bomba
Мій батько, коли йому було сімнадцять років, на ярмарку побачив дівчинку. Чотирнадцятирічну дівчинку в синій сукні з синім бантом. І закохався. Чекав, коли їй виповниться вісімнадцять і запропонував їй одружитися. Він її любив...

Вони були досить бідні фермери, мама доїла корів, робила всю роботу, але вони жили і раділи кожному пережитому дню, до самого кінця. І це було щиро, так зворушливо і чудово!

Я бачила, як хороші люди в хороших сім'ях лаються, кому піти поставити чайник. У нас лайка йшла тільки в протилежному значенні - кожен хотів піти поставити чайник. Кожен хотів взяти на себе. Коли твій супутник хоче взяти на себе більше, то тобі хочеться взяти ще більше... Тут цікавий механізм, я його простежила. Чим менше хоче взяти на себе твій супутник, тим менше тобі хочеться взяти. І навпаки. Тут зворотний зв'язок. І батьки рвали один у одного з рук домашні справи, неприємні доручення, важкі завдання - все це кожен хотів зробити за іншого...

Ще я пам'ятаю, як тато вранці, коли голився, співав, і мама йому говорила: "Перестань співати - не можна зосередитися!"
А мама працювала тоді в якихось дошкільних установах і писала вранці звіти. А тато їй відповідав - дивно, чому такі речі запам'ятовуються, - він говорив:
"Я не буду співати, а ти коли-небудь будеш думати: як шкода, що він більше не співає, як добре б, щоб він заспівав".
Ось це я пам'ятаю, ось цю фразу я пам'ятаю: "Як добре б, якби він заспівав".

Щасливим і веселим виявився їхній шлюб - єдність душ і прагнень, і ось такого шлюбу я не зустрічала ні в кого - щоб він був не тільки глибокий і серйозний, але радісний і веселий в кожну дану хвилину...
І кожен ранок починався з молитви батька - він благословляв Бога за те, що йому послав цю чудо-дружину, це чудо-кохання, це чудо-почуття. І ось ми в тіні цієї великої любові, обожнення, виросли...

Потім я запитала:
- А мама?
- Мама померла десять років тому.
Я кажу:
- Господи, а батько?
- Батько живий.
- Він, напевно, жахливо пережив смерть матері?
- Що ти! Він благословляє кожен день Бога, що біль розлуки випала йому, а не їй ...

Автор Ліліана Лунгіна
Художниця Анжела Джеріх.

 
 

FB IMG 1546814953646

Свято Різдва Христового є святом любові Всевишнього, святом Божої і людської родини. Цей рік Всеукраїнська рада Церков та релігійних організацій оголосила Роком сім’ї та родини. Ми тепер бачимо, що саме сім’я, як первинна клітина людського суспільства, — є  середовищем, оазисом, у якому народжується наш Спаситель. Творець показує нам, що немає іншої людської спільноти, яку можна назвати родиною. Адже тільки єдність (плідна і нерозривна) між чоловіком і жінкою здатна сприйняти нове життя, вона є тим середовищем надії на майбутнє, в яку входить наш Господь. Тому Різдво ми називаємо сімейним, родинним святом”, — зазначив у своєму привітанні з нагоди свята Різдва Христового Предстоятель УГКЦ.

 

На його думку, звістка про народження Сина Божого заохочує нас до радості та не боятися труднощів, особливо тепер, коли ми живемо у світі, сповненому тривоги й страху.

“У цей день дозвольте звернутися молитвою до новонародженого Спасителя за наші українські родини й сім’ї, які нерідко є зранені, переживають тривогу, є розділені або перебувають у обставинах, які потребують підтримки і захисту. Українська сім’я завжди була домашньою Церквою, тому дуже важливо, щоб наш Спаситель скріпив, благословив й обновив наші родини”, — зауважив духовний лідер греко-католиків.

А згодом додав: “Я хочу щиро побажати усім в Україні і на поселеннях, щоб це Різдво стало джерелом нашої сили, відваги, мудрості та перемоги. Нехай новонароджений Спаситель, який впроваджує нас у небесну родину, у єдність людини з Пресвятою Тройцею — Отцем, і Сином, і Святим Духом — буде джерелом нашої надії, яка є світлом в нашому майбутньому. Нехай новонароджений Спаситель дасть мир нашій Україні!”

Окрім цього, наприкінці свого привітання Блаженніший Святослав закликав радісно відзначити Різдво: “Вітаю усіх з цим великим святом! Радій та колядуй, Україно! Прославляй Бога на небесах і на землях, Україно! Христос народився! Славімо Його!

dytyna

Нехай у кожне слово чи погляд, чи рішення буде завжди закладена Любов! Тоі все буде гаразд)

1. Той, до кого дитина прив'язана, втішає і додає їй сил просто фактом своєї присутності.

2. Хочете, щоб дитина справлялася із життям? 
Значить, все дитинство тіште, обіймайте, приймайте її почуття. Не кажіть «Не плач!», не намагайтеся відразу відволікати і розважити. Допомагайте їй проживати стрес і виходити з нього, залишаючись живими в контакті, а не ковтати неприємні почуття і відморожуватися.

3. Нам здається, що той, хто загартований негараздами з дитинства, буде краще справлятися з ними і потім. Це не так. Дослідження показують, що краще долають труднощі ті, у кого було щасливе дитинство і благополучна сім'я. Їх психіка має запас міцності, в стресі вона зберігає здатність бути гнучкою і винахідливою, вони можуть звертатися за допомогою і здатні самі себе підтримати.

4. Вирішувати, що робити прямо зараз із вашим власним малюком, який плаче, б'ється або переляканий - тільки вам, і якщо ваша інтуїція, керована любов'ю і турботою, говорить не те, що книга - слухайте інтуїцію.

5. Важливо залишатися для дитини батьками, а батьки - це ті, хто любить безумовно та піклується.

6. Хочете, щоб дитина вміла просити вибачення? 
Просіть самі, покажіть на власному прикладі вихід зі сварки і визнання своїх помилок. Якщо із прив‘язаністю все в порядку - у дитини включиться наслідування і вона теж навчиться, сама, без моралей.

7. Звичка емоційно розряджатися через дитину - якщо ви зриваєтеся часто - це просто погана звичка, свого роду залежність. І ефективно справлятися з нею потрібно так само, як із будь-якою іншою шкідливою звичкою: не "боротися з», а «навчитися інакше», поступово пробуючи і закріплюючи інші моделі.

8. Влаштовуйте собі «тайм-аути», маленькі перерви до того, як прийде нестерпна втома. Поставте дітям мультик і спокійно випийте кави/чаю або прийміть душ. Забудьте про грізні попередження лікарів, що телевізор довше 15 хвилин в день - це дуже шкідливо. Повірте, мама в стані нервового виснаження набагато шкідливіше, ніж телевізор.

9. Якщо ми вчимо дітей не брехати - а самі брешемо, 
вимагаємо не курити - а самі куримо, 
вчимо не ображати маленьких і слабких - а самі дитину б’ємо, не варто плекати ілюзії щодо результату.

10. Наші недоліки є продовження наших достоїнств, і навпаки. Чомусь ми охоче визнаємо це по відношенню до самих себе, але забуваємо, коли мова йде про дітей.

11. Чомусь багатьом дорослим здається, що якщо дитина не кидає миттєво все, чим була зайнята, і не біжить виконувати їх доручення, це ознака неповаги. Насправді неповага - це звертатися до людині не з проханням, а з наказом, не цікавлячись її планами і бажаннями (вийняток становлять лише ситуації надзвичайні, пов'язані з безпекою).

12. Що най-най головніше в справі виховання дітей? 
А найголовніше - це, звичайно, батьки і їх власний стан. Психологи обожнюють приводити в приклад пункт з інструкції про безпеку польотів: «У разі розгерметизації салону спочатку одягніть кисневу маску на себе, потім на дитину». Тому що, якщо ви не зможете нормально дихати, дитині вже точно ніхто і ніщо не допоможе.

13. Не варто жертвувати спілкуванням з дитиною заради того, щоб «дати їй все найкраще». Краще вас і ваших обіймів все одно нічого немає, довіру і душевний спокій дитини не купиш ні за які гроші.

14. Важливо, щоб в процесі зіткнень з вами, дитина одержувала різний тип реакцій. Щоб колись ви їй поступалися, а колись не поступалися, щоб колись переводили в гру, а колись домовлялися, а колись ще по-іншому, щоб як в житті, були різні варіанти.

15. Найкраще, що ми можемо зробити для розвитку своїх дітей в ніжному віці - не заважати їм грати. Іноді брати участь в іграх, іноді перетворювати в гру домашні справи або прогулянки, іноді просто не чіпати їх, якщо вони захоплені процесом.

Людмила Петрановська

 

 

max-20181228190441425

Вам вірним Риму, вам паломникам, і всім вам, що єднаєтеся з нами в кожній частині світу, повторюю радісне Вифлеємське звіщення: «Слава на висотах Богу й на землі мир людям Його вподобання» (Лк 2,14).

Як пастухи, що першими прибігли до печери, ми здивовані знаком, який нам дав Бог: «Дитя сповите, покладене в яслах» (Лк 2,12). Мовчки стаємо навколішки та поклоняємося.

Що ж нам каже оте Дитя, народжене для нас з Пречистої Діви Марії? Яким є загальне послання Різдва? Воно каже нам, що Бог є добрим Отцем і ми всі є братами й сестрами.

Ця істина лежить в основі християнського бачення людства. Без братерства, яке нам дарував Ісус Христос, наші зусилля на користь справедливішого світу є неспроможними, а навіть найкращі проекти ризикують перетворитися в бездушні структури.

Тому моїм різдвяним побажанням є побажання братерства.

Братерства між людьми кожного народу й культури.
Братерства між людьми відмінних ідей, але здатних взаємно шанувати та вислухати одні одних.

Братерства між людьми різних релігій. Ісус прийшов об’явити Боже обличчя всім, хто Його шукає.

А Боже обличчя явилося в конкретному людському обличчі. Воно не з’явилося в ангелові, але в людині, народженій у часі та в місці. Таким чином, Своїм втіленням Божий Син показує нам, що спасіння проходить через любов, прийняття, пошану до цієї нашої убогої людської природи, яку всі ми поділяємо серед великого розмаїття етнічних груп, мов, культур…, але ми всі брати й сестри в людській природі!

Отож, наші відмінності не є втратою чи загрозою, вони є багатством. Як у випадку митця, що хоче зробити мозаїку: краще мати під руками елементи багатьох кольорів, аніж декількох!

Нас цього навчає досвід сім’ї: серед братів і сестер ми відрізняємося одні від одних, ми не завжди погоджуємось, але існує нерозривний зв’язок, який нас поєднує, а любов батьків допомагає нам любити одні одних. Це ж саме стосується й людського роду, але тут Бог є «родоначальником», основою та силою нашого братерства.

Нехай же це Різдво допоможе нам наново відкрити узи братерства, які єднають нас, як людей, і поєднують всі народи. Нехай же дозволить ізраїльтянам і палестинцям відновити діалог та ступити на дорогу миру, яка покладе край конфліктові, що вже понад сімдесят років терзає Землю, яку Господь обрав для того, щоб явити Своє обличчя любові.

Нехай же Дитя Ісус дозволить любій і розтерзаній Сирії віднайти братерство після цих довгих років війни. Нехай же міжнародна спільнота рішуче докладає зусилля задля політичного вирішення, яке б відклало набік поділи та окремі інтереси, щоби сирійський народ, а особливо ті, що були змушені залишити свою землю й шукати притулку деінде, змогли знову жити в мирі на своїй батьківщині.

Думаю про Ємен з надією на те, що перемир’я, досягнуте завдяки посередництву міжнародної спільноти, зможе, нарешті, принести полегшення багатьом дітям і населенню, виснаженому війною та голодом.

Думаю також про Африку, де мільйони біженців та переселенців потребують гуманітарної допомоги й продовольчої безпеки. Нехай же Божественне Дитя, Цар миру, змусить замовкнути зброю та сприяє настанню нового світанку братерства на всьому континенті, благословляючи зусилля тих, які трудяться на користь сприяння шляхам примирення на політичному та соціальному рівнях.

Нехай же Різдво зміцнить братерські узи, які поєднують Корейський півострів, і дасть їм продовжити шлях розпочатого наближення та досягнути спільних розв’язок, які б гарантували всім розвиток і добробут.

Нехай же цей час благословення допоможе Венесуелі віднайти згоду, щоб усі складові суспільства по-братерськи трудилися задля розвитку країни та підтримки найслабших верств населення.

Нехай же Господь, Який народжується, принесе полегшення любій Україні, що з нетерпінням прагне наново повернути тривкий мир, який все ще запізнюється. Лише з миром, що шанує права кожного народу, країна зможе піднятися після зазнаних страждань та відновити гідні життєві умови для своїх громадян. Запевняю свою близькість християнським спільнотам цього регіону та молюся за те, щоб могли будуватись стосунки братерства та дружби.

Нехай же перед Дитятком Ісусом мешканці Нікараґуа наново відкриють, що вони є братами й сестрами, аби не переважали поділи та незгода, але щоб усі докладали зусилля для сприяння примиренню та спільного будування майбутнього країни.

Хотів би згадати народи, які зазнають ідеологічної, культурної та економічної колонізації, стаючи свідками порушення своєї свободи та ідентичності, і тих, які страждають від голоду та відсутності освітніх і медичних структур.

Особливу думку скеровую до наших братів і сестер, які святкують Господнє Різдво у важких, аби не сказати ворожих, ситуаціях, зокрема 

, там, де християнська спільнота є меншістю, іноді беззахисною та невизнаною. Нехай же Господь дасть їм та всім меншинам жити в мирі та побачити визнання своїх прав, насамперед, релігійної свободи.

Нехай же мале та змерзле Дитя, яке сьогодні споглядаємо в яслах, захистить усіх дітей на землі та кожну слабку, беззахисну й відкинену мов непотріб людину. Щоб усі ми могли отримати мир та утішення з народження Спасителя, а відчуваючи, що нас любить єдиний небесний Отець, і ми наново зустрілися та жили як брати й сестри.

Джерело: vaticannews.va

 

kua

Скаутки взяли участь у святкуванні свята св. Йосафата - виїзд до мальовничої Литви та історичного Вільнюса - колиски УГКЦ

11 листопада 2018 року Божого у давньому храмі Пресв. Тройці м. Вільнюса відбулася урочиста Архиєрейська Божественна Літургія з нагоди святкування празника Св. Священномученика Йосафата, яку очолив Преосвященний Владика Василій Тучапець, ЧСВВ, Екзарх Харківський.

З ним співслужили Преосвященніший Арунас Понішкайтіс, єпископ-помічник Вільнюського римо-католицького архієпископа, провінційний радник о. Сергій Крутовський, ЧСВВ, настоятель Вільнюського монастиря о. Вінкентій Пелих, ЧСВВ, ігумен Дрогобицького монастиря о. Йосиф Кралька, ЧСВВ, котрий провів передсвяткові реколекції, диякон Петро Токач, а також інші священики, що разом з вірними прибули з України, Польщі, Білорусії, Словаччини.

Літургію співом окрасили брати-студенти Василіянського інституту філософсько – богословських студій ім. Йосифа Вельямина Рутського (Брюховичі).

На завершення до численних вірян і гостей зі словами про важливість цієї події для кожного віруючого і усієї Церкви звернулися Владики, а опісля відбулось урочисте відкриття барельєфу Костянтину Острозькому.

kua2

Перебуваючи на порозі 2019 року, входячи в цей Новий рік та новий час, ми відчуваємо певну тривогу. Адже увесь світ переживає тривогу. Ми бачимо, як Європа перебуває в стані неспокою, а весь світ відчуває, що перед нами може бути період нестабільності. Зрештою, все нове викликає тривогу і природний страх. Тому я закликаю вас зробити крок у майбутнє в любові до Бога, до своєї Батьківщини і до своїх ближніх.

rizdvo 5kanal2

Такими словами звернувся Блаженніший Святослав, Отець і Глава УГКЦ, щоб привітати українців з Новим роком та різдвяними святами, які наближаються.

На його думку, нам потрібно відзначити святковий період саме у любові, бо вона долає страх. Ба більше, тільки любов допомагає нам прожити наше життя сповна.  

«Апостол Йоан зазначає: «Там, де є любов, немає страху». Любов усуває страх. Давайте у цій любові, яку Господь, народжуючись у таїнстві Різдва, відкриває і дарує нам, зробимо крок у Новий рік. У любові, яка навчить нас не боятися, а перемагати, у любові, яка буде силою, щоб розвивати й будувати нове краще життя!» – наголосив Предстоятель УГКЦ.

«Нехай Божа любов супроводжує нас у Новому році й буде нашим благословенням. «Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина свого Єдинородного, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне», – написано в Євангелії. Нехай ці слова будуть новорічним вітанням, з яким ми увійдемо у Новий 2019 рік! З Новим роком і Різдвом Христовим!» – наприкінці радісно привітав усіх українців Блаженніший Святослав.

Департамент інформації УГКЦ

babyjpg.pagespeed.ce.lpCrBNNjdI

Міжнародний благодійний фонд Lets help оголосив флешмоб #letshelpbabushkas. Саме за цим хештегом можна буде знайти історії допомоги активістів або простих громадян людям поважного віку.

Небайдужі люди з усіх регіонів України можуть оплатити чеки одиноким людям поважного віку в супермаркетах, магазинах, на базарах. Участь у флешмобі традиційно беруть лідери думок, громадські активісти, а також усі охочі.

Представники фонду кажуть, що за допомогою акції хочуть привернути увагу до скрутного становища українських пенсіонерів.  З огляду на мізерну пенсію літні люди часто не можуть собі дозволити навіть мінімальний набір продуктів.  

Це вже третій подібний флешмоб. Перші акції пройшли в липні та вересні 2018 року. Учасники розповідають, що багатьом не вірилося в безкорисливе бажанням допомогти: не звикли наші люди до такої доброти й щедрості.

«Взяли участь в черговому флешмобі, присвяченому  допомозі людям пенсійного віку. І поки хтось допомагає дітям Африки, ми по можливості допомагаємо пенсіонерам. Вони дуже скромні… Інколи доводилося вмовляти взяти з продуктів щось ще. Одна бабуся, якій оплатили продукти, потім три дні до них не торкалася, думала, що хтось прийде і забере назад… Дуже потрібно справа!» – пише один із учасників флешмобу Ярослав Жилкін.

А ось допис у Фейсбуці ще однієї активістки, яка долучилась до флешмобу:

Подібний флешмоб проводили ще в 2016 році. Катерина Курбанова, тележурналістка з Луцька, розповіла на своїй сторінці Фейсбук:

– Не знаю, чи треба про таке писати, але в горлі ком стоїть…

Черга в магазині, переді мною жіночка старшого віку. Її покупки – це півхлібини, маленький пакет молока, грамів 200 пряників і якась недорога водичка… Вивчила її покупки, бо, коли жінка почула, що все коштує трохи більше, ніж 30 грн., довго вибирала, від чого відмовитися, грошей не вистачило.

В результаті відмовилася від води, потім від молока, та за пряники заплатити не вистачало. 

А я стою і боюся запропонувати їй доплатити за неї, бо не знаю, як відреагує… зрештою, наважилася… доплатила… мені стало соромно… і боляче… і прикро… і дуже шкода…

Як такі люди живуть????? як їм вижити????? хто їх бачить, чує? І ще багато різних неприємних питань… буде ще гірше???

Вибачте, що вилила це.

Допис Катерини Курбанової вмить обріс коментарями – гіркими, як ота грудка в горлі:

Антоніна Клімішина Я завжди мовчки доплачую, а потім приходжу додому, плачу і злюсь.

Катерина Курбанова Найскладніше тут передбачити реакцію людини, коли це пропонуєш. Боїшся ще більше принизити.

Інна Білецька  І я ридаю, і встидаюсь, і боюсь реакцій. Але страх не зробити те, що можеш, – більший. Дякую за цей пост, Катрусю!

Поліна Січевська Нещодавно йшла по вулиці. Підійшла до мене прілічна бабця і каже: “Дай, якщо можеш, на буханку хліба. Тільки не сердься на мене, будь ласка”.

Я дала 10 гривень. І побігла по справах, на півдорозі замучила совість, бо мало дала, вернулася назад, щоб знайти бабцю, але її вже не було. Йшла і плакала. Як тим пенсіонерам допомогти. Вони ж не бомжі, їх на вулиці не видно, і не всі попросять на ту буханку…

Катерина Курбанова та й я теж могла ще молока їй докупити, але поки схаменулася, було пізно.

Татьяна Бельтюкова Це дуже болюче питання завжди! Шкода стареньких людей, особливо самотніх, хто їм допоможе? Аніхто, вони звикли платити квартплати вчасно, на мізерну пенсію, а ті копійки залишати на виживання, бо на проживання їх просто ну ніяк не вистачить! Не треба соромитись допомогти, треба хоч спробувати, це вже краще, ніж нічого!

Ось зроби про це репортаж, звичайно, до влади не достукаєшся, щоб щось з цим зробили, але хоч більше людей побачать та почнуть допомагати стареньким частіше та не ображати.

Інга Коваль Найстрашніше, що вона дійсно не одна така… так живуть і сім’ї, де є дітки… хтось обирає між водою і молоком, а хтось – Chanel чи Armani… Я давно кажу біда в суспільстві… біда…

Николай Игоревич Зайдіть на будь-яке відділення Укрпошти, там таких бабусь тьма-тьмуща… І найсумніше, що вони позбавлені будь-якого інстинкту самозбереження: за комунальні заплатять, а там будь як буде… Вони і досі, напевно, думають, що це державі платять за компослуги.

Евгений Евенко Колись я зайшов у рибний павільйон на базарі. Переді мною бабуся дістала тремтячими руками пом’яті 10 гривень і попросила 100 грамів мойви – люди, 100 грамів!!!!! Я запронував їй купити півкілограма і морської капусти теж стільки за мій рахунок. Вона ледь не плачучи сказала: “Спасибі, не треба, мені і стільки вистачить”.

Все ж таки вдалось її умовити і купити їй хоч півкіло мойви. А бабуся ще й за мене переживала, каже: “Може, в тебе в самого, синку, грошей мало?” Я вийшов з павільйону, нічого вже не хотілось ні купляти, ні їсти, просто пішов додому…

Наталия Пивовар А буде іще гірше. Я тисячу разів закликала всіх допомагати пенсіонерам. І сама неодноразово оплачувала покупки. Це страшно.

Наталья Єлисеева Вчора стою в черзі так само в ковбасному відділі, і дідусь купує 150 грамів ліверної… в тоненькій брудній курточці, у старезних черевиках. І ТАК САМО СТОЇТЬ ГРУДКА В ГОРЛІ. ДАТИ ГРОШЕЙ? А НЕ ЗНАЄШ, ЯК ВІДРЕАГУЄ.

Юлія М. Робімо що можемо на своєму місці.

Катя Линник Ми можемо лише одне: допомагати будь-яким чином, щось купити їм, десь підкласти пару гивень, можна в сумку, пакет, старатися частіше купувати в стареньких щось із рук, а не в супермаркетах… Можемо, якщо схочемо… Кожен потрошки… А їм буде приємно… Розумію, що всім не допоможемо, але краще так, ніж ніяк.

Долучайтесь до флешмобу! Робімо добро разом!

VI-EN-ART-41741-papa scout AFP

Сьогодні світ відзначає 82-ий день народження Папи Франциска. Многих і благих літ, Святіший Отче!
17 грудня 1936 року в Буенос-Айресі, столиці Аргентини, в сім’ї італійських емігрантів Маріо та Реджіни Берґольйо народився син, якого назвали Хорхе Маріо.
А сьогодні з радістю і вдячністю Господеві Церква в усьому світі святкує 82-ий день народження свого Пастиря – Папи Франциска.

scout


Від першої миті вибору на престол святого Петра, понад 500 разів під час офіційних прийомів чи зустрічей з прочанами, Папа Франциск звертався із проханням: «Моліться за мене!» Отже, який найкращий подарунок міг би бути для Святішого Отця, як не молитва?
Молімося, щоб  Всемилостивий Господь допомагав Йому якнайкраще, якнайвірніше виконувати доручене служіння, обдаровував його всіма потрібними ласками для виконання великої місії проводу Церкви, скріплював його міцним здоров’ям, душевною радістю та миром.
Молимось за Вас, Святіший Отче, щоб Господь Бог завжди Вас провадив і благословив! Многих і благих Вам літ!

scout3

Іноді можемо запитувати себе, що можна подарувати Папі Римському. Найкращим подарунком кожного з нас буде те, про що Святіший Отець Франциск просить при кожній нагоді: молитва. Піднесімо сьогодні особливу молитовну згадку за Наступника святого Петра, прохаючи опіки Пресвятої Богородиці та дарів Святого Духа, щоб він, прислухаючись до голосу сумління та розпізнаючи Божу волю, здійснював задуми, спрямовані на оновлення Церкви в сучасному світі.

 

Дякуємо Святійшому Отцю Папі Франциску за Апостольське Благословення для нашої організації! Молимося завжди у вашій інтенції та намріеннях - про які просите молитися усіх християн!

rym

Протягом тижня, що минув, шістнадцять скаутів із смт. Довбиш Житомирської області відвідали з офіційним візитом м. Рим. Де мали робочі та навчальні зустрічі, майстер-класи, навчання і тренінги спільно з італійськими друзями-скаутами.
Офіційний візит у Посольство України в Італії та Посольство України при Святому Престолі. Дякуємо послам за практичний урок дипломатії, державотворення, історії Італії та Риму, діяльності установ та діяльність України на міжнародному рівні!

Урочисту скаутську Службу Божу, яку відслужив в Базиліці св. Петра, на гробі св. Йоана Павла II кардинал Краєвський.
А також хлопці-скаути склали урочисту обітницю - Присягу скаута! На площі святого Петра та в колізеї. Це найбільш хвилюючий та урочистий момент, до якого всі готувалися протягом року!
Тим більше: що вперше в історії на території колізею відбулося таке дійство! До того часу жодна інша скаутська організація не мала скаутських обрядів та церемоній в цьому місці!

Кульмінаційним моментом усієї мандрівки стала зустріч зі Святійшим Отцем Папою Римським Франциском на Генеральній Аудієнції - його молитва за Україну та благословення!

Наша подорож розпочалась 17 листопада!Ми приїхали в аеропорт .Там зустріли актора з серіалу "Школа".На наступний день Ми були у Варшаві. Там переночували, отець Вальдемар відправив недільну службу Божу і знову поїхали до аеропорту з якого пізніше полетіли до Риму. Коли прилетіли в Рим ,то були в захваті від краси яку побачили.

З аеропорту вирушили на місце де жили наступних 5 днів.3 день нашої мандрівки розпочався з служби Божої. Пізніше Ми поїхали до колізею.Там звичайно було зроблено дуже багато фото.1 день в Італії розпочався з екскурсії по базиліці Санта Марія Маджоре ,там Ми зустрілися з Владикою Іриней Білик, який нам показував такі місця, де не кожен мешканець Риму там був.

Владика показав та розповів про базиліку. Пізніше ми ходили по місту. Трішки походили по місту, сходили до річки Тибр і попрямували до Генерального дому отців Пальотинів .Там отець Вальдемар відправив службу. Попили чаю і попрямували далі. По дорозі додому підійшли до замку Янгола.Так закінчився наш 1 день.2 день розпочався з майстер класу по приготуванні італійської пасти. Звісно паста не всім смакувала, але ніхто голодний не був, бо були бутерброди. Після сніданку вирушили до базиліки сан Пауло. І після базиліки ми вирушили до Середземного моря. Море просто 



				</div>
											<div class=

vyhovanna-600x367

1. Не чекайте, що ваша дитина буде такою самою, як ви. Або – як ви хочете. Виховання має допомогти дитині стати не вами, а собою.

2. Не вимагайте від дитини плати за все, що ви робите для неї. Ви дали своїй дитині життя, як вона може віддячити вам? Вона дасть життя іншій людині, та – наступній: це і є нескінченний закон вдячності .

3. У процесі виховання дитини не зганяйте на дитині свій поганий настрій, щоб у старості не їсти гіркий хліб, бо що посієш, те й пожнеш.

4. Не ставтеся до проблем вашої дитини зверхньо: для дитини її проблеми не менш тяжкі ніж вам ваші.

5. Не принижуйте в процесі виховання.

6. Не мучте себе, якщо не можете дати щось своїй дитині; мучте, якщо можете і не даєте.

7. Вмійте любити чужу дитину. Ніколи не робіть чужій дитині те, чого б не хотіли би, щоб інші зробили вашій. Не забувайте ваша дитина також стежить за вами – і бере приклад як ставитися до інших.

8. Дозвольте дитині “заважати”! Серед молодих батьків сьогодні модно вивчати всілякі нові розвиваючі методики. Десятки журналів для тат і мам, сотні книг і брошур дають безліч порад з виховання, а індустрія товарів для дітей пропонує тисячі навчальних іграшок: кубики Зайцева, інтелектуальні ігри Нікітіна, посібники Монтессорі, м’які конструктори, лего і пазли… Все б добре, тільки найчастіше вже після тижня застосування багато розвиваючих методик чомусь відпадають через непотрібність, а навчальні іграшки лягають мертвим вантажем на дно манежу і припадають пилом у коробках..

Перші півгодини дитина могла займатися ними, а потім втрачає будь-який інтерес. Проте мобільний, пульт від телевізора, навіть звичайна ложка – лишаються необхідними та поза конкуренцією. Просто дитина – така ж людина, як і ми з вами. Ось вона істина, яка лежить на поверхні, але чомусь її так складно прийняти батькам.

Все, що потрібно це – дозволити дитині брати участь у всіх ваших справах. Мама чистить картоплю – 3 місячний малюк може в цей час сидіти в слінгу прив’язаний до мами, піврічному можна видати очищену картоплину – нехай облизує, катає по підлозі, пробує на зуб, або стукає ложкою по каструлі, а ось однорічний помічник може впоратися з укладанням почищеної картоплі в каструлю, дворічному дайте негострий ніж – нехай вчитися чистити картоплю. А яке захоплення викличе у дитини просіювання борошна, розкочування тіста і можливість переливати воду з чашки в каструлю або через лійку у пляшку …

9. Будьте ближчі до природи. На присадибній ділянці кожен квадратний метр просто напханий різними “розвиваючими іграшками”. Копаєте город – дайте дитині маленьку лопату, і вона буде з захопленням допомагати вам. 2-3 річний дачник цілком може впоратися з власною грядкою – виділіть йому маленький клаптик землі і покажіть, як садити картоплю.

Головне, і ви самі зможете переробити всі справи, і дитина отримає безцінний досвід справжніх СПРАВ. Для дитини це справжня пригода і найкраща розвиваюча методика.

10. Любіть свою дитину будь-яку: неталановиту, невдачливу, неуважну; спілкуючись з нею, радійте, бо дитина – це свято, яке поки що з вами.

Для того щоб зробити свою дитину кращою, батькам необхідно зробити кращими себе. Це основний постулат виховання дитини!

so

Чувай! 23 листопада у скаутів куреня св. Йосафата Кунцевича відбулась поїздка до Словаччини, в чудове маленьке містечко Левочу. Наша подорож почалась з поїздки в Ужгород. Потягом ми їхали 6 годин, але скаутам не буває нудно і вони завжди знайдуть чим зайнятись:) Прибувши в Ужгород, ми пішли на прогулянку нічним містом сакур. Поблукавши по центру, перейшли міст закоханих і повернулись на автовокзал очікувати на свій автобус до Кошице. І як кожна скаутська поїздка не буває без пригод, так і з нами трапилась пригода: нас не пропустили на кордоні, через нехватку одного документа.

Проте ми, як справжні скаути не розгубились, взяли все в свої руки і вирішили цю проблему. Перечекавши 7 годин в кафе біля кордону, ми пішли до пропускного пункту, щоб сісти на потрібний автобус. Здається на кордоні нас на довго запам'ятали:)

Від словацького міста Кошице, скаути не були дуже в захваті, а ось приїхавши в кінцеву точку маршуту нам перехопило подих від цієї захоплюючої краси, гармоії, затишку...не вистачало лише снігу для казкової атмосфери. Вийшовши з автобусу скаутів зустріли словац Вийшовши з автобусу скаутів зустріли словацькі провідники з українським і словацьким пропором. Коли ми прийшли до скаутської домівки, то нас смачно почастували супчиком і наші скаути лягли поспати і набратися сил.

Ввечері ми зробили невеличкий львівський подарунок(львівську каву, галстук куреня, шоколадки з українською символікою та магнітик) нашим новим друзям і після цього відправились на Мар'янську гору до базиліки Діви Марії, де відбуваються відомі прощі і в 1995 році побував Папа Римський. З гори містечко було як на долоні.

Повечеряли, поспілкувались, провели спільну молитву і лягли спати в очікуванні наступного дня, бо там була запланована поїздка в Татри. Наступного дня нас зустріла дощова погода, але в нас всеодно був хороший настрій. Піднявшись трішки в гори, нас очікувала неприємна новина: ми не могли підніматись вище, бо було дуже слизько. По дорозі додому, ми заїхали в Спіський Град - найбільший замок у Словаччині!

На наступний день, прокинувшись, ми відправились на Архієрейську Літургію в честь відкриття греко-католицької церкви. Після Літургії ми пішли на екскурсію по містечку. Гуляли біля Левочської ратуші, пробували на собі "клітку ганьби", проходили біля мурів.

Повернувшись до домівки, ми пообідали, попрощались з словацькими скаутами, подякували за теплий прийом, отримали також подарунок у відповідь та відправились додому.

Мандрівник Молодої Дороги кола св. Йосифа - Максим Гнатовський

 

so6

dol

c Про неї не кричатимуть заголовки газет. Ні. Знаєте чому? Тому що вона відбулася тихо. Без світла прожекторів. Проста дитяча віра знову виявилася молитовною зброєю, яку важко порівняти з будь-чим іще. — Привіт, пані Єво, — каже Еміль. — Доброго дня. Приємний і знайомий жінці голос у слухавці завжди підбадьорював і вливав радість у її серце. А насамперед — спокій. Цього, останнього, вона потрібувала найбільше. — Доброго ранку, пане Емілю. І що? Як ситуація? — відповіла Єва, намагаючись стримати ридання, які не залишали її вже не один день. — Вони погодилися. Всі. — Пане Емілю. Не треба було. Насправді. Як ми Вам віддячимо? — Пані Єво. Мені навіть не довелося їх переконувати. Вони самі це запропонували. А зараз перепрошую, мушу закінчувати. Ми входимо до церкви. Всі. Лімфома атакує Цей кошмар тривав уже кілька днів. Спочатку Єва і Петро не хотіли нікому про це розповідати. Вони хотіли ще раз переконатися. У чергових лікарів. Підтвердити діагноз. Тепер, однак, нема чого приховувати. Всі дослідження ясно показують: у їхнього сина лімфома Ходжкіна. Рак вразив лімфатичні вузли їхньої коханої дитини. Ситуація погіршувалася з кожним днем. Єва не знала, де шукати допомоги. І саме тоді відгукнувся він, пан Еміль. Він був катехитом у школі, де навчався син Єви та Петра. Знав ситуацію, бо через кілька тижнів відсутності хлопчика в школі вчителі та учні просто почали розпитувати. Довше так тривати не могло. Батьки вирішили не приховувати. Вони сказали правду: їхній син був у критичному стані. Потрібно було чудо. Однокласників глибоко зворушила ця історія. Вони вирішили взяти справу в свої руки. Разом до церкви — Пане Емілю, може, ми помолимося разом за нашого хворого приятеля? — запропонував якось учень, делегований класом. — Чудова ідея, — реакція катехита не могла бути іншою. — Може, почнемо відразу? — Але не тут, не на уроках, — заперечив хлопець. — Ми хотіли б піти до церкви після школи разом із Вами і там спільно помолитися у цьому намірі. Еміль завмер. Він знав цих дітей не один рік. Попри їхні численні вади й пустощі, які вони собі дозволяли, він дуже любив викладати для них уроки релігії. Проте цього він не очікував. Тепер він не мав вибору. Такої пропозиції не можна було відхилити. Того дня після школи вони всі разом пішли до церкви. І так само щодня. Якщо була Меса, вони брали в ній участь. Якщо ні, то вони просто молилися мовчки. Вони хотіли бути разом. Хотіли допомогти своєму другові, якому були потрібні більше, ніж будь-коли. Хоробрі серця Тоді сталося диво. Незрозуміло як, хлопчик став на ноги. Не залишилося навіть слідів хвороби. Спільна молитва дітей молодших класів дала неймовірну силу. Діти разом із катехитом і батьками хворого хлопчика вимолили для нього чудо! Ви не дізнаєтеся цю історію з телебачення. Про це не розкажуть по радіо. Про неї не кричатимуть заголовки газет. Ні. Знаєте чому? Тому що вона відбулася тихо. Без світла прожекторів. Проста дитяча віра знову виявилася молитовною зброєю, яку важко порівняти з будь-чим іще. І це їхнє вільне рішення: замість того, щоб грати на PlayStation, замість футболу, замість кіно — замість всього цього просто молитися. Тому що друг насправді страждає. Бог почув молитву дітей. А я почув чергове надзвичайне свідчення. Цього разу — про хоробрість дитячих сердець із початкової школи. І мені з цим набагато, набагато краще. Бо я бачу, що це можливо.

gord 

Відбувся святковий концерт з нагоди дня Йосафати Гордашевської - покровительки наших скауток! Дякуємо талановитому ведучому Петрові Дітчуку! Особливому гостю - співачці Софії Федині! Та отцю Василю Яніву! Президенту ГО "Скаутство Європи в Україні" - Юрію Зошію! За спільну працю та організацію чудовго дійства!


Виховувати серце народу і служити там, де є найбільша потреба.

Блаженна Йосафата Гордaшевська.

20 листопада 1869 року у Львові, в не заможній українській родині народилася дівчинка, яку при хрещенні назвали Михайлиною. Крім Михайлини батьки виховали ще восьмеро дітей. Вже в молодому віці Михайлина була побожною і сповненою чеснот дівчиною. Свій вільний час вона проводила у молитві, або ж навчаючи катехизму дівчат, з якими працювала, чи займаючись іншою харитативною працею.

Коли Михайлині сповнилося 18 років, вона взяла участь у реколекціях, які провадив о. Єремія Ломницький ЧСВВ, який став її духовним провідником. Михайлина відчувала велике прагнення до чернечого життя і водночас усвідомлювала необхідність духовного і морального піднесення свого народу, який у ті часи був релігійно й матеріально занедбаний.

У 1892 році сестра разом із о. Єремією Ломницьким і о. Кирилом Селецьким заснувала в с. Жужіль першу жіночу чернечу спільноту, яка була покликана до апостольської праці серед людей — Згромадження Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії. Михайлина, яка прийняла монаше ім'я с. Йосафата, хотіла, щоб її Згромадження стало світлом для темних дітей України. Сестра посилала Служебниць туди, де була найбільша потреба, щоб виховати серце народу, збудувати цілісну людину.

Для Сестер Служебниць нива апостольського служіння була широкою і ще не ораною: черниці опікувалися недужими, засновували захоронки (дитячі садки), навчали молодь і старших засад християнського життя, дбали про охайність сільських храмів, шили церковні ризи, а також брали участь у житті парафій.

Часто траплялись пошесті, люди в панічному страсі перед хворобою боялися наблизитись навіть до найрідніших. Тоді сестри без страху та з любов’ю доглядали хворих, надаючи медичну допомогу і духовну розраду.

Пошесті, війна, висока смертність залишали сиротами сотні дітей, які жебракували по селах. Сестри організували для них сиротинці, де діти жили, отримували початкову освіту, знання ремесел. Також під вмілим проводом с. Йосафати Сестри Служебниці 15 травня 1893 року у селі Жужіль відкрили першу захоронку, а згодом і в інших місцевостях. Оскільки часто селяни, віддаючись важкій праці, не мали часу на відповідне виховання та догляд за своїми дітьми. Сестри Служебниці були покликанні виховувати малечу в християнському та національному дусі. Сестра Йосафата навчала сестер провадити захоронки, вивчала разом з ними різноманітні ігри, поезії та пісні. Вона навіть придбала музичні інструменти, щоби більше зацікавити дітей та привити їм любов до музики й пісні.

Особливою увагою с. Йосафата огортала бідних, хворих та сиріт. Вона мала серце доброго самарянина, яке було надзвичайно чутливе до болю, біди і страждання, якими був переповнений світ навколо неї. Маючи освіту медичної сестри практично допомагала хворим. Під час розмов із ними с. Йосафата випромінювала любов до Господа і милосердя до ближнього, лікувала не лише тіло, але й душу, піклуючись про її вічне спасіння. Усе це робила, керуючись духом віри, і вбачаючи у хворих терплячого Ісуса, а тому стала зразком медсестри – приятельки хворих і убогих.

Ведена Св. Духом, с. Йосафата чітко усвідомлювала, що наслідувати Ісуса Христа можна тільки тоді, коли виявляєш безкорисливу любов до ближніх – послуговуєш і приходиш на допомогу, не очікуючи нічого взамін. Вона вміла відчути в ближньому Ісуса Христа – це великий подвиг і таємниця її духовної візії. Ці та багато інших проявів милосердя відповідали життєвому кредо Йосафати Гордашевської: «Виховувати серце народу і служити народові там, де є найбільша потреба».

На початках зріст Згромадження був надзвичайним: за десять років уже було 123 сестри в 23 монастирях. Однак апостолят Сестер Служебниць не обмежилося лише територією Галичини. Глибоко відчуваючи проблеми та духовні потреби емігрантів, с. Йосафата благословляє своїх сестер на служіння до Канади, Югославії та Бразилії. Цей відважний крок вона робить з великим довір’ям до Бога, коли молодому Згромадженню було лише 10 років. Наслідком такого відважного рішення є те, що сьогодні Cестри Cлужебниці працюють в різних країнах світу.

Святість Сестри Йосафати полягала в тому, що вона виконувала свою щоденну працю з любов'ю і посвятою, та перебувала в постійній злуці з Христом. Життя с. Йосафати не було сповнене особливими подіями, але вона вирізнялася надзвичайним ставленням до Бога, завжди залишаючи Йому широке місце у своєму серці й у конкретному, ревному служінні потребам свого народу.

I як сказав папа Іван Павло ІІ під час Божественної Літургії з нагоди беатифікації с. Йосафати у Львові у червні 2001 року: “Вона своєю щоденною і вірною самовідданістю йшла за Христом, посвячуючись дітям, хворим, убогим, неписьменним та знедоленим, у часто важких і непозбавлених страждань ситуаціях, у надзвичайний спосіб зуміла втілити Євангеліє у своє щоденне життя”.

Три тижні перед улюбленим святом Йосафати - Благовіщенням Пречистої Діви Марії - 1919 року монахиня передбачила свою смерть. Провіщення збулося і вона померла на 49-му році життя, збулася також її молитва до Господа: «Забери мене з цього світа в тих літах, в яких буду найбільше підготована».

Блаженна Йосафата сповіщає сучасній людині радикальну потребу й красу євангельського життя і хоче розбудити співчуття до потребуючих та турботу про них. Вона навчає нас гармонійно, зрівноважено втілити свою віру в життя, яка є злукою з Христом у любові до ближнього.

Сестра Йосафата була дуже чутливою до обставин свого часу й навчала сестер передавати вічні правди Євангелії в цьому історично-соціальному контексті. Така готовність відповісти на повсякчасний заклик Церкви відповідно до потреб часу робить с. Йосафату людиною всіх часів.

gord2

 

cq5dam.thumbnail.cropped.750.422
Час Адвенту - це час зміцнення миру у власній душі, в сім'ї та в світі, не шукаючи якогось виправдання для ведення війни. Про це нагадав Папа Франциск під час ранкової Святої Меси у Ватикані
 

Готуватись до Різдва, стараючись будувати мир у власній душі, в сім'ї та в світі. До цього закликав Папи Франциска в проповіді під час ранкової Святої Меси в резиденції «Дім святої Марти» у Ватикані 4 грудня 2018 року.

Він підкреслив, що, дбаючи про мир, ми, певною мірою, наслідуємо самого Бога, стаючи смиренними, не розпускаючи пліток про інших, ані не ранячи їх. Святіший Отець розгорнув свої роздуми, ґрунтуючись на літургічних читаннях , а саме 11-го розділу з книги пророка Ісаї та 10-го розділу з Євангелії від святого Луки.

В словах пророка Ісаї знаходимо обіцянку того, якими будуть часи приходу Господа, Він принесе мир: вовк буде жити поруч з ягнятком, леопард лежатиме біля козеняти, а поганяти їх буде мала дитина. «Це означає, – сказав проповідник, – що Ісус несе мир, який спроможний перетворити життя та історію. Ось чому Він називається Князем миру».

Просити в  Князя Миру умиротворення душі

Отже, час Адвенту – це «час приходу цього Князя Миру. Це час, щоб умиротворитись», - нагадує він. «Йдеться про те, щоб насамперед перебувати в мирі самі з собою, щоб умиротворити свою душу. Як же часто в нашій душі немає миру, ми затривожені, стурбовані, без надії на майбутнє. Господь запитує нас, в якому стані перебуває наша душа, і якщо в ній немає миру, то просімо в Князя миру заспокоїти її, щоб приготуватись до зустрічі з Ним».

Умиротворити свою сім’ю: чи в ній існують мости, чи мури?

Насамперед потрібно «умиротворити свою сім’ю», адже в родинах існує так багато горя, непорозумінь, багато дрібних воєн, зауважив Святіший Отець, запрошуючи вглянутись у власні родини, чи в них існують мости, чи мури?

Що можу зробити для миру в світі?

А третє середовище, яке потребує примирення, – це світ, в якому існує більше війни, ніж миру, існує так багато воєн, роз'єднаності, ненависті, експлуатації… «Що  можу зробити, аби допомогти зростанню миру в світі? – запитав Папа. – Адже світ надто далеко. Однак, що можу зробити для миру у власному кварталі, в школі, на робочому місці? Можливо, завжди знаходжу якусь причину, аби розпочати війну, щоб ненавидіти, осуджувати інших? Чи намагаюс

я будувати мости? Запитаймо також і дітей, як вони поводяться у школі , чи може залякують слабших, а чи намагаються будувати мир, а, насамперед, – прощати». Забезпечення миру - це спосіб наслідувати Бога

Мир завжди прямує вперед, він ніколи не зупиняється, він є «плідним», «він починається від душі, і до неї повертається, звершивши шлях примирення, наголосив Його Святість. – Дбаючи про мир, ми, певною мірою, наслідуємо Бога, Який нам простив, посилаючи на землю Свого Єдинородного Сина, щоб принести мир і бути Князем миру».

Молитись за мир під час Адвенту

Тому молитва під час Адвенту повинна полягати в «утихомиренні» власної душі, щоб жити в мирі в родині, жити в мирі з ближніми. «Нехай Господь приготує наші серця до Різдва Князя Миру», – мовив Папа Франциск, заохочуючи подбати про примирення у власній родині, серед сусідів, на робочих місцях, стаючи справжніми людьми миру.

bezpeka

"В нашій країні біда. Дорослі вирішують, що робити. Ти в безпеці. Зараз важливо всім відпочити, щоб була сила допомагати в разі потреби", – ось що сказала своїй дочці дитячий та сімейний психолог, авторка низки книг з виховання дітей Світлана Ройз після нападу Росії на українські судна.  

Діти відчувають хвилювання дорослих. Вони не все розуміють, але коли батьки надміру схвильовані, незвично моніторять новини, не сплять пізно ввечері і про щось із запалом говорять на кухні, починають і собі хвилюватися.

За будь-яких обставин дитина шукає в нас підтримку, опору. Важливо впоратися зі своєю тривогою, щоб вмістити в себе тривогу дитини. Ми – контейнери для переживань дитини.

Теракт, напад, агресія – це завжди неочікувано і травматично. Вони орієнтовані на те, щоб спровокувати паніку, інстинктивні дії та агресію у відповідь. Ми це розуміємо, у нас є інформація, ми здатні чинити цьому опір та намагатися утримувати стабільність.

У маленької дитини інформації обмаль. Чим менша дитина, тим менше у неї цієї інформації.

bezpeka2

Дитині до двох років можна просто говорити (навіть подумки) – я з тобою, ми в безпеці. Я можу подбати про себе і про тебе.

Дитину важливо багато обіймати або хоча б доторкатися до неї, тримати за ручку, ніжку, спинку, щоб вона відчувала тепло і опору.

Дитині до 10 років можна сказати – мама і тато засмутилися, бо почули новину.

Далеко (важливо дистанціювати новину від дитини) кілька (назвати кількість або якось її окреслити) людей, які дуже зляться, зробили іншим боляче (вчинили погано, зруйнували щось, напали і зробили боляче). Зараз багато людей турбуються про це і вирішують, що можна виправити, як допомогти тим, кому погано. Дуже шкода тих, хто постраждав. Ми можемо допомогти (подумати про них, бажати їм одужання, помолитися, поставити свічку, покласти квіти), але ми в безпеці. Тато і мама поруч і будуть про тебе піклуватися.

Важливий акцент – у світі є погані, жорстокі люди, але сам світ не поганий.

І більшості людей все ж можна довіряти.

Відовідати на питання дитини обов'язково. Якщо вона не знайде інформацію у вас ,вона піде в інтернет, до друзів, знайомих. Складна тема – це привід серйозно порозмовляти.

Поясніть дитині, що робити в екстримальних ситуаціях, запитайте, чи пам'ятає телефони рятувальних служб, свої дані.

Слова, які важливо чути дитині:

  • Зараз ми в безпеці. Я і багато інших людей зробимо все, щоб ми були в безпеці.
  • У всіх своє життя і своя доля. Я вірю в те, що в нас буде все добре.
  • Поганих людей набагато менше, ніж хороших. Давай згадаємо усіх, хто тебе любить і хто про тебе дбає.

Що можна робити?

  • Грати. Лімбічна система мозку активна під час страху та гри. Хай в голові в дитини буде гра, а не страх.
  • Обіймати. Щоразу обіймаючи дитину ми створюємо додаткові межі безпеки. Можна робити дитині масаж ніжок, гладити спинку.
    • Дозволити вихлюпнути напругу фізично (якщо це потрібно) – покричати, побігати, стрибати, махати руками.
    • Розмальовувати або обмальовувати долоньки. Важливі додаткові межі, дитина малює в межах ліній.
    • Майструвати щось з матеріалів, над якими можеш відчувати контроль – глина, пластилін, кінетичний пісок, тісто. Робити обривну аплікацію. З клаптиків паперу робити колажі.
    • Робити вправи на дихання – дути в соломинку у воді, видувати мильні бульбашки.
    • Фантазувати і створювати власний чарівний безпечний світ.
    • Якщо немає можливості трансформувати страх – створити для нього сейф (коробку, папку). Намалювати страх, покласти в "надійне місце" та міцно закрити. Це дозволить відпочити від напруги.
    • Створювати образ захисника (чогось більшого за людину) – Ангела, чарівного провідника Собаку, тощо.
    • Говорити про душу.
    • Гратися з водою.

television

s5
І знаєте, чому? Бо з кожним разом все більше розумієш, що життя не тут, зовсім не тут. Не у Львові, не в Києві, і навіть не десь закордоном! Життя ТАМ: під Донецьком і Луганськом, де йдучи містом над тобою літають кулі і снаряди; де ти не можеш просто спокійно погуляти і десь посидіти ввечері з друзями, бо не знаєш де прилетить наступного разу; де бачачи, що заходить сонце чим швидше біжиш додому, щоб не попасти під обстріли; життя вирує ТАМ, тому що ТАМ ти кожний свій день проживаєш, як останній...
 
s4

І знаєте, що ще цікаво? А те, що герої не лише військові і медики на передовій, а герої ті, хто 9 місяців виживав у сирому і холодному підвалі, без світла і води; герої ті, хто вчать і лікують у напів розстрощених будівлях; герої ті, хто не виїжджає з червоної зони, щоб допомагати тим, хто просто не має куди виїхати; герої ті, хто їде на ту сторону, щоб поховати наших хлопців; герої ті, у кого забрали 5 років дитинства, а вони за 500 метрів від передової співають гімн України так, що мороз йде по шкірі; герої ті, хто не знає, чи виживе до завтра, але носить у серці іскорку величезної та щирої любові до України (якої інколи у нас так бракує)https://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/t15/1/16/1f49b.png");">

det

Вікторія Прудей – магістр у галузі професійної терапії в Медичній школі Торонтського університету і бакалавр у галузі кінезіології та охорони здоров’я Йоркського університету. Вона засновник та директор багатопрофільної клініки в Торонто для дітей з поведінковими, соціальними, емоційними та академічними проблемами.

Вікторія, разом з її командою, допомагає сотням сімей по всій Канаді та в усьому світі і часто виступає з лекціями для викладачів, батьків та професіоналів.

Вона вважає, що сучасні школярі емоційно не здатні навчатися, і що цьому сприяє багато чинників.

Я фізіотерапевтка з роками досвіду роботи з дітьми, батьками і вчителями. Я повністю згодна з твердженням, що наші діти стають усе гіршими і гіршими в багатьох аспектах. Я чую те саме від кожного вчителя, якого зустрічаю. Зрозуміло, що завдяки своїй професії я бачу зниження соціальної активності дітей, академічного і емоційного функціонування, а також різке збільшення труднощів у навчанні та інші діагнози.

Найдобрішими намірами, ми, на жаль, змінюємо мозок дітей в неправильному напряму. Ось чому:

Технології

Технології, як безкоштовні послуги няньки – насправді зовсім не безкоштовні. Ми платимо нервовою системою дітей, їхньою увагою і здатністю відкладати задоволення. Порівняно з віртуальною реальністю, щоденне життя – нудне. Після годин віртуальної реальності опрацювання інформації у класах стає все більшим викликом для наших дітей, тому що їхній мозок звик до високих рівнів стимуляції, які дають відеоігри. Це робить їх вразливими до академічних проблем.

Технології також емоційно роз’єднують нас з дітьми. А емоційна чутливість батьків є головним поживним елементом для дитячого мозку.

Діти отримують усе негайно

“Я голодний!” – “Зараз зупинимось, поїмо”“Мені нудно” – “Ось мій телефон”. Здатність відкласти задоволення – один з ключових факторів майбутнього успіху. Ми маємо найкращі наміри зробити дитину щасливою, але на жаль, робимо її щасливою одразу і нещасною в довгостроковій перспективі. Вміти відкласти задоволення означає вміти працювати в стресових умовах. Наші діти поступово стають менш здатними мати справу з незначними подразниками, що в підсумку стає великою перешкодою їхньому успіху в житті.

Діти керують світом

“Мій син не любить овочі”“Вона не любить лягати спати рано”“Він не любить їсти сніданки”… Я чую це від батьків увесь час. Відколи діти кажуть нам, як їх виховувати? Якщо ми віддамо всю ініціативу їм – все, що вони робитимуть – їстимуть макарони з сиром, гратимуть на планшетах і ніколи не лягатимуть спати.

Без необхідних поживних речовин і хорошого сну наші діти приходитимуть до школи роздратованими, виснаженими і неуважними.

Крім того, через вседозволеність у сучасних дітей відсутній концепт “потрібно зробити”. На жаль, щоб досягнути цілей у житті, ми мусимо робити те, що необхідно, а це не завжди збігається з тим, що ми хочемо.

 

Наприклад, якщо дитина хоче бути студентом вона має вчитися. Щоб бути успішним футболістом – потрібно щодня тренуватися. Наші діти дуже добре знають, що вони хочуть, але важкі періоди роботи, яку “потрібно зробити” – необхідні для досягнення цілі. Якщо дитина цього не вміє – цілі стають недосяжними, а дитина розчарованою.

Безкінечні веселощі

Ми створили для дітей штучний веселий світ, в якому немає нудних моментів. Коли стає тихо, ми біжимо розважати їх знову і знову, інакше відчуваємо, що не виконуємо батьківський обов’язок. Ми живемо в різних світах. У них веселий, у нас – робочий.

Чому діти не допомагають нам на кухні або з пранням? Це монотонна робота, яка тренує мозок працювати під час нудьги. Це той самий м’яз, необхідний, щоб бути здатним до навчання в школі.

 

Коли на уроці дають завдання писати від руки, відповідь учня зазвичай така: “Я не можу, це надто важко, надто нудно”. Чому? Тому що робочий м’яз не тренується через безкінечні веселощі, він тренується через працю.

Обмежена соціальна взаємодія

Ми всі зайняті, тому даємо дітям гаджети, щоб вони теж ставали зайнятими. Раніше діти грали надворі, де в природному просторі вчились і практикували соціальні навички. На жаль, технології забрали цей час на вулиці. А найбільш успішні люди мають чудові соціальні навички. Це пріоритет.

Тренуй мозок

Ви можете зробити дитину успішною на соціальному емоційному і академічному рівнях, тренуючи її мозок.

  1. Обмежте технології і віднайдіть заново емоційний зв’язок з дитиною: здивуйте її квітами, усміхніться, полоскчіть, підкиньте милу записку в наплічник або під подушку, танцюйте разом, влаштуйте бої подушками. Робіть родинні обіди, вечори настільних ігор, ходіть на прогулянки.
  2. Тренуйте відтерміноване задоволення:
  • змусьте дитину чекати. Це нормально мати періоди часу, коли “мені нудно” – це перший крок до креативу.
  • поступово підвищуйте час очікування між “я хочу” і “я отримую”.
  • уникайте використання гаджетів у машинах і ресторанах. Натомість вчіть чекати під час розмов та ігор.
  • обмежте постійні перекуси.
  1. Не бійтеся встановлювати обмеження. Діти потребують обмежень, щоб рости щасливими і здоровими:
  • зробіть розклад харчування, сну та часу на використання технологій.
  • думайте, що для них добре, а не що вони хочуть чи не хочуть. Вони подякують за це пізніше. Батьківство – складна справа. Ви маєте бути креативними, щоб заохотити дітей робити те, що для них корисно, більшість часу, бо це протилежне до того, що вони хочуть робити.
  • дітям потрібні сніданки і корисна їжа, бути надворі і лягати спати в один час, щоб приходити до школи здатними до навчання.
  • перетворіть речі, які вони не люблять робити чи пробувати, у веселощі, емоційно стимулювальні ігри.
  1. Привчайте свою дитину до монотонної роботи змалку, бо це основа їхньої майбутньої працездатності: привчайте складати білизну, прибирати іграшки, застеляти ліжко. Будьте креативними. Робіть це весело. Так, щоб мозок асоціював роботу з чимось позитивним.
  2. Навчайте соціальним навичкам: навчіть їх ділитися, втрачати/вигравати, йти на компроміси, використовуючи “будь ласка” і “дякую”.

Діти змінюються з моменту, коли батьки змінюють свій спосіб виховання.

 

 

 

 

vi2

https://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/ff4/1/16/2728.png");">✨Ось і нарешті я опинилась в Литві, країні повної красивих місць, які зачаровують, гарних вуличок, прекрасної архітектури.
https://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/ff4/1/16/2728.png");">✨Були ми у Вільнюсі - місто наповнене різдвяної атмосфери, воно все сяяло від блискучих гірлянд, домашнього затишку і церковного співу. Не знаю, як описати все, що відчувалось. По-перше, це місто наповнювало у собі одночасно і сучасність, і старовинність, по-друге, воно одночасно було тихим, але й шумним. Таке треба просто відчути.
https://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/ff4/1/16/2728.png");">✨Також це була моя перша поїздка закордон, коли я летіла літаком. Перше враження було таке дивне, але класне. А вид з вікна вночі просто неймовірний. Під нами був весь Львів.
Я дуже щаслива, що мені вдалось побувати в Литві, сподіваюсь я ще туди повернусь.

vi3

Дякую всім за ті ранки, дні, вечори і ночі, як ми сміялись до болю в животі, я боялась спати від тих страшилок і залазила до інших, бо було страшно, або як ми ходили всі разом в туалет вночі, бо було стрьомно через тих поляків, які змахували на турківhttps://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/fd0/1/16/1f602.png");">

bl

Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав зустрівся зі школярами української католицької школи Святого Миколая в Чикаго. Зустріч складалася з двох частин: Божественної Літургії в катедральному соборі Святого Миколая і відвідин учнів школи у їхніх класах.

«Церква є нашою мамою, яка хоче збирати нас. Лише той, хто приходить під її крила, може лишитися собою, може вирости, може навчитися розрізняти добро і зло, може бути справді захищеним перед небезпеками цього світу», – настановляв у проповіді Глава УГКЦ.

У школі Блаженніший Святослав подякував її учителям і тим, які роблять усе можливе, щоб українська школа в Чикаго існувала й розвивалася. «Я знаю, що існування католицької школи сьогодні це дуже непросто, особливо в США. Ви мусите багато працювати, щоб вона існувала, та ще й давати добру освіту», – сказав Предстоятель Церкви.

Також Глава Церкви сердечно подякував батькам і матерям учнів школи. «Знаю: щоб навчити своїх дітей говорити українською мовою, щоб привести їх сюди до школи, ви докладаєте дуже багато зусиль. Але дбаючи про виховання дітей, ви дбаєте про майбутнє нашої Церкви, нашого народу, української громади тут, у Чикаго», – наголосив Блаженніший Святослав.

«Це не просто парафіяльна школа, це дуже важлива школа для всієї української громади в Чикаго», – відзначив Глава Церкви.

Звертаючись до учнів, Блаженніший Святослав зауважив, що в школі дуже важливо вчитися і мати гарні оцінки. «Але найважливіше – навчитися бути доброю людиною. Уміти розрізняти між тим, що є добре, і тим, що є погано. Поганого слід завжди уникати, а те, що є добре – уміти робити. Маєте це робити для тих, хто поруч: рідних, близьких. Бо лише тоді, коли чините добро, стаєте добрими людьми».

Юні хористи української школи співали для Глави УГКЦ трьома мовами: українською, англійською та італійською.

Духовний наставник закликав розвивати школу, виходити поза її межі і відкривати її для інших громад і народів.

be2

Цими днями, до міста Берген (Норвегія), завітали львівські скаути. Була маленька і приємна зустріч гостей з адміністратором "Українська Спілка у Бергені та Хордаланд"Waldemar-Volodymyr Novosad. O крім чаювання, між двома організаціями, було обговорено майбутню співпрацю про початок діяльності скаутів у Норвегії. )подчна стаття від нашої української діаспори)
"СКАУСТВО ЄВРОПИ в УКРАЇНІ" має розпочати свою роботу в одному із міст Норвегії- Осло чи Берген. В даний момент це питання обмірковується учасниками, і нам, бергенцям, звичайно хотілося б, щоб ці заняття дітям проходили тут.
Дуже і дуже файна ідея: для дітей повчальна і для батьків потішна. 


be

Для більшої інформації про цю всіма відому організацію, мабуть варто розпитати представників, які гостюють сьогодні тут, в Бергені, Mykola Pashko та Serhiy Stepanyuk.
Окремо- подяка о. Мирону, за підтримку цієї ідеї не тільки словом а й ділом, чим демонструє своє піклування про своїх прихожан та їх сімей.
Також, з боку "Українська Спілка в Бергені та Хордаланд", висловлює свою подяку "СКАУСТВО ЄВРОПИ в УКРАЇНІ " за гарний подарунок, 5 книг, які незабаром розмістяться в центральній бібліотеці м.Берген. 
Мої особисті вітання гостям та всім гарного дня.

be3

sviatoslav pro myr

Можна навіть бути святим політиком і бізнесменом. Хоча бачимо, що політична та економічна сфера суспільства найбільше заражені гріхом. Тому так потрібно, щоб наші миряни брали участь у політичному та економічному житті своєї держави і вносили туди Божого Духа, звільняли від кайданів рабства перед злом. З таким закликом звернувся Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав під час проповіді до вірних у Патріаршому соборі Воскресіння Христового 4 листопада 2018 року.

Предстоятель відзначив, що сьогодні в Патріаршому соборі ми переживаємо особливе свято. Ця Божественна Літургія є осердям ІІІ Всеукраїнського з’їзду мирян УГКЦ.

За словами проповідника, сьогодні головне слово, над яким ми роздумуємо, – це покликання: покликання мирян, апостолят мирян, їхнє служіння в Церкві, роль і завдання мирянина в місії Христової Церкви сьогодні.

«Посланництво мирянина, – каже Глава Церкви, – можна описати словами: іди, вернися додому, до своєї родини, до місця своєї праці, свого служіння, до своєї життєвої дороги до неба, але дорогою розкажи всім усе те, що Бог учинив тобі».

Папа Франциск каже, що християнство не є наслідком зустрічі людини з якоюсь ідеєю чи книжкою, хоча Христова Церква має своє віровчення.

«Християнство ніколи не зводиться лише до кодексу поведінки, лише до моральних законів і приписів. Християнська віра є наслідком особистої зустрічі з живим Богом, з Христом, який є тут між нами. Наша віра є наслідком тої дії, яку Бог вчинив мені і вам», – відзначив проповідник.

За словами духовного лідера українців, посланництво мирян є ніщо інше, як участю кожної охрещеної людини у священичому царському і пророчому уряді самого Ісуса Христа. Бо коли ми відчуваємо, що Бог нам дарував свого Святого Духа, покликав нас до свободи від зла і дарував нам здатність чинити добро, тоді починаємо освячувати цей світ, хоч би де ми були; в особистих рішеннях, у нашому сумлінні ми ніколи не йдемо на компроміс зі злом, навіть, можливо, ціною власної жертви, зневаги і невигоди. Ось що означає покликання мирянин освячує цей світ, беручи участь у священичому служінні самого Христа.

Мирянин є той, вважає Блаженніший Святослав, хто свідчить, що спосіб будувати стосунки між людьми, цей світ, наша Батьківщина і особисте життя належать Богові. Він є джерелом нашого життя, правди, і Його закон, Його правда є найвищим законом і правдою життя та існування людини. Його закон і правда мають лежати в основі державного закону, правил співжиття між людьми, ставлення людини до людини.

«Християнин, який носить у собі Духа Святого, завжди є голосом правди. Говорить правду навіть тоді, коли її не хочуть чути, навіть коли вона болить. Говорить правду навіть тоді, коли за неї можна втратити своє життя. Ось що означає участь мирянина у пророчому служінні Христа сьогодні», – пояснив Глава Церкви.

«Ми з вами вчора роздумували, – сказав він до мирян, – що непросто можна бути святим сьогодні, а й треба. Бо це наше найважливіше покликання, – покликання кожної людини, яка приходить у цей світ. Можна і потрібно бути святою матір’ю, святим батьком для своїх дітей, святим лікарем, учителем, робітником, селянином».

Під час Літургії вірні стали свідками свячення трьох нових дияконів Київської архиєпархії. «Це велика радість. Наша Церква тут, над Дніпром, росте і розвивається. Папа Франциск застерігає всіх нас сьогодні від того, що ми називаємо клерикалізмом, бо деколи той, хто виконує ієрархічне служіння в Церкві, думає, що має владу над мирянами, а не служіння для мирян. Коли хтось із єпископів, священиків, дияконів думає, що він отримує владу над мирянами, то він глибоко помиляється. Він отримує служіння для мирян. І зміст цього служіння – бути провідниками мирян у дорозі до святості», – наголосив Блаженніший Святослав.

 

Papa-Francisco-03-1160x665

Заповіді «Не кради» була присвячена 12-та катехиза про Декалог, яку Папа Франциск виголосив під час загальної аудієнції в першу середу листопада.
 

о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан

Ніхто не є абсолютним володарем благ, а лише адміністратором, володіння означає відповідальність. Про це говорив Папа Франциск під час загальної аудієнції в середу, 7 листопада 2018 р., ділячись думками про сьому Божу заповідь, яка звучить: «Не кради».

Власність у світлі християнської мудрості

Як зауважив Святіший Отець, коли чуємо цю заповідь, думаємо, насамперед, про крадіжку та про захист власності. За його словами, не існує такої культури, в якій крадіжка була би законною, адже «людська чутливість є дуже вразливою до теми захисту власності». Однак, вартує відкритися на «ширше прочитання» цієї заповіді, зосередившись на «темі власності в світлі християнської мудрості».

Зазначивши, що соціальна доктрина Церкви говорить про загальне призначення благ, Папа навів слова Катехизму Католицької Церкви, в якому читаємо: «На початку Бог довірив землю і її багатства спільному керуванню людей, щоб вони піклувалися ними, підпорядковували їх своєю працею і користувалися її плодами. Створені блага призначені для всього людського роду», – а також: «Універсальне призначення благ залишається першорядним, навіть якщо зростання загального добра вимагає шанування приватної власності, права на неї і користування нею».

Світ є багатий ресурсами

За словами Глави Католицької Церкви, у світі існують відмінності, різні умови, культури, так що існує можливість «жити, дбаючи одні про одних». Світ є багатий ресурсами, аби забезпечити всіх першочерговими благами. «Однак, чимало людей живуть в умовах ганебної нужди, а нерозсудливо використовувані ресурси вичерпуються. Але ж світ – лише один! Людство – одне!» – наголосив він, зауваживши, що сьогодні багатства світу зосереджені в руках небагатьох, в той час як злидні та страждання є долею більшості.

«Якщо на землі існує голод, то не тому, що не вистачає поживи! Більше того, задля вимог ринку доходить, іноді, до її знищування. Викидається її. Те, чого не вистачає, – це вільної та далекоглядної підприємливості, що забезпечить адекватне виробництво, та солідарного наставлення, що забезпечить чесний розподіл», – сказав Папа, знову цитуючи Катехизм: «Людина, користуючись цими благами, повинна розглядати зовнішні речі, якими законно володіє, не як свою виключну власність, а розглядати їх як спільні: щоб вони могли принести користь не тільки їй, а й іншим».

«Кожне багатство, аби бути добрим, повинне мати соціальний вимір», – додав він.

Позитивне й повне значення заповіді

В цій перспективі, за словами Святішого Отця, можемо збагнути позитивне та повне значення заповіді «Не кради». «Володіння добром робить його власника завідувачем, який поставлений Провидінням», – навчає Катехизм. «Ніхто не є абсолютним власником майна. Володіння – це відповідальність», – сказав Папа, наголошуючи, що кожне благо, вийняте з-під логіки Провидіння, є «зрадженим у своєму найглибшому сенсі». У дійсності, «тим, чим я насправді володію, є те, що вмію подарувати». І це є критерієм «доброго або злого» володіння.

«Якщо я неспроможний щось подарувати, то це тому, що ця річ володіє мною, я є невільником, вона має владу над мною, а я – її раб. Володіння благами є нагодою для їх помноження завдяки креативності та для використання з великодушністю, щоби зростати в любові та свободі», – наголосив Наступник святого Петра.

Любити за допомогою благ

«В той час, як людство турбується про те, щоб мати якомога більше, Бог відкупляє його, ставши убогим», – вів далі Святіший Отець, підкреслюючи, що по-справжньому багатими нас робить любов, а не майно. Водночас, нам доводилося чути, що «диявол входить через кишеню»: спочатку приходить любов до грошей, далі – жага володіння, за нею – марнославство, а тоді – гордість

Дорогі браття й сестри, Ісус ще раз показує нам повне значення Писання. “Не кради” означає люби за допомогою своїх благ, користай зі своїх засобів, щоби любити, наскільки можеш. Тоді твоє життя стає добрим, а володіння насправді стає даром. Бо життя – це не час, аби володіти, але щоб любити», – підсумував Папа.ПАПА

d3

Всі з нетерпінням очікували на табір вовченят! Пригода розпочалася біля храму - санктуарію Фатімської Богородиці!

Змагання та конкурси між зграями! Паралельно таборували вовченятка дівчатка та вовченята хлопці!

Довбиш та Андріївка показують приклад Житомиру та Мар'янівці - приклад скаутингу та таборування! Вовченята справді з усіх сил боролися та змагалися за звитягу - пам'ятаючи: що головне участь! Один за всіх та всі за одного! Молитва! Літургія! Малий та великий окрики! Бомбезна та фантастична вечірня ватра!

Дякуємо за феноменальну програму та суперську організацію табору Акелі Світлані Сінельниковій та духовну опіку о. Вальдемара Павелець!

d2

Дорога Світлано!
Знаємо, що найкращою нагородою для кожного вихователя є посмішка на обличчі вихованця... Тих посмішок було насправді багато в минулу суботу та неділю. 
Щиро дякуємо Тобі за прекрасну організацію табору для вовченят, який відбувся так недавно... Дякуємо за Твій спокій та розважливість! Дякуємо за цікаву програму табору та Твоє старання, щоб якнайбільше батьків приєдналося до організації табору! 
Твоя праця приносить плоди не тільки у тому, що кількість дітей зацікавлених своїм особистим розвитком та пошуком пригод у скаутингу в Довбиші з кожною збіркою зростає, але і видно результати Твого служіння в їх духовному зростанні.
Продовжуємо свою працю та служіння на благо наших дітей!

d

    FB IMG 1541453554513

Одній маленькій дівчинці треба було зробити, операцію. Лікар сказав їй перед тим, як покласти на операційний стіл: - Перш, ніж тебе вилікувати, ми тебе покладемо спати.
Дівчинка глянула на нього і, посміхаючись, сказала: - А якщо ви мене покладете спати, то мені треба перш помолитися.
Вона схилила коліна біля столу і сказала: - Я лягаю спати, Господи, і прошу Тебе зберегти душу мою. Але якщо мені доведеться померти, перш ніж я прокинусь, то прошу Тебе, Господи, візьми душу мою до Себе.
Доктор після розповідав, що в цей вечір він помолився в перший раз за тридцять років!
Кожна людина, якою би вона не була мала, може служити Богу молитвою. Дяка Господу, що є маленькі молитви, маленькі слова, маленькі справи і пісні, доступні навіть дітям, якими вони можуть навчати і приводити до Бога і нас, дорослих.

kart

Дуже важливо навчити дитину з самого дитинства не засуджувати інших і не боятися «особливих» дітей, вміти співчувати, бути толерантними. Поговорити з малюком про важливе допоможуть добрі мультфільми, в яких закладена глибока ідея.

Ці короткометражні анімаційні фільми варто подивитись кожній людині, не залежно від її віку, національності і життєвої позиції. Зміст кожного мультика потрібно усвідомити і просто зробити для себе висновки.

Зворушлива історія про дружбу, об’єднану спільним болем. За 4 хвилини ви зміните своє ставлення не лише до свого життя, але й навчитесь розуміти чужу, особливу історію.

Короткометражка «Подарунок» (The Present) зібрала близько 50 нагород і була показана на більш ніж 180 фестивалях, після чого її творець, німецький мультиплікатор Якоб Фрей, виклав фільм у відкритий доступ.

Автор прокоментував:

Тепер, коли наша успішна фестивальна подорож добігла до кінця, ми вирішили, що настав час поділитися нашою роботою з усім світом.

 

«МАЛЕНЬКА КАСТРУЛЬКА АНАТОЛЯ»

2014, Франція

http://www.tutkatamka.com.ua/wp-content/uploads/2018/02/2-53-300x169.jpg 300w, http://www.tutkatamka.com.ua/wp-content/uploads/2018/02/2-53-768x432.jpg 768w, http://www.tutkatamka.com.ua/wp-content/uploads/2018/02/2-53-600x338.jpg 600w, http://www.tutkatamka.com.ua/wp-content/uploads/2018/02/2-53-696x392.jpg 696w" sizes="(max-width: 800px) 100vw, 800px" pagespeed_url_hash="1168466459" style="padding: 0px; margin: 6px auto; list-style: none; border-style: none; outline: none; box-sizing: border-box; max-width: 100%; height: auto; clear: both; display: block; text-align: center;">

Головний герой мультфільму – Анатоль вже не пам’ятає, звідки взялася маленька каструлька, яку він усюди тягає за собою на мотузочці. Вона відчутно заважає йому, застрягаючи то тут, то там, ускладнюючи його пересування.

Одного чудового дня Анатолю це набридає і він вирішує сховатися від неї і від усіх, щоб нічого не бачити і самому не бути видимим. Однак, і, можливо, це на краще, зробити це не так і просто. Короткометражка через дитячі образи пояснює, що бути особливим – це нормально.

 

«АКУРАТНА ІСТОРІЯ»

2014, Росія

http://www.tutkatamka.com.ua/wp-content/uploads/2018/02/3-53-300x172.jpg 300w, http://www.tutkatamka.com.ua/wp-content/uploads/2018/02/3-53-768x441.jpg 768w, http://www.tutkatamka.com.ua/wp-content/uploads/2018/02/3-53-600x345.jpg 600w, http://www.tutkatamka.com.ua/wp-content/uploads/2018/02/3-53-696x400.jpg 696w" sizes="(max-width: 1002px) 100vw, 1002px" pagespeed_url_hash="3171623462" style="padding: 0px; margin: 6px auto; list-style: none; border-style: none; outline: none; box-sizing: border-box; max-width: 100%; height: auto; clear: both; display: block; text-align: center;">

Російський фонд «Діти БЕЛА» («Дети БЭЛА») до дня рідкісних захворювань випустив короткометражку про хлопчика Микиту (Никита), який готується йти в школу, але через свою крихку шкіру зіштовхується із низкою проблем.

Автори хотіли, щоб ця історія, подана у такій доступній для дітей формі, надала «особливим» дітям впевненості в собі, і допомогла суспільству зрозуміти їхні проблеми і допомогти в адаптації.

 

«СТРУНИ»

2014, Іспанія

http://www.tutkatamka.com.ua/wp-content/uploads/2018/02/4-52-300x169.jpg 300w, http://www.tutkatamka.com.ua/wp-content/uploads/2018/02/4-52-600x337.jpg 600w" sizes="(max-width: 696px) 100vw, 696px" pagespeed_url_hash="585313248" style="padding: 0px; margin: 6px auto; list-style: none; border-style: none; outline: none; box-sizing: border-box; max-width: 100%; height: auto; clear: both; display: block; text-align: center;">

Красива історія про рівність, солідарність, дружбу і дитячу мудрість, якій варто повчитися навіть дорослим.

Мультфільм «Струни» («Cuerdas») був нагороджений премією Гойя за кращий короткометражний анімаційний фільм. Його творець, Педро Соліс, хотів звернути увагу на важливість інклюзивної освіти.

 

«ПРО ДІМУ»

2016, Росія

http://www.tutkatamka.com.ua/wp-content/uploads/2018/02/5-46-300x169.jpg 300w, http://www.tutkatamka.com.ua/wp-content/uploads/2018/02/5-46-768x432.jpg 768w, http://www.tutkatamka.com.ua/wp-content/uploads/2018/02/5-46-600x338.jpg 600w, http://www.tutkatamka.com.ua/wp-content/uploads/2018/02/5-46-696x392.jpg 696w" sizes="(max-width: 1024px) 100vw, 1024px" pagespeed_url_hash="3841685948" style="padding: 0px; margin: 6px auto; list-style: none; border-style: none; outline: none; box-sizing: border-box; max-width: 100%; height: auto; clear: both; display: block; text-align: center;">

Мультфільм «Про Діму» розповідає про зустріч дівчинки Міри і хлопчика, не схожого на її друзів. Діма погано ходить і майже не говорить, але цікавість Міри і добрі поради її мами стають початком справжньої дружби.

Описуючи ідею мультфільму, автор проекту зазначила: в інтернеті є безліч ресурсів, які розказують окремо про ДЦП, про синдром Дауна, про аутизм тощо. Але діти не розрізняють діагнози, вони потребують простого пояснення, донесеного простою мовою.

 

«ТАМАРА»

2013, США

http://www.tutkatamka.com.ua/wp-content/uploads/2018/02/6-46-300x169.jpg 300w, http://www.tutkatamka.com.ua/wp-content/uploads/2018/02/6-46-768x432.jpg 768w, http://www.tutkatamka.com.ua/wp-content/uploads/2018/02/6-46-600x338.jpg 600w, http://www.tutkatamka.com.ua/wp-content/uploads/2018/02/6-46-696x392.jpg 696w" sizes="(max-width: 1024px) 100vw, 1024px" pagespeed_url_hash="1549875655" style="padding: 0px; margin: 6px auto; list-style: none; border-style: none; outline: none; box-sizing: border-box; max-width: 100%; height: auto; clear: both; display: block; text-align: center;">

Цей зворушливий короткометражний мультфільм розкаже про дівчинку Тамару, яка мріє стати танцівницею. Вона танцює під звуки музичної скриньки, не помічаючи нічого навкруги. Але чому так засмучується мама, коли бачить це? Виявляється, Тамара не чує музику – вона глуха.

В коментарях під мультиком найчастіше пишуть: «Я тримаюсь, я не плачу!» Не плачте й ви, адже дитячі мрії мають збуватися!

 

«СЕКРЕТ МАЕЛА»

2014, Франція

http://www.tutkatamka.com.ua/wp-content/uploads/2018/02/7-43-300x169.jpg 300w, http://www.tutkatamka.com.ua/wp-content/uploads/2018/02/7-43-768x432.jpg 768w, http://www.tutkatamka.com.ua/wp-content/uploads/2018/02/7-43-600x338.jpg 600w, http://www.tutkatamka.com.ua/wp-content/uploads/2018/02/7-43-696x392.jpg 696w" sizes="(max-width: 1024px) 100vw, 1024px" pagespeed_url_hash="2669532895" style="padding: 0px; margin: 6px auto; list-style: none; border-style: none; outline: none; box-sizing: border-box; max-width: 100%; height: auto; clear: both; display: block; text-align: center;">

Автори цього мультфільму хотіли пояснити не лише дітям, а й дорослим тему ставлення до людей з синдромом Ангельмана. Щоб оцінити тонкість цього фільму, його варто подивитись кілька разів.

 

«МІЙ БРАТИК З МІСЯЦЯ»

2007, Франція

http://www.tutkatamka.com.ua/wp-content/uploads/2018/02/8-300x177.jpeg 300w, http://www.tutkatamka.com.ua/wp-content/uploads/2018/02/8-768x454.jpeg 768w, http://www.tutkatamka.com.ua/wp-content/uploads/2018/02/8-600x354.jpeg 600w, http://www.tutkatamka.com.ua/wp-content/uploads/2018/02/8-696x411.jpeg 696w" sizes="(max-width: 1024px) 100vw, 1024px" pagespeed_url_hash="1566485413" style="padding: 0px; margin: 6px auto; list-style: none; border-style: none; outline: none; box-sizing: border-box; max-width: 100%; height: auto; clear: both; display: block; text-align: center;">

Цей чудовий анімаційний фільм створив Фредерік Філібер, батько аутичного хлопчика.

Автор поділився своїми переживаннями та ідеєю:

Коли ми зрозуміли, що в нашого сина проблеми, педіатр направив нас в центр психічного здоров’я, в якому ми, батьки, почали проходити сеанси психоаналізу. Ми стали шукати інші рішення по догляду за хворими дітьми в лікарнях і вдома, і паралельно ми вирішили створити фільм. Це був спосіб розказати невелику історію, щоб говорити про проблему аутизму у зрозумілій формі. Цей фільм можуть дивитися всі: батьки, спеціалісти, ті, для кого аутизм не значить нічого, і ті, хто в жит

 

 

received 297495654423578

На 4-денному виїзді куреня скаутів св. Йосафата Кунцевича роздумуємо над недільною притчою про багача та Лазара. Під час Божественної Літупгії! Притча особлива в багатьох відношеннях. Тільки в цій притчі дії учасників не обмежуються рамками цього світу, але й переносяться в потойбічний, а персонажі мають власні імена. Ці персонажі не стільки символізують «духовні відповідності», скільки означають визначену групу людей в подібній ситуації – багаті, бідні та ті, які перебувають в Божій присутності. Крім того притча розвінчує традиційну єврейську мудрість, яка в багатстві бачила Боже благословення, а в нужді покарання не мудрим. Джерелом для притчі служить фольклор, й тому окремі її деталі не слід розглядати як реалістичне зображення майбутнього життя, чи як вчення про «проміжний стан» віруючого (після смерті, але до останнього суду), чи навіть як розповідь про стан старозавітних святих до розп’яття та воскресіння Ісуса. Характеристика дійових осіб дає поживу для певних роздумів. Авраам, предок єврейського народу, як й зрештою інші авторитетні фігури говорить в імені Бога. Лазар та його безсердечний сусід, тут виступають не як представники бідняків та багачів, але як представники людей які правильно або не правильно використовуючи матеріальні блага входять в правильні або не правильні стосунки з Богом, – врешті той самий Авраам також був багатий. Більше того – вірш 30 ясно дає зрозуміти, що брати багача будуть засуджені за нерозкаяність, а звідси випливає, що об цей камінь спіткнувся і сам багач. Кожен єврей знав старозавітні настанови відносно милостині та допомоги бідним, так що багач не мав жодного права знехтувати людину, чию нужду він спостерігав кожного дня й котру міг облегшити без особливих зусиль. Лазар представляє групу людей, які покладаються на Бога. Саме його ім’я в перекладі з єврейської на українську означає «Бог помагає». Ісус не каже, що цей убогий якимись особливими ділами підтвердив своє благочестя (його безпомічний стан не дозволяв на якусь активність, проте він не ремствуючи покірно приймає свою участь). Головний задум притчі в цьому описі – показати суверенну волю Бога в спасінні, а Лазаря – як одного з тих кого Бог спасає. Основні теми притчі можна сформулювати приблизно наступним чином: – ті кому помагає Бог, після смерті відродяться в Його присутності; – не розкаяні грішники, подібно як і багач будуть піддані (наражаються на…) вічній карі; – через Авраама, Мойсея та пророків Бог відкриває Себе та Свою волю, так що для тих хто її ігнорує, не буде законного права жалітися на свою посмертну участь. Крім того лейтмотив «надто пізно» пронизує всі частини притчі, об’єднуючи її таким чином в єдине ціле. Багач надто пізно звернув свою увагу на Лазаря, надто пізно виявив нездоланну безодню, надто пізно подумав про братів, надто пізно прислухався до Закону і пророків. Реакція багатьох не віруючих сучасників Ісуса на Його воскресіння може бути ще однією причиною через яку Ісус устами Авраама наперед стверджує: «навіть коли хто воскресне з мертвих, не повірять» (16, 31), а Лука зберігає ці слова у своєму Євангелії. Апостол Павло порівнюючи в своїх посланнях Церкву до Тіла, в якому ми є членами з особливою та не повторною роллю, стверджує таке бачення стосунків, які на його думку визначають життя Церкви: «І як страждає один член, страждають усі з ним члени; і як один член у славі, радіють з ним усі члени. 27 . Ви ж – Христове тіло, і члени кожний зокрема» (1 Кор 12, 26 – 27). Ці слова є частиною дуже практичного Першого послання до Коринтян, в якому Павло закликає до правдивого життя у Воскреслому Христі та «поправи тілесного життя». Ключовою главою послання є всім відомий гімн про Любов (1 Кор 13). В Другому посланні до Коринтян, яке служить апологією його апостольського служіння, центральними є дві глави, в яких йдеться про збірку для потребуючих (2 Кор 8 – 9). Щоб ніхто не подумав, що християнська любов може бути якоюсь абстрактною, Павло протягом двох глав закликає до пожертв на користь потребуючих та терплячих християн в Єрусалимі: «Ви ж знаєте ласку Господа нашого Ісуса Христа, що задля вас став бідним, бувши багатим, щоб ви його вбожеством розбагатіли…12 . Бо коли є охота дати, то вона приємна мірою того, хто що має, – не того, чого не має. 13 . Тут не йдеться про те, щоб інші були в достатках, а ви у злиднях, але щоб була рівність: 14 . щоб цим разом ваш надмір міг покрити їхню нестачу, а їхній надмір міг колись покрити вашу нестачу, і таким чином щоб панувала рівність, 15 . як написано: «Хто був зібрав багато, не мав над міру, а хто мало, – не мав нестачі» Яку відповідь на Боже Слово в притчі Луки та в посланнях до Коринтян

received 1615315771947806

lub

1. СЛУХАТИ НЕ ПЕРЕБИВАЮЧИ.
«Кожна людина нехай буде швидкою до слухання, стримана в словах, повільна на гнів.»
( Якова 1:19).

2. ГОВОРИТИ НЕ ЗВИНУВАЧУЮЧИ.
«Приємні слова – як вощина з медом, її солодкий смак – оздоровлення для душі.»
(Притчі 16:24).

3. ДАВАТИ НЕ ШКОДУЮЧИ.
«Праведний не жаліючи себе, виявляє милість і співчуття.»
(Притчі 21:26).

4.ОБІЦЯТИ НЕ ЗАБУВАЮЧИ.
«Гідна довіри людина матиме велике благословення.»
(Притчі 28:20).

5.ВІДПОВІДАТИ НЕ СПЕРЕЧАЮЧИСЬ.
«Нехай ваша лагідність стане відомою всім людям, Господь близько!» 
(До Филип'ян 4:5)

6. ПОСТУПАТИСЯ НЕ ПРЕТЕНДУЮЧИ.
«Любіть одне одного по-братерськи, пошаною один одного випереджайте.»
(До Римлян 12:10).

7. РОБИТИ НЕ НАРІКАЮЧИ.
«Усе робіть без нарікань і сумніву.»
(До Филип'ян 2:14).

8. ВІРИТИ НЕ СУМНІВАЮЧИСЬ.
«Любов усе переносить, усьому довіряє, завжди надіється, усе перетерпить»
(1 Коринтян 13:7).

9. ПРОЩАТИ НЕ ДОРІКАЮЧИ.
«Вибачаючи і прощаючи одне одному, коли хто проти кого має якусь скаргу. Як Христос простив вам, так само й ви робіть.»
(До Колосян 3:13).

10. БЕЗПЕРЕСТАННО МОЛИТИСЯ.
«Постійно моліться духом усякою молитвою і проханням, дбайте про це з усякою витривалістю і благанням за всіх святих.»
(До Ефесян 6:18).

 

arm

Скаути волонтерть на недільному заході у Львові на Арені-Львів: допомагають інвалідам та людям в потребі! Дякуємо за спільний волонтерський захід нашим приятелям Армії Спасіння!

Відомий мотиваційний спікер, автор бестселерів Нік Вуйчич сьогодні вперше приїхав до Львова з програмою «Життя без обмежень». Він виступив перед багатотисячною аудиторією зі своєю промовою. Відомого гостя представив мер Львова Андрій Садовий.

«Дякую, що мене чекали, що любите мене. Для мене прекрасно бути у вашому місті перший раз. Ви всі прекрасні, гарні. Надіюсь, що вам сьогодні програма сподобалась.

Я був в багатьох країнах світу. Але рідко буває таке, що в країну я повертаюсь кожні 6 місяців. Але Україна одна з таких. Я вірю в ваше майбутнє, особливо у майбутнє молодих людей.

Мені важко ділитись історією свого життя без того, щоб говорити про Бога.

arm4

Цього разу я хочу говорити більше про мотивацію. Цінності сім’ї є надзвичайно важливими. Для мене віра, сім’я і друзі — були завжди важливими. Мої батьки знають, що Бог ніколи не робить помилок. Те, що було використане на погане, може бути використане на добро. Віра — це вірити в те, що ти не бачиш.

Я хочу, щоб ви знали: не давайте, щоб успіх інших людей визначали ваші цінності, що те, як люди думають про вас, визначало ваше життя. Ми не знаємо, що є можливим. Фокусуйся на тому, що ти можеш робити. Будь вдячний за те, що ти маєш. Не здавайтесь ніколи. У вас завжди щось є, за що можна бути вдячним. Я вдячний за те, що я живий. Мрії збуваються. Прекрасні речі відбуваються, коли ви віддаєте ці уламки свого життя, все зліплюється докупи.

Зміни надихають на інші зміни. Любов запалює на зміни. Треба бути вдячними за те, що ми маємо. Будьте доброчесні.

arm3

Іноді ми хочемо робити великі кроки, але у нас нема тих великих кроків. Життя не так працює часто.

Не ревнуйте і не заздрість успіху іншим. Є бідні люди з чесністю і є бідні люди без цієї чесноти. Не можна судити. Але це є дорога. Коли ви падаєте, то ви або здаєтесь, або встаєте. Нікому не подобаються помилки. Коли ваша мрія чи ціль дають вам захопленість — у вас є сміливість впасти, отримати не успіх, бо часом треба падати і терпіти невдачу перед тим, як ти виграєш.

Я щасливий через те, які люди мене оточують, не гроші. Фундаментальні принципи щастя виходять з того, коли ми вдячні. Любов безкоштовна. Якщо ви не відчуваєте, що ви можете допомогти світу, поговоріть просто з людиною, яка біля вас. Коли я дивлюсь на людей, я дивлюсь їм в очі. Очі є вікнами вашої душі. Коли хтось осуджує мене за те, як я виглядаю, вони не є моїми друзями. Це їм не вистарчило хорошої дружби. Треба розуміти свою цінність. Мені не важливо, скільки у вас грошей, мені важливо, якими ви є. Нам потрібно давати собі шанс і не дивитись на світ так, як він сам себе бачить. Якщо ви будете шукати своє щастя у тимчасових речах, ваше щастя буде тимчасовим. Любіть Бога, любіть людей і робіть, що найкраще вмієте.

Покірність — це не слабість. Нічого погано в грошах нема. Особливо, коли ти багато віддаєш. Моя цінність, як людини, не визначається тим, скільки я віддаю. Через те, що моя сім’я вірила у мене, що казала не здаватись ніколи, не залишати Бога, я тут. Слова можуть врятувати душу і вони врятували моє життя, Бог врятував мою душу і допоміг пізнати, що я є прекрасний таким, яким я є. гроші не можуть купити надію.

Я хочу, щоб Україна досягла свого потенціалу, як країна. Працюючи, чекаючи, треба максимізувати те, що ви маєте зараз.

В житті ми не отримуємо все, що ми хочемо. Сміливість — це не тоді, коли ви не боїтесь. Безстрашні люди роблять речі, в той же час боючись. Робіть собі цілі. Не здавайтесь, рухайтесь вперед. Майбутнє цієї країни на руках молоді. Продовжуйте рухатись, день за днем.

Коли ви зазнаєте невдачу — треба вставати. Кожного разу, коли була невдача, я ставав кращим. треба вміти пробачати. Щоразу, коли мені говорили «ні», я ставав кращим. Мене почуло більше 8 млн людей в 69 країнах світу. Мрії важливі, вам потрібно мати сміливість. Наші рішення змінюють нашу долю”, — зазначив Нік Вуйчич, мотиваційний спікер і тренер.

arm2

Зазначимо, що сьогодні також в мерії відбулась зустріч міського голови Львова Андрія Садового з Ніком Вуйчичем, під час якої представники мерії презентували інклюзивні проекти Львова. Мер вручив Ніку посвідчення позаштатного радника міського голови Львова з питань інклюзії, та запросив до спільної роботи, а Нік Вуйчичи залишив запис у Книзі почесних гостей м. Львова.

«Нік Вуйчич — людина, яка народилася без рук і ніг. Він зміг не просто реалізувати себе, але надихнути своїм прикладом тисячі людей. Нік не тільки живе повноцінним і насиченим життям, а й допомагає іншим знайти віру, надію та любов», — розповідають головні організатори — комунікаційне агентство «Ключові Стратегії».

Це уже шостий візит Вуйчича в Україну. Під час останнього, Нік зібрав на Хрещатику понад 500 000 людей. На цей раз Нік виступить зі своїм надихаючим посланням у трьох містах-мільйонниках: Львові, Одесі, Києві, та підтримає ініціативу українців щодо безпечної школи.

Джерело: ЛМР

 

Papa molod-1

У передостанню неділю жовтня відзначається Всесвітній день місій. Своє послання з цієї нагоди Папа Франциск присвятив молоді. «Разом із молоддю несімо всім Євангеліє» — такою є тема послання Папи Франциска з нагоди Всесвітнього дня місій, що цьогоріч відзначається 21 жовтня, збігаючись із Синодом єпископів у Ватикані на тему «Молодь, віра та розпізнавання покликання», пише Vatican News. Звертаючись до юнаків і дівчат, Святіший Отець зазначає, що хоче разом із ними замислитися над місією, яку Ісус довірив їм: «Тим, що спонукає мене розпочати діалог з вами, щоб промовляти до всіх, є переконаність, що християнська віра завжди є молодою, коли відкривається на місію, яку нам вручає Христос».

Життя — це місія За словами Папи Франциска, кожна людина «є місією» й саме задля цього живе на землі. Бути «привабленими» та «посланими» — це дві спонуки, які наше серце, «насамперед, тоді, коли молоде віком», відчуває як «внутрішні сили любові, що обіцяють майбутнє та підштовхують вперед наше існування». «Переживати з радістю свою відповідальність за світ — це великий виклик. Мені добре відомі світло й тіні буття молодими, й коли згадую про свою молодість та сім’ю, — пише Папа, — то пригадую інтенсивність надії на краще майбутнє. Той факт, що ми перебуваємо в цьому світі не з огляду на власне рішення, допомагає нам збагнути, що існує ініціатива, яка нас випереджує та є спонукою нашого існування».  

Звіщаємо вам Ісуса Христа Святіший Отець зазначає: звіщаючи те, «що вона безкорисливо отримала», Церква може поділитися з молоддю «шляхом та істиною, що ведуть до сенсу життя на цій землі». Христос, який помер та воскрес за нас, пропонує себе нашій свободі, спонукаючи «шукати, відкривати та звіщати цей справжній та повноцінний сенс». «Дорога молоде, не бійтеся Христа та Його Церкви! В них перебуває скарб, який наповняє радістю та життям. Кажу це з власного досвіду: завдяки вірі я знайшов підґрунтя до своїх мрій та сили, щоб їх здійснити», — пише Папа. А для того, хто перебуває з Ісусом, «зло є спонукою любити ще більше». Слід запитувати себе: «А що зробив би Христос на моєму місці?»

Передавати віру аж до кінців землі Святіший Отець нагадує молодим людям, що через дар хрещення також і вони стали «живими членами Церкви», тому місія нести всім Євангеліє належить кожному. Зростання в благодаті віри єднає нас з «течією поколінь свідків», де мудрість досвідченого «стає свідченням та заохоченням для того, хто відкривається на майбутнє», а «новизна молодих» стає «підтримкою та надією для тих, які наближаються до мети своєї мандрівки». Такими чином, як зазначає Глава Католицької Церкви, передавання віри, що є «серцем місії Церкви», відбувається через «заразливість» любові. Таке передавання віри потребує відкритих сердець і породжує зустріч, свідчення, звіщення, взаємне ділення любов’ю з усіма тими, хто далекий від віри. «Краями землі», до яких послані Христові учні, Папа називає «людські, культурні й релігійні середовища, які ще чужі Ісусовому Євангелію».

У цьому, за його словами, полягає те, що називаємо «missio ad gentes». «Найбільш спустошеною периферією людства, що потребує Христа, є байдужість до віри чи навіть ненависть до Божественної повноти життя», — додає він. Кожні матеріальні чи духовні злидні, будь-які прояви дискримінації є «наслідком відкинення Бога та Його любові». «Краї землі, дорогі юнаки й дівчата, є для вас сьогодні дуже відносними та дедалі доступнішими. У цифровому світі соціальні мережі, які нас пронизують і огортають, стирають кордони, касують межі та відстані, зменшують відмінності. Все здається в межах досяжності, близьким і безпосереднім. Однак без захопливого дару наших життів можна мати міріади контактів, але ніколи не зануритися в справжню спільність життя. Місія до краю землі вимагає дарування себе в покликані, даному нам Тим, Хто поставив нас на цій землі. Наважуся сказати, що для молодої людини, яка хоче йти за Христом, суттєвим є шукання та прийняття власного покликання», — зазначає Святіший Отець.

Свідчити любов Папа складає подяку всім тим церковним організаціям, які допомагають юнакам і дівчатам «особисто зустрітися з Христом у Його Церкві». Чимало молодих людей знаходять у місіонерському волонтерстві спосіб служити «найменшим», свідчачи радість, що випливає з любові та буття християнами. «Ці форми церковного досвіду роблять так, що формування кожного стає не лише приготуванням до власного професійного успіху, але розвитком та дбанням про Господній дар з метою краще послужити іншим», — зазначає Святіший Отець.   Ніхто не настільки бідний, щоб не поділитися собою Наприкінці свого послання Папа Франциск згадує про важливу діяльність Папських місійних організацій, які «зродилися з молодих сердець», щоби «підтримувати звіщення Євангелія» всім народам, «роблячи внесок у загальнолюдське та культурне зростання багатьох людей, спраглих Істини». «Молитви й матеріальна допомога, великодушно надана й розповсюджувана через Папські місійні організації, допомагають Святому Престолу робити так, щоб ті, які отримують її для своїх потреб, своєю чергою, були спроможні давати свідчення в своєму середовищі. Ніхто не настільки бідний, щоб не могти поділитися тим, що має, але ще перед тим — поділитися тим, ким він є», — пише Святіший Отець. На завершення Папа повторив слова, сказані до молоді в Чилі: «Ніколи не думай, що не маєш нічого, щоб дати, або що нікого не потребуєш. Чимало людей потребують саме тебе».

Свідчити любов Папа складає подяку всім тим церковним організаціям, які допомагають юнакам і дівчатам «особисто зустрітися з Христом у Його Церкві». Чимало молодих людей знаходять у місіонерському волонтерстві спосіб служити «найменшим», свідчачи радість, що випливає з любові та буття християнами. «Ці форми церковного досвіду роблять так, що формування кожного стає не лише приготуванням до власного професійного успіху, але розвитком та дбанням про Господній дар з метою краще послужити іншим», — зазначає Святіший Отець.   Ніхто не настільки бідний, щоб не поділитися собою Наприкінці свого послання Папа Франциск згадує про важливу діяльність Папських місійних організацій, які «зродилися з молодих сердець», щоби «підтримувати звіщення Євангелія» всім народам, «роблячи внесок у загальнолюдське та культурне зростання багатьох людей, спраглих Істини». «Молитви й матеріальна допомога, великодушно надана й розповсюджувана через Папські місійні організації, допомагають Святому Престолу робити так, щоб ті, які отримують її для своїх потреб, своєю чергою, були спроможні давати свідчення в своєму середовищі. Ніхто не настільки бідний, щоб не могти поділитися тим, що має, але ще перед тим — поділитися тим, ким він є», — пише Святіший Отець. На завершення Папа повторив слова, сказані до молоді в Чилі: «Ніколи не думай, що не маєш нічого, щоб дати, або що нікого не потребуєш. Чимало людей потребують саме тебе».
Джерело: CREDO: http://credo.pro/2018/10/222283?fbclid=IwAR1-5t-hcYuw-iY5OncuDV5lSBDImioptV5zDqRDwRgsZw4LvvHFL9h8sM4

vyn

Відкрита збірка на природі - тренінг кулінарії! Готуємо та вчимося разом! Скаутки з Винник діляться своїми домашніми заготовками - вивченими рецептами на практиці!

Напевно, жодна страва не готують так часто на відпочинку, як рибну юшку. Особливо без неї не обходиться ні одна виїзна рибалка. Адже так приємно після активного дня на відкритій природі випити теплий поживний суп. І, звичайно, вуха на багатті набагато вкуснеq і ароматнішою, ніж приготовлена в домашніх умовах. Зміст 1 Кілька слів про вибір посуду і розведення багаття 2 Як приготувати юшку на багатті: вибір інгредієнтів 3 Як варити юшку на багатті: покроковий рецепт 4 Маленькі хитрощі і особливості

Кілька слів про вибір посуду і розведення багаття При виборі посуду краще всього звернути свою увагу на спеціальні похідні казанки. Їх зручно встановлювати на вогнищі за рахунок спеціальної ручки, яку можна підвісити на споруджену своїми руками опору. Матеріал посуду повинен бути з неокисляющихся видів. Для цього підійдуть чавунні, емальовані казанки або посудини з нержавіючої сталі. Кращий чавун, так як його товсті стінки дозволять нудитися, а не кипіти. Такий процес подарує готовому страві особливий аромат. Не підходять для варіння страви каструлі з алюмінію або міді. Вони можуть спотворити справжній смак юшки з риби. 

Для приготування юшки краще використовувати посуд із чавуну Найзручнішим варіантом є використання спеціальної металевої триноги, але якщо знайти її не представляється можливим, то можна спорудити опору для казанка з 3 товстих гілок: 2 вкопуються в землю, а третя стає перекладиною між ними. Багаття розпалюється стандартно, але є один нюанс. Вогонь для юшки в казані на вогнищі повинен бути таким, щоб суп лише злегка подкипал, а не булькав з усією силою. Для цього під рукою краще мати великі дрова чи поліна, які дозволять вчасно приборкати вогонь при необхідності.

vyn2

Як приготувати юшку на багатті: вибір інгредієнтів Для того щоб отримати смачну юшку, не досить знати тільки, як її зварити, адже важливо і відповідально підійти до вибору інгредієнтів. Всі вони повинні бути свіжими і в тих пропорціях, які вказані в рецепті. Інакше на виході можна отримати звичайний овочевий суп з ледве прослушивающимся присмаком риби. 

 

Основні інгредієнти: Риба – 1-1,5 кг Можна взяти будь-яку, цілком допускається використання відразу несколькоих видів. Вважається, що самий смачний варіант виходить з щуки, судака або окуня. Чим свіже риба, тим краще; Картопля – 3-4 середніх шт; Ріпчаста цибуля – 1 шт; Морква – 2 шт; Вода – 2-3 л; Зелень і приправи за смаком. 

Крупу для приготування юшки краще не використовувати, вона перетворить її в звичайний суп. Овочів також не повинно бути занадто багато. Крупу для приготування юшки краще не використовувати, вона перетворить її в звичайний суп. Овочів також не повинно бути занадто багато. Як варити юшку на багатті: покроковий рецепт Рецепти юшки на багатті можуть бути різними. Деякі з них передбачають використання пшона, сала і навіть помідорів. Але для першого разу краще скористатися базовим рецептом, який вимагає наявність риби і найпростіших овочів.

vyn3

Дрібну рибу можна класти в юшку цілком Процес приготування: У закипілу підсолену воду додати почищений і порізаний крупно картоплю. Знову дочекатися закипання, вчасно знімаючи утворюється пінку; Додати нарізану кружечками моркву. Ні в якому разі не слід терти на тертці. Крупно порізані овочі – родзинка юшки; Разом з морквою в суп можна опустити цілу цибулину. Розрізати її не треба, вона необхідна для додання аромату. Після приготування її можна видалити з каструлі; Коли овочі будуть вже майже готовими, можна додати почищену рибу. Готується вона швидко, тому немає сенсу класти її раніше, вона просто розвариться. Дрібний вид можна закидати цілком, а якщо вона досить велика, то варто розділити на кілька частин; Як тільки вуха закипить необхідно прибрати пінку, якщо вона утворювалася, та додати улюблені овочі і трави; Залишилося дочекатися готовності риби. На цій піде не більше 5-8 хвилин. Юшка готова, можна зняти її з вогню, прикрити кришкою і дати трохи настоятися. Через 10 хвилин після зняття з вогню можна розливати суп по тарілках. Хороша вуха не вимагає додаткових компонентів, досить нарізати до неї свіжий білий хліб.

vyn4

Маленькі хитрощі і особливості Для того щоб вуха на багатті вийшла максимально смачною, можна прислухатися до наступних порад: Під час приготування каструлю краще не накривати кришкою. Зробити це варто тільки після закінчення процесу для того, щоб дати супу дійти до ідеальної консистенції; Вважається, що найкращою водою для юшки буде та, з якої виловили рибу. Але оскільки рівень забрудненості водойм в даний час досить високий, краще не ризикувати; Кількість води необхідно обміркувати на самому початку приготування, оскільки її долив під час процесу небажаний, як і додавання олії в бульйон; Кількість овочів і спецій не повинно бути великим, так як вони легко можуть перебити рибний смак; Такі частини риби, як молока, ікра, плавальні міхури, не варто викидати при чищенні. Вони цілком доречні в супі. Якщо відповідально підійти до вибору інгредієнтів та процесу приготування, готова вуха нікого не залишить байдужим. 

vyn5

20180507T1123-0273-CNS-SYNODALITY-THEOLOGICAL-COMMISSION resize
 
У суботу вранці в залі засідань Синоду Єпископів, під час 17-го загального зібрання, відбулося представлення напрацювань 14-ти мовних груп, підсумовуючи працю над третьою частиною Робочого документа
 
Наскільки Церква готова сьогодні дозволити на те, щоб її «потурбували» мрії молоді, наскільки готова прямувати пліч-о-пліч з ними, допомагаючи їх здійснити? Таке запитання ставлять учасники XV Звичайної Асамблеї Синоду Єпископів на тему «Молодь, віра та розпізнавання покликання», підсумовуючи працю над третьою частиною «Instrumentum laboris». Під час 17-го загального зібрання, що відбулося вранці, 20 жовтня 2018 р., представлено доповіді 14-ти груп, які збиралися в четвер після обіду та в п’ятницю.

Душпастирське навернення

У згаданих доповідях стверджується необхідність душпастирського та місіонерського навернення, що є вимогою слідування за Христом, навернення, спрямованого на оновлення Церкви. І суттєвий внесок у таке навернення надходить, власне, від молоді, яку – підкреслюють Отці Синоду – не слід сприймати лише як «адресатів» пастирських зусиль, але також як головних дійових осіб та активних учасників процесів прийняття рішень у перспективі співучасті та колегіальності, бо й вони можуть запропонувати багато цінного.

Виклики сучасної молоді

Сьогодні не бракує викликів, з якими покликана рахуватися молодь. Це і маргіналізація, зокрема, жінок, що стають жертвами нерівності в правах, різні форми залежності, питання осіб із гомосексуальними схильностями, які потребують душпастирського супроводу, щоб зростати у вірі й не бути дискримінованими, проблеми безробіття, питання, пов’язані зі статевою сферою і захистом життя, поширення окультизму.

Перед обличчям згаданого, першочерговим завданням Церкви є передавати дар віри разом зі супроводом, розпізнаванням та інтегруванням, наголошуючи на першості слухання Божого слова та шукаючи найефективніші способи зіставлення з молодими людьми, як от за допомогою музики чи спорту. Церква повинна бути такою, що виходить назовні, й невідкладною є потреба оновленої місійної духовності.

Молодіжне душпастирство та душпастирство сімей

У доповідях не забракло роздумів про сім’ю, «маленьку Церкву», школу любові та людяності, що є відправною точкою на шляху до Христа. Тому, на думку учасників Синоду, про молодіжне душпастирство неможливо думати відірвано від родинного душпастирства. Слід також переосмислити роль парафії, як місця слухання, спільності та місії: існує потреба в братерських, радісних спільнотах, в яких молоді люди можуть брати на себе відповідальність, навіть ризикуючи зазнати поразок, які, маючи належний супровід, завжди є нагодою для зростання.

Відповідальне «цифрове громадянство»

У доповідях також вказувалося на необхідність присвятити особливу увагу цифровому світові, як його позитивним сторонам у сфері євангелізації, так і негативним, як от порнографія чи цькування в мережі. Слід опрацювати відповідні протоколи для поширення відповідального «цифрового громадянства». Отці Синоду також говорять про необхідність підтримати католицькі навчальні заклади, здатні цілісно формувати людську особу.

Старання на користь соціальної справедливості

Робочі групи зупинилися також на нагальності посилення зусиль на користь соціальної справедливості. Вибір на користь бідних, що є богословським місцем зустрічі з Богом, часто збігається з рішенням на користь молоді, яке нерідко перебуває в стані бідності. В цій сфері католицька молодь може творити екуменічні та міжрелігійні союзи, як також вести діалог з невіруючими.

Формування молоді в світлі соціальної доктрини Церкви, на думку Отців Синоду, є суттєвим елементом в боротьбі з корупцією та сприянні мирові й збереженню довкілля. Юнаки й дівчата, у дійсності, можуть бути будівничими цивілізації любові, захисниками спільного дому, перетворюючи зсередини світ політики, економіки, охорони здоров’я та мас-медіа за допомогою євангельських цінностей і Божого милосердя.

Молодь як «апостоли мігрантів»

Синод закликає присвятити більше уваги християнам, які є жертвами переслідування, свідчення яких прозвучали в залі засідань, як також мігрантам, яких слід прийняти й підтримати. Водночас, заохочується поширювати допомогу потенційним мігрантам на батьківщині через місцеві Церкви. В цій сфері молодь може надати серйозну підтримку, стаючи справжніми «апостолами мігрантів», серед яких також не бракує їхніх ровесників.

Паломництва як шлях до віри

Предметом обговорень також стали різні вираження народної побожності. Зокрема, відзначено паломництва як засоби, що можуть допомогти юнакам і дівчатам здійснити шлях відкривання християнської доктрини та моралі завдяки «євангелізаційній силі», вміщеній у них.

Покликання до святості

Учасники Синоду стверджують, що молодь гаряче прагне святості життя, а тому хоче почути практичні поради, що допоможуть на цій дорозі. Тому, важливо не занедбувати духовний вимір, який допомагає розпізнавати дорогу, яку накреслив Господь Бог. З одного боку, потрібні компетентні супровідники, що допомагатимуть юнакам і дівчатам приймати вірні рішення, але з іншого – опрацювання стилю християнського життя, властивого для молоді, як от відповідного стилю молитви, молитовного читання Святого Письма чи літургійних відправ.

У різних доповідях наголошується на тому, що роздуми, проведені на Синоді, стануть початком тривалішого процесу, який немов полум’я, поширюватиметься на місцевих рівнях.

dit

Якщо ти вважаєш, що з дитинства треба вселити дитині, що важливо у всьому бути кращим, то ця стаття переконає тебе.

Навчіть себе не бути відмінником , не бути першим, не бути переможцем.

 

Дайте собі перепочинок бути собою. Дитині своїй дайте перепочинок — бути. Помилятися, служити не вимогам і нормам, а натхненням і талантам.

Цьому вчіть і дітей — не бути ніким, крім як собою. Відмінник — роль. ЇЇ грати не складно, ти завжди повинен бути таким, яким тебе хочуть бачити вчителі, начальники і командири.

Правильні хлопці програють тим хто щасливіший, а значить більш енергійним і жвавішим. Життя не вчить правилам, воно вчить, що час летить, камінь лежить, а ти змінюєшся. Дитина — це генератор майбутнього і ви її перший ступінь, його батарейка, його точка збирання, не вкручуйте йому важких деталей із зобов’язань зайвих і надуманих.

 

Я викладаю у студентів вже п’ятнадцять років, це не багато, але я бачу в зрілих і дорослих людях дітей, бачу їх батьків і бачу що навчання дизайну це хороший маркер внутрішньої свободи. Дизайн це вміння мислити можливим.

Навчи дитину бути собою, а не орієнтуватися на чужі успіхи

Тут недостатньо бути відмінником, тут треба бути незнайкою, хуліганом і провалити тести, щоб знайти нове. Я бачу дорослих, навіть окремих педагогів, яким в дитинстві прищеплювали «бути правильним», не дозволяли рухати в кімнаті меблі так як зручно, «їсти кашу».

Дітям не треба вчитися свободи, це їх природний спосіб мислення.

— Дозвольте дитині і допоможіть посувати в її кімнаті всі меблі, як їй хочеться і в майбутньому вона змінить світ, стане частиною великого переміщення ідей і правил.

— Покажіть, що і ви помиляєтеся, багато чого не вмієте, але виправляєте і весь свій час вчіться, для задоволення.

— Візьміть дитину за руку і поведіть до себе на роботу, покажіть свій світ, свій стіл, своїх колег. Якщо у вашій компанії таке неможливо — звільняйтеся, ви серед порожнечі і безглуздя.

— Заходьте в світ дитини, сидіть на підлозі її кімнати і питайте про його малюнки, його історії, про друзів. Лягайте на підлогу, дивіться в стелю і розмовляйте. Якщо дитині вже за двадцять — їдьте разом в поля і лежачи в траві, просто мовчки подивіться в небо. Це небо тепер ваше — навічно, адже ви його розділили.

— Перестаньте нав’язувати дитині свої успіхи. Якщо ви дизайнер не вчіть дитину малювати. Не вчіть її музиці, якщо музикант. Ще не зрозуміло, що краще для вашого сина чи дочки велика кількість можливостей стати вами, або єдиний шанс стати собою.

Але щастя в руках тих, хто зайнятий улюбленою справою, а не пасе секцію, яку ненавидить. Життя повне обставин, де перемагають не чемпіони, які не терпіли і не відмінники, а щасливі невдахи, повні надій і планів перевернути очікування оточуючих.

— Навчіть дитину любити. Розкажіть про свою любов, як ви зустріли її батька, як вперше побачили її матір. Розкажіть, що любити буває боляче, що треба вчитися прощення, вчитися любити всупереч — тільки це дозволяє в житті не зламатися і не переламати кістки крихким почуттям.

— Дайте дитині самій вийти у двір з пачкою крейди і роздати її іншим. Нехай малюють на асфальті, пишуть, а ви здалеку, з іншої планети всесвіту дорослих дивіться, як ваш малюк стає собою. Собою без вас — але з вами в далеке.

Так він проживе щасливе життя іноді дивлячись в небо, згадуючи крейду, стіл, який переставляв у себе в кімнаті — сам, як лежав на підлозі з батьком і уявляв, те, що стало його світом зараз -Ваш загальний світ.

— Не вчіть дитину бути генієм, не квапте знання, не вчіть п’яти мов. Спостерігайте збоку, як вона дивиться на книги на верхній полиці, допомагайте — дістане сама. Головне, щоб ці полиці ви їй в достатку надали.

Навчіть себе не бути відмінником, не бути першим, не бути переможцем.

Дмитро Карпов

dub6

Спільнота Батьків дякує всім скаутським провідникам за опіку над нашими дітьми! Та гарним проведенням літнього таборування для батьків скаутів та скауток! З нетерпінням очікуємо на зимове таборування батьків! Дякуємо Вам за ваш час для нас та наших дітей! Сьогодні у світі не має нічого безкоштовного! Тому ми дякуємо провідникам - людям доброї волі, які своїм щирим жертвенним та безкорисливим служінням діляться своїм особистим та скаутським досвідом з нашими дітьми! За вашу працю та зусилля! Завжди молимося за Вас у Вашому наміренні! Велику подяку висловлюємо о. Корнилію Яремаку - який вже 11-ть років є капеланом спільноти батьків. Та разом з нами бере активну участь в 10-му ювілейному таборі батьків!

Сьогодні ділимося з думками батьків з табору у Дубно:

Ким є для мене Бог? Мої думки про Бога від дитинства до цього часу змінювались. Те що думаю зараз є іншим ніж те, що думала колись. Зараз думаю, що Бог є справді для мене Батьком, Другом і Провідником. Буває часом я втрачаю з ним зв'язок, але хотіла б бути постійно на зв'язку з Ним, - в довірі і любові! Я хочу, щоб моя дитина, будучи скаутом, навчилася організованості, дисципліни, навчилася мислити, самостійно приймати рішення, бути добрим християнином. Табори є всі добрими. Мені подобається. Умови можуть бути різними, але найважливіше, - дух, який панує, відчуваєм підтримку та взаємодопомогу. Всім дуже велике Дякую! (Наталя)

dub2

Бог для мене є Отець, якщо я відходжу від Нього - мені погано. Хочу відпочити духовно і фізично, і почерпати духовні знання про Бога. Також хочу показати своїй дитині, що можна жити з Богом активно, відпочивати з допомогою скаутів, знайти себе у житті та розвивати свої відносини з Богом! (Леся)

Почувши про цей табір від своєї дитини, я запалилася зразу. Бо хочу отримати більше спілкування завядки скаутам зі своєю дитиною! Хочу отримати знахідку до святості. І знайти своє покликання (щоб мої вуха духовно відкрились). Для своєї дитини хочу - щоб він навчився бути справжнім скаутом. Бо він ще тільки на цьому шляху! Прочитавши книжку Тереза з Лізьє "Шлях до святості" (якраз перед приїздом у табір) я зрозуміла, що Бог для мене просто Добрий Батько. Я думаю - це не випадково. Бо випадковостей не буває. Все з Божої Волі! (Оксана)

dub3

На мою думку скаутство - це загартувати характер і дух! Ставити цілі і досягати їх самостійно, або з допомогою друзів. Теоретично виглядає дуже гарно. Практично все залежить від наставників і формування довіри до них дітьми та батьками! Дуже добре, коли ці люди справді дійсно віддані справі служіння! Для своєї дитини дуже хочу: аби вона знайшла свою ціль та своє місце у житті і прожила дійсно щасливе та повноцінне життя! Бог у моєму житті - дає мені сили, який живе всередині мене, всередині кожного з нас і завжди поряд у складні хвилини життя. Коли я зробила все, що залежить від мене, я відпускаю ситуацію і вона відпускає мене в руки Господні (мама - анонімно)

dub3

Скаутство - це школа життя! Яка дає багато - знайомих та гарні враження і новий життєвий досвід. Важливо, що провідники завжди поруч і підтримують дітей. Роблячи з цього урок. Дуже хочу, щоб моя дитина навчилася долати труднощі. Ніколи нe опускати руки. Бог - це все! Найважливіша наша віра в Нього! (Ігор - батько)

dub5

Скаутинг - для мене це надзвичайно бомбезно. Дякуючи цій молодіжній громаді, я почала частіше ходити до церкви (раніше ходила до церкви 1-2 рази в рік). Знали лише колись дві молитви (Отче Наш та Богородице Діво). Тепер знаю багато молитов. А на Службі Божій всі: від початку до кінця. З великим задоволенням співаю церковні пісні. Йду до церкви з величезним бажанням і відчуваю щодня, щосекунди, що Бог поруч зі мною! Бог дає мені все, що потрібно. Я є щаслива людина. І не забуваю дякувати Бозі за все, що маю. Бо Він щирий люблячий та добрий! Дякуючи скаутам, моя дитина прислуговує під час Літургії, і надихає та захищає свою оселю, як справжній чоловік (поки наш тато захищає нa Сході Україну). Дитина стала більш відповідальною, організованою, дисциплінованою. Очікую, що мій син повністю відповідатиме своєму імені - присвятив себе Богові. Для мене Господь - це є життя (повітря без якого неможливо жити) (Оксана)

dub7

dub8

OSSROM69991 Articolo

Немає виховного середовища, яке було би важливішим за сім’ю. Саме там переказуються ті цінності, які формують дитину на подальші роки життя. 

На Синоді єпископів, 17 жовтня на ранковому засіданні,  про це говорив архієпископ Мечислав Мокшицький. У своєму виступі митрополит Львівський підкреслив, що розлам між поколіннями до певної міри є наслідком того, що в сім’ях не переказують незмінних істин та цінностей. Саме це потрібно змінити, пише Vatican News.

Архієпископ вказав, що сім’я має суттєвий вплив на психічне функціонування людини, її подальші етичні та моральні вибори, на професійну активність, на якість стосунків, які ця людина укладатиме у зрілому віці. «Стосунки між батьками та їхнім потомством, які переживаються в радості й сумі, взаємне піклування, спосіб проживати конфліктні ситуації та проблеми, взаємостосунки дітей у сім’ї тощо — все це впливає на процес дозрівання та подальші вибори. Активне слухання, щира розмова на важливі теми, точне переказування повідомлень, уділення швидкої та по змозі повної відповіді на запитання, які ставить дитина, критика поведінки, а не особи, навчення дітей відкривати свої справжні почуття — це все дуже важливо. Це створює клімат щирості й довіри, необхідний у процесі дозрівання», — говорив архієпископ Мокшицький. Він нагадав, що психологія виразно вказує, що перші роки дитини мають вирішальний вплив на її подальше життя. Добре пережите дитинство, правильні стосунки, винесені з дому, дають надію і на сприятливе майбутнє, а також навпаки: негативний досвід дитинства є тягарем, часто незносним, у пізніші роки. 

Митрополит Львівський зазначив, що головний вихований тягар спочиває на батьках, а від їхньої активності залежить якість нових поколінь. Саме у сім’ї, у своїх стосунках із батьками, молода людина вчиться перших принципів суспільного співіснування. Архієпископ нагадав слова Йоана Павла ІІ, який, серед іншого, підкреслював, що «найперше місце, де розпочинається процес виховання молодої людини, це рідний дім». Таким було також і навчання Бенедикта XVI. В Апостольському листі «Про пильну потребу виховання» він застерігав від обтяжування дітей провиною за негативну поведінку, оскільки — як підкреслював — нинішні діти «не інакші, ніж ті, що народжувалися раніше», а зміни зазнав тільки спосіб їхнього виховання. Бенедикт XVI не заперечував існування «розламу між поколіннями», але при цьому зазначав, що «це радше наслідок того, що не переказується принципів та цінностей». 

Архієпископ Мокшицький підкреслив, що виправлення стосунків між батьками й дітьми у сім’ях — це, відповідно, повернення до основоположних виховних принципів, перевірених та верифікованих історією. «До основоположних принципів належать, зокрема: повернення авторитету батьків; будування постави довіри та щирості; свідома та особиста залученість у виховний процес молодих осіб; будування взаємин, базованих на чеснотах, а не на емоціях; готовність до жертовності; підкреслення цінності етичних та моральних позицій більше, ніж суто практичних та економічних тощо». Митрополит Львівський підкреслив, виступаючи на Синоді, що це лише деякі з чинників, які дозволять молодим людям правильно прочитати й виконати своє покликання.

rsz 20181014 152437

На свято Покрови пройшла скаутська Літургія в храмі Стрітення Господнього для третього львівського коша!
Сьогоднішнє недільне Євангеліє 20-ї Неділі від Зіслання Святого Духа, це зворушлива розповідь про воскресіння єдиного сина вдови з міста Наїн. В античному світі того часу серед філософів найбільш сучасним був погляд на Бога, який носив назву "стоїцизм". Його прихильники звалися стоїками. Для них Бог був незворушним, байдужим до людських страждань та доль. Тут, в цьому уривку ми бачимо справжнього Бога, Бога, який любить, співчуває, зціляє, воскрешає, повертає до життя. Драматизм цієї історії полягає в тому, що жінка була вдовою і втратила єдиного сина. Євангелист Лука майстерно описує життєву драму цієї жінки.
 Сьогодні багато подібних історій. День Захисника України, який ми святкуємо сьогодні є радісним святом, але позначений і подібними трагедіями. Адже чимало матерів втратили на війні свого сина. Господь не є байдужий до страждань матерів, коли не робить того, що зробив в Наїні. Він дарує їм нове життя і віддає іншій, Небесній Матері, свято Покрови якої ми сьогодні святкуємо. Нехай її Покров охороняє синів та дочок на передовій і всю нашу землю від зазіхань ворога.
 
rsz 20181014 155629

Актом мужності та правди Євангелія було названо синодальну промову Глави і Отця Блаженнішого Святослава. Прямим текстом він говорить, що Україна є у стані війни з Росією. Його слова були ще більш вагомими, бо вони пролунали в присутності представника Московського патріархату, який також сьогодні виступив на Синоді Єпископів.

FB IMG 1539032949983

Наше суспільство страждає від війни, воно переживає сильну економічну кризу та хвилю страшної еміграції, що особливо позначається на молоді», — сказав Глава УГКЦ під час Синодальної асамблеї. Він однозначно підкреслив, що його Батьківщина була жертвою агресії з боку Російської Федерації.

Блаженніший Святослав зазначив, що насамперед молоді українці, які належать до різних етнічних, мовних та культурних груп, а також сповідують різні релігії, гинуть від війни в Україні, стаючи справжніми героями трансформації місцевого суспільства. Він нагадав, що війна змусила мільйони українців мігрувати.

«Цей день був важливим завдяки двом виступам — представників України та Російської Федерації», — промовив Архиєпископ Станіслав Гондецький, який брав участь у Синоді.

«Блаженніший Святослав виступав дуже емоційно, як і на попередніх Синодах, і говорив про війну, яка триває п'ятий рік. Він чітко заявив, що Російська Федерація є тією стороною, яка атакує Україну. Глава УГКЦ розповів про наслідки цієї катастрофи для України. Адже є багато загиблих, міграція, молоді люди втікають з країни. Предстоятель також згадав про необхідність екології існування людини, про потребу поважати саме людське життя, — каже Архиєпископ Станіслав Гондецький. — Його виступ відбувся у своєрідному “дуеті”, бо митрополит Іларіон, як делегат Патріарха Кирила, також з'явився на загальних зборах і не торкнувся жодної з цих тем, зокрема розриву духовного спілкування з Константинополем або війни в Україні. Він обмежився лише загальними фразами про ситуацію, яка панує в сучасному світі, особливо на Заході. Він говорив про моральний релятивізм, який закликає наші Церкви об'єднатися разом, щоб захищати моральні цінності».

Фото з архіву

vojin

Минулих вихідних відбулося 10-ть скаутських заходів! А цих вихдіних - 8! Лише у львівському осередку! Переховання воїнів УПА, ВШАНУВАННЯ ЗАГИБЛИХ У ВІЙНІ на сході України, військовий марш в центрі міста, скаутська Літургія, мандрівка мандрівниць, відкриття року на Яворівщині, збори провідників коша Львів-1 та станиці св. Володимира, духовні науки спільноти батьків, та урочистості в храмі Стрітення Господнього!

На проспекті Свободи Львові відбувся військовий марш на честь Дня захисника України, який відзначають 14 жовтня.

Участь у параді взяли 1200 військових: учасники Антитерористичної операції та Операції об’єднаних сил, курсанти Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, 80-ї окремої десантно-штурмової бригади ДШВ, 24-ї окремої механізованої бригади ім. Короля Данила, ветерани УПА, волонтери, реконструктори в одностроях УПА та козацькі громадські організації. За маршем спостерігали тисячі львів'ян.

Марш захисників України продовжили колони військової техніки – більше 50 сучасних зразків, які зараз представлені на озброєнні Сухопутних військ Збройних Сил України.

vojin2

«Покрова – це свято великої єдності: єдності наших поколінь – від козацтва, вояків УПА, і до сьогодні, єдності нашої держави — від Заходу до Сходу, єдності нашого війська з українськими громадянами, — сказав під час урочистостей міський голова Львова Андрій Садовий. — Сьогодні наші вояки воюють із сильним агресором: це російсько-українська війна за нашу незалежність. Вояк там, на війні, бере зброю і відвойовує українську землю. А кожен з нас тут робить свій внесок в незалежність держави. Якщо ти вчитель — ти повинен вчити гідності наших дітей, якщо ти журналіст — то повинен писати правду, якщо ти батько чи мама — то повинен любити своїх дітей і плекати в них велику любов до країни. Я вірю в Україну, я вірю в нашу незалежність. І нехай Бог нас в цьому благословить».

Маршем вшанували усі покоління воїнів, які упродовж багатьох століть відстоювали мир і спокій України, та захисників, які сьогодні відбивають атаки ворога.

vojin3

Також клятву склали кількасот першокурсників Львівського державного ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Героїв Крут. Посвята в ліцеїсти відбулися на площі перед пам’ятником Тарасові Шевченку.

Як інформував ZAXID.NET, з нагоди Дня захисника України у Львові пройде марш військовослужбовців Збройних сил України, Нацгвардії, ветеранів УПА. Репетиції маршу проводили у п'ятницю ввечері, а також у суботу.

vojin4

vojin5

vojin6

vojin7

відео каналу Еспрессо:

FB IMG 1539451815721

 

16 жовтня 1978 р. заклик «habemus Papam» на площі св. Петра пролунав вдруге протягом року. Після короткого понтифікату Йоана Павла І колегія кардиналів обрала на Папу Кароля Войтилу. Білий дим, що звістив про зроблений вибір, з’явився над Сикстинською каплицею о 18.18; близько 19-ї години новий Папа вийшов до вірних. Завдяки телебаченню за перебігом конклаву та першою появою св. Йоана Павла ІІ на балконі собору св. Петра міг спостерігати увесь світ. Ми натрапили на запис трансляції, яку вели американські журналісти того дня. Гадаємо, їхні коментарі гарно демонструють, що вибір кардиналів став справжньою несподіванкою для усіх. Навіть прізвище нового Папи треба було повчитися правильно писати й вимовляти.

Обрання Йоана Павла ІІ принесло надію й за «залізну завісу». Закрема російський письменник-дисидент, автор «Архіпелагу ГУЛАГ» Олександр Солженіцин писав: «Обрання папи Войтили — єдина добра річ, яка трапилась людству двадцятого століття». Ось 5 цікавих фактів про вибір св. Йоана Павла ІІ Йоан Павло ІІ Знаковим стало ім’я нового Понтифіка. Кароль Войтила вшанував таким чином трьох своїх попередників — Йоана ХХІІІ, Павла VI та Йоана Павла І. Ледь не запізнився! 14 жовтня 1978 р., у день відкриття конклаву, митрополит Краківський вибрався по обіді до римської лікарні Джемеллі, провідати хворого приятеля, єпископа Дескура. До Сикстинської каплиці він увійшов останнім. А варто знати, що після того, як двері Сикстини замикають, усередину більше не впускають нікого, навіть кардиналів. Ніхто не думав, що він стане Папою Краківського кардинала не було серед «папабілі». Останніх 455 років на папу обирали виключно італійців. Цікаво, що в ХХ столітті кардинали Мілану і Венеції фактично змінювали один одного на престолі св. Петра. Лише Бенедикт XV (1914–1922) був кардиналом Болоньї, а Пій XII (1939–1958) був Державним секретарем Ватикану перед обранням. Натомість Пій Х (1903–1914) був патріархом Венеції, Пій ХІ (1922–1939) — патріархом Мілана; Йоана ХХІІІ (1958–1963) — патріарх Венеції; Павло VI (1963–1978) — патріарх Мілана, Йоан Павло І (1978) був також патріархом Венеції. І раптом щось пішло не так. Популярність і авторитет 58-річного кардинала з Польщі стрімко зростали; ймовірно (адже засідання конклаву суворо таємні) за Кароля Войтилу проголосувало 99 з 111 кардиналів. «А я не вас маю на увазі!» Одним з ієрархів, який під час перерв у сесіях конклаву виступав за обрання митрополита Краківського, був тодішній архиєпископ Відня і друг Кароля Войтили, кардинал Франц Кьоніг. Він мав вельми знаменну розмову з кардиналом Вишинським, якому сказав, що Польща має відповідного кандидата. «Що? Я би мав покинути Варшаву і залишитися в Римі? То був би тріумф комуністів!» — відказав на це Примас. Тоді кардинал Кьоніг уточнив, кого саме має на увазі… Нові звичаї у Ватикані Згідно зі звичаєм, одразу після обрання новий папа приймає від кардиналів-електорів обітницю послуху. Як повідомили свідки цієї події, Йоан Павло ІІ звершив у цій церемонії знаменну модифікацію — яку, беручи до уваги стиль його понтифікату, можна назвати символічною: на відміну від попередників, він прийняв це вшанування стоячи, а не сівши на трон. І це був лише початок…

FB IMG 1539035829127

koh

Мандрівка мандрівниць "Віддавай світові найкраще, що в тебе є і цього може не вистачити, всеодно віддавай світові найкраще, що в тебе є"
Нашу мандрівку до Кохавини, взяла під свій покров Пресвятая Богородиця.


Гарний осінній день, добрі люди супроводжували нас протягом цих двох днів.
Перший день видався нелегким, оскільки нам прийшлось пройти 29 км та люди, які зустрічалися на нашому шляху допомагали нам добрим словом та гостинцями.


Настанови отця, молитва на вервеці додавали сили нашим крокам.
Зустріч з о. Станіславом та допомога з ночівлею в римо-католицькій парафії м. Жидачів, пройшла весело та гостинно.
Наша мандрівка закінчилася молитвою до Кохавинської Богородиці та складанням своїх намірень.


Після святкової Архієрейської Літургії наші кандидатки: Галина Коноплицька та Наталія Кушик прийняли служіння мандрівниць.
ВІТАЄМО!!!

koh2

koh3

koh4

koh5

gn2

gn

fatma

Цього дня у Довбиші, 13.10.2018 року, відбулася Урочистість, яку очолив наш пастир єп. Віталій Кривицький. Разом з єпископом молилися численні священики КиЇвсько-Житомирської дієцезії та отці паллотини, під опікою яких знаходиться цей санктуарій, на чолі зі своїм провінціалом о. Зеноном Ханасом SAC

Чудову молитовну атмосферу доповнила прекрасна осіння погода.
Матір Божа Фатимська, молись за нас.
о. Валерій Дубина

FB IMG 1539601029343

дякуємо скаутам за місію служіння парафії: прибирання, прослуговування, участь в святковій процесії, та недільній Мессі!

 

pidtr

"Якщо дитину вчити, що вона все має робити сама, бути сильною завжди, і в жодному разі не сумувати коли складно - є великий ризик, що дитина не вмітиме просити про допомогу у тих ситуаціях, коли в неї ще немає знань і досвіду вирішити проблему. Є ризик, що дитина (а згодом і доросла людина) не дозволить собі визнати своє безсилля у тих ситуаціях, коли вирішити проблему чи втрату неможливо нікому - і замість того, щоб відсумувати це безсилля й рухатися далі, вона будуватиме штучний фасад, що все під контролем, що вона сильна на 100%. Але це ілюзія, людина не може такою справді бути в усіх ситуаціях. Кожна людина має право попросити про допомогу та має право на сум, якщо їй складно чи неможливо вирішити проблему.

kam1

Коли ми поїдемо в табір? Я хочу стати скаутом? А ви візьмете мене з собою? Такі і подібні питання наші діти-вовченята ставили у  Кам'янці-Бузькій на відкритті скаутського року! На що їх провідник Віталій відповідав: "Все з часом! Будемо вчитися та збиратися! Все згодом!" Скаутській рік розпочався у всіх осередках України ГО "Скаутство Європи в Україні" Також і в Кам'янці-Бузькій! Яку відвідав з ініціативою президент скаутів Юрій Зошій: "Діти самі надихають нас до служіння та діяльності - своєю активністю та креативністю" Отож мандруймо і таборуймо разом! Дякуємо Акелі Віталію Савину за служіння! До нових зустрічей в ефірі!

kam2

kam3

Гуртковий Максим Калиневич

sykh

7 жовтня 2018 року у Львові відбулася традиційна загальноміська Вервиця вулицями міста. Цьогоріч вона носить назву «Сила Слабкості», адже нинішня спільна молитва у особливий спосіб присвячена людям із особливими потребами. Спільнота львівських скаутів ГО "Скаутство Європи в Україні" взяла активну участьу молитовній процесії

«Сьогодні Господь учинив навіть лагідною природу, щоб дати можливість спільно з’єднатися у молитві до Пресвятої Богородиці! Особи з особливими потребами вже готові вийти, щоб молитися за нас усіх! А чи готові ми залишити усе, взяти один одного за руку і вийти, щоб свідчити?» – коментує нинішню молитву о. Павло Дроздяк, глава прес-служби Курії Львівської Архиєпархії, співорганізатор Вервиці.

Papa molod

Про активність та розвиток, про життєву послідовність і конкретність, про безцінність життя та правильне вживання соціальних мереж, про необхідність пам’ятати свої корені й спілкуватись з дідусями та бабусями говорив Святіший Отець під час зустрічі з молоддю, що відбулась у Ватикані в суботу, 6 жовтня 2018 р.

 

“Будьте молоддю, що прямує, що дивиться на горизонт, а не в дзеркало. Завжди дивіться вперед, будьте в русі, а не перебувайте на дивані”, – закликав Папа Франциск хлопців та дівчат, зустрічаючись з ними в суботу, 6 жовтня 2018 р., в залі Павла VІ у Ватикані. Ця особлива зустріч, що відбулась у контексті ХV Загальної Асамблеї Синоду Єпископів на тему молоді, пройшла під гаслом «Ми – унікальні, солідарні, креативні». В ході зустрічі, окрім свідчень хлопців і дівчат, музичних та хореографічних моментів, було передбачено, що Вселенський Архиєрей дасть відповіді на деякі запитання молоді, натомість, Папа на початку свого слова зазначив, що відповіді на ці запитання дадуть Отці Синоду після спільних обговорень і дискусій, адже саме для цього й скликана ця асамблея, а він, користуючись цією хвилиною, поділиться із ними кількома своїми думками.

Виходити на пошуки добра, правди й краси

Заохочуючи молодь бути активною та перебувати в русі, Святіший Отець наголосив, що сумно бачити молодих людей, які вже в 24 роки немов би пенсіонери. Потрібно знайти себе. В цьому нам не допоможе дзеркало, але діяльність та вихід для шукання добра, правди й краси.  Саме там можна знайти себе самого.

Пригадуючи свідчення одного із учасників, Папа наголосив на важливості бути послідовними в нашому житті. Якщо ми називаємо себе християнами, то повинні не лише прочитати Блаженства, звіщені Ісусом та записані святими Євангелистами, але жити згідно із ними, практикувати їх. Мирянин, священик, богопосвячена особа, кожен із нас повинен жити згідно із тим, у що вірить. Єпископ Риму пригадав молодим людям: «Також і ви повинні бути послідовними на своєму шляху й запитувати себе: “Чи я послідовний у своєму житті?”»

Проблема нерівності

Сьогодні можемо зауважити, що втрачається справжнє значення влади. Адже влада, згідно із повчанням Ісуса Христа, – це служіння. В іншому випадку маємо справу з егоїзмом, з бажанням применшити іншу особу: не дати іншій людині можливості розвиватись – це означає панувати, намагатись вчинити інших своїми слугами. Зрілі люди так не поводяться, бо влада є для того, щоб допомогти іншому зростати, аби самому служити нашому ближньому. Цей принцип є важливим як для політики, так і для нашого щоденного життя.

Безцінність молоді

Далі Глава Католицької Церкви наголосив на тому, що молодь є безцінною, що молоді особи не мають ціни, вони не є товаром. «Не дозвольте, щоб вас купили, не дозвольте на те, щоб вас спокусили, не дозвольте себе поневолити колонізаційними ідеологіями, що вкладають нам у голову ідеї і, в кінцевому результаті, вчиняють нас рабами, залежними, невдахами в житті», – підкреслив Папа, додаючи, що кожна людина є вільною, тому потрібно любити цю свободу, яку дарує нам Христос. 

Вживання соціальних мереж та конкретність у житті

Святіший Отець перестеріг молодь перед небезпекою надмірного використання соціальних мереж: хоча вони й здатні поєднати людей у лічені секунди, проте, якщо таке вживання стане звичкою, то можна закінчити, як сім’я, що збирається на обід чи вечерю за одним столом, але кожен користується своїм смартфоном, спілкується з чужими людьми, занедбуючи живі, реальні стосунки з тими, що поряд.

Серед іншого, Папа Франциск наголосив на необхідності бути конкретними в житті. Конкретність є гарантією нашого руху вперед. Якщо медія чи вживання Інтернету віддаляють особу від конкретності, то слід відмовитись від такого використання. Адже без конкретності не буде й майбутнього. Ця конкретність полягає також у прийнятті: у відкритості наших дверей та рук стосовно інших. А ментальність, що сьогодні є дуже поширеною, яка бачить небезпеку, зло та тягар у чужинцеві, в іншому, в мігранті, можна подолати обіймами, прийняттям, діалогом, любов’ю.

А на закінчення, продовжуючи тему конкретності в житті, Вселенський Архиєрей заохотив хлопців та дівчат до спілкування з їхніми дідусями та бабусями, які є коренями їхньої конкретності, корінням їхнього розвитку та життєвої плідності; до занурення в їхнє коріння, завдяки якому вони можуть зростати та прямувати вперед, приносячи плоди й стаючи, таким чином, корінням для іншим.

07 жовтня 2018, 12:55

blag

Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав очолив Літургію у прокатедральному соборі Святої Софії в Римі, а опісля зустрівся і поспілкувався з українською молоддю.

«Я б хотів більше вас послухати, почути. Це те, що сьогодні намагаються робити делегати Папського Синоду з усього світу. Бути на Папському Синоді на тему молоді в Римі і не зустрітися з українською молоддю - було б дивно», - зазначив Блаженніший Святослав.

Предстоятель УГКЦ поділився своїми думками за підсумками виступів єпископів на Синоді, які представляли голос молоді з усього світу.

«Єпископ з Філіппін розповів таку історію. Одного разу до нього прийшов хлопець і попросив підписати футболку. Єпископ здивувався, але підписав. За кілька років він зустрів того хлопця, який каже йому: «Владико, ви мені підписали футболку три роки тому, я її відтоді не прав, вона завжди була в мене під подушкою, тому що я вже три роки не бачив свого тата, який поїхав на заробітки. І ваш підпис, і та футболка були для мене знаком, що все таки я маю тата. Я вмів побачити свого тата у вас». Коли він це сказав - усі єпископи почали плакати. Я ніколи не бачив на Синоді, щоб єпископи плакали… Це був голос хлопця, який тужить за присутністю свого тата. Можливо, тато поїхав на заробітки задля нього. Але йому не так треба татового, як тата», - розповів Блаженніший Святослав.

Ще одна тема, яка дискутується на Папському Синоді, відзначив Глава УГКЦ, - нові види спілкування, нові технології. «Наша частина життя у віртуальній дійсності дуже нас змінює. Говорять, що ті, хто народився після 2000 року, мають окрему назву – millenials generation, які не бачили світу без гаджетів. Один владика розповів таку історію: маленька дитина, дворічна, чудово дає собі раду з айпедом. Одного разу в неї забрали пристрій і дали журнал. Вона пальчиком тягне, а зображення не перескакує, і дитина починає думати, що щось негаразд із пальчиком, що ніби з нею щось не так. Штучний інтелект наче стає взірцем, з яким молода людина хоче себе зіставляти. Але ми не машини», - зауважив Предстоятель УГКЦ.

Він також відзначив, що сьогодні молоді люди живуть у світі, перенасиченому технологіями, водночас їм бракує звичайних людських стосунків і спілкування, і вони часто почуваються самотніми. «Ми в соцмережах можемо контактувати з усім світом, мати море фоловерів, але відчувати страшенну спрагу за зустріччю з живою людиною», - зауважив Блаженніший Святослав.

 

Крім того, на Папському Синоді Синоду порушується тема прикладів і взірців для молоді. «Молоді люди в усьому світі кажуть, що їм бракує дорослих людей. Бо не кожен старий, дорослий є зрілою особою. Сьогодні у стосунках між різними віковими групами людей є ніби така реверсія. Зараз усі старі хочуть бути молодими. І молодь для них ніби є взірцем. Вони на вас дивляться, вас наслідують, вас імітують і хочуть бути завжди молодими. А молодь потребує зустрічі із зрілою особою», - зазначив Патріарх.

Блаженніший Святослав також зауважив, що сьогодні молодь дуже швидко дорослішає, зокрема в Україні, може навіть зашвидко. «Ті хлопці і дівчата, які бачили смерть на фронті, повертаються додому сивими. І коли вони зустрічають незрілого політика, напівдитячого громадського лідера… і найбільше розчарування - коли вони зустрічають незрілого священика», - наголосив Предстоятель УГКЦ.

Він підкреслив, що сьогодні вся Вселенська Церква намагається зрозуміти труднощі, з якими зіштовхується молодь, щоб знайти адекватні відповіді. «Методологія Папського Синоду є така: слухати, думати і діяти. Я б хотів, щоб ми послухали одне одного, а коли вийдемо - щоб подумали і щось робили», - закликав присутніх дівчат і хлопців Глава УГКЦ.

 

pmv.ugcc.org.ua

k2

Сьогоднi менi випала чудова нагода побувати на заняттi для iнструкторiв Скаутського руху i дiзнатися трiшки бiльше про скаутство. Хочу подiлитися своiми враженнями.

k1
Скаутський рух дбаэ про духовний, моральний, фiзичний, соцiальний розвиток дiтей т
а молодi, вчить товаришувати з однолiткати, працювати в командi, вести активний здоровий спосiб життя, бути самостiйним та органiзованим. Участь у скаутському русi дозволяэ дитинi розкрити та розвинути своi таланти, пiдвищуэ впевненiсть у собi та своiх силах i можливостях. 

k3a
Скаутство - це не лише чудовий спосiб проведення дозвiлля, дозвiлля у колi друзiв, за виконанням корисноi цiкавоi cправи, з iграми, вогнищем пicнями, танцями, скаутство -ЦЕ СПОСIБ ЖИТТЯ!!!
Приэднуйтесь!!! Використайте цю прекрасну нагоду!!!

k4a

 

Учасник курсу - Наталія Черняхович

received 2120085191337300
Цього року, 27 вересня відбулась 12-та мандрівка до Підкаменю. Разом з нашими друзями із скаутської організації "Армія Спасіння", наші мандрівники пройшли цей не простий шлях.
 Мандрівка для кожного з нас почалась ще вдома, коли ми, разом з Богом вирушили до вокзалу.  Пізніше зустріч, знайомство і ось ми вже вирушаємо до Золочева. Ну звісно без пригод нікуди, ще б трішки і пропустили б станцію :) Затарившись в супермаркеті, ми вирушили до першого місця ночівлі в селі Єлиховичі. Розклали табір, розпалили вогнище і приготували вечерю, помолились за хорошу мандрівку і пішли набиратись сил перед  духовною і веселою мандрівкою. І виснажені пішли відпочивати.
received 446319055890407
 Прокинулись, розпочався наш день з зустрічі двох мандрівників, які приєднались до нас і духоного провідника. Швиденько поснідавши, ми вирушили в дорогу з молитвою на вервиці. Пройшовши декілька сіл у нас відбулась "година мандрівника", під час якої ми наодинці з Богом розважали над притчею. Коли нам ставало важко, то ми дивились на отця Сафрона, який в свої роки так жваво йшов і одразу набирались наснаги йти дальше. Пройшовши ще трішки ми пообідали і у нас був курс по вихованню горобчиків, на якому ми дізнались нове про наших маленьких скаутів і показали веселі сценки. Ввечері в селі Верхобуж, в якому розташований витік річки Західний Буг, ми зупинились на ночівлю. Після Святої Літургії і вечері, трішкиІ знову ранок, і знову дорога. Знаючи, що це останній ривок, з посмішкою на обличчі вирушили в дорогу. Дійшовши до Підкаменю, до монастиря у нас перехопило подих від неймовірної краси, яку підкреслював рожево-оранджевий захід Сонця. Після вечері вирушили на чувнна і церемонію посвяти Юрія Зошія в мандрівика-самарянина. 
received 338544976690638
Наступного дня ми також мали святу Літургію із скаутськими капеланами.о. Софроном і о. Володимиром. Після служби ми мали посвяту двох прекрасних мандрівників: Петра Ковцуна- у акелу сихівських вовченят  та Петра Дітчука у курінного сихівських вовченят і у намісника акел. На закінченні нашої мандрівки ми мали конференцію з участю президента нашої організації Юрія Зошія який нам розповідав про подальші заходи організації. По закінченню конференції ми почали збирати речі, складати намети і вирушати до автовокзалу де ми сіли на маршрутку до Львова.
received 267890020519021
 
Молоді мандрівники: Максим Гнатовський та Володимир Пашко
FB IMG 1538673698021
Осередок скаутів Івано-Франківська взяв участь у міжнародній прощі Вервиці до Погоні
 
+++ Глава УГКЦ: «Не можна називати себе учнем Христовим, а відноситися до своєї жінки, до своїх дітей по-поганськи» +++
 
Не можна бути християнином лише частково‼ Або ти цілковито всім своїм єством віддаєш себе Христові, або ти не є справжнім учнем Христовим. Про це сказав Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав сьогодні, 3⃣0⃣ вересня 2018 року, під час 2⃣3⃣-ої Міжнародної прощі вервиці у с. Погоня на Прикарпатті
 
FB IMG 1538673679878

pope-francis-greets-a-group-of-scouts-in-st-peters-square-during-his-picture-id939147072

 

 

У Ватикані оприлюднено робочий документ XV Генеральної асамблеї Синоду Єпископів, що проходитиме від 3 до 28 жовтня 2018 р., на тему «Молодь, віра і розпізнання покликання»
 

Ізабелла Піро / Світлана Духович – Ватикан

Четверту частину населення землі (1,8 мільярда) становлять молоді особи віком від 16 до 29 років. У вівторок, 19 червня 2018 р. у Ватикані відбулося представлення Робочого документу (лат.Istrumentum Laboris) Синоду Єпископів, що в жовтні роздумуватиме над темою молоді, віри й розпізнавання покликання.

Документ описує сьогоднішню молодь, їхні сподівання та труднощі. Упорядники намагаються пояснити світ молоді, посилаючись на різні джерела, такі як, наприклад, опитування в інтернеті, в якому взяли участь понад сто тисяч юнаків і дівчат з різних частин світу.

Чого молодь очікує від Церкви?

Чого прагне сьогоднішня молодь? І, насамперед, чого вона очікує від Церкви? Молоді люди бажають, щоб Церква була «автентичною», щоб відзначалася «взірцевістю, компетентністю, спів відповідальністю і культурною стійкістю», щоб радше супроводжувала у світлі Євангелія через життєві ситуації, а не просто повчала, і щоб була «прозорою, гостинною, чесною, привабливою, комунікативною, радісною й інтерактивною». Тобто, щоб була «менш інституційною, а більше спрямованою на взаємини, здатною приймати без попереднього осуду, спроможною бути приятелькою, гостинною і милосердною».

Молодь також висловила побажання, щоб Церква «посилила політику абсолютної нетерпимості» щодо економічних і сексуальних зловживань у церковних структурах, звернула увагу на некомпетентність деяких душпастирів, нездатних прислухатися до потреб молоді, як також вказана на труднощі самої ж Церкви в тому, щоб «пояснити рацію власних доктринальних і моральних позицій перед обличчям сучасного суспільства».

Робочий документ синоду можна підсумувати в перспективі семи ключових слів.

1. Слухання

Молоді люди хочуть бути з емпатією почутими в тих обставинах, в яких вони перебувають на даний момент; прагнуть, щоб до їхньої думки прислухалися, вони хочуть почуватися частиною життя Церкви – суб’єктами, а не простими об’єктами євангелізації. Всі без винятку молоді люди хочуть бути вислуханими, бо «слухання – це перша форма справжнього і сміливого спілкування, про яке молодь гаряче просить Церкву». І там, де «в креативний і динамічний спосіб пропонують слухання, прийняття і свідчення, там народжується гармонія і симпатія».

2. Супровід

Духовний, психологічний, формаційний, сімейний супровід і супровід у виборі покликання – всі ці форми супроводу є важливими для молоді. Згідно з Робочим документом, супровід «є обов’язком Церкви і правом кожної молодої людини». Потрібно формувати сумління і свободу молоді, плекати їхні мрії, але й також спонукати «до конкретних кроків в складних моментах життя».

Упорядники документу вказують на те, що для багатьох молодих людей сім’я і надалі відіграє важливу роль в їхньому житті, особливо важливою для них є постать матері, натомість, вимагає переосмислення постать батька, відсутність якого чи самоусунення викликає «внутрішню порожнечу». Навчальні заклади і християнські спільноти також покликані супроводжувати юнаків і дівчат, аби вони не почувалися одинокими, відкинутими, покинутими на шляху зростання.

3. Навернення

В синодальному документі пояснені різні аспекти навернення. Вказується на важливість «системного навернення» у сфері освіти. Всі навчальні заклади та їхні працівники повинні докладати більше зусиль у «цілісне формування», тобто, не тільки «передавати знання», але бути «свідками людської зрілості» і допомагати молоді брати відповідальність за власне життя. Автори документу торкаються також теми «екологічного навернення»: молодь дуже цікавиться цим питанням і їхній внесок є необхідним для того, аби досягнути довготривалих змін у способі життя.

4. Розпізнавання

«Розпізнавання» – це одне із слів, що найчастіше зустрічається в Робочому документі Синоду єпископів, присвяченого молоді. Це поняття описується як «духовна динаміка» спрямована на те, аби розпізнати і прийняти Божу волю в конкретних обставинах. Потрібно навчити молодь розпізнавати, аби дати їм «знаряддя боротьби», що допоможе їм «розпізнавати часи Бога» і не розтрачувати «Його натхнення і Його заклик до зростання».

Розпізнавання вчить юнаків і дівчат «здатності приймати рішення, які коштують». Щодо плекання покликань, потрібні компетентні особи і відповідні ефективні структури, здатні підтримувати молодь на дорозі вибору.

5. Виклики

Релігійна дискримінація, расизм, безробіття, бідність, наркозалежність, алкоголізм, буллізм, сексуальна експлуатація, педопорнографія, корупція, труднощі в доступі до навчальних закладів, самотність – це тільки деякі з викликів, з якими зустрічається сьогоднішня молодь. Багато з цих проблем, як пояснюється в документі, є наслідком «культури відкинення» та недоцільного використання нових технологій.

Документ звертає також увагу на проблеми молодих мігрантів, що часто стають жертвами торгівлі людьми, вказуючи на необхідність «започаткувати процеси законного захисту їхньої гідності і здатності діяти і, одночасно, сприяти їхній інтеграції у нове суспільство». Загалом, вся душпастирська діяльність покликана «уникати форм ізоляції, а створювати нагоди для зустрічі».

6. Покликання

В документі зазначається, що молодь має «обмежене уявлення» про поняття «покликання», і це створює упередження, мовляв «душпастирство покликання спрямоване на “вербування” священиків і богопосвячених осіб». Тому виникає необхідність переосмислити душпастирство покликання таким чином, щоб воно було «важливим для всіх молодих людей». Адже кожна молода людина має власне покликання, яке може виражатися у різних сферах – сім’ї, навчанні, професії, політиці – стаючи «точкою опори інтеграції всіх вимірів людини»: природних обдарувань, набутих здібностей, успіхів і неуспіхів, здатності зав’язувати взаємостосунки і любити, здатності брати відповідальність у суспільстві.

Щодо священичих покликань, автори документу зазначають, що в Церкві існує «незаперечне занепокоєння зменшенням кількості кандидатів», тому «потрібне оновлене обміркування щодо покликання до священичого сану і щодо душпастирства покликань, спроможного допомогти відчути красу Ісусового поклику стати пастирями Його стада».

7. Святість

На завершення упорядники Робочого документу Синоду подають роздуми про святість, зазначаючи, що «молодість – це час для святості», що повинна стати «горизонтом сенсу, доступним для всіх молодих людей». Всі святі також були молодими, тому приклад їхнього життя може допомогти сьогоднішнім юнакам і дівчатам «плекати надію» для того, аби вони – за словами молитви Папи Франциска, поданими наприкінці документу – могли «мужньо взяти в руки своє життя, прагнути чогось прекраснішого і глибшого, завжди зберігаючи вільним своє серце

IMG 1373

Найбільш очікуваний та прєиний момент побачитися усім ланкам та віткам скаутської організації ГО "Скаутство Європи в Україні" - відкриття скаутського року в центральному осередку у місті Львові! Несподіванка та сюрприз - це наші друзі та гості - скаути з Америки! Які побажали миру та перемозі Україні! Дякуємо їм за участь у цьому нашому святі! Урочиста Літургія - молитва в подяку за скаутський рік що минув та звершення нового в храмі Івана Хрестителя - яку відслужив о. Дмитро Половий (капелан 1-го львівського коша св. Юрія). Аппель на центральній площі Львова - Ратуша - площа Ринок! Проголошення назви скаутського року: "Моя земля - моя країна"! Передача фігурки Матері Божої - копії Фатімської Богородиці - що стояла на Майдані в часі трагічних подій 2013-14 рр. Присвячуємо Богородиці нашу державу! Квести у парку Івана Франка для горобчиків та велика гра по історичній частині міста для скаутів і скауток!

Ваші во скаутингу - 1-ий львівський курінь св. Йосафата!

IMG 1487

IMG 1394 1

IMG 1378

IMG 1354

 

 

KARTKA

7 жовтня 2018 року вулицями Львова пройде вже традиційна загальноміська Вервиця, на яку запрошені наша організація, духовенство, миряни, громадські та релігійні організації, представники влади, освітнього і культурного середовища міста, і всі люди доброї волі.

Молитовна хода розпочнеться біля храму Архистратига Михаїла (вул. Винниченка, 22), пройде центральними вулицями міста і завершиться в підніжжі пам’ятника праведного митрополита Андрея.

Як Молитися на вервиці

1. Починаємо на хрестику

 В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь.(3)
Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі.”

ЦАРЮ НЕБЕСНИЙ, утішителю, Душе істини, що всюди єси і все наповняєш, скарбе дібр і життя подателю, прийди і вселися в нас, і очисти нас від усякої скверні, і спаси, Благий, душі наші.

(Від Великодня до Вознесіння замість молитви “Царю небесний”: Христос воскрес із мертвих, смертю, смерть подолав, і тим, що в гробах, життя дарував.(3))

2. На першому великому зернятку

ВІРУЮ в єдиного Бога Отця, Вседержителя, Творця неба і землі, і всього видимого і невидимого. І в єдиного Господа Ісуса Христа, Сина Божого, єдинородного, від Отця народженого перед усіма віками. Світло від світла, Бога істинного від Бога істинного, родженого, несотвореного, єдиносущного з Отцем, що через Нього все сталося. Він задля нас людей і нашого ради спасіння зійшов із небес, і воплотився з Духа Святого і Марії Діви, і став чоловіком. І був розп’ятий за нас за Понтія Пилата, і страждав, і був похований. І воскрес у третій день, згідно з Писанням. І вознісся на небо, і сидить праворуч Отця. І в друге прийде зі славою судити живих і мертвих, а Його царству не буде кінця. І в Духа Святого, Господа животворного, що від Отця (і Сина) ісходить, що з Отцем і Сином рівнопоклоняємий і рівнославимий, що говорив через пророків. В єдину, святу, соборну й апостольську Церкву. Ісповідую одне хрещення на відпущення гріхів. Очікую воскресіння мертвих і життя майбутнього віку. Амінь.

3. На першому малому зернятку

† Слава Отцю, що нас сотворив, нині і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.

БОГОРОДИЦЕ ДІВО, радуйся, благодатна Маріє, Господь з Тобою. Благословенна Ти між жінками і благословенний плід лона Твого, бо Ти породила Христа Спаса, Ізбавителя душ наших.

На другому малому зернятку:

 Слава і Сину, що нас відкупив, нині і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.  Богородице Діво…

На третьому малому зернятку:

 Слава і Святому Духові, що нас просвітив, і в святій вірі утвердив, нині і повсякчас, і на віки вічні. Амінь. Богородице Діво…

4. Проказуємо

† СЛАВА ОТЦЮ, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.

5. На великому зернятку заявити Перше Таїнство. Тоді

ОТЧЕ НАШ, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє, нехай прийде царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні, і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим, і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Амінь.

6. На 10-ох малих зернятках

БОГОРОДИЦЕ ДІВО, радуйся, благодатна Маріє, Господь з Тобою. Благословенна Ти між жінками і благословенний плід лона Твого, бо Ти породила Христа Спаса, Ізбавителя душ наших.


7-8. На кінець десятки

† Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.

О, МІЙ ІСУСЕ, прости нам наші гріхи, захорони нас від пекельного вогню,  провадь усі душі до неба, особливо ті, що найбільше потребують Твого милосердя.

9. Заявити наступне таїнство

Отче наш… 10 Богородице Діво… і так далі.

10. На кінець вервиці (глас 6)

РАДУЙСЯ ЦАРИЦЕ, Мати милосердя, наше життя, наша насолодо, наша надіє, радуйся. До Тебе кличемо ми бідні, вигнані діти Єви; до Тебе шлемо наші зітхання, наші жалі, наш плач, на цiй долинi слiз. Тож зверни, преласкава заступнице, свої милостиві очі на нас і, пiсля цього нашого вигнання, покажи нам Ісуса, блаженний плід лона Твого. О ласкава, о люба, о солодка Діво Маріє!

(У східному обряді, Таїнства Вервиці поділені на наступні дні: Радісні Таїнства – в понеділок, і вівторок. Свiтлі Таїнства – в четвер. Страсні Таїнства – в середу і п’ятницю. Славні Таїнства – в суботу і неділю.)


 

 
 

Як Молитися на вервиці

1. Починаємо на хрестику

 В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь.(3)
Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі.”

ЦАРЮ НЕБЕСНИЙ, утішителю, Душе істини, що всюди єси і все наповняєш, скарбе дібр і життя подателю, прийди і вселися в нас, і очисти нас від усякої скверні, і спаси, Благий, душі наші.

(Від Великодня до Вознесіння замість молитви “Царю небесний”: Христос воскрес із мертвих, смертю, смерть подолав, і тим, що в гробах, життя дарував.(3))

2. На першому великому зернятку

ВІРУЮ в єдиного Бога Отця, Вседержителя, Творця неба і землі, і всього видимого і невидимого. І в єдиного Господа Ісуса Христа, Сина Божого, єдинородного, від Отця народженого перед усіма віками. Світло від світла, Бога істинного від Бога істинного, родженого, несотвореного, єдиносущного з Отцем, що через Нього все сталося. Він задля нас людей і нашого ради спасіння зійшов із небес, і воплотився з Духа Святого і Марії Діви, і став чоловіком. І був розп’ятий за нас за Понтія Пилата, і страждав, і був похований. І воскрес у третій день, згідно з Писанням. І вознісся на небо, і сидить праворуч Отця. І в друге прийде зі славою судити живих і мертвих, а Його царству не буде кінця. І в Духа Святого, Господа животворного, що від Отця (і Сина) ісходить, що з Отцем і Сином рівнопоклоняємий і рівнославимий, що говорив через пророків. В єдину, святу, соборну й апостольську Церкву. Ісповідую одне хрещення на відпущення гріхів. Очікую воскресіння мертвих і життя майбутнього віку. Амінь.

3. На першому малому зернятку

† Слава Отцю, що нас сотворив, нині і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.

БОГОРОДИЦЕ ДІВО, радуйся, благодатна Маріє, Господь з Тобою. Благословенна Ти між жінками і благословенний плід лона Твого, бо Ти породила Христа Спаса, Ізбавителя душ наших.

На другому малому зернятку:

 Слава і Сину, що нас відкупив, нині і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.  Богородице Діво…

На третьому малому зернятку:

 Слава і Святому Духові, що нас просвітив, і в святій вірі утвердив, нині і повсякчас, і на віки вічні. Амінь. Богородице Діво…

4. Проказуємо

† СЛАВА ОТЦЮ, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.

5. На великому зернятку заявити Перше Таїнство. Тоді

ОТЧЕ НАШ, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє, нехай прийде царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні, і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим, і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Амінь.

6. На 10-ох малих зернятках

БОГОРОДИЦЕ ДІВО, радуйся, благодатна Маріє, Господь з Тобою. Благословенна Ти між жінками і благословенний плід лона Твого, бо Ти породила Христа Спаса, Ізбавителя душ наших.


7-8. На кінець десятки

† Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.

О, МІЙ ІСУСЕ, прости нам наші гріхи, захорони нас від пекельного вогню,  провадь усі душі до неба, особливо ті, що найбільше потребують Твого милосердя.

9. Заявити наступне таїнство

Отче наш… 10 Богородице Діво… і так далі.

10. На кінець вервиці (глас 6)

РАДУЙСЯ ЦАРИЦЕ, Мати милосердя, наше життя, наша насолодо, наша надіє, радуйся. До Тебе кличемо ми бідні, вигнані діти Єви; до Тебе шлемо наші зітхання, наші жалі, наш плач, на цiй долинi слiз. Тож зверни, преласкава заступнице, свої милостиві очі на нас і, пiсля цього нашого вигнання, покажи нам Ісуса, блаженний плід лона Твого. О ласкава, о люба, о солодка Діво Маріє!

(У східному обряді, Таїнства Вервиці поділені на наступні дні: Радісні Таїнства – в понеділок, і вівторок. Свiтлі Таїнства – в четвер. Страсні Таїнства – в середу і п’ятницю. Славні Таїнства – в суботу і неділю.)


ПЕРШЕ РАДІСНЕ ТАЇНСТВО

 
БлаговіщенняБлаговіщення
Ввійшовши до неї ангел, сказав їй: “Радуйся благодатна, Господь з тобою! Благословенна ти між жінками. (Лк. 1, 28)
Отче наш…, 10 Богородице Діво…, Слава Отцю… і О, Мій Ісусе…

ДРУГЕ РАДІСНЕ ТАЇНСТВО

 
Відвідини святої ЄлисаветиВідвідини святої Єлисавети
І як почула Єлисавета привіт Марії, здригнулася дитина в її лоні, і Єлисавета сповнилася Святим Духом і викликнула голосом сильним: “Благословенна ти між жінками й благословен плід лона твого.” (Лк. 1, 41-42)

Отче наш…, 10 Богородице Діво…, Слава Отцю… і О, Мій Ісусе…

ТРЕТЄ РАДІСНЕ ТАЇНСТВО

 
Народження ІсусаНародження Ісуса
І вона породила свого сина первородного, сповила його та поклала в ясла, бо не було їм місця в заїзді. (Лк. 2, 7)

Отче наш…, 10 Богородице Діво…, Слава Отцю… і О, Мій Ісусе…

ЧЕТВЕРТЕ РАДІСНЕ ТАЇНСТВО

 
Пожертвування в храміПожертвування в храмі
І як сповнилися дні очищення їхнього, за законом Мойсея, вони привели його в Єрусалим поставити йогo в Господньому законі: “Кожний хлопець, первородний, буде посвячений Господеві.” (Лк. 2, 22-23)

Отче наш…, 10 Богородице Діво…, Слава Отцю… і О, Мій Ісусе…

П’ЯТЕ РАДІСНЕ ТАЇНСТВО

Знайдення Ісуса в храміЗнайдення Ісуса в храмі
Через три дні знайшли його в храмі, як він сидів серед учителів та слухав і запитував їх. (Лк. 2, 46)

Отче наш…, 10 Богородице Діво…, Слава Отцю… і О, Мій Ісусе…

 


ПЕРШЕ СВІТЛЕ ТАЇНСТВО

 
БогоБогоявлiнняявлiння
Охрестившись, Iсус зараз вийшов iз води …
вiдкрилось небо i побачив Iван Духа Божого
що зiйшов на Нього. I почув голос iз неба, “Це Син Мiй улюблений”.  (Мат. 3- 16,17)

Отче наш…, 10 Богородице Діво…, Слава Отцю… і О, Мій Ісусе…

ДРУГЕ СВІТЛЕ ТАЇНСТВО

 
Чудо в Канi Галилейськiй Чудо в Канi Галилейськiй 
Мати Iсусова каже до Нього, “Вина не мають”. Iсус каже Їй, “Що Менi, або Тобi, до того, Жiнко?”  Каже Його Мати слугам, “Усе, що Вiн вам скаже – робiть.  (Iван 2, 3-5)

Отче наш…, 10 Богородице Діво…, Слава Отцю… і О, Мій Ісусе…

ТРЕТЄ СВІТЛЕ ТАЇНСТВО

 
Iсус Проповiдує Царство БожеIсус Проповiдує Царство Боже
Прийшов Iсус у Галилею, проповiдуючи Євангелiю Царство Божого, кажучи, “Сповнився час, i наблизилось Царство Боже. Покайтеся i вiруйте в Євангелiю.”  (Мар. 1, 14-15)

Отче наш…, 10 Богородице Діво…, Слава Отцю… і О, Мій Ісусе…

ЧЕТВЕРТЕ СВІТЛЕ ТАЇНСТВО

 
ПереображенняПереображення
І переобразився Iсус перед ними, i засяяло Його обличчя, як сонце … ясна хмара отiнила їх, i почувся голос iзтхмари, “Це Син Мiй улюблений. Його слухайте!” (Матвiй 17-25)

Отче наш…, 10 Богородице Діво…, Слава Отцю… і О, Мій Ісусе…

П’ЯТЕ СВІТЛЕ ТАЇНСТВО

 
Установлення Пресвятої ЄвхаристiїУстановлення Пресвятої Євхаристiї
Iсус взявши хлiб i поблагословивши його, переломив, подав їм, i сказав, “Приймiть, – їжте – це Тiло Моє”. I взявши чашу, i вiддавши подяку, подав їм .. i промовив, “Це Кров Моя Нового Заповiту, яка  за багатьох проливається”. (Марко 14,  22-24)

Отче наш…, 10 Богородице Діво…, Слава Отцю… і О, Мій Ісусе…

 


ПЕРШЕ СТРАСНЕ ТАЇНСТВО

 
Страждання в Оливному садуСтраждання в Оливному саду
Повний скорботи та тривоги, ще  пильніш молився, а піт його став, мов каплі крови, що падали на землю. Підвівшись від молитви, він підійшов до учнів і застав їх сплячими від смутку. (Лк. 22, 44-45)

Отче наш…, 10 Богородице Діво…, Слава Отцю… і О, Мій Ісусе…

ДРУГЕ СТРАСНЕ ТАЇНСТВО

Бичування ХристаБичування Христа
Забрав тоді Пилат Ісуса та й звелів його бичувати. (Ів. 19, 1)

Отче наш…, 10 Богородице Діво…, Слава Отцю… і О, Мій Ісусе…

ТРЕТЄ СТРАСНЕ ТАЇНСТВО

 
Терням увінчанняТерням увінчання
І роздягнувши його, накинули на нього червоний плащ і, сплівши вінець з  тернини, поклали йому на голову, а тростину дали в праву руку. (Мт. 27, 28-29)

Отче наш…, 10 Богородице Діво…, Слава Отцю… і О, Мій Ісусе…

ЧЕТВЕРТЕ СТРАСНЕ ТАЇНСТВО

 
Христос несе хрестХристос несе хрест
І забрали вони Ісуса, і несучи для себе хрест, вийшов він на місце, зване Череп, а по-єврейськи Голгота. (Ів.19, 17)

Отче наш…, 10 Богородице Діво…, Слава Отцю… і О, Мій Ісусе…

П’ЯТЕ СТРАСНЕ ТАЇНСТВО

 
Розп’яттяРозп’яття
Ісус закликав сильним голосом: “Отче, у твої руки віддаю духа мого!” Сказавши це, він віддав духа. (Лк. 23, 46)

Отче наш…, 10 Богородице Діво…, Слава Отцю… і О, Мій Ісусе…

 


ПЕРШЕ СЛАВНЕ ТАЇНСТВО

 
ВоскресінняВоскресіння
А він до них промовив: “Не жахайтеся! Ви шукаєте Ісуса Назарянина, розп’ятого. Він воскрес, його нема тут.” (Мк. 16, 6)

Отче наш…, 10 Богородице Діво…, Слава Отцю… і О, Мій Ісусе…

ДРУГЕ СЛАВНЕ ТАЇНСТВО

 
ВознесінняВознесіння
Господь же Ісус, промовивши до них так, вознісся на небо й возсів праворуч Бога. (Мк. 16, 19)

Отче наш…, 10 Богородице Діво…, Слава Отцю… і О, Мій Ісусе…

ТРЕТЄ СЛАВНЕ ТАЇНСТВО

 
Зіслання Святого ДухаЗіслання Святого Духа
Усі вони сповнились Святим Духом і почали говорити іншими мовами, як Дух давав їм промовляти. (Ді. 2, 4)

Отче наш…, 10 Богородице Діво…, Слава Отцю… і О, Мій Ісусе…

ЧЕТВЕРТЕ СЛАВНЕ ТАЇНСТВО

 
Небовзяття Пречистої Діви МаріїНебовзяття Пречистої Діви Марії
І знамення велике видно було на небі – жінка, одягнена в сонце, і місяць під стопами її, а на голові її вінець із дванадцяти зірок. (Од. 12, 1)

Отче наш…, 10 Богородице Діво…, Слава Отцю… і О, Мій Ісусе…

П’ЯТЕ СЛАВНЕ ТАЇНСТВО

 
Коронування Пречистої Діви МаріїКоронування Пречистої Діви Марії
“Ти слава Єрусалиму!… Ти велика честь нашого народу!… Вчинила Ти великі блага, і Богові  це було приємно. Благословенна будь Господом Вседержителем по віки вічні!” (Юд. 15, 9-10)

Отче наш…, 10 Богородице Діво…, Слава Отцю… і О, Мій Ісусе…
received 368052330400302
 
Спасибі тобі, тату, за щире тепло,
За людяність твою та невичерпне добро,
За руки твої робочі і безсонні ночі
За те, що ростили, за щедрий хліб на столі
Нехай Господь Бог тобі здоров’я і силу дає,
Зозуля сто років тобі в саду накує!
Чуваймо!!! Дорогі браття во скаутингу))) Вже в черговий раз наближається наше щорічне паломництво вже 12-те за ліком: мандрівка-проща мандрівників та мандрівниць до Підкаменя! "Ісус Христос - ковчег спасіння!" З'їзд в четвер на вечір до Золочева електричка Підзамче. Інтвентар особистий та кіл провідників як звикло.27 вересня. 28 вересня стартуємо. Завершення як звикло в неділю 30 вересня! Молимося в наміренні миру в Україні! Припинення війни - перемоги правди та справедливості! За міцні українські сім'ї та родини! Добрі покликання до провідників в нашому русі та поширення організації по Україні! В приватних наміреннях кожного! Підкамінь - для кожного провідника: мандрівника чи мандрівниці як Різдво чи Великдень для християнина! Членський внесок учасника мандрівки: 200 грн. Також вболіваємо та підтримуємо за мандрівника-самарянина який стане новоспеченим учасником кола мандрівників-самарян))) Ласкаво запрошуємо усіх-усіх-усіх - очікуємо на спільну пригоду мандрів та молитву!

dov

Прекрасний день - для дітей, батьків, гостей...
Розпочали від молитви та Святої Меси. Пізніше був урочистий апель з іменуванням гурткових та врученням капеланського хреста о. Вальдемару. Після апелю вовченята зі Світланою мали свою першу збірку а скаути - хлопці з курінним Віталієм готували для всіх (а було нас багато - ок. 100 чоловік) обід. Хлопці - Молодці. Суп, плов та ковбаски були просто супер! Ну і ще одна прекрасна подія - день народження Даши!
День просто неймовірний! Всім за все дякуємо! Разом можемо багато!

dov2

 

dov3

Чуваймо!!! Вітання усім скаутським осередкам!!!!

dytyna

"Завданням скаутингу ще 5 років тому було: як забрати дітей з вулиці! Вже сьогодні воно кардинально інше, - як вигнати Дитину на вулицю!" ЦІКАВА РЕАЛЬНІСТЬ ЯК ПОРЯТУНОК ВІД ВІРТУАЛЬНОЇ ЗАЛЕЖНОСТІ.

"Як витягти дитину зі смартфона та утримати в реальності?

Гаджети, зависання в віртуальності, слабкий контакт з реальним життям - щоденна реальність наших дітлахів. Один зі способів витягти дітей зі смартфона та не дати перетворись на смартфоно-зомбі  

- це створення такого собі майндфулнес-середовища, простору, який заземлятиме і вертатиме в тут-і-тепер, активуючи усі органи чуттів.

1. ☑️Тіште очі. Зробіть так, щоб в кімнаті, квартирі, будинку було багато природнього світла та приємних кольорів. Розшторте вікна, наповність простір приємними оку кольорами та формами. Нехай це буде чудернацький торшер або картина, або якась творчіть самої дитини. Власне дизайн, декор та інтер'єрні дрібниці - речі, які придумані недарма. Єдине що, пам'ятайте про міру та уникайте захламічення простору.
2. Захоплюйте слух. Доброзичлива розмова, наспівування, шум вітру чи дощу, потріскування каміну, - це живі звуки, які вертають і тримають нас в реальності. А фонова телевізорна тріскотня, шум вуличного трафіку чи пікання повідомлень у месенджері - навпаки вибивають з контакту.
4. ☑️Даруйте приємність доторку. Обнімайтесь, цілуйтесь, бавтесь в контактні ігри, даруйте іграшки та одяг приємний на доторк. Розчісуйте волосся, масажуйте спинку - даруйте дітям радість контакту - це те, чого немає в віртуальності.
5. Бавте різними смаками. Пропонуйте смачне. Вчіть смакувати їжею та розрізняти смаки, називати і порівнювати їх. Не змушуйте ковтати, "жувати швидче", "не спати над тарілкою"... Нехай діти розсмаковують, насолоджуються, бавляться, тримають у роті. Зрештою - це і є дегустувати, і саме так розвивається гарний смак, здатність відчувати потребу в їжі, розуміти її якість та бути в контакті з реальністю.
6. ☑️Полоніть цікавими запахами. Любите запах дощу, а морозного повітря, а пам'ятаєте як пахне розтерта в руці м'ята чи кориця в свіжевипечених булочках? Відкрийте для дітей світ запахів, навчіть їх вдихати світ і розрізняти його на запах. Побудуйте ще один місточок з реальною реальністю.

Насправді від смартфонозалежності рятує одне - реальна цікавість реального світу!"

Психолог та письменниця Вікторія Горбунова

Джерело: https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=1655550471198071&id=1217377388348717
Ілюстрація: illustratelucy

А від себе додамо: цікаве спілкування батьків із дітьми вживу та щирий інтерес до того, що їм подобається, що для них важливо - можуть значно підвищити увагу дитини до реального світу, адже тут стільки красивого, приємного й цікавого!)

Втім, часом можна поговорити навіть про спільно переглянутий фільм чи мультик).

 

kurs p2

Відбувся курс програмування дл яскаутів та скауток - які провадив наш скаут Юрій Барнінець, відомий програміст! Дякуємо за добру науку та інформаційні дискусії!

Програмування — процес проектування, написання, тестування, зневадження і підтримки комп'ютерних програм. Програмування поєднує в собі елементи інженерії (існує навіть відповідна спеціальна галузь інженерії — програмна інженеріяангл. software engineering), фундаментальних наук (перш за все математики) і мистецтва

У вужчому значенні програмування розглядається як кодування — реалізація у вигляді програми одного чи кількох взаємопов'язаних алгоритмів (у сучасних умовах це здійснюється з застосуванням мов програмування). У ширшому сенсі процес програмування охоплює і створення, тобто розробку, алгоритмів, і аналіз потреб майбутніх користувачів програмного забезпечення.

У широкому значенні програмування використовується у значенні створення програми дій або алгоритмів та навчання людей або пристроїв діяти за алгоритмами.

kurs p

 

 

 

k3

Використання туристичних засобів у процесі змагань і під час походів передбачає наявність у скаута високо-розвинутих умінь та навичок організації страхування. Основою цих умінь є в'язання туристичних вузлів.

Для виконання технічних завдань під час роботи на дистанції учасники використовують вузли, рекомендовані "Правилами змагань зі спортивного туризму". Усі вузли умовно поділяють на такі групи: вузли для зв'язування мотузок, вузли петель, вузли для прив'язування до опори, допоміжні вузли.

Правильно зав'язаний вузол не повинен мати зайвих перехрещень мотузок, його малюнок має відповідати зразкам вузлів, яких учать робити всіх учасників перед початком змагань. Усі вузли до того, як ними скористаються, мають бути відповідно затягнутими.

Вузли для зв'язування мотузок

Потреба в цих вузлах виникає, коли необхідно доточити коротку мотузку, зав'язати петлю навколо опори, зв'язати два кінці мотузки, щоб не заважали, тощо. Майже всі вузли для того, щоб не розв'язалися (не вислизнули мотузки), використовують разом із контрольними вузлами, які в'яжуть по обидва боки від основного. Згідно з "Правилами змагань зі спортивного туризму", контрольні вузли слід в'язати не далі як 5 см від основного вузла, вільний кінець мотузки не повинен бути коротшим 5 см. Виокремлюють такі види цих вузлів:

а) прямий вузол. Його в'яжуть дуже швидко, що не потребує особливих зусиль (рис. 4.1). Проте коли мотузки витримують велике навантаження, він сильно затягується і потребує багато часу для розв'язування. Тому для мотузок, на які планують велике навантаження, цей вид вузла використовувати недоцільно.

Деякі особи пропонують усередину вузла встромляти палицю, щоб потім, зламавши її, легше було розв'язувати вузол. Однак цей захід не завжди допомагає, крім того, палиця може заважати виконувати певні дії (протягнути вузол через карабін).

Для зав'язування прямого вузла необхідно два кінці мотузок схрестити (правий та лівий) і зав'язати; знову схрестити вільні кінці (лівий на правий) і зав'язати. Правильно зав'язаний прямий вузол нагадує дві петлі, що утримують одна одну. Цей вузол можна в'язати одним кінцем мотузки. Для цього одну мотузку складають у вигляді петлі, а кінець іншої мотузки протягують у петлю, обкручують навколо і виймають із неї. Під час такого в'язання треба стежити, щоб кінці мотузки, які не утримують вагу, були з одного боку від вузла. Прямий вузол інколи використовують для вилучення зіпсованої, непридатної до навантаження частини мотузки

ku2

ku

zas2

Слава Ісусу Христу! Чувайте! В минулу суботу мав нагоду побувати разом з нашими скаутами на екскурсії в спорт. Комплексі армії ( СКА). Оглядаючи єдиний у Львові відкритий діючий 50-и метровий басейн, пригадую як в 1989 році мене, дев'ятирічного хлопця, вперше мама завела на плавання ( саме у відкритий басейн) .

 

З того і почалась моя спортивна кар'єра. Але не про це. Наступне куди нас повели військові, виявились тири (пневматичний та лучний). Провідники нас вели попри футбольне поле, і знову впіймав себе на дивних внутрішніх відчуттях. Поринаю у спогади. Так! Саме на цьому полі займався в секції футболу ( правда це було не довго, та спогади були теплі). Заходимо в приміщення тирів.

 

Очі щось жадібно шукають. Погляд пробігає по довгому коридору. Та-а-к , вздовж стін стоять стільці одним рядком - не те, на стінах висять портрети визначних спортсменів (СКА) - цікаво , але також не те. Та от пройшовши дещо далі по коридору нарешті побачив те, за чим так видивлявся, пам'ятаю що тут завжди було щось цікавезне.

 

На п'яти полицях довжиною метра чотири, за величезною скляною вітриною стоїть величезна кількість кубків, усі жовто- золотого кольору. Кожен з них манив виблискуючи завдяки правильній підсвітці. Не можливо пройти повз , не звертаючи уваги. Це ж скільки зусиль? Роки , а в декого і десятки років тренувань. Заради чого? Одного, двох, трьох кубків???

 

Ні - і - і, це має бути заради чогось вищого. ‌ Далі наша програма виглядала так... Ми побували в тирі де проходили відбіркові змагання на чемпіонат України по стрільбі з пневматичної зброї. Потім піднялися на третій поверх в тир, де тренувалися лучники, там п. Леся Трапезник тренер (сорок років в спорті), провела нам цікаву екскурсію. Наступним і останнім екскурсійним місцем виявився велотрек, де проходили змагання на кубок Львова з карате. Направду не сподівався, що цей вид спорту у Львові настільки розвинутий.

 

Здивувало також, що кубок Львова - це міжнародні змагання і учасників було з дванадцяти країн. Одним словом, було на що пдиви- тися, враження переповню- вали. Мабуть знову повернуся в спорт, бо це щось неймовірне... Як і життя правдивого скаута. Чувайте! ‌ Ділився враженнями ТВЙ. ‌. 28.03.2018р.Б.

Віталій Тимань

z3

z

lviv

Вітаємо усіх львів'ян: студентів, школярів, молодь та нашу скаутську організацію з цією перемогою!!! Провід безпосередньо взяв участь у відзначенні міста цією великою нагородою! Це стимул до подальшого зростання всім молодіжним організаціям міста! Разом із заступником міністра молоді та спорту п. Олександром Яремою!

Львів переміг у конкурсі «Молодіжна столиця України». Про це повідомив заступник міського голови Львова з питань розвитку Андрій Москаленко. Таке звання місто отримало на рік.

Загалом на конкурс було подано понад 50 заявок. До фіналу дійшло 10 міст: Вінниця, Дніпро, Івано-Франківськ, Кам’янець-Подільський, Кременчук, Луцьк, Львів, Рівне, Тернопіль та Харків. 16 лютого у Києві відбулось відкрите засідання наглядової ради конкурсу, яка й обрала переможця.

«Сьогодні були фінальні презентації, на якій Львів набрав найбільшу кількість голосів від комісії, до якої входять представники міністерств та різних міжнародних інституцій. Цей статус дається на рік, тож протягом року у Львові буде проведено ряд різних заходів та проектів. Мова йде про кілька міжнародних конференцій, конгресів і форумів, які стосуватимуться молодіжної політики», - розповів ZAXID.NET Андрій Москаленко.

lv2

lv3

lv4

lv5

lv

papa2

Не бійся, Маріє, бо в Бога благодать ти знайшла!(Лк. 1:30)
Шановні молоді люди,
Світовий день молоді 2018 року є ще одним кроком у підготовці до міжнародного СДМ, який відбудеться в Панамі в січні 2019 року. Цей новий етап нашого паломництва припадає на той самий рік, що Ординарна Асамблея Синоду єпископів, яка зустрінеться на тему: «Молоді люди.Віра та професійне розпізнавання». Це щасливийзбіг. Центральна увага, молитва та роздуми Церкви звернені до вас, молодих людей, із бажанням прийняти та насамперед обійняти дорогоцінний дар, яким ви є для Бога, для Церкви та світу.
Як ви вже знаєте, ми вирішили,що в цій подорожі нас супроводжуватиме приклад і заступництво Марії, молодої жінки з Назарету, яку Бог вибрав як Матір Його Сина. Вона йде з нами до Синоду та до СДМ у Панамі. Якщо минулого року ми керувалися словами її хвали: "Всевишній зробив для мене великі речі" (Лк 1:49) –навчаючи нас пам'ятати про минуле, цього року ми прагнемо разом з нею слухати голос Бога, який надихає на мужність і дарує благодать, необхідну для відповіді на його поклик: "Не бійся, Маріє, бо в Бога благодать ти знайшла!"(Лк 1:30). Це слова, якими звернувсяБожий посланець, Архангел Гавриїл, до Марії, звичайної дівчини з маленького села в Галілеї.
1. Не бійся!
Зрозуміло, що раптова поява ангела та його таємниче привітання: "Радій, благодатная, Господь із тобою "(Лк. 1:28), сильно стурбувало Марію, яка була здивована першим одкровенням її особистості та її покликанням, які досі були невідомими їй.Марія, як і інші у Священному Писанні, тремтить перед таємницею Божого виклику, Того, хто в одну мить поміщає перед нею безмірність свого власного плану і змушує її відчувати всю свою малість як смиренної істоти. Ангел, бачачи глибинуїї серця, каже: "Не бійся"! Бог також читає наше серце.Він добре знає проблеми, якимми повинні протистояти в житті, особливо, коли ми стикаємося з основним вибором, від якогозалежатиме,ким ми будемо і що ми будемо робити в цьому світі. Ми відчуваємо "тремтіння", коли зустрічаємося з рішеннями про наше майбутнє, стану нашого життя, нашого покликання. У ці моменти нас турбує і захоплює так багато страхів.
А ваші, молоді люди, які ваші страхи? Що турбує вас найглибше? "Основний" страх, який багато хто з вас має, це страх не бути коханим, симпатичним або того,що вас не сприйматимуть, якими ви є. Сьогодні багато молодих людей, які відчувають необхідність відрізнятись від тих, ким вони є насправді, пробуючи пристосуватися до часто штучного та недосяжного стандарту. Вони постійно "фотошоплять" свої зображення, ховаючись за масками та фальшивими ідентичностями, майже стають підробленими. Багато хто одержимий, отримуючи якомога більше "вподобань". Виникають неоднозначні страхи та невизначеність через це відчуття неадекватності. Інші побоюються, що вони не зможуть знайти емоційну безпеку і залишаться наодинці. Багато хто, стикаючись з невпевненістю в роботі, боїться бути не можуть знайти задовільну професійну посаду або виконати свої мрії. Сьогодні багато молодих людей,як віруючих, так і невіруючих, сповнені страху. Дійсно, той, хто прийняв дар віри і серйозно шукає свого покликання, не звільняється від страхів. Дехто думає: можливо, Бог просить або вимагає надто багато від мене; можливо, ідучи дорогою, яку він обрав для мене, я не буду справді щасливий або не зможу робити те, що він просить мене. Інші думають: якщо я слідуватиму цим шляхом, який
Бог показує мені, хто може гарантувати, що я змож його пройти? Чи не буду я розчарованим? Чи не втрачу я ентузіазму? Чи зможу я бути наполегливим протягом всього мого життя?

У моменти, коли сумніви та страхи наповнюють наші серця, розсудливість стає необхідною. Це дозволяє нам привести в порядок плутанину наших думок і почуттів, діяти справедливо та обережно. У цьому процесі першим кроком у подоланні страхів є їх чітке визначення, щоб не витрачати час і енергію, будучи охопленим порожніми і безликими примарами. І тому я запрошую всіх вас заглянути всередину себе і "назвати" ваші страхи.Запитайте себе: що мене засмучує, що я найбільше боюся в цей конкретний момент мого життя? Що блокує і перешкоджає мені рухатися вперед? Чому мені бракує сміливості зробити важливий вибір, який мені потрібно зробити? Не бійтеся чесно зустрітися зі своїми страхами, визнати те, що вони є, і змиритися з ними. Біблія не ігнорує людський досвід страху, ні його численні причини. Авраам боявся (пор. ген.12: 12), Яків боявся (пор. ген.31:31, 32: 7), і такі були Мойсей (пор. 2:14, 17: 4), Петро (пор. Мт. 26: 69) і апостоли (пор.: Мр. 4:38-40; Мт. 26:56). Сам Ісус, хоч і незрівнянно ні з чим, пережив страх і страждання (пор. Мт. 26:37; Лк. 22:44).

"Чому ти боїшся?" У вас немає віри? »(Мр. 4:40). Застерігаючи своїх учнів, Ісус допомагає нам зрозуміти, що часто не скептицизм є перешкодою вірі, а страх. Таким чином зрозуміло, що робота розпізнавання ототожнює наші страхи, і тоді вона може допомогти нам подолати їх, відкриваючи нас до життя і допомагаючи нам спокійно протистояти нашим викликам. Для насхристиян зокрема, страх ніколи не повинен мати останнього слова, але швидше має бути приводом для ствердження віри в Бога ... і в життя!Це означає вірити у фундаментальну доброту існування, яку Бог дав нам і довіряти, що він приведе нас до гарного кінця, навіть через обставини та перипетії, які часто нам незрозумілі. І все ж, якщо ми таїтимемо страх, то станемо потайними і замкнутими, щоб захистити себе від усього і від кожного – і так залишимося паралізованими. Ми повинні діяти! Ніколи не закриватися у собі! У Священному Писанні вислів "не бійтеся" повторюється 365 разів з різними варіаціями з метою сказати нам, що Господь хоче, щоб ми були вільними від страху кожен день року.

Розпізнавання є необхідним у пошуках покликання в житті. Найчастіше наше покликання не є очевидним, особливо спочатку, а скоріше тим, що ми розуміємо поступово. Розпізнавання в цьому випадку не слід розглядати як індивідуальне зусилля на самоаналіз з метою кращого розуміння нашого внутрішнього складу, щоб зміцнити нас і набути певний баланс. У таких випадках людина може стати сильнішою, але все одно обмежується вузьким горизонтом своїх можливостей та перспектив.Покликання, однак, є викликом зверху, і розпізнавання в цьому контексті означає, головним чином, відкриття себе Іншому, хто закликає. Отже, необхідна молитовна тиша, щоб почути голос Бога, який звучить у нашій совісті. Бог стукає у двері наших сердець, як це зробив з Марією; він прагне встановити дружбу з нами через молитву, поговорити з нами через Святе Письмо, запропонувати нам милість в
Таїнство Примирення, і бути з нами в Євхаристії.

Важливо також спілкуватися з іншими людьми, братами та сестрами у вірі, які мають більше досвіду, тому що вони допомагають нам краще розуміти і мудро вибирати з різних можливостей. Коли молодий Самуїл чує голос Господа, він не пізнає його одразу. Три рази він ходить до Ілія, старшого священика, який, врешті-решт, пропонує дати правильну відповідь на заклик Господа: "Якщо він покличе тебе, то скажеш:" Говори, Господи, бо раб твій слухає Тебе ". (1 Сам. 3: 9).У своїх сумнівах знайте, що ви можете покладатися на Церкву. Я знаю, що є дуже хороші священики, посвячені чоловіки та жінки і вірнімиряни, багато хто з них також молоді, які можуть підтримати вас як старші брати і сестри у вірі. Пожвавившись Святим Духом, вони допоможуть вам зрозуміти свої сумніви та план власного покликання. Інший - це не тільки духовний провідник, але також і той, хто допомагає нам відкритись нескінченним багатствам життя, яке дав нам Бог. Важливо створити простір у наших містах і громадах для росту, мрій та поглядів на нові горизонти!Ніколи не втрачайте ентузіазм, насолоджуючись чужою компанією та дружбою, а також радістю мріяти разом, ходити разом. Автентичні християни не бояться відкрити себе іншим і розділити з ними свій важливий простір, роблячи його простором братства. Дорогі молоді люди, не дозволяйте погасити іскру молодості в темряві закритої кімнати, в якій єдиним вікном у зовнішній світ є комп'ютер та смартфон. Відкрийте широкі двері вашого життя! Нехай ваш час і простір будуть наповнені змістовними стосунками, реальними людьми, з якими можна поділитися своїм справжнім і конкретним досвідом повсякденного життя.

2. Маріє!
"Я покликав тебе по імені" (Іс. 43: 1). Перша причина не боятись – це той факт, що Бог назвав нас по імені. Ангел, Божий посланець, покликав Марію по імені. Богові належить влада давати імена. В роботі творіння, він називає існування кожної істоти за назвою. Існує ідентичність за іменем, що є унікальним у кожній окремій справі, у кожній окремій особі; це інтимна сутність, яку тільки Бог дійсно знає. Ця божественна прерогатива була розділена з людиною, коли Бог запросив його назвати тварин, птахів, а також його власного нащадка (Буття 2: 19-21; 4: 1). Багато культур поділяють це глибоке біблійне бачення; вони в імені визнають одкровення глибокої таємниці життя та сенсу існування.

Коли Бог називає когось по імені, він також розкриває людині своє покликання, свій план святості та виконання, через який особа стає подарунком для інших і стає унікальною. І коли Бог хоче розширити горизонти життя, він дає нове ім'я тому, кого він кличе, як він зробив з Симоном, якого він назвав "Петром". Звідси йде звичай приймати нове ім'я при вступі до релігійної громади, щоб вказати на нову ідентичність та місію. Оскільки божественний заклик є унікальним та особистим, нам потрібна мужність, щоб відірватися від тиску на формування відповідних моделей, щоб наше життя дійсно могло стати справжнім і незамінним даром для Бога, для Церкви та для всіх.

Дорогі молоді люди, називатися на ім'я є знаком нашої великої гідності в очах Бога та знаком Його любові до нас. Бог називає кожного з вас по імені. Всі ви єна "ти" в Бога, дорогоцінні в його очах, гідні поваги і любові (пор. Іс. 43: 4). Ласкаво просимо з радістю прийняти цей діалог, який пропонує вам Бог, це звернення, яке він робить для вас, закликаючи вас по імені.

3. ВБога благодать тизнайшла!
Головна причина, чому Марїі не треба боятися, полягає в тому, що вона знайшла благодать у Бога. Слово "благодать" говорить про любов, вільно дану, не зобов'язану. Наскільки нас заохочують дізнатись, що ми не повинні заробляти на близькість та допомогу Богу, представляючи "CurriculumVitaeдосконалості", повний заслуг та успіхів! Ангел каже Марії, що вона вже знайшла милість у Бога, а не те, що вона отримає її в майбутньому. І те ж формулювання ангельських слів допомагає нам зрозуміти, що божественна благодать є безперервною, а не швидкоплинною; з цієї причини це ніколи не вдасться. Навіть у майбутньому благодать Божа завжди буде там, щоб підтримати нас, особливо в моменти випробувань і темряви.
Безперервна присутність божественної благодаті спонукає нас прийняти наше покликання з упевненістю; наше покликання вимагає відданості вірності, яку потрібно оновлювати кожен день. Наш професійний шлях не без її хрестів: не тільки наші початкові сумніви, але і частіспокуси, що виникають на цьому шляху. Почуття неадекватності супроводжує учня Христа до кінця. Але він чи вона знають допомогу Божої благодаті.
Слова Ангела спускаються на наші людські страхи, розчиняючи їх силою Доброї Новини, яку ми повідомляємо: наше життя не є чистим шансом або просто боротьбою за виживання, а кожен з нас - це дорога історія, котру любить Бог. Те, що ми "знайшли благодать в його очах", означає, що Творець бачить у своїй істоті неповторну красу і що він має чудовий план для нашого життя. Зрозуміло, що ця визначеність, звичайно, не вирішує всіх наших проблем і не забираєневпевненість у житті. Але воно має силу перемінити наше життя глибоко. Невідоме, що завтра для нас підготувало, - це не темна загроза, яку треба подолати, а сприятливий час, який нам дано, щоб прожити унікальність нашого особистого покликання та для того, щоб розділити це з нашими братами та сестрами в Церкві та у світі.
4. Мужність у даний момент
З упевненістю, що Божа благодать з нами, настає сила сприйняття сміливості в даний момент: мужність переносити те, що Бог просить нас тут і зараз, у кожній сфері нашого життя; мужність приймати покликання, яке Бог відкриває нам; мужність жити нашою вірою без приховування чи зменшення її.
Так, коли ми відкриваємося до Божої благодаті, неможливе стає реальністю. "Якщо Бог за нас, то хто проти нас?" (Рим. 8:31). Божа благодать торкається до "сьогодні" вашого життя, "сприймає" тебе таким, як ти є, з усіма твоїми страхами та обмеженнями, але також розкриває чудові плани! Ви, молоді люди, повинні знати, що хтось дійсно вірить у вас: будь ласка, знайте, що Папа впевнений у вас, що Церква довіряє вам! Зі свого боку, довіряйте
Церкві!
Молодій Марії було доручено важливе завдання, саме тому, що вона була молодою. Ви, молоді люди, володієте силою, оскільки ви проходите такий етап свого життя, де енергії не бракує. Використовуйте цю силу та цю енергію для покращення світу, починаючи з найближчих до вас реалій. Я хочу, щоб ваші обов’язки були надані в Церкві; що можна взяти сміливість, щоб звільнити місце для вас; і те, що ви можете бути готовими взяти на себе ці обов'язки.
Я знову закликаюподивитись на любов Марії: турботливу, динамічну і конкретну любов. Любов повна сміливості і зосереджена повністю на самопожертву. Церква, пронизана цими Маріїними якостями, завжди буде Церквою, яка виходить назовні, яка виходить за рамки її власних меж та кордонів, щоб дозволити їй отримати благодать. Якщо ми дозволимо собі бути по-справжньому зворушеними прикладом Марії, ми будемо жити належним чином, що милосердя, яке спонукає нас любити Бога вище всього іншого і нас, любити тих, з якими ми поділяємо наше повсякденне життя. І ми також любитимемо тих, хто може здаватися малопривабливим у собі. Любов – це служіння і відданість, перш за все до найслабших і найбідніших; любов, яка перетворює наші обличчя і наповнює нас радістю.
Я хотів би закінчити чудовими словами, які святий Бернард використовував у знаменитій проповіді про таємницю Благовіщення, словами, які виражають передчуття всього людства за відповідь Марії: "Тичула, Богородице, що Ти зачнеш і породиш сина; Ти чула, що не буде він від людини, а від Святого Духа. Ангел чекає відповіді ... Ми також, Богородице, чекаємо Твого слова співчуття ... У короткій відповіді ми повинні бути перемінені, щоб бути згаданими до життя ... Ось чого чекає вся земля, опустившись до Твоїх ніг... Відповідай швидко, Діво "(Проповідь 4, 8-9; Опера Омнія)
Дорогі молоді люди, Господь, Церква, світ чекають вашої відповіді на унікальний заклик, який кожен отримує в цьому житті! Оскільки Всесвітній день молоді в Панамі наближається, я запрошую підготуватися до нашого зібрання з радістю та ентузіазмом тих, хто бажає взяти участь у такій чудовій пригоді. СДМ - для сміливих! Не для молодих людей, які шукаютьтільки затишку, і тих, хто відступає, коли виникають труднощі. Ви приймаєте виклик?
З Ватикану, 11 лютого 2018 року
VI неділя звичайного часу
Меморіал Пресвятої Богородиці в Люрді
Франциск

xresna

Молитовна Хресна Дорога зібрала Замовою Горою скаутів та скауток з кошів свв. Юрія Змієборця та Анни! Незважаючи на мокру прохолодну погоду! Дощ випробовував нашу терпеливість та додавав снаги до молитви! в роздумах над Христовими страстями!

ЗУПИНКА І

Ісуса засуджують на смерть

Ісусе, Ти став перед судом людини, Хоч Ти є Предвічний Бог – сама правда.

Ти вмів говорити, як ніхто з людей, але не скористався силою слова. Ти, Слово Боже і відвічна Мудрість, промовив до всіх найпереконливішою мовою – терпінням. Ти хотів нас, вразливих на справедливість і кривду, навчити глибини мовчання.

Ми є найближче до Тебе, якщо в терпінні вміємо мовчати. Царство Боже будується у тиші. Мій Спасителю, Ти стояв перед Пилатом і мовчав.

Стань при мені, коли прийдуть тяжкі дні випробувань і терпінь. Хорони мене від бунту, жалю, замкнутості серця. Дай мені Твого Духа.

Будь зі мною, Христе, засуджений і терплячий. Вірю, що у час випробувань мені допоможе Твоя Всемогуча Божа рука.

ЗУПИНКА ІІ

Ісус Христос бере на Свої рамена хрест

Мій Ісусе, хрест, який поклали на Твої плечі, був Твоїм хрестом. Поклали його люди, але дав його Отець Небесний. Ти любив той незвичайний дар – символ справжньої любови. Ти заслужив у Отця на велике довір’я, і Він нагородив Тебе хрестом відкуплення.

Ти також маєш до мене довір’я, якщо ділишся зі мною терпінням – Своїм хрестом. Я є часткою Твого Містичного Тіла.

У це важко повірити, але мірилом Твоєї вибраності є терпіння.

Мій хрест є виключно моїм хрестом, який вибрав для мене Отець, а поклала Твоя Христова терпляча, а отже вирозуміла рука. Будь зі мною, щоб я витривав у любові до кінця під його тягарем.

ЗУПИНКА ІІІ

Ісус Христос перший раз падає під тягарем хреста

Спасителю, Ти впав на каміння. Пригнічений не стільки тягарем хреста, скільки тягарем зла. Яким же Ти був знесиленим!

Ісусе, Ти знаєш мої упадки.

Як у кольоровому калейдоскопі, пропливають: сумніви, відступництва, відречення, зради, брак любови. Ти все це знаєш, Ти бачиш мене наскрізь.

Ти, котрий падаєш на землю, – був і є моєю силою до підняття.

Ти знаєш, як важко людині піднестися до нового життя.

Твій погляд, повний муки, іде за мною, переслідує мене. Твоя ласка – палюча, невідступна.

Бачу, скільки Ти зусиль докладаєш, щоб я сьогодні міг постійно, знову і знову вертатися до Тебе. Ісусе терплячий. У Тобі вся моя надія і сила.

 ЗУПИНКА ІV

Ісус зустрічає Свою Матір

На Твоїй Хресній Дорозі перед Тобою стала Твоя Мати. Що відчуло тоді Твоє Серце? Адже мав таке вразливе Серце, Спасителю.

Ти плакав так звичайно, по-людськи над Єрусалимом, над гробом Лазаря-приятеля.

Твоя любов була такою сильною навіть у ті тяжкі дні. Ти назвав їх – "Це моя година”. Ти не боявся завдати болю Матері. Її терпіння було Твоїм. Ти брав на свої плечі не лише біль Матері, але біль усього світу – і мій також.

Нині, Ісусе, Ти стоїш біля мене і разом із терпінням даєш мені Себе. Ти вирізьблюєш Свій образ у моєму серці.

Шукаю і віднаходжу Твій погляд, як колись Пречиста Мати – Марія.

Мене підтримує Твоя велика любов. Вона наказує мені довіряти великим, хоча й таким таємничим Твоїм планам щодо мене.

ЗУПИНКА V

Симон з Киренеї допомагає Ісусові нести хрест

Тяжким є хрест світу. Терпіння завжди є тягарем, який забирає останні сили.

Киренейчик змушений нести хрест – допомагає.

Чи справді Ти не міг донести хреста на Голгофту?

Ти був всемогутнім, навіть і тоді, коли ніс хрест на Голгофту. Однак, незважаючи на це, людська допомога виявилася необхідною.

Моя участь у терпінні є найпрямішою дорогою до Тебе. Коли ми беремо Твій хрест із любов’ю, це розв’язує важку проблему терпіння.

Ти ніс свій хрест величчю своєї любови. Сьогодні Ти також, як колись із Киренейчиком, ділишся зі мною Своїм хрестом, бо любиш мене.

Ти так близько у моїй самотності! Ти найліпше розумієш мене, коли люди не розуміють. Ти чекаєш, коли моє серце почне битися для Тебе.

 ЗУПИНКА VI

Вероніка обтирає Ісусові обличчя

Твоя ласка така різна: вона нагинає, підносить, пориває, стишує.

Такою ласкою, наче вогонь, палючою, Ти запалив серце Вероніки. Вона пробилася крізь юрбу, щоб обтерти Твоє Боже, понівечене, обпльоване Лице. Вона була відважною жінкою.

Ти і від мене жадаєш відваги. Відваги довготривалої, на кожен день. Справжня відвага є терпеливою. Тоді ми все розв’яжемо з любов’ю.

Поняття часу є людською річчю. Вчини, Господи, щоб дні, які відділяють мене від Тебе, стали "моєю годиною” – нехай вони будуть наповнені Тобою, як серце Вероніки.

ЗУПИНКА VII

Ісус Христос падає вдруге під тягарем хреста

Ти лежиш на дорозі лицем у поросі і бруді. Безсилий, зламаний болем. Мовчиш, а міг же силою Слова Божого кинути на коліна бездушну юрбу.

Так дуже ранять нас гострі, шорсткі слова. Обурює кожна несправедливість. В ту мить ми забуваємо, що завжди належимо до Тебе. Ми є членами Твого Містичного Тіла, Голови, укоронованої терням.

Ти обрав тяжкий вид смерті, який упокорює, щоб промовити до нас найбільшою любов’ю. Наша любов є надто легка. Ми хочемо перебувати з Тобою, але з тим Ісусом, прославленим, з гори Тавор, але боїмося бути при Тобі, коли Ти принижений.

Ісусе, будь зі мною. Нехай Твоя сила скріплює у часі мого терпіння.

ЗУПИНКА VIII

Ісус утішає плачучих жінок

Жінки оточили Тебе. Жаліють Тебе. Ти даєш їм, на перший погляд, жорстку відповідь: "Над собою плачте, а не наді Мною”.

Сьогодні ми розуміємо Тебе, о Христе.

Жалість – то не любов, а любов – це не слова.

Пустота наших слів вражає. Тому ми мусимо взяти щось від Твоєї Муки, щось від Вероніки і щось від принишклого Киренейчика.

Потрібно заглибитися у себе. Там ми відшукаємо Тебе через участь у нашому хресті, який є завжди Твоїм хрестом.

ЗУПИНКА ІХ

Ісус падає втретє під хрестом

Ти не втримався на зболілих ногах, лежиш, придавлений хрестом. Тобі відомий кожен різновид болю.

Ти бажаєш, щоб я завжди був сильним, але хочеш, щоб я пізнав свою слабість.

Проте Ти вимагаєш, щоб я підвівся з упадку. Ти впав, щоб мені вислужити силу підняття, неустанного починання спочатку.

Як же Тобі не довіряти, Господи!

І все-таки, незважаючи на все: як це важко для мене – довіряти!

Навіщо слова – Ти й так усе знаєш. Я весь перед Тобою. Увійди в закутки і щілини моєї душі і серця. Захищай її від сумнівів і вагань. А коли вони надійдуть – нині вже прошу: дозволь мені підвестися Твоєю силою.

ЗУПИНКА Х

З Ісуса здирають одіж

Ісусе, у тебе відібрали все: свободу, можливість діяти, приятелів. А зараз здирають присохлу до зраненого тіла одіж. Ти й цього собі не залишаєш. Забирають хітон – подарунок Твоєї Матері.

Обнажений Бог стікає кров’ю.

Моє тіло знищене хворобою, спалене гарячкою, понівечене стражданням, тривалими роками праці, безвладне, вимагає людської допомоги. Воно, як і Тіло Христа, є обнажене. Розумію нині, скільки це коштує. Вслухаюся в те, що Ти мусив пережити на Голгофті. Дозволь, нехай спільне терпіння – Твоє велике і моє маленьке – виєднає всім людям силу витривання у доброму до кінця.

ЗУПИНКА ХІ

Ісуса прибивають до хреста

Досі, мій Спасителю, Ти ще міг рухатися. Тепер Тебе розкладають на дереві хреста, прибивають, роблять нерухомим.

Божі долоні, прибиті до хреста, вже не можуть відповідно діяти. Ти повис між небом і землею. Твоя Кров спливає і всякає в землю, зрошує і відроджує світ, спасає людей.

У Твоєму великому болю маліють всі мої терпіння. Мої гріхи, провини згладжує Твоя Божа Мука. Усе затихає у мені, коли бачу Тебе на хресному дереві.

Коли я єднаюся з Тобою – мої сірі, безнадійні дні набирають вартості.

Вони також мають взяти участь у Твоїх терпіннях і принести хоч маленьку користь у Твоїй великій справі відкуплення людського роду.

 ЗУПИНКА ХІІ

Ісус Христос умирає на хресті

Ісусе, Ти помираєш… "Отче, в руки Твої віддаю духа Мого”.

Смерть народжує нас для нового життя. Вона є переходом до дому Отця Небесного. Уже сьогодні, Господи, віддаю Тобі ту найважливішу хвилину мого життя – годину моєї смерті.

Під хрестом стоїть Твоя Пресвята Мати. Ти обіймаєш її постать останнім поглядом. Ти поручаєш Її Св. Йоанові, кажучи: "Сину, ось Мати твоя”.

Ти бачиш і нас; зауважуєш і мене особисто. Ти знав, що в кожному болю найпотрібнішою є мати.

Саме під хрестом Марія стала матір’ю всіх людей. Кожне народження мусить бути болісним. Як найчистіша з усіх людей на землі, вона породила свого Сина беж жодного болю. Але стоячи під хрестом свого Сина, – вона породила нас до нового життя, життя ласки, у невимовних болях і муках.

З мого страждання також народиться нове життя. У майбутньому, коли стану перед Тобою, побачу тих, для яких моя неміч була силою, а мій біль – ласкою.

ЗУПИНКА ХІІІ

Ісуса знімають із хреста

"Звершилося…” Ти врятував світ. Твоє змучене тіло знімають.

Хрест порожній. Ти виконав великий задум Твого Отця. "Немає більшої любові, як життя своє віддати за своїх приятелів…”

Моє життя із Твоїм тісно пов’язане. Ти купив мене Своєю Кров’ю. Ти – моя Дорога, Правда і Життя. Колись і в мене Ти забереш хрест.

А поки що, Христе, коли я є підвладний смерті, навчи мене виконувати Твою святу волю.

Кожна людина іде своєю дорогою, призначеною Небесним Отцем. Ти знаєш мою непостійність. Вчини, щоб усе моє життя було Твоїм і щоб я у всьому довіряв тільки Тобі.

ЗУПИНКА ХІV

Ісуса вкладають до гробу

Поховали Тебе, Христе, у гробі. Від народження аж до смерті ти живеш як людина.

Ми віримо, що Твоє Воскресіння є прообразом нашого воскресіння.

Кожен день на землі наближає мене до Тебе, до Твоєї любові.

Я розумію, мій Ісусе, що страждання не є карою, а Твоєю ласкою. Воно має приготувати мене до зустрічі з Тобою. Ти відкрив мені цю велику правду. Я, Господи, з Твого виноградника.

Ти знаєш труди людського життя.

Прошу Тебе, Сину Божий і Сину Людський, будь зі мною у моїй дорозі до Бога. Віддаю себе цілого у твої Руки, бо Ти найліпше розумієш терпіння, болі світу і мій особистий біль. Христе, Ти є початком і кінцем усього.

 xresna2

ka

Християнська постава: це покора, послух, смирення, молитва, піст, милостиня, служіння, мовчання, жертвенність та ревність у праці! Це чесноти, які супроводжують нас, якщо наше серце наповнене Любов'ю та Бог на першому місці у нашому житті!

20 ПОРАД ДЛЯ СМИРЕННЯ 

1. Забули тебе? Мовчить телефон? Нічого страшного. Не скаржся.
2. Несправедливо образили? Забудь.
3. Зневажають тебе? Радуйся!
4. Звинувачують тебе? НЕ виправдовуйся.
5. Знущаються над тобою? Не відповідай.
6. Лають тебе? Бережи мовчання і молися.
7. Не дають тобі слово сказати? Перебивають? Не журися.
8. Ображати тебе? Не сперечайся.
9. Діти твої перекладають на тебе їх обов'язки? Родичі, близькі роблять те ж саме? Не протестуй.
10. Кричать на тебе? Бережи спокій.
11. Крадуть твоє тобі на очах? Прикинься сліпим.
12. Сміються над тобою? Будь довготерпеливим.
13. Не слухають порад твоїх? Не слухають порад твоїх діти твої? Схили коліна свої і молися.
14. Роздратування між подружжям? Ти винен. І знову ти. А не інший.
15. Чи винен? Проси прощення.
16. Чи не винен? Знову проси вибачення.
17. Здоровий ти? Слав Господа.
18. Хворий ти? Рак у тебе, мучишся, страждаєш, боляче тобі?
Слав Господа.
19. Безробіття, бідність в будинку твоєму? Пости. Будь чуйний. Молися.
20. За все і за всіх молися. Багато молися. Піст і молитва, тому що «Цей же рід не виходить інакше, як тільки постом і молитвою».

І якщо, брати мої, підемо за цими порадами, і, в першу чергу, я, то будьте впевнені, що спасемося!

ja

Рівно тиждень минув, як ми провели благодійний ярмарок біля храму Різдва Пресвятої Богородиці у м.Львові, яким закрили збір для порятунку життя Яремка Миколи (20310 виручених коштів). Не було змоги запостити раніше. Хочеться подарувати всім трішки тепла спогадами з неділі 11.03.2018. 
Хочу щиро подякувати найперше Людинці, котра з'явилась вчасно в моєму житті і виявила ініціативу провети благодійний ярмарок, впродовж трьох тижнів допомагала у всьому і стала мені близькою. Люблю тебе, Ольга Скочиляс-Павлів - давай рятувати світ від недуг разом  Дякую невтомним помічникам, моїм друзям, для яких служіння ближньому є чи не найважливішим обов'язком в житті - Nazar Yeremenko і Юрій Зошій та вашій організації "Скаути Європи в Україні", всім тим, хто разом з вами бере участь у формуванні молоді та тій молоді, яка стає добрим взірцем для своїх ровесників. Хлопці - Петро і Петро, котрі допомагали нам у неділю, дякуємо Вам, Ви - хороші і класні! 

ja2


Дякуємо адміністратору групи "Страви файних господинь" - Ірині Масленіковій за розміщення наших прохань і за велику допомогу від спільноти господинь як коштами, так і випічкою! 
Відтак, хочу сказати величезне СПАСИБІ всім господиням, котрі поділилися своєю кращою випічкою задля покриття боргу перед клінікою, в якій була успішно проведена операція на серце для п. Миколи. Мені було надзвичайно приємно особисто забирати від вас передачі і обіймати вас, тому по правді - хочу це повторити! Отож, дякую велике за пряники: Оля Салабай та її матусі, Таня СтрихарTetyana Govban, за чарівний торт Ірина Бутинець, за зефір Tetyana Govban, за когутики для ярмарки і смачний яворівський пиріг для волонтерів - Orusya Zi Lvova, за фруктові корзинки та ангелики з соленого тіста Irena Ostapuk, за дивовижні цукерки ручної роботи Sofiya Yuzefiv
Дякую дівчатам, котрі вистояли у неділю з 8 ранку по 6 вечора на холоді - Оля СалабайОльга Скочиляс-Павлів, Kateryna Baran - ви мої чудесні і найкращі! (дівчатка на фото) Ви - моя підтримка і опора! 

ja3


Окрема подяка усім адміністраторам та учасникам групи "Просто так" за проведені лотереї та аукціони на підтримку п. Миколи! Дякуємо Вам, що допомогли погасити "кредит" за серце п. Миколи (Як назвала влучно Ірина Петрів - "Серце в кредит") 
А ще хочеться подякувати моїй дорогій Nataliia Kraievska і її сестрі Emília Kraievska за те, що організовували благодійні аукціони в далекій Англії, і всім людям, котрі склали пожертви, відгукнувшись на їхнє прохання. Передана сума становила 310 фунтів, які я обміняла і повернула людині, котра їх заклала раніше при оплаті частинами, ще коли п. Микола перебував в Києві.

ja5

 

Новини про п. Миколу: продовжує лежати у Стрийській районній лікарні. Я особисто спілкувалася з лікарем, який його лікує. У нього добра кардіограма і ехо серця, однак, ще продовжують робити перев'язки, тиждень тому тільки зняли шви, болить ще рана, крім того зводить ноги - наслідок того, що він приймає сечогінні. Ще трохи він побуде в лікарні. Вірю, що щира молитва за його здоров'я обов'язково допоможе!) На разі, кошти на лікування і реабілітацію він має. Тому, ми з миром і радістю на серці можемо оголосити, що збір закрито! Ще раз висловлюємо вдячність усім благодійникам, жертводавцям і тим, хто просто підтримував словом, молитвою, триманням постів... Ви зробили справді багато! ДЯКУЮ! ЩИРО!

 

 

ja4

5

День Братерської Думки пройшов в сихівсьокму скаутському осередку! Дякуємо за неймовірну пригоду сихівчанам! Урочисту Літургію! Спільний апель церемонії! Вечірню ватру всім осередкам! Було драйвово й круто! Дякуємо Бі-Пі за скаутинг - подарунок в нашому житті!

1

2

3

4

6

Останнє слово Головного Скаута

Після смерті Р.Бейден-Павелла між його паперами було знайдено лист, в якому він в останній раз звертається до Скаутів світу

Дорогі Скаути!

Якщо ви коли-небудь бачили виставу «Пітер Пен», то ви будете пам'ятати, як ватажок піратів завжди виголошував свою передсмертну промову, бо він побоювався, що коли йому прийде час помирати, то, можливо, він не матиме часу виголосити її. Щось подібного є зі мною; і хоч у цю мить я не помираю, я це зроблю одного дня, і я хочу послати вам моє прощальне слово.

Пам'ятайте, що ви чуєте мене востаннє, тому застановиться над ним.

Я мав найщасливіше життя, і я хочу, щоб кожний з вас також мав щасливе життя.

Я вірю, що Бог привів нас у цей чудовий світ, щоб ми були щасливі і насолоджувались життям. Щастя не приходить від багатства, ані тільки від успіху в кар'єрі, ані від потурання своїм забаганкам. Один крок до щастя це зробити себе здоровим і сильним, поки ти ще хлопець, щоб ти міг бути корисним і міг насолоджуватись життям, коли ти станеш чоловіком.

Вивчання природи покаже вам, яким повним прекрасних і чудових творінь Бог створив світ, щоб ви могли насолоджуватись ним. Будьте задоволені тим, що ви маєте і використовуйте його якнайкраще. Дивіться на світлу сторону речей а не на похмуру.

Але справжнім способом осягнення щастя є дарування щастя іншим людям. Намагайтесь залишити цей світ трохи кращим, ніж ви його застали, і коли прийде ваша черга помирати, ви зможете помирати щасливими, з почуттям, що, у всякому разі, ви не змарнували вашого часу, але зробили найкраще, що могли.

«Будьте готові» в цей спосіб жити щасливими і помирати щасливими — дотримуйтесь вашої Скаутської Обіцянки завжди — навіть після того, як ви перестали бути хлопцем; і нехай Бог допоможе вам робити це.

Ваш друг лорд Бейден-Поуелл оф Гілвел

doroga

У Хрестопоклінну неділю, 11 березня 2018 року, відбулась традиційна Хресна Дорога вулицями Львова. Участь у велелюдній ході взяли Високопреосвященний владика Ігор, Архиєпископ і Митрополит Львівський, Преосвященний владика Володимир, Єпископ-помічник Львівської Архиєпархії, духовенство та монашество Львівської Митрополії, семінаристи Львівської Духовної Семінарії Святого Духа, студенти вищих навчальних закладів Львова, представники найвищої міської та обласної влади, численні львів’яни та гості міста.

Хресна Дорога розпочалася від храму святого Архистратига Михаїла (м. Львів, вул. Винниченка, 22). Розважаючи над страстями Христа через читання святого Євангелія та роздуми над болючими проблемами сучасного суспільства, учасники ходи пройшли вулицями центру до площі святого Юра. Тут, біля пам’ятника Праведному Митрополитові Андрею, до вірних з подячним словом звернувся владика Володимир, а Митрополит Ігор уділив присутнім Архиєрейське благословення.

Хресну Дорогу під гаслом «Боже великий, єдиний, нам Україну храни» підготували студенти Українського Католицького Університету. Молитовні розважання базувалися на цитатах Блаженнішого Любомира. Співом ходу супроводжували семінаристи Львівської Духовної Семінарії.

За приблизними підрахунками у цьогорічній Архиєпархіяльній Хресній Дорозі вулицями Львова взяло участь близько 46-ти тисяч людей.

sk

sk2

sk4

sk5

sk7

rsz img 8947

Вовченят громади св. Терези від дитятка Ісус нічого не лякає. Саме тому у свій зимовий табір вони поїхали у найлютіші морози, і не пожаліли ні на мить :) 

Ми пережили веселу пригоду: велика гра, олімпіада, спільні літургії, науки сестри, майстер класи та вечірні ватри, де вовченята проявили свої акторські здібності, нам ніколи було сумувати. А ще ми відкрили для себе історію Кохавино та його чудотворної ікони - дякуємо за це бр. Богдану, що провів вовченятам екскурсію. Було дуже цікаво :))

Наша пригода триває... Втомлені але щасливі ми повернулись додому... щоб готуватись до нових звершень!!! Кожен проявив себе з найкращої сторони, а найменші здивували своєю самостійністю і вмінням змагатись нарівні зі старшими вовченятами. Так тримати!!!
Люблю всіх вас. Вовченята-вовченята-вовченята! З УСІХ СИЛ!!!!!
 
rsz img 8942
 
rsz img 8850
 
rsz img 8910

p

Делегація провідників організації"Скаутство Європи в Україні" взяла участь в історичній події. Мандрівка обіцяла бути надзвичайно захоплюючою та цікавою, а підсумком була зустріч Папи З українською діаспорою у Римі.

Дорога до Вічного міста була досить тривалою, проте проїжджали ми неймовірної краси місця. Втомлені, проте щасливі, ми пішли блукати вуличками та поринати в історію минулих часів вічного Риму.

Величність міста вражала з кожним моментом все більше й більше. Другого дня у нас була щира та приємна зустріч із італійськими скаутами, ми обмінялись контактами, та вони запросили нас взяти участь у футбольному турнірі.

Також неймовірні враження справив на нас Ватикан, масштаби площі Св. Петра, базиліка, все це зробило свою особливу атмосферу. Неділю, 28 січня ми всі чекали з нетерпінням, адже отримати благословення від Святішого Отця- це мрія мільйонів.

Момент зустрічі був дуже хвилюючим, проте Папа Римський не пройшов повз нас, а зупинився на уділив Своє Благословення. Зайшовши до прокатедрального собору Св. Софії,

Папа молився про мир та спокій в Україні, а на кінець випустив у небо голубів, які символізують мир у всьому світі. Ми всі щиро вдячні Богу за цей справді благословенний час, проведений на Його славу.

pa2

pa3

22154427 157905434794424 4044160612954741467 n

Посвячуємо наші скаутські Родини!

Боже, Спасителю наш та милосердний Цілителю, Ти благословив, щоб сім’я, створена подружнім союзом, стала образом союзу Христа і Церкви. Молимо Тебе: подаруй Своє благословення нашій сім’ї, яка створилася в Твоє Ім’я.
Нехай у ній перебувають любов, єдність, ревність у молитві, турбота одне про одного та про всіх нужденних. Ісус Христос, який жив у Назареті разом зі своєю Родиною, нехай завжди перебуває у нашій сім’ї, береже її від усякого зла та допомагає нам бути єдиним серцем і єдиною душею.
Господи, утверди нас в добрих ділах через зростання у вірі, поблагослови і подай нам милість, щоб жили згідно із Заповітами Твоїми і в добрих ділах успіхів досягли, Тобі бажаних, на віки віків. Амінь.

22281012 1827276880635103 2133313115 o

На запрошення настоятеля та капелана скаутів о. Гжегожа Драуса скаути взяли участь в історичному молитовному дійстві: освячення каплиці Йоана Павла II. Зерно майбутнього душпастирського центру посіяне. Дякуємо нашій делегації: Володимиру Пашку, Максимові Гнатовському та Святославу Слободяну!

max-20171006141615949

У своєму слові, настоятель парафії о. Григорій Дарус вітаючи Митрополита архієпископа Мечислава Мкошицького і дякуючи за присутність, привітав також о. Станіслава Павлічека, котрий народився у с. Сокільниках де постає парафія, а зараз служить у Вроцлаві і греко-католицьких священиків з Філософсько-Богословського Факультету УКУ, де парафія зароджувалася і розвивалася.

- Нехай Господь допомагає щоб цією першою Службою Божою ми могли розпочати відновлення нашого життя в Ісусі Христі.

22291775 1827276573968467 21612194 n

Розпочинаючи Літургію, Митрополит освятив вівтар та каплицю і розпочав Євхаристію.

На початку своєї проповіді Архієпископ Мечислав пригадав як півтори роки тому, 16 червня 2016 року, Держсекретар Ватикану Кардинал Пєтро Паролін освятив наріжний камінь під будівництво храму та центру св. Йоана Павла ІІ, свідками чому були присутні парафіяни та гості.

- Храм і Центр св. Йоана Павла ІІ є символом вдячності Богові за 25-ліття відновлення структур Латинської Церкви в Україні та 15 річницю Апостольського Візиту св. Йоана Павла ІІ в Україну – пригадав Митрополит текст булли вмурованої в наріжний камінь храму св. Йоана Павла ІІ.

- Duc in altum! Виплинь на глибінь, львівська латинська Церкво! Господь з Тобою! Не лякайся труднощів, які також і сьогодні є на твоєму шляху. З Христом здобудеш перемогу! – закликав Митрополит словами св. Папи, які він сказав у Львові.

 

У святкуваннях взяв участь Голова Сокільницької сільської ради - Сулимко Тарас Михайлович, і Щербатий Олег Романович – заступник начальника Слідчого ізолятора на вул. Городоцькій, ("Бригідки"), де парафіяни проголошують вязням Слово Боже і для яких виготовляють фігурку Матері Божої.

Настоятель о. Гжегож Драус подарував памятну таблицю для Українського Католицького Університету вручаючи її присутнім греко-католицьким священикам, а срібний хрест для парафії подарував о. Станіслав Павлічек, уродженець Сокільників.

Дякую за ваше свідчення віри, глибокої віри, бо ми розпочинали від маленького зерна, яке як бачимо розрослося і розростається, і думаю буде розростатися все більше. Якби не ваша, наша віра ми би не розпочали будови цього храму і не освячували би сьогодні цієї каплиці – сказав на завершення Літургії Митрополит Мечислав Мокшицький.

Після Євхаристії архієпископ Мечислав Мокшицький, благословив присутніх мощами св. Йоана Павла ІІ, котрі він передав настоятелю о. Ґжеґожу, висловлюючи побажання щоб святий покровитель завжди випрошував необхідні благодаті для парафіян та священиків парафії.

На головній стіні каплиці розпочато малювання копії ікони Матері Божої Милостивої з Митрополичої Базиліки, яка є як знак, того що парафія росте, будує храм. Той образ буде малюватися далі щоб ми могли більше вірити і любити. Отець Ґжеґож закликав усіх бажаючих приходити до каплиці щоб і самому взяти участь у написанні цієї ікони.

Своїм співом та грою на інструментах Літургію прикрасив парафіяльний гурт «Lux Mundi».

Богу подяка і хвала за все!


Історична довідка про римо-католицьку спільноту у Сокільниках:

Перша письмова згадка про Сокільники датується 1392 роком, а 1393 року поселення отримало магдебурзьке права. Українське (руське) населення села протягом століть було заміщено польським - напередодні Ісв. війни із 3119 його мешканців лише 56 значились русинами. Нині частина Сокільників вже стала південними вулицями Львова, а село впритул прилягає до міста.

Парафія у Сокільниках постала 8 листопада 1396 року коштом старости генерального руського Яна з Тарнова. Відомо, що спалений татарами на початку XVII століття костел було відновлено вже як мурований та консекровано архієпископом Яном Скарбеком 1717 року. У 1765 році цей храм замінив новий в стилі бароко, споруджений за кошти власниці села Пелагії Потоцької та місцевого пароха о. Вацлава Бонкальського, який консекрував архієпископ Вацлав Сераковський під час візитації парафії 1774 року. Проте і цей костел 1885 року було розібрано.

У 1890-1894 роках під керівництвом інженера Левінського зубудували нову, більшу за розмірами муровану святиню. Консекрував новий храм 1896 року єпископ Йосиф Вебер, а першим його настоятелем став о. Ромуальд Сталкієнь. Під час військових дій у 1918 році згорів парафіяльний будинок разом із архівом. У 1932 році відбулось оздоблення інтер`єру костелу. 1946 року настоятель о. Юліуш Бажицький разом із частиною костельного майна та парафіян виїхав до Польщі. Храм передали православним, проте з 1990 року він є греко-католицькою церквою Різдва Богородиці.

І тепер в Сокільниках знову буде римо-католицька парафія.

received 1817697768259681

Вже другий день триває щорічна мандрівка-проща до Підкаменя. Духовно відновлюємося та молимося в наміренні України, українських родин, нашої організації!

Тема до роздумів, енцикліка папи Франциска «Світло віри».

                                                               LUMEN FIDEI

 

  1. 1)Віра стає світлом для всіх в суспільних відносин.

 

      Невичерпна любов Отця дається нам в Ісусі і через наших братів та сестер. Віра вчить нас зауважувати, що кожна людина приносить мені благословення, що світло лиця Божого освітлює мене через лице брата. У центрі біблійної віри знаходиться Божа любов, її конкретна турбота про кожну людину, її план спасіння, який охоплює все людство і все творіння і який досягає своєї кульмінації у Втіленні, Смерті і Воскресінні Ісуса Христа. Якщо ця реальність затіняється, тоді зауважується брак критерію, який забезпечує бачення того, що робить життя людини цінним і неповторним. Тоді вона втрачає своєї місце у всесвіті, перестає виділятися поміж природою, відмовляючись від власної моральної відповідальності або ж домагається для себе влади абсолютного володаря присвоюючи собі право маніпуляції без обмежень.

Світло віри вчить нас шукати справедливі форми правління, визнавати, що влада походить від Бога для служіння спільному добру.

 

(Розважання : Що означає служити іншим? Як я служу іншим в посякденному житті?) Св.Йоана 2; 1-12 (тут читаємо як Марія мати Ісуса опікується в кані галілейському, тоб то зауважує потребу ближнього). Це є для нас взірець служби ближньому.

 

 2 . Будьте милосердні, як Отець ваш милосердний

 

       Віра не є світлом, яке поглинає усю нашу темряву, а світильником, який вночі освітлює наш шлях, а цього вже достатньо, щоб продовжувати йти вперед.

Світло віри не приводить нас до втрати пам'яті про існуюче у світі страждання.

 

( В кожному терплячому є образ Ісуса Христа питання : чи ми не відвертаємось від тих як потребують нашої допомоги ?) читаємо притчу про доброго Самарянина, Лк.10:25-37

 

 3. Віра, молитва і Декалог(Десять заповідей).

 

      У світлі віри, у світлі цілковитого уповання на Бога, Декалог віднаходить свою найглибшу суть, у вступних словах до десяти заповідей: «Я – Господь, Бог твій, що вивів тебе з землі Єгипетської, з дому неволі» (Вих. 20,2). Декалог не є лише набором забороняючих приписів, а містить конкретні вказівки як вийти з пустелі самодостатнього і замкнутого у собі «Я» і розпочати спілкування з Богом, давши себе обняти Його милосердю, щоб понести це милосердя іншим.

 

( Роздуми про виконування Десятих Заповідей і яку роль вони відіграють в моєму житті ?) тут читаємо про те що Ісусу Христос говорив про Закон(Десять Заповідей).

   Св.Матея 5:14-19

  

  1. 4.Світло, яке треба відкрити заново в собі.

 

      Існує нагальна потреба заново відкрити, що віра є світлом, бо коли гасне полум'я віри, всі інші світла також починають тьмяніти. Світло ж віри є унікальним, оскільки здатне  просвітити кожен аспект людського життя.

       У вірі, – Божому дарі – надприродній чесноті Ним зісланій, визнаємо, що нам була дана велика Любов, що до нас було звернене добре Слово і коли приймаємо це Слово, яким є Ісус Христос, втілене Слово, Святий Дух перемінює нас, освітлює нашу майбутню дорогу і окриляє нашу надію, щоб ми радо її долали.

        Св.Павло також використовує образ світла: «Ми ж усі, мов дзеркало, відкритим обличчям віддзеркалюємо Господню славу й преображаємось у його образ» (2 Кор. 3,18). Відблиск цього світла віддзеркалюється від одного лиця до іншого, подібно до того як Мойсей носив на собі відблиск Божої слави після розмови з Ним: «Бог… освітлив серця наші, щоб у них сяяло знання Божої слави, що на обличчі Ісуса Христа» (2 Кор. 4,6). Світло Христове сяє, відбите мов у дзеркалі, на лицях християн.

 

( Роздуми  та тема: Чим для мене є віра? Як Віра впливає на моє життя?)

 1Пт 5,5б-14

 

  1. 5Єдність Церкви в часі і просторі пов’язана з єдиністю віри.

 

«Одне бо тіло, один дух, (…) одна віра» (Еф.4, 4-5). Сьогодні може видаватися можливим досягнення єдності людей у якійсь спільній справі, в любові, в розділені спільної долі, в стремлінні до спільної цілі. Проте, нам важче мислити єдність в одній і тій же правді

 

( Роздуми та тема : Чим для мене є церква яку заклав та залишив Ісус Христос? Що є фундаментом Церкви ? Хто є живою Церквою? ) Євангелія від Матея 16:13-19

 

 

 

 

kazbek2

Хтось живе ще літом. У когось вже осінь. Французькі мандрівники підкорюють Грузію: гору Казбек.

Казбек (груз. მყინვარწვერი (მყინვარ_წვერი — Мкінвар_цвері) або მწვერვალი ყაზბეგი (мцвервалі Казбеґі) — Льодовика наконечникабо пік Казбек), ос. СæнаХъазыбег або Чырыстийы цъуппчеч.Башлам) — стратовулкан, найсхідніший п'ятитисячник Кавказу, розташований у східній частині центрального Кавказу, на кордоніГрузії і Росії (Північна Осетія).

kaz

Повз гору проходить Військово-Грузинська дорога. На схилі Казбека зі сторони Дар'яльської ущелини (3 600 м) розташована Казбекська метеостанція (яка не працює), частина якої переобладнана вгірський притулок (альпійський притулок/альпійська хижа)

kazb3

 

kazb

Назва Казбек з'явилась на початку XIX ст.[2] «На початку XIX ст. при проході поселення біля підніжжя гори володів князь Казбек, його ім'я й стало назвою аула Казбеґі, по аулу росіянами прийнято назву гори», — пише дослідник В. А. Ніконов[3].

Про це ж написано в Лермонтовській енциклопедії: «Свою назву [Казбек] отримав на початку 19 ст. від імені знатного місцевого жителя Габріела Казбека (Казбеґі). Тоді ж перейменовано в Казбеґі і село Степан-Цмінда (Святий Степан), розташоване біля підніжжя Казбека В 30-і рр. 19 ст. це було невелике село (60—70 будинків)»[4]. З 2007 р. Казбеґі знову Степанцмінда, зараз це селище міського типу, центр Казбеґського муніципалітету.

 

khlopchyk-zabriv-v-zhinochu-rozdiahalniu-te-shcho-vin-tam-skazav-chudovo

Хлопчик забрів в жіночу роздягальню. Те, що він там сказав, – чудово!

 

Що може бути миліше і смішніше дитячої безпосередності і невинності? Якщо ви теж думаєте, що нічого, ці 7 коротких оповідань вам точно сподобаються!

1. Маленький хлопчик загубився в спортивному комплексі і опинися в жіночій роздягальні. Помітивши його, пані заверещали, прикрилися рушниками і почали ховатися в кутах. Хлопчик здивовано глянув на їх реакцію, а потім запитав: «У чому справа? Ви що, ніколи раніше маленького хлопчика не бачили?».

2. Мій 4-річний син Даня крикнув мені з ванни, що впустив свою зубну щітку в унітаз. Я витягла її звідти і викинула в сміття. Даня почухав потилицю, а потім приніс з ванни мою зубну щітку. Він підняв її вгору і сказав, чарівно усміхаючись: «Цю тоді теж потрібно викинути, тому що кілька днів тому вона випадково впала в унітаз».

3. У перший навчальний день першокласник приніс вчителю записку від батьків. У ній було написано: «Думки, висловлені цією дитиною, не обов’язково збігаються з думкою її батьків».

4. Я працюю в поліції. І одного разу я виступала з черговою лекцією перед учнями молодших класів. Раптом мене перервала маленька дівчинка. Вона оглянула мене з ніг до голови і запитала: «Ви – поліцейська?». «Так», – відповіла я. “Моя мама сказала, що якщо мені коли-небудь знадобиться допомога, я повинна до вас звернутися. Це правда?”. «Так, все вірно», – сказала я. «Ну тоді, – вона простягнула мені свою ніжку, – не могли б ви зав’язати мені шнурки?».

5. Справа була ввечері. Я припаркував свій поліцейський автомобіль, і вийшов, залишивши всередині службову собаку. Вона загавкала, побачивши маленького хлопчика. «У вас там собака?», – запитав він. «Так», – відповів я. Спантеличена дитина подивилась на мене, потім на машину і запитала: «А що вона зробила?».

6. Дівчинка спостерігала за тим, як її батьки збираються на посиденьки з друзями. Коли вона побачила, як тато одягає свої кращі штани і сорочку, вона сказала: «Тату, тобі не варто це надягати». «Чому, сонечко?». «Ти ж знаєш, що в тебе після цього завжди на наступний ранок болить голова».

7. Маленька дівчинка скаржиться матері після першого тижня в школі: «Я витрачаю там свого часу даремно! У мене не виходить читати, у мене не виходить писати, так вони мені ще й говорити не дають! ».

k

Завданням скаутського руху є виховання свідомо-зрілої молоді та дітей в дусі патріотизму до свого краю та практикуючого християнина, який знає, що хоче здобути у житті!

Щороку табір-курс свв. Володимира і Ольги проходить вкінці літа. На нього з’їжджаються провідники скаутів з різних міст. Цього року спільнота «Скаутство Європи в Україні» відвідала с. Гніздичів Жидачівського району Львівської області. Монастир отців редемптористів, де таборувала 4 дні: з 24 по 27 серпня.

k2

«Life is Love» - тематика цього річного вишколу проводу. «Життя є Любов»: не біймося сіяти добро навколо нас, свідчити Христа скрізь, де б не були, - на роботі, вдома, на вулиці, на відпочинку, з друзями, у скаутстві.

k3

Навчання скаутської методики та педагогіки, психології дітей різних вікових груп. Скаутські особливості: діти віком від 4-7 рочків називаються горобчиками. Діти 8-12 років – вовченятами. Молодь 12-17 років скаутами (головна вікова група). Та провідники – старші 17 років. Духовна віднова: щодня Літургія та Сповідь. Роздуми над святим письмом. Вервиця. Незабутні вечірні ватри зі сценками. Дякуємо молоді Гніздичева, що долучилися до нас на суботню вечірню ватру!

k4

Час пробіг дуже швидко. Ми вдячні Богові, що зібрав нас усіх в такому чудовому відпустовому місці. Чуваймо!!!

gudz 4ff18

«Знання небезпечні без любові», – попереджає владика Борис Ґудзяк, єпископ Української Греко-Католицької Церкви та президент Українського католицького університету. 1 вересня в межах проекту FESTаcademy він зустрівся зі львівською молоддю, аби поговорити про цінності в сучасній освіті. fse.in.ua занотувало найважливіше з цієї розмови.

Ми відчуваємо, що хочемо бути щасливими людьми. Жити вільно, щасливо, щоб не накопичувалось у спинному мозку стільки стресу. Щоб ми могли дивитись у вічі одне одному, щоб не було конфліктів у сім’ї, на роботі, в суспільстві, між країнами. Над таким щастям треба працювати. Для нього потрібні компетентності, які дає освіта.

Світ змінюється. Треба вміти читати текст, писати, осмислювати критично і творчо. Все це має давати школа. Зараз поширюється проектний підхід у навчанні, мережевість замість звичних стосунків учителя та учня. Гарвардський історик Ніл Ферґюсон пише, що американська війна з ісламістами не є успішною, бо ієрархічний підхід традиційної армії протистоїть мережевому. Щоб ангажувати мережу, треба «мережитися» самому.

Є кілька базових дисциплін, які треба практикувати вчителям і учням, щоб жити щасливо й бути життєдайними.

Урок перший: Слухати

Дуже багато дітей сьогодні не є вислуханими. Дорослі не мають часу, щоб почути дитину. Людина, яку не чують, яка не є вислуханою, сама буде мати проблеми зі слуханням. А наше життя побудоване на міжособистісному спілкуванні, зустрічах, які потребують сприйняття.

Ми заохочуємо ініціативу, відвагу – той, хто вміє добре говорити, має добре підвішений язик, отримує переваги з самого дитинства, а в перспективі стає політиком. Я ж уважаю, що ми повинні відзначати тих, хто вміє слухати, й допомагати змалку слухати краще.

Коли ми розуміємо, що в житті є щось більше за «Я», коли ми бачимо щось поза собою й уміємо з тим іншим спілкуватися, життя набирає особливої повноти. Слухання важливе у подружжі, школі, коханні, вихованні дітей. Добрий маркетолог завжди чує свого клієнта і промовляє до нього, спершу послухавши.

Слухання допомагає нам спілкуватись. Усі наші школи, університеті, всі навчальні заклади повинні бути місцями, де ми щораз краще спілкуємось. Можна сказати, що мистецтво жити – це мистецтво спілкуватись, будувати стосунки між особами, в родині, у школі, на роботі, в суспільстві.

Сьогодні Україна більше, ніж будь-коли, потребує людей, які вміють добре спілкуватись, налагоджувати стосунки, які, перш за все, вміють слухати і є віртуозами слухання. Допомагають іншими висловити щось, що доти було не висловлене. Школи повинні розвивати це в дітях – легко, серйозно, весело.

Урок другий: Укорінюватись

Ми живемо в дуже динамічний і цікавий час. Думаю, за останні півстоліття історія змінилась більше, ніж за попередні п’ятсот років. Може, навіть більше, ніж за попередні п’ять тисяч.

Якщо взяти українське село, то більшість його мешканців і п’ятдесят, і п’ятсот років тому мали приблизно такий самий побут. Той, хто ходив до школи за радянських часів, пам’ятає, скільки автомобілів було на вулиці. Зараз, напевно, разів у п’ятдесят більше.

1988 року в Києві я запитав, чому так важко зателефонувати до Америки. Я ходив на головний поштамт, замовляв розмову зі своїми батьками й чекав там півгодини. Тоді пані на станції сказала мені що в УРСР є 28 міжнародних телефонних ліній. Зараз у ваших кишенях чи торбинках двісті міжнародних телефонних ліній.

Чи знаєте ви, хто такий Володимир Щербицький? Він очолював українську номенклатуру протягом майже двох десятиліть. Він посадив Мирослава Мариновича й Калинців. А ви можете навіть не знати, ким він був.

Це дуже важливо – вміти читати історію, плисти на цій бурхливій хвилі змін, радіючи цій динаміці. Проте також дуже важливо мати свою поставу. Не піддатись спокусі бути просто листком на бурхливій воді, втратити своє «Я» чи ніколи його не здобути.

Я не маю відповіді для вашого покоління. Дитиною чи молодою людиною я не пережив того, що переживаєте ви. Ви бомбардовані вашими телефонами, вам тяжко більш ніж на 45 секунд зосередитись на одному питанні, натомість ви здатні хапати десять понять, десять імпульсів одночасно. Ви є трохи іншими.

Школа повинна дати вам певний спокій, стабільність, поставу, інакше ви будете постійними спостерігачами. Ваше судно ніколи не буде заякорене.

Я багато подорожую й можу сказати, що це дуже втомлює. Цього літа за два місяці переїжджав п’ятдесят разів, двадцять разів змінюючи країну. Є проблема в тому, що ми зараз дуже шануємо спонтанність, творчість, але немає нічого більш виснажливого, ніж постійна спонтанність. Людина потребує коріння. Наша школа також повинна бути місцем заспокоєння, щоб дитина знала, ким вона є, мала цінності й чіткі виміри, щоб вона могла про щось свідчити.

Урок третій: Служити

Сподіваюся, що наші навчальні заклади – від садочка до докторантури – будуть місцями служіння, де викладач дає приклад своєму учневі, як служити. Учитель, який із радістю дає й показує, як радісно це є – давати.

Щоб давати, треба йти донизу, наближатись до дитини. Наша реклама, наші виступи на TEDTalks закликають нас іти догори: вище, швидше, далі, сильніше, багатше, більше! «Моя школа навчить твою дитину, як бути успішною в житті! Дасть їй засоби, аби вона багато заробляла! Щоб вона була президентом України, якщо не Європейського Союзу! Була паном у ситуації, панувала над іншими!».

Але як прекрасно, коли ми маємо вчителя, який служить, який іде вниз і піднімає учня!

Нам усім потрібно, аби нас хтось піднімав. Ми всі потребуємо відкрити нашу вроджену здатність піднімати інших. Нам набридли взаємні приниження в економіці, бізнесі, політиці, на роботі, в школі і в сім’ї. Як це гарно – давати життя таким простим жестом! Як добре, коли дитина приходить зі школи усміхнена, з випрямленою спиною, з ентузіазмом! Із нею поділилися, і вона ділиться.

Цього потребує наше суспільство: щоб ми ділилися своїм ентузіазмом, тим, що отримуємо, примножуючи й огранюючи. Будьмо учнями у школі служіння. Немає більшої радості, ніж дати щось комусь, підняти пригнобленого, нагодувати голодного.

nashi

Святкування розпочалося у п`ятницю 11 серпня урочистою процесією з Чудотворною Іконою, після чого відбулась Відпустова Свята Меса, яку очолив о. Петро Дохтич, що є префектом Вищої Духовної Семінарії в Брюховичах. Після Служби Божої відбулась весела забава під супроводом парафіяльного гурту " QUO VADIS".

Молодь, дорослі та діти співали духовні пісні, спілкувались та танцювали; куштували смаколики, приготовані парафіянами костелу. Кожен охочий мав можливість перевірити свою вдачу та зіграти в безпрограшну лотерею; відчути себе справжнім стрільцем та зіграти в тир, а також діти могли відчути себе космонавтами, стрибаючи на батуті. На закінчення була подяка Матінці Божій Винниківській за проведений час та благословення для вірних.

Святкування продовжились вже у суботу 12 серпня. Цього дня Урочисту Відпустову Святу Месу очолив о. Станіслав Кава, що є рідним братом новоосвяченого єпископа Едварда Кави. Після Святої Євхаристії відбувся молебень до Матері Божої в Коронованій Чудотворній Іконі. Вечірні забави під супроводом парафіяльного гурту були надзвичайно веселі, грали всі: дорослі і діти, найспритніші отримували подарунки.

Кульмінацією святкування стала Урочиста Відпустова Свята Меса в неділю, яку очолив Його Преосвященство Єпископ Едвард Кава. Розпочалося все з урочистої процесії з Коронованою Чудотворною Іконою.

Єпископ Едвард промовив слово Боже до вірних парафії, а також під час проповіді розповів наскільки важливим є спілкування з Богом та про велику силу молитви.

Наша спільнота також взяла участь у цьому Відпусті. У знак подяки вірні приносили дари: міністранти та лектори- свічку, діти- квіти, родина родин- коровай, Лицарі Колумба- вино, скаути- воду, представники Живого Розарію- плоди землі, спільнота доброї смерті-хліб. На закінчення Його Преосвященство благословив усіх вірних та посвятив зілля, віночки та релігійні атрибути. Святкування продовжив парафіяльний гурт релігійними співами. Для найменших участиків відпусту працювали аніматори, дітки були в захваті та весело проводили час, кожний отримав м`яку іграшку в подарунок.

Усі вірні нашої парафії, а також священики безмежно вдячні Матінці Божій Винниківській за цей час, проведений на Її славу, за усі отримані ласки і благодаті, які Матір Божа нам посилає.

Текст і фото: Софія Чеславська

rsz img 1668

10 причин, чому потрібно поїхати у батьківський скаутський табір

 1.Поїдьте у табір заради своєї дитини. Ви не уявляєте, наскільки нашим скаутам це важливо. Вони горді за своїх батьків, які можуть розділити з ними свій скаутський спосіб життя.

2.Ви маєте можливість на власному практичному досвіді відчути усі переваги скаутингу й отримати незабутні враження.

3.Всі ми потребуємо відпочинку, а цих декілька днів Ви відпочинете від щоденних сімейних клопотів, професійних обов’язків, інших дуже важливих справ і турбот.

4.Табір – це своєрідна маленька подорож. Ви пізнаєте світ навколо, змінюєте середовище, дізнаєтесь багато нового і цікавого.

5.Перебування у таборі – це також  час зближення з Богом (спільна молитва, реколекції, сповідь).

6.Під час табору Ви маєте нагоду у  змаганнях та іграх виявити в собі чимало нових здібностей і талантів.

7.Табір – це можливість зблизитись з природою і пізнати самих себе, на що у сучасному темпі життя завжди не вистачає часу.

8.Тут Ви обов’язково знайдете нових приятелів.

9.Це найкращий спосіб отримати багато позитивних емоцій.

10. Досвід перебування у таборі на тривалий час буде для Вас і

 Ваших дітей спільною темою для розмов і доброю згадкою на все життя.

rsz img 6780

rsz img 6730

 

rsz img 6720

prytcha

Син: "Тату, можна мені задати тобі питання?" 
Батько: "Так, звичайно, що ти хочеш знати?" 
Син: "Тату, скільки ти заробляєш за годину?" 
Батько: "??? Це не твоя справа, чому тебе цікавлять такі речі?" 
СИН ". Я просто хочу знати, будь ласка, скажи мені, скільки ти заробляєш за годину?" 
Батько: "Якщо хочеш знати, я заробляю 100 грн. на годину." 
Син: "О…" (з опущеною головою) 
Син: "Тату, можеш мені позичити 50 грн.? Будь ласка!"

Батько розлютився. 
Батько: "Якщо єдина причина, через яку ти мене розпитував - позичити грошей, щоб купити собі дурну забавку чи інші дурниці, то забирайся в свою кімнату і лягай спати. Подумай, чому ти такий егоїстичний. Я важко працюю заради тебе кожного дня, а ти мені віддячуєш такою поведінкою".

Хлопчик тихо пішов у свою кімнату і зачинив за собою двері. 
Чоловік сів і ще більше розізлився через питання маленького хлопчика. Як він сміє ставити такі питання тільки, щоб отримати трохи грошей? 
Приблизно через годину або близько того, чоловік заспокоївся і замислився: 
"Може й дійсно було щось, що було необхідно купити за 50 грн., і він дійсно не так часто просить грошей". Чоловік підійшов до дверей кімнати свого маленького сина і відчинив двері.

Батько: "Ти спиш, синку?" 
Син: "Ні тато, я прокинувся". 
Батько: "Я подумав, що може я був занадто строгим до тебе, у мене був довгий та важкий день, і я мабуть зірвався на тебе. Ось 50 грн., які ти просив ...».

Хлопчик сів на ліжку, посміхаючись. 
Син: "О, дякую татку!" 
Потім, заліз під подушку і витягнув звідти кілька зім'ятих купюр. Чоловік побачив, що у хлопчика уже були гроші, і знову почав злитися. Маленький хлопчик повільно перерахував свої гроші, а потім подивився на свого батька.

Батько: "Чому ти хочеш ще грошей, якщо у тебе вже є" 
Син: "Тому що у мене не було достатньо, а тепер вистачить! Тато, у мене уже є 100 грн. Чи можу я купити годину твого часу? Будь ласка, приходь додому завтра раніше. Я хотів би повечеряти з тобою"… 
Батько був приголомшений.

tabir batkiv logo

Офіційне представлення логотипу табору спільноти батьків "Скаутство Європи в Україні"

Всім чувайте! Запрошуємо батьків скаутів та скауток вовченят горобчиків мандрівників та мандрівниць на передювілейний 9-ий батьківський табір! Адреналін та незабутні враження гарантуємо!

rsz img 7356

"Мама, Тато, Я, - щаслива сім'я" - особлива тематика. Роздумуватимемо над багатьма темами які щодня на думці устах кожної родини. Батьків та дітей. І не тільки роздумуватимемо: шукатимемо шляхів їх вирішення. 

Чекаємо на Тебе та Твою родину: 11-13 серпня 2017 року. Заповідник "Сколівські Бескиди" Твоя пригода та новий досвід чекає саме на Тебе та Твою родину!

rsz img 6680

Все про заповідник:

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%96_%D0%91%D0%B5%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%B4%D0%B8_(%D0%BD%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%BF%D1%80%D0%B8%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%BF%D0%B0%D1%80%D0%BA)

Краса та атмосфера пейзажів:

https://www.google.com.ua/search?q=%D1%84%D0%BE%D1%82%D0%BE+%D0%B7%D0%B0%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D0%BA+%D0%A1%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%96+%D0%B1%D0%B5%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%B4%D0%B8&rlz=1C1GIGM_enUA727UA727&tbm=isch&tbo=u&source=univ&sa=X&ved=0ahUKEwjpnLi4167VAhUOb5oKHUBVADcQsAQIJA&biw=1024&bih=630

Будемо дискутувати та балакати й шукати рівновагу на тему:

офіційний банер

tabir batkiv

 

Деталі у координаторів Спільнот Батьків

Анна Юрченко, Ольга Кунта, Зеновія Жмуркевич, Тарас Шафранський!

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

097 007 55 96

img 7693

Батькам потрібно відкривати гідність особи своєї дитини і її поважати. Бо любити дитину означає поважати її. Часто так стається, що батьки прагнуть спроектувати на дитині власні життєві плани. Я знаю такого чоловіка, який все життя хотів бути лікарем і ним не став, а змусив бути лікарем свого сина. Не знаю, чи це правильне рішення, але вийшло так, що дитина здійснила мрію свого батька.

При цій нагоді Блаженніший Святослав звернувся до батьків: «Поважайте своїх дітей, умійте їх слухати, розкривати їхні таланти, допоможіть їм вибрати в житті таку дорогу, яка була б згідна з Божим задумом щодо життя тієї дитини. Бо дитина – це не власність батьків, а дар Божий, який Бог повіряє татові й мамі, аби прийняти дар нового життя, а потім його виплекати і розвинути. У цьому полягає батьківство і материнство».

Однак Предстоятель Церкви закликав мудру молодь вміти слухати своїх батьків: «Це не означає сліпо виконувати все, що вони кажуть. Слухати – це означає їх поважати, бо часто ті поради, що вони вам дають, випливають з їхньої любові до вас. Багато з того всього, що батьки чинять стосовно вас, ви зрозумієте, коли самі станете батьками. Ви усвідомите, наскільки тато  і мама трепетно переживають за свою дитину, щоб вона була мудрою, щасливою, щоб ніхто ніколи її не зранив. Усе, що роблять люблячі батьки, випливає з любові, тому деколи нам потрібно її прийняти. Приймати любов ми вперше вчимося вдома, коли ми є з нашими батьками».

«Я щасливий, що ще маю тата і маму, які кажуть до мене: «Дитино». Тільки в спілкуванні і взаємній повазі є можлива свобода, в якій потрібно зростати і яку потрібно виховувати», - додав він.

 

 

s2

Чувайте!
Це був надзвичайно чудовий і бомбезний літній табір для скаутів.Щиро дякую Орест Марченко за терпіння і допомогу в проведенні табору.Також духовним наставникам,капеланам-отцю Володимиру Вірсті та отцю Софрону,за гарні науки і духовне служіння.Велика подяка курінним, Степан Вірстюк та Петро Дітчук,за послух і братську допомогу.Також дякую всім хто доклав зусиль для допомоги в проведенню цього табору.Дякую крайовому Nazar Yeremenko за те що покладається на мене як на курінного,і дододає наснаги до праці!

s


І найбільше щиро вдячний вам,батьки,що виховуєте таких щирих ПАТРІОТІВ своєї неньки України,добрих християнинів і найголовніше просто хороших людей!
Дякую вам скаути,за гарно проведений табір!
Скаути чуй-чуй!
Чувай!

s3
.....
Скаути завжди!
Готові!
Нехай це буде постійне гасло в вашому повсякденному житті!

Щиро ваш:провідник,курінний і комендант цього табору-Назар Пашко))

Гарного перегляду(відеозвіт з табору)

 

img 7912

Те, що я побачив у вашій країні в цих днях, зворушило моє серце… Я бачив біль, але я також бачив і численні знаки надії, що, подібно до численних маленьких вогників, поволі поволі запалюють великий вогонь. Про це мовиться у привітальних словах кардинала Леонардо Сандрі, префекта Конгрегації Східних Церков, до молоді, яка прибула на щорічну Всеукраїнську прощу до Марійського духовного центру у Зарваниці, 15 липня 2017 року.

img 7731

«Ви дійшли до цієї святині, – звернувся посланець Святішого Отця до української молоді, – пройшовши найрізноманітніші шляхи, щоб вшанувати всеславну Богородицю, Пресвяту Діву Марію, яка є також Матір’ю Церкви та кожного з нас. Ви мали тисячі причин для того, аби залишитися вдома… Питання та сумніви: «Чому я мушу пускатися в дорогу та крокувати як прочанин, коли довкола себе я бачу так багато страждання?.. Для чого вірити в Бога, коли довкола себе я бачу стільки насилля, коли чую звуки війни?.. Для чого і далі довіряти, коли здається, що корумповану ментальність неможливо зупинити?..»

Скажу вам дуже просто: подивіться на себе так, як робимо це ми тут, зі сцени – і ви побачите ваші, можливо, втомлені, але дуже щасливі обличчя. Ваше пуститися в дорогу і дійти аж до цього святого місця і є відповіддю, яку ваше серце і ваше життя дали кожному сумніву і кожному питанню. Почати рухатися, піти вперед – це правильний і навіть розумніший підхід серця та життя».

 

Віра маленьких та простих людей, наголосив кардинал Леонардо, які подібно до Марії продовжують надіятися попри усю безнадію, є тим дорогоцінним знаряддям, завдяки якому Бог продовжує входити сьогодні у світ та спасати його.

«Те, що я побачив у вашій країні цими днями, – поділився своїми враженнями високий гість, – зворушило моє серце: Богослужіння, відвідини та зустрічі, які я мав у Східній частині України, випробуваній бойовими діями, що змусили до втечі численних ваших братів і сестер. Я бачив біль, але я також бачив і численні знаки надії, що, подібно до численних маленьких вогників, поволі-поволі запалюють великий вогонь. Я думаю про жести прийняття і милосердя, про те добро, що було отримане завдяки милосердю та збірці для України, яку хотів Святіший Отець Франциск. Думаю про тих внутрішніх переселенців, які взялися до роботи і за допомогою Карітасу почали полегшувати біль та біду інших, що перебувають у їхній же ситуації. Не забуду про біль і надію, засвідчені деякими греко-католицькими та римо-католицькими священиками. Дехто із них в роки радянського комунізму був ув’язнений та депортований. А в сучасних подіях війни, які окропили кров’ю вашу землю, вони захищали та намагалися рятувати якомога більшу кількість людей, що перебували у небезпеці».

«А вас, дорогі хлопці і дівчата, – просить застановитися кардинал Леонардо, – що вмієте навігувати в засобах масової комунікації, заохочую піти і подивитися на обличчя дітей та волонтерів одного із центрів християнського виховання у Пакістані – країні, в якій наші брати терплять ще більше через свою віру в Христа – виховного Центру «Єремія» в м. Фаїсалабад. Подивіться на них, як вони кожного дня чинять різні жести милосердя, як зупиняються для молитви на вервиці, щоб донести обійми Ісуса і свої обійми маленькому Charlie Gard та його родині в Англії».

«Вправляння у мисленні, щоб зрозуміти теперішнє, молитва, діла милосердя та солідарності – це ті кроки, якими і ви можете пуститися в дорогу, як Марія, стаючи прочанами на дорогах життя і цього світу, що так сильно потребує ваших сил і вашого ентузіазму. Відчувайте близькість Папи Франциска, який особисто поручив мені занести вам його глибокі почуття та уділити вам його благословення. Багато хто з вас його зустрів і слухав торік у Кракові на Світових днях молоді. Я заохочую вас від його імені прочитати та роздумувати над посланням, яке він написав цього року, запрошуючи вас у путь до наступної зустрічі у Панамі, у 2019 році. Він просить вас крокувати не лише згадуючи про минуле, а й маючи відвагу до теперішнього та маючи надію до майбутнього», – наголосив посланець Папи Франциска.

За його словами, Папа заохочує молодь визнавати своє коріння, для того аби завжди вертатися до основного і з творчою вірністю поринати в розбудову нових горизонтів. «Будьте світлом та сіллю цієї землі і не розчаровуйтеся в думках, що нічого не можна змінити. Змінюйте суспільство, в якому часто керує сила та корупція, завдяки вашому чистому серцю, вірному як Богові, так і більш автентичному людству. Дозвольте, аби єлей Божої утіхи і розради помазав внутрішні рани багатьох людей», – побажав кардинал Леонардо Сандрі.

Так він попросив молодих людей допомагати душпастирям у підготовці Синоду Єпископів, який Папа скликав у Римі на жовтень 2018 року, саме для того, аби роздумувати про покликання молоді.

t3

26-30 червня 2017 року поблизу с. Новоселище, Золочівського району відбувся скаутський табір для кожної вікової групи: вовченят (8-11 років),  скаутів дівчат (11-16 років) та скаутів хлопців (11-16 років). 

t4

Табір зібрав скаутів із парафій з Винник, Малехова та Золочева. Після приїзду на місце усі діти познайомились та відразу здружились. Кожний день табору був веселим та насиченим, розпочинався він із молитви та ранкового Апелю, а закінчувався великим вогнищем, ми грали ігри, конкурси, співали пісні та відпочивали від важкого дня.

t

На одному із вогнищ відбувся літургійний конкурс, де діти повинні були зобразити певний епізод із Святого Письма та показати свої акторські здібності. Скаути не забували наскільки важливими є зустріч та єднання з Богом, тому скористались Таїнством Покаяння та щодня брали участь у Святій Месі, де прославляли Господа.

t2

Скаутський табір - це випробування для самого себе, наскільки ти витривалий, наскільки здатен допомагати іншим та протистояти стресовим ситуаціям. До слова, скаутинг - це міжнародний неполітичний рух, що за мету ставить підтримку молоді в її фізичному, розумовому і духовному розвитку, це стиль життя.  У скаутингу навчаються, змагаються й розвиваються у грі. Сам скаутинг  — це Велика гра.

t5

Софія, учасниця табору

received 1341386952636211

10 днів часу. Табір скаутів "Битва під Лопатою". Перший таборовий день минув: дощі не на заваді. Побудова піоніркового містечка. Літургія. Майстер-клас від шеф-кухаря з Європи, - мандрівника Ореста Марченка. До наступних репортажів згодом!

uriad

Вже традиційно, відбулася 12-та зустріч скаутського Уряду, на якому розглядалися адміністративні та законодавчі питання життя нашого скаутського руху. З доповіддю виступали: президент Юрій Зошій. Крайовий Назар Єременко. Крайова Марія Пашко. Педагогічна діяльність протягом скаутського року, що минув. Методичне функціонування скаутського руху. Підсумки мандрівничої формації року, що минув. Скаутське літо. Та рік що наступає. Звіти Крайового та крайової. Скарбника. До нових зустрічей на таборах та ефірах інтернету!

uriad2 

am42hads99m  large

Три роки — 2014-2016, були чи не найскладнішими для нашого народу в час новітньої історії. Вони стали визначальними та вирішальними в обранні шляху, об’єднанні нації та мобілізації всіх зусиль, щоб не втратити незалежність. Прощі до Зарваниці були також особливими, бо люди йшли до Богородиці просити передовсім миру та спокою для нашої держави і народу.

У своїх зверненнях до молоді очільник УГКЦ Блаженнійший Святослав Шевчук по-особливому трепетно, по-батьківськи розчулено говорив про незбагненно велику жертву, яку нині складає українська молодь через свою любов до Батьківщини, віддаючи своє здоров’я та життя.

Ми зробили невеличку підбірку зі звернень Глави УГКЦ до прочан у Зарваниці, а зокрема й до молоді, щоб нагадати основні мотто, які не менш актуальні й сьогодні.

2014 рік. Жийте задля України!

— Нині наша молодь стоїть перед трагічним вибором — жити для України, чи вмирати для неї. Ніколи не хотів би, щоб цей вибір поставав, та він є. Бажаю кожному — жийте задля України! Просимо миру і злагоди, щоб двадцятилітня молодь жила для своїх коханих, для своїх дітей. Ми повинні схилити голови перед тими, хто готовий задля Батьківщини з великої любові вмерти. Вони — герої!

Патріарх нашої Церкви наголосив і на тому, що саме молодь підняла наш народ із колін, саме молодь своїми грудьми затуляє свобідну державу.

— Сьогодні в нашій країні проходить відчутна мобілізація усіх сил і ресурсів. А проща — це мобілізації духу нашого народу. Адже боротьба зі злом є двох видів: видима, де потрібно навіть життя своє віддати, але є й невидима — духовна. Ніколи в історії український народ не міг перемогти ворога, якщо найперше не перемагав його духовно. Фронт духовної боротьби проходить через серце кожного із нас і ми покликані стати переможцями в цій боротьбі. Нині як ніколи молодь є тим здоровим ядром нашого суспільства, з якого воскресає Україна. Переконаний, що оновлення нашого народу, держави і влади — справа ваших рук, якщо ви будете це чинити з чистим християнським сумлінням.

У той рік і молодь цікавили питання далекі від того, що мало б цікавити щасливих. Одне із них — питання, яке болить кожного, хто стоїть перед найскладнішим вибором: як має поводитися християнин у час війни?

— Християнин ніколи не має права бути ініціатором убивства, бо вбивство — це завжди зло. Та зокрема у час військового протистояння християнин має право боронити свою землю і народ у способи пропорційними до нападу. Ми ніколи не вели загарбницьких воєн і сьогодні не нападаємо на інші землі. Та маємо святий обов’язок захищати свою землю. Нема права на вбивство, але є право на захист. Церква випрошуватиме для наших воїнів милосердя і зцілення за цю рану, що носять у собі, — зазначив Патріарх.

2015 рік. Не будь байдужим!

Не менш складним та ще більш зболеним став 2015 рік. Тоді ми втратили тисячі своїх земляків на війні, десятки тисяч мирних жителів і маленькі діти були покалічені, мільйони залишили домівки і мусили втікати подалі від небезпеки, ставши „внутрішньо переселені особами“.

— Хто зможе виміряти біль матері, яка втратила свого сина. Найкраще і найглибше розуміє глибину цього розпачу Пречиста Діва Марія — Вона мала на своїх руках розп’ятого Сина. Тому сьогодні маємо принести до Неї свої болі і сльози у своїй вірі. Ми не покинуті, маємо силу вистояти і перемогти, бо Господь разом із нами. Господь торкається нас і перетворює наш біль на силу воскресіння. Нема людини чи народу, які би не переходив тяжкі періоди випробувань. Вони перемагають завдяки силі Божої любові, над якою жоден  ворог не матиме сили звитяги, — звернувся до прочан Блаженніший Святослав.

Митрополит Андрей Шептицький провів свою паству через дві світові війни. Він відчував, що діється в серці людей і бачив найбільше загрозу такого складного часу — під час війни стає щораз важче любити. Людина починає ненавидіти не лише ворога, а й ближнього. І ненависть стає силою, яка руйнує народ, який має небезпеку почати ненавидіти разом замість того, щоб разом любити. Ненависть ніколи нічого не збудувала, вона лише все руйнує. І хто ненавидить, той вже переможений. Бо ненависть висушує душу, паралізує людину. Тому Ісус, кажучи, любіть ворогів своїх, дає нам як рецепт перемоги. І справді, всі війни починаються з ненависті, а переходять від сили Божої любові.

Ще однією небезпекою бути переможеним є байдужість. Глава УГКЦ пригадав важливий посил Революції Гідності : „Байдужість убиває — не будь байдужим“ Він наголосив, що це гасло не втратило актуальності й сьогодні. Бо одна з цілей, яку ставить перед собою наш ворог, щоб ми стали байдужими, щоб нам було все одно.

— Ми сьогодні маємо дуже багато болю в своєму серці. Нас болить кожна вістка про загибель, зустріч із пораненими. Та що з тим болем робити? Його треба перетворити в дію, почати щось робити. Тоді біль перетворюється на внутрішню енергію, яку багато-хто називає любов’ю до ближнього. А така любов гоїть. Не будьте байдужими, навіть якщо болить. Нехай той біль штовхає нас до ближнього. Ненависть руйнує, а любов зціляє, допомагає.

2016 рік. Великий Ти, Господи, і дивні діла Твої.

Минулий рік — святий рік Божого Милосердя, Папа Франциск розпочав разом із Україною. На прощі у Зарваниці Блаженніший Святослав закликав усіх проаналізувати свій щодень, щоб порівняти — як багато Господь робить для нас добра, і як ми відповідаємо Йому за це гріхами.

— Сповідь — це визнання не тільки того зла, яке зробили перед Богом, а проголошення перед людьми всього добра, що Бог чинив кожному зокрема і цілому народу. Кульмінацією Літургії є подяка Богові за всі добродійства, які він вчинив нам. Ми часто нарікаємо, кажемо Богові те, що Він нам ще не зробив, забуваючи скільки доброго робить нам навіть у цю хвилину. Цього року важливо згадати унікальні дари і благодаті, які ми отримали.

Наш народ отримав від Господа незмірно великі дари — дар свободи, волі і незалежності. Тож маємо відповідальність співдіяти з Богом, особливо в час, коли переживаємо виклики, протистояти яким понад людські здатності.

— Знаємо, що боремося не лише ми, а разом з нами Бог. Великий ти, Господи, і дивні діла Твої. Тож від нас свободи ніхто не забере, якщо самі не відречемося. Хочу, щоб приймаючи ті благодаті, які Господь чинить для нас, кожен, лягаючи спати і відмовляючи молитви, робив собі іспит сумління і за все добре дякував Богові. Бо Його любов покриває множество гріхів, а милосердя лікує наші рани.

zovkva2

Вітаємо переможців туру - гурток "Тигр" з перемогою у плануванні піонірки - таборових споруд! Чіткий і точний прорахунок видаткового матеріалу з дерева для побудови скаутських споруд. Грамотно накреселний та розписаний по деталям рисунок споруд! Переможцям туру - ВІВАТ! УРА! 

Брама: 4балки-3,5метра 2балки-3метра 40балок-70сантиметрів Кі-сть шнурка-500метрів

Флагшток: 10балок-4метра 8балок-10метрів 90балок-1,5метра 12балок-2метра Кі-сть шнурка -8 кілометрів

zovkva

До наступного туру! Чуваймо!

 rozd

“Я знаю, чому Бог так довго не давав тобі дитинку”, – сказала моя 3-річна дочка. Її пояснення вибило землю у мене з-під ніг

 

Я фарбувала меблі в гаражі, а моя 3-річна дочка малювала крейдою на бетонній підлозі. Як раптом вона вимовила: “Я рада, що Бог зробив тебе моєї матусею”. Я не була готова до цього і перепитала: “Що?” На цей раз у неї вийшла більш незграбна фраза: “Я рада, що ти моя матуся від Бога”. Мої очі наповнилися сльозами. Потім моя маленька почала молитися: “Боже, дякую тобі за те, що ти дав мені мою матусю. І спасибі тобі (цього я не розібрала). Спасибі тобі за те, що вона готує мені сніданки і що ми будемо сьогодні готувати гарбузові бісквіти.

Сподіваюся, вони у нас вийдуть”. Потім вона відкрила очі і пішла малювати далі. “Хто навчив тебе всього цього?” – запитала я, намагаючись перебороти грудку, що застряга у горлі. Їй всього три роки, і я поняття не мала, що в її маленькому сердечку може бути стільки подяки. Зазвичай наша дочка ніколи не хотіла молитися вголос, навіть коли ми заохочували її. Дивно, що її маленьке сердечко може вміщати в себе більше любові, ніж я могла собі уявити, а її думки можуть охоплювати такі поняття, як Бог, любов і вдячність …
“Спасибі, Шейло, – сказала я, посміхнувшись. – Я дуже рада, що Бог послав мені таку донечку “. Я обняла б її, якби мої руки не були в білій фарбі, а між нами не було такої великої відстані. Я думала, що це кінець розмови, але дочка задала ще одне питання …

“Тобі довелося довго чекати мене, мамо?” – запитала Шейла. Я розповідала їй цю історію сотню разів, але вона хотіла почути її знову. Я підійшла до неї ближче: “Так, люба. Я просила Бога про дитину знову і знову, але він довго не давав її мені. А потім, коли ми з татом дізналися, що ти у мене в животику, ми були такі щасливі! ” “Ти знаєш, чому Бог так довго не давав тобі дитинку?” – запитала дівчинка. “Ні, сонечко, я не знаю”, – здивовано відповіла я. “Я знаю, чому, – сказала дочка. – Тому що він робив мене “. Я подивилася в її глибокі блакитні очі, які здавалися просто неземними; її кучеряве світле волосся пропускало крізь себе сонячні промінчики. У той момент мені здалося, що їй тисяча років.


“Він робив мене” – цієї відповіді мені було досить. Звичайно! У цьому було стільки сенсу! Дивлячись на неї в той момент, я розуміла, що ця дитина дуже довго спала у Бога на грудях, як ніби небеса не хотіли відпускати її. Я пишу це для всіх, хто вже дуже довго молиться про появу діток. Я пишу це для тих, хто вже втратив надію коли-небудь завести малюка. Не впадайте у відчай, не гнівайтесь на Бога. Він чує ваші молитви. Просто поки що він створює вашого малюка. Я не знаю, чи з’являться у вас діти при пологах або при усиновленні. Нам не дано зрозуміти, як все влаштовано на небесах, але, можливо, Бог так довго не дає вам малюка, тому що він творить справжній витвір мистецтва. І одного разу ваш малюк скаже вам: “Бог просто робив мене дуже довго”. І це й буде ваше щастя. Просто дочекайтеся його…

guz

Такі люди залишаються з нами завжди. Великий вклад в розбудову та відновлення Церкви. Людина-культура та людина-легенда. Його поважали й поважають усі: незалежно від віросповідування чи конфесійної приналежності. Дякуємо нашій скаутській спільноті за молитву та участь в поминальних заходах.

guz2

Носієм влади в нормальній державі є народ «Група людей, яких ми називаємо владою – це особи, яким народ щось поручив. Але вони не є абсолютними носіями влади, а тільки покликані виконувати волю народу Віра – це дар, який дається не кожному Нотатки з відкритої лекції Блаженнішого Любомира Гузара, яка відбулася в Івано-Франківську 18 жовтня 2012 року. «Бути чесним перед людьми — цілком природно…»

guz3

Архиєпископ Української Греко-Католицької Церкви Блаженнійший Любомир (Гузар) — про сенс виборчої кампанії «Можливо, я був би найгіршим президентом» Його Блаженство є фактично незрячим, останнім часом погіршився і слух. Проте дух недавнього очільника Української Греко-Католицької Церкви його не підводить. Як і почуття гумору. Чи зрозуміли ми Помаранчеву революцію? Однієї середи, пізньою весною 2005 року, я сидів під час загальної папської аудієнції на площі Святого Петра в Римі біля кардинала з Таїланду, який несподівано, звернувшись до мене, сказав: «Розкажіть мені про ту Вашу Помаранчеву революцію». «Ми є людьми, які щойно пробуджуються до свободи…» Чи зуміли українці оцінити здобуту на початку 90-х і омріяну, часто вистраждану попередниками незалежність; яким є релігійно-духовне, церковне, суспільне обличчя сучасної, молодої України; чим живе в ній і як розвивається, зокрема, Українська Греко-Католицька Церква? Духовні цінності Погляньмо на самих себе. Хто ми? Звідки взялися? Чи наше існування має якесь значення? Чи маємо якусь питому гідність? Чи можемо щось пізнати і зрозуміти? Чи можемо щось бажати та щось постановити?

guz4

Чи можемо свобідно вибрати напрям нашого життя? Чи маємо якісь здібності? Чи маємо якісь таланти? Чи маємо змогу щось осягнути? Чи можемо щось доброго вчинити? А куди прямуємо? Який зміст і яка ціль нашого життя? Гумору не втрачаю З Блаженнійшим Любомиром Гузаром я маю честь бути знайомою вже не один рік. Наше перше інтерв’ю було записано у розпал помаранчевої революції, а далі зустрічі стали регулярними. Але заочне знайомство відбулося ще раніше: у 2001-му глава греко-католиків був єдиним з предстоятелів церков, хто відмовився засудити учасників акції «Україна без Кучми». Так само він, мабуть, був єдиним, хто жив і живе за принципом «Богу – Богове, а кесарю – кесареве», не змішуючи грішне з праведним і не поклоняючись тимчасовому правителю (хто б ним не був) як Отцю Небесному.

45

Не треба робити з жінок чоловіків Блаженніший Любомир Гузар є однаково великим авторитетом як для католиків і православних, так і для невіруючих. Пропонуємо вашій увазі конспект відповідей Блаженнішого на запитання, поставлені йому на зустрічі «Бути християнином сьогодні», організованій молодіжним рухом MZM: Молодь за мир. Багатство не гріх, але дуже велика спокуса, якій небагато людей вміє опертися Є старовинне новорічне побажання. Кажуть, походить воно з гуцульських традицій: «Сусіде, дай Боже, щоб за рік ми могли глянути одне одному у вічі!». Ви не є апологетами Церкви, ви є апологетами правди, – Любомир Гузар до журналістів Не приховувати правду, бути мудрими та дивитися на світ більш широко закликав журналістів колишній Глава УГКЦ Блаженніший Любомир Гузар. 

 

vat2

Відбувся педагогічний збір Акел "Ватага-2017". Дякуємо нашим Акелам за педагогічну дискусію: виховання вовченят. Педагогіка гри. Психологія дітей-вовченят. Перехід горобчиків у вовченята. Вовченят у скаути. Таборове літо. 

З усіх сил!!! До літа готові. Скаутське серце там де його табір!

vat

FB IMG 1495665350284

Сьогодні на загальній аудієнції з військовими, серед яких було понад 130 українців, Святіший Отець запевнив у своїй неустанній молитві у намірі миру в Україні. Вітаючи учасників паломництва, Папа сказав: “Вітаю українських прочан, які брали участь у Міжнародному військовому паломництві до Люрда, й не перестаю випрошувати в Господа миру для дорогої української землі.”

https://rafail.com.ua/wp-content/uploads/2017/05/папа-Франциск.-загальна-аудієнція-700x466-300x200.jpeg 300w" sizes="(max-width: 700px) 100vw, 700px" height="" style="box-sizing:border-box;vertical-align:middle;width:282px">

59-те Міжнародне Військове паломництво відбулося з 19 до 21 травня 2017 року в люрдському санктуарії, що у Франції – повідомляє Credo. Цього року тема паломництва звучала так: «Даруй нам мир». Ще від далекого 1996 року регулярну участь в цих прощах також бере і наша українська делегація. На цей раз із наших країв приїхало понад 130 паломників!

У програмі цих відвідин завжди передбачена участь в загальній аудієнції з Папою Римським на площі св. Петра у Ватикані. У Люрді, під проводом владики Михаїла Колтуна, Керівника Департаменту УГКЦ у справах душпастирства силових структур України, побували представники Міністерства оборони України та Генерального штабу, учасники АТО, офіцери, курсанти, солдати Збройних сил України, прикордонних військ та Національної гвардії України, капелани. У делегації є й наші поранені військові. Серед багатьох представників українського духовенства мав можливість послухати Папу о. Степан Сус, про що він засвідчив і на своїй fb-сторінці:

received 1679058725456920

Небо зорі вкриває таємнича пора,

Знов вогнями палає вже Побійна гора,

Щиро Вас всіх вітає Крехівський монастир,

Всіх хто вперто шукає серце спокій і мир!

received 1679383955424397

Дякуэмо за участь: Вогнищу св. Софії. Мандрівникам кола св. Йосифа. Першому львівському Куреню св. Йосафата. Вовченятам Громади св. Франциска. Горобчикам св. Мартина. Провідникам коша св. Юрія Змієборця.

received 1666708250292453

Щорічна проща до Крехова особлива для нашої спільноти. Ми незмінно, з 2001 року, мандруємо в це чудове молитвенне відпустове місце служіння отців василіян. Цьогорічна проща та мандри до Крехова незабутні. Спека та злива. Мандрівка мандрівників та мандрівниць. Служіння з парасольками під час Архиєрейської Літургії. 400-річчя Чину Отців Василіян. Наша спільнота, протягом 16-nb років діяльності в Україні, дала Церкві 47 покликань до душпастирства.


received 1346309625416701

Молилися в наміренні розвитку нашої органзіації та миру в Україні, припинення війни, перемоги правди та справедливості!

received 1666708210292457
Проповідь блаженнішого Святослава під час урочистої Літургії у Крехові

500px-Portique

Увага, увага, увага!!! Всім скаутським гурткам. Триває наша віртуальна гурткова година. Сьогодні пропонуємо Вам:

- зробити ескізи таборової піонірки (щогли на прапори та в'їзної брами в табір)

1ced6adc94ac06ffd66d7c04f98da84a

Форма виконання довільна. Дизайн довільний (до смаку та спільного рішення кожного з гуртків). Малюнок чи рисунок чи компютерна графіка. Чекаємо на виконання заявок. Термін складання: 24 травня. 

Важливий реальний розмір жердин, їх кількість та довжина шнурів)))

Чуваймо!

rsz 20170429 130346

Життя дарує нам море несподіванок, море вражень. Сьогодні, ми вирушили в чергову незнану пригоду. Скаута завжди манить незвідане, непобачене, нове. Одним словом, там, де нога не ступала. Тому негласним правилом кожного скаута  та мандрівника, – мандруємо там, де ще не були.

Проща, вишкіл, мандрівка, похід. Кожен з них має свою особливість. Випробовування приязні, молитва. Як кажуть молоді мандрівники: «Щоби було круто і незабутньо»

t20170429 113444

Цього разу ми спали під відкритим небом. Хоча знали – що холод дасться в знаки. Саме в ці дні: тепло зустрілося з холодом. Хто кого прожене: ми ще не знали. Швидко збудували криття.

Справжній подих весни було відчутно у весняній прохолоді. Під вечір та зранку.

t20170429 172433

Ніщо не манить так як їжа з-під багаття вогнища. Можливість відірватися від буденності. Побути на природі. Відчути Божу присутність. Бути поруч з друзями.

Дорога швидко минула. Як все добре в нашому житті. Яворівщина гарна своєю красою і приваблює кожного мандрівника. Історичне місце – Прилбичі здобуте!

В мандрівці віддали нашу спільноту в опіку Пресвятої Богородиці

FB IMG 1494715628798
З Днем Матері наші дорогі матері!
 
Є в мене найкраща у світі матуся, 
До Тебе, Пречиста, за неї молюся. 
Пошли їй не скарби, а щастя й долю, 
Щоб дні її минали без смутку, без болю!
 
Прийміть наші найщиріші вітання та молитву в цей день від усієї спільноти. Многих і благих літ

7141

Вся спільнота вітає перший львівський кіш з їх святом. Які скаути та вовченята відзначали цієї неділі, - підготовкою до всеукраїнського футбольного турніру. Тренування та свято! Гарт та тактика. Навіть дощ не завадив. Завжди готові

Трішки про нашого покровителя:

COA of Kyiv Oblast.svg

Стояло колись у часи далекі місто Ласія, що славилося багатством і розкошами. Правив ним володар на ім’я Сельвій, чоловік жорстокосердий і нечестивий. Та не дарма кажуть: які люди, такий і правитель над ними. Бо відоме було по світу місто те не лише заможністю мешканців, а й зажерливістю їхньою та немилосердям.

Багато разів приходили християнські проповідники до Ласії, щоб звістити Добру Новину про любов Божу та закликати мешканців краю до покаяння. Не хотіли слухати ласіяни Слова Господнього. Насміхалися над християнами та й вигонили геть із міста, кажучи: “Вашому Богові тільки жебраки молитися можуть! Про щоденний хліб просити, другу щоку кривднику підставити – це ж треба таку нісенітницю вигадати! Кому потрібен Цар, що дав Себе розіп’яти?!”.

Проте не дозволить Господь злому панувати вічно! І раз, і вдруге, і втретє кличе Він лагідно – наче тихий легіт Його голос бринить – людей до спасіння. А як не відвертається безбожний від лихих діл своїх, то посилає Милосердний кару на грішника, щоб той хоча б у нужді й горі, а все ж звернувся до Творця Свого.

Лежала в лісі поблизу Ласії трясовина глибока. Оселився якось у тім болоті змій велетенський. Щодня виповзала потвора на шлях, що вів до воріт міста, й пожирала на нім перехожих.

Зібрав Сельвій військо своє та й рушив війною на змія страшного. Але змій сховавсь у трясовині глибочезній – не змогли люди до нього підступити. А рано-вранці знову вийшло чудовисько на полювання й проковтнуло пастуха, що вів овець до міста на продаж, разом з усією отарою.

Знову пішов володар Ласії на борню зі змієм, але той напустив туману смердючого ще й отруйного – не змогли воїни й наблизитися до болота. А наступного дня напала потвора на караван купецький…

Покликав правитель найхоробріших чоловіків міста – солдатів і мисливців, силачів і борців-гладіаторів – і пообіцяв велику нагороду тому, хто вб’є лихого змія. Минув тиждень, другий – ніхто не прийшов перемогою хвалитися: й далі щодня пожирала потвора людей на підступах до Ласії.

Зібралися тоді на раду до Сельвія старійшини міста й мовлять:

– Скоро цілий світ дізнається про чудовисько, що оселилося поблизу Ласії. Тоді перестануть приходити до нас купці й занепаде наш край, а всі люди помруть від злиднів.

– Яку раду дасте мені, мужі велемудрі? Чи не ходив я війною на змія лютого, чи не посилав воїнів своїх, обіцяючи нагороду щедру? Не відаю, як здолати потвору цю, – зітхнув правитель.

А старійшини йому на те відповідають:

– Як не можна того змія вбити, то слід від нього відкупитися. Щоб не поїдав він купців на підступах до воріт і не відлякував торговий люд від нас, маємо самі давати йому щодня по людині, – мовив перший.

– Ба більше, володарю, можемо це лихо на користь нашому краю обернути: розпустимо чутку, що один із богів зійшов до нас і поселився поблизу міста, щоб охороняти його. Тоді ніхто з ворогів нам страшний не буде! – додав другий старійшина. – А богам-охоронцям належить жертва – про це кожен знає.

– І щоб не було ремствування поміж містян – від кожної родини візьмемо по людині та кинемо жереб, і по тій черзі йтиме хтось на обід змієві. Так ми купимо достаток і мир для Ласії, – завершив третій.

На те й пристали.

Щодня за встановленою жеребом чергою віддавали ласіяни жертву змієві – дітей своїх. І справді, перестала потвора нападати на каравани купецькі. Зажили люди ще заможніше, ніж раніше.

Ось надійшла черга і до сім’ї правителя … Затужив тоді він, заплакав:

– Дитя моє любе, світло очей моїх! Єдина втіхо старості моєї! Не справимо ми тепер весілля твоє! Не запалимо смолоскипи для святкування! Не побачу дітей твого лона – онуків своїх!..

А слід сказати, що у нього нікого з рідних не було – тільки дочка єдина. Мала та дівчина не лише личко гарне, наче квітка, та стан стрункий, як пальма, а й серце добре. Дуже любив Сельвій доньку свою. І мовив володар до мешканців міста:

– Візьміть моє золото і самоцвіти, і навіть усе добро моє, тільки лишіть мені доньку єдину!

І видав указ, обіцяючи будь-яку нагороду тому, хто піде замість доньки його на смерть або віддасть замість неї свою дитину, але ніхто з містян не пристав на те: черга є черга, жереб є жереб – така воля богів.

Обрядив тоді Сельвій дочку свою як на весілля: у дорогі шати, прикрасив перлами й дорогоцінним камінням – і відіслав до страшної трясовини.

Привели дівчину до болота, прив’язали до дерева край дороги. Та й пішли хутчій звідти – щоб і їх змій не прихопив на обід.

Все місто зібралося за мурами, аби звіддалік подивитися на смерть доньки правителя: кому жаль красуні молодої, а кому просто цікаво.

Стоїть дівчина, плаче, плаче та й молиться – у богів своїх рятунку від смерті лютої просить. Але мовчать боги – немає рятунку.

Проте Милостивий Господь не погибелі грішника бажає, а щоб той навернувся і жив. Була воля Божа подати знак мешканцям Ласії через святого Юрія. (Ще не прославився тоді майбутній великомученик Юрій, а жив на землі та служив у римській армії. Він був комитом, тобто тисяцьким, і відзначився, попри молодий вік, як мудрий і вправний полководець.)

Їхав Юрій якраз тоді з війська додому, бо здобув його загін перемогу славну й дістав молодий комит нагороду від імператора, та ще й відпустку. А лежала його дорога повз Ласію. Зупинився юнак зі струмка коня напоїти, аж бачить – стоїть дівчина гарна, вбрана у шати весільні, до дерева прив’язана та ридає гірко. Він і питає її:

– Пані, що ти тут робиш?

А вона на те ще гірше заплакала:

– Тікай хутчій звідси, добродію! Мені смерть страшна судилася, а ти ні за що загинеш!

Але Юрій не зрушив із місця, а ще раз спитав:

– Чому ти прив’язана до дерева, пані? Чому гірко плачеш? Чого боїшся? Не піду звідси, не звільнивши тебе від біди…

Ще дужче заплакала дівчина, проте, щоб урятувати Юрія – вислухає її сумну оповідь і піде собі далі дорогою – мовила:

– У лісі цьому, у болоті оселився змій. Він щодня виходив на гостинець і пожирав люд торговий, що до міста нашого їхав, а коли воїни виходили на битву з ним, ховався у трясовині й напускав туману отруйного. Щоб не занепало місто, видав правитель указ, аби щодня за жеребом давали містяни когось у жертву потворі. Ось прийшла й моя черга, хоч я і донька правителева. А тепер тікай щодуху з цього проклятого місця, бо пропадеш!

Тоді, вислухавши, питає її Юрій:

– Чи ти молилась, аби Бог тебе врятував?

– Молилася! І Аполонові, і Гераклу, й Артеміді – мовчать наші боги, немає мені спасіння! – з розпачем вигукнула дівчина.

– Ті боги, що ти їх кликала, – лише мертві кам’яні боввани, – сказав на те Юрій. – Вони не можуть почути й урятувати тебе. Я ж вірую у Господа Ісуса Христа, Творця неба та землі, Спасителя світу, і Його силою звільню тебе. Й ти вір, що Бог благий і всесильний.

По тому звів цей воїн Господній очі до неба та став молитись, аби змилувався Господь над дівчиною, приреченою на жертву потворі бісівській, аби просвітив її світлом істини та звільнив від загибелі, а душу від гріха та смерті вічної. І тільки мовив “амінь”, як бачить: виповзає з лісу чудовисько престрашне.

Тоді взяв Юрій меч свій у руки, але не так, як беруть зброю, ідучи до бою, а так, ніби знак хреста, й вигукнув:

– Іменем Господа Ісуса Христа і силою животворящого хреста Господнього стій, змію!

І змій завмер.

Тоді Юрій розв’язав мотузку, що нею була прив’язана до дерева дівчина, та зробив налигача й узяв потвору на повід цей, мов худобину.

А дівчина врятована стоїть аж оніміла – дивиться на молодого воїна та слова мовити не може – не так від радості несподіваної, як від здивування превеликого:

– На правду могутній твій Бог, коли від одного Його імені страшна потвора душогубна, що стільки людей занапастила, лагідною стала, мов пес при господарі. Розкажи мені про свого Бога, щоб і я прославила Його за рятунок.

Розказав їй Юрій Вість Євангельську: і про те, як створив Господь світ і як згрішили люди, чим прирекли себе на страждання та погибель, як змилувався Творець над творінням і послав Сина Свого, щоб урятувати світ, як був розп’ятий Ісус Христос, і страждав, і помер за гріхи людські, але воскрес на третій день. Уважно те слухала донька правителя, а потім мовила:

– Ось тут є вода у джерелі – охрести мене, щоб я віднині й довіку служила тільки правдивому Богові.

Так і зробили. По тому взяв Юрій змія за налигач, і рушили вони дорогою до міста.

А ласіяни ждали, ждали, щоби побачити, як змій правителевою донькою пообідає, але ні змія не видко, ні передсмертного крику дівчини не чутно. Почали в юрмі шепотіти: “Може, не приповз сьогодні змій по їжу? Може, вже й здохла потвора? Чи потрібно відв’язати жертву, чи ще почекати?” Всі тихцем перемовляються сусід із сусідом, але немає охочих сміливців піти ближче подивитися, що ж там під лісом біля болота коїться.

Аж бачать: іде дорогою правителева донька – жива-живісінька, а за нею воїн молодий веде на налигачі, мов корову, змія. Злякалися люди – всі до міста кинулися, поховалися по хатах.

А Юрій привів змія під палац правителя, прив’язав на майдані. У дворі й у палатах тиша та скорбота, як на поминках. Сельвій у журбі, замкнувся у своїх покоях, а слуги поховалися, боючись його гніву.

Привела правителева донька Юрія до батькової світлиці. Сидить багатий і грізний володар Ласії, ніби лев поранений: у скорботній одежі, голову попелом посипає, оплакує дитя єдине.

Невимовно злякався Сельвій, побачивши дочку, бо подумав, що привид явився йому. А потім зрадів, аж сльози по щоках потекли. Був раніше він чоловіком жорстокосердим, а за цей день не раз йому довелося заплакати – і від розпуки, і від радості.

Запитав правитель:

– Як сталося, доню моя, що бачу тебе живою? Чи хтось віддав свою дитину замість тебе на жертву, а чи сьогодні не вийшла потвора на обід звичайний?

– Ні, батьку! Врятував мене Господь Ісус Христос, Син Бога Живого. Його ім’я вимовив воїн цей – і змій став сумирним, як худобина, – відповіла дівчина. – І нині прив’язано потворище на майдані перед палацом. Якщо ти визирнеш у вікно, то сам його побачиш.

Здивувався володар:

– Саме тільки ім’я Бога скорило страшного змія, якого не могло здолати все моє військо?

Й увірував тоді Сельвій у Господа, і того ж дня охрестився.

І наказав він зібратись усім мешканцям Ласії на майдані, і проповідували перед ними святий Юрій-воїн і правителева донька, а потвора на правдивість свідоцтва їхнього лежала біля них, сумирна та покірна. І багато людей увірувало тоді у Господа Ісуса Христа й у Євангеліє. А змій здох, здох і пропав, що й тіла бридкого не лишилося.

Цілий тиждень проповідував Юрій у місті цім, а по тому поїхав додому, до Кападокії, де попросив єпископа прислати до Ласії священиків, аби навчали народ Слову Божому. Дуже здивувався кападокійський єпископ, таке прохання ласіян почувши, бо досі верталися всі проповідники з краю цього, насмішками вигнані, а бувало, й киями побиті. Тоді розповів Юрій про те чудо, що явив Господь мешканцям Ласії – і зрадів єпископ і всі вірні та прославили мудрість Божу. І розійшлася вістка про диво зі змієм по всьому світу – кудись прийшла вона як правдива розповідь про чудо Господнє, а кудись як казка.

Не довго був Юрій-воїн удома, незабаром прикликав його імператор Діоклетіан до Рима на службу. Коли дізнався кесар, що один із найкращих його полководців християнин, то спершу не повірив, а потім позвав до себе на розмову – обіцяв Юрію нагороду велику, якщо зречеться юнак віри Христової, але той залишився вірним Господу. За це наказав Діоклетіан тяжко катувати Юрія, але й у стражданні не зрікся молодий комит правди Божої – вірний був Небесному Цареві аж до смерті. Тож і названо його в Церкві Переможцем, бо непохитністю у вірі прославив ім’я Господнє і цим переміг смерть. І нині у Царстві Божому святий Юрій-Переможець зо всіма святими молиться за нас.

Коментар автора:

 

Одна з моїх улюблених християнських легенд – про св. Юрія-Змієборця.

Це моя літературна редакція – переказ для дитячо-родинного читання.

received 10154806000129355

Кожен осередок цього року бавився гаївки. А також скаути-кандидати. З нашого київського осередку.

 
 

ГаївкиГаївки – обрядові весняні пісні у супроводі дівочих хороводів. Вони є невід’ємною частиною християнської культури, хоча виникли ще в далекі язичницькі часи.

День воскресіння природи у наших пращурів був святом зустрічі Гайбога і богині Гаї. В цей день у священних гаях понад річками, де стояли зображення кумирів, яким поклонялися наші предки, молодь співала гаївки. Поруч із зображеннями кумирів ставили квіти, рушники та писанки. Традиції Великодніх забав та тексти гаївок передавалися із покоління в покоління. В дохристиянських гаївках відтворювався процес посіву, саджання в землю всякого зела, його росту та збирання врожаю. У християнських традиціях гаївки відображають радість весни та Воскресіння Христового.

Христос Воскрес! Радіє світ приходові весни, пробудженню життя, з дзвіниць церковних передзвонюються голосні та мелодійні дзвони. Із барвистими, ошатними кошиками до церкви прямує гурт людей, щоб поклонитися Христові.

Великдень – цілковита перемога весни над зимою, життя над смертю. Це одне з найбільших після Різдва Христового свят у християнській релігії, яке називають Паскою. В цей день на світанку наші предки прямували до церкви. Спочатку відбувалася служба Божа, під час якої виносили святу Плащаницю. Присутні християни з хоругвами і співом обходили навколо церкви. Зі сходом сонця церковний хор починав співати “Христос Воскрес із мертвих...” Обзивалися три дзвони, сповіщаючи про те, що пора нести паску для освячення. Традиційно до кошика клали бабку, сир, масло, домашні ковбаси, яйця, писанки, хрін, сіль, паску, заквітчану барвінком. Після освячення великоднього кошика сім’я прямувала додому. Урочисто сідали до столу. Освячене яйце розрізали на частини – скільки було людей за столом.

Пополудні, після великодньої трапези, розпочиналися молодіжні забави. Молодь збиралася біля церкви. Дітвора бавилася в “жмурки”, “гойданку”, “млинець”, “лавку”. Особливо полюбляли гратися в “цоканє” (биття яєць). Той, кому вдалося розбити яйце суперника, забирав його собі. Парубоцькі ігри (“піп”, “чорт”, “харлай”, “бити лупака”, “довгої лози”, “шила бити”, “кашу варити” та ін.) показували змагання у спритності, швидкості і силі. У дівочих (“кострубонька”, “мак”, “кривий танець”, “жельман”, “подоляночка”, “шум”, “вербова дощечка”) – випробовувалися художні здібності учасниць, вміння танцювати та співати, перевтілюватися в певний художній образ. Зустрічаючи весну-красну, вимощували руками дощечку, виспівуючи при цьому “Вербовую дощечку” вітали її жученьковою музикою (“А в нашого жученька”), загравали з хлопцями (“Коло млина долина”). Буковинські старожили пам’ятають, як ще до середини 40-х років місцеві парубки в центрі села монтували гойдалки-“колиски”, на яких впродовж Великодніх свят колисали дівчат. На другий і третій день Паски влаштовували танці з музикою і до пізнього вечора сільська молодь забавлялася.

Гаївки

Сьогодні по всій території України, особливо в Західній частині, відбувається відродження стародавніх традицій у вигляді фольклорно-етнографічних свят, зокрема, Великодніх гаївок. Ці свята пробуджують інтерес до народної творчості, сприяють відродженню оригінальних, призабутих пісень, оскільки, кожний фольклорний колектив намагається бути неповторним, віднайти цікаву самобутню програму, а це можливо лише при глибокому знанні й використанні місцевого матеріалу та збереженні народного колориту. Хочеться вірити, що ця чудова традиція наших предків приживеться і вкорениться в українському Чикаго, і вже в цьому році довкола велично-ошатних церков закружляють у Великодніх хороводах-гаївках наші діти та онуки. Для цієї оказії подаю тексти найвідоміших пісень-гаївок:

Ти, мій милий, милий татарчику

Ставши в коло, дівчата співають. Всередині кола ходить одна із них і руками відтворює те, про що йдеться у веснянці.
Ти, мій милий, милий Татарчику,
Поплинь, поплинь по Дунайчику.
Та й розчеши русу косоньку,
Та вмий собі біле личенько.
Та зашнуруй черевиченьки,
Шукай собі товаришечки.
Наприкінці веснянки дівчина підходить до котроїсь із своїх подруг, виводить її в коло, а сама стає на її місце. Веснянка починається знову.

dytyna

Цитата Дня: Люби Бога всім серцем Твоїм! Як можемо любити Того кого не бачимо? Непроста це справа. Наша любов виявляється в Любові до ближнього. А нею є наші жертвенні безкорисливі вчинки та молитва за ближніх! Любов до Бога, - це любов дитини, яка потрапляє в батьківські обійми. Така любов непримхлива; нічого не очікує, безкорислива. Знає, що батько завжди поруч. Не покине. Його любов велика та безмежна. Незважаючи на наші провини. Яка Твоя любов? Чи не втрачаєш її в метушні цього світу?