Святкування весілля в Кані Галилейській впроваджує нас у таємницю таїнства Подружжя. Нам не відомі імена наречених, але ми знаємо, що Марія, Ісус та його учні були там. Це весілля в певний момент зустрілося із тривогою, з приводу незвичної ситуації для виноробної країни, а саме браком вина, яке несподівано закінчилося.
 
Заступництво Марії є важливим у цьому чуді, разом із працею слуг весільних, яким не потрібно було у тій ситуації підкорятися Ісусові, однак вони підкорилися зі сліпою довірою. Ісус попросив їх наповнити шість глеків кожен об’ємом по 100 літрів води. Звичайно, на перший погляд, ці вказівки не вирішували проблему браку вина. Людський розум, мабуть, сперечався: «Нам потрібне вино, а не вода!». в той час, водяні глеки можливо було наповнити водою, приклавши значні зусилля.
 
Слуга, щоб наповнити глек до країв водою, повинен був влити 40 разів відро, що було об’ємом у 15 літрів. Очевидно що весільним слугам довелося важко попрацювати аби виконати Ісусове доручення. Нам не відомо, коли сталося перетворення, однак результат був вражаючим: реакція весільного старости, сповненого здивуванням, свідчить, що нове вино було кращим від попереднього. Розповідь про весілля в Кані Галилейській — це своєрідна притча, яка висвітлює становище цілого людства, і подружжя зокрема. Ми часто опинаємося у ситуації між двома крайнощами: між людською слабкістю та славою, особливо у любові.
 
Євангеліє наголошує на важливості глечиків для води. Господь вчинив глечики для води такими важливими, оскільки чудо стається через них, хоча вони і були загальнопоширеними предметами ужитку. Чудо з вином у Кані Галилейській — це чудо переміни, а не створення чогось з нічого, яке вчинив наш Господь через працю людей. На основі цієї притчі бажаю сформулювати сім добрих навиків для щасливого подружжя.
 
1. Приносьте радість своєму супругу/своїй супрузі. У щасливому подружжі кожен із супругів є даром для іншого, не тягарем чи джерелом болю. Це виглядає доволі зрозуміло, однак стає достатньо важким для відображення у практиці щоденного життя. Запитайте себе: «Чи те, що я кажу і роблю, є джерелом радості для мого супруга/моєї супруги?». Нам слід прикласти зусилля аби втілити у життя «доброчинну любов» (amor benevolentiae), «любов, яка чинить добро». Пам’ять про іншу особу — це ключ до її серця.
Молодий хлопець прийшов до своєї нареченої із такою ідеєю: в той час як вона була впродовж місяця в іншій частині світу в Австралії з нагоди Світового дня молоді, хлопець потурбувався, щоб його наречена отримувала щодня від нього лист чи подарунок — будь-що починаючи від зручних носовичків, засобу від кашлю до в’єтнамок і уривків із Святого Письма — кожного дня малий подарунок. Кожен може прислухатись до своєї фантазії та дати волю власній творчості. Якщо пам’ять буде плекатись аж до смерті, тоді буде осягнуто повну міру любові.
 
2. Плекання приємних сімейних обрядів, традицій вираження любові, та різних звичаїв дружби — подібні обряди і жести любові лише зміцнюють стосунки, оскільки подібні жести викликають почуття любові та скріплюють немов печаттю наміри. Це починається із різних способів висловлення привітання при зустрічі. Коли чоловік приходить ввечері додому, і спершу вітається із собакою, а потім йде до комп’ютера і телевізора, і вже потім вітається із власною дружиною словами: «Що у нас сьогодні на вечерю? Я поспішаю, бо маю сьогодні ще одну зустріч» — у такий спосіб він не розбудовує глибокі дружні стосунки.
 
Одна сімейна пара розвинула ритуал привітання у вигляді гри, що полягала на наслідуванні поведінки висловлення почуттів прихильності власної собаки, яка бурхливо з неприхованою радістю вітала своїх господарів, вискакуючи ногами на господарів. Супруги також «вискакували» один на одного, висловлюючи так радість від побачення один із одним, і даруючи радість своїм дітям власною поведінкою.
Дуже важливо витворити світ символів, які б знову і знову через видимі людські жести пригадували нам про нашу любов, що живе всередині нас. Це включає такі ритуали як висловлення компліментів, щоденні телефонні дзвінки один одному, пам’ять про і святкування днів народжень, пам’ятних річниць, тощо.
 
3. Щирі та чесні розмови один з одним. Щаслива подружня пара творить місце безпеки, де кожен із членів може бути самим собою; де вони можуть без страху висловлювати і говорити про свої почуття, бажання, сподівання, проблеми, розчарування, і все що у них є на серці. Яку Божу ласку можемо приймати у становищі нашої людської слабкості й кволості іншого члена сім’ї. Одна подружня пара поділилася зі мною власними спогадами про найчудовіші та найважчі моменти свого 25-тирічного періоду сімейного життя. Найчудовіший момент — це нагода кожному із супругів віднайти завдяки одне одному власну ідентичність й стати більше самим собою. Найважчий момент: зусилля дисциплінувати себе аби не скористатися знаннями про людські слабкості та вразливі місця свого супруга щоби не завдавати болю. Така відповідь добре підсумовує розуміння сімейного життя. Навики доброго спілкування включають також обіцянки, які ми даємо, і які плекають й скріплюють почуття взаємної довіри. Дотримання даних обіцянок передає почуття, яке можна описати словами: «Я можу довіряти твоїм словам. Я можу покладатися на тебе».
 
4. Бути вправними (володіти навиками) у важких справах й мудрими у спілкуванні. У певних випадках, щасливі сімейні пари знаходять мудрі способи обговорювання проблем, так що вони разом їх вирішують. Вони зберігають рівновагу в спілкуванні, так що один уважно слухає, коли інший говорить, а після певного часового проміжку вони міняються ролями. Я знаю одну подружню пару, яка ставить свічки у свої нічні підсвічники, і коли існує потреба поговорити відкрито про щось важке, один із супругів запалює свічку свого сімейного партнера. у той спосіб інший супруг може дізнатися, перш ніж піде спати, про те що існує потреба щось обговорити, що необхідно відкрити дорогу для спілкування, попросивши свого сімейного партнера поділитися своєю проблемою. Спілкування без примусу і насилля — це справжній, духовний шлях до навернення і зміни власних переконань.
 
5. Завжди бути зверненим до іншої особи. Якщо скористатися сучасним образом, можемо сказати, що необхідно залишатися залогованим онлайн аби бути на зв’язку й не відвертатися один від одного. Щасливі подружні пари завжди віднаходять нові засоби аби залишатися емоційно близькими і поєднаними один з одним. Це творить справжню інтимність. Погляди, жести і дії показують, що кожен із супругів зберігає свого коханого на передовій у своєму розумі. Дуже важливо передати звістку один одному, що «ти для мене — пріоритет номер один серед всіх справ». Тоді бажання розділити на двох щоденні турботи і справи виникає природно і невимушено. Спільне виконання різних справ приносить обом супругам радість, чи то буде: приготування і споживання їжі, спільний келих вина ввечері, спільна прогулянка, прослуховування музики, філософські розмови, читання Святого Письма тощо.
У такий спосіб супруги залишаються бути близькими між собою, підтримуючи тісні зв’язки. Кожне нове добре діло стає початком наступного доброго діла. Таким же чином, занедбання чи знехтування веде до наступного занедбання чи знехтування доброю справою. Особиста свобода, яка бере на себе зобов’язання щодо коханої людини у спосіб такої пам’ятної уваги один до одного, стає важливою складовою подружнього союзу, та нерозривною внутрішньою складовою подружньої любові.
 
6. Необхідно щоб спільне життя обох супругів надихалося їх спільним баченням сімейного життя. Щасливі супруги збагачують свої сімейні стосунки завдяки формуванню спільних планів, обговоренню значних проектів один з одним, та пристосуванню себе наново до тих самих цілей подружнього життя.
 
У своїй іконі Пресвятої Трійці Андрій Рубльов зобразив Три Божі Особи, які повернуті обличчям один до одного з любов’ю, за довірливою розмовою. Тема розмови Пресвятої Трійці — спасіння світу. Також темою розмови при столі християнської сім’ї повинно бути — питання спасіння світу, та конкретні вчинки як результат цього обговорення. Разом супруги чинять вчинки християнського милосердя: відвідують хворих, підтримують сім’ї, які переживають смуток, допомагають приготувати їжу матері після народження дитини. Коли супруги діляться між собою яскравим досвідом християнського життя, особливо зі сфери власного служіння для Царства Божого, зв’язок між ними також ще більше міцніє.
 
Цю думку добре підсумовують слова апостола Павла у посланні до Тита: «Бо з’явилася ласка Божа — спасенна для всіх людей; навчає вона нас, щоб відреклися безбожності й світських хтивостей, жили чесно, праведно і побожно в нинішньому віці, очікуючи блаженної надії і появи слави великого Бога й Спасителя нашого Ісуса Христа, який дав себе за нас, щоб відкупити нас від усякого беззаконня, очистити собі вибраний народ, ревний до добрих діл» (2:11–14). Культура святкування неділі та свят — це важливий вільний простір для того, щоб великі бачення конкретизувалися і оновлювалися. Я заохочую вас разом із Марією: «Робіть те, що лише Він (Господь) скаже вам» (Ів. 2:5).
 
7. Плекайте традицію спільної подружньої молитви. Молитва єднає людей з Богом та один з одним. Молитва відкриває нас до щораз більшої близькості до Бога, і пригадує нам що будь-які земні міжособові стосунки не дарують досвіду остаточного осягнення повноти життя — саме тому супруги усвідомлюють, що вони оточені трансцендентною дійсністю надприродного світу, який допомагає ці обмеження видимого світу та міжособових стосунків терпеливо приймати і з ними жити. Життєвий досвід наявності меж у земної любові може стати добрим поштовхом до відкриття тієї любові, яка є безмежною, завжди присутньою у житті людини, яка завжди прощає, яка терпеливо зносить усе, яка, отже, є вічною.
Книга Товита каже нам, що Товія та Сара молилися разом, перш ніж віддатися фізичним подружнім стосункам (Тов 8:1–9).
 
Це була чудова молитва вдячності один за одного, вдячності за Божу величну ідею, що людина була створеною як чоловік та жінка. Близькі (інтимні) стосунки з Богом провадять людину до цілком нових інтимних сердечних стосунків між супругами, які, у свою чергу, виражаються у самовідданні себе один одному в статевому подружньому акті. Близькі стосунки між супругами виражають зв’язок між християнською духовністю та статевістю у подружжі. Бог взагалі не є суперником для сімейних стосунків, а навпаки є джерелом радості та причиною плідності міжособових стосунків.
 
Сімейна пара, яка спільно молиться, перебуває у тісному єднанні з Богом та продовжує отримувати від Нього усі необхідні ласки. Ці вищенаведені зерна мудрості — сім добрих навиків — на перший погляд, видаються малими речами, такими незначними і загальнозрозумілими, однак вони є важливими так як і питна вода. Ті, хто чинить ці речі, які кожен може осягнути, уподібнюються до тих весільних слуг, що виконали наказ Ісуса на весіллі у Кані Галилейській.
 
Вони потурбувалися аби їх «весільні глеки» були постійно наповненими аж до країв, аби Ісус, у свою чергу, перемінив «воду» супругів на чудове смачне вино Своєї ласки, Своєї любові, дарував повноту Свого життя.
 
Проте із «весільними глеками» і надалі будуть поводитися з обережністю. Час-до-часу супруги повинні ці сім навиків втілювати у життя аж до знемоги (виснаження сил); і таким чином бути схожими до весільних слуг із Кани Галилейської, що повинні були йти знову і знову до криниці аби начерпати води.
 
Проте, смак «нового вина», яке подає Ісус, робить їх зусилля цінними, щоби зусилля супругів дарували велике щастя. Саме тому я закликаю усіх супругів: «наповнюйте ваші глеки», — аби Господь наповнив вас Своєю ласкою.

Останні новини

Тебе зацікавило? Приєднуйся до нас! Приєднатись!

 

увійти | додати новину | контакти осередків