Скаутська Літургія станиці св. Володимира Великого. "Добрі наміри - у Великий Піст"

Перша неділя Великого посту зветься неділею Православ’я. Про яке православ’я тут йде мова? Слово “православ’я”, по-грецьки “ортодоксія”, означає істинну віру і правдиве почитання Господа Бога. Тож мова тут не про православ’я, яке ми сьогодні розуміємо як противагу Католицькій Церкві, але про православ’я, яке було спільне для цілої Христової Церкви аж до розколу Східної і Західної Церкви за патріярха Керуларія в XI сторіччі. Православ’я, яке святкує ця неділя, це православ’я вселенсько-католицьке, його визнавала ціла Христова Церква перших віків у боротьбі проти єресі іконоборства. Тому неділя Православ’я це торжество цілої Церкви, Східної і Західної, це радісне святкування остаточної перемоги над іконоборством й иншими єресями.

Неділю Православ’я установив і наказав щорічно святкувати Собор у Константинополі 842 року. Мета цього свята — прилюдно й урочисто віддати честь і поклін святим іконам Ісуса Христа, Пречистої Діви Марії і святих. Оскільки перше торжество православ’я, себто прилюдне почитання святих ікон після осуду іконоборства, відбулося в першу неділю посту 842 року, то ця неділя до сьогодні залишилася неділею почитання святих ікон, хоч це торжество не має нічого спільного з Великим постом. — Погляньмо дещо ближче на історію іконоборства та причини встановлення неділі Православ’я.

Дух богослуження неділі Православ’я — це дух радости, перемоги, тріюмфу та почести й пошани до святих ікон. “Сьогодні, вірні, радісно плещім руками, — сказано в каноні утрені у першій пісні, — і закличмо: “Які дивні діла Твої, Христе, і велика сила, що наше одномисліє і згоду встановив. Прийдіть, Богом просвічені, і святкуймо радісний день. Сьогодні небо й земля радіє, і ангельські чини та людей громади особливо празнують”.

“Нині всім засяяло світло благочестя, — співаємо на стихирах великої вечірні, — прогоняючи обман нечестя, наче хмару, і просвічуючи серця вірних. Прийдіть усі православні, припадімо благочестиво з поклоном до чесних Христових ікон”.

А на утрені на хвалитних стихирах співаємо: “Днесь настав радісний день і повний утіхи, бо блищить ясність найправдивіших догматів, і сяє Христова Церква, прикрашена нині відновленням святих ікон і сяйвом образів, і Богові миле одномисліє вірних”.

У восьмій пісні канона утрені читаємо: “Зберігаючи прадідні закони Церкви, пишемо образи Христові і Його святих та цілуємо їх устами, серцем і бажанням, взиваючи: “Благословіть усі діла Господні Господа”.

Ліси – це частина створеного Богом світу, в якій проживають близько 3/4 всіх видів тварин, рослин та грибів, що існують на нашій планеті. Ліси – це легені планети, які поглинають вуглекислий газ і виділяють життєдайний кисень. Ліси – це частина культурно-історичного середовища, під впливом якого формується культура і звичаї цілих народів. 
Особливе значення для біосфери має водоохоронна, ґрунтозахисна і кліматорегулююча роль лісів. Їх вирубка у безпосередній близькості до рік підвищує небезпеку весняних паводків і обміління рік у літній період. Ліси затримують поверхневий стік талих і дощових вод, послаблюють силу вітру, захищають ґрунт від розмиву та від вивітрювання його поверхневого родючого шару, вони пом’якшують клімат, роблять його більш вологим.
Ліси мають також велике естетичне значення і відіграють важливу роль в охороні здоров’я. Відпочинок у лісі облагороджує почуття, зміцнює здоров’я, дарує життєдайну енергію, натхнення до праці та творчості.
Для людини ліс – одне з найбільших багатств, яке, на превеликий жаль, далеко не завжди цінується належним чином. Кожного року знищуються мільйони гектарів лісів. За даними ООН їх площа зменшується щорічно на 25 мільйонів гектарів, що складає 1% від наявних сьогодні лісів. Широкомасштабне знищення лісів порушує рівновагу біосфери Землі, спричинює зростання ерозії ґрунтів, повеней, посух, прискорення росту пустель...
Далеким від ідеального є стан лісів у нашій державі. Україна – лісодефіцитна держава. На одного жителя припадає всього 0,20 га проти 1,35 га світового рівня. Лісистість України складає 14, 3% проти 25% у світі загалом. Особливе занепокоєння викликають непродумані, а то й халатні вирубки лісу в Карпатах, трагічні наслідки яких пожинаємо з року в рік у вигляді повеней, що стають більш широкомасштабними та руйнівними для людей та їх природного довкілля…

 


Черговий ефір нашої програми "ДІАЛОГИ": наш скаут-мандрівник Тимань Віталій, батько дев'ять плюс троє дітей, педагог, фахівець з фізичної реабілітації та Комарницький Андрій, педагог, кандидат мистецтвознавства. Наші гості представляють спільноту "Домашня Церква". Тема розмови: "Виховання дітей в сучасному світі". Кожен з батьків хоче для своїх дітей тільки найкращого і важливе місце у цій турботі займає якісне виховання. Гості розглянуть, у чому полягає якісне виховання дітей. Для більшості батьків виховання це – насамперед забезпечення всім необхідним для розвитку дитини, як унікальної особистості. Але сучасний світ вносить суттєві корективи у процес виховання дітей. Наприклад, зауважуємо, що відносини між дітьми і батьками все частіше псуються. Це, у значній мірі пов'язане з проникненням новітніх ідеологій антихристиянського спрямування в освітньо-виховний процес України із Заходу, а також поява різноманітних гаджетів. Наслідок надмірного захоплення ними є підміна здорових відносин дітей з батьками та однолітками на штучні відносини з гаджетами і спілкування в соцмережах... Тож гості закцентують, як допомогти дитині взяти від сучасного світу все найкраще і оминути, те, що може нашкодити дитині як цілісній особистості, тим більше, коли дитина росте у християнському середовищі.

1.     Які, на твою думку, зараз найбільші загрози для сімей? Не лише католицьких, а й загалом українських, адже ми частина – хай і невелика – цього суспільства.

2.     Які саме це можуть бути зусилля, дії, заходи З БОКУ Церкви для допомоги родинам?

3.     Які рухи діють в Церкві для сімей та родин ?

4.     Ідеологія – це своєрідний антонім до поняття «віра». Де бракує зрілості у вірі, її може заступити ідеологічний вплив.

5.     Тобто, виходить, є потреба як дбати про самі подружжя й сім’ї та зміцнення їхньої віри, так і зрозуміло подавати їм католицьку доктрину.нетрадиційною сексуальною орієнтацією. Це поширена в усьому світі тема. Але чи в Україні вже також?

6.     Ми ніби, як-то кажуть, «православна країна» – чи радше «християнська країна». Що ж за сили хочуть впровадити такі ідеї?

7.     Місія Церкви – це також жертва, участь у Пасхальній Таємниці Христа. Якщо ми хочемо серйозно переживати своє християнство, то потрібно розуміти й цю перспективу.

8.     Можливо, це Європа нав’язує нам гендерну ідеологію?

9.     – Які ще проблеми виникають із незрілості у вірі?

10.            Домашня церква 29 років в РКЦ як в УГКЦ? Зародження ідеї перспективи?

11.            Євангелізація у вас вдома?

12.            Якою повинна бути церква на вулиці?

13.            Як посвятити життя Богов і у подружжі? Ваш рецепт?

14.            Ре колекції для сімей? Які вони? Що дають для чого?

15.            Дрес-код сучасної української сімї яка прагне Бога реалізовує це кредо в сучасному житті

16.            Архиєпископ Чапут: Ми створюємо націю розбещених тіл і мертвих душпроблема залежності сексуальної та порнографічної…

17.            Владика Венедикт (Алексійчук): «Якщо хочемо зрозуміти місію свого життя, маємо знаходити час для Бога» як батькові в шумі хаосі шаленому ритмі знайти час для Бога 19.Єпископ Теодор (Мартинюк): «Іти за Христом – мій життєвий девіз»

18.            “Варто йти до людей, які багато часу проводять в Інтернеті”, — о. Василь Германюк про своє служіння через Інстаграм

19.           Подружжя як Божа заповідь, а не забаганка людини

20.            що таке богослов’я тіла?

21.             В чому полягає святість дару людської сексуальності?

22.           Чи варто говорити про гідність подружнього акту?

23.           І які ще питання щодо сексуального життя ви стидаєтеся поставити священику?..

24.           Незрілість у подружжі

 26.Характеристики особистої зрілості

 27. Зріле ставлення до статевих стосунків

 28. Вміння шукати щастя для себе і свого подруга

29 Вміння дотримуватись обіцянок, зокрема шлюбних

30. Вміння приймати й розуміти важливість авторитету

31. Чому слід говорити про зрілість як передумову вдалого шлюбу:

32. Вірність, витривалість, плідність. Папа Франциск

33. У сім’ї існує багато ситуацій, коли подружжя розпинає один одного на хресті. 

34. Нині передшлюбні катехизи в Церкві тривають півроку

35.Дошлюбна нечистота – це знак, що закохані покладаються лише на себе 

36. Церква заохочує, щоб заручини тривали рік.

37. «Але справжня любов – це ще і акт волі, посвята поставити іншу людину на перше місце замість себе»,

38. Який метод виховання використовуєте ви вдома?

39. коли ми вже визначили, що справжня християнська сім’я ґрунтується на взаємоповазі та любові, давайте згадаємо й про плід цієї любові – дітей та особливості їх виховання.

40. про виховання: Це питання дуже делікатне і не може відбутися без особистої участі батьків, тому що на найбільш інтимні запитання мають відповідати дитині тато і мама.Школа і Церква можуть тільки допомогти їм, але батьки не можуть бути усунуті від цього процесу.

 

 

https://www.facebook.com/636715236410354/videos/302594537090596/

У будинку одних багатих людей перестали молитися перед їжею.

Одного разу до них в гості прийшов місцевий священик. Стіл накрили дуже вишукано: дістали найкращі фруктові соки і подали дуже смачну страву. Сім’я сіла за стіл. Всі дивилися на проповідника і думали, що тепер він помолиться перед їжею. Але священик сказав:

– Батько сімейства повинен молитися за столом, адже він перший молитовник в сім’ї.

Настало неприємне мовчання, бо в цій родині ніхто не молився. Батько відкашлявся і сказав:

– Знаєте, дорогий отче, ми не молимося, бо в молитві перед їжею завжди повторюється одне й те саме. Молитви за звичкою – це порожня балаканина. Ці вічні повторення щодня, щороку анітрохи не допомагають, тому ми більше не молимося.

Священик здивовано подивився на всіх, але тут семирічна дівчинка сказала:

– Тату, невже мені не потрібно більше щоранку приходити до тебе і говорити «доброго ранку»?

У мережі запустили челендж з прибирання довкілля від сміття: в Instagram уже понад 34 тисячі постів

У соціальних мережах запустили челендж з прибирання забруднених територій від сміття під хештегом #trashtag. В Instagram публікацій з таким хештегом уже понад 34 тисячі.

Завданням акції, зазначає CNN, є підвищення усвідомлення масштабів забруднення, зокрема забруднення океанів пластиком. За даними Всесвітнього економічного форуму 2016 року, в океанах знаходяться понад 150 мільйонів тонн пластику. Очікується, що впродовж 2015-2025 років ця кількість збільшиться втричі.

Учасники акції #trashtag публікують фото до та після прибирання певної території.

Дехто збирає кришки та соломинки на пляжах Каліфорнії, дехто — викинуту місцевими жителями пластмасу в Індії. Ідея набрала популярності після публікації на розважальному ресурсі Reddit, яка кинула людям виклик «зробити світ кращим».

Утім ідея челенджу з'явилася ще у 2015 році, коли компанія з виробництва одягу UCO запустила #TrashTag Project. Працівник компанії Стівен Райнхольд розповів, що якось їхав з другом у Каліфорнії, і за вікно їхньої автівки вилетів чек. Вони вийшли з автівки, аби його підняти, утім «місце навколо було настільки гарним», що вони вирішили прибрати близько 100 штук різного сміття.


Сьогодні, 17 березня, у с. Климець, Сколівського району на Верецькому перевалі відбулися заходи з нагоди вшанування пам’яті січовиків Карпатської України. В поминальних заходах взяли участь скаути та скаутки Яворова!

Участь у заході взяв перший заступник голови Львівської обласної державної адміністрації Ростислав Замлинський та голова Львівської обласної ради Олександр Ганущин.

"Звертаюся до вас зі словами шани і пам'яті за січовиками Карпатської України, які боролися за свою країни і які були знищені ворогом. Сьогодні ми також виборюємо свій шлях, сьогодні ми також відстоюємо честь нашої країни, свободу та незалежність. Сьогодні боронимо те, що маємо: державу, мову, віру, шлях економічного розвитку. боронимо від нашого одвічного російського ворога. на цьому шляху ми не є одні, ми є разом усі єдині  - з країнами Європейського Союзу і, зрештою, із країнами усього світу.  Була проведена непроста робота, але результат, звісно, маємо позитивний: багатотисячна українська армія, перемога дипломатії, можливість розвиватися, будувати дороги, школи, дитячі садки тощо. Це є наш результат роботи та мудре керівництво державою її Президента. Ми повинні не забувати, що пам'ять про тих Героїв, так само як і пам'ять про тих, хто зараз віддає своє життя, боронячи нашу державу на східних теренах, є важливою. Ми повинні розуміти, що ця втрата не є марною, вона - свята, бо вона - на благо нашої держави.  Ми повинні зробити усе для того, щоб нам не було соромно перед нашими нащадками. Ми повинні кожен на своєму місці робити усе можливе для того, щоб наша країна процвітала. Ми повинні гордитися тим, що ми - українці. Ми повинні бути успішними, бо успіх - це наша найголовніша зброя", - зазначив Ростислав Замлинський. 

Представники влади та громадськість поклали квіти до меморіалу січовиків Карпатської України.

Опісля, відбулось скорботне віче.

Зазначимо, на меморіальному кладовищі Січовиків Карпатської України вже спочиває 22 Герої.

Нагадаємо, 15 жовтня 2017 року урочисто відкрили Меморіальний комплекс полеглим січовикам Карпатської України.

Довідково:

1939 році на землях Закарпаття Августином Волошином було проголошено Українську незалежну державу. Військовим органом Карпатської України була мілітарна організація "Карпатська Січ".

Всередині березня 1939 р., Угорщина продовжила окупацію Закарпаття. Найбільша битва розгорнулась 15 березня на Красному полі - рівнині, що лежала на правому березі Тиси поблизу Хуста. В цьому бою загинуло близько 230 січовиків.

Як свідчать дослідження, частину захоплених в полон січовиків - вихідців з Галичини, угорці передали полякам. 17 березня 1939 року полонених колонами по 70-80 осіб привели на Верецький перевал. Наступного ранку, групами по 10-20 осіб, їх вели вздовж лінії кордону ліворуч і праворуч на півтора-два кілометри та розстрілювали в різних місцях.

Загальна кількість січовиків, розстріляних на Верецькому перевалі, могла становити від 500 до 600 осіб.

Такі дії поляків пояснюються тим, що більшість розстріляних на Верецькому перевалі галичан були членами і симпатиками ОУН, а отже –  потенційними противниками польської окупаційної влади.

Тема Карпатської України ожила в часи проголошення Української незалежності. Проте, незважаючи на певні старання ентузіастів, усі місця поховань січовиків до сьогодні достеменно не встановлені.

У жовтні-листопаді 2008 р. Комунальне підприємство Львівської обласної ради "Доля" провело пошук місць поховань вояків Карпатської Січі на Верецькому перевалі. Дослідження проводилися в околиці сіл Жупани Сколівського р-ну Львівської області та Верб'яж Воловецького р-ну Закарпатської області. Загальна кількість виявлених в людських останків склало 10 осіб. 14 вересня 2009 року останки бійців Карпатської Січі, виявлені біля Верб'яжа, були перепоховані.

4-6 серпня 2011 року були проведені роботи з ексгумації останків січовиків на Верецькому перевалі на території с. Лази. У результаті ексгумації виявлено 7 людських останків. 20 серпня 2011 року останки семи стрільців Карпатської України були урочисто перепоховані на меморіальному цвинтарі на Верецькому перевалі, де раніше знайшли свій спочинок десять українських героїв.

17 березня 2016 року на меморіальному кладовищі січовиків Карпатської України, біля с. Климець Сколівського району (Верецький перевал), були урочисто перепоховані ще 5 вояків, що були розстріляні у 1939 році  польськими прикордонниками. Останки січовиків віднайдено та ексгумувано у 2015 році в с. Сянки на Турківщині. За свідченнями старожилів, українські вояки були закатовані польськими прикордонниками у березні, а опісля таємно поховані біля с. Сянки. У радянські часи місце поховання було забуте.

Багато батьків турбуються з приводу істерик і занадто активної, галасливої поведінки своїх дітей. Іноді їм важко визначити, чи є поведінка дитини нормальною, чи вона свідчить про наявність ознак поведінкових розладів. Скористайтесь порадами, запропонованими в даній статті, і за їх допомогою вам буде легше впоратись із певними типами небажаної поведінки вашої дитини.

Істерики

Найчастіше із приводу істерик турбуватись не варто. Це спосіб, яким дитина висловлює свою фрустрацію (пригніченість і розчарування). У перші роки життя (у віці від одного до чотирьох років) істерики трапляються в більшості дітей. Істерики можуть бути гучними й бурхливими, і цілком природно, що вони викликають у батьків збентеження й засмучення.

Коли ви бачите, що ваша дитина знаходиться у стані, який межує з істерикою, можна спробувати відволікти її чимось, наприклад, попросити подивитись на щось цікаве або запропонувати їй улюблену іграшку.

Підвищена збудливість

Маленькі діти, особливо у віці до п'яти років, часто бувають енергійними, галасливими й легко збудливими. Зазвичай така жвавість цілком нормальна. Іноді активні й шумні діти можуть викликати певне занепокоєння: вони говорять без угаву, не слухаються та здаються невгамовними (особливо хлопчики, у них гіперактивна поведінка більш поширена). Хоча впоратись із такими проявами часом важко, тільки екстремально гіперактивна поведінка є ознакою розладу.

Неслухняність

Усі діти неслухняні: вони пишуть і малюють на стінах, сваряться із братами й сестрами, бувають зухвалими і проявляють зневагу до вимог – адже все це невід'ємні складові їх дорослішання. Іноді така поведінка проявляється в одиничних інцидентах, але нерідко вона може бути цілим етапом, через який вашій дитині належить пройти.

Неслухняна поведінка малюка може бути його перевіркою вашої реакції, яка проллє світло на те, що припустимо, а що ні, або вашої реакції на певну зміну в його навколишньому середовищі, щоби краще його зрозуміти (наприклад, занепокоєння із приводу походу в перший клас школи). Така поведінка може набувати різних форм аж до ревнощів до брата чи сестри, а може бути просто способом привернення вашої уваги.

Чи є неслухняність проблемою, залежить від того, наскільки довго вона триває, наскільки серйозних форм набуває і в яких випадках відбувається. Постійна ворожість, зухвала поведінка, непокора й неслухняність можуть бути ознакою того, що ваша дитина страждає опозиційно-зухвалим або більш серйозним кондуктивним розладом.

Що впливає на поведінку дитини?

На поведінку дитини впливають багато факторів.

Гени. Деякі діти за своєю природою більш збудливі та жваві. Часто це є сімейною рисою. Вони можуть легко відволікатись та отримувати задоволення від товариства, а не від перебування на самоті. Незважаючи на галасливий і жвавий характер таких дітей, батьки, як правило, можуть контролювати їх поведінку.

Школа. Ви можете помітити зміни в поведінці вашої дитини, коли вона починає ходити до школи. Якщо в дитини є проблеми з навчанням або вона засвоює матеріал повільніше, ніж інші діти, це може знизити її впевненість у собі й самооцінку та негативно вплинути на її поведінку. Проблеми з читанням також ускладнюють дитині виконання завдань і дотримання вказівок.

Поведінка батьків. Проблеми – це частина повсякденного життя. Але якщо ви постійно відчуваєте себе нещасними й вимушені тільки й робити, що боротися з проблемами, це дуже обмежує час, який ви проводите з вашою дитиною. У цьому випадку вона може спробувати привернути вашу увагу за допомогою гучної або зухвалої поведінки. Незабаром вона переконається в результативності такого підходу й буде використовувати його, а не задовольнятись мінімумом вашої уваги чи взагалі її відсутністю.

Якщо дитина ще не знає точно, яка поведінка припустима, а яка є неприйнятною, це може призвести до негативної поведінки. Правила дають дитині знання того, який тип поведінки вам не подобається. До того ж деякі діти можуть досить уміло маніпулювати батьками, які не дотримуються загальних принципів управління поведінкою щодо себе та своїх дітей.

Чіткі, узгоджені правила та встановлені межі допоможуть дитині навчитись контролювати себе. Тому, якщо у вас повна сім'я, ви з чоловіком повинні прийти до згоди про встановлення меж дозволеного. Якщо ви працюєте, правила поведінки й обмеження необхідно обговорити також і з особами, які здійснюють догляд за вашою дитиною.

Чутливість до їжі або ліків. Немає сумнівів у тому, що їжа може впливати на наше самопочуття. Ви можете звернути увагу на те, що деякі продукти впливають на поведінку вашої дитини. Це можуть бути, наприклад, продукти або напої з великим вмістом барвників, добавок або штучних підсолоджувачів.

Якщо ви вважаєте, що такі продукти призводять до підвищення активності або зухвалої поведінки вашої дитини, просто розсудливо уникайте їх. По-перше, ці продукти, як правило, не належать до категорії здорового харчування, а, по-друге, у вашому розпорядженні завжди є альтернативні й корисні напої й закуски, наприклад, фрукти, молоко з низьким вмістом жиру та, звичайно, вода!

Якщо ви стурбовані раціоном харчування вашої дитини, то повинні проконсультуватись із лікарем або дієтологом. Дітям необхідний здоровий збалансований раціон.

Ліки також можуть впливати на поведінку деяких дітей.

  • Деякі препарати, що застосовуються при астмі, іноді призводять до гіперактивності, дратівливості дитини або порушення сну.
  • Лікарські засоби від захитування й антигістамінні препарати можуть робити дітей сонними або, навпаки, гіперактивними.
  • Діти можуть відчувати дратівливість після вакцинації або тоді, коли ліки викликали головний біль.
  • Лікарські препарати, запропоновані для лікування епілепсії, також можуть впливати на поведінку.

​Якщо ви вважаєте, що певний препарат змушує вашу дитину поводитись по-іншому, порозмовляйте з вашим лікарем. Можливо, її поведінка не має жодного відношення до ліків. Але якщо все ж має, ваш лікар може запропонувати альтернативне лікування.

Проблеми зі здоров'ям. Стан здоров'я може впливати на поведінку вашої дитини.

  • Епілептичні напади можуть зробити дитину сонливою, знижуючи концентрацію її уваги. Епілепсія може також стати передумовою незвичайних або трансгресивних форм поведінки (що порушують суспільну мораль і прийняті норми) та призвести до патології сприйняття.
  • Проблеми зі слухом, такі як туговухість або ексудативний отит, можуть ускладнити дитині дотримання вказівок. Ситуація, в якій дитина чогось не почула, може помилково сприйматись батьками як небажання слухатися.
  • Синдром Туретта супроводжується частими неконтрольованими посмикуваннями обличчя або тіла (моторними тиками) й раптовими вигуками чи лайкою (мовними тиками). Іноді можна спостерігати в дитини появу нав'язливості (обсесії) і проблеми з контролем гніву.
  • Аутизм і синдром Аспергера призводять до труднощів вербального й невербального спілкування, поганого розвитку соціальних навичок, уяви й нав'язливої захопленості чим-небудь.
  • Депресії та тривожні розлади можуть призвести до зниження концентрації, дратівливості та збудженого стану.
  • Синдром дефіциту уваги й гіперактивності (СДУГ) є захворюванням, яке повинні діагностувати тільки фахівці. Батьки часто кажуть, що їхні діти гіперактивні, але СДУГ – це щось більше, ніж просто галаслива, жвава поведінка. Характерними ознаками СДУГ є гіперактивна, імпульсивна поведінка й неуважність.

​Як впоратись із важкою поведінкою

Істерики. Коли у вашої дитини трапляється істерика, краще, що ви можете зробити, це зберігати спокій. Це складно, особливо якщо істерика відбувається у громадському місці. Намагайтесь не звертати уваги, тому що якщо ви реагуєте або піддаєтесь на вмовляння дитини, вона буде думати, що істерика – це ефективний спосіб домогтися свого. Коли ваша дитина починає заспокоюватись і поводитися краще, не забувайте хвалити її за позитивну поведінку. Це допоможе зупинити дитину перед бажанням впасти в нову істерику, до того ж ви дасте їй зрозуміти, яку поведінку ви схвалюєте.

Підвищена збудливість. Якщо ваша дитина збуджена, а ви хочете її заспокоїти, пропонуйте їй різні способи проводити час тихо й мирно, наприклад, за малюванням, читанням або виробами. Крім того, кожний день ви можете спланувати так, щоб у ньому був «тихий час», а також час побігати й пошуміти, якщо вже ваша дитина така активна. Коли вона проводить час за тихими й спокійними заняттями, хваліть її за це, захоплюйтеся її творіннями, наприклад, малюнками або виробами.

Неслухняність. Хоча ви не можете розраховувати на те, що ваша дитина буде добре поводитись постійно, послідовне введення дисциплінипохвала за хорошу поведінку й увага до дитини можуть значно покращити її поведінку.

Коли варто звертатись по допомогу?

Якщо ви стурбовані поведінкою вашої дитини, порозмовляйте з вашим дільничним лікарем. Він порадить вам, як краще справлятись з істериками й іншими формами неналежної поведінки, а також зможе виключити багато з медичних причин поведінкових проблем. Залежно від індивідуальної проблеми вашої дитини він прийме рішення про направлення її на консультацію до вузького спеціаліста або психолога.

Бесіда з іншими батьками й дружня порада – це теж чудовий спосіб відпустити наболіле й отримати підтримку.

Усі батьки докладають максимум зусиль, щоб захистити свою дитину. Однак є один нюанс, про який варто пам’ятати, якщо ви не хочете зруйнувати життя вашому малюку. Цікаво який? Тоді читайте далі.

Кажуть, що найважча робота на Землі — це бути батьками. І мова тут йде не лише про обов’язки дорослих людей, а й про те, що їм варто робити, щоб бути найкращими батьками на світі?

Єдино правильних настанов, як виховувати дітей, немає: усі роблять це по-своєму. Та все ж існує один нюанс, який потрібно врахувати, якщо ви хочете, щоб ваша дитини виросла самодостатньою. Мова йде про гіперопіку.

Варто пам’ятати, що опіка має мати межі, перетнувши які, можна зруйнувати дитині життя. Рано чи пізно ми покидаємо батьківське гніздо і намагаємось самостійно справлятись з усіма викликами життя. Але як це має робити людина, яка з дитинства звикла, що за неї все вирішують інші?

Іноді батьки вважають, що приділяти весь свій час дитині — це саме те, чого вона потребує. Тому намагаються бути поруч при першій же нагоді. Це стосується навчання, вільного часу з друзями та ін. Однак вони не задумуються над тим, що в один момент життя може стати для дитини справжнім випробуванням, і вона не знатиме, що з ним робити.

Ще одна помилка батьків — покладання великих надій на дитину, адже вона найкраща! Але як тільки дитина починає щось робити по-своєму, батьки розчаровуються, бо її дії не збігаються з їхніми очікуваннями.

І все б нічого, але коли дитина бачить розчарування в очах батьків, то сприймає себе як невдаху. Розуміючи, що планка, встановлена ними, знаходиться занадто високо, діти впадають в депресію. Навряд чи це саме те, чого хочеться батькам.

Тому не намагайтесь виховати “правильних” дітей, бо в цьому випадку зазвичай забувається, що ніхто не застрахований від провалів.

Тож напрошується ще одне запитання — як зробити так, щоб дитина, вийшовши в світ широкий, знала, що робити із власним життям? Ось 4 пункти, які варто пам’ятати:

1. Захищаючи дитину, дозвольте їй робити помилки.
Всі батьки намагаються вберегти власну дитину від болю та розчарувань. Підтримуйте її, скеровуйте на правильну дорогу, та, незважаючи на це, дозволяйте робити помилки, щоб вона мала змогу вчитись на них.

2. Захищаючи дитину, дозвольте їй самостійно приймати рішення.
Коли батьки дозволяють дітям самостійно приймати рішення і робити щось самим, такі діти виростають більш винахідливими. Просто спостерігаючи за діями, ви вчите як самим допомагати собі, і це хороший урок, який рано чи пізно знадобиться в житті.

3. Захищаючи дитину, робіть так, щоб вона відчувала, що ви завжди поруч.
Перш за все, вона повинна відчувати саме захист, а не те, що потрібно у всьому підпорядковуватись іншим.

Не забувайте, що настане час, коли їй самій потрібно буде приймати рішення і інколи ви з ними не погоджуватиметесь чи не схвалюватимете. Але завдяки цьому вона знатиме, що несе відповідальність.

4. Не варто робити для дитини те, що вона сама здатна зробити.
Дуже часто батьки настільки турботливі, що все самі роблять замість свого дитяти, допомагають там, де ті не потребують. Тому важливо дочекатись моменту, коли дитина сама попросить допомоги: є ймовірність, що вона все-таки впорається зі всім самостійно.

Звичайно всі батьки хочуть вберегти свою дитину і надіються, що світ не буде жорстокий. Але варто також розуміти, що насправді він ніколи не буде поблажливим. Світ — це реальність, і якщо батьки завжди намагатимуться вберегти своїх дітей від усіх випробування, то цим самим захищатимуть їх від винагород, якими наповнене життя.

Тому не забувайте, перемагають лише ті, хто сам готові приймати виклики, не ховаючись за плечима інших.

Текст: https://mizky.com
Світлина: architecturendesign.net

 

Дякуємо відомому християнському інтернет-виданню "Молитовна Група" та духовній програмі "Діалоги" за святковйи ефір для скаутів, з нагоди дня засновника скаутингу у світі - лорда Бейдена Пауелла.
 
Програма"Діалоги" з Національними лідерами "Скаутство Європи в Україні" намісником - Галина Саханда, намісником скаутів - Назар Пашко та Президентом скаутів - Юрієм Зошієм говоримо про дітей і виховання!!!
 
Як виховати українську еліту? Чи сьогоднішня молодь тікає від відповідальності? Роль Церкви та священика у скаутингу? Особливості та харизма скаутського руху? Феномен блискавичного поширення руху у світі! Роь провідника - я кпедагога та лідера
 
Дякуємо за ефір та ваші питання і свідчення
 
 
Чуваймо для добра та заради дітей!
 
 

Батьки часто шкодують про те, що кричать на своїх дітей або розмовляють з ними зарозумілим, зверхнім тоном чи навіть штовхають їх у момент крайнього роздратування. Так, діти бувають дуже складними й часто розчаровують своїх батьків. Збереження спокою при дратівливій поведінці дитини – це одне з найскладніших завдань виховання (особливо при наявності в дитини синдрому СДУГ). Часом навіть найспокійніші батьки здатні «виходити із себе».

Що можна порадити батькам, які хочуть контролювати свої реакції в умовах дратівливої, іноді навіть жахливої поведінки дітей, крім відомих «порахуйте до десяти» і «зробіть глибокий вдих»? Далі пропонуються три дієві поради, які допоможуть батькам впоратися зі своїми неслухняними малюками і, за необхідності, з чоловіком чи дружиною, які періодично втрачають самоконтроль.

1. Уважно проаналізуйте власний спосіб мислення. Наш спосіб мислення завжди веде до наших почуттів, а почуття є причиною нашої поведінки. Навряд чи ви зможете реагувати позитивно, якщо у вас у голові крутиться щось на зразок такого:

  • «Чому я? Чому саме в мене такі погані діти?».
  • «Мої діти навмисно поводяться так огидно й намагаються зіпсувати мені життя».
  • «Чому в мене не такі чемні діти, як у Світлани?».

​Мислення жертви або негативний хід думок призводять лише до гніву й почуття глибокого розчарування та фрустрації, які у свою чергу стають причиною нашої небажаної поведінки при вихованні дітей. Діти рідко поводяться погано тільки для того, щоб завдавати нам прикрощів. Здебільшого, вони ведуть себе так, тому що борються зі своїми власними проблемами. Якщо ми не будемо приймати на свій рахунок їх погану поведінку, нам буде набагато простіше реагувати позитивно та з правильними наслідками.

2. Приділіть трохи часу на співчуття вашим шкідливим дітям. Що це означає? Вам треба навчитись визнавати емоції ваших маленьких янголят незалежно від того, наскільки сильно вони розчаровують вас своєю поведінкою. Ви можете сказати, наприклад:

  • «Ти зараз дуже засмучений» або
  • «Ти настільки засмучений, що просто хочеш плакати і кричати».

​Потім треба визнати значущість почуттів і переживань своєї дитини, навіть якщо ви їх зовсім не розумієте. Можна сказати так:

  • «Хіба хтось може тебе звинувачувати в тому, що ти так засмутився?» або
  • «На твоєму місці будь-яка дитина засмутилася б».

​Ваше співчуття допоможе дитині заспокоїтись майже миттєво й дасть вам час, щоб опанувати себе. Емпатія автоматично змінює мислення, у результаті ми переносимо нашу увагу із власного почуття злості й роздратування на почуття наших дітей. Це не завжди легко зробити, але повірте – співчуття може стати воістину чарівним заспокійливим засобом для всіх зацікавлених сторін.

3. Поставте дітям кілька відкритих запитань. Так, замість того щоб миттєво реагувати на поведінку дітей у негативному ключі, чому б не поставити їм кілька уточнюючих запитань? Ви можете спитати:

  • «Розкажи мені детальніше про те, що ти відчуваєш» або
  • «Що так засмучує тебе в цій ситуації?», або
  • «Чим я можу тобі допомогти?».

​Відкриті запитання – ефективний спосіб заспокоїтись, отримати від дитини більше інформації, а також прореагувати більш позитивно та співчутливо. Це вимагає деякої практики, але як тільки такі запитання стануть звичкою, ви опануєте потужний інструмент виховання.

Реакція попереджувальним, співчутливим чином – один з найбільш складних аспектів виховання дітей, зокрема при вихованні дітей зі СДУГ. У подібній ситуації такі поширені методи, як зробити глибокий вдих, зробити паузу, зробити перерву у вихованні або порахувати до десяти, не завжди корисні й ефективні.

Зміна нашого мислення в бік більш оптимістичного й менш схильного до захисту та протесту – це перший крок до управління реакціями. Виявляючи до дітей співчуття, визнаючи й поважаючи їхні емоції, ви зможете миттєво знизити напругу будь-якої ситуації, що дозволить дітям бути почутими й відчувати себе зігрітими увагою й теплом, не дивлячись на свої негативні емоції. У свою чергу, відкриті запитання допоможуть батькам зібрати більше інформації та прояснити ситуацію, що склалася.

Оволодівши описаними навичками, ви виявите, що ваші реакції на поведінку дітей змінились на більш позитивні, а ваші взаємини з ними зміцніли. Коли ми контролюємо складну ситуацію за допомогою спокійних, здорових реакцій, тоді й наші діти, й ми відчуваємо взаємну повагу, любов... і міцний зв'язок.


Скаути та скаутки на Яворівщині розпочали Великий Піст та Неділю Прощення із скаутської Літургії в храмі Успення Пресвятої Богородиці

На періоди посту чимало християн приймають такі постанови, як «перестати користуватися інтернетом». Варіантів тут багато: одні постують від соцмереж, інші обмежують перегляд своїх поштових скриньок, ще інші визначають собі те, чого вони точно не будуть дивитися/слухати/читати. Загалом, такий підхід — як і будь-яка спроба дисциплінувати себе — має здорове зерно.

Але, щоб за ригоризмом підходу і прагненням «бути святішим за Папу Римського» не втратити доброго, яке в цьому-таки інтернеті є, варто застосувати кілька правил.  

1.Чого НЕ робити Від того, що відволікає, в соцмережах можна відписатися. Чи хтось, може, всерйоз вважає, що як його стрічка й далі включатиме в себе «анекдоти дня» і «читай нас, тут найцікавіше з цікавого», то він таки жодного разу за всі 40 днів туди не зиркне? Можна бути наївним, але це вже таки занадто. А тому — на час посту варто просто почистити списки, підписки, переглянути зафренди. Також варто взяти за правило: коли хтось із друзів по мережі (особливо з невіруючих, яких пости не хвилюють) вивішує в себе лінк на цікавинку, то справжнім постом буде туди не клікати. Це, можна сказати, тістечка, солодке, від якого ми (героїчно, як годиться) відмовляємося в піст. Ну а тим більше коли йдеться про інтернетне «м’ясце», різну таку смаженинку…  

2.Що робити Натомість у період посту варто не просто проглядати, а читати, і по змозі вдумливо, повільно, різні «побожні ресурси». Вони ж не замикаються на піст, а навпаки — пропонують своїм читачам і глядачам-відвідувачам спеціалізований «духовний харч». Людина житиме не самим хлібом, сказав Господь, і всі це знають, що йдеться про слово Боже. А перефразовуючи ці слова стосовно посту, варто взяти собі до уваги, що людина й постує не від самого тільки хліба (м’яса, солодкого чи улюблених вареників з сиром), а й душі своїй пропонує відвернутися від звичної марноти і заглибитися в справи духовні. А отже — читайте на здоров’я те, що вам пропонують християнські ресурси, а як вправу в рамках посту, дайте собі завдання замислитися над якоюсь фразою чи думкою не менше ніж на цілу хвилину. Повірте, цілих 60 секунд для нас, людей, які все оцінюють у межах перших п’яти секунд, — це дуже серйозна вправа.  

3.Піст, молитва і милостиня Постуючи від «цікавого загалом», безсумнівно варто зробити наголос на тому, щоб не просто читати розумне і духовне, але насправді молитися. Як із молитовників, так і пропонованими в мережі молитвами , а також і просто текстом на побожну тему, який вам особливо припав до душі. Бо молитва — це не тільки формула, яка закінчується словом «амінь», молитвою може бути що завгодно, якщо тільки воно щиро звернене до Бога. Також і питання милостині, над яким люди, буває, замислюються особливо в періоди посту. Треба ділитися, треба знайти потребуючих, треба вирішити, як їм цю милостиню дати… При цьому вам не доведеться сумніватися, чи «оцей прохач насправді потребує, чи він прикидається». Допомогу краще надавати адресно, радять священики, тобто тим, кого знаєш, організаціям, у яких впевнений. На сьогодні у багатьох із нас є «свої» волонтери, яким ми переказуємо пожертви, перевірені фонди і рахунки, за якими не стоять шахраї. Це все входить до «правил користування інтернетом» у сенсі інтернет-банкінгу та мережевих знайомств. Допомогти насправді можна в кілька кліків. Дай Боже, щоб розширені можливості технологій розширювали також і людські серця. (Амінь. От вам і молитва!)  

4.На чому зосередитися Нині в мережі, у різних сховищах, лежить чимало хорошої літератури, зокрема духовної. Нерідко у «звичайні» дні року нам бракує часу на цілеспрямоване читання серйозних творів. Під час посту, обмежуючи собі вільне «плавання» інтернетом, зекономлений час можна призначити на те, щоб таки прочитати і продумати твір, яким давно хотілося зайнятися, та все нема коли. Таким чином користь буде подвійна: і від спокуси соцмереж можна втекти, і щось хороше додати до списку опанованого. Особливо корисним буде інтернет, з усіма його засобами і можливостями, для тих, хто з різних причин не має змоги пройти повноцінні великопісні реколекції. В рамках особистих духовних вправ можна читати реколекційні тексти з минулих років, за тематикою, яка вам пасує, або переглядати відеозаписи з великопісними конференціями, чого теж не бракує, зокрема на Ютьюбі.  

5.Про що згадати Стосовно інтернету, то в дні Великого Посту безумовно варто згадати друзів та родичів, яким ми давно не писали чи не дзвонили. Навіть якщо ті друзі й родичі десь далеко. Фейсбук дає можливість дзвонити по всіх своїх контактах, скажімо. Щоби нам Бог простив так, як і ми прощаємо, — треба потрудитися і простити. І якщо десь залишився занедбаний зв’язок із близькою людиною, то саме пора про це згадати. Можна і написати, і почутися, і побачитися. Завдяки розвиткові технологій ми сьогодні цілком можемо «побачитися по телефону», про що письменники-фантасти півстоліття тому ще тільки книжки писали… Наукова фантастика збувається. Нехай також збудетьс я і фантастика прощень, примирень і ширення Царства Божого. 


Я чекаю з нетерпінням, коли мій чоловік видужає, але цей час очікування став особливим періодом для мене. Сьогодні  я їду з Миколою на перевірку до лікаря і багато думаю. Думаю про те, як все було до цього і як зараз. Життя змінилася за одну добу. Звичайно, мені не вистачає мого колишнього чоловіка. Адже те, що було звичайною справою – чоловік поруч, займається своїми звичайними справами, тепер стало для мене мрією. Наприклад, вже півроку мій чоловік не керує автомобілем, це роблю я, адже, це було звичайною його справою. Пам’ятаю, що інколи бурчала: «Чому туди повернув», дорікала: «Не гальмуй так різко…». Думаю, як же це було нерозумно. Коли мій чоловік знову сяде за кермо, це буде справжнім святом для мене. Адже зараз я сама їжджу за товарами, відводжу і забираю дітей, вожу чоловіка до лікаря… Все сама і сама. Микола їде зі мною і мовчить. Або спить. Так як він вживає сильні ліки, його розум, як в тумані. Ми не можемо просто взяти і поспілкуватися як раніше. А це було так просто, так зазвичай. Зараз ми багато мовчимо…

Дивлюся я на жінок і думаю: «От би вони цінували кожну хвилинку, підтримували свого чоловіка більше, дивилися б на нього з захопленням, просто за те, що він сидить за кермом і везе». 

Нібито нічого особливого, але якщо це різко забрати, ти тільки тоді розумієш, що втратила. Мені також доводиться робити самостійно все: виплати, оренди, адже на мені лежить весь тягар відповідальності за сім’ю, який завжди був на чоловікові. Елементарно, не помічалося, як була важлива робота чоловіка в дрібницях – просто прикрутити щось, прибити цвях, підняти важку річь. 

Так, ми жінки все можемо самі, але ми не помічаємо, як все це просимо робити чоловіка. І глибоко в серці  ми відчуваємо себе жінками, тому що за нами доглядають і нам допомагають. Мені складно, незвично, дивно без плеча мого коханого. Мій чоловік живий, він одужає. Все буде добре, але поки складно. Я усвідомила, як багато чоловік значить. Яка величезна це цінність і сила. Зараз прийшов час служити чоловікові. Завжди чекала, що чоловік віддає, а тепер вчуся робити і віддавати сама. Я йому кажу компліменти, підбадьорюю, за нього молюся, приношу йому все, що потрібно, накриваю його, купаю, одягаю.

Найзворушливіша частина мого служіння чоловікові, коли я мию і витираю йому ноги, на колінах, перед інвалідним візком. Моє серце кожного разу приходить в повне смирення. Я вчуся терпінню, коли повільно одягаю його, коли він повільно встає з моєю підтримкою, повільно сідає і чистить зуби. У цей момент весь світ зупиняється. Тільки я і мій чоловік. Приділяю йому всю увагу. Але ж так повинно бути в звичайному житті, не лише коли хворієш. 

Коли ви останній раз мили чоловікові ноги? Ви скажете: «Та ну його, ще й ноги мити, нехай він спочатку до мене ставиться нормально, нехай цінує мене більше!». Я теж так вважала. Але що може бути прекрасніше – послужити коханому чоловікові фізично, духовно, душевно. Тільки б він був здоровий. І жив. Тепер я зрозуміла мою частину як дружини –  визнати, приділити увагу, підкріпити, поправити ковдру, обійняти, молитися. Я йому потрібна зараз як ніколи ще. Я його ноги, його руки, його очі, його мова. Він не може зараз без мене, ніяк. Сподіваюся, я отримала такий урок, що коли він буде повністю здоровий, я не поміняю свого служіння і буду так само допомагати, так само служити. Так хотілося б донести цю думку до примхливих жінок, до тих, які тільки вимагають, але не служать. Зараз я спостерігаю за парами. І повірте, найдивніше для мене зараз бачити дружин, які не цінують чоловіків. Знала б ти, яка коштовність поруч з тобою, ти б так себе не вела! Ми – жінки, часто думаємо, що тільки ми коштовності, а чоловік так, додаток до коштовності. Ми – принцеси, а чоловіки – слуги. Це привілей мати чоловіка, бути сім’єю, бачити, як ростуть діти. Я обіцяла на нашому весіллі бути вірною в здоров’ї і хворобі. Прийшов час виконати обіцянку.

Бути вірною в хворобі – значить якщо потрібно, то стати його руками, ногами, опорою, коли опори немає. Це означає, коли ти сильно втомилася, а він не може сам щось зробити, ти встаєш і робиш це за нього. З любов’ю, з терпінням. Це коли він не може за себе постояти, коли не може за себе сказати, ти говориш не як за себе, а як за нього. Так як би він за себе сказав. Як би він себе захистив. Бути вірною. Без нарікань, без жалю до себе.

Так цікаво, кожен раз, коли я лягаю спати, я розумію, що чиню правильно, що це набагато вище, ніж вимагати й очікувати. Микола зараз не пам’ятає, скільки йому років, який рік. У нього тимчасова втрата пам’яті. Я завжди думала, що у мене погана пам’ять, але зараз Бог довірив мені бути пам’яттю мого чоловіка. Буду вірною пам’яттю мого чоловіка стільки, скільки знадобиться. Чудово в цій ситуації бачити, як Бог служить мені. Як Він заповнює всі потреби мої і дітей. Неймовірно, постійно, вірно, кожен день. Я бачу Його міцну руку всюди. Він мій Захисник, він моя опора, з Ним я говорю і виливаю своє серце. Він забезпечує нас і оточує турботою. Навіть коли потрібно щось прибити, прикрутити, навіть підстригти траву біля будинку – завжди, якимось дивним чином, з’являються помічники. Прийде час, Бог знову покладе відповідальність на чоловіка, але я рада, що змогла переоцінити те, що маю”. 

Рената Кулакевич (дружина пастора Миколи Кулакевича, Вашингтон, США). 

9 березня, у день 205-ї річниці з дня народження Тараса Шевченка у Львові встановили національний рекорд за наймасовіше бандурне виконання пісень на слова Кобзаря.
На запрошення Львівської ОДА - скаути взяли участь в урочистостях

Відтак, 407 бандуристів з різних районів Львівщини одночасно виконали «Заповіт», а також «Реве та стогне Дніпр широкий»
Це культурно-мистецьке дійство увійшло у «Книгу рекордів України», повідомляє прес-служба ЛОДА

«У 2016 році у Херсоні встановили рекорд України, тоді зібралось 132 бандуристи. Сьогоднішній результат у Львові перевершив цей рекорд майже в три рази, кількість бандуристів і бандуристок — 407. Рекорд України встановлено», — зазначив представник Національного Реєстру Рекордів України Павло Горішевський.

Cертифікат про встановлення рекорду вручили голові Львівської ОДА Олегу Синютці.

«Ми сьогодні стали свідками не лише національного рекорду, а й нашої спільної перемоги. Перемоги усіх українців в Україні та у світі. Бо наша правда є в нашій історії, наша сила — в могутній модернізованій армії, а наша воля — в наших руках. Україна — це там, де говорять і співають українською, де є могили наших пращурів, де „Отче наш“ звучить українською і де українському звучить непереможне Шевченкова слово: „Наша дума, наша пісня не вмре, не загине. От де, люди, наша слава. Слава Україні!“», — наголосив очільник області.

Зазначимо, партитури для цього проекту написав відомий український композитор Іван Небесний. Вперше разом з бандуристами спільно співали Академічна хорова капела «Дударик» та солісти — Петро Радейко, Назар Савко та Назар Лозинський.

Батьки часто нарікають, мовляв, діти зовсім не цікавляться книжками і не відлипають від ґаджетів. Чому віртуальні світи так захоплюють малечу і як показати їм, що читання нічим не гірше за гру на смартфоні? До вашої уваги - кілька простих порад, які допоможуть виховати справжню книголюбку або книголюба.

https://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/t96/1/16/1f49c.png");">💜 Знайомте з книжками змалечку https://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/t96/1/16/1f49c.png");">💜
Якщо книжки від народження є звичною частиною оточення малюка, він рано чи пізно ними зацікавиться — тут годі сумніватися. «Нижньої межі» для знайомства з книжками нема. Їх можна показувати навіть немовлятам, які щойно навчилися фокусувати зір на картинці. Звісно, вони ще не розуміють, що це і навіщо, але звикають до книжки коло себе — і це вже перший маленький крок.
Коли ж дитина вже здатна сидіти й гортати сторінки, її цілком можна знайомити з міцною книжкою-картонкою. Спочатку малюків зацікавлять барвисті картинки, але вже згодом вони будуть готові слухати й текст. Не слід забувати, що всі діти розвиваються по-різному, у кожного свої інтереси на різних етапах. У знайомстві з літературою головне зробити це не якомога раніше, а якомога якісніше, щоб книжка стала для дитини привабливим об’єктом для цікавого дозвілля, а не тим, до чого її змушують.

https://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/tfd/1/16/1f9e1.png");">🧡 Починайте з правильних книжок https://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/tfd/1/16/1f9e1.png");">🧡
Вибираючи книжку, варто зважати на вік дитини та на її інтереси. Якщо зовсім малюкові читати про принцес і лицарів, він навряд чи зацікавиться, адже поки що не розуміє, хто це такі. Натомість, він добре знає, хто такі песики й котики, тож їхні зображення на книжкових сторінках привернуть увагу крихітки. Запропонуйте книжки-мішанки про тварин. Вони, зазвичай, зроблені з безпечного цупкого картону, містять яскраві прості ілюстрації, а принцип mix & match перетворює знайомство з книжкою на захопливу гру. Кожна сторінка розрізана навпіл, і дитина може довільно поєднувати половинки сторінок, шукаючи правильні комбінації або створюючи нових кумедних істот.

https://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/t15/1/16/1f49b.png");">💛 Не примушуйте до читанняhttps://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/t15/1/16/1f49b.png");">💛 
Щоб не прогадати з тематикою книжок, треба зважати на інтереси дитини. Тут слід бути спостережливими: дивитися, які мультики найбільше любить малюк, які ігри його захоплюють. У батьків інколи є власне уявлення про те, чим має цікавитися їхня дитина. Велика помилка — намагатися нав’язати «правильні» на вашу думку зацікавлення через книжки. Навряд чи дитина буде в захваті від читання, якщо давати їй книжки, до яких не лежить душа. Тут якраз потрібен протилежний підхід: пропонувати малечі книжки про те, чим вона горить, хай навіть це не зовсім те, чого очікують від неї батьки. Недарма улюблена письменниця багатьох поколінь Джоан Роулінг сказала: «Якщо ви не любите читати, значить, ви просто ще не знайшли потрібної книжки».

Отже, в жодному разі не треба змушувати дитину до книжки, щоб не відвернути її від читання назавжди. Але можна зробити навпаки: заборонити! І це подіє!

https://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/t94/1/16/1f49a.png");">💚 Зробіть читання сімейним дозвіллям https://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/t94/1/16/1f49a.png");">💚
Коли в родині існує традиція читання і батьки показують власний приклад, шанси виховати дитину затятим читачем неабияк зростають. Дитина, яка росте серед книжок, сприймає читання як норму повсякденного життя, змалечку відвідує книжкові події, фестивалі, крамниці, навряд чи колись постане перед вибором «книжка чи ґаджет», адже для неї вони не конкуренти.

Коли малюк ще не вміє читати сам, важливо, щоби батьки знаходили час регулярно читати йому уголос. Дітям ніколи не буває забагато спільного дозвілля з батьками, і читання — один з найкращих способів його проводити. Малюки обожнюють, коли батьки читають виразно й емоційно. А як чудово влаштовувати рольові читання всією сім’єю! Або навіть розігрувати вистави за мотивами улюблених книжок: знаходити «акторів» можна серед дитячих іграшок або ж робити їх власноруч.

https://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/t6c/1/16/1f499.png");">💙 Обговорюйте прочитане з дітьми https://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/t6c/1/16/1f499.png");">💙
Дуже важливо, щоби батьки не лише читали разом з дітьми, а й обговорювали прочитане. Це і заохочує дитину до читання, і сприяє порозумінню в родині. Діалог між батьками та дітьми формує довіру в родині, показує дитині, що нею цікавляться, на її думку зважають. Після читання можна, наприклад, запитати, який персонаж сподобався дитині найбільше, який не сподобався і що, на її думку, відбудеться далі. Варто давати крихітці простір для фантазування та заохочувати її висловлювати своє бачення.


Ааууу! Ааууу! Ми тримаємось чеснот і не робимо гризот!!! З таким гаслом провели весняний табір жваві та грайливі зграї вовченят Сколього, Львова та Янева в Бескидах.

Це були дуже насичені радісними емоціями та подіями дні.Адже всього і неописати —це треба пережити і відчути.Тут були ігри на знайомство та пікнік в лісі, духовна наука від о.Юрія« Я— унікальний, я— дар Божий для світу».

А також з неймовірними гарними сценками, іграми ( особливо гра зоопарк😀😀😀) та піснями. Неділя почалась з майстер-клас сови з яблук—це був десерт після сніданку для вовченят)).

Вовченятка чемно слухали службу Божу, а після закінчення служби Божої відбулася церемонія «делікатної лапки» де о. Володимир благословив вовченят Софію та Марічку перед присягою.

А ще олімпійські ігри та змагання де ми всі класно повеселились))) та смачний кулінарний конкурс тортиків.Вовченята самі готували і робили презентацію свого торта і провели на урааа). Вовченятами опікувалися молоді вовчиці)) та старий вовк-Настя)) які закрили табір з вовченятами скаутським гімном та іскоркою любові.

А ще я, дуже рада та вдячна , що відбувся вовченяцький табір бо- це справді було феноменально, фантастично, ідеально, колосально і бомбезно❤😀 Ааууу! Ааууу! Ми тримаємось чеснот і не робимо гризот!!!

З таким гаслом провели весняний табір жваві та грайливі зграї вовченят Сколього, Львова та Янева в Бескидах. Це були дуже насичені радісними емоціями та подіями дні.Адже всього і неописати —це треба пережити і відчути.

Тут були ігри на знайомство та пікнік в лісі, духовна наука від о.Юрія« Я— унікальний, я— дар Божий для світу». А також з неймовірними гарними сценками, іграми ( особливо гра зоопарк😀😀😀) та піснями. Неділя почалась з майстер-клас сови з яблук—це був десерт після сніданку для вовченят)).

Вовченятка чемно слухали службу Божу, а після закінчення служби Божої відбулася церемонія «делікатної лапки» де о. Володимир благословив вовченят Софію та Марічку перед присягою. А ще олімпійські ігри та змагання де ми всі класно повеселились))) та смачний кулінарний конкурс тортиків.

Вовченята самі готували і робили презентацію свого торта і провели на урааа). Вовченятами опікувалися молоді вовчиці)) та старий вовк-Настя)) які закрили табір з вовченятами скаутським гімном та іскоркою любові.

А ще я, дуже рада та вдячна , що відбувся вовченяцький табір бо- це справді було феноменально, фантастично, ідеально, колосально і бомбезно❤😀


Знайти відповіді на дорослі запитання, читаючи дитині казку перед сном ✓. Знайома ситуація, правда ж?

Маленька художня книга, захована на полиці, інколи може стати найкращим порадником. Однією з таких книг-скарбів є геніальний роман «Цитадель» французького письменника Антуана де Сент-Екзюпері. Цитати про виховання дітей від автора:

1. Не давайте дітям готові формули, формули – порожнеча. Збагачуйте дітей о̀бразами та картинами, на яких видно сполучні нитки.

2. Боріться з жадібністю до речей. Діти стануть людьми, якщо ви навчите їх повністю віддавати себе справі; якщо людина не здатна до повної віддачі, вона костеніє.

3. Навчіть їх роздумам та молитві, адже завдяки цьому розширюється душа. Навчіть не бідніти в любові. Чим заміниш любов? Нічим. А любов до самого себе – протилежність любові.

5. Не обтяжуйте дітей мертвим вантажем фактів. Навчіть їх прийомам та способам, які допоможуть самостійно осягати все навкруги.

6. Навчіть їх поваги. Адже насміхатися люблять трутні, для них не існує цілісної картини.

7. Не приймайте брехню та доноси. Силу народжує тільки вірність. Немає вірності в тому, хто здатний зрадити товариша.

8. Ваш обов’язок – не вбити ЛЮДИНУ в маленьких людях.

 


Реколекції дуже сподобалися дівчатам. Це було щось неймовірне: кулінарний конкурс,велика гра,апелі та вечірня ватра. Все це надавало дружньої та водночас дотепної атмосфери. Двоє дівчат із гуртка ,,Панда‘‘ здали третій ступінь. Також на вечірній ватрі були дуже цікаві сценки,пісні та ігри,які теж нас дуже розвеселили)) Заключний апель приніс нам ще дві нових стрічки: за чистоту та велику гру. Також ми слухали лекцію від отця Олега, який запрошував нас на табір. Ми задоволені результатом. Реколекції вдалися!

 
Стаття від львівського гуртка «Панда»

Nazar

В перукарню зайшов бідний і брудний чоловік. Це була та стрижка, яка змінила життя майстра.

Всі ми люди – У вас можна підстригтися? – підходячи до адміністратора, запитав дуже неохайного вигляду чоловік. Джерело

Дівчата майстри швидко перезирнулися між собою і одна видала. – Так, проходьте, ось дівчина, вона якраз вільна, – показуючи на мене, прощебетала майстер.

Трохи передісторії. Кілька місяців тому, я провчилася на перукаря-універсала. Під час навчання я проходила практику в одному з престижних салонів в місті, в основному плела різні коси, до стрижки практично не підпускали, так як майстри намагаються самі працювати з клієнтами, а ти так, чубчика рівняти у дітей і кінчики підстригаєш.


Так як з грошима були дуже великі проблеми, після закінчення навчання, я влаштувалася відразу в дві перукарні, два дні в одній, два дні в інший. У першій гроші давали відразу по закінченню зміни, а в другій тільки по закінченні місяця. Через кілька місяців безперервної роботи мій ентузіазм став згасати.

Майстри, які довго працювали, всіх, з ким не хотіли працювати, садили до мене в крісло. Були і чваpні бабусі і жінки, xворі люди, сильно напідпuтку чоловіки, діти з вoшами. Та й ті клієнти, які мені діставалися, більшість виявлялися цікавими людьми і ставали постійними клієнтами.

– Сідайте, голову мити будемо? Яку стрижку бажаєте? – посміхнулася я новому гостю в своєму кріслі. Дівчатка демонстративно затискали носи і з цікавістю спостерігали за мною.

– Мити не треба, ти мені тільки машинкою пройдися, дочко, ніяких надмірностей не треба. Я взяла машинку і з обережністю приступила до роботи, голова була не мита приблизно кілька місяців, з коpостою.

Акуратно орудуючи машинкою, я згадала бабусині розповіді про її брата, як він після вiйни, як і сотні таких же солдат по всій країні, намагалися влаштуватися в мирному житті, але у багатьох нічого не виходило, багато було калік і вони просто сиділи на паперті. Деяким діставалося і доводилося не солодко, так і бабусин брат поневірявся, їв де доведеться, ночував на вулицях.

Мені з дитинства завжди було шкода людей, які жили на вулиці і просили милостиню, я постійно заглядала до них в обличчя і сподівалася зустріти брата бабусі, так як він пропав без вісті і ніхто не знав, що з ним.

Так, за розмовами на різні теми, я закінчила роботу і ми з чоловіком підійшли до адміністратора, де він розрахувався за стрижку дрібними монетами і залишив ще мені на чай. Подякував і пішов.

Ми всі тоді просто були в шоці, мало того, що він був дуже культурний і тактовний, так ще й залишив на чай, хоча це робить дуже маленька кількість клієнтів і тільки майстрам.

Весь день я була в якомусь пригніченому стані. Ніби до мене щось доходило, але з таким трудом, немов через товщу води, до мене пробивався якийсь звук.

В голові гуло: “Усі ми ЛЮДИ. І ніхто не знає, що буде з ним не те, що через кілька років, а через кілька днів, та й навіть хвилин”.

І знаєте, цей чоловік, цей особливий клієнт, змінив мене назавжди. УСІ МИ ЛЮДИ!

26 лютого, з нагоди Дня народження Архиєпископа-емерита Блаженнішого Любомира Гузара, публікуємо вісімнадцять цитат із його промов, звернень та інтерв'ю. Запрошуємо вас ділитися із іншими мудрістю цих слів, а також сьогодні по-особливому згадати у своїх молитвах Блаженнішого Любомира!

1. Що то значить – гарно молитися за Україну? Чи то ми маємо диктувати Богу, як Він має розв’язувати наші проблеми? Ні. Я думаю, так відчуваю, що ми мусимо Йому поручати з повним довір’ям, що Він провадить нас до добра, а ми повинні, сповняючи Його волю, конкретно здійснювати її в нашому і загальному житті.

2. Мужчина і жінка однаково важливі в розвитку людської спільноти. Мужчина робить те, що більш йому питоме, більш йому, скажімо, підходить,  жінка робить своє – то, що їй підходить. Вони себе доповняють і як один і друга належно сповняють свої завдання і спільно, то краса.

3. Відсутність любові, відсутність почуття, що хтось нас любить – оце є сирітство. Коли будемо щиро старатися, щоби кожна дитина в нас відчувала, що вона є люблена, ...тоді справді в Україні не буде сиріт.

4. Мир – це коли ми створюємо позитивну атмосферу, в якій починаємо свідомо шанувати інших, любити їх, бажати і робити їм добро. Дуже важливо, аби ми бажали добра всім. Тоді мир стає дуже реальним, дійсним, без того нема миру. Мир – то не є те, що ми робимо, а те, що одержуємо від Бога. А якщо ми хочемо робити добро іншим, то ми можемо бути певні Божого благословення.

5. Щоб не змарнувати шансу, треба працювати. Перестати красти, брати і давати хабарі, не горнути гроші для себе, а працювати для суспільства.

6. Якщо держава думає про напад, про агресію, то вона становить небезпеку для всіх інших. Навпаки, розвиток збройних сил для захисту життя і прав своїх громадян сприяє зміцненню бажання миру, загального добра. Досвід показує, що в країнах, які піддавалися агресії, гинуло багато людей, у яких не було, чим захищатися (наприклад, від бомбардувань). Але крім жертв використання зброї, мільйони людей загинули від всякого роду національних, етнічних, релігійних і навіть мовних переслідувань. Народи можуть і повинні боротися проти такого насильства, яке не має жодного виправдання.

7. Брак чесності, брак відповідальності не на користь державі. Мусять стати депутатами люди, які є перш за все справжніми політиками, професіоналами, які є порядними, чесними людьми, які є справжніми патріотами і направду думають про добро, благо цілого народу, про його майбутнє.

8. Треба збудувати кордон, який чітко і ясно позначить: тут є ми, а ви – з другого боку, там робіть, що хочете. Якщо вони хочуть свою імперію, нехай. Але нехай нам не перешкоджають жити, нехай нам не роблять пакостей, нехай не вчиняють агресії, нехай не видумують якихось претензій, щоб зробити Україну частиною цієї імперії. Нехай нам лишать наш мир, спокій. А ми будемо будувати свою демократичну державу.

9. Нам треба дуже багато працювати над собою, і серйозно працювати. І не дбати кожному виключно про свою кишеню, але дбати про загальне благо – тоді всім нам буде добре. А є ще дуже багато людей у нас, які готові за гріш продати душу, на жаль. Багато з них це робить, продають себе за гріш. Але Бог дасть, може, що будемо крок за кроком це очищувати. Нам потрібно дуже солідного духовного очищення.

10. Ісус Христос сказав, яка найважливіша заповідь: любити Бога всіма силами і любити ближнього як самого себе. Коли я шаную себе як Божий твір, як Божу дитину, то я тим самим занаставлений шанувати кожну іншу людину в моїй державі, хто б вона не була. Бо вона так само, як і я, є Божа дитина. І тому любити ближнього як самого себе – то не є щось надзвичайне. Отже, Церква має виховувати людей бути людьми, а люди творять громаду, нормальну державну громаду, яка нам треба.

11. Якби ми були справді стовідсотковими християнами, то ми би дбали, щоби Церква була одна, незалежно від всіх політичних обставин. І щоби, будучи одною, вона зберігала духовну єдність, ту властиву дуже-дуже суттєву єдність. Ми сьогодні мусимо боротися за це. Не йдеться, чи хочемо, чи не хочемо. Тут нема вибору. Якщо хочеш сповняти Божу волю, працюй, щоби Церква була одна. Але, хоча ми і поділені, на жаль, – є протестанти, є католики, є православні, – мусимо всі наші зусилля задіяти, щоби піднести духовний рівень і тоді шукати тої внутрішньої єдності.

12. Важливо ґрунтовно перевиховувати народ. Усі ми повинні цим вихованням займатися – держава, Церква, кожен громадянин.

13. Завдяки Божій благодаті, найвищій жертві невинних людей під час Революції гідності на Майдані, а сьогодні завдяки готовності українських вояків захищати права свого народу ціною життя зі зброєю в руках – ми стоїмо на порозі великого майбутнього. Нехай милостивий Господь не дозволить нам не прийняти Його благодаті!

14. Я радо бачив би, якби люди: малі діти, старші, престарілі не лише читали Шевченка, а й рецитували його. Якщо б ми всі це зробили – перейняли дух Шевченка, дух українства, який він так прекрасно схопив, то другорядні справи, з якими нам сьогодні доводиться мати справу, боротися, перестали би бути такими важливими. Тому що ми були б дуже свідомі, хто ми є. І що ми є один народ, одна єдність, одна велич.

15. Родина, школа, Церква, телебачення, література – усі повинні підкреслювати користь для себе і для загалу суворого дотримання законів. Хочемо жити в нормальній державі – працюймо над тим, щоб законослухняність стала нормою поведінки для всіх громадян.

16. Свобода – це можливість робити добро. Ми люди, і ми вільні. А це значить, що ми маємо право робити добро. Звичайно, ми можемо помилятися, але основний сенс свободи – людина не має права чинити зло. Натомість незалежність – це свобода від зовнішніх впливів. Незалежність – це не сваволя. Незалежність – це політичне поняття. Отже, у наші часи цілій державі, цілому народу випала нагода діяти задля власного блага. І відтепер людина просто зобов’язана бути творчою, патріотичною, свідомим християнином – громадянином своєї держави.

17. Тоталітарна система виховувала в людині поняття недовіри. Щоб ми одне одному навіть у родині не вірили. Чому? Бо як люди починають одне одному довіряти, то можуть створити контрреволюційну організацію. Якщо ж ніхто нікому не довіряє, тоді немає небезпеки. По-друге, у стосунках між людьми було багато брехні. По-третє, у людей був брак відповідальності, люди боялися брати на себе відповідальність. Як хтось показував, що він відповідальний, то його відразу підозрювали. Бо така людина може когось іншого попровадити. Комуністичний режим хотів людей цілковито перемінити, позбавити моральних принципів, починаючи від віри в Бога. Як наслідок – незважаючи на те, що люди не перестали вірити в Бога, вони все ж таки перестали жити згідно з Божими законами, тому що не були до цього призвичаєні.

18. Бог випробовує нас через різні обставини. Якщо ми поставимо Його на першому місці, житимемо за Його законами і будемо Йому довіряти, то можемо мати оправдану надію на Його поміч.


Чи підказувати дитині, з чого вона має сповідатися? Чи складати з нею «список гріхів»? Якщо для вас важливий релігійний розвиток вашої дитини, поставтеся до цієї справи серйозно. Ось наші п’ять порад. Для багатьох із нас сповідь — непростий досвід. Ми маємо побоювання, сумніви, стреси, інколи не бачимо в ній сенсу… Вашій дитині може бути ще складніше. Однак є кілька способів, щоб їй у цьому допомогти.  

1.«Не мусиш» Якщо аргумент, яким ви намагаєтеся переконати свою дитину піти до сповіді, це «так треба», «всі повинні», «ти мусиш» — то сповідь моментально стає обов’язком (причому обтяжливим і досить-таки прикрим) у списку ста тисяч інших обов’язків, які дитина «мусить». Тому варто побачити (і показати) дитині сповідь з іншої перспективи. Не бійтеся розмовляти з дитиною про те, що дає сповідь. А що вона дає? Певна річ — прощення гріхів. Але це також момент, коли Ісус заново каже до нас: ти Мій! Ти Моя! Попри твої падіння, попри все погане, що ти зробив, — Я від тебе не відмовився і не відмовляюся. Твій гріх — навіть дуже серйозний — нічого не змінив у Моєму Серці. Для Мене ти надалі коханий, єдиний, безцінний. Знак хреста, що його священик робить при останніх словах розрішення (і ми самі його в цей час робимо, про що варто дитині нагадати), — це повторення того маленького знаку хреста, який був накреслений у нас на чолі в момент нашого хрещення. Знак незворотної приналежності до Бога. У сповіді йдеться однаковою мірою як про відпущення гріхів, так і про прийняття наново цієї приналежності до Ісуса, для якого ми ніколи не перестаємо бути важливими.  

2.Особистий іспит сумління Нізащо, за жодних умов, ні під яким виглядом не говоріть дитині, з чого вона має сповідатися, а тим більше не складайте з нею «списку гріхів». Порозмовляйте про те, що таке гріх: що не йдеться про саме тільки порушення заборони, але про те, що гріх це вибір фальшивого добра замість справжнього. Ідеться, зрештою, не про те, щоб мала людина вивчила закони, а про те, щоб вона розвивала своє сумління і вчилася ним користуватися. Найстрашніші моменти — це коли в конфесіоналі дитина витягає папірець і зачитує з нього слова, яких інколи й вимовити до ладу не здатна, а що вже — зрозуміти! Або коли восьмирічна дитина сповідається, що не була на недільній Святій Месі. Зрештою, вона цього не вирішувала! Не веліть дітям сповідатися з ваших гріхів!  

3.«Не бійся» Часто в нас, дорослих, є чимало побоювань щодо того, як сповідник відреагує на наші гріхи. Дитина може боятися ще більше. Варто нагадати їй про те, що у сповіді найважливішою є зустріч із Богом, який нас любить, а священик тут до певної міри умовний, ніби «неважливий». І навіть як натрапимо на грубіяна, або на нещасливця, в якого цілу ніч зуб болів і який до кожного каяника ставиться як до особистого ворога просто тому, що мусить сидіти в конфесіоналі, — то не про нього йдеться, а про Ісуса, який Завжди Добрий. Варто про це дитині нагадувати, бо ситуації трапляються різні.  

4.Ідіть разом із дитиною Це — безцінне! Якщо тільки можете, постарайтеся «поєднати» свої сповіді зі сповідями дитини. Вона зовсім інакше почуватиметься, чекаючи на сповідь у черзі, де біля неї стоїть (а тим більше підходить до конфесіоналу раніше за неї) хтось із батьків, аніж у черзі зі сторонніх людей або таких самих напружених і переляканих дітлахів. Коли твоя дитина бачить, що ти перший/перша схиляєш коліна при ґратках конфесіоналу, в неї набагато більше шансів не боятися і розуміти, що це нормально і безпечно. Якщо ви з якихось своїх причин не можете приступати до Таїнства Покути і примирення, поговоріть про це з дитиною настільки відкрито, наскільки це можливо. Інакше ваше можливе пояснення у стилі «ні, бо ні» повернеться до вас із вуст дитини — швидше, ніж ви самі сподіваєтеся.  

5.Спільна покута Після сповіді можна спитати дитину, яку покуту їй визначив священик. Можете сказати про свою. Допоможіть їй виконати призначене. Так ви допоможете своїй дитині відкрити, що покута й примирення — це важлива справа віруючих людей, що ми можемо одні одним допомагати на шляху до Бога. Також варто нагадувати дитині, що покута — це не «борг», який ми сплачуємо Господу Богу за наші гріхи, а перший крок, який ми робимо на поновному шляху до добра; що за цим кроком мають іти наступні, які ми вже будемо самі відкривати.


 

Скаути взяли участь в інаугурації Дональда Туска в університеті Франка у Львові!
Голова Європейської ради Дональд Туск 20 лютого в Національному університеті імені Івана Франка у Львові Президент отримав диплом почесного доктора (Doctor Honoris Causa). Вчена рада університету одноголосно проголосувала за присвоєння Туску почесного титулу 1 лютого.

«Дональд Туск у новітній історії Польщі обіймав найдовше посаду прем’єр міністра з 2007 до 2014 року і послідовно дотримувався демократичних принципів. Тема України стала однією з ключових у посадовому і політичному досьє Дональда Туска на посаді Президента Ради ЄС. Саме завдяки йому українське питання було і є на порядку денному у Брюсселі», - наголосив під час урочистого засідання ректор Львівського університету Володимир Мельник.

19 лютого Дональд Туск виступав українською мовою у Верховній Раді України. 20 лютого у Львові він говорив своєю рідною польською мовою, пояснивши, що у Львові зібрались його приятелі, які зрозуміють, тому дозволив собі це.

«Для мене це важливо, бо мої слова скеровую мешканцям Львова і Гданська, українцям і полякам. Я польський патріот і дуже люблю Польщу, а також дуже люблю Україну. І не бачу у цьому жодного парадоксу. Для мене особисто, любити Польщу і Україну це, як любити свою маму і закохатись у дівчину», – наголосив у своїй інавгураційній промові Дональд Туск.

Туск у своєму виступі закликав українців і поляків шукати речі, які поєднують обидва народи. Гданськ і Львів, які пережили жахливі сторінки в ХХ столітті, мають стати провідниками поєднання поляків і українців.

Дональд Туск став 33-м почесним доктором університету імені Івана Франка у Львові. Раніше цим званням удостоєні Ліна Костенко, Євген Сверстюк, Іван Дзюба, екс-президент Польщі Броніслав Комаровський, лауреат Нобелівської премії у 1981 році Роалд Гоффман.

ya3

А сотню вже зустріли небеса..
Летіли легко, хоч Майдан ридав…
І з кров´ю перемішана сльоза….
А батько сина ще не відпускав..
Й заплакав Бог,побачивши загін:
Спереду — сотник ,молодий,вродливий
І юний хлопчик в касці голубій,
І вчитель літній-сивий-сивий..
І рани їхні вже не їм болять..
Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло..
Як крила ангела, злітаючи назад,
Небесна сотня в вирій полетіла…

Людмила Максимлюк (21.02 2014)

20 лютого у День Героїв Небесної Сотні в Яворові вшанували пам’ять новітніх Героїв України. Поминальну участь в заході взяв наш осередок СЄУ у Яворові. Квіти до Меморіалу поклали: гуртковий Святослав Коломієць та Михайло Бойко. Біля пам’ятника Героям Небесної Сотні голова Яворівської РДА Ігор Самардак, голова Яворівської районної ради Володимир Сичак, голова міста Яворова Павло Бакунець, священнослужителі, громадські організацї, педагоги,молодь і просто небайдужі мешканці прийшли згадати тих, чиє життя обірвалося під час найкривавіших протистоянь Революції гідності п’ять років тому. Пам’ять героїв Небесної сотні вшанували хвилиною мовчання та спільною молитвою. Опісля до монумента полеглим Героям поклали квіти.
Після молитви розпочалася тиха акція "Ангели пам'яті". Сотні паперових білих янголят розвісили на деревах, які були свідками розстрілу мирних людей вздовж Алеї Героїв Небесної Сотні.

ya2

 

Пливуть гроби по морю, як човни –
по морю рук, по морю сліз і гніву.
Пливуть в човнах розтерзані сини
на хвилі молитов і переспіву.
Так ніби в жилах замерзає кров,
а потім б’є у скроні голос крові
за тим, хто тихо жив, а відійшов
у дзвонах слави праведним героєм.
Пливуть човни, гойдає кожну лодь
людська долоня, тепла і тремтяча,
човнами править втишений Господь,
а серце розривається і плаче.
І кожна мати плаче, і пече
їй кожна рана у чужого сина.
Стоїть Майдан братів — плече в плече
і разом з ним ридає Україна.
Нехай же вам, герої, віддає
Святий Петро ключі від того раю,
де убієнний ангелом стає,
бо він герой. Герої не вмирають.
Герої не вмирають. Просто йдуть
з Майдану — в небо. В лицарі — зі смерті.
Пливуть човни. Пливуть човни. Пливуть…
Героєм слава — вписано у серці.

Мар’яна Савка (22.02.2014)

***

ya

frazy

1. Я вдячна/-ий тобі.
2. Я пишаюся тобою.
3. У твоїх словах є сенс.
4. У тебе чудові ідеї.
5. Мені подобається бути твоєю мамою / татом.
6. Тобі не обов’язково бути ідеальною/им, щоб бути великою/-им.
7. Твоя думка важлива.
8. Ти — важлива/-ий.
9. Ти моя улюблена/-ий.
10. Я вірю тобі.
11. Я вірю в тебе.
12. Без тебе наша родина не була б такою ж.
13. Ти цінна/-ий.
14. Ти можеш сказати «ні».
15. Ти можеш сказати «так».
16. Я знаю, ти зробила/-в усе можливе.
17. Ти мала/-в рацію.
18. Я приймаю тебе такою/-им, яка/-ий ти є.
19. Давай спробуємо твій спосіб.
20. Ти - потрібна/-ий.
21. Ти варта/-ий цього.
22. Ти робиш мене щасливою/-им.
23. Мені подобається твоя креативність.
24. Мені з тобою весело.
25. Не можу дочекатися, щоб почути це.
26. Не бійся бути собою.
27. Ти граєш важливу роль.
28. Я обожнюю проводити з тобою час.
29. Ти цікава/-ий.
30. Мені подобається дивитися на світ твоїми очима.
31. Це добре, що ти допитлива/-ий.
32. Мені подобається, як ти розповідаєш історії.
33. Те, що ти зробила/-в, — дивовижно.
34. Я обожнюю тебе.
35. Це чудове питання.
36. Твоїм друзям пощастило з тобою.
37. Я довіряю тобі.
38. Це був дійсно вдалий вибір.
39. Я щаслива/-ий бачити тебе щасливою/-им.
40. Бути твоєю мамою / татом — моя улюблена робота.
41. Я щодня дізнаюся від тебе нові речі.
42. Ти робиш мене кращою/-им.
43. Ти — хороша дівчинка / хлопчик.
44. Дякую за те, що ти є.
45. Я така рада/-ий, що ти тут.
46. Маєш чудовий вигляд.
47. Я розумію тебе.
48. Спостерігати, як ти ростеш — суцільне задоволення.
49. Це було справді відважно.
50. Я пробачаю тобі.
51. Я ціную тебе.
52. Ми всі робимо помилки.
53. Так, я теж.
54. У тебе дуже добре це виходить.
55. Спробуй ще раз завтра.
56. Ніхто не ідеальний.
57. Мені подобається, як ти сказала/-в це.
58. Ти не будеш подобатися всім, і це нормально.
59. Тобі так добре це вдалося.
60. Я слухаю.
61. Це точно.
62. Ти прекрасна/-ий всередині і зовні.
63. Я люблю тебе.
64. Я ніколи не перестану любити тебе.
65. З тобою все гаразд.
66. Ти наповнюєш моє сердце.

 

postupki i

 

Дії, які вам не варто робити, навіть якщо вони здаються проявом любові до дітей

 

Ми хочемо забезпечити наших дітей найкращим, що є в цьому світі, і дати їм усе те, чого самі були позбавлені у своєму дитинстві. Але іноді ми переходимо межу, і наші, як нам здається, прояви любові не приносять дітям нічого доброго. Перш ніж ситуація вийде з-під контролю, зверніть увагу на поради, запропоновані нижче. Далі описані деякі дії та вчинки, які батьки не повинні здійснювати у ставленні до своїх дітей ні за яких обставин.

1. Примушувати дітей відчувати себе головними в сім'ї

Дуже важливо, щоб діти відчували себе оточеними любов’ю й особливими для своїх тата й мами, але якщо при цьому істотно страждає авторитет батьків, негативні наслідки не змусять себе довго чекати. Затвердження батьківського авторитету передбачає встановлення меж, заборон і обмежень, необхідних для виховання дитини. Але пам'ятайте, що, покладаючи на дітей певну відповідальність, що дуже важливо для їх розвитку, ваш батьківський обов'язок полягає в тому, щоб спрямовувати їх і допомагати досягати успіху в усіх починаннях.

2. Довіряти дітям розпоряджатися занадто великими сумами грошей

Гроші – це інструмент, а не прикраса. Чим раніше ви зможете пояснити це своїм дітям, а вони засвоїти, тим багатше вони стануть. Незважаючи на те що ми живемо в епоху величезного розмаїття товарів й значної кількості всіляких варіантів доступу до них, усіма фінансовими ресурсами повинні управляти батьки. Дитині буде психологічно важко справлятись, якщо ви довірите їй велику суму грошей або будете купувати дорогі ювелірні прикраси чи апаратуру, і в результаті вона виросте невдячною людиною, якій заборгував цілий світ.

3. Позбавляти дітей роботи

Робота – це важливий аспект життя. Кожний відповідальний дорослий повинен працювати, щоб заробляти на життя. Розуміння цього аспекту допоможе дітям досягти успіху в майбутньому. Цілком зрозуміле бажання батьків захистити своїх дітей від важкої роботи, але, давши їм життєво важливий урок, яким є цінність праці, ви захистите їх більш надійно. А коли наблизиться період закінчення школи та вступу в університет, вам треба буде встановити певні очікування від своєї дитини, які будуть мотивувати її на нові зусилля й роботу над собою. У результаті вона оцінить те, що заробила власною працею, і буде пишатися цим.

4. Не вчити дітей віддавати

В якості одного з найбільш важливих уроків батьки повинні пояснити дитині, чому для неї важливо віддавати. Так влаштоване життя. Людина бере й віддає. Не стримуйте бажання своїх дітей простягати руку допомоги й займатись волонтерською діяльністю чи благодійністю.

5. Не вимагати від дітей вдячності

Ви можете думати, що ваша дитина заслуговує на все, що отримує, і нікому нічого не винна. Але такий підхід не розвине в ній духу вдячності. У свою чергу, такі прості слова, як «дякую», примушують дітей розуміти значення й цінність усього того, що вони отримують і що мають.

6. Вести себе як розпещена дитина на очах у своїх дітей

Нам, батькам, необхідно подавати приклад своїм дітям. Наші діти повинні бачити, що нам притаманне почуття відповідальності, що ми послідовні й тактовні. Ми не повинні нити та скаржитись на очах у своїх дітей.

7. Не встановлювати для дітей межі дозволеного

Діти за своєю природою люблять, щоб їх ніжили, пестили і плекали. Але в обов'язки батьків це не входить. Ви покликані піклуватися про те, щоб діти виросли вихованими та приємними у спілкуванні людьми. Для цього призначені заборони й обмеження; якщо їх немає, то дитина росте зухвалою, не проявляє повагу до людей, які її оточують.

8. Виконувати всі дитячі забаганки

Батькам необхідно вибирати, що вони готові давати своїм дітям, а що ні. Існує велика різниця між бажанням мати новий гаджет чи отримати цукерку. Саме батьки повинні вирішувати, коли треба виконати дитяче бажання, а коли ні.

9. Дарувати дітям незаслужені подарунки

Якщо вашій дитині набридла стара іграшка й ви змушені придбати нову, тільки щоб припинити її ниття, ви подаруєте дитині цю річ несправедливо. Діти повинні отримувати подарунки, коли натхненням і бажанням керується дарувальник, тобто батько, який цим демонструє, що вони «заслуговують» їх і досить відповідальні, щоб дбайливо поводитись із ними, що діти й повинні надалі підтвердити своїми діями. Отже, сенс у тому, щоб не балувати дитину, не потурати її примхам, а дарувати подарунки виважено й розсудливо.

10. Піддавати дітей негативному впливу

Ідеться про те, що ваші діти можуть проводити час з невихованими дітьми без будь-якого втручання своїх батьків. Іноді корисно брати дітей у товариство дорослих людей, які здатні поділитись із ними своїми глибокими знаннями й досвідом. Запрошуйте до себе додому знайомих, які беруть участь у волонтерській роботі, або тих людей, які могли б своїм прикладом справити позитивний вплив на вашу дитину. А нездорові відносини з деякими однолітками тільки псують дітей.

11. Знімати з дитини відповідальність

Дитина повинна нести відповідальність за свої рішення та вчинки. Так, ваша дитина буде робити помилки, але якщо ви знімете з неї відповідальність за них, вона не зможе зрозуміти важливості вміти зробити висновки зі своїх помилок.

 
 
 

 

pod2

Молимося разом за всю скаутську спільноту на Яворівщині та в Україні! Дякуємо усім присутнім: дорослим, батькам, провідникам, скаутам скауткам, вовчеянтам, горобчикам!

Євангеліє від Марка 13, 9-13.
9. Сказав Господь своїм учням: Вважайте на себе самих: вас видадуть на суди, битимуть по синагогах, ставитимуть перед правителями та царями ради мене – їм на свідоцтво. 10. Треба, щоб євангеліє проповідувалось спершу всім народам. 11. І коли вестимуть вас, щоб видати, не клопочіться, що будете говорити, лише кажіть те, що дасться вам у ту годину; не ви бо говоритимете, а Дух Святий. 12. Брат видасть на смерть брата, батько – дитину. Діти повстануть на батьків і смерть їм заподіють. 13. І ненавидітимуть вас усі за моє ім'я. Та хто витримає до кінця – той спасеться.


pod3__________

Мр. 13, 9-13. «Ставитимуть перед правителями та царями через мене – їм на свідоцтво».
Господь вказує на те, що християн будуть видавати на суди, битимуть, ставитимуть перед правителями на засуд. І це буде нагодою не лише постраждати за Христа, за що, як пам’ятаємо, апостоли завжди дякували Богові, як також змогою свідчити про Бога. Бо хто б нас не карав, хто б нам не завдавав болю чи несправедливо поводився з нами, – знаймо, що саме в цю ситуацію ставить нас Небесний Отець, щоб ми свідчили про Нього. Бог, який усе створив і є Володарем усього, Господь, якого славить увесь всесвіт, хоче й нашого особистого свідчення. І переважно що складніші обставини, то більше Бог сподівається на наше свідчення.

pod4


Отож, навіть якщо ми в дуже складних ситуаціях, то замість того щоб впадати у відчай, найперше пригадаймо, що Бог очікує нашого свідчення. Звичайно, не завжди буває легко чи просто свідчити, але Спасителю теж не завжди було просто: інколи, замість слухати Його, люди хотіли Його вкаменувати, насміхалися з Нього і, зрештою, розіп’яли. Але знаємо, що в Євангелії Господь нагадує нам: «Хто витримає до кінця, той спасеться». Не треба задовольнятись своїми здобутки, так само, як і не треба знеохочуватися через свої невдачі. Треба бути витривалим, куди б нас Бог не поставив, витривалим в усьому, що б не ставалося. Слід долати труднощі з розумінням, що сам Бог провадить нас через усі обставини, а ми маємо свідчити, незважаючи ні на що.

pod

sta

У перші роки життя ваша дитина отримує велику кількість інформації зі свого оточення і зберігає її. “Мозок дітей – це як губка”, – кажуть деякі люди. І в дитинстві діти формують основу для своєї самооцінки та мовлення. Ось чому в перші роки життя варто опанувати певні уроки, щоб ваша дитина могла створити фундамент – він допоможе їй опанувати більш складні навички у зрілому віці.

Тутка створив для вас перелік навичок, які найкраще опанувати з молодшого віку, вони пригодяться для ваших дітей в дорослому житті.

1. Друга мова

sta2

Наука підтвердила, що діти, які вивчають другу мову, швидше адаптуються до змін, мають кращу пам’ять і краще розуміють мову взагалі. Не кажучи вже про те, що спілкування в інших частинах світу не буде проблемою для вашої дитини, і вона матиме більше можливостей для кар’єрного зросту. Якщо вам цього не досить, вчені з Інституту досліджень Ротмана в Канаді довели, що розмовляючи на 2 мовах, мозок допомагає затримати початок хвороби Альцгеймера в старості.

2. Плавання

sta3

Заняття будь-якою фізичною активністю дозволяє нам жити здоровішим життям. Плавання дасть дитині багато переваг: дитина зможе врятувати своє життя у екстремальній ситуації, ця дисципліна навчить багато нових та корисних навичок, зміцнить руки та ноги малюка і допоможе йому краще розвивати свою координацію. Плавання також допомагає мозку довше залишатися здоровим, йдеться в дослідженні, опублікованому Національним центром біотехнології.

3. Гра на музичному інструменті

STA4

Журнал Neuroscience опублікував дослідження, в якому було виявлено, що гра на музичному інструменті покращує слухові навички і допомагає затримати погіршення можливостей мозку, які є природними для старіння. Це відбувається тому, що коли ми граємо на інструменті, ми активуємо кілька систем мозку одночасно, як-от: слухову, моторну і систему сприйняття. Коли ваша дитина стане дорослою людиною, вона матиме кращу здатність до спілкування і творчого самовираження.

sta5

4. Танці

Дослідження університету Карлстада виявило, що танці покращують продуктивність у гіперактивних дітей. Вони дозволяють їм спілкуватися і висловлювати свої емоції за допомогою тіла і за допомогою музики, заохочують до творчості, розвивають соціальні навички, моторику, формують самооцінку. Танці також наблизять дітей до різних культур, дадуть їм змогу бути більш відкритими і не соромитися свого тіла.

5. Збирати сміття

sta6

Прибираючи сміття, ми робимо внесок для добробуту нашої планети і залишаємо кращий світ для наступних поколінь, що вже є великою перевагою. Але збирання відходів корисне і для ваших дітей, оскільки вчені довели, що сортування дрібних предметів сприяє творчості та психомоториці. Ecoembes в Іспанії заохочує навчати дітей в школах, як правильно збирати сміття, щоб допомогти підвищити обізнаність про споживання та догляд за навколишнім середовищем.

6. Прибирання

sta7

Порядок і гігієна незамінні для життя будь-якої людини. Крім практичних причин, таких як ведення здорового життя, порядок допомагає впорядкувати та зробити психічні процеси більш структурованими. В Японії прибирання власного класу та школи є частиною шкільної освіти.

7. Відчуття орієнтації в просторі

sta8

Заохочуючи розвиток відчуття орієнтації в просторі чинить корисний вплив для дитячого мозку і допоможе їм вільніше почуватися, де б вони не знаходилися. Дослідження підтвердили, що існує внутрішній GPS, який створює мережі в наших нейронах, які, як нам відомо, підживлюють наше почуття орієнтації і допомагають мозку планувати маршрути, покращуючи процес прийняття рішень.

8. Готувати їжу

sta9

Готуючи з дітьми, ви покращуєте їх ставлення до їжі. Якщо ви залучаєте дітей до приготування їжі, вони будуть більш уважними під час їжі та рідше будуть споживати нездорову їжу. Дотримуючись рецепта, діти дізнаються про важливість дотримання інструкцій і досліджуватимуть кожен компонент страви за допомогою своїх відчуттів. Покажіть їм, як поводяться інгредієнти під час приготування страви, і якщо ваша дитина ще дуже маленька, починайте з простих речей, щоб уникнути нещасних випадків.

9. Використання грошей

sta10

Зростаючи, на нас поступово звалюються фінансові обов’язки, і якщо ми не готові до цього, то можемо наробити помилок. Важливо навчити своїх дітей, що гроші є інструментом, а не винагородою, і що недостатньо навчитися заощаджувати їх, але й розумно витрачати.

10. Говорити про свої почуття

sta11

Немає такого поняття, як бути щасливим увесь час. Деякі ситуації викликають у нас неприємні емоції, яких ми не можемо уникнути. Навчаючи дитину з раннього віку, як ідентифікувати ці почуття, прийняти і розповісти про них – це та річ, за що дитина буде вам завжди вдячна. Емоційний інтелект дозволить вашій дитині приймати рішення і реагувати належним чином у складних ситуаціях.

Бонус: навчити їх відпочивати

У школах дітей навчають академічних знань, вчать як виконувати завдання, отримувати інформацію, жити з іншими людьми. Батьки повинні навчити їх вміти перепочити, знайти моменти, щоб погратися і зняти напругу. Існують різні дихальні прийоми, які вся сім’я може практикувати, щоб створити спокійне середовище в домашніх умовах. Це дозволить знизити рівень стресу та вбереже від захворювань, пов’язаних зі стресом.

Який з цих уроків, на Вашу думку, є найважливішим? Чи хотіли б ви набути деяких з них у більш молодому віці?

sta12

 

syhiv



Ми прибули, господарю, До вашої хати, Хочемо Вам, господарю, Заколядувати! Приспів: Хай Ісус, мале дитя, | Благословить Ваше життя, | Щоб Ви в мирі проживали | І біди не знали! | (2) А чи знаєш, господарю, Що Бог народився? У вертепі на соломці Сам Ісус явився! Приспів. Ми же будем, господарю, Від вас відходити І рожденного Ісуса Будемо просити!

Горобчики виступили класно! Маленькі та вдалі мацьопки! Несподівано наш яворівський веретп розділив із сихівчанами перше місце. Журі довго радилося. Ми зовсім цього не очікували. Що нас номінують.На мою думку - це була корисна поїздка, адже представлений вертеп ми збирали довго, всі дуже старались, але ідеально все не вийшло - ми оптимісти та реалісти!. Проте ми зустріли своїх знайомих, яких давно не бачили, і змогли трохи погуляти Львовом, розвіятись від щоденної метушні.
Пройшло все не так ,як я собі уявляла .Налажали конкретно.Але було приємно дивитись на людей і бачити їх зацікавленість .Але я не жалію ,шо поїхала на той фестиваль


(Сценарій 50-х років із Львівщини)

Дійові особи

Івась
молодий парубок
1-й Пастух,
2-й Пастух
дорослі хлопці, в гуцульських костюмах,
з довгими палицями і торбами через плече
Ангел
дівчина в білому платті, з короною на голові,
з крилами, в руках дзвіночок
Три царі
в дорогих шатах, в руках у них коробки з дарами
Два римських жовніри
з шоломами на голові, в руках списи, щити
Ірод
старший мужчина з короною на голові, з мечем при боці
Смерть
з білою маскою на лиці, в руках тримає косу
Чорт
з чорною маскою та костюмом з ріжками і хвостом
Жид і жидівка
прості костюми

Сценарій

(до хати входять три пастухи,
а в сінях чути голос колядок)
Вертеп:
Ой стань господарю, Ой стань вийди з хати,
Ой стань брате разом з нами заколядувати! (2 рази)
Пастухи:
О Боже милий, вже ніч настала,
за день прожитий дяку прийми!
(возносять руки):
Твоя опіка нас зберегла,
і за ту ласку всі вдячні ми! (2 рази)
1 Пастух:
Слава Богу добрі люди, хай добро до вас прибуде,
З Вифлеєму ми ідемо, добру новину несемо.
2 Пастух:
Ми у полі тихо спали, і не чули і не знали
Що кується в небесах, в тих наземних сторонах.
1 Пастух:
Аж тут нагло серед ночі, Протираєм сонні очі,
Чуєм ніби хто співає, А на небі зірка сяє.
2 Пастух:
Ось та зірка в небесах, Що показує нам шлях.
Жидівка:
Добрий вечір! О тут люди,
Що за шабаш тутай буде?
Що за шабаш тут зібрався,
Може з мене хтось сміявся?
Жид:
Зара, зара! Ось новинка, Хто купує солонинку.
Хто купує вина бочку, Все це дам за добру квочку.
Івась:
Добрі Браття, будьте спокійні! Все буде гаразд!
Від дитинства в полонині, При отарі виріс я,
Наді мною небо синє (показує в гору)
А все кругом - життя моє (2 рази і задрімав)
(збудившись протер очі і зляканий клякає на коліна,
Опісля будить пастухів):
браття вставайте!
Гість небесний до нас!
Ангел:
(підносить руки в гору):
Не жахайтеся, я небесний посланець!
Спішу вам вістку подати, що Бог Предвічний народився!
Поспішайте до Вифлеєму, до стаєнки,
Привітати і поклонитися Йому.
Ось зірка вам шлях покаже
(показує вгору)
1 Пастух:
Ходімо, я візьму ягнятко!
2 Пастух:
А я телятко!
Івась:
А я пару голуб'ят!
Ангел:
(показуючи на двері,
в яких з`являються три царі з дарунками і співає)
Три царі ідуть со дари? До Вифлеєма міста
Де Діва - Пречиста, сина зродила (2 рази) 
Троє царі - де ідете?
Царі:
Ми ідемо в Вифлеєм
З бажанням, з спокоєм
І повернемося (2-рази)
(Всі, показуючи вгору, поволі виходять, співаючи)
Царі:
А ясна зоря світу голосить,
Месія радість, щастя приносить,
До Вифлеєму, поспішимо всі нині
Бога вітаймо в бідній дитині (2 рази)
За світлом зірки десь аж зі сходу
Йдуть три владики з Княжого роду,
Золото в дарі, кадило й миро
Враз серцем чистим несуть в офіру (2 рази)
(коли всі вийшли – входять до хати
два римські жовніри – за ними Ірод)
Ірод:
(знервований до жовнірів)
Жовніри тут коло мене!
Жовніри:
(кланяється Іродові)
Тут я царю! Що прикажеш?
Ірод:
Свою мудрість покажіть, беріть саблю та гостріть! 
Ідіть до міста Віфлеєму, там  легіонів моїх двісті!
Перебийте дітвору, без пощади і розбору!
Жовніри:
Так царю, так пане, ми твій приказ сповнили!
Двісті дітей перебили!
А між ними, твого сина! В тім хіба твоя провина!
Ірод:
(знервований відповідає)
Що голото, що голото? Я потоплю вас в болоті!
Я, потоплю і посічу, і посмажу вас до шпіку!
Згиньте усі!
(виходять)
(Ірод задумався. Вбігає смерть)
Смерть:
Не гідна ти людина,
Хоч царем ти звешся
Кров невинних діточок
В тобі відіб'ється
Жити тобі більше уже
Царю, не прийдеться!
(Косу закладає Іродові на шию, ніби стинає голову.
В цей момент вбігає чорт).
Чорт:
Так тобі належить! Гинуть малі діти,
Ходи тепер ти зо мною у смолі горіти!
(бере Ірода на плечі і виносить, смерть за ним теж виходить.
По хвилі входять до хати Ангели).
Ангел:
Можемо іти свобідно, і служити Богу гідно!
Прощавайте у цій хаті, будьте щасливі і багаті!
Божа ласка вас веде, край і нарід гори піднесе!
Не журіться добрі люди:
Ісус з нами завжди буде!
Тож радіймо-веселимося!
Колядуймо і молимося!
Переїхала в Єгипет
Пресвята Родина,
Збереглася при житті
Чудесна дитина!
Україні - нашій ненці,
Доброго буття!
(Дзвонить і виходять заспіває колядку,
Всі підхоплюють)
Вертеп:
Глянь оком щирим, О Божий сину,
На нашу землю, на Україну,
Зійшли їй з неба дар великий,
Щоб тя славили во вічні віки (2 рази).

Автор - скаутка - гурткова із Яворова - Христина Сабат

chv

Сьогодні 11 лютого, відзначаємо Всесвітній День хворого, який започаткував св. папа Іван Павло ІІ. Відвідаймо хворих, помолімся за них. Будьмо ліками для хворих.
Подаю тези із послання папи Франциска на 27 Всесвітній День хворого. Цікаві думки, над якими варто роздумати.

1. Турбота про хворого вимагає професіоналізму та ніжності, потребує спонтанних і простих жестів, які роздаються безкорисливо, наприклад, ласки, через які дозволяє іншому відчувати, що він «цінний».
2.. Життя є даром, тому не можна розглядати як приватну власність, особливо в контексті прогресу медицини й біотехнології, які можуть спокушати людину маніпулювати «деревом життя» (пор. Бт. 3,24).
3. Кожна людина є вбогою, нужденною та злиденною. Коли ми народилися, то нам для життя потрібна була турбота наших батьків і на жодному етапі нашого життя ми ніколи не можемо звільнитися від потреби в інших людях і не звертатися по допомогу.
4. Матір Тереза з Калькутти є зразком милосердя, вона вчинила видимою Божу любов до вбогих і хворих.
5. Свята Мати Тереза допомагає зрозуміти, що єдиним критерієм діяльності повинна бути безкорислива любов до всіх, не зважаючи на мовні, культурні, етнічні, чи релігійні відмінності.
6. Людська безкорисливість надихає працю численних волонтерів, які роблять великий внесок у сферу охорони здоров’я та виразно втілюють у життя духовність Доброго Самарянина.
7. Волонтер – це безкорисливий друг, якому можна довірити власні думки й почуття; завдяки своєму уважному слуханню хворого, він створює умови для того, щоб хвора людина була не тільки пасивним об’єктом лікування, але стала активним учасником взаємостосунків, здатних відновити надію й допомогти погодитись на подальше лікування.
8. Католицькі медичні установи повинні бути прикладом дарування, великодушності й солідарності, протиставляючись логіці прибутку будь-яким коштом, вигоди та визискування.
9. Здоров'я є відносним, воно залежить від міжособистісних відносин і потребує довіри, дружби та солідарності.
10. Дарувати безкорисливо радість є ознакою здоров'я християнина.

dobro2

Боже!Дай нам таких святих родин!Бо нині люди....стидаються бути добрими. 
Не модно.Невдячно.Клопітно...Але ,-спасенно! 
"Боже страхування" для цілої сім'ї!

Скажіть, бабуся, а що Ви хочете купити?
На бабу Дусю уважно дивилася дівчинка років восьми.
- Навіщо тобі, дитинко?
- Ми з татом Вам купимо.
- Що купите? - розгубилася баба Дуся.
- Ну, що Ви хочете ?...
- Так я це ... Просто за хлібом зайшла.
- Значить, купимо Вам хліба. Тато йди сюди!
Підійшов чоловік.
- Ви не соромтеся, - сказав він бабі Дусі. - Ми з донькою іноді приходимо в цей магазин, і вона вибирає к о г о с ь, кому хоче допомогти. Що Ви хотіли купити?
- Не треба, діточки, - ще більше розгубилася бабуся. - Я і пенсію отримую, і городик у мене є, і п'ят курочок ... Це ви в місті за все платите, а ми в селі ... Хіба нам багато треба? Спасибі вам, дітки ... Дай Бог вам здоров'я!
- Ні! - не відступала дівчинка. - Я знаю, що Вам важко ... Це ж видно! Ми обов'язково Вам допоможемо. Що Вам ще, крім хліба?
Баба Дуся не знала, що сказати.
- Ну, я іноді ще беру сто грам ковбаски. Прямо тут, біля магазину, з хлібом її і їм. Сто грам ... Найдешевшої.
- Показуйте, - сміливо сказала дівчинка, - повертаючись до прилавка з ковбасами.
Бабуся довго розглядала вітрину.
- Так тут зараз і немає такої ... Я беру ту, що гривень за 40, за 50 ... А тут дивіться які ціни! Ні, не треба, діточки. Спасибі вам...
- Зрозуміло, - знову заговорив тато. - Ви, бабуся, постійте тут ось з цим візком, а ми з донькою зараз швидко візьмемо все, що вам потрібно. Віка, вибирай.
- Не треба, діточки, - почала було знову баба Дуся, але ніхто її вже не слухав.
... Коли я під'їхав до магазину, побачив на розі стареньку бабусю. Біля її ніг стояв пакет. В руках вона тримала батон хліба і півпалки вареної ковбаси. Підійшов, тому що помітив - бабуся плаче.
- Що трапилося? - питаю.
Бабуся мовчала, а потім каже:
- У тебе, дитино, немає в машині ножа. Мені б відрізати шматочок ковбаски, а то бачиш ... Це дуже багато.
Приніс ніж. Відрізали і хліба, і ковбаси. Решта бабуся акуратно поклала в пакет до круп, макаронів і мандарин.
- Так чого плачете? - знову питаю я.
- Не знаю, дитинко, - відповіла баба Дуся і розповіла мені історію, яку ви тільки що прочитали вище.
Вона відкушувала маленькими шматочками то хліб, то ковбасу ... А на щоках сльози ...
Це сталося у нас в Світловодську. Дівчинку, як каже баба Дуся, звуть Віта. Татусь у неї Олег. Ще й мама в магазині була, теж з покупками допомагала. Не сумніваюся, що і Господь там був. Стояв на розі магазину, обійнявши стару бабусю. Вона їла і ... тихо плакала.https://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/te/1/16/1f622.png?_nc_eui2=AeEOnrPNueSNUtUiJnL8LiStLYDdTG58bUZCcxuasi8JNO6cIKnA23oV9BgIe5Q6P6KaWjb04o2ltTX_wk4UrWycI31JZM9H3C5p89FxcJPYlg");">

vys

Цю виставу нам поставила сестра Галина. Вистава була про народження Ісуса Христа.Про те, як пастухи йшли за зорею щоб побачити Його. Також в цій виставі були чорти, їх було 4. Вони хотіли заохотити людей щоб вони розважалися і розважалися, мали ввімкнуті телевізори, цілий день в комп'ютерах і телефони з рук не випускали. Чорти хотіли вкрасти у людей час, щоб ні хто з людей немав часу для іншої людини та для Бога. Також вони хотіли заморозити їхні серця, відібрати у людей надію. Але у них нічого не вийшло.....

цікавий факт:

Ще у дохристиянський період у німецьких племен ялинка була символом вічного життя та відродження, як дерево, яке ніколи не втрачає листя. Нею давні германці прикрашали свої домівки, щоб привернути до них життєву силу і щастя. За легендою, в VIII столітті святий Боніфацій читав язичникам проповідь про Різдво. Щоб переконати ідолопоклонників, що шанований ними Дуб Одіна не є недоторканним деревом, святий зрубав один з дубів священного гаю. Коли зрубаний дуб падав, він повалив на своєму шляху всі дерева, крім молодої ялинки. Святий Боніфацій сприйняв це явище як чудо і вигукнув: “Хай буде це дерево деревом Христа!!!”

angelyk

Автор - скаутка Маша Ковальська

Священик, добродійник, ініціатор багатьох гарних ідей завершив служіння у м. Дубно і їде в Америку. Дякуємо отцю за доброту та покору, прямоту та духовність, щирість та безпосередність та допомогу скаутам у становленні приклад батька пастви та родини

ot2


Отця греко-католицької церкви Романа Бобесюка, настоятеля храму Вознесіння Господнього у Дубні знають не лише на Дубенщині чи на Рівненщині. Своїми благими справами, благодійністю, реалізацією гарних ідей він запам’ятався багатьом. Роман Бобесюк – яскравий приклад того, яким має бути духівник та як сіяти доброту. Неодноразово священнослужитель був організатором або ж ініціатором різних проектів, з останніх, наприклад, встановлення соціального контейнеру, відкриття Літературної кав’ярні, акції Шкільний портфелик, Листів святому Миколаю від дітей з місцевих інтернатів тощо. Завдяки священикові мешканцям Дубенщини допомагали зі всієї України й з-за кордону. Близько 10 років духівник служив на користь громаді, але так склались обставини, що 24 січня разом з сім’єю поїде до США. Напередодні від’їзду журналістка Інформаційного порталу м. Дубно поспілкувалась з священнослужителем.
Як розповів о. Роман, народився він с. Красносільці Збаразького району. Після закінчення школи поступив у Вище дяківсько-катехитичне училище ім. Г. Хомишина у Чорткові, а у 1999 році – в Тернопільську духовну семінарію. Провчився там 7 років і вступив у Папський Григоріанський університет у Римі. У 2008 році одружився, а 8 березня 2009 року було представлення на парафію у Дубні.
– Отче, розкажіть з чого все починалося.
– Тоді 15-20 людей молились в каплиці, де була молочна кухня. Мали вже виділену земельну ділянку, але храму не було, нічого не було. Дехто з нас сміявся, казали «сектанти», як вони моляться в молочній кухні? Але там все було облаштовано, іконостас – все для молитви. Написали ми проект на кам’яний храм, мали всі дозволи, але громада невелика і потягнути чи почати будівництво – було нереально. Я в Інтернеті писав прохання по цілому світі, щоб нам допомогли з будівництвом храму. І з десь 80 листів відгукнулись з Німеччини і виділили 10 тис. євро. А приблизно через півроку зателефонував владика з Америки і сказав, що бабця померла і лишила на Дубенську парафію 1 тис. доларів. Цих коштів було недостатньо, самі розуміємо скільки коштів потрібно було, щоб збудувати церкву. Тяжко було, здавалося все мало б бути набагато простіше і легше. Став перед престолом і кажу: «Боже, якщо ти не зробиш, то я вже не зроблю. Все, що я міг – зробив, решту віддаю в твої руки, помагай, дій». Тут через тиждень дзвонить наш фундатор і каже: «Отче, я хочу побудувати вам церкву, але щоб вона була дерев’яна». Я сказав, що згідний, але мушу порадитись з парафіянами, владикою, тому що маємо проект на кам’яний храм, треба змінювати документацію. Прихожани всі за, владика теж і у листопаді 2009 року залили фундамент. У квітні 2010 заклали першу підвалину, а 24 жовтня – освятили храм.
– Коли почала парафія розростатися?
– З самого початку. Але найбільше, коли церква уже була побудована. Багато казали, що ми не підемо, бо що про нас люди скажуть? Що ми ходимо на молочну кухню молитися? Діяв такий стереотип. Зараз ми передали наше майно, що там було, для бібліотеки.
 Де ж Ви жили цей час?
 Знімав квартири.
– І довго так продовжувалось?
– Так продовжувалось до 2013 року, поки не збудували парафіяльний будинок. Тут був смітник, людські городи та точка наркоманів. Наркомани приходили і кололись під фундаментом церкви, то я ще ходив, збирав шприци і закоповував їх, бо діти йшли до школи.
 У вас уже ж синочок був?
– Так, в 2009 році народився Ілля, то якраз у процесі будівництва храму. У процесі будівництва будинку народився Давид, а осередку – Марко.
 За цей період дуже багато зроблено – де черпали натхнення, ідеї?
 Ідеї виникали автоматично, спонтанно. Прийшла ідея, просканував можливості, помолився «Господи, помагай» і вперед. Також постійно радились з парафіянами, як зробити ліпше, як краще. Ескізи будинку ми з дружиною малювали.
– А як вдавалось і вдається поєднувати сім’ю, священство і добрі справи?
– Моїй дружині треба пам’ятник ставити за життя (сміючись – прим.), що вона терпіла, помагала, підтримувала. Багато хто думає, що якщо сім’я священика, то вона нічого не потребує, всім забезпечена від А до Я. Але насправді реалії зовсім інші, треба і підтримка, і спільна молитва, бо вона має дуже велику силу.

– Розкажіть про такі кардинальні зміни, як так сталось, що Ви їдете в США?
– Запросив мене владика Бенедикт, щоби йому допомогти. Його призначили у 2018-му році владикою Чиказької єпархії. Чиказька єпархія – складається із 15-ти штатів Америки. І просто люди приїжджають і людей в церкві немає. Якщо велика церква, то відповідно люди є. А якщо менший штат, то людей немає. Тому там треба збирати людей, гуртувати громаду. І я погодився.
– І відразу погодились на пропозицію? Чи був у Вас час на роздуми?
– Часу на роздуми було дуже багато. Мене і владика наш не хотів відпускати. Але Бог так покерував, що навіть Святійший Святослав благословив на переїзд.
– Якою ж була реакція у рідних та парафіян?
– Рідні вже привикли, що в мене все щось неординарне. Вони сприйняли волю Божу, як належне і готові їхати так далеко від Батьківщини. А про таке рішення людям сказав минулого тижня, бо до останнього часу я не знав чи нам відкриють візу. У неділю, тиждень тому, оголосив усім людям у церкві. А вчора, 20 січня, вже була подячна служба.
– Мабуть, шок у всіх…сльози…
– Сльози і радість – все перемішалося в одне.
– Чи давали парафіянам якісь настанови? Щоб, наприклад, не рухнула без вас та праця, яку Ви зробили протягом років.
– Та певно, що не рухне. Тому що парафія – це є кожен парафіянин. І вчора я казав парафіянам, щоб нікого не слухали, що без мене все рухне, бо як Ви вірите, так і буде. У нас діти, молодь не мають, де подітися. Вони хочуть розвиватися, бігати, займатися, вистави ставити тощо. Тому і більше старань було саме для них. До слова, цього літа знову тут проводитиметься табір і приїжджатимуть аніматори із Словаччини. Все залишається так, як було.
– Отче, а чи знаєте, хто буде тут служити і чи є ймовірність того, що Ви повернетеся?
– Спершу тут тимчасово буде заміняти отець з Радивилова. А вже потім, думаю, владика ближче до посту когось сюди призначить на постійно. У мене контракт на два з половиною роки. І в контракті передбачено, що я повертаюся на місце, де служив. І навіть в любий час, якщо, наприклад, ми приїхали і клімат для дітей не підходить чи ще щось, то ми можемо повернутися сюди. Перешкод ніяких немає.
– Якщо ж все сподобається і підходить, то Ви потім зможете продовжити контракт далі, так?
 Так.


ot– Чи шкодуватимете за Дубном? Адже так багато років, зусиль присвятили тут людям.
– Знаєте, у мене на серці радість і спокій. Такого спокою я ще не відчував ніколи, хоч і ніби дивно це звучить. Мало би бути сумно. І з одної сторони це ніби так, але… Я сіяв слово Боже і споглядав, як воно проростає та приносить плоди. І Бог завжди є з людьми. Я старався завжди наголошувати, що на першому місці завжди має бути Бог. Тому радість на серці, бо не залишаю після себе якісь руїни, а навпаки дивлюсь скільки людей в церкві, в осередку… Я тішуся, що тут живе Бог, парафія жива і буде далі жити.
– Вже цього тижня, мабуть, відправляєтесь у дорогу, а як звістку сприйняли хлопчики, скільки їм років?
– Так, в четвер ввечері виїжджаємо на Київ, а у п’ятницю зранку вилітаємо. Найменшому три роки, середньому – 6 і найстаршому – 9. Всі все спокійно сприймають, середущий вже нічки рахує, бо в нього є мрія літаком летіти.
– Тобто старший синочок вже в школу ходить, там теж буде ходити в українську школу?
– Там немає українських шкіл. Є 15-ть штатів, але є такі парафії, що там українців навіть немає. Там одні американці. Тому на початку може бути важко, бо маю середній рівень знань англійської мови, але ж треба удосконалюватися, щоб мати вищий. Адже прийдеться спілкуватися з людьми, вміти правильно писати, вести документацію і т.д. Але вірю, що з Божою допомогою все буде добре.
– Можливо у Вас залишаються якісь яскраві спогади пов’язані із Дубном, можете про них розповісти?
– Та кожного дня щось було яскраве. Яскраві спогади – це коли ми, як одна сім’я, працюємо і робимо щось на благо людей та церкви. І це найбільша радість. Запам’яталось, як ми трудилися усі у цьому приміщенні, яке зараз стало осередком молоді. Спочатку гуртувались всі у «Літературній кав’ярні», але коли там місця стало замало, то перейшли сюди. Хоч інколи і тут місця вже починає бракувати.
– Щоб Ви хотіли сказати дубенській громаді через ЗМІ?
– Як казав Ісус Христос: «Люби Бога, люби ближнього свого, як самого себе». Це є найцінніше, бо без любові не можна. Тому бажаю всім любові до Бога, до себе і ближнього. Ніколи не опускайте руки і завжди будьте з Богом протягом усього життя.

FB IMG 1549408136409-1
Ось 10 віршів з Біблії, які підкажуть, як повинне функціонувати міцне та щасливе християнське подружжя:
___
1. Ніколи не торкайтесь помилок минулого.
Припиніть критикувати інших, або критика повернеться до Вас назад. Якщо Ви прощаєте інших, Ви будете прощені (Луки 6, 37).
___
2. Нехтуйте благами цього світу, а не один одним.
І яка Вам користь, якщо Ви здобудете весь світ, але занапастите власну? (Марка 8, 36). ___
3. Ніколи не лягайте спати з невирішеним аргументом.
І не грішіть, дозволяючи гніву отримати контроль над Вами. До заходу сонця вирішіть питання, яке вас хвилює (Ефесян 4, 26).
___
4. Принаймні раз на день, спробуйте сказати щось приємне Вашому чоловікові або дружині.
Язик лагідний – дерево життя, лукавий пригноблює душу. (Приповідки 15, 4).
___
5. Лагідно вітайте один одного при зустрічі.
Запах пахощів твоїх найзапашніший. Розлите миро – твоє імя; тому дівчата тебе люблять. (Пісня пісень 1, 3).
___
6. «У багатстві і в бідності» – радійте в кожному моменті, який Бог дав Вам прожити разом.
«Краще миска капусти, та з любов’ю, аніж вгодований віл, та з ненавистю». (Приповідки 15, 17).
___
7. Якщо у вас є вибір між тим, догодити собі чи Вашому супутнику життя, зробіть вибір на його або її користь.
«Не затримуй добра від того, кому воно належить, коли твоя рука здоліє це зробити». (Приповідки 3, 27).
___
8. Ваша дружина або чоловік, як і всі ми – люди, і це означає, що рано чи пізно вони можуть образити Вас. Вчіться прощати. «Якщо ж згрішить проти тебе брат твій, докори йому, а коли він покається, прости йому; І хоча б сім раз в день згрішить проти тебе і сім раз звернувся до тебе та й скаже: Каюсь, – прости йому». (Луки 17, 3-4).
___
9. Не використовуйте віру, Біблію або Бога в якості «збpої».
Бог не послав Свого Сина на світ, щоб засyдити його, лише ним – світ спасти (Йоана 3, 17).
___
10. Нехай любов стане Вашим путівником.
«Любов – довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить. Любов ніколи не переминає» (І Коринтян 13, 4-8).

ukr deljmj2

У посланні до Галатів 5:22–23 написано: «А плід духа: любов, радість, мир, довготерпіння, добрість, милосердя, віра, лагідність, здержливість».

Паломники та волонтери #СДМ2019 в #Panama2019 хочуть поділитися з вами своєї радістю перебування на Світових днях молоді та подякувати за кожну молитву, за кожну підтримку, за кожне добре слово!!!

Немає сенсу без любові - саме так сказав папа Франциск на одній зі своїх проповідей в Панамі!

Вітайте наших https://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/t7a/1/16/1f44f_1f3fc.png");">

fest2

У центрі Львова
шопка і вертеп!
Вітрини світяться
гірляндами казково!
Для чого нам Різдво? -
запитую у себе.
Повірити в дива,
Дитиною побути знову!
Нехай осяє кожного із нас
Любов Ісуса
в цей святковий час!
Ось зима й досягла свого апогею – за вікном лютують хрещенські морози, а крига, здається, назавжди скувала білий світ.

Добре, коли є теплий одяг, тепла ковдра й чашка теплого чаю для настрою. А ще хтось, хто поділиться душевним теплом. Але, уявіть собі, далеко не кожен має ці прості речі. Трапляється навіть так, що, ледве встигнувши народитися, людина одразу ж поповнює ряди покинутих та знедолених.

Вже традиційно відбувся щорічний Фестиваль скаутських вертепів "Різдвяне Диво" (частина 1) в храмі Стрітення Гоподнього (військове капеланство) у Львові.
всіх радували вертепами та колядами і найменші (скаути-горобчики - дітки 4-7 рочків) і найбільші провідники (старші 18-ти років).

За переказами, цього дня у Вифлеємі Діва Марія народила Ісуса Христа. Звістку про народження Божого Сина пастухам принесли ангели. Пізніше прийшли волхви-мудреці зі Сходу, які про появу Месії знали з легенд. Дорогу до міста їм вказала яскрава зірка. За вченням церкви, народження Ісуса Христа відкрило можливість для спасіння душі та вічного життя для кожного християнина.
Не тільки люди, але й уся природа готуються до приходу Месії. Білою ковдрою вкриті поля. Десь під цим сніжним покривалом зароджується життя. Проростає зерно і випускає тендітне стебельце із першими крихкими листочками. Саме сніг, який здається, що все заморожує, захищає новонароджену рослинку від морозяного вітру і тим самим рятує її життя. Вода у річці перетворилася на лід, який під сонячним промінням засліплює очі. Діти так відшліфували поверхню, що у ній відбивається безмежне небо. Дитячий сміх переплітається зі сніжками, що летять у різні сторони.

Котяться великі кулі снігу і з великим зусиллям вкладаються одна на одну, творячи різні казкові карколомні персонажі. Радість, сміх, гамір наповнюють весь простір. Так, скоро Різдво. І ця радість, радість природи, радість дітей є передвісниками ще більшої радості.

Настав вечір. Сівач засіяв безкрає небо миготливими зірками, які підморгували і світилися від радості. Мороз із пензлем у руці наносив на вікна свої візерунки від яких неможливо було відвести очей. Кожен порух пензля створював шедеври. Дмухаючи теплим повітрям на візерунки, і протираючи маленькими пальчиками дірочку, допитливі очі спрямовували свій погляд на вулицю, де в далечині лунав дзвіночок, який сповіщав про те, що колядники наближаються, а разом і з ними звістка про те, що народився Божий Син.

В хаті пахло свіжим сіном і різними стравами. Полум’я свічки лизало своїми язиками стіни кімнати, навіюючи спокій. Воно, ніби говорило, що Вічне Світло народилося і прийшло у цей світ, щоб розігнати темряву і показати правдиву дорогу у вічне життя.

Звук дзвіночків ставав щораз голоснішим. Ось і собака, зачинений у стайні, загавкав, корови замукали і проснулася птиця… Не зважаючи на мороз, двері у хату були відчинені. Ось уже й чути як скрипить сніг під ногами колядників. Першим до хати входить чоловік із дзвіночками, а за ним хлопці, які несуть шопку у своїх руках. Допитливі малі очі відразу ж звернули увагу на маленьку хатку долівка якої була вкрита сіном. В центрі шопки стояли ясла у яких лежало маленьке беззахисне дитятко. Над ним схилилася Його Мати Марія, а Йосиф тим часом колисав дитятко. По боках стояли пастушки, царі підносили свої дари, а ангели своїм співом співали «Слава во вишніх Богу і на землі мир благовоління…» І тут залунав спів колядників, який підтримали самі ангели. В очах дитяти, ніби все ожило.

Радість розпирала груди. Розум до кінця не зміг збагнути, що сталося, але душа всупереч розуму раділа і співала. Ось і чути, як віддаляється звук дзвіночків і стихає спів колядників. Не встиг мороз замалювати вічко, як воно знову під диханням хлопчика стало більшим. Поглядом він прощався з Тим, Хто лежав у яслах а у вухах ще звучали слова колядок. Він прощався, але одночасно розумів, що він зустрів Того, Хто в його дитячому серці зробив ясла і спочив у них. І тепер найголовніша місія хлопчика – зберегти Його у своєму серці і ділитися радістю, від Його присутності у серці, з іншими людьми.

"Це добрий знак - Твоя доброта. Щоб янголи в небі раділи"
Особливий гість Фестивалю скаутських вертепів "Різдвяне Диво" (частина 1): Ірина Турчин - талановита поетеса та співачка. Дякуємо за подароване діткам душевне виконання пісень!??
"З Різдвом Вас Друзі. А в серці кожного Вас хай палає велика Любов до нашого Господа"

Колядують вертепи
на площі Ринок!
Лине аромат
солодких мандаринок!
Якщо хочеш потрапити
в казку знову,
завітай на Різдво
до Львова!

Запрошуємо львів'ян та гостей міста на другу частину Фестивалю, який пройде 27 січня в храмі Різдва Пресвятої Богородиці, що на Сихові. Початок о 14-15 - актовий зал храму!

З Різдвяними святами, Вас, друзі!

Христос Раждається!

fest

Скаути Європи (1-ий львівський кіш св. Юрія та 1-ий львівський кіш бл. Йосафати)

 

titl 15

Шлях до хепі-енду може бути звивистим

"Потрібно вступи в університет, а то двірником станеш!» Ми чули це мільйон разів від наших батьків і повторюємо це нашим дітям. А між тим, в сучасному світі диплом – не обов’язкова запорука успіху, а одна професія – це не ресурс. Ми хотіли б уберегти наших дітей від провалів і розчарувань, але вони будуть. У такому випадку варто дати їм оновлені настанови на майбутнє.

Провалів і відмов не буває

Провали і відмови можуть здаватися кінцем світу, але це не так. Це частина шляху вперед, а не пункт прибуття. Головне – вміти справлятися з ним. Іноді ненадовго можна побути в зневірі, можна поплакати, покричати, написати емейл, який ви ніколи не відправите (не треба його відправляти, повірте). А потім витягніть уроки з цієї ситуації і йдіть далі мудрішими і сильними. Провали і відмови – це не кінець шляху, а переломний момент.

Дурне становище

У дурне становище потрапляють регулярно абсолютно всі. Всі хоч іноді роблять або говорять щось незручне, принизливе і шкодують, що немає машини часу, щоб повернутися і ніколи це не робити, і не говорити. А ви запам’ятайте ці історії, це колись стане вашим золотим запасом. Будьте добрі до себе, але ніколи не втрачайте почуття гумору. Люди люблять тих, хто може посміятися над своїми ляпами.

Залишайтеся допитливими

Життя складне, іноді люди будуть ранити вас. Але зазвичай варто дізнатися чиюсь історію краще, щоб зрозуміти, чому людина реагує і діє певним чином – неприйнятним для вас, але тепер зрозумілим. І головне, ви будете знати, що справа не у вас, а в тій людині і її історії.

Не бійтеся любити трохи більше

Стосунки ніколи не руйнуються від того, що хтось більш емоційно щедрий. Вони руйнуються від того, що хоча б один в стосунках тримає свою теплоту і любов далеко від інших. Там вони в цілості й недоторканності, але кому вони там потрібні? Відкрийте своє серце. Це не означає, що ви повинні кидатися з обіймами до всіх. Знайте, як прояснювати ситуацію і як відпускати людей, але не потрібно боятися бути вразливими. Завжди будуть ті, хто вас недостойний.

Тримайте очі відкритими

Вразливість не є небезпечною, але тільки до тих пір, поки ви не покажете свою вразливість не тій людині. Деякі люди прийдуть у ваше життя, щоб брехати, ненавидіти, вони будуть говорити вам, що ви недостатньо розумні або красиві. Ось цим людям не потрібно відкриватися. І навіть створювати видимість дружелюбності не потрібно. Ідіть, якщо потрібно – тікайте від таких людей. Тримайте очі відкритими, не виправдовуйте нічийого душевного каліцтва.

Не матюкайтеся

Як тільки ви опускаєтесь до мату, ви втрачаєте контроль над ситуацією – розмова буде не про проблему, а про те, як ви висловлюєтеся. Тому якщо ви хочете, щоб вас почули, розмовляйте так, щоб вас можна було слухати – не критикуйте, не кричіть, не ставайте в позицію жертви, не звинувачуйте, не соромте.

Ви не всім будете подобатися

Більш того, можете спокійно не любити всіх підряд. Це не означає, що з вами або з кимось іншим щось не так. Це означає, що ви – різні люди. Не треба всіх любити, але до всіх потрібно ставитися ввічливо, не через те, хто ці люди, а тому що ви – такі.

Не нарікайте на долю

У всіх бувають гучні перемоги і важкі втрати, постарайтеся утриматися від тріумфальних маніфестацій в першому випадку і від прокльонів – у другому. Втрата завжди здається несправедливою та іноді такою вона і є. Золото ви знайдете в будь-якій з цих ситуацій, просто іноді потрібно копати глибше.

Слухайте себе

Якщо боляче – значить вам болить, якщо вам погано – то вам погано, без логіки, без пояснень. Постарайтеся зрозуміти, що можна зробити з проблемою, але якщо ви відчуваєте, що щось не так, приймайте рішення без довгих розглядів і міркувань. Ваших відчуттів часто буває досить.

30 секунд хоробрості

Хоробрість не впаде з неба золотими обладунками по фігурі. Вона з’являється на миті, на тій миті, коли ви приймаєте рішення: робити чи не робити. Можна залишатися там, де ти є, в затишному гніздечку, яке, правда, може стати в’язницею. Вас захоплять нові можливості, якщо ви тільки на них зважитеся в ті самі 30 секунд хоробрості.

Shit happens

Іноді неприємності звалюються на вас, коли ніякої вашої провини в цьому немає. І погане трапляється з хорошими людьми: нещасна любов, зрада друга, провал проекту. Якщо з вами трапляється щось таке, це не завжди означає, що ви самі винні або що ви заслужили це. Таке життя. Шлях до хепі-енду може бути звивистим.

Все має сенс

Колись ви зрозумієте, для чого потрібні були ваші старання і страждання. Ви приймете все, що сталося у вашому житті, тому що ви побачите, як всі ці дрібні й великі, гарні і погані події привели вас на вашу життєву дорогу, до вашого успіху.

Боріться за те, чим дорожите

Якщо вам щось дійсно дорого – боріться за це. Навіть, коли спокуса кинути і зайнятися чимось легшим, дуже сильна. Якщо перед вами закриваються парадні двері, шукайте чорний хід, якщо і він замкнений – завжди, чуєте, завжди, є вікно. Не завжди прямі й очевидні шляхи до того, чого ви хочете – кращі для вас. Часто люди, яких ви повинні зустріти у вашому житті, не чекатимуть вас у порога. Вам потрібно знайти свої двері, своїх людей, свої можливості. Не зараз, так через рік, п’ять, десять. Не здавайтесь.

Іноді краще відпустити

Але коли ви вирішуєте кинути якусь ідею, переконайтеся в тому, що це тому, що ви готові змінити напрям, а не тому, що злякалися, що те, чого ви хочете, ніколи не станеться.

Розчарування

Іноді люди, яких ви любите, будуть розчаровувати вас, а ви – їх. Пам’ятайте, погані рішення ще не характеризують людину як погану. Дайте шанс людині виправити свою помилку. Вам теж колись знадобляться любов і прощення. У деяких людей все буває за планом, вони знають, чого хочуть, що їм робити по хвилинах, в будь-якій ситуації, але таких людей дуже мало. Якщо ви не знаєте, куди йти, – це тільки тому що настав час експериментувати і дізнаватися нові можливості. Не бійтеся невідомості, мрійте і ризикуйте. Не треба бути ідеальною людиною, у якої «все як у людей» в кожен момент часу.

kolada

 

Перший фестиваль різдвяних мистецтв провели у Санктуарії Матері Божої Виниківської, 13 січня. Активну участь в ньому взяли скаути та скаутки і вовченята, і горобчики Винники! Дякуємо за служіння Дані Патер та Софії Чеславській дітям!

Також у заході взяли участь творчі колективи та вертепи з навколишніх сіл і громад.

Перед початком заходу організатори, учасники та парафіяни храму провели спільну молитву, в тім числі, за мир і спокій в Україні.

Участь у різдвяних розвагах взяли й наставники храму о.Леонтій Саломон та о.Володимир Кривецький. Окрема велика подяка сестрі Віргінії!

 

kolada2

 

Віддаємо Україну в день Соборності під Покров Богородиці:

Чудотворна Ікона Матері Божої Винниківської

Молитва до Пресвятої Діви Марії зцілительки хворих у Винниківській іконі
О найулюбленіша в чудотворній Винниківській іконі Маріє, Ти найбільша моя втіха після Бога,наближаюсь до Тебе з усієї довірою,як дитина до найкращої Матері,падаю недостойний покірно до Твоїх ніг,як жебрак,і благаю:випроси у Сина свого милосердя для мене за безліч моїх гріхів,а також утіш мене у моєму пригніченні та смутку. Ти скільки чудес вчинила в цьому вибраному Тобою місці,стільки нещасних хворих вилікувала,стільком стривоженим та пригніченим витерла сльози і в їхні серця влила бальзам утіхи,і через це я також надіюсь,що Ти не покинеш мене в моїх турботах,а тільки як милостива Мати,зцілителька хворих та пристановище для грішників,приймеш мене під Свою святу опіку сьогодні і в годину смерті. Амінь.

sv sofia-kyiv

Дорогі в Христі брати і сестри! Упродовж своєї тисячолітньої історії наша Церква та наш народ уповні пережили у своєму тілі досвід пасхального таїнства нашого Спасителя. Ми пройшли крізь важкі терпіння, неодноразово пережили смерть і воскресіння. Перемогу та радість воскресіння ми бачимо на власні очі у вільній, незалежній та соборній Україні. Сьогодні, вкотре дивлячись в очі завойовникам, ми запитуємо в Господа: «Для чого Ти нас воскресив? Яким є Твій Промисел щодо нас?» На ці запитання Божественна Премудрість дає нам відповідь нашою власною Софією Київською!

НАША СВЯТА СОФІЯ

Послання Блаженнішого Святослава 
з нагоди століття відновлення соборності українського народу
та його держави

Високопреосвященним і Преосвященним Архиєпископам та Митрополитам,
боголюбивим єпископам, всечесному духовенству,
преподобному монашеству, возлюбленим братам і сестрам,
в Україні та на поселеннях у світі сущим

 Мудрість розумного – свій шлях знати.
Приповідки 14, 8

Дорогі в Христі!

Вступ

1. Пильно проймаючи поглядом століття, яке минуло з часу відродження соборності українського народу та його держави, ми споглядаємо предвічний Божий задум щодо них і нашої святої Церкви. Ми відчуваємо, що стоїмо на порозі нової епохи, повної несподіваних викликів. Ці новітні виклики спрямовані до всіх людей. Людство входить у цілковито незвіданий – невідомий і тривожний, але сповнений надії – етап глобальних перетворень: релігійних, культурних, економічних, технологічних і суспільно-політичних. Особливо ж гостро ці нові виклики відчуваємо ми, діти і спадкоємці Київської Церкви. 

2. У новітньому контексті нашого духовного та культурно-національного буття щиро запрошую кожного скерувати очі власного серця і ума до Божественної Премудрості. Цю Премудрість у Різдві Христовому предвічний Отець являє світові у своєму воплоченому Сині та відкриває у Святому Дусі. У цій Божественній Софії, Премудрості Божій, ми бачимо глибоку мудрість нашого національного та державного буття – Софії Київської, що є іконою та воплоченням Премудрості Божої. Софія, Премудрість Божа, прийшла на київські пагорби з Володимировим хрещенням і лягла в основу всієї київської цивілізації. Ідеться про євангельські цінності та моральні принципи, що осяяли культуру наших предків і стали міцними підвалинами для об’єднання українського народу та розвитку нашої державності. Дивовижним втіленням, непорушною святинею Премудрості Божої стала Свята Київська Софія, собор, що донині є промовистим символом первинної цілісності й повноти єдиної та неподільної Київської Церкви. 

3. Упродовж тисячолітньої історії ця мудрість залишалася фундаментом софійної цивілізації київського християнства, основою державотворчих прагнень нашого народу, колискою його моралі. Отож збагнути нашу мету й відповідальність у новітній час - означає зробити Софію Київську видимою, живою та діяльною. Ця Премудрість є дороговказом для особистого життя, способом здійснення морального та політичного вибору. Саме вона, за силою і діянням Святого Духа, є джерелом національної снаги та відповіддю на актуальні запити сьогодення, на нові виклики: тобто проектувати, втілювати цю Божу Премудрість нашими вчинками в нові часи – означає прокладати українському народові шлях у майбуття.

Софія Київська – християнський фундамент українського народного буття

4. У своїх спасенних стражданнях, смерті та воскресінні наш Спаситель здійснив остаточну перемогу над самою смертю та її причиною, гріхом, і  дарував світові мир, що перевершує всяке розуміння (пор. Фл. 4, 7). Премудрість Божого задуму виявилася в незбагненній красі жертовної любові самого Творця. Адже Він через власного Сина у Святому Дусі довершив таїнственне спасіння людства, визволивши його з полону гріха та вічної смерті. Церква Христова – таїнство Божої звитяги, що покликане крізь віки лунати переможним співом, сягаючи водами святого хрещення та животворною благодаттю всіх часів і народів. Ми, християни, – відгомін Його перемоги, живий образ Його відвічної та всеблагої Премудрості, яка раз і назавжди замешкала поміж людьми, торуючи шлях окремій людині та цілим народам до незглибимих обширів Божої любові через сповіщення людству Христа розп’ятого – «Божої могутності і Божої мудрості» (1 Кор. 1, 24). 

5. «Безвісною ж бо до часу і затаєною Премудрість Божа була од ангелів і людей, не як не існуюча, а як прихована, щоб виявитись наприкінці віку»[I], – писав був київський митрополит Іларіон. Коли ж для нашого народу настала визначена Божим промислом «повнота часів» (Гал. 4, 4), відгомін тієї спасенної проповіді залунав на київських пагорбах. Він сягав глибини сердець наших пращурів, просвітлював їхні уми та скріплював волю, з множини формував єдність і цілісність. У хрещальних водах Володимирової купелі Премудрість Божа воплотилася в тіло нашого національного буття – стала кров’ю і плоттю історії українського народу. Звідси щедро почало бити єдине джерело Світла та Істини для об’єднаного Божою благодаттю люду. Із цього джерела наші предки черпали знання, і це дозволяло їм формувати передане нащадкам розуміння себе та світу. Із цього джерела зродилася наша тотожність – церковна, національна та державна. Завдяки цьому джерелу сформувалися ціннісні засади організації особистого та суспільного життя. На них упорядковувалися господарство, навчання та виховання молоді. Нові засади визначили ставлення до родини, нужденних і чужинців, розуміння справедливості та краси, суспільної відповідальності й турботи про спільне благо. Тут гартувався ратний дух українського війська та формувався ціннісний кодекс українського воїна – захисника рідної землі. Звичне та буденне набувало виміру сакрального та Богом явленого. 

6. У сяйві Премудрості Божої, втіленої в долю нашого народу, формувалися засади внутрішнього устрою українського суспільства, етичні принципи його інституційної організації, зрештою – самі засади нашої державності. Звідси походить наше усвідомлення соціальної справедливості та покликання влади служити інтересам народу й захищати його добробут. У лоні Софії Київської сформувалися наша культура, наша книжна мова, визначився напрям нашого розвитку. Київська Церква не була заручницею політичних інтересів державної влади чи слугинею могутніх світу цього, бо не грішила обожненням світського правління. Вона залишалася душею і сумлінням свого народу, навчаючи його оцінювати земну владу відповідно до того, наскільки ця влада служить Божій правді та вічному закону Творця. Саме так, у світлі Софії Київської та добра Божого люду, була оцінювана «Руська правда» великого князя київського Ярослава, недаремно званого Мудрим. Та сама Церква і понині збирає в єдине ціле дітей однієї Істини, однієї Мудрості, однієї Софії. Так на кручах Славути-Дніпра Божа Премудрість «дім собі збудувала» (Прип. 9, 1), заклала в серцях наших пращурів непохитні ціннісні основи для впорядкування нашого сьогодення та побудови спільного майбуття. Премудрість Божа стала Мудрістю – Софією – Київською, що сформувала основи нашої цивілізації. 

7. Упродовж століть звідси силою і діянням Святого Духа випливали струмки Божественної благодаті, що зрошували й навколишні землі. Саме звідсіля, із Софії Київської, життєдайні промені Божої Премудрості просвітили всі околиці Київської держави. Прийнявши, однак, благодать хрещення, не всі вони стали здатними цілком преобразитися глибиною Божої Премудрості і так, як у Києві, у її світлі будувати свою церковну тотожність та суспільні інститути. Навіть коли вони імітували, а часом і посідали собор Премудрості Божої в Києві, своє буття визначали агресивністю кочовиків-завойовників, за словами апостола Павла: «Маючи вигляд благочестя, сили ж її відреклися» (2 Тим. 3, 5). 

Київська Церква – ікона Божественної Премудрості

8. Нерукотворним храмом Божої Премудрості на берегах древнього Борисфену стали душі наших пращурів, серцем софійної цивілізації – престол київських митрополитів. Храм Святої Софії Київської, Премудрості Божої, втілив у собі мудрість наших предків, осяяну Божою істиною, і став «дивом і славою на всі навколишні країни»[II]. Упродовж століть тут звершувалося таїнство спасіння нашого народу. «Ріки води живої» (Ів. 7, 38) текли з цього храму до серця й розуму кожного українця. Наші прадіди отримали благодать із духовної спадщини святого всехвального апостола Андрія Первозваного, святих слов’янських просвітителів Кирила та Методія, блаженної Ольги, княгині Київської. У визначений Провидінням час завдяки усвідомленій волі святого рівноапостольного великого князя Володимира наші пращури стали учасниками хрещальної купелі. Відтоді Божественна Премудрість – одвічна Істина – просвітлює наш шлях. А собор Святої Софії залишається вірним свідком освяченої цією благодаттю єдності Київської Церкви.

9. Неподілена Київська Церква, перебуваючи в повному сопричасті зі стародавніми Церквами Рима та Царгорода, стала для нас вірним шляхом до вселенського братства християнських народів. Її народження не було затьмарене братніми роздорами. Її містична пам’ять несе в собі повсякчасний літургійний спомин неподіленого розбратом християнства першого тисячоліття. Її місія – вірно втілювати в собі Божий задум спасіння людини поміж «єдиним Божим народом у краю на київських пагорбах»[III], як про це нам пригадував Блаженніший Любомир, та служити вселенській єдності всіх християн. Її євангельський благовіст мелодійно лунав у повній симфонії з голосами стародавніх апостольських Церков, аби єдина Істина неподільної Христової Церкви просвітлювала цілий світ, вірно виконуючи заповідь самого Спасителя «щоб усі були одно» (Ів. 17, 21). Софія бо – символ нездоланної єдності та мудрості, що сягає високо понад мури тимчасових непорозумінь і роздорів. 

10. Софійна Церква – свята земля примирення та порозуміння, завжди відкрита до вселенської єдності розпорошених по світу дітей Божих. Бо Премудрість Божа не знає меж, вона єдина та обіймає всіх і все, «простягається від краю і до краю та керує всім доладно» (Мудр. 8, 1). Саме тому сьогодні, як і тисячоліття тому, наша Київська Церква залишається в повному сопричасті з намісником апостола Петра, покликаним самим Спасителем служити єдності Його Вселенської Церкви та цілісності відкупленого Божого люду. Разом із єпископом Рима наша Церква перебуває в сопричасті з іншими Східними Церквами. У цьому відкривається особливе екуменічне покликання нашої Церкви – свідка неподіленого християнства та мучениці наших часів.

11. Ісповідник віри, довголітній в’язень сталінських таборів патріарх Йосиф Сліпий залишив невмирущий маніфест ідентичності нашої Церкви як спадкоємниці та правонаступниці повноти київського християнства. Цим маніфестом є величний собор Святої Софії у Римі, золотий ювілей освячення якого ми святкуватимемо 2019 року. Зведення римської Софії разом із заснуванням Українського католицького університету є свідченням живої та діяльної Софії Київської, виявленої в самому існуванні Української Греко-Католицької Церкви-мучениці як в Україні, так і на поселеннях. Безсмертне послання патріарха Йосифа «Urbi et оrbi» (Вічному місту і світу), викарбуване на фронтоні університету: «Істина й любов до науки собирає в розсіянні сущих». Будуючи собор Святої Софії в Римі, освячуючи його разом зі святим папою Павлом VI, цей подвижник Христової віри споглядав Софійський собор у Києві як материнський храм нашої Церкви, в якому молилися і його великі попередники. Київський храм патріарх Йосиф бачив видимим собором невидимої Софії, церковної та національної мудрості, що перетривала тисячоліття в тілі й крові його рідної Церкви, а сьогодні переможно сяє на всю Україну та весь світ. Патріарший собор у Римі є промовистим символом вселенськості Софії Київської, втіленням жаги українського серця до повноти єдності в Христі, дарованої нашому народу в хрещальній купелі князя Володимира. Він є знаком невмирущості осяяного Божою благодаттю українського духу – того самого, що його власним життям втілював патріарх Йосиф. 

12. Великий ісповідник віри смиренно заповідав своїм нащадкам: «Поховайте мене в нашому Патріаршому Соборі Святої Софії, а як воплотиться наше видіння і постануть на волі наша Свята Церква і наш Український нарід, занесіть мою домовину, в якій спочину, на рідну Українську Землю… Якщо такою буде воля Божа і бажання Українського Божого люду, складіть мою домовину в підземеллях оновленого собору Святої Софії»[IV]. Патріарх Йосиф відчував, що Божественна Мудрість нагадує про завдання відновити первісну єдність нині поділеної Київської Церкви. Лише тоді ми побачимо воістину оновлений собор Святої Софії в Києві. Доки цієї єдності ще немає, жодна із Церков-спадкоємниць цієї Церкви не може одноосібно посідати стародавній собор Премудрості Божої, Софії Київської. Він має радше бути місцем зустрічі всіх нащадків софійної Київської Церкви, бути нагадуванням, закликом, будителем і надією на наше поєднання в Христі.

13. Через проповідуване слово Премудрість Божа проникала до серця кожного, формуючи нерозривну єдність, нездоланну спільність великої родини, поглядом зверненої до непорушної святині – Софії Київської. Наша Церква словом і ділом навчала своїх вірних дітей відважно брати на себе відповідальність за долю всього народу, за нашу державу. Вона завжди була державницькою та державотворчою, безупинно наголошуючи на ціннісних принципах функціонування державних і суспільних інститутів, обґрунтування яких шукала значно глибше – у скарбниці Премудрості Божої. Натхнений її мудрою традицією, праведний митрополит Андрей Шептицький писав: «Церква, зрозуміла як інституція чисто національна, що обіймає тільки один народ і відлучає його від усіх інших, стає орудником до піддержування роздору, підсичує національні пристрасті та допомагає до гніту інших націй. Вона веде до боротьби, а не до миру; до розлуки, а не до з’єднання, отже й не є Христовою»[V]. Софійне мислення нашої Церкви повсякчасно скеровувало її синів і доньок до подолання внутрішніх непорозумінь, до об’єднання зусиль, до консолідації українського народу, гуртуючи навколо завжди дійсних євангельських цінностей. Софія – мудрість втіленої в особисте та суспільне життя Істини, що творить архітектуру історичного буття народу, дозволяє в гаморі поколінь і цивілізацій закріпити інституційне оформлення його самобутності, «збудувати Рідну хату»[VI].

14. У затишку софійної традиції київського християнства сформувалася особлива літургійна, богословська, духовна та канонічна спадщина. Ця багата духовна культура все ще, на жаль, мало вивчена та досліджена. Сьогодні ми разом із нашими православними братами, співспадкоємцями Київської Церкви, покликані заново відкрити цей наш спільний скарб, досліджувати та розвивати його як дорогоцінний фундамент нашого духовного єднання. Київському благочестю понад усе властива увага до серця людини як її найглибшого виміру, в якому сконцентровані здатність відчувати та осмислювати дійсність і приймати рішення під натхненням Святого Духа. Саме там Премудрість Божа трудиться над відновленням у людській істоті затьмареного колись первообразу. Відтак серце людини, як і навколишня дійсність, вимагає ціннісно-орієнтованого розвитку. Ідеалом сформованої за таких умов аскези стає фізична праця, що дозволяє людині відчувати себе ближчою до сотвореного світу та водночас спонукає приймати відповідальність за нього. Із людського серця – «безодні, усіх вод і небес ширшої»[VII] – Премудрість Божа сягає всього внутрішнього світу людини усвідомленим відчуттям відповідальності за іншого. Важка праця стає ціннісним ідеалом, знаряддям соціального служіння. 

15. Відповідальність за спільне благо та служіння нужденним залишаються двома визначальними рисами соціального виміру київського благочестя. Ми знаходимо численні свідчення про них у житіях великих святих нашої землі, зокрема преподобного Теодосія Печерського та інших подвижників із «Києво-Печерського патерика». Цей вид благочестя формує властивий нашій духовній культурі дух ціломудрія як відновленої Духом Святим цілісності людської особистості – святця як носія та свідка Божественної Премудрості. Молитва, піст, праця та вчинки милосердя дозволяють людині стати живим втіленням незбагненної Мудрості самого Творця. Першим плодом софійної святості є духовний подвиг святих мучеників братів Бориса та Гліба. Із глибин цього особливого дару для нашого народу Божественна Премудрість проклала собі шлях до сердець незліченних мучеників за єдність Христової Церкви – як у часи гоніння Київської Церкви в Російський імперії, так і в часи комуністичного терору ХХ століття: їхня «мученицька кров свідчить перед небом і землею про непохитну вірність Богові»[VIII]. У серці, в якому замешкала Божа Премудрість, євангельські принципи стають життєвими орієнтирами для нашого сьогодення, а звідтіля, з келії власного серця, прямують у широкий світ, щоб його преобразити, привести людське суспільство у відповідність до об’явлених цінностей. Так упродовж століть Київська Церква, вірна своїй спасенній місії, освячує Божою благодаттю серце кожного українця та всього народу, яскраво сяючи перед світом дивовижною іконою Божественної Премудрості.  

Софія Київська – ціннісна парадигма побудови державності та суспільних інститутів українського народу

16. Етика суспільних відносин, сформована в контексті софійної логіки нашої історії, визначає особливе місце для провідника народу. Функція державної влади та суспільного проводу в київській традиції набуває властивих саме їй ознак. У «Повчанні» Володимира Мономаха легко помітити: великий князь не керується у своїй діяльності лише власним інтелектом і загальнолюдським досвідом. Він шукає Божих орієнтирів, мудро визнаючи примат Божественного Промислу над власною волею. Влада – це передусім служіння, що спонукає до турботи про довірений Богом люд, особливо ж про вдів і сиріт, про убогого та немічного. Лінощі – чи не найбільший із гріхів. Кожна людська діяльність має бути невтомною й осяяною Божою благодаттю. Саме тому князь звертається в молитві до Бога з проханням зміцнити його серце мудрістю. Моральні та богословські чесноти лежать в основі його особистого життя та суспільного служіння: «А се вам основа всього: страх Божий майте вище над усе»[IX]. Князь не узурпує влади, дарованої йому Всевишнім для захисту рідної землі та забезпечення добробуту підлеглих. Він покликаний мудро нею розпоряджатися задля миру та злагоди в країні. У нашій софійній системі цінностей саме Божий народ залишається носієм Божої Премудрості, а відтак – голосом, здатним нагадувати князеві про його священну місію та застерігати від зловживання владою.

17. Упродовж століть світло Христового Євангелія щедро осявало кожен вимір життя та побуту нашого народу. Слово Боже закладало ціннісні засади суспільних і державних інститутів, поглиблювало розуміння свободи та гідності людської особи, прав і обов’язків громадян, відповідальності влади, допомагало узгоджувати громадську та господарську діяльність із об’явленими істинами. Важливим відгомоном Божої Премудрості в історії українського народу, підхопленим Київською Церквою, є беззаперечна повага до знань. Митрополит Андрей якось відзначив: «Всі українці високо цінують науку та освіту»[X]. Сам митрополит і його наступники докладали чималих зусиль, щоб в українському народі не згасла жага до мудрості. Адже знання провадять до глибшого розуміння себе самого та довколишнього світу, дозволяють людині плідно взаємодіяти з дійсністю. Наука та освіта допомагають народові захистити свою самобутність, вберегти власну душу, творити квітуче майбуття. Просвіта є запорукою економічного розвитку та соціального прогресу. Однак лише тоді, коли керується істинними цінностями. «Якщо любиш прибуток, шукай його пристойним шляхом», – писав Григорій Сковорода[XI]. Входячи в людську дійсність, Божа Премудрість просвітлює уми та скеровує людську волю до правильної дії, допомагаючи мудро керувати довіреним їй скарбом Божого творіння.

18. Особливим чином наш народ і його Церква стали свідками воплочення у власну історію Премудрості Божої в невимовних стражданнях і гоніннях, з вірністю та гідністю перенесених заради Христа та Його справедливості. Ми – Церква мучеників за Божу Істину. Випробовування, що рясно спадали на долю українського народу, ставали місцем об’явлення Божої сили та мудрості. Вони зіткали нашу самобутність, визначили нашу ідентичність. Ми бо не проповідуємо мудрість цього світу, а власною історією автентично звіщаємо «мудрість Божу в тайні, закриту, що її Бог призначив перед віками нам на славу» (1 Кор. 2, 7). Це та сама таїна Божественного задуму, що явилася світові з висоти хреста та осяяла його світлом Христового воскресіння. Це та мудрість, що дарує повноту життя і долає саму смерть. 

19. Світлої пам’яті патріарх Йосиф Сліпий у своєму пастирському посланні до духовенства нашої Церкви, написаному ще в Красноярському краю, порівнює історію Церкви Христової з «хрестоносним походом» праведників і мучеників за Божу Істину. «А серед того хрестоносного походу окремий ряд становлять визнавці нашої Греко-Католицької Церкви… Там бачите і Ваших дідів і прадідів, батьків і кревних, численних Ваших духовних дітей, друзів і знайомих… За тими гідними, достойними і святими предками ступаєте і Ви зі своїми важкими хрестами, падаєте під ними не раз і не два, щоби знову повстати. Всі вони у Вашій боротьбі за Церкву та її єдність, у двиганні Вашого важкого хреста духом і молитвою з Вами!”[XII] Софія Київська – це також мудрість нашого народу, що об’являється в час страждань і надає силу переобразити біль і смуток гонінь у невимовну радість вірності Христові, у духовну звитягу над силами страху та мороку, у тріумф воскресіння. Наша Церква завжди усвідомлювала свою місію перед власним народом і цілим світом сповіщати Євангеліє “і то не мудрістю слова” (1 Кор. 1, 17), а любов’ю до хреста Господнього, який для нас, що спасаємося, є “сила Божа”». 

Софія Київська – дороговказ до вічної мети дітей Української Церкви та народу

20. Свою славнозвісну «Молитву про Божу мудрість» праведний митрополит Андрей Шептицький завершує проханням: «Дай мені ту мудрість, що мені та моєму народові найбільше недостає. Дай мені мудрість правдивого вдоволення, правдивого щастя»[XIII]. У цих словах наш великий праведник ніби звертає очі власного серця в те майбуття, яке ще слід вибороти молитовним подвигом і спільною наполегливою працею. Тут виявилася вся мудрість українського народу, котрий крізь столітні випробування дивиться вперед і впевнено прямує до повноти свого покликання бути «знаменом, піднятим перед народами» (Іс. 11, 12), бути народом Божим, що нездоланною надією торує шлях до власної обіцяної землі, до повноти Божої любові та миру. І дороговказом йому на цьому шляху зоріє Премудрість Божа, втілена в його історію, – наша Софія Київська. 

21. Софія Київська – мудрість народу, що народився у благодатних водах Володимирового хрещення. Відтоді євангельські цінності лягли в основу властивого нам світогляду, стали нормами організації суспільного побуту. Плекання української родини як домашньої Церкви, що зберегла наше церковне життя впродовж років найсуворіших переслідувань, передавання віри батьків майбутнім поколінням як найдорожчого національного скарбу та навіть сам процес державотворення в нашій історії пройняті сяйвом Божої Премудрості. Її світло вчить нас любити свій народ і його соборну державу, а водночас збуджує свідомість того, що ми, за словами апостола Павла, є небесними громадянами і тут, у цьому світі, постійного місця не маємо, а смиренними паломниками прямуємо до нашої Небесної Батьківщини (пор. Фил. 3, 20). Саме ця висока мета й покликання кожної людини дозволяють нам правильно оцінювати дочасне життя та добре готуватися до вічності. На шляху до Небесної Батьківщини ми покликані втілювати Софію Божу в нашу українську дійсність, будувати справедливий світ, творити цивілізацію миру та любові. 

22. Дорогі в Христі брати і сестри! Упродовж своєї тисячолітньої історії наша Церква та наш народ уповні пережили у своєму тілі досвід пасхального таїнства нашого Спасителя. Ми пройшли крізь важкі терпіння, неодноразово пережили смерть і воскресіння. Перемогу та радість воскресіння ми бачимо на власні очі у вільній, незалежній та соборній Україні. Сьогодні, вкотре дивлячись в очі завойовникам, ми запитуємо в Господа: «Для чого Ти нас воскресив? Яким є Твій Промисел щодо нас?» На ці запитання Божественна Премудрість дає нам відповідь нашою власною Софією Київською! Сьогодні ми, як і тисячу років тому, щоразу глибше усвідомлюємо себе як помісна і водночас глобальна Київська Церква – Церква українського народу в єдності з наступником апостола Петра, як невід’ємна складова соборної Вселенської Церкви з місією об’єднання всіх християн. Ми впевнено прямуємо до повноти Божого Царства. У наших витоках – наші цінності, наш спосіб мислення та діяльності, нашатрадиція та стратегія розвитку, наш досвід. Наша спільна пам’ять, наше вповні відкрите серце та дружня рука, простягнута до православних братів, наш шлях у майбуття, наша мудрість – це наша Софія, Софія Київська. 

23. Ця Мудрість Церкви та народу є запорукою нашої перемоги, нашої снаги та невмирущості. Саме вона в силі й благодаті Святого Духа проведе нас через відповідальний вибір у цьому році, оновить і зміцнить нашу державу та забезпечить перемогу й мир, розвиток і процвітання українського народу. Софія Київська є тією внутрішньою силою, яка без тривоги та страху веде наш народ у майбутнє особливим цивілізаційним шляхом. За своєю природою вона є універсальною – великою цінністю людства, що допомагає всім народам входити в нову епоху не з порожніми руками, а з Вічною Мудрістю, яка лежить в основі історії. Наша Софія Київська є її автентичним відблиском, вічним сяйвом Божественного Промислу, що відкриває нам істину про людину та її призначення у всесвіті.

Пресвята Богородице, Престоле Премудрості, Київська Оранто та наша Нерушима Стіно! Веди нас, небесних громадян, дорогами цього земного буття до нашої Небесної Батьківщини!

+ СВЯТОСЛАВ

Дано в Києві,
при Патріаршому соборі Воскресіння Христового,
у cвято Обрізання Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа та
Святого Василія Великого, архиєпископа Кесарії Каппадокійської,
14 січня

 

sk4

Різдво – найдивовижніше і найулюбленіше свято в усьому світі. Ми, українці, найбільше очікуємо його приходу. Це свято приносить нам тепло і радість у кожну родину. Радість, яка триває вже понад два тисячоліття і пригадує нам воплочення Господнє – Його Різдво. Наш народ за час свого існування збагатився багатьма різними обрядовими дійствами: колядки, вертепи та самі ж приготування до свята, про яке ми так багато знаємо.

Справді пережили щасливі митті, був конкурс назви кутті і виграло горобченя Ангеліна яка назвала куттю «Зіркою любові», колядували та вивчали нові колядки «Віз скрипить, сніг іде»,та інші.А з лісу не хотіли ніяк іти)))закінчилась наша казкова збірка іскоркою любові та подарунком «шоколадний Миколайчик» від с. Вікторії.Дуже щиро дякуємо сестрі Вікторії .

м. Сколе - Акела Галина Коноплицька

sk1

skole2

 

skole3

marsh

У неділю, 13 січня, в місті Яворові відбувся духовний марш Миру, очолюваний місцевими священиками УГКЦ. Скаути та скаутки коша митр. Андрея Шептицького взяли активну участь! І у читанні молитовних намірень та в логістиці. Подія була приуроченою Дню всесвітніх молитов про мир і пройшла під патронатом парафій та Яворівської міської ради.

Стартував молитовний похід в церкві Різдва Пресвятої Богородиці, де настоятель храму, отець Степан привітав людей з Різдвом Христовим. Молитовна хода Миру завершилася в мікрорайоні Яворова «Велике Передмістя», в церкві Преображення Господнього, де слово мав міський голова Яворова Павло Бакунець. Церковна громада подбала, аби учасники маршу Миру змогли погрітися біля ватри та скуштувати солодощів з гарячим чаєм.

marsh2

Відтак, Яворівська міська рада висловлює щиру вдячність всім, хто долучився до проведення молитовної ходи миру, зокрема: парафіям міста Яворова, працівникам КП ЯМР «Житлокомунсервіс» за розчищені дороги, Богдану Раделицькому за відеозйомку процесії, колективу Народного дому м. Яворова за забезпечення озвучення, колективу Яворівського ВП ГУНП у Львівській області за забезпечення безпеки учасників ходи, колективу інформаційного тижневика «Яворівський голос» та Вероніці Пастернак за висвітлення ходи миру, отцю Олегу Тишкуну за гостинний прийом яворівчан, молоді УМХ та церковному братству храму Преображення Господнього за допомогу в організації ходи, церковному хору храму Преображення Господнього в особі Олега Стадника за гарну коляду, господиням з Великого Передмістя за смачне частування та всім яворівчанам, які взяли участь у ході миру.

marsh3

marsh4

FB IMG 1547918948223

Дякуємо Богові за сьогоднішній день. У Львові твориться історія. Дух екуменізму на Богоявлення. Наші скаути взяли участь в богослужіннях та урочистостях. Посвячення води на центральній міській площі Львова.

Цього року, відповідно до графіку, Чин освячення води очолив Високопреосвященний владика Димитрій (Рудюк), Митрополит Львівський і Сокальський Православної Церкви України:

“Сьогодні, коли ми святкуємо це велике свято, я пригадую слова Всесвятішого Вселенського Патріарха Варфоломія, які він сказав до нас, до тих владик, які прибули для того, щоб отримати Томос –  грамоту, про незалежність і автокефалію нашої української Церкви. Це був день Богоявлення Господнього, за новим календарем, 6 січня. І він сказав такі слова:  “Тільки Бог, який являється у Святій Тройці на Йордані, здатний щось народжувати, творити. І сьогодні ми, Церква Вселенська, він сказав, народили доньку – Церкву Українську. Я думаю, що  всі християни цю подію зустрічають з радістю. Тому що наша Церква нарешті стала визнана, незалежна. Тому, дорогі брати і сестри,я  хочу цією радістю з вами поділитися і подякувати Вам за всі ті великі молитви, які ви творили у своїх храмах – за те, щоби українська церква постала. Хочу подякувати нашій владі, владі міста, всім Вам за те, що ми сьогодні зібралися на нашому Львівському Йордані, щоби прославити Христа”

FB IMG 1547918952895

 

jmj
Ось і прийшов довгоочікуваний день CHRISTO DE ESQUIPULAC – ще вчора після обіду до нашого міста ANTON почали прибувати групи паломників з сусідніх місцевостей – одні йшли пішки, а інші на конях приїжджали. Кожна група робила особливий гармидер (навіть не знаю з чим знайомим можна його порівняти, хоч декілька асоціації приходить мені в голову.
Перша Свята Меса розпочалася годину після завершення нічної забави – тобто о 5.00 (ранку, звичайно). Постійно прибувають паломники. Перед храмом вже готовий польовий вівтар, біля якого парафіяни бігають та встановлюють квіти, різні декорації та налаштовують озвучення. 
Дружно всією групою ми подалися на сніданок, де вже чекали нас грінки з чого (як думаєте?) з ..... банана. Але можу сказати, що перший раз «спожив сніданок».
 
pan

Свята Меса розпочалася о 10.00 під проводом місцевого єпископа PENONOMÉ монсеньйора Едгардо. Тисячі паломників з околиці. Окрім нашої групи з Польщі на ВДМ прибули вже паломники з Гватемали, Бразилії та Домінікани. Ну наша група найбільш численна – більше 300 чоловік. Місцеві віруючи дуже ентузіастично переживають Святу Месу – танці (так як вони певно ніхто з нас не зміг би рухатися), співи, оплески – це все створює атмосферу великої Христової родини.
На завершення Меси кожна група отримала можливість сказати слово. Наша група обдарувала єпископа Едгардо шарфом в польських національних кольорах (радості у нього не було кінця) а настоятель місцевої парафії отримав костюм Роберта Левандовського (але на мою думку, ми повинні йому його відібрати, тому що не знав, хто це такий «Левандовський»... На кінець промова місцевої пані мер – дуже гарна жінка з великою культурою, шикарно одягнена. Найбільші оплески отримала після оприлюднення інформації про те, що після завершення Літургії всі зможуть отримати набір продуктів (тут насправді не весела економічна ситуація).
Сьогодні вечором запланована є процесія ну і показ феєрверків (має бути найкращий). Маю надію, що дискотека сьогодні не буде довгою 

pan

Три кольори та шість символів вміщені в логотипі Всесвітнього дня молоді, який збирає в Панамі юнаків і дівчат з усього світу. Ніжність Пречистої Діви Марії та Її вручення себе Богові керували рукою студентки Амбар Кальво, яка вивчає архітектуру. Вона створила логотип ВДМ-2019, що відбуватиметься наприкінці січня в Панамі. Темою зустрічі є слова Пречистої Діви Марії, якими Вона дала відповідь на Господнє покликання: «Ось я, слугиня Господня, нехай зі мною станеться за Твоїм словом».

pan2

Це відображено в логотипі, основою якого є стилізована у формі серця літера «М», пише Vatican News. Складовими частинами цього серця є, власне, силует Богородиці, що представляє Її в момент Благовіщення, паломницький хрест, який — за бажанням засновника Всесвітніх днів молоді святого Йоана Павла ІІ — став одним із символів цих зустрічей, та зображення Панамського перешийка як посилання на місце проведення цьогорічного форуму.

Panama-logo

Силует Марії авторка зобразила як дорогу, що веде до зустрічі з Ісусом, а п’ять білих точок, розташованих немов корона над головою Богородиці, представляють паломників із кожного континенту. Емблема виконана в трьох кольорах: червоний, синій і блакитний. Такий вибір дизайнерки символізує Христову любов і Його страсті за наше спасіння (хрест червоного кольору), ризи Пречистої Діви Марії та води Тихого океану й Карибського моря. А ще синій та червоний — це кольори панамського державного прапора.

Повідомляє з Панами - о. Вальдемар Павелець - капелан скаутів

 

lit6

Другої неділі місяця січня скаути та скаутки центрального львівського коша зібралися на скаутську Літургію "Вміймо залишити те, що нас турбує, не відпускає до кращого духовного життя: бути з Богом і в Бозі!" Храм Стрітення Господнього

Роздумуємо над недільним Євангелієм

Сьогоднішнє недільне Євангеліє розповідає нам про те, що сталося після народження Ісуса. Втеча до Єгипту, вбивство дітей в околицях Вифлеєму, повернення в Палестину Пресвятої Родини і оселення в Назареті. Бог втікає від людини. Бог рятується людьми. Бог оселюється серед людей.
Народження Богочоловіка принесло не лише мир та радість, але і загрози та страждання. Бог не відбирає в людини її свободи навіть тоді, коли Його життя є під загрозою. Свобода без Бога є фальшивкою. Свобода без любові є свавіллям. Свобода, яка не шукає добро є злом.
Авторитарні режими завжди вбачали в Бозі загрозу власного панування. Переслідування і вбивства є видимими знаками того, що влада боїться. Страх, це розгубленість в "енному ступені". Чим вищий той ступінь, тим більше "сильні світу цього" приносять страждання іншим. Цей страх не є "страхом Божим", бо вбачає в Бозі конкурента. Саме тому є глупотою, а не мудрістю

lit2

lit4

 

lit5

lit3

lit

dit

Передивляючись Фейсбук, я наткнувся на непересічний постинг. Його розмістила мама, яка отримала листа від когось, хто нарікав на поведінку її дитини під час Святої Меси. «Пишу цього листа від імен всіх парафіян, які беруть участь у Святій Месі о 10.45. Я б воліла не писати цих слів.

Однак вважаю, що повинна показати Вам, як сильно поведінка Вашої дитини може заважати під час літургії. Ваш син заважав так сильно, що багато учасників Святої Меси не почули ні першого, ні другого читання. Можливо, Ви не читали душпастирських оголошень, коли о.Роберт радив, щоб у таких випадках виходити з дітьми з храму. Якщо дитина поводиться галасливо, найкраще вийти за скляні двері й повернутися, коли — і то наскільки — дитина врешті заспокоїться.

Поведінка дитини перешкоджає тим, хто, беручи участь у Святій Месі, холів би зосередитись і молитися. Просимо подумати про інших. Щасливого Різдва!»   Чи ви хочете вбити Церкву? Я не знаю, що могло когось схилити до написання такого листа. Як ми прекрасно знаємо, діти інколи можуть бути справжньою мукою.

Однак що міг думати автор цього листа? У ньому повністю бракує любові. Скажу більше: для мене його зміст — жорстокий, він ніяк не узгоджується з проханням Христа «дозвольте дітям приходити до Мене». Діти — це великий дар. Вони нам нагадують, що наша віра розвивається. Ми їх потребуємо. І хочемо, щоб діти (а також їхні батьки!) почувалися в наших спільнотах бажаними. Чи ви хочете вбити Церкву? Висилаючи такі листи, ми опиняємося на найкращому до цього шляху.

Прочитавши наведені вище слова, мати незносної дитини виразила свій великий подив. Вона написала: «Жодного разу ми не почувалися в нашому храмі небажаними. Факт, що наш триліток —  це шило і подеколи поводиться під час Меси гучніше, ніж треба. Я б, однак, не хотіла з ним тоді виходити з храму, оскільки таким чином він ніколи не навчиться, що під час Святої Меси треба поводитися відповідно. У нашому храмі немає спеціально виділеного місця для батьків із дітьми.

Скляні двері, про які пише автор листа, відгороджують головну наву від присінку, де синочок просто бігав би по колу. Ми розмовляли з настоятелем, якому поведінка нашого синочка не заважає, хіба що сталось би щось насправді незносне для оточення. Мені стало дуже прикро. Зрештою, Церква, в якій не чути жодних звуків, це Церква, яка вмирає.

Мене найбільше зачепило, що автор листа вислав його “від імені всіх парафіян”, від яких ми досі не знали жодної прикрості, а зовсім навпаки — до нас зверталися з багатьма словами потіхи». За цієї нагоди я згадав візит до парафії св.Томи Мора в Лінчбургу, штат Вірджинія. На столику при вході до внутрішнього приміщення храму я натрапив на картки з «Інструкцією для батьків», які приходять на Святі Меси зі своїми малюками.

Як я пізніше довідався, поради для батьків були розроблені в парафії св.Хуана Дієґо в архідієцезії Портленда, штат Орегон. Ось вони:  

Наші пропозиції для батьків із дітьми

1.Не нервуйте! Бог дав дітям чимало життєвої сили. Не старайтесь її притлумлювати в домі Божому. Тут вітають усіх!

2.Запрошуємо у перші ряди, де ваші малюки краще бачитимуть і чутимуть те, що відбувається у пресвітерії.

3.Тихенько пояснюйте дітям окремі частини Святої Меси і жести, які виконує священик, міністранти або схола.

4.Долучайтеся до співу, моліться голосно й відповідайте на заклики священика. Так ви вчите дітей правильної поведінки під час літургії.

5.Якщо ви мусите вийти з дитиною з храму під час Святої Меси, обов’язково поверніться. Сам Ісус просив: «Дозвольте дітям приходити до Мене».

6.Пам’ятайте, що те, як ми ставимося до дітей у нашому парафіяльному храмі, впливає на їхнє ставлення до Церкви, до Господа Бога і до інших. Зробімо так, щоб діти почулися в домі Божому як у рідному домі. Любі парафіяни, присутність дітей це дар для Церкви! Діти — члени нашої спільноти і нагадують нам про її зростання. Привітаймо їх у нашому гроні та усміхнімося до їхніх батьків!   На звороті картки написано: «Церковне мистецтво. Дозвольте дітям використати другу сторону цієї картки для власної художньої творчості. Після Святої Меси заберіть картку додому — нехай вона нагадує про час, проведений у храмі». 

дк. Грег Кондра

kar

Відбулася різдвяна зустріч Архієпископа Мечислава Мокшицького та скаутів ГО "Скаутство Європи України" з осередків - Львів та Винники - які принесли Вогник Миру та спільно колядували у приміщенні РМ Карітас-Спес Львівської Архідієцезії з потребуючими людьми, котрі перебувають під опікою Релігійної місії нашої Архідієцезії. На святковий обід зібрались близько 150 бідних людей, які взяли участь у ньому.

Зустріч розпочалася з передачі членами Скаутсвa в Україні Вифлеємського вогню Митрополиту Мечиславу Мокшицькому. Вифлеємський Вогонь Миру є символом випромінювання добра, душевного спокою, любові до людей та світу. Одночасно це світло символізує солідарність зі всіма людьми, а особливо з тими, хто найбільше цього потребує – з убогими та бездомними людьми.
Традиційно, після прочитання фрагменту Євангелія від Луки про народження Ісуса Христа.

kar2


Митрополит Мечислав Мокшицький привітав усіх присутніх з наближенням Різдва Христового.
Архієпископ Мечислав подякував директору РМ Карітас-Спес о.Вячеславу Дорошу, співробітникам, волонтерам та сестрам альбертинкам. Сестри альбертинки Слугині Убогих працюють у Львівській Архідієцезії з листопада 2017 року і служать при кухні Карітас-Спес та опікуються убогими. Разом з працівниками РМ Карітас-Спес кожного дня, крім вихідних, готують та видають близько 100 гарячих обідів для потребуючих.

В часі цієї різдвяної зустрічі усі мали змогу ділитися оплатком, скласти вітання один одному, спільно поколядувати і частуватися теплими стравами. 

Слово президента скаутів Юрія Зошія до присутніх:
Бажаємо, щоб кожен відчув, що Бог є близько і Він є з нами!
Нехай кожен потребуючий через вчинки милосердя відчує Його присутність і Божу Любов!

Webp.net-resizeimage 1

У львівському Центрі Шептицького відбулася зустріч молодіжних душпастирів УГКЦ та РКЦ із Главою УГКЦ Блаженнішим Святославом та Архиєпископом Митрополитом Львівським Мечиславом Мокшицьким, які розповіли про проведення Синоду молоді у Римі.

У своєму слові до присутніх Глава і Отець УГКЦ Блаженніший Святослав виокремив три основні питання: “Якою є Вселенська Католицька Церква у своїй турботі про молодь? Якою зараз є молодь, зокрема в рамках глобального світу? І яким сформувався образ молодіжного душпастиря, якого хоче молодь, а Церква потребує?”

“Вселенська Церква розуміє, що вона є молодою Церквою, а молодь є невіддільною складовою й великою частиною церковного тіла. Часом ми кажемо, що молодь є майбутнім Церкви. Це неправда. Молодь — теперішнє життя Церкви. І коли церковна спільнота не вміє говорити молодіжною мовою сьогодні, то завтра вона не зможе говорити до більшості своїх вірних взагалі. Отож питання молодіжного душпастирства чи опіки Церкви над молоддю є питанням нашого сьогодення, а відтак ключем до майбутнього. Церква усвідомила, що потрібно бути насамперед спільнотою, а не інституцією. Саме такої Церкви потребує молодь”, — підкреслив Предстоятель УГКЦ.

За його словами, Церква — спільнота, яка слухає. “Слухати” — це слово, яке найчастіше повторювалося на Синоді.

Окрім цього, він зазначив, що зараз молодь є надзвичайно різноманітною, динамічною, рухомою та водночас вразливою. Адже вона тепер переживає чимало викликів, серед яких еміграція, що відбувається з різних причин.

“Нерідко в такому русі молоді люди є нікому непотрібними. Молодь — надзвичайно рухома частина суспільства. У багатих країнах вона відчуває себе маргіналізованою та відкинутою. Їй нудно в таких країнах, бо вони є “зализаними” та “причесаними”. Ці суспільства бояться молодь, тому що вона вносить елемент нестабільності. Тому розвивається так звана “культура відкинення”, бо в молоді виникає відчуття, що такі суспільства її не потребують”, — зауважив очільник греко-католиків.

На його думку, молодь — є найбільш активною частиною Церкви. Молодь не те, що може, а хоче брати все більше участі в житті Церкви. І тому Святіший Отець підтримав ідею синодальності, тобто залучення молоді до прийняття важливих рішень у Церкві.

Webp.net-resizeimage 2

Крім того, молодь є надзвичайно релігійною. Можливо, навіть найбільш релігійною частиною суспільства, але спосіб її релігійності є інакшим. Вона бажає мати зрілих вихователів (душпастирів) і бачити у Церкві свою родину.

Предстоятель УГКЦ розповів, що зараз молоді важко робити життєво важливі рішення, наприклад, яку обрати професію, як і коли створювати сім’ю тощо. У таких моментах у молодих людей виникає страх, який паралізує. 

“Молодь потребує того, хто стане поруч і допоможе не помилитися, тобто допоможе бути вільним. Адже справжня свобода — це є не лише можливість вибирати чи не вибирати. Досвід свободи є тоді, коли робиш правильний вибір, який реалізує тебе й твоє покликання та робить тебе щасливим”, — вважає Глава УГКЦ.

У своєму виступі він також порушив питання щодо поняття влади. “Зараз ми маємо надто секуляризоване поняття про владу. Влада — це є щось таке , що ми маємо над кимось як інструмент примусу. Мовляв, ти мусиш мене слухати. А чому? Бо я маю владу. Якщо в такий спосіб хто-небудь у Церкві думає про владу, яку він здійснює в ім’я Ісуса Христа, то він грішить клерикалізмом. Адже нам ніхто не дав владу над кимось. Вам дають великі завдання служіння для когось (заради чогось). З латинської “влада” — означає те, що дозволяє рости. Справжня духовна влада — це ніщо інше, як служіння для зростання іншого”, — наголосив Глава Церкви.

Webp.net-resizeimage 3

Наприкінці він зазначив, що є одне покликання — іти до святості, але є різні шляхи досягнення цього. Тож важливо зуміти правильно супроводжувати молодь.

“Якою ми є Церквою? Як ми можемо послужити молоді? Наскільки ви, молодіжні душпастирі, відповідаєте тим потребам?” — наостанок закликав до роздумів Блаженніший Святослав. 

 

FB IMG 1547305151150
Надзвичайно важливо знати мову Любові вашої дитини!
Якщо ця потреба задовольняється, з часом дитина перетвориться на повноцінного дорослого. 
Якщо - ні, діти озлоблюються: їм здається, що батьки їх не люблять.
Більшість батьків щиро люблять своїх дітей. Але бути щирим мало. Потрібно знайти спільну мову. Біда в тому, що часто діти і батьки говорять різними мовами любові.
 
Ділимося з вами, як говорити з дитиною його мовою

pac

Спільний захід "Пачка" відбувся на Житомирщині. У Довбиші та навколишніх селах. Дякуємо польським скаутам за щорічну благородну місію. Та приготування індивідуальної продуктової пачки допомоги! Разом - ми сила! Волонтреські руки допомоги в дії!

pac3

Мова оригіналу від побратимів:

O godzinie 7.30, po całonocnej podróży dojechaliśmy do Dowbysza na Ukrainie. Zajęliśmy się rozpakowywaniem paczek, a następnie dostaliśmy śniadanie w domu parafialnym. Po tym podzieliliśmy się na patrole z czego 4 pojechały do Żytomierza, 3 do do Sokołowa i Jabłonnego, a w samym Dowbyszu zostały 4. Od rana do zmierzchu roznosiliśmy paczki, których łącznie udało nam się spakować 230. Wieczorem mieliśmy spotkanie ze skautami z Dowbysza, którzy również cały dzień pomagali nam odwiedzać rodziny, za co im dziękujemy! Po wszystkim udaliśmy się do rodzin, które zjechały przyjąć nas na noc do swoich domów.

pac6

pac10

mam

Мама – це криниця. Джерело гармонії, порядку, натхнення для навколишніх, перш за все – для сім’ї.Джерелу важливо бути наповненим і чистим. Жінку недарма порівнюють з Юлієм Цезарем. Вона виконує чимало ролей водночас: особистість, дружина, мати, донька, сестра, спеціаліст своєї сфери, кухар, домашній лікар, економіст, майстер чистоти та порядку, будильник, ходячий календар тощо. Можете доповнити список на власний розсуд. Де мамі поповнювати запас своїх сил у шалених перегонах побуту? Пропонуємо п’ять шляхів відновлення.Сон



				</div>
											<div class=

uku2

У Львові Римо-католицька парафія св. Йоана Павла ІІ 24 грудня вже традиційно влаштувала відкрите святкування Різдва за григоріанським календарем. Святкування відбулося у студентському містечку УКУ.
«Римське Різдво» – це відкрите для всіх святкування. Ми прагнемо пережити його як удома: вносимо Вифлеємський вогонь, встановлюємо фігурки у вертепі, ділимось різдвяним хлібом, колядуємо. Це домашній святвечір, але у великому колі людей», – розповів настоятель храму св. Івана Павла ІІ о. Григорій Драус.
До свята приєдналися студенти з африканських країн та Індії, які навчаються у Львові. Вони ділилися власними національними різдвяними традиціями, співали поширені у них різдвяні колядки. Для наймолодших учасників свята організували майстер-клас із виготовлення різдвяних пряників.Діти-скаути з організації "Скаутство Європи в Україні" внесли Вифлеємський Вогонь Миру. Символ миру та спокою для кожної душі та кожної домівки й України.

uku

«Захід, званий «Римським Різдвом» вже став традиційним. Цьогорічна назва «Святкуймо двічі. Частина 1: Католицьке Різдво» вказує на факт, що у Львові традиційно визначають Різдво за двома календарями. «Римське Різдво» – це святкування, відкрите для всіх. Ми прагнемо пережити його як удома: вноситься Вифлеємський вогонь, встановлюємо фігурки у вертепі, читаючи всі разом віршовані молитви, ділимось різдвяним хлібом, колядуємо. Опівночі буде Служба – так звана «Пастирка». Це домашній святвечір, але у великому колі людей. Учасники зможуть опісля й у своїх домівках застосувати деякі елементи святкування. Хочемо у широкому колі наших друзів пережити Різдво так, як ми святкуємо його вдома, і поділитися цим скарбом з іншими. Серед учасників міні-концерту буде музична сім’я Котелів з талановитими вісьмома дітьми, серед яких, як говорять, "рівненський Моцарт“ — Франциск який не говорить, а талановито грає на скрипах. З представленням старозавітного свята Ханука, багато символів якого використовується в час Різдва, виступлять діти з єврейського садочка», – розповів о. Григорій Драус, настоятель храму св. Івана Павла ІІ у Львові.

Спочатку, учасники ділячись Різдвяним хлібом («оплатком»), складали один одному найщиріші побажання. Також, ппід супровід молодіжного гурту «Lux Mundi» співали колядки, власноруч виготовляли різдвяні прикраси. Для наймолодших учасників свята організували майстер-клас із «розмальовки» різдвяних пряників. Головним символом свята була шопка (вертеп).

Особливістю святкування Різдва у Львові є участь студентів з африканських країн та Індії, які навчаються у Львові. Вони ділилися власними національними різдвяними традиціями, співали поширені у них різдвяні колядки. Традиційна Різдвяна урочиста Меса – «Пастирка» – розпочалася опівночі.

P.S. 24 грудня – Святвечір, а 25 – Різдво Христове за Григоріанським та Новоюліанським календарями.

За переказами, цього дня у Вифлеємі Діва Марія народила Ісуса Христа. Звістку про народження Божого Сина пастухам принесли ангели. Пізніше прийшли волхви-мудреці зі Сходу, які про появу Месії знали з легенд. Дорогу до міста їм вказала яскрава зірка. За вченням церкви, народження Ісуса Христа відкрило можливість для спасіння душі та вічного життя для кожного християнина.

25 грудня Різдво святкує Римо-католицька церква, більшість протестантських церков, а також частина православних – включаючи Константинопольську (окрім Афону), Антиохійську, Олександрійську, Кіпрську, Болгарську, Румунську, Польську, Албанську, Грецьку.

Не тільки люди, але й уся природа готуються до приходу Месії. Білою ковдрою вкриті поля. Десь під цим сніжним покривалом зароджується життя. Проростає зерно і випускає тендітне стебельце із першими крихкими листочками. Саме сніг, який здається, що все заморожує, захищає новонароджену рослинку від морозяного вітру і тим самим рятує її життя. Вода у річці перетворилася на лід, який під сонячним промінням засліплює очі. Діти так відшліфували поверхню, що у ній відбивається безмежне небо. Дитячий сміх переплітається зі сніжками, що летять у різні сторони.

uku3

Котяться великі кулі снігу і з великим зусиллям вкладаються одна на одну, творячи різні казкові карколомні персонажі. Радість, сміх, гамір наповнюють весь простір. Так, скоро Різдво. І ця радість, радість природи, радість дітей є передвісниками ще більшої радості.

Настав вечір. Сівач засіяв безкрає небо миготливими зірками, які підморгували і світилися від радості. Мороз із пензлем у руці наносив на вікна свої візерунки від яких неможливо було відвести очей. Кожен порух пензля створював шедеври. Дмухаючи теплим повітрям на візерунки, і протираючи маленькими пальчиками дірочку, допитливі очі спрямовували свій погляд на вулицю, де в далечині лунав дзвіночок, який сповіщав про те, що колядники наближаються, а разом і з ними звістка про те, що народився Божий Син.

В хаті пахло свіжим сіном і різними стравами. Полум’я свічки лизало своїми язиками стіни кімнати, навіюючи спокій. Воно, ніби говорило, що Вічне Світло народилося і прийшло у цей світ, щоб розігнати темряву і показати правдиву дорогу у вічне життя.

Звук дзвіночків ставав щораз голоснішим. Ось і собака, зачинений у стайні, загавкав, корови замукали і проснулася птиця… Не зважаючи на мороз, двері у хату були відчинені. Ось уже й чути як скрипить сніг під ногами колядників. Першим до хати входить чоловік із дзвіночками, а за ним хлопці, які несуть шопку у своїх руках. Допитливі малі очі відразу ж звернули увагу на маленьку хатку долівка якої була вкрита сіном. В центрі шопки стояли ясла у яких лежало маленьке беззахисне дитятко. Над ним схилилася Його Мати Марія, а Йосиф тим часом колисав дитятко. По боках стояли пастушки, царі підносили свої дари, а ангели своїм співом співали «Слава во вишніх Богу і на землі мир благовоління…» І тут залунав спів колядників, який підтримали самі ангели. В очах дитяти, ніби все ожило.

Радість розпирала груди. Розум до кінця не зміг збагнути, що сталося, але душа всупереч розуму раділа і співала. Ось і чути, як віддаляється звук дзвіночків і стихає спів колядників. Не встиг мороз замалювати вічко, як воно знову під диханням хлопчика стало більшим. Поглядом він прощався з Тим, Хто лежав у яслах а у вухах ще звучали слова колядок. Він прощався, але одночасно розумів, що він зустрів Того, Хто в його дитячому серці зробив ясла і спочив у них. І тепер найголовніша місія хлопчика – зберегти Його у своєму серці і ділитися радістю, від Його присутності у серці, з іншими людьми.

Христос Народився!

vl mytropolyt ihor-400-300

Преосвященним і боголюбивим Єпископам,

всесвітлим та всечесним отцям, чесним дияконам,

високопреподобним та преподобним отцям, ченцям і черницям,

дорогим та достойним мирянам Львівської Митрополії

Мир усім Вам у Господі та Боже благословення!

Свята родина, Йосиф із Марією, прибули у Вифлеєм, щоб виконати наказ царя Августа про перепис населення. Марії якраз настав час родити. Зрештою, Йосиф із Марією дуже надіялися повити святе Дитя у якійсь гостинній господі міста. Але не знайшлося місця, бо не знайшлося жодної особи прихильної до праведників, які перебували у немалій скруті. Чи тому ангел не шукав людей у Вифлеємі, щоб їм сповістити про народження Ісуса? Мешканці міста не прийняли Бога хоч би в одну із осель. Йосиф і Марія багато не бажали, бо їм, як виявилося згодом, вистачило ясел, жолоба з сіном, де Марія відразу поклала народжене Дитя. Мешканці міста не прийняли Бога, зате Його огорнув жолоб,
з якого худоба їла сіно. Пророк Ісая так описав цю поставу людей до Бога: «Віл знає свого власника, а осел ясла пана свого, а Ізраїль не знає мене…» (Iс 1,3). Люди, що проживали у Вифлеємі, не прийняли народженого Бога навіть до найбіднішого двору. Це – правда про людину, правда про кожну особу із мешканців світу, які не знають або дуже мало знають Господа. А ми – як ми знаємо доброго, люблячого та милосердного Бога, нашого Спасителя? Мешканці Вифлеєму не пізнали часу, не прийняли Бога, ніхто, ані одна особа не запросила під дах своєї оселі. Чи там не існувало добрих людей? Чи
у Вифлеємі, як колись у Содомі, забракло праведних осіб? (пор. Бут 18,32). Це характеристика людини, яка не хоче чути про Бога та пізнавати люблячого Спасителя.

Людина зайнята своїми справами, які уважає найважливішими, а Бога якось не помічає у своєму щоденному житті. А що ж Творець? Яка ж реакція Господа на такий спосіб поведінки людини? Господь залишив Вифлеєм, і Марія сповила Дитя десь на окраїні міста, неподалік, бо Він прийшов спасти те, що загинуло. Ангел Господній з’явився пастухам у полі, їм сповістив про народження Спасителя у людському тілі. Такого страху та спілкування з ангелом пастухам не приходилося переживати ніколи. Ангел Божий заспокоював їх та запропонував іти до міста, щоб побачити народжене Дитя. Бог не вибирав кращих, лиш бажав через простих пастухів сповістити людей про народження Христа. І вмить біля ангела вони побачили велике число небесного війська, що прославляло Бога і людям благовістило мир на землі. Пастухи розуміли спів ангелів, це – їхня мова! Здебільшого, це були доросліші діти, що стерегли своїх отар у полі. Коли ангельські хори зникли, пастухи зацікавилися подією і, порадившись, поспішили до Вифлеєму, де знайшли народжене Дитятко з Марією та Йосифом. Вони розповіли Марії усе те про Дитя, що їм сповістив ангел. Святий Йосиф із Марією слухали розповіді пастухів та дивувалися оповіданню, розуміючи, що Господь устами пастухів свідчив про народження Сина Божого. Марія ж усе запам’ятовувала, і слова пастухів про народжене Дитя та явлених ангелів берегла глибоко у своєму серці!

Трудно збагнути всі почуття, якими були перейняті пастухи! Вони бачили ангелів, чули співи у своїй мові, усе розуміли. Споглядали один на одного, наповнюючись Божим світлом і теплом! Усе разом їх захопило, тому повірили й пішли зустрітися з дивовижним маленьким Дитям! Ангел їм виразно сказав, що для них народився Спаситель. Це означає, що пастухи були обізнані про прихід Месії, не знаючи до кінця повноти значення Божого задуму. Нічого не описано про те, як вони знайшли народжене Дитя та Марію
з Йосифом. Але тим, хто шукає Бога, Господь допомагає, не відвертається від людини, благословить зустрітися з нею. Народження Сина Божого сповіщено й нам тими самими словами, що пастухам: «…народився для вас Спаситель…» Христос народився для нас, щоб ми Його пізнавали, прославляли та любили. Людям необхідне смирення простих пастушків, які з вірою прийняли сповіщення ангелів та зустріли Бога у людському тілі. Для сучасників, для віруючих людей потрібно приймати те вчення, яке залишив Ісус Христос у Святому Писанні, та радо виконувати його. Боже вчення визволяє людину від обмеження, від втручання світу в життя людини, від диявола та нападу пристрастей! Господь бажає бачити свій люд вільним, переможцем над злом, таким, хто живе у мирі та любові з Богом та ближнім. Син Божий упокорився – з Творця вселеної до безборонного Немовляти, що спочило у жолобі, а відтак у своїй любові прийняв смерть на хресті ради нашого спасіння. Погляньмо сьогодні у ясла, де лежить народжений Ісус, пізнаваймо
в Ньому люблячого Бога, який бажає, щоб ми не лиш про Нього знали й говорили, але любили Його та прославляли, як Другу Особу Божу. Хай наше життя йде у парі
з написаними словами про пастушків, які поверталися після зустрічі з Немовлям до отар, «…прославляючи й хвалячи Бога за все, що почули й побачили, так як їм було сказано» (Лк 2,20). Усі настанови, стремління, любов, взагалі наше життя необхідно керувати до особи Ісуса Христа. Христос вчить прощати й любити, Він – початок і кінець людського життя! Пізнаваймо Сина Божого та зростаймо в любові до Нього!

Хай осяйне свято Христового Різдва огортає кожну людську душу! Хай радість і любов Ісуса проникнуть у душу кожної людини: воїнів і полонених, молодих і старших віком людей, здорових і хворих, самотніх та опущених, в’язнів і подорожуючих, людей доброї волі й тих, кому її бракує! Усіх щиро вітаю з святом Різдва Христового!

Христос Раждається! Славіте Його!

ІГОР

Архиєпископ і Митрополит Львівський

Дано у Львові

при Архикатедральному Соборі св. Юра

Дня 28 грудня 2018року Божого

bomba
Мій батько, коли йому було сімнадцять років, на ярмарку побачив дівчинку. Чотирнадцятирічну дівчинку в синій сукні з синім бантом. І закохався. Чекав, коли їй виповниться вісімнадцять і запропонував їй одружитися. Він її любив...

Вони були досить бідні фермери, мама доїла корів, робила всю роботу, але вони жили і раділи кожному пережитому дню, до самого кінця. І це було щиро, так зворушливо і чудово!

Я бачила, як хороші люди в хороших сім'ях лаються, кому піти поставити чайник. У нас лайка йшла тільки в протилежному значенні - кожен хотів піти поставити чайник. Кожен хотів взяти на себе. Коли твій супутник хоче взяти на себе більше, то тобі хочеться взяти ще більше... Тут цікавий механізм, я його простежила. Чим менше хоче взяти на себе твій супутник, тим менше тобі хочеться взяти. І навпаки. Тут зворотний зв'язок. І батьки рвали один у одного з рук домашні справи, неприємні доручення, важкі завдання - все це кожен хотів зробити за іншого...

Ще я пам'ятаю, як тато вранці, коли голився, співав, і мама йому говорила: "Перестань співати - не можна зосередитися!"
А мама працювала тоді в якихось дошкільних установах і писала вранці звіти. А тато їй відповідав - дивно, чому такі речі запам'ятовуються, - він говорив:
"Я не буду співати, а ти коли-небудь будеш думати: як шкода, що він більше не співає, як добре б, щоб він заспівав".
Ось це я пам'ятаю, ось цю фразу я пам'ятаю: "Як добре б, якби він заспівав".

Щасливим і веселим виявився їхній шлюб - єдність душ і прагнень, і ось такого шлюбу я не зустрічала ні в кого - щоб він був не тільки глибокий і серйозний, але радісний і веселий в кожну дану хвилину...
І кожен ранок починався з молитви батька - він благословляв Бога за те, що йому послав цю чудо-дружину, це чудо-кохання, це чудо-почуття. І ось ми в тіні цієї великої любові, обожнення, виросли...

Потім я запитала:
- А мама?
- Мама померла десять років тому.
Я кажу:
- Господи, а батько?
- Батько живий.
- Він, напевно, жахливо пережив смерть матері?
- Що ти! Він благословляє кожен день Бога, що біль розлуки випала йому, а не їй ...

Автор Ліліана Лунгіна
Художниця Анжела Джеріх.

 
 

FB IMG 1546814953646

Свято Різдва Христового є святом любові Всевишнього, святом Божої і людської родини. Цей рік Всеукраїнська рада Церков та релігійних організацій оголосила Роком сім’ї та родини. Ми тепер бачимо, що саме сім’я, як первинна клітина людського суспільства, — є  середовищем, оазисом, у якому народжується наш Спаситель. Творець показує нам, що немає іншої людської спільноти, яку можна назвати родиною. Адже тільки єдність (плідна і нерозривна) між чоловіком і жінкою здатна сприйняти нове життя, вона є тим середовищем надії на майбутнє, в яку входить наш Господь. Тому Різдво ми називаємо сімейним, родинним святом”, — зазначив у своєму привітанні з нагоди свята Різдва Христового Предстоятель УГКЦ.

 

На його думку, звістка про народження Сина Божого заохочує нас до радості та не боятися труднощів, особливо тепер, коли ми живемо у світі, сповненому тривоги й страху.

“У цей день дозвольте звернутися молитвою до новонародженого Спасителя за наші українські родини й сім’ї, які нерідко є зранені, переживають тривогу, є розділені або перебувають у обставинах, які потребують підтримки і захисту. Українська сім’я завжди була домашньою Церквою, тому дуже важливо, щоб наш Спаситель скріпив, благословив й обновив наші родини”, — зауважив духовний лідер греко-католиків.

А згодом додав: “Я хочу щиро побажати усім в Україні і на поселеннях, щоб це Різдво стало джерелом нашої сили, відваги, мудрості та перемоги. Нехай новонароджений Спаситель, який впроваджує нас у небесну родину, у єдність людини з Пресвятою Тройцею — Отцем, і Сином, і Святим Духом — буде джерелом нашої надії, яка є світлом в нашому майбутньому. Нехай новонароджений Спаситель дасть мир нашій Україні!”

Окрім цього, наприкінці свого привітання Блаженніший Святослав закликав радісно відзначити Різдво: “Вітаю усіх з цим великим святом! Радій та колядуй, Україно! Прославляй Бога на небесах і на землях, Україно! Христос народився! Славімо Його!

dytyna

Нехай у кожне слово чи погляд, чи рішення буде завжди закладена Любов! Тоі все буде гаразд)

1. Той, до кого дитина прив'язана, втішає і додає їй сил просто фактом своєї присутності.

2. Хочете, щоб дитина справлялася із життям? 
Значить, все дитинство тіште, обіймайте, приймайте її почуття. Не кажіть «Не плач!», не намагайтеся відразу відволікати і розважити. Допомагайте їй проживати стрес і виходити з нього, залишаючись живими в контакті, а не ковтати неприємні почуття і відморожуватися.

3. Нам здається, що той, хто загартований негараздами з дитинства, буде краще справлятися з ними і потім. Це не так. Дослідження показують, що краще долають труднощі ті, у кого було щасливе дитинство і благополучна сім'я. Їх психіка має запас міцності, в стресі вона зберігає здатність бути гнучкою і винахідливою, вони можуть звертатися за допомогою і здатні самі себе підтримати.

4. Вирішувати, що робити прямо зараз із вашим власним малюком, який плаче, б'ється або переляканий - тільки вам, і якщо ваша інтуїція, керована любов'ю і турботою, говорить не те, що книга - слухайте інтуїцію.

5. Важливо залишатися для дитини батьками, а батьки - це ті, хто любить безумовно та піклується.

6. Хочете, щоб дитина вміла просити вибачення? 
Просіть самі, покажіть на власному прикладі вихід зі сварки і визнання своїх помилок. Якщо із прив‘язаністю все в порядку - у дитини включиться наслідування і вона теж навчиться, сама, без моралей.

7. Звичка емоційно розряджатися через дитину - якщо ви зриваєтеся часто - це просто погана звичка, свого роду залежність. І ефективно справлятися з нею потрібно так само, як із будь-якою іншою шкідливою звичкою: не "боротися з», а «навчитися інакше», поступово пробуючи і закріплюючи інші моделі.

8. Влаштовуйте собі «тайм-аути», маленькі перерви до того, як прийде нестерпна втома. Поставте дітям мультик і спокійно випийте кави/чаю або прийміть душ. Забудьте про грізні попередження лікарів, що телевізор довше 15 хвилин в день - це дуже шкідливо. Повірте, мама в стані нервового виснаження набагато шкідливіше, ніж телевізор.

9. Якщо ми вчимо дітей не брехати - а самі брешемо, 
вимагаємо не курити - а самі куримо, 
вчимо не ображати маленьких і слабких - а самі дитину б’ємо, не варто плекати ілюзії щодо результату.

10. Наші недоліки є продовження наших достоїнств, і навпаки. Чомусь ми охоче визнаємо це по відношенню до самих себе, але забуваємо, коли мова йде про дітей.

11. Чомусь багатьом дорослим здається, що якщо дитина не кидає миттєво все, чим була зайнята, і не біжить виконувати їх доручення, це ознака неповаги. Насправді неповага - це звертатися до людині не з проханням, а з наказом, не цікавлячись її планами і бажаннями (вийняток становлять лише ситуації надзвичайні, пов'язані з безпекою).

12. Що най-най головніше в справі виховання дітей? 
А найголовніше - це, звичайно, батьки і їх власний стан. Психологи обожнюють приводити в приклад пункт з інструкції про безпеку польотів: «У разі розгерметизації салону спочатку одягніть кисневу маску на себе, потім на дитину». Тому що, якщо ви не зможете нормально дихати, дитині вже точно ніхто і ніщо не допоможе.

13. Не варто жертвувати спілкуванням з дитиною заради того, щоб «дати їй все найкраще». Краще вас і ваших обіймів все одно нічого немає, довіру і душевний спокій дитини не купиш ні за які гроші.

14. Важливо, щоб в процесі зіткнень з вами, дитина одержувала різний тип реакцій. Щоб колись ви їй поступалися, а колись не поступалися, щоб колись переводили в гру, а колись домовлялися, а колись ще по-іншому, щоб як в житті, були різні варіанти.

15. Найкраще, що ми можемо зробити для розвитку своїх дітей в ніжному віці - не заважати їм грати. Іноді брати участь в іграх, іноді перетворювати в гру домашні справи або прогулянки, іноді просто не чіпати їх, якщо вони захоплені процесом.

Людмила Петрановська

 

 

max-20181228190441425

Вам вірним Риму, вам паломникам, і всім вам, що єднаєтеся з нами в кожній частині світу, повторюю радісне Вифлеємське звіщення: «Слава на висотах Богу й на землі мир людям Його вподобання» (Лк 2,14).

Як пастухи, що першими прибігли до печери, ми здивовані знаком, який нам дав Бог: «Дитя сповите, покладене в яслах» (Лк 2,12). Мовчки стаємо навколішки та поклоняємося.

Що ж нам каже оте Дитя, народжене для нас з Пречистої Діви Марії? Яким є загальне послання Різдва? Воно каже нам, що Бог є добрим Отцем і ми всі є братами й сестрами.

Ця істина лежить в основі християнського бачення людства. Без братерства, яке нам дарував Ісус Христос, наші зусилля на користь справедливішого світу є неспроможними, а навіть найкращі проекти ризикують перетворитися в бездушні структури.

Тому моїм різдвяним побажанням є побажання братерства.

Братерства між людьми кожного народу й культури.
Братерства між людьми відмінних ідей, але здатних взаємно шанувати та вислухати одні одних.

Братерства між людьми різних релігій. Ісус прийшов об’явити Боже обличчя всім, хто Його шукає.

А Боже обличчя явилося в конкретному людському обличчі. Воно не з’явилося в ангелові, але в людині, народженій у часі та в місці. Таким чином, Своїм втіленням Божий Син показує нам, що спасіння проходить через любов, прийняття, пошану до цієї нашої убогої людської природи, яку всі ми поділяємо серед великого розмаїття етнічних груп, мов, культур…, але ми всі брати й сестри в людській природі!

Отож, наші відмінності не є втратою чи загрозою, вони є багатством. Як у випадку митця, що хоче зробити мозаїку: краще мати під руками елементи багатьох кольорів, аніж декількох!

Нас цього навчає досвід сім’ї: серед братів і сестер ми відрізняємося одні від одних, ми не завжди погоджуємось, але існує нерозривний зв’язок, який нас поєднує, а любов батьків допомагає нам любити одні одних. Це ж саме стосується й людського роду, але тут Бог є «родоначальником», основою та силою нашого братерства.

Нехай же це Різдво допоможе нам наново відкрити узи братерства, які єднають нас, як людей, і поєднують всі народи. Нехай же дозволить ізраїльтянам і палестинцям відновити діалог та ступити на дорогу миру, яка покладе край конфліктові, що вже понад сімдесят років терзає Землю, яку Господь обрав для того, щоб явити Своє обличчя любові.

Нехай же Дитя Ісус дозволить любій і розтерзаній Сирії віднайти братерство після цих довгих років війни. Нехай же міжнародна спільнота рішуче докладає зусилля задля політичного вирішення, яке б відклало набік поділи та окремі інтереси, щоби сирійський народ, а особливо ті, що були змушені залишити свою землю й шукати притулку деінде, змогли знову жити в мирі на своїй батьківщині.

Думаю про Ємен з надією на те, що перемир’я, досягнуте завдяки посередництву міжнародної спільноти, зможе, нарешті, принести полегшення багатьом дітям і населенню, виснаженому війною та голодом.

Думаю також про Африку, де мільйони біженців та переселенців потребують гуманітарної допомоги й продовольчої безпеки. Нехай же Божественне Дитя, Цар миру, змусить замовкнути зброю та сприяє настанню нового світанку братерства на всьому континенті, благословляючи зусилля тих, які трудяться на користь сприяння шляхам примирення на політичному та соціальному рівнях.

Нехай же Різдво зміцнить братерські узи, які поєднують Корейський півострів, і дасть їм продовжити шлях розпочатого наближення та досягнути спільних розв’язок, які б гарантували всім розвиток і добробут.

Нехай же цей час благословення допоможе Венесуелі віднайти згоду, щоб усі складові суспільства по-братерськи трудилися задля розвитку країни та підтримки найслабших верств населення.

Нехай же Господь, Який народжується, принесе полегшення любій Україні, що з нетерпінням прагне наново повернути тривкий мир, який все ще запізнюється. Лише з миром, що шанує права кожного народу, країна зможе піднятися після зазнаних страждань та відновити гідні життєві умови для своїх громадян. Запевняю свою близькість християнським спільнотам цього регіону та молюся за те, щоб могли будуватись стосунки братерства та дружби.

Нехай же перед Дитятком Ісусом мешканці Нікараґуа наново відкриють, що вони є братами й сестрами, аби не переважали поділи та незгода, але щоб усі докладали зусилля для сприяння примиренню та спільного будування майбутнього країни.

Хотів би згадати народи, які зазнають ідеологічної, культурної та економічної колонізації, стаючи свідками порушення своєї свободи та ідентичності, і тих, які страждають від голоду та відсутності освітніх і медичних структур.

Особливу думку скеровую до наших братів і сестер, які святкують Господнє Різдво у важких, аби не сказати ворожих, ситуаціях, зокрема 

, там, де християнська спільнота є меншістю, іноді беззахисною та невизнаною. Нехай же Господь дасть їм та всім меншинам жити в мирі та побачити визнання своїх прав, насамперед, релігійної свободи.

Нехай же мале та змерзле Дитя, яке сьогодні споглядаємо в яслах, захистить усіх дітей на землі та кожну слабку, беззахисну й відкинену мов непотріб людину. Щоб усі ми могли отримати мир та утішення з народження Спасителя, а відчуваючи, що нас любить єдиний небесний Отець, і ми наново зустрілися та жили як брати й сестри.

Джерело: vaticannews.va

 

kua

Скаутки взяли участь у святкуванні свята св. Йосафата - виїзд до мальовничої Литви та історичного Вільнюса - колиски УГКЦ

11 листопада 2018 року Божого у давньому храмі Пресв. Тройці м. Вільнюса відбулася урочиста Архиєрейська Божественна Літургія з нагоди святкування празника Св. Священномученика Йосафата, яку очолив Преосвященний Владика Василій Тучапець, ЧСВВ, Екзарх Харківський.

З ним співслужили Преосвященніший Арунас Понішкайтіс, єпископ-помічник Вільнюського римо-католицького архієпископа, провінційний радник о. Сергій Крутовський, ЧСВВ, настоятель Вільнюського монастиря о. Вінкентій Пелих, ЧСВВ, ігумен Дрогобицького монастиря о. Йосиф Кралька, ЧСВВ, котрий провів передсвяткові реколекції, диякон Петро Токач, а також інші священики, що разом з вірними прибули з України, Польщі, Білорусії, Словаччини.

Літургію співом окрасили брати-студенти Василіянського інституту філософсько – богословських студій ім. Йосифа Вельямина Рутського (Брюховичі).

На завершення до численних вірян і гостей зі словами про важливість цієї події для кожного віруючого і усієї Церкви звернулися Владики, а опісля відбулось урочисте відкриття барельєфу Костянтину Острозькому.

kua2

Перебуваючи на порозі 2019 року, входячи в цей Новий рік та новий час, ми відчуваємо певну тривогу. Адже увесь світ переживає тривогу. Ми бачимо, як Європа перебуває в стані неспокою, а весь світ відчуває, що перед нами може бути період нестабільності. Зрештою, все нове викликає тривогу і природний страх. Тому я закликаю вас зробити крок у майбутнє в любові до Бога, до своєї Батьківщини і до своїх ближніх.

rizdvo 5kanal2

Такими словами звернувся Блаженніший Святослав, Отець і Глава УГКЦ, щоб привітати українців з Новим роком та різдвяними святами, які наближаються.

На його думку, нам потрібно відзначити святковий період саме у любові, бо вона долає страх. Ба більше, тільки любов допомагає нам прожити наше життя сповна.  

«Апостол Йоан зазначає: «Там, де є любов, немає страху». Любов усуває страх. Давайте у цій любові, яку Господь, народжуючись у таїнстві Різдва, відкриває і дарує нам, зробимо крок у Новий рік. У любові, яка навчить нас не боятися, а перемагати, у любові, яка буде силою, щоб розвивати й будувати нове краще життя!» – наголосив Предстоятель УГКЦ.

«Нехай Божа любов супроводжує нас у Новому році й буде нашим благословенням. «Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина свого Єдинородного, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне», – написано в Євангелії. Нехай ці слова будуть новорічним вітанням, з яким ми увійдемо у Новий 2019 рік! З Новим роком і Різдвом Христовим!» – наприкінці радісно привітав усіх українців Блаженніший Святослав.

Департамент інформації УГКЦ

babyjpg.pagespeed.ce.lpCrBNNjdI

Міжнародний благодійний фонд Lets help оголосив флешмоб #letshelpbabushkas. Саме за цим хештегом можна буде знайти історії допомоги активістів або простих громадян людям поважного віку.

Небайдужі люди з усіх регіонів України можуть оплатити чеки одиноким людям поважного віку в супермаркетах, магазинах, на базарах. Участь у флешмобі традиційно беруть лідери думок, громадські активісти, а також усі охочі.

Представники фонду кажуть, що за допомогою акції хочуть привернути увагу до скрутного становища українських пенсіонерів.  З огляду на мізерну пенсію літні люди часто не можуть собі дозволити навіть мінімальний набір продуктів.  

Це вже третій подібний флешмоб. Перші акції пройшли в липні та вересні 2018 року. Учасники розповідають, що багатьом не вірилося в безкорисливе бажанням допомогти: не звикли наші люди до такої доброти й щедрості.

«Взяли участь в черговому флешмобі, присвяченому  допомозі людям пенсійного віку. І поки хтось допомагає дітям Африки, ми по можливості допомагаємо пенсіонерам. Вони дуже скромні… Інколи доводилося вмовляти взяти з продуктів щось ще. Одна бабуся, якій оплатили продукти, потім три дні до них не торкалася, думала, що хтось прийде і забере назад… Дуже потрібно справа!» – пише один із учасників флешмобу Ярослав Жилкін.

А ось допис у Фейсбуці ще однієї активістки, яка долучилась до флешмобу:

Подібний флешмоб проводили ще в 2016 році. Катерина Курбанова, тележурналістка з Луцька, розповіла на своїй сторінці Фейсбук:

– Не знаю, чи треба про таке писати, але в горлі ком стоїть…

Черга в магазині, переді мною жіночка старшого віку. Її покупки – це півхлібини, маленький пакет молока, грамів 200 пряників і якась недорога водичка… Вивчила її покупки, бо, коли жінка почула, що все коштує трохи більше, ніж 30 грн., довго вибирала, від чого відмовитися, грошей не вистачило.

В результаті відмовилася від води, потім від молока, та за пряники заплатити не вистачало. 

А я стою і боюся запропонувати їй доплатити за неї, бо не знаю, як відреагує… зрештою, наважилася… доплатила… мені стало соромно… і боляче… і прикро… і дуже шкода…

Як такі люди живуть????? як їм вижити????? хто їх бачить, чує? І ще багато різних неприємних питань… буде ще гірше???

Вибачте, що вилила це.

Допис Катерини Курбанової вмить обріс коментарями – гіркими, як ота грудка в горлі:

Антоніна Клімішина Я завжди мовчки доплачую, а потім приходжу додому, плачу і злюсь.

Катерина Курбанова Найскладніше тут передбачити реакцію людини, коли це пропонуєш. Боїшся ще більше принизити.

Інна Білецька  І я ридаю, і встидаюсь, і боюсь реакцій. Але страх не зробити те, що можеш, – більший. Дякую за цей пост, Катрусю!

Поліна Січевська Нещодавно йшла по вулиці. Підійшла до мене прілічна бабця і каже: “Дай, якщо можеш, на буханку хліба. Тільки не сердься на мене, будь ласка”.

Я дала 10 гривень. І побігла по справах, на півдорозі замучила совість, бо мало дала, вернулася назад, щоб знайти бабцю, але її вже не було. Йшла і плакала. Як тим пенсіонерам допомогти. Вони ж не бомжі, їх на вулиці не видно, і не всі попросять на ту буханку…

Катерина Курбанова та й я теж могла ще молока їй докупити, але поки схаменулася, було пізно.

Татьяна Бельтюкова Це дуже болюче питання завжди! Шкода стареньких людей, особливо самотніх, хто їм допоможе? Аніхто, вони звикли платити квартплати вчасно, на мізерну пенсію, а ті копійки залишати на виживання, бо на проживання їх просто ну ніяк не вистачить! Не треба соромитись допомогти, треба хоч спробувати, це вже краще, ніж нічого!

Ось зроби про це репортаж, звичайно, до влади не достукаєшся, щоб щось з цим зробили, але хоч більше людей побачать та почнуть допомагати стареньким частіше та не ображати.

Інга Коваль Найстрашніше, що вона дійсно не одна така… так живуть і сім’ї, де є дітки… хтось обирає між водою і молоком, а хтось – Chanel чи Armani… Я давно кажу біда в суспільстві… біда…

Николай Игоревич Зайдіть на будь-яке відділення Укрпошти, там таких бабусь тьма-тьмуща… І найсумніше, що вони позбавлені будь-якого інстинкту самозбереження: за комунальні заплатять, а там будь як буде… Вони і досі, напевно, думають, що це державі платять за компослуги.

Евгений Евенко Колись я зайшов у рибний павільйон на базарі. Переді мною бабуся дістала тремтячими руками пом’яті 10 гривень і попросила 100 грамів мойви – люди, 100 грамів!!!!! Я запронував їй купити півкілограма і морської капусти теж стільки за мій рахунок. Вона ледь не плачучи сказала: “Спасибі, не треба, мені і стільки вистачить”.

Все ж таки вдалось її умовити і купити їй хоч півкіло мойви. А бабуся ще й за мене переживала, каже: “Може, в тебе в самого, синку, грошей мало?” Я вийшов з павільйону, нічого вже не хотілось ні купляти, ні їсти, просто пішов додому…

Наталия Пивовар А буде іще гірше. Я тисячу разів закликала всіх допомагати пенсіонерам. І сама неодноразово оплачувала покупки. Це страшно.

Наталья Єлисеева Вчора стою в черзі так само в ковбасному відділі, і дідусь купує 150 грамів ліверної… в тоненькій брудній курточці, у старезних черевиках. І ТАК САМО СТОЇТЬ ГРУДКА В ГОРЛІ. ДАТИ ГРОШЕЙ? А НЕ ЗНАЄШ, ЯК ВІДРЕАГУЄ.

Юлія М. Робімо що можемо на своєму місці.

Катя Линник Ми можемо лише одне: допомагати будь-яким чином, щось купити їм, десь підкласти пару гивень, можна в сумку, пакет, старатися частіше купувати в стареньких щось із рук, а не в супермаркетах… Можемо, якщо схочемо… Кожен потрошки… А їм буде приємно… Розумію, що всім не допоможемо, але краще так, ніж ніяк.

Долучайтесь до флешмобу! Робімо добро разом!

VI-EN-ART-41741-papa scout AFP

Сьогодні світ відзначає 82-ий день народження Папи Франциска. Многих і благих літ, Святіший Отче!
17 грудня 1936 року в Буенос-Айресі, столиці Аргентини, в сім’ї італійських емігрантів Маріо та Реджіни Берґольйо народився син, якого назвали Хорхе Маріо.
А сьогодні з радістю і вдячністю Господеві Церква в усьому світі святкує 82-ий день народження свого Пастиря – Папи Франциска.

scout


Від першої миті вибору на престол святого Петра, понад 500 разів під час офіційних прийомів чи зустрічей з прочанами, Папа Франциск звертався із проханням: «Моліться за мене!» Отже, який найкращий подарунок міг би бути для Святішого Отця, як не молитва?
Молімося, щоб  Всемилостивий Господь допомагав Йому якнайкраще, якнайвірніше виконувати доручене служіння, обдаровував його всіма потрібними ласками для виконання великої місії проводу Церкви, скріплював його міцним здоров’ям, душевною радістю та миром.
Молимось за Вас, Святіший Отче, щоб Господь Бог завжди Вас провадив і благословив! Многих і благих Вам літ!

scout3

Іноді можемо запитувати себе, що можна подарувати Папі Римському. Найкращим подарунком кожного з нас буде те, про що Святіший Отець Франциск просить при кожній нагоді: молитва. Піднесімо сьогодні особливу молитовну згадку за Наступника святого Петра, прохаючи опіки Пресвятої Богородиці та дарів Святого Духа, щоб він, прислухаючись до голосу сумління та розпізнаючи Божу волю, здійснював задуми, спрямовані на оновлення Церкви в сучасному світі.

 

Дякуємо Святійшому Отцю Папі Франциску за Апостольське Благословення для нашої організації! Молимося завжди у вашій інтенції та намріеннях - про які просите молитися усіх християн!

rym

Протягом тижня, що минув, шістнадцять скаутів із смт. Довбиш Житомирської області відвідали з офіційним візитом м. Рим. Де мали робочі та навчальні зустрічі, майстер-класи, навчання і тренінги спільно з італійськими друзями-скаутами.
Офіційний візит у Посольство України в Італії та Посольство України при Святому Престолі. Дякуємо послам за практичний урок дипломатії, державотворення, історії Італії та Риму, діяльності установ та діяльність України на міжнародному рівні!

Урочисту скаутську Службу Божу, яку відслужив в Базиліці св. Петра, на гробі св. Йоана Павла II кардинал Краєвський.
А також хлопці-скаути склали урочисту обітницю - Присягу скаута! На площі святого Петра та в колізеї. Це найбільш хвилюючий та урочистий момент, до якого всі готувалися протягом року!
Тим більше: що вперше в історії на території колізею відбулося таке дійство! До того часу жодна інша скаутська організація не мала скаутських обрядів та церемоній в цьому місці!

Кульмінаційним моментом усієї мандрівки стала зустріч зі Святійшим Отцем Папою Римським Франциском на Генеральній Аудієнції - його молитва за Україну та благословення!

Наша подорож розпочалась 17 листопада!Ми приїхали в аеропорт .Там зустріли актора з серіалу "Школа".На наступний день Ми були у Варшаві. Там переночували, отець Вальдемар відправив недільну службу Божу і знову поїхали до аеропорту з якого пізніше полетіли до Риму. Коли прилетіли в Рим ,то були в захваті від краси яку побачили.

З аеропорту вирушили на місце де жили наступних 5 днів.3 день нашої мандрівки розпочався з служби Божої. Пізніше Ми поїхали до колізею.Там звичайно було зроблено дуже багато фото.1 день в Італії розпочався з екскурсії по базиліці Санта Марія Маджоре ,там Ми зустрілися з Владикою Іриней Білик, який нам показував такі місця, де не кожен мешканець Риму там був.

Владика показав та розповів про базиліку. Пізніше ми ходили по місту. Трішки походили по місту, сходили до річки Тибр і попрямували до Генерального дому отців Пальотинів .Там отець Вальдемар відправив службу. Попили чаю і попрямували далі. По дорозі додому підійшли до замку Янгола.Так закінчився наш 1 день.2 день розпочався з майстер класу по приготуванні італійської пасти. Звісно паста не всім смакувала, але ніхто голодний не був, бо були бутерброди. Після сніданку вирушили до базиліки сан Пауло. І після базиліки ми вирушили до Середземного моря. Море просто 



				</div>
											<div class=

vyhovanna-600x367

1. Не чекайте, що ваша дитина буде такою самою, як ви. Або – як ви хочете. Виховання має допомогти дитині стати не вами, а собою.

2. Не вимагайте від дитини плати за все, що ви робите для неї. Ви дали своїй дитині життя, як вона може віддячити вам? Вона дасть життя іншій людині, та – наступній: це і є нескінченний закон вдячності .

3. У процесі виховання дитини не зганяйте на дитині свій поганий настрій, щоб у старості не їсти гіркий хліб, бо що посієш, те й пожнеш.

4. Не ставтеся до проблем вашої дитини зверхньо: для дитини її проблеми не менш тяжкі ніж вам ваші.

5. Не принижуйте в процесі виховання.

6. Не мучте себе, якщо не можете дати щось своїй дитині; мучте, якщо можете і не даєте.

7. Вмійте любити чужу дитину. Ніколи не робіть чужій дитині те, чого б не хотіли би, щоб інші зробили вашій. Не забувайте ваша дитина також стежить за вами – і бере приклад як ставитися до інших.

8. Дозвольте дитині “заважати”! Серед молодих батьків сьогодні модно вивчати всілякі нові розвиваючі методики. Десятки журналів для тат і мам, сотні книг і брошур дають безліч порад з виховання, а індустрія товарів для дітей пропонує тисячі навчальних іграшок: кубики Зайцева, інтелектуальні ігри Нікітіна, посібники Монтессорі, м’які конструктори, лего і пазли… Все б добре, тільки найчастіше вже після тижня застосування багато розвиваючих методик чомусь відпадають через непотрібність, а навчальні іграшки лягають мертвим вантажем на дно манежу і припадають пилом у коробках..

Перші півгодини дитина могла займатися ними, а потім втрачає будь-який інтерес. Проте мобільний, пульт від телевізора, навіть звичайна ложка – лишаються необхідними та поза конкуренцією. Просто дитина – така ж людина, як і ми з вами. Ось вона істина, яка лежить на поверхні, але чомусь її так складно прийняти батькам.

Все, що потрібно це – дозволити дитині брати участь у всіх ваших справах. Мама чистить картоплю – 3 місячний малюк може в цей час сидіти в слінгу прив’язаний до мами, піврічному можна видати очищену картоплину – нехай облизує, катає по підлозі, пробує на зуб, або стукає ложкою по каструлі, а ось однорічний помічник може впоратися з укладанням почищеної картоплі в каструлю, дворічному дайте негострий ніж – нехай вчитися чистити картоплю. А яке захоплення викличе у дитини просіювання борошна, розкочування тіста і можливість переливати воду з чашки в каструлю або через лійку у пляшку …

9. Будьте ближчі до природи. На присадибній ділянці кожен квадратний метр просто напханий різними “розвиваючими іграшками”. Копаєте город – дайте дитині маленьку лопату, і вона буде з захопленням допомагати вам. 2-3 річний дачник цілком може впоратися з власною грядкою – виділіть йому маленький клаптик землі і покажіть, як садити картоплю.

Головне, і ви самі зможете переробити всі справи, і дитина отримає безцінний досвід справжніх СПРАВ. Для дитини це справжня пригода і найкраща розвиваюча методика.

10. Любіть свою дитину будь-яку: неталановиту, невдачливу, неуважну; спілкуючись з нею, радійте, бо дитина – це свято, яке поки що з вами.

Для того щоб зробити свою дитину кращою, батькам необхідно зробити кращими себе. Це основний постулат виховання дитини!

so

Чувай! 23 листопада у скаутів куреня св. Йосафата Кунцевича відбулась поїздка до Словаччини, в чудове маленьке містечко Левочу. Наша подорож почалась з поїздки в Ужгород. Потягом ми їхали 6 годин, але скаутам не буває нудно і вони завжди знайдуть чим зайнятись:) Прибувши в Ужгород, ми пішли на прогулянку нічним містом сакур. Поблукавши по центру, перейшли міст закоханих і повернулись на автовокзал очікувати на свій автобус до Кошице. І як кожна скаутська поїздка не буває без пригод, так і з нами трапилась пригода: нас не пропустили на кордоні, через нехватку одного документа.

Проте ми, як справжні скаути не розгубились, взяли все в свої руки і вирішили цю проблему. Перечекавши 7 годин в кафе біля кордону, ми пішли до пропускного пункту, щоб сісти на потрібний автобус. Здається на кордоні нас на довго запам'ятали:)

Від словацького міста Кошице, скаути не були дуже в захваті, а ось приїхавши в кінцеву точку маршуту нам перехопило подих від цієї захоплюючої краси, гармоії, затишку...не вистачало лише снігу для казкової атмосфери. Вийшовши з автобусу скаутів зустріли словац Вийшовши з автобусу скаутів зустріли словацькі провідники з українським і словацьким пропором. Коли ми прийшли до скаутської домівки, то нас смачно почастували супчиком і наші скаути лягли поспати і набратися сил.

Ввечері ми зробили невеличкий львівський подарунок(львівську каву, галстук куреня, шоколадки з українською символікою та магнітик) нашим новим друзям і після цього відправились на Мар'янську гору до базиліки Діви Марії, де відбуваються відомі прощі і в 1995 році побував Папа Римський. З гори містечко було як на долоні.

Повечеряли, поспілкувались, провели спільну молитву і лягли спати в очікуванні наступного дня, бо там була запланована поїздка в Татри. Наступного дня нас зустріла дощова погода, але в нас всеодно був хороший настрій. Піднявшись трішки в гори, нас очікувала неприємна новина: ми не могли підніматись вище, бо було дуже слизько. По дорозі додому, ми заїхали в Спіський Град - найбільший замок у Словаччині!

На наступний день, прокинувшись, ми відправились на Архієрейську Літургію в честь відкриття греко-католицької церкви. Після Літургії ми пішли на екскурсію по містечку. Гуляли біля Левочської ратуші, пробували на собі "клітку ганьби", проходили біля мурів.

Повернувшись до домівки, ми пообідали, попрощались з словацькими скаутами, подякували за теплий прийом, отримали також подарунок у відповідь та відправились додому.

Мандрівник Молодої Дороги кола св. Йосифа - Максим Гнатовський

 

so6

dol

c Про неї не кричатимуть заголовки газет. Ні. Знаєте чому? Тому що вона відбулася тихо. Без світла прожекторів. Проста дитяча віра знову виявилася молитовною зброєю, яку важко порівняти з будь-чим іще. — Привіт, пані Єво, — каже Еміль. — Доброго дня. Приємний і знайомий жінці голос у слухавці завжди підбадьорював і вливав радість у її серце. А насамперед — спокій. Цього, останнього, вона потрібувала найбільше. — Доброго ранку, пане Емілю. І що? Як ситуація? — відповіла Єва, намагаючись стримати ридання, які не залишали її вже не один день. — Вони погодилися. Всі. — Пане Емілю. Не треба було. Насправді. Як ми Вам віддячимо? — Пані Єво. Мені навіть не довелося їх переконувати. Вони самі це запропонували. А зараз перепрошую, мушу закінчувати. Ми входимо до церкви. Всі. Лімфома атакує Цей кошмар тривав уже кілька днів. Спочатку Єва і Петро не хотіли нікому про це розповідати. Вони хотіли ще раз переконатися. У чергових лікарів. Підтвердити діагноз. Тепер, однак, нема чого приховувати. Всі дослідження ясно показують: у їхнього сина лімфома Ходжкіна. Рак вразив лімфатичні вузли їхньої коханої дитини. Ситуація погіршувалася з кожним днем. Єва не знала, де шукати допомоги. І саме тоді відгукнувся він, пан Еміль. Він був катехитом у школі, де навчався син Єви та Петра. Знав ситуацію, бо через кілька тижнів відсутності хлопчика в школі вчителі та учні просто почали розпитувати. Довше так тривати не могло. Батьки вирішили не приховувати. Вони сказали правду: їхній син був у критичному стані. Потрібно було чудо. Однокласників глибоко зворушила ця історія. Вони вирішили взяти справу в свої руки. Разом до церкви — Пане Емілю, може, ми помолимося разом за нашого хворого приятеля? — запропонував якось учень, делегований класом. — Чудова ідея, — реакція катехита не могла бути іншою. — Може, почнемо відразу? — Але не тут, не на уроках, — заперечив хлопець. — Ми хотіли б піти до церкви після школи разом із Вами і там спільно помолитися у цьому намірі. Еміль завмер. Він знав цих дітей не один рік. Попри їхні численні вади й пустощі, які вони собі дозволяли, він дуже любив викладати для них уроки релігії. Проте цього він не очікував. Тепер він не мав вибору. Такої пропозиції не можна було відхилити. Того дня після школи вони всі разом пішли до церкви. І так само щодня. Якщо була Меса, вони брали в ній участь. Якщо ні, то вони просто молилися мовчки. Вони хотіли бути разом. Хотіли допомогти своєму другові, якому були потрібні більше, ніж будь-коли. Хоробрі серця Тоді сталося диво. Незрозуміло як, хлопчик став на ноги. Не залишилося навіть слідів хвороби. Спільна молитва дітей молодших класів дала неймовірну силу. Діти разом із катехитом і батьками хворого хлопчика вимолили для нього чудо! Ви не дізнаєтеся цю історію з телебачення. Про це не розкажуть по радіо. Про неї не кричатимуть заголовки газет. Ні. Знаєте чому? Тому що вона відбулася тихо. Без світла прожекторів. Проста дитяча віра знову виявилася молитовною зброєю, яку важко порівняти з будь-чим іще. І це їхнє вільне рішення: замість того, щоб грати на PlayStation, замість футболу, замість кіно — замість всього цього просто молитися. Тому що друг насправді страждає. Бог почув молитву дітей. А я почув чергове надзвичайне свідчення. Цього разу — про хоробрість дитячих сердець із початкової школи. І мені з цим набагато, набагато краще. Бо я бачу, що це можливо.

gord 

Відбувся святковий концерт з нагоди дня Йосафати Гордашевської - покровительки наших скауток! Дякуємо талановитому ведучому Петрові Дітчуку! Особливому гостю - співачці Софії Федині! Та отцю Василю Яніву! Президенту ГО "Скаутство Європи в Україні" - Юрію Зошію! За спільну працю та організацію чудовго дійства!


Виховувати серце народу і служити там, де є найбільша потреба.

Блаженна Йосафата Гордaшевська.

20 листопада 1869 року у Львові, в не заможній українській родині народилася дівчинка, яку при хрещенні назвали Михайлиною. Крім Михайлини батьки виховали ще восьмеро дітей. Вже в молодому віці Михайлина була побожною і сповненою чеснот дівчиною. Свій вільний час вона проводила у молитві, або ж навчаючи катехизму дівчат, з якими працювала, чи займаючись іншою харитативною працею.

Коли Михайлині сповнилося 18 років, вона взяла участь у реколекціях, які провадив о. Єремія Ломницький ЧСВВ, який став її духовним провідником. Михайлина відчувала велике прагнення до чернечого життя і водночас усвідомлювала необхідність духовного і морального піднесення свого народу, який у ті часи був релігійно й матеріально занедбаний.

У 1892 році сестра разом із о. Єремією Ломницьким і о. Кирилом Селецьким заснувала в с. Жужіль першу жіночу чернечу спільноту, яка була покликана до апостольської праці серед людей — Згромадження Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії. Михайлина, яка прийняла монаше ім'я с. Йосафата, хотіла, щоб її Згромадження стало світлом для темних дітей України. Сестра посилала Служебниць туди, де була найбільша потреба, щоб виховати серце народу, збудувати цілісну людину.

Для Сестер Служебниць нива апостольського служіння була широкою і ще не ораною: черниці опікувалися недужими, засновували захоронки (дитячі садки), навчали молодь і старших засад християнського життя, дбали про охайність сільських храмів, шили церковні ризи, а також брали участь у житті парафій.

Часто траплялись пошесті, люди в панічному страсі перед хворобою боялися наблизитись навіть до найрідніших. Тоді сестри без страху та з любов’ю доглядали хворих, надаючи медичну допомогу і духовну розраду.

Пошесті, війна, висока смертність залишали сиротами сотні дітей, які жебракували по селах. Сестри організували для них сиротинці, де діти жили, отримували початкову освіту, знання ремесел. Також під вмілим проводом с. Йосафати Сестри Служебниці 15 травня 1893 року у селі Жужіль відкрили першу захоронку, а згодом і в інших місцевостях. Оскільки часто селяни, віддаючись важкій праці, не мали часу на відповідне виховання та догляд за своїми дітьми. Сестри Служебниці були покликанні виховувати малечу в християнському та національному дусі. Сестра Йосафата навчала сестер провадити захоронки, вивчала разом з ними різноманітні ігри, поезії та пісні. Вона навіть придбала музичні інструменти, щоби більше зацікавити дітей та привити їм любов до музики й пісні.

Особливою увагою с. Йосафата огортала бідних, хворих та сиріт. Вона мала серце доброго самарянина, яке було надзвичайно чутливе до болю, біди і страждання, якими був переповнений світ навколо неї. Маючи освіту медичної сестри практично допомагала хворим. Під час розмов із ними с. Йосафата випромінювала любов до Господа і милосердя до ближнього, лікувала не лише тіло, але й душу, піклуючись про її вічне спасіння. Усе це робила, керуючись духом віри, і вбачаючи у хворих терплячого Ісуса, а тому стала зразком медсестри – приятельки хворих і убогих.

Ведена Св. Духом, с. Йосафата чітко усвідомлювала, що наслідувати Ісуса Христа можна тільки тоді, коли виявляєш безкорисливу любов до ближніх – послуговуєш і приходиш на допомогу, не очікуючи нічого взамін. Вона вміла відчути в ближньому Ісуса Христа – це великий подвиг і таємниця її духовної візії. Ці та багато інших проявів милосердя відповідали життєвому кредо Йосафати Гордашевської: «Виховувати серце народу і служити народові там, де є найбільша потреба».

На початках зріст Згромадження був надзвичайним: за десять років уже було 123 сестри в 23 монастирях. Однак апостолят Сестер Служебниць не обмежилося лише територією Галичини. Глибоко відчуваючи проблеми та духовні потреби емігрантів, с. Йосафата благословляє своїх сестер на служіння до Канади, Югославії та Бразилії. Цей відважний крок вона робить з великим довір’ям до Бога, коли молодому Згромадженню було лише 10 років. Наслідком такого відважного рішення є те, що сьогодні Cестри Cлужебниці працюють в різних країнах світу.

Святість Сестри Йосафати полягала в тому, що вона виконувала свою щоденну працю з любов'ю і посвятою, та перебувала в постійній злуці з Христом. Життя с. Йосафати не було сповнене особливими подіями, але вона вирізнялася надзвичайним ставленням до Бога, завжди залишаючи Йому широке місце у своєму серці й у конкретному, ревному служінні потребам свого народу.

I як сказав папа Іван Павло ІІ під час Божественної Літургії з нагоди беатифікації с. Йосафати у Львові у червні 2001 року: “Вона своєю щоденною і вірною самовідданістю йшла за Христом, посвячуючись дітям, хворим, убогим, неписьменним та знедоленим, у часто важких і непозбавлених страждань ситуаціях, у надзвичайний спосіб зуміла втілити Євангеліє у своє щоденне життя”.

Три тижні перед улюбленим святом Йосафати - Благовіщенням Пречистої Діви Марії - 1919 року монахиня передбачила свою смерть. Провіщення збулося і вона померла на 49-му році життя, збулася також її молитва до Господа: «Забери мене з цього світа в тих літах, в яких буду найбільше підготована».

Блаженна Йосафата сповіщає сучасній людині радикальну потребу й красу євангельського життя і хоче розбудити співчуття до потребуючих та турботу про них. Вона навчає нас гармонійно, зрівноважено втілити свою віру в життя, яка є злукою з Христом у любові до ближнього.

Сестра Йосафата була дуже чутливою до обставин свого часу й навчала сестер передавати вічні правди Євангелії в цьому історично-соціальному контексті. Така готовність відповісти на повсякчасний заклик Церкви відповідно до потреб часу робить с. Йосафату людиною всіх часів.

gord2

 

cq5dam.thumbnail.cropped.750.422
Час Адвенту - це час зміцнення миру у власній душі, в сім'ї та в світі, не шукаючи якогось виправдання для ведення війни. Про це нагадав Папа Франциск під час ранкової Святої Меси у Ватикані
 

Готуватись до Різдва, стараючись будувати мир у власній душі, в сім'ї та в світі. До цього закликав Папи Франциска в проповіді під час ранкової Святої Меси в резиденції «Дім святої Марти» у Ватикані 4 грудня 2018 року.

Він підкреслив, що, дбаючи про мир, ми, певною мірою, наслідуємо самого Бога, стаючи смиренними, не розпускаючи пліток про інших, ані не ранячи їх. Святіший Отець розгорнув свої роздуми, ґрунтуючись на літургічних читаннях , а саме 11-го розділу з книги пророка Ісаї та 10-го розділу з Євангелії від святого Луки.

В словах пророка Ісаї знаходимо обіцянку того, якими будуть часи приходу Господа, Він принесе мир: вовк буде жити поруч з ягнятком, леопард лежатиме біля козеняти, а поганяти їх буде мала дитина. «Це означає, – сказав проповідник, – що Ісус несе мир, який спроможний перетворити життя та історію. Ось чому Він називається Князем миру».

Просити в  Князя Миру умиротворення душі

Отже, час Адвенту – це «час приходу цього Князя Миру. Це час, щоб умиротворитись», - нагадує він. «Йдеться про те, щоб насамперед перебувати в мирі самі з собою, щоб умиротворити свою душу. Як же часто в нашій душі немає миру, ми затривожені, стурбовані, без надії на майбутнє. Господь запитує нас, в якому стані перебуває наша душа, і якщо в ній немає миру, то просімо в Князя миру заспокоїти її, щоб приготуватись до зустрічі з Ним».

Умиротворити свою сім’ю: чи в ній існують мости, чи мури?

Насамперед потрібно «умиротворити свою сім’ю», адже в родинах існує так багато горя, непорозумінь, багато дрібних воєн, зауважив Святіший Отець, запрошуючи вглянутись у власні родини, чи в них існують мости, чи мури?

Що можу зробити для миру в світі?

А третє середовище, яке потребує примирення, – це світ, в якому існує більше війни, ніж миру, існує так багато воєн, роз'єднаності, ненависті, експлуатації… «Що  можу зробити, аби допомогти зростанню миру в світі? – запитав Папа. – Адже світ надто далеко. Однак, що можу зробити для миру у власному кварталі, в школі, на робочому місці? Можливо, завжди знаходжу якусь причину, аби розпочати війну, щоб ненавидіти, осуджувати інших? Чи намагаюс

я будувати мости? Запитаймо також і дітей, як вони поводяться у школі , чи може залякують слабших, а чи намагаються будувати мир, а, насамперед, – прощати». Забезпечення миру - це спосіб наслідувати Бога

Мир завжди прямує вперед, він ніколи не зупиняється, він є «плідним», «він починається від душі, і до неї повертається, звершивши шлях примирення, наголосив Його Святість. – Дбаючи про мир, ми, певною мірою, наслідуємо Бога, Який нам простив, посилаючи на землю Свого Єдинородного Сина, щоб принести мир і бути Князем миру».

Молитись за мир під час Адвенту

Тому молитва під час Адвенту повинна полягати в «утихомиренні» власної душі, щоб жити в мирі в родині, жити в мирі з ближніми. «Нехай Господь приготує наші серця до Різдва Князя Миру», – мовив Папа Франциск, заохочуючи подбати про примирення у власній родині, серед сусідів, на робочих місцях, стаючи справжніми людьми миру.

bezpeka

"В нашій країні біда. Дорослі вирішують, що робити. Ти в безпеці. Зараз важливо всім відпочити, щоб була сила допомагати в разі потреби", – ось що сказала своїй дочці дитячий та сімейний психолог, авторка низки книг з виховання дітей Світлана Ройз після нападу Росії на українські судна.  

Діти відчувають хвилювання дорослих. Вони не все розуміють, але коли батьки надміру схвильовані, незвично моніторять новини, не сплять пізно ввечері і про щось із запалом говорять на кухні, починають і собі хвилюватися.

За будь-яких обставин дитина шукає в нас підтримку, опору. Важливо впоратися зі своєю тривогою, щоб вмістити в себе тривогу дитини. Ми – контейнери для переживань дитини.

Теракт, напад, агресія – це завжди неочікувано і травматично. Вони орієнтовані на те, щоб спровокувати паніку, інстинктивні дії та агресію у відповідь. Ми це розуміємо, у нас є інформація, ми здатні чинити цьому опір та намагатися утримувати стабільність.

У маленької дитини інформації обмаль. Чим менша дитина, тим менше у неї цієї інформації.

bezpeka2

Дитині до двох років можна просто говорити (навіть подумки) – я з тобою, ми в безпеці. Я можу подбати про себе і про тебе.

Дитину важливо багато обіймати або хоча б доторкатися до неї, тримати за ручку, ніжку, спинку, щоб вона відчувала тепло і опору.

Дитині до 10 років можна сказати – мама і тато засмутилися, бо почули новину.

Далеко (важливо дистанціювати новину від дитини) кілька (назвати кількість або якось її окреслити) людей, які дуже зляться, зробили іншим боляче (вчинили погано, зруйнували щось, напали і зробили боляче). Зараз багато людей турбуються про це і вирішують, що можна виправити, як допомогти тим, кому погано. Дуже шкода тих, хто постраждав. Ми можемо допомогти (подумати про них, бажати їм одужання, помолитися, поставити свічку, покласти квіти), але ми в безпеці. Тато і мама поруч і будуть про тебе піклуватися.

Важливий акцент – у світі є погані, жорстокі люди, але сам світ не поганий.

І більшості людей все ж можна довіряти.

Відовідати на питання дитини обов'язково. Якщо вона не знайде інформацію у вас ,вона піде в інтернет, до друзів, знайомих. Складна тема – це привід серйозно порозмовляти.

Поясніть дитині, що робити в екстримальних ситуаціях, запитайте, чи пам'ятає телефони рятувальних служб, свої дані.

Слова, які важливо чути дитині:

  • Зараз ми в безпеці. Я і багато інших людей зробимо все, щоб ми були в безпеці.
  • У всіх своє життя і своя доля. Я вірю в те, що в нас буде все добре.
  • Поганих людей набагато менше, ніж хороших. Давай згадаємо усіх, хто тебе любить і хто про тебе дбає.

Що можна робити?

  • Грати. Лімбічна система мозку активна під час страху та гри. Хай в голові в дитини буде гра, а не страх.
  • Обіймати. Щоразу обіймаючи дитину ми створюємо додаткові межі безпеки. Можна робити дитині масаж ніжок, гладити спинку.
    • Дозволити вихлюпнути напругу фізично (якщо це потрібно) – покричати, побігати, стрибати, махати руками.
    • Розмальовувати або обмальовувати долоньки. Важливі додаткові межі, дитина малює в межах ліній.
    • Майструвати щось з матеріалів, над якими можеш відчувати контроль – глина, пластилін, кінетичний пісок, тісто. Робити обривну аплікацію. З клаптиків паперу робити колажі.
    • Робити вправи на дихання – дути в соломинку у воді, видувати мильні бульбашки.
    • Фантазувати і створювати власний чарівний безпечний світ.
    • Якщо немає можливості трансформувати страх – створити для нього сейф (коробку, папку). Намалювати страх, покласти в "надійне місце" та міцно закрити. Це дозволить відпочити від напруги.
    • Створювати образ захисника (чогось більшого за людину) – Ангела, чарівного провідника Собаку, тощо.
    • Говорити про душу.
    • Гратися з водою.

television

s5
І знаєте, чому? Бо з кожним разом все більше розумієш, що життя не тут, зовсім не тут. Не у Львові, не в Києві, і навіть не десь закордоном! Життя ТАМ: під Донецьком і Луганськом, де йдучи містом над тобою літають кулі і снаряди; де ти не можеш просто спокійно погуляти і десь посидіти ввечері з друзями, бо не знаєш де прилетить наступного разу; де бачачи, що заходить сонце чим швидше біжиш додому, щоб не попасти під обстріли; життя вирує ТАМ, тому що ТАМ ти кожний свій день проживаєш, як останній...
 
s4

І знаєте, що ще цікаво? А те, що герої не лише військові і медики на передовій, а герої ті, хто 9 місяців виживав у сирому і холодному підвалі, без світла і води; герої ті, хто вчать і лікують у напів розстрощених будівлях; герої ті, хто не виїжджає з червоної зони, щоб допомагати тим, хто просто не має куди виїхати; герої ті, хто їде на ту сторону, щоб поховати наших хлопців; герої ті, у кого забрали 5 років дитинства, а вони за 500 метрів від передової співають гімн України так, що мороз йде по шкірі; герої ті, хто не знає, чи виживе до завтра, але носить у серці іскорку величезної та щирої любові до України (якої інколи у нас так бракує)https://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/t15/1/16/1f49b.png");">

det

Вікторія Прудей – магістр у галузі професійної терапії в Медичній школі Торонтського університету і бакалавр у галузі кінезіології та охорони здоров’я Йоркського університету. Вона засновник та директор багатопрофільної клініки в Торонто для дітей з поведінковими, соціальними, емоційними та академічними проблемами.

Вікторія, разом з її командою, допомагає сотням сімей по всій Канаді та в усьому світі і часто виступає з лекціями для викладачів, батьків та професіоналів.

Вона вважає, що сучасні школярі емоційно не здатні навчатися, і що цьому сприяє багато чинників.

Я фізіотерапевтка з роками досвіду роботи з дітьми, батьками і вчителями. Я повністю згодна з твердженням, що наші діти стають усе гіршими і гіршими в багатьох аспектах. Я чую те саме від кожного вчителя, якого зустрічаю. Зрозуміло, що завдяки своїй професії я бачу зниження соціальної активності дітей, академічного і емоційного функціонування, а також різке збільшення труднощів у навчанні та інші діагнози.

Найдобрішими намірами, ми, на жаль, змінюємо мозок дітей в неправильному напряму. Ось чому:

Технології

Технології, як безкоштовні послуги няньки – насправді зовсім не безкоштовні. Ми платимо нервовою системою дітей, їхньою увагою і здатністю відкладати задоволення. Порівняно з віртуальною реальністю, щоденне життя – нудне. Після годин віртуальної реальності опрацювання інформації у класах стає все більшим викликом для наших дітей, тому що їхній мозок звик до високих рівнів стимуляції, які дають відеоігри. Це робить їх вразливими до академічних проблем.

Технології також емоційно роз’єднують нас з дітьми. А емоційна чутливість батьків є головним поживним елементом для дитячого мозку.

Діти отримують усе негайно

“Я голодний!” – “Зараз зупинимось, поїмо”“Мені нудно” – “Ось мій телефон”. Здатність відкласти задоволення – один з ключових факторів майбутнього успіху. Ми маємо найкращі наміри зробити дитину щасливою, але на жаль, робимо її щасливою одразу і нещасною в довгостроковій перспективі. Вміти відкласти задоволення означає вміти працювати в стресових умовах. Наші діти поступово стають менш здатними мати справу з незначними подразниками, що в підсумку стає великою перешкодою їхньому успіху в житті.

Діти керують світом

“Мій син не любить овочі”“Вона не любить лягати спати рано”“Він не любить їсти сніданки”… Я чую це від батьків увесь час. Відколи діти кажуть нам, як їх виховувати? Якщо ми віддамо всю ініціативу їм – все, що вони робитимуть – їстимуть макарони з сиром, гратимуть на планшетах і ніколи не лягатимуть спати.

Без необхідних поживних речовин і хорошого сну наші діти приходитимуть до школи роздратованими, виснаженими і неуважними.

Крім того, через вседозволеність у сучасних дітей відсутній концепт “потрібно зробити”. На жаль, щоб досягнути цілей у житті, ми мусимо робити те, що необхідно, а це не завжди збігається з тим, що ми хочемо.

 

Наприклад, якщо дитина хоче бути студентом вона має вчитися. Щоб бути успішним футболістом – потрібно щодня тренуватися. Наші діти дуже добре знають, що вони хочуть, але важкі періоди роботи, яку “потрібно зробити” – необхідні для досягнення цілі. Якщо дитина цього не вміє – цілі стають недосяжними, а дитина розчарованою.

Безкінечні веселощі

Ми створили для дітей штучний веселий світ, в якому немає нудних моментів. Коли стає тихо, ми біжимо розважати їх знову і знову, інакше відчуваємо, що не виконуємо батьківський обов’язок. Ми живемо в різних світах. У них веселий, у нас – робочий.

Чому діти не допомагають нам на кухні або з пранням? Це монотонна робота, яка тренує мозок працювати під час нудьги. Це той самий м’яз, необхідний, щоб бути здатним до навчання в школі.

 

Коли на уроці дають завдання писати від руки, відповідь учня зазвичай така: “Я не можу, це надто важко, надто нудно”. Чому? Тому що робочий м’яз не тренується через безкінечні веселощі, він тренується через працю.

Обмежена соціальна взаємодія

Ми всі зайняті, тому даємо дітям гаджети, щоб вони теж ставали зайнятими. Раніше діти грали надворі, де в природному просторі вчились і практикували соціальні навички. На жаль, технології забрали цей час на вулиці. А найбільш успішні люди мають чудові соціальні навички. Це пріоритет.

Тренуй мозок

Ви можете зробити дитину успішною на соціальному емоційному і академічному рівнях, тренуючи її мозок.

  1. Обмежте технології і віднайдіть заново емоційний зв’язок з дитиною: здивуйте її квітами, усміхніться, полоскчіть, підкиньте милу записку в наплічник або під подушку, танцюйте разом, влаштуйте бої подушками. Робіть родинні обіди, вечори настільних ігор, ходіть на прогулянки.
  2. Тренуйте відтерміноване задоволення:
  • змусьте дитину чекати. Це нормально мати періоди часу, коли “мені нудно” – це перший крок до креативу.
  • поступово підвищуйте час очікування між “я хочу” і “я отримую”.
  • уникайте використання гаджетів у машинах і ресторанах. Натомість вчіть чекати під час розмов та ігор.
  • обмежте постійні перекуси.
  1. Не бійтеся встановлювати обмеження. Діти потребують обмежень, щоб рости щасливими і здоровими:
  • зробіть розклад харчування, сну та часу на використання технологій.
  • думайте, що для них добре, а не що вони хочуть чи не хочуть. Вони подякують за це пізніше. Батьківство – складна справа. Ви маєте бути креативними, щоб заохотити дітей робити те, що для них корисно, більшість часу, бо це протилежне до того, що вони хочуть робити.
  • дітям потрібні сніданки і корисна їжа, бути надворі і лягати спати в один час, щоб приходити до школи здатними до навчання.
  • перетворіть речі, які вони не люблять робити чи пробувати, у веселощі, емоційно стимулювальні ігри.
  1. Привчайте свою дитину до монотонної роботи змалку, бо це основа їхньої майбутньої працездатності: привчайте складати білизну, прибирати іграшки, застеляти ліжко. Будьте креативними. Робіть це весело. Так, щоб мозок асоціював роботу з чимось позитивним.
  2. Навчайте соціальним навичкам: навчіть їх ділитися, втрачати/вигравати, йти на компроміси, використовуючи “будь ласка” і “дякую”.

Діти змінюються з моменту, коли батьки змінюють свій спосіб виховання.

 

 

 

 

vi2

https://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/ff4/1/16/2728.png");">✨Ось і нарешті я опинилась в Литві, країні повної красивих місць, які зачаровують, гарних вуличок, прекрасної архітектури.
https://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/ff4/1/16/2728.png");">✨Були ми у Вільнюсі - місто наповнене різдвяної атмосфери, воно все сяяло від блискучих гірлянд, домашнього затишку і церковного співу. Не знаю, як описати все, що відчувалось. По-перше, це місто наповнювало у собі одночасно і сучасність, і старовинність, по-друге, воно одночасно було тихим, але й шумним. Таке треба просто відчути.
https://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/ff4/1/16/2728.png");">✨Також це була моя перша поїздка закордон, коли я летіла літаком. Перше враження було таке дивне, але класне. А вид з вікна вночі просто неймовірний. Під нами був весь Львів.
Я дуже щаслива, що мені вдалось побувати в Литві, сподіваюсь я ще туди повернусь.

vi3

Дякую всім за ті ранки, дні, вечори і ночі, як ми сміялись до болю в животі, я боялась спати від тих страшилок і залазила до інших, бо було страшно, або як ми ходили всі разом в туалет вночі, бо було стрьомно через тих поляків, які змахували на турківhttps://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/fd0/1/16/1f602.png");">

bl

Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав зустрівся зі школярами української католицької школи Святого Миколая в Чикаго. Зустріч складалася з двох частин: Божественної Літургії в катедральному соборі Святого Миколая і відвідин учнів школи у їхніх класах.

«Церква є нашою мамою, яка хоче збирати нас. Лише той, хто приходить під її крила, може лишитися собою, може вирости, може навчитися розрізняти добро і зло, може бути справді захищеним перед небезпеками цього світу», – настановляв у проповіді Глава УГКЦ.

У школі Блаженніший Святослав подякував її учителям і тим, які роблять усе можливе, щоб українська школа в Чикаго існувала й розвивалася. «Я знаю, що існування католицької школи сьогодні це дуже непросто, особливо в США. Ви мусите багато працювати, щоб вона існувала, та ще й давати добру освіту», – сказав Предстоятель Церкви.

Також Глава Церкви сердечно подякував батькам і матерям учнів школи. «Знаю: щоб навчити своїх дітей говорити українською мовою, щоб привести їх сюди до школи, ви докладаєте дуже багато зусиль. Але дбаючи про виховання дітей, ви дбаєте про майбутнє нашої Церкви, нашого народу, української громади тут, у Чикаго», – наголосив Блаженніший Святослав.

«Це не просто парафіяльна школа, це дуже важлива школа для всієї української громади в Чикаго», – відзначив Глава Церкви.

Звертаючись до учнів, Блаженніший Святослав зауважив, що в школі дуже важливо вчитися і мати гарні оцінки. «Але найважливіше – навчитися бути доброю людиною. Уміти розрізняти між тим, що є добре, і тим, що є погано. Поганого слід завжди уникати, а те, що є добре – уміти робити. Маєте це робити для тих, хто поруч: рідних, близьких. Бо лише тоді, коли чините добро, стаєте добрими людьми».

Юні хористи української школи співали для Глави УГКЦ трьома мовами: українською, англійською та італійською.

Духовний наставник закликав розвивати школу, виходити поза її межі і відкривати її для інших громад і народів.

be2

Цими днями, до міста Берген (Норвегія), завітали львівські скаути. Була маленька і приємна зустріч гостей з адміністратором "Українська Спілка у Бергені та Хордаланд"Waldemar-Volodymyr Novosad. O крім чаювання, між двома організаціями, було обговорено майбутню співпрацю про початок діяльності скаутів у Норвегії. )подчна стаття від нашої української діаспори)
"СКАУСТВО ЄВРОПИ в УКРАЇНІ" має розпочати свою роботу в одному із міст Норвегії- Осло чи Берген. В даний момент це питання обмірковується учасниками, і нам, бергенцям, звичайно хотілося б, щоб ці заняття дітям проходили тут.
Дуже і дуже файна ідея: для дітей повчальна і для батьків потішна. 


be

Для більшої інформації про цю всіма відому організацію, мабуть варто розпитати представників, які гостюють сьогодні тут, в Бергені, Mykola Pashko та Serhiy Stepanyuk.
Окремо- подяка о. Мирону, за підтримку цієї ідеї не тільки словом а й ділом, чим демонструє своє піклування про своїх прихожан та їх сімей.
Також, з боку "Українська Спілка в Бергені та Хордаланд", висловлює свою подяку "СКАУСТВО ЄВРОПИ в УКРАЇНІ " за гарний подарунок, 5 книг, які незабаром розмістяться в центральній бібліотеці м.Берген. 
Мої особисті вітання гостям та всім гарного дня.

be3

sviatoslav pro myr

Можна навіть бути святим політиком і бізнесменом. Хоча бачимо, що політична та економічна сфера суспільства найбільше заражені гріхом. Тому так потрібно, щоб наші миряни брали участь у політичному та економічному житті своєї держави і вносили туди Божого Духа, звільняли від кайданів рабства перед злом. З таким закликом звернувся Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав під час проповіді до вірних у Патріаршому соборі Воскресіння Христового 4 листопада 2018 року.

Предстоятель відзначив, що сьогодні в Патріаршому соборі ми переживаємо особливе свято. Ця Божественна Літургія є осердям ІІІ Всеукраїнського з’їзду мирян УГКЦ.

За словами проповідника, сьогодні головне слово, над яким ми роздумуємо, – це покликання: покликання мирян, апостолят мирян, їхнє служіння в Церкві, роль і завдання мирянина в місії Христової Церкви сьогодні.

«Посланництво мирянина, – каже Глава Церкви, – можна описати словами: іди, вернися додому, до своєї родини, до місця своєї праці, свого служіння, до своєї життєвої дороги до неба, але дорогою розкажи всім усе те, що Бог учинив тобі».

Папа Франциск каже, що християнство не є наслідком зустрічі людини з якоюсь ідеєю чи книжкою, хоча Христова Церква має своє віровчення.

«Християнство ніколи не зводиться лише до кодексу поведінки, лише до моральних законів і приписів. Християнська віра є наслідком особистої зустрічі з живим Богом, з Христом, який є тут між нами. Наша віра є наслідком тої дії, яку Бог вчинив мені і вам», – відзначив проповідник.

За словами духовного лідера українців, посланництво мирян є ніщо інше, як участю кожної охрещеної людини у священичому царському і пророчому уряді самого Ісуса Христа. Бо коли ми відчуваємо, що Бог нам дарував свого Святого Духа, покликав нас до свободи від зла і дарував нам здатність чинити добро, тоді починаємо освячувати цей світ, хоч би де ми були; в особистих рішеннях, у нашому сумлінні ми ніколи не йдемо на компроміс зі злом, навіть, можливо, ціною власної жертви, зневаги і невигоди. Ось що означає покликання мирянин освячує цей світ, беручи участь у священичому служінні самого Христа.

Мирянин є той, вважає Блаженніший Святослав, хто свідчить, що спосіб будувати стосунки між людьми, цей світ, наша Батьківщина і особисте життя належать Богові. Він є джерелом нашого життя, правди, і Його закон, Його правда є найвищим законом і правдою життя та існування людини. Його закон і правда мають лежати в основі державного закону, правил співжиття між людьми, ставлення людини до людини.

«Християнин, який носить у собі Духа Святого, завжди є голосом правди. Говорить правду навіть тоді, коли її не хочуть чути, навіть коли вона болить. Говорить правду навіть тоді, коли за неї можна втратити своє життя. Ось що означає участь мирянина у пророчому служінні Христа сьогодні», – пояснив Глава Церкви.

«Ми з вами вчора роздумували, – сказав він до мирян, – що непросто можна бути святим сьогодні, а й треба. Бо це наше найважливіше покликання, – покликання кожної людини, яка приходить у цей світ. Можна і потрібно бути святою матір’ю, святим батьком для своїх дітей, святим лікарем, учителем, робітником, селянином».

Під час Літургії вірні стали свідками свячення трьох нових дияконів Київської архиєпархії. «Це велика радість. Наша Церква тут, над Дніпром, росте і розвивається. Папа Франциск застерігає всіх нас сьогодні від того, що ми називаємо клерикалізмом, бо деколи той, хто виконує ієрархічне служіння в Церкві, думає, що має владу над мирянами, а не служіння для мирян. Коли хтось із єпископів, священиків, дияконів думає, що він отримує владу над мирянами, то він глибоко помиляється. Він отримує служіння для мирян. І зміст цього служіння – бути провідниками мирян у дорозі до святості», – наголосив Блаженніший Святослав.

 

Papa-Francisco-03-1160x665

Заповіді «Не кради» була присвячена 12-та катехиза про Декалог, яку Папа Франциск виголосив під час загальної аудієнції в першу середу листопада.
 

о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан

Ніхто не є абсолютним володарем благ, а лише адміністратором, володіння означає відповідальність. Про це говорив Папа Франциск під час загальної аудієнції в середу, 7 листопада 2018 р., ділячись думками про сьому Божу заповідь, яка звучить: «Не кради».

Власність у світлі християнської мудрості

Як зауважив Святіший Отець, коли чуємо цю заповідь, думаємо, насамперед, про крадіжку та про захист власності. За його словами, не існує такої культури, в якій крадіжка була би законною, адже «людська чутливість є дуже вразливою до теми захисту власності». Однак, вартує відкритися на «ширше прочитання» цієї заповіді, зосередившись на «темі власності в світлі християнської мудрості».

Зазначивши, що соціальна доктрина Церкви говорить про загальне призначення благ, Папа навів слова Катехизму Католицької Церкви, в якому читаємо: «На початку Бог довірив землю і її багатства спільному керуванню людей, щоб вони піклувалися ними, підпорядковували їх своєю працею і користувалися її плодами. Створені блага призначені для всього людського роду», – а також: «Універсальне призначення благ залишається першорядним, навіть якщо зростання загального добра вимагає шанування приватної власності, права на неї і користування нею».

Світ є багатий ресурсами

За словами Глави Католицької Церкви, у світі існують відмінності, різні умови, культури, так що існує можливість «жити, дбаючи одні про одних». Світ є багатий ресурсами, аби забезпечити всіх першочерговими благами. «Однак, чимало людей живуть в умовах ганебної нужди, а нерозсудливо використовувані ресурси вичерпуються. Але ж світ – лише один! Людство – одне!» – наголосив він, зауваживши, що сьогодні багатства світу зосереджені в руках небагатьох, в той час як злидні та страждання є долею більшості.

«Якщо на землі існує голод, то не тому, що не вистачає поживи! Більше того, задля вимог ринку доходить, іноді, до її знищування. Викидається її. Те, чого не вистачає, – це вільної та далекоглядної підприємливості, що забезпечить адекватне виробництво, та солідарного наставлення, що забезпечить чесний розподіл», – сказав Папа, знову цитуючи Катехизм: «Людина, користуючись цими благами, повинна розглядати зовнішні речі, якими законно володіє, не як свою виключну власність, а розглядати їх як спільні: щоб вони могли принести користь не тільки їй, а й іншим».

«Кожне багатство, аби бути добрим, повинне мати соціальний вимір», – додав він.

Позитивне й повне значення заповіді

В цій перспективі, за словами Святішого Отця, можемо збагнути позитивне та повне значення заповіді «Не кради». «Володіння добром робить його власника завідувачем, який поставлений Провидінням», – навчає Катехизм. «Ніхто не є абсолютним власником майна. Володіння – це відповідальність», – сказав Папа, наголошуючи, що кожне благо, вийняте з-під логіки Провидіння, є «зрадженим у своєму найглибшому сенсі». У дійсності, «тим, чим я насправді володію, є те, що вмію подарувати». І це є критерієм «доброго або злого» володіння.

«Якщо я неспроможний щось подарувати, то це тому, що ця річ володіє мною, я є невільником, вона має владу над мною, а я – її раб. Володіння благами є нагодою для їх помноження завдяки креативності та для використання з великодушністю, щоби зростати в любові та свободі», – наголосив Наступник святого Петра.

Любити за допомогою благ

«В той час, як людство турбується про те, щоб мати якомога більше, Бог відкупляє його, ставши убогим», – вів далі Святіший Отець, підкреслюючи, що по-справжньому багатими нас робить любов, а не майно. Водночас, нам доводилося чути, що «диявол входить через кишеню»: спочатку приходить любов до грошей, далі – жага володіння, за нею – марнославство, а тоді – гордість

Дорогі браття й сестри, Ісус ще раз показує нам повне значення Писання. “Не кради” означає люби за допомогою своїх благ, користай зі своїх засобів, щоби любити, наскільки можеш. Тоді твоє життя стає добрим, а володіння насправді стає даром. Бо життя – це не час, аби володіти, але щоб любити», – підсумував Папа.ПАПА

d3

Всі з нетерпінням очікували на табір вовченят! Пригода розпочалася біля храму - санктуарію Фатімської Богородиці!

Змагання та конкурси між зграями! Паралельно таборували вовченятка дівчатка та вовченята хлопці!

Довбиш та Андріївка показують приклад Житомиру та Мар'янівці - приклад скаутингу та таборування! Вовченята справді з усіх сил боролися та змагалися за звитягу - пам'ятаючи: що головне участь! Один за всіх та всі за одного! Молитва! Літургія! Малий та великий окрики! Бомбезна та фантастична вечірня ватра!

Дякуємо за феноменальну програму та суперську організацію табору Акелі Світлані Сінельниковій та духовну опіку о. Вальдемара Павелець!

d2

Дорога Світлано!
Знаємо, що найкращою нагородою для кожного вихователя є посмішка на обличчі вихованця... Тих посмішок було насправді багато в минулу суботу та неділю. 
Щиро дякуємо Тобі за прекрасну організацію табору для вовченят, який відбувся так недавно... Дякуємо за Твій спокій та розважливість! Дякуємо за цікаву програму табору та Твоє старання, щоб якнайбільше батьків приєдналося до організації табору! 
Твоя праця приносить плоди не тільки у тому, що кількість дітей зацікавлених своїм особистим розвитком та пошуком пригод у скаутингу в Довбиші з кожною збіркою зростає, але і видно результати Твого служіння в їх духовному зростанні.
Продовжуємо свою працю та служіння на благо наших дітей!

d

    FB IMG 1541453554513

Одній маленькій дівчинці треба було зробити, операцію. Лікар сказав їй перед тим, як покласти на операційний стіл: - Перш, ніж тебе вилікувати, ми тебе покладемо спати.
Дівчинка глянула на нього і, посміхаючись, сказала: - А якщо ви мене покладете спати, то мені треба перш помолитися.
Вона схилила коліна біля столу і сказала: - Я лягаю спати, Господи, і прошу Тебе зберегти душу мою. Але якщо мені доведеться померти, перш ніж я прокинусь, то прошу Тебе, Господи, візьми душу мою до Себе.
Доктор після розповідав, що в цей вечір він помолився в перший раз за тридцять років!
Кожна людина, якою би вона не була мала, може служити Богу молитвою. Дяка Господу, що є маленькі молитви, маленькі слова, маленькі справи і пісні, доступні навіть дітям, якими вони можуть навчати і приводити до Бога і нас, дорослих.

kart

Дуже важливо навчити дитину з самого дитинства не засуджувати інших і не боятися «особливих» дітей, вміти співчувати, бути толерантними. Поговорити з малюком про важливе допоможуть добрі мультфільми, в яких закладена глибока ідея.

Ці короткометражні анімаційні фільми варто подивитись кожній людині, не залежно від її віку, національності і життєвої позиції. Зміст кожного мультика потрібно усвідомити і просто зробити для себе висновки.

Зворушлива історія про дружбу, об’єднану спільним болем. За 4 хвилини ви зміните своє ставлення не лише до свого життя, але й навчитесь розуміти чужу, особливу історію.

Короткометражка «Подарунок» (The Present) зібрала близько 50 нагород і була показана на більш ніж 180 фестивалях, після чого її творець, німецький мультиплікатор Якоб Фрей, виклав фільм у відкритий доступ.

Автор прокоментував:

Тепер, коли наша успішна фестивальна подорож добігла до кінця, ми вирішили, що настав час поділитися нашою роботою з усім світом.

 

«МАЛЕНЬКА КАСТРУЛЬКА АНАТОЛЯ»

2014, Франція

http://www.tutkatamka.com.ua/wp-content/uploads/2018/02/2-53-300x169.jpg 300w, http://www.tutkatamka.com.ua/wp-content/uploads/2018/02/2-53-768x432.jpg 768w, http://www.tutkatamka.com.ua/wp-content/uploads/2018/02/2-53-600x338.jpg 600w, http://www.tutkatamka.com.ua/wp-content/uploads/2018/02/2-53-696x392.jpg 696w" sizes="(max-width: 800px) 100vw, 800px" pagespeed_url_hash="1168466459" style="padding: 0px; margin: 6px auto; list-style: none; border-style: none; outline: none; box-sizing: border-box; max-width: 100%; height: auto; clear: both; display: block; text-align: center;">

Головний герой мультфільму – Анатоль вже не пам’ятає, звідки взялася маленька каструлька, яку він усюди тягає за собою на мотузочці. Вона відчутно заважає йому, застрягаючи то тут, то там, ускладнюючи його пересування.

Одного чудового дня Анатолю це набридає і він вирішує сховатися від неї і від усіх, щоб нічого не бачити і самому не бути видимим. Однак, і, можливо, це на краще, зробити це не так і просто. Короткометражка через дитячі образи пояснює, що бути особливим – це нормально.

 

«АКУРАТНА ІСТОРІЯ»

2014, Росія

http://www.tutkatamka.com.ua/wp-content/uploads/2018/02/3-53-300x172.jpg 300w, http://www.tutkatamka.com.ua/wp-content/uploads/2018/02/3-53-768x441.jpg 768w, http://www.tutkatamka.com.ua/wp-content/uploads/2018/02/3-53-600x345.jpg 600w, http://www.tutkatamka.com.ua/wp-content/uploads/2018/02/3-53-696x400.jpg 696w" sizes="(max-width: 1002px) 100vw, 1002px" pagespeed_url_hash="3171623462" style="padding: 0px; margin: 6px auto; list-style: none; border-style: none; outline: none; box-sizing: border-box; max-width: 100%; height: auto; clear: both; display: block; text-align: center;">

Російський фонд «Діти БЕЛА» («Дети БЭЛА») до дня рідкісних захворювань випустив короткометражку про хлопчика Микиту (Никита), який готується йти в школу, але через свою крихку шкіру зіштовхується із низкою проблем.

Автори хотіли, щоб ця історія, подана у такій доступній для дітей формі, надала «особливим» дітям впевненості в собі, і допомогла суспільству зрозуміти їхні проблеми і допомогти в адаптації.

 

«СТРУНИ»

2014, Іспанія

http://www.tutkatamka.com.ua/wp-content/uploads/2018/02/4-52-300x169.jpg 300w, http://www.tutkatamka.com.ua/wp-content/uploads/2018/02/4-52-600x337.jpg 600w" sizes="(max-width: 696px) 100vw, 696px" pagespeed_url_hash="585313248" style="padding: 0px; margin: 6px auto; list-style: none; border-style: none; outline: none; box-sizing: border-box; max-width: 100%; height: auto; clear: both; display: block; text-align: center;">

Красива історія про рівність, солідарність, дружбу і дитячу мудрість, якій варто повчитися навіть дорослим.

Мультфільм «Струни» («Cuerdas») був нагороджений премією Гойя за кращий короткометражний анімаційний фільм. Його творець, Педро Соліс, хотів звернути увагу на важливість інклюзивної освіти.

 

«ПРО ДІМУ»

2016, Росія

http://www.tutkatamka.com.ua/wp-content/uploads/2018/02/5-46-300x169.jpg 300w, http://www.tutkatamka.com.ua/wp-content/uploads/2018/02/5-46-768x432.jpg 768w, http://www.tutkatamka.com.ua/wp-content/uploads/2018/02/5-46-600x338.jpg 600w, http://www.tutkatamka.com.ua/wp-content/uploads/2018/02/5-46-696x392.jpg 696w" sizes="(max-width: 1024px) 100vw, 1024px" pagespeed_url_hash="3841685948" style="padding: 0px; margin: 6px auto; list-style: none; border-style: none; outline: none; box-sizing: border-box; max-width: 100%; height: auto; clear: both; display: block; text-align: center;">

Мультфільм «Про Діму» розповідає про зустріч дівчинки Міри і хлопчика, не схожого на її друзів. Діма погано ходить і майже не говорить, але цікавість Міри і добрі поради її мами стають початком справжньої дружби.

Описуючи ідею мультфільму, автор проекту зазначила: в інтернеті є безліч ресурсів, які розказують окремо про ДЦП, про синдром Дауна, про аутизм тощо. Але діти не розрізняють діагнози, вони потребують простого пояснення, донесеного простою мовою.

 

«ТАМАРА»

2013, США

http://www.tutkatamka.com.ua/wp-content/uploads/2018/02/6-46-300x169.jpg 300w, http://www.tutkatamka.com.ua/wp-content/uploads/2018/02/6-46-768x432.jpg 768w, http://www.tutkatamka.com.ua/wp-content/uploads/2018/02/6-46-600x338.jpg 600w, http://www.tutkatamka.com.ua/wp-content/uploads/2018/02/6-46-696x392.jpg 696w" sizes="(max-width: 1024px) 100vw, 1024px" pagespeed_url_hash="1549875655" style="padding: 0px; margin: 6px auto; list-style: none; border-style: none; outline: none; box-sizing: border-box; max-width: 100%; height: auto; clear: both; display: block; text-align: center;">

Цей зворушливий короткометражний мультфільм розкаже про дівчинку Тамару, яка мріє стати танцівницею. Вона танцює під звуки музичної скриньки, не помічаючи нічого навкруги. Але чому так засмучується мама, коли бачить це? Виявляється, Тамара не чує музику – вона глуха.

В коментарях під мультиком найчастіше пишуть: «Я тримаюсь, я не плачу!» Не плачте й ви, адже дитячі мрії мають збуватися!

 

«СЕКРЕТ МАЕЛА»

2014, Франція

http://www.tutkatamka.com.ua/wp-content/uploads/2018/02/7-43-300x169.jpg 300w, http://www.tutkatamka.com.ua/wp-content/uploads/2018/02/7-43-768x432.jpg 768w, http://www.tutkatamka.com.ua/wp-content/uploads/2018/02/7-43-600x338.jpg 600w, http://www.tutkatamka.com.ua/wp-content/uploads/2018/02/7-43-696x392.jpg 696w" sizes="(max-width: 1024px) 100vw, 1024px" pagespeed_url_hash="2669532895" style="padding: 0px; margin: 6px auto; list-style: none; border-style: none; outline: none; box-sizing: border-box; max-width: 100%; height: auto; clear: both; display: block; text-align: center;">

Автори цього мультфільму хотіли пояснити не лише дітям, а й дорослим тему ставлення до людей з синдромом Ангельмана. Щоб оцінити тонкість цього фільму, його варто подивитись кілька разів.

 

«МІЙ БРАТИК З МІСЯЦЯ»

2007, Франція

http://www.tutkatamka.com.ua/wp-content/uploads/2018/02/8-300x177.jpeg 300w, http://www.tutkatamka.com.ua/wp-content/uploads/2018/02/8-768x454.jpeg 768w, http://www.tutkatamka.com.ua/wp-content/uploads/2018/02/8-600x354.jpeg 600w, http://www.tutkatamka.com.ua/wp-content/uploads/2018/02/8-696x411.jpeg 696w" sizes="(max-width: 1024px) 100vw, 1024px" pagespeed_url_hash="1566485413" style="padding: 0px; margin: 6px auto; list-style: none; border-style: none; outline: none; box-sizing: border-box; max-width: 100%; height: auto; clear: both; display: block; text-align: center;">

Цей чудовий анімаційний фільм створив Фредерік Філібер, батько аутичного хлопчика.

Автор поділився своїми переживаннями та ідеєю:

Коли ми зрозуміли, що в нашого сина проблеми, педіатр направив нас в центр психічного здоров’я, в якому ми, батьки, почали проходити сеанси психоаналізу. Ми стали шукати інші рішення по догляду за хворими дітьми в лікарнях і вдома, і паралельно ми вирішили створити фільм. Це був спосіб розказати невелику історію, щоб говорити про проблему аутизму у зрозумілій формі. Цей фільм можуть дивитися всі: батьки, спеціалісти, ті, для кого аутизм не значить нічого, і ті, хто в жит

 

 

received 297495654423578

На 4-денному виїзді куреня скаутів св. Йосафата Кунцевича роздумуємо над недільною притчою про багача та Лазара. Під час Божественної Літупгії! Притча особлива в багатьох відношеннях. Тільки в цій притчі дії учасників не обмежуються рамками цього світу, але й переносяться в потойбічний, а персонажі мають власні імена. Ці персонажі не стільки символізують «духовні відповідності», скільки означають визначену групу людей в подібній ситуації – багаті, бідні та ті, які перебувають в Божій присутності. Крім того притча розвінчує традиційну єврейську мудрість, яка в багатстві бачила Боже благословення, а в нужді покарання не мудрим. Джерелом для притчі служить фольклор, й тому окремі її деталі не слід розглядати як реалістичне зображення майбутнього життя, чи як вчення про «проміжний стан» віруючого (після смерті, але до останнього суду), чи навіть як розповідь про стан старозавітних святих до розп’яття та воскресіння Ісуса. Характеристика дійових осіб дає поживу для певних роздумів. Авраам, предок єврейського народу, як й зрештою інші авторитетні фігури говорить в імені Бога. Лазар та його безсердечний сусід, тут виступають не як представники бідняків та багачів, але як представники людей які правильно або не правильно використовуючи матеріальні блага входять в правильні або не правильні стосунки з Богом, – врешті той самий Авраам також був багатий. Більше того – вірш 30 ясно дає зрозуміти, що брати багача будуть засуджені за нерозкаяність, а звідси випливає, що об цей камінь спіткнувся і сам багач. Кожен єврей знав старозавітні настанови відносно милостині та допомоги бідним, так що багач не мав жодного права знехтувати людину, чию нужду він спостерігав кожного дня й котру міг облегшити без особливих зусиль. Лазар представляє групу людей, які покладаються на Бога. Саме його ім’я в перекладі з єврейської на українську означає «Бог помагає». Ісус не каже, що цей убогий якимись особливими ділами підтвердив своє благочестя (його безпомічний стан не дозволяв на якусь активність, проте він не ремствуючи покірно приймає свою участь). Головний задум притчі в цьому описі – показати суверенну волю Бога в спасінні, а Лазаря – як одного з тих кого Бог спасає. Основні теми притчі можна сформулювати приблизно наступним чином: – ті кому помагає Бог, після смерті відродяться в Його присутності; – не розкаяні грішники, подібно як і багач будуть піддані (наражаються на…) вічній карі; – через Авраама, Мойсея та пророків Бог відкриває Себе та Свою волю, так що для тих хто її ігнорує, не буде законного права жалітися на свою посмертну участь. Крім того лейтмотив «надто пізно» пронизує всі частини притчі, об’єднуючи її таким чином в єдине ціле. Багач надто пізно звернув свою увагу на Лазаря, надто пізно виявив нездоланну безодню, надто пізно подумав про братів, надто пізно прислухався до Закону і пророків. Реакція багатьох не віруючих сучасників Ісуса на Його воскресіння може бути ще однією причиною через яку Ісус устами Авраама наперед стверджує: «навіть коли хто воскресне з мертвих, не повірять» (16, 31), а Лука зберігає ці слова у своєму Євангелії. Апостол Павло порівнюючи в своїх посланнях Церкву до Тіла, в якому ми є членами з особливою та не повторною роллю, стверджує таке бачення стосунків, які на його думку визначають життя Церкви: «І як страждає один член, страждають усі з ним члени; і як один член у славі, радіють з ним усі члени. 27 . Ви ж – Христове тіло, і члени кожний зокрема» (1 Кор 12, 26 – 27). Ці слова є частиною дуже практичного Першого послання до Коринтян, в якому Павло закликає до правдивого життя у Воскреслому Христі та «поправи тілесного життя». Ключовою главою послання є всім відомий гімн про Любов (1 Кор 13). В Другому посланні до Коринтян, яке служить апологією його апостольського служіння, центральними є дві глави, в яких йдеться про збірку для потребуючих (2 Кор 8 – 9). Щоб ніхто не подумав, що християнська любов може бути якоюсь абстрактною, Павло протягом двох глав закликає до пожертв на користь потребуючих та терплячих християн в Єрусалимі: «Ви ж знаєте ласку Господа нашого Ісуса Христа, що задля вас став бідним, бувши багатим, щоб ви його вбожеством розбагатіли…12 . Бо коли є охота дати, то вона приємна мірою того, хто що має, – не того, чого не має. 13 . Тут не йдеться про те, щоб інші були в достатках, а ви у злиднях, але щоб була рівність: 14 . щоб цим разом ваш надмір міг покрити їхню нестачу, а їхній надмір міг колись покрити вашу нестачу, і таким чином щоб панувала рівність, 15 . як написано: «Хто був зібрав багато, не мав над міру, а хто мало, – не мав нестачі» Яку відповідь на Боже Слово в притчі Луки та в посланнях до Коринтян

received 1615315771947806

lub

1. СЛУХАТИ НЕ ПЕРЕБИВАЮЧИ.
«Кожна людина нехай буде швидкою до слухання, стримана в словах, повільна на гнів.»
( Якова 1:19).

2. ГОВОРИТИ НЕ ЗВИНУВАЧУЮЧИ.
«Приємні слова – як вощина з медом, її солодкий смак – оздоровлення для душі.»
(Притчі 16:24).

3. ДАВАТИ НЕ ШКОДУЮЧИ.
«Праведний не жаліючи себе, виявляє милість і співчуття.»
(Притчі 21:26).

4.ОБІЦЯТИ НЕ ЗАБУВАЮЧИ.
«Гідна довіри людина матиме велике благословення.»
(Притчі 28:20).

5.ВІДПОВІДАТИ НЕ СПЕРЕЧАЮЧИСЬ.
«Нехай ваша лагідність стане відомою всім людям, Господь близько!» 
(До Филип'ян 4:5)

6. ПОСТУПАТИСЯ НЕ ПРЕТЕНДУЮЧИ.
«Любіть одне одного по-братерськи, пошаною один одного випереджайте.»
(До Римлян 12:10).

7. РОБИТИ НЕ НАРІКАЮЧИ.
«Усе робіть без нарікань і сумніву.»
(До Филип'ян 2:14).

8. ВІРИТИ НЕ СУМНІВАЮЧИСЬ.
«Любов усе переносить, усьому довіряє, завжди надіється, усе перетерпить»
(1 Коринтян 13:7).

9. ПРОЩАТИ НЕ ДОРІКАЮЧИ.
«Вибачаючи і прощаючи одне одному, коли хто проти кого має якусь скаргу. Як Христос простив вам, так само й ви робіть.»
(До Колосян 3:13).

10. БЕЗПЕРЕСТАННО МОЛИТИСЯ.
«Постійно моліться духом усякою молитвою і проханням, дбайте про це з усякою витривалістю і благанням за всіх святих.»
(До Ефесян 6:18).

 

arm

Скаути волонтерть на недільному заході у Львові на Арені-Львів: допомагають інвалідам та людям в потребі! Дякуємо за спільний волонтерський захід нашим приятелям Армії Спасіння!

Відомий мотиваційний спікер, автор бестселерів Нік Вуйчич сьогодні вперше приїхав до Львова з програмою «Життя без обмежень». Він виступив перед багатотисячною аудиторією зі своєю промовою. Відомого гостя представив мер Львова Андрій Садовий.

«Дякую, що мене чекали, що любите мене. Для мене прекрасно бути у вашому місті перший раз. Ви всі прекрасні, гарні. Надіюсь, що вам сьогодні програма сподобалась.

Я був в багатьох країнах світу. Але рідко буває таке, що в країну я повертаюсь кожні 6 місяців. Але Україна одна з таких. Я вірю в ваше майбутнє, особливо у майбутнє молодих людей.

Мені важко ділитись історією свого життя без того, щоб говорити про Бога.

arm4

Цього разу я хочу говорити більше про мотивацію. Цінності сім’ї є надзвичайно важливими. Для мене віра, сім’я і друзі — були завжди важливими. Мої батьки знають, що Бог ніколи не робить помилок. Те, що було використане на погане, може бути використане на добро. Віра — це вірити в те, що ти не бачиш.

Я хочу, щоб ви знали: не давайте, щоб успіх інших людей визначали ваші цінності, що те, як люди думають про вас, визначало ваше життя. Ми не знаємо, що є можливим. Фокусуйся на тому, що ти можеш робити. Будь вдячний за те, що ти маєш. Не здавайтесь ніколи. У вас завжди щось є, за що можна бути вдячним. Я вдячний за те, що я живий. Мрії збуваються. Прекрасні речі відбуваються, коли ви віддаєте ці уламки свого життя, все зліплюється докупи.

Зміни надихають на інші зміни. Любов запалює на зміни. Треба бути вдячними за те, що ми маємо. Будьте доброчесні.

arm3

Іноді ми хочемо робити великі кроки, але у нас нема тих великих кроків. Життя не так працює часто.

Не ревнуйте і не заздрість успіху іншим. Є бідні люди з чесністю і є бідні люди без цієї чесноти. Не можна судити. Але це є дорога. Коли ви падаєте, то ви або здаєтесь, або встаєте. Нікому не подобаються помилки. Коли ваша мрія чи ціль дають вам захопленість — у вас є сміливість впасти, отримати не успіх, бо часом треба падати і терпіти невдачу перед тим, як ти виграєш.

Я щасливий через те, які люди мене оточують, не гроші. Фундаментальні принципи щастя виходять з того, коли ми вдячні. Любов безкоштовна. Якщо ви не відчуваєте, що ви можете допомогти світу, поговоріть просто з людиною, яка біля вас. Коли я дивлюсь на людей, я дивлюсь їм в очі. Очі є вікнами вашої душі. Коли хтось осуджує мене за те, як я виглядаю, вони не є моїми друзями. Це їм не вистарчило хорошої дружби. Треба розуміти свою цінність. Мені не важливо, скільки у вас грошей, мені важливо, якими ви є. Нам потрібно давати собі шанс і не дивитись на світ так, як він сам себе бачить. Якщо ви будете шукати своє щастя у тимчасових речах, ваше щастя буде тимчасовим. Любіть Бога, любіть людей і робіть, що найкраще вмієте.

Покірність — це не слабість. Нічого погано в грошах нема. Особливо, коли ти багато віддаєш. Моя цінність, як людини, не визначається тим, скільки я віддаю. Через те, що моя сім’я вірила у мене, що казала не здаватись ніколи, не залишати Бога, я тут. Слова можуть врятувати душу і вони врятували моє життя, Бог врятував мою душу і допоміг пізнати, що я є прекрасний таким, яким я є. гроші не можуть купити надію.

Я хочу, щоб Україна досягла свого потенціалу, як країна. Працюючи, чекаючи, треба максимізувати те, що ви маєте зараз.

В житті ми не отримуємо все, що ми хочемо. Сміливість — це не тоді, коли ви не боїтесь. Безстрашні люди роблять речі, в той же час боючись. Робіть собі цілі. Не здавайтесь, рухайтесь вперед. Майбутнє цієї країни на руках молоді. Продовжуйте рухатись, день за днем.

Коли ви зазнаєте невдачу — треба вставати. Кожного разу, коли була невдача, я ставав кращим. треба вміти пробачати. Щоразу, коли мені говорили «ні», я ставав кращим. Мене почуло більше 8 млн людей в 69 країнах світу. Мрії важливі, вам потрібно мати сміливість. Наші рішення змінюють нашу долю”, — зазначив Нік Вуйчич, мотиваційний спікер і тренер.

arm2

Зазначимо, що сьогодні також в мерії відбулась зустріч міського голови Львова Андрія Садового з Ніком Вуйчичем, під час якої представники мерії презентували інклюзивні проекти Львова. Мер вручив Ніку посвідчення позаштатного радника міського голови Львова з питань інклюзії, та запросив до спільної роботи, а Нік Вуйчичи залишив запис у Книзі почесних гостей м. Львова.

«Нік Вуйчич — людина, яка народилася без рук і ніг. Він зміг не просто реалізувати себе, але надихнути своїм прикладом тисячі людей. Нік не тільки живе повноцінним і насиченим життям, а й допомагає іншим знайти віру, надію та любов», — розповідають головні організатори — комунікаційне агентство «Ключові Стратегії».

Це уже шостий візит Вуйчича в Україну. Під час останнього, Нік зібрав на Хрещатику понад 500 000 людей. На цей раз Нік виступить зі своїм надихаючим посланням у трьох містах-мільйонниках: Львові, Одесі, Києві, та підтримає ініціативу українців щодо безпечної школи.

Джерело: ЛМР

 

Papa molod-1

У передостанню неділю жовтня відзначається Всесвітній день місій. Своє послання з цієї нагоди Папа Франциск присвятив молоді. «Разом із молоддю несімо всім Євангеліє» — такою є тема послання Папи Франциска з нагоди Всесвітнього дня місій, що цьогоріч відзначається 21 жовтня, збігаючись із Синодом єпископів у Ватикані на тему «Молодь, віра та розпізнавання покликання», пише Vatican News. Звертаючись до юнаків і дівчат, Святіший Отець зазначає, що хоче разом із ними замислитися над місією, яку Ісус довірив їм: «Тим, що спонукає мене розпочати діалог з вами, щоб промовляти до всіх, є переконаність, що християнська віра завжди є молодою, коли відкривається на місію, яку нам вручає Христос».

Життя — це місія За словами Папи Франциска, кожна людина «є місією» й саме задля цього живе на землі. Бути «привабленими» та «посланими» — це дві спонуки, які наше серце, «насамперед, тоді, коли молоде віком», відчуває як «внутрішні сили любові, що обіцяють майбутнє та підштовхують вперед наше існування». «Переживати з радістю свою відповідальність за світ — це великий виклик. Мені добре відомі світло й тіні буття молодими, й коли згадую про свою молодість та сім’ю, — пише Папа, — то пригадую інтенсивність надії на краще майбутнє. Той факт, що ми перебуваємо в цьому світі не з огляду на власне рішення, допомагає нам збагнути, що існує ініціатива, яка нас випереджує та є спонукою нашого існування».  

Звіщаємо вам Ісуса Христа Святіший Отець зазначає: звіщаючи те, «що вона безкорисливо отримала», Церква може поділитися з молоддю «шляхом та істиною, що ведуть до сенсу життя на цій землі». Христос, який помер та воскрес за нас, пропонує себе нашій свободі, спонукаючи «шукати, відкривати та звіщати цей справжній та повноцінний сенс». «Дорога молоде, не бійтеся Христа та Його Церкви! В них перебуває скарб, який наповняє радістю та життям. Кажу це з власного досвіду: завдяки вірі я знайшов підґрунтя до своїх мрій та сили, щоб їх здійснити», — пише Папа. А для того, хто перебуває з Ісусом, «зло є спонукою любити ще більше». Слід запитувати себе: «А що зробив би Христос на моєму місці?»

Передавати віру аж до кінців землі Святіший Отець нагадує молодим людям, що через дар хрещення також і вони стали «живими членами Церкви», тому місія нести всім Євангеліє належить кожному. Зростання в благодаті віри єднає нас з «течією поколінь свідків», де мудрість досвідченого «стає свідченням та заохоченням для того, хто відкривається на майбутнє», а «новизна молодих» стає «підтримкою та надією для тих, які наближаються до мети своєї мандрівки». Такими чином, як зазначає Глава Католицької Церкви, передавання віри, що є «серцем місії Церкви», відбувається через «заразливість» любові. Таке передавання віри потребує відкритих сердець і породжує зустріч, свідчення, звіщення, взаємне ділення любов’ю з усіма тими, хто далекий від віри. «Краями землі», до яких послані Христові учні, Папа називає «людські, культурні й релігійні середовища, які ще чужі Ісусовому Євангелію».

У цьому, за його словами, полягає те, що називаємо «missio ad gentes». «Найбільш спустошеною периферією людства, що потребує Христа, є байдужість до віри чи навіть ненависть до Божественної повноти життя», — додає він. Кожні матеріальні чи духовні злидні, будь-які прояви дискримінації є «наслідком відкинення Бога та Його любові». «Краї землі, дорогі юнаки й дівчата, є для вас сьогодні дуже відносними та дедалі доступнішими. У цифровому світі соціальні мережі, які нас пронизують і огортають, стирають кордони, касують межі та відстані, зменшують відмінності. Все здається в межах досяжності, близьким і безпосереднім. Однак без захопливого дару наших життів можна мати міріади контактів, але ніколи не зануритися в справжню спільність життя. Місія до краю землі вимагає дарування себе в покликані, даному нам Тим, Хто поставив нас на цій землі. Наважуся сказати, що для молодої людини, яка хоче йти за Христом, суттєвим є шукання та прийняття власного покликання», — зазначає Святіший Отець.

Свідчити любов Папа складає подяку всім тим церковним організаціям, які допомагають юнакам і дівчатам «особисто зустрітися з Христом у Його Церкві». Чимало молодих людей знаходять у місіонерському волонтерстві спосіб служити «найменшим», свідчачи радість, що випливає з любові та буття християнами. «Ці форми церковного досвіду роблять так, що формування кожного стає не лише приготуванням до власного професійного успіху, але розвитком та дбанням про Господній дар з метою краще послужити іншим», — зазначає Святіший Отець.   Ніхто не настільки бідний, щоб не поділитися собою Наприкінці свого послання Папа Франциск згадує про важливу діяльність Папських місійних організацій, які «зродилися з молодих сердець», щоби «підтримувати звіщення Євангелія» всім народам, «роблячи внесок у загальнолюдське та культурне зростання багатьох людей, спраглих Істини». «Молитви й матеріальна допомога, великодушно надана й розповсюджувана через Папські місійні організації, допомагають Святому Престолу робити так, щоб ті, які отримують її для своїх потреб, своєю чергою, були спроможні давати свідчення в своєму середовищі. Ніхто не настільки бідний, щоб не могти поділитися тим, що має, але ще перед тим — поділитися тим, ким він є», — пише Святіший Отець. На завершення Папа повторив слова, сказані до молоді в Чилі: «Ніколи не думай, що не маєш нічого, щоб дати, або що нікого не потребуєш. Чимало людей потребують саме тебе».

Свідчити любов Папа складає подяку всім тим церковним організаціям, які допомагають юнакам і дівчатам «особисто зустрітися з Христом у Його Церкві». Чимало молодих людей знаходять у місіонерському волонтерстві спосіб служити «найменшим», свідчачи радість, що випливає з любові та буття християнами. «Ці форми церковного досвіду роблять так, що формування кожного стає не лише приготуванням до власного професійного успіху, але розвитком та дбанням про Господній дар з метою краще послужити іншим», — зазначає Святіший Отець.   Ніхто не настільки бідний, щоб не поділитися собою Наприкінці свого послання Папа Франциск згадує про важливу діяльність Папських місійних організацій, які «зродилися з молодих сердець», щоби «підтримувати звіщення Євангелія» всім народам, «роблячи внесок у загальнолюдське та культурне зростання багатьох людей, спраглих Істини». «Молитви й матеріальна допомога, великодушно надана й розповсюджувана через Папські місійні організації, допомагають Святому Престолу робити так, щоб ті, які отримують її для своїх потреб, своєю чергою, були спроможні давати свідчення в своєму середовищі. Ніхто не настільки бідний, щоб не могти поділитися тим, що має, але ще перед тим — поділитися тим, ким він є», — пише Святіший Отець. На завершення Папа повторив слова, сказані до молоді в Чилі: «Ніколи не думай, що не маєш нічого, щоб дати, або що нікого не потребуєш. Чимало людей потребують саме тебе».
Джерело: CREDO: http://credo.pro/2018/10/222283?fbclid=IwAR1-5t-hcYuw-iY5OncuDV5lSBDImioptV5zDqRDwRgsZw4LvvHFL9h8sM4

vyn

Відкрита збірка на природі - тренінг кулінарії! Готуємо та вчимося разом! Скаутки з Винник діляться своїми домашніми заготовками - вивченими рецептами на практиці!

Напевно, жодна страва не готують так часто на відпочинку, як рибну юшку. Особливо без неї не обходиться ні одна виїзна рибалка. Адже так приємно після активного дня на відкритій природі випити теплий поживний суп. І, звичайно, вуха на багатті набагато вкуснеq і ароматнішою, ніж приготовлена в домашніх умовах. Зміст 1 Кілька слів про вибір посуду і розведення багаття 2 Як приготувати юшку на багатті: вибір інгредієнтів 3 Як варити юшку на багатті: покроковий рецепт 4 Маленькі хитрощі і особливості

Кілька слів про вибір посуду і розведення багаття При виборі посуду краще всього звернути свою увагу на спеціальні похідні казанки. Їх зручно встановлювати на вогнищі за рахунок спеціальної ручки, яку можна підвісити на споруджену своїми руками опору. Матеріал посуду повинен бути з неокисляющихся видів. Для цього підійдуть чавунні, емальовані казанки або посудини з нержавіючої сталі. Кращий чавун, так як його товсті стінки дозволять нудитися, а не кипіти. Такий процес подарує готовому страві особливий аромат. Не підходять для варіння страви каструлі з алюмінію або міді. Вони можуть спотворити справжній смак юшки з риби. 

Для приготування юшки краще використовувати посуд із чавуну Найзручнішим варіантом є використання спеціальної металевої триноги, але якщо знайти її не представляється можливим, то можна спорудити опору для казанка з 3 товстих гілок: 2 вкопуються в землю, а третя стає перекладиною між ними. Багаття розпалюється стандартно, але є один нюанс. Вогонь для юшки в казані на вогнищі повинен бути таким, щоб суп лише злегка подкипал, а не булькав з усією силою. Для цього під рукою краще мати великі дрова чи поліна, які дозволять вчасно приборкати вогонь при необхідності.

vyn2

Як приготувати юшку на багатті: вибір інгредієнтів Для того щоб отримати смачну юшку, не досить знати тільки, як її зварити, адже важливо і відповідально підійти до вибору інгредієнтів. Всі вони повинні бути свіжими і в тих пропорціях, які вказані в рецепті. Інакше на виході можна отримати звичайний овочевий суп з ледве прослушивающимся присмаком риби. 

 

Основні інгредієнти: Риба – 1-1,5 кг Можна взяти будь-яку, цілком допускається використання відразу несколькоих видів. Вважається, що самий смачний варіант виходить з щуки, судака або окуня. Чим свіже риба, тим краще; Картопля – 3-4 середніх шт; Ріпчаста цибуля – 1 шт; Морква – 2 шт; Вода – 2-3 л; Зелень і приправи за смаком. 

Крупу для приготування юшки краще не використовувати, вона перетворить її в звичайний суп. Овочів також не повинно бути занадто багато. Крупу для приготування юшки краще не використовувати, вона перетворить її в звичайний суп. Овочів також не повинно бути занадто багато. Як варити юшку на багатті: покроковий рецепт Рецепти юшки на багатті можуть бути різними. Деякі з них передбачають використання пшона, сала і навіть помідорів. Але для першого разу краще скористатися базовим рецептом, який вимагає наявність риби і найпростіших овочів.

vyn3

Дрібну рибу можна класти в юшку цілком Процес приготування: У закипілу підсолену воду додати почищений і порізаний крупно картоплю. Знову дочекатися закипання, вчасно знімаючи утворюється пінку; Додати нарізану кружечками моркву. Ні в якому разі не слід терти на тертці. Крупно порізані овочі – родзинка юшки; Разом з морквою в суп можна опустити цілу цибулину. Розрізати її не треба, вона необхідна для додання аромату. Після приготування її можна видалити з каструлі; Коли овочі будуть вже майже готовими, можна додати почищену рибу. Готується вона швидко, тому немає сенсу класти її раніше, вона просто розвариться. Дрібний вид можна закидати цілком, а якщо вона досить велика, то варто розділити на кілька частин; Як тільки вуха закипить необхідно прибрати пінку, якщо вона утворювалася, та додати улюблені овочі і трави; Залишилося дочекатися готовності риби. На цій піде не більше 5-8 хвилин. Юшка готова, можна зняти її з вогню, прикрити кришкою і дати трохи настоятися. Через 10 хвилин після зняття з вогню можна розливати суп по тарілках. Хороша вуха не вимагає додаткових компонентів, досить нарізати до неї свіжий білий хліб.

vyn4

Маленькі хитрощі і особливості Для того щоб вуха на багатті вийшла максимально смачною, можна прислухатися до наступних порад: Під час приготування каструлю краще не накривати кришкою. Зробити це варто тільки після закінчення процесу для того, щоб дати супу дійти до ідеальної консистенції; Вважається, що найкращою водою для юшки буде та, з якої виловили рибу. Але оскільки рівень забрудненості водойм в даний час досить високий, краще не ризикувати; Кількість води необхідно обміркувати на самому початку приготування, оскільки її долив під час процесу небажаний, як і додавання олії в бульйон; Кількість овочів і спецій не повинно бути великим, так як вони легко можуть перебити рибний смак; Такі частини риби, як молока, ікра, плавальні міхури, не варто викидати при чищенні. Вони цілком доречні в супі. Якщо відповідально підійти до вибору інгредієнтів та процесу приготування, готова вуха нікого не залишить байдужим. 

vyn5

20180507T1123-0273-CNS-SYNODALITY-THEOLOGICAL-COMMISSION resize
 
У суботу вранці в залі засідань Синоду Єпископів, під час 17-го загального зібрання, відбулося представлення напрацювань 14-ти мовних груп, підсумовуючи працю над третьою частиною Робочого документа
 
Наскільки Церква готова сьогодні дозволити на те, щоб її «потурбували» мрії молоді, наскільки готова прямувати пліч-о-пліч з ними, допомагаючи їх здійснити? Таке запитання ставлять учасники XV Звичайної Асамблеї Синоду Єпископів на тему «Молодь, віра та розпізнавання покликання», підсумовуючи працю над третьою частиною «Instrumentum laboris». Під час 17-го загального зібрання, що відбулося вранці, 20 жовтня 2018 р., представлено доповіді 14-ти груп, які збиралися в четвер після обіду та в п’ятницю.

Душпастирське навернення

У згаданих доповідях стверджується необхідність душпастирського та місіонерського навернення, що є вимогою слідування за Христом, навернення, спрямованого на оновлення Церкви. І суттєвий внесок у таке навернення надходить, власне, від молоді, яку – підкреслюють Отці Синоду – не слід сприймати лише як «адресатів» пастирських зусиль, але також як головних дійових осіб та активних учасників процесів прийняття рішень у перспективі співучасті та колегіальності, бо й вони можуть запропонувати багато цінного.

Виклики сучасної молоді

Сьогодні не бракує викликів, з якими покликана рахуватися молодь. Це і маргіналізація, зокрема, жінок, що стають жертвами нерівності в правах, різні форми залежності, питання осіб із гомосексуальними схильностями, які потребують душпастирського супроводу, щоб зростати у вірі й не бути дискримінованими, проблеми безробіття, питання, пов’язані зі статевою сферою і захистом життя, поширення окультизму.

Перед обличчям згаданого, першочерговим завданням Церкви є передавати дар віри разом зі супроводом, розпізнаванням та інтегруванням, наголошуючи на першості слухання Божого слова та шукаючи найефективніші способи зіставлення з молодими людьми, як от за допомогою музики чи спорту. Церква повинна бути такою, що виходить назовні, й невідкладною є потреба оновленої місійної духовності.

Молодіжне душпастирство та душпастирство сімей

У доповідях не забракло роздумів про сім’ю, «маленьку Церкву», школу любові та людяності, що є відправною точкою на шляху до Христа. Тому, на думку учасників Синоду, про молодіжне душпастирство неможливо думати відірвано від родинного душпастирства. Слід також переосмислити роль парафії, як місця слухання, спільності та місії: існує потреба в братерських, радісних спільнотах, в яких молоді люди можуть брати на себе відповідальність, навіть ризикуючи зазнати поразок, які, маючи належний супровід, завжди є нагодою для зростання.

Відповідальне «цифрове громадянство»

У доповідях також вказувалося на необхідність присвятити особливу увагу цифровому світові, як його позитивним сторонам у сфері євангелізації, так і негативним, як от порнографія чи цькування в мережі. Слід опрацювати відповідні протоколи для поширення відповідального «цифрового громадянства». Отці Синоду також говорять про необхідність підтримати католицькі навчальні заклади, здатні цілісно формувати людську особу.

Старання на користь соціальної справедливості

Робочі групи зупинилися також на нагальності посилення зусиль на користь соціальної справедливості. Вибір на користь бідних, що є богословським місцем зустрічі з Богом, часто збігається з рішенням на користь молоді, яке нерідко перебуває в стані бідності. В цій сфері католицька молодь може творити екуменічні та міжрелігійні союзи, як також вести діалог з невіруючими.

Формування молоді в світлі соціальної доктрини Церкви, на думку Отців Синоду, є суттєвим елементом в боротьбі з корупцією та сприянні мирові й збереженню довкілля. Юнаки й дівчата, у дійсності, можуть бути будівничими цивілізації любові, захисниками спільного дому, перетворюючи зсередини світ політики, економіки, охорони здоров’я та мас-медіа за допомогою євангельських цінностей і Божого милосердя.

Молодь як «апостоли мігрантів»

Синод закликає присвятити більше уваги християнам, які є жертвами переслідування, свідчення яких прозвучали в залі засідань, як також мігрантам, яких слід прийняти й підтримати. Водночас, заохочується поширювати допомогу потенційним мігрантам на батьківщині через місцеві Церкви. В цій сфері молодь може надати серйозну підтримку, стаючи справжніми «апостолами мігрантів», серед яких також не бракує їхніх ровесників.

Паломництва як шлях до віри

Предметом обговорень також стали різні вираження народної побожності. Зокрема, відзначено паломництва як засоби, що можуть допомогти юнакам і дівчатам здійснити шлях відкривання християнської доктрини та моралі завдяки «євангелізаційній силі», вміщеній у них.

Покликання до святості

Учасники Синоду стверджують, що молодь гаряче прагне святості життя, а тому хоче почути практичні поради, що допоможуть на цій дорозі. Тому, важливо не занедбувати духовний вимір, який допомагає розпізнавати дорогу, яку накреслив Господь Бог. З одного боку, потрібні компетентні супровідники, що допомагатимуть юнакам і дівчатам приймати вірні рішення, але з іншого – опрацювання стилю християнського життя, властивого для молоді, як от відповідного стилю молитви, молитовного читання Святого Письма чи літургійних відправ.

У різних доповідях наголошується на тому, що роздуми, проведені на Синоді, стануть початком тривалішого процесу, який немов полум’я, поширюватиметься на місцевих рівнях.

dit

Якщо ти вважаєш, що з дитинства треба вселити дитині, що важливо у всьому бути кращим, то ця стаття переконає тебе.

Навчіть себе не бути відмінником , не бути першим, не бути переможцем.

 

Дайте собі перепочинок бути собою. Дитині своїй дайте перепочинок — бути. Помилятися, служити не вимогам і нормам, а натхненням і талантам.

Цьому вчіть і дітей — не бути ніким, крім як собою. Відмінник — роль. ЇЇ грати не складно, ти завжди повинен бути таким, яким тебе хочуть бачити вчителі, начальники і командири.

Правильні хлопці програють тим хто щасливіший, а значить більш енергійним і жвавішим. Життя не вчить правилам, воно вчить, що час летить, камінь лежить, а ти змінюєшся. Дитина — це генератор майбутнього і ви її перший ступінь, його батарейка, його точка збирання, не вкручуйте йому важких деталей із зобов’язань зайвих і надуманих.

 

Я викладаю у студентів вже п’ятнадцять років, це не багато, але я бачу в зрілих і дорослих людях дітей, бачу їх батьків і бачу що навчання дизайну це хороший маркер внутрішньої свободи. Дизайн це вміння мислити можливим.

Навчи дитину бути собою, а не орієнтуватися на чужі успіхи

Тут недостатньо бути відмінником, тут треба бути незнайкою, хуліганом і провалити тести, щоб знайти нове. Я бачу дорослих, навіть окремих педагогів, яким в дитинстві прищеплювали «бути правильним», не дозволяли рухати в кімнаті меблі так як зручно, «їсти кашу».

Дітям не треба вчитися свободи, це їх природний спосіб мислення.

— Дозвольте дитині і допоможіть посувати в її кімнаті всі меблі, як їй хочеться і в майбутньому вона змінить світ, стане частиною великого переміщення ідей і правил.

— Покажіть, що і ви помиляєтеся, багато чого не вмієте, але виправляєте і весь свій час вчіться, для задоволення.

— Візьміть дитину за руку і поведіть до себе на роботу, покажіть свій світ, свій стіл, своїх колег. Якщо у вашій компанії таке неможливо — звільняйтеся, ви серед порожнечі і безглуздя.

— Заходьте в світ дитини, сидіть на підлозі її кімнати і питайте про його малюнки, його історії, про друзів. Лягайте на підлогу, дивіться в стелю і розмовляйте. Якщо дитині вже за двадцять — їдьте разом в поля і лежачи в траві, просто мовчки подивіться в небо. Це небо тепер ваше — навічно, адже ви його розділили.

— Перестаньте нав’язувати дитині свої успіхи. Якщо ви дизайнер не вчіть дитину малювати. Не вчіть її музиці, якщо музикант. Ще не зрозуміло, що краще для вашого сина чи дочки велика кількість можливостей стати вами, або єдиний шанс стати собою.

Але щастя в руках тих, хто зайнятий улюбленою справою, а не пасе секцію, яку ненавидить. Життя повне обставин, де перемагають не чемпіони, які не терпіли і не відмінники, а щасливі невдахи, повні надій і планів перевернути очікування оточуючих.

— Навчіть дитину любити. Розкажіть про свою любов, як ви зустріли її батька, як вперше побачили її матір. Розкажіть, що любити буває боляче, що треба вчитися прощення, вчитися любити всупереч — тільки це дозволяє в житті не зламатися і не переламати кістки крихким почуттям.

— Дайте дитині самій вийти у двір з пачкою крейди і роздати її іншим. Нехай малюють на асфальті, пишуть, а ви здалеку, з іншої планети всесвіту дорослих дивіться, як ваш малюк стає собою. Собою без вас — але з вами в далеке.

Так він проживе щасливе життя іноді дивлячись в небо, згадуючи крейду, стіл, який переставляв у себе в кімнаті — сам, як лежав на підлозі з батьком і уявляв, те, що стало його світом зараз -Ваш загальний світ.

— Не вчіть дитину бути генієм, не квапте знання, не вчіть п’яти мов. Спостерігайте збоку, як вона дивиться на книги на верхній полиці, допомагайте — дістане сама. Головне, щоб ці полиці ви їй в достатку надали.

Навчіть себе не бути відмінником, не бути першим, не бути переможцем.

Дмитро Карпов

dub6

Спільнота Батьків дякує всім скаутським провідникам за опіку над нашими дітьми! Та гарним проведенням літнього таборування для батьків скаутів та скауток! З нетерпінням очікуємо на зимове таборування батьків! Дякуємо Вам за ваш час для нас та наших дітей! Сьогодні у світі не має нічого безкоштовного! Тому ми дякуємо провідникам - людям доброї волі, які своїм щирим жертвенним та безкорисливим служінням діляться своїм особистим та скаутським досвідом з нашими дітьми! За вашу працю та зусилля! Завжди молимося за Вас у Вашому наміренні! Велику подяку висловлюємо о. Корнилію Яремаку - який вже 11-ть років є капеланом спільноти батьків. Та разом з нами бере активну участь в 10-му ювілейному таборі батьків!

Сьогодні ділимося з думками батьків з табору у Дубно:

Ким є для мене Бог? Мої думки про Бога від дитинства до цього часу змінювались. Те що думаю зараз є іншим ніж те, що думала колись. Зараз думаю, що Бог є справді для мене Батьком, Другом і Провідником. Буває часом я втрачаю з ним зв'язок, але хотіла б бути постійно на зв'язку з Ним, - в довірі і любові! Я хочу, щоб моя дитина, будучи скаутом, навчилася організованості, дисципліни, навчилася мислити, самостійно приймати рішення, бути добрим християнином. Табори є всі добрими. Мені подобається. Умови можуть бути різними, але найважливіше, - дух, який панує, відчуваєм підтримку та взаємодопомогу. Всім дуже велике Дякую! (Наталя)

dub2

Бог для мене є Отець, якщо я відходжу від Нього - мені погано. Хочу відпочити духовно і фізично, і почерпати духовні знання про Бога. Також хочу показати своїй дитині, що можна жити з Богом активно, відпочивати з допомогою скаутів, знайти себе у житті та розвивати свої відносини з Богом! (Леся)

Почувши про цей табір від своєї дитини, я запалилася зразу. Бо хочу отримати більше спілкування завядки скаутам зі своєю дитиною! Хочу отримати знахідку до святості. І знайти своє покликання (щоб мої вуха духовно відкрились). Для своєї дитини хочу - щоб він навчився бути справжнім скаутом. Бо він ще тільки на цьому шляху! Прочитавши книжку Тереза з Лізьє "Шлях до святості" (якраз перед приїздом у табір) я зрозуміла, що Бог для мене просто Добрий Батько. Я думаю - це не випадково. Бо випадковостей не буває. Все з Божої Волі! (Оксана)

dub3

На мою думку скаутство - це загартувати характер і дух! Ставити цілі і досягати їх самостійно, або з допомогою друзів. Теоретично виглядає дуже гарно. Практично все залежить від наставників і формування довіри до них дітьми та батьками! Дуже добре, коли ці люди справді дійсно віддані справі служіння! Для своєї дитини дуже хочу: аби вона знайшла свою ціль та своє місце у житті і прожила дійсно щасливе та повноцінне життя! Бог у моєму житті - дає мені сили, який живе всередині мене, всередині кожного з нас і завжди поряд у складні хвилини життя. Коли я зробила все, що залежить від мене, я відпускаю ситуацію і вона відпускає мене в руки Господні (мама - анонімно)

dub3

Скаутство - це школа життя! Яка дає багато - знайомих та гарні враження і новий життєвий досвід. Важливо, що провідники завжди поруч і підтримують дітей. Роблячи з цього урок. Дуже хочу, щоб моя дитина навчилася долати труднощі. Ніколи нe опускати руки. Бог - це все! Найважливіша наша віра в Нього! (Ігор - батько)

dub5

Скаутинг - для мене це надзвичайно бомбезно. Дякуючи цій молодіжній громаді, я почала частіше ходити до церкви (раніше ходила до церкви 1-2 рази в рік). Знали лише колись дві молитви (Отче Наш та Богородице Діво). Тепер знаю багато молитов. А на Службі Божій всі: від початку до кінця. З великим задоволенням співаю церковні пісні. Йду до церкви з величезним бажанням і відчуваю щодня, щосекунди, що Бог поруч зі мною! Бог дає мені все, що потрібно. Я є щаслива людина. І не забуваю дякувати Бозі за все, що маю. Бо Він щирий люблячий та добрий! Дякуючи скаутам, моя дитина прислуговує під час Літургії, і надихає та захищає свою оселю, як справжній чоловік (поки наш тато захищає нa Сході Україну). Дитина стала більш відповідальною, організованою, дисциплінованою. Очікую, що мій син повністю відповідатиме своєму імені - присвятив себе Богові. Для мене Господь - це є життя (повітря без якого неможливо жити) (Оксана)

dub7

dub8

OSSROM69991 Articolo

Немає виховного середовища, яке було би важливішим за сім’ю. Саме там переказуються ті цінності, які формують дитину на подальші роки життя. 

На Синоді єпископів, 17 жовтня на ранковому засіданні,  про це говорив архієпископ Мечислав Мокшицький. У своєму виступі митрополит Львівський підкреслив, що розлам між поколіннями до певної міри є наслідком того, що в сім’ях не переказують незмінних істин та цінностей. Саме це потрібно змінити, пише Vatican News.

Архієпископ вказав, що сім’я має суттєвий вплив на психічне функціонування людини, її подальші етичні та моральні вибори, на професійну активність, на якість стосунків, які ця людина укладатиме у зрілому віці. «Стосунки між батьками та їхнім потомством, які переживаються в радості й сумі, взаємне піклування, спосіб проживати конфліктні ситуації та проблеми, взаємостосунки дітей у сім’ї тощо — все це впливає на процес дозрівання та подальші вибори. Активне слухання, щира розмова на важливі теми, точне переказування повідомлень, уділення швидкої та по змозі повної відповіді на запитання, які ставить дитина, критика поведінки, а не особи, навчення дітей відкривати свої справжні почуття — це все дуже важливо. Це створює клімат щирості й довіри, необхідний у процесі дозрівання», — говорив архієпископ Мокшицький. Він нагадав, що психологія виразно вказує, що перші роки дитини мають вирішальний вплив на її подальше життя. Добре пережите дитинство, правильні стосунки, винесені з дому, дають надію і на сприятливе майбутнє, а також навпаки: негативний досвід дитинства є тягарем, часто незносним, у пізніші роки. 

Митрополит Львівський зазначив, що головний вихований тягар спочиває на батьках, а від їхньої активності залежить якість нових поколінь. Саме у сім’ї, у своїх стосунках із батьками, молода людина вчиться перших принципів суспільного співіснування. Архієпископ нагадав слова Йоана Павла ІІ, який, серед іншого, підкреслював, що «найперше місце, де розпочинається процес виховання молодої людини, це рідний дім». Таким було також і навчання Бенедикта XVI. В Апостольському листі «Про пильну потребу виховання» він застерігав від обтяжування дітей провиною за негативну поведінку, оскільки — як підкреслював — нинішні діти «не інакші, ніж ті, що народжувалися раніше», а зміни зазнав тільки спосіб їхнього виховання. Бенедикт XVI не заперечував існування «розламу між поколіннями», але при цьому зазначав, що «це радше наслідок того, що не переказується принципів та цінностей». 

Архієпископ Мокшицький підкреслив, що виправлення стосунків між батьками й дітьми у сім’ях — це, відповідно, повернення до основоположних виховних принципів, перевірених та верифікованих історією. «До основоположних принципів належать, зокрема: повернення авторитету батьків; будування постави довіри та щирості; свідома та особиста залученість у виховний процес молодих осіб; будування взаємин, базованих на чеснотах, а не на емоціях; готовність до жертовності; підкреслення цінності етичних та моральних позицій більше, ніж суто практичних та економічних тощо». Митрополит Львівський підкреслив, виступаючи на Синоді, що це лише деякі з чинників, які дозволять молодим людям правильно прочитати й виконати своє покликання.

rsz 20181014 152437

На свято Покрови пройшла скаутська Літургія в храмі Стрітення Господнього для третього львівського коша!
Сьогоднішнє недільне Євангеліє 20-ї Неділі від Зіслання Святого Духа, це зворушлива розповідь про воскресіння єдиного сина вдови з міста Наїн. В античному світі того часу серед філософів найбільш сучасним був погляд на Бога, який носив назву "стоїцизм". Його прихильники звалися стоїками. Для них Бог був незворушним, байдужим до людських страждань та доль. Тут, в цьому уривку ми бачимо справжнього Бога, Бога, який любить, співчуває, зціляє, воскрешає, повертає до життя. Драматизм цієї історії полягає в тому, що жінка була вдовою і втратила єдиного сина. Євангелист Лука майстерно описує життєву драму цієї жінки.
 Сьогодні багато подібних історій. День Захисника України, який ми святкуємо сьогодні є радісним святом, але позначений і подібними трагедіями. Адже чимало матерів втратили на війні свого сина. Господь не є байдужий до страждань матерів, коли не робить того, що зробив в Наїні. Він дарує їм нове життя і віддає іншій, Небесній Матері, свято Покрови якої ми сьогодні святкуємо. Нехай її Покров охороняє синів та дочок на передовій і всю нашу землю від зазіхань ворога.
 
rsz 20181014 155629

Актом мужності та правди Євангелія було названо синодальну промову Глави і Отця Блаженнішого Святослава. Прямим текстом він говорить, що Україна є у стані війни з Росією. Його слова були ще більш вагомими, бо вони пролунали в присутності представника Московського патріархату, який також сьогодні виступив на Синоді Єпископів.

FB IMG 1539032949983

Наше суспільство страждає від війни, воно переживає сильну економічну кризу та хвилю страшної еміграції, що особливо позначається на молоді», — сказав Глава УГКЦ під час Синодальної асамблеї. Він однозначно підкреслив, що його Батьківщина була жертвою агресії з боку Російської Федерації.

Блаженніший Святослав зазначив, що насамперед молоді українці, які належать до різних етнічних, мовних та культурних груп, а також сповідують різні релігії, гинуть від війни в Україні, стаючи справжніми героями трансформації місцевого суспільства. Він нагадав, що війна змусила мільйони українців мігрувати.

«Цей день був важливим завдяки двом виступам — представників України та Російської Федерації», — промовив Архиєпископ Станіслав Гондецький, який брав участь у Синоді.

«Блаженніший Святослав виступав дуже емоційно, як і на попередніх Синодах, і говорив про війну, яка триває п'ятий рік. Він чітко заявив, що Російська Федерація є тією стороною, яка атакує Україну. Глава УГКЦ розповів про наслідки цієї катастрофи для України. Адже є багато загиблих, міграція, молоді люди втікають з країни. Предстоятель також згадав про необхідність екології існування людини, про потребу поважати саме людське життя, — каже Архиєпископ Станіслав Гондецький. — Його виступ відбувся у своєрідному “дуеті”, бо митрополит Іларіон, як делегат Патріарха Кирила, також з'явився на загальних зборах і не торкнувся жодної з цих тем, зокрема розриву духовного спілкування з Константинополем або війни в Україні. Він обмежився лише загальними фразами про ситуацію, яка панує в сучасному світі, особливо на Заході. Він говорив про моральний релятивізм, який закликає наші Церкви об'єднатися разом, щоб захищати моральні цінності».

Фото з архіву

vojin

Минулих вихідних відбулося 10-ть скаутських заходів! А цих вихдіних - 8! Лише у львівському осередку! Переховання воїнів УПА, ВШАНУВАННЯ ЗАГИБЛИХ У ВІЙНІ на сході України, військовий марш в центрі міста, скаутська Літургія, мандрівка мандрівниць, відкриття року на Яворівщині, збори провідників коша Львів-1 та станиці св. Володимира, духовні науки спільноти батьків, та урочистості в храмі Стрітення Господнього!

На проспекті Свободи Львові відбувся військовий марш на честь Дня захисника України, який відзначають 14 жовтня.

Участь у параді взяли 1200 військових: учасники Антитерористичної операції та Операції об’єднаних сил, курсанти Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, 80-ї окремої десантно-штурмової бригади ДШВ, 24-ї окремої механізованої бригади ім. Короля Данила, ветерани УПА, волонтери, реконструктори в одностроях УПА та козацькі громадські організації. За маршем спостерігали тисячі львів'ян.

Марш захисників України продовжили колони військової техніки – більше 50 сучасних зразків, які зараз представлені на озброєнні Сухопутних військ Збройних Сил України.

vojin2

«Покрова – це свято великої єдності: єдності наших поколінь – від козацтва, вояків УПА, і до сьогодні, єдності нашої держави — від Заходу до Сходу, єдності нашого війська з українськими громадянами, — сказав під час урочистостей міський голова Львова Андрій Садовий. — Сьогодні наші вояки воюють із сильним агресором: це російсько-українська війна за нашу незалежність. Вояк там, на війні, бере зброю і відвойовує українську землю. А кожен з нас тут робить свій внесок в незалежність держави. Якщо ти вчитель — ти повинен вчити гідності наших дітей, якщо ти журналіст — то повинен писати правду, якщо ти батько чи мама — то повинен любити своїх дітей і плекати в них велику любов до країни. Я вірю в Україну, я вірю в нашу незалежність. І нехай Бог нас в цьому благословить».

Маршем вшанували усі покоління воїнів, які упродовж багатьох століть відстоювали мир і спокій України, та захисників, які сьогодні відбивають атаки ворога.

vojin3

Також клятву склали кількасот першокурсників Львівського державного ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Героїв Крут. Посвята в ліцеїсти відбулися на площі перед пам’ятником Тарасові Шевченку.

Як інформував ZAXID.NET, з нагоди Дня захисника України у Львові пройде марш військовослужбовців Збройних сил України, Нацгвардії, ветеранів УПА. Репетиції маршу проводили у п'ятницю ввечері, а також у суботу.

vojin4

vojin5

vojin6

vojin7

відео каналу Еспрессо:

FB IMG 1539451815721

 

16 жовтня 1978 р. заклик «habemus Papam» на площі св. Петра пролунав вдруге протягом року. Після короткого понтифікату Йоана Павла І колегія кардиналів обрала на Папу Кароля Войтилу. Білий дим, що звістив про зроблений вибір, з’явився над Сикстинською каплицею о 18.18; близько 19-ї години новий Папа вийшов до вірних. Завдяки телебаченню за перебігом конклаву та першою появою св. Йоана Павла ІІ на балконі собору св. Петра міг спостерігати увесь світ. Ми натрапили на запис трансляції, яку вели американські журналісти того дня. Гадаємо, їхні коментарі гарно демонструють, що вибір кардиналів став справжньою несподіванкою для усіх. Навіть прізвище нового Папи треба було повчитися правильно писати й вимовляти.

Обрання Йоана Павла ІІ принесло надію й за «залізну завісу». Закрема російський письменник-дисидент, автор «Архіпелагу ГУЛАГ» Олександр Солженіцин писав: «Обрання папи Войтили — єдина добра річ, яка трапилась людству двадцятого століття». Ось 5 цікавих фактів про вибір св. Йоана Павла ІІ Йоан Павло ІІ Знаковим стало ім’я нового Понтифіка. Кароль Войтила вшанував таким чином трьох своїх попередників — Йоана ХХІІІ, Павла VI та Йоана Павла І. Ледь не запізнився! 14 жовтня 1978 р., у день відкриття конклаву, митрополит Краківський вибрався по обіді до римської лікарні Джемеллі, провідати хворого приятеля, єпископа Дескура. До Сикстинської каплиці він увійшов останнім. А варто знати, що після того, як двері Сикстини замикають, усередину більше не впускають нікого, навіть кардиналів. Ніхто не думав, що він стане Папою Краківського кардинала не було серед «папабілі». Останніх 455 років на папу обирали виключно італійців. Цікаво, що в ХХ столітті кардинали Мілану і Венеції фактично змінювали один одного на престолі св. Петра. Лише Бенедикт XV (1914–1922) був кардиналом Болоньї, а Пій XII (1939–1958) був Державним секретарем Ватикану перед обранням. Натомість Пій Х (1903–1914) був патріархом Венеції, Пій ХІ (1922–1939) — патріархом Мілана; Йоана ХХІІІ (1958–1963) — патріарх Венеції; Павло VI (1963–1978) — патріарх Мілана, Йоан Павло І (1978) був також патріархом Венеції. І раптом щось пішло не так. Популярність і авторитет 58-річного кардинала з Польщі стрімко зростали; ймовірно (адже засідання конклаву суворо таємні) за Кароля Войтилу проголосувало 99 з 111 кардиналів. «А я не вас маю на увазі!» Одним з ієрархів, який під час перерв у сесіях конклаву виступав за обрання митрополита Краківського, був тодішній архиєпископ Відня і друг Кароля Войтили, кардинал Франц Кьоніг. Він мав вельми знаменну розмову з кардиналом Вишинським, якому сказав, що Польща має відповідного кандидата. «Що? Я би мав покинути Варшаву і залишитися в Римі? То був би тріумф комуністів!» — відказав на це Примас. Тоді кардинал Кьоніг уточнив, кого саме має на увазі… Нові звичаї у Ватикані Згідно зі звичаєм, одразу після обрання новий папа приймає від кардиналів-електорів обітницю послуху. Як повідомили свідки цієї події, Йоан Павло ІІ звершив у цій церемонії знаменну модифікацію — яку, беручи до уваги стиль його понтифікату, можна назвати символічною: на відміну від попередників, він прийняв це вшанування стоячи, а не сівши на трон. І це був лише початок…

FB IMG 1539035829127

koh

Мандрівка мандрівниць "Віддавай світові найкраще, що в тебе є і цього може не вистачити, всеодно віддавай світові найкраще, що в тебе є"
Нашу мандрівку до Кохавини, взяла під свій покров Пресвятая Богородиця.


Гарний осінній день, добрі люди супроводжували нас протягом цих двох днів.
Перший день видався нелегким, оскільки нам прийшлось пройти 29 км та люди, які зустрічалися на нашому шляху допомагали нам добрим словом та гостинцями.


Настанови отця, молитва на вервеці додавали сили нашим крокам.
Зустріч з о. Станіславом та допомога з ночівлею в римо-католицькій парафії м. Жидачів, пройшла весело та гостинно.
Наша мандрівка закінчилася молитвою до Кохавинської Богородиці та складанням своїх намірень.


Після святкової Архієрейської Літургії наші кандидатки: Галина Коноплицька та Наталія Кушик прийняли служіння мандрівниць.
ВІТАЄМО!!!

koh2

koh3

koh4

koh5

gn2

gn

fatma

Цього дня у Довбиші, 13.10.2018 року, відбулася Урочистість, яку очолив наш пастир єп. Віталій Кривицький. Разом з єпископом молилися численні священики КиЇвсько-Житомирської дієцезії та отці паллотини, під опікою яких знаходиться цей санктуарій, на чолі зі своїм провінціалом о. Зеноном Ханасом SAC

Чудову молитовну атмосферу доповнила прекрасна осіння погода.
Матір Божа Фатимська, молись за нас.
о. Валерій Дубина

FB IMG 1539601029343

дякуємо скаутам за місію служіння парафії: прибирання, прослуговування, участь в святковій процесії, та недільній Мессі!

 

pidtr

"Якщо дитину вчити, що вона все має робити сама, бути сильною завжди, і в жодному разі не сумувати коли складно - є великий ризик, що дитина не вмітиме просити про допомогу у тих ситуаціях, коли в неї ще немає знань і досвіду вирішити проблему. Є ризик, що дитина (а згодом і доросла людина) не дозволить собі визнати своє безсилля у тих ситуаціях, коли вирішити проблему чи втрату неможливо нікому - і замість того, щоб відсумувати це безсилля й рухатися далі, вона будуватиме штучний фасад, що все під контролем, що вона сильна на 100%. Але це ілюзія, людина не може такою справді бути в усіх ситуаціях. Кожна людина має право попросити про допомогу та має право на сум, якщо їй складно чи неможливо вирішити проблему.

kam1

Коли ми поїдемо в табір? Я хочу стати скаутом? А ви візьмете мене з собою? Такі і подібні питання наші діти-вовченята ставили у  Кам'янці-Бузькій на відкритті скаутського року! На що їх провідник Віталій відповідав: "Все з часом! Будемо вчитися та збиратися! Все згодом!" Скаутській рік розпочався у всіх осередках України ГО "Скаутство Європи в Україні" Також і в Кам'янці-Бузькій! Яку відвідав з ініціативою президент скаутів Юрій Зошій: "Діти самі надихають нас до служіння та діяльності - своєю активністю та креативністю" Отож мандруймо і таборуймо разом! Дякуємо Акелі Віталію Савину за служіння! До нових зустрічей в ефірі!

kam2

kam3

Гуртковий Максим Калиневич

sykh

7 жовтня 2018 року у Львові відбулася традиційна загальноміська Вервиця вулицями міста. Цьогоріч вона носить назву «Сила Слабкості», адже нинішня спільна молитва у особливий спосіб присвячена людям із особливими потребами. Спільнота львівських скаутів ГО "Скаутство Європи в Україні" взяла активну участьу молитовній процесії

«Сьогодні Господь учинив навіть лагідною природу, щоб дати можливість спільно з’єднатися у молитві до Пресвятої Богородиці! Особи з особливими потребами вже готові вийти, щоб молитися за нас усіх! А чи готові ми залишити усе, взяти один одного за руку і вийти, щоб свідчити?» – коментує нинішню молитву о. Павло Дроздяк, глава прес-служби Курії Львівської Архиєпархії, співорганізатор Вервиці.

Papa molod

Про активність та розвиток, про життєву послідовність і конкретність, про безцінність життя та правильне вживання соціальних мереж, про необхідність пам’ятати свої корені й спілкуватись з дідусями та бабусями говорив Святіший Отець під час зустрічі з молоддю, що відбулась у Ватикані в суботу, 6 жовтня 2018 р.

 

“Будьте молоддю, що прямує, що дивиться на горизонт, а не в дзеркало. Завжди дивіться вперед, будьте в русі, а не перебувайте на дивані”, – закликав Папа Франциск хлопців та дівчат, зустрічаючись з ними в суботу, 6 жовтня 2018 р., в залі Павла VІ у Ватикані. Ця особлива зустріч, що відбулась у контексті ХV Загальної Асамблеї Синоду Єпископів на тему молоді, пройшла під гаслом «Ми – унікальні, солідарні, креативні». В ході зустрічі, окрім свідчень хлопців і дівчат, музичних та хореографічних моментів, було передбачено, що Вселенський Архиєрей дасть відповіді на деякі запитання молоді, натомість, Папа на початку свого слова зазначив, що відповіді на ці запитання дадуть Отці Синоду після спільних обговорень і дискусій, адже саме для цього й скликана ця асамблея, а він, користуючись цією хвилиною, поділиться із ними кількома своїми думками.

Виходити на пошуки добра, правди й краси

Заохочуючи молодь бути активною та перебувати в русі, Святіший Отець наголосив, що сумно бачити молодих людей, які вже в 24 роки немов би пенсіонери. Потрібно знайти себе. В цьому нам не допоможе дзеркало, але діяльність та вихід для шукання добра, правди й краси.  Саме там можна знайти себе самого.

Пригадуючи свідчення одного із учасників, Папа наголосив на важливості бути послідовними в нашому житті. Якщо ми називаємо себе християнами, то повинні не лише прочитати Блаженства, звіщені Ісусом та записані святими Євангелистами, але жити згідно із ними, практикувати їх. Мирянин, священик, богопосвячена особа, кожен із нас повинен жити згідно із тим, у що вірить. Єпископ Риму пригадав молодим людям: «Також і ви повинні бути послідовними на своєму шляху й запитувати себе: “Чи я послідовний у своєму житті?”»

Проблема нерівності

Сьогодні можемо зауважити, що втрачається справжнє значення влади. Адже влада, згідно із повчанням Ісуса Христа, – це служіння. В іншому випадку маємо справу з егоїзмом, з бажанням применшити іншу особу: не дати іншій людині можливості розвиватись – це означає панувати, намагатись вчинити інших своїми слугами. Зрілі люди так не поводяться, бо влада є для того, щоб допомогти іншому зростати, аби самому служити нашому ближньому. Цей принцип є важливим як для політики, так і для нашого щоденного життя.

Безцінність молоді

Далі Глава Католицької Церкви наголосив на тому, що молодь є безцінною, що молоді особи не мають ціни, вони не є товаром. «Не дозвольте, щоб вас купили, не дозвольте на те, щоб вас спокусили, не дозвольте себе поневолити колонізаційними ідеологіями, що вкладають нам у голову ідеї і, в кінцевому результаті, вчиняють нас рабами, залежними, невдахами в житті», – підкреслив Папа, додаючи, що кожна людина є вільною, тому потрібно любити цю свободу, яку дарує нам Христос. 

Вживання соціальних мереж та конкретність у житті

Святіший Отець перестеріг молодь перед небезпекою надмірного використання соціальних мереж: хоча вони й здатні поєднати людей у лічені секунди, проте, якщо таке вживання стане звичкою, то можна закінчити, як сім’я, що збирається на обід чи вечерю за одним столом, але кожен користується своїм смартфоном, спілкується з чужими людьми, занедбуючи живі, реальні стосунки з тими, що поряд.

Серед іншого, Папа Франциск наголосив на необхідності бути конкретними в житті. Конкретність є гарантією нашого руху вперед. Якщо медія чи вживання Інтернету віддаляють особу від конкретності, то слід відмовитись від такого використання. Адже без конкретності не буде й майбутнього. Ця конкретність полягає також у прийнятті: у відкритості наших дверей та рук стосовно інших. А ментальність, що сьогодні є дуже поширеною, яка бачить небезпеку, зло та тягар у чужинцеві, в іншому, в мігранті, можна подолати обіймами, прийняттям, діалогом, любов’ю.

А на закінчення, продовжуючи тему конкретності в житті, Вселенський Архиєрей заохотив хлопців та дівчат до спілкування з їхніми дідусями та бабусями, які є коренями їхньої конкретності, корінням їхнього розвитку та життєвої плідності; до занурення в їхнє коріння, завдяки якому вони можуть зростати та прямувати вперед, приносячи плоди й стаючи, таким чином, корінням для іншим.

07 жовтня 2018, 12:55