Крадіжка є одним зі способів поведінки, який найбільше турбує батьків: часто вони вже бачать у своїх дітях злодіїв за ґратами. Звісно, крадіжки не можна недооцінювати; але вона й не повинна викликати надмірних реакцій. Вважається, що всі підлітки принаймні раз у своєму житті щось украли. В певному сенсі, крадіжка — це соціальна поведінка, яка вимагає дослідження. Часто діти хочуть побачити, як це, коли щось вкрадеш; найчастіше привласнюють дрібні предмети, один із незначних товарів — якийсь спрей, пачку скріпок тощо. Більшість дітей цілком правильно реагують на скоєну крадіжку: після того, що трапилося, мають докори совісті, постійно про це думають, і, врешті‑решт, зізнаються в тому, що трапилося. Навіть, якщо їх не впіймали на гарячому, то ця подія викликає у них неспокій. Здобувши врешті такий досвід, вони задовольняються цим одним разом. Натомість є підлітки, для яких це стає звичкою, і вони насправді вже неспроможні відрізнити, чи вони ще в порядку, чи ні. Що робити? Крадіжки стаються в усіх соціальних групах. Батьки часто запевняють мене, що їхні діти навіть у віці від восьми до дванадцяти років розповідають їм усе і в жодному разі не можуть бути потенційними злодіями, коли в класі стаються крадіжки. Яка помилка! Абстрагуючись від того, що добре заздалегідь навчати дитину змалку, чим є власність, — багатьох батьків лякає ситуація, коли в сумці для сніданку свого малюка раптом знайдуть якусь іграшку сусідської дитини. Малі діти не дуже розуміють, що їм належить, а що ні. Іноді вони так сильно хочуть мати якусь річ, аж кінець кінцем переконують себе, що це їхнє, або що їм цю річ подарували; часто не знають напевно, як стали власниками цього об᾽єкта. Вони найчастіше мають неясне відчуття, що щось не в порядку. Тут потрібно пояснити дитині, що неправильно забирати речі, які їй не були подаровані. Наполягайте на тому, щоби дитина повернула річ, яку забрала. Коли справу буде вирішено, похваліть малюка, ба навіть нагородіть якоюсь дрібничкою. Після цього подія має бути стерта з пам'яті. Якщо йдеться про школярів — важливо, аби вкрадені речі були повернені особисто, діти також повинні вибачитися; незалежно від того, чи справа закінчиться в суді для неповнолітніх, чи ні. Потрібно також брати до уваги негативні наслідки. Безглуздо кричати чи бити дитину, а також задовго розводитися про наслідки, які тягне за собою крадіжка. Важливо, аби дитина чи підліток зрозуміли, що його/її батьки не стануть терпіти такої поведінки, і тут не допоможуть жодні переконливі виправдання. Крадіжка залишається крадіжкою. Дитина не повинна залишати собі крадене, навіть якщо неможливо визначити його власника. Звісно, не раз добре застосувати покарання як своєрідний стимул. Наприклад, заборонити дивитися телевізор на тривалий час, відвідувати тренування або піти на концерт. Якщо буде заява до органів правопорядку, то необхідно, щоби був складений протокол цього випадку; можливо, дитину допитуватимуть у відповідних органах Коли все владнається, потрібно справу закрити і повернутися до нормального життя. Варто пам'ятати, що діти, які не крадуть, радітимуть нагородам, отриманим від батьків або вчителів за те, що така поведінка їм чужа. Якщо крадіжки повторюються, попри вжиті заходи, потрібно звернутися до фахівців.

Останні новини

Тебе зацікавило? Приєднуйся до нас! Приєднатись!

 

увійти | додати новину | контакти осередків