
На кожному з десяти малих зернин відмовляється “Богородице Діво”, роздумуючи, маючи перед очима душі, в пам’яті картину таїнства на означений день. Опісля “Слава
Отцю і Сину і Святому Духу і нині і повсякчас і на віки віків”, “Отче Наш” і знову прочитай і держи в пам’яті наступне таїнство впродовж десяти “Богородице Діво”.

ТАЇНСТВА ВЕРВИЦІ
І. Радісні таїнства(понеділок, вівторок)
1. Пречиста Діва Марія Господа Нашого Ісуса Христа від Святого Духа зачала
2. Пречиста Діва Марія, відвідуючи святу Єлисавету, Господа Нашого Ісуса Христа носила
3. Пречиста Діва Марія Господа Нашого Ісуса Христа породила
4. Пречиста Діва Марія Господа Нашого Ісуса Христа в святині жертвувала
5. Пречиста Діва Марія Господа Нашого Ісуса Христа в святині знайшла

ІІ. Страсні таїнства(в середу і п’ятницю)
1. Господь Наш Ісус Христос на Оливній горі кривавим потом заливається
2. Господь Наш Ісус Христос бичований
3. Господь Наш Ісус Христос вінчаний терням
4. Господь Наш Ісус Христос під хрестом падає
5. Господь Наш Ісус Христос розп’ятий на хресті

ІІІ. Світлі таїнства(четвер)
1. Богоявлення
2. Чудо в Кані Галилейській
3. Господь Наш Ісус Христос проповідує Царство Боже
4. Преображення Господа Нашого Ісуса Христа
5. Установлення Євхаристії

IV. Славні таїнства(в суботу і неділю)
1. Господь Наш Ісус Христос воскрес з мертвих
2. Господь Наш Ісус Христос вознісся на небо
3. Господь Наш Ісус Христос зіслав Святого Духа апостолам
4. Господь Наш Ісус Христос взяв свою Матір до неба
5. Господь Наш Ісус Христос вінчає свою Матір на Царицю неба і землі
Після закінчення святої вервиці можна відмовити молитву “Під твою милість”, або “Радуйся Царице”.

Мій активний життєрадісний малюк обирає чорний. Часто з веселим сміхом: "Мама, дай цьойненьку файбоцьку!". Всі інші кольори у нього просто фарби, а чорний "файбоцька".
І ще є кілька цікавих історій про те, що він не відчуває ні страху, ні пригнічення від темряви чи темних кольорів, навпаки, він від них в щирому захваті)

Те, що для малюка важливо, він малює великим. Незначиме - маленьким.

У правій частині малюнку дитина частіше зображає того, хто має на неї сильний вплив.

Персонаж, який розміщений вище за усіх, на думку дитини, має найбільшу владу у сім’ї.

Найбільш близьких людей дитина малює поруч біля себе.

Широко розкриті очі свідчать про тривогу, потребу в допомозі. Очі-крапочки означають, що дитина забороняє собі сльози і прохання.

Великий, заштрихований рот - ознака агресії, небезпеки. Якщо рот відсутній або у вигляді крапки - відсутність права висловити власну думку і впливати на інших.

Відсутні чи недомальовані руки свідчать про труднощі у взаємодії з оточуючим світом і у спілкуванні.

Якщо стопи намальовані у профіль - це ознака стійкості, впевненості в собі.

Багато затемнених, чи, навпаки, прозорих ділянок свідчать про невпевненість дитини в собі.

Найбільш розумним у сім’ї дитина вважає того, кому намалювала найбільшу голову.

Найважливіше при інтерпретації малюнку - загальне враження від нього.

Для того, щоб отримати об’єктивну картину стану юного художника - слід порівнювати кілька малюнків, зроблених впродовж місяця-двох.

Якщо тривожні знаки і депресивні кольори повторююються постійно - зверніться до дитячого християнського психолога.

Чувайте! Цими днями, мандрівниця Ірина Герик та намісник вовченят Петро Дітчук мали нагоду відвідати "Форум молодіжних лідерів та душпастирів" у Львові. Це другий Форум - спільно проведений двома церквами. Тут ми знайомились із молодими людьми з інших міст та навіть завели друзів у сусідній Польщі.

Ми по справжньому здружились та вже ввечері показували гостям наше чудове місто. Спільна молитва, трапеза, біблійні театральні постановки, ігри - це все тут. Чудова атмосфера, хороші люди, усе сприяло до дружнього обговорення, а подекуди і дискусії на тему:

"Соціально - психологічний образ молодої людини : бізнес, громадський сектор, влада, церква". Після цих двох днів, можу із впевненістю сказати, про Скаутський рух дізналось ще більше молоді, а ми для себе почерпнуть ще більше нового та цікавого.

 

 

Львів – колиска та духовний центр Української Греко-Католицької Церкви. Цього року відзначається 30-річчя виходу Церкви з підпілля. З цієї нагоди у львівській міській раді сьогодні відбулося офіційне представлення святкових заходів по вшануванню пам’яті митрополита Андрея Шептицького та 30-ліття виходу УГКЦ з підпілля. Наша спільнота також взяла участь в цьому дійстві.

Представники церкви та місто спільно напрацювали ряд освітніх, культурних, духовних, спортивних, екскурсійних заходів, які будуть присвячені цій тематиці. Ці заходи проведуть упродовж двох місяців – жовтень-листопад.

В офіційному брифінгу взяли участь: Євген Бойко - директор департаменту «Адміністрація міського голови» ЛМР, Преосвященний владика Володимир, єпископ-помічник Львівської Архиєпархії УГКЦ, отець Павло Дроздяк, капелан Львівської міської ради, керівник прес-служби Курії Львівської Архиєпархії УГКЦ, сотрудник Архикатедрального Собору Святого Юра, Валерій Калинюк, голова громадської ради «Святий Юр».

В особливий спосіб церковне духовенство запрошує усіх здійснити прощу до Гробу Праведного Митрополита (перший ступінь святості у            Католицькій Церкві наданий Папою Франциском) і стати живою частинкою його прослави в спільнотній молитві.

Якщо я вдома, то стараюся щонайменше раз на день піти до крипти — до Праведного Митрополита Андрея, до Патріарха Йосифа, до Митрополита Сильвестра Сембратовича, до Митрополита Володимира Стернюка, і там завжди себе відчуваю як вдома — захищеним. Ми маємо цих чудових наших старців, які вже не говорять своїми фізіологічними устами, але вони надихають. Вони є нашими покровителями в небі, нашими заступниками. Ми маємо кожного дня о другій годині молитву біля гробу Праведного Митрополита Андрея, де молимося особливо за онкохворих чи взагалі за всіх хворих людей. Молитва зцілює тіло і приготовляє його до зустрічі з Богом. Тому хочу заохотити всіх щонайменше 1 листопада прийти на цю нашу прощу”, — сказав Преосвященний владика Володимир, єпископ-помічник Львівської Архиєпархії УГКЦ.

Як розповів директор департаменту «Адміністрація міського голови» ЛМР Євген Бойко, місто спільно з Церквою напрацювало чимало ініціатив, які відбудуться на загальноміському рівні.

«Митрополит Андрей є не лише духовним лідером нашої громади, а є її будівничим. Тому в межах цих заходів ми намагатимемося показати Митрополита як одного із тих, який був будівничим нашої держави, людиною освіченою, людиною мистецтва, людиною-меценатом, людиною, який у своєму житті свідчив про Бога і церкву. Тому для нас надзвичайно важливо проводити ці події на загальноміському рівні. Міський голова підписав відповідне розпорядження, де в межах наступних 2−3 місяців всі заходи в міських установах проходитимуть під покровом Митрополита. В цей час ми будемо відзначати ще одну важливу подію для Львова і всієї України — 30-ліття виходу Греко-Католицької Церкви з підпілля, тому для нас важливо, щоб ці події були проведені на високому рівні.

Місто спільно з церквою напрацювало низку ініціатив, до яких були долучені різні структурні підрозділи мерії. Це і освітні заходи — в жовтні-листопаді буде проведено серію тематичних уроків, бесід, круглих столів у наших навчальних закладах, відкриття різних виставок, конкурсів. Також активно залучені до заходів наші культурні установи — бібліотеки, Центр Довженка, палац Хоткевича. Крім того, колеги з відділу промоції розробили тематичну візуалізацію проведення цих заходів, буде розповсюджена інформація про ці події у громадському транспорті, на сітілайтах і бордах. Також колеги з управління внутрішньої політики спільно з вищими навчальними закладами організують перші академічні читання про Митрополита Андрея Шептицького у бібліотеці Франкового вишу, до якого залучимо усі виші. Також у вишах буде і низка інших ініціатив, присвячених митрополиту. Крім того, колегами з управління спорту проведуть у жовтні-листопаді низку спортивних заходів, і одним із центральних буде футбольний турнір — кубок Шептицького серед духовенства, і ми передбачаємо там хороший призовий фонд”, — розповів Євген Бойко, директор департаменту «Адміністрація міського голови» ЛМР.

Особливі урочистості відбудуться 1 листопада в Архикатедральному Соборі Святого Юра. На цьому акцентував отець Павло Дроздяк, капелан Львівської міської ради, керівник прес-служби Курії Львівської Архиєпархії УГКЦ, сотрудник Архикатедрального Собору Святого Юра.

«Ми не можемо говорити про 30-ліття легалізації української греко-католицької церкви, не перебуваючи в контексті праведного митрополита Андрея — адже вони абсолютно взаємопов’язані. Це вперше, коли за 30 років легалізації нашої церкви, митрополит Львівський в особливий спосіб закликає 1 листопада звершити прощу до місця поховання праведного Митрополита Андрея. Адже без сумніву, що 30 років Церква відбулася не лише інституційно, розбудувавши свої церковні одиниці, але Церква вийшла вже далеко за межі храмів — це і військове капеланство, студентське капеланство, медичне капеланство, пенетенціарне служіння і багато інших речей, де Церква надає духовну опіку для усіх потребуючих. І тому ми вертаємося до першоджерела — хто був тим, хто дав нового духа розвитку Церкві? Це брати Шептицькі — Праведний Митрополит Андрей та Блаженний Климентій. Ми знаємо про їхню надактивну участь в житті і діяльності не лише нашого міста, а всієї України і світу, де були українські поселення.

Саме тому ключовий меседж — що Він є зовсім поруч. Це не абстрактна особа, яка колись була в нашому місті, зробила надзвичайно багато і відійшла до вічності. Ні, він є присутній серед нас зокрема своїми останками, які спочивають у крипті собору. Тому 1 листопада буде чудова нагода прийти до гробу Праведного Митрополита і подякувати за те, що ми сьогодні можемо бути в нашому місті, яке дало потужний поштовх і національній свідомості, і духовно-патріотичному налаштуванні. Це буде День прослави і День подяки за його особисту участь у нашому житті”, — розповів отець Павло Дроздяк.

З його слів, 1 листопада з 07.00 до 22.00 год. Собор Святого Юра буде відкритий для усіх прочан, які бажатимуть звершити прощу до гробу Праведного Митрополита Андрея. Також у цей час буде розміщена експозиція особистих речей Митрополита. Відтак, у цей день передбачена така програма:

10.00 — Архиєрейська Божественна Літургія

07.00−22.00 — експозиція особистих речей Митрополита Андрея

13.00 — 18.00 — музичний голос прослави у виконанні хорів та оркестрів Львова

15.00 — пам’ятний передзвін у всіх храмах Львова і Львівської Архиєпархії

19.00 — свічка пам’яті на площі Святого Юра — перед пам’ятником Митрополитові.

«Святіший Вселенський Архиєрей папа Франциск вже проголосив геройські чесноти Праведного Митрополита — це означає, що це останній щабель до того, щоб Митрополит був проголошений блаженним. Митрополит уже для нас є святим, і щоб ми цю святість показали, потрібно справді бути активними 1 листопада і кожного дня у нашому житті», — додав отець Павло Дроздяк.

«Ми себе відчуємо єдиною місцевою громадою, українцями, які підтримують моральні авторитети. Тому я всіх закликаю відвідати гріб Митрополита Андрея і віддати йому шану 1 листопада цього року, і завжди пам’ятати про нього. Бо інформаційний прорив про нього в Україні відбувся після того, як у Львові спорудили пам’яник митрополиту Андрею», — акцентував Валерій Калинюк, голова громадської ради «Святий Юр».

ДЕНЬ ПРОСЛАВИ ПРАВЕДНОГО МИТРОПОЛИТА АНДРЕЯ

ПРОГРАМА ЗАХОДІВ 

з відзначення 75-річчя відходу до вічности Праведного Митрополита Андрея та 30-річчя виходу УГКЦ з підпілля

16.10.2019 –12.11.2019

ДАТА ТА ЧАС ПРОВЕДЕННЯ 

МІСЦЕ ПРОВЕДЕННЯ 

НАЗВА ЗАХОДУ

16.10.2019, 12:00 

Митрополичі сади 

Екскурсії для екскурсоводів та представників турфірм Святоюрським комплексом

27.10.2019, 10:00 

Храм Преображення ГНІХ 

Архиєрейська Божественна Літургія

27.10.2019, 12:00 

Храм Преображення ГНІХ 

Посвячення Меморіальної таблиці, присвяченої 30-ій річниці 

27.10.2019, 17:00 

Храм Преображення ГНІХ 

Урочисте внесення мощей Блаженного мученика Миколая Чарнецького на постійне поклоніння вірних у Храмі Преображення ГНІХ

27.10.2019, 18:00 

Храм Преображення ГНІХ 

Святкова Літургія 

28.10.2019, 09:00 

Храм Преображення ГНІХ 

Заупокійна Божественна Літургія за всіх спочилих християн, що стояли в обороні нашої святині в ті буремні часи

28.10.2019, 18:00 

Храм Преображення ГНІХ 

Божественна Літургія

28.10.2019, 19:00 

Храм Преображення ГНІХ 

Молебень до свмч. Миколая

28.10 – 4.11.2019* 

Бібліотека-філія №34 

Книжкова виставка «На скелі Віри»

29.10.2019, 14:00 

Бібліотека-філія №23 

Година духовності «Український Мойсей» 

29.10.2019, 18:00 

Храм Преображення ГНІХ 

Соборна Божественна Літургія

29.10.2019, 19:00 

Храм Преображення ГНІХ 

Молебень до свмч. Миколая

01.11.2019, 07:00-22:00 

Архикатедральний Собор Св. Юра 

Проща до гробу Праведного Андрея у крипті Собору 

01.11.2019, 07:00-22:00 

Архикатедральний Собор Св. Юра 

Експозиція особистих речей Митрополита 

01.11.2019, 10:00 

Архикатедральний Собор Св. Юра 

Архиєрейська Божественна Літургія

01.11.2019, 12:00 

Бібліотека-філія №23 

Година духовності «Український Мойсей» 

01.11.2019, 13:00-18:00 

Архикатедральний Собор Св. Юра 

Музичний голос прослави у виконанні хорів та оркестрів Львова 

01.11.2019, 15:00 

Архикатедральний Собор Св. Юра 

Пам’ятний передзвін 

01.11.2019, 19:00 

Архикатедральний Собор Св. Юра 

Свічка пам’яти на площі Святого Юра

01.11.2019* 

Архикатедральний Собор Св. Юра 

Концерт муніципального хору «Гомін»

03.11.2019* 

Lviv Dovzhenko Centre 

Концерт за участі церковного хору зі струнним квартетом

04.11.2019, 15:00 

Бібліотека-філія №17 

Перегляд художнього фільму «Владика Андрей» українського режисера Олеся Янчука 

04.11.2019, 18:30 

Львівський національний академічний театр опери та балету імені Соломії Крушельницької 

Духовно-мистецька програма «Божий Агнець», присвячена 30-літтю виходу УГКЦ із підпілля та Блаженному священномученику Омеляну Ковчу. 

Автори програми – Сестри Тельнюк

05.11.2019* 

Міський палац культури ім. Гната Хоткевича 

Музичний вечір

05.11.2019* 

Бібліотека-філія №6 

Година історії «Аристократизм духу Андрея Шептицького»

05.11.2019* 

ЦМБ імені Лесі Українки 

Година пам’яті «Святоюрський Владика»

06.11.2019, 15:00 

Бібліотека-філія №28 

Зустріч-бесіда з о. Романом Соколенком із Церкви Різдва Пресвятої Богородиці

09.11.2019* 

Львівський органний зал 

Концерт «Шептицький. Музично-мистецький контекст»

12.11.2019, 16:00 

Бібліотека-філія №41 

Вечір-шана «Добрі пастирі» до Року Блаженного Священомученика Климентія Казимира Шептицького та річниці смерті Митрополита Андрея Шептицького 

жовтень – листопад 2019* 

Вищі навчальні заклади Львова 

Проведення конференцій та тематичних круглих столів, присвячених постаті Андрея Шептицького

жовтень – листопад 2019* 

Заклади загальної середньої освіти Львова 

Проведення серії уроків та тематичних бесід, присвячених постаті Андрея Шептицького 

жовтень – листопад 2019* 

Заклади загальної середньої освіти Львова 

Відвідування учнями закладів загальної середньої освіти Львова Національного музею ім. Андрея Шептицького (пр. Свободи, 20) 

жовтень – листопад 2019* 

Наукова бібліотека Львівського національного університету імені Івана Франка

Перші академічні міські читання, присвячені 75-річчю відходу до вічности Праведного Митрополита Андрея 

жовтень – листопад 2019*

Місце проведення уточнюється*

Футбольний міні-чемпіонат серед духовенства «Кубок Митрополита Андрея» 

жовтень – листопад 2019* 

Львівська міська рада, 

пл. Ринок, 1; 2-й поверх* 

Конкурс малюнка серед школярів, присвячений пам’яті Митрополита Андрея

 

Ласкаво запрошуємо усіх завітати на ці урочисті заходи до міста Лева. Та спільно вшанувати загальноукраїнську історію Церкви.

Мт. 15, 21-28.
Змилуйся наді мною, Господи, …Біс тяжко мучить мою дочку

В другу неділю традиційно відбулася Служба Божа для скаутів у Львові у храмі воїнів-афганців. Вже 17-ий рік поспіль існує така добра традиція спільної молитовної практики.

Євангельське слово 17 неділі по Зісланні Святого Духа розповідає нам про зустріч жінки хананейки з Ісусом Христом. Звернення цієї жінки до Ісуса має одну особливість. Мати просить наполегливо Спасителя не за себе, а про оздоровлення своєї дочки від злого духа. Проблема дочки стала її особистою проблемою, болем її душі. Вона старається з усіх сил допомогти їй, тому наполегливо просить Ісуса Христа про поміч, доки не отримає від Нього конкретної допомоги. Мати властиво нічого не просить для себе, тільки представляє свій біль з твердою вірою і повною надією, покладаючись на доброту і владу Ісуса. Її прохання було настільки сильне, що й самі апостоли почали заступатися за неї в Ісуса.

Ісус, слухаючи наполегливе прохання матері, діє в протилежний спосіб. Він найперше звертає свою увагу на матір, старається допомогти їй, зміцнюючи спочатку її віру, надію і довір’я Богові, а бачачи витривалу і повну віри молитву жінки, Він вкінці оздоровляє її дочку. Таким чином Христос допоміг матері отримати подвійну нагороду: зміцнення віри і оздоровлення дочки.

Історія хананейки зустрічається і в нашому житті. Коли ми молимося за навернення наших ближніх чи вирішення їхніх справ з Божою допомогою, бачимо, що Господь не завжди зразу відповідає на наші звернення, ситуація не змінюється зразу, але це не означає, що Бог нас не чує. Певне мовчання Бога на нашу молитву, як подібно в ситуації хананейки, насправді несе для нас велике добро. Перш ніж допомогти нашим ближнім, Господь хоче зміцнити духовно нас самих, загартовуючи нашу віру і надію на Божу всемогутність і доброту, щоб таким чином нам було легше нести тягар проблем наших ближніх. Щоб ми могли когось навернути, привести до Бога, Бог хоче найперше зблизити до себе нас самих, зміцнити наш зв’язок віри і надії з Ним.

Один батько прийшов до священика за порадою і відразу почав жалітись на свого підростаючого сина, що він неслухняний, не хоче вчитися. Священик запитав цього батька: „А скажіть мені, яких способів ви вживали, щоб наклонити його до виправлення?” Зажурений батько відповів: „Та що я тільки не робив: замикав його у підвалі, не давав їсти, бив його без рахунку, і нічого не допомагало”. Тоді священик ще запитав: „А скажіть мені, як ви старалися приклонити його до молитви і чи ви разом із ним молитесь?” Батько розвів руками і тим дав знак, що ні, тоді священик відповів йому: „Чоловіче добрий, із того виходить, що ви до цього часу працювали над його шкірою, а не над його душею, тому від сьогоднішнього дня я раджу вам молитися разом із ним”. Незабаром стало відомо, що порада священика була дуже корисною, бо цей син невдовзі виправився і виріс достойним чоловіком.

Історія оздоровлення Ісусом дочки жінки хананейки пригадує нам Божу правду, щоб Бог є щедрий у своїх дарах і завжди дає нам більше, ніж ми просимо у Нього, якщо ми всю нашу надію покладаємо лише на Нього і беззастережно довіряємо його волі. Потрійне звернення жінки до Ісуса, це шлях її потрійного духовного зросту: зміцнення віри, утвердження надії, розпалення любові до Бога. Цей духовний зріст не стається в один момент, а Ісус провадить людину до нього поступово, в міру її відкритості на Бога.

А незамінним середником у цьому зрості є наша молитва. Наполегливе звернення матері до Ісуса про оздоровлення її дочки є чудовим прикладом правдивої християнської молитви. Ісус вислухав її звернення, бо прохання, молитва жінки була щира і витривала, наповнена духом твердої віри. Бо хто справді вірить у всемогутність і доброту Бога до людей, той буде витривало просити Бога про поміч і з непохитною надією очікувати тої допомоги, знаючи, що кращої допомоги, крім Господа Бога, ніхто їй не надасть.

Зустріч жінки хананейки з Ісусом показує також, як молитва може змінювати людину і її життя, коли вона щира і витривала, повна віри, як казав Христос: „По вашій вірі нехай буде вам” (Мт. 9, 29). Іншими словами Христос запевняє нас, що наша молитва завжди буде вислухана: „І все, чого проситимете в молитві з вірою, отримаєте” (Мт. 21,22). Молитовна праця не завжди є легкою. Перше ніж прийде успіх, людині доводиться перебороти багато різних спокус, людських немочей, сумнівів. Але хто всю надію покладає на Бога, того Бог чинить кращим, міцнішим особисто, захищає від знеохоти, а також помагає у земних потребах.

Сьогодні ми є свідками того, як Господь нагороджує жінку хананейку за її щиру, покірну, витривалу молитву. Нехай і наша молитва буде подібною до її. У всьому покладаючи надію на волю Божу, вірмо, що Господь робить все для нашого добра тут, на землі, і особливо бажає нашого духовного добра, спасіння також у вічності. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист

Скаутство Європи в Україні - кіш із Сихова Йоана Павла II та центру Львова - кіш св. Юрія Змієборця взяли участь у молитовній ході містом Лева - молитва на Вервиці 6 жовтня 2019 року

Цього року величне моління було присвячене постаті преподобної матері Йосафати, співзасновниці і першої черниці Згромадження сестер служебниць Непорочної Діви Марії. Її пам’ять в особливий спосіб вшановували з нагоди 150-літнього ювілею від дня народження блаженної, який святкуємо 2019 року.

Хода Вервиці пройшла звичним маршрутом від храму Святого Архистратига Михаїла до площі святого Юра. У ній взяли участь Високопреосвященний владика Ігор, Архиєпископ і Митрополит Львівський, Преосвященний владика Володимир, єпископ-помічник Львівської Архиєпархії, численне духовенство, монашество, студенти Львівської духовної семінарії Святого Духа, вірні Львівської Архиєпархії, представники влади, гості міста Львова. У поході урочисто несли мощі преподобної Йосафати.

У молитовній ході розважали над сподвижницьким життєвим шляхом блаженної, для якої це місто було рідним і саме з нього почалася Велика справа заснування Згромадження Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії, що зараз охоплює діяльність у цілому світі.

«Преподобна Йосафата завжди з любов’ю опікувалася тими, хто потребував її допомоги. Єдиним бажанням її серця було цілковите єднання є Богом та святість життя. Про це вона неодноразово говорила своїм сестрам». Блаженна Йосафата стає нам великим прикладом довіри до Бога і служіння ближніх задля Його слави.

Особливо знаковою була ця молитовна хода через вшанування 30-ліття виходу із підпілля УГКЦ, адже велелюдний маніфест, що спричинився до визволення нашої Церкви, і нині став свідченням її незламності і численних Божих благодатей.

Завершилася молитва Вервиці на площі святого Юра перед пам’ятником Праведному Митрополиту Андрею. Тут вірні спільно звершили молитву до Пресвятої Богородиці. Відтак до присутніх звернувся Високопреосвященний владика Ігор, Архиєпископ і Митрополит Львівський. У слові до вірних він представив постать Богородиці як найбільшої заступниці перед Господом. «Це мати, що навчає нас ніколи не сумніватися у довірі до Бога». У неспокійний час труднощів та випробувань Вона є тією, яка випрошує у свого Сина Милосердя і миру. «Поручаю усіх Вас Покрову Пресвятої Богородиці… Нехай ім’я Боже буде благословенне».

Архиєрей подякував організаторам Вервиці та вірним, що долучилися до спільної молитви. Також владика закликав вірних у 1 листопада у день 75-ліття відходу до вічності Праведного Митрополита Андрея відвідати його гріб у крипті Архикатедрального Собору святого Юра.

На завершення Митрополит уділив вірним Архиєрейське благословення, а опісля було звершено молитву «Боже великий, єдиний».

Те, що вихованням дітей має займатися тільки жінка, — стереотип. Для повноцінного розвитку дитині потрібні обоє — і мама, і тато, пише у межах проєкту «Час жінок» батько трьох дітей отець Ростислав Пендюк та ділиться власним досвідом і висновками батьківства.

Я мав на меті спробувати написати якийсь мудрий текст, поділитись своїми знаннями та тими десятками прочитаних на тему книжок і прослуханих лекцій. Але не буду цього робити. Лише спробую коротко розповісти про власний досвід батьківства, свої роздуми на цю тему та висновки, які зробив впродовж майже 18 років батьківського досвіду.

Перший мій такий досвід пов’язаний із народженням першої дитини. Звісно, я не мав найменшого уявлення, з якого боку до тієї малечі підійти, як поводитись і як допомогти дружині. Наші жінки ніби мають від народження інстальовану програму материнства і якось дуже швидко та якісно дають собі раду з цим новим завданням. А я почувався як Колумб, який відкриває Америку. Єдине, що відбулось дуже швидко, — різка зміна ставлення до світу. В одну мить прийшло усвідомлення, що тепер є хтось, хто повністю залежить від мене, якась така людська істотка, яка не має шансів сперечатись, щось доводити, але яка повністю мені довіряє і на мене покладається. Оте відчуття, мабуть, і було першим досвідом дорослості, бо вона, дорослість, дуже чітко пов’язана із відповідальністю. Якщо хтось хоче мати сім’ю, народити дітей і нічого не змінити у своєму ставленні до життя — краще не починайте.

А тепер розповім про два висновки, які для мене є доволі болючими, бо не можу похвалитись, що їх виконав у своєму батьківстві так, як би хотів. Перший: якість батьківства можна поміряти, і одним з найбільш певних мірил є час, проведений зі своєю сім’єю, зокрема дітьми. Так-так, я вже чую ваші думки: «Але я дуже зайнятий, я мушу заробляти гроші, вирішувати справи, трошки затриматись, без мене на роботі нічого не відбудеться». Ваше право так думати — якийсь час я також так думав. Коли за вікном світить сонце, спробуйте зарядити від нього телефон. Не заряджається? Звісно, адже телефон потрібно підключити до електромережі, і лише так ви зможете його зарядити, щоб він міг виконувати свої функції належно. То хто ж нам у голови вклав нісенітницю, що наших дітей можна «зарядити» — виховати і підготувати до життя, — застосовуючи якісь замінники: іграшки, планшети, телевізори, гуртки, родичів? Певна річ, що не йдеться про те, щоб покинути роботу і займатись виключно дітьми. Але ваш робочий день точно може закінчитись о 18:00. Ви можете не попрацювати в суботу і погуляти зі своїми дітьми. Можна запланувати цікавий вікенд з рідними. Загалом можна робити тисячі маленьких жестів, які означатимуть, що діти для вас важливі. Єдине прохання: не намагайтесь купити ваших дітей, замінивши себе чимось або кимось.

А другим мій досвід, який зрозумів не так швидко, як би хотілось, — питання дисципліни. Ви щось говорите дитині — а вона не слухає, і робить по-своєму. Що робити в такій ситуації? У мене є товариш, який каже: «На кожне складне запитання є принаймні одна зрозуміла, проста і неправильна відповідь». В описаній вище ситуації такою відповіддю є показати свою силу і владу. Оце так потужний супермен — зумів перевершити потугою голосу свого чотирирічного сина, та ще й помахав своїм великим пальцем із суворим виразом обличчя. Панове, силу треба показувати в інших місцях і ситуаціях! А тут справді сильний чоловік зуміє перемогти свій гнів і спробує зрозуміти, чому дитина поводиться неналежно і як можна їй допомогти змінити свою поведінку. Жодним чином не хочу сказати, що дисципліна не важлива чи що не варто карати дітей за неналежну поведінку. Єдине про що тут йдеться, що батьківство має бути дуже мудрим і творчим — без цього ніяк. Навчитись похилятись до своєї малечі чи старших дітей, пробувати розпитати їх про їхні відчуття, а якщо карати, то без застосування переваги фізичної чи психологічної. Добрий Батько в Євангелії навіть дозволяє помилитись своєму синові, але ніколи не перестає йому довіряти і його любити.

Добрий батько — це також чоловік, який у першу чергу любить свою дружину. І ця любов, хай як дивно би це не звучало, є тим, чого найбільше потребують наші діти. Адже їх виховують не наші палкі промови, не найкращі і найдорожчі школи чи гуртки, а та атмосфера, яка панує вдома. Хочете виховати мудрих, врівноважених, люблячих дітей — подбайте про належні стосунки у вашому подружжі. А ця любов також повинна бути пов’язана із зусиллям і бажанням добра.

Якщо ваша дружина піклується вдома про дітей, а ви заробляєте гроші, то ніколи не наважтесь навіть подумати, що ви робите щось важливіше і складніше. Така думка є найбільшою у світі нісенітницею. Більше того, виходьте кудись іноді вдвох, залишивши дітей із близькими чи нянею, а також знаходьте можливості відпустити дружину, щоб вона могла займатись тим, чим хоче, чи просто відпочити, поки ви будете з дітьми. Коли наші діти були ще маленькі, мені доводилось декілька разів з ними залишатись на кілька днів. І це був той час, коли я особливо відчув смак батьківства, який досі пам’ятаю і яким пишаюсь. Для повноцінного розвитку кожна дитина потребує і маму, і тата, хай хто б і що не говорив.

Бути добрим батьком — найскладніша у світі місія, яка вимагає багато зусиль, спроб і помилок, терпеливості і молитви. Водночас, ця місія є найважливішою у житті будь-якого чоловіка. Якщо ви заснували велику компанію, збудували неймовірний будинок, створили громадську організацію, стояли біля витоків телевізійного каналу чи стали мером великого міста — усе це нічого, порівняно з тим, що ви стали справді добрим і люблячим батьком для своїх чудових (вони справді всі чудові) дітей.

o. Ростислав Пендюк

Сьогодні до Монастирецької школи приїжджав президент скаутства Європи в Україні пан Юрій Зошій та Крайовий пан Nazar Yeremenko.
Ознайомили дітей із скаутським рухом - методикою та педагогікою. Цікаво та повчально провели час! Діти натхнені та задоволені!
Провели цікаві ігри, продемонстрували пізнавальні фільми, презентації. Дякуємо Богові - що повстає новий скаутський осередок. Діти дізналися хто такі скаути, чим вони займаються, яка їхня мета! З нетерпінням чекають зустрічей із скаутами зі Львова та Львівщини і всієї України на спільних заходах!
Щиро ДЯКУЄМО!!! Скауство Європи!
Це було ЦІКАВО!!!👍 ФАНТАСТИЧНО!!!БОМБЕЗНО!!!🙋‍♂️🙋‍♀️

 

Мандрівниця - Оксана Кормило-Байцар




– Денні! Припини штурхати сестру, – Марлен зиркнула в дзеркало заднього огляду і міцніше схопилася за кермо.
– Це вона почала.
Чотирирічний Денні обернувся і висолопив язика на Дженніфер, свою восьмирічну сестру.
– Неправда! – насупилася Дженніфер. – Він завжди каже, що я винна.
Марлен глибоко зітхнула. Чому їй здалося, що непогано би з собою взяти дітей до гастроному? Усі ці сварки і гнівання по дорозі от-от зведуть її з розуму. І коли вони під’їхали до свого будинку, це врешті-решт сталося.

Відстебнувши ремінь безпеки, вона заявила:
– Ви обоє беріть по сумці.
– Але ж мамо, – застогнала Дженніфер, – я хочу в туалет.
Денні вистрибнув з машини:
– А ось і Зак на новому велосипеді!
– Нумо, діти! Несіть додому продукти. Вам вистачить хвилини, щоби допомогти.
Але Денні вже помчав до будинку Зака, а Дженніфер поспішила в туалет.

Марлен хряснула дверцятами автомобіля.
– Денні, повернися-но сюди!
Він далі біг по хіднику.
Вони мене так дратують. Вони ніколи мене не чують! Завжди одне і те саме. Вони навіть не думають слухатися, і я мало не божеволію. Тепер вони побігли веселитися, добряче мене розсердивши.
Вона поволокла по сходах дві торби з продуктами. Вони просто на мене не зважають. Жити справді було би легше, якби ці дітлахи навчилися думати не лише про себе. Потрібно щось змінювати.

Наступного ранку Марлен зайшла до вітальні.
– Денні, час у садок. Поклади іграшки й одягайся.
Денні перехилився над краєм ліжка, держачи по трансформеру в кожній руці й удаючи, що не чує.
Ну от, знову те саме. Щоранку одне і те саме. Мені треба підвезти Денні і встигнути в офіс до дев’ятої, але щоби вибратися із цієї оселі, треба бути вправним продавцем, військовим інструктором і носієм водночас.
– Ходи-но, Денні! Відклади ті іграшки і бери ранець! – Вона помітила його невзуті ноги. – Де твої черевики?
Денні поглянув на ноги так, немовби дивуючись, що вони без черевиків.
– Не знаю.
– Я ж тобі тричі наказувала взути черевики. Постій під дверима. Не рухайся… Я піду пошукаю їх.
Марлен кинулася через передпокій до його спальні. Тоді вона зазирнула у ванну кімнату. Так! Один є. Другий, мабуть, недалеко. Ах, он він. У ванній? Чому він просто відразу не вдягнув їх, коли я сказала?
Марлен вже розуміла, що аж ніяк не зможе встигнути на роботу, а спізнюватися вона страх як не любила. Її завжди дратували люди, які щоразу виправдовувалися за спізнення. Тепер у неї було лише одне виправдання.

– Денні, ти де?
– Тут, – Денні кинув свої машинки на підлогу у вітальні.
– Що ж ти робиш? Я сказала тобі чекати під дверима. – Вона піднесла голос, відчувши, як їй стискає живіт. – Сядь. – Вона натягла черевики синові на ноги. – А тепер марш у машину.
Кінець кінцем Марлен привезла Денні до садка і поїхала на роботу, рада, що може відпочити від дітей.

Згодом Марлен під’їхала до дитячого садка, щоб забрати Денні, і кілька хвилин спостерігала за групою. Діти виглядали щасливими й задоволеними, і місіс Фітіян спокійно бесідувала з ними, поки вони прибирали в групі.

Місіс Фітіян попросила Денні зібрати зі столу головоломку. Без метушні й нарікань він позбирав усі пазли, кинув їх у коробку і засунув її на полицю.

Марлен розкрила від здивування рота. Денні послухався – і напевне далеко швидше, ніж удома. Ба більше, місіс Фітіян дала йому та іншим дітям ще кілька вказівок, і вони відразу послухалися. Як вона може бути такою веселою і водночас змушувати всіх цих дітей їй допомагати?
Марлен відчинила двері.
– Добридень, місіс Фітіян.
– Добрий день. Як у вас справи?
– Мені дуже подобається, як ви спілкуєтеся з дітьми, – заговорила Марлен. – Денні вельми добре відгукується на ваші слова. Вас діти завжди так слухають?
Пані Фатіян усміхнулася.
– О ні, спочатку було трохи не так. Знадобилося кілька тижнів, перш ніж вони зрозуміли, що я не кидаю слів на вітер. Тепер вони знають, що я кажу лише раз, і коли вони не послухаються, то будуть наслідки. Мені довелося добряче попрацювати перших кілька тижнів, але, як бачите, діти щасливі, коли розуміють правила нашої групи і знають, що Час дій не забариться.
– Час дій? Що це таке?
– Час дій – це момент, коли я перестаю говорити і беруся до діла. – Місіс Фітіян узяла пачку паперу для малювання і стала розкладати його на дитячих поличках. – Чимало батьків розчаровані, що діти не слухаються, але насправді вони просто не привчили їх, що потрібно слухатися швидко.
Швидкий Час дій – це знаряддя, яке я застосовую, щоби навчати послуху.

– Мабуть, я не зовсім вас розумію.
– Дозвольте мені вас запитати. Коли ви кажете Денні застелити своє ліжко, а він цього не робить, що відбувається далі?
– Я кажу йому ще раз.
– А тоді що?
– Зазвичай, мені треба говорити йому три-чотири рази.
– І тоді він слухається?
– Ні. Зазвичай, я мушу далі підвищувати голос. Мені не хочеться, однак так виглядає, що я мушу розсердитися і кричати на нього, перед тим як він почне на мене зважати.
– Повторюючи Денні кілька разів, ви привчили його, що перший раз слухатися не треба. – Пані Фітіян взяла ще один стос паперу. – А наші слова не повинні потребувати додаткового підтвердження. Ми мусимо мати на увазі те, що кажемо. Гадаю, ми можемо застосувати цей принцип у взаєминах із дітьми. Денні мусить знати, що ви не пускаєте слів на вітер, навіть коли не кричите і не повторюєте вдруге.
– Але ж я кажу йому, що він мусить слухатися мене відразу.
– Так, батьки це часто кажуть, але чи маєте ви саме це на увазі?
– Авжеж.
– Тоді навіщо ви постійно попереджаєте його і стільки разів повторюєте? Чому наслідки не настають негайно?
– Я ніколи про це не думала, – Марлен замовкла. Здавалося, тут криється саме те, що їй потрібно, однак вона не була ще цілком певна, що саме. – Ви кажете, що я привчила Денні до того, що він не мусить слухатися мене відразу?
– Саме так, – посміхнулася місіс Фітіян. – Швидкий Час дій привчає дітей слухатися першої вказівки.

Зиркнувши на годинника, Марлен усвідомила, що ледве встигає зустріти автобус Дженніфер. – Місіс Фітіян, ви дали мені поживу для роздумів. Дякую, що поділилися цією ідеєю щодо Часу Дій.

– Швидкий Час дій не вирішить усіх проблем, але часто таки допомагає. Я багато навчилася, працюючи тут і виховуючи своїх дітей. Якщо ви хочете поговорити докладніше, заходьте і ми домовимося про час.
– Чудово! Я була би дуже рада. Ще раз дякую, – Марлен узяла Денні за руку, і вони пішли.

Це добра ідея, – думала Марлен, їдучи додому. – Денні не хоче слухати мене, поки я не скажу йому три чи чотири рази, однак він відразу відгукується до місіс Фітіян.
Згодом того самого дня Марлен стояла на кухні, ріжучи перець і моркву на салат. Вона повернулася подумки до виховательки Денні і швидкого Часу дій.
Помітивши на підлозі куртку Денні, вона покликала:
– Денні, будь ласка, візьми свою куртку і повісь її на гачок.
Відповіді не було.
Марлен бачила, як діти граються на підлозі у вітальні. Вона знала, що син чує її, але він навіть не поворухнувся. Ручаюся, що він хутенько би побіг, якби це сказала місіс Фітіян.
Марлен знову замислилася щодо Часу дій. Ще вчора Крейґ попросив дітей допомогти йому прибрати в оселі після обіду. І вони це зробили, без нарікань і суперечок.
Минулого тижня, пригадала вона, її брат Патрик повів дітей у парк неподалік. Коли настав час іти, вона підійшла до них. Патрик покликав дітей і, хоча й дещо неохоче, вони таки побігли до нього. Вона здивувалася, усвідомивши, що якби покликала їх сама, то була би зовсім інша картина. Патрик мав чудові стосунки з дітьми, і коли він говорив, вони слухали. А якщо ні, то він був досить суворий з ними.

Однак Карла, їхня нянька, часто мала клопоти з Денні. Щосереди увечері Марлен і Крейґ ходили на зустріч своєї малої групи в церкві. Цієї середи, коли вони збиралися вже йти, Карла кілька разів сказала Денні перестати стрибати і дуріти. Але він просто не зважав на неї. Крейґ мусив утрутитися і заговорити до Денні.
Марлен опам’яталася, почувши, як Дженніфер кричить із сусідньої кімнати:
– Вже йду казати мамі!
– Ти зводиш мене з розуму! – заволав Денні.

Марлен вимкнула плитку, повторюючи подумки слова Денні. Ти зводиш мене з розуму! Це ті самі слова, які говорила вона, коли сердилася на них. Невже я виглядаю так само?
Після того як Марлен утрутилася, Дженніфер пішла гратися надвір.
Я мушу щось змінити, перед тим як вони вивчать всі мої погані звички. Чи можу я навчити їх слухатися, ще до того як почну сердитися? Що станеться, коли я прискорю Час дій?
Вона вирішила вдатися до невеличкого експерименту. Вона повернулася до вітальні, де сидів Денні, граючись із «Леґо».
– Ану, друже, ходи-но повісь свою куртку, – тихо сказала вона.
Тоді вона вишмигнула з кімнати і зазирнула з-за порога. Денні грався далі, наче нічого не чув.
– Денні, – спокійно покликала вона, – якщо ти негайно не повісиш куртки, то підеш до своєї кімнати.
Денні причепив ще одну секцію до своєї вежі, нехтуючи попередженням. Тож вона спокійно повернулася до вітальні.
– А тепер іди у свою кімнату, тому що ти не послухався.
Денні здивовано підніс очі.
– Але ж, мамо!
– Ні, ти не послухався. Негайно йди в свою кімнату.
Денні перекинув вежу і потупцяв через передпокій.
Коли за кілька хвилин Марлен зайшла до кімнати Денні, він лежав там на ліжку. Вона сіла поряд.
– Чому ти не послухав мене відразу, коли я сказала тобі повісити куртку?
– Не знаю.
Він не підносив очей.
– А я знаю, чому. Я завжди кажу тобі робити щось, повторюючи це знову і знову. Але це недобре. Ти не хочеш слухатися мене відразу. Віднині я говоритиму тобі лише раз, і хочу, щоби ти слухався негайно. Зрозумів? – Марлен поклала руку Денні на спину.
– Мабуть.
Він перекотився на ліжку і сів.
– Я хочу дізнатися, як правильно виконувати свої материнські обов’язки, і хочу, щоби ти навчився правильно себе поводити. Ми мусимо працювати спільно, щоби стати справжньою сім’єю. Правда, так має бути?
Денні кивнув, і Марлен обійняла його.
– Спробуймо ще раз. Я хочу, щоб ти мене послухався і повісив свою куртку.
– Гаразд.
Він усміхнувся і попрямував до дверей.
Овва! Подумала Марлен. За весь цей час я жодного разу навіть не розсердилася. Мені подобається цей новий спосіб працювати з Денні. Прискоривши Час дій, я привчаю його слухатися швидше й обходжуся без гніву.

Швидкий Час дій привчає до негайного послуху.
Швидкий Час дій привчає цінувати послух. Ви дієте швидко не для того, щоби заправляти своїми дітьми. Тут ідеться про щось більше, що пов’язане з характером. Навчившись послуху, ваші діти вироблять у собі вагомі якості, які допоможуть їм у дорослому віці стати успішними. До переліку обов’язків дитини належить уміння слухатися. Як підлеглі отримують від успішного керівника перелік цілей та завдань, так і діти також мусять вивчати й робити певні речі.

Консультуючи дітей у нашому офісі, ми часто запитуємо: «Чи хотів би ти, аби листоноша виносив сміття в цілій околиці?»
«О, це було би чудово», – зазвичай кажуть діти.
«Але ж він тоді не приносив би пошту…»
«Тоді би його вигнали з роботи».
«Правильно, – кажемо ми, – він має свою роботу: розносити пошту. Саме про це йому треба думати. Чи ти знаєш, що в тебе також є робота? Ти мусиш зосередитися на своїй роботі, на послухові».

Діти мають свій перелік обов’язків, і навчання послуху – один із головних. Навчаючись послуху, діти вчаться відмовлятися від своїх планів заради когось іншого. Вони звикають виконувати роботу без нагадувань. Діти розуміють, навіщо треба приходити й повідомляти, що вони з нею вже впоралися. Одне слово, послух навчає відповідальности, чуйности до інших, а також співпраці – трьох рис характеру, які зміцнюють дітей і готують їх до дорослого життя. Батьки можуть навчати послуху багатьма способами, і одним із найкращих є швидкий Час дій.

Як часто ви казали своїй дитині застелити за собою ліжко, а тоді мусили повторювати знову і знову, перш ніж вона поворухнеться? Або казали позбирати іграшки, а за десять хвилин знову знаходили їх розкиданими повсюди? Скільки часу треба вашій дитині-підлітку, щоби покласти слухавку чи підстригти газон?
Вельми легко звикнути до способів, які ви застосовуєте в спілкуванні з дітьми, навіть тоді, коли саме вони спричиняються до проблем. Часто годі сподіватися на позитивні зрушення в дитячому послуху, не скоригувавши власної поведінки.

Крок 1. Визначте знаки, які повідомляють ваших дітей, що пора слухатися
Спосіб взаємодії з дитиною часто такий самий важливий, як і те, що ви кажете. Можна поміняти пелюшку лагідно або суворо. Можна покласти дитину спати, наче це повсякденність, або зі сповненою любови турботою. Коли підлітку час виносити сміття, ви можете попросити лагідно або строго. І різниця полягає не лише в словах. Ваші дії та інтонація голосу також говорять багато про що.

Ці знаки повідомляють ваших дітей про Час дій – про той момент, коли ви перестаєте говорити і починаєте діяти, про час, коли діти знають, що ваші слова матимуть наслідки. Я завжди маю на увазі те, що кажу, можете подумати ви. Але діти відчувають різницю між першим разом, коли ви це кажете, і останнім – коли ви почнете протидіяти їхньому непослуху. Швидкий Час дій дає вам змогу діяти після першої вказівки, привчаючи дітей до розуміння, що коли ви кажете щось, то справді маєте це на увазі. Звідки вони знають? Ви даєте їм вербальні й невербальні підказки, які демонструють, що ви насправді думаєте і маєте на увазі.
Можливо, ви встаєте з крісла і прямуєте до кухні, де у вас лежить той особливий інструмент. Можливо, ваш голос стає вищим або гучнішим, або ви називаєте дитину на друге її ім’я.
Якщо ви не знаєте, що саме підказує вашим дітям, коли настав час слухатися, запитайте їх. «Я зауважив, – могли би ви сказати, – що мушу повторювати кілька разів, перед тим як ти відгукнешся і почнеш робити те, що я тебе прошу. Як ти знаєш, що жарти закінчилися?» Просто дивовижно, наскільки здогадливими є діти.
Один тато сказав: «Тепер я знаю, що мій Час дій був пов’язаний із силою мого голосу. Якимось чином мої діти довідалися, що коли мій голос гучнішає, то їм варто поспішати. Я навіть цього не усвідомлював, поки не почав стежити, коли мої діти реагують насправді. Я почав експериментувати і переконався, що коли збільшую силу голосу з першого разу, вони слухаються. Я був просто приголомшений. Я не певен, чи хочу, щоби сила мого голосу слугувала сигналом, але тепер розумію те, що мої діти знали завжди: я підказую їм, коли вони мають знати, що далі не жарти».
Важливо зрозуміти, що Час дій допомагає дітям зрозуміти, коли потрібно слухатися, і вони знають, що доти слухатися не повинні. Ба більше, кожна людина, яка дисциплінує дітей, має різний Час дій. Наприклад, у класі правила дещо інші, ніж на ігровому майданчику чи вдома. Саме тому, коли каже тато, дитина може відразу братися до діла, а коли каже мама, то та сама дитина реагує не надто хутко. Діти часто користаються тим, що їхні няньки діють аж надто поволі.
Поміркуйте, як було у вашій сім’ї, коли ви виростали. Якими знаками батько чи матір повідомляли вас, що варто послухатися? «Вона називали мене на повне ім’я». «Мій тато підступав до мене». «Мама просто дивилася на мене тим поглядом, і я знав, що маю це зробити». Це саме ті різновиди знаків, про які йдеться.

Як виглядає спілкування у вашій сім’ї? Якби ви могли дослідити схеми взаємодії, які виробили ви і ваші діти, то що ви побачили би?

Крок 2. Позбудьтеся негативних натяків
У багатьох батьків гнів обумовлює Час дій. Тато або мама сердиться, і діти приходять до розуму. Підвищений голос або сердитий погляд повідомляє, що наслідки не забаряться. Однак гнів може виявитися деструктивним почуттям, що завдає стосункам більше лиха, ніж користи. Шкідливі наслідки нівелюють будь-які переваги. Можливо, ви зможете негайно домогтися послуху, кричачи на дітей, однак втратите через це близькість у сім’ї.
Інколи матір каже нам: «Ви не розумієте дітей. Вони не слухатимуться, поки я не розсерджуся». Ми знаємо, що це правда, але діти реагують так, тому що вона привчила їх до цього. Діти чекають на її гнів, перед тим як відреагувати.
Дозволити гніву мотивувати ваш Час дій – це короткотермінове рішення. Воно немовби каже: «Я хочу вирішити проблему тепер, але мені байдуже, як це вплине на стосунки». Але так чинити зовсім нерозумно. Потрібні свідомі зусилля, щоби замінити гнів на продуктивніші натяки, однак тоді ви досягнете кращих результатів, ваші діти будуть щасливіші, і ви збережете свої стосунки.
Однак із гніву може бути й користь. Якщо дитячий непослух спонукає вас до гніву, ми пропонуємо використовувати це як свідчення того, що ваш Час дій не досить швидкий. Через вашу недбалість ситуація зайшла аж надто далеко, і гнів кінець кінцем спонукав вас до дій. Наступного разу, коли ви розсердитеся на дитину, відступіть крок назад і запитайте себе: «Чи це не один із тих випадків, коли я мав би діяти швидше?» Гнів допоможе вам виявити проблему, але не здатен розв’язати її.
Усвідомивши, що гнівлива реакція вам більше не потрібна, ви можете вибрати нові мотиваційні натяки. Подумайте про наслідки, які могли би забезпечити мотивацію і не потребують осуду чи підвищеного голосу. Ви можете сказати п’ятирічній дитині: «Я вже сказав тобі один раз одягнути піжаму. Якщо ти не послухаєшся, то я підніму тебе й одягну сама». Або сказати десятирічному Джиммі: «Якщо ти не прийдеш зараз, то підеш нині спати на пів години раніше».

Крок 3. Поясніть свій новий Час дій дітям
Далі потрібно пояснити свій новий план дітям. Ви не хотіли би дивувати й спантеличувати їх; потрібно їх навчати. Час дій визначає правила гри для тата-мами й дитини. Якщо ви спробуєте змінити Час дій без пояснення, ваші діти можуть почуватися покривдженими й ображеними. Хоча раніше ви про це не говорили, ваші діти саме від вас навчилися поводитися так, як вони поводяться. Якщо ви хочете змінити правила, поговоріть з дітьми про те, що ви робите. Вони навчаться реагувати на ваш Час дій, а також на Час дій інших людей.
Одна самотня мама мала розмову зі своїми двома синами, віком дев’ять та одинадцять років. «Хлопці, – сказала вона, – у наших з вами взаєминах потрібно дещо змінити. Гадаю, я привчила вас поволі відгукуватися на мої вказівки. Віднині я буду вас просити лише один раз. Якщо ви не послухаєтеся, то на вас чекатимуть певні наслідки. Можливо, наші взаємини нелегко буде змінити, однак дуже важливо, щоб ви виробили таку важливу рису характеру, як послух».
Вам належить зробити те саме, що зробила Марлен, коли пояснила Денні свій новий Час дій. Якщо ви одружені, це потрібно зробити і вам, і вашій коханій людині. Якщо мама докладає зусиль, щоби навчити дітей слухатися, це мало вплине на їхній послух перед татом. Він мусить також потрудитися, розповівши дітям про ознаки свого Часу дій і реакцію, на яку очікує.

Крок 4. Навчіться реагувати на непослух скоріше
Швидкий Час дій означає, що ви даєте вказівку і згодом дієте – негайно або інколи після попередження. Не допускайте, щоби після вказівки лунало попередження, попередження, попередження, попередження, попередження, попередження і потім вибух гніву. Дітям знайомі такі моделі стосунків. Це наче гра, і вони обізнані з нею краще, ніж ми.
А тому, коли ви почнете прискорювати свій Час дій, не давайте вказівок, за десять хвилин до їди. Дитину можна попередити, що вечеря буде за кілька хвилин, однак не кажіть мити руки, поки дійсно не настане час робити це.
Навчіться реагувати на непослух швидше, використовуючи натяки, які свідчать, що ви зараз візьметеся до дій. Це вимагатиме від вас деякої розважливости та самодисципліни, однак робота, яку ви виконаєте, буде варта того. Якщо ви хочете, щоби ваші діти були дисципліновані і відгукувалися на ваші вказівки відразу, вам потрібна самодисципліна і прискорення вашого Часу дій.
Ця порада особливо корисна для самотніх батьків. Ми знаємо, що самотні батьки мають зазвичай ще менше часу й енергії на повторення наказів і на намагання змусити своїх дітей слухатися. Деякі батьки вже такі втомлені наприкінці дня, що вони просто потрапляють у пастку непослідовности. На жаль, діти тоді вчаться, що їм не треба слухати маминих чи татових слів і просто нехтують настановами.
Один тато кілька разів просив свою дванадцятирічну дочку Деніз вийти з кімнати і прибрати внутрішній дворик. Він підвищував голос і прохав кілька разів, але вона далі дивилася телевізор і, не відриваючи очей від екрану, повторювала: «Одну хвилину» і «Я вже йду».
Врешті-решт він зайшов до її кімнати і вимкнув телевізор.
«Так нечесно», – сердито закричала Деніз.
«Чому нечесно? Я просив тебе шість разів».
Вона подивилася на нього: «Добре, але як мені знати, що ти дійсно хочеш це сказати?»
Діти рідко бувають настільки чесні, але саме це і відбувається в їхніх головах. Вони просто міркують: гадаю, тато хоче, щоби я невдовзі зійшла вниз. Я знаю, тому що він вже повторив це кілька разів. І тепер мені треба пильнувати, щоби не прогаяти того моменту, коли він дійсно матиме це на увазі.
Аби швидко реагувати на непослух, потрібно практикуватися – вам і дитині. Практикуватися важливо. Давайте дітям чимало нагод слухатися, коли вони привчатимуться до нового Часу дій. Практикуйтеся в тому місці і в той час, коли зможете опрацювати цей процес. Під час семінарів ми часто ставимо «питання про гастроном». Воно звучить приблизно так: «Що потрібно робити, коли дитина погано поводиться в гастрономі?» Належне використання Часу дій – це навичка, яка потребує практики, однак найкраще практикуватися там, де все перебуває під контролем. Гастроном – це не те місце, де варто практикуватися. Це останній іспит. Коли ви добре потренуєтеся в парку та вдома, ваші діти належно реагуватимуть і в таких непростих місцях. Дитина повинна побачити, які зміни відбулися, і що вони насправді тривкі.

Крок 5. Користуйтеся своїм Часом дій регулярно і послідовно
Інколи діти випробовуватимуть ваш Час дій, переконуючись, чи він іще діє. Не розчаровуйте їх. Усталені межі гарантують безпеку. Подеколи буває, що діти швидко слухаються вдома, але не слухаються на людях. Вони деколи вірять, що правила гри перестають діяти за межами оселі. Вони спостережливі і добре знають, що їхні батьки з тієї чи іншої причини не вживатимуть негайних заходів. При людях батьки звертаються до них ласкавим, а не твердим голосом, як удома, або попереджають кілька разів, замість того щоб відразу взятися до дисципліни.
Нехай факт перебування в публічному місці не перешкоджає вам суворо додержуватися Часу дій. Забудьте про свої справи і навчайте послуху. Можливо, буде неприємно чи навіть трішки ніяково, однак вам і вашим дітям важливо знати, як поводитися в будь-якому середовищі.
Телефон також може вказувати дитині, що правила гри тимчасово зупинено. Одна мама сказала: «Коли я розмовляю по телефону, мої діти чубляться або дуріють. Син починає скаржитися і нити, хоча зазвичай ніколи цього не робить». Дивовижно, які розумні наші діти. Вони знають, що батьки, коли розмовляють по телефону, відреагують набагато пізніше. Це чудова нагода випробувати межі батьківського впливу й подивитися, що зробить мама і тато.
У такі моменти рішення, звісно, полягає в тому, щоби діти знали: навчати послуху важливіше, ніж добре виглядати перед людьми, і цінніше, ніж закінчити телефонну розмову. Поки ваші діти не навчаться послуху, будьте готові відкласти свої справи і переконати їх, що ваш Час дій ніяк не залежить від обставин. Якщо послух важливий вам, він буде важливий і вашим дітям. А тому, використовуючи Час дій, будьте послідовні у своїх взаєминах із ними. Так, це важка праця, однак в підсумку ваша сім’я пожне щедрі плоди.

Крок 6. Не шкодуйте заслуженої похвали

Працюючи над Часом дій, пам’ятайте також, що позитивне заохочення також діє ефективно. Негайна похвала за добре виконану працю чудово мотивує. Добре хваліть дитину, яка швидко слухається. Вкрай важливо помічати правильні вчинки. Ви не тільки прагнете заохотити добру поведінку, а й сприяєте розвиткові характеру. Використовуйте фрази на взір: «Ти стаєш дуже слухняним» і «Мені подобається, як ти вчишся слухатися». Похвала має неабиякий вплив на формування добрих звичок.
У деяких сім’ях діти привчаються, що треба довго зволікати з послухом, бо тоді мама чи тато підсолодять угоду якимось дарунком. Повторивши настанову кілька разів, мама може сказати: «Якщо ти швидко сядеш в авто, ми виберемо музику, яку ти слухаєш». Або: «Якщо ти вже підеш вечеряти, то потім зможеш подивитися фільм». Або: «Якщо ми підемо з парку вже зараз, то купимо собі морозива». Навіщо дітям слухатися першого разу, якщо вони знають, що зволікання принесе їм якусь винагороду?

Немає нічого лихого в тому, коли діти зволікають з виконанням ваших вказівок, очікуючи певних переваг, але якщо це єдиний спосіб, яким можете мотивувати дітей діяти, то ви не навчаєте їх послуху. Ви просто заохочуєте їхній егоїзм, обіцяючи ще одну перевагу, якщо вони виконають те, чого ви хочете від них.


Застосування Часу дій у конкретних ситуаціях



Підлітки

Концепція Часу дій важлива також і для підлітків. Коли діти дорослішають, дисципліна змінюється. Підлітки перебувають на стадії, коли обирають цінності та застосовують їх у житті. З цієї причини вони часто потребують більше діялогів і менше вимог. Чи значить це, що прискорений Час дій потрібен лише малим дітям? Ні. Швидкий Час дій стане в пригоді підліткові, який не може дотримати слова, лінивий чи безвідповідальний.
Прискорений Час дій – це один зі способів засвоїти важкі уроки життя, що виховують характер у підлітковому віці. Наприклад, якщо ваша дочка нехтує своїми обов’язками або неласкава в спілкуванні з іншими членами сім’ї, їй потрібно пережити наслідки своїх дій. Кінець кінцем, керівник не терпітиме грубости й неповаги. Якщо ми готуємо дітей до життя, то чому маємо в себе вдома терпіти? Швидкий Час дій допомагає підліткам дорослішати швидше і позбуватися слабостей, які перешкоджатимуть успіхові.

Розділені сім’ї
Самотніх батьків часто непокоїть те, що інший із колишнього подружжя має інакші вимоги до дисципліни. «Мій син їде на вихідні, а коли повертається, то очунює лише за кілька днів». (По суті, це не лише проблема самотніх батьків. Інколи батьки у звичайних сім’ях кажуть те саме: «Ми добре ладнаємо з дочкою протягом дня, але коли додому повертається тато, з нею невідь-що робиться»). Чимало факторів призводить до цієї дилеми, і швидкий Час дій може посприяти її вирішенню. Позаяк діти вчаться відзиватися до кожного дорослого, ви можете незалежно вибудовувати здорові стосунки зі своїми дітьми.
Ідеально, коли тато і мама дисциплінують своїх дітей подібним способом. Але коли це неможливо, додаткові зусилля, які ви докладете, формуючи правильні моделі стосунків, будуть марними. Однак у цих ситуаціях особливо корисно пояснювати, чому ви реагуєте так, а не інакше. Стикнувшись зі звинуваченнями в підступі чи суворості, ви можете сказати: «Я додержуюся таких принципів у стосунках з тобою, тому що знаю, що так ти станеш успішним у житті. Я прагну навчити тебе слухатися, бо, навчившись послуху, ти засвоїш чимало інших навичок, які допоможуть тобі стати успішною людиною. Я дисципліную тебе не лише тому, щоби ти не нервував мене або виконав роботу, як належить, – я дисципліную тебе, щоби ти виробив характер, якого потребуватимеш у дорослому віці».

Як допомогти дітям слухатися інших


Після того як діти навчаться слухатися вас, знайдіть час, щоби навчити їх слухатися інших. Ваші настанови ясно свідчать, що ви не жартуєте, і ваші діти це знають. Як не прикро, інші дорослі не завжди знають, як давати настанови. Наприклад, намагаючись бути добрими й ласкавими, вони можуть давати настанови, які діти сприйматимуть як поради. Одна мама сказала: «Учителька недільної школи поскаржилася мені, що мій син не слухається, коли настає час прибирати чи шикуватися. Наступного тижня я стояла коло дверей, стежачи за ними, і зрозуміла, чому так є. Учителька казала: “Джеррі, ти міг би зараз прибрати?” Або: “Джеррі, чи міг би ти стати в ряд біля дверей, будь ласка?” Я усвідомила, що Джеррі розглядає це як вибір, а не настанову».
У цьому випадку мама пояснила Джеррі побачене. «Джеррі, пані Мейтерз каже, нібито ти не слухаєшся її в недільній школі. Я помітила, що вона трохи інакше вказує тобі, що належить робити. Але я хочу, щоби ти робив ось що. Коли пані Мейтерз спитає: “Чи не хотів би ти стати в коло?” ти маєш чути ось це: “Джеррі, ставай у коло негайно”. Ти мусиш навчитися слухатися місіс Мейтерз, хоча вона дає тобі настанови інакше, ніж я».
Мама могла би спробувати вплинути на пані Мейтерз, однак їй трапилася чудова нагода навчити Джеррі більшого. Він повинен зрозуміти, що різні люди чинять по-різному, він повинен навчитися розпізнавати вказівку, навіть якщо вона криється за питанням, пропозицією чи судженням. Коли ви попрацюєте над прискоренням Часу дій у своїй оселі, ваші діти зможуть використати здобуті знання і в інших місцях.

Це робити варто!
Вчитися послуху – один із обов’язків дитини. Навчати послуху – це ваша батьківська робота. Вона потребує часу й зусиль, однак ця жертва не буде даремна. Працюючи над прискоренням свого Часу дій, ви вбачатимете в актах непослуху чудову нагоду навчити своїх дітей самодисципліни й уваги до старших. Навчати послуху важливо, і прискорення Часу дій – це чудовий початок.

Ось короткі підсумки того, що ми дізналися про Час дій:


Час дій навчає дітей, що вони мають слухатися.
Час дій буває різний у кожного вихователя.
Діти вчаться відгукуватися на Час дій кожної людини.
Послідовно додержуватися Часу дій – це важка робота, але вона відплатиться сторицею.
Щоби виробити ефективний Час дій, знадобиться шість кроків:

З’ясуйте, які знаки ви використовуєте, даючи дітям знати, що пора вже слухатися.
Позбудьтеся негативних знаків.
Поясніть дітям свій новий Час дій.
Вчіться реагувати на непослух швидше.
Застосовуйте свій Час дій регулярно і послідовно.
Не шкодуйте заслуженої похвали.

Більше 45 000 дітей, 5 000 дорослих, 125 країн-учасниць, 10 днів нових вражень, знайомств, мотивації, спорту і знань. У Західній Вірджинії (США) завершилося 24-те Всесвітнє Скаутське Джемборі – традиційний скаутський з’їзд в таборових умовах. Захід проходить раз на чотири роки за ініціативи Всесвітньої організації Скаутського руху. 

Головна тема 2019 року – «Відкрий новий світ». Діти вже встигли попірнати з аквалангом, зануритись із головою у віртуальну реальність, помандрувати і відвідати нові місця. Втім, попереду на них чекає ще тиждень не менш насиченої програми. Така всесвітня зустріч скаутів має на меті міжкультурну взаємодію, розвиток діалогу між активною молоддю із різних країн, які керуються скаутськими принципами і цінностями, що роблять наш світ кращим.

Неформальні підходи до освіти, створення цікавого молодіжного простору, залучення юнаків та дівчат до активного суспільного життя – це ті напрямки роботи скаутського руху на Світовому Джемборі

Вперше цей захід організовували три країни: Мексика, США та Канада, тож Джемборі було дуже цікавим, яскравим, наповненим різноманітними активностями з використанням найсучасніших технологій.

Переконана, що кожному із вас доводилося чути скарги від ваших знайомих, про те, що їхні чоловіки не розвиваються у своїй вірі, не ведуть духовне життя на тому рівні, який би відповідав вимогам дружин, недостатньо моляться.

Жінки, не змушуйте чоловіків молитися!

Також переконана, що й серед нас є невтомні місіонерки, які приводять своїх чоловіків на чергові реколекції, семінари та молитовні зібрання, сподіваючись духовно їх пробудити. Та часто це дає протилежним ефект. Бо, як знаєте, примус не допомагає пізнавати щось нове.

Найперше про що варто пам’ятати: шлюб не має бути спрямований на управління духовним розвитком іншого. Так, це дійсно спільна дорога, на якій супроводжуємо. Та якщо ми не приймемо іншість один одного — як те, що хтось любить пити каву, а хтось — чай, то немає сенсу намагатися говорити про духовність. Бо тоді точно нашкодимо один одному, намагаючись трансформувати свої звички та способи жити вірою на свою другу половинку. Також варто пам’ятати, що ця сфера, настільки особиста, що, зачепивши один одного своїми коментарями та судженнями, ми не зможемо повернутися до цієї розмови знову.

Духовність різна для чоловіків і жінок

Друга думка полягає в тому, що духовність має стать: чоловічу і жіночу. Для жінок це більше пов’язано з емоційним досвідом і потребою переживати ці відносини постійно. Для чоловіків, яким складно визнати свої почуття або виразити їх, віра — це дуже приватна сфера. Крім того, вони сприймають більшість завдань як діалог, у якому приймають основні рішення або шукають конкретні відповіді.

Чоловік, зранений первородним гріхом, прагне до незалежності. Жінка — до стосунків, при чому проблема полягає в тому, що у відносинах вона шукає підтвердження своєї ідентичності :

„А жінці сказав:“Помножу вельми болі твої і твою вагітність, в болях будеш народжувати дітей. І тягти буде тебе до твого чоловіка, а він буде панувати над тобою“ (Буття 3: 16).

Для жінки, яка має взаємини з Богом, з’являється повідомлення: „Ти — кохана“, що звільняє її від необхідності постійно шукати докази від свого чоловіка. Чоловік у відносинах із Богом відкриває для себе свободу, яка парадоксально випливає із залежності, і витягує його з болю самодостатності і необхідності постійно самостверджуватися.

Молитва чоловіка

Оскільки дороги віри у чоловіків і жінок настільки різні — навіть не дивлячись на зовнішні форми живої віри та молитви — те, що відбувається в серці кожного —глибоко особисте й індивідуальне. Так, він не повинен бути таким, як ти.

І нарешті третя думка. Замість того, щоб ганьбити чоловіка чи приганяти його молитві — сядьте ввечері з Біблією або розарієм. Нехай твоє стишення посеред життєвої бурі принесе мир до вашого дому. А потім нехай цей молитовний спокій виражається добром словом і спокоєм, коли у вашому сімейному житті з’являються проблеми.

Така поведінка продемонструє вашому чоловікові, що молитва збагачує, а віра приносить щось важливе у ваше життя. І це стане сильнішим і важливішим свідченням, аніж листівки про реколекції чи молитовні зібрання.

І якщо він все ще хоче зустріти Бога в гаражі над відкритою кришкою авто — не втручайтеся. Це сформує у вашій сім’ї чудовий простір взаємної поваги і свободи. Бог знає всі перешкоди та рани, які стоять перед вірою вашого чоловіка. Замість того, щоб казати йому про те, що думаєте щодо його слабкої віри (хоча в цьому не можете бути впевнені), можете заохочувати і надихати його, зауважуючи все добре, що цей чоловік приносить у ваше життя. Розкажіть про це дітям, покажіть, який їх батько чудовий. Саме так ви покажете свою віру на практиці.

Переклад Наталії ПАВЛИШИН

Ми всі сподіваємося, що діти — це «наші» діти, а отже, вони нам простять що завгодно, бо вони діти, а ми батьки, нас треба поважати, слухатися, а на наші помилки вони не повинні реагувати. Практика показує, що це далеко не так, а помилки батьків на дітях сильно даються взнаки. Дитина може не усвідомлювати, що вона глибоко ображена, але це не означає, що вона не несе завданих їй ран.

Отже, як не можна поводитися з дітьми, і що їм може не сподобатися, — добірка від сайту Наша мама.  

Крик. По суті, кричати на дитину — це розписуватися у власній безпорадності. Батьки, які підвищують голос на дитину, сприймаються нею як не впевнені у собі, позбавлені терпеливості. І дитині стає страшно. А ще крик вибудовує в дітях демонстративний характер: вони звикають до емоційних реакцій. Отож — вчіться стримуватися.

Глузування. Ніколи, ні за яких обставин не висміюйте своїх дітей! Запам’ятайте це як аксіому. Тим більше при чужих людях. Незначну деталь, яка вам здається жартом, дитина може сприйняти як навмисне завдану образу.

Відсутність підтримки. Завжди підтримуйте своїх дітей, мотивуйте їх. Навіть проста фраза: «Я вірю, тобі все вдасться» часом може допомогти дитині перевернути гори на шляху до результату.

Порівняння з іншими дітьми. Це те, що дуже тисне на дитячу психіку, підриваючи її. Наводячи когось у приклад дитині, ми змушуємо її думати, ніби вона гірша. Ми гадаємо, що таким чином стимулюємо дітей ставати кращими, а насправді відбувається все з точністю до навпаки. І зрештою такі діти виростають невпевненими, не зможуть досягти успіху. 

Контроль в особистому житті. Батькам складно приймати дорослішання своєї дитини. Вчорашній малюк говорить про симпатії, закохується… Спочатку це мило; потім починають виникати побоювання, а слідом — бажання знати все про особисте життя дитини. А підлітків це бісить. Якщо дитина не ділиться з вами переживаннями — можливо, ви самі винні, набридаючи своїми розпитуваннями?

Високі вимоги. Батькам хочеться, щоб їхня дитина була найкращою. Завжди і в усьому. Амбіції батьків, постійний тиск можуть призвести до того, що з сина або дочки виросте людина, якій всі мають підкорятися, або дитина почне бунтувати.

Ігнорування. Це те, що може призвести до втрати зв’язку між батьками та дітьми. Дитина, яка не відчуває підтримки від мами і тата, починає шукати її поза домом. Закінчується це зазвичай сумно: стаючи дорослими, діти майже не спілкуються з батьками.   

 

Літо не тільки період канікул і відпочинку ай змагань, мандрівок, знайомств і пригод. Саме так пройшов табір «Великі лови» у Сколе з 20 по 23 червня. Не зважаючи на похмуру погоду, вовченята як дорослі вовки, з’їхалися в Сколе, щоб прийняти участь в таборі.

Серед гір і туману, які парували, лунали окрики сміх і радість дітей. На таборі зграї були поділені на групи, які мали свої назви, окрики і лідерів. Було чотири групи, які носили назви «Славні леви», «Чорні вовки», «Чорна пантера» і «Вовченята»

В них на шляху були нові знайомства, нові перешкоди, які вони долали разом, було дуже приємно дивитися, - як вони підтримували не тільки своїх з групи, але своїх суперників-конкурентів, що приємно дивувало і вражало: як може переплітатися здорова конкуренція зі справжньою дружбою.

А вечірні ватри це геть інша історія яка давала ізюминку табору, сценки ставали кращими креативнішими а радість і сміх дітей не забутніми. Багато приємних моментів відбулися на цьому таборі, - і гра в футбол з акелами, і змагання, і співи під дощем, і ця історія буде жити в наших серцях.

Це не кінець історії, а початок нової, - яка будується ще з дитинства.

Дякуємо усім за спільну пригоду та нові знайомства та бомбезний досвід життя в природі.

Чуваймо!

З усіх сил!!!

Намісник вовченят - Петро Дітчук

Батьки витрачають масу сил і енергії на те, щоб дати своїм дітям все найкраще. На жаль, надмірна любов і турбота про дітей часто заважають розвинути в них такі якості, як самостійність, відповідальність та лідерство.

Цю проблему детально вивчив Тім Елмор, фахівець з лідерства та автор численних бестселерів про виховання. Він виявив типові помилки батьків, які заважають дітям досягти успіху в дорослому житті.

Ми рекомендуємо всім теперішнім і майбутнім батькам ознайомитися зі статтею Елмора, щоб не робити подібних помилок.

1. Ми не дозволяємо дітям відчувати ризик

Ми живемо в світі, в якому загрози оточують нас на кожному кроці. Розуміючи це, ми робимо все, щоб захистити наших дітей. Але психологи з Європи впевнені: якщо дитина не грається на вулиці, якщо їй жодного разу не довелося впасти і обдерти коліно, то в дорослому житті вона часто страждає від різноманітних фобій і комплексів.

Дітям потрібно кілька разів впасти, щоб зрозуміти, що в цьому немає нічого страшного. Підлітку треба посваритися і пережити гіркоту втрати першого кохання, щоб стати емоційно зрілим – без цього неможливі тривалі стосунки. Якщо батьки виключають всі ризики з життя дітей, є висока ймовірність того, що дитина в майбутньому стане зарозумілою, пихатою і з низькою самооцінкою.

2. Ми кидаємося на допомогу надто швидко

Сучасне покоління молоді не розвиває в собі безліч вмінь, які ще 30 років тому були властиві кожній дитині. Ми прагнемо в усьому «допомогти» дитині і оточуємо надмірною турботою, в результаті чого позбавляємо її необхідності самій вирішувати проблеми і шукати вихід зі складних ситуацій.

Рано чи пізно дитина звикає до того, що хтось «прийде на допомогу». У реальному світі такого не буде, тому дитина виявиться непристосованою до дорослого життя.

3. Ми захоплюємося ними занадто легко

Питанням про підвищення самооцінки дітей в школі задалися в 1980-і роки. На більшості змагань почало діяти правило «кожен – переможець», «медаль – кожному учаснику». Такий підхід дозволяє дитині відчувати себе особливою, але дослідження показують, що у цього методу є непередбачені наслідки.

Згодом дитина починає помічати, що мама і тато – єдині, хто вважає, що вона чудова, в той час як ніхто інший навіть не згадує про це. Діти починають сумніватися в точці зору своїх батьків. Їм, звичайно, приємно, що їх хвалять, але вони розуміють, що ніякої їхньої заслуги в цьому немає. І якщо ми захоплюємося ними занадто легко, діти починають шахраювати, перебільшувати і обманювати, щоб уникати складних ситуацій. А коли виростають, то не здатні протистояти негараздам та справлятися з ними.

4. Ми дозволяємо почуттю провини стати на шляху успіху

Ваша дитина не повинна любити вас кожну хвилину. Дитина зможе оговтатися від розчарування, але вона навряд чи оговтається від розбещеності. Не бійтеся говорити дітям «ні» і «не зараз» і дозвольте їм боротися за те, що вони дійсно цінують.

Часто ми даємо дітям те, що вони просять в якості заохочення. А якщо в сім’ї кілька дітей, то ми вважаємо несправедливим обділяти інших. Таким чином за заслуги однієї дитини заохочуються всі – так діти звикають до незаслужених винагород. У житті такого не буде. А якщо відносини в родині будуються тільки на матеріальній винагороді, діти не будуть відчувати ні внутрішньої мотивації, ні любові.

5. Ми не ділимося власними помилками з минулого

Настане день, і підліток захоче «розправити крила» і набратися власного досвіду. Як дорослі, ми повинні дозволити їм зробити це, але це не означає, що ми не можемо допомогти їм трохи розібратися в життєвих реаліях.

Поділіться з ними помилками, які ви зробили в їхньому віці, але не зловживайте моралями – такий урок відразу ж буде відкинутий підлітком. Діти повинні бути готові до зустрічі з реальністю і повинні навчитися відповідати за наслідки своїх рішень. Поділіться, що ви відчували в схожих ситуаціях, як їх вирішили і що засвоїли з них.

6. Ми помилково вважаємо, що інтелект або обдарованість – це зрілість

Інтелект часто сприймається як рівень зрілості дитини, в результаті чого батьки вважають, що розумна дитина готова до зустрічі з реальним світом. Але це, на жаль, не так.

Тільки тому, що дитина обдарована в одній сфері, не означає, що вона легко впорається з усіма. Немає ніякого чарівного «віку відповідальності» або точного моменту, коли дитині час давати певний рівень свободи. Але є перевірене правило – спостерігайте за іншими дітьми того ж віку. І якщо ви помічаєте, що вони вже більш вільні у своєму виборі і більш самостійні, ймовірно, ви самі стримуєте рівень незалежності своєї дитини.

7. Ми самі не робимо того, чому вчимо дітей

Відповідальність кожного з батьків – допомогти створити модель життя для дитини. Життя, в якому вона буде грати головну роль і буде брати відповідальність за свої слова і дії. Дивлячись правді в очі, для початку потрібно бути таким самому. Тому що дитина буде вчитися не на ваших словах, а на ваших вчинках. Англійське прислів’я говорить: «Не виховуй дітей, вони все одно будуть схожі на тебе. Виховуй себе».

1) Пошана до чоловіка. Багато жінок хочуть бути першими в сім'ї, проте Богом закладена інша ієрархія. Основна відповідальність за сім'ю покладена на мужа. Тому дружина повинна поважати його думку і прислухатися до неї. Але і чоловік повинен дбати за родину, у любові зміцнюючи її кордони.

2) У житті потрібно вчитися поступатися один одному, адже хто уступає, той більше набуває. Уміння знайти в собі помилку при конфлікті в сім'ї — це безпрограшний варіант.

 

3) Доброта. Уміння дякувати за те добро, що роблять тобі твої близькі люди: спочатку мама, бабуся, інші родичі, а потім — твій чоловік або дружина. Потрібно зрозуміти, що любов — це не борг, а жертва.

4) Довготерпіння. І на це потрібно налаштуватися заздалегідь, якщо хочете, щоб в сім'ї були мир і щастя. Готового супруга не буває, такими стають в процесі спільного життя.

 

5) Довіра та вірність. Ці дві характеристики надзвичайно важливі у сім'ї. Саме на них будуються відносини та єдність у любові чоловіка та дружини.

6) Вміти слухати одне одного. Будь-який конфлікт тягне за собою ряд випливаючих наслідків. Доволі часто першопричиною стає банальне невміння слухати одне одного. Цьому потрібно вчитися разом.

 

Цьогоріч гарячий сезон скаутських таборів та епіцентр подій триває у США - 24-те Світове Джемборі у штаті Вірджинія. Яке зібрало понад 43 тисячі дітей-скаутів з усього світу. Та понад 12 тисяч провідників і волонтерів. Джемборі - таборування, яке започаткував засновник скаутингу світу, - лорд Бейден Пауелл. Відбувається один раз в 10-ть чи 5-років. Нашу організацію представляють наша діаспора - 2 делегати. Хлопці вихованці куреня св. Йосафата із Львова з гуртка "Ягуар" (скаутували 2001-06 рр.) 

Світове Джемборі триває повним ходом. йде до завершення. є час на молитву та майстер-класи. А їх понад 58. Від метання та стрільби з лука. Та різні навчальні техніки, - аерозйомка, повітряні кулі, в'язання плотів, скелелазання та альпінізм.

Конкурс національного танцю. Дійства представляє кожна країна. Традиційно лідирують бразилійці

Джемборі: триває спортивна олімпіада - смуга перешкод на довгу дистанцію в європейському секторі. Першенство у цій номінації здобула Мальта

 

На Джемборі тривають вечірні ватри - на головній сцені кожен день виступають різні країни. Представляють театралізовані дійства

День Рафтингу та сплаву з перешкодами. Триває світове Джемборі у штаті Вірджинія.

День альпінізму: досвідчені та альпіністи новачки мають дві смуги - аби спробувати свої фізичні та професійні здібності у цій майстерності. Кожен сектор має свою особливість. Робототехніка. Нанотехнології. Театр. Смуга перешкод. Лісовий шлях. Все це на світовому Джемборі у США

На Всесвітньому З'їзді-саміті скаутів у Штаті Вірджинія триває конкурс індивідуального, командного, масового танців. Поки лідирує Індія у командному та синхронному виконанні

Музичний фестиваль - оркестри різних країн виступають на сцені. Кожна країна з різних континентів представляє свою програму в рамках 20 хвилин на світовому на світовому Джемборі у США

Приготування солодких млинців, піцци, - сектор А двіжує. Все це на час та оцінку журі.

Спеціально для ГО "Скаутство Європи в Україні" та сайту fse.in.ua - Андрій Каплинський 

Церемонія відкриття:

 

 

 

 

«І коли сім разів на день він згрішить проти тебе й сім разів повернеться до тебе та й скаже: «Каюсь», – прости йому»
(Лк. 17,4)

Під час подорожі літаком у розмові зі стюардесою я проговорився, що пишу книжку про подружжя. Я розповів їй, що в одному з розділів йтиметься про те, як чоловік може вразити свою дружину, навіть не підозрюючи цього. Я не встиг навіть оком змигнути, як мене оточили ще три стюардеси і, перебиваючи одна одну, почали розповідати про своїх колишніх чоловіків і їхнє вміння «ранити». Всі вони були дуже здивовані: адже сторонній чоловік розумів той біль, який їм завдавали їхні чоловіки своїми, здавалось би, невинними словами і вчинками.

У більшості подружніх пар, які звертаються до мене за консультацією, не минає і тижня, щоб чоловік не зробив чи не сказав (звичайно, не навмисно) чогось такого, що могло б вразити його дружину. Подані тут життєві випадки показують, як чоловіки іноді приголомшують своїх дружин, навіть не підозрюючи цього.

Але мені доводилося також спостерігати, як чоловіки змінюються і перестають завдавати болю своїм дружинам, якщо ті застосують подані нижче принципи.

Він часто критикує

Джим завжди знаходив привід, щоб покритикувати Сару

Сара саме вдягнула свій новий купальний костюм і збиралася йти на пляж. Це був перший день її відпустки. Але до кімнати увійшов Джим, він ущипнув її в бік і ніби між іншим сказав: «Ми повинні стежити, щоб не зловживати їжею під час цієї відпустки». Для Джима це було невинне зауваження, а для Сари ці слова означали: «Ти товста і неприваблива». Ця рана настільки глибока, що навіть сьогодні, коли минуло вже п’ять років і вони з Джимом розлучилися, вона почуває себе незатишно в купальнику (і це при тому, що Сара приваблива жінка з гарною фігурою).

Через кілька тижнів після цього випадку Сара вирішила відреагувати на зауваження чоловіка і приділити деяку увагу своїй фігурі. Вона вирішила зайнятись катанням на ковзанах. Коли вона розповіла про це Джимові, він саркастично запитав: «Ти що хочеш стати олімпійською чемпіонкою?» А для неї це означало: «Які лише дурниці не спадуть тобі на думку! Витрачати на це гроші – просто марнотратство!»

Джим покритикував дружину не лише за вагу, але й за намір зменшити її. Хоч він і не усвідомлював цього, але у всьому, що б не робила чи не говорила Сара, він бачив привід для критики. Він вважав, що за допомогою саркастичних зауважень змінить її. Але оскільки жінка від природи є м’якою і чутливою, то критика дуже рідко може бути стимулом для змін.

Зазвичай, вона лише розчаровує жінку і призводить до того, що жінка втрачає бажання подобатися своєму чоловікові. Розділи 10 і 12 показують, як ви можете відучити свого чоловіка від критики і заохотити його виявляти вам своє кохання і вдячність.

Він не цікавиться її словами і думками

Щоб звернути на себе увагу чоловіка, Сюзанна була змушена конкурувати з телевізійними програмами

Об 11 годині ночі Сюзанну розбудив телефонний дзвінок. У слухавці вона почула схлипування своєї матері, яка жила за тисячі кілометрів від неї.

«Що сталося, мамо?»

Мати відповіла: «Я мушу купити твоєму батькові новий телевізор».

Ці слова змусили Сюзанну остаточно прокинутися, і вона запитала: «Що ж сталося?»

«Я вже кілька тижнів докладаю всіх зусиль, щоб твій батько вислухав мене. Це триває відтоді, як я намагаюся пояснити йому, що у твоєї молодшої сестри виникли певні проблеми. Врешті-решт мені вже це набридло. Я взяла молоток і одним ударом розбила телевізор!» «Але ж, мамо, телевізор міг вибухнути!» «Я знаю, але мені було байдуже. Я лише хотіла, щоб твій батько вислухав мене. І знаєш, що він зробив?»

«Що ж?»

«Ти не повіриш. Він спокійно встав, пішов до спальні, увімкнув малий телевізор і продовжив дивитися ту ж саму передачу. Він просто знехтував мною».

Цей приклад може видатися перебільшенням, але саме брак уваги з боку чоловіка і вражає жінку. Коли жінка хоче завести з ним розмову, то в його мозку наче спрацьовує якийсь захисний механізм: «Ти мусиш почитати зараз газету, увімкнути телевізор або взятися за вирішення професійних справ». Неуважність чоловіка виявляється також у тому, що його погляд спрямований чомусь в іншому напрямку (наприклад, він розглядає пляму на столі) – він робить вигляд, що слухає дружину, а насправді його думки деінде.

Коли ж чоловік хоче поговорити з жінкою, він вимагає від неї абсолютної уваги і зосередженості на всіх дрібничках, наче ця розмова мусить назавжди залишитися в її пам’яті.

Неуважність чоловіка може глибоко поранити жінку, адже своєю поведінкою він дає їй зрозуміти, що її справи для нього незначні, другорядні.

Та не розчаровуйтеся. У восьмому розділі ви прочитаєте, як можна здобути його постійну, абсолютну увагу.

Він не бере участі в домашніх справах

Мік вважав, що єдиний його обов’язок – приносити додому гроші

Мік прокинувся в п’ятницю о 6.45. Почувши дитячі голоси, він помітив, що дружина не зачинила дверей до спальні.

«Я думав, що хоч іноді можу поспати до сьомої», – невдоволено сказав він. «Якщо ти не зачиняєш двері, то потурбуйся, щоб діти не шуміли і я міг трохи довше поспати!»

Йому навіть не спало на думку, що Беті вже годину на ногах: зібрала дітей до школи, приготувала їм сніданок і канапки на обід. А він ще посмів їй сказати, що незадоволений нею, бо вона не зачинила дверей і перервала його сон. «Чому він не встане і не допоможе мені? Чому мій сон має бути коротший за його? Чому я сама повинна піклуватися про дітей?» – думала вона.

Якби Мік наважився цього ранку ще й запитати, чому вона не приготувала йому гарячого сніданку, вона б, напевно, відповіла: «Якщо ти хочеш гарячий сніданок, то приготуй його сам!»

Як і багато інших чоловіків, Мік вважав, що його відповідальність за сім’ю закінчується за дверима офісу.

У Тома були такі самі переконання. Дженні, яка працювала стюардесою, поверталася після чотириденних польотів цілком виснаженою. Він «зустрічав» її, як завжди. Гора немитого посуду чотириденної давності, попільнички, з яких чотири дні не вичищували попіл, і повний безлад у цілому будинку, створюваний упродовж цих чотирьох днів. Коли вона увійшла до кімнати, чоловік дивився «Новини». Не відводячи погляду від екрана, він сказав: «Я радий, що ти знову вдома. Бо наша квартира вже нагадує сміттєзвалище».

Не думайте, що лише ваш чоловік не бере участі в домашніх справах. Можливо, ви навіть не наважуєтеся поговорити з ним про це, бо він може сприйняти це як ваші присікування. Тоді він ще й поспішить нагадати вам, як важко він працює, яка в нього стресова ситуація на роботі, і ви, мабуть, почнете вважати себе бездарою, яка сама не здатна дати лад домашнім справам.

13 розділ допоможе вам «перекласти» половину домашніх проблем на чоловіка. І це навіть не буде виглядати як присікування до нього.

Його справи для нього важливіші, ніж ваші потреби і бажання

Фред завжди був чимось заклопотаний, коли його потребувала дружина. Але він завжди знаходив час, щоб подивитися телевізор, почитати газету, зустрітися з друзями

Фред був знаним архітектором і часто зауважував своїй дружині, щоб вона йому не заважала, коли він працює над проектом. Але він без проблем знаходив час, щоб подивитися телевізор, зіграти партію в гольф чи піти з друзями до ресторану.

Навіть коли він не працював над проектами, він займався іншими справами, замість того, щоб проводити час разом зі своєю дружиною. Вона змушена була дійти висновку, що він ігнорує її, бо вона для нього не цікава.

Є щонайменше шість можливостей викликати інтерес у чоловіка до ваших потреб. Ви їх знайдете в сьомому розділі.

Він повчає замість того, щоб виявити розуміння і співчуття

Коли Сінді пошкодила новий автомобіль Марка, вона потребувала його розради, а не повчань

Сінді дуже старалася створити затишок в сім’ї. Коли вона після обіду ставила авто в гараж, то заїхала в стовп. Вона знала, що це роздратує Марка, тому коли він вийшов з дому, вона вся була у сльозах. Якби Марк був благородним лицарем, він би обійняв її і сказав: «Все добре, кохана. Я знаю, як ти почуваєшся. Заспокойся, я сам про все потурбуюся. Що я можу зробити, щоб підбадьорити тебе?»

Замість цього Марк одразу побіг розглядати вм’ятину, потім поглянув на Сінді і сказав: «Ти що, виграла свої права в лотерею? Давай я сам припаркую!» А згодом він довго і нудно пояснював їй, як треба було об’їхати стовп і правильно поставити машину в гараж.

Чоловіки завжди схильні повчати – незалежно, чи мова йде про дієту для схуднення, чи про ведення домашнього господарства. Як вам «спустити свого чоловіка з небес на землю» і навчити бути ніжним і уважним, коли ви потребуєте спертися на його плече? Десятий розділ вкаже вам три можливості, які спонукатимуть вашого чоловіка розрадити вас у критичній ситуації, а не ігнорувати і повчати.

Він чинить так, наче розумніший за вас

Леон завжди поводиться так, наче він розумніший, а його ідеї кращі, ніж думки Йоанни

Леон і Йоанна склали всі іспити на відмінно. Він вчився на інженера, а вона – на економіста. З часом Леон почав поводитися так, що в Йоанни у власному шлюбі склався комплекс інтелектуальної меншовартості. Він ніколи не радився з нею, завжди вмів швидко «розправитися» з її думкою, навіть якщо це рішення було в її компетенції. Від приготування їжі до інтер’єру їхньої квартири – про все він міг зауважити, що те чи інше зробив би краще. Він також любив порівнювати свою професію з її, свою важку роботу і її легку… Він відкрито демонстрував, що не визнає її здібностей і не цінує її таланту. Загалом, він ставився до неї, як до підошви.

Але Бог створив жінку не як підошву. Вона повинна бути рушійною силою шлюбу і сім’ї. Жінки, на відміну від чоловіків, всебічно обдаровані. 11-й і 12-й розділи розповідають, як чоловіки можуть навчитися шанувати неповторність своєї дружини.

Він надає перевагу іншим людям

Для Бориса було цілком нормальним, що він захищає Джона. Зрештою, Джон був його найкращим другом

Карен і Борис були ще не так давно у шлюбі, але вона вже звикла, що ніколи не повинна погано висловлюватися про його друзів чи знайомих. Одного разу Борис трохи швидше прийшов з роботи; Карен якраз збиралася ставити пекти курку. Він зрадів, бо це означало, що у нього ще є час, щоб трохи пограти з Джоном у футбол. Виходячи, він сказав Карен, що йде до Джона. Вона відповіла на це: «Я ненавиджу його. Ти завжди йдеш до нього, замість того, щоб побути зі мною». Борис став наче вкопаний. Врешті він опанував себе і сказав, що їй має бути соромно за ці слова, адже Джон так багато зробив для неї. Завдяки його підтримці вони зуміли вберегти свої стосунки. Його поради допомагали їм у перші місяці подружнього життя. Вона поводиться нерозумно, нападаючи на людину, яка для них обох означає більше, ніж брат.

Коли вона почала плакати, Борис подумав, що вона зрозуміла свою помилку і щиро розкаюється в ній. Але його слова дали їй зрозуміти, що він надає перевагу Джонові як людині і другові. Його слова, вчинки і вся його поведінка зрештою показали, що він ставив вище за неї багато людей: секретарок, колег по роботі, родичів, друзів і навіть випадкових знайомих. Він ніколи не захищав її погляд, а коли вона когось критикувала, він завжди обстоював протилежну сторону.

Минуло багато років, і сьогодні Борис віддає перевагу Карен над іншими людьми. Завжди, коли між нею і кимось третім (навіть його мамою) виникає розбіжність думок, він обстоює її сторону і намагається довести правоту дружини. Дехто з його друзів і досі не може зрозуміти, чому він з таким задоволенням проводить час з дружиною, а не з ними.

16-й розділ дає кілька практичних порад, щоб ви завжди були на першому місці для свого чоловіка.

Він не прагне зробити ваші стосунки романтичними

День, про який Френк давно забув, Маріанна не може забути й досі

Френк був у відрядженні, але Маріанна була певна, що він зателефонує, надішле листівку, телеграму чи букет квітів, щоб привітати її з уродинами. В обід, коли принесли пошту, вона побігла до поштової скриньки, але не знайшла там листівки від Френка. Спочатку вона була розчарована, а потім подумала, що він, напевно, вигадав щось оригінальніше. Адже всі колеги вважали його дуже творчою натурою. О 6 годині вона втратила надію отримати букет квітів чи телеграму, бо робочий день закінчився. «Він обов’язково зателефонує», – думала вона. Десь опівночі Маріанна врешті-решт заснула – так нічого і не дочекавшись.

Наступного дня вона була дуже пригніченою, але все ще вірила, що, повернувшись, він зробить їй сюрприз.

Але він повернувся з порожніми руками. Він просто забув про її уродини. Вона ніколи й словом не обмовилась про це, але й досі, хоч минуло вже 16 років, вона не може забути цього. Колись він був таким романтичним. Але сьогодні вже нічого не залишилося від романтики, від маленьких несподіванок.

Чи не виглядає це дивним, що багато чоловіків після весілля забувають про романтичність. Здається, що в ту мить, коли вони промовляють «так», відмирає якась частина їхнього мозку. Вони просто не можуть пригадати, що таке романтика. Якщо їх прямо запитати про це, то вони відповідають запитанням: «Що ти хочеш від мене? Я повинен дарувати тобі квіти, чи що?» Так, наче від них вимагають чогось надзвичайного. Смішно, але до весілля їм не треба навіть порад щодо романтичності, а після весілля – хоч цілі лекції читай.

Деякі вчинки і слова можуть дуже поранити, викликати депресію і глибоке розчарування. Найважче, коли критикують за поведінку, яка є реакцією на негативні вчинки іншого. Я довго вважав, що дружина мого найкращого друга постійно до нього присікується. А потім я зрозумів, що її чіпляння є результатом його безвідповідальності і лінивства у багатьох аспектах.

Інша моя знайома понад усе прагнула пояснити своєму чоловікові, що це він «спонукає» її до сварок. Це єдина можливість заволодіти його увагою, нехай навіть і на короткий час. Я з радістю можу сказати, що вона навчилася завойовувати його увагу, але зовсім іншим чином, приємним для них обох.

Мета цієї книжки показати вам, як у шлюбі може запанувати любов і мир. Не думайте, що вже надто пізно. Мені самому доводилося бути свідком «метаморфоз» у таких безнадійних парах, де не наважилася б передбачити зміни і наймрійливіша натура. Ваш шлюб також не буде винятком!

Для кращого розуміння описаних нами принципів треба звернути увагу на відмінності між чоловіком і жінкою, про які досить часто забувають.

Для роздумів

Прощення, за Біблією, має подвійну силу:

1) воно звільняє людину від якоїсь провини і нашого упередження щодо неї;

2) воно звільняє від причин тої чи іншої поведінки.

Чи ви думали над тим, що ви маєте обов’язок перед своїм чоловіком, – а саме, обов’язок допомогти йому зрозуміти, яким чином він ранить вас, і допомогти йому позбутися такої поведінки?
Прощення – це процес всього життя (Мт. 18, 21-22). Як часто ви прощаєте одне одному?

 

10 причин, чому потрібно поїхати у батьківський скаутський табір

 1.Поїдьте у табір заради своєї дитини. Ви не уявляєте, наскільки нашим скаутам це важливо. Вони горді за своїх батьків, які можуть розділити з ними свій скаутський спосіб життя.

2.Ви маєте можливість на власному практичному досвіді відчути усі переваги скаутингу й отримати незабутні враження.

3.Всі ми потребуємо відпочинку, а цих декілька днів Ви відпочинете від щоденних сімейних клопотів, професійних обов’язків, інших дуже важливих справ і турбот.

4.Табір – це своєрідна маленька подорож. Ви пізнаєте світ навколо, змінюєте середовище, дізнаєтесь багато нового і цікавого.

5.Перебування у таборі – це також  час зближення з Богом (спільна молитва, реколекції, сповідь).

6.Під час табору Ви маєте нагоду у  змаганнях та іграх виявити в собі чимало нових здібностей і талантів.

7.Табір – це можливість зблизитись з природою і пізнати самих себе, на що у сучасному темпі життя завжди не вистачає часу.

8.Тут Ви обов’язково знайдете нових приятелів.

9.Це найкращий спосіб отримати багато позитивних емоцій.

10. Досвід перебування у таборі на тривалий час буде для Вас і

 Ваших дітей спільною темою для розмов і доброю згадкою на все життя.

Ласкаво запрошуємо Вас на щорічний відпочинковий реколекційний напівскаутський табір Спільноти Батьків "Татусю йду за Тобою" - який пройде в с. Боянець Жовківського району Львівської області.02-04 серпня 2019 року.
Виїзд на місце таборування у четвер ввечері 01 серпня. Відкриття табору 2 серпня (пятниця) 08-00 ранку - Літургія та 09-00 ранку - урочистий аппель)))
Як завжди вже 14-ий рік поспіль духівник та реколектант табору - скаутський капелан о. Корнилій Яремак.
Просимо про зголошення та реєстрацію на участь від усіх скаутських осередків

 

як це було минулі роки:

Табір скаутської спільноти батьків у Гошеві (1–3 липня 2011 року)

Ось і дочекалися – табір для батьків. 1 липня, у п’ятницю, зранку від церкви Святого Онуфрія «рушив автобус в далеку дорогу», а саме – до святих місць села Гошева Долинського району Івано-Франківської області. Наші провідники Назар Єременко, дві Марічки – Косминка і Яхницька – та Богдан Мацех повезли батьків дітей-скаутів різних осередків та ланок зі Львова, Брюхович, Жовкви, Городка, Бібрки та ін. до монастиря Сестер Пресвятої Родини мальовничого Прикарпатського краю.

Сестри гостинно прийняли нас. Особливо ми заприятелювали із сестрою Соломією, яка дозволяла нам розташувати табір навіть під самими вікнами монастиря. Ми ж, як батьки справжніх скаутів, які не прагнули тепличних умов, знайшли галявину неподалік – із маленьким ліском, високими та запашними травами. Родзинкою табору батьків були двоє діток: трирічна Марічка і семирічна Наталочка, які зі своїми мамами та декількома іншими батьками поселилися недалеко від нас – у Реколекційному Центрі монастиря. Тішило, що серед нас були батьки, які таборували у першому (с. Підгірці, 2009 р.) та другому (с. Дережичі, 2010 р.) таборах, а також ті, які приїхали на такий захід уперше. Захоплювало, що активну участь у всіх заходах брали батьки як вовченят та скаутів, так і провідників-мандрівників.

На галявині зустрів нас розумний і симпатичний песик, якого ми назвали Тузіком. Він був улюбленцем усіх, оскільки таборував з нами. Навіть під час відкриття табору співав (чесно-пречесно!) Гімн України. Як же було потішно, коли нас провідники поділили на три гуртки: «Лама», «Ніф-Ніф, Наф-Наф, Нуф-Нуф» та «Бадяки-Маняки». Коли збирався якийсь гурток у коло для вирішення будь-якого завдання, Тузік пробирався завжди усередину, щоби бути, як ми жартували, гуртковим.

Намети ми розклали досить швидко. На загальну радість – до нас прийшов отець Корнилій, який вже третій рік поспіль дає нам духовні науки, сіючи зерна Божого Слова. Багато хто з батьків робили записи, оскільки у часи їхнього дитинства та юності Греко-Католицька Церква була у підпіллі і вони не мали змоги розвиватися у такій духовній розкоші, як виховуються їхні діти у скаутських осередках при церквах. Після смачної кухні з димком провідники навчали нас експресії, премудростям вечірньої ватри, влаштовували веселі ігри.

Пізно увечері приїхав у гості окружний скаутів Варшави Францішек Подляха, якому засмакувала наша печена картопля з цибулькою у фользі. Гість пообіцяв порекомендувати це блюдо до меню польських скаутів. А який запашний був лимонний напій із м’ятою, що росла біля наших наметів! Ми старалися жити як скаути – просто, використовуючи дари природи.

У суботу, 2 липня, після ранкового апелю та Святої Літургії разом з отцем Корнилієм усі вирушили до Святої Гори, де на території Гошівського монастиря отців Василіян у церкві Преображення Господнього зберігається чудотворна ікона Матінки Божої. Біля неї були розміщені багато знаків чудотворних зцілень. Відслуживши молебень до Матері Божої, о. Корнилій наступну науку провів у спеціальному приміщенні цієї ж церкви. Це було досить незвично і символічно, бо говорилося як Господь Бог і Матір Божа допомагають людям долати різні життєві труднощі та завжди є з нами.

Зацікавила усіх конференція, проведена гостем. Францішек Подляха розповідав нам про скаутінг у Польщі, розвиток руху батьків, благотворний вплив скаутства на дітей та родини загалом. Наприкінці попросили навчити ігор та пісень польських скаутів.

Під час вечірньої духовної науки отець Корнилій щиро признався, що навіть сестри монастиря не задають йому стільки запитань, як ми. Він відчував, що ми спраглі Божого Слова, і щедро ділився своїм розумінням Святого Письма. Цінним було те, що священик давав багато прикладів із життя, у яких кожен слухач бачив десь себе або обдумував обставини, у які потрапляв.

В останній день таборування, неділю 3 липня, ми дружньо приступили до Сповіді, Святого Причастя, Мирування і дістали повний відпуст. Захопила усіх велика гра, яку організували провідники. Зворушливо було бачити, як наш крайовий Назар Єременко пильнував трирічну Марічку, поки її батьки бігали і бавилися. Із задоволенням ми співали релігійні, скаутські та народні пісні під мелодійний супровід гітари Богдана Мацеха. Постійно відчувалася підтримка Марічки Косминки і Марічки Яхницької.

А якою вийшла вечірня ватра! Це було щось з чимось – пантоміма, ляльки, сценічна гра. Ми так сміялися, аж присідали.

Надовго запам’ятаються теплі слова батьків та провідників під час закриття табору. Шкода, що все гарне так швидко закінчується.

Щиро дякуємо отцям, сестрам, провідникам та всім батькам, які добрими справами долучилися до таборування скаутської спільноти батьків. Нехай Божа ласка завжди буде з вами.

                                    

                                     З повагою та молитвою, Зеновія Жмуркевич

 

Якщо відповідь на друге питання у заголовку позитивна: так, спізнюватись на Службу Божу – це гріх, то, очевидно, перше питання набирає іншого сенсу, чи не так?

Скільки разів я чув запитання: “Спізнитись на Літургію – це гріх? Так, це гріх, відповідь незмінна. “Але як то, насправді? Я спізнилась лише на 3 хвилини!” Чудово. Спізнись на три хвилини на літак чи потяг. Найбільш імовірно – вони вирушать без тебе.

“Але ж на Службі я є! Лише частинку мене не було!” Це правда, Літургія – не літак. Проблема не в тому, чи спізнилась ти на п’ять, десять чи двадцять хвилин. Проблема у тому, що спізнилась і у тому, на що ти спізнилась.

Літургія не є спектаклем, театральною виставою, концертом, на які можна тихенько зайти опісля початку. Це зустріч з Особою. Це не родинне свято, на яке з’їжджаються усі родичі  і на початку можуть не помітити твоєї відсутності. Бог чекає конкретно на тебе. Саме тебе запрошує до Євхаристії, в якій помирає і воскресає у літургійних символах.

Спізнення на Літургію більше можна порівняти не зі спізненням на автобус, а із спізненням до ліжка близької хворої людини, яка помирає. На скільки можеш запізнитись у такій ситуації? 

Звісно, трапляються ситуації, яких ми не могли передбачити: корки на дорогах через автопригоду, дитину в останню хвилю слід було переодягнути… Кожному може шось таке трапитись – у цьому випадку гріха немає.

Бо щоби це був гріх має бути вияв нашої волі, а не щось, на що ми впливу не мали. Але будьмо чесні: більшість наших запізнень трапляються якраз через легковажність. А ігнорування – це брак поваги.

Брак поваги до кого-небудь є гріхом. Більше того, брак поваги до Бога. І це правда. Якщо бути відвертим і проаналізувати причини своїх спізнень – виявимо, що першопричина – у нашій легковажності.

Легковажити – це також і недостатньо про щось дбати: наче і є важлива для мене Літургія, але ще хвилька за комп’ютером, хвилька дрімоти, зайти в магазин – також важливо! Але чи не важливіше те, що спізнюємось на зустріч із померлим заради нас і воскреслим для нас Ісусом? 

Зрештою, йдеться про те, чим для нас є Євхаристія. Чи до кінця усвідомлюємо її зміст? Бо якщо усвідомлюємо, що відбувається, що Євхаристія мені дає, то не виникає питання “на скільки можна спізнитись”. Навпаки старатимемось прийти заздалегідь. В той час, коли я лише на хвильку спізнююсь на Літургію, тисячі християн по всьому світу ризикують життям, щоби брати у ній участь.

То ж чи можна іти до Причастя?

Нема доброї відповіді на запитання ” На скільки можна спізнитись, щоб могти ще приймати Євхаристію”. Бо саме питання не є добре.

Якщо у своєму житті духовному, релігійному ставлю запитання “А скільки можна, щоб не було гріха”, то це значить, що ми ще далеко від особистих стосунків з Ісусом.

Ніхто, коли любить, не питає: “скільки разів можу злегковажити, вчинити недобре тобі”. Так і ти не питай, а вийди на декілька хвилин швидше здому, прийди і чекаючи початку Служби скажи: Я тут! Бо Ти на це заслуговуєш. Для мене.

Адаптація Тетяни Трачук

Кажуть, любов живе три роки. Батько десятьох дітей Сергій Мотуз не згоден з цим твердженням. Отцовский клуб продовжує публікацію історій про відповідальних батьків, які записують і фотографують журналіст Ольга Лаптєва і фотограф Надія Овчініна.

Сергій Мотуз, 44 роки, генеральний директор компанії DUSО, батько 10 дітей:

За 20 років спільного життя у нас з Діаною народилося десятеро дітей: Марійка, Толік, Вова, Оля, Саша, Ваня, Міша, Христина, Ганна, Антон. Можна сказати, що ці роки були схожими на зебру зі світлими і чорними смугами. Світлі смуги – це ті радісні моменти з дітьми і сім’єю. А чорні – відразу після пологів – у нас з дружиною резус-конфлікт групи крові, і, починаючи з Саші, шестеро дітей після народження лежали в реанімації. Тоді я просто брав всі обов’язки дружини на себе. Робив те, що потрібно було робити: піклувався про дітей, які залишилися вдома, вирішував побутові питання, купував ліки, їздив в лікарню до дружини, підтримував Діану і молився, щоб все було добре. 

Зазвичай, в ці періоди виникали супутні проблеми. Перед народженням Саші, я як раз залишився без роботи. Будинок недобудований, дружина в лікарні, грошей особливо немає і немає впевненості в завтрашньому дні … Після народження Михайла у Діани були ускладнення після пологів, і вона теж потрапила в лікарню з тромбом в нозі. Коли дружина лежала в реанімації з Антоном, Аня, якій не було і року, захворіла найсильнішим ротавірусом. Часом здавалося, що все, дах їде, немає сил терпіти. Але проходило два-три місяці, і все поступово налагоджувалося. Незважаючи ні на що, я завжди був радий, що у нас з’явився ще один малюк. Зараз мені навіть важко уявити, щоб когось із них не було.

Діти допомогли нам з дружиною пережити складний період наших відносин. Після народження Толіка все разом наклалося: недосипання, втома, одноманітність побуту, дефіцит спілкування один з одним. І мені, і дружині було дуже важко, ми стали віддалятися один від одного. Саме тоді ми вирішили, що вона займається будинком і дітьми, а я – заробляю на життя. Саме тоді ми вирішили, що дітей буде стільки, скільки Бог пошле.

Кажуть, що любов живе три роки. Але, напевно, Господь не даремно так влаштував, що діти можуть народжуватися кожні два роки, і любов не встигає затухати, а продовжується. З кожною дитиною поліпшуються і зміцнюються наші з Діаною відносини. Часто можна чути про те, що спочатку відносин була любов, але з роками згасла, перетворилася на рутину. У мене ж все навпаки: мої почуття до дружини сильніші, ніж 20 років тому. І багато в чому це завдяки дітям.

Коли я повертаюся з роботи додому, всі діти зустрічають мене, обіймають, цілують, розповідають про те, що у них сталося за день, показують малюнки, вироби і хороші оцінки. Ми розбираємо, хто що зробив і чого не зробив. Цей щоденний ритуал дуже дорогий мені. Ми з дружиною виховуємо їх своїм прикладом. Просто живемо, а діти дивляться на нас, на наші взаємини. Сказати, що я хороший вихователь – не можу. Буває, що і кричу на дітей, і караю, коли хтось ухиляється від своїх обов’язків: прибрати іграшки, свій одяг, підмести, помити посуд. Я – за підтримання порядку, інакше при такій кількості дітей в будинку швидко настане хаос. Старші – Марійка і Толік – вже навчаються у ВНЗ і приїжджають додому на вихідних. Мені подобається, коли вся родина збирається за одним столом. Час мине, і будуть приїжджати з онуками … Дай Бог дожити до цього моменту. Діти – це стимул жити».

Кожен день в статтях, обговореннях, розмовах бачу і чую - дитина перевіряє межі! Потрібно виставити їй кордони! Просто встанови їй кордони! І так до нескінченності.

Тема кордонів актуальна і для дітей і для дорослих. Є тільки одне Але. Їх не можна нікому виставити. Тільки сама собі людина може виставити кордони Все інше - це тимчасові загородження. Ситуаційні паркани і перепони. Вони не пересуваються разом з людиною. Вони відокремлюють його від чогось.

Якщо ви зібралися встановити межі між собою і дитиною - це означає, що меж немає ні у вас, ні у дитини. Нерозуміння і невідчування кордонів - це біда практично всіх дорослих з пострадянських країн. Гіперцінність суспільного життя дуже сильно вплинула на нас на всіх. Тому зараз так важливо зрозуміти для себе, ЯК саме формуються кордони людини. У яких процесах і взаєминах.

І зрозуміти, що заборони, покарання, відчуження, ігнорування, підкріплення або непідкріплення поведінкових реакцій - це не має відношення до кордонів.
Дитина формує свої кордони у СТОСУНКАХ. У стосунках з близькими дорослими.

https://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/t50/1/16/2757.png?_nc_eui2=AeHRN0XW7huA8mWHxGQg5Yy6x3LeVHfCIOJ75OvpFIQOaRyiAjOcxl7kvIG2Zzd8pUQ13upJN1WWB9AlzZFjngCn1Yjb5G_Rzf2WPa_4znFxaw");">❗️Ми допомагаємо дитині усвідомлювати власні кордони, коли:

https://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/t1b/1/16/1f53a.png?_nc_eui2=AeHKx5jm1HvmYBlOKr5qLmUl27GD_OZekmNQcTbVl93SkXYMhDYthhdwWmwZ144Qu-_THjqA8fFmkyY2KGoYnW6t0mOkQNi1tKkZ9FO-Irz37w");">🔺Реагуємо на її НІ. 
Можна тебе поцілувати? Запитує бабуся, дитина говорить НІ! і отримує найсолодший з бабусиних поцілунків. Ну що такого, це ж бабуся і це ж поцілунок. НІ - це НІ. Це зачинені двері і це однаково для всіх. Хочемо поваги своїх ні - даємо дитині зрозуміти на власному досвіді силу чарівного слова НІ. А воно, мабуть, найголовніше серед перших слів і знань дитини. Поважати "ні" дитини - одне з головних викликів для батьків. Але його варто подолати. Тому що немає важливішого кордону, і немає важливішої інвестиції в майбутнє дитини та її взаємин. Безумовно, багатьох ситуацій дитина в силу віку не може зрозуміти, і ми змушені робити щось, на що вона не згодна зараз. Але це зовсім інша розмова і стосується не такої великої кількості ситуацій. Супроводжуємо це щирим співчуттям, жалем і подальшим розрадою.

https://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/t1b/1/16/1f53a.png?_nc_eui2=AeHKx5jm1HvmYBlOKr5qLmUl27GD_OZekmNQcTbVl93SkXYMhDYthhdwWmwZ144Qu-_THjqA8fFmkyY2KGoYnW6t0mOkQNi1tKkZ9FO-Irz37w");">🔺Уважно ставимося до скарг і невдоволення дитини. Оскільки, це не дрібниці, не вигадки і не фантазії. Як би дріб'язково це не звучало. Для дитини це важливо. І зараз вона вибудовує своє розуміння, як з нею можна, а як не можна. А це і є межа.

https://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/t50/1/16/2757.png?_nc_eui2=AeHRN0XW7huA8mWHxGQg5Yy6x3LeVHfCIOJ75OvpFIQOaRyiAjOcxl7kvIG2Zzd8pUQ13upJN1WWB9AlzZFjngCn1Yjb5G_Rzf2WPa_4znFxaw");">❗️Кожного разу, коли ми порушуємо кордони дитини, ми віддаляємо її від розуміння своїх і чужих кордонів, ми вчимо її ставитися до кордонів, як до чогось такого, що диктують зовнішні обставини. Це відбувається, коли:

https://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/t1b/1/16/1f53a.png?_nc_eui2=AeHKx5jm1HvmYBlOKr5qLmUl27GD_OZekmNQcTbVl93SkXYMhDYthhdwWmwZ144Qu-_THjqA8fFmkyY2KGoYnW6t0mOkQNi1tKkZ9FO-Irz37w");">🔺 У відносинах з дитиною використовується іронія, сарказм, "гумор", незрозумілий дитині. Це все форми пасивної агресії, як би безневинно вони не звучали для нас. У цьому завжди є сміх тільки однієї сторони і багато хворобливого осаду, який дитина усвідомити не в силах. І так, цей осад, отриманий від близьких людей буде робити дірки в тих самих кордонах. Не потрібно думати, що це ніяк не пов'язано з подальшим використанням різноманітних форм агресії дитиною в її житті. Агресія, навіть така весела і цевсьоголишежарт - це завжди агресія. І вона пробиває кордони або взагалі не дає їх встановити.

https://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/t1b/1/16/1f53a.png?_nc_eui2=AeHKx5jm1HvmYBlOKr5qLmUl27GD_OZekmNQcTbVl93SkXYMhDYthhdwWmwZ144Qu-_THjqA8fFmkyY2KGoYnW6t0mOkQNi1tKkZ9FO-Irz37w");">🔺 Заклики дитини до терпіння чогось неприємного. Мовляв, нічого ж з тобою не станеться, якщо трохи потерпиш.

https://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/t1b/1/16/1f53a.png?_nc_eui2=AeHKx5jm1HvmYBlOKr5qLmUl27GD_OZekmNQcTbVl93SkXYMhDYthhdwWmwZ144Qu-_THjqA8fFmkyY2KGoYnW6t0mOkQNi1tKkZ9FO-Irz37w");">🔺Насильницьке годування. Нескінченно величезна та жива тема, яка ніколи не втрачає своєї актуальності. Відбувається часто, активно, вважається нанесенням добра і "я ж краще знаю". Насильство - це насильство. А в такій важливій темі як їжа - дуже болісно відбивається на дитині будь-якого віку. Ось коли формуються кордони, а не тоді,коли ми забороняємо дитині проявляти своє невдоволення.

https://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/t1b/1/16/1f53a.png?_nc_eui2=AeHKx5jm1HvmYBlOKr5qLmUl27GD_OZekmNQcTbVl93SkXYMhDYthhdwWmwZ144Qu-_THjqA8fFmkyY2KGoYnW6t0mOkQNi1tKkZ9FO-Irz37w");">🔺Пояснення чиєїсь агресії симпатією. "А це він тебе зараз лопаткою по голові, тому що ти йому подобаєшся". Знову ж таки, агресія - це агресія. Дитині важливо це розуміти. Там де мені починає бути боляче - там починається межа мене.

https://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/t1b/1/16/1f53a.png?_nc_eui2=AeHKx5jm1HvmYBlOKr5qLmUl27GD_OZekmNQcTbVl93SkXYMhDYthhdwWmwZ144Qu-_THjqA8fFmkyY2KGoYnW6t0mOkQNi1tKkZ9FO-Irz37w");">🔺Нав'язування сорому і провини. Особливо за почуття дорослого. "Мені соромно за тебе! Бабуся готувала, намагалася - вона образиться, якщо ти не з'їси млинець." Так. І це теж кордони. Кордони реальності:). Як дитина може впливати на настрій бабусі або сором мами.

https://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/t1b/1/16/1f53a.png?_nc_eui2=AeHKx5jm1HvmYBlOKr5qLmUl27GD_OZekmNQcTbVl93SkXYMhDYthhdwWmwZ144Qu-_THjqA8fFmkyY2KGoYnW6t0mOkQNi1tKkZ9FO-Irz37w");">🔺Відповідь на агресивну поведінку дитини власною агресією. "Я теж тебе вкушу. Зрозумів тепер як це боляче?" Зрозумів звичайно. Не тільки це зрозумів. Ще зрозумів, що навіть найважливіша людина може зробити в мені дірку.

https://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/t1b/1/16/1f53a.png?_nc_eui2=AeHKx5jm1HvmYBlOKr5qLmUl27GD_OZekmNQcTbVl93SkXYMhDYthhdwWmwZ144Qu-_THjqA8fFmkyY2KGoYnW6t0mOkQNi1tKkZ9FO-Irz37w");">🔺Обговорення дитини і її поведінки, особистих якостей, здібностей в присутності дитини в третій особі.

https://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/t1b/1/16/1f53a.png?_nc_eui2=AeHKx5jm1HvmYBlOKr5qLmUl27GD_OZekmNQcTbVl93SkXYMhDYthhdwWmwZ144Qu-_THjqA8fFmkyY2KGoYnW6t0mOkQNi1tKkZ9FO-Irz37w");">🔺Недотримання прав власності та особистого простору дитини. Так, навіть дворічної. Подарували іграшку - вона її, і тільки вона вирішує, що з нею робити (зрозуміло, що можна домовитися, але не особисто вирішувати що з нею робити). Не віддаємо речі та іграшки дитини без її дозволу (поки не бачить), не ділимося її солодощами з іншими дітьми.

https://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/t1b/1/16/1f53a.png?_nc_eui2=AeHKx5jm1HvmYBlOKr5qLmUl27GD_OZekmNQcTbVl93SkXYMhDYthhdwWmwZ144Qu-_THjqA8fFmkyY2KGoYnW6t0mOkQNi1tKkZ9FO-Irz37w");">🔺 Наполягання на необхідності бути хорошою дитиною - ділитися, віддавати своє, допомагати без бажання, вітатися, посміхатися, цілуватися і гратися, з ким дитина не готова ось це все. Навіть якщо це родичі або дуже важливі перехожі.

https://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/t1b/1/16/1f53a.png?_nc_eui2=AeHKx5jm1HvmYBlOKr5qLmUl27GD_OZekmNQcTbVl93SkXYMhDYthhdwWmwZ144Qu-_THjqA8fFmkyY2KGoYnW6t0mOkQNi1tKkZ9FO-Irz37w");">🔺Забороняти відчувати негативні емоції. Плакати можна, злитися можна, відчувати те, що дитина відчуває - можна. Навчити, що з цим робити - ось завдання батьків. Навчити дитину, а не заборонити.

https://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/t1b/1/16/1f53a.png?_nc_eui2=AeHKx5jm1HvmYBlOKr5qLmUl27GD_OZekmNQcTbVl93SkXYMhDYthhdwWmwZ144Qu-_THjqA8fFmkyY2KGoYnW6t0mOkQNi1tKkZ9FO-Irz37w");">🔺Перенесення відповідальності за чиєсь насильство над дитиною на саму дитину. Особливо, коли скарги про насильство надійшли від дитини. "Вихователька накричала на тебе? Напевно було за що. А ти що робив в цей час" НІХТО не може застосовувати насильство до дитини у відповідь на її поведінку і бути виправданий. Це помилка дорослого. Це ЙОГО агресія. І дитина не керує і не несе відповідальності за неї. Насильник - завжди насильник.

https://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/t50/1/16/2757.png?_nc_eui2=AeHRN0XW7huA8mWHxGQg5Yy6x3LeVHfCIOJ75OvpFIQOaRyiAjOcxl7kvIG2Zzd8pUQ13upJN1WWB9AlzZFjngCn1Yjb5G_Rzf2WPa_4znFxaw");">❗️Це все зовсім не означає, що ми дозволяємо дитині все, що їй раптом спало на думку. Але ми проявляємо до цього повагу. Надаємо цьому значимість. І... Реагуємо з позиції - Ми з тобою на одній стороні. Кордон - не між нами. Кордон - це як можна чинити з людиною і як не можна. А все інше - це ситуації, в яких дитина формує свої способи поведінки і свої реакції. Зведення кордонів з позиції батьківського засудження, відчуження, ізоляції, люті чи потурання і недопущення природних проявів дитини - це побудова стіни між дитиною та її дорослим і порушення їх природної зв'язку. А побудова меж - воно про інше. Воно про те, щоб поважали твої кордони, щоб надавали значення тобі.

Текст: Анна Чирва, консультант з дитячого розвитку.
Джерело: Белый кролик
Фото: pinterest.com

 

Близько трьох тисяч піших паломників прибули цього року на урочистості до Всеукраїнського санктуарія Матері Божої Святого Скапулярія у Бердичеві. З Довбиша до Бердичева разом з парафіянами Санктуарію Матері Божої Фатімської мандрували скаути. Усіх прочан у бердичівському санктуарії вітали його настоятель отець Рафаїл Мишковський OCD і єпископ Віталій Кривицький, ординарій Київсько-Житомирської дієцезії.

Цього року у  перший день урочистостей до Бердичева прибули дванадцять паломницьких груп. Крім вірян з України, у них є паломники з багатьох країни Європи та світу. Найбільша група – близько 700 учасників – прийшла на чолі з єпископом Станіславом Широкорадюком: це Францисканське паломництво Шепетівка-Полонне. Дуже чисельними були також дві групи з Житомира, а також Подільське паломництво. Крім традиційних велосипедних паломництв з Харкова та Коростишева, вперше прибули до Бердичева, як велосипедне паломництво з Хмільника.

Урочисту Службу Божу на площі святого Йоана Павла ІІ очолив Голова Конференції Римсько-Католицьких єпископів в Україні, ординарій Одесько-Сімферопольської дієцезії Броніслав Бернацьки. Йому співслужили єпископ Віталій Кривицький, єпископ Леон Дубравський, єпископ Станіслав Широкорадюк, єпископ Радослав Змітрович та понад 100 священиків. Проповідь виголосив єпископ Віталій Кривицький.

Також взяли участь у літургії отець Кшиштоф Гурський  OCD, представник Краківської провінції Ордену Босих Кармелітів, а також босі кармеліти з Хорватії: провінціал Хорватської провінції отець Сречко Рімац OCD  та отець Златко Плетикосич OCD.  Також взяли участь у Службі Божої – Надзвичайний і Повноважний Посол Республіки Хорватія Аніца Джамич  та Надзвичайний і Повноважний Посол Королівства Іспанія Сильвія Хосефіна Кортес Мартін.

 

На завершення Служби Божої до паломників із подячним словом звернулися отець Рафаїл Мишковський OCD, єпископи Віталій Кривицький та Леон Дубравський. Після Меси паломники розійшлися на нічліг.

Цілу ніч під покровом Богородиці Бердичівської тривало чування в намірах сімей України. Літургію опівночі очолив єпископ  Віталій Скомаровський

Максим Железницький

 

Скаутські курені цілий рік готуються до літнього табору. Це вершина та водночас десерт у діяльності скаутських гуртків. Фініш у заврешенні скаутського року праці. Здача ступенів. Вступ у груток. Саутська Присяга. Визначення кращих гуртків за підсумком року та самого літнього таборування.

Нещодавно, 29 червня - 10 липня, відбувся літній табір скаутів в селі Крушельниця, Сколівського району. На ньому були присутні 28 скаутів зі Львова, Яворова та Довбиша(Житомирщина).Це таборування було подібне і до попередніх літніх скаутських таборів: хлопці приїжджають на 2 тижні до лісу, розбивають намети , змагаються у різних конкурсах та здобувають перемоги.

Але все ж була нотка незвичайності - це те, що разом з хлопцями , паралельно, в заповіднику "Сколівські Бескиди", таборували і дівчата-скаутки. Це був спільний табір хлопців і дівчат скаутів. Спільний, у плані того , що скаути і скаутки мали спільні ватри, літургії , відкриття та закриття табору. Відстань між таборами була солідна: тільки пішки потрібно було йти 15-20 хв.

Як було згадано вище табір тривав 12 днів. За цей час хлопці встигли позмагатися та показати свої вміння у таких номінаціях як: вечірня ватра, піонірка(в'язання споруд з дерева), кулінарія, чистота, дружність, спортивна олімпіада, креативність і інших. Всі змагалися з великим ентузіазмом та запалом, за що на закритті табору отримали переможні стрічки та призи, які пригодяться їм в подальших мандрах.

Також варто не оминути увагою похід хлопців на гору Парашка, що була поблизу місця таборування, бо це була надзвичайна пригода як для хлопців так і для провідників. Дорога до неї була не проста, та навіть дуже складна, але в кінцевому результаті важких зусиль скаути були нагороджені прекрасними краєвидами, бо потрапили саме на захід сонця. Багато фото , відео було там зроблено хлопцями.

Але цей похід на гору був не просто забаганкою - на вершині хлопці мали різного роду урочистості: присягу скаута склав скаут з гуртка "Сокіл" Андрій Костів, присягу вірності склав скаут з гуртка "Мустанг", а також мандрівничий галстук отримав отець Михайло, який разом з нами підіймався на Парашку. Хоч фото і відео з урочистостей не збереглось , бо посередині церемонії розрядився телефон, хлопці назавжди будуть пам'ятати цей момент свого життя.

Звісно, можна ще довго розповідати про цю цікаву двотижневу пригоду, але текст буде ну дуже довгий, тому краще самому взяти участь у ній.

Дякуємо комендантам таборів у хлопців Миколі Кунтому. У дівчат - Роксолані Грем. За жертвенність та ревність у приготуванні та проведенні та Любов до служіння скаутятам.

До нових зустрічей на таборах та в ефірі)))

Курені св. Йосафата Кунцевича та св. Хосе Санчеса дель Ріо

https://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/t7f/1/16/1f60a.png");">😊https://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/t7f/1/16/1f60a.png");">😊https://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/t7f/1/16/1f60a.png");">😊

Чуваймо!

Якщо ви безтямно кохаєте одне одного, але не готові до народження дітей, якщо стоїте перед вибором, то послухайте.

Серед мільярдів людей на землі ви знаходите людину, до якої серце сповнюється шалених почуттів. Бог дарує вам це взаємне почуття. І коли ви вирішуєте, ставлячи свої долоні на Біблію, бути разом до останнього подиху – пам’ятайте про плинність часу і про те, що Бог хоче вкласти до ваших рук щось особливе – місію бути сім’єю.

Бути взаємним подарунком, щоранку, дивлячись у вічі, сповнюватись натхненням і сенсом, пройти свій особливий шлях разом.

Кажуть, що треба бути молодим і не дуже розважливим, коли вирішуєш одружитись. Ніхто не говорить, що подружжя – це легко.

Але чи легко підійматись на вершини гір? Однак тих, хто прагне насолодитись відчуттям ейфорії, це аж ніяк не стримує, правда?

Подружжя – це потік клопотів, яких до того не було, це наче щодня здавати іспит без підготовки. І батьківство – один із найбільш грандіозних.

Так багато людей сьогодні відмовляються ставати батьками, вважаючи, що “ці малі істоти” обмежать їхню свободу і зруйнують нормальне життя, обирають бути вільними від дітей.

Та навряд чи вони усвідомлюють, від чого відмовляються.

Моїй крихточці 3 місяці і буду відверта – це обмеження моєї свободи, за яке б я віддала усе. Так, мені не вдається бути настільки мобільною у подорожах і контактах, але скільки любові і сенсу я бачу у своїх буднях.

Бути батьком і матір’ю – це найбільша пригода нашого життя. Коли бачиш вперше своє маля – це, мабуть, крутіше, ніж стрибнути з парашутом.

Коли вперше міняєш підгузки і переодягаєш крихту і її голос розноситься до кінця коридору, то розумієш, що всі іспити і захисти порівняно з цим – ніщо.

Бути вільним від дітей – це позбавити себе особливого завдання на цьому світі. Бо тут, як ніде, відчуваєш, як Бог творить разом з Тобою, як довіряє Тобі чиєсь життя, як дає зрозуміти, наскільки любить сам, нас, людей.

Не бійтесь ставати батьками, особливо, якщо зараз стоїте перед вибором – бережіть життя. Життя не буває випадковим. Ми приймаємо Нових Людей і невідомо, яким буде їх шлях, але саме вони змінюють наш шлях, приходять, щоби вчитись у нас і навчати водночас.

Насолоджуватись одне одним, даруючи життя – це найбільше диво, яке створив Бог. Не треба позбавляти себе чудес. Не варто боятись ставати батьками – недоспаних ночей і часу, який не належатиме вам. Лише діти навчають по-справжньому цінувати миті і насолоджуватись тут і зараз.

Не біймось довіряти Богові своє життя, коли Він вповні довіряє нам життя інших.

Автор: Тетяна Трачук

Коли людина слухає Бога, то впускає силу Творця у своє життя. На цьому наголосив Глава і Отець УГКЦ Блаженніший Святослав у неділю, 14 липня 2019 року, під час Архиєрейської Божественної Літургії, яка відбулася в рамках цьогорічної Загальнонаціональної прощі до відпустового місця «Зарваниця».

У богослужінні взяли участь вірні з різних куточків України та з-за кордону. Прибули чисельні паломницькі групи з Італії, Франції, Данії, Чехії, Словаччини, Польщі, Росії та Казахстану, Східної України та Криму, близько 200 священників та представники влади. Значна частина вірних ішла до Зарваниці пішки. Традиційно у перший день прощі відбулася зустріч з молоддю і багатотисячний похід зі свічками від парафіяльної церкви до чудотворного місця.

«Сьогодні Євангеліє благовістує нам про присутнього між нами Ісуса Христа, нашого Спасителя і Цілителя», - зауважив Предстоятель і додав, що людина зараз неймовірно потребує Бога, бо важливо жити у цілісності та єдності із собою та Всевишнім.

Глава Церкви акцентував свою проповідь на епізоді зі Святого Писання про діалог Ісуса і римського сотника. Він звернувся до Ісуса по допомогу, але не для себе, а для свого стражденного слуги.

«Бог каже всім нам: мало слухати, потрібно слухатися. Треба почуте Слово перетворити на мірило й правило свого життя. Ба більше, варто підкорити свої життєві рішення і вчинки животворній силі так, як у війську солдат виконує накази свого воєначальника, а слуга - накази господаря», - вважає проповідник.

Віра приходить від слухання. Ми повинні поставити собі запитання: чи ми чуємо те, що слухаємо? І кого ми слухаємо? Адже сучасній людині дедалі важче зрозуміти, кого ж слухати в такому інтенсивному інформаційному вимірі.

«Сьогодні Христос нам промовляє: слухайте того, хто вас сотворив; хто є господарем вашого життя; хто приходить до вас, щоб відновити всі ваші сили. Він є джерелом вашого життя і відродження», - переконаний архиєрей.

За словами проповідника, прекрасним прикладом слухання і послуху є постать Діви Марії, яка є нашою учителькою віри. Варто зазначити, що духовний лідер греко-католиків подякував Богородиці за 30 років свободи Церкви і народу.

«Люди слухалися Бога, жили за своєю вірою навіть тоді, коли за це потрібно було терпіти. І диво сталося. Можливо, вони тоді не знали, як саме, але це сталося: ми отримали визволення, - промовив Глава УГКЦ. - Ті люди, які тепер хочуть відбудувати імперію зла (СРСР), і зараз не можуть цього нам забути. Ми дякуємо Богородиці та всім нашим вчителям християнської віри за те, що навчили нас слухати Бога і слухатися Його Заповідей, бо тоді чудо стає можливим».

Блаженніший Святослав говорив також і про дострокові парламентські вибори, які заплановані на 21 липня 2019 року, оскільки «це ще одна важлива битва за свободу України та її незалежність». «Готуючись до неї, звертайте увагу на те, кого ви слухаєте», - запросив Блаженніший Святослав.

«Лінія фронту боротьби між добром і злом пролягає не десь на Сході України, а через моє серце. Я повинен буду захистити ту свободу, яку 30 років тому через віру і як чудо для України дав нам Господь. Хтось захищає із зброєю в руках, а ми з вами - мусимо захистити, беручи участь у дострокових парламентських виборах. Слухайтеся голосу власного сумління, коли будете робити свій вибір», - наголосив Глава УГКЦ.

Наприкінці Богослужіння Блаженніший Святослав та архиєпископ і митрополит Тернопільсько-Зборівський Василь Семенюк подякували всім за присутність на цій визначній події у Зарваниці.

 

"Жінок, задоволених своїми чоловіками, в світі не так вже й багато. Так само як і чоловіків, задоволених дружинами своїми, теж не так вже й багато. Але це не тому, що дружини і чоловіки огидні, а тому що люди в більшості своїй невдячні, заздрісні і мрійливі. Плюс зухвалі, роздратовані, вимогливі з приводу і без приводу, і їм вічно чогось не вистачає. Вони не вміють зрозуміти, що моя чаша, моя міра, мій хрест, моє життя, моє місце під сонцем, визначені мені з точковою вірністю, як ключ у замку. Здається, що ось у тієї красивіший чоловік, у тієї багатший, у тих машина краще, а у цих квартира краще, а ті, здається, що живуть душа в душу, а ми ось собачимся з ранку до вечора. Це все залежить від людини, і насправді, чоловіки такі, якими їх роблять дружини. І дружини, до речі, такі, якими їх роблять чоловіки.

Немає щастя людині, у якої серце грішне. Шлях до щастя-це шлях терплячої праці і подяки. Тому повірте, що той чоловік, який здається вам огидним, насправді може бути вашим скарбом, просто ви в бінокль не з тієї сторони дивитеся. Ви знаєте, в біноклі є збільшувальні стекла і зменшувальні, і ось можна дивитися на чоловіка в зменшувальні скла і бачити його маленьким. Ви переверніть бінокль, гляньте на нього зі збільшенням, може бути, розглянете щось дуже важливе і хороше. Тому що заміж-то виходили по любові: зітхання на лавці, гуляння при місяці, квіти, захоплення і радісно билось сердечко. Куди потім все попропадало? Горде, зле, заздрісне серце не може бути щасливим.Ні з ким".

Ось і пройшов скаутський літній табір. У вправності та вміннях змагалися та дарували час один одному гуртки: Львова, Яворова, Довбиша
Дякую всім хто був присутній! Цей літній табір мені запам*ятається на все життя: перший алярм, неймовірний кулінарний конкурс на якому всі гуртки дуже старалися, ви молодці! Спортивна олімпіада та велика гра🙂
Вітаю моїх скауток Уляну та Христину із здачою третього ступеня та скаутською присягою, ви в мене найкращі😘
Спільні ватри з хлопцями та ці сценки. Тепер ви готові до всіх погодніх умов і знаєте що не потрібно сидіти в наметі коли мокро😉
дякую за цю пригоду! ваші приколи я ніколи не забуду =) Дякуємо курінним - Наталії Кушик та Світлані Синельниковій, Наталії Васьків.
Курінна - Роксолана Грем

Не хочу писати багато тексту, але скажу тільки таке: неймовірне місце, нереально чудові і добрі люди, бомбезна атмосфера.
Чи варто йти стільки в спеку?
Так!!! Кожен рік з наступного в наступний)))

Гурт «Слава Ісусу Христу» веде запальний вечір українських вечорниць на Францисканській Зустрічі Молоді.

Сьогодні у Більшівцях на зустрічі молоді відбувалося стільки всього, що й встигати за всім важко!  Боже, дякуємо за день! Маріє, Ти чудова!

па ще: МАРІЄ, ЦАРИЦЕ МИРУ, МОЛИСЬ ЗА НАС!
Введення в храм Копії Образу Матері Божої Більшівцівської

Пройдеш 100-150 км пішки за кілька днів, а потім всі ці емоції збираються в одному моменті - коли входиш до місця призначення, стаєш на коліна перед Ісусом у храмі, іконою Богородиці, кажеш, з якими намірами йшлов, за кого молився, про що хочеш попросити ... Дуже гарний момент.
Ще роздивляєшся, як підготовлений храм, вітаєшся із друзями, знайомими, які теж ішли у паломництві до того самого місця, але з іншою групою...

До зустрічі в наступному році! Дякуємо скаутам Червонограду - Андрію Магері та Богдану Лобасу! Вже зараз запрошуємо всі осередки на наступний рік!)))

 

Чи знаєте ви про страхи, переживання та болісні рани своїх коханих? Чи знають вони про ваш гіркий досвід? Якщо так, то як ви послуговуєтесь цими знаннями?

Усі ми хочемо, щоб нас любили та розуміли ті труднощі, які нам довелось досвідчити в минулому. Як вони впливають на нас сьогодні. Більш глибокі та щирі стосунки утворюються тоді, коли ви максимально відверті одне з одним, знаєте як підтримати та полегшити біль і переживання.

Щоб досягти такого рівня взаємин, вам потрібно навчитися створювати комфорт у стосунках та ставитися з розумінням до болів коханих. Або ж вам доведеться навчитися сприймати дії подругів, які намагаються покращити ваші стосунки. Це постійний взаємозв'язок від дружини до чоловіка і, навпаки. Адже комфорт у стосунках залежить від обох подругів.

Мілан Єркович виявив чотири кроки кола комфорту, які допоможуть вирватися з руйнівного циклу, який ви і ваш чоловік повторюєте знову і знову, коли виникає конфлікт або проблема.

Чому комфорт в стосунках настільки вжливий?

Безпечний шлюб розпочинається з фізичної безпеки чоловіка та дружини, але не має цим обмежуватись. Для того, щоб перейти на наступний рівень стосунків у подружжі, важлива й емоційна безпека подругів.

Венді Кітліц ідентифікує безпечний шлюб як відзначений відкритістю та щирістю союз. Подруги не повинні боятись, що їхнє минуле  може нашкодити чи зруйнувати стосунки. "Безпека приводить до відкритості, а відкритість приводить до близькості. Саме того, що більшість шукає та потребує у шлюбі. Люди не будуть відкритими, якщо не відчуватимуть себе в безпеці".

Найчастіше хтось один або обоє подругів намагаються уникати емоційної близькості. Але чому так відбувається?

Пані Кітліц каже, що ця нерішучість переважно викликана страхом. "Якщо ви можете визначити, чого боїтеся, тоді ви можете визначити, чи має цей страх підставу або коріння в попередньому життєвому досвіді. Якщо ваші почуття були проігноровані, принижені або висміяні,  в минулому, саме тому ви й боїтесь ділитись ними зараз".

Перехід від точки страху до емоційної безпеки і вразливості не відбувається швидко та легко. Мілан Єркович нагадує: "Ви можете працювати над вашими стосунками зараз або платити за недбалість пізніше". Оскільки з часом емоції загострюються і зрозуміти одне одного стає щоразу важче.

Рекомендуємо вам ознайомитись із чотирма кроками кола комфорту та налагодити взаємини у подружжі.

Крок 1: Усвідомлення

Передовсім вам потрібно переосмислити весь попередній досвід. Виявити події, ситуації, які викликають у вас повторне переживання психологічної травми, та емоції, які ви в цей час відчуваєте.

Для того, щоб дізнатись як пережитий в дитинстві досвід впливає на ваше ставлення до подруга, рекомендуємо ознайомитись з книгою «Як дитинство впливає на ваш шлюб». На цьому етапі розпочніть самостійно аналізувати минулий досвід. Окрім цього, попросіть батьків, друзів, братів та сестер поділитись спогадами про ваше дитинство. Ідеально було б дізнатись також й про минуле чоловіка чи дружини.

Майже кожна людинарано чи пізно визнає, що бувають випадки, коли впоратись з емоціями надзвичайно складно. Але Єрковичі нагадують, що "Господь створив нас такими. Щоб ми відчували різні емоції, а не позбавлялися від них". Нам потрібно навчитися чітко визначати, що ми відчуваємо в тому чи іншому випадку. Складіть список душевних слів або слів, які характеризують почуття. Це допоможе визначити ваше ставлення до подій та пережитих ситуацій.

Приміром, замість того, щоб сказати: «Я божеволію», ви могли б сказати: «Я відчуваю невдоволення / роздратування / лють".

Для практики маркуванняемоцій оберіть легку тему, яка не стосується вашого подружжя.Приміром, ви можете говорити про фільми, музику,подорожі, хобі. Потім виберіть зі списку слова, які якнайкраще ілюструють ставлення до  певного фільму , мандрівки в гори чи пригоди за кордоном.

Крок 2: Залучення

Впродовж цього етапу хтось із подругів вирішує розпочати розмову про комфортне середовище в сім’ї.  Він вже виявив певні спостереження і хоче поділитись ними із вами.

Це може відбутись як реакція на певну одиничну ситуацію в сім’ї чи, навпаки, типовий випадок для вашого шлюбу.Намагайтеся бути уважними до вчасності такої розмови. Найкраще, бесідувати на такі теми, коли ви обоє вільні, нікуди не поспішаєте. Окрім того, важливо бути спокійними, в доброму настрої. Можна навіть наперед запланувати час.

Деякі подруги намагаються самостійно впоратись із болісними переживаннями. Вони не хочуть ділитись неприємними спогадами із чоловіком чи дружиною. Тому можуть приховувати такі історії від вас. Та Єрковичі нагадують, що «по-справжньому прив'язана та щира в стосунках людина дозволить болісним відчуттям вийти назовні.

Вона поділиться ними, а не ізолює від них свого подруга. Це допоможе краще зрозуміти одне одного, частково звільнить від болісного тягаря та дозволить впевненіше рухатись вперед». Зрештою, «негативні або болісні почуття не зменшуються, коли ми тримаємо їх у темних куточках нашої душі».

Ще однією важливою частиною цього етапу є ділення таємницями. "Секрет можна виявити двома способами",- наголошують Єрковичі. Піймати на гарячому або ж зізнатися. Другий спосіб допоможе налагодити довіру в стосунках, перший, -  зруйнує її".

Крок 3: Дослідження

На цьому етапі один з подружжя ділиться, а інший активно слухає та задає запитання для роз'яснення. Пара повинна визначити, хто є слухачем і хто є спікером для цієї конкретної розмови з цього питання.

В основному розмову веде спікер. Але це не означає, весь негатив потрібно виливати на подруга. Ретельно добирайте слова, старайтесь бути поміркованими та добрими в своїх висловлюваннях. Часто говоріть «я»,  щоб зорієнтуватись на власних відчуттях та емоціях, а не звинувачувати подруга.

Завдання слухача полягає в тому, щоб швидко чути, повільно говорити і сповільнити. За словами Мілана Єрковича, роль слухача зводиться до того, щоб "спробувати зрозуміти розум, серце і емоції вашого подруга, а не виправляти, вирішувати проблему або якимось чином  реагувати".

Зараз, замість того, щоб думати про вирішення проблеми, витрачайте свою енергію на запитанняпро свого подруга, його досвід та почуття. Це допоможе краще зрозуміти та по-новому переосмислити переживання коханих. Те, наскільки добре ви їх зрозумієте на цьому етапі, допоможе досягти крищих результатів на наступному.

Ось кілька запитань, які допоможуть поглибити розмову: 

  • Як переважно ти висловлюєш емоції, про які щойно згадував?
  • Чи відчувала ти це раніше, можливо, у дитинстві? За яких умов?
  • Чи можеш навести приклад того, що ти конкретно маєш на увазі?

Слухач повинен просто сприймати розповідь про переживання подруга. Єрковичі нагадують: "Потрібно говорити, що ми розуміємо почуття коханих. Тим не менше, ви не обов'язково маєте погоджуватись з всіма їхніми думками".

Оскільки пара готова довести цей крок до кінця, слухач повинен усвідомити, чи він, насправді, зрозумів, які переживання турбують подруга. А не сприйняв розповідь дружини чи чоловіка як лише набір фактів з дитинства.   

Зрештою, слухач  повинен запитати запитав: «Чого найдужче ти зараз потребуєш?»

Крок 4: Вирішення

Останній крок звільняє подружжя від первісної напруженості в стосунках. У цей час спікер пропонує вирішення проблеми, відповідаючи на запитання: "Що мені зараз потрібно?"

Ось кілька варіантів:

  • Володіння ситуацією: "Мені потрібно, щоб ти визнала/в, що образила/в мене ".
  • Вибачення: "Мені потрібно, щоб ти сказала/в, що дізналась/вся про мої почуття та переживання, і попросила/в вибачення".
  • Переговори:"Ми повинні спробувати дійти згоди з цього приводу".
  • Вирішення проблеми: "Будь ласка, допоможи мені проаналізувати проблему та прийняти рішення".
  • Комфорт і виховання: "Просто побудь зі мною зараз, тримаючи за руку і втішаючи, коли я засмучена/ий".
  • Погодьтеся не погодитися: "Я розумію, що ми досі не погоджуємося з цим, але принаймні ми розуміємо один одного і наші відмінності".
  • Запевнення: "Скажи, будь ласка, що все буде добре і що ти мене любиш".
  • Мало або зовсім нічого: "Я відчуваю полегшення від того, що поділилась/вся своїми переживаннями та ти нарешті мене зрозуміла/в".

Далі Єрковічі пропонують слухачеві підсумувати зібрану інформацію та подати її ось так:  "Я розумію, як  ти почуваєшся.... що відчуваєш... та потребуєш.... Ось, що я можу зробити... "

 

Уляна Іванишин 

Four steps to giving and receiving comfort in marriage by Cara Plett

Дякую батькам, за підтримку і кінцевий результат 
Від вас залежало дуже багато, і всі активно сприяли та допомогли

До нас сьогодні завітали представники "Скаутство Європи в Україні".
Серед них, і президент цього Всеукраїнського Об'єднання- Юрій Зошій
Вони ознайомили наш табір із своєю специфікою роботи, розказали та представили ролики про їх життя та роль у соціумі.
Також, була маса цікавих конкурсів та бансів
На зустрічі також був присутнім директор БФ КАРІТАС РАДЕХІВ о. Володимир Царик.

Пишаємось, що президент Скаутського руху запропонував нам свою співпрацю і надалі 

Хлопці й дівчата у #ГШЛ вже готуються до презентування своїх креативних проектівhttps://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/t83/1/16/1f60e.png");">😎
А тим часом у них і кіно просто неба, і зустрічі та робота на студії звукозапису для учасників, і смачні перекуси та лекціїhttps://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/t51/1/16/2714.png");">✔️
Уявіть собі, що Ваша дитина на літніх канікулах здобуває навики пошуку, вирішення та креативного оформлення для проблем міста й власного маленького проекту https://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/t33/1/16/2705.png");">✅
І все це у товаристві інших мотивованих хлопців та дівчат й під керівництвом ініціативних координаторівhttps://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/t77/1/16/203c.png");">‼️

#ГШЛ - це не про дорослих, це не про те, що може певне село чи районhttps://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/tdd/1/16/274c.png");">❌ 
Це про дітей, про маленькі проекти і великі досягнення, про мотивацію і віру у себе, про свій особистий брендhttps://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/tf1/1/16/1f4af.png");">💯

Цікаво, що побачимо по-закінченнюhttps://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/t93/1/16/1f506.png");">🔆
А в нас ще кілька таборів на горизонтіhttps://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/t7f/1/16/1f60a.png");">😊

://.xxfbcdn.net/images/emoji.php/v9/tfb/1/16/263a.png?_nc_eui2=AeEWRBP6St5XnqOX2wCcU3cLAdQzOV5jG03cPnq-m1k6_oY-cSNhkxMcITLyYNf7nmrEO760x89vDWimZSi1dRWmJ7JaXGu9M_jGPTpKi2KNVA");">☺️https://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/tfb/1/16/263a.png?_nc_eui2=AeEWRBP6St5XnqOX2wCcU3cLAdQzOV5jG03cPnq-m1k6_oY-cSNhkxMcITLyYNf7nmrEO760x89vDWimZSi1dRWmJ7JaXGu9M_jGPTpKi2KNVA");">☺️https://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/tfb/1/16/263a.png?_nc_eui2=AeEWRBP6St5XnqOX2wCcU3cLAdQzOV5jG03cPnq-m1k6_oY-cSNhkxMcITLyYNf7nmrEO760x89vDWimZSi1dRWmJ7JaXGu9M_jGPTpKi2KNVA");">☺️

Доктор Ніколас Кардарас – виконавчий директор The Dunes East Hampton, одного з найбільших центрів реабілітації США і колишній клінічний професор Stony Brook Medicine, написав книгу «Сяючі діти: як залежність від екранів викрадає наших дітей – і як подолати транс».

Це «цифровий героїн»: як екрани перетворюють дітей у психопатів-наркоманів

Сьюзен купила своєму 6-річному сину Джону IPad коли він пішов у перший клас.

«Я подумала: чому б йому не почати освоювати подібні речі?», – розповідала вона мені в ході сеансу терапії. У школі Джона починають використовувати різні девайси з усе більш молодших класів – і їх вчитель технології великий шанувальник тієї користі, яку вони дають освітою – так що Сьюзен хотіла найкращого для свого хлопчика з волоссям пісочного кольору, який любив читання і гру в бейсбол.

Вона почала дозволяти Джону грати в різні навчальні ігри на його планшеті. Врешті-решт він відкрив для себе Minecraft, який його вчитель технології відрекомендував як «щось на кшталт електронного Lego». Згадуючи, як багато веселощів у неї було під час гри з цими пластиковими блоками, Сьюзен дозволила синові проводити за Minecraft вільний час.

Спочатку жінка в цілому була задоволена. Джон, здавалося, був занурений в креативну гру в той час як він досліджував кубічний світ Minecraft. Вона зауважила, що програма не надто схожа на Lego, яке вона пам’ятала – в кінці кінців, в її улюбленій грі не доводилося вбивати тварин і шукати рідкісні мінерали для того щоб вижити і досягти нового рівня. Але Джону реально подобалося грати і в школі навіть був клуб Minecraft, тому що в ньому може бути поганого?

Сьюзен не заперечує, що бачила зміни в Джоні. Він став все більше і більше фокусуватися на цій грі, втратив інтерес до бейсболу і читання, а також відмовлявся виконувати свої домашні обов’язки. Іноді вранці він міг встати і розповісти їй, що бачив кубічні форми в своїх снах.

Незважаючи на те, що це насторожило її, вона думала, що її син просто має багату уяву. Коли його поведінка почала погіршуватися, вона намагалася забрати у нього гру, але Джон у відповідь закочував істерики. Вони були настільки серйозні, що вона здавалася, знову і знову пояснюючи собі, що це «навчальна гра». 

А потім, однієї ночі, вона виявила, що дещо всерйоз йде не так.

«Я прийшла в його кімнату щоб перевірити як він там. Він повинен був вже спати – і я по-справжньому злякалася … »

Вона виявила його в ліжку з відкритими і налитими кров’ю очима, якими він дивився на яскравий екран IPad, який перебував поруч з ним. Він виглядав так, як ніби-то був у трансі.

Впавши в паніку, Сьюзен стала трясти його, намагаючись вивести з цього стану. Збожеволівши, вона не могла зрозуміти як її колись здоровий і щасливий маленький син став настільки залежний від гри, від якої впав в кататонічний ступор.

Сьогодні ми знаємо, що планшети, смартфони і приставки – форма цифрового наркотика.

Подібні випадки – причина занепокоєння для батьків, що цікавляться технікою, технічних дизайнерів та інженерів.

Загальновідомо, що Стів Джобс не дозволяв своїм дітям користуватися подібною технікою. Керівники компаній і інженери Силіконової Долини відправляють своїх дітей вчитися в школи Уолдорф, де немає техніки. Засновники Google Сергій Брін і Ларрі Пейдж обрали школи без техніки Монтессорі, так само як творець Amazon Джефф Безос і засновник Вікіпедії Джиммі Уеллс.

Багато батьків інтуїтивно розуміють, що ці всюдисущі мерехтливі екрани погано впливають на дітей. Ми можемо спостерігати агресивні істерики в ті моменти коли девайси вилучаються, блукаючу увагу, коли діти не відчувають стимуляції від їх гіперзбуджуючих  девайсів.

Що ще гірше, ми бачимо дітей, які нудьгують, апатичні і нічим не цікавляться коли вони «не підключені».

Але справи ще гірше, ніж ми думаємо.

Сьогодні ми знаємо, що планшети, смартфони і приставки – форма цифрового наркотика. Недавнє дослідження виявило, що вони також впливають на кору головного мозку, що відповідає за виконавче функціонування, в тому числі і за імпульсний контроль – так само, як і кокаїн.

Технології надають настільки збудливу дію, що підвищують рівень дофаміну – нейромедіатора, який забезпечує відчуття задоволення і найбільш залучений в динаміку аддиктивності – також як і секс.

Це адиктивний ефект – причина, по якій доктор Пітер Уайброу, директор факультету нейробіології Каліфорнійського університету, назвав екрани «електронним кокаїном», а китайські дослідники – «цифровим героїном».

Фактично, Доктор Ендрю Доан, керівник відділу досліджень залежностей Пентагону і ВМС США, який досліджує залежність від відеоігор, назвав гри і екранні технології «цифрового фармацефтикою» (грецька назва наркотиків – прим. Автора).

Це так – мозок вашої дитини, що грає в Minecraft виглядає таким чином, ніби знаходиться під дією наркотиків.

Не дивно, що нам так складно відірвати дітей від екранів і пояснити їм, що час користування гаджетами закінчився. На додаток до цього, сотні клінічних досліджень демонструють, що екрани збільшують депресію, неспокій і агресію і навіть можуть призвести до психотичних наслідків, при яких відеогеймер втрачає зв’язок з реальністю.

В ході моєї клінічної роботи з більш ніж 1000 підлітків за останні 15 років, я виявив, що стара аксіома «крапля профілактики варта фунта ліків», особливо вірна, коли мова йде про техноаддикціі.

Коли дитина перетинає межу справжньої залежності, лікування може бути дуже складним. Справді, я виявив, що легше лікувати героїнових і метамфетамінових наркоманів, ніж втрачених в матриці відеогеймерів або залежних від Фейсбуку та інших соціальних медіа.

Згідно з даними 2013 Американської Академії Педіатрії, діти 8-10 років витрачають 8 годин на день на взаємодію з різними цифровими медіа, в той час як тінейджери проводять 11 годин до екранами.

Один з трьох дітей починає використовувати планшети або смартфони до того, як починає говорити. Тим часом, довідник «Інтернет-залежність» доктора Кімберлі Янг стверджує, що 18% інтернет-користувачів віку коледжу в США страждають від технозалежності.

Коли людина перетинає межу повної залежності – від наркотиків, техніки або чогось іншого – її необхідно очистити, щоб будь-який інший вид терапії міг бути ефективний.

У разі техніки це означає повне цифрове очищення – немає комп’ютерів, смартфонів, планшетів.

Екстремальне цифрове очищення навіть виключає можливості користування телевізором. Необхідний час – від 4 до 6 тижнів, саме стільки зазвичай потрібно, щоб перезбуджена нервова система перезапустила себе.

Але це непросте завдання в нашому поточному технологічному суспільстві, в якому екрани зустрічаються всюди. Персона може жити без наркотиків або алкоголю, проте в разі технозалежності цифрові спокуси знаходяться всюди навколо нас.

Так як же нам уберегти дітей від перетину цієї межі? Це не просто.

Ключ у тому, щоб не допустити божевілля ваших 4-, 5- або 8-річних дітей на екранах.

Це означає Lego замість Minecraft, книги замість IPad, природа і спорт замість ТВ. Якщо потрібно, то вимагайте, щоб у школі вашій дитині не давали планшет або Chromebook до тих пір, поки він не досягне віку хоча б 10 років (інші рекомендують 12).

Чесно розмовляйте зі своєю дитиною про те чому ви обмежуєте їй доступ до екранів. Їжте зі своїми дітьми без всяких електронних пристроїв на столі – також, як Стів Джобс влаштовував вільні від техніки обіди зі своїми дітьми. Не ставайте жертвами «синдрому засмученого батька» – як ми знаємо з Теорії соціального навчання, «Мавпа бачить, мавпа робить».

Коли я розмовляв з моїми 9-річними синами-близнюками, я чесно пояснив їм, чому ми не дозволяємо їм мати планшети або грати у відеоігри. Я розповів, що деякі діти люблять грати зі своїми девайсами так сильно, що їм складно зупинитися або контролювати те як багато вони грають.

Я допоміг їм зрозуміти, що якщо вони потраплять в пастку екранів і Minecraft, як деякі їхні друзі, інші частини їхнього життя можуть постраждати: вони можуть не захотіти грати в бейсбол, читати книги, будуть менше цікавитися наукою і природними проектами, менше спілкуватися з друзями в реальному світі.

Дивно, однак, їх не довелося дуже багато переконувати, так як вони самі бачили ті зміни, які відбуваються з деякими з їх маленьких друзів через надмір часу, проведеного за екраном.

Психологи, що займаються розвитком, розуміють, що здоров’я дітей включає в себе соціальні зв’язки, творчі ігри, що розвивають уяву і взаємодію з реальним світом природи. На жаль, захоплюючий і збуджуючий уяву світ екранів розхолоджує і гальмує ці процеси розвитку.

Ми також знаємо, що діти більше схильні до адиктивного ескапізму, якщо відчувають себе самотніми, чужими, непотрібними і нудьгуючими. Таким чином, краще рішення цієї проблеми – допомога дітям в отриманні змістовного досвіду в реальному житті і живих відносин.

Дитина, захоплена креативними активностями і прив’язана до своєї сім’ї, має меншу ймовірність втекти в світ цифрових фантазій. Навіть якщо у неї найкраща і велелюбна підтримка, дитина може потрапити в “матрицю”, коли взаємодіє з гіпнотичними екранами і відчуває адиктивний ефект. Зрештою, приблизно один з 10 людей схильний до тієї чи іншої форми залежності. 

Зрештою, моя клієнт Сьюзен видалила з життя Джона планшет, але його відновлення було нелегкою боротьбою з великою кількістю невдач і складнощів на шляху.

Чотирма роками пізніше, за допомогою великої підтримки і відновлення, Джон відчуває себе сьогодні набагато краще. Він навчився використовувати настільний комп’ютер здоровим способом і повернув деяке почуття рівноваги в своє життя: він грає в бейсбольній команді та має кілька близьких друзів в середній школі.

Але його мати і досі пильна і залишається позитивною стримуючою силою щодо використання гаджетів, тому що, як і з будь-якою залежністю, рецидив може підкрастися в моменти слабкості. Переконаність у розвитку його здорових інтересів, відсутність комп’ютера в спальні і вечеря без техніки на столі – частина рішення.

Автор: Ніколас Кардарас 

 

Боже вічний і Царю всякого створіння, що сподобив мене до цього часу дожити, прости мені гріхи, які заподіяв я в цей день ділом, словом і думкою; і очисти, Господи, грішну мою душу від усякої скверни душевної і тілесної, і дай мені, Господи, в цю ніч спокійний сон, щоб, уставши з мого смиренного ложа, я догоджав Пресвятому імені Твоєму в усі дні життя мого і переміг всіх ворогів – і тілесних, і безтілесних, – що повстають на мене; і охорони мене, Господи, від пустих думок і недобрих бажань, що оскверняють мене. Бо Твоє є Царство, і сила, і слава, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Господи Вседержителю, Боже Небесних Сил і всього тілесного, що на небі живеш і нас, убогих, доглядаєш, серця і думки випробовуєш, і те, що є таємне в людині, добре бачиш, Безпочаткове і Вічне Світло, в якому нема ані тіні зміни або перетворення. Сам Безсмертний Царю, прийми молитви наші, які ми тепер грішними устами нашими творимо, на безмежність милості Твоєї надіючись, і прости нам гріхи наші, що заподіяли ми чи то ділом, чи то словом, чи то думкою, свідомо чи несвідомо. І очисти нас від усякої скверни, душевної і тілесної, і дай, щоб ми в бадьорості серця і тверезості розуму прожили всю ніч цього життя, сподіваючись світлого дня, що його обітував нам Єдинородний Син Твій, Господь Бог і Спаситель наш, Ісус Христос, коли Він, Суддя всіх, прийде зі славою відплатити кожному по його ділах. Нехай не в сні та лінощах, а в бадьорості та щирій праці ми з'явимось готовими і ввійдемо з Ним у Божественне Царство Його слави і радощів, туди, де вічне Світло і невимовна утіха всім, що бачать неосяжну красу Твого Лиця.

Бо Ти єси Істинний Світ, що освітлюєш і освячуєш усе, і Тебе славить всяке створіння на віки віків. Амінь.

Літній табір у Івано-Франківську - духовними стежками: вчимося та відпочиваємо!

Основна тема табору "Святий Дух та Його плоди". На протязі дня пізнали багато цікавих речей та навчилися нових велелих ігор-забав.

Другий день табору. Роздумували про дари Святого Духа: віра і лагідність. Цікавий і веселий день із морем позитиву та емоцій.

Третій день табору звикло розпочався з молитви. Тема дня: "Здержливість і милосердя. Прогулянка міста, похід в кіно.

Четвертий день табору. Тема дня: " Доброта і терпеливість". Завдання для ерудитів- складали кросворд. У такий жаркий день вирішили трішки освіжитися - водні естафети.

Останній день табору. Похід у Вовчинецькій гори. Пікнік. Дякую всім дітям з яким я весело провів час.

Пресвята Вседіво, Мати Христа Бога нашого, принеси нашу молитву Синові Твоєму і Богу нашому, щоб Він спас через Тебе душі наші. Благого Царя Благая Мати, Пречиста і Благословенна Богородице Маріє! Милість Сина Твого і Бога нашого вилий на мою грішну душу і Твоїми молитвами настав мене на діяння благі, щоб останок мого життя я прожив без гріха і через Тебе рай знайшов, Богородице Діво, єдина Чиста і Благословенна. Під Твою милість прибігаємо, Богородице Діво, молитов наших в час журби не відкинь, але з біди визволяй нас, Єдина Чиста і Благословенна.

Пресвята Богородице, спаси нас.

о. Назар Касій

Впродовж шести днів, з 11 по 16 червня 2019 року, діти та скаути з нашої парафії Зіслання Святого Духа, мали чудову нагоду не тільки весело провести час, але й ближче пізнати Бога. Протягом цих днів спілкувалися, краще пізнавали один одного, вчилися працювати в групі і прислуховуватися до думки іншої особи, веселилися, пізнавали нашу чудову Країну і духовно зростали.

Ці прекрасні «Канікули з Богом» ми провели в с. Язловець на Тернопільщині, де нас гостинно прийняли Сестри і мешканці. День розпочинався і завершувався молитвою, а товаришувало нам Боже Слово, яке щодня допомагало згуртувати дітей та налаштувати на щиру спільну працю, щоб виконати усі завдання, а їх було чимало. Групи: «Божі Виноградинки» та «Паломники Святого Духа» не боялися жодної праці, навіть коли мали завдання до вибору, то не задумуючись завжди виконували усі, жодного не пропускаючи, щоб прикрасити свою «Виноградну лозу».

Що за канікул без Служби Божої? Євхаристія – це можливість дуже близько і особисто зустрітися з Господом. Зазвичай дітям нудно, але не нашим дітлахам - вони з РАДІСТЮ, щодня приготовлялися до цієї важливої зустрічі. Ще раз хочу підкреслити з РАДІСТЮ і цю радість не можливо було не помітити. Готували Читання, Псалми, Молитву Вірних, підбирали пісні, якими хотіли прославляти Бога, переживали, щоб гарно прочитати, заспівати. А про зовнішній вигляд, то взагалі бракує слів… Милувалася ними, коли вибирали найкраще вбрання, дівчатка – сукні, спіднички, а хлопчаки – штани, хоча і було спекотно та робили гарні зачіски. Душа радіє, що вже з малечку розуміють з Ким зустрінуться на Євхаристії.

Звичайно крім молитви, ми мали веселі вечори, танці, забави, сценки та неперевершені подорожі до м. Тернопіль, в урочище Червоне – водоспади, Чортків, Білобожниця і Зарваниця.

Свою подяку керую до настоятеля, о. Миколи Леськів та до наших «Паломників Святого Духа» і «Божих Виноградинок», тішуся і дякую, що була разом з Вами!!! Ви неперевершені!!!

Богу подяка за веселі канікули!!!

С. М. Оксана Понідзельська

Спільна молитва з дитиною — це життєво необхідний елемент на шляху віри. Якщо ви (батьки чи хресні), готуючи ваших дітей до життя, навчите їх молитви, то дасте їм, безперечно, найбільший подарунок, позаяк навчите спілкуватися з Творцем. Це велика відповідальність — адже можна й позбавити їх бажання молитися назавжди! Ось кілька корисних порад, що допоможуть нам розпочати.
1. Запровадьте простий розпорядок дня і намагайтесь його дотримуватися.
Ми завжди намагатимемося пропустити те, що стає нудним, — молитву також. Це нормальне явище. Саме тому справді важливо впровадити час на молитву у звичайний план дня вашої дитини — зранку та перед сном, у той самий час, щодня. Порада: попросіть дитину висловити три речі — за щось подякувати, за щось перепросити, а також попросити благословення у Господа на якусь конкретну справу. Можна закінчити молитвою «Отче наш», «Радуйся, Маріє» і «Слава Отцю». Діти легко звикнуть до такого розкладу та, дорослішаючи, матимуть опору у боротьбі за віру.
2. Допоможіть дитині познайомитися з Біблією.
Візьміть кольорову, красиву Біблію для дітей, ілюстровану, та оберіть одну історію в день для спільного читання. Ставте дитині запитання щодо прочитаного відповідно до її віку. Запитайте, приміром, що могли відчували люди, про яких ідеться в оповіданні? Що це означає для нас сьогодні та як нам слід поводитися?
3. Пам’ятайте: йдеться про взаємини з Христом.
Безперечно, важливо для дітей розуміти, що є добре і що зле, та скартати їх, коли вони бувають нечемними. Однак пам’ятаймо: наша віра — це не перелік дозволених і заборонених учинків. Це відносини з Христом. Молячись разом із дітьми, ви допомагаєте їм заприятелювати з Ісусом. Справжня приязнь є життєдайною; це місце, де кожен може довіритися, відпочити, бути собою і бути щасливим. Варто допомогти дитині зрозуміти, ким є Ісус та як Він любить нас — попри все.
4. «Вбудуйте» молитву у власний день. Покажіть приклад!
План — це важливо; однак допоможіть дитині зрозуміти, що ми можемо молитися скрізь і будь-коли. Іншими словами, покажіть, що молитися — це цілком природно. Помоліться («своїми» словами) перед їдою, приміром. Дитина таким чином почне сприймати молитву як сімейну традицію. Заодно ми так покажемо, що споживання їжі — це щось більше, ніж заспокоєння голоду. Не бійтеся молитися при гостях, на пікніку чи в ресторані, наприклад. Вам може бути незручно, незвично та ніяково, але так ми показуємо, що віра не лише для нас — ми «віримо» не лише вдома чи у храмі. Немає нічого більш промовистого, аніж те, коли ваша дитина бачить, що ви молитеся — коли все добре та коли, здається, усе йде шкереберть. Наші вчинки навчають набагато краще, аніж наші слова. Ще одна проста порада: скажіть коротку молитву, якщо ваша дитина вдариться: «Ісусе, допоможи їй (йому) почуватися краще. Відправ своїх ангелів, щоби принесли нам мир». Це вчить дитину звертатися до Ісуса, коли їй боляче. До того ж — повірте — плач припиняється одразу!
5. Діти мають знати, що Боже Милосердя… солодке!
Якщо ваша дитина уже приступила до Першої Сповіді, нехай це не буде одноразовою подією. Створіть їй «умови» сповідатися щомісяця, та й самі не занедбуйте цього таїнства. Після сповіді підіть разом на морозиво чи тістечко, адже Боже Милосердя — солодке, і сповідь потрібно відсвяткувати!
6. Навчіть дітей молитися Розарій.
Розарій — найпростіша та найсильніша молитва, тому пречудово пасує дітям. Він познайомить їх із Марією та допоможе вивчити та пам’ятати таємниці життя Ісуса. Допоможіть дитині виготовити або придбати власну вервичку, подаруйте розарій на день народження або з нагоди Першого Св. Причастя.
7. Поважайте свою дитину і не вимагайте досконалості.
Це ваші діти, ви про них піклуєтеся; однак їхня душа — священне місце, що відрізнятиметься від вашої. Їхня молитва — це розмова лише між ними та Господом. Не треба намагатися силоміць входити до цієї святині. Дозвольте дитині наодинці з собою пережити ці важливі речі. Не впадайте у розпач, якщо ваша дитина не здається вам достатньо «святою». Будьте вразливими до емоцій дітей і не порівнюйтеся з якимось ідеалом спільної сімейної молитви. Згадайте молитву учнів у Гетсиманському саду: Ісус просив їх молитисяіз Ним, та вони усі поснули!
8. Навчіть дитину молитися за своїх ворогів.
Ми всі постійно цього вчимося. Отже, допоможіть своїй дитині молитися за ворогів або тих, хто її ображає. Моліться разом за дітей, що «тероризують» інших. Це також міцне свідчення того, що немає такої проблеми, якої б не вирішив Бог, особливо коли тебе переслідують. 9. Співайте!
Адже це приємно та просто. Співай зі своєю дитиною! Не переймайтеся, навіть якщо вважаєте, що не вмієте співати. Богові байдуже, що ви не потрапляєте в ноти! Діти обожнюють музику, це дає нам безліч можливостей: Ви могли би співати пісні подяки та поклоніння разом в авто; можна використовувати молитву як колискову. Пам’ятайте: традиційні пісні проголошують великі істини нашої віри, це прекрасний спосіб познайомити з ними вашу дитину. Спів допоможе швидше запам’ятати молитви. Це може стати, тим що вони пронесуть крізь усе своє життя як заспокоєння та згадку про Божу підтримку та силу.
10. Відзначайте свята та переживайте літургійний рік удома.
Святкуйте церковні свята, наскільки це можливо. Навіть якщо це буде лише незначний елемент — нехай вирізняється з‑поміж інших; таким чином допоможемо дитині втілювати віру в життя. До прикладу, можна виготовити адвентовий вінок і запланувати особливий час для молитви за вечірнім столом під час Адвенту; створити програму простих читань зі Святого Письма протягом Великого Посту, продовжувати святкувати всі сім тижнів Великоднього періоду, аж по П’ятдесятницю включно.

Коли я стала мамою, всі навколо роздавали мені мільйони порад про те, як я повинна любити своїх дітей. Але я ніколи їх не слухала, бо мало хто насправді знає, як виховати не тільки слухняних, але і успішних, щасливих дітей. Ваше завдання – не стільки вихована, скільки впевнена у собі  дитина, яка вміє жити.

Я закликаю вас взяти відповідальність у цьому питанні на себе. І не слухати нікого з тих, хто вважає, що знає, як правильно ростити дітей.

Вашим головним пріоритетом повинні стати щасливі, а не слухняні діти. Дослідження показують, що від того, чи щаслива була дитина в свої 10-15 років, залежить, чи буде вона щаслива в 25-, 30- і 40-річному віці.

У той же час соціологи зауважують, що у нас дуже швидко зростає кількість нещасних 20-річних молодих людей. Більшість з них зізнається, що в них було щасливе і безтурботне дитинство. Їх батьки – кращі друзі. Вони ніколи не переживали трагедію або щось подібне. І все ж вони нещасні.

Одна з причин такого невтішного стану справ – виховання. Справа в тому, що більшість батьків так сильно піклуються про своїх дітей, що в буквальному сенсі не дозволяють їм падати і набивати власні шишки.

Замість того, щоб дати своїм дітям можливість з дитинства приймати власні рішення і визнати власні помилки, батьки втручаються в їхнє життя, надмірно активно намагаються захистити їх від можливих неприємностей навколишнього світу.

Але негаразди – це невід’ємна частина життя. І буде набагато краще, якщо ваші діти будуть вчитися вирішувати свої проблеми самостійно вже в школі. Навички подолання труднощів дуже важливі. Тому ви не повинні обмежувати життєвий досвід дитини своїми заборонами і своєю надмірною опікою. Не сповільнюйте їх психологічне та емоційне зростання.

Чому я кажу вам про все це? Тому що я хочу, щоб ви не робили тих помилок, які допускають більшість інших людей.

Моє улюблене правило виховання говорить: “Підготуйте дитину до дороги, але не забирайте у неї можливість йти по ній самостійно”.

Ось 10 найбільш поширених помилок, які роблять майже всі сучасні молоді батьки.

Помилка №10: Ви поклоняєтеся своїм дітям

 

Більшість з нас намагається бути ідеальними батьками. Наші діти живуть у набагато кращих умовах, ніж жили в їхньому віці ми. Ми виконуємо всі забаганки своєї дитини: хоче нову іграшку – будь ласка!, чергову шоколадку – тримай!

 

Проблема, мабуть, у тому, що діти починають думати, ніби весь світ обертається навколо них. І коли наступного разу ваша дитина не отримає бажаного, то дуже засмутиться. Набагато сильніше, ніж сусідський хлопчисько, з яким так не “сюсюкаются”.

 

Ми не повинні поклонятися своїм дітьми. Ми повинні любити їх. Вони для нас – центр Всесвіту, але самі себе вони так сприймати не повинні . Інакше виростуть егоїстами, які забудуть про вас відразу після того, як поїдуть вчитися в інше місто.

 

Всім буде краще, якщо періодично ви не станете виконувати забаганки своєї дитини. Не отримати бажаного тут і зараз – це нормально.

Помилка №9: Ви вважаєте, що ваші діти прекрасні

Від фахівців, які працюють з дітьми, я дуже часто чую, що багато батьків сьогодні абсолютно не готові сприймати негативні відгуки щодо вчинків своїх нащадків. Як тільки хтось їх критикує, одразу ж наступає  на хвилю неприйняття або навіть агресію з боку батьків.

Але ми повинні навчитися сприймати критику з відкритим серцем. Заради дітей. Іноді нам потрібно втрутитися якомога швидше, щоб ситуація не вийшла з-під контролю. Якщо шкільні вчителі кажуть вам, що ваша дитина погано себе веде і ображає однокласників, висновки треба зробити щодо дитини, а не вчителів.

Один дитячий психолог з Алабами нещодавно говорив мені, що небажання батьків адекватно сприймати реальність – найпоширеніша причина підліткової депресії. Коли вона тільки починається, батьки можуть допомогти, але, як правило, не звертають уваги.

А вже коли діти стають дорослими, батьки починають їх пиляти: “Тобі вже 20 років, а ти не хочеш ні вчитися, ні працювати!”. Ваше втручання було б набагато  ефективнішим, якщо б ви зробили його до того, як лінь стане частиною ідентичності вашої дитини.

Помилка №8: Все ваше життя – це ваші діти.

Ми пишаємося нашими дітьми. Коли у них виходить щось важливе, ми щасливі сильніше, ніж якби це були наші власні успіхи.

Але в усьому має бути міра. У вас повинно бути своє власне життя і свої власні успіхи. Дітям потрібен правильний приклад для наслідування. Станьте ним!

А ще у вас повинні бути не тільки робота і сім’я. Дитина повинна знати: у дорослих – свої розваги і задоволення. І це треба враховувати! Якщо ви хочете, щоб ваша дитина прожила повноцінне життя, проживіть його самі!

Помилка №7: Ви приймаєте рішення за них самі

Один священик якось сказав мені, що найбільша проблема сучасних дітей – в тому, що їх батьки не дають їм можливості самостійно приймати рішення. Батьки вибирають за самих дітей, їх кар’єру, їх друзів, їх одяг і т. д.

Звичайно, ми всі хочемо, щоб наша дитина не потрапила у якусь погану історію. Звичайно, ми хочемо, щоб вона співала нам дифірамби і поважала нас за те, що ми хочемо забезпечити їй краще життя.

Проблема у тому, що така дитина не вміє мислити самостійно. І впадає в одну з двох крайнощів: або вона не здатна без вашої участі навіть на дріб’язкове рішення, або починає забувати про те, що вседозволеність – це ненормально.

Не вирішуйте за вашу дитину, ким вона повинна бути. Це не той вияв любові з вашого боку, що необхідний.

Помилка №6: Конкурсне виховання

 

Всі батьки хочуть, щоб їх дитина була кращою за інших. Краще вчилася, показувала кращі спортивні результати. Багато захоплюються цим так сильно, що їх дитя починає розглядати все життя, як одне нескінченне змагання. Результат – часті депресії і зломана психіка.

 

Найбільше на світі ми боїмося, що наші діти будуть відставати від тих, які оточують. Ми боїмося, якщо вони будуть не дуже добре вчитися, то залишаться в посередності, коли виростуть.

 

Але ваші діти повинні також розуміти, що життя – це не тільки піт і боротьба. Життя – це ще й радість від усвідомлення цієї миті.

 

Краще постарайтеся прищепити дитині думку, що “перемога за всяку ціну” – це не єдине, що має значення. Людину визначають не її перемоги, а її характер. І стійкість.

Помилка №5: Ви позбавляєте їх дитинства

Чим щасливіше буде дитинство вашої дитини, тим більш щасливою людиною вона виросте. Це імператив, доведений вченими.

Найвірніший спосіб позбавити дитя дитинства – завантажити його шкільними уроками, заняттями в музичній школі, вивченням іноземної, спортом і т. д. А ще ми хочемо, щоб наші діти допомагали нам виконувати роботу по дому. Але при цьому ви не повинні забувати, що у кожного має бути право на дитинство.

Ваша дитина не обов’язково повинна досягти тих успіхів, яких досягли Пікассо або Тейлор Свіфт. Вона повинна вирости сильною особистістю, здатною прожити щасливе життя. Ось це головне.

Помилка №4: Ви хочете мати “правильну”, а не “справжню” дитину

Ми починаємо будувати плани для своїх дітей вже тоді, коли вони ще в нашій утробі. Ми мріємо, що вони виростуть і досягнуть більшого, ніж ми.

Але іронія в тому, що ви не можете отримати ту ідеальну дитину, про яку мрієте. Ви отримаєте ту єдино можливу людину, яка могла народитися саме у вас. Не намагайтеся змінити в ній те, що вам не подобається. Не примушуйте її ставати тим, ким вона нібито повинна бути в ваших мріях. Нехай вона стане тим, ким сам захоче стати.

Помилка №3: Ви забуваєте про те, що вчинки важливіші слів

Ми всі хочемо здаватися своїм дітям ідеальними. Ми всі знаємо, що для того, щоб дитина виросла розумною і доброю, ми повинні показувати їй приклад. Але більшість з нас також забуває про те, що моральні настанови працюють тільки в одному єдиному випадку: якщо ви самі їх виконуємо.

Повірте, ваші діти завжди знають, що вони можуть собі дозволити, а що – ні. Вони спостерігають за вами уважніше, ніж ви самі за собою.

Тому наступного разу, коли будете сварити дитину за те, що вона нешанобливо ставиться до однолітків, запитайте себе: а може, вона побачила негативний приклад у вас? Чому вам можна обкладати матами тих, які оточують вас, а їй – ні?

Помилка №2: Ви судите про батьків за поведінкою їхніх дітей

Коли ви зустрічаєте, де б то не було невиховану дитину, то автоматично починаєте думати, ніби у неї погані батьки. Але це не завжди так. Не буває “ідеальних” дорослих і “пластилінових” дітей. В світі немає нічого ідеального” – так само як і нічого “безнадійного”.

Ми ніколи не знаємо, наскільки сильно інші батьки переживають за своїх дітей. Тому і не повинні судити про них.

Помилка №1: Недооцінка характеру

У кожної дитини є свій характер і свій внутрішній моральний компас. Ці речі означають набагато більше, ніж ваші спроби перетворити своє дитя – в “ідеальну” людину.

Не намагайтеся вчити її за написами в книгах, за шаблонами. Кожному потрібен свій підхід. А часто, ще важливіше свобода: якщо ви чекаєте від своєї дитини самостійності й усвідомленого підходу до життя, дайте їй можливість рости і розвиватися без надмірного втручання.

Головне, про що варто подбати, – це характер. Він повинен бути. Єдина можливість дати дитині його загартувати – дати їй більше свободи. Не замикайте дітей у своїх квартирах. Не радійте тому, що комп’ютер може замінити їй ігри у дворі. Не ховайте свою дитину від реального світу. Нехай ваша любов не стає для нього в’язницею!

 

 

 

 
Ось приходжу на кухню, а там діти поїли, тарілки не прибрали, посуд не помили і взагалі вся підлога в липкому чаї ... 
І у мене є варіанти рішень: розсердитися, образитися, прибрати самій, покликати і накричати і змусити прибрати, покликати і ласкаво попросити, догану всім зробити, сісти поплакати і т.п.
 
Їх нескінченно багато ... і вирішую Я ... 
Ось вирішую не кричати, не прибирати і взагалі піти дочитувати книгу, або вирішую скинути пар і кричу на кухні, мовляв які усі негідники і взагалі свині ... або настрій такий, що візьму і сама все приберу, не відчувши ні тіні роздратування ... а буває й розчулюся - еееее ... діііііти моїіііі ...
 
І так саме у будь-якій життєвій ситуації - тільки я вирішую, що мені відчувати і що говорити, і що робити, і як реагувати ... 
Начебто проста істина ... але на жаль, про неї постійно забувається, коли намагаєшся виправдати себе і свої реакції.
 
Мені зіпсували настрій, мене довели, вони мене дратують, вони додали мені сивого волосся, вони зробили бардак мені, вивели мене з себе, і т.п.
 
Це дещиця того, що я сама особисто говорю про своїх дітей, наприклад, протягом дня ...
Я ось була таким ангелом :) а вони ...
 
А потім сідаю з чашкою чаю і думаю ... Ну вони то що? Просто живуть, просто діти, просто люди ... а вирішую щось завжди я :) як мені реагувати, як відчувати, як приймати те, що відбувається навколо мене :)
 
Бути чи не бути? ось в чому питання :) бути чи не бути щасливою :))) вирішую Я.
 
Мірта Гроффман, мама трьох рідних та шістьох прийомних дітей, художниця

 

Вчені нагадують: щоб стосунки були здоровими, що на кожну негативну взаємодію нам потрібно 5 позитивних.

Багато часу ми проводимо з дітьми, скеровуємо їх, поправляємо, нагадуємо про щось, критикуємо, бурчимо, ниємо і навіть кричимо – тому важливо стежити за тим, щоб "формула" 5 взаємодій працювала.

Видання mother.ly радить 10 щоденних звичок, які варто дотримуватись батькам, щоб зміцнити зв'язок з дитиною

Прагніть до 12 обіймів з дитиною щодня

Сімейний терапевт Вірджинія Сатір сказала: "Нам потрібно четверо обіймів щодня для виживання. Нам потрібно вісім обіймів щодня для підтримки, і 12 обіймів для росту".

Найперша річ зранку – пригорнути дитину на кілька хвилин, а остання річ у дні – обійняти дитину перед сном.

Обіймайте дитину, коли прощаєтесь з нею, коли зустрічаєтесь, і часто просто так.

Покуйовдіть їй волосся, погладьте / поплескайте по спині, обійміть за плечі.

Зустріньтеся з дитиною очима й усміхніться, це ще один вид дотику.

2

Грайтеся

Сміх і пустощі допомагають вам тримати зв'язок з дитиною, стимулюючи ендорфіни та окситоцин у вас обох.

Зробіть сміх щоденною звичкою, це також дає дитині шанси "просміятися" свої тривоги за смуток, щоб вона не відчувала себе самотньо і була більш схильна відкритися.

Гра допомагає дітям хотіти співпрацювати.

3

Коли ви взаємодієте з дитиною – відімкніть гаджети

Справді. Дитина запам’ятає на решту свого життя, що вона була такою важливою для своїх батьків, що вони вимикали свої телефони, щоб її послухати.

Навіть вимкнення музики в машині – потужне запрошення до спілкування.

4

Спілкуйтесь перед і під час перехідних періодів

У дітей бувають складні часи, коли вони з одного періоду дитинства переходять в наступний.

Якщо ви подивитесь в дитячі очі, назвете на ім’я, знайдете зв’язок, змусите дитину сміятись, то впевнитесь, що у неї є внутрішні ресурси скерувати себе через перехідний період.

5

Окремий час на кожну дитину

Робіть усе, що треба, щоб виділяти 15 хвилин на кожну дитину окремо, щодня.

Робіть, що дитина хоче, або що хочете ви.

У дні вибору дитини просто скеруйте свою любов у напрямок, який вона покаже.

У "свої" дні спробуйте якісь активності. Пограти ігри чи зайнятись чимось іншим, щоб дитина сміялась.

7

Слухайте, співпереживайте

Зв’язок починається зі слухання.

Прикусіть свій язик, якщо треба, можете додавати лише: "Ого! Вау! Ясно.. Справді? Як це було? Розкажи трошки більше".

Звичка дивитись на речі з перспективи дитини запевнить її, що ви поважаєте її і шукаєте найкращих для вас обох рішень.

Це допоможе вам бачити причини поведінки дитини, яка в іншій ситуації могла б здатися вам божевільною.

А також допоможе регулювати ваші власні емоції, в тому числі під час сварок.

8

Сповільніться та смакуйте моменти

Ви не лише женете дитину за її графіком. Тому можете провести кілька хвилин разом перед сном.

Кожна взаємодія впродовж дня – це можливість зв’язку з дитиною.

Сповільніться і розділіть цей момент з дитиною.

Дозвольте їй понюхати ягоди перед тим, як помнути їх на пюре чи зробити пиріг.

Коли допомагаєте дитині помити руки, покладіть свої руки під струмінь води разом з дитячими, і розділіть відчуття.

Понюхайте її волосся, послухайте сміх.

Подивіться в дитячі очі і зустріньте їхнє серце відкритим своїм

9

Пригортання перед сном та спілкування

Лягайте з дитиною в ліжко трохи раніше, поясніть, що хочете провести з нею час, обіймаючись і спілкуючись у темряві.

Ці моменти єднання запрошують дитину розповісти, що сталося у школі, як ви гаркнули на неї зранку, чи про переживання про завтрішню поїздку.

Вам прямо зараз горить вирішувати якісь проблеми? Ні. Тоді просто послухайте.

Запевніть дитину, що чуєте її хвилювання, що ви разом вирішите їх, завтра.

Наступного дня так і зробіть, не порушуйте слова.

Ви здивуєтесь, наскільки поглибляться ваші стосунки.

І не позбувайтесь цієї звички, коли дитина виростає.


    Усміхнена бабуся підносить вгору маленького внука, щоб показати його Святішому Отцеві, який на папамобілі проїжджає серед натовпу вірних в Ясах в останній день його подорожі до Румунії, в неділю 2 червня 2019 року. Пізніше, звертаючись з промовою до вірних під час зустрічі з молоддю та сім’ями, Папа робить відступ від заздалегідь приготованого тексту, щоб поділитися цим досвідом:  

    “ Я вже завершую проповідь, мені ще бракує один параграф, але я б не хотів залишити поза увагою досвід, який я пережив, проїжджаючи площею. Там була літня жінка, досить похилого віку, бабуся. В руках вона тримала внука, приблизно двомісячного, не більше. Коли я проїжджав, вона мені його показала, усміхаючись. Це була усмішка співучасті, ніби мені кажучи: “Бачите, тепер я можу мріяти”! тієї миті мене переповнювали емоції і я не наважився привести її прямо сюди. Тому тепер розповідаю про це. Бабусі й дідусі мріють, коли внуки прямують вперед, а онуки мають мужність, коли беруть соє коріння від бабусь і дідусів. ”

    Кілька хвилин перед тим, Наступник святого Петра підкреслив, що «віра передається не тільки словами, але й жестами, поглядами, ніжністю наших матерів, наших бабусь; смаком тих речей, яких ми навчилися вдома, в простоті й великодушності».

    “ Коли зростаєш, – зазначив Папа, звертаючись до молоді, – не забувай свою матір і свою бабусю й ту просту, але міцну віру, якою вони відзначалися і яка давала їм силу та витривалість прямувати вперед, не опускаючи рук. Це заклик до вдячності й до відновлення великодушності, мужності, безкорисливості «домашньої віри», що є непомітною, але яка крок за кроком будує Боже Царство ”

    В цих словах відображений також особистий досвід Папи Франциска зі своєю бабусею Розою, що була простою й сильною жінкою віри. Вона походила з бідної селянської сім’ї італійського регіону П’ємонте та емігрувала до Аргентини, втікаючи від злиднів. У проповіді під час чування перед святом П’ятидесятниці у 2013 році він зазначив, що бабуся Роза першою передала йому віру:  

    “ Я мав благодать зростати в сім’ї, в якій віру досвідчували просто й конкретно. Однак, на мій шлях віри вплинула, насамперед, бабуся, мама мого батька. Це була жінка, яка пояснювала й говорила нам про Христа, навчала нас катехизму. Пам’ятаю, що в Страсну П’ятницю ввечері вона водила нас на процесійний похід із свічками, по завершенні якого вносили статую Ісуса, знятого з хреста, й бабуся наказувала нам ставати навколішки, промовляючи: «Дивіться, Він помер, але завтра воскресне». Я отримав перше християнське звіщення саме від цієї жінки, від моєї бабусі. Це прекрасно! Перше звіщення відбувається в сім’ї, в дома. І це мене наводить на думку про любов багатьох матерів і багатьох бабусь в передаванні віри. Це вони передають віру. Так відбувалося також у часи перших християн, коли святий Павло казав Тимотеєві: «Я пригадую віру твоєї матері й твоєї бабусі» (пор. ІІ Тим 1, 5). Усі матері й усі бабусі, які тут присутні, подумайте про це! Передавати віру. Тому, що Бог посилає нам людей, які нам допомагають на нашому шляху віри. Ми не знаходимо віру абстрактно, ні! Завжди є людина, яка проповідує, яка говорить, Ким є Христос, передає нам віру, несе нам перше звіщення. І таким був також перший досвід віри, який я отримав. ”

    Діти квіти життя.

    З народженням дитини в нашому житті все перевертається з ніг на голову, але нічого не замінить вам щасливих моментів, проведених з вашим чадом.

    Але часом трапляється так, що діти залишають нас …

    Річард Прінгл втратив свого 3-річного сина на ім’я Х’ю через внутрішньочерепний крововилив.

    Через рік після його трагічної загибелі убитий горем батько на своїй сторінці в Фейсбуці написав 10 важливих речей, які він усвідомив тільки після втрати сина.

    1. Не буває занадто багато любові.

    2. Ви маєте в своєму розпорядженні достатню кількість часу. Ви можете хоча б хвилинку виділити для гри з вашою дитиною. Нічого не повинно бути важливіше.

    3. Частіше фотографуйтеся і знімайте відео з дитиною. Ви ніколи не можете знати напевно, що цей момент не останній.

    4. Не варто «купувати» дітей подарунками та грошима. Краще витратьте на них свій час: вирушайте на море, сходіть в похід або в парк пострибати на батуті.

    5. Слухайте музику і співайте разом. Ми з Х’ю любили співати пісні в авто, на прогулянці, вдома. Я весь час прокручую ці моменти.

    6. Цінуйте час, проведений разом. Спільні вечері, читання казок, лежання на дивані — за цими простими речами сумуєш найбільше.

    7. Завжди цілуйте своїх близьких на прощання. Можливо, це буде останнім, що ви зробите для них.

    8. Умійте розважатися. Неважливо, що ви робите — гуляєте, ходите по магазинах, їдете в машині — не забувайте веселитися і сміятися.

    9. Обов’язково записуйте всі досягнення вашої дитини. Ці записи дуже приємно буде перечитувати в старості.

    10. Якщо у вас є можливість поцілувати своїх дітей перед сном, відвести їх в школу, поснідати з ними, сходити на їх випускний або весілля — значить, ви найщасливіша людина на планеті. Пам’ятайте про це.

    У Святій Літургії у візантійському обряді, яку в рамках Апостольських відвідин Румунії Папа відслужив у місті Блаж, брали участь єпископи та паломники з України, а також численні вірні українці греко-католики Румунії.
     

    с. Лідія Короткова, СНДМ – Ватикан

    Останнього дня Апостольської подорожі до Румунії, а саме вранці 2 червня 2019 року, Папа Франциск очолив Божественну Святу Літургію в місті Блаж, під час якої проголосив блаженними сім владик Румунської греко-католицької Церкви. В Румунії є також коло двадцяти українських греко-католицьких парафій, які об’єднані в Генеральний вікаріат з осідком у місті Сучава.

    Румунські українці – це четверта за чисельністю етнічна спільнота країни після румунів, угорців та ромів. Переважна більшість з них є автохтонним населенням, що компактно проживає в північній частині Румунії в прикордонних з Україною жудцях, тобто повітах, на землях, що свого часу входили в склад Київської Русі та Галицько-Волинського князівства.

    Більшість українського населення Румунії була православною, а греко-католики переважали на Мармарощині та в Південній Буковині. Після ліквідації Греко-Католицької Церкви в Румунії в 1948 році, деякі вірні перейшли на православ’я, інші ж зберегли віру в підпіллі. В 1996 році  відновлено Генеральний вікаріат для українців греко-католиків в Румунії,  до якого належать Буковинський та Закарпатський (Мараморський) деканати та парафії в Банаті і який діє в Марамороській єпархії Румунської греко-католицької Церкви. Від 1 вересня 2018 року, за декретом владики Васіле Бізеу, ординарія цієї єпархії, новим очільником Генерального вікаріату для українців греко-католиків в Румунії призначено протоієрея Николая Николаїшина, який очолюватиме його до 2022 року. 

     

     

    I. Перший обов’язок батька щодо дітей — любити їхню маму.

    Родина — це система, яка тримається на любові. Не уявній, а справжній, дійсній. Без любові неможливо довго витримувати тягарі родинного життя. Неможливо бути батьком «з відчуття обов’язку». Виховання— завжди «командна гра». У подружній парі, де підростають діти, щира згода та глибока єдність наповнюють радістю та допомагають рости, будучи для них надійним фундаментом. Батько може захистити матір, «підмінюючи» її та надавши їй можливість відпочити, відновитися та віднайти трішки часу для себе.

    II. Батько перш за все має «бути».

    Його присутність повинна означати: «ви, моя родина, — найголовніше у моєму житті». Статистика стверджує, що в середньому батько присвячує вихованню дітей менше п’яти хвилин на день. Деякі дослідження доводять існування зв’язку між відсутністю батька та поганою успішністю дітей у школі, їхнім низьким коефіцієнтом розумового розвитку, злoчинністю та агресивністю. Це питання стосується не часу, а справжнього спілкування. Бути у випадку батька означає — спілкуватися з дітьми, обговорювати їхню працю та проблеми, залучати їх до участі в своєму житті, наскільки це можливо. Та навчитися зауважувати всі малі та великі знаки, які постійно посилають діти.

    IIІ. Батько є прикладом, хоче він того чи ні.

    Сьогодні особа батька відіграє надзвичайно важливу роль, оскільки дитина може покластися на нього, а в його силах — керувати дитиною. Передусім батько є прикладом, він стимулює вибір конкретних схем поведінки дитини згідно з засадами коректності та вихованості. Одним словом, батько — взірець чесності, порядності та доброзичливості. Навіть якщо діти і не усвідомлюють цього, а іноді й заперечують це, насправді ж вони дивляться на те, що і як робить батько та чому він чинить так, а не інакше. Те, що ми називаємо сумлінням, великою мірою залежить від постаті батька.

    IV. Батько забезпечує надійність.

    Батько — це охоронець. Ціла родина чекає, що батько захистить її. Батько оберігає також тоді, коли визначає певні правила, часові та просторові обмеження, деколи забороняючи певні речі: це — найкращий спосіб сказати: «Я піклуюсь про тебе».

    V. Батько заохочує та додає сил.

    Батько доводить свою любов повагою, слухаючи та приймаючи. Його любов справжня, як у тих, хто каже: «Що б не сталося, я завжди з тобою!» Завдяки цьому в дітей виникає самоповага. Батько завжди готовий допомогти своїм чадам, компенсуючи їхні слабкості.

    VI. Батько пам’ятає та розповідає

    Батьківство є островом спасіння для тих, хто «зазнав краху вдень». Такий звичайний момент, наприклад, вечерю, батько перетворює на особливу родинну зустріч, коли всі можуть спокійно поспілкуватися між собою. Добрий батько спроможний створити чарівну атмосферу спогадів. У минулому батько був носієм цінностей; для того, щоб їх передати дітям, достатньо було їх усно приписати. Зараз їх треба демонструвати. А сучасне життя заважає цьому. Як можна щось показати дітям, якщо немає часу поговорити з ними, обмінятися думками, поділитися планами, своїми надіями, радостями чи невдачами?

    Читайте також: 8 частин тiла, які зберігають стpес – і пам’ять про нього

    VII. Батько вчить вирішувати проблеми.

    Батько — найкращий дороговказ у навколишній світ. Батько має сильний вплив на дітей завдяки своїй здатності керувати життям, тим, як він ставиться до оточуючої дійсності. Цей аспект також дуже важливий для виховання особистості дитини. Батько — це людина, що дає дітям мапу життя.

    VIII. Батько пробачає.

    Пробачення батька — це те, що дитина відчуває найкраще і чого очікує найбільше; це чи ненайвеличніша ознака батька. Один із в’язнiв дитячої кoлонії зізнався: «Мій батько завжди був строгим зі мною : ні любові, ні розуміння. Коли я був маленьким, він дуже мене любив. Якось я оступився, і з тих пір він не мав більше відваги підійти та поцілувати мене, як раніше… Його любов до мене зникла: я мав тоді тринадцять років… Він забрав у мене свою любов у той момент, коли вона була мені найбільше потрібна… Нікому було розповісти про свої проблеми. Якщо я опустився так низько, то в цьому є доля батьківської вини… На його місці я повівся б інакше. Не покинув би свого сина у скрутний момент. Справжнім батьківським розумінням я б сприяв тому, аби він повернувся на правильний шлях. А в мене нічого з того не було».

    IX. Батько — завжди батько, навіть якщо він живе далеко.

    Кожна дитина має право на «свого» батька. Коли батько нехтує дітьми, забуває або покидає їх, він тим самим наносить їм paну, котра ніколи не загoїться.

    X. Батько — це образ Бога.

    Бути батьком — велике покликання, а не особистий вибір. У всіх дослідженнях з психології говориться, що діти виробляють для себе образ Бога на основі образу власного батька. Якщо мати молиться разом з дітьми, це прекрасно, але водночас звично. Якщо ж з дітьми молиться батько, вони ніколи про це не забудуть.

    Із книжки Бруно Ферреро «Ваші діти мають лише вас. Тільки виховання змінить світ».

     

    Немає нічого схожого на стосунки батька та сина. Коли хлопчик виросте, буде багато людей, які впливатимуть на нього і його доросле життя. Але зараз, поки він ще маленький, його найважливішим зразком для наслідування повинен бути батько. Ось 7 важливих речей, яких кожний син потребує від свого батька:

    1. Син повинен бачити, що його тато любить маму

    Якщо мужчина любить матір свого сина, то показує йому, як потрібно відноситися до жінок в цілому. Це створить основу для відносин, які хлопчик матиме згодом у своєму житті. Навіть якщо батьки дитини розлучені і стосунки між ними складні, батько повинен зробити все можливе, щоб відноситися до матері свого сина з повагою.

    2. Син повинен бачити батька не лише в успіхах, а й у невдачах

     

    Найкращим життєвим вчителем є невдача. Коли син бачить, що його батько теж може зазнати невдачі, але вміє з нею справитися, то зрозуміє, що помилки можуть бути великими вчителями. Хлопчик, який не боїться робити помилки, згодом перетвориться на людину, здатну приймати великі виклики.

    3. Син потребує батькового лідерства

    Мужчина може бути або не бути начальником на роботі чи у громаді. Але він завжди повинен бути лідером у своїй родині. Син повинен бачити лідерство батька в сім’ї, адже так він краще зрозуміє суть лідерства і зможе більш ефективно вибудовувати власні стосунки з однолітками. Зростаючи, він краще керуватиме своєю сім’єю, очолюватиме колег по роботі й зможе бути більш активним членом суспільства.

    4. Син потребує присутності батька

    Кожний хлопчик потребує присутності свого батька в його освіті, суспільному житті, спорті та всіх інших сферах. Присутність батька надасть сину впевненості та необхідної підтримки.

    5. Син потребує підтримки батька в будь-якому випадку

    Можливо, хлопчик не виправдає надій свого батька і не стане великим спортсменом. Або замість наукових досягнень зацікавиться творчістю. Але незалежно від того, який шлях у житті обере син, він все одно потребує батьківської любові, навіть якщо його вибір буде кардинально відрізнятися від вибору батька. Навіть тоді, коли цей вибір буде відверто неправильним. Любов і мудре керівництво батька відкриють двері для довіри і прийняття, які є основою родинних стосунків.

    6. Син потребує похвали від батька

    Кожному хлопчику надзвичайно важливо чути від тата слова, що він пишається ним. Навіть якщо він зробив щось неправильно, батько повинен сказати: «Я знаю, що ти виправишся і повернешся на правильний шлях». Сину потрібно чути ці слова, які запевняють його в батьківській любові.

    7. Сину потрібно, щоб батько виховував його у любові

    Коли батько виховує свого сина, то встановлює певні межі й очікування. Він повинен розуміти, що хлопчик може і буде робити помилки, так само як і він робив їх в дитинстві та юності. Але сину потрібно пояснити, що кожна його дія матиме наслідки. Виховання у любові навчить його розглядати наслідки цих дій. Це підготує його до мислення та оцінки вибору, який він робить, як зараз, так і в майбутньому.

    Батько – це перший приклад для сина, зразок того, яким повинен бути мужчина. Саме від тата хлопчик отримує уявлення, як повинен себе вести справжній чоловік. Ось чому кожний свідомий батько повинен дуже відповідально поставитися до виховання свого сина.

    7 речей, яких потребує від батька дочка

    роль батька у вихованні дитини

    Стосунки батька і доньки відіграють життєво важливу роль у становленні особистості майбутньої жінки. Контакт із татом – це перший досвід спілкування дівчинки із протилежною статтю, ось чому так часто дівчата обирають чоловіків, схожих на батька. Якщо батько турбується про те, щоб його донька з часом перетворилася на гармонійну та щасливу жінку, він повинен обов’язково дати їй наступні 7 речей:

    1. Дочці потрібно, щоб її батько був активно зацікавлений її життям

     

    Бути «активно зацікавленим» не означає просто запитати доньку ввечері, як пройшов її день. Батько повинен брати участь у різноманітних заходах, що відбуваються в житті його дочки, проявляючи інтерес. Наприклад, якщо вона колекціонує рідкісні фігурки, батько може допомогти їй шукати їх. Якщо вона захоплюється спортом, він повинен стати її найпершим відданим шанувальником! Донька повинна знати, що батько щиро цікавиться її життям і хоче бути його частиною.

    2. Батько повинен продемонструвати дочці, що таке щасливий шлюб

    Першим сімейним досвідом, який переживає дівчинка, є стосунки між її батьками. Якщо батько не поважає матір і навіть дозволяє собі фізичне або емоційне насильство, дочка може прийти до думки, що такими повинні бути і її очікувані відносини з чоловіком. Проте батько, який виявляє прихильність, повагу і любов до своєї дружини, дає неймовірний приклад того, що його дочка захоче віддзеркалити у своєму житті.

    3. Донька потребує підтримки свого батька

    Хоча батько не завжди може погоджуватися зі своєю дочкою, вона повинна знати, що він в будь-якому випадку підтримає її. Коли батько повністю і щиро підтримує свою дочку, вона розвиватиме сильну самооцінку і вибудує позитивний образ самої себе. Люблячий тато повинен показати доньці, що, навіть не погоджуючись з її вибором, він завжди буде вірити в неї та її здібності.

    4. Донька повинна знати, що може довіряти своєму батькові

     

    Коли дочка приходить до батька, щоб обговорити свої особисті проблеми, вона повинна знати, що він поставиться до цього з повагою і довірою. Ці проблеми не повинні ставати темою розмови за обідом з іншими членами сім’ї.

    5. Дочка потребує безумовної любові батька

    Безумовна любов означає, що батько любитиме свою дитину незалежно від того, наскільки сильно вона зіб’ється з правильного шляху. Він не буде висміювати і принижувати її, але завжди буде прощати.

    6. Дочці потрібен сильний духовний лідер

    Саме батько повинен бути духовним лідером власної сім’ї і брати на себе відповідальність за релігійну освіту своїх дітей. Він повинен молитися разом з дочкою, говорити з нею на важливі духовні теми і навчати.

    7. Батько повинен стати для доньки позитивним зразком для наслідування

    На жаль, багато дочок сьогодні не мають позитивної чоловічої рольової моделі у своєму житті. Батько є першою людиною в житті дівчини, яку вона буде знати найглибше. Саме він встановлює стандарт для всіх інших мужчин у її житті, і позитивний зразок для наслідування допоможе їй вибрати хорошого чоловіка в майбутньому. Тому кожний батько, у якого є донька, повинен проаналізувати свою поведінку. Чи є у нього якісь погані звички, які потрібно зламати? Чи існують в його житті сфери, які потрібно виправити? Коли дочка бачить, що батько готовий змінюватися на краще, то отримує чудовий приклад чоловічої поведінки.

    Загалом, чоловіки в більшості вважають, що до сина потрібно ставитися більш суворо, а от доньку, навпаки, можна балувати. Насправді це не так. Ніжності й любові потребують як донька, так і син, і не потрібно боятися, що через пестощі хлопчик перетвориться на «дівчисько». А от вседозволеність і потакання примхам доньки – це неправильна стратегія виховання, тому що може призвести до зміщення ролей в сім’ї. До доньки, як і до сина, батько повинен ставитися м’яко, але наполегливо, а от «романтичну» модель поведінки із задаровуванням подарунками краще перенести на маму.

    Виховуйте своїх дітей правильно і будьте для них хорошим прикладом!

     

    Часом стосунки між батьками – дуже напружені. 
    Часом дорослі розлучаються. 
    І воюють за увагу дитини, за те, хто її «більше любить». Втім, такі сварки та змагання – аж ніяк не на користь психологічному здоров’ю дитини, про яку так хочуть дбати обоє батьків (навіть якщо хочуть дбати окремо).

    Ось що каже про це психіатр Марк Ґоулстон:
    Вам може бути важко в це повірити, але стосунки між вами обома значно важливіші , ніж ваше ставлення до дитини. Ваші стосунки не просто впливають на її почуття. Вони стануть моделлю того, як вона поводитиметься, у що віритиме і якою людиною буде.
    Моральний обов’язок батьків – піклуватися про дитину, а для цього треба зосередитися на її майбутньому, а не на своїх теперішніх образах, і спільно розв’язувати проблеми, з повагою ставлячись одне до одного.
    Маєте дорікання своєму партнеру? Висловіть їх особисто йому, друзям чи психотерапевту, а не дитині чи при дитині. Пам’ятайте про спільну мету – благополуччя дитини, і намагайтесь подавати їй приклад поваги у стосунках.

    Тож план дій такий:
    1. Навіть якщо ви маєте намір розлучитися (або вже розлучилися, але досі воюєте з колишнім партнером), перечитайте характеристики дитини А й дитини Б. Якою ви хочете бачити свою дитину?
    2. Вирішіть, що для вас найважливіше – майбутнє вашої дитини чи бажання завжди мати рацію й відчувати любов свого чада вже тут і зараз (підкуповуючи дрібними подарунками, наприклад).
    3. Якщо доля дитини для вас важливіша, пообіцяйте собі дотримуватися таких двох правил і попросіть партнера поводитися так само:
    - Ви спільно працюватимете і з повагою ставитиметеся одне до одного;
    - Ухвалюючи рішення, ви пам’ятатимете про спільну мету – виховати дитину А, а не дитину Б.

    Дотримуйтесь цих правил, навіть якщо партнер не підтримуватиме вас.

    І ще одне. Хоча ви поводитеся благородно і робите все можливе, щоб ваша дитина була щасливою, не очікуйте, що вона це цінуватиме. Зараз ваше чадо сумне, налякане, розлючене й поводиться ірраціонально – не варто цьому дивуватися. Цілком імовірно, ви почуєте щось на кшталт: «Я тебе ненавиджу» чи «Я тобі ніколи не пробачу». Це особливо актуально, якщо партнер намагається зруйнувати ваші стосунки з дитиною, розповідаючи про вас неприємні речі.
    У такому разі вам буде нелегко. Але не зупиняйтеся, хоч би що сталося.
    Це не спринтерський забіг, а марафон. І на кону життя вашої дитини. А це важливіше і за ваші почуття, і навіть за те, як сильно ваше чадо зараз любить вас.

    До речі… Коли батьки розлучаються, дитина зазвичай підтримує того, хто поводиться божевільніше (бо він грає не за правилами і намагається підкупити її). Але, подорослішавши, діти починають усвідомлювати всі ці хитрощі й цінувати вчинки розсудливішого з батьків.
    Тому, незалежно від того, як складається ситуація, завжди думайте про дитину А. Лише так і ваше чадо, і ви зможете врешті-решт здобути перемогу. А якщо й ваш партнер погодиться зосередитися на вихованні дитини А, ви всі досягнете успіху.

    Інформація на основі книги «Як спілкуватися з психами» (Марк Ґоулстон).
    А ви що думаєте, чи впливають напружені стосунки між батьками на дитину, і як?

     

    Курс гурткових "Золота Стріла-2019" у Сколе. Напрочуд вдале таборування: у Львові лили грози та штормове попередження. У заповіднику "Сколівські Бескиди" - сонечко. Бог усміхнувся нам. Вивчали ступені лідерства. Принципи формування та заснування скаутських гуртків. Акторське мистецтво. Психологію хлопців у гуртках. Розвиток гуртків та річний план праці. Скаутські відзнаки та ступені

    Гуртковий - це чи не найголовніша ключова особа в скаутському русі. Саме на ньому, в прямому і переносному значенні, тримається гурток, спільнотне життя в ньому, добра атмосфера скаутського братерства та приязні, бажання розвивати себе особисто та бути успішним гуртком в скаутському курені та з-поміж інших куренів.

    Передусім це хлопець-лідер, який сам знає чого хоче від життя, які вимоги ставить воно до нього.

    Він не боїться перешкод, мабуть вони навпаки, додають йому сили та будують інтригу навколо його гуртка, зацікавлюють особисто до активних дій.

    В такий спосіб він реалізовує себе і в особистому житті, на даний етап свого особистого розвитку, оскільки почувається себе відповідальним за важливу справу, а ця справа, яка зветься скаутинг, будує його особисто допомагає формувати характер, гартує особистість шляхом долання різних викликів, які дає життя (дощ в таборі, швидке і якісне приготування обіду, допомoга у співі Літургії, навчання гри на музичному інструменті, ...).

    Але лідер, який бачить навколо себе інших. Його головне завдання: допомогти іншим не боятися бути собою, бути справедливим, бути відкритим, не боятися вчитися, читати, співати, бавитися з молодшими, допомагати старшим, робити добрі вчинки, навіть, якщо сьогодні це не модно і тебе не зрозуміють твої однолітки у школі.

    Бачити в очах ближніх Бога. Бачити в очах друзів себе. Бачити в очах молодших тих, яким потрібно допомогти. Цей лідер ставить на перше місце людяність. Тому плекаймо її в собі. Сама вона не прийде, якщо не відкриємося Христу, не відкриємося їй.

    Вона близько, важливо полюбити її, і вона стане твоєю щоденною справою, але справою життя, яку ти виконуєш не з обов’язку, а з любові.

    Дякуємо за час спільної пригоди!

    Гарячий період скаутських та християнських таборів розпочинається. Саме якраз дуже актуальна тема в спекотний літній період. Перебування наших дітей - скаутів та скауток в лісі. Звернімо увагу на це:

    Нiколи нe вuтягуйте клiща за дoпомогою oлії. Лiкар пoказала, як вuтягти клiща пpавильно і дyже швuдко – і xвилини не мuнуло!

    Як швuдко і безпeчно вuтягти клiща! Джерело

    Правильний спосіб витягти клiща, рекомендовано лiкарями! Запам’ятайте цю пораду!

    Відразу скажу, це 100% ефективно, випробувано на собі, а головне це була порада від лiкаря!

    У минулому році нашу донечку вкyсив клiщ, самі витягувати побoялися, поїхали до лiкаря. Лiкар витягла клiща дуже швидко і хвилини не минуло!

    Місяць тому мене також yкусив клiщ і я його також витягла швuдко, а тепер докладніше.

    Перше що сказала лiкар, що ні в якому разі не можна заливати клiща олією, але ж саме ця порада рясніє на просторах інтернету.

    Лiкар пояснила так, що від олії, кліщ починає задuхатися і в момент задухи він може впоpснути отpута в кpов, це дyже нeбезпечно, якщо кліщ не дай бог інцeфалітний.

    Адже завдання витягти клiща не пошкoдивши його, щоб отpута не пpоникла в кpов, тому найефективніший – це відразу вбuти кліща, а робиться це так:

    На кліща необхідно пирснути спиpтовим розчином, причому чистим!

    Йoд і зeленка не допоможуть, краще якщо це буде чистий спиpт. Лiкар, до речі, бризкала дeзінфекцією в спреї. Відразу скажу, пеpекис водню теж не підійде, спиpт, спиpт і тільки спиpт або прозорий дезeнфікуючий засіб на спиpту.

    Змочивши або побризкавши клiща, ви відразу побачите, як він підніме попку вгору, тепер берете ватяну паличку і починаєте крутити навколо кліща, трохи його торкаючись. Намагайтеся крутити паличкою так, щоб і кліщ також почав обертатися, тобто ви будете його як би викручувати зі шкіри. Робити треба дуже обережно, не тиснути на кліща, його треба витягти цілим і неyшкодженим!

    Коли я почала його крутити, то і хвилини не минуло, як кліщ просто вискочив зі шкіри, як пробка з пляшки, на подив, клiщ дійсно починає крутитися і викручується!

    Клiща підбираємо і спaлюємо, це рекомендувала лiкар, також вона сказала, що сенсу його здавати куди-небудь в лабораторію немає, так як в будь-якому випадку, треба буде стежити за своїм станом і місцем yкусу, і при перших же неxороших ознаках звернутися до лiкаря.

    19 травня вулицями міста Хмельницький пройшла хода на підтримку сімейних цінностей. Хода відбулася в рамках Фестивалю сім'ї "Всі разом за сім'ю". Активну участь взяли скаути та скаутки! Пресвята Родино оберігай Україну та християнські родини!
    Завершилося свято спільною молитвою на парафії Христа Царя Всесвіту!

     

    Стартували о 13-й годині, від Костелу Христа Царя Всесвіту(Проспект Миру,55) та продовжили свій шлях навіть під час грози: вулицею Бандери, Кам'янецькою, Подільською, Проскурівською до площі біля кінотеатру Шевченка.
    Там о 14:30 відбувся святковий концерт.

    У руках тримали кульки, плакати та прапори. Впродовж маршу вони вигукували гасла: «Міцна сім’я – міцна держава»,«Хмельницький за сім'ю» та інші..

    На сцені, міський голова Олександр Симчишин попросив усіх присутніх вшанувати хвилиною мовчання - Жертв політичних репресій.

    До слова: Сімейна хода проводиться вже втретє, за ініціативи Духовної ради, підтримки міського голови та громадських організацій в рамках фестивалю «Всі разом за сім’ю».

    Рясний дощ не став завадою. Хмельничани одягнули дощовики, взяли в руки парасолі та йшли по запланованому маршруту.

     

    Текст написала дитячий, медичний психолог. А ви уважно почитайте. Це дуже важлива iнформацiя!

    На прийомі: (хлопчик 6 років, важкий невротичний розлад)

    — З ким ти живеш?

    — З мамою.

    — А тато?

    — А ми його вигнали.

    — Як це?

    — Ми з ним розлучилися … він нас принижує… він не мужик … зіпсував нам кращі роки…

    На прийомі: (підліток 14 років, важкі мігрені, непритомність, протиправна поведінка)

     

    — А чому ти не намалював тата, адже ви ж одна сім’я?

    — Краще б його взагалі не було, такого тата…

    — Що ти маєш на увазі?

    — Він матері все життя спаплюжив, вів себе як свиня…зараз не працює…

    — А особисто до тебе тато як ставиться?

    — Ну, за погані оцінки не свариться…

    — … все?

    — І все …чого від нього ще? …я навіть гроші сам заробляю собі на розваги…

    — А чим заробляєш?

    — Кошики плету…

    — А хто навчив?

    — Тато…він мене взагалі багато чому навчив, я ще рибу ловити можу…за кермом їду… по дереву трохи… ось до весни човен смолили, на рибалку з батьком поїдемо.

    — Як же ти в одному човні сидиш з людиною, якої б краще взагалі не було на світі?

    — … ну, взагалі у нас з ним не так-то… відносини цікаві … коли мама їде, у нас добре…це вона з ним не ладнає, а я то і з мамкою і з батьком можу, коли вони не разом…

    На прийом: (дівчинка 6 років, проблеми зі спілкуванням, не уважна, нічні кошмари, заїкання, гризе нігті …)

    — Чому ти намалювала тільки маму з братом, а де ж тато і ти?

    — Ну, ми в іншому місці, щоб у мами був гарний настрій…

    — А якщо ви будете разом?

    — То погано…

    — Як це погано?

    — … (дівчинка плаче)

    Через деякий час:

    — Тільки мамі не кажіть, що я тата теж люблю, дуже…

     

    На прийом: (підліток з важким невротичних порушенням)

    — …Ваш син дійсно вірить у смерть свого батька?

    — Так! Ми це йому спеціально сказали,… а то не дай бог з ним зустрітися захоче і набереться від нього, … але ми з бабусею про батька тільки хороше говоримо, щоб не переживав і прагнув стати хорошою людиною.

    На прийом: (хлопчик 8 років, важка депресія і ряд інших захворювань)

    — … А що з татом?

    — Не знаю…

    Я звертаюся до мами:

    — Ви не говорите про смерть батька?

    — Він знає, ми говорили про це… (мама плаче), та він і не питає, і фотографії дивитися не хоче.
    Коли мама виходить з кабінету, я питаю хлопчика:

    — … тобі цікаво про тата дізнатися? Хлопчик оживає і перший раз дивиться мені в очі.

    — Так, але не можна…

    — Чому?

    — Мама знову заплаче, не треба.

    За час роботи з дітьми, у свої практиці мені довелося зіткнутися з такими фактами.

    1. Діти люблять своїх батьків одинаково сильно, незалежно від демонстрованої ними поведінки.
    2. Дитина сприймає маму і тата як одне ціле і як найважливішу частину самої себе.
    3. Ставлення дитини до батька і батька до дитини завжди формує мама. (Жінка виступає посередником між батьком і дитиною, саме вона транслює дитині: хто її батько, який він і як до нього слід ставитися).
    4. Мама має абсолютну владу над дитиною, вона робить з нею усе, що захоче, свідомо чи несвідомо

      Така сила дана жінці природою для того, щоб потомство змогло вижити, без зайвих сумнівів. Спочатку сама мама є світом дитини, а пізніше вона виводить дитину в світ через саму себе. Дитина пізнає світ через маму, бачить світ її очима, акцентує увагу на тому, що значимо для мами. Свідомо чи несвідомо мама активно формує сприйняття дитини. З батьком дитину теж знайомить мама, вона транслює ступінь значущості батька.

      Якщо мама не довіряє чоловікові, то дитина буде уникати батька.

      На прийомі:

      — Моїй донечці 1рік 7 місяців. Вона з криком тікає від батька, а коли він бере її на руки, то плаче і виривається. А останнім часом стала казати батькові: “Іди, я тебе не люблю. Ти поганий».
      — А що ви насправді відчуваєте до свого чоловіка?
      — Я сильно ображена на нього…до сліз.

      Ставлення батька до дитини теж формує мати

      Наприклад, якщо жінка не поважає батька дитини, то чоловік може відмовити дитині в увазі. Достатньо часто повторюється одна і та ж ситуація: достатньо тільки жінці змінити внутрішнє відношення до батька дитини, як він несподівано виявляє бажання бачити дитину і брати участь в її вихованні. І це навіть в тих випадках, коли батько до цього довгі роки ігнорував дитину.

      • Якщо у дитини порушена увага, пам’ять, неадекватна самооцінка, а поведінка залишає бажати кращого – то в душі дитини катастрофічно не вистачає батька.
      • Відкидання батька в сім’ї часто веде до появи інтелектуальної і психічної затримки розвитку дитини.
      • Якщо порушена комунікативна сфера, висока тривожність, страхи, а пристосовуватися до життя дитина так і не навчилася, і скрізь відчуває себе чужою – це означає, вона ніяк не може відшукати маму в своєму серці.
      • Дітям легше справлятися з проблемами дорослішання, якщо вони відчувають, що мама і тато приймають їх цілком, такими, які вони є.
        Дитина росте здоровою емоційно і фізично, коли вона знаходиться поза зоною проблем своїх батьків – кожного індивідуально і/або їх як пари. Тобто вона займає своє дитяче місце в системі сім’ї.
      • Дитина завжди «тримає прапор» за знехтуваного батька. Тому вона з’єднуватиметься з ним в своїй душі будь-якими способами. Наприклад, вона може повторювати важкі особливості долі, характеру, поведінки і т.п. Причому, чим сильніше мати не приймає ці особливості, тим яскравіше у дитини вони виявляються. Але як тільки мама щиро дозволить дитині бути схожим на свого батька, любити його відкрито, у дитини з’явиться вибір: з’єднуватися з батьком через важке або ж любити його безпосередньо – серцем.

      Дитина віддана мамі і татові однаково сильно, вона зв’язана любов’ю.

      Але коли відносини в парі стають важкими, дитина силою своєї відданості і любові глибоко включається в те важке, що заподіює біль батькам. Вона бере на себе стільки, що дійсно багато в чому полегшує душевні страждання одного або обох батьків відразу. Наприклад, дитина може стати психологічно рівною батькам: другом, партнером. І навіть психотерапевтом. А може піднятися ще вище, замінюючи психологічно їм їх батьків. Така ноша є непосильною ні для фізичного, ні для психічного здоров’я дитини. Адже, у результаті, вона залишається без своєї опори – без батьків.

      Коли мама не любить, не довіряє, не поважає або просто ображена на батька дитини, то дивлячись на дитину і побачивши в ній багато проявів батька, усвідомлено або неусвідомлено дає малюку зрозуміти, що його «чоловіча частина» погана. Вона ніби говорить: «Це мені не подобається. Ти не моя дитина, якщо ти схожа на свого батька». І з любові до матері, а точніше із-за глибокого прагнення вижити в даній сімейній системі, дитина все-таки відмовляється від батька, а отже і від чоловічого в собі.

      За подібну відмову дитина платить дуже дорогу ціну. У душі цієї зради вона собі ніколи не пробачить. І обов’язково покарає себе за це зламаною долею, поганим здоров’ям, невдачами в житті. Адже жити з цією провиною нестерпно, навіть якщо вона не завжди усвідомлюється. Але це ціна її виживання.

      Щоб приблизно відчути, що відбувається в душі дитини, спробуйте закрити очі і уявити двох найдорожчих для вас людей, за яких ви можете не замислюючись віддати життя. А тепер ви всі троє, міцно тримаючи одне одного за руки опинилися в горах. Але гора, на якій ви стояли, несподівано впала. І так сталося, що ви чудом втрималися на скелі, а дві ваші найдорожчі людини повисли над прірвою, тримаючись за ваші руки. Сили закінчуються і ви розумієте, що двох вам не витягнути… Врятувати можна лише когось одного. Кого ви виберете? В цей момент мами, як правило, говорять: «Ні, краще вже вмерти всім разом. Це Жахливо!»

       

      Справді, так було б легше, але умови життя такі, що дитині доводиться робити цей неможливий вибір. І вона його робить. Частіше в сторону матері. Уявіть, що ви все-таки відпустили одну людину і витягнули іншу.
      – Що ви відчуватимете по відношенню до того, кого ви не змогли врятувати?
      – Величезну, спопеляючу провину.
      – А до того, ради кого ви це зробили?
      – Ненависть.

      Але природа мудра – тема злості на матір в дитинстві суворо затабована. Це виправдано, адже мама не тільки дарує життя, вона його ще і підтримує. Після відмови від тата, мама залишається єдиною людиною, яка може підтримати в житті. Тому, виражаючи свій гнів, можна відрізати гілку, на якій сидиш. І тоді цей гнів звертається на самого себе (аутоагресія). «Це я погано справився, я зрадив тата, я зробив недостатньо для того, щоб… , і тільки я один. Мама не винна – вона слабка жінка». І тоді починаються проблеми з поведінкою, психічним і фізичним здоров’ям.

      Чоловіче – це значно більше, ніж схожість на власного батька. Принцип чоловічого – це закон. Духовність. Честь і гідність. Відчуття міри (внутрішнє відчуття доцільності і своєчасності). Соціальна самореалізація (робота до душі, хороший матеріальний дохід, кар’єра) можлива, тільки якщо в душі людини є позитивний образ батька.

      Якою б чудовою не була мати, але тільки батько може ініціювати дорослу частину усередині дитини.

      (Навіть якщо батькові самому не вдалося збудувати стосунки з власним батьком. Для процесу ініціації це не так важливо). Ви, напевно, зустрічали дорослих людей, які інфантильні і безпорадні як діти? Починають одночасно купу справ, мають безліч проектів, але жоден так і не доводять до кінця. Або ті, хто бояться почати справу, проявити активність в соціальній самореалізації. Або ті, хто не можуть сказати «ні». Або не тримають даного слова, на них складно в чомусь покластися. Або ті, хто постійно брешуть. Або ті, хто бояться мати власну точку зору, погоджуються з багатьма проти власної волі, «прогинаючись» під обставини. Або навпаки, ті, хто поводяться зухвало, воюють з навколишнім світом, протиставляючи себе іншим людям, багато що роблячи просто наперекір, або навіть поводяться протиправно. Або ті, кому життя в соціумі дається з величезними зусиллями, і т. д. – все це ті люди, у яких не було доступу до свого батька.

      Тільки поряд з батьком маленька дитина вперше пізнає межі. Власні межі і межі інших людей.

      Межі дозволеного і недозволеного. Свої можливості і здібності. Поряд з батьком дитина відчуває, як діє закон. Його силу. (З мамою відношення будуються за іншим принципом: без меж – повне злиття). Саме у чоловічості формуються гідність, честь, воля, цілеспрямованість, відповідальність – у всі часи високо ціновані людські якості.

      Іншими словами, діти, яких мама не допустила до батьківського (свідомо або несвідомо) не зможуть легко і природно розбудити в собі урівноважену, дорослу, відповідальну, логічну, цілеспрямовану людину, – тепер доведеться докладати величезні зусилля. Тому що психологічно вони залишилися хлопчиками і дівчатками, так і не ставши чоловіками і жінками.

      Тепер за мамине рішення: захистити дитину від батька, людина все життя платитиме неймовірно високу ціну. Немов вона втратила благословення на життя.

      “Якщо дружина поважає чоловіка, а чоловік поважає дружину, діти теж відчувають пошану до себе. Хто відкидає чоловіка (або дружину), той відкидає його (або її) в дітях. Діти сприймають це як особисте відкидання”.

      Берт Хеллінгер

      Батько грає різні, але значущі ролі для сина і дочки.

      Для хлопчика батько – це його самоідентифікація статі (тобто відчуття себе чоловіком не тільки фізично, але і психологічно). Батько – це батьківщина для сина, його «зграя».

      Хлопчик із самого початку народжується у людини іншої статі. Все з чим стикається хлопчик в матері – інше по суті, інше, ніж він сам. Жінка переживає те ж відчуття. Тому чудово, коли мама може обдарувати сина своєю любов’ю, наповнивши жіночістю, ініціювавши жіночі принципи, з любов’ю відпустивши його на батьківщину – до батька. (До речі, тільки в цьому випадку син може поважати свою матір і бути їй щиро вдячний). З моменту народження і, приблизно, до трьох років хлопчик знаходиться в полі впливу матері. Тобто він насичується жіночим: чутливістю і ніжністю. Здатністю до близьких, довірених і довготривалих емоційних стосунків. Саме з матір’ю дитина вчиться емпатії (вміння співпереживати душевному стану іншої людини). У спілкуванні з нею прокидається інтерес до інших людей. Активно ініціюється розвиток емоційної сфери, а так само інтуїції і творчих здібностей – вони теж в зоні жіночого.
      Якщо мати була відкрита в своїй любові до малюка, то надалі, ставши дорослим, такий чоловік буде дбайливим чоловіком, ласкавим коханцем і батьком, що любить.

      У нормі, приблизно, після трьох років, мама відпускає сина до батька. Важливо підкреслити, що вона відпускає його назавжди. Відпускає, значить, дозволяє хлопчику насичуватися чоловічим і бути чоловіком. І для цього процесу не так важливо живий батько, чи помер, може бути у нього інша сім’я, або він далеко, або у нього важка доля.
      Буває і так, що біологічного батька немає і не може бути поряд з дитиною. Тоді тут має значення, що мати відчуває в душі до батька дитини. Якщо жінка не може погодитися ні з його долею, ні з ним, як правильним батьком для її дитини, то малюк одержує довічну заборону на чоловіче. І навіть правильне середовище, в якому він обертається, не зможе компенсувати йому цю втрату. Він може займається чоловічими видами спорту, другий чоловік мами може бути чудовою людиною і мужнім чоловіком, можливо навіть є дідусь, або дядько, готові спілкуватися з дитиною, але все це залишиться на поверхні, як форма поведінки. У душі дитина ніколи не наважиться порушити материнської заборони. Але якщо жінці все-таки вдається прийняти батька дитини в своє серце, то дитина несвідомо відчуватиме, що чоловіче це добре. Сама мама дала своє благословення. Тепер зустрічаючи в своєму житті чоловіків: дідусь, друзі, вчителі, або новий мамин чоловік, дитина зможе через них насичуватися чоловічістю, яку вона братиме у свого батька.

      Єдине, що має значення, це який образ батька в душі у матері дитини.

      Допустити дитину до батьківського потоку мама може тільки за умови, що в душі вона поважає батька дитини, або як мінімум, добре до нього ставиться. Якщо цього не відбувається, то марно говорити чоловіку: «Йди, пограйся з дитиною. Сходіть разом погуляти» і т. д., батько цих слів не почує, так само, як і дитина. Дія має тільки те, що прийняте душею. Чи благословляє мама батька і дитини на взаємну любов одне до одного? Чи наповнюється мамине серце теплом, коли вона бачить, як дитина схожа на свого батька? Якщо батько визнаний, то тепер малюк почне активно наповняться чоловічим. Тепер розвиток піде по чоловічому типу, зі всіма чоловічими особливостями, звичками, перевагами, і нюансами. Тобто тепер хлопчик сильно почне відрізнятися від маминого жіночого і все більше стане бути схожим на батькове чоловіче. Так зростають чоловіки з вираженим чоловічим.

      З дочками цей процес йде трохи інакше. Дівчинка теж, приблизно, до трьох років знаходиться з мамою, насичуючись жіночим. У районі трьох – чотирьох років вона переходить під вплив батька і знаходиться в полі його впливу приблизно до шести – семи років. В цей час активно ініціюється чоловіче: воля, цілеспрямованість, логіка, образне мислення, пам’ять, увага, працьовитість, відповідальність і т. д. А найголовніше, саме в цей період закладається розуміння того, що дівчинка відрізняється від тата по статі. Що вона схожа на маму і скоро вона стане такою ж красивою жінкою як мама. Саме у цей період дочки обожнюють своїх батьків. Активно проявляють знаки уваги і симпатію по відношенню до тата. Добре, якщо мама це підтримає, а тато зможе показати дочці, що вона прекрасна і що він її любить. Надалі саме цей досвід спілкування з найголовнішим чоловіком в житті дозволить їй відчувати себе привабливою жінкою.

      Дочки, не допущені свого часу до батька, психологічно так і залишаються дівчатками, не дивлячись на те, що вже давно стали дорослими.

      Але після закінчення деякого часу татові дуже важливо відпустити дочку назад до мами – в жіноче, а мамі – її прийняти. Це відбувається, коли дівчинка починає відчувати, що тато любить маму трохи більш ніж її, і що як жінка мама подобається і підходить татові більше. Це гірке розставання з найкращим чоловіком, але неймовірно цілюще. Тепер у дівчинки ініційовані принципи чоловічого, це означає, що вона багато чого зможе добитися в житті. Але найголовніше, у неї є щасливий досвід бути такою, яку приймає і любить чоловік. Повернувшись до мами, вона тепер все життя буде наповняться жіночим. Ця сила дасть їй можливість знайти хорошого партнера і створити сім’ю, народити і виховати здорових дітей.

      Як же бути, якщо батька своєї дитини я не тільки не люблю, я його просто ненавиджу?!

      Звичайно після подібного відкриття мами відчувають себе розгубленими і повними суперечностей. Всі вони ставлять приблизно одні і ті ж питання: «Як же бути, якщо батька своєї дитини я не тільки не люблю, я його просто ненавиджу?! Його навіть поважати нема за що – людина, що опустилася! Я що, дитині брехати буду, що її батько хороша людина? Та я дитині тільки і говорю: «Подивися на свого батька… Благаю, тільки не будь як він!» Або: «Коли я бачу, що моя дочка хмурить брови, як її батько, я хочу убити їх обох!».
      Якщо дивитися на це так, то з’являться злість і відчай. Якщо, в своїй ненависті до батька дитини, зупинитися тільки на одну хвилину і відповісти собі тільки на одне питання: «Які у мене були до нього відчуття, коли ми тільки починали зустрічатися, коли я погодилася вийти за нього заміж?» Практично всі жінки згадують, що колись вони любили своїх обранців, а їх серце було наповнено радістю і теплом. В більшості випадків, дитина все-таки з’являється завдяки цій любові. Любові чоловіка і жінки одне до одного. Дитина плід цієї любові. Вона завдячує цій любові і тому, що мама, колись вибрала цього чоловіка.

      Мати, яка не може прийняти батька своєї дитини, не може повністю прийняти і дитину

      Якщо у вас залишилися власні дитячі спогади, то напевно там знайдеться дитяче відчуття подиву і нерозуміння батьківських конфліктів. Адже для дитини двоє батьків рівно значущі і однакова любов до них. Жінка дуже часто змішує свої подружні стосунки з батьківськими. Для дитини це нестерпно. Жінка як би говорить своєму малюку: «Він поганий партнер для мене, означає він поганий батько для тебе». Це різні речі. Дитина не повинна бути включена у стосунки пари. Образно кажучи, двері в батьківську спальню повинні залишитися для неї закритими назавжди. А ось як батьки, ці дві людини залишаються в її повному розпорядженні. Тобто чоловік як партнер і як батько дитини це дві різні людини. Дитина нічого не знає про батька як про партнера. А жінка не знає його як батька. Тому для жінки він тільки партнер, а для дитини тільки батько.

      Мати, яка не може прийняти батька своєї дитини, не може повністю прийняти і дитину.

      Тому вона не може любити його безумовною любов’ю. А в цьому випадку дитина втрачає доступ до обох батьків. Тепер стосунки з мамою внутрішньо, душевно будуть важкі. Дитина або підлаштовуватиметься і буде догоджати мамі, при цьому частенько хворіючи (так «перепалюється» агресія на матір), або дитина активно протестуватиме. Але ні в першому, ні в другому випадку відкритої любові між матір’ю і дитиною не буде.

      До речі, люди, які не люблять себе, вважають себе непривабливими, не приймають свою індивідуальність, а так само ті, хто схильні до надмірного самоосуду і засудження всіх і вся, це ті колишні діти, мати яких засуджувала і відкидала в них їх батька. Тепер відносини з самим собою і життям будуються за засвоєним в дитинстві принципом.

      Але якщо жінці все-таки вистачить мужності і любові до дитини, щоб не вивалювати важкість стосунків з чоловіком на своє чадо, відокремити в своїй душі ці стосунки від батьківських, то у дитини наступить величезне душевне і фізичне полегшення. (Багато дітей перестають хворіти після виконаної душевної роботи їх мамою). Тоді, не дивлячись на те, що батьки розійшлися, або не ладнають, у дитини досить надалі сил, щоб жити і продовжувати життя.

      Наші предки знали таку закономірність, що якщо жінка уміє поважати свого чоловіка, своїх і його батьків, то діти в таких сім’ях не хворіють, а їх долі складаються вдало.

      Практика роботи з дітьми, підлітками і дорослими людьми показала, що найсильніший людський біль, що має довготривалі наслідки, це біль від втрати батьків в своїй душі. До речі, саме ця втрата є, часто, причиною депресії.

      Тому для полегшення життя дитини і її повного одужання важливо не стільки сама фізична присутність батьків в повсякденному житті дитини, скільки добре і шанобливе відношення до них в його власній душі. Немов батьки ніколи не покидали дитину, а стоять за її спиною. Стоять, як ангели – охоронці. І так з першого і до останнього дня життя. Невипадково, що з десяти заповідей поясненням і мотивуванням супроводжується тільки одна: «Шануй батька і матір твою, щоб ти жив на землі довго і щасливо». Саме це знання дозволяє вижити людству, залишаючись духовно і фізично здоровим.

      Адже тільки тоді, коли серце наповнено шаною і подякою своїм батькам, хоча б за безцінний дар життя, можна сміливо йти вперед.

      Хочеться розповісти про один випадок, що яскраво ілюструє вище сказане.

      До мене звернулися мама і бабуся одного семирічного хлопчика. У дитини був дуже важкий стан: окрім неймовірної некерованої агресії, істерик, постійної тривоги, проблем в школі, нічних кошмарів, страхів, були ще сильні головні болі і болісне відчуття мурашок по всьому тілу. Мама з татом у цього хлопчика розлучилися дуже давно. Дитина пам’ятала батька більше по фотографіям. Все своє свідоме життя вона жила з мамою і бабусею. Дитина була повною копією свого батька. Як зовні, так і в характері все частіше виявлялася схожість. Єдине, що чув хлопчик про свого батька, це те, що його батько – неймовірне чудовисько (мама з бабусею не скупилися на епітети), і ще те, що він до їх великого горя якраз на цього чудовиська дуже схожий. І тепер перед дитиною ставилося завдання «перебороти «злі» якості і стати хорошою людиною». А на прийомі переді мною сиділа абсолютно чудова дитина, до того ж з великими творчими здібностями, але міркував він про життя так, як ніби йому років сімдесят, не менше. Ми узялися за роботу всі разом: мама, бабуся, хлопчик і я. Перше, що зробили жінки, це рішуче змінили політику сім’ї.

      Мама почала розповідати сину про те, якими хорошими якостями володіє його батько. Про те хороше, що було у них у стосунках. Про те, що їй подобається, що син схожий на свого батька. Що він може бути абсолютний таким же, як тато. Найголовніше, що син не несе відповідальності за їх партнерські стосунки. І не залежно від того, що вони розлучені як пара – як батьки вони залишаться для нього назавжди разом. А син може любити тата нітрохи не менше, ніж маму. Якийсь час опісля хлопчик написав татові лист. У сина з’явилася батькова фотографія на письмовому столі, а іншу, маленьку, він став носити з собою в школу. Потім в сім’ї з’явилися додаткові свята: день народження тата; день, коли тато зробив мамі пропозицію; коли тато виграв матч. А найголовніше, тепер, коли мама дивилася на сина, вона з гордістю вимовляла: «Як же ти схожий на свого батька!» Коли відбулася наша чергова зустріч, мама поділилася, що брехати взагалі не довелося – колишній чоловік є дійсно багатогранною особою. А ось з сином стали відбуватися просто фантастичні зміни: спочатку пропала агресія, потім – страхи, болі; з’явилися успіхи в школі, зникли мурашки. Дитина стала керованою, і знову повернулася до життя. «Я не можу в це повірити, невже батько грає таку роль?!».

      Так, кожний з нас – продовження і підсумок злиття двох сил життя: материнського (і її роду) і батьківського (і його роду). Погоджуючись з цим в дитині, приймаючи її такою, яка вона є, – ми даємо їй шанс рости. Це і є батьківське благословення на Життя

      Автор: Луковникова М.В.
      дитячий, медичний психолог,
      сімейний психолог

    Піша Проща Львів-Унів. День третій. 19.05.2019. Свято Унівської Чудотворної Ікони Богородиці. 
    Вечірню з литією очолив вл. Григорій Комар. Архиєрейську Літургію о 4-й ранку очолив вл. Теодор Мартинюк. Наступну Архиєрейську Літургію об 11:00 очолив вл. Григорій Комар.

    Цьогорічна проща Львів-Унів розпочалася у п’ятницю, 17 травня і тривала упродовж вихідних. За цей час прочани здолали 60 кілометрів. Упродовж прощі та зараз у Фейсбуці дуже багато атмосферних світлин і постів із враженнями. Пропонуємо до Вашої уваги фотографії на яких “бринять” прочанські радість та натхнення. Фото із фб-сторіки журналіста Оксани Сенишин.

     

    ” Таки Дивен Бог… во святих, в творінні і в людях своїх також. 
    Як у Єзекиїла 2,1:” І сказав Він до мене:” Сину людський, зведися на ноги свої– і Я буду говорити з тобою!” І говорив через людей, погоду, природу, пісню, молитву, та неміч…Поможи чути…Така несподівано сонячна та злегка волога і дууууже людинолюбива проща з чудовими людьми у повному мирі та гармонії”, 
    – написала на своєму фб прочанка Неля Ільченко.

    Один з найпопулярніших запитів у Google від батьків — «Як розвивати дитину?» Шукаємо відповідь разом із професійною психологинею, освітянкою й тренеркою з Польщі Ларисою Вуйцік. Вона ділиться з читачами «Освіторії» секретами свідомого батьківства, відповідального виховання та розповідає, як відірвати сучасну дитину від гаджетів та наскільки ефективне навчання через гру.

    Лариса Вуйцік має багаторічний стаж роботи у сфері освіти, є професійною тренеркою та психологинею. Очолює Фундацію Ad Fontes, в навчальному центрі якої проводяться трансформаційні семінари для батьків, дітей та молоді. У 2018 році пані Лариса видала книгу власного авторства для батьків та опікунів «Повірте, ігри вчать» («Jak bum cyk, cyk. Zabawa uczy») про навчання, виховання та стимуляцію розвитку через гру. Також пані Вуйцік — ініціаторка проекту «Бізнес кохає Жінок», який підтримує жінок у саморозвитку.

    Які тілесні проблеми дошкуляють «цифровому поколінню» 

     
     

    Цифровий світ і нові медіа поглинають наших дітей. 2-річна дитина частіше хоче грати на планшеті, ніж бавитися своїми іграшками. Тож «цифрове дитинство» — реалії нашого життя.

     
     

    Але якщо дитина в ранньому віці починає користуватися планшетами й телефонами, можуть виникнути негативні наслідки. Дитина може пізніше навчитися говорити, у неї можуть виникнути проблеми з концентрацією уваги та засинанням, емоційні розлади та дефекти постави. А ще — повільний розвиток дрібної моторики (може довго навчатися застібати ґудзики, шнурувати взуття) та проблеми з тактильними відчуттями — не надто любить, коли її обіймають навіть найрідніші люди. Та й узагалі не дуже любить контактувати з іншими людьми. Із цими проблемами батьки в наш час дуже часто приходять до психологів і педагогів.

     
     

    Ще 10 років тому з невпевненими у собі та сором’язливими дітьми психологи працювали зовсім інакше. Зараз ця проблема актуальна не через недоліки виховання, а через те, що діти не відчувають своє тіло. Наприклад, якщо дитина сахається «обіймашок», проблема може бути в тому, що вона — надчутлива.

     
     
     

    Якщо дитина надто голосна — не поспішайте називати її нечемною, адже причина може бути в тому, що вона, не відчуваючи власного тіла, підсвідомо прагне оточити себе звуками. Якщо дитина гіперактивна й бігає замість того, щоб спокійно ходити, — потребує додаткової стимуляції.

     
     

    То як же полісенсорно підтримувати дитину? Дайте їй можливість досліджувати світ за допомогою різних органів чуття та організуйте світ дитини так, щоб на неї впливали різні подразники. Не кажіть «ні», коли дитина хоче залізти на дерево чи гратися запилюженими камінцями. Навпаки, намагайтеся створити умови, де таких природних стимулів буде більше.

     
    Як зростити «золотий» мозок
     
     

    На запит «Як розвивати дитину?» Google дає 8,5 мільйонів посилань. Батьки дуже хочуть допомогти дітям, але не знають, як зробити це дієво. Для цього потрібно знати, як працює мозок дитини.

     

    Раніше вважали, що «великий мозок» — це все, що нам треба. Але сьогодні вчені знають

     

     

     

     

     

     

     

    Що більше інформації дитячий мозок отримуватиме через різні органи чуття, то краще зчитуватиме будь-які сигнали. Саме тому неврологи радять батькам стимулювати мозок дитини, коли та ще перебуває в утробі, — слухати музику, співати пісні для дитинки, читати вголос книги, вірші.

     

     

    Для гармонійного розвитку мозку потрібна співпраця з трьома системами:

    • тактильною (відповідає за дотик),
    • вестибулярною (рівновага та координація рухів),
    • пропріоцептивною (положення та позиція тіла в просторі).
     

     

    Ідеально, якщо дитина може побачити певну річ, доторкнутися до неї, спробувати її, почути її назву та подивитися, як вона пишеться, — може навчитися одночасно вимовляти та читати її. Саме тому варто поєднувати читання зі стимуляцією всіх органів чуття.

    Батьки — найголовніші вчителі
     

     

    Навчання допомагає підтримати та зміцнити нейросполучення, які мозок «нажив» за життя. У трирічному віці дитина вчиться найкраще. Черговий важливий момент — 6-річний вік. І останній період, важливий для розвитку мозку, — 12–13 років. Саме тому батьки є найважливішими вчителями своїх дітей. Нейродидактики певні: саме те, що відбуватиметься вдома, стане фундаментом в інтелектуальному розвитку та матиме вирішальне значення для становлення мозку.

     

     

    Ви можете скільки завгодно відправляти ваших дітей у різні студії, наймати для них репетиторів, щоб вивчати мови, але найефективніше вони навчатимуться через гру.

    Раджу звернути увагу на школи, які працюють за методикою Монтессорі. Основні риси методу:

    • не примушуйте,
    • не прискорюйте,
    • будьте супутником,
    • рух і відпочинок,
    • дайте дитині час і простір.
     

     

    Дитина розвивається, якщо ми даємо їй простір і знаряддя: рука — продовження мозку дитини. Хлопчики й дівчатка, які навчаються за Монтессорі-методикою, у 3 роки запросто пришивають ґудзики. Важливо не примушувати дитину щось робити: вона сама знає, чого їй варто навчитися саме зараз. Не порівнюйте вашу дитину та її вміння з тим, що вміють інші діти-однолітки. Вам треба показати наявні можливості, надихнути, але не змушувати і не прискорювати — ось ваш девіз за Монтессорі. А після того як ваша дитина чогось нового навчилася, дайте їй час із тим поекспериментувати — це теж частина процесу розвитку.

     

     

    Метод доброго старту

     

     

    «Якщо в перші роки життя немає правильного шляху нав’язування тілесного контакту зі світом, тоді пізніше не буде можливості розуміння абстракції», — каже спеціаліст із розвитку мозку Мажена Зелінська. Метод доброго старту, який вона започаткувала, базується на розвитку компетенцій дитини, які їй потрібні будуть під час вступу до школи. Мажена акцентує увагу на тому, що чим більше органів чуття дитини працює, тим краще вона вчиться.

     

     

    Як це має відбуватись у дії? Наприклад, дитина співає пісеньку. Щоб задіяти більше органів чуття, треба створити інтенсивний освітній простір навкруги, щоб дитина одночасно могла ще танцювати, рухатися, стукати ритм пісні на мішечку з піском чи насінням або й навіть паралельно малювала щось фломастерами або фарбами на листочку. Усе це чудово стимулюватиме її нервову систему.

    Теорія соціального навчання

    Цю теорію створив Альберт Бандура, який влучно цитує Карла Юнга: «Діти виховуються за допомогою того, ким Є дорослий, а не того, про що цей дорослий говорить». А від себе додає: «Є величезна різниця між навчанням і втіленням набутих знань». Наприклад, ми можемо вчити дитину, що ввечері їсти солодке — некорисно. Але якщо наша дитина ввечері побачить, як хтось ласує солоденьким — вона робитиме так само. Те саме — про гру на планшеті: дитина бачить, як ви «залипаєте» годинами в гаджетах, і сама робитиме так само. Нехай те, що ви говорите, збігається з тим, що ви робите.

     

     

     

     

    У неділю, 19 травня, в Україні вшановують пам’ять жертв політичних репресій. Активну участь в молитві взяли скаути та скаутки ГО "Скаутство Європи в Україні" осередку міста Яворів станиці Климентія Шептицького)))

    День пам’яті жертв політичних репресій відзначається згідно з Указом Президента від 21 травня 2007 року, щорічно у третю неділю травня, з метою належного вшанування пам’яті жертв політичних репресій, привернення уваги суспільства до трагічних подій в історії України, викликаних насильницьким впровадженням комуністичної ідеології.

    Кількість жертв політичних репресій в Україні неможливо підрахувати – це неймовірні цифри. Деякі фахівці вважають, що за період від початку 1920-х і до кінця 1980-х років, тобто за час правління більшовицько-комуністичного режиму, в Україні було заарештовано майже півтора мільйона осіб (із них понад 50% - українці). Величезну кількість із них було розстріляно, всі інші пройшли тюрми, заслання, вислання, каторгу, табори, примусово побували в психіатричних закладах.

    Терор і репресії вразили майже всі верстви українського населення: науковців, політиків, військових, священиків, представників культури, селянство. Особливо тяжкою і болісною спадщиною минулого стали масові репресії, які чинилися сталінським режимом та його прибічниками в Україні у 1930-х роках. Приміром, в Україні в 1937-1938 роках було засуджено 198 918 осіб, з яких близько двох третин – до розстрілу. Решту було відправлено до в'язниць та таборів.

     

    ДЕНЬ МАТЕРІ

    Як не крути, а материнство більше додає, ніж забирає 

    Додає: кілограмів і зморшок,
    хвилювання і сивини,
    радості і натхнення,
    бажання житиі можливість любити 
    Забирає лише час для себе коханої , а можливості розвиватися, чогось досягати ми втрачаємо самі. 
    Саме для того, щоб Матуся не загубилася в дітях, не зайшла в тінь чоловіка, який "на то всьо заробляє гроші" є свято МАТЕРІ.
    А щоб нагадати і показати, що МАМА може бути красивою, щасливою, розслабленою, успішною , не залежно від кількості дітей, є проект "МЕГА МАМА МІСТА ЛЕВА ТА ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ"
    Дякую, п. Oksana Dopilka за інший формат святкування Дня Матері: креативно, сучасно, спокійно. Так ніби побувала на семінарі для мамочок (красивих, розумних, зі спільними клопотами). Нам подарували затишок і навчання, релакс і спілкування.
    Окрема подяка п. Мирон Шкробут за розставлені акценти, "шуфлядки і шафу купе", "легені і серце чоловіка", "жінка народжує двічі", сімейну ієрархію, Святого Йосифа і "Я і БОГ" по центру (щоб це зрозуміти - треба почутиhttps://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/t57/1/16/1f609.png");">😉)
    Любіть себе, тоді буде простіше любити всіх! 

    І користайте, вчіться, працюйте над собою, бо зараз для цього є великі можливості!!!

     

    "МегаМама міста Лева та області 2019"
    Або як відпочивали,розважались та набирались сил багатодітні матері;)
    Більше СОТНІ багатодітних МегаМатусь мали змогу вчора:

     

    --- https://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/t6c/1/16/2764.png");">❤️ Зустрітись,спільно випити ароматної кавуськи,скуштувати випічку,яку здебільшого власноруч приготували. І саме основне,поспілкуватися, у не вимушеній атмосфері на так близькі та актуальні для нас теми.....

     

    --- В якійсь мірі,побути трохи дітьми( провівши час за найрізноманітнішим майстер класами на любий смак та уподобання з :
    Марія Гишпіль-Петрінець,
    Tanya Znak ,
    Uliana Romaniv,
    Наталя Рудник,
    Ірина Мартин,
    Наталя Гнатів,
    Наталя Рудник.
    Аби дещо поринути в дитинство, та пригадати собі "А що ж саме люблю я...? Що саме подобається мені...."? Погодьтесь,що ми настільки звикли думати про дітей у наших повсякденних клопотах роками,хто і що люблять наші діти,що і багато хто з нас давно десь можливо призабув,а що любимо насправді, забули,що нам теж щось може подобатись І що бодай інколи нам на це ,не те що потрібно ,а й необхідно знаходити час,адже МАМА- завжди повинна бути усміхнена,відпочивша та щасливаhttps://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/tea/1/16/1f970.png");">🥰.У МАМИ- завжди повинні сяяти очі!!))Бо ми є тим прикладом для наслідування та великим мотиватором для наших чадhttps://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/t6c/1/16/2764.png");">❤️https://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/tb4/1/16/1f38a.png");">🎊https://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/t6c/1/16/2764.png");">❤️

     

    --- https://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/t1d/1/16/1f4d5.png");">📕Прослухати надзвичайно цікаві лекції,https://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/ta/1/16/1f4fd.png");">📽️https://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/t57/1/16/1f39e.png");">🎞️тренінгиhttps://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/t2d/1/16/1f3ac.png");">🎬 на такі цікаві та актуальні для нас теми( Як любити себе?Де знаходити на себе?Як розмовляти з чоловіком щоби він мене почув?Як бути більше зрозумілою для свого чоловіка та спільно бути щасливими?(Усі секрети про чоловіків- про які ми тепер точно знаємоhttps://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/t1/1/16/1f92b.png");">🤫https://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/tcd/1/16/1f643.png");">🙃);
    Дитяча нутриціологія.Мінерали в тарілці. Як тримати себе у хорошій фізичній формі і почуватися здоровою. А також просто ділилися різноманітними історіями з життя багатодітнихhttps://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/t7f/1/16/1f60a.png");">😊.

     

    Як від різноманітних спеціалістів Мирон Шкробут
    Латинник Ірина,
    Зорислава Городенчук, 
    Валентина Жук,
    Оля Бондаренко,
    Галина Дацко 
    ( психологів,лікарів ,майстрів по розпізнаванню плідності та спортсменів);

     

    ---https://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/tc7/1/16/1f483.png");">💃Відчути себе справжньою красунею та фотозіркою https://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/tde/1/16/1f4f8.png");">📸.Завдяки крутезним фотографам які вміють ловити моменти справжнього життя з:
    Ігор Букай,
    Катерина Соловйова
    Ігор Кундис , 
    Iryna Martyn.

     

    Усі ці вище перераховані речі проходили одночасно у різних аудиторіях, та давали право кожній МегаМатусі повну волю вибір в залежності до уподобань.У дуже приємній та абсолютно не нав'язливий атмосфері.Усе що і потрібно для відпочинку,розваги пошуку себе та релаксу.

     

    --- Під кінець навіть подивитись одну з хороших вистав від Theatrum Domus та ще й отримали подаруночки,запрошення на примєру казки " Майстриня дурниць" на яку можемо прийти кожна МегаМама з усіма своїми дітьмиhttps://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/t2/1/16/1f60d.png");">😍
    ---https://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/t8d/1/16/2611.png");">☑️Урочисто вручили усім учасницям дипломи " МегаМама міста Лева та області"
    --- Та традиційно на останок скуштували МегаТорт https://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/t5/1/16/1f382.png");">🎂для МегаМатусьhttps://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/t0/1/16/1f60b.png");">😋. Та щасливі ,повні сил,знань та вражень немов ті бджілки https://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/t1f/1/16/1f41d.png");">🐝порозлітались по своїх домівкахhttps://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/t6c/1/16/2764.png");">❤️https://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/t5f/1/16/1f3d8.png");">🏘️.

     

    А пам'ятаєте,що ми говорили,що зовсім немаємо фінансування,аби реалізувати цей проект?
    Отож ми мали можливість вкотре переконатись,що якщо справа справді угодна Богу,то усе якось само і станетьсяhttps://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/t6c/1/16/2764.png");">❤️

     

    Цього ж дня,поки МегаМатері відпочивали,то наші діти( здебільшого діти з багатодітних родин та їхні друзі),самі зорганізувались та зробили ЯРМАРОК( де продавали випічку,солодку вату та лимонад), аби покрити витрати за святкування( оренда та матеріали на майстер класи).
    Також наші діти( а їх у нас як виявляється багатоhttps://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/t7f/1/16/1f60a.png");">😊))допомагали в організації свята із власне реєстрацією МегаМам
    Дякуємоhttps://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/t6c/1/16/2764.png");">❤️https://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/t6c/1/16/2764.png");">❤️https://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/t6c/1/16/2764.png");">❤️https://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/t6c/1/16/2764.png");">❤️https://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/t6c/1/16/2764.png");">❤️ВИ НАЙКРАЩІ https://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/t77/1/16/203c.png");">‼️

     

    Дякуємо Золотій Молоді Винник Студія Змв
    За те,що ви коли організовувати своє свято " Дитячий Фестиваль" ви не лише запросили нас,де наші діти змогли зробити Ярмарок,але й самі долучились та підтримали нас та наше свято " МегаМама міста Лева та області".

     

    Також дякуємо за допомогу в організації святкування усім нашим бджілкам ГРОМАДСЬКОЇ ОРГАНІЗАУІЇ "РІЙ".

     

    А також усім усім неймовірно чудовим моїм друзям із різних організацій та релігійних конфесій( прошу вибачення за мою не досконалу память,якщо когось випадково не вкажу в постіhttps://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/ta3/1/16/1f61f.png");">😟) та без кого це свято просто б не відбулося! 
    Бо лише спільними зусиллями,нам вдалося в особливиЦентр Підтримки Сім’їдітним МегаМатусям за кожне прийняте дитя у власні сім'їhttps://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/t6c/1/16/2764.png");">❤️ Та мудре виховання своїх дітей!!!
    ДЯКУЄМО:::::::

     

    ---Рух Світло-Життя, Домашня Церква
    ---Центр підтримки сім'ї( при церкві свщнмч.Йосафата)https://www.facebook.com/profamilycenter/
    --- Санктуарій Матері Божої Винниківської;
    ---Б.О.Карітас-СПЕС м.Винники;
    ---Львівська освітня фундація;
    ---HealthyRoom - асоціація нутриціологів;
    ---Цифрова друкарня "Друк на потребу"
    ---Філософсько-богословський факультет УКУ
    --- Особлива подяка за допомогу, працю та особисту підтримку ( Галині Дацко, Олі Бондаренко,Ірина Мартин,Мирону Шкробот,Василинці Мацур,Миросі Кошелик,Наталі Новак)--- Друзі дякую що ви є https://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/t6c/1/16/2764.png");">❤️https://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/t6c/1/16/2764.png");">❤️https://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/t6c/1/16/2764.png");">❤️

     

    Для МегаМам:
    Більше фото з заходу ви зможете отримати за кілька днів.Ваші фотографи їх скинуть їх на сторінку нашої організації https://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/t9e/1/16/27a1.png");">➡️ "РІЙ" ОСВІТНЬО-КУЛЬТУРНО-СПОРТИВНИЙ ПРОСТІР ДЛЯ ДІТЕЙ ТА МОЛОДІ

     

    Родина - це таке маленьке слово,
    А скільки ж в ньому сенсу, доброти. 
    Це - мами перша колискова,
    Це - батьків прояв теплоти.
    Це все. Що може бути краще 
    За рідних й дорогих людей?
    Не покидай ти їх нізащо,
    Бо це все рідне, це твоє.
    Родина - це не просто термін,
    Який у словнику знайдеш.
    Родина - тихий серця шепіт,
    З яким ти по життю ідеш.
    Нехай усе біжить, минає,
    Та ти не будеш в самоті.
    Родина - щось насправді справжнє 
    З того, що маєш у житті.

    (Валерія Кропивна)

    У 1989 році Асамблея ООН проголосила 1994 рік Міжнародним роком сім’ї. Мета – поглиблення розуміння питань родини, об’єднання можливостей різних країн для вирішення всіх найсерйозніших питань, пов’язаних із сім’єю. Запровадження свята було викликано стурбованістю світової спільноти сучасним становищем родини та її значенням у процесі виховання покоління, що підростає.
    А 20 вересня 1993 року відповідно до резолюції Генеральної Асамблеї ООН було запроваджено Міжнародний день сім’ї, який відзначається щороку 15 травня. На думку тодішнього генерального секретаря ООН Кофі Аннана, коли зневажаються основні права однієї сім’ї – єдність всієї людської сім’ї, членами якої вони є, перебуває під загрозою. Родина як основний елемент суспільства була і залишається берегинею людських цінностей, культури та історичної спадкоємності поколінь, чинником стабільності і розвитку. Завдяки родині міцніє і розвивається держава, зростає добробут народу. У всі часи за ставленням держави, а також за становищем родини в суспільстві судили про розвиток країни. Це тому, що щасливий союз родини та держави – необхідна запорука процвітання і добробуту її громадян. З сім’ї починається життя людини, тут відбувається формування її як громадянина. Вона є джерелом любові, поваги, солідарності та прихильності, тим, на чому будується будь-яке цивілізоване суспільство, без чого не може існувати людина.

     

    Слово «родина» походить від кореня «род», «рід», що говорить саме за себе. «Сім’я» має відношення до «семені» та продовження роду, тобто народження і виховання дітей, яке традиційно вважається основним призначенням створення сім’ї. Родина була і залишається хранителькою духовних цінностей, родинних традицій, культури та історичної спадкоємності поколінь, чинником стабільності і розвитку. З родини починається життя людини, тут відбувається формування її як громадянина.

    Міжнародний день сім’ї відзначають і в нашій країні. Дуже хотілося б, щоб цей день став особливим святом, адже українці споконвіків славилися міцними сімейними устроями, багатодітністю, духовною єдністю поколінь, повагою до батьків та до жінки-матері.

    Весільні  річниці

    В Європі визначилися з назвами і почали відзначати річниці весіль у ХІХ столітті. Спочатку святкування влаштовували тільки знатні і багаті родини, яким потрібно було чимось зайняти і розважити себе. Надалі традиція прижилася, полюбилася простим людям і стала звичним явищем. Сучасні сімейні пари відзначають цілу низку святкових весільних дат і ювілеїв, у багатьох з яких історично склалася не одна, а дві і більше назви. Кілька назв також можна пояснити також географічними відмінностями святкування. Так, наприклад, четверта річниця весілля в Німеччині носить назву бурштинової, у США вона шовкова, в Англії фруктова, у Франції квіткова, а в Україні - лляна! У східних країнах, таких як Японія і Китай, річниці весіль відзначалися відповідно до вчення про нумерологію, в якому розповідалося про вдалі і невдалі дати. Так, згідно цього вчення, річниці весіль, кратні чотирьом, варто відзначати шумно, весело, пишно, запрошуючи друзів і родичів. А ось весільні ювілеї, присвячені 11, 22 і 33 рокам спільного життя, - навпаки, рекомендувалося відзначати скромно, не привертаючи зайвої уваги. Бажано, щоб чоловік і дружина в цей день якомога більше провели часу наодинці один з одним. Звичайно, кожен з нас може назвати три найяскравіші весільні річниці, які легко запам’ятовуються: срібну в 25 років подружнього життя; золоту, якщо чоловік і дружина прожили разом цілих 50 років і діамантову, коли чоловік і жінка зберегли любов і розуміння на довгих 60 років. Однак існують і інші, менш відомі, але від цього не втрачають своєї символічності, дати і ювілеї.

    Молитва за свою родину  

    Я молю Тебе, Боже, за родину свою.  
    Хай ніщо не тривожить нашу щиру сім`ю.  
    Хай здорові всі будуть кожен день, кожен час.  
    Хай не заздрять нам люди, й не клянуть кожен раз.  
    Щиро дякую, Боже, за тепло у серцях.  
    Що образи спроможні забувати за так.  
    Що Ти дав розуміння і любов у сім`ї.  
    Дав нам віру й натхнення, і слова рятівні.  
    Що підтримуєм завжди, коли складно в душі  
    Один одного. Справді, то є дар у житті.  
    Я молю Тебе, Боже, омина хай біда  
    Нашу хату, і серце хай буде сповна  
    Розуміти щоденно один одного так  
    Ніби разом натхненно ми будуємо дах,  
    Нашу стріху від лиха, від злих язиків.  
    Й відчуваємо втіху від залізних прутів,  
    Що поставив навкруги, вберегти щоб від зла,  
    Обійшли щоб злі люди у сто верств від житла.  
    Я молю Тебе. Боже, за наш скромний дім,  
    За сім`ю найдорожчу у прихистку цім.  
    Дім то - сховище наше; ми - найкраща сім`я!  
    Об`єднай нас ще більше, й дай нам вічне життя!

     

    День сім'ї - так хочеться, щоб це свято було 365 днів у році, і в кожному домі. Якщо вийти на вулицю та зробити опитування, то цілковита більшість людей цілком щиро скажуть, що сім'я для них є пріоритетом. Але, якщо за тими ж людьми поспостерігати збоку впродовж тижня чи двох, то навряд чи виникне враження про пріоритетність сім'ї.

    Нам усім (мені також) важливо усвідомити, що правильні фрази і мудрі висловлювання, розмови про важливе і про цінності мають зміст лише тоді, коли за ними йдуть дуже маленькі і дуже постійні дії. "Віра без діл мертва" - каже Апостол Яків. Сім'я без діл кожного її члена також не дуже є живим організмом. 


    Але є ще одне маленьке уточнення. Багато людей сьогодні думають, що дбають про сім'ю, якщо її забезпечують. Правильно думають. Але лише на кілька відсотків. Матеріальні можливості членів сім'ї є важливим, але не пріоритетним фактором. Без нього не можна, але його не можна ставити на перше місце. Заради матеріального забезпечення сім'ї не можна жертвувати спілкуванням, спільним часом, подорожами, спільною молитвою, та багатьма іншими маленькими і такими людяними аспектами.


    І про нашу державу. Великий Митрополит Української Греко-Католицької Церкви і провідник українського народу Андрей Шептицький казав: «Майбутність належить тим народам, у яких подружжя є святою річчю, - у яких родинне життя чисте і святе».

    Сьогодні в Україні відзначають День сім’ї. З цієї нагоди, пропонуємо до Вашої уваги особливу родинну історію.

    Оксана Кочерган – кохана дружина, мама 9-ти дітей, випускниця 3-х вищих навчальних закладів, співзасновник батьківської християнської організації «Алетея» і просто оптимістична жінка, яка вміє насолоджуватися кожним днем життя. Ми поспілкувалися із цією особливою львів’янкою про виклики багатодітності  і про те, як щоденно плекати гармонію у великій родині.

    – Пані Оксано, коли і чому Ви вирішили стати багатодітною мамою?

    – Якщо брати мій досвід, мою історію життя, то не було все так просто. Моя багатодітність почалася із навернення, із духовного шляху. І він був пов’язаний зі смертю мого батька – у 49 він захворів на рак крові, а у 51 помер. І відбулася серйозна переоцінка цінностей: для мене, моїх братів, моєї мами. Тобто, батька вже нема, ми стали іншими. І коли ти йдеш дорогою пошуку Бога, то розумієш, що це єдина дорога, яка веде до щастя. І тоді ти усвідомлюєш, що хотів би бачити Божу волю стосовно свого життя.

    – Але ж зрозуміти Божу волю  це не завжди легко..

    – У 1994 році, на свято Благовіщення, у церкві святого Юра священику вдалося зачепити глибини моєї душі. Він розповідав про щастя жінки, яка готова народити стільки дітей, скільки Бог готовий їй дати.  І тоді, подумки, я сказала «так».  Тобто, це не була якась запланована річ від юності чи мрія. Це була просто відкритість на Божу волю стосовно мене як людини, як жінки, як християнки, але я ніколи про це не пошкодувала.  Тому що з кожною дитиною життя підносилося на інший рівень, розширювалися життєві горизонти, і ми ставали іншими.


     

    «У пані Оксани та її чоловіка Богдана є четверо синів і п’ятеро доньок.  Старші здобувають освіту не лише в Україні, але й у Польщі та Італії. Вони опановують політичні науки, режисуру та інші професії. 27-річна Юлія під час Майдану заснувала  Відкритий університет, який діє і до сьогодні.  Молодші діти поки навчаються у школі і активно розвивають свої таланти на гуртках. Цікаво, що старші сини і доньки родини Кочерганів уже й самі звили сімейні гнізда і стали батьками»

    – Якими були ці нові горизонти?

    – Для мене кожна дитина – це була нова сходинка розвитку. Я дуже багато вчилася. Крім першої освіти технікуму, яку я не використовувала, опанувала педагогіку, потім у Католицькому університеті вчилася у магістратурі, згодом студіювала у Києві сімейне консультування. Тобто для мене народження дітей ішло паралельно із розвитком. Мені хотілося ставати мудрішою, кращою, сильнішою. І життя змінювалося. Коли я була мамою тільки двох дітей, то часто бувала знервована. Але коли народилося вже семеро, восьмеро, дев’ятеро малюків, я стала більш умиротвореною людиною.

    Від жінки дуже багато залежить – у подружжі, у сімї. Але останнім часом слабка стать іноді не розуміє, який вона має вплив, не усвідомлює цієї сили


     

    – А чи віра у Бога допомагає вибудовувати взаємоповагу і затишну атмосферу у великій сімї?

    – На мою думку, так. Сама віра передбачає відчуття Божої любові у своєму житті. Коли мама реально вірить у те, що Бог її приймає, Бог її любить, то вона наповнюється чимось таким класним усередині, що їй значно легше потім щось дати своїм дітям. Ми не можемо дати того, чого не маємо у глибині душі. І ті мами, які діляться інколи тією своєю виснаженістю, емоційним вигоранням, мають легкий шлях, щоб цього позбутися. Тільки не завжди вони вірять у те, що цей шлях ефективний. І якось своїм життям я пробую це доносити, думаю – це частина моєї місії.

    – Ви проводите різноманітні тренінги для батьків у асоціації «Алетея». Розкажіть, як це відбувається?

    – Рік тому «Алетея» заснувала клуб «Жіночої мудрості». Саме цього навчального року ми закцентували свою працю на жінках. Я та мої однодумці вважаємо, що від жінки дуже багато залежить – у подружжі, у сімї. Але останнім часом слабка стать іноді не розуміє який вона має вплив, не усвідомлює цієї сили. Тому ми організовували тематичні зустрічі. Ішлося про духовне зростання, особистісне, конфлікти у сімї, внутрішній мир. І ці теми вела я. Коли ти проводиш такі тренінги, то можеш ділитися своїм досвідом, різними подіями із життя, власними переконаннями.

    «Я маю багато часу для себе. У родині ми розподіляємо обов’язки. Наприклад, у нас є чергування по кухні, хтось відповідальний за вечерю, за посуд. Кожна дитина має свій день тижня».


     

    – Попри багатодітність, Ви встигаєте вчитися, проводити тренінги, як знайти на це час?

    – Мої способи це – довіра, делегування  і організаційні здібності. Насправді я маю не трошки часу для себе, а багато. І щаслива з цього. У родині ми розподіляємо обов’язки. Наприклад, у нас є чергування по кухні, хтось відповідальний за вечерю, за посуд. Кожна дитина має свій день тижня.  Такий підхід формує відповідальність, а без обов’язків її не виховаєш. Я максимально делегую і мало пунктів зберігаю для себе у хатніх справах. Тільки 10% того, що окрім мене не зробить ніхто. От, наприклад, хто поговорить із дітьми про їхні мрії? Ніхто, крім мене.

    Для мене духовність у тому, щоб підійти до джерела. І тоді зовсім неважливими стають щоденні обов’язки і нестача часу.  Бо це вже не від тебе залежить. Бог дає тобі силу, енергію, віру, радість – і ти щасливий від цього.

    – Іноді жінки нарікають, що за побутовими справами важко розвиватися духовно.

    – Насправді термін «духовність» в Україні дуже розмитий. І жінки часто губляться у самому розумінні цього слова. Для мене духовний розвиток – це близькі стосунки з Богом. Є така гарна цитата Клайва Стемпла Льюїса: «Якщо ти хочеш зігрітися, то підійди до джерела тепла, якщо ти хочеш намокнути, то підійди до джерела вологи, а якщо ти хочеш насититися миром, енергією, любов’ю, то підійди до джерела, яке пульсує у самому центрі дійсності». Тобто, для мене духовність у тому, щоб підійти до джерела. І тоді зовсім неважливими стають оці щоденні обов’язки і нестача часу.  Бо це вже не від тебе залежить. Бог дає тобі силу, енергію, віру, радість і ти щасливий від цього.

    – А як виховати дітей у вірі так, щоб це не було їм нав’язано?

    – Я не впевнена, що ми дуже правильно їх виховували. У нас був такий цікавий підхід. Коли діти були маленькі, то щонеділі ми ходили до храму. Це був Домініканський собор, тобто церква Пресвятої Євхаристії.  І після цього, ми щоразу ішли у великий супермаркет, а  так як мешкаємо за містом то для малої дитини – це була серйозна заохота і мотивація.  Тепер, коли діти вже підросли, ми ходимо до храму поблизу.  І у нас з’явилася традиція – недільний сімейний сніданок.  Тож, якщо хтось дуже наполягає і не хоче йти на Літургію, то нема проблем! Але його обов’язком буде все підготувати до сніданку. А у нас у неділю у меню не вареники. Потрібно зготувати щось м’ясне, гарно сервірувати стіл. Тож з часом з’явилося не дуже багато охочих залишатися вдома недільного ранку. Втім, це звісно дуже делікатна річ. Коли я була молодою  і не робила все правильно, то був такий час, коли намагалася нав’язати дітям християнські цінності. Але це не мало успіху. Тоді я трохи змінила підхід. Думаю, що потрібно здобувати більше плодів своєї віри. І тоді саме життя дає шанс ділитися цим. Тож порада для молодих мамів: не повторюйте наших помилок  і нічого не нав’язуйте дітям.

    Нехай діти приходять у той час, який Бог вважатиме найкращим. Все-таки є оці слова зі Святого Письма: «Бо я свідомий моїх щодо вас задумів, – задумів щастя». Тобто, ми також створені для щастя, і  Господь його хоче.

    – Пані Оксано, яку Ви можете дати пораду молодим батькам, які тільки-но стають на шлях багатодітності?

    – Першим кроком є, звичайно, близькість у самому подружжі. Не зазнають успіху у вихованні дітей ті подружжя, які не мають її. Адже діти вміють маніпулювати. Коли вони бачать розбіжність у виховних методиках, відсутність хороших стосунків між батьками, то все це прекрасно використовують. Але близькість передбачає багато рівнів.

    – Що це за рівні?

    – Ми часто говоримо тільки про фізичну близькість, яка, можливо, є апогеєм. Але щоб до неї дійти, треба починати з обміну думками, тобто інтелектуальної близькості. Тоді емоційна, це означає – ділитися переживаннями, страхами, радістю. Духовна близькість – це вершина: ділитися досвідом Бога. І всі ці речі зроблять фундамент близькості подружжя, що є унікальним даром. Тому що тоді – чоловік і дружина стають командою, цілісністю, і людина у подружжі почувається наповненою, щасливою. І потрібно відкритися на Божу волю. Я не знаю, чим керується Господь і які його плани. Але я знаю реальних людей, які хотіли би мати більше дітей, ніж мають. І нехай чада приходять у той час, який Бог вважатиме найкращим.

     

    Національні провідники "Скаутство Європи в Україні" у мандрівці-прощі до Марійського відпустового місця Меджугор'є
    Ще не йдеться про визнання «відомих подій»
     

    о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан

    Дбаючи про добро вірних, Папа Франциск дозволив організовувати офіційні прощі до Меджугор’є. Про це в неділю, 12 травня 2019 р., повідомили Апостольський Візитатор зі спеціальними повноваженнями парафії в Меджугор’є єпископ Генрик Госер та Апостольська Нунціатура в Сараєво. Підтвердивши це для журналістів, виконуючий обов’язки Директора Ватиканського прес-центру Алессандро Джізотті зазначив, що це ще не означає визнання Апостольською Столицею ймовірних появ Пресвятої Богородиці:

    «Але слід подбати про те, – йдеться в повідомленні, – щоб не інтерпретувати ці прощі як підтвердження відомих подій, які ще вимагають додаткового вивчення з боку Церкви. Слід запобігати тому, щоб паломництва створювали замішання та викликали двозначність з доктринальної точки зору. Це стосується також Пастирів кожного стану та рангу, які наміряються приїхати до Меджугор’є та урочисто служити або співслужити там».

    Речник Апостольської Столиці пояснив, що «беручи до уваги наплив людей, які прибувають до Меджугор’є та щедрі плоди благодаті, які з цього випливають, це розпорядження Святішого Отця є виявом його особливої пастирської уваги до цієї дійсності, зверненої на те, щоб підтримувати і поширювати плоди добра». Це також дасть змогу Апостольському Візитаторові встановлювати, «в порозумінні з місцевими ординаріями», контакти зі священиками, призначеними організовувати ці прощі, як «з надійними та добре приготованими людьми», надаючи їм «інформації та вказівки, необхідні для того, щоб плідно проводити ці паломництва».

    Усі ми прагнемо Любові та Щастя. У кожного свій особистий та родинний рецепт. Попри всі рецепти пам'ятаймо - якщо Бог на першому місці - тоді все гаразд!

    125

    У кожній сім’ї діють свої негласні правила, як уникати гострих кутів, як покращувати стосунки.

    Але є універсальні правила, які можуть допомогти кожній сім’ї налагодити свої стосунки.

    Перше правило: у подружжі основним словом є слово “ми”. Якщо трішечки приглушити своє я, і сприймати, робити, думати з позиції ми, то дотримання цього правила сприятиме взаєморозумінню та родості.

    maxresdefault_50

    Друге правило: повторювати добре. Зробивши добру справу, не зупиняйся: поспішай робити щось іще для чоловіка, дружини. Це наповнює щастям не лише того, для кого це роблять, але й того, хто робить.

     

    Третє: Зупинись у гніві: сядь, заспокойся, роздумай, не поспішай виливати свій гнів, умій зрозуміти і пробачити.3-genialnyh-sposoba-prevratit-toksichnye-otnosheniya-v-ekologichnye-1 

    Четверте: У будь-якій конфліктній ситуації не звинувачуй інших. У кожній сварці завжди винні обоє. Якщо трапляється якась провина одного з подружжів, то грунт для неї був приготований заздалегідь. Якщо ти хочеш когось звинуватити, то розпочни з себе, подумай, чому це тебе так турбує. Замість того, щоби сказати, який хтось поганий, поясни, що ти відчуваєш при цьому. У молодих родинах часто буває, що подруги не хочуть іти назустріч одні одним. В сімейних відносинах добре слово важить так само багато, як і добрий вчинок. Не лише жінка любить вухами, чоловікові також потрібна підтримка, похвала, підбадьорення.

    Fitness Couple giving each other high five after hard training

    П’яте: Умій не тільки ставати на місце іншого, але гідно стій на своєму – відповідай за свої вчинки, приймай свою поразку, неправоту. Це вміння виховується з дитинства. Варто пам’ятати, що сімейні відносини будуються на довірі, на вмінні зберегти її.

    Скаути та скаутки й вовченята разом з батьками беруть участь у великому святі Фатімської Богородиці!

    Фатімська Мати Божа, що Своїм материнським посланням запрошуєш нас до вільної участі у спасінні всіх людей за допомогою молитви на Розарії, справ покути і посвячення нашого життя твоєму Пречистому Серцю! 
    Пошли нам, як і тим пастушкам, благодать, що є Сам Бог, та зроби так, щоб освітлені її божественним сяйвом, ми співпрацювали у справі навернення до віри різних народів, стараючись об’єднати всіх їх в єдину Церкву та надіючись на перемогу твого Пречистого Серця на цій землі, яка була спеціально довірена твоїм турботам.
    З цим проханням ми через Тебе звертаємось до Ісуса Христа – єдиного посередника, який разом з Батьком і Святим Духом є єдиним Богом, Єдиною Блаженною Трійцею
    Амінь

    Молитва до Матері Божої на честь Її об'явлення у Фатімі

    0, Пресвята Діво Маріє! Оце ми, Твої діти, в нашій скорботі до Тебе прибігаємо. Сповни на нас свої Фатімськї обітниці. 
    Ти сказала у своєму посланні до світу, що Ісус хоче рятувати світ через Твоє Непорочне Серце, й Ти зажадала нашого співдіяння, щоб ми своєю любов'ю, покаянням, своїми добрими вчинками, терпінням і молитвами допомогли Тобі рятувати світ. І Ти обіцяла, що світ буде врятовано! 
    О, Мати найдорожча! Сповни на нас свої Фатімські обітниці. Дивись скільки молитов, скільки жертв та зітхань лине із землі до Тебе. Поглянь, як страшно гріх спустошив світ! Він, мов широке море, розлився по землі. Жахливі війни, безвір'я, забобони, і ворожбитство, чари, магія, гіпнози, спіритизм, страшна ненависть, злочини дітовбивства, зруйновані родини, діточки без Божої любові! Матінко Божа! Рятуй світ від гріха, вчини, щоб Царство Боже наблизилось до нас, щоб невіруючі навернулись, а грішники каялися, щоб швидко сповнилися Христові слова: "Буде один пастир і одне стадо". Щоб усі християни з'єдналися в одній святій соборній апостольській Церкві. Заопікуйся нами і нашою Церквою й прослав славою всіх її святих, а між ними й митрополита Андрея Шептицького та всіх тих єпископів і священиків, які віддали життя в тюрмах і на засланнях за святу католицьку віру. 
    Прийми, о найдорожча Мати, покірні наші молитви і вчини так, щоб ми колись щасливо з Тобою могли повторювати біля Твого трону, який підноситься біля Твоїх престолів: Ти — хвала! Ти - радість! Ти - слава нашої Церкви й нашого українського народу! 
    Амінь

    Молитва до Матері Божої Фатімської (на 13-те число)
    0, Непорочне Серце Марії! Оце ми, Твої діти, в нашій скорботі до Тебе прибігаємо. Сповни на нас свої Фатімськї обітниці. Ти сказала у своїй відозві до світу, що Ісус хоче рятувати світ через Твоє Непорочне Серце, й Ти зажадала нашого співдіяння, шоби ми своєю любов'ю, покаянням, своїми добри­ми вчинками, терпінням і молитвами допо­могли Тобі рятувати світ. І Ти обіцяла, що світ буде врятовано!
    О, Мати найдорожча! Сповни на нас свої Фатімські обітниці. Дивись скільки моли­тов, скільки жертв та зітхань лине із землі до Тебе. Поглянь, як страшно гріх спусто­шив світ! Він, мов широке море, розлився по землі. Жахливі війни, безвір'я, забобони, і ворожбитство, чари, магія, гіпнози, спіритизм, страшна ненависть, злочини дітовбивства, зруйновані родини, діточки без Божої любові!
    Матінко Божа! Рятуй світ від гріха, вчи­ни, щоб Царство Боже наблизилось до нас, щоб невіруючі навернулись, а грішники ка­ялися, щоб швидко сповнилися Христові слова: "Буде один пастир і одне стадо". Щоб усі християни з'єдналися в одній святій со­борній апостольській Церкві. Заопікуйся нами і нашою Церквою й прослав славою всіх її святих, а між ними й митрополита Андрея Шептицького та всіх тих єпископів і священиків, які віддали життя в тюрмах і на засланнях за святу католицьку віру. При­йми, о найдорожча Мати, покірні наші мо­литви і вчини так, щоб ми колись щасливо з Тобою могли повторювати біля Твого тро­ну, який підноситься біля Твоїх престолів: Ти — хвала! Ти - радість! Ти - слава нашої Церкви й нашого українського народу! 
    Амінь

    13 травня 2019 року у Львові відбудеться процесійна хода на честь Пресвятої Діви Марії Фатімської. Фатімські Богослужіння розпочинаються у травні і відбуватимуться 13 числа щомісяця до жовтня.

     

    Тож, 13 травня о 19:00 урочисте Богослужіння розпочнеться Святою Месою перед храмом Стрітення Господнього (вул. Винниченка 30 а).

    Процесійна хода вирушить від храму Стрітення Господнього за маршрутом: Винниченка 30 а – вул. Руська – пл. Ринок – вул. Руська – вул. Винниченка 30а. Очікують на 1000 учасників. Можливе ситуативне перекриття руху транспорту за маршуртом. Відповідальний за процесію о. Микола Лучок.

    Якщо я бачитиму свою доньку усміхненою при тобі — може, і я колись до тебе усміхнуся…  

    Хлопче моєї доньки! Ми нарешті познайомилися. Я про тебе чув багато хорошого; вперше ми мали побачитися на канікулах, але дружина наполягала на спільній вечері за кілька днів до того виїзду. Колись мій приятель, який мав уже дорослу доньку, сказав, що батьківство — це постійна наука повільного втрачання власної дитини.

    Ти увійшов учора з моєю донькою до нашої кухні, як я нарізав овочі. Я зміряв тебе поглядом і подумав: «Ось той, через якого я майже повністю втрачу свою улюблену дитинку…» Тоді я порізався і тепер мені важко писати. Не знаю, хлопче, чи ти там уявляв початок нашого знайомства. Ніби все добре, мила атмосфера, жарти, жартики…

    Але коли я за столом попросив тебе передати мені салат, у тебе руки так тряслися, що ти впустив салатницю на підлогу. Не переймайся — це пішло тобі в плюс, бо я не любив цю пістряво розмальовану посудину.

    А крім того, пес швидко під’їв з підлоги і йому не треба було давати їсти перед сном. Камінь з твого серця спав? Ну, не розслабляйся: у моєї жінки ти заробив величезний мінус, бо виявилося, що в собаки алергія на кукурудзу.

    Тут ідеться про мою дочку Я довго вагався, чи писати до тебе цього листа, знаєш. Я не люблю давати поради. Своє я вже прожив, але я не той тип ментора, який на всьому знається найліпше. Я, щоправда, на кількох речах розуміюся, але не люблю мудрувати, бо завжди є хтось, хто в чомусь від мене кращий. Тут, однак, ідеться про мою дочку.

    В цьому я — найбільший експерт світу. Тому зроблю виняток. Слухай. Я тебе не здивую, якщо скажу, що хочу, щоб моя дочка усміхалася. Нехай усміхається, коли побачить тебе вранці, нехай сміється на добрих комедіях, які ви переглядатимете разом довгими зимовими вечорами, нехай вона усміхається, коли уявить подальше життя з тобою, нехай за кільканадцять років усміхнеться від спогаду про теплі хвилини, прожиті разом.

    Подумай про те, що ми будемо бачитися часто. Якщо я бачитиму свою доньку усміхненою при тобі — можливо, і я до тебе колись усміхнуся.

    Якщо ти її скривдиш… Якщо ти її скривдиш… і не зроблю нічого. Так, ти правильно почув. Я не відреагую. Ви обоє дорослі й маєте мізки. Знаючи свою доньку та її смаки, скажу, що ти своїм мозком таки користуєшся. Ви вирішуєте свої справи між собою. Якщо ти скривдиш її вдруге — боюся, ти втратиш мою довіру.

    Вона прийде до мене, а я її міцно обійму і скажу, що хоч вона сильна і гарна дівчина, то завжди може на мене розраховувати. Це буде твій третій і останній шанс. Якщо ти її скривдиш утретє… що ж, твоїх останків не відшукають. Розпещуй її. Пильнуй, як вона захоче зробити якусь дурницю. Довіряй їй і ніколи її не підводь.

    Це чудова дівчина, плід любові, якої я і вам бажаю. Якщо ти той самий недовчений садівник, який спокусився зірвати цей плід із галузки мого дерева — знай, що це найпрекрасніший плід у світі. Дбай про нього і опікуйся ним. Звісно, ви будете сваритися. Це добре. Але ніколи не лягайте спати у взаємній образі. Хресний батько моєї дружини сказав на нашому шлюбі: нехай сонце не заходить над вашим гнівом.

    Ми дотримуємося цього принципу. Я вимогливий майбутній тесть? Думаю, ні. Подивися крізь пальці на частину того, що я написав. Я з дитинства давав своїй дитині багато любові. Її повно у нашому домі. Я б хотів, щоб вона знайшла любов у домі, який створить разом із тобою. Тоді ти станеш моїм найкращим приятелем.

     

    Саме в цей день скаути у всьому світі відновлюють та пригадують свою скаутську Присягу! Це посвята свого Життя служінню Богові та Церкві і Батьківщині у скаутському служінні. "Я обіцяю своєю честю, що докладу усіх зусиль, щоб виконувати свої обов'язки перед Богом, Церквою, Батьківщиною та Християнською Європою"

    6 травня 2019 року, в день святого великомученика, побідоносця і чудотворця Юрія, Архикатедральний Собор святого Юра у Львові відсвяткував храмовий празник.

    З нагоди свята Архиєрейську Божественну Літургію звершив Високопреосвященний владика Ігор, Архиєпископ і Митрополит Львівський, у співслужінні Преосвященного владики Венедикта, Єпарха Чиказького, Преосвященного владики Володимира, Єпископа-помічника Львівської Архиєпархії, сотрудників Собору та численного запрошеного духовенства. До спільної молитви багато чисельно долучилися парафіяни та гості Собору.

    Зі словом проповіді до вірних звернувся Преосвященний владика Венедикт, закликаючи завжди довіряти Богові в усіх обставинах нашого життя. Владика наголосив на подвизі мучеництва за Христа, який звершив святий великомученик Юрій, а також і тисячі мучеників та сподвижників, як і Праведний Митрополит Андрей, який, не зазнавши фізичного мучеництва, все ж через посвяту Богові та жертовне служіння став новим великим свідком віри. А саме свідки є опорою Христової Церкви та проголошення слова Божого.

    По завершенні Літургії відбувся Чин освячення води, а відтак Митрополит Львівський окропив усіх присутніх, уділивши Архиєрейське благословення.

    Правило №1. Слухати чоловіка
    Хочете, щоб партнер слухав те, що ви говорите? Тоді пригадаєте, наскільки ви уважні до його слів. Вчіться знаходити спільні теми для спілкування і завжди будьте уважні до співрозмовника.

    Правило №2. Відносини - зона жіночої відповідальності
    Постарайтеся виділити в сфері вашого спілкування зону чистого позитиву. Це може бути, наприклад, спільне хобі, заняття спортом та інше. Турбота про цю зону - справа жінки. Якщо жінка здатна відстежувати і аналізувати відносини, для неї не складе труднощів зробити їх комфортними. Якість відносин - зона жіночої відповідальності.

    Правило №3. Визначайте пріоритети і перемикайте увагу
    "Бути тут і зараз" - головний девіз успішного життя. Плануйте розваги так само, як роботу, враховуйте при цьому дитячі ранки, спортзал, домашнє дозвілля з дітьми і вечерю з коханим чоловіком.

    Правило №4. Відносини вимагають постійної роботи

    Кожен день у свій щоденник вносите пункт - "робота над відносинами". Це повинні бути конкретні завдання. Моя порада: почніть робити щось важливе в односторонньому порядку, не чекаючи подяки, і дуже скоро побачите дивовижні результати!

    Правило №5. Не приносьте додому робочі проблеми
    Уявіть, що ви приходите додому, входите в кухню і ставите на стіл пакет. Заходить чоловік, і тут ви починаєте виймати з пакета ... сміття: все негативне, що сталося з вами за робочий день ... Як тільки ви навчитеся не робити цього, ви відразу відчуєте, як покращиться психологічна обстановка в будинку.

    Правило №6. Знайдіть час для творчості
    Творчість - дуже важливий ресурс для кожної з нас: воно підсилює жіночу силу. Якщо жінка не займається творчістю, то вона стає майстром: а) у самовиправданнях і самоїдстві або б) у звинуваченнях інших. Тільки коли жінка творить, она здатна надихати й надихатися!

    Пополудні, після великодньої трапези, розпочиналися молодіжні забави. Молодь збиралася біля церкви. Дітвора бавилася в “жмурки”, “гойданку”, “млинець”, “лавку”. Особливо полюбляли гратися в “цоканє” (биття яєць). Той, кому вдалося розбити яйце суперника, забирав його собі. Парубоцькі ігри (“піп”, “чорт”, “харлай”, “бити лупака”, “довгої лози”, “шила бити”, “кашу варити” та ін.) показували змагання у спритності, швидкості і силі. У дівочих (“кострубонька”, “мак”, “кривий танець”, “жельман”, “подоляночка”, “шум”, “вербова дощечка”) – випробовувалися художні здібності учасниць, вміння танцювати та співати, перевтілюватися в певний художній образ. Зустрічаючи весну-красну, вимощували руками дощечку, виспівуючи при цьому “Вербовую дощечку” вітали її жученьковою музикою (“А в нашого жученька”), загравали з хлопцями (“Коло млина долина”). Буковинські старожили пам’ятають, як ще до середини 40-х років місцеві парубки в центрі села монтували гойдалки-“колиски”, на яких впродовж Великодніх свят колисали дівчат. На другий і третій день Паски влаштовували танці з музикою і до пізнього вечора сільська молодь забавлялася.

    Великдень – одне з найбільших свят церковного календаря. Воно святкується навесні і пов'язане з Воскресінням Ісуса Христа. Отець Назар – сотрудник парафії Богоявлення Господнього привітав всіх присутніх із Великодніми святами та поблагословив проведення заходу на добру справу. Ведучими свята були вихованці клубу «Прометей» Анастасія Любчик та Василь Стефанів. Вихованці студії естрадного вокалу «Mary»Богданка Ступар, Вікторія Малкіна та Василь Стефанів (керівник Марина Стефанів) та вокального ансамблю «Марічейка» та вокалістка Олександра Данильців (керівник Любов Полякова) забавляли присутніх своїми ігровими веснянками та гаївками. Своїм співом приваблювала глядачів також вихованка клубу «Прометей»Тетяна Долішня із вокальної школи Ірини Шабан «Crystal voice». Веснянку "Подоляночка" виконувала Богданка Ступар.Батьки були щиро вдячні отцю Назару та педагогу-організатору клубу «Прометей», Христині Микицей за спільне проведення свята в мікрорайоні, а головне відродження народних традицій нашого краю.

    Всесвітлішим та Всечеснішим отцям,

    Високопреподобним і Преподобним отцям, ченцям та черницям,

    Дорогим та достойним мирянам Львівської Архиєпархії

    Христос воскрес!

    Достойні сестри і брати, прийміть щирі святкові вітання в день урочистого празника Воскресіння Христового! Цьому величавому святу передували позитивні приготування – тривалий піст та дорогоцінні молитви з доземними поклонами, що дуже радо практикує наш народ. Багато людей з великою побожністю та благоговінням в час Великого посту брали участь у цих молитвах, а також прибували на вечірню молитву Літургії Напередосвячених Дарів. Також з незмірною відповідальністю вірні зближаються до святої Тайни Сповіді, щоб отримати очищення душі від гріховного бруду, причащаються Тіла Христового та взагалі очікують дати великої історичної правди – свята Великодня. Сьогодні святкуємо празник Воскресіння Христового! Господь переміг смерть, гріх та демонську темряву. Сам Спаситель наголосив: «… Я – світло світу. Хто йде за мною, не блукатиме у темряві, а матиме світло життя» (Ів 8,12).    

    Пасха – радісне та світле свято, котре благоговійно очікуємо з великим переконанням про наше воскресіння. Через Воскресіння Ісусове «Гроби відкрилися, багато тіл святих померлих устали, і вийшовши з гробів по його воскресінні, ввійшли у святе місто й багатьом з’явились» (Мт 27,52-53). Померлі вернулися до життя й голосили правду про воскресіння Христове, це було великим свідчення божественності природи нашого Спасителя! Первосвященики та старші, які зібралися після приходу до них сторожі та вояків, що сповістили про воскресіння Христа, дали вояками досить грошей та веліли так говорити: «… Скажіть, що його учні прийшли вночі й викрали його, коли ми спали. А як почує це правитель, ми умовимо його й він не буде вас турбувати» (Мт 28,13-14). Старшина планувала грошовою винагородою заперечити Воскресіння Христове, а мертві, що вийшли із гробів, навпаки – свідчили про нього, руйнуючи задум нечесних людей. Зрештою, для регулярних військових, що сторожили гріб, байдуже служіння каралося смертю. Теж і самі вояки бажали завжди показати, що вони гідні честі та пошани за своє служіння! А тут стверджувати про крадіжку тіла людини з гробу, що вимагала великих зусиль та часу, було певним соромом для військових. Дуже невдалим та грубим був приготований обман юдейської старшини, яка не зважала на провал своєї репутації перед народом! Вони хотіли обманним шляхом заперечити та звести нанівець Господнє Воскресіння! А Ісус при житті на землі заявляв та стверджував: «… Я – воскресіння і життя. Хто в мене вірує, той навіть і вмерши – житиме!» (Ів 11,25). Вороги та неприятелі Ісуса не один раз чули, як Він говорив про своє Воскресіння та життя людини після смерті, про суд та вічну нагороду чи покарання. Багато із людей це чують і в наш час, але не усі бажають в це повірити або прийняти. Це справа кожної людини – вірити у життя після смерті або ні. І яке буде розчарування, коли неприготована особа зустрінеться з Божою справедливістю, коли збудуться слова Сина Божого: «І вийдуть ті, що чинили добро, на воскресіння життя. А ті, що зло чинили, – воскреснуть на суд» (Ів 5,29). Спаситель світу ніколи не стверджував, що життя людини – це життя лиш на землі. Він проектував погляд людини на вічність, на щасливе або нещасливе життя. Чому люди не хочуть в це вірити? Подібно, як юдейська старшина намагалася заперечити Воскресіння Христа, шаліє демон та здобуває прихильників, сам вмовляє людину, що не існує життя поза гробом. А історія людства стверджує по-іншому – хоч би воскресіння померлих, які вийшли з гробів, воскресіння Лазаря, дочки Яіра та сина вдови із міста Наїн!  Сам Господь, Ісус Христос, тріумфально воскрес, переміг смерть, залишивши полотна та порожній гріб. У гробі жінки бачили юнака, одягненого у білу одежу, який їх повідомляв, що Ісус воскрес. Це був ангел, який сказав жінкам, щоб повідомили учнів та Петра чекати Господа у Галилеї (пор. Мр 16,5-7). Євангелисти записали імена жінок, які приходили до гробу, бачили ангелів, чули їхню розмову про Воскресіння Христа. Одна із них – Марія Магдалина, з якою розмовляв Ісус по Воскресінні: «… Маріє! А та обернулась та до нього по-єврейському: Раввуні! – що у перекладі означає: Учителю!» (Ів 20,16). Потім апостол Симон Петро разом зі святим євангелистом Іваном бігли до порожнього гробу, де побачили лиш «полотнище» та хустку, яка була на голові в Нього (пор. Ів 20,6-7). Ісус являвся апостолам не тільки поодиноко, але усі разом бачили Його, коли Він приходив до них при зачинених дверях та ставав посередині кімнати (пор. Ів 20,19-29). Про Воскресіння Христове описано достатньо у Святому Писанні та інших книгах. Ці свідчення необхідно прийняти з вірою, бо це незаперечний факт. Христос воскрес для людства як свідок, який усіх нас воскресить до гідного, вічного та щасливого життя, що його готуємо собі життям на землі!

    Щиро вітаю усіх з празником Воскресіння Христового! Хай радість цього свята увійде в кожну душу та серце громадян нашої України! Христос воскрес! Воістину воскрес!

    Благословення Господнє на Вас!

    ІГОР

    Архиєпископ і Митрополит Львівський

    Дано у Львові

    при Архикатедральному соборі св. Юра

    Дня 22 квітня 2019 року

    «Якщо я отримаю весь світ, але втрачу свою родину – я програв», – написав Нік у своїй книзі «Любов без обмежень». Уся планета дивується історії його кохання: чоловік без рук і ніг не тільки одружився з красунею Канае, а й став щасливим батьком чотирьох дітей. Як таке можливо? Пропонуємо кілька порад від Ніка Вуйчича про те, як знайти і вберегти справжню любов. Вже 28 жовтня 2018 року Нік Вуйчич виступить на “Арені Львів” із програмою “Без обмежень”.

    «Щоб бути коханим, ви маєте відчути, що гідні любові. А щоб бути гідним любові – переконатися, що заслуговуєте цього неймовірного подарунка».

    Нік розповідає, що закохався в дружину з першого погляду, але дуже переживав, як вона зреагує на його інвалідність. А Канае зауважує: «Так, я помітила, що він не має ні рук, ні ніг, але лише на мить. Набагато важливішим було інше: він мав сильний характер, фантастичну посмішку, його погляд торкався самого серця. Не дозволяйте невпевненості і сумнівам завадити вам встановити стосунки, які можуть перерости в справжню любов і продовжитись на усе життя».

    «Памятайте, якщо ви не досконалі, це не значить, що ви не можете зустріти досконалу любов»

    Вуйчич робив пропозицію креативно: попросив дівчину погодувати його тістечком, усередині якого була схована обручка. Коли ж знайшов її – запропонував поцілувати їй пальчик і вдягнув на нього обручку. Немає нічого неможливого для того, хто чогось насправді хоче.

    «А ось цього багато людей не можуть зрозуміти: щоб отримати любов, спочатку потрібно подарувати її комусь іншому. Це означає, що ви маєте полюбити людину так сильно, щоб його інтереси чи потреби стали для вас вище за власні»

    Нік усвідомлював: щоб стати його дружиною, Канае мала розуміти, що на неї чекати. І заспокоївся тільки тоді коли вона переконала чоловіка, що готова. Його батьки спитали наречену: «А якщо у вас також народиться дитина без кінцівок?», а вона у відповідь сказала, що тоді їх батько буде прекрасним прикладом того, що щасливим можна бути і з інвалідністю.

    «Якщо ви переживали відмову – а таке траплялося з усіма – змиріться з цим. Зрозумійте, що завдяки цим відмовам справжня любов буде ще більш радісною. Все погане допоможе по-справжньому оцінити те хороше, що несе нам істинна любов».

    Канае не була першим коханням Ніка Вуйчича, до неї він був дуже закоханий в одну дівчину протягом 5-ти років. Наприкінці їм таки довелось розлучитись, оскільки її тато не був готовий прийняти Ніка у родину, а слухняна донька не захотіла йти проти волі батька. Переживши це на власному досвіді, Вуйчич говорить: «Не здавайтесь. Подивіться, яка красуня зараз називає мене чоловіком!»

    «Для успіху шлюбу необхідна взаємна, некорислива любов і глибока, довга віданність один одному».

    У своїх інтерв’ю Нік не один раз зауважував, що їх з Канае подорож до ідеального шлюбу тільки розпочалася. Подорожуючи світом, він найбільше сумує за дружиною і дітьми та мріє про той день, коли вони нарешті зможуть їздити разом із ним.

    «Батьківство – випробування для шлюбу. Народження дитини зміцнює родину, але тільки якщо ви розумієте і підтримуєте один одного , вважаючи сімейне благополуччя вищим за особисте».

    Увесь світ дивується, як чоловік без кінцівок міг стати татом чотирьох дітей. Двоє дівчаток-близнючок народилося зовсім нещодавно. Нік Вуйчич – дивовижний тато. Під час останнього приїзду в Україну він розповів: «Я не можу взяти на руки свого сина, коли той плаче. Але Кійосі точно знає, що коли йому боляче, він може обійняти тата».

    «Шлюб, сім’я і дім завжди мають бути безпечним, теплим, комфотним місцем – сховищем, де можна заховатися від світу й усіх його проблем»

    Будувати таке безпечне й затишне місце – справа двох. Для закоханих сердець немає нічого неможливого. Нік часто каже: «Якщо вийшло у мене, чоловіка без кінцівок, то тим паче має вийти у вас!»

    «У пошуку…» – такими словами найпростіше можна описати стан молодих людей. Вони шукають Бога у всьому, з чого складається їхнє життя: розпізнання покликання, укріплення ціннісних орієнтирів, світогляду, сфери професійного розвитку; в кожному кроці, який здатний змінити життя та наблизитися до святості.

    Усвідомлюючи покликання до подружнього стану, варто замислюватися над місією, яка стоїть перед подругами. Часто, закоханість затьмарює очі, а метелики в животі створюють ілюзію – «кохання на все життя». Проте, після одруження молод